Мурликав теплий синьоокий вечір,
Шовковий мак в степах палав,
Додому линули ключі лелечі
Межи потомлених заграв.
І лився синій воркітливий спокій,
Торкався краплями невмитої землі,
А ми йшли разом по землі широкій,
Немов не з нами все це і немов не ми.
Так пахло м’ятним медом надвечір’я,
Трояндовим настояним вином,
Й здавалось янгол, просушивши пір’я,
Вкриває й нас своїм пухким крилом.
Під ніжне сяйво зоряних багать
Бриніли срібні нитки павутинки,
А нам лишилось трохи почекать -
До щастя – лише мить і півзупинки….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355901
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 29.04.2013
У нашій владі, на Україні,
одні нікчеми й мудаки.
Не то, що як за Хмельничанка,
славетні й добрі козаки.
Якби одного з влади взяти,
з теперішніх дурних часів,
і в Запоріжжя, тай заслати,
до наших славних козаків.
Наприклад візьмем : Янукович,
«пєтух» і бройлерний кабан,
На Запоріжжі б бив підкови,
і був би повний уїбан.
За зраду нашого народу,
за слово руське в ці часи,
йому б розкалену підкову,
вони запхали у труси.
А Ющенка, хуткіш візьмемо,
та він ж єврей а не козак,
за зраду неньки-батьківщини,
його б повісили на гак.
За руки ті , які не крали,
та милі очі, та обман,
висів би довго, і не знімали б,
бо він є тоже уїбан.
А Юля наша чарівниця,
її б рукою за труси,
до Ющенка би при підняли,
вже дві єврейські ковбаси.
Усю би владу, всіх по черзі,
навчили чесноти й добра,
тоді вернулися б до дому,
народ кричав б «Привіт!Ура!».
І все тоді би нам вдалося,
усе би кожен мав із нас,
і більше нам не довелося б,
качати з закордону газ.
Усі науки піднялися б,
економічний різкий «БУМ»,
на всю планету голосився б,
наш український рідний шум.
Тай молодь наша не тужила б,
і не курила сигарет.
І алкоголю би не пила,
бо в цьому вже нема потреб.
Бо всі би ясно розуміли,
що сила це – здоровя й час.
Гармонію тре будувати,
усе залежить лиш від нас.
І десь Шевченко усміхнеться,
можливо десь на небесах,
а ми співатимемо разом,
що в Україні добрий час.
І словом тихо поминемо,
тай заспіваємо для Вас,
героям неньки України,
усе здійснилося , Тарас.
Тепер, в цім нашім новім світі,
панує радість та добро,
а в Україні проживати,
у кожного тут є бабло.
Замітно стала виправлятись,
вредна міліція у нас.
Тепер поможе якщо треба,
в любий для тебе скрутний час.
Тепер банкірів вже немає.
Один НАЦ банк цвіте для всіх,
і всім кредити позичає,
не мати підприємства – гріх.
В нас кожен з нашого народу,
все має, гроші та тепло,
і одяг класний покупає,
сепер харчі а не фуфло.
Тепер кредити надаємо,
усім країнам досхочу,
й за це проценти не беремо,
куда вже більше богачу?
Наша країна , наша мати,
її ми будем годувати,
«Допомагати будем Вам!»,
так депутати кажуть нам.
Не словом роблять а ділами,
бо діалогу з козаками,
забути їм вже невдалось,
і Ющенко тепер не лось!
Він поняв істину просту,
що Українці не в пусту,
століттям гнили і страждали,
себе тортурам піддавали.
Щоб їх надія мала все,
і вітер в полі донесе,
до тих могил де помирали,
за незалежність генерали.
Тепер настав цей дивний час,
і доля неньки вже у нас,
тому зберемося до купки,
піднімемо неньку ще не раз.
Щоб всім велося і булося,
І сиве мамине волося,
озолотилося у раз.
Щоб в нас було усе гаразд.
І в Вас і в всіх і всюди.
Щоб на планеті Земля.
Жили лиш добрі люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162388
дата надходження 22.12.2009
дата закладки 02.06.2011
"Ти програла,-розплакався вітер,-
Йди за мною на свій п"єдестал.
Не дивись на поламане віття
Серед спалених відчаєм трав.
Чорна хмара над полем звисає,
Засіває зерно неживе.
Не дивись, як воно прориває,
Проростає крізь тіло твоє.
Зерна сумніву. Чорне суцвіття.
Піднімаються вгору птахи,
Ти захочеш із ними злетіти,
Але схилять додолу гріхи.
Світ загине,коли сонце сяде.
Час- немовби натягнутий нерв.
Ти побачила тільки початок
І подумала світ вже помер?
Йди до річки, де сонце сідає
Й люди моляться Богу, а ти
Не дивись, як вони ще чекають
Й просять ідолів вийти з води..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180357
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 15.04.2010