A.Сенів: Вибране

Biryuza

рассуждаешь вслух

Ты  рассуждаешь  вслух  о  вчерашних  ливнях,
Солнце  рисует  жажду  на  сжатых  ладонях.
Как  это  странно,  судьбу  сочинять  из  линий
Стенам,  пестрящим  одной  иконой.
Я  не  виню  тебя  в  том,  что  люблю  теряться,
дом  запугал  беспощадно  сырым  уютом.
В  тридцать,  наверное,  молиться  как  и  в  двадцать,
Пристань  пугает  и  время  срезает  минуты
Будто  слой  раны  на  утро  внезапно  зажившей,-
Помни,  принцесса,  
нежность  сильнее  оружия.
Он  поглощает  ужин,  давно  не  играя  в  принца
Ибо  он  принцем  вовеки  тебе  не  нужен.

Завтра  моря  наградят  короной,
Синие  камни  с  души  и  ему  на  плечи.
Тонет  печаль  твоя  в  буре  чужих  церемоний,
Только  молчаньем  давно  уж  никто  не  лечит…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745677
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Biryuza

вигулюю левів

Місто  хвилястою  колискою
в  мить,  коли  зовсім  низько  летиш.
ти  ж  казав,
що  кави  зерна  доцільні  у  лютому,
вечір  болотяний,  що  не  забути,
коси  розпущені  і  заплутані
опадають  з  вікна  фортеці.
як  ведеться  в  покоях  без  спокою?
по  душі  твоїй  віршами  цокаю
як  підошвами  металевими...
я  вигулюю  левів
 щовечора,
щоб  ти  вірив  у  те,
що  втечею  
не  напишеш  собі  вікна.
не  одна
і  не  друга
під  вартою,
я  залишусь  козирною  картою
в  безтурботно-чужім  
рукаві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714544
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 30.01.2017


fialka@

Перший день зими

Зимовий  день  тобою  не  почавсь.
Самотній  день  і  навкруги  незвично.
 Учора  сніг  сміявся  і  згортавсь,  
Летів  собі  додолу  механічно.
Усе  довкола  з  білої  зими,
З  холодного  і  вишитого  суму.
Давно  забулось  рідне  слово  ми,  
хоч  як  тут  мальовничо  і  казково.
Давно  не  чути  звичного:  привіт!
І  як,  моя  хороша,  ти  сьогодні?
Хоч  як  не  повертай  цей  білий  світ,  
Не  віриться,  що  ми  були  знайомі.
Зима  нещадно  заміта  сліди.
Вуста  мої  і  руки  не  зігріти.
Давно  забулось  тепле  слово  й  ти…
І  я  зникає  в  дивнім  білім  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705064
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Biryuza

метелик як знак

ти  малюєш  метелика  як  знак  присутності,
кожен  аркуш  крилатий  щемить  із  запізненням.
був,  але  зливався  із  сном  так,
що  я  не  зуміла  чути  молитви  польоту.
зараз  на  іншому  боці  світу
поспішаєш  кудись,
ти  -  далечінь,
ти  -  море  нагальних  справ,
які  я  ніколи  не  виконаю.
хтось  щоранку  наливає  тобі  горня  тверезості,
годує  сніданком  і  розмовами,
щоб  наша  змова  розтанула  у  далеких  часах...
та  тільки  день  засинає,
ти  малюєш  метелика
і  він  летить
як  знак  мого  існування

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695060
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016


Biryuza

!-!

ти  вже  не  той,
хто  поночі  пише  мені  листи,
ти  вже  не  той,
хто  каже:  "завтра  і  нині".
я  відчиняю  двері  гордині
щоб  як  твій  прапор  
у  прірву  нести.
і  відпустив,
і  тримати  ніколи  не  думав,
і  відчуттів  не  вкладав
у  розкидані  руни...
тільки  пожежи  в  обіймах
із  лісом  осіннім,
ти  вже  не  той,
хто  вдивляється  в  синє
нині  й  ніколи,
бо  все  таки  це  вже  не  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693673
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Biryuza

навіть не знаю

ранок  у  схемах  й  таблицях,
чую  лінійні  кроки.
спиться,  не  спиться,  спиться,
сон  геть  втрачачає  строки.
спокій  на  чай  із  медом,
вірші  на  дотик  вірний.
ніч  розпускає  дреди,
плечі  ховає  чинно.
біль  спонукань  й  тривоги,
хто  ти  в  своїм  мовчанні?
зрада  на  дні  берлоги
наче  в  кишені  камінь.
кинеш  чи  повз  узбіччя?
мрії  стрибком  в  канаву.
в  болю  моє  обличчя
й  запах  міцної  кави...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693315
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Biryuza

питальне (2)

реклами  іржа  на  кожне  твоє  "не  вмію",
пальці  німіють  і  сняться  шкільні  двори.
я  вивертаю  у  пошуках  час  і  холодну  шию,
боже,  
навіщо  ж  такою  мене  створив?
нащо  мені  каламбурні  оці  падіння?
вогник  від  стелі  і  аж  під  чужі  мости.
ти  так  помстився  мені,
що  із  старої  скрині
ангел  вистрибує  й  каже:
"Може  й  мені  прости?!"
чом  би  й  не  дати  йому  кілька  літ  свободи?
я  ж  бо  у  море  оце  не  ступлю  й  поготів.
чуєш  чи  ні,
мій  мовчазний  володар?
чи  не  без  світла  мене  
ти  лишити  колись  хотів?
падаю  падма  на  ліжко  м"яке  й  хмаринне,
зовсім  не  бачу  опущену  в  ночі  тлю.
ти  мій  творець
та  хіба  ж  я  винна,
що  замість  ангелів  
тільки  його  люблю?
...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577311
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 29.04.2015


Нора Никанорова

Доля

…И  вот:  себя  почти  не  жаль  –  
Ни  волком  выть,  ни  стыть  скалою.
Ходила  нынче  к  аналою:
Немногим  благостней  кружал.

Одна  ходила.  Ибо  тот,
Кому  пристало  одесную,
Надел  рубаху  расписную
И  –  ко  двери,  да  из  ворот.

Сума  его  не  тяжела.
Тюрьма  его  –  моя  забота.
Зарёкся  было,  да  охота
Неволи  пуще  и  тепла.

А  я  кручу  веретено,
Судьбу  негромко  поминая.
И  всякой  ночью  –  до  окраин  –  
Бесстыже  светится  окно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572387
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015


Biryuza

мамі

я  живу  у  високій  башті  із  книг,
що  колись  малювала  тобі  на  клаптях.
я  вбираюся  в  сукню
й  блукаю  між  тих,
хто  не  вірить  у  власне  щастя.
я  пишу  тобі  довгі  й  вечірні  листи,
що  часами  не  мають  відтінку  подяки.
я  сьогодні  не  якір,-
летять  кораблі
у  моря  ще  дитячого  страху.
ти  лунаєш  ще  дужче
 у  тиші  морській
щоб  не  вірилось  в  далеч
і  сумнів.
дні  коралями  падають
в  келих  пустий,
що  я  випила  швидко  й  бездумно.
моя  башта  холодна  й  німа,
в  ній  труюся  чужими  місцями.
тут  є  все
 й  геть  нічого  нема,
чи  буває  таке,  
мамо?
я  живу  у  високій  башті  із  книг,
що  колись  малювала  тобі  на  клаптях.
я  вбираюся  в  сукню
й  блукаю  між  тих,
хто  не  вірить  у  власне  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565110
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Biryuza

… і тут. (на більше я не здатна)

...і  тут  складаються  будиночки  сусідські
як  у  дитинстві  зламаний  конструктор,
збираю  слОва  відчайдушне  військо
і  йду  відмовою  зітхання  твої  чути.
В  будиночку  лунає  щебет  кухні,
вогні  з  віконець  сипляться  яскраві.
І  необачно  вітер  в  темінь  дмухне,
і  зробить  усмішки  заліза  мертвим  сплавом.
Про  що  ти  так  настирливо  говориш?
Які  там  квіти  і  барвисті  клумби?
Я  –  світло  віршів,  що  на  моніторі
і  може  це  тепер  занадто  грубо.
І  тут  складаються  пісні  про  ідеали-
смиренні,  чуйні  й  дуже  делікатні.
Хіба  тобі  туману  слів  замало?
Нехай  це  так.
На  більше  я  не  здатна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553939
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Biryuza

навряд ти бачив

навряд  ти  бачив  місто  це  слизьким
коли  у  пустку  падають  тумани,
і  чайки  видаляють  сутінь  рим
німим  польотом  
в  тиху  бездиханність.
коли  крізь  ніч  спалахує  дівча,
свого  імення  підіймає  орден
і  раптом  те,  
чого  й  не  помічав
у  скроні  сиві
приростає  гордо.
без  згоди
чи  без  присмаку  молитв,
навиворіт  душі  пусту  кишеню,
живе  далеко,
дихає  й  мовчить
у  знак  питання  власного  імення.
навряд  ти  бачив  місто  це  у  ній,
навряд  колись  її  ти  в  ньому  бачив.
настій  років  безнеб"я  гордо  пий,
її  вина  у  цім?
навряд  чи...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553133
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 22.01.2015


Нора Никанорова

очаги

Нынче  рано  зажигают  фонари.
Мы  зашторим  окна  –  пусть  горит  свеча.
Не  стесняйся  –  я  умею  говорить.
И  не  бойся  –  я  умею  отвечать.

Никого  винить  не  надо  и  прощать.
Жизнь  любого  –  частный  случай  на  крови.
Привыкаешь  к  отвратительным  вещам.
И  всё  чаще  в  рот  заталкиваешь  крик.

А  пружина  всё  сжимается  внутри,
И  выстреливает  чётко  за  черту.
Ты,  я  знаю,  можешь  чудо  сотворить.
Сотвори  его  теперь,  пока  я  тут.

После  будет  всё  обыденно,  всерьёз:
Рюмки  липкие,  окурки  на  полу.  
Без  любви  ты  превращаешься  в  сырьё  –  
Связка  дров,  а  рядом  –  спички  да  колун.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531762
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 23.10.2014


Biryuza

. длорпоаког

напишу  тебе  кульковою  ручкою
кольору  перестиглого  моря.
як  гірлянди  вдягаю  кульчики
і  з  тобою  геть  не  говорю.
без  казок  я  щодня  сполохана,
піч  в  хатині  лякає  кригою.
і  щоранку  кричу  з  порогу  я:
"не  чекаю,  але  очікую..."
не  брешу,  а  тебе  вигадую
щоб  чорнилом  здавалось  море,
щоб  мені  ти  ввижався  правдою
коли  в  сні  щось  ламке  говорю..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531345
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Нора Никанорова

неВеста

Пока  он  занят  не  тобой,  есть  повод  жить  легко  и  просто.
Перловку  отделять  от  проса  –  процесс  неспешный  и  тупой.

Не  ждать,  не  думать,  не  сходить:  с  ума,  с  подножки,  с  пьедестала.
Я  не  устала.  Я  достала  Евангелие  от  сохи,

Где  каждый  стих  твердит  о  нём,  а  я  –  паши  свою  полоску:
Ночами  плачь  и  капай  воском,  хоть  всё  давно  горит  огнём.

Печалей  пуд  –  нескромный  путь  от  романтизма  до  погоста.
Есть  повод  жить  легко  и  просто.  Да  что  там  –  просто.  Как-нибудь.

А  дальше  –  дольше  до  беды,  до  браконьерства  –  стать  вульгарной:
Писать  ему  строкой  бульварной  о  неудобствах  русских  дыб.

Ну,  полно  вывихи  считать.  Заря  вовсю  и  лай  собачий.
Сама  попала  под  раздачу  –  не  со  щитом,  так  со  щита.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516083
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Нора Никанорова

бесхвостая

Искали  тёмные  дворы  и  целовались.
Данайца  лестные  дары:  кольцо  на  палец,
Смешные  выходки,  мечты,  почти  причастье:  
То  было  счастье  –  не  почти!  –  то  было  счастье.

Хохочет  в  спину  ангелок:  иди,  шальная,
Ищи  свой  пятый  уголок,  дорог  не  зная.
Ну,  что  ты,  Кошка,  завопи!  Не  прячь  обиду!
А  хвост  отрубленный,  в  крови  –  да  так,  для  виду.

Всё  заживёт  и  будет  сто  чудесных  жизней!
Ты  рождена  для  сладких  сот,  а  не  для  тризны.
Котёнок  твой  не  объяснит  –  чертяка,  кроха  –  
Что  он  важнее  всех  обид,  и  прочих  вздохов.

Что  в  жизни  очень  мало  дней  и  много  смеха.
Что  ты,  девчонка,  всех  милей,  а  та  прореха,
Что  счастьем  нагло  назвалась  –  в  кармане  фига.
Тебе  дана  такая  власть  –  ты  редкий  Тигр.

Данайцу  крупно  повезло:  он  был  с  тобою.
Связал  тебя  морским  узлом  –  сдалась  без  боя.
Хотела  взмыть  под  облака.  Ну  так  и  взмыла.
Кольцо  никчёмное  –  чека  (тихонько,  с  мылом).

Мой  ангел,  я  тебя  люблю.  Его  –  простила.
Всё,  что  ни  делается  –  в  плюс.  Ровняй  могилу.
Там  погребён  кошачий  хвост  –  с  пушистой  остью.
–  Такая  ладная.
–  Да  брось!  
–  Горда.  
–  Бесхвоста.  

Палач  был  циник  и  эстет.  Премило  вышло:
Обрубка  –  и  того-то  нет.  Притихли  мыши  –  
Опознавательный  флажок  исчез:  опасно.
Благодарю  тебя,  дружок:  сыта,  прекрасна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506606
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014


Нора Никанорова

люблю

В  том  нет  стыда,  и  нет  бесстыдства.
Когда  тебя  целую  я,
Я  забываю,  что  есть  битва,
В  которой  разве  что  колья
Да  хворостин  вполне  прилично.
Ты  помнишь,  помнишь…  Так  смешно:
Былое  мнимое  величье
Укрыто  сном,  укрыто  сном.
И  к  чёрту  старые  забавы.
Я  смыла  кровь,  и  я  пьяна.
От  вздорной  той  несносной  бабы
Молва  осталась:  мол,  дурна.
И  правы  –  разум  явно  брошен.
И  сиротой  теперь  слывёт.
А  я  молюсь  ночами:  Боже,
Продли  безумие  моё.
И  нежность  рук,  и  губ  всевластье,
И  тела  шёлкового  мёд.
И  если  задохнётся  счастье,
Спасу  дыханием.  Рот  в  рот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504049
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 10.06.2014


Троянда Пустелі

Я теж…

Ти  знаєш,  що  буде  тоді?
Ти  знаєш,  навіщо  слова?
Навіщо  усі  ті  думки,
Про  те,  чи  права-неправа?..

Ти  бачиш,  гармидер  в  душі,
І  нежить  на  вулиці  ллє?
Я  вкотре  пишу  невірші,
Лиш  серце  тривожу  своє.

Ти  чуєш,  скоріш  геть  іди!
І  душу  мою  не  бентеж.
Навічно  лишив  ти  сліди…


І  я  тебе…  знаєш?..  я  теж…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473251
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Троянда Пустелі

Ну коли ти прийдеш?

Вже  чекати  незмога,  коли  ти  нарешті  прийдеш
І  ввірвешся  в  наш  світ  –  тихий  й  трохи  (занадто)  помірний?
І  ос́яйним  лицем  все  те  добре  в  душі  колихнеш,
Що  заховано  вглиб…  Ти  так  сильно  усім  нам  потрібний!

Стільки  тихих  ночей  і  немислимо  втрачених  днів
Ми  чекали  на  мить,  що  з’єднає  нас  разом  з  тобою.
Ну  коли  ти  прийдеш?  Щоб  в  душі  все  оте  розбудив,
Що  зовуть  беззавітно-благою  до  сина  любов’ю…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443005
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 27.10.2013


Груздева(Кузнецова) Ирина

Поэт безвреден?. .

"Если  честно  –  поэт  безвреден..."

Марина  Зейтц

***

Поэт  безвреден?-  Вреден  и  опасен,
Зараза  та  еще!  Поэзии  чума
Явила  миру  столько  разногласий,
Что  можно  запросто  остаться  без  ума.

А  поэтессы  -  это  ж  катастрофа!
Горят  котлеты,  булькают  борщи,
А  этих  дам  так  увлекают  строфы,
Что  им  порой  нет  дела  до  мужчин.

И  жарят  мужики  себе  картошку,
И  "варят"  чай  и  коржики  пекут,
Пока  их  жёны  слов  земных  в  окрошку
Нарубят  и  к  обеду  подадут!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406902
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 08.03.2013


Груздева(Кузнецова) Ирина

Я теряю друзей…

***

Я  теряю  друзей  одного  за  другим,
Я  уже  не  делю  на  родных  и  знакомых
Этот  мир,  эту  жизнь,  но  сужает  круги
Год  за  годом  судьба.
Не  подбросишь  соломы:

Знать  бы  час,  где  упасть  доведётся  кому,
Знать  бы  место,  успеть  бы!  -
Но  Вечность  хохочет!
Человеку  всегда  за  себя  одному
Отвечать  перед  Тем,  кто  вмонтирует  прочерк...

Между  датами  жизни  и  вечности  -  миг.
Между  вздохом  последним  и  первым  -  забвенье.
Улыбнулся  младенец...
Заплакал  старик...
И  ничто  на  земле  не  спасёт  от  паденья...

Я  теряю  друзей.
Я  теряю  врагов.
Я  себя  узнаю  по  особым  приметам:
По  кругам  по  воде,  по  звучанью  шагов,
По  дрожащей  полоске  кричащего  света...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404896
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013


Троянда Пустелі

сумний трамвай … пустий вагон

сумний  трамвай  моїх  старих  симпатій  
відходить  від  північного  депо
твої  слова  –  це  лиш  вогонь-багаття,
які  згорають,  ніби  й  не  було…

вразливий  місяць  зоряного  неба
закрився  від  твоїх  маслЯних  рук
і  доторків  йому  навряд  чи  треба
бо  твої  руки  –  лиш  минулий  гук

пустий  вагон  твоїх  подвійних  душ
летить  назустріч  небуттю  й  безодні
втікай  в  наш  світ,  цурайся  ти  чимдуж
своєї  невибагливої  плоті

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400961
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013


Biryuza

віршетерапія

завтра  привітаюся  заздалегідь,
позбираю  розкидані  речі
як  опалі  плоди
той,  хто  зараз  безвихіддю  трохи  щемить
скоро  стане  до  холоду
тільки  моїм.
наш  прадім  в  свої  стіни
ховав  заповіт
так  щоб  сонце  ніколи  не  згасло
вимираючий  спокою  недовид
розкидає  на  землю  масло.
там  із  шерсті  плететься
блакитний  кит
як  основа  всіх  затишку  гасел
третій  зайвим  буває  ж  бо
не  завжди,
третій  часто  буває  вчасним

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397664
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013


Biryuza

ще одна партія. .

ще  одна  шахова  партія  на  твоєму  відчуженні,
сполучники  у  їдкому  мовчанні  говорять,
що  ми  не  одні.
я  поволі  одужую
у  горлянці  з  зів’ялою  ружею
замість  кількості  дотиків
чую  обмеження  днів.
на  спині  майже  сну  
дріботіє  натхнення  комахами
і  щоб  з  страху  не  бігти
лаштую  пробачень  торги
я  з  твоєї  нудьги  проростаю
і  спокій  відлякую,
бо  загоєні  рани  -
то  тільки  забуті  борги.
ти  відплати  чекаєш
і  скиглиш  у  риму  монетами
з  трьохкрапкових  будинків
єднання  на  вулиці  втіх.
і  шкода  не  тому,
що  бувала  з  тобою  відвертою,
а  тому,
що  таким
ти  ні  разу  відбутись  не  зміг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396551
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013


Biryuza

відверто

звісно,  
мені  б  лише  впиватися  чорнотою
і  відчувати  казки  на  дірявий  смак
з  тобою  чи  не  з  тобою,
святково  або  ж  ніяк
мені  б  лише  збільшення  кілометражу
навколо  блідої  шиї  хоч  раз.
він  безнастанно  говорить,
хоч  й  не  розкаже
усе  в  призначений  час.

мені  б  лише  вашу  упертість
хмелем
і  множ  на  сім.
смерті  нема
відверто
смерть  розчинилась  в  нім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395894
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Biryuza

залишайся… я швидко

мій  дім  -  люлька,  напхана  тютюном
випалює  мене  роками,
таврує.
не  стане  жодних  розчулень
аби  перебинтуватись  дорогою
і  врешті  зізнатись  собі,
що  це  ТИ.
гордині  останні  краплі
як  прострочений  еліксир.
я  лише  сполоханий  звір
під  прицілом  старого  мисливця
і  чомусь  не  мовчиться
і  чомусь  так  не  хочеться  йти.
на  заметах  паруючих
твого  тремтіння  сліди.
тільки  глибше  щоденних  горінь
віддає  нам  тютюнобайдужістю
я  застрягла  снігами
в  дитячості  димарі
залишайся
я  швидко  одужую...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395425
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013


Biryuza

-09876

відкоркована  пляшка  майбутнього
на  столі  твоєму  крізь  дзеркало.
відбиваєшся  в  ньому  пробачений
наче  значень  зовсім  нема.
по  рахунку  єдиний  і  знайдений
шлях  до  місяця  переписаний.
за  огрядною  неможливістю
заховалась  дичава  зима.
ти  римуєш  мої  обезмовлення,
вибиваючись  звуками  мертвими.
щоб  здаватись  сліпою  жертвою
і  лишатись  щораз  крадькома.
відкоркована  пляшка  незустрічей,
помирань  від  дзеркал  покришених.
десь  з  іншою  п"єш  засмучення
тхне  незручністю  осінь  змучена
і  припинення  наших  здіймань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386938
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 23.12.2012


Biryuza

вицвітає золото на правиці

вицвітає  золото  на  правиці,
вітер  знов  вовтузиться,
спроби  йти.
ми  удвох  ошукані,
нам  не  спиться,
рештки  передроблених
несвятинь.
ти  покинь  обачливо
свою  сповідь,
холодом  замучений  внікуди.
мною  небо  морить
і  не  говорить
жодної  молитви  у  синь  води.
ти  не  озиваєшся
як  ніколи,
соло  опівнічне  у  сивий  дім.
тим  лаштує  помсту
прадавній  холод,
хто  не  вміє  мовчки  палати  в  нім.
вицвітає  золото  на  узбіччі,
двічі  не  вертаються  і  не  йдуть.
і  не  личить  болем  впиватись  в  вічі
в  час  коли  на  сонці
зникає  лють.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385687
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 18.12.2012


Biryuza

дуже дуже дуже

ніякої  логіки  в  сенсах  твоїх  двояких,
знаки  на  шиях  замерзлих,
ланцами  днів,  що  проплакав.
свіжу  подяку  з  жадобою  далі  ковтками,
храм  пограбований
наче  й  не  було  храму.
опади  прямо  
в  пустелю  чужої  кімнати.
зміст  обіцяти
і  цупко  впиватись  в  форму.
чорну  спідницю  на  свято,
вписавшись  в  твої  хороми.
знати  лиш  те,
про  що  зможеш  вічність  мовчати.
радо  з  обіймів  
і  відліку  вчасна  кома.
тиша  вагома  
як  спосіб  піти  передчасно.
згасла  без  натяків  на  всебайдужжя,
душить  мотузкою  відстань,
вогні  примружиш.
кожне  питання  вмирає
під  щирістю  "дуже".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385570
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012


Biryuza

аби … І

і  може  твій  затишок  зовсім  інакший,
в  словах  розчиняється,
тане  в  маршрутах.
для  того  аби  вже  сьогодні  забути
"нізащо"  жбурляю  в  обставин  пащі.
хоч  краще  від  цього  обом  не  стане,
законами  жанру  я  знехтую  всоте.
аби  побороти  правічне  згоряння,
аби  не  дізнатись  навіщо  і  хто  ти.
відсоток  терпіння  як  сходжені  рими,
обійми  терпкіші  і  холод  на  потім.
аби  кожне  "годі"  ховалось  як  злодій
коли  підступають  до  серця  обійми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381921
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012


alla.megel

Выдох

День,  
     серой  мышкой  
                   прошмыгнув,  угас.
Чуть  слышным  выдохом  
                             в  плечо  
                                   уткнулся  вечер.
Он  так  печален
                       мыслями  о  Вас,
Но,  мне  сказали,  
                     завтра  
                           будет  легче.

Я  счастье
               не  моё  
                       не  позову.
И  в  тишине,
               не  зажигая  свечи,
За  Вас  молюсь.
               И  –  да!  –  я  Вас
                                         люблю…
Но,  мне  сказали,  
           завтра  будет  легче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381732
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Biryuza

*/

розстелений  спокій  на  ліжку,
павутиння  на  плечі  шаликом.
увібрала  в  себе  усі  попередження,
фарбувала  вії  натхненно  жовтим
і  дивилась  на  те  
як  ніхто  не  приходить.
з  моди  лізуть  ошатні  сукні
 з  них  лізу  непевно  і  терпко
мов  з  шкіри  
в  майбутнє.
розправляючи  пустку  могутню
і  в  знамена  спіткань  без  влучень.
ти  так  гучно  молишся,
що  мені  відбирає  дихання.
і  надміру  новою  віхою
на  шляху  постаю
твоїм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377970
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Груздева(Кузнецова) Ирина

В этом храме уже столько лет, как никто не живёт

"А  за  окнами  тает  в  ночи,  усмехаясь,  луна
И  цикута  цветет  возле  лестничных  битых  перил,
Ты  по  комнатам  станешь  бродить  в  этом  храме  -  одна,
Не  простила  ему  …  Не  простила!  И  он  -  не  простил."

Марина  Зейтц

***

В  этом  храме  уже  столько  лет,  как  никто  не  живёт
Заколочены  ставни,  на  двери  повешен  замок
Только  вдруг  половица  о  чём-то  тихонько  всплакнёт  -
Об  утраченном  прошлом,  -  о  тех,  кто  расстаться  не  смог?

Кто  сюда  возвращается  в  мыслях,  не  в  силах  принять
Ту  реальность,  которая  в  сердце  пустила  ростки
И  уже  от  неё  никуда...  Ни  единого  дня
Им  двоим  не  укрыться  от  этой  гнетущей  тоски  -

Не  простила...
И  он  не  простил.  И  не  сможет  простить,
Как  не  сможет  понять  одинокого  путника  встречный,
Заплутавший  случайно  в  ночных  переулках  пустых,
Скоротавший  за  чьим-то  столом  опечаленный  вечер.

Отпустила...
И  он  отпустил.  Почему  же  опять
Повторяется  сон?  (Словно  струны,  натянуты  нервы.)
И  опять  у  пустого  окна  им,  обнявшись  стоять
И  бояться  мгновения  -  выйти  из  комнаты  первым...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375820
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012


Biryuza

залишатись чужими

...  і  тиша  тобі  випала  ледь  помітна,
рівна  чеканню  шукає  інакших  доріг
тримаючи  в  серці  розбитий  горіх
і  старі  порізи,
підбираючи  риси  твої  з  підлоги,
вона  дякує  богу  за  те,
що  не  впала  ще  з  ніг.
у  сліпих  зазвичай  вчаться  бачити
коли  начисто  стерте  минуле  щемить.
ти  не  їдь,
забираючи  рештки  лляної  радості,
підкоряючись  відстані  двох  століть.
він  хвилину  мовчить,
відступивши  з  зброєю
і  помітність  всіляка  -  вчорашній  бій.
я  і  досі  з  собою  тебе  обговорюю
геть  чужою  лишаючись  у  чужій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375230
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012


Biryuza

снись з четверга на п'ятницю

масово  зачиняються  клуби  загублених
без  інтересів  вештаєшся  слизькою  поверхнею.
ти  хочеш  бачити  мене  мертвою
і  ніяк  не  самотньою,
а  я  за  сотнею  втрачених  років  тяжію  кудись.
перебільшення  зайві,
 снись  з  четверга  на  п'ятницю
братись  пізно  за  осінь,-
колом  на  дні  зупинись.
крізь  
ніч  на  загублене  осуботнення,
небо  мовчки  жартує  сходженням
до  вершин  твоїх  снів  у  мені.
пригорни  листопадом

чи  просто  знаками..


бо  налякана  осінню  
досі  мовчить  на  дні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375057
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012


Biryuza

мою відсутність у поміч

новини  з  твого  поселення  тепер  не  надходять,
зв"язка  нових  паролів,  тиха  музика,інший  дім.
втім,  тепер  не  чекаю  появи  
і  нишком  не  йду  як  злодій.
ще  відтоді  як  наше  "годі"  стало  й  собі  святим.
ким  тримаюся  тут  невідомо  і  неважливо,
білі  гриви,  є  кучер  і  скоро  на  черзі  бал.
ти  не  знав,  що  годинники  надто  уже  полохливі
і  можливо  тому  цілу  вічність  собі  програв.
стільки  справ,
 обезцінень  сьогодні  в  цій  надкраїні,
винні  десь  поруч  мене  читають  забутих  Грімм.
віддаляючись,  пестиш  свою  гординю
й  по  цеглині  руйнуєш  і  так  опустілий  дім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368897
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 06.10.2012


Biryuza

міс То

концентрація  руху  в  глибинах  твоїх  годинників,
переповнені  вщент  маршрути  годують  чварами.
ми  заварюєм  сон  з  безнадійно  твердих  замінників
і  готуєм  до  бою  поснулі  на  завше  армії.
розійшлися  по  швам  асфальтовані  недовулиці,
сто  простягнутих  рук  на  одну  обмеженість.
хтось  побачить  з  гори  і  собі  розчулиться,
виплітаючи  втомлено  людськості  це  мереживо.
потім  графік  робіт  поза  серцем  усе  щільнішає,
місто  зранку  смакує  безсоння  за  ніч  розпатлане  .
і  направду  ніхто  тут  не  буде  ставати  іншою,
бо  мовчання  у  горлі  застрягло  терпінням  ватяним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366080
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012


Biryuza

мамо, ми купували землю під водами

ми  купували  землю  під  водами,
до  країв  сповнені  часу  бальзамом.
бувало,  в  інакші  місця  повідходимо
і  всі  припиняють  чекати...  крім  мами.
саме  її  страхи  ледь  здійснилися,-
інша  країна  і  часу  нема  вже  давно.
(доню,  ти  мені  снилась  на  милицях,
доню,й  твоє  геть  не  прибране  дно)
та  мені  все  одно.
хай  вирішують  сонники.
я  тепер  не  відважусь  на  десять  німих  годин.
знаєш,  мамо,  від  човнів  відриваються  човники,
що  рятують  від  берега  й  інших  причин.
біля  мене  є  сад,  з  золотими  рибинами,
а  бажання  беззвучно  до  когось  пливуть.
мене  звуть  досі  рідною  й  винною
у  розлуках  назавжди,
але  не  в  цім  суть.
під  водою  шукають  не  суть  і  не  спокої,
бо  нічого  такого  на  вістрях  гачків.
я  для  нього  тепер  стала  надто  жорстокою
і  у  відповідь  завше  стискаюсь  без  слів.
наші  землі  підводні  закріплені  знімками,
можеш  їм  усміхатись  й  знімати  кіно.
я  вернуся  додому  самотньою  жінкою,
бо  занадто  олюднила  власне  дно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360086
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012


Biryuza

мій чоловік

виклики  приймаються  блиском  ножиць,
ніжиться  впевненість  гостроязика.
мого  чоловіка  оживили  ще  на  хресті,
говорячи  "стій  рівно,  будь  витривалим",
а  його  обпікало,  
він  в  нашому  домі  всі  вікна  трощив.
він  жив  на  хресті  і
 носив  його  під  сорочку,
знаючи,  що  ближньому  тільки  три  рочки
і  треба  купити  від  кашлю  настій.
мій  чоловік  вечорами  в’язав  фото  зразкове,
казав:  "тіла  наші  помруть,
а  в  дітях  ми  житимем  знову,
ми  станем  з  тобою  занадто  безсмертні...",-
було  по  четвертій
і  він  вирушав  до  сну.
там  він  бачив  дубову  труну,
неодмінно  двохспальну.
він  знав,  що  колись  я  помру
та  мовчав  спеціально.
я  вчилась  йому  готувати  отруйні  вечері,
щораз  відчиняла  двері,
та  він  лишався.
на  пальці  як  на  папері  було  забіло,
мій  чоловік  гадав,
що  я  прикипіла.
і  хрест  його  тоді  робився  повітряним,
він  усміхався  й  лишав  паління...
а  я  не  знала  чи  довго  витримаю
в  глибинах  тиші  важке  каміння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359815
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 28.08.2012


Biryuza

фінальне

розгортає  душа  ширшаві  напластування,
моя  остання  церемонія,-
ні  я,  ні  він.
ремонт  римованих  дахів,
хлів  з  сейфами  у  підлозі.
підло  зі,
але  й  без  тепер  не  дихається.
ся  галасливість  наввипередки,
рідкий  голос  густіє.
є  десь  ти,
на  тобі  ростуть  змії,
її  очі  будують  їхні  клубки.
кинь  монету,
ту,  що  має  досвід  липкий.
рій  доводить  нас  до  обставин,-
він  швидше  ніж  я...
абетка  бере  початок  зі  смерті,
на  "ер"  приблизно  мертвієм,
є  ми,
тобто  я  
на  грудях  із  
змієм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359118
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012


Biryuza

зима близько

Боже,знайди  мені  кімнату  десь  затишніше,
окропи  її  стіни  тривалим  спокоєм
і  знаєш,  Боже,  я  стану  на  диво  іншою,
витискаючи  соки  надій
проливатимусь  соками.
я  берегтиму  цю  замкнутість
 і  плекатиму,
скільки  роззявлених  пельк  
вітром  клацають.
мені  не  годиться,
я  знаю,
щоб  з  катами,
але  інакших  не  бачу  я.
зима  пробирається,  Боже,
зловтішною
і  кожного  року  здається  раптовою.
і  знову  я  тут  помаленьку  гіршаю,
дивлячись  сни  під  стемніння  покровом.
на  що  я  готова?
на  самоспалення.
якщо  й  цієї  зими  в  стінах  тижні.
мої  святі  реагують  на  камені
гірше  ніж  на  отруєні  вишні.
вірші  даруй  мені  в  тім  освітленні,
чаєм  стрічатиму  снігопади.
віддані  завше  по  небу  розкидані,
тільки  для  кого..
для  чого  ради??

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358429
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012


Biryuza

хтось незнаючий

яскрава  стрічка  на  пустій  коробці,
ці  порожнечі  множені  на  глум.
і  струм  на  шкірі  пише  список  опцій,
які  віджили  тисячі  безумств.
тобі  не  тішиться  
і  наче  хтось  наврочив,
стоїш  на  перехрестях,  сниш  пісні.
і  якщо  б  хтось  пробачив  сині  очі,
ти  б  не  відрікся,
народившись  в  ній...
ти  б  не  лишився  списаним,
байдужим,
здолавши  власний  голос
й  німоту.
і  час  на  двох  мурує  теплі  лузи,
жбурляючи  не  тому  геть  не  ту.
а  я  їду  і  колір  вицвітає,
шукаю  міста
(тільки  б  назавжди)
і  хтось  незнаючий  утне
листа  їй,
ковтнувши  перед  зрадою  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357929
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012


Троянда Пустелі

… я люблю …

Я  люблю,  коли  він  цілує  мене…  ненароком
Відганяє  з  думок  всі  вчорашні  й  майбутні  проблеми
Коли  ближчим  стає  на  десятки  чи  сотні  кроків
І  вирішує  усі  мої  незчисленні  дилеми

Я  люблю,  коли  він  витанцьовує  драйв  чи  стриптиз
Він  такий  невимовно  гарний  і  зовсім  не  хтивий
Коли  одяг  скидає  все  нижче..  чимдуж  униз…
Але  робить  надмірно  він  це…  якось  так…  невинно

Я  люблю,  коли  градом  у  нього  з  очей  блискавиці
Коли  поглядом  манить  мене…  а  зовсім  не  тілом


Я  заплющую  стомлені  й  такі  надважкі  зіниці
І  відгукуюсь  на  його  тепло…  якось  так…  невміло

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357807
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012


Груздева(Кузнецова) Ирина

Как прекрасно задуман был дом…

"Как  прекрасно  задуман  был  дом.
Отчего  ж  в  нём  не  селится  счастье?"
Галина  Долгополова

***

Как  прекрасно  задуман  был  дом!..
Только  нет  ни  покоя,  ни  жизни.
Нажила  непосильным  трудом
Сверхумение  -  жить  в  укоризне,

Не  упав,  не  склонив  головы
Перед  тем,  кто  ключами  владеет
От  свободы,  тюрьмы,  от  сумы,
От  надежды,  от  горьких  прозрений,

От  презрения  к  дому  тому,
От  придуманной  кем-то  затеи:
Человеку  нельзя  одному
(По-другому  он  и  не  умеет...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356399
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Biryuza

зазираючи в твій час

двадцять  сім  втрачених  років,
мій  спокій  лише  зараз  отямлено.
серце  чуже  приваблює  каменем,
але  листи  вже  надіслані.
міжчасовою  відстанню  переписана,
ти  робиш  для  себе  висновок
і  більше  не  снишся.
віршем  опускаєшся  геть  спустошений,
просиш  гарячого  слова  й  мате.
між  нами  вперто  існує  те,
що  без  витримки  зору.
я  освітлюю  безвістю  коридори,
я  готова  поближчати,  невідступна.
згубна  звичка  -  тебе  воскрешати,
без  оплати  у  прірву  квитки.
твій  зіркий  спадок  з  холодним  змістом,
ще  двісті  нудних  місяців.
ти  хотів  щоб  крізь  час  святе
і  між  нами  цвітіє  те,
чому  мало  звичайних  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356975
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012


beletskaya.

шизофренія…

Голова  у  дріб*язки,
Мозок  по  швам,
Останні  виписки,
Вам  і  нам,
Навіть,  якщо  не  одужали  -  
Місця  нема...
Людей  витворюють  купами...
Свідомість?  До  дна!
О,  ця  прекрасна  біда!
Вона  ходить  одна,
Ейфорійна  безвихідь:
Гірко-солодка,  бліда.
З  присмаком
Попелу,  дощу  й  відрази,
щастя,  сонця  і  вчорашньої  образи.
ліки  щодня  і  щоразу,
І  зникнуть  тихі  голоса.
І  зимою  прийде  весна,
Та  не  така...
Фальшива  та  жахливо  гидка.
А  ти  що  хотіла?
Тепла́?
Така  вже  є  шизофренія,  мала....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326449
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 11.08.2012


beletskaya.

будь моей панацеей

будь  моей  панацеей  на  завтрашнее  утро,
а  после  завтра  просто  уйди
у  тебя  есть  не  много  не  мало
всего  лишь  сутки
можешь  даже  с  ума  меня  свести
ты  знаешь  как  это  делать
ты  скажешь  мне  "молчи"
но  я  буду  требовать  продолжения
и  прятать  твои  ключи
ты  попросишь  приготовить  ужин
убраться  в  квартире,  бросить  курить
я  скажу  не  хочу,  не  умею
и  да,  хорошей  женой  мне  не  быть
я  убью  твои  нервы
согласна,  странно  звучит
но  это  будет  плавно...постепенно...
я  знаю,  ты  не  сможешь  такую  забыть
ты  придешь  ко  мне  снова
через  полгода,  год,  триста  сорок  два  дня
ну  и  что,  что  ты  будешь  с  другою?
футболки  ты  забываешь  только  у  меня.
я  расскажу  тебе  о  политике
и  о  прочей  другой  ерунде
ты  лишь  грустно  посмотришь
и  выйдешь...
зная,  что  хочешь  вернуться    ко  мне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345624
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 11.08.2012


Biryuza

№…

це  літо  скринями  під  очима
обезскарбленими,
запустілими  травнями
недожатими  стигне.
скиглить  моє  дитинча,
прагне  досвіду.
прокидається  вдосвіта
і  стрибає  з  мостів.
стрімголів,
оминаючи  власне  тіло
і  у  груди  встромляючи
заздрощів  гострі  вила.
дитинча  виправдовує,
зневажаючи,
ліпить  щастя  з  піску
надто  гАряче,
оглядається  довго  услід.
і  якщо  я  б  могла  зупинитися,
роздивитись,
нахабно  не  знітившись,
кілька  літер  злетіло  б
з  його  ще  
бетонних  плит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356315
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 11.08.2012


MADLEN

пелюсткове…

Опадає    на  далекому  сході  сакура  тендітна…
снігом  рожевим  …
невинним…
як  дотик  найніжнішого  пера…
а  я  б  поглядом  твоїм  огорнутись    хотіла..
сховатись  в  кишеньку,
 як  голодне  кошення…
Рожеві  пелюстки    …
спадають  з  долоні…
доторкаючись  душі,
босими  губами…
слідами  …
       ривками…
               мовчанням…
ти  пробач  що  народилася  мабуть  не  та..
не  така…
             не  з  тобою…
                       не  сьогодні…
                                 не  в  тому  місці
що  думками  засипаю  собі
 погляд  і  скроні…про  тебе…
про  завтра…
       сьогодні  і  вчора…віками…
думала..відчувала  …тремтіла…
а  може  ми  були  рідними  в  попередньому  житті
не  з  нами…між  нами…
 Ти  пробач  що    вуста  ,самі  шепочуть.
 так  хочу…так  хочу
 губами  теплими    торкнутись  чола…
і  частинки  мене…розсипаються  ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
               тобою…
                       твоєю…
                             запізно…не  знаю…
цілуючи  потаємно  руки  твої  ..
плечі…приємні  вуста…
Я  б  так  хотіла  посміхатись  тобііі
 до  безтями…..
досліджуючи  …
гріючи  душу…
до  приємної    болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я  б  так  хотіла_______
Захлиснутися  в  ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а    де  тепер  віднайти  наші  місця….
а  чи  вони  ще  є…




(з  мелодією  сприймається  краще....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 06.08.2012


Нора Никанорова

до дна

Мало  неба  –  с  овчинку  вышло.
Завернулась  душа  в  руно.
Что  снаружи  –  смешно  и  лживо.
Что  внутри  –  да  не  всё  ль  равно?

Здесь  хватает  тепла  и  боли,
И  никто  не  тревожит.  Сплю.
Снится  поле.  Ржаное  поле.
А  ещё  облака  и  блюз.

Нитью  шёлковой  цвета  зноя
Налагает  зима  стежки.
Кто  я,  Господи,  нынче?  Кто  я?
Кровь  на  землю  теки,  теки.

Грузно  капай,  кропи  овчину.
И  засохни,  сойдя  до  дна.
Не  найти  ни  одной  причины
Ждать  кого-нибудь  у  окна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355463
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 06.08.2012


Blondberry

Скрипучо-болюче

Я  не  знаю,  чому  вже  не  пишуться  ві́рші,
Спотикаються  в  горлі,  минають  папір.
Просто  все  вже  не  так,  як  б́у́ло  раніше,
Просто  я  не  така  і  світ  не  такий.
Захлинаюсь  думками  і  тихим  світанком,
Забуваю  потроху  вже  тисячі  слів.
Зустрічаючи  день  новий  кожного  ранку,
Відганяю  всі  спогади  танучих  снів.
Я  шукаю  навпомацки  стежку  у  небо,
Зачиняю  свідомість  на  чорний  замок.
І  мені  від  життя  вже  нічого  не  треба,
Залишається  в  безвість  один  лише  крок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273609
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 05.08.2012


Аматэрасу омиками

привет, житель города N.

привет,  житель  города  N.
мне  без  тебя  не  взрослеется,
грустно  что  врозь.
знаешь,  пишу  тебе,
тайно  надеясь  на  плен
но  и  на  то  чтобы  всё  не  сбылось.
знаешь,  я  сквозь  по  стеклу  и  домой,-
слишком  чужая,
набита  зимой  голова,
молодость  режет,
а  старость  всё  бредит  тобой,
громко  ругаясь
и  нежно  с  собою  зовя.
я  твои  письма  листаю  с  далёких  времен,
вижу  узоры  и  тела  её  кружева.
сон  переделан,
срисован  с  фальшивых  икон
и  непонятно  зачем,
для  кого  я  жива?

здравствуй,  единственный  города  N,
я  на  минутку,
напомнить  о  цвете  глаз.
тот  кто  лишь  тень  умножает  на  тень
в  сумме  имеет  последний  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354591
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012


Ganna

И что с того…

И  что  с  того,  что  стрелки  на  всех  компасах  на  север  –
свободу  выбора  никто  пока  не  отменял.
Но  только  вновь  сомнения  справляют  новоселье,
хоть  зная  –  на  задержку  начисляется  пеня.
Свобода  ли,  когда  на  всех  одна  координата?
Пространству  или  времени  –  чему  приоритет?
Заведомая  ложь  не  теми  ль  страхами  распята,
которые  порою  сводят  выборность  на  нет.
Как  выбирать  –  в  угоду  ли,  в  разрез  или  по  плану,
ещё  чего-то  ждать  сто  лет,  или  начать  спешить?..
Но  выборы  любые  приведут  к  самообману,
когда  нехватка  внутренней  свободы  у  души.

25.07.2012г.      г.  Киев

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354225
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012


Лілея Лозова

Самотня тиша

Самотня  тиша  ця  звучить,
самотня  тиша,
Туману  сірого  салют  розчарування,
Останнім  відблиском  світил
нам  не  тепліше,
Сумної  безвісті  лиш  знов
сумне  чекання.

І  знов  у  сотнях  різних  слів
зникає  голос,
Замовкла  совість  щось  давно,
схилилась,  плаче,
І  вищих  розумів  мені
не  чути  логос,
У  безнадії  сподівань
живу  неначе.

І  десь  у  кутиках  душі
заб'ється  серце,
Розірве  душу  звук  сумного  калатання
І  гіркотою  знов  і  знов,
червоним  перцем,
Розірве  груди  знов  мені
сумне  зітхання.

В  самотніх  сутінках  зблисне
останній  промінь
І  знову  очі  засліпить
невтішна  безвість,
Роздасться  в  пам'яті  моїй
тополі  гомін
І  розіллється,  як  вино,
забута  теплість.

(Лілея  Лозова)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350167
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 30.07.2012


Тала Пруткова

КОЛИ ЗАСИНАЄ БАТЬКО

Коли  засинає  батько  у  дівчинки  з  косами  житніми,
Дерева  танцюють  танго  самотньо  під  хмарами  дертими.
І  люди  біжать  перекошено  втішатися  іграми  літніми,
Бо  гасла  сумних  ідеологів  падуть  уже  заживо  мертвими.

Коли  засинає  батько  у  дівчинки  з  косами  житніми,
Сусіди  вчиняють  бійку,  вітер  не  стишує  голосу.
І  всі  історичні  факти,  що  вчора  були  новітніми,  
Запилюють  прахом  древності  невпинне  життєве  колесо.

Коли  засинає  батько  у  дівчинки  з  поглядом  матері,  
Хтось  курить  тютюн  і  опій,  мовчить  за  стіною  панельною.
А  тим,  хто  мандрує  за  мапою,  хто  ходить  щодня  по  екватору,
Так  важко  збагнути,  як  може  земля  стати  лячно  пустельною.

Коли  засинає  батько  у  дівчинки  з  косами  житніми,
Дерева  танцюють  танго  самотньо  під  хмарами  дертими.
І  дівчинка  навіть  знала,  що  люди  бувають  літніми,
Що  люди  бувають  хворими,  що  люди  бувають  мертвими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353214
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 30.07.2012


Тала Пруткова

БЕЗУМОВНАЛЮБОВ

Коли  я  навчуся  любити  тебе  без  причин,  
я  буду  любити  і  друзів  твоїх,  і  коханок,
я  буду  радіти  веселощам  випитих  склянок,  
і  ти  станеш  вільним,  як  жоден  з  жонатих  мужчин.

Коли  я  пробачу,  образи  допивши  до  дна,  
за  тиху  відсутність  ночами,  за  ніжну  безплотність;
за  те,  що  на  смак  і  на  дотик  пізнала  самотність;
за  те,  що  усе  я  навчилась  робити  одна…  

Я  кластиму  мовчки  яєчню  на  вимитий  стіл.
Я  буду  дбайливо  тебе  зустрічати  під  ранок.
Я  буду  у  захваті  слухати  вісті  з  гулянок.
Я  стану  найкращим  з  тобою  цілованих  тіл.

Коли  я  зумію  любити  в  тобі  сотні  вад,
у  мене  не  стане  ні  віку,  ні  статусу  й  статі.
Я  знов  опинюсь  в  заґратованій  зимній  палаті,  
де  нас  від  любові  лікують  уколами  в  зад.  

Коли  я  навчуся  любити  тебе  без  причин,
ти  станеш  мені  непотрібним,  як  вітру  –  свобода.
Твоє  існування  –  ось  буде  моя  нагорода
за  цю  безумовну  любов  без  прикрас  і  личин.  

Я  висохну  в  твоїх  думках,  як  пожовклий  будяк.
Я  тільки  на  згадку  у  камерах  серденька  твого
нашкрябаю  нігтем  зворушливу  притчу  про  Бога:
«І  навіть  такого,  як  ти,  хтось  любив  просто  так…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353957
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012


Груздева(Кузнецова) Ирина

*** (не переделывай меня…)

Не  переделывай  меня  -
Судьбу  нельзя  переиначить,
Не  говори,  что  нет  огня  -
Твой  опыт  ничего  не  значит.

Начни  с  нуля,  сметай  стога
Из  прежних  ссор  и  расставаний  -
Пускай  огнём  горят  луга
По  всей  округе  ранью  ранней!..

Любви  живительную  нить
Боюсь  молчанием  нарушить,
Меня  уже  не  изменить  -
Словами  жгу  чужие  души.

Как  знамя,  боль  твою  несу,
Владея  безраздельным  даром,
А  надо  мной  вершится  суд
Всепоглощающим  пожаром...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353813
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012


hysterical soul

ті, що дали життя й розділили на ролі

і  що  тобі  треба  від  тих  поетичних  сонетів?
ковтаючи  думку,  з  пітьми  виринаєш  на  світло.
ще  й  досі  не  бачу  хоч  тіні  твоєї,  ну  де  ти?
окликнеш  колись,  а  мені  вже  не  буде  помітно.

не  буде  вже  сонце  світити,  як  завжди,  яскраво.
і  лагідно  так  не  пригріє  в  холодному  полі.
а  ти  віднайдеш  там  мене,  я  кричатиму  "Браво!"
сонетам,  що  дали  життя  й  розділили  на  ролі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223020
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 29.07.2012


hysterical soul

может

два  часа  крика,  три  часа  плача,
что  же  ты  хочешь,  боли,  до  дрожи
сводит  судомой  опять  неудача,
может  ты  хочешь...или  не  может?

бьётся  посуда,  рвётся  бумага,
стёртые  в  раны  краешки  пальцев.
где  же  усердно-слепая  отвага?
кружится  в  белом  медленном  танце.

без  году  месяц,  четверть  недели  -
время  бежит  в  свое  измеренье.
делайте  то,  что  еще  не  успели,
если  не  поздно  -  просите  прощенье.

и,  наконец,  сумев,  скрепя  зубы,
преодолеть  на  пути  все  преграды,
крики  и  плач  заменят  сугубо
радость,  улыбка  твоего  взгляда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317178
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 29.07.2012


Biryuza

на знак протесту

зАколоти
коли  ти  є  хтось  посилає  бунт
і  мушу  бути  в  густій  небезпеці
не  без...
з  небес  щось  на  кшталт  прокляття.
ти  говориш,  що  кляті  демони
гріють  пальці  в  словах...
та  де  вони?
я  не  впевнена  в  цьому  святі.
я  не  бачу
співці  біснуваті  щось  про  янголів
ледве-ледве.
опівнічні  самотні  жертви
ще  малюють  мене  прикуту
до  гарячого  леза  бунту
і  питають:
 чи  ба  не  проти
своїм  словом  тебе  заколоти?

і  тоді  опускаю  руки,
відпускаю  на  волю  круків
щоб  в  собі  безнастанно  нести
твої  вірші
на  знак  протесту

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353574
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 29.07.2012


Алиса Кирова

Невада

За  четыреста  миль  от  правды,
Не  терпится  ещё  дальше.
Меж  домов  полустёртой    Невады,
Скину  остатки  фальши.

Из  под  бесцветных  лохмотьев,
Светится  бархат  кожи.
Шум  от  копыт,  лязг  поводьев...
Пыльно  -  холодное  ложе...

Пьяно  -  солёное  солнце,
Ветрено  в  этих  просторах.
Павшая  звоном  червонца,
Заброшена  в  волчих  сворах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353384
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012


ІлюзіЯ

Залишаюсь назовсім.

Залишаюсь  назовсім.  Якось  вбого  пройшла  весна.  
Не  надихалась  літом,  злякавшись  його  прозовості.
Три  зупинки  на  осінь,  а  на  мрію  хоча  б  одна.
Зачиняю  всі  двері.  Граю  у  шахи  із  совістю.
І  якось  воно  пусто.  Чашу  відчаю  гордо  п'ю.
І  якось  воно  сіро,  або  сиро  й  нестерпно  рано.
Відпускаю  птахів.  З  головою  вдаряюсь  у  блюз.
І  караюся  болем  голим  там,  де  звучить  сопрано.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353476
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012


Biryuza

тоді ще

сенс  тоді  ще  напередодні
бавлюсь  знаками
й  все  без  пауз.
мої  вірші  дощем  голодні
і  від  вірності  мерзнуть  зараз.
їм  зосталась  дещиця  літер
мов  забутий  всіма  праобраз.
вітер  бавить
та  плачуть  діти,
промовляючи  безвість  вголос.
перехресні  тіла  на  кпини
сенс  тоді  ще  в  зими  граалі.
смерть,  що  пахне  кущем  малини,
смерть,  що  вірить  у  наше  *далі*...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352023
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012


Biryuza

безпорадність завершення

він  носить  з  собою  старі  фотокартки
й  захлялу  акваріумну  рибину.
я  бачу  як  в  стінах  його  черствої  кімнатки
веселі  скелети  ламають  спини.
мені  неодмінно  до  нього  в  сповідь,
інакше  навіщо  ця  милість  божа?
я  схожа  на  тінь  його,  що  говорить
про  те,  що  давно  ні  на  кого  не  схожа....

рік  розлітається  на  жмути  сивого  волосся,
притрушуючи  аркуші  вичавлені.
він  невимушено  доживає  віку  на  моєму  плечі,
обирає  колір  труни  й  плаче  над  заповітом.
звідти  вже  не  вертаються,  бо  не  хочеться,-
там  і  ковдри  тепліші  й  поштар  не  жалкує  листів.
з  обмілілого  вогнища  днів  я  одна  навшпиньки.
стільки  пахучих  усмішок  і  натхнення
розливається  часом  на  берег  чужих  життів.
він  ніким  не  оскаржений  і  не  виграний,
він  для  мене  відсутність  вибору
та  від  того  лише  тепліш.
і  коли  безпорадність  завершення
я  для  нього  трапляюсь  першою,
надсилаючи  в  прірву  вірш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351579
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Троянда Пустелі

Мені не можна…

Мені  не  можна  нікого  кохати
Ні  тебе  ні  когось  іще
Заховайте  мене  хоч  за  грати
Бо  вбиває  цей  серця  щем

Мені  не  можна  нікого  любити
Ні  тебе  ні  когось  іще
Та  не  заздрять  мені  і  сновиди
Бо  на  серці  гроза  з  дощем

Мені  забракло  б  тебе  в  обіймах
Та  й  поцілунків  було  б  замало
Бо  ранить  душу  туга  підпільна
Яка  у  розпач  віднині  впала

Мені  не  доста  твоїх  говірок
Й  веселих  губ,  і  сумних  очей
….
Мені  набридло  ховати  вирок
Від  твого  серця…  

й  від  свого  ще…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351455
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012


Biryuza

нарешті вдома

невагомість  зцілює  липкий  переляк,
знецінює  доторки  і  причали.
нас  зосталось  ще  трохи  
і  майже  за  так
віддаю  тобі  вік  свій  зухвало.
ми  не  числимось  в  списках
і  жоден  з...
існування  довести  не  схоче.
все  так  само  не  бачу  твоєї  межі,
пропиваючи  власну  жіночність.
твої  очі  без  кольору
і  порівнянь,-
білуватість  обличчя  без  тями.
ми  мінялись  словами,
шукаючи  грань-
поміняймося  врешті  тілами..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347167
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 29.06.2012


Троянда Пустелі

…я безпорадна

Перекрикнути  власне  серце?..
А  чи  можна…  а  чи  можливо?
Коли  в  грудях  озветься  все  це,
Ніби  рання  червнева  злива

Перекрикнути  власні  мрії?..
А  чи  треба…  чи  необхідно?
Коли  в  грудях  все  заніміє,
І  старе  надто  враз  обридне

Відштовхнути  вразливі  очі?..
(так  зухвальці  не  раз  чинили)
Я  б  змогла…  але  ж  не  охоче
Бо  із  них  ніби  сумом  злива

Пригорнути  до  себе  погляд
Що  аж  надто  мені  відрадний?
Переверни  він  мій  світогляд
Вгору  дриґом…  

...я  безпорадна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346129
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


Biryuza

замість снодійного

веду  рахунок  і  кличу  себе  до  тями,
часом  скаржусь  назвами  міст,  кілометрами,
грію  поличку  чужими  листами  і  светрами
і  все  не  наважусь  сказати  мамі.
твій  дім  впадає  в  в"язку  летаргію,
ти  кажеш,  що  я  не  вмію  брехати,
та  все  попереду.
я  на  пательню  плачу  олією,
лишаю  сніданок  і  йду  у  середу.
та  чомусь  нам  на  долю  одні  понеділки...
мені  майже  гірко,
твій  дім  лаїть  невпинно  
навіть  коли  за  спиною  ховаєш  зірку
і  кажеш,  що  зовсім  я  ще  дитина.
гойдаєш  мою  колиску,  
казки-снодійне
і  якось  беззахисність  тане,-
до  втечі  млосно.
і  стигла  ожина  з  малюнків  сина
нагадує  гостро:
"ти  вже  доросла"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345855
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Biryuza

наближаючись до…

шукаєш  втомлено  винних  і  навіть  знаходиш,
роздаєш  попередження  скрізь  і  погрози.
а  я  лаштую  твоїх  повідомлень  розпродаж
і  відкорковую  пляшку  міцного  гіпнозу.
тобі  і  втрачати  нема  чого,  -  на  обійсті
сивієш  помалу  і  точиш  зморшки.
і  навіть  якби  тобі  сповнилось  цілих  двісті,
я  б  побажала  без  сумніву  хоч  "ще  трошки."
і  навіть  коли  б  ти  не  міг  чути  ці  накази,
мені  б  все  одно  закортіло  твоїх  історій
про  те,  що  тепер  ти  мій  вірний  в'язень
і  вголос  про  відчай  ніхто  не  говорить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345795
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Дашік Тюльпанова

***

Не  поэт  я  и  не  стюардесса,
Не  скользить  мне
 вдоль  
чужих  дорог,
Не  смотреть  мне  
На  закаты
Неба,
Чувствуя  превратности
Врагов.
Не  любить  мне  тело
Чье-то  томно,
Не  вздыхать  от  наполнения
Внутри.
Ну  прости-прости  меня  ты,
МАМА!
Мир  кричит  мне:
“Просто  ври”
Не  узнать  вам,  черти,
Моего  терзанья!
Недотрогою  была  и
Буду  я.
Тело  будет  наслаждаться  
Телом,
Мозг,  увы,  же  никогда.
Я  скворечник  закрываю  мыслей,
Вряд  ли  я  когда-нибудь  пойму.
Ваших  сучек  я  не  осуждаю,
Не  язвить  я  тоже  не  могу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345214
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012


Biryuza

те, що вже не змінити

усі  заощадження  слів  до  тебе  змійкою,
де  ти  ореш  натхнення  родючі    ґрунти?
снишся  рідше  тепер
 і  балетною  стійкою
нерухомість  малюєш  як  просиш  піти.
обертаюсь  в  погоню,  а  ти
 все  ще  пахнеш  горіхами
і  мені  не  вдається  з  кінцями  звести  кінці.
ми  оточені  власними  тінями  й  ніками
і  у  справжності  виживем...  
тільки  не  в  цій...
ти  відсій  крізь  вогонь  все,
що  більше  ніж  відстань  тривалістю.
і  не  буде  повернень  туди,
де  чекань  круговерть.
ми  ніколи  не  зможем  ділитися
диханням  й  старістю,
і  на  двох  нам  з  тобою  не  випаде
тиша  чи  смерть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344739
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012


Biryuza

БОЛЮЧЕ

привіт,  я  програла  останні  тижні,
розіслала  листівки  жителям  книг
і  тепер  ти  мені  вже  не  зовсім  й  то  ближній
або  просто  насправді  ним  стати  й  не  встиг...

трапляється  іноді  клаптик  світла
схожий  на  ангела-покровителя,
чия  кров  на  перетині  вулиць  вливається  в  мене
і    кип"ятиться  собі  місяцями.
я  вибиралась  по  драбині  слів  твоїх,
прагнучи  спокою.
тоді  дощі  ставали  зграєю  парасоль
і  я  подумки  благала:
"дозволь...
дозволь    жити  в  тобі  тонкою  луною,
дозволь  бути  майже  тобою..."
і  ти  дозволяв...
замовкав  тоді  гуркіт  міста
і  ми    довго  під  сонцем
пеклись  із  одного  тіста.
та  якось  байдужість  прохала  гостей,
кидаючи  в  пащу  їм  світло  святе...

і  я  вже    програла  останні  тижні,
розіслала  листівки  жителям  книг
і  тепер  ти  мені  вже  не  зовсім  й  то  ближній
або  просто  насправді  ним  стати  й  не  встиг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343545
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012


Biryuza

а ти все одно залишаєшся осторонь

...  а  ти  все  одно  залишаєшся  осторонь,
усі  твої  голоси  
й  хвороби  загострені,
усі  твої  друзі  й  записки  розгублені,-
піднесені  скарги  до  вищого  ступеню.
усі  твої  смерті  у  ній  мов  метелики
на  світлі  свою  відкривають  Америку
і  в  ній  зачиняють  для  інших  кордони,
малюють  з  твоїми  очима  ікони.
а  ти  мимохіть  розсипаєшся  спокоєм:
"не  псуй  те,  що  маєш  нудними  уроками,
тримай  свою  душу  в  такій  ізоляції...",
а  потім  ідеш,  звісно  маючи  рацію.
і  все  починається  десь  в  обезлюдненні,-
дотик  нахабства  і  щоки  напудрені,
хвороби  тривалі  і  леза  загострені,
а  ти  все  одно  залишаєшся  осторонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337797
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Ольга Кричинська

Тремтіння

Я  дам  тобі  слово  не  здатися,  
А  ти  мені  —  не  заважати.
Так  легко  позбутися  святості,
Свого  не  діждавшися  свята.

Хай  мужність  не  стане  помилкою,
Я    виборю  в  тебе  спасіння  -  
Ковтаючи  шпильку  за  шпилькою,
Вбиваючи  ніжне  тремтіння

Окрилених  неміччю  й  владою,
П'янкіших  за  сотні  келихів...

дай  слово,  що  він  не  питатиме,
чи  оживуть  метелики...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335384
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Biryuza

на дні твого слова

копаю  очима  собі  пристанище
глибше  погляду  твого
саджаю  на  поверхні  рясно  трави
рясно  звичкою  прикрашаю,
звичкою  розрізняти  тіні.
відчуваю  нас  плямою,
скаламученою  водою,
камінням  з  вікна  у  вікно,
з  міста  у  місто...
поклони  і  прокльони
однаковісінько  звучать,
малюються.
я  копаю  очима  собі  пристанище
в  темряві  твого  спокою,
на  дні  твого  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334882
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 04.05.2012


Нора Никанорова

небо 2, 5 х 1, 2

Разбери  меня,  детка,  на  пазлы  и  снова  составь.
 Ничего  не  изменится,  детка,  но  всё  же  –  забава.
 Расписная,  картонная,  тёмная  русская  баба.
 Водрузи  мне  корону  на  голову  –  дуру  восславь.
 А  за  то,  что  живу  наконец-то  взаправду  –  как  все.
 Не  ищу  от  добра  ни  добра,  ни  зазнобы,  ни  злобы.
 В  сундуки  прибираю  каменья  да  волчьи  салопы.
 И  себя  сохраняю  на  медном  нательном  кресте.
 И  за  то,  что  смогла  исхитриться  и  сделаться  той,
 Что  не  гонится  слепо  за  дымностью  маетной  страсти.
 Что  учёна  и  бита  –  на  этаком  вольном  контрасте
 Пропадай  целый  свет  со  своей  суетливой  тоской.
 Мудровать  –  не  по  мне.  Говорливость  своё  отжила.
 От  любви  до  любви  –  как  по  тверди  –  по  лунной  дорожке.
 Я  покорная,  сытая,  мягкая  чёрная  кошка.
 Без  когтистой  проворности  плюшево-рюшевых  лап.
 Забери  меня,  детка,  на  ворот.  Хорошая  смерть.
 Ради  этого  стоит  пожертвовать  модой  и  вкусом.
 А  потом  закопай  на  бугре,  где-нибудь  под  Тарусой.
 Там  малиновый  воздух.  Там  можно  воскреснуть  посметь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334313
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Biryuza

насправді відносність має твоє лице

насправді  відносність  має  твоє  лице
і  справа  не  в  тім,  що  на  світі  усе  відносно.
копаю  могилу  й  лягаю  собі  живцем,
рахуючи  подумки  зорі  і  жертв  Голокосту.
я  надто  далека  від  часу,  де  зараз  ти,
насправді  ж  ніяке  із  міст  не  постане  рідним.
тому  я  готова  прощатися  щоб  не  прийти  ,
аби  не  лишати  себе  між  Парижем  і  Віднем...

розбещене  порівняннями  місто
копирсається  в  мертвому  тілі  майбутнього.
залишаючи  сліди  від  мотузків  на  шиї,
тішить  раптовою  сонячністю,
такою  ж  тимчасовою  і  несправжньою
як  ти.
дорога  наша  дратівливо  котиться  вниз,
коситься  і  смакує  світанком.
ти  кажеш,  що  все  прийдешнє  відносне
 умовне
без  жодного  значення  для...
ми  можем  його  покинути  знову,
зробити  цей  спокій  тривалішим...
ми  можем  чекати  повернень  чужих
туди,  звідки  прагнем  втікати  щоденно...

і  може  це  тільки  загострені  кілки  в  очах
та  я  і  сліпою  зостануся  вірним  читцем.
мені  б  тільки  знати,  що  ти  серед  диких  прочан
і  те,  що  відносність  має  твоє  лице...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334137
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 01.05.2012


Biryuza

уявний

маленькі  могили-нулики,
залізні  та  злісні  кігті
і  слів  опустілі  вулики
тебе  не  повернуть  звідти.
тобі  не  зійдуть  пунктирами
бажання  на  тлі  паперу.
сліди  замету  під  шкірою,
прославлю  свої  химери.
і  що  б  не  казали  праведні,
покрию  словами  злочин.
уявний  кораблик  в  гавані
заплющує  мої  очі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331996
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Троянда Пустелі

з присмаком кави і ромашки…

Примружую  очі,  щоб  уявити  тебе  (не)  оголеним
Торкаюсь  руками  своїми  віддАвна  кволими
Гортаю  сторінки  книжок  непрочитано-різних
І  бачу  у  них  твої  рани  протерті…  наскрізні

Примружую  очі,  прогріті  нічними  кошмарами
В  них  ми  –  перехожі,  за  руки  із  різними  скнарами
Ти  бачиш  ті  самі  кошмари,  лише  з  хепі-ендами
В  житті  наставляємо  надто  відмінні  акценти  ми
_________________________

Примружую  очі,  щоб  кавою  нюх  насолОдити
Обпеченим  зерням  мені  відтепер  не  нашкодиш  ти
Я  бачу  наскрізь  тобою  (не)  відкриті  сторінки
Покайся.  Порви  всі  оголено-стомлені  знімки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332117
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Biryuza

випадковість

випадковість  -  це  мій  дім  і  я  в  ньому.

ніжні  землетруси  чи  янгольські  стусани,
поверни  мене  зараз  в  одне  з  твоїх  втілень.
ти  прославився  словом,  ставши  богом  війни,
ставши  мертвим  тому,  що  мене  обезсилив.
ти  казав:  "випадковість  -  це  влада  глуха,
що  людину  в  мені  зачинає  невтомно"
від  гріха  до  спасіння...  і  назад  до  гріха
у  провалля  безглузде  й  оманливо-чорне.
я  тут  зараз  невчасно  і  тому  без  душі,
роздаю  твої  очі  вже  померлим  горянам.
я  малюю  в  тобі  випадкові  ножі,
випадкову  себе,  без  інструкцій  і  плану.
опадають  небесні  тремтливі  листки,-
мій  будинок  пустотний,  затягнутий  в  траур.
сни  байдужих  й  далеких  напрочуд  в"язкі
і  зникають  на  вістрі  сигари...
як  хмари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330134
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 14.04.2012


Андрей Мединский

Может месяц еще…

Может  месяц  еще,  может  меньше,  и  будет  трава,
станет  месяц  над  миром  в  окладе  мерцающих  точек.
А  пока  бездорожьем  иди,  руки  прячь  в  рукава,
наблюдай,  как  земля  наливается  и  мироточит,

как  деревья  молчат,  но  кора,  разбухая,  парит,
как,  согревшись  на  солнце,  их  ветви  касаются  неба.
И  во  взгляде  случайном  читается:  «заговори»,
но  в  гортани  ледник  и  словами  царапает  нёбо,

и  слова  не  выходят  наружу.  Но  к  черту  слова.
А  точнее,  тебе  и  замерзшего  слова  не  надо,
только  видеть,  как  прячет  ладони  она  в  рукава,
для  всего  остального  достаточно  встретиться  взглядом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329067
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Поліна Жданова

Жесткое

"Капли  на  стеклах  холодом  дышат:
Кто  нам  поможет,  кто  нас  услышит?"

Людям  плевать.  В  доме  разруха.
На  первом  -  старуха  в  дырявых  носках.
На  третьем  -  по  телеку  стонет  порнуха.
Шестой  под  приходом  забылся  у  снах.
Вот  тетка-соседка  свой  дух  испускает,
Стеклянными  смотрит  в  пустой  потолок,
А  дочка,  на  пятом,  притворно  кончает,
Не  зная,  что  маме  пришел  уже  срок.

Чувствовать  больно,  что  люди,  как  злыдни,
Что  каплям  холодным  на  окнах  все  видно.
И  что  так  тихи  и  безмолвны  они
Все  эти  дни.

Капли  на  стеклах  холодом  дышат...
Кто  ИХ  услышит?
Кто  ИМ  поможет?
Я  или  ты,  может?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301789
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 07.04.2012


Поліна Жданова

Расскажи мне

А  давай  ты  придешь  ко  мне  в  2009-том.  
Я  буду  без  моральных  травм  да  и  ты  помоложе.
И  снова,  на  сьемной  квартире  разделим  ложе.
Но  на  этот  раз,чтоб  ты  был  первый,  и  дальше  не  больно.

В  сторону  гадкого  будущего.Побоев  мерзкого  мужа.  
Расскажи  мне  о  том,  что  я  буду  хуже  и  хуже.
Что  я  буду  верной  влюбленной  дурой.  
Буду  плакать  по  ночам,а  днем  оставаться  хмурой
Девочкой  под  восемнадцать.  

Давай  ты  научишь  меня  тому,что  я  и  так  знаю,  
Только  тогда,  в  то  время  и  в  том  пространстве,
Снятой  комнаты  на  проспекте  Победы,может,
Или  на  любимом  Подоле  даже.  

Я  хочу  чтобы  был  момент  вот  такой  зарядки
Вот  такого  видения,подготовки.
Чтобы  когда  он  поднимет  руку  впервые,
Я  была  уже  морально  готова  к  порке.

Чтобы  знать,  что  еще  немного  надо,
чтобы  стать  такой,  которая  будет  незаменима,
Чтобы  мелкие  мальчики  прогибали  спину.
А  странные  дяденьки  водили  по  барам  в  субботу.
Расскажи  мне,как  я  пойду  на  работу,чтобы  прокормить  человека,который  станет  не  дорог.  

Расскажи  мне  о  том,  как  когда-то  тебе  написать,  что  сказать,
Чтобы  ты  все  так  же  стоял  с  букетиком  странных  цветочков.
Чтобы  снова  невыносимо  долго  гулять  по  парку.
Чтобы  снова  выдергивать  тебя  из  себя,как  иголку.

Расскажи  мне....  убей  во  мне  всю  мягкость,
Я  же  знаю,ты  можешь  одним  щелчком  
Сделать  так,чтоб  дыхание  превратилось  в  слякоть,  
И  перекрылось  спазмированным  кадыком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328445
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012


prosto

я б зрадила тобі зі Львовом

Ввімкнене  світло,  стіл,  звуки  киплячої  кави,  тепло
Крихітка—В  епіцентрі
Мовчиш.Я  смакую
так,  признаюсь,  й  за  тобою  сумую

Ввімкнене  світло,  стеля  дивиться  в  очі
лежиться  мені  не  так,  як  щоночі
Вимкнула  світло.Сплю?Дратую?
Дратую  сама  себе!
За  тобою  сумую.

Ранкове  сонце  і  біг  з  незнайомцем
Холодні  руки.З  ним  не  нудьгую
Холодні  руки.За  тобою  сумую

А  Львів  нагадує  тебе,  асоціює.
Знайомий  й  невідомий  запах.
Чую.
І  хочеться  сказати,  що  сумую
Але  за  руку  з  Львовом  йду  я.

Ви  з  ним  суперники.Я  знаю
Він  теж  тебе  боїться,  уникає.
І  ти  тремтиш,  коли  я  з  левом
коли  навколи  тільки  небо

І  ніби  привід  сказати—"ревную".
Так,  бо  з  ним  за  ніким  не  сумую..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326267
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 07.04.2012


Biryuza

привіт, я повернулась із лютого

привіт,  я  повернулась  із  лютого,
в  моєму  горлі  застрягло  підточене  лезо  часу.
разом  вигадувались  казки  і  діагнози,
вирощувались  квіти  кольору  бірюзи.
ти  казав,  ти  наказував:
"Неси  в  цю  прірву  свої  беззмістовні  вірші!"
і  тоді  ставало  тепліше,  танули  заборони
в  цупких  долонях  Харона
і,  здавалось,  
не  стане  нічого  уже  важливішим...

заколисуєш,  бажаєш  летаргічного  сну,
кислі  сльози  чужинців  ще  зріднюють  нас.
колір  весни  кавовою  отрутою  притуплює  зір,
а  ти  усміхаєшся,  втиснувшись  в  розміри  монітора.
заколисуєш,  зриваєшся  і  клянеш,
у  бездійстві  своєму  знищуєш  сотні  дієслів,
стаючи  нерухомим  ти  ближчаєш.
вранці  відчиняються  двері  додому,
а  надвечір  я  дізнаюсь  про  те,  що  дім  був  з  піску.
мої  пісчані  невидимки  ненавидять  слухати,
а  я  вже  ненавиджу  їх,  шукаючи  протиотруту:
"привіт,  я  повернулась  з  лютого..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327701
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012


Biryuza

… "

панчохи  спокою  тепло-сині,
ти  вже  доросла  і  тут  майбутнє.
він  гострим  лезом  по  піднебінню
латає  рани,  зшиває  сукні.
його  трикутні  значки  на  шиї
у  такт  пропущеним  й  непочутим.
він  пробачає  в  тобі  повію
і  вміє  вчасно  цим  дорікнути.
брудні  від  неба  старі  панчохи,
не  розлітається  ніч  із  свистом
і  розповзається  тло  епохи
там,  де  на  лобі:  "це  особисте"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326943
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012


Троянда Пустелі

Как грустно… Как скучно…

Как  грустно  мне  от  того,  что  ты  не  бываешь  во  мне
Теряешься  между  строк  пока  недошитой  книги
Приткнуться  бы  мне  в  плече,  когда  ты  не  здесь,  а  извне
Придумать  тебе  глаза,  и  имя,  и  адрес…  /сдвиги/

Как  скучно  мне  от  того,  что  выдуман  вновь  финал
Придуманы  все  шаги,  продуманы  акты  /ноты/…
Представить,  что  ты  летишь  сквозь  ночи  ко  мне  в  астрал
И  крошишь  снега  во  сне,  как  будто  пусты  банкноты

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311680
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 06.02.2012


Biryuza

під шкірою

кажеш,  що  в  мене  під  шкірою  потерті  мапи,
а  ти  блукаєш  усе  і  ніяк  не  вернешся  додому.
нікому  не  світять  ліхтарі,  
ніхто  не  шукає  прихистку  в  лютому...
ти  кажеш,  що  я  забута
і  лише  коли  пробіжуся  взута  по  твоїй  пам'яті,
невільно  вимовляєш  моє  ім'я,
шепочеш  його  не  тій.
сієш  вірші  мої  в  теплу  землю  часу,
бачиш  схожі  прикраси  і  переносиш  їх  в  сни,
а  до  весни  зовсім  трохи...
ноги  малють  на  склі  дивовижні  стрибки,
кличеш  уранці:  "Навпаки,  повернись!!!!"
відгукаюсь  пальцями,  
тріпочу  листям  кипарису,
коли  відчуваю,  що  риси  мої  ти  бачиш  
тільки  закутими  в  слово  НАВПАКИ.
може  це  колір  стійкий  на  холодних  нігтях,
 віття  подряпало  вікна  до  глибоких  зморшок
і  може  чекати  залишилось  менше  ніж  трошки...

ти  кажеш,  що  в  мене  під  шкірою  мапи  потерті
і  як  цілунки  смерті  синці  під  очима.
хочеться  йти  за  тими  хто  ще  не  покликав,
дике  звіря  вмирає  від  свого  ж  крику...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305840
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012


Троянда Пустелі

Штучне свято…

У  дірявих  від  тиші  будинках
Де  в  жмуркИ  розігралися  тіні
Між  дірок  в  стелі  та  перестінках
Славить  туга  сонети  невпинні
__________________________________



У  штучних  домівках  під  скрип  тихих  стін
Й  у  класики  на  підвіконні
Солдатики  граються  в  штучний  обмін  –  
Серця  паперові  й  картонні

Під  синьо-зеленою  хвоєю  туї
(ялинку  ж  забули  ввібрати)
Танцюють  й  співають  грайливі  статУї
Під  гул  запальної  гармати
______________________________

На  кріслах  й  диванах  в  пияцтва  обіймах
Чи  просто  дешевого  бренді
Така  само  штучна  й  нікчемна  людина
В  свята  теревенить  про  бредні

І  в  східного  сонця  яскравих  усмішках
Вона  бачить  сни  у  салаті….

Кому  з  нас  потрібні  свята  в  перемішку
Із  штучною  радістю…  браття?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304535
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 06.01.2012


Biryuza

тут, мамо

будую  місто  з  спустошеним  храмом,-
мамо,  
зимою  тануть  сніги
в  цій  пустелі  ще  все  навпаки.
стійкі  помади  лущаться  з  стін,
кольору  крові  і  вин
залишаю  омани  устами.
мамо,  десять  кроків  з  очей,
сотні  мертвих  ідей
і  усе  безперервно  так  само...
мамо,  тут  відлуння  нудне,
тут  не  чують  мене
і  кидають  під  ноги  прокльони.
так  образами  тхне
моє  пекло  скляне,-
розбиваються  тихо  ікони.
ще  не  знаю  коли
 створять  коло  кути
і  святі  твої  сни  нам  насняться.
я  на  таці  несу  
твого  серця  красу
і  потворність  свого...  
теж  на  таці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302599
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011


gad32

Высоцкому.

Раскудахтались  суки.  Не  врезаться
В  немоту  громогласных  речей.
Буду  плюшками  сытый  нежиться
На  ладонях  слепых  палачей.

Буду  солнце  глотать  обрывками,
Что  позволены.  Тело  -  не  век.
Буду  мыслить  значками,  нашивками:
Вот  ведь!  Гордо  звучит:  ЧЕЛОВЕК!

Разбрелись  по  подъездам,  затарившись
Новой  порцией  судеб  иных.
И  по-черному,  прозой,  не  парившись,
Всем  ушедшим  поэтам  под  дых.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302184
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011


Ветра

Сокровищем муранского стекла

Мы  венчаны  с  тобою  в  тех  стихах
слепым  дождем,
что  шел  опять  на  запад,
когда  под  черным  маленьким  зонтом,
вдохнув  друг  друга,
пили  этот  запах,
как  яд,  как  исцеляющий  бальзам
в  одном  бокале.
Смешанные  мысли
нас  уводили
к  боговым  слезам,
как  будто  в  них  застыл  остаток  жизни
прозрачной  радугой,
разводами  тепла,
рисуя  краски  неба
в  нашем  вдохе.
Мы  нашу  нежность  плавили  по  крохам
сокровищем  муранского  стекла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301727
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 25.12.2011


Нора Никанорова

Дым

Она  приходит  к  нему  ночами.
Целует  волосы,  гладит  лоб.
В  окошко  курит.  Включает  чайник.
Даёт  забыться.  Берёт  тепло.
И  вышивает  ему  кисеты
 –  Собака  чёрная  греет  бок  –  
Сама  с  собою  ведёт  беседы:
Мол,  надо  как-то  сменить  замок  –  
Ключи  ржавеют.  Ржавеют  жала.
А  прошлой  ночью  пропал  клубок.
Она  старуха.  Она  устала
Перелицовывать  одеяло,
Взбивать  подушки.  Взводить  курок.
Мелькают  пальцы  –  в  узлах  артритных
Сокрыта  вечность,  которой  нет.
На  чёрном  бархате:  «Маргарита»,
«Сафо»,  «Офелия»,  «Нора»,  «Vita».
Рассвет  слезится.  Готов  кисет.
Она  уходит.  Скамейка  в  парке  –  
Дощатый,  крашеный  в  зелень  трон.
Царицей  сядет  твоя  кухарка.
Буханкой  чёрствой.  Кормить  ворон.
И  думать,  думать…  О  том  ребёнке,
Во  сне  зовущем  тихонько  мать.
Любовь  откликнется  тонкозвонно
В  словах,  которыми  `должно  звать
Туда,  где  кануло  всё  земное,
Где  иней  высох  в  седой  песок.
И  вместе  сели  бы  с  ним  в  каноэ  –  
На  остров  чёрный,  на  Вечный  сон.
…А  он  стареет.  А  он  находит
Везде  мешочки,  надеясь:  там  –  
Конфеты,  краски,  июли,  ноты...
А  там  –  то  пусто,  то  просто  хлам:
И  букв  щепотки,  и  ветер  в  поле,
И  пепел  цвета  молочных  рек.
А  он  не  знает,  что  жив  и  болен
Любовью  –  кровью  на  серый  снег.
И  вот  он  курит.  И  вот  он  дышит.
Тем  самым  светом,  который  –  тот.
Мешочек  славный:  узорно  вышит.
И  день  проходит.  И  ночь  придёт.
…Она  не  станет  греметь  ключами  –  
Такая  глупость.  Людская  блажь.
Шитьё  приносит.  Включает  чайник.
Отдать  надежды.  И  взять  тепла.
…Рассветы-Леты-туманы-манны.
Шагнуть  привычно  в  вороний  грай…
Она  старуха.  Её  романы  –  
Не  знать  романов,  не  строить  планов,
Уйти  до  света.  Одной.  Румяной.
Оставить  осень.  Косу  забрать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146141
дата надходження 20.09.2009
дата закладки 25.12.2011


gala.vita

Слова из моих губ

Не  замечая  слов,  бумагу  изогну  в  подобие  стрелы.
И  белым  лебедем  качнутся  рукава
Прозрачно  ситцевой  рубахи
Шагнувшего  в  проём  стиха…

И  будут  вновь  изорваны  клыками  ночи  строки,
И  белым  перепачканы  ладони  ритма,
И  выдохнет  свеча  полтакта
В  чернеющее  зало  потолка…

И  полетят
В  прокуренные  будни,
Как  в  форточку  окурки,
Строчки.
Как  сорванные  в  спешке  бусы
Раздарят  словно  звезды,
Бисер.
Неистово  танцуют    мысли,
Как  тростниковые  побеги
Растут
Слова  из  моих  губ...
И  не  стерпеть  
Все  оголтелые  набеги
Твоих  упрямых  теплых  рук…
И  поддаваться  дикой  пляске
Соединяя  в  поцелуи
Слов  бесконечное  дыханье
В  жару  последнего  
Июля…
Слова,  как  бисер,
Мечутся  во  тьме…
Как  страсть,
Как  львица,  
Как  хищник,    мечется  во  мне!
Собрать  в  послушный  и  понятный  строй
Петля  к  петле
Пушистый  свитер
Связать.
Все  соблюдая  правила  в  игре…
И  не  сфальшивить…
И  не  предать!
Самой  себя  на  растерзанье  не  отдать…
Но…Как?!

Не  замечая  слов,  бумагу  изогну  в  подобие  стрелы.
И  белым  лебедем  качнутся  рукава
Прозрачно  ситцевой  рубахи
Шагнувшего  в  проём  стиха…

25.12.2011г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302166
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011


Марамі

Загружаем вагонами счастье

Загружаем  вагонами  счастье.  
Обворовывая  знакомых.  
Есть  надежда,  что  всё  же  удасться.  
Вынуть  пару  кило  с  этой  тонны.  

Отправляем  в  швейцарские  банки.  
Не  беря  на  учет  срок  хранения.  
Пофиг  -    чьих  то  желаний      останки.  
Просто  крошки,  нет  дела  к  ним  Гению.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301940
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 25.12.2011


Анна Кириленко

Мы острова на архипелаге

К.  К.  
Мы  острова  на  архипелаге  -  
Будто  бы  рядом,  но  всё-таки  врозь...
У  тебя  заботы,  проблемы,  бумаги,  
У  меня  что-то  главное  не  сошлось.

Глотаю  горсти  таблеток  ночами
С  разным  названием,  с  окончанием  на  "пам",
Пью  мартини  вечером  и  смеюсь  с  гостями,
Прикасаясь  кокетливо  к  волосам.

А  потом  под  душем  не  стесняясь  плачу,
Разбирать  не  станут  где  слеза,  где  нет.
В  магазине  шумном  забываю  сдачу,
Я  на  перекрёстке,  я  на  красный  свет.

У  тебя  всё  просто  и  всегда  понятно.  
И  ключи  на  месте,  и  с  собою  тишь.
...И  когда  пушистый  снег  летит  как  вата,
То  не  так  уж  страшно,  что  всю  ночь  не  спишь.

                                                                                                                                                       25.12.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302155
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011


Biryuza

ще досі (з твоїми квітами на підвіконні)

ще  досі  вітаюсь  з  квітами  на  підвіконні,
займаю  себе  безкінечними  текстами,
цілюсь  в  птахів  аби  побажати  їм  перельоту
і  смикаюсь  теплом  у  твоєму  оці.
ще  досі  згадуюсь  тобі  будуючою  місто  на  склі,
вимовляючою  знаки  й  пророцтва,
розливаючою  колір  пекучий  на  пусті  околиці
аби  не  зміг  від  слів  протверезіти.
скибками  нарізаю  твою  відсутність
і  ковтаю  її,  не  пережовуючи,
вже  чую  як  вона  засмоктує  мої  нутрощі,
робить  мене  пустою,  зневаженою...
поперек  горла  усі  ці  спроби  сказати
без  спроб  почути,
дихати  не  дають  нудні  проповіді  часу,
де  я  досі  вітаюсь  з  твоїми  квітами
на  підвіконні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298434
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011


Biryuza

*фрагмент* те, що хочеться сказати

моя  аура  кольору  твоєї  далекої  турботи.  щоранку  починаєшся  ти  поруч  з  моїм  віддзеркаленням,  починаєшся  так  само  холодно  і  невідступно.  щовечора  пишу  черговий  лист  довжиною  в  неможливість  і  наче  квітку  вкладаю  його  в  улюблену  книжку  до  наступної  зими.  

*я  не  люблю  зірвані  квіти  так  само  як  зірвані  слова,  а  вони  спраглі  до  часу.  час  же  закоханий  в  колір  моєї  аури  так,  як  я  закохана  в  твою  далеку  турботу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297626
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 04.12.2011


Biryuza

твоїм почерком

"Дякуючи  всім  поколінням  її  предків  за  те,
Що,  несвідомо  злягаючись,
Вимостили  їй  тисячолітній  шлях  до  втілення
Спеціально  для  мене."
 (Ю.  Андрухович)



...  між  ребер  застрягло  продірявлене  "спасибі",
зігріта  подихом  куля  тулиться  до  грудей,-
відбери  мою  здатність  чути  розсипані  речення,
розливатись  на  скло  розпечене...  
відбери  мене
у  загоєного  снігами  міста,
де  чисті  простирадла  застелені  на  підлогах,
де  бракує  тебе,
як  термінової  допомоги...
відбери  мене  у  ранкових  маршрутів,
де  страждають  закуті  й  сліпі  прометеї.
забери  мене  із  розлогої  сукні,
одним  доторком
   прямо  в  майбутнє...
будні  пишуться  твоїм  почерком,
застигають  на  шкірі  дрібні  печаті...
щоб  впізнати  тебе  
не  пускаю  з  обіймів  вокзали...
я  писала  тобі  своє  обезброєне  "дякую",
розкидалася  знаками,
краплями  часу  вмита,
а  зігріта  подихом  куля  тулилася  до  грудей,-
шляхи  підземельні,
немає  ще  нас  ніде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292859
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011


Biryuza

спіткнутись (К)

спіткнутись,  
затерти  розлуку  до  блиску,
придбати  на  виріст  дитячу  колиску,
стояти  на  місці
у  вічних  заторах,
молитися  сліпо  конкістадору.
тягнутись  віками  на  мапі  пустотній,
прикметники  лити  на  слово  "сьогодні".
і  знати,  що  ти  не  читаєш  натхненно,-
і  пишеш  історію  вже  не  для  мене.

спіткнутись,
затерти  розлуку  до  блиску
і  знати,  що  ти  аж  до  холоду  близько,
що  ти  запізнився,
бо  танув  в  заторах
і  словом  не  кривдять
конкістадори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291051
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 06.11.2011


Biryuza

пальці

вже  дивно,  що  твої  руки  припадають  пилом,
так  наче  я  щойно  зуміла  пізнати  найглибшу  суть.
мене  вже  нікуди  не  кличуть,
намистинки  часу  срібляться  на  шиї  як  ртуть
й  пісчані  годинники  знов  розбиваються  вранці.
я  пальці  твої  гортаю,  
читаю  себе  на  форзаці
і  пишуть  мене  безперервно  все  ті  ж  
обезбарвлені  пальці.
я  скоро  народжусь  із  крові  бетонних  пакунків,
стоятиму  струнко,
зміню  собі  голос  
і  колір  очей  вочевидь,
щоб  ти  не  побачив  або  ж  не  почув
оте,  що  в  мені  стільки  часу  мовчить...

міцнішими  стали  обійми  і  часом  напої,
зі  мною  трапляється  дійсність  о  шостій  годині.
і  може  ми  винні  у  тім,  що  рекламні  плакати
за  нас  значно  більше  збираються  світу  сказати.

і  руки  твої  припадають  оманливим  пилом,
я  довго  ховала  в  собі  ці  пустелі  невміло,
я  довго  гортала  ці  пальці
й  вивчала  прикмети,
бажаючи  знати  хто  ти  і  де  ти.
тепер  же  вертають  додому  блукальці
і  більше  не  пишуть  казок  обезбарвлені  пальці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290776
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.11.2011


Biryuza

ще один вірш… пропаща

безперервно  свій  холод  множу
на  листи,  що  надміру  схожі,
де  тремтить  надбоязнь  дистанцій...
вранці  знову  блукаєш..  вранці
я  не  смію  в  тобі  жевріти...
а  зимою  вмирають  квіти...
повертайся  назавжди  звідти.

...  денний  сон  декорує  глибокі  стіни,
переплутані  пальці,  ковдри  й  листівки.
я  настільки  боюсь  твоїх  слів  без  рими
запротореними,  нічиїми
приручають...  і  тану  з  ними.
так  трапляється  часом,  що  губиться  спокій
й  кольори  беззмістовні  
й  дощі  високі  
простягаються  горами  крізь  пустелі,
наче  вогники  тьмяні  з  холодних  келій.
і  в  оселях  чужих  зустрічають  зими,
що  чужими  для  нас  вже  звикають  бути.
ти  облуди  свої  проганяєш  словом..
та  нікого  не  чую  в  цих  марних  хащах,-
я  пропаща...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288865
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 27.10.2011


Андрей Мединский

Рыжему

Когда-нибудь  и  я,  как  этот  пес,
Свалюсь  мешком  среди  чужих  прохожих,
И  шерстью  буду  чувствовать  и  кожей
Как  я  врастаю  в  тротуар.  До  слез
Обидно  –  я  мечтал  совсем  не  так:
Нелепо  быть  разрезанным  трамваем,
И  тротуар  покажется  мне  раем,
Обычным  раем,  раем  для  собак…

Прохожие  пойдут,  пройдут,  уйдут,
А  я,  пятном  с  потухшими  глазами,
Останусь  там  лежать,  на  Привокзальной,
Так  просто  оказавшийся  в  аду…
Лишь  девочка  –  ребенок  лет  пяти,
Вдруг  скажет:  «Мама,  это  же  тот  рыжий…»
И  я  сквозь  пленку  мертвых  глаз  увижу,
Как  мать  ускорит  шаг,  чтоб  увести…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101387
дата надходження 06.11.2008
дата закладки 12.07.2011


Троянда Пустелі

Абонемент

Разговоры  -  странная  это  все-таки  вещь...  Можно  обменяться  миллионом  слов  и  не  сказать  главного.  А  можно  молча  смотреть  в  глаза  и  поведать  обо  всем  (с)
______________________________________

Без  д́отепів  –  ́окриків  –    зайвих  безтрепетних  слів.
Між  зір,  планетаріїв  й  великих  –  сміливих  –    планет,
Ти  ввічливо  –  в  очі  –    сказав,  що  давно  так  хотів,
На  ніч  надурочно  отримавши  абонемент.

Без  різних  добавок  до  кави  чи  м’ятного  чаю,
Без  «липових»    бланків  до    –    наших    –    щасливих  подій,
Ти  вигукнув  в  очі  –  приблудне  у  грудях  –  кохаю!
Ввібравши  всю  силу  у  голос,  що  ніби  не  твій.

І  з  легкістю    –    шармом    –    і  з  дивним  вогнем  у  очах,
Підсівши  на  милий,  солодко-зухвалий  акцент,
Ти  в  мить  появився  –  зорею  –    у  тьмяних  світах,
Й  на  ціле  життя  заслуживши  на  абонемент.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269573
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 10.07.2011


TaTa_Li

Цена свободы

Глотая  воздух  в  темноте,  ищу  я  выход.
Бездушный  страх  окутал  тело,  душу,  ум.
Нет  сил  бороться  с  чувством.  Безысходность.
Пугает  каждый  еле  слышный  шум.

Иду  на  ощупь.  Темнота  кругом  –  ни  света,
Ни  лучика  надежды  нет  и  не  видать.
Глаза,  прищурив,  вглядываюсь  в  силуэты,
Чтоб  быть  свободной,  я  готова  все  отдать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269539
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 10.07.2011


Biryuza

Может…когда-то

кожа  моей  планеты    немного  печёт,
не  в  счёт  количество  звуков  и  знаков.
Я  слышу  не  то,  обеззвучив  водою  рот    ,
здирая  пшеницы  поля  полосками..  с  воска.
Скользко  смотреть  сквозь  тебя  на  других,
стих  прижигать  или  просто  себя  на  минуту.
кому-то  писать...  или  вовсе  не  видеть  их
в  своей  голове.  
     пахнет  воздухом  пусто.


столбы  с  тротуаров  холодными  пальцами,
танцами  света  там,  где  ждешь  темноты.
ты  непременно  почувствуешь  явную  тайну
и  специально  начнёшь  очень  тихо  молчать.
Пение  птицы  лежит  на  полу  у  богов,
только  они  не  касаются  неба  ногами.
память  научит  ценить,  убивать  дураков
или  самим  незаметными  быть  дураками.

ну  же...
я  в  луже  смотрела  кино  про  НИЧТО,
будто  финал  оборвался  и  мир  беспредметен.
может  мы  встретим  людей...
шансов  ноль...или  сто...
может  когда-то  друг  друга  мы  всё  таки  встретим.

долго  шагает  мой  призрак...  
     прозрачность  в  окно,
может  придумаем  тысячу  истин  когда-то.
только  земле  очень  больно
и  очень  смешно,-
кожа  в  ожогах  и  солнце  сбежало  с  проката.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268652
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011


Biryuza

…образ в мені.

...запахнуть  думки  стиглими  гарбузами,
до  цукрової  стелі  прилипнуть  п’яти.
близько  сотні  листів  надішле  ще  спамер,
а  я  буду  з  цікавістю  їх  читати.
не  ввірветься  в  кімнату  мою  застуда,
телефон  обиратиме  сам  режими.
і  за  межами  одягу  змерзнуть  груди,
твої  тезки  постануть  мені  святими.
що  із  того,  що  наклеп  звели  на  простір,-
розкидало  нас  в  різні  кутки  й  болота.
застеляю  на  стелі  холодну  постіль,
щоб  не  спати  й  з  тобою  віки  бороти.
розфарбує  цю  марність  сухе  вугілля,
спогад  чітко  закреслить  усі  стандарти.
як  клубочок  життя  у  руках  породіллі
буду  образ  твій  вічно  у  серці  плекати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266020
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 21.06.2011


Biryuza

мабуть без назви

ти  носиш  в  кишені  маленькі  шматочки  зірки,
ніколи  не  сердишся  й  вчасно  лягаєш  спати.
мені  ж  витягають  каміння  холодне  з  нирки
й  ховають  ключі,-  загублені  дублікати.

ти  любиш  туман  без  чаю  з  смаком  зефіру,
ховаєш  мене,  неначе  б  якийсь  недолік.
а  я  одягаю  дощ  і  в  колір  зникаю  сірий,
складаючи  дивну  ніч  з  поламаних  парасольок.

ти  віриш  в  мої  слова  та  тягнешся  до  віщунки,
в  риданнях  шукаєш  себе  і  спалюєш  маніфести.
а  я  декламую  сни,  мовчу  про  такі  стосунки
й  вдихаю  ці  довгі  дні,  вивчаючи  власні  жести.

ти  спиш  на  перині  зрад  і  спогадів  ще  колючих,
в  кишені  своїй  бережеш  уламки  якоїсь  зірки.
а  я  не  люблю  цей  біль  і  тітоньок  балакучих,
яким  необхідно  знати,що  вкрали  каміння  з  нирки-
гірко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265292
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 16.06.2011


Biryuza

щось відбувається

...ти  навчився  наш  світ  помічати  на  мапі,
відзначати  червоним  й  вдивлятись  у  хмари.
Мій  малесенький  Бог  зависає  у  Скайпі,-
теревенить  ні  з  ким  під  тремтіння  гітари.

Я  навколо  будинку  кружляю  вже  всоте,
бачу  світло  бажань  і  нудьгу  монітору.
Від  зими  до  зими...  я  звичайно  не  проти,-
хоч  звелось  до  "ніколи",  але  поговорим.

Ти  навчився  в  наш  світ  не  впускати  сторонніх,
розмовляти  піснями,  у  вІршах  блукати.
Ми  рятуємся  снами  й  радієм  безсонню
і  ховаємо  ніжність  в  безглузді  цитати.

...я  навчилась  складати  листи  на  коліна
і  просити  у  себе  на  втечу  дозвіл.
Не  єдина,то  й  що?  Вже  не  чують  стіни,-
про  любов  тільки  мовчки  кричать  дорослі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264885
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011


Biryuza

Стати камінням

...дозволь  скам'яні́ти...
сита  підвищеним  голосом,знищена-
тріщина  свіжим  струмком  на  долоні.
Майже  сторонні,  підкинуті  часом-
ласа  до  спогадів  в  сірім  вагоні.
Це  передсоння  наповнене  страхом-
лахи  діряві  в  кімнатній  печері,
а  на  вечерю  спішать  сни  далекі.
Реггі  образ  не  почути  нікому-
крапочку.кому,крапочку.кому,
Що  тобі  там  до  моїх  майже  вІршів?-
знищив  себе?  Повертайся  додому-
крапля  чорнила  на  пляшечку  рому
й  знову  не  спи,  заспівають  пірати
пісню  про  те,  як  звикаєш  втрачати.
Тільки  дозволь  мені  стати  камінням
синім,  холодним,  вбиваючим  мрії-
стати  камінням  для  тебе  на  шиї...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264433
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 12.06.2011


Троянда Пустелі

из страны в страну…

(feat  коменданте  Че)

в  стране  чужого  зазеркалья
без  тайных  двойственных  личин
живет  один  из  тех  мужчин
которым  чуждо  увяданье

в  другой  стране  –  рядом  с  богами
родную  землю  оттоптав
ища  у  них  себе  родства
играет  дева  с  оригами

а  в  нашем  государстве  лжи
там  гной  и  вонь  сродни  добру
и  все  ведут  свою  игру
земля  страдает  в  красной  ржи

и  нескончаемо  правленье
в  стране,  где  главный  –  мазохист
перед  которым  глуп  и  чист
простолюдин  стоит  в  коленях

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263895
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011


Троянда Пустелі

… минуле крізь сон

Проймає  і  вражає  в  саме  серце…
Два  роки  вірності  із  ста  мільйонів  днів…
І  спогади,  як  вічності  озерце,
Народжують  відлуння  тихих  слів...

Стискає  в  грудях  й  подих  сповільняє,
Коли  з  безодні  вільних  почуттів,
Як  марево,    в  реальність  випливає
Все  несказанне,  що  колись  сказати  хтів.

І  знов  відроджує  в  мені  минулі  думи,
Що  б’ються  в  скронях  з  серцем  в  унісон,
Про  почуття,  які  давно  забулись…
У  всьому  винен  цей  триклятий  сон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262949
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011


alla.megel

МІФИ І РЕАЛЬНІСТЬ (КНИГА НАШОЇ ПАМ`ЯТІ) . НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.

(Щира  дяка  поетові  нашого  сайту  Владу  Бугайчуку  за  надані    документи)
Відшуміли  святкові  декади  травня:  відгуляли,  відсвяткували,  відшашличили,  відпарадились,  картоплевісадились.  Хто  до  чого  звик.  Найбільш  резонансними  у  цю  пору  стали  події  у  Львові.  Минулими  тижнями  тільки  ледачі  не  коментували  їх  так  чи  інакше.    Я  уважно  відслідковувала  усі  коментарі  не  тільки  у  пресі  та  на  телебаченні,  але  й  в  Інтернеті.  Тривожна  картинка  вималювалась.  Першим  повідомленням  було:  У  Львові  стріляли  у  людей  і  навіть  когось  поранено.  Потім  пішли  пояснення:  під  час  параду  на  одну  з  центральних  вулиць  вийшла  колона  людей  з  червоними  прапорами  і  на  них  накинулись  екстремісти-націоналісти,  почали  бити  і  хтось  із  "червонопрапорних"  захищаючись  почав  стріляти.  Тут  уже  обізвався  мій  невгамовний  здоровий  глузд.  Скажіть,  хто  з  вас,  люди  добрі,  бере  із  собою  на  парад  Перемоги  зброю?  Мені  з  дитинства  здавалось,  що  парад  -  це  свято,  і  йдуть  на  нього  з  квітами.  А  вам?  
Львовом  завжди  модно  було  лякати  людей  з  півдня  та  сходу:  давно  ходять  чутки,  що  на  звернення  російською  там  можуть  і  вилаяти,  і  вдарити.  Цікаво,  хто  це  каже,  хоч  раз  у  Львові  був?  У  жодну  із  моїх  численних  поїздок  до  цього  міста  не  було  такого,  щоб  хтось  мені  нахамив,  чи  хоч  якесь  прикре  слово  сказав,  хоч  бувало,  що  я,  в  порядку  експерименту,  російською  мовою  зверталась  до  людей.  От  чого  у  Львові  не  люблять,  так  це  суржику.  Але  це  свідчить,  скоріше,  про  загальний  рівень  освіченості  й  інтелігентності,  а  не  про  екстремістські  настрої.  Я  й  сама  суржик  терпіти  не  можу,  як  не  можу  терпіти  низький  рівень  культури  чи  освіти.  А  минулий  тиждень  я  провела  у  Севастополі,  де  живуть  мої  батьки.  І  там  за  звернення  українською  ніхто  каменюкою  у  мене  не  кидав,  люди  посміхались  привітно  й  казали:  "какой  красивый  у  Вас  язык!"  Може,  тому  що  моя  вчительська  літературна  мова,  яку  я  всіляко  плекаю  і  намагаюсь  не  засмічувати,  дійсно  звучить  гарно  й  вишукано.  А  у  людей,  якої  національності  вони  б  не  були,  гарне  викликає  замилування,  а  не  агресію.  Ба,  гарне  може  навіть  часом  цю  агресію  загасити.  Бабуся  моя  казала:"Людина  на  тебе  -  каменем,  а  ти  на  неї  -  хлібом".  Жаль,  що  львів"яни  у  цьому  сенсі  виявились  не  готовими  до  червонопрапорних  провокацій.  А  що  це  була  провокація,  уже  ні  в  кого  сумніву  не  виникає.  Може,  треба  було  б  зустріти  "гостей"  походною  кухнею  із  "наркомівськими"?  Типу,  хлопці,  ви  ж  з  дороги  голодні,  мабуть?  За  столом  із  доброю  їжею  спільну  мову  знайти  значно  простіше,  ніж  на  параді.  Навіть,  якщо  це  -  парад  Перемоги.  Тим  більше,  що  саме  у  цій  місцевості  ставлення  до  параду  9  травня  –  інакше,  набагато  складніше.
От  тут  і  хочеться  звернутись  до  поняття  "інформаційне  поле".  Якою  б  вільною  та  незалежною  не  оголошувала  Україну  чинна  (і  попередні  теж)  влада,  насправді  це  не  так.  Знаєте  чому?  Тому  що  ми  по  сей  день  живемо  у  здебільшого  радянському  інформаційному  полі.  І  саме  воно  визначає  і  наші  погляди,  і  наші  стосунки,  і,  зрештою,  наш  матеріальний  рівень.  Наше  історичне  інформаційне  поле  -  розуміємо  ми  це,  чи  ні  -  сформоване  радянськими  ідеологічними  міфами.  До  ідеологічної  міфології  я,  насамперед,  відношу  літературну  (від  анекдотів  до  романів-епопей)  та  кінематографічну  спадщину.  Про  її  міфологічність  свідчать  такі  прості  речі,  як  епітети  та  порівняння.  Яка  у  нас  була  перемога  у  Великій  Вітчизняній  війні?  Славна!  Як  боролись  із  фашистськими  загарбниками  радянські  воїни?  Героїчно!  Як  поводили  себе  вороги  на  нашій  землі?  Віроломно!  Які  були  радянські  вояки?  Мужні,  хоробрі!  Які  були  вороги?  Підлі,  підступні!  Без  варіантів!  Трохи  нагадує  зомбування,  вам  не  здається?  Проте,  комуністична  ідеологічна  міфологія  нерідко  вступала  у  суперечку  з  міфологією  сімейною.  І  це  була  неабияка  суперечка.  Воєнні  оповідки  моєї  сім"ї  зберігають  інформацію  про  "доброго  німця".  Він  -  немолодий  кухар-шваб  -  не  тільки  підгодовував  прабабу,  бабуню  й  маленьку  маму,  але  й,  вислідивши  прадіда  -  інваліда  фінської  війни,  не  тільки  не  виказав  його,  але  й  порадив  переховатись.  У  день  відступу  "наш  Ганс"  плакав  біля  маминої  колиски,  бо  у  нього  вдома  було  четверо  дітей,  і  він  журився,  що  вже  ніколи  їх  не  побачить.  Мабуть,  не  побачив,  бо  обіцяв,  якщо  виживе,  обов"язково  приїхати.  Я  пам"ятаю  мої  перші  дитячі  суперечності  з  ідеологічним  міфом  про  війну.  "Добрих  німців  не  буває!"-  Кричали  мені  діти  у  дитсадку  після  прочитання  вихователькою  якогось  героїчного  воєнного  оповідання.  "А  в  нас  був!"  -  До  кулаків  і  сліз  відстоювала  я  право  "нашого  німця"  бути  добрим.  Те,  що  відбувається  зараз  у  нашому  інформаційному  полі,  у  наших  душах  і  головах,  до  болю  нагадує  ту  дитячу  суперечку.  Ті,  хто  виріс  в  умовах  радянської  ідеологічної  міфології,  не  може  прийняти  навіть  документально  доведені  історичні  факти,  що  їй  суперечать.  Дійсність  тобто  прийняти  не  може,  як  не  могли  повірити  діти  у  моєму  садочку  у  "доброго  німця".  Не  можуть  прийняти  люди,  що  виросли  на  документальних  кадрах  парадів  перемоги  радянських  часів,  фільмах  і  книгах,  що  оспівували  подвиг  радянського  солдата,  що  для  населення  Західної  України  вхід  Радянської  армії  став  лише  заміною  одного  диктаторського  режиму  іншим.  А  чим,  власне,  вони  відрізнялись?  Німці  вишукували  й  страчували  своїх  ідеологічних  супротивників.  Радянські  робили  те  ж  саме.  Тільки  німці  проводили  розслідування,  а  радянські,  пройшовши  через  Голодомор  та  масові  розстріли  тридцять  сьомого  -  тридцять  дев"ятого,  не  переймались,  розстрілюючи  до  купи  винних  ще  й  парочку  невинних  -  "лучше  перебдеть,  чем  недобдеть".  Німці  вивозили  на  роботу  молодих  працездатних  людей.  Радянські  теж  вивозили.  Тільки  вони  не  особливо  перевіряли  працездатність,  ніким  не  гребували.  Німці  кидали  у  концтабори.  Радянські  вивозили  у  табори  сім"ями:  з  дітьми,  старими,  вагітними.  До  Сибіру  доїжджала  третина,  решта  мерли  по  дорозі.  "Альтернативою"  печам  Аушвіцу  й  Бухенвальду  були  неопалювані  бараки  ГУЛАГу.  Німці  примушували  зароблене  тяжкою  працею  віддавати  на  потреби  рейху.  Радянські  ж  просто  відняли  все,  що  було  нажито.  То  чого  ж  ми  дивуємось,  що  відроджена  незалежністю  західна  громада  не  приймає  й  не  сприймає  червоне  полотнище  як  прапор  Перемоги?  Для  них  -  він  прапор  поразки,  руйнації  споконвічних  моральних  цінностей,  розорення  з  любов’ю  й  потом  збудованого  господарства,  символ  насильницької  смерті  рідних,  близьких.  Це  вам  не  казочка  про  "злих  німців  і  добрих  наших"!  Кому  вони  були  -  "наші",  а  комусь  і  чужі,  ворожі,  гірші  за  найгіршого  німця.  Це  -  правда,  яку  вкрай  важко  прийняти.  Як  важко  прийняти  правду  про  Голодомор,  адже  на  підводах,  що  вивозили  останні  їстівні  припаси  із  голодуючих  сіл,  де  повільною  мученицькою  смертю  вмирали  наші  з  вами  рідні,  теж  "гордо"  майорів  червоний  прапор.  Як  висів  він  і  над  тюрмою,  у  підвалі  якої  розстрілювали  мого  прадіда  -  православного  священика  з  Уманщини  та  його  рідного  брата.  Червоне  полотнище  майоріло  і  на  паровозі,  який  у  "коров’ячих"  вагонах  віз  на  північ  бабцю  і  вісім  душ  малих  дітей  -  тіточок  і  дядьків  моєї  подруги  з  Хмельниччини.  А  її  маленька  мама  сама-самісінька  сиділа  у  ямі  схована  і  кричала,  поки  сусідка  не  знайшла  й  не  схоронила  від  радянських  солдат.  Радянські,  кажете,  з  дітьми  не  воювали?..
З  часу  моєї  дитячої  бійки  за  "нашого  німця"  пройшло  більш  як  сорок  років.  Але  я  й  досі  б’юся.  Б’юся  за  те,  щоб  наші  діти  та  внуки  жили  у  правді,  а  не  у  міфах,  якими  прекрасними  ті  міфи  б  не  були.  Найбільш  руйнівним  для  нашої  батьківщини  я  вважаю  боягузливий  міф  про  здобуття  незалежності.  Ми  самі  її  боїмося,  нашої  волі.  Інакше,  навіщо  ж  нам  поширювати  міф  про  те,  що  незалежність  України  здобуто  політичним  "безкровним"  шляхом?  
"А  що,  хіба  це  було  якось  інакше?  -  щиро  здивовано  запитав  мене  недавно  розумник  і  золотко  -  студент  третього  курсу  Університету  ім.  Т.  Шевченка  -  кращого,  між  іншим,  вишу  країни.  І  я  розповіла  йому  про  те,  що  національно-визвольна  боротьба  в  Україні  велася  із  перших  днів  загарбання  нашої  території  більшовиками  і  аж  до  серпня  1991  року.  З  1919  року  по  1932-й  на  півдні  і  сході  країни  відбулося  більш  як  260  збройних  повстань.  І  це  були  не  просто  стихійні  виступи  поодиноких  "кулаків"  чи  "середняків".  Цілі  райони  проголошували  на  своїй  території  незалежні  від  більшовицької  Москви  республіки  (це  -  до  питання  про  "добровільність"  більшовицької  влади).  Тільки  винищення  населення  цих  регіонів  голодом  припинило  рух  непокори.    Проте,  антирадянське  підпілля  існувало  завжди  -  це  факт.  Як  факт  і  те,  що  наша  незалежність  здобувалась  кров"ю  мільйонів  вояків-підпільників.  Вони  по-різному  приходили  у  підпілля,  по-різному  воювали,  по-різному  страждали.  Хтось  загинув  у  в’язниці,  хтось  під  колесами  "випадкової"  вантажівки,  хтось  у  психлікарні.  Але  саме  їхні  життя,  їх  воля,  праця,  їх  незламний  дух  -  це  той  фундамент  на  якому  збудовано  нашу  незалежність.  І  що  ж  ми  про  них  знаємо?  Чим  їх  нагородили?  Хто  написав  про  них  книги,  хто  зняв  фільми?  Чому  про  них  студентові  найкращого  вишу  країни  розповідаю  я,  а  не  викладач  історії?  Чому  правда  про  цих  людей,  їх  ідеї,  їх  погляди,  їх  боротьбу  не  стала  частиною  нашого  інформаційного  поля?  Що  ми  взагалі  про  них  знаємо?  Нам  розповідали  про  те,  що  вони  були  посібниками  фашистів.  Це  -  міф,  що  знову  вступає  в  суперечність  з  реальністю  моєї  сім"ї.  Мій  дід  -  вояк  УПА,  син  того  самого  репресованого  священика  -  вирятував  від  відправки  до  рейху  на  роботу  більш  як  дві  сотні  молодих  хлопців  і  дівчат.  І,  виконуючи  смертний  вирок  сільському  старості,  що  цих  дітей  здавав  німцям,  загинув  від  кулі  гестапівця.  Я  дізналась  про  це  вже  після  дев’яносто  першого,  батьки,  пам’ятаючи  бійку  за  "нашого  німця",  нічого  мені  не  розповідали.
 А  недавно  у  пошуках  інформації  мені  довелося  працювати  із  надзвичайно  цікавими  документами,  що  розвіяли  ще  один  міф  -  міф  про  те,  що  всі  українські  націоналісти  -  це  фашисти,  тільки  наші.  Мені  до  рук  потрапив  -  ні  багато  -  ні  мало  -  моральний  кодекс  українського  націоналіста.  Я  побачила  в  ньому  ту  моральність,  ту  ідею,  якої  зараз  так  не  вистачає  нашій  молоді.  Ось  невеличкі  (зауважте!)  документальні  цитати:

-  Приймай  життя  як  героїчний  подвиг  і  здобувай  чин  незламної  волі  та  творчої  ідеї.  
-  Найвищим  Твоїм  законом  і  Твоїм  бажанням  є  воля  та  ідея  Нації.  
-  Пам'ятай,  що  Україна  покликана  до  творення  нового  життя,  тому  працюй  для  її  могутності  та  розвитку.  
-  Будь  вірний  Ідеї  Нації  на  життя  і  смерть  і  не  здайся,  хоч  би  проти  Тебе  був  увесь  світ.                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
-  Красу  і  радість  життя  вбачай  у  невпинному  прагненні  на  вершини  духа,  ідей  і  чину.  
-  Могутній  Бог  княгині  Ольги  і  Володимира  Великого  жадає  від  Тебе  ні  сліз,  ні  милосердя  чи  пасивного  роздумування,  але  мужності  та  активного  життя.  
-  Здобувай  знання,  що  допоможе  Тобі  опанувати  світ  і  життя,  піднести  Україну  і  перемогти  ворогів.  
-  З  ворогами  поступай  так,  як  того  вимагає  добро  і  велич  Твоєї  Нації.  
-  Знай,  що  найкращою  ознакою  українця  є  мужній  характер  і  вояцька  честь,  а  охороною  України  -  меч.  
-  Постійно  пізнавай,  удосконалюй  себе  -  здобудеш  світ  і  життя.  
-  Знай,  що  світ  і  життя  -  це  боротьба,  а  в  боротьбі  перемагає  той,  хто  має  силу.  
-  Знай,  що  в  боротьбі  перемагає  той,  хто  не  заломлюється  невдачами,  але  має  відвагу  піднятися  з  падку  і  завзято  змагає  до  цілі.  
-  Пам'ятай,  що  милостиню  приймає  тільки  немічний  жебрак,  що  не  може  власною  працею  і  власними  вартостями  здобути  право  на  життя.  
-  Не  покладайся  ні  на  кого.  Будь  сам  творцем  свого  життя.  
-  Будь  скромний  і  шляхетний,  але  не  знай  слабкості  і  покори.  
-  Не  заздри  нікому.  Приймай  те,  що  здобудеш  власною  працею  і  вартістю.  
-  Гидуй  всякою  лицемірною  облудою  і  хитрим  фальшем,  але  перед  ворогом  укривай  таємні  справи  і  не  дайся  заманити  себе  в  наставлені  тенета.  Для  здобуття  ворожої  тайни  вживай  навіть  підступу.  
-  Шануй  жінок,  що  мають  стати  тобі  подругами  духа  ідеї  і  чину,  але  гидуй  розгнузданими                                                                                                                                                                                                            
-  Що  робиш,  роби  сумлінно  й  так,  якби  воно  мало  залишитись  навічно  та  стати  останнім  і  найкращим  свідоцтвом  про  Тебе.  
 (44  правила  життя  українського  націоналіста  (уклав  Зенон  Коссак)
Яка  шляхетна  ідеологія  для  нинішньої  молоді!  Розумію,  що  наша  засмічена  радянськими  міфами  свідомість,  не  відразу  прийме  щось  аж  таке  шляхетне,  гаряче  й  цілеспрямоване.  Натренована  подвійними  стандартами,  до  такої  прямоти  вона  поставиться  у  кращому  випадку  скептично.  Але  ж  людям,  особливо  молодим,  потрібні  ідеї  навзамін  комуністичних  міфів.
Скажете,  набридла  ідеологія,  потрібна  свобода?  Та,  яка  ж  це  свобода,  коли  студенти  педагогічного  вузу  на  семінарі  з  літератури  вирішують  питання  про  лесбійський  зв’язок  між  Лесею  Українкою  та  Ольгою  Кобилянською?  Або  намагаються  через  інтимну  лірику  Івана  Франка  дійти  висновку:  був  у  нього  протиприродний  потяг  до  власної  матері,  чи  звичайний,  синівський?  Гадаєте,  я  перебільшую?  Аж  ніяк!  Чотири  роки  я  керую  навчанням  у  педвузі  столиці  своєї  хрещеної  доні,  повірте,  я  -  в  курсі.  І  наведені  мною  "навчальні"  питання  -  це  "квіточки".  А  "ягідки"  такі,  що  у  пристойному  товаристві  й  говорити  сором,  -  а  ми  ж  таки  -  пристойне  товариство.  Ось  такою  "свободною"  інформацією  заповнюються  "чорні  діри"  інформаційного  простору  у  нашої  молоді.  Може,  саме  тому  ми  сьогодні  маємо  стільки  проблем?
Комуністична  ідеологічна  міфологія  -  головна  причина  нашого  сьогоднішнього,  погодьтесь,  невеселого  існування.  Саме  вона  примушує  нас  поділяти  людей  на  "наших"  і  "не  наших"  за  ідеологічним  розсудом,  а  не  за  Божим  законом  любові,  за  яким  "наш",  що  стріляв  у  скроню  мого  діда,  чужіший  мені  за  німця,  що  врятував  життя  моєї  родини.  Бо  без  того  німця  мене  б  на  світі  не  було.  Саме  вона  стала  причиною  того,  що  ми  втратили  таку  важливу  передумову  добробуту  й  миру  як  мудрість.  У  всіх  проявах  суспільного  життя  -  від  щоденної  праці  на  своїх  робочих  місцях  до  вибору  влади  -  ми  чинимо  вкрай  немудро.  А  потім,  коли  важко  щось  змінити,  каємось.  Але  каяття  це  -  теж  із  відтінком  міфології:  ну,  нікого  більше  ж  було  обирати...  Із  мільйонів  жителів  країни  обирати  нікого?!  Ну,  скажіть,  що  це  -  не  міф!  
Чекати  від  когось,  що  наше  інформаційне  поле  зміниться  -  із  розряду  казок  про  Іллю  Муромця,  що  тридцять  три  роки  на  печі  сидів.  Давайте  потроху  з  печі  злазити.  Я  пропоную  створити  власну  -  нашу  з  вами,  народну  книгу  сімейних  історій.  Зібрати  й  потім  розмістити  в  Інтернеті,  чи  навіть  видати  окремою  книгою.  У  ній  не  буде  вигаданих  і  режисованих  ідеологами  історій.  Ми  зберемо  реальні  історії  наших  родин  про  добрих  німців  і  злих,  про  добрих  наших  і  не  дуже,  про  продзагони  Голодомору  і  вояків  Крут,  про  родичів,  розстріляних  у  Бабиному  Яру  німцями  й  у  Биківні  "нашими",  про  героїчних  партизанів  і  тих,  що  грабували  селян  і  ґвалтували  жінок  у  своїх  загонах  (і  таких  парочку  історій  є  у  арсеналі  знайомих  мені  людей,  мама  яких  була  зв’язковою  у  партизанському  з"єднанні  Ковпака).  Того  самого  Ковпака,  героїчний  образ  якого  створив  на  радянському  екрані  видатний  актор  і  (за  сумісництвом)  син  того  самого  розстріляного  НКВД  священика  з  Уманщини  й  рідний  брат  героїчно  загиблого  вояка  УПА.  Ось  так  часом  виглядає  воно  -  реальне  інформаційне  поле  нашого  з  вами  минулого  -  заплутано  й  неоднозначно.  А  радянська  міфологія  позбавила  нас  правильного  уявлення  про  добро  і  зло,  відібравши  мудрість.  А  ми,  замість  того,  щоб  цю  мудрість  собі  повертати,  "ведемось"  на  нові  міфи:  про  "злих"  западенців  з  одного  боку  й  "кровожерних"  росіян  з  другого.  А  мудрість  -  говорить  Слово  Боже  -  це  страх  Господень.  Мудрість  -  це  пересторога:  яким  судом  судимо,  таким  і  нас  судитимуть.  Мудрість  -  це  коли  -  за  вчинками,  за  любов"ю,  а  не  за  національністю,  регіональністю  чи  партійною  приналежністю.  
Усі  бажаючі  долучитись  до  створення  книги  сімейної  пам’яті,  а  відтак,  до  зміни  інформаційного  поля  нашої  Батьківщини,  заради  правди  для  наших  дітей  і  відродження  національної  історії  і  нашої  мудрості!  Надсилайте  свої  сімейні  історії    на    мою  електронну  адресу:  alla.megel@rambler.ru  
Усі  імена,  прізвища  і  хід  подій  буде  мною  збережено,  усі  зміни  -  погоджено  з  авторами.  Про  хід  нашої  спільної  справи  поінформовано  всіх.  А  якщо  книгу  (дасть  Бог!)  буде  видано,  кошти  від  цього  віддамо  на  музей  народної  пам’яті,  на  який  у  влади  ніколи  не  вистачить  коштів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262489
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011


Троянда Пустелі

Тричі обертаюся назад…

Одна  минута  лжи  закрывает  рот  доверию  на  долгие  годы...
____________________________________________


Тричі  обертаюся  назад…  
Гляну  в  бік  –  і  схлипну  знов  три  рази.
І  відѓомін  бувшої  образи
Знову  грає  соло  невпопад.

Тричі  навхрест  перехр́ещу  руки…
Не  молюся  більше  на  ікону,
Бо  цей  біль  співатиме  до  скону
Й  ненависні  так  його  ті  звуки…

Й  тричі  в  день  я  бачу  вишиванку,
Де  малюнок  витканий  не  мною,
Де  його  малює  параноя…
Кожну  ніч…  до  самого  світанку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258921
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 11.05.2011


Троянда Пустелі

Сприймай усе простіше…

Сприймай  усе  простіше…  

ВОНА  –  твоя  муза,  з  якою  ти  кохаєшся  між  рядків  своїх  вишуканих  віршів…

Вона  –  твоє  чорнильне  перо,  що  умокається  в  емоції  твоїх  слів…  

Вона  –  жадана  прозора  блакитно-бірюзова  вода,  що  ситить  квіти,  які  ростуть  на  літерах  заголовків  твоїх  лірик.  

А  ще  –  вона  блакить  очей,  відображених  у  дзеркалі  твоєї  душі…  І  дзвін  синіх  дзвіночків,  що  лунають  мелодією  у  твоєму  серці…

Вона  –  не  щось  матеріальне,  а  духовна  глибина  твоїх  думок…

Вона  –  це  ти,  але  не  відображення  у  дзеркалі,  і  віддзеркалення  зображення  у  помислах…

Сприймай  усе  простіше.  Без  неї  не  було  б  вишуканої  лірики  твоїх  віршів.  Не  втрачай  її  та  не  відпускай…  

ВОНА  –  твоя    МУЗА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258718
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011


fialka@

Нерозпізнане

Життя  міняє  кроки,  давні  звички.
І  пилом  припорошені  думки,
Як  ті  метелики  нічної  електрички:
Шукають  світло,  та  не  в  ті  шибки.
Чогось  знайомі  сни  –  не  складена  мозаїка,
Все  кольорова,  та  набридливо  нова.
Слова  затерті,  мов  думки  прозаїка,
Де  зміст  і  форма  якось  ожива.
І  все  б  спинити  –  вирівняти  шанси.
Звести  рахунки  –  краще:  нічия!
Бо  те,  що  ми  вирішуєм  навзаєм
У  дежавю,  де  не  прокинулася  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258073
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 06.05.2011


Троянда Пустелі

… у цьому наше сьогодні

Загубилась  між  вчора  та  завтра.
На  межі  –  деформація  нервів.
Прикидатись,  що  добре  –  не  варто.
Аби  ти  це  сьогоднішнє  ст́ерпів.

Затремтіли  в  кущах  первоцвіти
Від  яскравого  сонця  –    нестерпно.
Свою  п́иху  не  варто  ростити…
Між  розквітлих  нарцисів  –  даремно.

Молоко  пригубила  вчорашнє,
Що  гірчить  перемовами  днів.
Коньяку  би  налив  мені  краще,
Щоб  упитись  й  забути  всіх  слів,


/що  сказати  не  смів  й  не  хотів…  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256500
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 06.05.2011


Тетяна Яровицина

Я – жена. Ты – выходит, любовница…

Я  –  жена.  Ты  –  выходит,  любовница…
(Мы  успели  чуть-чуть  познакомиться.
Рядом  койки  в  палате  находятся.
Две  недели  нам  здесь  куковать).
…Интересно-то  как  получается:
«два  враждующих  клана»  встречаются,
сквозь  презренье  и  зависть  пытаются
хоть  немножко  друг  друга  понять…

Я  –  само  возмущенье  вселенское,
осуждение  праведно-женское,
неприятие,  злое  и  резкое.
(Раздражение    мокнет  в  горсти).
Я  –  жена!  Ну,  а  ты  –  КТО?  Любовница.
Ты  –    семей  сокрушенных    виновница,
содержанка,  подстилка,  питомица!
…Подрастает  сынишка?  Прости.

Пусть  и  выглядишь  ты  потрясающе,
и  глядишь  на  меня  вызывающе  –
проходимка  и  стерв*чка  та  ещё!  –
знаю:  мне  до  тебя  далеко.
…Входит  в  двери  твой  хахаль  воякою,
с  орхидеей,  с  игрушкою  яркою.  
(Да,  к  любовницам  ходят  с  подарками!
Ну,  а  жёнам  несут  молоко…)

Жёнам    чести  такой    не  положено.
Мы  –  обычны.  Тихи.  Неухожены.
Наши  крылья  в  смирении  сложены.
Нерасчёсаны  наши  лучи.
Недосуг  нам,  семейным    паломницам:
наши  плечи  от  бремени  ломятся…

Я  –  простая  жена.  Ты  –  Любовница.
…Слава  Богу,  у  разных  мужчин!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244627
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.03.2011


Троянда Пустелі

Півроку як півстоліття…

Півроку  як  півстоліття  –  
Рукою  тримаю  плечі…
Півкроку,  як  мерехтіння…
У  стислих  словах  –  дві  речі.

Про  наші  (твої)  забобони
Вже  ходять  людські  пустомови
Й  про  те,  що  ми  б’ємо  поклони
І  дзвонимо  в  дзвони  знову…

Пів  вічності  за  дві  ноти,
Які  відкликають  луною.
Пів  подиху  за  дві  спроби
Зостатись  навічно  з  тобою…

Лю!  :)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244352
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 02.03.2011


Журавка

Втікачка

І,  все  -  таки,  не  руш  мене,  не  руш!  
Така  вже  є,  ну,  що    поробиш,  -    вперта.
Так  хочеться  сховатися  під  душ,
Щоб  всі  обійми  з  тіла  свого  стерти.  

В  конвертик  загорну  тобі  «Прощай»  
Лише  б  у  вічі  криком  промовчати:  
Не  руш  мене!  Не  треба,  не  спиняй,
Неправда,  що  буває  щось  з  початку.  

Лиш  непритомним  спогадом  спинюсь.  
В  двобій  з  думками  кинусь  навкулачки.
Не  янгол,  ні,  такою  лиш  здаюсь.  
Не  руш  мене!  Я  вже  давно  втікачка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242590
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011


olya lakhotsky

Для доці

Він  не  приносить  вість,  а  тільки  кличе,
І  кличучи  вночі,  терпляче  жде,
І  прийде  вчасно  –  світлий  мій  хранитель,
Щоб  заступити  від  вогню  тебе.
І  буде  вечір  місячно-спокійним,
І  час  нечутним,  срібною  –  трава,
Що  нею,  йдучи,  казка  ожива.
І  янголя  засне  в  твоїх  обіймах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242094
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 19.02.2011


Д@шк@

А знаешь?. .

А  знаешь,  что  живу  лишь  вспоминая
Все  наши  встречи,  разговоры  и  слова.
К  тебе  ночами  будто  сново  прикасаюсь
И  от  объятий  идет  кругом  голова.

А  знаешь,  твое  имя  повторяю,
Как  только  просыпаюсь  по  утрам.
О  новой  встречи  каждый  день  мечтаю,
Хочу  увидеть  хотя  бы  из  далека.

А  знаешь,  без  тебя  лишь  существую,
Не  жизнь  идет,  а  сущая  тоска.
Ночами  вновь  найти  тебя  пытаюсь,
Но  лабиринты  оковала  темнота.

А  знаешь,  я  твой  номер  набирая
Не  дожидаюсь,  когда  пойдут  гудки.
Увидеть  вновь  все  так  же  я  желаю
Твои  глаза  и  ощутить  касание  руки.

А  знаешь,  я  твой  голос  забываю,
Ведь  ты  со  мной  давно  не  говоришь.
Унылый  взгляд  лишь  в  сторону  бросаешь,
Проходишь  не  дыша  и  вновь  молчишь...

А  знаешь,  я  тобой  дышу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241916
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2011


olya lakhotsky

Ти – один

А  ти  будеш  один,
хоч  я  стільки  від  тебе  втікала,
Я  обдерла  до  крові
коліна  об  неба  граніт.
Мені  всесвіту  –  чуєш?
і  всесвіту  врешті  замало,
Щоб  забути  про  тебе...
Неправда,  що  вже  не  болить.

І  неправда,  що  час  щось  лікує  –
він  збільшує  рани,
Хоч  ковтаю  пілюлі  рокі́в,
місяц́ів  і  хвилин.
Ти  мене  повертав  –
нещасливу,  зрадливу...  кохану,
Ти  -  один!

Знов  лягає  життя
нам  з  тобою  –  в  свої  паралелі,
І  без  прочерків  долі,
та  що  нам  –  каміння  провин?
Я  в  найбільшому  пеклі
усе  ж  залишалась  твоєю,
Ти  –  один...

_____________________________________

плейкаст  AmriLaura:  
http://www.playcast.ru/view/1520936/59a81418daae125591fb1ea1c42d9f2112c72c97pl

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241813
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011


Serg

За грусть стихов прошу прощенья…

Ответ  на:
Журавка:    О  былом…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238272



За  грусть  стихов  прошу  прощенья,
Не  осуждайте  Вы  меня,
В  Любви  святой  ищу  спасенье,
Печальной  рифмою  звеня

Раскину  крылья  над  планетой,  -
Летят  чернилами  слова,
А  между  строк  полоской  света
Души  весенняя  трава

Нахмурю  бровь,  -  летят  осколки,
Всех  прошлых  лет  сметая  след,
Зачем  ночами  воют  волки?
Не  знают,  что  творит  поэт...

Кому?  Чему?  Зачем  все  это?
Итог  Любви  всегда  один...
Иль  зноем  в  сердце  жарче  лета,
Иль  грусть  -  мой  вещий  Господин...


18.02.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241858
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2011


H&N

сни|весна

не  тобі  сьогодні  читати  сни  мої,  не  тобі  блукати  -  моїми  вітрами
я  розпишу  по  буднях,  ти  виплетеш  у  вихідні,  а  потім  сніги  розтануть
і  відлітять  снігурі.  І  світ  в  безмороззя  весняне  сьогодні  зіграє,
душу  зігріє,  а  потім  (зігріту)  на  промені  сонячні  (вжих!)  розкрає
повісить  на  вікна,  стрічками  у  віти  та  вітри  розвісить  -  золотавими
краса...
слухатимем  не-на-двох  пісні  Лари  Фабіан,  а  радше  -  лише  одну
надривну  до  болю,  як  передостанній  танок,  а  потім  натягнемо  тятиву
випустим  стріли  в  ціль:  мо  яка  втрапить  у  серце  і  вб'є  випадково
сонце....те  -  розтічеться  по  заходу  західом,  з  ліній  змалюється  в  коло
змією  пригріється,  лагідно  вжалить  у  почуття  та  безбарвні  емоції
це  -  весна...
...у  тобою  незгаданих  (тих,  не  прочитаних)  снах  моїх,  
та  у  вітрах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241293
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011


Марічка9

Потім

Все  вказує  на  двері.  Не  біда.
І  хай  за  ними  мряка  чи  калюжі,
Та  серця  стихне  з  часом  тятива,
Хоч  і  вірші  до  тебе  небайдужі...
Сьогодні  день  і  завтра,  як  полин.
І  ніч  п'янить  сльозами  до  світанку.
Зі  мною  вже  не  станеться  новин,
Їм  не  ствердіти  на  обличчі  знаком.
Сумні  мости  -  руїни  для  смиренних.  
І  сталось  так,  що  я  ото  така.
Іще  кипить,  пручається  у  венах,
Чекало  серце  змучене  ривка...
Все  вказує  на  дощ.  Та  хай  паде.
Хай  небу  стане  легше,  -  буду  рада.
А  потім,  може,  дивом  розцвіте
Душі  моєї  вигорілий  кратер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241289
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011


Biryuza

Ти живеш

Ти  живеш,  –  як  дощ  іде
Де-не-де.
Плюс  і  мінус,  день  і  ніч
Пліч-о-пліч,
Ти  зринаєш,  як  наказ  –
Раз-у-раз.
Ми  -  це  єдність  протиріч
Віч-  на-віч.
   (В.К.)
-----------------------------------------------------------------


...  незустрічі  двох  десь  на  зламі  віків-
позичений  хрест,  
   дикий  погляд  предсмертний.
Руйнує  мене  цей  безглуздий  протест
 і  дотик  крізь  час  обпікає  нестерпно.
Стерпіти  відсутність  тебе  у  місцях,
де  часто  ридають  ікони.
Потонеш  у  копіях  вічних  звитяг,
застрягнеш  у  місті  до  скону.
До  скону?  Вертаєшся  звідти  не  сам,
лоскочиш  словами...  "До  літа!"
Мені  відгоріти  чи  просто  створити
той  світ,  де  зникає  цей  змучений  злам?
Словам  вже  промовленим,  вирваним  з  рук
співаю  пісні  про  "НЕ  знаю"
І  стукіт  цілує...ти  стукаєш  ...
                         "стууук",
а  я  твою  тінь  обіймаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240488
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 12.02.2011


Biryuza

…так мало…

Ти  маєш  мрію  про  спокій  -
Я  маю  мрію  про  тишу.
Ти  промовчала  про  роки  -
Я  не  розкажу,  що  пишу.
Ми  випиваєм  хоробро,
Музику  ставим  тихіше.
Ти  маєш  право  на  спробу.
Я  маю  право  на  іншу.
     (  В.  К.  )
----------------------------------------------------------------------

...  ребусами  тротуарних  спроб  тебе  впізнати
і  горіховим  спокоєм  далі  волочусь  по  місту.
Заримована  біль  ще  тріпоче  в  медичних  халатах,
так  втомилась...  мені  б  десь  край  долі  присісти.
Язиками  бажань  і  слиною  отрута  буденності,
неможливості  дотику,  ніби  у  часі  прогалини.
Ми  подружимось...  вартість  такої  певності-
нас  залізом  обох  незаслужено...не  покарано.
Ти  не  тиші  бажаєш  -землею  вона  десь  остудиться,
частим  гостем  з  дитинства  крокуєш,  як  спалах.
...  не  приходиш...  моя  пересічність  на  вулицях-
маю  право  на  вибір...не  впала...обрала...  
   ...так  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240418
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011


Юлія Холод

Про мудрые советы (вдоховитель Анна Живаго http://www. poetryclub. com. ua/getpoem. php?id=239480 )

Да!
Кто  много  походил  по  граблям,
Кто  мудрость  собирал  по  капле,
Пытаются  нам  дать  советы:
«Учись!  Обжегся  я  на  этом!..»

Но!
С  самоуверенной  улыбкой
Мы  делаем  СВОИ  ошибки.
Потом  другим  “втираем»  страстно:  
"Учись!"  …
       Но  знаем,  что  напрасно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240195
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011


Троянда Пустелі

…крила за спиною

Стряхнути  б  попіл,  як  гіркі  печалі,
Змахнути  б  пил  із  шафи  пам'ят́ей…
У  неба  вись,  у  сині-сині  далі
Злетіти  б  від  проблем,  речей,  людей.

Ввібрати  б  всі  струмочкові  краплини,
Насититись  трояндових  душком.
І  знову  ввись,  де  лиш  одні  пташини
Кружляють,  забуваючи  про  сон.

А  чом  би  й  ні,  хіба  є  перешкоди?
Та  крил  немає!  Що  це  за  напасть?
Візьму  тканину,  пір’я:  насолода  –  
Злетіти,  впасти,  знову  різко  встать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240051
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011


fialka@

"…"

Десь  далеко,і  то  вже  не  ти.
Незнання,  що  на  диво  так  тішить.
Поруч  я  ,  щось  на  кшталт  самоти,
Що  в  душі  твоїй  грілась  невтішно.
Нерозказане  марево  снів
 Заплітається  зорями  в  казку.
- Де  кінець?    Невідомий.  Агов?
І  три  крапки  дарують  нам  маски.
 
Так,  актори  на  власнім  балу,
Вже  не  боляче  –  впевнені  кроки.
Закружляємо,  мріє,  ще  раз
Вперекір  всім  життєвим  урокам

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239993
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 10.02.2011


Biryuza

З останньої зустрічі

...  ЕМАНАЦІЯ...
ти  пострілом  з  висоти  на  поріг,
міг  дивитись  лише  очима  БОГА.
Кілька  століть  і  каміння  з  твоїх  доріг
епілог  заціловує  спокій  на  тлі  пролога.
Ти  почався  з  проміння  і  ось  -  
   фінал-
у  кімнаті  моїй  вираховуєш  перемоги.
Це  маленький,  заслужений  карнавал,
але  ТИ...
 ТИ  здійснився  із  НЕБА-БОГА.
Ненадовго...
   а  втім  -  це  не  головне
і  пустеля  тривожить  обох  пісками.
На  плечах  безоружно  вогонь  засне,
обійнявшися  зніжено  майже  з  нами.
Передчасно  втрачаю  із  вас  когось-
це  майбутнє  забути  так  справедливо!
Оправдань  я  шукала  та  не  знайшлось-
гість  з  "КОЛИСЬ",  -  ТИ  звичайне  диво!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239373
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 07.02.2011


Biryuza

…коли приходить ВОНА… (with Poetka )

Забагато  мистецтва  у  цьому  нікчемному  світі.
Забагато  рим  у  тиші,  що  крає  серце.
Забагато  червоного  –  пристрасть,  вона  не  така.
 (Н.  Білоцерківець)
-------------------------------------------------------------------------------

Ти  їхні  обличчя,  цнотливі,  мов  аркуші  білі,
Іще  не  пориті  углиб  письменами  утрат,
Люби  що  є  сили  –  твоє  колись  також  любили
На    цих  –таки  гонах  –  всі  погляди  міста  підряд
 (О.  Забужко)

............................................................................................................

Цієї  ночі  ангел  повинен  спати…  Небо  прозоре,  і  майже  нічого  не  чує,  не  відчуває,  не  бачить…  Далекий  обрій  жевріючої  свічки…мало  помалу  складаються  крила.  Ці  сни,  так  нещадно  нагадують  нас.  В  просторі  перші  квіти  лютневого  морозу…Не  зникають…Живуть.  Вона  любить  коли  доля  звертає  у  бік.  І  вулиці  зовсім  ,  зовсім  порожні,  неначе  її  долоні…  Там  немає  нічого,  крім  ліній  переплетених  червоним  намистом  забобон.  А  намисто  рветься,  і  криваві  кульки  до  долу…Кап,  кап…  Неначе  спілі  черешні…  А  в  середині  кісточка…Неначе  біль…
...  непрохідні  хащі  хворої  свідомості  і  вона  знову  кудись  запізнюється.  Невловимість  часу  тисне  на  рішення  бути  собою  завжди,  а  чиясь  рука  ніжно  гладить  волосся.  Боїться  обертатись,  бо  впевнена,  що  тоді  ВІН  неодмінно  зникне.  Цей  сон  надто  часто  почав  повторюватись  і  вона  мусить  про  нього  написати.  Зазвичай  вигадки  легше  отримують  своє  місце  на  папері,  але  їй  треба    писати  про  реальний  сон.  Реальний  сон...  Хіба  сни  мають  щось  спільне  з  реальністю?  Лютий  вперто  надиктовує  тебе  їй    і  зараз  ти  оживеш...  Кришталеві  черевички  не  в  моді…  а  кришталеві  серця  всі  в  подряпинах…  Фальшивий  кришталь…І  ідоли  фальшиві…
Невербальна  тиша  розпускає    диких  голубів…»  Летіть…сон  колись  закінчиться»  .  І  ангел  прокинеться,  і  все  стане  на  свої  місця…  А  зараз  проста  мозаїка    неначе  пасьянс…  Природня  смерть  злизує  молоко  із  скронь  і  їсть  розсипані  черешні…
З  сльоти  вчорашніх  надій  часто  з"являються  дивні  спогади.  Слово  "ідол"  не  повинно  існувати  і  вона  теж  не  має  права  на  існування...принаймні  сьогодні.
Поклоніння  їй  і  її  поклоніння  Йому...далі  лише  вогонь  і  шкіра.  "  Не  сьогодні...  не  смій  піддатись  і  стати  попелом...завтра  буде  дощ..."
Неначе  офіра  змерзлі  слова…  Їм  так  не  вистачає  святості.  Розпорошені  рими  і  багатокрапковість  змушують  замовкнути  і  затулити  вуха  ватою…  Вона  у  зім»ятім  повітрі  дихає  ефіром…І  холод  проходить  повз…  Хоча  чому  тремтіння  сковує  пальці?  Вона,  вишиває  хрестиком  сни  свого  ангела…
Гримаси  дощу  на  шибках  перетворюються  у  сліпі  вітражі…
І  щось  ломиться,  щось  падає  …  Небо  нещадно  просить  пити…  А  їй…їй  невідомий  страх  спраги…  Її  ангел  спить…  Недолюбити  і  увіковічнити  ,  вибити  образ  на  полотні  якогось,  зовсім  байдужого  художника  і    зникнути…  Час  не  встигає  за  нею…  А  вона  не  вірить  в  те,  що  секунди  можуть  тягнутись  роками  і  залишатись  непорушними
Цей  світ  вражав  примітивністю  свого  інтер"єру  і  так  хотілось  додому.  Ніхто  не  чекає...  Туманне  та  ілюзорне...але  це  ж  так  звично!  Нитки  витанцьовують  на  рядні  твоєї  долі  -  дівчинка  веселиться.  Варто  спробувати  на  смак  її  слова,  жодна  отрута  не  зрівняється!  Тільки  без  паузи  на  сон.
А  поки  що,  ангел  спить…Цієї  ночі  він  повинен  спати...

...Цієї  ночі  рука  напише  сценарій  і  тоді  матимемо  надію  прокинутись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238536
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011


Biryuza

…в кімнаті з… (БЕЗ)

...  в  кімнаті  з  конкістадором...
говорим  про  те,  що  я  більше  не  хвора,
століттям  пізніше/раніше...  запізно
і  ніжна  не  з  тими  й  одна  в  коридорах
йому  в  моїх  снах  надто  тепло  і  тісно.
Звісно...не  встигну  на  клич-  
 цілуватиму  стіни.
І  що  означало  це  небо  безцінне?
А  зараз  в  кімнаті  і  пишемо  мовчки,
століття  крізь  скло  і  у  різні  куточки.
З  жадоби  шукань  і  гірких  експедицій
йому  в  моїм  світі  сьогодні  не  спиться.
Чіпаємо  марність  і  мова  беззвучна-
всміхається  втомлено  й  трішечки  штучно.
Прогнози  на  вічність  і  дотик  прозорий-
 моє  божевілля  
                       без  
         конкістадора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238313
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011


Журавка

О былом…

Тогда  не  разбивался  наш  портрет  -  
Вся  жизнь  была  похожей  на  осколки.  
Еще  не  знала  я,  что  я  поет,  
Что  есть  на  свете  где-то  люди-волки.  

Ты  оказался  так  душой  убог.  
Мутнел  рассудок  от  желанья  власти.  
Над  кем?  Над  чем?  Ну  и  каков  итог?
Сумел  на  горе  ль  ты    построить  счастье?  

Не  погубил,    тогда  нахмурив  бровь.  
Ведь  крылья  за  спиной,  как  две  планеты.      
Блокнот,  чернило,  вера  и  любовь:
Все  это  держит  на  земле  поэта.  


Р.S    Прошу  прощения  за  грусть  своих  стихов,  такое  настроение

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238272
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011


Biryuza

Саме собою



============================================

...  лютий  ставить  підніжку  барвистим  опудалам-
відлякування  часу  стало  нудним  заняттям.
І  якось  згадалось,  що  ми  вже  окремо  не  будемо,
тоді  ж  затремтілось  в  пекучій,  як  біль,  кімнаті.
Блукання  в  собі,  наче  темінь  глуха  і  прикрашена,
де  ранок  не  може  вернути  загублений  простір.
Мовчали  сніги  і  вітрами  вертались  пропащими,
а  я  не  чекала  нікого...  та  сходились  гості.
Лиш  сонце  в  калюжі  тремтіло  незграбно  і  боляче,
слизьких  поросят  від  дзеркал  у  вікно  відбиваючи.
За  стінами  слів  опадали  безпомічно  обручі-
зриваючи  кола  благань  надвесняних,щоб  гаряче.
Моя  невідомість  солодша  за  мрії...  непрохана,
де  сонячність  погляду  стане  лише  дратівливістю.
Зима  не  втомилась,  а  віру  сьогодні  програно
скупою  любов"ю...  мовчанням...і  схоже  єдиністю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236852
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 25.01.2011


Biryuza

It's a shame I've got living without you

...  намисто  з  дрібних  натяків  прикрашає  шухляду,
зчитуєш  майбутнє,  доторкнувшись  устами  до  лоба.
Час  зі  стадом  годинників  дико  горланить  позаду,
торішньою  гучністю  усмішка  мертва  з  утроби.
Ніколи  не  пізно,  ніколи  не  рано...  ніколи,
бачиш  в  дзеркалі  бога,  тицяєш  гроші  для  вбивства.
Зрошене  болем,  всіяне  страхом,  несходжене  поле-
тільки  кому  вже  зарадить  це  дивне  блюзнірство?
Криком  дитячим,  безсонням  зі  смаком  розпуки
буде  у  вікна  твої  заглядати  минуле.
Бавиться  дівчинка,поруч  сміються  онуки...
(  натяки  смерті...  натяки  долі...забули)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236371
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 23.01.2011


Biryuza

НЕ до ПЕРЕЖИТОГО

...  від  зими  до  зими  поспішають  незграбні  потяги,
вчитуюсь  в  себе,  дивуюсь  і  певне,  що  з  відчаю.
Бережи  себе  там  -  від  мовчань  і  осіннього  протягу-
наша  друга  зима  -  не  остання...я  ніби  засвідчую.


Переливами  кольору  ніжусь  в  твоїй  пам"яті.  Гематофобія  змушує  стрепенутись  і  забути  про  смерть,  а  небо  вже  торкається  волосся.  Жилося  досі  безбарвно  і  лише  бірюзові  слова  надсилались  тобі  з  щирістю.  Листівками  електронними  без  зайвих  почуттів,коли  ти  вкотре  хотів  мене  забути.  Зима...  Тоді  я  сама  відчула  твою  присутність  і  знайшла  тебе  на  фоні  рожевого  несмаку.  Втрутилась  у  зіркові  прогнози,  здобула  радість  таємничості  і  чекання.  Рання  байдужість,  спровокована  почуттям  провини.  Людина,  що  пересувається  моєю  уявою  тепер  на  грані  необхідності...

Лише  бракує  сміливості.


Аромат  кави  тамує  спогади  ненаситні,
тижні  невідомості  покаранням  найгіршим.
Перехожі  повз  мене  байдуже-привітні,
а  я  за  своєю  провиною...тільки  тихіше.
Кілометрами,наче  рубцями  по  тілу  -
затишок  засніжених  снів  із  торішнім  листям.
Молитовне  безсоння  до  тебе  хотіло,
поселило  навіки  в  старім  і  занедбанім  місті.
Щоб  твої  руки  до  зірок  торкались
і  нам  зосталась  лише  хвилина-
невпинно...



Потребувала  шквалу,  дикої  експресії,  а  й  справді  було  весело.  Так  лише  на  атракціоні,коли  вперше,а    потім  набридає.  Знаю  багато  істин,  сама  їх  безперервно  вигадую  і  втілюю  правдою.  Але  жоден  атракціон  не  замінить  подарунка  зими.  Зніми  маску  розчарування,  останніми  долі  не  бувають.  Ти  зафіксований  в  десятках  моїх  віршів,  які  ділити  з  кимось  не  доводиться.  Непідробними  сльозами,  лише  словами  можу  передати  краплю  тепла.  Принесла  тобі  зайві  турботи,  виступала  проти...спокою.  Синьоокою  зрадницею  тупотіла  на  вістрі  безмежності.  І  що  залИшилось?  Тішилась  твоїм  віршам,  тішусь  твоїй  присутності  і  зимі...

У  волоссі  кавове  мереживо-
стежимо  за  щастям  з  різних  сторін.
Один...  починай  і  завершуй  відлік,
виклик  спростовано...небо  дозовано...
клаптик  блакиті  зветься  дарунком-
обіцяним  трунком  стане  весна
та  спокій  не  бачить  дна.
Ковтай  і  чекай  снів  весняних-
люби  безперервно  свою  оману...
   ...листами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236022
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 21.01.2011


Biryuza

Ти - моя маленька смерть.

...ми  самогубці.  Ти  -  моя  маленька  смерть.  (І.Бойчук)
---------------------------------------------------------
...  міжсезонні  спогади  курсують  в  мені  безтурботно-
подушки  пропахли  сльозами  -  сміюсь  істерично.
Так  ще  не  снилась  понурість  безлика  й  холодна,
навіть  коли  ти  далеко  й  байдУже...  незвично.
Навіть  коли  придивляюсь  до  мрій  електронних-
скринька  заповнена  болем,  відкриті  конверти.
Плачуть  розряджені  ранком  старі  телефони
й  просять  померти...  до  вечора  просто  померти.
Ти  яскравієш  і  блимаєш  днями  скляними,
я  ж  сутенію,  позбувшись  свободи  і  блиску.
Знищення  файлів,  мовчання  з  гучного  режиму-
надто  тремтливо,  надто  невміло  і  близько...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235839
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 20.01.2011


Biryuza

Рік


========================================================
...  рік  маленьким  янголом  на  плечІ,
коли  сніги  нагадують  про  бажання.
Замовчуй  долю,  крізь  ніч  мовчи,
зникай  збентежено  на  світанні.
Це  випадковість  і  хмарність  дій
та  нам  не  стерти  руками  літер.
Словами  небо  сумне  зігрій,
щоб  попеліти  і  далі  жити.
Щоб  рік  натхнень  не  минув  дарма
і  янгол  поруч  -  букети  з  тиші.
Хтось  гріє  дотиком  тайкома
і  серце  вірить  в  холодні  вІрші.
Зима  не  може  без  ніжних  див-
теплом  безвиході  темних  вулиць.
Ми  поспішаєм  -  маршрут  слідів
і  повернулись...щоб  повернулись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235395
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 17.01.2011


Biryuza

…здивування-вбивство

...без  нього  не  вдасться  дістатись  мені  кордону,
нічим  заспокоєна  і  ніби  без  зайвих  амбіцій.
Ти  майже  підкорений,  рахуєш    пусті  вагони,
а  потім  по  колу  почнеш  рахувати    лиця.

Дощ  пожирає  мій  сніг  -  не  замилює  очі  колір,
байдуже  з  ким  -  приношу  цей  вечір  в  жертву.
Можеш  собі  пробачати,  бо  я  ж  неодмінно  дозволю
вбити  надію,  а  потім  її  гвалтувати...мертву.

Нічого  не  сталось  і  грубість  чужа  помірна,
записую  цифри,  дивлюся  в  вікно  навпроти.
Дивуюся  їй  -  нерадива...практично  сильна,
не  вміє  любити,  хоч  вірить  у  щось  вже  всоте.

Лічити  ці  дні,  щоб  зраду  відкласти  на  потім,
себе  обіцяти  в  дарунок,  брехати  нахабно.
Тонути  в  тобі,  в  безглуздо-жахливій  марноті
і  вбити..так  страшно  і  дико...(я  ладна)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235225
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 17.01.2011


Biryuza

Иногда я чувствую себя твоей мамой

Иногда  я  чувствую  себя  твоей  мамой
и  тогда  ненавижу  весь  мир  до  крика.
По  квартире  блуждаю  в  смешной  пижаме,
прячась  молча  в  строке  непонятных  ников.
Ты  стоишь  ухмыляясь  и  куришь  в  небо,
от  заботы  на  стены  упорно,  глупо.
Две  фигурки  без  глаз  из  сухого  хлеба-
два  забытых  на  кухне  холодных  трупа.
Что  за  игры,дитя?  Нам  бы  спать  и  только,
а  ты  снова  смеешься...  на  сон  похоже.
Я  пишу  сотни  писем  и  все  без  толку,
интернетное  счастье  зимой  под  кожу.
Потеряешь  мой  след  и  года  с  балкона,
материнство  такое  значимым  станет.
Милый  мальчик,  сотрись-ка  из  телефона
и  разбавь  меня  с  жаждой  в  своем  стакане!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234227
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 17.01.2011


Biryuza

Любити поета

...  він  римує  ночі  і  дихає  важко  туманом,
палить  надмірно  й  шукає  очима  безсоння.
Плазують  й  сміються  навколо  старі  інтригани,
а  він  упивається  словом,  як  вперше  сьогодні.
Йому  незнайомі  кордони  натхнення  і  втоми,
мовчить  і  вдивляється  пильно  в  потворність  підлоги.
Я  часто  за  нього  молюсь  і  не  вірю  нікому,
а  він  вже  старіє  і  пише  листи  псевдобогу.
До  нього  іти  мені  треба  і  з  вірою  в  диво
та  він  не  впізнає  тієї,  що  в  снах  на  секунду.
Зігріюся  поруч  і  буду  мовчати  сміливо
і  може  забуду  себе  чи  його  не  забуду.
Покотимся  в  прірву  метафор  пророчих
і  пальці  позбудуться  холоду,наче  ліміту.
Можливо  це  кара  чи  мій  надприхований  злочин-
поета  байдужого  більше  за  Бога  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234024
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 17.01.2011


Biryuza

*

...  в  кінці  кожного  речення  маленький  хрестик-
(чорнильний  чи  дерев"яний)...
       та  справа  усе  ж  не  в  тому.
Важко  мабуть  на  собі  їх  постійно  нести,
скаржитись  тихо  собі/НІКОМУ.
Вдома  ніхто  не  чекає,  
   ще  й  в"януть  квіти-
всоте  потрапив  в  чужу  кімнату.
Я  б  не  хотів  зараз  щось  хотіти,
але  ж  я  хочу  спати.
Може  насниться  вчорашня  бійка,
очі  бояться  пилу.
Хтось  мене  кличе  (  Маша...Віка?)-
сила  мене  лишила.
Знову  не  спиться-  хрести  чорнильні,
з  дерева  міць  судоми.
Сильний?  А  як  засинають  сильні,
якщо  нікого  вдома?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232792
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 17.01.2011


Biryuza

*R-A*

...    яскрава    прозорість    крізь    пальці    краплями    КАЗОК,
вичавлюєш    з    мене    справжність    та    не    вдається.
Русалячий    хвіст    розбиває    бажання...    ще    крок
і    я    розіб"юсь    на    чекання,    на    небо,    на    скельця.
Там,    де    мушлі    зберігають    звертання    до    янгола,
де    ти    можеш    чути    мене,    торкатись    і    вірити    в    море.
Ти    ніколи    не    бачив    падінь,    а    я    боляче    падала
і    любила    яскравість/тебе...нашу    вічність    прозору.
Я    на    відстані    вулиць    пробивалася    світлом    в    кімнату,
торкалась    твоїх    очей    і    зникала...    здається.
А    тобі    залишалось    питати/не    знати/чекати
і    розбивати    мене    на    проміння,    на    скельця...
здається.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231376
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 27.12.2010


Biryuza

, , * , ,

...  вибілена,  обезкровлена,  кинута  на  поталу,
пальцями  ледь  ворушачи  тягнеться  до  зірок.
Ніч  за  вікном  соромиться,  бо  не  її  обрала
та,  що  не  вірить  в  спогади,  мерзнучи  до  кісток.
Тануть  ранкові  привиди  в  тій,що  мовчить  замріяно
і  не  лунає  піснею  голос  сліпих  століть.
Їй  не  мовчати  хочеться...(  час  вже  давно  відміряно),
їй  не  мовчати  хочеться,  але  вона  мовчить...

Тиждень  на  біль  розтринькаєм...краплями  назавжди
і  не  болять  їй  дотики,  густо  -  синці,синці...
Тягне  за  руку  вічністю,  краще  повз  неї  йди
там,  де  байдужість  вечора  зморшками  на  лиці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227099
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 08.12.2010


Biryuza

…коли на межі

...  все  почалось  з  мого  нерозуміння  себе  і  світу

(тобто  себе,як  світу  бех  жодних  частин  і  цілих).

Потім  з"явився  ти,  намагався  чогось  навчити,

а  я  слухала  мовчки  і  мовчки  тебе  любила.

Ці  пробіли...Куди  нам  до  розуміння?

Божевільно-нудні  і  чомусь  безперервно  зайві.

Я  дивилась  у  ніч  і  зима  моя  блідо-синя,

а  твоя  тане  цукром  в  міцній  і  шкідливій  каві.

А  хоча  я  брешу,  я  не  вмію  любити...гірко,

просто  плачу  щодня  і  ненавиджу  це  звикання.

Поглинаю  брехню,  доторкаюсь  крильми  бруківки

і  не  вписуюсь  в  слово  "перша"  ,тим  більш  в  "остання".

Я  для  тебе  НІХТО,розумієш,-  НІХТО...без  суду,

неможливість  терпіння  на  відстані  рук  холодних.

Засинаю  ось  так-    між  "була"  і  "буду"

і  плюю  я  на  ВЧОРА,  ховаючись  від  СЬОГОДНІ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226507
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 08.12.2010


Троянда Пустелі

А давай…

А  давай  з  тобою  будемо  трошки  ближчими?
Ти  завари  собі  кави,  я  -  чашечку  чаю.
І  в  унісон  ковтками  ми  станемо  рідними.
Мені  тут  так  самотньо.  Тобі  там…  Я  скучаю…

А  давай  з  тобою  злетимо  в  прірву  безодні?
З  будинку,  де  ти  ще  вчора  дивилась  на  зорі.
А  хочеш,  зробимо  разом  це  саме  сьогодні?
І  нехай  інші  думають,  що  ми  наче  хворі.

А  давай  з  тобою  напишемо  вірш  на  руках?
Олівцями  зі  стержнями  кольору  бірюзи.
Й  не  зітремо  його,  нехай  залишиться  в  віках.
У  цім  листопаді,  під  звук  негучної  грози.

А  давай…  Просто  будемо  –  просто  я,  просто  ти?
І  телефонні  розмови  зробляться  звичками.
Й  завтра  уранці  не  забудь  залишити  листи,
Які  я  читатиму  навіть  під  тьмяними  свічками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223283
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010


Biryuza

Проростає туман

...  хочеться  холоду  на  дні  твого  горнятка,
а  все,що  не  робиться  тільки  ж  на  краще?
Хтось  ховає  мій  слід  під  теплом  арафатки
і  говорить,  що  снилась  торік  (пропаща).
Тоді    і  з"являється  віра  в  якісь  невідомі  сили-
пташка  б"єтья  в  вікно,  а  метелик  живе  в  кишені.
Я  малюю  тебе,  а  ти  ніби  зі  скла...ти  з  акрилу,
квіти  сині  і  в  жовту  краплинку  (  зелені  ).
Аромати  від  кольору  -  літо,  зима,  нам  далі,
повиписуй  цитати,  на  себе  приміряй  сліпо.
Це  одне  з  божевіль,  це  одне  із  дарунків  жАлю,
це  бажання  чекати  чогось  надскладного  типу.
Я  ковтаю  слова,  я  не  можу...прошу  контролю,
проростає  туман  і  ковтає  мене,  як  звуки.
Ранок.Вечір.  Не  спати.  Мовчиш?  Дай  волю...
Проростає  туман...  і  з  безсоння  у  вікна  круки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223227
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 20.11.2010


Biryuza

Повертайся

...  починаю  відлік  бентежних  днів  і  тану,

за  нагальністю  справ  щохвилини  твоє  обличчя.

Вириваю  сторінку,  вдивляюсь  у  синь  екрану,

помічаю,  що  сльози  мені  вже  давно  не  личать.

Я  чекаю  тебе  і  молюсь  за  твоє  спасіння,

календарність  надій-  залишилось  не  так  багато!

І  крокує  печаль,і  ховає  очиська  сині-

все  ще  смію  чекати...тебе  чекати.

Повертайся,  бо  тут  все  без  тебе  сіре,

моє  дихання  гріє  скляні  листівки.

Просто  знай,  що  мені  не  забракне  віри-

я  чекатиму...байдуже  з  ким  і  скільки...

Повертайся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220351
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 20.11.2010


Biryuza

З кількох хвилин для тебе

...я  руйную  тебе  проти  власної  волі
і  руйную  себе  -  одягаю  корону  звички.
Ран  не  бачу  чомусь(це  відсутність  солі)
і  малюю  весь  день  розфарбовані  личка.
Кожна  з  моїх  ляльок  ще  розшукує  зИму,
а  одна  називає  мене  оберемком  снігу-
за  волосся  тягну  я  банальну  риму,
потім  тану  й  закохуюсь  у  відлигу.
Вимикаються  сни,як  вечірнє  світло
і  я  дякую  Богу  за  тебе...справді.
Ти  -  моя  заборона,  тому  я  зникла,
але  знов  повернулась  (вітри  не  раді)
Існування  обох  під  брехню  акацій-
допиваючи  каву,  сміюсь  в  долоні.
Ти  втомився,мабуть,  від  стількох  руйнацій-
обіцяю-піду...(  а  хоча  б  й  сьогодні)
Я  руйную  тебе,як  себе  -  щомиті
і  пробачень  відбитки  на  сірих  стінах.
Ми  з  тобою  на  землю  з  небес  пролиті
і  загинем  вже  скоро...ми  вдвох  загинем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219358
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 01.11.2010


Biryuza

… не бійся демонів в мені!

...  не  бійся  демонів  в  мені  -
вони  як  янголи  ласкаві.
Вдивляйся  в  погляди  сумні,
куштуй  мене  в  ранковій  каві.
Не  бійся  демонів  в  мені
і  не  проси,щоб  їх  не  стало.
Горять  молитви  у  вогні,
хтось  обирав  і  я  обрала.
Не  бійся  демонів  в  мені,
я  не  крокую  між  святими.
Псується  тиша  десь  на  дні,
щоб  танцювали  мертві  зими.
Щоб  ти  мене  вночі  губив
у  часі,  просторі...навіки,
щоб  оцінили  справжність  слів-
не  бійся  демонів  і  тільки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217926
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 26.10.2010


Biryuza

*

..і  постає  перед  ним  світ  моєї  брехні,
і  він  бачить  мене  наскрізь,
і  тиша...
Його  я  втомила,
     втопила  в  вині,
а  нас  це  так  тішить...
ще  тішить.
І  я  найчистішою  зрадою  в  бруд,
тицяю  пальцем  у  душу,
 сміюся.
Смерть  розтягнули-
 замало  отрут,
очі  бабусі...-
молюся.
Я  не  боюся  тебе,
не  мовчи.
Що  мені  кара  навіки?
(може  засну  на  чужому  плечі,
може  прокинусь  від  крику).
Дика  для  тебе,
ще  досі  чужа…
але  чи  будуть  рідніші?
Нас  розмежує  холодна  межа-
ти  не  бажав…я  залИшусь.
Ти  не  бажав,
задихався  без  слів,
знову  зима  в  моїм  світі.
(  Вірив?  Гукав?    Не  чекав  чи  любив?)-
ЧАСУ  мікстури  розлиті.
Вмиті  росою  бажання  бажань,
осадом  зайвість  тлумачень.
Я  не  чекаю  чомусь  покарань
гірших  за  сто  НЕпобачень…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217468
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 22.10.2010


Исаак

Это старо, и это проверено…

Это    старо,    и    это    проверено,    
и    другого,    как    будто,    не    стало:    
нету    к    людям    большого    доверия,    
к    тем,    кто    хвалит    себя    непрестанно.

Говорят:    «Я    не    то,    чтобы    очень…
Но,    а    всё    ж…    и    к    тому    ж    не    чрезмерно…    
Хоть,    боюсь,    что    бываю    неточен…    
но,    что    сказано,    это    ведь    верно…»          

Мне    по    нраву,    кто    самокритичен    
и    в    оценках    себя    чуть    скромнее,    
может    более    быть    романтичен,    
но    об    этом    сказать    он    не    смеет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217392
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 21.10.2010


Biryuza

Може доживем…

...ти  вигадав  мені  предивне    ім'я
і  пишеш  його  з  помилкАми  на  стінах.
Крізь  тишу  бажань  проповзає  змія-
спокусо  моя,  я    тебе  не  покину!
З  вікна  споглядаю  цей  райдужний  світ,
рахую  скелетів  невтомно  у  шафі.
Влаштуймо  сьогодні  святковий  обід,
а  потім  помрем,бо  закінчився  трафік.
Руками  до  леза  і  східцями  вниз  -
занадто  правдиві  напевно  сьогодні.
Хотіла  зізнатись  та  погляд  завис
і  спогади  тягнуться  ще  з  Великодня...
чи  значно  раніше  знайшлися  слова?
Різниця  відсутня,забруднені  дати.
Нестерпно...смертельно  болить  голова,
а  втім  я  щаслива,бо  вмію  мовчати.
Любити  тебе  і  ховати  десь  ніж...
хіба  це  хвороба,легке  божевілля?
Облиш  мене,милий!  Вже  зараз  облиш!
(  і  може  ми  вдвох  доживем  до  неділі  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216876
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 19.10.2010


Ветра

Я нарушу запреты

Я  нарушу  запреты  и  грани  на  времени,
Лунным  светом  сплету  для  тебя  западню.
Да,  ты  прав,  что  я  вышла  из  роду-из  племени
Южных  ведьм.  Их  заклятье  на  сердце  храню.

Мне  не  важно  -  какими  ты  клялся  молитвами,
И  не  важно  -  каким  ты  молился  богам.
Просто  зелья  заветного  нынче  я  выпила
И  с  тобой  разделю  эту  ночь  пополам.

Пусть  по  коже  струятся  жемчужною  россыпью
Капли  свежей  росы,  пусть  беснуется  лес!
Земляничный  ковер  станет  алою  простынью.
Мы  с  тобою  -  в  объятиях  наших  небес!

Зацелуешь  все  тело  мое  до  безумия,
Тишину  разорвет  страсти  сладостный  стон...

На  рассвете  исчезну...

Но  в  ночь  полнолуния
Вспомни  ведьму.  

И  как  ею  был  опьянен...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216269
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 16.10.2010


Рубиновый Вторник

Ну хотя бы мне чаще сниться…

Артему  Олексенко  27.02.1986-16.09.2010
Светлая  память.
Всю  мою  жизнь.




Страшно  спать
Оставляя  открытые  двери
Для  чужого  "Люблю"
И  ответа  чужого  "Не  верю",
Для  чужих  терпких  губ
И  прозрачных  "Сегодня  не  буду"...

БУДУ  верить  и  жить,
Чтоб  тебе  там  светлей  и  уютней.
БУДУ  жить  для  того,
чтобы  твой  отмечать  день  рожденья
И  гвоздики  нести
На  проросшую  эту  могилу.
Для  того,чтобы  ты  дольше  
Жил
В  моем  маленьком  сердце.
Для  того,чтоб  тебе  было
спаться  крепче
                       и  мягче
                       и...вечно

Да.Теперь  только  вечность.

Эта  вечность  отбила  желание  дальше
Улыбаться  и  плакать
Делить  этот  трепет  признаний...
...У  тебя  только  вечность.
А  может  быть  даже  не  "только".
Ты  теперь  ведь  всё  знаешь
И  может  быть  даже  целуешь
Мои  веки  во  сне,
Кутая  меня  всю  в  одеяло.

Ты  мне  только  одно  обещай  
Чаще  сниться.
Просто  сниться  пока.Ну  а  там
Очень  может
мы  когда-то  не  сможем
уже  никогда  так  проститься.
Там,где  звезды  качают  тебя
На  небесных  качелях,
Там,куда  в  кассах  всё  не  найти  мне  билетов,
И  куда  мне  пока  ну  никак...

Понимаешь?

...
Обещай.Ну  хотя  бы  мне  чаще  сниться...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212991
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 15.10.2010


Biryuza

Почаще в наш город звони

...желание  ветра  казалось  тогда  обоюдным
и  вечер  катился  клубочком  к  холодным  ногам.
Боясь  утонуть,разбегались  по  сушам,  по  суднам,
а  там  несомненно  молились  своим  же  богам.
Едва  ли  припомню  твой  голос,что  лился  с  эфира,
не  хочется  верить  в  былое  и  в  пропасти  лет.
"За  солнце!  За  небо!  За  мир  во  всем  мире!"-
кричал  ты  на  кухне,готовя  лениво  обед.
Потом  затянулись  недели  невзгод  и  депрессий,
почтовые  марки,  бутылок  пустых  батальон.
Шесть  вечностей  без  обещаний  и  песен,
послушно  внимая  упрекам  слезливых  икон.
И  где  ты  теперь?  Для  кого  сочиняются  оды?
На  что  променял  вечера  и  родные  огни?
Всё  в  пропасть  обид,всё  мгновенно  выходит  из  моды,
но  только  не  дружба.  Почаще  в  наш  город  звони...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216167
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 15.10.2010


Biryuza

…*…

...нежностью  белых  цветков  кислицы,
утренней  руганью  зов  маршруток,
мысли  блуждают  на  сонных  лицах,
запахи  ночи  теплом  из-под  курток.
Мятное  утро  ногтями  в  шею,
вовсе  не  грустно  смотреть  на  холод.
Молча  теряюсь  в  тебе,  робея,
верю  на  ощупь  в  далекий  город.
Мне  бы  согреть  твое  небо  светом,
счастье  клочками  опять  в  карманы.
Песней  излишества,  что  допета  
я  достучусь  в  твои  окна  рано.
Может  запомнюсь  глазами  хитрыми
или  исчезну  в  свой  мир  досрочно-
тихо,нечаянно  вдоль  субтитрами,
не  разбивая  часов  песочных...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215369
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 10.10.2010


olya lakhotsky

Сонце моє, будь!

Будь!
моя  любове,  сонце  моє,  будь!

На  тій  землі,  де  всі  давно  самотні,
де  сон  по  колу  і  серця  холодні,
де  навіть  бог  згубив  безсмертну  суть,–
будь!

Де  ми  пройшли  по  но́чі  –  безпросвітні,
згораючи  від  люті...  та  не  підлі,
де  нас,  як  всіх,  топила  каламуть,–
будь!

Й  там,  де  ціна  відміряна  за  брата,
ти  на  світанку  помирав  –  крилатим,
все,  що  пізнав,  ніколи  не  забудь,–
будь!

І  разом  з  тим,  хто  був  як  ти,  щасливим
наперекір  законам  світу,  дивом,
вертайся  в  дім,  де  за́вжди  тебе  ждуть,–
будь.

моя  любове...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215173
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010


fialka@

Если бы…

Рушатся  стены  твоих  предрассудков.
Падают  камнем  вниз  злые  слова,
Где-то  в  кармане  была  еще  шутка.
Веришь  –  не  веришь,  а  память  жива.


Память  на  правду  всегда  остается,
Легкий  путь  ложью  следы  замести.
Видишь,  последний,  уже  не  смеется,
Каждый  стремится  скорее  уйти.

Бедная  девочка  –  ищет  замену.
Верит,  что  будет  когда-то  весна…
Все  вы  наладили  попеременно,
Если  бы,  не  громкое  слово  –  Жена!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214972
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 08.10.2010


Biryuza

З його листів до нахаби…

...здається,  що  знову  забула  ключі
і  здохла  невчасно  печаль-батарея...
Я  майже  спокійний,  терпляче  мовчи
(сама  обирала  мене...для  неї)
Набридло  дивитись,як  він  за  тобою  повзком,
а  ти  невідомого  в  серці  своїм  поселила.
Навіщо  тримаєш?  Навіщо  ці  сльози?  (обом)-
це  справжнє  нахабство,нахабо  моя,моя  мила!
Він  вчора  мені  про  обручки  якісь  говорив,
а  моя  принцеса  за  вас  надто  щиро  раділа.
Засніжена  сукня  розвіє  всі  пошуки  див,
забудеш  про  мене,нахабо  моя,моя  мила!
Наш  день  опустіє  і  хмари  замовчують  жах,
до  білого  кольору  знову  плекаю  огиду.
Його  божевілля  блищить  на  холодних  руках
*  але  ти  не  бійся,я  завтра  до  тебе  приїду*
Сьогодні  вона  говорила  чомусь  про  дітей,
зібрала  браслети,  листівки  і  фото
в  велику  коробку,  жбурнула  до  мертвих  дверей
й  побігла  в  сльозах  на  свою  непостійну  роботу.
Чомусь  не  хотілось,щоб  боляче  їй,як  мені
*  тебе  звинувачую  тільки  у  мріях,шалена*
Ти  знову  мовчиш,знову  очі  туманно-сумні-
напевно  догрались,я  знаю,зашторена  сцена.
І  ти  наречена...до  втечі  завжди  готова,
цілуєш  його,як  в  рядках  з  присвячень.
Це  небо  не  плаче...усе  випадково,
дахами  навшпиньки  до  рік  побачень.


А  знаєш,  за  тебе  молюсь  невміло,

залишся  і  кинь  сухі  букети..

Нахабо  моя,  моя  мила,

до  злету!  До  злету!  До  злету!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214756
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 07.10.2010


A.Kar-Te

Это как же может быть. . ?

Это  как  же  может  быть  
Столько  чувств  ?  Немерено...
Мне  б  тебя  приворожить,
Чтобы  жить  уверенно.
Но  лишь  верю  в  колдовство
Поцелуя  сладкого...
Чтоб,  как  лодку  унесло
По  течению  гладкому.
Чтобы  вихрями  кружить
Майского  цветения,
Вдоволь  страстью  напоить
До  изнеможения.

Это  как  же  может  быть  ?
Столько  лет  потеряно...
Мне  б  с  тобою  век  прожить,
Только  жизнь  отмерена.
Улетели  птицы  в  даль,
Грустью  осень  мается...
За  плечами  месяц  май  -
Доживать  да  каяться...
Только,  где  там  ?  Мне  б  кружить
Вьюгою  цветения.
Целовать  тебя..,  любить
До  изнеможения.


©  Copyright:  Ольга  3,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114031609814  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214235
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010


Надя Чернослив

нет причин.

нет  причин  претворяться  оводом,
и  зудеть  о  зиме  без  повода,
и  болеть  равнодушным  городом
нет  причин.
мы  сегодня  разлукой  выжжены,
тротуарами  (в  листьях)  рыжими,
но  бурчать  о  снегах  обижено  
нет  причин.  

всё  случается  так,  как  надо  бы,
поскользнувшись,  мы  больно  падаем,  
нас  пугают  дома  оградами,
но  потом
мы  находим  преграды  низкими
и  в  сердца  свои  радость  брызгаем.
вдруг  окажется  чудо  близко  так  -
под  крылом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214204
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 04.10.2010


Biryuza

І з тобою не буде… * Я *

Як  щодня  долати  відстань  і  повертати?
Йти  до  нього,тримаючись  за  твої  плечі?
Діставати  з  кишені  старі  і  облізлі  карти,
щоб  дізнатись  про  спокій  та  інші  речі?
Як  нам  далі,мій  хлопчику?  (це  питання)
не  кури  і  не  змушуй  змиритись  з  часом.
Що  зірки?  Їм  начхати  на  ті  бажання,
ти  здаєшся  для  неї  шматочком  ласим.
А  для  мене  ти  зараз,як  спів  ілюзій-
вже  тримаюсь  за  тебе,а  ти  ще  сонний.
Ну  чому  ж  це  безвір"я  у  слово  «друзі»?
*замовкають    розтрощені  телефони*
Як  щодня  забувати    вірність?  (швидко)-
кілька  блисків  в  шухляді  і  сни  попелясті
Обірвалась,мій  хлопчику  ,зараз  нитка
І  з  тобою  не  буде  твоєї…
Щастя!
Бажаю  щастя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214124
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 03.10.2010


Віктор Гала

Посадив тополю…

Посадив  тополю  в  мами  біля  хати,
Поливав  з  криниці,ніжно  доглядав,
Виросла  висока,усміхалась  мати,
Вечорами  в  вітах  соловей  співав.
Тополенько-тополе,материнська  доле,
Виглядаєш  сина  з  далеких  доріг,
Прилітай  синочку,зачекалось  поле,
Повертай  скоріше  на  мамин  поріг.
Посадив  барвінок  під  вікном  у  мами,
Стелився  низенько,землю  застеляв,
Заглядав  в  віконце  синіми  очима,
Материнське  серце  сумом  наповняв.
Барвіночку-барвінку,стелися  низенько,
Стелися  низенько,в  хаті  привітай,
Постаріла  мама,згорбилась  старенька,
Де  ти,мій  синочку,швидше  прилітай.
Посадив  калину  в  мами  на  могилі,
Зеленіє  рясно,полумям  горить,
Де  ж  ви  ,моя  моя  мамо,де  ж  ви  коси  сиві?
Над  кущем  калини  чайка  голосить.
-Калинонько-калино,я  усе  покинув,
Я  в  село  прилинув,  мамо,зустрічай,
Шелестить  тополя,стелиться  барвінок,
А  калина  шепче,:*Синочку,прощай.*


©  Copyright:  Виктор  Гала,  2009
Свидетельство  о  публикации  №1906281065

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214005
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010


Omega

Любов і гріх

Вона  любила  грішно,  як  ніхто.
Благала  мати:  "Бійся,  дочко,  Бога!"
На  плечі  мовчки  кинула  пальто,
і  силует  розтанув  за  порогом.

Йшла  в  заметіль,  хуртечу  навісну,
шалене  серце  в  грудях  билось  дзвінко.
Воно  безтямно  кликало  весну,
як  до  любові  грішно  прагла  жінка.

Вона  кохала.Вітер  рвав  пальто,
і  снігову  пилюку  кидав  в  очі.
Йшла  в  темряву.  Спинилося  авто.
Відкрились  дверці.  Зникла  серед  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213675
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010


Журавка

Я разучилась слушать тишину

Я  разучилась    слушать    тишину  
И  разлюбила  сладкий  чай  с  жасмином.  
Одна  в  постели  больше  не  усну,
Не  грею  руки,  молча,  у  камина.  

Не  проживаю  прошлое  опять,        
Ища  былому  каплю  оправданья.  
Я  разучилась  от  обид  страдать,
Есть  шоколад  как  допинг  утром  ранним.  

Не  прячу  больше  за  улыбкой  страх.  
В  один  конец  в  ладонях  два  билета.  
Вдруг  отражаясь  в  мелких  зеркалах  
Не  узнаю  себя.  А    я  ли  это?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213534
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010


Biryuza

Я не знаю…

...продублюй    безсоння  і  живи  собі  далі,

і  очам  не  вір,бо  "НІКОЛИ"  колись  настане.

Ковтай  літери,  дряпай  ножем  на  емалі

і  детально  вивчай  кожен  пунктик  із  плану.

Одягайся  й  розкидуй  по  місту  строфи,

як  замерзнеш  -  зігрійся  вогнем  з-під  кисті.

Обирай  самотужки  свою  Голгофу,

щоб  сліди  залишати  напрочуд  чисті.

Обирай,сумнівайся,це  ж  твоє  право,

забувай  мене  (  може  вернуся  святом)

На  шляху  до  бажань,до  земної  слави

якось  важко  лукавити  і  мовчати.

Монологи  не  зроблять  тебе  самотнім

і  до  того  ж  я  буду  завжди  чекати.

Може  спокій  у  вікна  з  дощем  суботнім,

може  краще  мовчати...мені  мовчати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213482
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 29.09.2010


Журавка

Такий як є

Такий  як  є.  І  що  мені  з  того?  
Зірки  з  небес  і  ті  до  мене  ближчі.  
Ти  думаєш,  що  ти  для  мене  Бог?  
Що  ж  то  за  храм  в  якому  вітер  свище?

У  вічній  правоті  твоїй  змовчу.  
Сценарій  фраз,  кому  це  вже  важливо?  
Скажи,  чи  ти  хоч  раз  в  житті  відчув,
Як  тихо  кров  шумить  у  мене  в  жилах?  

Чи  був  ти  там,  де  я?    Хоча  б  на  крок  
Зі  мною  на  оцій,  хиткій  планеті?  
Я  мабуть  й  справді  ближча  до  зірок,  
У  них  обійми  завжди  розпростерті.  

Усе  як  є,    хай  буде!  Не  гнівись.    
От  тільки  я  уже  не  поряд,  бачиш?  
Скажи  одне:  чи  ти  б  мене  колись  
Таку  як  є,  за  все  що  є  пробачив?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212166
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010


Надя Чернослив

вскипает.

в  тебе  замкнутся  тысячи  причин
и  оправданий.  вечность  канет  в  лужу.
как  не  крути,  но,  разучившись  слушать,
ты  не  имеешь  права,    не  лечи
словами  чьи-то  гаснущие  души,

не  подбирай  монетки  и  ключи.

сегодня  день  заведомо  печальный,
молочной  пенкой  взбиты  облака,
ты  посади  на  крылья  мотылька
твоих  иллюзий  скромное  начало
и  наблюдай  полёт  издалека…

и  поспеши,  уже  вскипает  чайник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211899
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010


Надя Чернослив

уместное.

уходят  лица.  числа.  корабли.
желтеет  время,  пыль  ложится  слоем.
гуляет  юность  в  поле  конопли,
и  даже  спит  с  улыбкою  и  стоя.

крошится  мел.  всё  чаще    тишина
со  знаком  плюс  равняется  уюту.
последняя  задача  решена,
но  верить  в  это  грустно  почему-то.

и  тот,  кого  хранит  твоя  рука,
спокоен,  и  от  этого  бесстрашен.  
становится  прозрачнее  река,
и  отражает  силуэты  наши.  

и  крепче  спится,  и  смелее  жить,
и  проще.    всё  нам  кажется  уместным:
пролёты  и  постройки,  этажи…
и  то,  что  мы  из  дрожжевого  теста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211712
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010


Biryuza

… може несподівано

...  може  несподівано,  може  передбачено
ніч  снується  вогником,  знову  не  заснеш.
Я  дощем  наділена,  я  тобі  призначена
і  вогнем  охоплена  крапаю  із  веж.
Може  тільки  вигадка  у  хвилину  зоряну
й  не  дано  здійснитися  кращим  із  бажань.
Я  в  тобі  оманами,  я  зимою  створена
пролітаю  ніжністю  у  лютневу  рань.
Може  невідомістю  до  землі  прикована
увірвусь,  непрохана,у  вікно  без  слів.
Літом  недолюблена,вітром  зацілована,
літерами  вічності  дихаю  з  листів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211666
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010


Biryuza

Третій без зайвості

...вкотре  заплющиш  очі  й  заснеш  на  моїх  колінах,
за  мить  стрепенешся  дико  і  викличеш  в  сни  таксі.
І  знов  понесеться  мрія  про  доньку  або  про  сина,
розчиниться  спокій  вулиць  у  випадку,як  в  сльозі.
Заплутано  біль  брехнею,не  здатна  літати  вище
по  літері  ЙОГО  ймення  витягуй  з  моїх  страждань.
Усе  застигає  взимку,  здіймися  із  попелища
і  просто  холодним  другом,як  інші,  для  мене  стань.
Він  перший  в  моєму  світі  і  в  казці  твоїй  він  третій
і  важко  таке  збагнути,  і  докори  ріжуть  слух.
Ця  тиша  сьогодні  зайва,  як  оплески  для  трагедій-
всміхайся,лише  всміхайся...я  поруч  мій  любий...ДРУГ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211395
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 18.09.2010


Biryuza

!

...мене  дратують  твої  малолітні  фанатки,
рідне  ім"я,  що  видряпане  на  їх  спинах.
Усі  ці  фото  з  тобою  на  згадку
у  їхніх  серцях,як  в  сирих  домовинах.
Мене  дратують  безглузді  вечірки
і  те,  як  ти  вмієш  долати  втому.
Гасаєш  по  місту  у  статусі  "зірки"
і  знов  повертаєш  до  мого  дому.
Дратує  усе  і  чомусь    спонтанно,
а  кілька  годин  нас  з"єднало  навіки.
Хтось  каже  раптово  чи  може  зарано,
а  я  оживаю,  ковтаючи  ліки.
Це  все  так  дратує-смішна  позолота,
безхмарність  небес  і  нудних  церемоній.
Маленькі  фанатки  отруту  до  рота,
а  я  свою  ніжність  у  твої  долоні...
Згасаю  повільно,така  дратівлива
і  вечір  лікує  від  щастя  й  застуди.
Осіння  байдужість  породжує  диво
і  краще  за  вічність  з  тобою-не  буде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211040
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 16.09.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2010


H&N

шутовское

пить  горький  кофе  и  смеяться  не  всерьез:
на  шутовские  слезы  нынче  спрос
каков  ответ,  таков,  mon  cher,  вопрос.
я  прокляну  тебя,  быть  может,  на  досуге
и  рассказав  слепую  на  ночь  сказку
отдам  и  смерть,  и,  может,  даже  ласку
и  обнажу  себя,  снимая  маску.
Но  вот  зачем?
и  рассмеюсь.  Беззлобно,  безутешно
солгу,  дескать  вернусь  порою  вешней
а  сам  уйду  на  вечность  и  под  вечер
до  новой  встречи.
а  после  -  в  карты.  Старая  забава
и  сигаретный  дым  вином  кровавым
вверх  к  потолку,  по  деревянным  сваям
как  по  душе  -  твой  взгляд.
Не  обернусь.  И  проиграю  все,  тебе  на  зло
а  может  -  из  намерений  благих
твоя  любовь  -  всего  короткий  миг
моей  души,  застигнутой  врасплох.
Ты  безупречен,  да,  но  ты  не  бог
какая  жалость.
я  опять  ошибся.  И  мне,  как  псу  -  опять
зализывать  на  алой  чирве  раны
смеяться-плакать  горько,  полупьяно
и  падать  в  мною  вырытую  яму
И  кофе  пить  -  предельно  человечно
как  счастье  -  горький.  И  смеяться  не  всерьез
на  шутовские  слезы  нынче  спрос...
не  стал  богат  в  любви  -
добуду  славу.  И  драхму
чтобы  реку
переплыть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210542
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 12.09.2010


Biryuza

А на руці тавро твоєї…

...відірвано  від  мене  разом  з  шкірою
і  закипає  у  долонях  вечір.
У  ТЕБЕ    ЩЕ...
без  сумніву...
     я  вірую
і  піддаюсь  спокусам,
ніби  втечі.
Щодня  вмираю  і  бажанням  радую,
думки  в  волоссі,
 наче  невидимки.
Тебе  малюю  кров"ю  чи  помадою
і  в  божевіллі  підпираю  стінки.
(а  на  руці  тавро  твоєї  жінки)
і  хочеться  мовчати
і  не  спиться.
Браслети  опадають  на  зупинку
і  руки  обіймають,
грій  злочинця.
Все  перекреслено,
де  спогади  пістряві-
і  сум  без  цукру  домішками  в  каві
і  так  дрижать  надій  брудні  пластинки
(а  на  руці  тавро  твоєї  жінки).
Куди  ховатись  зрадивши  свободі?
Куди  ховатись?
схованку  знайшла.
Забудеш  завтра  посмішку  з  пародій,
огорне  вічність  вранішня  імла.
Перегорнеться  спогадом  спасіння,
палатимуть  ОСТАННІ  ДВІ  СТОРІНКИ.
Кидаю  в  небо  втомлено  каміння
(а  на  руці  тавро  твоєї  жінки)!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210507
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 12.09.2010


fialka@

Вірність - читайте в очах!

Вірність  за  що  покарали?
Стільки  її  не  плекай,
Тільки  вона  відвернеться  –
Іншій  малюється  рай.
Зрада,  радіє  і  сліпить,
Справжню  любов  покида.
Вірність  вже  взята  на  книпи,
Так,  як  і  чиста  вода.
Дань  і  традиція  моді?
Їм  не  по  тисячі  літ.
Кажуть,  що  біле  в  природі,
Чорним  змінити  –  так  слід!
Гинучи,  юні  таланти,
Нам  полишають  свій  знак.
Справжність  –  не  примусу  варта.
Вірність  –  читайте  в  очах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209999
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 11.09.2010


Biryuza

Накрапало

...навіть  останній  тролейбус  нікуди  не  поспішає
чому  ж  мої  кроки  до  тебе  осипають  небо?
Коли  на  дні  віри  лежить  пожовклий  папір
і  літери  більше  не  дарують  усмішки,
я  проводжаю  останній  тролейбус,
я  проводжаю  тебе.
Єдине  прохання  -  не  читай  вголос,
бо  не  всі  можуть  витримати  самоспалення...
я  можу.
Я  можу  опускати  руки  в  крижану  воду
і  дряпати  скло  спантеличено.
Все  помістила  в  маленькій  подушці
і  вітер  не  стане  лупцювати  сни.
Нікому  не  потрібні  листи  без  адресата
і  жоден  архів  не  збереже  моєї  ніжності
і  ти  теж  не  зберігай.
Загубленими  сережками  обернуться  слова
і  розсипатиму  синій  бісер,щоб  не  заблукати,
щоб  вірити  в  те,що  ти  мене  знайдеш-
я  ж  бо  не  крихти  залишала.
Крихтами  здавались  наші  дні-
хто  ж  був  птахом?
Чому  цей  птах  залітав  у  тролейбус
і  лякав  відсутніх  там  людей?
Чому  синій  бісер  і  досі  омивається  дощами
і  вмирає  від  чужих  підошов?
Це  ж  останній  тролейбус
і  тепер  мені  нема  куди  поспішати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210315
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 11.09.2010


Biryuza

МАЛИНОВЕ (далекому світлу)

...ранки  тепер  холодні  і  пахнуть  малиною,  
схоже  на  те,що  вже  завтра  себе  я  втрачу.  
Світло  далеке,для  тебе  зостанусь  єдиною,  
тільки  люби,хоч  і  важко  любити  невдачу.  
Світло  далеке,  я  сльози  тобі  коралами,  
іншим  себе  починаю  з  нудьги  дарувати.  
Душу  осиплю  вночі  найстрашнішими  карами,  
знову  кочую-із  неба  до  темряв  кімнати.  
Світло  далеке,ти  досі  далеке  й  невидиме,  
скільки  прощань  ще  побачать  малинові  ночі?  
Знаю,  що  вітром  на  шкірі  ми  довго  не  всидимо  
і  не  зупинимось,і  не  підем...я  б  охоче!  
Світло  далеке,  ти  звикнеш  мене    стирати
з  власних  бажань  ,стиснувши  в  пальцях  крейду.    
Світлом  залишуся-світлом  страшної  втрати,      
краплею  дьогтю  у  мріях  твоїх  із  меду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210158
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 11.09.2010


Biryuza

Вони з різних планет

...ці  рученята  не  знають  нічого  крім  материнської  ласки  
і  м"якотілі  іграшки  правлять  усім  -    проганяють  зими,  
але  завтра  малюк  візьме  зброю  й  втече  геть  із  казки,  
знайде  собі  безліч  ляльок  і  почне  насміхатись  над  ними.  
Все  заплановано  -  штучності  стане  навічно,  
жодних  ілюзій,  тверезість  для  щастя  малечі.  
Іноді  в  снах  якась  дівчинка  дико-космічна  
очі  примружує  й  змушує  вдатись  до  втечі.  
Вона  не  лялькова,тому  її  краще  б  не  знати,  
але  в  його  снах  щось  незвичне  ховає  за  вії.  
Малюк  презирає  себе  і  дівчисько  крилате  
за  те,що  любити  не  хоче  чи  просто  не  вміє.  
На  іншій  планеті  тим  часом  усе,  як  годиться:  
щоранку  зарядка,  книжки  і  бездонне  провалля.  
Дівчинка  спить  і  ненавидить  місто  за  лиця,  
носить  в  кишенях  записки  до  неба  й  коралі.  
Стиглими  вишнями  хтось  закидає  на  ринку:  
"красівий  дєвушка"  фруктів  не  любить,не  молиться.  
Зошит  заселений  ніжністю  смужка  в  клітинку  
і  позбирала  надії  стара  й  захаращена  полиця.  
Вчора  вночі  їй  наснився  дивак  із  сигарою  
(схоже  з  чужої  планети,а  може  із  книжки).  
Він  грався  в  людей  і  був  собі  сам  примарою  
і  змушував  дівчинку  вдатись  до  втечі,крадіжки.  
Прокинувшись  дівчинка  плакала  якось  люто,  
вдягалась  у  зорі  і  йшла  у  світи  за  краєм.  
Їй  часто  вдавалось  хлопчиська  із  сну  забути,  
не  кликати  небом  чи  просто  маленьким  Каєм.  
І  все  б  не  погано,  якби  не  сліпі  пророки,  
що  їм  малювали  дощі  на  сухих  долонях.  
На  різних  планетах,  до  зливи  чотири  кроки  
і  зустріч  із  неба  накрапає  вже  сьогодні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209811
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 07.09.2010


Biryuza

ПРО НЕЇ

...їй  часто  доводилось  губити    тіло  в  чужих  сорочках
і  коли    говорила  про  долю  -  завжди  навхрест  пальці.
На  шкірі  ножем  малювала,  а  потім  цілющі  примочки
і  небо  ковтала  в  пігулках  (неначе  це  кальцій).
Така  необхідність  не  плакати,  щоб  не  втішали,
поламані  нігті  не  зменшують  кількість  подряпин.
Тепер  буде  важче  -  бажань  залишилось  так  мало,
в  її  механізмі  загублено  спокій,  як  клапан.
Усе  поступово  набридло  і  дуже  втомило-
начхати  на  тіло,лише  б  не  душею  розплата.
Живе,  непокоїться,  плаче,  всміхається  мило
і  потайки  вірить,що  вдасться  себе  врятувати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208991
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 03.09.2010


Biryuza

Щось твоє.

...ця  зима  закарбується  в  пісні  навічно

і  березові  мрії  почнуть  мимоволі  згасати.

Дивна  зустріч,  хвороба  -  чомусь  НЕлогічно,

від  кімнати  до  неба  і  знов  до  кімнати.

На  стіні  оселилось  вже  склеєне  фото-

дві  долоні,гітара...здається  щасливі.

Я  вивчала  тебе,  розбивала  на  ноти

і  до  ранку  зникала,  чекаючи  зливи.

Так  весна  за  зимою  штовхала  у  літо,

суперечки  за  болем  ногами  в  зневіру.

Залишилася  пісня  вином  недопитим

і  в  кишені  ключі  від  сумної  квартири...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208870
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 02.09.2010


Biryuza

*

На  користь  моїх  ілюзій  не  знайдеться  жодного  аргументу  
і  все  що  довкола  діється  чомусь  не  моїх  рук  справа.  
З  кожним  ковтком  англійського  чаю  краплину  акценту,  
з  нетерпінням  чекаю  героїв  з  старої  вистави  -  до  кави.  
З  ранку  щось  зайве  прикріпиться  раптом  до  нутрощів  
і  все  затуманиться,  почне  боротьбу  з  нахабністю.  
Повітряні  кульки  здаються  бажанням    пустощів,    
а  потім  зникають,  залишивши  клаптики  радості.  
І  ти  виношуєш  в  собі  щось  зайве,  прагнучи  помсти,  
гориш,  попелієш,  а  потім  береш  в  руки  зброю.  
Шкода,  що  за  чаєм  безглуздо  горланити  тости,  
бо  в  цій  перемозі  загинуло  ЩОСЬ,  що  було  тобою....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208550
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 31.08.2010


Малігон Анна

ЯК ТОБІ НЕ-ЖИВЕТЬСЯ?

Як  тобі  не-живеться?  Чи  всі  зашнуровано  рани?
Відпустивши  коріння,  зростає  і  важчає  хрест.
Потойбічна  зима  все  кровить  і  кровить  снігурами,
електронні  хорти  на  сторожі  забутих  адрес
відгризаючи  тіні  від  себе,  спокутують  вірність…
Я  тоді  тризіркову  твою  висоту  не  взяла…
Біла  готика  церкви  і  небо,  пошите  навиріст
ще  не  раз  пересниться…  А  нині  -  мала
наша  гойдалка  тінню  малює  тонкі  паралелі
на  глухому  піску,  де  зрослися  дитячі  сліди.
Як  тобі  не-гойдається,  сонце?  І  світ  на  тарелі
по  скибках  пізнається.  Не  обертайся,  іди…
Бо  вже  казяться  пси  і  вгинається  ніч,  як  лозина,
бо  зірватися  –  значить  упасти  губами  на  крик.
Ти  живеш…  На  снігах…  На  мізинчику  сонного  сина,
і  на  всьому,  до  чого  торкатися  звик.

Що  лишилось  по  нас?  Недостуканий  рок,  недовивих
потаємних  суглобів,  терпкий  аромат  глибини,  
наче  перший  кальян,  і  остання  надія  на  видих…
Як  тобі  там  не-дишеться?  Вже  коли  що,  не-дзвони…
Снігурі  -  не  поштові.  Їм  важко  приносити  вісті.
Скориставшись  корою,  хоч  краплю  смоли  напиши…
Я  тоді  не  сказала…  Мене  перекраяло  місто.

Я  тоді  не  взяла  висоту.  
Бо  хотілось  вершин…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188101
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 27.08.2010


Biryuza

…сухий кашель знищував тишу

...сухий  кашель  знищував  тишу  безжально  
і  чиїсь  чоботи  відбивали  ритм  маленьких  ковтків.  
Позбирались  метелики  п"яні  біля  вбиральні,  
задивляючись  в  стелю,  ховаючись  від  боргів.  
Все  могло  би  скінчитись  в  минулу  суботу  
і  перуки  напудрені  з  неба  на  твій  балкон.  
А  бароковий  спокій  -  остання  вечірня  квота,  
що  лахміттям  вмирає  на  вістрі  чужих  корон.  
Хтось  відкидує  власні  гріхи  у  літо  
і  бадьоро,  з  надією  :  "ЧУ  -  ВААА-  ЧІ".  
Тих  метеликів  можна  до  сукні  пришити,  
їх  багацько  -  милуйся,  але  не  лічи.  
Задурманене  світло  в  кулак  затисни,  
щоб  не  кликало  більше  на  смерть  ось  так!  
В  спільне  небо  дивитись  обом  корисно  
і  проміння  слизьке  випускає  міцний  кулак.  
Вже  розтоптано  тишу  і  кашель  напевно  програно,  
хтось  безкрилий  прикрасить  нове  вбрання.  
Ніч  ввірветься  в  кімнату  самотнім  вороном-  
вір  метеликам  мертвим  без  доказів,навмання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207119
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 21.08.2010


fialka@

Стан душі

Сумно.  Тихо.  Нестерпно  спокійно.
Здатна  в  тиші  почути  звук.
І  чого  ж  тоді  не  розумію
Вивертання  мовчанням  рук.
Поливаєш  дощем  по  асфальту  -  
Ну  й  дарма.  Тут  життя  нема...
Дивно,  але  в  оцю  літню  спеку,
Увірвалась  дика  зима.
Не  чіпала  нічого,  крім  серця.
Застудила,  що  й  слів  нема.
Сумно.Тихо.  І  дивно  спокійно.
Промовляю  собі  сама...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206959
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 21.08.2010


Венская

"Товар телесный"…

Живем,  широкими  шагами  отмеряя,
дороги  нашей  версты,  наугад...
где  прав,  где  виноват  -  не  разбирая,
не  ведая  сомнений  и  преград..

Легки  на  осужденье  и  укоры,
и  на  карьерных  лестницах,  зверьем..
с  другими  не  вступаем  в  разговоры,
а  загрызаем  сразу,  и  живьем!

Кто  продержался,-  лежа  добиваем..
"хозяева  судьбы",-    ни  дать  ни  взять...
да  вот  беда,  что  напрочь  забываем,
не  век  нам  с  горя  "пенку"  собирать...

Ведь  на  слезах  чужих  не  разживалось,
"лихое  счастье"  сроду,  никогда,
и  с  оголтелой  подлостью  не  зналось..
дорога  эта  прямо-  "в  никуда"...

Почетных  грамот  шелест,  и  медалей,
и  алчный  взгляд-  "Ну  кто  посмеет?!  Тронь!",
да  только,  и  "покруче"  там  видали..
в  чистилище  растает  эта  "бронь"!

Где,  ослабев  от  наготы  дрожащей,
увидим  в  свете  истины  "ярлык",-
"...Товар  телесный,  слому  подлежащий,
к  духовным  изысканьям  не  привык.."...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206047
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 20.08.2010


Biryuza

Сумно…

...твоє  ім'я  прикрашає  стіни  чужої  кімнати

і  від  цього  стає  якось  сумно  і  трохи  дико.

Не  встигаю  мовчати  і  мовчки  себе  карати-

сни  про  тебе  і  досі  рятують,  як  справжні  ліки.

Тільки  це  тимчасово  і  щось  заважає  спати,

у  волосся  стрічками  вплітаю  тебе...сновида.

Обіймаєш  ріднішу,  боїшся  в  мій  світ  вертати,

бо  над  ложем  уперто  стоїть  молода  Ізіда...


                         

                             *ІЗІДА  -  У  давньоєгипетській  міфології  уособлення  подружньої  вірності  і  материнства,  мати  всіх  богів,  дружина  Осіріса,богиня  сонця,  місяця,  природи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206849
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 19.08.2010


Юлія Холод

Гранит

Я  жду…  Века,  столетия,  эпохи…
Тяжелый  пласт  под  толщею  земли…
И  тысячи  людей,  сбивая  ноги,
Прошли  по  мне,  в  меня  ушли…

Я  слышу  на  себе  асфальт  и  камни,
И  корни,  оцепившие  мне  грудь…
Я  жду…    Я  впитываю  жизни  тайны,
И  кровь,  и  слезы,  и  молитвы  суть…

Я  много  знаю,  я  вдыхаю  вечность,
Храню  сказанья  сотен  тысяч  лет,
Дыханье  смерти,  жизни  быстротечность,
Проклятья  поражений,  клич  побед…

Я  жду  одной,  одной  горячей  искры,
Удара  молота  в  мою  броню…
Я  жду,  когда  я  стану  обелиском
Всему  тому,  что  я  в  себе  храню…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206753
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 19.08.2010


Журавка

Хтось

Нічого  такого  не  сталось!
«Хтось»    просто  тепер  не  поруч.  
Як  завжди….  Мені  ж  зосталась
Душа,  заперезана  в  обруч.  

Нічого  такого  не  сталось.  
Я  звикла  уже  відвикати.  
Не  вгледіла  -  ніч  підкралась  
Та  ніч,  що  буває  катом.  

Нічого  такого  не  сталось.
Це  смішно  -  хотіти  більше.    
Між  пальцями  правда  сховалась:
Той  «хтось»  не  буває  іншим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206396
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 19.08.2010


gala.vita

ЦЬОМКИ ПРО ЗАПАС

Ти  перемножив  мої  пальці  на  цілунки,
в  пучках  розстер  печаль,  мов  міль.
Ти  влазив  під  скуйовджене  сновиддя
І  підсипав  у  постіль  дикий  хміль...
Ти  змащував  мене  і  притуляв  до  рани
із  подорожника  листочок  і  долоні...
У  ступці  розстерав  якесь  коріння,  трави...
втирав  у  ступні,  в  груди  й  скроні.
Серед  долини  гейзерів  гарячих  пінних  
ти    вибирав  один  нуртуючий  і  ліпший
І  пряні  пахоші  підвалів  древніх  винних
домішував  у  трунок  з  бузини  і  вишні.
Ти  чаклував  над  сціленням  Венери,
чи  може  Галатею  оживляв  в    саду.
Торкався  безнадійно,  де  чудні  химери
затьмарювали  вхід  у  душу  молоду...
Ти  перемножив  мої  кроки  на  чекання,
на  дотики,  на  світло  погляду  з-під  вій  ...
Ледь  чутний  шепіт,  миті  обертання,
збігали  полотном  густі  мазки  олій...
І  час,  мов  з  тюбика  вичавлювалась  мить,
повільно  рухався,  не  знаючи  розв"язки,
де  тонко  рвавсь  захриплим  горлом  дріт
мольби.  Дивився  пристрасно  у  очі  ловеласки.

Бриніли  струни,  іскристо  гомоніли  дрова
язикувала  ватра,  розносячи  плітки  про  нас...
Ти  чухав  спинку,  цьомав  щічки  й  чорні  брови,
І  множив,  множив,  це  все,  ніби  про  запас!...

19.08.2010р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206688
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 19.08.2010


Samar Obrin

eTc (memory)

Скажите,  где  находится  справедливость,  которая  есть  любовь  с  ясновидящими  глазами?

Найдите  же  мне  любовь,  которая  несёт  не  только  всякое  наказание,  но  и  всякую  вину!

Найдите  же  мне  справедливость,  которая  оправдывает  всякого,  кроме  того,  кто  судит!

Хотите  ли  вы  слышать  ещё  и  это?  У  того,  кто  хочет  быть  совсем  справедливым,  даже  ложь  обращается  в  любовь  к  человеку.
____________________________________________________________

Помню,  
Женщина  сказала    -  "уходи!"
Со  стен  сорвалось  эхо  свежей  пылью
И  я  заметил,  как  забились  странно  мотыльки
В  горячее  стекло...
Один  упал
Без  крыльев.  

Хотелось  бросить  ложь  -  в  ответ,
Отнять  остаток  силы,
Но  я  смотрел,  как  человек
Уже  лежит  -
Бескрылый...

И  я  -  
ушёл...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206695
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 19.08.2010


Biryuza

Ми могли б

...ми  могли  б  разом  малювати  ці  вулиці,
впадати  у  всі  види  залежності  для  розради,
дивитись  як  місто  бентежно  сутулиться
й  вичавлює  пристрасть  з  достиглого  авокадо.
Могли  б  серед  ночі  лякати  привидів,
писати  записки  словами  душевнохворих.
Ти  б  вічність  на  стелі  холодній  висидів
і  лаявся  б  дужче  в  звичайних  заторах.
А  я  б  тобі  вголос  читала  вірші  спотворені-
занадто  повільно,забувши  про  ніч  і  наголос.
Ти  б  галочки  ставив  навпроти  вершин  підкорених
і  пальцем  розгладжував  тепло-солодку  паморозь.
А  вранці,прокинувшись,пили  б  з  квіток  акацій-
і  кожен  поспішно  летів  би  у  світ  гнітючий.
Окремо  чи  разом  на  тілі  холодних  станцій
дивились,  як  вірять  в  життя  падучі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206658
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010


Biryuza

Мій шалений…ЛУЗЕР

Через  два  роки  я  тебе  зустріну...  
Хоча  ми  ще  не  перейшли  на  ТИ-  
Ти  забиратимеш  з  садочку  сина,  
за  рогом  збуджено  пищатимуть  коти.  
Поспішно  глянеш  на  старий  годинник,  
всміхнешся  бабцям,торбами  хитнеш.  
Через  годину  в  офіс  без  зупинок-  
чекають  справи...я  чекаю  теж.  
Простягнута  долоня,запитання,  
пізніше  джаз  й  міцний  зелений  чай.  
Описуй  творчу  кризу  і  старання,  
і  про  родину  теж  розповідай.  
Про  те,  що  син  вночі  не  може  спати  
і  сипле,наче  тато,  матюки.  
Дружина  пересолює    салати  
і  не  говорить  більше  про  зірки.  
А  нещодавно  в  снах  гукала  німфа  
із  синіми  очима,  як  у  мене.  
І  лилася  із  ран  холодна  лімфа,  
довкола  танцювали  манекени.  
Товарищі  раптово  посивіли  
і  пиво  не  дарує  прохолоди.  
Душа  сильніше  рветься  геть  із  тіла,  
а  посмішка  чомусь  виходить  з  моди.  
Рецензії  лежать  клеймом  на  творі,  
листи  з  серцями  далі  шлють    дівчата.  
Тусуються  нещасні  в  коридорі-  
дружина  плаче  й  рве  усі  плакати.  

Все  ті  ж  маршрути  на  чолі  кресалом,  
автографи  на  стінах,  юні  МУЗИ.  
Минає  зустріч,  як  життя  минало-  
пора  додому,мій  шалений  ЛУЗЕР!  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206093
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 16.08.2010


fialka@

Говорити, але… (всім, хто закохується віртуально)

Слова...  Не  потрібні.
Мовчанням  зізнатись,а  їй  все  почути.Злякатись.
.Мовчанням  кричати,  шукати,  гукати.
Спинитись.  Чекати.  Усе  відчувати  і  знати  -  дорога...
Тривоги  збирати  -  одне  пам*ятати...
Дрібниці.Начхати  на  перестороги!!!
Бажати  зізнатись,  кохати,  чекати...
Забути.  Вернутись.  Сміятись.
Радіти.Терзатись.  Не  знати.
І  вже  говорити,  але  не  про  нього.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206079
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 15.08.2010


Biryuza

На сто першій сторінці

...на  сто  першій  сторінці  помре  молодий  розбійник,
а  можливо  це  станеться  завтра  чи  ще  раніше.
Ти  про  глянцеве  щастя  брюнеток  чи  то    блондинок,
я  ж  про  вірші  в  долонях  і  ніжність  своєї  тиші.
Часом  глянути  страшно  в  чиюсь  зашкарублу  душу
і  в  дзеркалах  нічних  відбиваються  дивні  битви.
Проковтни  теплий  ранок  і  долю  мою  понадкушуй,
бо  ще  котяться  з  маминих  уст  ті  цілющі  молитви.
Так  незвично  прокинутись  знов  у  чужій  квартирі,
де  розбійник  дрімає  на  чистій  від  сліз  підлозі.
Пагінцям  безпорадності  вперто  чомусь  не  вірю-
зафіксованість  зради  сьогодні,  як  голка  в  стозі.
І  дощами  нічними  вернутись  у  світ  банкнотний,
відчувати  всю  зайвість  себе  і  униз  по  сходам.
Вітер  вміло  мовчав  і  туман  виринав  холодний,
на  розпродажі  щасть  я  була  найціннішим  лотом.
Та  розбилась  скляна  огорожа,нудьга  всесильна-
поруч  сплять  вірні  друзі  і  сни  крізь  старі  занавіски.
Я  чекала  на  тебе.  Ти  знаєш,  я  надто  вільна-
тільки  перша  й  остання  для  тебе  у  цьому  списку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205771
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 13.08.2010


Кадет

Завис в пике…

́Прилипла  к  телу  потная  рубаха,
Колотит  от  панического  страха…
И,  хоть  я  не  боец  на  поле  битвы,
Залепетал  слова  святой  молитвы…

И  вроде  всё  пошло  довольно  гладко,
Но  тут  как  тут  коварная  догадка,  -
Узрел  корысть  в  молитвенной  основе
И  оборвал  себя  на  полуслове…

Попробовал  молиться  бескорыстно,
Однако  не  увидел  в  этом  смысла…
И  вот  завис  надолго  в  тупике,
Как  в  сериале  о  крутом  пике́…

август  10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205495
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 12.08.2010


Samar Obrin

Дотянуться до ЗАВТРА…

Наблюдая  за  парой,  сидящей  за  столиком  ресторана,  по  длине  пауз  в  их  разговоре  можно  судить  о  том,  как  давно  они  живут  вместе.  
                                                                         Андре  Моруа
______________________________________________

(Beryza  "ukr."  &  S.O.  "rus.")

-  Мне  кажется,  что  ты  -  меня  придумала,
Нарисовала  образ  и  вдохнула  жизнь,
А  говорят  ещё  -  что  бог  не  женщина,
Что  бог  и  женщина  -  не  могут  вместе  быть...

-  Забракло  сил  моїм  вечірнім  вигадкам  -
божественність  камінням  в  пісню  втеч.
Твоя  присутність  стала  світлим  випадком,
що  вкрала  фарби  мрії  з  колотнеч...

-  Я  в  темноте  ночей  -  живу  сознательно,
И  ненавижу  окна,  где  рассвет..
Пойми  -  мне  нужен  день  и...ТЫ,  и  обязательно  -
Не  говори  мне  ДА,  когда  правдивей  -  НЕТ...

-  Моя  правдивість  тане  знову  з  тишами-
до  слів  звикання  тішить  не  усіх...
Можливо  завтра  МИ  цей  сон  залишимо
новим  сплетінням  стомлених  доріг...

-  Не  верю  в  случай!  Не  хочу  -  случайностей!
Живу  самоуверенно  -  один,
Ведь,  если  ты  -  влюблён,  то  и  опасности
Не  ослабляют,  а  дают  нам  -  сил...

-  Не  слід  шукати  ранок  поруч  з  тезами,
є  сил  достатньо  -  ЗЕМЛЮ  обійти...
Вмирає  "вчора",брудно  під  колесами-
чекаю  ЗАВТРА...  у  якому  ТИ...

-  И  даже,  если  всё  это  -  иллюзия
И  "завтра"  -  вздёрнут  чьи-то  палачи,
Я  буду  говорить  -  "Она  была  мне  -  нужная"...
Я  -  мог  любовь  до  "Завтра"  донести!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204194
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 08.08.2010


fialka@

Любить меня?!

Любить    меня?!
Себе  придумал  пытку...
Я  в  дымке  тающий  огонь  улыбки,
Где  запахи  лесных  цветов,  травы.
Я  растворюсь  в  тебе  сияньем  ночи,  
Увидишь,  если  только  зорки  очи.
Поймать  меня  не  сможешь  никогда.
В  твоих  руках  я    -  чистая  вода.
Любить  меня,
Как  лунное  затмение...
Верните  же  былое  вдохновение...
Когда  любить  его  было  наградой!
Любить  меня?!
Прошу  тебя,  не  надо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204331
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 05.08.2010


Biryuza

Бузковий ранок

Бузковий  ранок  крізь  фіранку  снів  
нашіптує  улюблені  цитати.  
Самотній  вогник  втомлено  згорів,  
щоб  яскравіше  завтра  запалати.  
Очима  знову  списки  поклонінь-  
метафорична  тиша  й  вірність  культу.  
Тепер  позаду  стогне  дика  тінь,  
доводячи  блаженних  до  інсульту.  
Ще  стільки  мрій,захованих  в  конверт,  
лежать  на  дні  старої  чудо-тайстри.  
Яскравість  фарб,написаний  портрет  
і  оживаю  я  з  бажання  МАЙСТРА..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202535
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 24.07.2010


Журавка

Давайте, знову будемо на «Ви»

Давайте,  знову  будемо  на  «Ви».
Так  правильно,  так  легше.  Так  простіше.
Я  дякую,  за  те,  що  ви  були.
У  цьому  світі,  мабуть,  найніжнішим.

Були  для  мене  ви…  були  весь  час.        
І  вже  самі  мабуть  не  зогляділись,
Як  необхідність  я  тепер  для  вас.
Обіймів  клітка  тихо  зачинилась.  

Давайте,  знову  будемо  скоріш
На  звичне  «Ви»  таке  обледеніле.    
Душа  вам  відкривалася  навстіж  
Та  ви,  чомусь,  цього  не  зрозуміли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 18.07.2010


Biryuza

…від чужих очей і до дзеркала

...від  чужих  очей  і  до  дзеркала,  
як  від  неба  до  твого  дому.  
Ще  замолимо?  Не  допетрала  
Не  сьогодні  
 Не  вам  
нікому.  
Так  надривно  звучать  ілюзії  
ніч  на  вогнищі-  
танці  з  відьмами.  
Ми  ніколи  не  станем  друзями,  
як  ці  зорі  мені  
огидними...  
І  летять  собі  в  рай  метелики  
знову  квіти  
у  мій  гербарій.  
Пропищали  брудні  генделики:  
 "Не  лякайся,  
усіх  по  парі"  
Називаймо  себе  тварюками!  
 Досі  нудить  від  слів  
пестливих.  
Пронесуться  образи  круками,  
 налаштують  обох  
на  диво.  
І  з  розбігу  в  бетонність  ніжності  
дві  калюжі-  
не  перемога.  
Доповзем  до  дверей  
в  поспішності.  
Нас  чекає  сумна  дорога...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201299
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 17.07.2010


Biryuza

Позбавлена ритму…ніч

-Новий  сценарій  здається  дещо  нудним.
-Чорт  з  ним!
-Так  дивно...Ненавидиш  те,що  створив.
-Мовчи,  ненависть  люта  від  слова  "любив"
-Я  бачила  вчора,як  руки  до  неба  тяглись.
-Мовчи,ти  ж  досі  зі  мною  і  значить  не  зникло  КОЛИСЬ.
-Дитяча  приреченість...кружляє  думок  сонний  рій.
-Ти  зараз  заснеш,в  очах  твоїх  згасне  чужий.
-Мовчу,щоб  КОЛИСЬ  знов  не  розчинилось....
-Спи...

----------------------------------------------------------------------------



А  час    не  такий  могутній,як  ти  мені  колись  розповідав-
він  чомусь  все  частіше  боїться  мене  торкатись  й  мовчить.
Його  руки  не  пахнуть  тобою  чи  чаєм  із  трав,
тільки  іноді  дражнить  бажання  із  прірви  страхіть.
А  ще  небо  замовчує  зранку  твоє  ім"я,
опускає  на  мене  туман  незнайомих  слів.
Намагаюсь  складати  печаль  і  мовчу  щодня,
задивляючись  в  очі  твоїх  кишенькових  богів.
І  рожевими  краплями  споминів,сон  роси...
Без  пояснень,навпомацки,  я  ще  з  НИМ.
Всі  бажання  виконую  завтра-молись,  проси,
поки  вкотре  не  зникла,обравши  дім.
Пропонуєш  жар  втечі  і  ніжність  старих  дахів,
вже  позбулася  ритму-  ця  тиша  не  так  звучить.
Ти  ненавидиш  жителів  казки  й  дитячих  снів,
а  їм  хочеться  жити,я  знаю,їм  хочеться  жить!
Що  те  слово  "любив"  в  поєднанні  з  "колись"?
Така  безцінь  дорожча  за  щастя,позбавлена  нас.
Я  не  сплю  ще,я  слухаю...посміхнись,
розпочни  знов  розмову  про  відстань  і  час.
Наш  сценарій  захований  в  скрині,свіча  тремтить
і  п"яниці  співають  за  вікнами  про  грозу.
Полюбив  і  ненавидиш,біль  століть...
Не  дивуйся,цю  біль  у  собі  несу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200578
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 12.07.2010


Biryuza

З твоїх віршів

...вкотре  ранок  почнеться  з  твоїх  віршів
і  зима  пробіжить  по  засмаглій  шкірі...
У  безглуздості  знаків  й  брехні  вітрів,
все  ще  в  небо  кидаю  самотнє  "ВІРЮ".
Та  чекання  не  зможе  тягар  нести-
заважають  старі  і  смертельні  рани.
Забуваю...  і  просто  пишу  листи
під  диктовку  подряпаного  оргАну.
У  віршах  твоїх  досі  живе  зима,
нам  із  нею  сьогодні  бракує  літа.
Перекреслена  зайвість  усіх  «дарма»
і  стара  необхідність  тебе  любити…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200206
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 10.07.2010


Biryuza

Гості з минулого

...і  з  минулого  часто  приходили  гості-
тримали  квіти  в  руках  і  просили  впустити.
Відчинивши,так  часто  в  обіймах  злості,
в  них  жбурляла  свої  ж  улюблені  квіти.
Зачинялась  в  кімнаті  й  мовчала  втомлено,
рахувала  на  вікнах  краплини  відчаю.
І  було  голосніше  ніж  снам  дозволено,
бо  ж  у  снах  почувалася  щасливішою..
А  вже  вранці  чекала  гостей  привітливо,
готувала  пробачення  з  льоду  й  текіли,
обіцяла  слухняність  й  любов  набридливо-
тільки  гості  до  мене  уже  не  спішили...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199644
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 07.07.2010


J. Serg

На планете собак

Т.
На  планете  собак  только  тени  остались  людей,
Сиротливо  застыли  трамваи,  молчат  на  углах  телефоны.
На  планете  собак  заржавели  скульптуры  вождей
от  дождей,  а  на  крышах  домов  свили  гнезда  грифоны.
И  грустят  фонари,  силясь  вспомнить  стоят  почему,
Пробивают  асфальт  осмелевшие  сосны  и  ели,
В  сквере  старый  Палкан,  звери  важно  кивают  ему,
Важно  кружит  на  детской  скрипящей  в  оси  карусели.
И  боятся  щенки  исполкомовских  бройлерных  крыс,
Разжиревших  на  тоннах  мелованной  белой  бумаги,
Кабинет  стоматолога  заняла  пришлая  рысь,
А  в  саду  возле  школы  звереют  волчары-варяги.
На  планете  собак,  где  на  флаге  берцовая  кость,
Расцветает  подсолнух  и  морду  воротит  к  светилу,
И  стоит  на  коленях  в  реке  обвалившийся  мост.
Кобели  молодые  лакают  по  барам  текилу.
Всюду  вонь  и  разврат,  и  зачем  же  все  было  менять?
Под  ларьком  поселилась  дородная  рыжая  сука...
На  стене  у  ларька  еще  надпись  виднеется  "...лядь",
В  остальном,  все  по-прежнему  -  
Злоба  и  скука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196297
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 04.07.2010


Biryuza

ПОЗДНО

Боюсь  признаваться  себе  в  измене,
но  горечью  встречи  сползаю  вниз.
Изнеженным  пледом  чужие  колени
и  в  голову  клятвы,что  ночью  сбылись.
Обняв  твое  тело  июльским  загаром,
бросаю  на  встречу  изысканность  фраз.
Ведь  счастье  так  редко  даётся  даром,
я  снова  о  счастье,нелепый  рассказ.
На  два  поделить  свои  сны  не  сумею,
осколки  желаний  лелеет  асфальт.
Я  вешаю  чувства  тебе  на  шею,
пусть  тянут  на  дно,предвкушаю  азарт.

За  окнами  снова  мелькают  лица,
звонки  в  бесконечность,исчерпан  лимит.
Я  знаю,что  поздно  с  слезами  молится-
молитвы  спасают,но  небо  молчит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199110
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 03.07.2010


Biryuza

Мрії повинні бути бірюзовими

...мрії  повинні  бути  бірюзовими,

пахнути  дощем  і  сухими  фарбами.

Колись  я  ховала  їх  за  засовами,

а  зараз  звіряю  з  старими  штампами.

І  віриться  знову  в  нікчемність  дійсності,

сумується,плачеться,пробачається.

Під  подушку  тягнуться  знаки  ніжності,

а  там  під  думками  самі  ж  ламаються.

Та  колір  бажань  не  змінити  вдосвіта-

Хвилини!  Ви  знову  на  вухо  брешете!

Вона  ж  бірюзова,з  чужого  досвіду

їй  треба  здійснитись,на  мить  воскреснути.

Повинна...  і  буде  з  дощем  обвінчана,

яскравістю  фарб  доведе  до  відчаю...

Вона  ж  просто  мрія-лукава  дівчина,

що  тане  в  уяві  з  нічною  тишею...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198618
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 02.07.2010


Марічка9

Попробуй запереч!

Всебічний  розвиток  –  то  діло  клопітке.
Але  давай  подивимось  простіше,
Логічно  випливає  щось  таке:
Що  ширший  той  кут  зору,  то  тупіший…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198358
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010


Biryuza

Запізнись

...запізнись  на  одну  хвилину  і  я  піду,  
щоб  чекати  наступної  зустрічі,як  колись.  
Запізнись  на  одне  життя  й  в  саду  
не  зустрінеш  жаданої,запізнись...  
Запізнись  на  розмову  й  сухе  вино-    
так  безглуздо  в  минуле  удвох  плестись.  
Запізнись  на  бажання-  старе  кіно,  
що  залишиться  в  спогадах,запізнись...  
Запізнись  на  обійми  й  блакить  очей-  
на  тканині  танцює  червона  низь.  
Запізнись  на  прокльони  смішних  людей  
й  на  моє  чекання  теж  -  запізнись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198273
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 28.06.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2010


Biryuza

Буденно-НЕбуденно

...буденно  любити  порівняннями...  
буденно  плекати  в  собі  обважнілі  сюжети,  
де  нас  тільки  двоє...  
Я  вчора  прощалась  із  снами  останніми  
та  в  шию  вчепились  чужі  силуети  
і  стали  тобою...  

А  я  заспокоїлась...це  так  не  буденно-  
відбіленим  поглядом  і  усміхом  диким.  
Дивлюсь  як  між  долею  й  болем  дволиким    
сигнал  не  приймають  холодні  антени.  

...і  все  замовкає-буденно  щоб  мислити,  
на  стелі  мовчання  відбите-  
нас  двоє...  
В  повітрі  бажанням  спекотним  нависнути-  
і  дихати...тільки  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196613
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 20.06.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2010


Biryuza

Ламаними лініями

Ламаними    лініями    на    дзеркалах    віра
і    очима    синіми    знищується    міра.
Дихати    спокусами,солодко    мовчати-
полонена    МУЗАМИ    у    кутку    кімнати.
Пелюстки    байдужості    розкидає    вітер,
нотами    сутужності    -в    почуттях    гармидер.
Кольоровість    спогадів    швидко    набридає,
не    шукаю    доказів,бо    тебе    немає...
Краплями    раптовості    по    щоці    гарячій
і    в    твоїй    суворості    дику    ніжність    бачу.
Щосекунди    втіхою    -    сили    надприродні!-
і    ось    цим    я    дихаю,як    колись,сьогодні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196248
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010


Biryuza

Одне серце

...Як  же  вас  багато,відступіться-
не  торкайтесь  поглядами,хтиві!
Так  дратують  ваші  сірі  лиця,
сиплете    услід  слова  брехливі.
Збайдужіло  зовсім  тихе  літо-
літерами  щастя  на  асфальті.
Все  оце  забуте  й  пережите
іменем  моїм  на  кавоматі...
Залиши  і  ти  свої  промови-
подаруєш  іншій  в  її  свято.
Я  до  тиші  з  НИМ  лише  готова,
з  вами  ж  і  не  хочеться  мовчати.
Відступіться,світло  ще  зелене,
очі  вниз-в  калюжах  більше  правди.
Ви  навмисне  не  існуєте  для  мене,
одне  серце  вбило  ці  мільярди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195881
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010


fialka@

Розбуди мене, ніжно-сніжну…

Розбуди,мене  ніжно-сніжну,
У  спекотно-гаряче  літо.
Десь  в  блакитно-рожевих  снах
Ми  щасливі,  неначе  діти.
Я  до  тебе  лечу,  а  ти      крадеш
Давньо-дивну,  тремтливу  мрію.
Ті    далекі,  прозорі  світи,
Знову  іншій  дають  надію.
Залишаєш  у  спогадах  –  снах,
Чарівничо-духмяне  поле.
Десь,  колись,  в  незнайомий  час,
Закружляє  нас  птаха-доля…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195828
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010


Хулахуп

Я из другого теста

Ты  станешь  камнем  у  подножья.
Разрежешь  ноги  в  кровь.  Обматеришь.
На  мне  растут  колючки.  Подорожник
В  другой  стране,  где  блажь  да  тишь.
А  я  так  не  умею.  Не  могу.
Я  люблю  громко!  Крики,  стоны,  вопли.
Вот  так  вот,  милый,  я  всегда  живу.
Как  ты  меня  не  осушил,  не  пропил?!
Мы  только  лишь  условности  всегда.
Как  будто  вместе.  Только  лишь  подобия.
Тебе  я  больше  причиню  вреда,
Чем  кто-либо  мог  причинить.  Особо
Я  как-то  затвердела.  Умерла.
Что-то  сломалось.  До  тебя.  Рандомно.
Угасла,  кончилась,  почила,  отошла…
И  мне  даже  теперь  удобней.

Так  вот!  Пока  я  на  убой
Не  стала  есть  твои  благие  чувства.
Иди-ка  ты  домой,  мой  дорогой.
Я  просто  выдумка.  Я  из  другого  теста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189103
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 15.06.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2010


Gerasimova Alyona

Кохання

Кажуть  кохання  найкраще  у  світі,
Люди  туди  потрапляють  мов  в  сіті,
Кохання  підносить  нас  високо  в  небо,
Так  боляче  падати  з  нього,  та  треба.
Кажуть  кохання  то  також  свобода,
То  певне  страждання  і  вічна  турбота,
В  коханні  знаходиш  яскраві  мірила,
А  де  ж  ті  обіцяні  крила?
Кохання  для  нас  наче  виграш  у  карти,
А  потім  приходиш  ще  раз  та  пограти
І  тільки  один  необдуманий  рух
І  ти  без  кохання  неначе  без  рук.
І  що  то  –  кохання?  Отруєне  зілля?
Чи  може  кохання  для  вас  божевілля?
І  може  найкраще  в  житті  це  кохати?
А  може  кохання  і  зовсім  не  знати?
Задуматись  можна,  за  що  ж  ти  кохаєш?
А  правди  насправді  не  знаєш.
Якщо  ти  кохаєш,  отримаєш  знак,
Кохають  ні  за  що,  кохають  за  так…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195065
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 13.06.2010


Biryuza

Обривається.

...коли  залишається  ніч  і  твоє  ім'я,
обривається  спокій  чеканням  підбитий,
обривається  час  і  зникає  останнє  "Я",
повертаючись  в  день  обіцянкою  далі  жити.
Необхідність  ілюзій  реальність  кудись  жене,
сумувати  за  нею-безглуздя  чужої  ночі.
   І  бракує...бракує  тобі  мене,
тільки  ніч  зізнаватись  чомусь  не  хоче.
Відшкодую  всі  втрати  німим  вітрам-
повертайся  туди,де  чекати  вміли.
Ця  довіра  пожовклим  й  сухим  листам-
відбирає  у  казки  останні  сили...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194751
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 10.06.2010


Рубиновый Вторник

Я тебе якось відпустила

Я  тебе  якось  відпустила,
Як  кота  відпускають  з  хати
В  березневі  кохання  світила,
І  в  квітневі  зелені  лати.

Я  тебе  просто  так  відпустила.
І  не  думай  –  по  тобі  я  
Ні  одної  сльози  не  пустила
І  забула  твоє  ім’я.

І  вдягнулась  в  травневу  розсип,
Уквітчалась  пахучим  цвітом.
І  свої  розпустила  коси,
Як  тебе  відпустила  з  вітром.

2004  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189325
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 09.06.2010


Halyna

Тебя не хватает

Сегодня  я  видела  алый  туман:
Бывает  ли  так,  не  бывает?
Лила  из  графина  воды  не  в  стакан,  -
Мне  просто  тебя  не  хватает.

Ловила  лучи,  что  стучаться  в  окно:
Их  яркость  ведь  насквозь  пронзает.
Все  было  до  слез  так  нелепо,  смешно,
Что  снова  тебя  не  хватает.

Я  в  воздух  слала  поцелуи  свои,
Что  чувства  острей  умножают,
И  ждала  всерьез  я  ответной  любви,
Которой  с  тобой  не  хватает.

И,  может,  минует  тот  случай  меня,
Что  горестью  мир  убивает,
А  я  буду  ждать,  вплоть  от  этого  дня,  -  
Ведь  так  мне  тебя  не  хватает.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194683
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010


Biryuza

Залишатися…

...залишатися  вічністю  у  кишені  СЬОГОДНІ
і  тинятись,забувши  про  тлінність  ідей.
Твої  руки,мабуть,  незбагненно-холодні,
на  портреті  ще  й  досі  спотворений  Грей.
Десь  за  ним  на  колінах  затихла  залякана  совість,
тільки  повз-без  зупинок,без  краплі  жалю...
Він  троянду  обрав,її  барви,бажань  паперовість,
я  ж  обрати  боюсь  і  від  того  ще  більше  люблю...
Тротуарами  ніч,де  закоханість  неба  в  СУБОТУ-
заблукати  навмисно,  без  права  вернутись  назад.
Щось  волає,пече  і  доводить  мене  до  нудоти...,
а  у  відповідь  знову  спокусливих  мрій  зорепад.
День  сріблястим  піском  розчинився  в  твоїй  попільниці,
золотавою  тінню  позаду  щоночі  стою.
Подивися,в  очах  наша  казка  далека  іскриться,
ти  ж  повіриш  у  казку,в  дитячість  грайливу  мою?
І  нічого  не  треба  комусь  і  колись  обіцяти...-
все,що  буде-листами,ночами,дощем...
Не  припине  до  завтра  краплинами  ніжно  картати,
не  припине  й  не  треба...горіти  й  без  того  вогнем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193888
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 07.06.2010


Biryuza

Колись таке бувало.

Колись  таке  бувало.  Ні,здалося-
Омана  бездоганності  і  меж.
Що  з  того,що  пророцтво  не  збулося?
Ти  тільки  із  чекань  за  мною  стеж.
Це  запозичення  сюжету  і  героїв,
папір  пожовк  без  рук,без  їх  тепла.
Я  не  питала,але  ж  ти  дозволив,
щоб  з  сторінок  я  мрією  зійшла.
Не  вистачає  тільки  ілюстрацій,
потоку  фарб,затьмарених  дощем.
Мовчать  пороги  обважнілих  станцій
і  ми  летим...та  ні,ми  все  ще  йдем.
Колись  таке  бувало.Ні,здалося-
по  колу  розмаїття,в  серці  ТИ.
Чи  забажаєш,щоб  це  все  збулося,
щоб  не  летіти,а  поволі  йти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193450
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 07.06.2010


Дума You

Разница

Знаешь,  ведь  даже  в  детстве  укрыться  нечем
от  безобразной  правды  -  никто  не  вечен.
Каждый  из  нас  не  воин  на  этом  поле.
Город  родится  там,  где  хоронят  горе.
Знаешь,  всё  это  -  ноль  возведённый  в  степень
памяти,  но  упрямое  время  лепит
нас  из  остатков  глины  второго  сорта.
Разница?  В  паре  дат.  Остальное  -  стёрто.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191947
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 26.05.2010


Алена Жмутина

Когда-то было по-другому

Когда-то  было  по-другому
И  чувства  были  все  к  иному.
Всегда  я  знала  что  хотела  
И  на  плохое  не  глядела.
Была  поменьше.  Знала  толк,  
Что  в  жизни  много  есть  дорог.
Но  быстро  вскоре  повзрослела.
А,  может,  даже  поумнела.
Не  стала  верить  я  словам:
Что  сердцу  мило  –  все  то  хлам.
Узнала,  что  пути  ветвисты
И  в  чувствах  стали  все  артисты
Всё  сплетни,  ссоры,  драки  были…
Всем  надоело,  но  долбили.
Лишь  только  где-то  там  любовь  
Пила  из  вен  живую  кровь.
Она  болела  в  голове
И  спать  спокойно  не  давала…  Узнала:
Что  есть  на  свете  человек,  
Кому  б  отдала  все  за  чувства.
И  он  любил.  Любил  искусно.  
Все,  что  имея  мы  теряем,  
Все  возвращаем,  если  знаем,  
Что  без  него  прожить  нельзя.
Не  зря!  Не  зря  болело  все…
Люблю  его  и  лишь  его!!!


20.04.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191782
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 25.05.2010


MC_Yorick

КВИТОК ДО ЩАСТЯ

Ти  та,  що  по  ту  сторону  вікна
Цей  погляд  очі  в  очі  все,  що  маєм
І  втомлена  ти  трохи  і  сумна
Вже  до  кінця  робочий  день  минає

Кому  на  Київ,  а  кому  в  Полтаву
Квитки  міняєш  на  чужі  портрети
І  хто  й  куди,  тобі  то  не  цікаво
А  іншим  не  цікаво  хто  ти  й  де  ти

Мільйон  обличчь  і  всі  вони  байдужі
Мільйони  слів,  мільйон  стандартних  фраз
Але  в  ту  мить  ти  захотіла  дуже
Мене  колись  побачити  ще  раз

Це  почуття  було  у  нас  взаємним
І  це  вікно  для  нас  не  перепона
Ти  віддала  квиток  і  так  приємно
Зворотній  бік  вкрив  номер  телефону

Я  посміхнувся  і  пішов  на  свій  перон
І  не  спізнився,  як  буває  часто
Пішов  мій  поїзд,  я  не  сів  в  вагон
Собі  лишив  я  той  квиток  до  щастя

Я  подзвонив...  і  тиха  відповідь:  -  «Алло»
Мені  чомусь  була  така  знайома
У  кожній  букві  я  відчув  тепло
Ти  стала  рідна,  хоч  була  ще  невідома

І  вечір  вдвох  у  привокзальнім  ресторані
Лиш  ти  і  я...  і  музика  навколо
І  поїзд  в  ніч...  туди  тепер  в  останнє
Я  повернусь...  щоб  більш  не  їхати  ніколи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191764
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 25.05.2010


Черный Человек

Одиночка…

Собрав  волю  в  кулак,  ударом  о  стену
В  рюкзак,  с  потерянной  верой  в  прошлые  дни
Опять  проигравшим  пора  покинуть  арену
Ведь  у  одиночек  не  будет  другого  пути

Учится  не  жить,  а  зализывать  свежие  раны
Озлобленным  волком  бежать  из  мира  людей
Домой,  в  безразличия  серые  страны
Где,  кажется,  даже  сдыхать  веселей

Я  больше  не  сплю,  не  считаю  потери
В  подвалы  души  загоняю  любовь
За  мной  лишь  тоска  и  закрытые  двери
А  там,  впереди,  только  алая  кровь

И  на  фиг  картинки,  эмоции,  нервы
И  к  черту  слова,  лишь  соленая  боль
Я  выпит,  во  мне  даже  стерты  резервы
Теряю  рассудок…  я  новая  роль

 
"Все  будет  хорошо,  я  узнавала..."  (к/ф  "Питер  FM")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191687
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 25.05.2010


Черный Человек

Когда ты вдруг станешь не нужен…

Это  похоже  на  личное  солнце  в  кармане  бродяги
Так  лихорадит  солдат  в  ожиданье  последнего  боя
Это  как  будто  забрать  всех  щенков  у  соседской  дворняги
Или  смеяться  и  плакать  перед  глазами  конвоя

Так  проверяют  на  силу,  так  получают  свободу
Это  сродни  помутненью  сознанья  и  шизофрении
Так  реагирует  странник  в  пустыне  на  грязную  воду
И  так  робеет  фанатик  при  виде  ошибок  мессии

Так  погибает  герой,  не  испачкав  землею  колени
Так  подставляют  лицо  под    капли  холодного  душа
Это  похоже  на  звуки  последней  весенней  капели
После  столетнего  плаванья  так  не  сродни  станет  суша

Это  болезнь  без  симптомов,  это  отсутствие  неба
Так  обрывают  куплет,  когда  он  еще  не  дослушан
Это  голодная  смерть  при  упоминании  хлеба
Все  это  будет,  когда  ты  вдруг  станешь  не  нужен…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191757
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 25.05.2010


технік

Коли перемагає розум

Так  душі  прагнули  єднання
Та  розум  знову  взяв  реванш,
Гальмо  емоцій  і  кохання,
Він  зруйнував  найменший  шанс.

Він  мстить  за  ті  безумні  миті,
За  безрозсудні  ночі  й  дні,
За  душі  радістю  відкриті…
Тепер  позаду  все,  на  дні.

Зневажена  душа  принишкла,
Бо  розум  мудрістю  стає,
Прочитана  кохання  книжка.
…Лиш  небо  сльози  ллє  і  ллє…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191498
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 24.05.2010


Biryuza

Гостя

Дивись,мої  крила  -  дівочі  руки  
одіяння  -  блакить  прозора.  
Під  звучання  німого  хору  
я  виконую  дивні  трюки.  
Озирнись,не  лякайся  світла,  
інші  бачити  це  нездатні.  
Я  ще  вчора  була,та  зникла...  
Пишеш  вірші?  для  неї?  ладні!  
Доторкнись,не  відчуєш  тіла...  
Як  же  душно  в  твоїй  кімнаті!  
Я  належу  небесній  раті,  
на  ЗЕМЛІ  я  тебе  любила...  
Бачиш  очі  мої  блакитні?  
В  них  не  вмів  ти  нудьгу  читати.  
Крики  натовпу,сни  огидні,  
я  щаслива,  блаженний  фатум.  
Та  не  плач,все  дощем  розбито...  
Твоє  пекло-це  вхід  до  раю.  
Навіть  тут  я  книжки  гортаю,  
переплетені  оксамитом.  
Ти  не  винен  в  моєму  щасті,  
а  образи?  Цікаве  слово.  
Досі  хочу  тебе  я  вкрасти  
і  практично  тепер  готова.    
Подивись,я  існую  досі...  
Ти  ж  не  віриш  в  канон  матерій?  
Що  тепер  цей  потік  критерій,  
якщо  я  пережила  осінь?  
За  вікном  гомоніли  зорі,  
гіркота  від  нічної  втрати.  
Міг  єдиним  для  неї  стати,  
тане  світло  у  коридорі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191201
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 23.05.2010


Борода

Дідова наука (москалі)

«А  хто  такі,  дідусю,  «москалі»?»  -
Спитав  в  дитинстві  я  колись  у  діда,
На  пасіці  сиділи  ми  в  тіні
Й  дивилися  як  бджоли  йдуть  обідать.
«Хороше  запитання»  -  дід  сказав  -
«Це,  думаю,  би  варто  відповісти.
Візьми,  приміром,  вулик.  Там  устав
Коли  ставать,  коли  робить  чи  їсти.
Та  прилітає  зовсім  інший  рій
Й  не  дивиться  ні  на  устав,  ні  бджоли,
А  починає  вішать  тобі  стрій,
Якого  ти  й  знавать  не  знав  ніколи.
І  починає  зразу  ж  тебе  вчить,
Що  ти,  мов,  все  чось  робиш  як  не  в  нього.
Хіба  від  того  серце  не  болить,
Не  хочеться  прогнати  його  з  дому?
Та  він,  не  те  що  просто  не  іде,
Він  ще  й  тебе  прогнати  з  дому  хоче,
Брехливо  й  вперто  щось  тобі  плете,
Що  вулик  той  -  його,  і  прямо  в  очі!
Тобі  аж  слів  вже  не  хватає  говорить,
А  він  уже  на  всенький  світ  волає
Що  брата,  мов,  по  крові  хтось  гнітить
Й  слова  при  тім  зовсім  не  вибирає.

Складне  то  слово,  внучку,  я  скажу.
Не  думай,  що  вся  пасіка  сусіда
І  справді  так  похожа  «москалю»  -
То  лишень  рій,  що  нам  міша  обідать!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188686
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 17.05.2010


Biryuza

Лише…

...не  дихала  весною  цілий  рік...
Провісником  живеш  на  роздоріжжі.
Залишуся  чужинкою  повік,
вмиратиму  в  Маленькому  Парижі.
Чомусь  тебе  бракує...і  дощів,
три  крапки  у  кінці,так  символічно.
Який  обрати  з  цих  старих  ключів,
щоб  гостею  вернутися,як  звично?!
Невже  болить  тобі  мій  ранній  сум,
часу  бракує  в  цьому  сумніватись!
Віддам  себе  далекому  на  глум,
віддам  до  рештки,щоб  не  зупинятись!
Мовчи  сьогодні,завтра  теж  мовчи,
а  я  мовчати  вже  не  маю  сили.
...і  погляд  не  самотній,він  нічий,
лише  б  з  тобою  небо  розділила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189925
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 16.05.2010


Рубиновый Вторник

Сердце быть должно у мужчины

Ты  -  мужчина.Тебе  не  чужды
Похотливость,грубость,лесть
Только  мне  ты  зачем  нужен?
Вот  такой  вот,какой  ты  есть.
Ты  -  мужчина.Твои  рефлексы
Свернуть  голову  вслед  красоте.
Ну  зачем  же  нам  быть  вместе?
Рядом  близко  так,не  вдалеке.
Ты  -  мужчина  на  сто  процентов.
Сбился  в  счете  в  вопросе  том,
Кто  блестящей  из  претенденток
И  к  кому  занесет  потом.

Ты,мужчина,сам  понимаешь
Блекнет  блеск,летит  шелухой,
Облетает  при  поцелуе
Старость  сложно  назвать  чепухой.

И  все  те,кто  варил  кофе
И  делили  с  тобой  ночь,
Или  просто  манил  профиль,
Может  пили  по  пятницам  скотч,
И  дразнили  плавностью  бедер,
Возбуждая  фантазию,  всё  ж
Станут  старыми,  дряхлыми  тетями,
Потеряют  задор  и  спрос.


Вот  поэтому  я  считаю
Кроме  всех  всех  погрешностей  смелых  рук  -  
Сердце  быть  должно  у  мужчины.
Точно!Сердце  и  трезвый  ум.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187205
дата надходження 01.05.2010
дата закладки 01.05.2010


Радченко

*Як мало треба у житті

Багато  й  мало  треба  у  житті:
 Кохання,  сонце,  посмішку  дитини,
 Щоб  тихо  сніг  кружляв  і  йшли  дощі
 І  літа  бабиного  погляд  синій.

 Щоб  не  пустіла  батьківська  хатина,
 Онукам  й  дітям  серце  віддавать.
 Щоб  бур’яном  не  заросла  стежина,
 Повинен  ти  усе  запам"ятать.

 Повинен  ти  в  своє  майбутнє  вірить
 Й  онукам,  й  дітям  віру  донести.
 Життя  стежину  добротою  мірять,
 Не  спалювати  поспіхом    мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187175
дата надходження 01.05.2010
дата закладки 01.05.2010


Halyna

Бандерівці, а перше - мазепинці

Ділили  нас  століттями  й  віками
на  лівих  й  правих,  Захід  і  на  Схід.
І  звали  нас  лихими  іменами
й  змітали  українства  славний  слід.

Бандерівці,  а  перше  -  мазепинці:
нас  кликали  як  зрадників  синів.
А  ми  ж  із  вами  просто  українці,
народ,  що  жити  в  вольності  хотів.

На  нас  рекли  огидливо  й  зухвало
й  клеймо  нам  таврували  на  чолі.
Хотіли  удушить  козацьку  славу
татари,  турки,  ляхи  й  москалі.

Бандерівці,  а  перше  -  мазепинці.
Й  хвалу  кидали  в  ноги  до  вождів.
А  ми  у  катакомбах  наодинці
лили  про  волю  свій  тужливий  спів.

І  скаже  хтось,  що  це  не  актуально
вести  такі  дилеми  вже  при  нас.
Та  хто  ми?  Українці  візуально,
бо  в  душах  вогник  істини  погас.

Бандерівці,  а  перше  -  мазепинці,  -
я  того  не  цураюся.  А  ти?
Чи  зможемо  на  поданій  зупинці
у  собі  українців  віднайти?  

Я  псевдопатріотів  не  згадаю,-  
хай  далі  ставлять  пам'ятник  вождям.
Для  чого  так  уперто  застилає
брехня  усю  свідомість  й  очі  нам?

Бандерівці,  а  перше  -  мазепинці...
Лиш  тільки  не  робіть  із  нас  калік!
Я  вірю,  на  новій  уже  сторінці
напишуть  українці  власний  вік.


P.S.  Мій  протест  проти  воздвиження  монумента  Сталіну  у  м.Запоріжжі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185115
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 20.04.2010


Halyna

І так, по суті, байдуже мені…

І  так,  по  суті,  байдуже  мені,
Для  чого  ти  учора  був  так  близько,
Ти  в  пам’яті  моїй  на  мілині,
Ти  був  вгорі,  але  уже  так  низько…
До  тебе  вже  не  рвалася  душа:
Іду  тепер  розмірено  і  прямо,
Лиш  запах  від  п’янкого  спориша
Відчую  з  попередженнями  мами.
Дивись  в  мої  зіниці  хоч  весь  вік!
Торкайся  до  моїх  кавових  пасем,
І  хоч  мене  на  час  якийсь  прирік,
Та  ми  з  тобою  більше  вже  не  разом.
Вдихай  від  мене  ніжний  аромат,
Й  уста  мої  цілуй  у  сподіваннях,
Кохання  –  це  дорога  не  до  втрат,
А  втрати  –  не  дорога  до  кохання.
Лікуй  себе  від  власних  чудасій,
Зниканнями  мене  не  здивувати.
Відчуй  востаннє  запах  моїх  мрій,
І  зразу  розпочни  їх  забувати.
Колючками  гіркими  на  терні
У  поглядах  твоїх  брунатно-карих.
І  так,  по  суті,  байдуже  мені,
Що  все  оте  залишиться  лиш  в  хмарах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182922
дата надходження 10.04.2010
дата закладки 10.04.2010


Iryna Fedoriv

Через роки.

Затамую  подих,  спокій  не  порушу,
Лиш  печаль  солона  забринить  в  очах.
Вже  давно  минула  неповторна  юність,
Я  ж  про  тебе  й  досі  думала  щодня!

Я  тебе  чекала  у  зимовій  тиші,
У  спекотних  ранках,  весняних  струмках,
В  шелестінні  листя  і  зітханні  вітру,
У  своїх  самотніх  чорно-білих  снах.

Пам’ятаєш  роси?  Босоноге  літо?
Ніжні  поцілунки  під  дощем  рясним?
“Любить  чи  не  любить”  ми  питали  в  квітів,
Поспіхом  зривали  білі  пелюстки…

Чуєш,  знов  періщить  свіжа  літня  злива?
Виграє  на  шибах  підвіконний  джаз?
Знову  нам  шіснадцять,  знову  ми  щасливі.
І  немов  розлука  не  торкалась  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182872
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 10.04.2010


kirill

В твои глаза глядел бы и глядел…

В  твои  глаза  глядел  бы  и  глядел,
В  них  открывая  и  миры,  и  тайны…
Как  жаль,  что  я  лишь  спутник  твой  случайный
И  у  моих  дорог  иной  предел.

Часы  спешат,  разлуку  торопя,  –
И  каждый  миг  любого  дня  дороже…
Как  жаль,  что  ты  исчезнешь  вдруг…  И  все  же…
И  все  же  мне  не  позабыть  тебя.

Быть  может,  мной  придумана  любовь,
Но  в  сердце  я  услышу  боль  разлуки…
Как  жаль,  что  есть  конец  у  сладкой  муки,
Что  время-врач  уймет  и  эту  боль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181481
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 08.04.2010


Iryna Fedoriv

Ти і Я

Тебе  в  собі  я  не  знайду,  
Себе  в  тобі  я  не  залишу
Збіжить  вода,  дні    промайнуть,
І  серця  спів  здолає  тишу.
Розвіє  час  слова  про  нас,
А  спогади  в  віках  розсіє…
«Ми»  розпадеться,  «Ти»  і    «Я»
 підуть  шукати  інші  мрії…
04.02.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181046
дата надходження 31.03.2010
дата закладки 07.04.2010


Iryna Fedoriv

Не вмерла. Відродилась у стражданні.

Не  вмерла.  Відродилась  у  стражданні.
Зійшла,  мов  сонце.  Підвелась  з  колін.
Як  сталь,  тобою  я  загартувалась.
Ти  вбив  мене  й  водночас  воскресив.
Тернистий  шлях  до  мудрості  і  міці,
Збагненністю  завдячую  тобі.
За  те  що  не  зламалась,  не  скорилась,  
Коли  ти  зрадив,  як  Іуда,  і  зганьбив.
Навчилась  спокою.  Пробачила.  Молюся!
І  щастя  я  прошу  для  нас  обох.
Як  Фенікс  з  попелу  я  знову  народилась
Зміцніла,  виросла,  здолала  цей  рубіж!
04.04.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181688
дата надходження 04.04.2010
дата закладки 07.04.2010


Жанна Майская

Осіння

Лист  багряний  пада  з  гілки
І  кружляє  нальоту,
Журавлиний  спів  сопілки
Кличе  осінь  золоту...

Птахи  в  теплий  край  зібрались-
Тужно  плачуть  журавлі,
Літні  спогади  зостались,
Листям  пада  до  землі...

Невблаганний  час  зриває
Листя  з  тонких  гілочок,
Злісно  вітер  завиває:
"Вже  закінчився  ваш  строк!.."

І  ніхто  не  пожаліє,
Що  пожовкле  листя  тліє,
Що  колись  воно  було,
Як  буяло  і  цвіло,
Розросталось,  зеленіло
А  тепер  ось...  пожовтіло...


Тужно  плачуть  журавлі,
Листя  пада  до  землі...
Відійшли  весна  і  літо...
Лиш  зима  іде  з  привітом,
Диха  дихом  льодяним:
Чередом  йде  все  своїм...

вересень,2000

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182376
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 07.04.2010


Iryna Fedoriv

Коханому

Були  слова  наївні  та  несмілі,
Лапатий  сніг  розгублено  кружляв.
І  плутались  алеї  серпантином,
Парк  заворожено,  здивовано  мовчав.
Були  кав'ярні  з  ароматом  щастя,
І  перший  дотик  і  душі  порив,
І  у  очах  палаюче  багаття,
І  серце  спрагле  та  жадаюче  весни.
Були  вагання,  сумніву  хвилини,
Тремтячий  голос,  рухи  боязкі.
І  поцілунки  солодко-щасливі,
Обійми  ніжні,  неспокійні  сни.
Перлини  днів  нанизую  в  намисто,
Побачень  перших  спогад  бережу.
Ти  моя  доля,  незахмарена  та  чиста!
Світ  за  очі  покличеш  -    я  піду!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182159
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 06.04.2010


Елена Войнаровская

Последний трамвай

Давно  ли,  кутаясь  в  пальто,
Ворчала  я,  вздыхая  :
"Ну,  вот,  все  люди  -  на  авто,
А  я  всё  -  на  трамвае..."?

А  ноги  сами  приведут,
Ведь  им  маршрут  известен-
Я  каждым  утром  снова  тут,
На  том  же  самом  месте...

И  ясным  днём,  и  в  стужу,  в  дождь
Тебе  не  изменяю
И  знаю,  что  меня  ты  ждёшь-
"Конечная"  трамвая...

Но  жизнь  меняется  -  уже
Мой  сын  купил  машину,
А  я  -  на  новом  рубеже...
Привычку  мне  б  покинуть...

"Ты  -  на  трамвай?!"-  сын  не  поймёт.-
"Ну,  мама,  что  за  бредни?"
Боюсь,  что  без  меня  уйдёт
Тот  мой  трамвай,  последний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181833
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 05.04.2010


Марічка9

Хто Вам сказав, що Ви поет?

Хто  Вам  сказав,  що  Ви  -  поет?
Можливо,  в  Вас  хороша  рима,
Але  душа  -  це  вищий  злет!
Критерій  перший  -  це  Людина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169143
дата надходження 31.01.2010
дата закладки 04.04.2010


Марічка9

Пасха…

Підходять  дні  святкові,  Пасхи  час.
І  кожен  щось  шукає  дуже  свого.
На  сповідь  піде  в  році,  може,  раз.
Гріхи  запудрить,  далі  що  із  того?

Є  страв  нівроку  і  нове  вбрання,    
Радій  і  тішся,  бо  таке  все  пишне!
А  Воскресіння  –  тільки  названня.
І  вихідний,  навіть  нічого  більше.

Впусти  на  хвильку  Бога  до  душі!
Бо  тільки  з  Ним  і  наше  воскресіння.
Побач  важливе  серед  метушні,
Бо  час  близький  визбирувать  каміння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181443
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 04.04.2010


Vogneslava_Svarga

Вам

Життя  летить.  Нестримне  і  шалене...
Та  в  долі  я  нічого  не  прошу.
Ви  лиш  на  мить  подумайте  про  мене,  
А  я  про  Вас  сьогодні  напишу.

Ви  не  один:  я  подумки  із  Вами...
Безсоння,  ніч  і  місто  за  вікном...
І  Вашими  навіяна  піснями
Укриє  муза  мрії  полотном...

Облишу  вірш,  піддавшись  ніжній  втомі,
Написаний  недбало  від  руки...
А  ми  ж  із  Вами  навіть  не  знайомі,
А  ми  ж  із  Вами  дійсно  диваки...

По  стелі  ковзають  від  фар  вогні,
Неначе  лижуть,  пробують  на  смак.
Й  мені,  мов  Вашій  порваній  струні,
Вже  все  одно,  хоч  якось  і  не  так...

Пусте,  пусте…  Чи  треба  щось  міняти??  
І  все-таки  сьогодні  не  засну…  
То  марна  справа  –  в  осені  питати…  
Давайте  ж  з  Вами  діждемо  весну….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181579
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 03.04.2010


Ксю...

Коли іде найкращий друг

Коли  іде  найкращий  друг,
То  твоє  серце  тихо  б’ється.
Думки  вирують  в  голові
і  погляд  ще  до  нього  рветься.

Коли  іде  найкращий  друг,
Ти  розумієш  що  темніє
Життя  твоє  і  все  навкруг,
Й  тепло  душі  уже  не  гріє…

Коли  іде  найкращий  друг,
Закрий  обличчя  рухом  рук,
Щоб  не  побачив  сліз  твоїх,
Твоїх  ридань,  болючих  мук…

29.03.10  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181488
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 03.04.2010


Велеслава

И выскользнет ладонь с ладони…

И  выскользнет  ладонь  с  ладони,
Чужие  взгляды  мимо  глаз,
Любимым  причиняем  много  боли
Обрывками  колючих  фраз…
В  постели  спинами  соприкоснемся,
Захлопнешь  громко  дверь,
Уйдешь…  и  больше  не  вернешься,
С  собой  наедине  теперь…
Мелькнет  в  толпе  знакомый  силуэт,
Не  оберусь,  запрячу  слезы,
Ты  был  как  сон,  как  фантик  от  конфет,
Нет  смысла  в  прошлом,  поздно…
Но  память  навестит  ударом  в  спину,
Всего  лишь  фото  на  полу,
Продолжу  жизнь,  душой  погибнув,
Хоть  миф,  но  я  тебя  люблю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178537
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 22.03.2010


Biryuza

Чи знаєш ти. . ?

Весна  прийшла,чекати  обіцяла
і  я  лечу  до  тебе,як  колись.
Не  нарікай,що  спокій  відібрала,
а  просто  в  мої  очі  подивись.
З  снігами  тане  страх  нічних  ілюзій,
розкидані  на  полиці  думки.
Мене  втішає  те,що  ми  не  друзі,
що  біля  нас  не  падали  зірки.
Бажання  свої  кидати  в  світила
я  вже,мабуть,ніколи  не  навчусь.
А  те,що  я  тебе  колись  зустріла,
дарує  спокій,з  ним  і  залишусь.
Змінити  щось  ніколи  нам  не  вдасться,
бо  мусить  мрія  хрест  свій  донести.
Чи  знаєш  ти,як  виглядає  щастя?
Чи  зможеш  його  зараз  віднайти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178916
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 21.03.2010


Ольга Кричинська

Без назви

Я  в  очі  вам  дивитися  не  мушу,
Я  граю  гарно,  майже  з  почуттям,
Та  сіре  небо  випиває  душу,
Лишає  тільки  спогад  про  життя.
Та  я  давно  вже  не  сварюсь  з  богами,
Немає  сенсу  проклинати  час.
Я  знаю:  світ,  що  створений  не  нами
Не  може  бути  створеним  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176821
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 18.03.2010


fialka@

Любовь-затейница

Чего  хохочешь  вновь,  любовь-затейка,
Сбежала  и  украла  вмиг  его.
Легко  хлопочешь,  будто  неумейка,
Не  ведаешь,  не  знаешь  ничего.
А  ведь  тебя  я  даже  не  просила,
А  ты  все  даришь  –  будто  нет  других.
Закрутишь  так,  что  пропадает  сила.
Люблю,  страдаю  –  и  родился  стих.
Легко  живешь,  не  пыльная  работа,
В  сердца  летаешь,  в  голове  сидишь.
Пошепчешь,  поколдуешь,  погадаешь,
Довольна  тем,  что  мучаешь  других.
Затейница  и  хитрая  плебейка,
Легко  ломаешь  каждому  судьбу!
Залезешь  в  душу,  будто  сладкозмейка,
И  шепчешь,  что  захочешь  –  ей,  ему.
Как  не  суди,  выходит  незадача.
Попалась  –  крепко  я  тебя  держу!
Да  не  сержусь  –  теперь  моя    Удача!
Лишь  разобраться  очень  уж  хочу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178196
дата надходження 17.03.2010
дата закладки 18.03.2010


Лиза Волкова

Раскаянье феминистки

***  Экспромт  с  Соревнования  Флудеров  (полуфинал)
http://www.stihi.ru/2009/02/04/4823

А  я  вот,  ты  знаешь,  все  больше  склоняюсь
к  тому,  что  в  мужчинах  чуть-чуть,  но  нуждаюсь…
Нет  -  гвоздик  забить,  или  дать  врагу  в  тыкву
могу  и  сама…  мне  не  сложно..  привыкла…

Карьеру  построить,  добиться  успеха,
и  даже  в  горящую  избу  в  доспехах,
коня  на  скаку,  без  закуски  наливку
могу  и  сама…  мне  не  сложно..  привыкла…

Не  плакать,  как  баба,  пусть  даже  в  кровь  душу,
глазами  любить,  и  сама  себя  слушать,
и  даже  кончать…  (режет  слух?  слишком  дико?)
могу  и  сама…  мне  не  сложно..  привыкла…

Но  только  не  в  этом…  не  в  этом  богатство…
Так  глупо  за  одиночество  драться…
Так  странно,  его  называя  свободой,
считать  себя  сильной  и  истинно  гордой…

А  я  вот,  ты  знаешь,  всё  больше  склоняюсь,
к  тому,  что  я  из…  из  ребра…  

каюсь...  каюсь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176700
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 16.03.2010


Лиза Волкова

Звонок

Здравствуй,  мама...Да.  Нормально.  Тоже.  
Нет  не  пью.  Да,  ем.  Да  не  похоже...  
Ну  зачем?!!  А  те  куда?!  Ну,  ладно...  
Нет,  не  злюсь...  конечно  мне  приятно...  
Расскажи...  Ага...ага...Вот  сука!  
Не  тебе!  В  окно  влетела  муха...  
Продолжай...  Ага...  Иа!...Икота!  
Задержу...  я  знаю...  на  Федота...  
Продолжай...  Ага...  ага...  да  слышу!  
Да,  люблю...  Тебя  и  дядю  Мишу.  
Да  приду.  Не  знаю.  На  работе.  
Опоздаю.  Без  меня  начнете.  
Все,  пока!  Мне  просыпаться  рано.  
Да  и  кстати...  С  днем  рожденья,  мама...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176916
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 16.03.2010


Biryuza

Ночь без сна

До  утра  остался  ровно  час,
мы  как  прежде  мерзнем  на  балконе.
Я  сквозь  сон  гляжу  теперь  на  Вас,
но  сегодня  сон  меня  не  тронет.

Говорите,что  заждались  все  весны,
что  работа  страшно  занимает.
Без  ухмылки  у  измученной  стены
наша  ночь  секунды  доживает.

"Ведь  бывает...!"-говорите  мне,
отвечаю:"Время  страх  сменило..."
А  на  гордой  утренней  стене
Ваше  имя  пишет  чудо-сила.

Целый  день,забыв  про  все  дела,
мерим  ледяные  коридоры.
Говорите,что  я  в  плен  весну  взяла,
вызывая  те  смешные  споры.

Я  молчу,глотая  горький  чай,
отпускать  Вас  снова  не  охота.
Пролетают  мимо  сотни  стай,
через  час  пора  Вам  на  работу.

Увезет  Вас  серое  такси,
на  глазах  пространство  изменилось.
Не  забуду,даже  не  проси,
я  не  спала,значит  мне  не  снилось...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177726
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 15.03.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2010


Галина Верд

Мы за клавой не грустим

Дорогая  передача,
Все  мы,  так  или  иначе
Зависаем  в  интернете
Мы  -  Билл-Гейтсовские  дети.
Вот  посуда  недомыта,
Муж  ворчит  уже  сердито:
"Что  ты,  мать,  не  убралась,
За  компьютер  свой  взялась?
Вот  возьму  заразу  эту
И  в  ведро",-  да  жаль  монету  -
Денег  плочено  немало,
Чтобы  жинка  не  скучала.
Так  и  бродит  по  и-нету,  -
И  чаво  в  ём  только  нету?
Рот  разинув  до  ушей
Ловим  интернетных  вшей.
Дома  дети  кушать  просят,
Мама  мышку  ловко  возит.
Некому  готовить  ужин,  -
Перерыв,  наверно  нужен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172314
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 17.02.2010


Журавка

І не лишилось більше слова…

І  не  лишилось  більше  слова,  
Бо  відданість  моя  тобі  
Така  смиренна  і  раптова,  
Як  соломина  у  журбі.

І  не  лишилось,  бо  збулося  
усе  до  краплі,  до  сльози.
Ти  не  кохав  мого  волосся,
А  я  чекала  не  грози.

І  падала,  мов  тінь  на  стіни.
Невинна,  тиха  і  німа.
Стояла  віра  на  колінах,  
І  плакала  в  кутку  пітьма.

Чому,  скажи,  в  прозрінні  тому
Ти  не  звелів  мені  піти?
От  бачиш,  не  лишилось  слова.
Я  скам’яніла,  як  і  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172166
дата надходження 16.02.2010
дата закладки 16.02.2010


alla.megel

Дитинство. Диптих

Ввійду  в  дитинства  береги  святії,
Де  Божа  Матір  дивиться  з  ікон.
Дорослого  життя  перипетії
Розтануть  тихо,  як  ранковий  сон.

Я  там  ще  вірю  в  світанкову  долю,  
Пасу  мурашок  і  порічки  їм.
Там  про  дитячі  сумніви  і  болі
Бабусиним  долоням  розповім.

Там  ще  невдачі  не  гніздяться  в  стрісі,
Чигають  у  дорослості  жалі,
Там  підлітки-ромашки  на  узліссі,
Як  я,  ще  недоторкані  й  малі...
**************************

Вже  облетіли  пелюстки  квітчасті,
В  житейське  море  вилилась  ріка.
Лобастеньку  голівку  правнучати
Уже  не  пестить  бабина  рука.

В  моїм  саду  розлуки  колобродять.
Навкруг  життя  -  столикий  іподром...
   Журавлик  заглядає  у  колодязь  -
       Дитинство  хоче  виловить  відром...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171518
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 12.02.2010


alla.megel

Севастополь. Пляж

Такая  нынче  теплая  зима,
А  сердце  стынет,  ожидая  снега.
Мне  холодно  и  зябко  -  я  одна
На  пляже  с  белой  вывеской  "Омега".

Роняет  небо  капли,  как  укор.
И  ливня  нет,  чтоб  смыть  тоску  и  горе.
И  пены  неприветливый  ковер
Под  ноги  стелет  пасмурное  море.

Ни  гомона,  ни  шороха  колес,  -
Нет  ни  души.  Я  здесь  одна  сегодня.
И  лижет  руки  море  -  серый  пес,
Что  тоже  замерзает  в  подворотне.

Окаменели  мокрые  катальпы*,
Моля  у  неба:  снега,  снега,  снега.
И  я  молюсь:  мой  Бог,  да  будет  "альфа"!...
Но  -  нет...
                               "Омега"...

*Катальпы  -  разновидность  южных  деревьев
декабрь  2008  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168534
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 07.02.2010


Маринка Хмара

Плакала осінь

Плакала  осінь,  плакала  й  Я,
Здавалось  просила  прощення  вона.
А  Я  не  просила  і  Ти  не  просив,
Закінчилась  осінь,  сніг  землю  укрив.

Ми  далі  живемо  –  Ти  там,  а  Я  тут,
Весна  вже  прийшла  –  під  колесами  бруд.
Ми  бачимось  вдень,  самотні  вночі,
Вже  літо  стрічаємо,  сонячні  дні.

І  знову  те  саме  замкнуте  коло,  
Осінь  кружляє  листя  казково.
У  Нас  є  початок,  немає  кінця,
Колись  були  Ми,  тепер  Ти  і  Я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170191
дата надходження 06.02.2010
дата закладки 07.02.2010


Діана Черкаська

Не днём рождаются стихи…

Не  днём  рождаются  стихи,
Рождаются  лишь  только  ночью.
Попробуй  толком  отдохни,
Коль  сон  разбился  напрочь  в  клочья.

Имею  счастье  лишь  в  одном:
Блуждая  в  свете  мысли  тусклом,
Что  не  напишу  на  родном,
То  напишу  возьму  на  русском.

Лежу  на  правом  я  боку  —
Так  не  приходят  больше  мысли.
Лишь  лёжа  на  сердце  могу
Вписать  в  листок  строку  о  жизни.

Пробьёт  за  полночь  два  часа,
А  я  всё  так  же  —  всё  пишу…
Слезятся  тёрпкие  глаза
И  на  полсилы  лишь  дышу.

Листок  под  ручкой  мой  помятый
И  фонарём  в  руке  мобильник.
Гляжу,  пошел  уже  час  пятый  —
Не  пригодится  вновь  будильник.

Желудок  голодом  сморился,
Уже  то  ноет,  то  мурчит…
А  что  поделать,  коль  разбился
В  листке  мой  сон  —  душа  кричит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160352
дата надходження 10.12.2009
дата закладки 06.02.2010


Farjen

Твоим стихам не уготован долгий век

Твоим  стихам  не  уготован  долгий  век,
Но  в  них  ты  жив,  что  есть  куда  важнее,
И  пусть  один  прочтет  их  человек,
Знай,  ты  достиг  своей  желанной  цели.

Ведь  он  заметил  душу,  не  горюй,
Он  по-другому  стал  смотреть  и  видеть
Чужую  боль  (а  может  быть  свою),
А  там  даст  бог,  переживет  обиду…

Ты  мир  наполнил    на  единый  час
Своей  тоской,  но  бремя  стало  легче,
Быть  может,  пробежав  по  строчкам  раз
Когда-нибудь  и  он  тебя  излечит!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168089
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 04.02.2010


lilja

Чи знаєш ти.

Чи  знаєш  ти,    що  знає  й  бачить  Бог?
Чи  вмієш  відчувати  ти  Господню  Волю?
Чи  розумієш  суть  Його  свіх  перемог?
Чи  тямиш,  скільки  Він  зазнав  всіх  мук  і  болю?

Що  бачиш,  дявлячись  на  Тайную  Ікону?
Що  відчуваєш,  молячись  навколішки  до  сліз?
Чи  просиш  захисту  для  себе  й  свого  дому?
Чи  знаєш  те,  що  Він  з  тобою  завжди  й  скрізь.

Так.  Знаю.  Розумію.  Бережу  і  прошу!
Все  бачу,  вдічуваю  і  люблю.
Коли  молюсь  –  у  жертву  я  себе  Йому  приношу!
За  нас  усіх,  за  рідную  мою  сім’ю.

В  молитві  прошепчу  одним  із  перших  слів  “Пробач”.
Пробач  за  те,  що  я  зробила  в  подумках  і  в  ділі.
Й  так  часто  відчуваю  в  відповідь:  “Не  плач,
Бо  Я  щисливий  тим,  що  ти  зі  мною  серцем  й  вірі!”

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169618
дата надходження 03.02.2010
дата закладки 03.02.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2010


Александра Черная

Дорога йде, і я за нею…

Дорога  йде,  і  я  за  нею:
І  знову  поле,  знову  небо.
Мовчання,  гуркіт,  чай  в  стакані.
Нові  обличчя  і  вокзали.
Мости,  вагони,  кілька  колій.
Я  і  не  вдома  й  не  на  дворі.
І  не  біжу,  і  не  місці.
І  сонце  лоскотно  по  щічці.
В  душі  спокійно  і  приємно,  -
Все  в  цьому  світі  не  даремно!
Ще  є  на  Світі  щирі  люди!
Місця,  де  хочу  знову  бути.
Де  побут  й  все  по-українськи,
Де  мова  ллється  мені  мила,
Де  рушники  і  вишиванки,
Де  є  любов  і  вдень  і  зранку.
І  на  вечерю  й  у  ночі.
Де  хліб  із  сіллю  й  калачі.

24.04.2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168095
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 25.01.2010


Biryuza

ЩАСТЯ

Тонкими  пальцями  розтрушуєш  мій  день,
біль  відганяючи,пом"якшуєш  конфлікти.
Слова  руйнує  вранішня  мігрень,
чужої  правди  вже  нема  де  діти..
Живу  рядками  у  його  віршах,
ніяк  не  виберусь  з  маєтку  прози.
Шукає  спокою  надії  тлінний  прах,
а  я  знаходжусь  під  твоїм  наркозом.
Отару  мрій  моїх  ти  знов  кудись  ведеш,
вони  пасуться  в  полі,над  обривом.
І  не  існує  в  світі  більше  меж,
усе  керується  одним  священним  дивом!
Бентежить  шум  і  обіймає  нас  блакить,
про  щастя  в  Бога  можна  не  просити.
Страждання,біль  і  о,солодка  мить,
коли  ти  знаєш,щастя-просто  жити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165910
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 13.01.2010


V. Zolin

Душевный разговор

Когда  солнце  уходит  за  горы  
И  от    липкой  тоски  не  уснуть,  

Мы  с  душою  ведём  разговоры
Про  корявый  мой  жизненный  путь.  

Признаётся  душа,  подвывая,
Что  бывает  ей  тяжко  порой;  

И,  мол,  я,  в  человеческой  стае,  
Не  храню  её  вечный  покой;  

Не  молюсь  ежедневно  и  живо,  
Не  усерден  в  работе  любой;  

Как  все  снобы  —  уж  больно  игривен,  
Как  все  dancing  по  жизни  —  хромой.  

Я  зеваю,  словечки  вставляю,  
Истомл́ённый  бессонницей  вдрызг;  

Да  по  памяти  горкам  виляю:  
Норовлю  между  пакостей  брызг.    

А  что  толку?  
Сегодня  —  не  завтра.    
Никогда,  ни  за  что  —  не  вчера!    

Это  счастье  —  овсянка  на  завтрак,  
И  за  стенкой  сопит  детвора.

В  предрассветном  борении  страхов,  
Без  иллюзий  в  судьбу  заглянуть...

Засыпаем...  
Без  охов  и  ахов...
И  совсем  не  корявый...  
Мой  путь...      




*  Dancing  (англ.)  -  1.  Танцы,  2.  Пляска,
3.  Прыгание  стрелки  прибора,  4.  Танцевальный.  
Здесь  -  ПЛЯСУН.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162079
дата надходження 20.12.2009
дата закладки 13.01.2010


Вера Иосенко

Мужская болезнь. )

Он  ходил  туда  –  обратно,
Не  жалея  ни  о  чем.
Ночью  за  любовь  расплаты,
За  привязанности  -  днём.
Обе  так  его  ругали,
Нерешительность  кляли,
Обнаженными  встречали,  
Изощрялись,  как  могли.
С  ужином  сжигали  свечи,
Похудели  раза  в  пол,
А  в  один  прекрасный  вечер,
От  обеих  он  ушел.
Повернула  здесь  дорога,
Ярче  стали  фонари.
Две  минуты  –  у  порога
Новой  искренней  любви.
То  одна,  теперь  другая
А  по  сути  он  –  один.  
Это  что  болезнь  такая,
У  сегодняшних  мужчин?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165858
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 13.01.2010


silvester

Коты

Собаки,  известно,  -  друзья  человека,
Но  дело  иное  коты.
Они  испокон  тридалёкого  века
С  людьми  существуют  на  "ты".
Для  них  гомосапиенс  вроде  прислуги,
Их  прихотей  верный  халдей.
Кот  сам  по  себе,  и  подруги  в  округе
Ему  поважнее  людей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165192
дата надходження 09.01.2010
дата закладки 11.01.2010


Груздева(Кузнецова) Ирина

УПРЁК (в прямом смысле…)

"Хрупкой  женщине  не  по  силам
                                     возвести  из  бетона  крепость..."

А  кто  тебе  сказал,  что  там  стекло?  -
Да  между  нами  -  каменная  крепость!
Конечно  же,  такое  не  могло
Само  вдруг  вырасти...  
                                       Какая  же  нелепость  -

Вину  за  все  несчастья  возложить
На  хрупкие  и  маленькие  плечи
Той  женщины,  что  обещала  жить
Одним  тобой  в  тот  непутёвый  вечер...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165418
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 11.01.2010