Зосталося на ніжність три хвилини,
А далі – облітатимуть сади.
Старі світлини. Доля швидкоплинна.
Лишися ще на хвилечку. Не йди.
Тремтить несміло серце у прощанні,
Спливає час, відведений для Нас.
З тобою у коханні - не останні,
тож віримо, що промінь не погас.
Через провалля й кручі неминуче
Іще колись заб'ються в такт серця.
Любов найперша – стигла і жагуча,
Співуча, бо немає їй кінця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368459
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 29.04.2014
За каміння чіпляюсь і падаю,
На частини порвались роки,
Піднімаюсь і знову згадую
Всі земного страждання смаки.
Я стаю все сильнішим і мудрим,
Вже я чую не тільки себе
І під зовнішнім лагідним хутром
Чорний смуток вже менше шкребе.
Я навчився єднать паралелі,
Сенс знаходячи в дивних речах
І бурхливі життя каруселі
Я тримаю на сильних плечах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283401
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 05.10.2011
Однажды человеку сон приснился,
как будто шел он с Гоподом по над рекой
и говорил он с ним и на следы косился,
что на песке оставили они стопой
"Твои следы бесследно исчезают,
когда беда предьявит к жизни счет
и помощи твоей остатки тают,
а к цели лишь сознание ведет"
не удивился Бог словам безумца
и на вопрос тот кратко отвечал,
"мои слова утешат вольнодумца,
не покидал тебя в печали я, а выручал,
в дни трудные дитя мое пойми,
когда и разум покидал тебя бесстыдно,
нес на руках, был нежностью к тебе томим
МОИ следы , ты приписал себе как видно!"
и человек, проснувшись, ясно осознал свой грех
и с этих самых пор, возможно, не покидал его успех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164147
дата надходження 03.01.2010
дата закладки 03.01.2010
Я стану янголом, якщо так треба.
Я стану янголом і полечу до неба.
Я стану янголом, здобуду крила.
Я стану янголом для тебе мила.
Я полечу, я віднайду
Шлях до любові.
Я полечу, я віднайду
Життя без болю й крові.
Я полечу, я віднайду
Втрачену мрію.
Я полечу, я віднайду
Твою й свою надію…
Я попрохаю в Бога тепла і доброти,
І щоб ніколи не сумувала ти,
Щоб щасливі очі сіяли сонцем,
Щоби завжди весна була за віконцем.
Я полечу, я віднайду
Шлях до любові.
Я полечу, я віднайду
Життя без болю й крові.
Я полечу, я віднайду
Втрачену мрію.
Я полечу, я віднайду
Твою й свою надію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162143
дата надходження 21.12.2009
дата закладки 21.12.2009
Где же то нежное, хрупкое, белое,
Нами рожденное, нами забытое.
Темные родинки, жесты несмелые,
Губы горячие, сердце открытое.
Слезы хмельные от вереска синего,
Пыльные розы застыли, небрежные.
Пали ресницы, покрытые инеем,
Правобережные, левобережные.
Снова пронзает дождливые сумерки
Наше молчанье, разлуку таившее.
Тихие улочки, старые дворики,
Осень холодная, взгляды остывшие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162048
дата надходження 20.12.2009
дата закладки 20.12.2009
Я втомилася... Мій хворий організм та не менш зруйнована психіка вже не витримує зовнішнього натиску світу.
Я втомилася... З кожним кроком по землі мене залишають сили.
Я втомилася... Відчувати біль душі, яку розривають почуття невпевненості та самотності.
Я втомилася... Кожен крок вперед забирає останні краплі енергії з мого змученого, виснаженого тіла.
Я втомилася... Як набридло доказувати іншим, що я ЖИВА.
Я втомилася... Мене намагалися знищити, та я лишилася.
Я втомилася... Мені здається нині, що краще було б, щоб мене все таки вбили тоді.
Я втомилася... В моєму хворому мозку вирують дивні видіння смерті та життя, якого й не було.
Я втомилася... Жити й знати, що я байдужа всьому світу.
Я втомилася... Знати, що хорошим людям найваще в цьому світі. Ця дитяча, неприхована щирість руйнує їм життя, як і мені.
Я втомилася... Стримувати свої бажання, вбивати в собі почуття і постійно робити так як хочуть вони, та не Я.
Я втомилася... Існувати для інших, які забувають про тебе через хвилину після телефонної розмови.
Я втомилася... Мене майже нема... Я помираю...
Я втомилася... Моє сонце, що зігрівало мене щоранку своїм теплом та ніжністю, поступово перетворюється в холодну, маленьку точку.
Я втомилася... Стукіт серця з кожною хвилиною все повільніше лунає в моїх скронях.
Я втомилася...
Зупинилось серце...
Я ПОМЕРЛА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140411
дата надходження 07.08.2009
дата закладки 20.12.2009
Спізнавши забороненого плоду
упала і піднялась водночас,
Враз втратила і здобула свободу,
Відкривши світ без масок і прикрас...
І сльози капали від щастя і від болю,
Як луснув навпіл мій колишній світ,
Здивовано в руках тримала долю,
де рай і пекло полишили слід...
І падав дощ в сльотаву сіру днину,
І квітнув у душі блаженства сад,
Малюючи життя свого картину,
Вмирала і родилась знов стократ...
Тепер я знаю - рай і пекло поряд.
Та ні, не поряд - сплетені в одно.
Є чорне і є біле - всі говорять...
Насправді - чорнобіле полотно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161991
дата надходження 20.12.2009
дата закладки 20.12.2009