Зи́ми мої студені,
бІлені молоком,
двигані на рамені,
мучені до оском!
Де розгубили стужі,
де почорнили сніг,
що лежите недужі
на бистрині доріг?!
Нині - не до спочИну!
Нині - не до зрікань!
Онде повзе без спину
нам до обійстя твань!
Чвакає під ногами,
бризкає на плоти,
множачи цвинтарями
стерплі від сліз хрести.
Зими мої жорстокі,
вам чи не жаль тих сліз?
Чом зодягнули спокій
і запряглись у віз
Затишків несусвітніх?!
Зморено лежите,
де вже й новозавітні
кривляться на святе...
Змилуйтесь білосніжно,
зсуньте оцю нехіть,
благословенно ніжно
зболених пригорніть.
Розпеленайте світло -
те, що з-під Божих длань.
Перепиніть над світом
цю смертоносну твань!
18.01.24 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003453
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 29.02.2024
Чиєсь життя
вмістилися до шафки
із мріями дітей,
казками про добро.
листи Феліції
і перетворення...
але не Кафки,
і небо,
що до краю
забрело.
Чиясь історія
шубовснула у воду,
печаль, усмішка
і надщерблений
глиняний дзбан.
і пахне море
молоком зі споду,
і плаче море
пошматоване до ран.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986247
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 17.07.2023
Моє несправжнє небо знов дощить...
Несправжні краплі падають на плечі...
Життя - як мить, ілюзія - як мить
такої дорогої серцю втечі.
Весна довкруж, весна - як не весна.
О, Господи, несправжньості над міру!
У пошуках того, чого нема,
безрадно розпорошуємо віру.
Та, може, дощ надуманий оцей,
що так тендітно скрапує в долоні, -
насправді міт чиїхось панацей
від розпачу й одчайної безодні?
І, може, варто змокнути нараз,
аби згубити і знайти розраду,
і хоч на хвильку зупинити час,
якщо - не правду...
19.04.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980692
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 17.07.2023
Затерпають у квітня руки...
Розлітається білий цвіт,
наче білі, незвично, круки,
що востаннє зійшли в політ.
Під ногами – іржаві догми.
Потолочимо, як завжди.
А квітнева розпука стогне,
заціловуючи сліди
Не так то́го, що вже відбу́ло –
більше то́го, що не прийшло.
Стоголосим, здурілим гулом
думка ліпиться на чоло.
Ще гадає, що їй під силу
обійняти стражденну суть,
де на стогін міняють крила
і на страту своїх ведуть.
Кровця крапає темна-темна.
На бруківці – іржавий цвіт.
"Лиш би, Господи, не даремно!" –
чи то серце, чи цілий світ...
Поки квітень затерплі руки
відтирає об срібний дзвін,
розбиваються білі круки
до небілених, темних стін...
29.04.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981711
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 17.07.2023
***
Розхитається море трав -
серед червня буяють грози.
Напишу тобі знов листа:
засмість слова - нестримні сльози.
Прочитаєш його на смак.
Розцілуєш мої печалі.
Серед червня - усе навспак,
і не знати, як буде далі.
І не знати, які громи
закладатимуть вуха й душі.
І якими насправді ми
новоявимось в цім насущі.
Серед цих невгамовних гроз,
серед трав, що згубили стрими...
Головне - не пробігти повз
щось важливе, але незриме.
24.06.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986974
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 17.07.2023
Щастя пахне бузковим цвітом –
тим особливим, коли роса
ще не пошлюблена з теплим вітром,
Небу возносить невинний сан.
Щастя пахне бджолиним співом –
тим по Олексі, п'янким-п'янким,
ще не таврованим жалом гніву
і не приборканим ще ніким.
Щастя пахне пташиним раєм –
тим, що під хмарами тим, що над,
ще про обскубане пір'я не знає,
спрагло п'ючи свій променад.
Щастя правдешнє пахне любов'ю –
тою, мов Божий невидимий торк...
Щастя моє пахне тобою,
поки цвіте бузок...
2.05.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983526
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023
У весняну годину на розкішному лузі
Дарував клен обручку дивовижній подрузі,
А за обрієм ніжно посміхалася доля,
Говорила калині, що то є її воля
Зашарілась, красуня, опускаючи віти,
А її обіймали зачаровані квіти
І схиляли голівки тихо в зелен-травицю
Де їх світ напувала так джерельна водиця
Цю звабливу картину вмить помітили люди,
Рознеслися мотиви неповторні повсюди,
У весняну годину на розкішному лузі
Клен вклонявся низенько своїй милій подрузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981210
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
осінь безмежна
як буква о
блукає у голосі
листя
чекає тебе у
старому метро
натхненно дописує вірші
осінь купує
квіти і час
пакує кудись валізи
замотує зранку
теплий шарф
сердиться трохи
на вітер
осінь м'яка як
буква йот
жовта як груша на дереві
в осені свій незнайомий бог
і свій роман
на папері
осінь не вміє співати
в такт
і танцювати румбу
осінь любить
нас просто так
коли
ідемо за руку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809233
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 10.03.2023
Господи
жовтень твій такий
гіркий і зимний
Господи
ти забрав його в засвіти
зустрітися з татом
його голос досі
блукає за хатою
сидить на лавці
й обіймає студню
Господи
так трудно розуміти твої
промисли
бо біль спалює все з середини
трощить спомини
пересіює час
який нас ніколи не слухає
Господи дай йому меду
і пряників
теплий плед
якщо у дорозі холодно
він любив обіймати маму
а вона тут
плаче без нього
Господи ти знаєш
що ліпше
ти вмієш слухати
дозволь йому бути справа
під крилом твоїм Господи
дай сили сину
який прагне потиснути руку
а вона не відчуває дотиків
витри його глибоченний сум
в кутику рота
Господи
не дозволь світу забути його
присутність
трава що колись косив
най буде йому вічністю
сад що колись садив
нехай родить яблука
Господи бережи його сім'ю здалеку
у якій житиме вічно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809353
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 10.03.2023
я досі зберігаю
у старій шухляді
твої листи
час покрив їх жовтими плямами
твердим відчуттям крилатості
самотністю осені
й небайдужістю наших зірок
які ти щовечора ловив у пазуху
й приносив на наші побачення
а я
нанизувала їх на соломинку
й ховала від чужих очей
щоб не тьмяніло світло
я досі зберігаю
у старій шухляді ноти твого голосу
він наче хвиля морського шторму
збиває мене з ніг
такий солоний і теплий
огортає за плечі світ
лікує рани й спиняє течії
відбуваючись світанком у моїй пам'яті
а потім перетворюється
в зелений спокій що пахне ромашковим літом
насправді час нікудишній лікар
бо не вміє себе зупинити
я досі зберігаю у старій шухляді
твої вірші із газетних шпальт
вони вічно юні
задивлені в небо
закохані в сад де росте наша вишня
дивно
та стара шухляда ті обереги
заколихує завше тишею
присутністю дому і минулістю зим
їм там безпечно
хоч і поряд
інший голос
листи
і
нові
вірші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812226
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 10.03.2023
щось неминуче примусило
спинитись
обабіч твоїх воріт
розпачливе світло вихлюпувалось із погляду жінки
що носить в терновім мовчанні світ
за межею щастя
кімнатних рослин
і коливання слідів
хрипло гугніла драглиста пам'ять
перебутої вчора війни
Маріє
твої парадигми життя
голосом тихим затримались на потрісканих стінах
у старій фотокартці
де молоде подружжя тримає на колінах дітей
і чекає Різдва
ти
зрослась із чорною хусткою зим
білим порухом тиші
щоб приручити смерть на єдину годину
заради пари зелених очей
що неустанно стережуть розпашілі спогади твоїх всемогутніх обіймів
на пожовклій світлині життя
хто тримає тебе у тягучому вітрі?
як загубленість літер
німий телефон
і роз'ятрене небо
ночує з тобою так віддано
й щемно
наче перше причастя
чи
сповідь дітей
несходима пустеля безмежної туги
лягає у ноги
вкриваючи розум бренькотом миль
що долаєш щоденно у пошуках
ліків
загоїти війну
і залишити мрію
прокинутись завтра
щоб чолом обігріти той образ сім'ї
свій космос і свою молитву
врятувавши її
хоч на ще один день
і в тому
вже щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838187
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 10.03.2023
вишневий сироп недільного ранку
на шиї прикраси видінь,
а в горняті чай
одягається в плівку минулого.
де ти,
шукачко власної волі?
нитки твої у шухляді
рвуться у білий простір чужої канви.
я знаю, що ти пишеш вірші
про дощ
про лева
про лютий і вересень,
що завше приходять раптово,
але читати це все не мені.
дні мають здатність танути,
тому я надсилаю ці промені спокою
до вівторка
аби ластівки твоїх слів
прилітали частіше
в недільні сутінки мого міста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581759
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 10.03.2023
промінь вулиці корінням у спомин,
блукала там,
подумки пакуючи валізи,
нанизуючи коралі терпіння
на залізні дротики долі.
з болю твого проростало натхнення,
з жадобою жменями в небо
його жбурляли.
читала сутінкам тексти,
воскресни
і знову помри.
на рахунок тисяча й три
опадаєм...
ця вулиця змусить
колись
більше не прийти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720021
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 10.03.2023
Пагорб з кипарисовою короною
тішитися тобі,
молитись.
Кроки драбиною
в чорне
чи то прозорість
грає відтінки.
відтинаю звичку бути десь поряд
янголом безвідмовним,
сонним провидцем
на полотнах твоїх долонь.
Пагорб з чіткими лініями,
Знаками супротиву
й натяками, що трохи ще
і тебе зустріну.
ожинові сни як квитки додому
і справа не в тому,
що бісер запрошень розлитий.
Я вмію тебе любити і
вмію дихати,
цього так мало для спокою
й з надлишком для весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725723
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 10.03.2023
Любовь как простуда
Пришла и ушла.
И ты ниоткуда
В сердечко вошла.
Теперь отпечаток
Остался в груди.
Рубец на остаток
И жизнь впереди.
Тяжелые камни
Лежат на пути.
И слезные капли
Любви не пройти.
И нет больше следа
Нас ждет лабиринт.
И корочка хлеба
От прошлых обид.
Но хочется счастье
О чем-то спросить.
Но что за напасти
Порвалась вся нить.
И нет мне надежды
Былое вернуть.
Любовь без одежды,
В ней горькая суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969328
дата надходження 26.12.2022
дата закладки 03.01.2023
Цвіте черемха під вікном чарівна й мила,
А я по стежечці іду така щаслива
І промінь сонця заграє, лоскоче тіло
Та ласку й ніжність віддає, як сон уміло
Милує душу кожен раз мені на втіху
І чути звуки навкруги і море сміху
Та додаються кольори з усього світу,
Як милі очі до краси всміхнулись літу
Черемхи квіт такий п'янкий, ох, як чарує,
Краса і літо все сплелось, в мені вирує,
Я захопити хочу світ і утонути,
Його красу до глибини в душі відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962302
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 14.10.2022
Так мене заполонила сонячна краса
і від сумнівів зцілила ніжністю весна,
Обійняла наче ненька дороге дитя,
Провела по довгій стежці сміло в майбуття
Так мене зачарувала листям, що в саду,
Бо відчула своїм серцем, що туди прийду,
Посміхнулась і згадала золоті літа,
Як здружилася навіки осінь і весна
Поєднали всю чарівність у єдину мить,
Тож тепер та неповторність у обох бринить,
Загадкові милі феї в образах краси
Нам дарують дивну ніжність осені й весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962690
дата надходження 13.10.2022
дата закладки 14.10.2022
Осінній сад... Жовтіє листя...
А виноград дощем напився
І, як від браги, захмілів...
Аж довгі вуса розпустив.
Стоїть рудий, як лис Микита.
З ним горобців веселих свита.
Щось там щебечуть, наче діти -
Росою кличуть крила мити.
Здалося - Рай й війни немає,
Бо серце затишок латає...
І я завмерла коло хати
Красою мрії частувати.
А листя жовте майорить
В небесну Господа блакить...
6.10.2022р
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962106
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 14.10.2022
Ти линеш до мене, найкращий у світі,
Даруєш цілунки у милому квіті,
Оті найпалкіші, єдиної мрії,
Торкаєш вустами спокусливі вії
Смієшся. радієш, що щастя ти маєш,
У просторі тихім думками літаєш,
Летиш у безмежність, розправивши крила,
Я знаю, коханий, у них твоя сила
Вмістилося все в них - магічне й величне,
Так рідне для серця приємне і звичне
І шлях той широкий, що кличе у далі,
Що тихо ховається в ніжній вуалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952067
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 03.07.2022
***
Ковтає спрагло
матіоловий нектар
умлілий вечір.
***
Розливаються
пахощі капелюшків.
Чекаю дощу.
***
У літню пору,
у пищанні комарів,
зникає краса.
***
Час йти до хати
нагадують комарі.
Вечорова мить.
***
Хмеліють вуста.
Бджоли у диких ружах
залицяються.
***
Твої цілунки -
ромашкові розсипи.
Квітуче літо.
***
Тремтіння тепла
викривляє повітря
на тротуарі.
***
Серпневі ночі
лунають цикадами.
Переспівати б...
***моя світлина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951926
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 01.07.2022
Я чула ти співав пісні, як милий сад шумів у квітті,
У ніжній трепетній росі купались в розкоші всі віти,
На травах грала акварель - відтінок сонця і кохання,
Розпочинався новий день і неповторний світ зізнання
Співало озеро в далі, мабуть в коханні зізнавалось,
Там ніжне ім'я Наталі із вуст твоїх давно зривалось,
На полонині де краса привітно дарувала миті,
Душа торкалася листка, в якім думки були повиті
Сміялось небо голубе, у позолоті грали трави
І сонце ніжне і п'янке вже натискало всі октави,
А там у затінку де сад - лист відображував події,
Було лиш чути вітру свист де розлітались наші мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944565
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 30.06.2022
А знаєш, очі можуть розказати,
Як вміють вони віддано кохати,
Зі щирістю просити і молити,
Як можуть від сльози тебе звільнити
Заглянеш ти у них - там милі зорі,
Безмежна глибина, ніби у морі,
Небесне сяйво зібране думками,
Уся любов передана рядками
Ох, очі - це, немовби рідне поле,
Де квіти розпускаються в любові
І незабутній ніжний сад у квіті
Та промені грайливі, що у літі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951875
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 30.06.2022
Ось, сиджу я за столом
Та пишу рядки з теплом,
Про чудовий рідний край
Де співає дивограй
Ніжне сонце і блакить,
На гілках роса бринить,
А де квіти у гаю -
Дивна казка, як в раю
Солодить вишневий сад,
Неньки декілька порад,
Захопили вмить думки -
Тихо просяться в рядки
По краплинці, як росу,
Я впишу туди красу,
Мир і спокій на землі,
Всю любов, що є в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951421
дата надходження 25.06.2022
дата закладки 26.06.2022
Як яскравими ночами колихалась гілка,
Промовляла до берези, ох, як серцю гірко,
Поглядала на простори та гадала думу,
Не хотіла чарівниця допускати суму
Але він проникнув в душу, створив веремію,
Не прийшлося вже відчути неповторну мрію,
Але гілка не втрачала в серденьку надію,
Чувся шепіт:"Лиш кохаю, виживу, зумію"
Шепотіла, промовляла, ніби у дурмані,
А слова її губились в сизому тумані
Та вона все не втрачала, берегла ту мрію,
Сміло кинулась душею в дивну веремію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951501
дата надходження 26.06.2022
дата закладки 26.06.2022
У літо везе
електричка -
пейзаж камуфляжний
в вікні,
формується
добра звичка-
усупереч чорній війні
вдивлятись
у світлі шпарки,
де сонце і небо.
Де Бог
читає на вечір
Ремарка
з надією
в кожен рядок.
В долоню кладе
наостанок
шовковиці
теплі рої.
Надщерблені душі
і ранок
шукають шпаринки
в собі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951353
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 24.06.2022
Уперше бачив сльози побратима.
Вони стікали стрімко по щоці.
Той біль, що заховався за очима,
Прорізував на волю шлях собі...
З тобою поєднала нас росія,
Коли безжально почала́ війну.
Країна ця - суцільна алергія.
Як досі існувала - не збагну.
А ми - зелені, юні, небувалі
Стояти осторонь не мали як.
Переплелися наші вертикалі -
Пізнали ми професію вояк.
Ти пам'ятаєш перший обстріл зранку?
Тоді стрибали з хлопцями в окоп.
А як удвох зустрілись вперше з танком
І тіло миттю охопив озноб?
Коли спустились разом до підвалу,
Де кільканадцять тіл лежало в ряд?
Заплакали усі від їх фіналу,
Та ти тримався - ти стійкий солдат.
Коли дзвонили мама і дружина,
Коли не знав, чи їх зустрінеш знов,
Коли так набридала ця рутина,
Ти все одно тримався. Далі йшов.
Ти анекдотів знав, здавалось, - море,
Знаходив спільну мову без проблем.
Ти смуток відганяв, печаль і горе,
Хай у само́го в серці - біль і щем.
Декламував завзято ві́рші Стуса,
А за секунду вже ішов у бій.
Глибокі очі, борода і вуса -
Такий усміхнений, такий живий.
Ми поріднились, стали ми сім'єю.
Мене ти братом називав не раз.
Я ж покохав і серцем, і душею
Того́, хто найміцнішим був із нас.
Кохати друга так парадоксально,
Якщо не маєш шансу на любов...
А ворог наступав уже тотально.
Раптовий обстріл. Вибух. Тво́я кров...
Ми напад їх відбили за хвилини.
Побіг до тебе, витяг турнікет.
Але заціпенів, бо із грудини
Стирчав холодний і німий предмет.
Навколішки припав я біля тебе
І обережно ледве припідняв.
По тілу промайнув болючий трепет.
Тебе трясло. Я щось тобі кричав.
- Тримайся, друже. Тільки не здавайся,
Задля дружини й сина ще живи.
А подумки на шмаття розривався:
"Заради мене сили віднайди".
Ти посміхнувся через силу наостанок -
Застигла посмішка навіки на лиці.
Та, попри те, що це останній твій світанок,
То не твоя́ сльоза скотилась по щоці.
Гадав, що бачу сльози побратима.
Насправді ж сльози падали мої́.
Той біль, що заховався за очима,
Прорізував на волю шлях собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951193
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 24.06.2022
Я ніколи тебе не забуду,
Хоч пройшла вже чарівна весна,
Буду линути щастям повсюду,
Ніби фея твоя неземна
Навіть в літо спекотне і миле,
Прилечу, як пташина у гай,
Де маніжило сонце грайливе
Той сердечний спокусливий рай
Я ніколи тебе не забуду,
Хоч і осінь покриє стежки,
Залишатиму подих повсюду
Та писатиму щемні рядки
Навіть в люті, шалені морози,
Прилечу я сніжинкою вмить.
Милий погляд, як ніби мімози,
Знов в тобі, як весна забринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951255
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 23.06.2022
Кожен день – це пошуки
Тебе у інших.
Сум – прийшов до висновку:
Писати вірші.
Може, хтось і висміє, –
Не маєш сили!
Бо багато в світі є
До болю милих.
Та не треба будь-кого,
Як серце любить.
Бо єдиний висновок –
Єдині губи!
Ти так рідко дивишся
Кудись на мене…
Жаль, давно забулися
Любовні сцени.
Очі пахнуть кавою,
А руки раєм!
Жаль, не гріє лавою
Любов навзаєм…
20.06.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951041
дата надходження 20.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Моя країна у журбі,
окутана війною.
Скажи, чи снюся я тобі -
отам, на полі бою?
Де стільки болю та зневір,
страхіття, сподівання...
Ти в молитви мої повір,
в них сила - без вагання!
Це допоможе в боротьбі -
за кожен крок йде битва.
Скажи, чи снюся я тобі?
В тобі - моя молитва! 15.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950692
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 21.06.2022
Як буревій.
Вставай, знедолений народе,
Прийшла орда – звірина рать!
Убивці злі, кати… не люди,
Настав час їх покарать!
Роками прадіди жадали:
Свободу – воленьку святу!
І всі віки в борні кували
Одвічну мрію і мету;
І нам наказ дали суворий –
Тримати гордо свою честь…
Ворожій зграї – хрест дубовий!
Нам славу, мужність,..благу вість.
Вставайте боронить свободу –
Це наш останній смертний бій:
Рашистів викорчить повсюди
І гн.д своїх,.. як буревій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950937
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 21.06.2022
Розбудив мене цілунок стиха ніжно на зорі́,
Це найкращий подарунок для коханої душі,
Доторкнувся, приголубив, ніби світу божий дар,
Неповторністю повіяв загадкових милих чар
Ніжно сяйвом посміхнувся, ніби промінь восени,
Мелодійності додавши, мовби вітер у листки
І тепло відчула знову, захопивши ніжний стан
Та сховав мене в обійми, ніби ранішній туман
Розбудив мене цілунок стиха ніжно на зорі́,
Це найкращий подарунок для коханої душі,
Ніби квітка неповторна, відчуваючи життя,
Як же гарно, як же добре знов пізнати почуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950813
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 21.06.2022
Подивись на долоні мої,
Все життя розписала там доля,
Дивні лінії зовсім прості,
Ніби чітко виконують ролі
Кожна лінія - шлях про життя
Де прокладена сміло дорога,
Перші кроки у світ майбуття,
Тихий слід, що веде до порогу
Все, як в книзі розписано там,
Кожен крок і окрема сторінка,
Смілий поштовх крилатим думкам
І над кожним прикріплена зірка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950918
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 21.06.2022
[b]Д[/b]ивлюся тихо за вікном вже літо,
[b]А[/b] в серці ще розгублена весна,
[b]В[/b]сміхнуся ніжно дивовижним квітам,
[b]Н[/b]адією, що зваблює краса.
[b]О[/b]хоплена чарівністю повсюди,
[b]Б[/b]оюся щемний спогад ворушить,
[b]У[/b] свііті дивнім де блукають люди,
[b]Л[/b]ікуючись красою кожну мить.
[b]О[/b]х, як мені жорстокість зрозуміти,
[b]А[/b]спектом відобразить почуття?
[b]З[/b]амислюсь, щоби просто уціліти,
[b]Г[/b]ординю вперто вибити з життя.
[b]А[/b] серце не пускає, лиш мовляє:
[b]Д[/b]арма даруєш ти свою весну,
[b]К[/b]раса у них байдужість не здолає,
[b]А[/b] тільки знітить істину просту.
[b]К[/b]рокую я по світу і вагаюсь,
[b]Р[/b]озбурхуючи зважені думки,
[b]А[/b]налогічно все-таки стараюсь,
[b]Є[/b]днаю мудрість і любов в рядки.
[b]Д[/b]ивлюся, за вікном чарує літо,
[b]У[/b] нім краса приваблива бринить,
[b]Ш[/b]кодую, що в жорстокості і квіти -
[b]У[/b] смутку теж втрачають ніжну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951067
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 21.06.2022
Я Вам хочу розповісти, що у світі без тепла
Не всміхнеться і природа, і твоя й моя душа
І врожай не дасть чудовий наша трепетна земля,
Не зросте і не зміцніє у житті мале дитя
Бо лише з теплом, любов'ю - оживає все земне,
Кожна квітка і листочок відчуває щось святе
І пташина і звірята - всі чекають промінці,
Мила посмішка засяє - від тепла лиш на лиці
І радіють сміло діти, як з'являється тепло,
Лише з ним стає так світло і вже радісне чоло,
Тож даруйте милі миті, щирість, ніжність знов і знов
Й запанує в цілім світі - щастя, радість і любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948402
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 26.05.2022
Не хвилюйсь, що літа пролітають
І в саду вже опавші листки,
Пам'ятай, що вони залишають
В колоритах душевні думки
Не сумуй, що зима на порозі,
Скоро снігом покриє стежки
Та тепло нас зігріє в дорозі
Почуттями, що ми зберегли
Не хвилюйсь, за зимою веснянка
Подарує чарівний нам квіт
І у ніжно тендітнім серпанку
Знов всміхнеться красою весь світ
Посміхнись, бо усе розквітає,
Дивним квітом, як нове життя,
А навколо скрізь казка співає,
Що дарує п'янкі відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948324
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 21.05.2022
Складу я колискову з милих слів,
Таких ласкавих, ніби неньки руки,
Торкнусь чолом привабливих рядків
Де вмить заграють неповторні звуки
У них впишу чарівні пелюстки
І неймовірно ніжний промінь літа
Та колоритні осені листки,
Що в вальсі закружляють дивно світом
Додам красу і ніжність почуттів,
Щоби заграло сяйво в колисковій
І забриніло, ніби дзвін світів,
А ми відчули всю чарівність мови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948155
дата надходження 19.05.2022
дата закладки 19.05.2022
Малюю мир на всій землі
Де пролітають журавлі,
З'єднаю вміло кольори
В краю найважчої весни
Несу я спокій в кожний дім,
Щоб не торкався серця грім,
Мрійливу посмішку душі,
Щоб відобразити в вірші
Красу заховану в вуаль,
Що промовляє в такт рояль,
Мелодій бажаних подій,
Що поєднались в світі мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947976
дата надходження 17.05.2022
дата закладки 17.05.2022
Бережу твій ніжний погляд
І здається, що ти поряд,
Всі листи, твої світлини,
Намальовані картини
Бережу, плекаю мрію,
Як зворушливу подію,
Світло ніжне, що на сонці,
Образ милий, що в віконці
Я обожнюю і млію
Та весні завжди радію,
З нею вся душа співає
І красою надихає
Бо весна, як світ надії -
Це найкращі наші мрії,
З нею солодко нам жити,
Як же можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947367
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Ти мене розбуди тихо зранку,
Ніжним подихом зелені трав
Та розшторь кольорову фіранку
Під весняні мотиви октав
Подивись милим поглядом ніжно,
Запали почуття, як вогні
І для тебе коханою вічно
Залишуся на рідній землі
Ти мене розбуди навіть в нічку,
Коли сплять вже навколо гаї,
У волосся вплети милу стрічку
Й заспівай, як в саду солов'ї
Доторкнися тендітно і ніжно,
Ніби місяць чарівний зорі́
І для тебе, коханий, я вічно
Буду також співати пісні
Доторкнись і відчуй, як тендітно
Моє серце бринить і живе,
Як в обіймах коханих розкішно
Відчувати, як стука й твоє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947533
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 15.05.2022
[b]Я[/b]к дивно облаштований наш світ,
[b]К[/b]уди не підеш скрізь чарівність грає,
[b]Р[/b]осте дитя і з тих найменших літ,
[b]А[/b] згодом неповторністю вражає.
[b]С[/b]кладає у буклет усі ази,
[b]У[/b]згоджено із мріями плекає,
[b]Х[/b]вилююче збирає всі думки,
[b]О[/b]крилено у мудрості зростає.
[b]В[/b]еселка яскравіє в небесах,
[b]А[/b], як прекрасно грає кольорами,
[b]Л[/b]истки шепочуть дивно у гаях,
[b]А[/b] віти розмовляють голосами.
[b]Н[/b]аспівую мелодію весни
[b]І[/b] чари всі збираю до краплини,
[b]Ж[/b]иття бринить, як ніби-то листки,
[b]Н[/b]аснагою вражає щохвилини.
[b]О[/b]х, як люблю я дивовижний світ,
[b]У[/b]тримуючи всю його чарівність,
[b]Д[/b]овершую життя з найменших літ
[b]О[/b]біймами, що зваблює тендітність.
[b]Л[/b]оскоче промінь милої весни,
[b]О[/b]х, як до глибини мене торкає,
[b]Н[/b]а тих гілках від ранньої роси -
[b]І[/b]ронію зманіжено лишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947799
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Я йду у дощ…
Там тихе море сліз,
Все, що не вдалось вимовить словами.
В молитвах ранок, вечір, небо, ліс…
Там очі мами світяться зорями.
Думкам вже легше:дихають в синхрон,
Союз з водою – місія пречиста.
Тепер лиш серце взято у полон.
І день, як рік, і світло не на місці.
Давай ще трохи… гаряче у дощ!
І буде сталь у ньому: крап…краплина…
Тримається з останніх… «Азовсталь»,
А дощ не вірить в дні – він зна години.
Проникне в землю, в той підземний світ –
Живильною вологою, сльозами.
До вас дійдуть молитви матерів,
Тримайтесь, рідні, наші душі з вами!
Волаємо до сильних нагорі,
Благаємо ділами й молитвами.
Та поки тиша: дощ - не на порі…
Що ж… грози й злива вже не за горами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947569
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022
У світі пороху і пилу,
війни жахіття і зневір,
тебе торкнуся ніжно, з тилу,
в мелодіях серцевих лір.
Ти відчуватимеш підтримку,
мій воїне-захиснику́,
віддам душевності частинку,
яку плекала в квітнику
свого духовного надбання,
оберігала від негод.
В мені піймай своє кохання,
межи натхненних насолод. 6.05.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947042
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Сиділа зозуля та й стала кувати,
Чому нема стежки до рідної хати?
Війна заховала сліди, що лишились,
У милій окрузі від смутку стомились
Та, як же добратись до рідного дому
І зняти пошвидше непрохану втому?
Зустріти там рідних та їх обійняти,
Я буду стежину всім серцем шукати
Злетіла зозуля та й стала кувати,
Ось, вже відшукала стежину до хати
Та рідна оселя порожня - не мила,
Побути тут довше серденьку не сила
І знову злетіла зозуля у далі,
Думки, заховавши в куточок подалі,
Крилом попрощалась та мабуть навіки,
А сльози лилися з очей, ніби ріки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947172
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Підбирається вже вечір тихо до криниці,
Хоче досхочу напитись чистої водиці,
Шепотить легенько вітам де співають трави
Та запрошує у гості зіроньку з-за хмари
Неповторна, недосяжна, ти спустися з неба,
Щастя більшого у світі вже мені не треба,
Моя люба чарівнице, я вклонюсь низенько,
Щоб була моя кохана ти зовсім близенько
І зоря йому всміхнулась, опустила вії,
А до тебе, щоб спуститись, мої також мрії
Та без неба я загину, втрачу свої сили,
Тож небудемо з тобою разом ми щасливі
Вечір вислухав розмову милої красуні
Та розтанув у туманах в зорянім відлунні
І тепер, коли підходить та пора вечірня -
Посміхається зі смутком зіронька всесвітня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947077
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Рушник лежить у мене на столі,
Я вишивала трепетно руками,
На нім події, що були в житті.
Які мене постійно чарували
Моя хатина мила край села,
Бузок, що заглядав в моє віконце,
А поряд вишня чарівна цвіла,
Її так любо зігрівало сонце
Стежина пробігала у садку
Де полуниці вабили красою
І ягоди смачненькі у рядку,
Вони мене вітали із весною
Так вигравало миле полотно,
На нім для серця - незабутні миті,
Я вклала у майстерність все тепло
Де вся краса з любов'ю вічно звиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946915
дата надходження 05.05.2022
дата закладки 05.05.2022
Хочеться знову полинути в літо,
Сміло вдихнути бузкового квіту,
Пахощі милі троянди, жасмину,
Ніжно вбирати красу без упину
Потім торкнутися тихо рукою,
Вмитися трепетно вранці росою
І обіймати красу щохвилини,
Ніби найкращі дарунки дитини
Сміло підставить обличчя промінню,
Дивно чарівному в світі творінню,
Милим цілунком торкнутися квіту,
Ніжно заснути в обіймах у літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946732
дата надходження 03.05.2022
дата закладки 03.05.2022
Яка ж та радість коротка,
Злітає пострілом час...
І кава вже не солодка
І день без тебе погас...
Душа не вірить в розлуку,
А думка рветься в блакить.
Подай ще раз мені руку,
Хай серце так не болить.
Цвітуть черешні і вишні,
Весна сьогодні в раю...
... Я вірю, втішить Всевишній
Стражденну душу твою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946693
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 02.05.2022
Дякую Квітню за квіти і трави!
Дякую Богу, що сонце зійшло!
Хай принесе перемогу нам Травень,
Віру, надію, любов і тепло!
Хай на землі нашій мир запанує,
Квіти загоять болючі сліди...
Рани і біль може час й залікує,
Пам'ять у душах людських - назавжди!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946692
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 02.05.2022
***
Забарабанив дощ.
Хоч ми в автомобілі
хотіли утекти,
та вийшло навпаки:
потоки водяні
настигли, як обійми,
і заливали скло,
пливли на «двірники».
Ті стрілки розмітали
воду відчайдушно.
Чи вистоять вони,
ніхто не обіцяв.
По мокрому шосе
несло машину-мушлю:
романтика для двох
під захистом дверцят.
Насправді все було
доволі прозаїчно:
ти – за кермом, а я –
за паспортом жона.
Повір, єднає Бог і…
« Anything you need, you…»*, -
Рой Орбісон в авто
зненацька залунав.
І злива вже мене
ніяк не хвилювала.
а ти йому за мить
підспівувати став.
Є музика життя,
якої так замало!
А є такі дощі, -
як істина проста.
.........................................................................................
*« Anything you need, you…» - « Все, що вам потрібно, ви…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883577
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 02.05.2022
Ця війна зруйнувала світ,
ця війна обійшла канони,
стала зчорнена до воріт,
розсипаючи врем'я чорне.
Застилаючи все довкруж -
і стежки, і слова, і зодчих,
і неторканість світлих душ
у старечих руках праотчих.
Відбираючи в матерів
яснооких синів навіки,
що, зростивши у собі гнів,
прийняли його, наче ліки.
Аби кожна кацапська тінь,
що нівечила наші долі,
обернувшись на марну тлінь,
стала попелом десь у полі.
Де проз межі повзе весна,
продираючи враже лико,
цвіту першого білина
заливає свій розпач криком...
....
Ця війна зруйнувала світ.
Ця весна ще тримає віру,
розсипаючи білий цвіт
у чорнезну, глибоку прірву.
21.04.22 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946608
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 01.05.2022
Голуб мене, як хвилю дику,
п'яній у пристрасному шалі,
стрічай вітрами на причалі,
візьми в полон - не треба шику,
без крику.
Цілуй повільно - до безтями,
пройдися по клітинках тіла,
щоб аж душа затріпотіла
і заспівала солов'ями -
морями.
У милозвучних серцю трелях,
нехай у вічність линуть ноти,
тремтять небачені висоти,
у незабутніх акварелях,
на скелях.
В підшкірних фібрах озовися -
танцюй у радісних поривах,
у сонцесяйних переливах,
і ніжністю в мені пролийся -
торкнися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946552
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 01.05.2022
Дев'ятнадцятого квітня
вмить весна в дивах розквітла -
нуль єднала до четвірки,
для Андрієвої зірки -
сонцесяйної, в блакиті,
дарувала щастя миті
медункового нектару!
Побажаєм ювіляру
в 40-кову, круглу дату,
щоб в душі відчув ти свято:
сонця, миру і натхнення,
Вищих сил благословення -
на здоров'я і удачу -
І багатства на додачу!
Ще багато років жити
і ніколи не тужити!
А любов хай душу гріє
і ніколи не міліє -
Діти радують, дружина -
і кожнісінька хвилина
світлим щастям усміхнеться,
і життя хай удається! 19.04.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946554
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 01.05.2022
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
іду вперед, хоч сил нема вже йти.
- Підтримай, Господи! - тебе молю, благаю.
Ти шлях життя свого достойно зміг пройти.
Приймав покірно все, хоч у лице плювали...
під тягарем згинаючись не раз.
Ішов вперед завжди, хоч знав, що там чекали
знущання більші ще, випробування час.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
бо відчуваю, що зі мною Ти.
Щодня міцнішаю і крила розправляю.
Політ чекає... бо зовеш мене:"Лети!"
Я вже не йду... Лечу. Упевнено. Сміливо.
Назавжди оберегом моїм став.
Я відроджуся! І здійсниться моя мрія.
До щастя, Боже, Ти доріженьку прослав.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
піднятися допомагаєш Ти.
Я - Україна! І Тебе, Боже,благаю:
Дай нам свого життя, достойно шлях пройти.
Пущу я паростки серед руїн, мій Боже,
в твоєму світлі зовсім не боюсь.
І велич нашу ще побачать всі народи,
у всій красі своїй я світові з'явлюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946018
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 25.04.2022
Молилось сонце на Великдень,
Не гралося у писанки.
Тремтіли дзвони Великодні,
Пеклися мрії і думки…
- Ой, мій синочку, як ти, як ти?
Лиш рідні очі – втома й кров.
- А в хаті світло, сни пророчі
І вишита в руках любов.
- Моя ти доню, Божа ласко,
Не полишаю молитов!
Як куштувать без тебе паску,
Чи є у Бога той закон?
- Коханий, личко посіріло,
Нема спочинку у бою…
- Я тут: умию, обігрію,
Водиці свіжої наллю.
- Спочинь із миром, любий брате…
- Дівчино, квітни у раю!
- А немовлята, немовлята!...
Усі ви – Янголи в строю.
Лунали дзвони:так боліло…
- «Христос воскрес!» - такий звичай.
Ясніли крашанки і паски,
Народ Великдень зустрічав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945894
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022
сльозинкою у човники долонь
впаду...
зігрій, без тебе так замерзла!
відчути хочу внутрішній вогонь
душі твоєї, стук шалений серця...
твій подих навіває дивні сни...
пробач, я так стомилася з дороги!
прошу лиш - на долонях пронеси
усе життя, крізь відчай і тривоги...
а якщо ні...
то просто відпусти..
я, на зорі, в одне зіллюсь з росою
і долі мене висушать вітри,
раз не судилось бути нам з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521877
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 20.04.2022
молилась би, розніженa, на тебе,
тобі читала б, на ніч, свої мрії,
до тебе прихиляла б чарку неба,
щоб сон солодкий проливавсь на вії...
до ранку цілувала б твої руки,
за те, що мене пестять і леліють,
й твого дихання наймиліші звуки
в мені, щоночі, римами рясніли б...
тобі, себе, віддала б до краплини,
й назвала б cина іменем твоїм,
кохала б до нестями й безупинно,
до самого останнього із днів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523803
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 20.04.2022
...віддавати себе, по краплині, тобі,
надпивати тебе, мов чар-зілля, щоночі
і кохати тебе, божествить, далебі,́
за щастя своє, неповторне, жіноче;
за дихання весни, коли холод осінній,
за признання твої на вустах моїх спраглих,
за беззвучне твоє, душі, розуміння
і за те, що тобою життя моє пахне...
**далебі ́ - правду кажучи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614806
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.04.2022
..коли ранок тихенько сивіє
й затиха колискова у зорях,
ніжно день присідає на вії
прошептати тобі що я поряд;
зачерпнувши у при́горшні сонця,
налива тобі в чашку надії -
випивай їх до дна, щоб збулося..
ти, напевне, від них захмілієш..
а як вечір награє сонату
і дрімливу накине вуаль,
йду тебе, по краплині, вдихати...
але ніч закоротка, на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620863
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 20.04.2022
Щаслива тoбою... яка ж я щаслива!
я в іншому вимірі й інших тонах
і доля моя, імпульсивна й зрадлива,
нарешті спокійна у твоїх руках;
й такі тепер милі і свіжі світанки,
такі запашні круасани і чай,
й щебечу, мов птаха та, безперестанку,
і поряд шлюпочу, немов водограй;
так легко вдихається й віриться в щастя
й так хочеться пити з тобою життя!
о, моє любове, мій соколе ясний,
як довго i важкo до тебе я шла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552879
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 20.04.2022
забери,
пригорни,
вбережи,
заховай у долонях, коханий,
і згубитись не дай на межі
між мо́їм і тво́їм світами...
я втомилась без тебе зело́,
побувавши у долі у приймах,
відігрій моє серце теплом
слів трунко́вих твоїх і обіймів,
і признання своїми вустами
ти щоднини на шкірі тавруй
до екстазу,
до болю,
нестями!
і себе лиш зі мною римуй...
** зело́-дуже
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614076
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 20.04.2022
У нас, як завжди, все чудово-
У вчинках, подіях, словах.
І кожна чергова розмова
Проходить в приємних тонах.
Завжди всяка зустріч - важлива.
І бажаний кожний дзвінок.
І будь-яка фраза дбайлива,
І спільний (не геть) склад думок.
Так, ми максимально розкуті.
Ми взяли свою глибину.
І я, в нашій внутрішній суті
Помітив цікавість одну.
Якими б зворотами мови
Про тебе не думав би я,
Завжди додаю одне слово
Коротке і тепле - моя.
Моя, зі знайомства вже рідна,
Практично вже майже сім’я.
Своя, дорога, необхідна,
Весь час і постійно - моя.
Це слово тобі дуже личить
Ним вкотре тебе обів’ю,
І знову і знову окличу
Моєю, кохану мою.
2020 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945477
дата надходження 19.04.2022
дата закладки 19.04.2022
Гойдає небо хмари білосніжні -
вони кружляють, наче лебединий пух.
а Ваші доторки безмірно-ніжні
здіймають в інші виміри: і тіло, й дух!
Край місяця сховався в хмаровинні,
навпроти сонця, щоб піймати промінці,
в очах у простору - бездонно-синіх,
а Ви малюєте мій усміх на лиці! 10.04.22
* Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944755
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 19.04.2022
Така земля - подумати лишень!
Родючі надра і поля достоту -
Згубили все!.. І лізуть на чуже,
То що ж ви за огидливі істоти?
Із давніх пір лили невинну кров,
Вам карма роду - в'язнути в болоті...
І навіть Бог відрікся їх церков,
Бо вірять там в Антихриста Володю.
Не мають волі, совісті, жалю...
Продажні душі землю ту порочать.
Оцінять їх у пеклі - по рублю,
Бо й там таких не дуже, кажуть, хочуть.
Брехнею просочились до кісток,
Немає вам ні долі, ані віри.
Ви - прокажені світу, ви - ніхто,
Бо є межа і є в усьому міра.
Така земля! - і проклята в віках,
В шкільному атласі - злоякісна пухлина.
Та прийде час і на її полях
Посходять жовті соняхи Вкраїни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944257
дата надходження 06.04.2022
дата закладки 07.04.2022
І хай навіки спалено мости,
Постануть чітко витерті кордони.
О, скільки в цім чеканні гіркоти,
І скільки в цих надіях оборони.
Нехай міста, де темрява і дим,
Сьогодні стали місцем попелища, -
Будуть нові. Міста будуть живим...
За мертвих - помста з карою. Найвища.
Іду з тобою і рука в руці.
Тримаєш міцно, більше не боюся.
Ми той народ, що пустить корінці
І на камінні, а вони пов'ються
У сильні стебла, квіти, у сади.
Вони повстануть з попелу і праху...
Тримай мене, як зброю. І веди
Своїм кривавим визволеним шляхом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944074
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 07.04.2022
Над степом сокіл не літає,
Не тільки верби сльози ллють -
Земля синів своїх втрачає,
Що сотнями до неба йдуть...
За ними янголятка босі,
Жінки старі та молоді...
Земля отямитись не в змозі -
В ній крові більше ніж води.
Яку ж бо треба мати душу,
Її і мужність, і любов -
Сказати ворогу -" Не рушу!"
Й пролити в землю свою кров
За волю й назавжди єдину,
Що ненькою усі зовуть,
За нашу рідну Україну..?
Приймай, Господь, Святі ідуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943537
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 02.04.2022
І ніч глибока, і не спиться,
Ідуть хвилини, як роки.
Гітара поруч і рушниця
Стоять на відстані руки.
Холодний спальник, фотокартка.
Старий надбитий телефон.
І хор думок, про що не варто
Казати їй... Сирий бетон
Вже майже зовсім не холодний.
І страху більше вже нема.
Ти вириваєш з рук Господніх
Надію завтрашнього дня
Собі і їй. Так небагато...
Та вищої нема мети.
І хай для тебе, мій солдате,
Усі схиляються світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941058
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 23.02.2022
О земле родюча, о, скільки покути!
О, скільки покошених нив...
Хто право би мав про весь біль той забути?
- Лиш той, хто його пережив.
А ти ні на мить, ні на жодну хвилину
Не дай їм піти в забуття.
Бо тільки ця пам'ять дозволить людину
Вписати на дошку життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932177
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 29.11.2021
[b][i][color="#730991"]Забери від осені мене
Поверни назад в яскраве літо.
Де буяють мальви дивним цвітом
І нехай те щастя не мине.
Відвоюй мене у днів сумних,
Де дощі з небес течуть крізь сито,
І вітри пророче і сердито
Хочуть геть заполонити сни.
Проведи мене в весняний рай
Де роса бринить на буйних травах,
А проміння лагідне й яскраве,
І ріки казковий водограй.
Укради у сходжених доріг,
Їх у мене досі вже чимало,
Хай зневіра не торкнеться жалом,
Не пусти її на мій поріг.
Не віддай мене лихій зимі
Я ще юна у думках і мріях
Хай на скроні вже лягла завія,
Я не згодна жити у пітьмі[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928519
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 26.10.2021
- Якщо хочеш чоловіка,-
Радить дочці мати,
- То навчися ти, як слід,
Очима стріляти.
І не так, як із рушниці
Можеш постріляти,
Щоб не встиг він отямитись,
Лупи, як з гармати.
Як підстрелиш, то не треба
Роззявляти рота,
Мерщій хапай, тягни в хату,
Тут моя робота.
Оту жертву доведеться
В кухні посадити
І борщем із пампушками
Вже її добити.
А щоб зять не втік від тебе,
Не стрибнув з порогу,
То міцненько біля себе
Прив’яжи за ногу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928038
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 21.10.2021
Іде пара по вулиці,
Бачать ювелірку.
Чоловік, той інстинктивно
Ховає готівку.
Жінка йому: - Ти скупий!
Я давно це знала.
Подивися! Ці сережки
Я рік не міняла.
- Заспокойся, моя люба.
Не дам ні монетки,
Вниз поглянь і подивися
На мої шкарпетки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928533
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021
Батько сидить за кермом,
Пильність не втрачає,
Ну, а мама, як завжди,
Все його повчає.
Донечка в салоні ззаду
Це спостерігає,
Потім дитя нетямуще
У батьків питає:
- Тату! Як ти жив без мами?
Не знав, що робити.
Хто ж тебе тоді навчив
Машину водити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928367
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Це - просто осінь, просто жовтий лист,
як жовта купіль для душі тремкої,
утомленої тугою й двобоєм
з собою і зі світом суєти.
Оця жовтіть - така собі відрада,
допоки ще не дощ і мокрий сніг.
Цей жовтий лист мені, як оберіг,
ці голі крони - як одчайна правда,
Того, що час, мірило надземне,
не пандерує жодного, нікого.
Усе, що є - від Бога, і до Бога
щомиті нас веде, веде, веде...
І цей Едем жовтневий - ява з'яв
святих нетлінних в німбах золотавих,
коли довкруг розходяться заграви,
коли іскриться світлом від заграв.
Коли усе, що маєш - тільки мить
на те, щоб доторкнутись і відчути,
як проростає небо від спокути
у золотаво-лагідну блакить.
В цю просто осінь, Господи, з душі
тобі вклоняюсь за ярке прозріння!
Скидаю долі тугу і каміння,
і, доки ще не падають дощі,
пірнаю в це яскраве жовтопіння,
пірнаю в це яскраве жовтопіння...
17.10.21 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928390
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Я хочу рожевою квіткою,
зростати в твоєму саду.
Чи поруч ходити лебідкою,
зривати траву молоду.
Я хочу сіренькою пташкою,
співати край твого вікна.
Цвісти біля хати, ромашкою,
лише б не сама, не одна...
Я хочу достигнути вишнею,
щоб ти мене в кошик зривав.
Колючою ружею пишною,
нікому, щоб не дарував.
Я хочу у зоряний вечір,
летіти мов пісні струна.
Щоб ти обіймав мої плечі,
лише б не сама, не одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843466
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 19.10.2021
А ти шукав кохання неземного,
В зимових барвах холоду й зітхань,
Щось неймовірно чистого й гіркого,
Вливаючись у волю із зізнань.
Любов’ю напивався у повернень-
В оазі задихалася печаль.
І тільки погляд у самотності пояснень,
І стогін слів, і крик в розлуки, даль.
До щему божеволіли світанки -
Солоний смак у серце зазирав,
І у думках заплетені альтанки -
Холодний вітер душу лоскотав.
Чого шукав кохання неземного?
Так паморочить втіха пишну мить,
У ностальгії подиху - чудного,
Сльота весни нам мрією щемить...
(С) Леся Утриско Воробець
Картина заслуженого художника України , Анатолія Марчука
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904440
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 18.10.2021
Багряніє у осені сад,
Пожовтіли зажурені клени.
Ти забула усе, що казав.
Ти не згадуєш більше про мене!
Там, де вчора блистіла роса –
Завтра паморозь буде ясніти.
Ти забула усе, що казав,
Ніби жовтень слова мої витер.
Я ж тобі тільки все це сказав! –
Коли ранок у небо постукав,
Прохолодна осіння сльоза,
Обпікає хвилину розлуки…
Падолист розгулявся. Хоча –
Я чудово тебе розумію!
Бо зі мною проводити час
Не найкраща осіння затія.
14.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927964
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Эх, судьба моя…
Эх, судьба моя – тельняшка:
Тёмно-бела полоса!
То сироточка… бедняжка,
То в брильянтах, как роса;
То в цвету весеннем бродишь,
То – в осенней суете
Грусть печальную заводишь
Растянувшись на кресте.
Тех, кого любил безмерно –
Недоступны, разбрелись…
С кем грешил коварно, скверно –
Буйства томно улеглись.
Затянуть бы пояс страсти
Настрадавшийся души,
Излечить зелом участье –
Зов вопящего в глуши.
Предреклось, молиться Богу –
Врачеваться на миру,
Что б в погостную дорогу
Проводили… по добру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924388
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 22.09.2021
Запитаю в поля , де росте тополя,
Запитаю в річки , де мріє верба ...
Ой чого тернова в України доля ?...
Ой чому невтішна у неї судьба?...
До калини в лузі серцем пригорнуся,
Піднесу до сонця кетяги й гілля.
Я за Україну Богу помолюся,
Бо стогне від болю зранена земля.
Хрести і могили рідну землю вкрили,
Гинуть наші хлопці на Сході в боях
Материнські душі чаєчками квилять...
Рясно вмитий кров'ю наш до Волі шлях.
Освіти нам , Боже , дорогу тернову,
Дай нам сили вийти із пекла війни,
Щоби ми у мирі всі зажили знову
Й живими вернулись Герої- сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925890
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 22.09.2021
Іще палають айстри під вікном,
Лелеки в небі ще не клекотіли,
Не впали сиві зливи на село,
А ти уже здалася - пожовтіла...
І стільки в то́бі золота, краси -
Усе життя б дивився невичерпно.
Горить, палає листя - не згасить,
Немов свята. Свята, та не безсмертна...
І жовтий килим стелиться до ніг,
І стогнуть віти, та ніхто не чує.
Шепоче вітер: скоро білий сніг
Холодними губами зацілує...
Зима не вічна! Будуть ще літа́!..
То чом же смуток душу огортає?
Щемить у грудях, бо берізка та -
Це, на́че, не хто і́нший, як сама́ я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925041
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 21.09.2021
Когда приходят чудеса?
Когда, казалось бы, не веришь.
Когда устал упорно ждать
И день за днём считать потери.
И не полос черёд, а тьма,
В душе извечная простуда.
Где новый день тебе - тюрьма,
Какое тут уж будет чудо?
Нет ни желания, ни сил
И к жизни, в общем, нету страсти.
Когда устал и отпустил...
И, вдруг, как снег, свалилось счастье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925084
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 21.09.2021
Дмухає холодом вечір осінній,
Струшує листя з густих верховіть.
От би до діда у теплі обійми -
Поглядом рідним душу зігріть.
Дід у старому, як всесвіт, кожусі
Візьме мене під незриме крило.
Лютих вітрів я тоді не боюся -
Маю у серці любові тепло.
Пе́чена пахне картопля у грубі,
В по́пелі миска і пальці - дарма́!
Так нам раде́сенько, за́тишно, лю́бо,
І щасливі́ших у світі нема!
Дід пригадає всіляких історій,
Стільки розкаже про світ у казках!
Тільки не долю. Не хоче про долю, -
З піснею буде іти на вустах.
Стелиться мрякою вечір осінній,
Лізе під комір вогкий туман.
От би до діда у теплі обійми...
В спогадах - ось він, а в хаті - нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925740
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021
Любов помиратиме боляче,
Як в осінь пожухлий листок,
То з криком про милість світ молячи,
То мовчки забившись в куток...
В безвиході - навпіл зламається!
На мить оживе серед мрій
І в тиші в дорогу збирається...
Чи є хтось, хто скаже їй: "Стій!"?
А тиша - ні кат, ні заступниця...
З надією, що не кінець,
На землю від янголів спуститься
Крізь хмари!
У ніч!
Навпростець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901218
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 20.09.2021
Забутим словам говорили відрадні надії.
Збентежений вітер тривожні думки навівав.
Лишались сліди із просоння, мов плями на тілі.
Те літо, той серпень давно вже мені відспівав.
І знову спад літа, день зменшує вимір у часі.
Зарання вкладається сонце у лігво своє.
Лягає на присмерк в своїй прохолодженій масі
вечірнє повітря, і роси поквапливо п’є.
Ще промінь голубить останки недавнього літа.
Він відплески радості хватко у днях заховав.
Та тиха мелодія щастя, у серці зігріта,
мені виграє вже на струнах печальних октав.
Снує сонний ранок в задимлені хмари туману.
І сонечко стиха сковзає в його сизий дим.
Втирається осінь невидимо пасмом обману,
ховаючись нишком за сяєвом дуг золотим.
Згорає в бурштині проміння так болісно літо.
Стернею оголення дихає мліла земля.
І там, де недавно шуміло замріяно жито,
Чорніють ріллею давно вже спустілі поля.
Лелече прощання навіє сумбурну тривогу.
По краплях стечуть у любові напоєні дні.
І радість відійде назавжди в далеку дорогу.
Й зітліє остання надія моя у вогні.
Той залишок днів не приносить у серце розради.
Відходить знов літо й відносить з собою тепло.
І страх обгортає від того, що довго чекати,
й з надією жити , щоб тільки скоріше прийшло.
І знову брести крізь холодні засмучені ранки…
Отой кінець літа мені дні прощання згадав.
Пішов…, і тумани закрили прозорі світанки…
Те літо, наш серпень… давно вже в мені відспівав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925670
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021
А я тоді в твоїх очах пливла… .
Пливла недовго, й раптом, потонула.
Троянда щастя в серці розцвіла.
А як це сталось, я і не збагнула.
Блакитні очі, наче небеса,
мене несли у невідомі далі.
Весь світ заполонила їх краса
та розсівала сонячні спіралі.
Палав любов’ю вогник теплоти
і щастям наповнялися години.
Чарівність днів вдихнув у мене ти
І все життя піднялось до вершини.
Як подих наших ніжних почуттів,
розсіювались зоряні потоки.
І завмирало все уже без слів:
збігали тижні, місяці та роки.
Ті очі через всі мої літа
сіяли дивовижними вогнями.
У них теплилась мрія золота,
трояндовими звита пелюстками.
І тільки стукіт серця зберігав
цю тайну, не довірену нікому.
Бо вперше і назавжди, покохав
й з’єднались долі в подиху одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925667
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2021
У кожного є такий період - сезон дощів і розпачу, -
Коли хочеться розшнурувати темінь,
як сукню,
Щоб вигоїтись від недуг.
Ба більше - щоб всі сумніви викотились гронами
З надрізу душі,
Щоб одночасно стати собою.
Треба скинути
з серця паморозь,
Переболіти відлунням сутінків,
Щоб зарясніло серце квітами восени.
Аби відчути найсуттєвіше - треба
Розминутись з втраченим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924851
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021
Ти би міг і втопитись у ліриці нашого світу,
Задихнутися від маринованих вічністю рим.
Ти не вивчив ні букви з моєї душі алфавіту,
Тож нічого страшного, що ти так і будеш чужим.
Ти б заплутався у пунктуації мого лиш серця,
Збожеволів від звичного надлишку твоїх цитат.
Як би нас не ділили, та ти з мого світу не стерся.
В мене віри у тебе десь так на мільярд кіловат.
Ти б розтанути міг у транскрипціях нашого світу,
Розчинитися у атмосфері кислотних образ.
Та ти досі ще носиш у серці, лиш мною зігріту,
Припорошену часом, безглузду надію на "нас".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422729
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 11.09.2021
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 11.09.2021
Т.Г
Вкради мене,прошу тебе, вкради!
Сховай високо в горах,серед лісу,
Чи віднеси безсилу до води,
Заспокой втому,завари мелісу.
Вкради мене,хороший мій,вкради!
Закрий собою від усього світу.
Втомилась я від болю, від біди,
Прагну розради в ароматі цвіту.
Вкради мене,на зло усім вкради!
Не слухай застороги й пересуди.
Будемо вільні,заметемо всі сліди,
Дарма,що осуд ширитимуть люди.
Вкради мене,хоча б на мить вкради!
Забуть про розум,мрії більш важливі.
І десь у пахощах ромашки й череди
Два серця будуть повністю щасливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264642
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 11.09.2021
[img]http://www.traumaweb.org/Data/UploadedFiles/SitePages/35-sImg.jpg[/img]
Кажуть, найсмачніша ягода – та, що вкрадена,
Кажуть, найбільша любов – та, що після втрати.
Боже, в мені без нього така Маріанська западина,
Рвати би вії та шкіру, а не те що лікті кусати…
Боже, без нього будинок – суцільна дірка,
Вікна продуло, стеля від розпачу хилиться.
Світ став мені, як одвічна бананова шкірка,
Падаю стільки, що скривлена віри потилиця…
Спокій – далеко не те, що диктує втома,
Скрипка гниє із надірваною струною.
Боже, я знаю, що в тебе між хмар, як вдома,
Тільки дозволь відчувати, що він зі мною…
P.S. Найрідніші не ідуть із серця, як би не махала панянка з косою..
Ти зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449071
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 11.09.2021
Я в ночи то ль спала, то ли бредила,
Старый месяц сиял за окном.
Я спросонку случайно заметила -
Моя Жизнь пробегала мельком.
Рассыпала мечты мои россыпью,
Измеряла шагами года...
Я вдогонку тот час за ней бросилась
И спросила: - Идешь ты куда?
- В направлении солнца заката
Я иду неизвестной тропой.
И дорога моя - без возврата,
И судьба выбиралась...тобой!
Лишь в конце путь становиться млечным
И для всех открывается дверь,
Там двояко является Вечность:
Или Бог заберёт, или Зверь...
- Без оглядки бредёшь в полумраке,
За собою сжигая мосты...
Ты помедли с размашистым шагом!
Ну зачем так торопишься ты?!
Словно ведьма она хохотала,
Блеск очей, будто пламя огня:
- Людям жизни всегда будет мало,
Не мечись, не догонишь меня!
Я вопила: - Чего же ты хочешь?
Может, золота? Ярких камней?..
И бежала за ней что есть мочи,
Но неслась она вдвое быстрей.
- Я любое отдам награждение!
Стой, недобрая, остановись!..
Утром я поняла, что Движение -
Это просто и есть сама Жизнь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924408
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 11.09.2021
Згоріле багаття покошених трав,
Легеням від диму бракує повітря,
Як жаль, що коханню я сам відламав,
Неначе кинджалу, заточене вістря.
Всю пристрасть порізану вщент на шматки,
На срібній тарілці, любов в чужі руки
У римах слова, що складав у рядки,
Віддав, залишивши лиш біль від розлуки.
З покошених фраз, що згоріли давно,
З розпечених літер мов з іскр із багаття,
Зібрав і сказав, що люблю все одно,
Спаливши на клаптику грішне признання.
Обпечене серце ще в грудях щемить,
Знов кожної митті той дим розриває,
Рамуючи в стрічку життя, кожну мить
А пам`ять на дольки, любов грішну крає.
Забути миттєвості грішних тих днів,
Очистити б груди від диму їдкого,
І визнати вже, що я сам так хотів,
Замкнути розірване спогадом коло…
Забути, спалити, віддати любов…
Хотів не кохати, зробити, як краще…
Ось тільки сльозу я змахну рукавом,
Біль випивши зранку із кавою натще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924705
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021
Не викидайте ви людей на призволяще,
Не плюйте в душу, не ламайте серця цвіт.
Бо так багато людських в світі цьому значень
І зовсім мало справжніх, добрих, теплих слів.
Не прокленіть, не сипте втратами і болем,
Не сійте кривдою та злом, не тіштеся упадкам.
Навчіться босими ходити літнім полем
І добру пам'ять залишати в спадок для нащадків.
Не падайте в колюче терня при дорозі,
Не змішуйте палітри гордості й терпких образ.
Не варто гріти свою душу на морозі,
І в заздрощах топити уривки мрій і добрих фраз.
Не засівайте світ ви брудом і камінням,
І руками злобу й осуд не торкайте.
Прощати - це не просто дар, а людське вміння,
Яке нам Бог велів щодня в собі плекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856576
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 09.09.2021
Моє ім’я тобі вчепилось в глотку,
Як генетична вада мовленнєва.
Так повелось:
Якщо Адам любить шарлотку,
То в цьому неодмінно винна Єва.
Якщо у Данте хист ковтати драми,
То це вина святої Беатріче.
Приходь сьогодні лікувати шрами,
Ще хоч разок побрешемо у вічі.
А потім йди. Втікай від фаталізму
Розкушуй від напруги зубні пломби
Накачуй силіконом нерви, тромби
Бо ти ж не винен, що в силу трагізму
Став жертвою моєї гекатомби
В ім’я не ампутованого егоїзму.
Моє ім’я тобі вчепилось в м’язи,
Виводь його відбілювачем, хлором.
Перемагай у собі відчуття відрази,
Торкатися мене, мов биту кором.
В тобі хлопча ніяк не постаріє,
В мені – суцільні лазарети та в’язниці.
Але чогось мене смертельно гріє
Твоя брехня, накидана в зіниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426007
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 31.08.2021
Я не хочу облизывать те фразы,
Что где-то засверкали в серебре
Они фальшивы. Ну а я, зараза,
Так не хочу погрязнуть в мишуре
Я не хочу искать себе удобства,
Тем создавая неудобства для других
Мне так противно всяческое жлобство
И не терплю чужих среди своих
Я ухожу когда бывает тошно
В тарелке не своей я сам не свой
Пусть говорят: «Ну как же? Всё роскошно...»
Мне неприятно аж хоть волком вой
Я не ищу глумлений для забавы
Издёвкой любят многие играть
Жестоко насмехаться, потешаться
Привыкли люди мерзко поступать
Я не хочу заигрывать с судьбою
Хитрил-мудрил, но это уж претит
И не хочу сливаться я с толпою
Поскольку я отдельный индивид
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919945
дата надходження 19.07.2021
дата закладки 27.08.2021
Одиночество звенит пустотой
Мысли включены
на полную громкость
Сам себе ты:
"Такой и сякой..."
Видя в зеркале чашки
ничтожность
Ветер нагло терзает отлив
и жестянка грохочет
по нервам
"Ящик" выключен,
но негатив
без того открывает
резервы
Мимо день,
мимо ночь,
мимо всё
незаметно,
неспешно
проходит
Одиночество всюду снуёт
и с ума меня
медленно
сводит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915517
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 27.08.2021
Мы скатились в гражданский брак
Слишком быстро - за две недели,
Вроде классно всё, вроде так,
Ты поёшь мне и мягко стелешь,
Варишь кофе, смеёшься в такт
И встречаешь со мной восходы.
Только тесен любви гамак
И лишает меня свободы.
Я ж хочу перекур, антракт
Или что-нибудь в этом роде...
Снять рутины с себя пиджак,
Сбавить лишние обороты,
Сделать вид, что союз - пустяк,
Звук фальшивой чужой банкноты,
Завалиться, смеясь, в кабак
И, подвыпив, спросить: "А кто ты?"
Ты б ответил мне: "Как же так?
Мы вчера с тобой спали, ели..."
Не хочу я в гражданский брак -
Мы прожили в нём две недели!
24.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923157
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 25.08.2021
Нам на зміну приходять інші
Люди, мрії, таємні сни.
Часом навіть забуті вірші
Набуваються новизни.
Все йде ходом своїх історій,
Часом правильно, часом ні.
І лиш в тиші такій просторій
Знайдеш істину давнині.
Ми складаєм свої маршрути
І курсуємо ними вдаль.
Зупинися себе почути,
Щоб вернутись на магістраль
І продовжити рух, як звично,
Скільки би не судилось літ.
Ми ніскілечки тут не вічні,
Тільки часом лишаєм слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908787
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 24.08.2021
…И вновь пишу я стихи
Как будто бы нечем заняться
Я с жизнью всё время на «ТЫ»
И прошу её не меняться.
Не менять миллион по рублю…
Не менять коней, что несутся
Лишь к известному Богу концу
Где не будет дано мне проснуться…
Ведь у жизни моей есть характер
То сладок, то горек на вкус
Не теоретик занудный - я практик…
И её я совсем не боюсь !
Не боюсь сюрпризов нежданных
И дней зыбучих песков…
Не купаюсь я в искрах алмазных
Ко всему , что в жизни – готов…
На живом - ведь всё заживает…
Лишь шрамы на сердце, в душе
Иногда остаются… бывает -
Придают они силу лишь мне.
Но всё же - хочу быть я честным
Не смог бы жизнью я жить
Если б не было главным в ней местом
Способность дружить и любить !
©Семён Кацыв. 10�12021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900810
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 24.08.2021
Не обещай меня озолотить -
Озолотишь осеннею печалью.
Не обещай всю жизнь благодарить...
Не надо, если чувства станут данью.
Люби сейчас, на то отпущен миг.
Не ожидай ни кары, ни награды.
Родится ль завтра вдохновенный стих,
Иль откровенная строка досады.
Летит ни первый, ни последний снег,
(Укроет землю, или вновь растает...),
А ты под ним - всего лишь человек,
Что будет завтра, только небо знает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 17.12.2015
перебудемо час до весни,
поки капне зі стріхи на скроні -
занадто терпимі до болю,
ми тільки складаєм долоні,
аби далі йти
розмови буденні
з утроби
вичерпують суть усамітнень
вовтузять тіла між кімнат,
шукаючи сонця й ілюзій
птахи покидають навзнак
лише залишаються люди
сідати
у мертвий літак
під небом вітри затихають
від тиші згасають міста
і добре б знайти, що шукаєш,
не дочекавшись
світла
30.11.2015, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625164
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
"Не жалею, не зову, не плачу..."
С.Есенин
Шелестят снова листья осенние,
Фонарями аллея горит...
В тишине почитаю Есенина,
Пока парк позолоченный спит.
Не заманит меня вишня пьяная
Похмелиться в былые летА.
Даже если была бы желанная,
Обманусь, что отныне пуста.
Что растерзано жизнью, растоптано,
Пылью пало на битом стекле...
Горделиво любовь дверью хлопнула
И сгорела в осеннем костре.
А листва опадает осенняя..,
(Упокоиться время велит),
Не взволнуют былые мгновения,
Но предательски сердце щемит.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608736
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Ранок зарядив, як з кулемета,
І січе дощами по дахах.
Наче пережована касета,
На антені тужно квилить птах.
На дроти влягаються бемолі,
Ніби в нотний зошит на рядки,
І пливуть строкаті парасолі
По лискучих вулицях міських.
Де-не-де листки, мов самокрутки,
Осінь підпалила і димить
І пузаті напхані маршрутки
Труться між автівками й людьми.
Мов нитки тонкої павутини,
Що вгорі недремно тче павук,
Падають курсивом безупинним
Краплі на розмитий сірий брук.
Випадаю в ранок, наче грушка,
Випадково збита вітерцем…
І холоне ледь надпита кружка,
І пустіє дім, як деревце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609389
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Скінчилось літо сонячно-щасливе!
Я вже до тебе, мабуть, не прийду...
Горять у листі синьоокі сливи
І пахнуть стиглі яблука в саду...
І пахнуть стиглі яблука в саду
Моїм дитинством босоногим, давнім!
Я двічі в одну річку не ввійду
І щастя не знайду у сні уявнім...
І щастя не знайду у сні уявнім!..
До тебе вже згоріли всі мости!
І пахнуть п`янко яблука прадавнім,
Його не повернути й не знайти...
Його не повернути й не знайти,
Усе втонуло в росянім тумані...
Залишилося сонечку зійти,
Щоб висушити сльози - роси ранні...
Щоб висушити сльози - роси ранні,
З туманом відпустити всі жалі...
Стоять дерева в жовті шати вбрані
І тихо пада листя до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609400
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/4/78/467/78467579_89aa51b4ee2e.png[/img]
Вбираєш останнє серпневе тепло –
Повільно, маленькими дозами…
В динаміку чути знайоме “Ало,
Вітаю Вас! Ви в зоні осені…
Замовте собі щось мінорно-легке
І будьте на гребені спокою”.
Гора настовбурчила свій ірокез,
Фарбований теплою охрою.
Немов монотонністю вібродзвінка,
Повітря розгойдане осами…
У сховку затиснутого кулака
Снить бабка смарагдово/росяна –
На згадку про літо маленький презент,
Що віє теплом безтурботності…
Ти, наче забутий всіма абонент
У зоні своєї комфортності.
Іще не перейдено всі рубежі,
Не зміряно сту́пнями босими…
І бабкою серпень вібрує в душі,
Та вже… поцілований осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601037
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Прощання, прощання, прощання, -
За роком минає рік.
І, знаєш, скажу без вагання:
Ти - люблений чоловік.
Хай небо буває з грозами,
І ранок - одна імла,
Та якось всього в нас дозами:
І холоду, і тепла.
І якось всього в нас мірою,
що скаржитись - навіть гріх.
В бурхливім життєвім вирію
Рятує мене твій сміх.
Рятує плече підставлене
в хвилини й години мук.
Разом сильнішими стали ми,
Не розмикаючи рук.
В тиші такій оксамитовій
Збивається часу лік.
І хочу мовчати світові:
Ти - люблений чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595889
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Тихий спокійний вечір для розмови,
Коли твій стан не відчуває втоми.
У венах слабкість, на вустах солодкий трунок.
Приймаєш мить, як подарунок.
Підкошуються хвилі вогнику, що поруч,
І оберт голови праворуч чи ліворуч,
Всього лиш рух даремний,
Тому що ти один,
Самотній, хоч натхненний.
Спітнілі вікна, павутинка у кутку,
Перебуваєш сам в мелодії танку.
А за вікном лунає голосіння,
Чужих людей, звуки спасіння.
Життя вирує, там за шкарлупою,
Куди в своєму стані ні ногою.
Погляд у гору, в стелю, та крізь стелю,
Проносить віру та надію повз пустелю.
Долаючи десятки років,
Минулих та майбутніх,
Нездійсненних кроків.
Доносячи до вуха того, хто почує,
Свій крик та відчай, що лінчує.
Молитвою ти зустрічаєш сон,
Тоді, коли душа і тіло засинає в унісон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575313
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 07.07.2015
Я самотній, наче птах.
Хоча птах - це також воля.
Понад мурами кружлять,
Відшукати свою долю.
І над вами сміючись,
Поглинаючи самотність,
Розумію, що не сам.
Бо зі мною — безтурботність.
А якщо зустріне туга,
В ніченьки спитаю я.
Де шукати мого друга,
Що літав би так як я?
Погляд свій зверну на зорі,
Що підказували шлях.
Шлях до місяця, за обрій,
Де колосся у полях.
Де під стріхою з соломи
Колисалося дитя.
Ще не знаючи самотність,
І з любов'ю до життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574608
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 07.07.2015
Будь велетом між націй, мій народе,
Блакитно-жовтий стяг свій розгорни!
Стоять на варті миру і свободи
Твої відважні віддані сини.
Козацька кров нуртує в їхніх жилах
І сонцем сяє тризуб золотий.
Тебе веде могутня Божа сила,
Народе мій, здіймайся і світи!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
Будь гідним предків, гордих і завзятих,
Твори щодень історію нову.
Хай ворог не посміє зазіхати
На гетьманську прадавню булаву.
Залишмо у минулому руїни,
Скажімо ворожнечам твердо “Ні!”.
Будуймо славне “завтра” для Вкраїни –
На благо наших дочок і синів!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 03.07.2015
У шелесті замріяного вітру
Твої розтануть росяні сліди...
Як пустка, стане все безмежжя світу,
Душа - немов пустеля без води.
Кульбабко-парашутиком у небо
Я б за тобою з вітром полетів!..
Душа у вирій проситься до тебе,
У вимір ще не бачених світів!
Прив`язана умовностями світу,
Не може відірватись від землі...
Лети, лети без мене в тепле літо,
А я свої причалив кораблі!..
Я залишусь лиш натяком невинним:
Що не було, того й не повернуть...
Впаду до ніг я пухом тополиним...
Мене не згадуй... І про все забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591225
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Сьогодні дощ посіяв в серці тугу,
Осінній настрій, смуток і печаль...
І виграє на серці щемну фугу
Самотності холодна сіра сталь.
Сьогодні заховаюся у себе
І питиму ковтками світлий сум!..
Чомусь у серці виникла потреба
Побути серед сумно-світлих дум...
Я відшукаю в колі суму спокій,
Журба піде й не потривожить більш!
Прийде спочинок тихий і глибокий -
Сум вихлюпнеться римами у вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590553
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Усе тече, ганяється кудись…
Хіба стрімке життя – це наша школа?
Постій-же, літо, досить, зупинись,
Чекай секунду.
Роздивись навколо:
Поглянь, який світанок золотий!
Які яскраві аромати раю
І як старі дерева і сади
Біля квіток ніскільки не вмирають!
А як всю ніч закохані стоять!
Яка любов їх ніжна,
щира,
рання,
Як тепла річка, гори чи поля
Нагадують про вічне,
Про кохання.
Ця тиха хвилька вічністю несе.
Стривай же, літо!
Чи, скажи, куди ти?
…Бо так злетить життя, любов і все,
Якщо не зупинятись, щоб
дивитись.
25.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589821
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Над Россией вороны вскружили,
Заалел багровый небосвод...
Это не Немцова застрелили,
Это расстреляли весь народ...
Очень тихо приструнили нацию
И людей окутал жуткий страх…
Заведя страну свою в прострацию,
Обезумел каверзный «монарх».
Ведь "царёк", без роду и без племени,
Потянул родных сестер* ко дну.
Как же мало нам осталось времени,
Чтоб предотвратить чуму-войну...
У Кремля шакалы злобно взвыли,
Чуя нюхом путинизма крах...
Это не Бориса застрелили,
Это стал убивцем** ваш "монарх".
10.06.2015
Родных сестер* - две нации.
Убивец** - раньше так называли убийц. У Ф.М. Достоевского - Родиона Романовича Раскольникова - за убийство старухи-ростовщицы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586470
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Спробуй не впасти духом, коли несила
Стати собі опорою в час важкий…
Знаєш, простіше взяти і скласти крила,
Пилом припасти, наче старі книжки,
Десь на поличці долі, всіма забута,
Вирвана із корінням з-поміж своїх…
Спробуй закрити вуха й себе почути –
Десь ворухнеться ноткою чистий сміх...
Світлий, наївний, добрий, тому, і щирий,
Наче колись в дитинстві: тобі десь п’ять,
Може і трішки більше… Дощу пунктири
Б’ються землі у груди і мерехтять.
Плавиться світ у ртуті хмільної зливи
І шурхотять намоклі перуки крон…
Що тобі дощ? Ти зараз така щаслива!
Небо легке, мов росами вмитий льон…
Там, де дощить, там завше веселка сходить –
На горизонті барвами грає пруг!
Спробуй сюди приходити в мить негоди –
Гроз безпросвітних, бурі та завірюх…
Нащо шукати щастя в захмарній зоні?
Рано чи пізно втомишся, давши збій…
Так, як перлинка в мушельці безборонній –
Так цілий Всесвіт криється у тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583887
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 06.06.2015
стануть мені холодніти ймена на півзвуці
рухом руки відчеплю шелестіння відлунь
бо не приходять некликані люди й забуті
з вічних мерзлот недогрітих, залишених снути,
поки не скажеш "приходь"
тихо розпивши навпомацки склянку сухого
байдуже дивишся на зачерствілі шматки
речі розкидані - ніби проекція дому -
вицвіли і почорніли. Навпомацки двоє -
з тим, що не йде назавжди
аби забути з останнім добраніч - сквозить де,
з боку якого шпарини крадуть темноту
хтось безіменний ще міцно тримає за руки
звуть тебе ж якось усі, що говорять до духів,
я тебе звати боюсь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550938
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Хай закрутить обох заметіль,
Замете-захурделить усе -
І застигне мій втомлений біль
на папері коротким есе.
Я згадаю вчорашній твій слід
За моїм непохитним "Прощай!"
І нехай не хитається світ -
Я ще вірю в любов! Так і знай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543352
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Не чуєш - мовчу, бо сни мені сняться чужі
і ними хворію, і ними себе відрікаюсь.
Така в мені темінь, в розрадників світла прошу,
не видно, куди примостилась. А хтось в мені каже,
вертай на півострів, там більше холодних портів,
твої відголоски відчалюють на пароплавах.
І бачу, відбитки долоні в своїй голові,
відмолюють сни замість когось гріхи. Бачу радість.
Вітри розганяють сутулих німих циркачів,
за північ їм сниться дівча з перев'язаним оком,
вона не всміхається. Бачу її білу тінь.
і всіх клоунес розвіває у небі вологість.
І сплю замість тих, кому не потрібні страхи,
кричу замість інших. З тими, що вміють, сміюся.
Вертають в порти пароплави. А там - як чужі,
мої голоси відмолюють гріх самогубства*.
*Самогубство - як свідома втрата власних відчуттів і думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532001
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 29.11.2014
Захриплі дерева тривожно шепочуть "зима",
по чорних поверхнях вертаємо, наче в провалля.
Під нами червоні долоні в землі рукавах
вростають в бетонні підвалини.
І хто пам'ятає - у снах прориває ходи,
куди не піди - поміж тріщин бруківки безсніжно.
І спи собі тихо на чорних долонях зими,
і слухай стривожену пісню.
Допоки дерева тримають обряд наготи,
і грейдери не проковтнули останніх. Додому
пиши у листах, як надмірно боявся зими
посеред життя, обіймаючись із війною.
23.11.14, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538964
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 29.11.2014
міста-столиці спросоння німі,
велосипеди при стінах
вологі ще звечора
ти снишся мені
тільки снишся мені
і так щоразу, коли трохи стемніє
і так щоразу
ти снишся мені,
коли дим заводів покрівлі обтеше
столиці місцями тобою живі
міста за столицями дещо розбещені
снись мені звечора
снися
мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491748
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 13.04.2014
кожна історія наша горіла
з деревами разом
ліс поволі сохнув , вмощуючи в собі сонце
ліс вичерпували звірі,
розносячи деревину і тріски
ми навпроти сиділи
і мовчки читали вірші
і там було щось про спеку
сховатися в затінку варто би
ходили ми , взявшись за руку,
бачили попіл між ватрами
горіли ми разом з деревами
спліталася з димом поезія
і був ти мені ледь помітним -
спалахом
вогнищем
вітром
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485992
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Людино моя прекрасна,
Тримайся за світ, борись!
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись,
І тільки на крилах білих
Незламних своїх надій!
Я вірю: достатньо віри
У світлій душі твоїй.
І сонця там значно більше,
Ніж мороку і зневір!
Людино моя, не бійся,
Незгодам наперекір
Іди лиш на поклик серця
До зоряних перемог.
В молитві тобі всміхнеться,
У смуті розрадить Бог.
Бо крила твої для злету,
А слово – то храм душі,
Нема для думок поета
Умовностей і межі.
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись…
Людино моя прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,
Молись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 16.03.2014
Скільки ж кожен із нас приховує?
В кого очі у пору темну виплакані...
Тінь чия посеред ночі човгає?
Шляхами безликими.
Цікаво, що гееен там... поза шафами.
За моїми й твоїми стінами:
Скільки ще життів пошарпаних?
Ми не вміємо бути щасливими.
І ховаєш від мене за тишею
Ти себе подекуди справжнього.
Скільки болю тут не дописано.
Скільки правди не буде сказано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481921
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Ох, і мете! Сніжинок міріади
Світ загорнули в сиву пелену.
Вощать налиті охрою лампади
На захололу рунну білизну.
Свистять вітри, мов пізні електрички,
Дзвенить поземка цукром по шибках.
Чиїсь забуті білі рукавички,
А може снігу клапті на гілках?
Тремтять під хутром кетяги калини,
Немов багряні грудки снігурів,
Густа завія пухом лебединим
Затьмила скельця теплих ліхтарів.
У білій піні губляться вокзали,
Пурга в'юни́ться, ніби жеребець!
Бреду собі, закутавшись у шалик,
Як вишня в соболя́чий комірець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470107
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Був свідком випадковим, а чи певним -
суцільні нісенітниці довкола...
Ми наче перевернуті - пісочні -
наповнюємо те, що було повним.
І загубивши крихту з купи часу
на шиях повикручуючи всесвіт,
шукаємо собі подібних зрячих -
шукаємо собі подібних смертних.
Прорізавши уздовж дорожні вени,
умившись вітром спалених відходів,
зі страхом чути, як біжать підземки,
ховаємо тіла у хмарочоси.
І той, що свідком був колись - забутий.
Що робимо тепер - не вгледить інший.
Так ніби нас навиворіт зносили.
Протерши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450585
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 13.12.2013
Пастки між ребрами - і ти, мов на заваді,
схопити свіжість цього літа не в снагу,
бо сипле голос твій всередину незграбність,
і по розбіжності вечірніх ліхтарів
я тільки й бачу, як розхитує мій вечір
твій вичерпаний спогадами спів.
Самотність вкотре пересипана на днище -
діряве дивиться розбещеним дитям...
і я віддам той голос, що в мені прижився,
бо, знаєш, діти хочуть більше, ніж годиться...
Й коли свідомість перешіптує зі снами,
і ми за руки вже не ходимо містами,
і ми не знаємо,як пахне літо двом,
мені ще тисне поміж ребрами любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437982
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Не шуми, зажурений мій клене,
Не ячи в освітлену блакить...
Ще не крильця - листячко зелене
На вітрах шовкових лопотить.
Пахнуть липи теплими медами,
Сік янтарний піниться між віт,
Обважнілі яблуні плодами
Гепають у світлий малахіт
Буйнотрав'я, скупаного в росах,
Зводить літо сонячні мости,
У вербових викоханих косах
Загубився промінь золотий.
Подивись, безрадісний мій друже,
Як барвисто клумба зацвіла,
Літній день усміхнено примружив,
Світлі очі, сповнені тепла!
А тополі - мавки кучеряві -
Щось гуртом ворожать над ставком,
Сіє листя відлиски яскраві
У небесне свіже молоко.
Ну, хіба в раю доречна смута,
Де панує велич простоти?
А коли зима настане люта,
Отоді й журитимешся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437517
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Які близькі ці недосяжні зорі,
А поміж ними місяць пропливає...
Там є й моя - єдина зірка долі,
Що все життя мене оберігає.
І ця земля, що житом колоситься
Та над ланами пташкою співає,
Як рідна мати, що тепер лиш сниться,
Невпинно долю ніжністю латає.
Що дам їм я, доки ще маю жити ?
Лише одне - безмірно іх любити.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437075
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 14.07.2013
В неї будуть онуки, доки ти зробиш перший крок,
Вона - втомлений практик, а ти весь такий теоретичний.
Ти ж, як алерген, викликаєш у неї шок
Анафілактичний.
Вона бачить тебе - розпухає, впадає в кому,
Багряніє, тремтить, сподівається, вірить Амуру.
Ти всміхаєшся їй... І мовчанням пускаєш додому,
Дурень!
Вона зцілиться, навчиться собі брехати,
Буде в неї надійність і діточки, як статуетки.
І колись вона зв'яже тобі на якесь там свято
Шкарпетки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436688
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Рожевих лілій теплі каганці
Грайливі тіні кидають на сходи.
Чомусь до мене в гості не приходиш...
Зоріє бісер в літа на щоці.
Холоне світло в рамочці вікна,
Де я тебе втомилася чекати.
Хмарки звисають клаптиками вати
З небесно-домотканого рядна.
Немов рубіни, в сонячну імлу
Кривавлять вишні, спекою налиті.
Які чудові неповторні миті -
Лише б радіти світлу і теплу!..
Лише б удвох пірнати в дивосвіт,
Де ми такі усміхнені й щасливі!
Та пролягли сліди твої зрадливі
До інших привідчинених воріт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436415
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Помовчимо. Слова вже відбулися.
Несказане - залишиться таким.
Бо фрази ті, яких давно зреклися -
Забули й нас і маревом блідим
Розвіялися, ніби на світанні
Холодні зорі з купола небес...
Вмирає непочате запитання,
Німий душі приборкавши протест.
Помовчимо. Це добре в нас виходить,
А потім кожен тихо прокричить:
"Ну не мовчи, благаю тебе, годі"!
І вкотре ж розійдемося за мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436248
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2013
Постарі́ла яблунька давно -
Білочуба дідова потіха...
Всохле гілля пнеться у вікно,
Та плоди не гупають на стріху.
Постаріла яблунька і дід
Вже не той, зігнув старечу спину.
Притулюсь до скошених воріт,
Чи, бува, не кличуть на гостину
Обважнілі пишні гілочки
Те дівча, що бавиться у травах...
Це ж мої усміхнені роки!..
І мою чуприну кучеряву
Розкуйовдив теплий вітерець!
Скільки весен збігло потічками,
А душа літами навпростець-
В дідів сад: до яблуньки, до мами...
Під скрипучі видихи воріт
Аж роса навернеться на очі!..
Постаріли яблунька і дід,
А душа старі́тися не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435978
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2013
Ой, зозуле сизокрила,
Понеси мене на крилах
Над волинськими лісами,
Потайними болотами.
Позбирай в лісах малину
І сунички, і ожину...
Між мохами в оксамиті
Закарбуй найкращі миті.
Заплети вінок із квітів —
Кольорових самоцвітів.
Папороть знайди чарівну,
Ощасливиш, мов царівну.
Кинь віночок на озерце,
У нічне Купальське серце.
Там спочинеш на узліссі —
Серцю милому Поліссі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435716
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
як воно працювати в книгарні?
не страшно від такої кількості мудрості на полицях?
в книгарнях свої примари
в касира свої мотиви спізнюватися на роботу
ти сидиш на стільчику скраю
їси карамельки
ніби культурний гопник
і слухаєш
чергову талановиту авторку
з черговою "талановитою писаниною про ОСОБИСТЕ"
і не знаєш нудить тебе від хот-дога
похапцем з'їденого зранку по дорозі від метро
до цїєї "таємничої обителі думок напродаж"
чи нудить
від почутого
ти сидиш
рахуєш кількість томиків на одній з полиць
потім ділиш ту кількість на іншу
потім додаєш
і така нескладна арифметика
ратує тебе від дискусії з унітазом
заварюєш собі чаю
і тобі стає ліпше
і якась чи то людська
чи то чоловіча цікавість
отримує достатньо повноважнь
щоб змусити тебе висунути голову
і таки подивитись
яка вона
та молола "талановита авторка що пише про ОСОБИСТЕ"
А знаєш
вона не така вже й потворна
сидить собі в шкаралупі своїх комплексів
і читає "талановиті писанину ..."
може так помагає собі звільнитись
може самоутвердитись
або просто зайнятись їй нічим
а ти слухаєш
і люди слухають
бо в неї приємний голос
бо вона молода
і їй хочеться вірити
або хочеться
принаймні
бути обманутим
нею
добре казав Тарас Прохасько
"Сучасні підлітки не читають - вони ПИШУТЬ"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432037
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 18.06.2013
Коли, у душі поміщається цілий світ- тоді найважче шукати себе...
Ми не вміємо блукати тунелями цього дивного світу, шукати куточки, де б на м'якенькій канапі, примостилося Щастя, закутане у теплий плед.
Ми так і не навчилися говорити усі слова любові, які знаємо. Ми бережемо їх на кращий час, для кращих людей, які колись краще навчаться розуміти нас.
Ми не прагнемо боротьби за кожний весняний подих, ми зрадливо впускаємо в душу заметілі, хуртовини, тріскучі морози власної байдужості. Ми чекаємо, коли у серці оселяться грози від невірства, зрад та нелюбові.
Ми самі руйнуємо себе зсередини, самі наносимо собі нові удари і шрами у найінтимніше місце, там- зліва, де серце. Ми йдемо у небуття, а потім десь спіткнемось об обійми життя, чекаючи, шо нас, як і в дитинстві, добрий Хтось візьме на руки, пригорне до себе, поцілує рану, і скаже: "Все буде добре, я з Тобою".
Ми забуваємо себе самих, шукаючи розради поміж світу. Ми не вміємо плакати просто тому, що життя прекрасне. І як багато при цьому втрачаємо...
Ми не усміхаємоссь випадковому перехожому просто тому, що у серці радість, що дощ створює осінь поміж барвами літа.
Ми не вміємо всіх тих дивних речей, які знають, як творити веселку у душі. Ми давно вже не ми, не ті, а нові, чужі, віддалені.
Як важко, коли в душі протяг...
А в цьому тунелі таке непримітне Щастя кутається у теплий плед, п'є чай з лимоном, шелестить обгорткою з цукерки і усміхається Тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432044
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 18.06.2013
А дощ у ніч вплітає прохолоду,
Та тільки сон в вікно не зал1тає,
І мріі загубили насолоду...
Нічого в світі вічним не буває.
Згубить кохання - як зірвати квітку.
Від того серце снігом замітає.
Не обігрітись йому навіть влітку,
Нажаль пусте, та з часом все минає.
А дощ іде...Чи схаменеться вранці ?
То шелестить.., то ніби замовкає...
Рожева квітка у високій склянці
Відмилувала очі - облітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431527
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Как странно знать,что кончилась любовь,
Которая по сути не рождалась.
Не видела объятий и цветов,
И шрамами от боли отбивалась.
Как глупо знать,что можно повторить
Ошибок сто,и душу твою видеть.
Ее еще иллюзией кормить,
И это все предвидеть и предвидеть.
Как больно знать,что ты давно никто
В моей душе,судьбе,стихах и прозе.
Как странно наше время истекло,
Как дождь по самой тоненькой березе.
Ты мне твердил,что плохо я пишу.
Ты мне сказал,что вовсе не красива.
Тебе ли знать,как каждый день прошу,
Чтоб был ты в жизни Господом хранимый?
Тебе ли меня милый обвинять,
Что смыслом жизни я любовь считаю?
Мою бездарность иль талант признать.
Ты уходи...Люблю...И отпускаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430236
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2013
Тихше, дівчинко. Вже не час.
Вже не можна трощити душу.
Вже ніколи не буде «вас».
«Ви» були. Він пішов. Він мусив.
Знаєш, дівчинко, вже пора.
Вже пора відучитись любити,
Бо у тебе ж душа – не вокзал,
Щоб там вічно шуміти, ходити.
Люба дівчинко, все мине.
Все переболить і затихне.
Після нього інший прийде,
І для тебе писатиме вірші.
Ти лиш пам'ять свою бережи,
Хай залишаться спогади ваші.
Та кохання із серця зітри.
Знаєш, дівчинко, це ж бо найважче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386742
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 07.06.2013
...літо розпочинається аскетично
небажанням писати вірші та
початком осені...
наша круговерть змушує нас боятись нас
бо часом все занадто звично
і треба якомога більше мовчань
щоб слова нарешті перестали кровоточити
ти входила у вірш цей маленьким дівчам
а виходиш дощем
щоб усі могли тебе бачити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427374
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 30.05.2013
твоя присутність
облаштувала хатку в моїй долоні
вона спить собі на підлозі
на зленому покривалі
і рахує комарів за вікном
твоя присутність
приходить до мене в гості
на чай
коли холодно
вона приносить
торбинку з печивом
і спогадами
вперемішку
вона вмощується
в кріслі навпроти
сьорбає чай
і розказує якісь ГИсторії
твоя присутність
заповнює мою сутність
теплом
важко повірити
що колись
в моїй долоні було порожньо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428279
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2013
Розпустила сатинові коси,
За водою пустила стрічки,
Проз тендітні гілки абрикоси
Погасила останні зірки.
З керамічного темного збанку
Смакувала парним молоком
Під крилом запашного світанку.
Над холодним дзеркальним ставком
Ворожила, як мавка, на долю,
Відпускала строкаті вінки
І струнку мовчазливу тополю
Напувала росою з руки.
А коли зайнялось над полями -
Стрепенулась, тонка, як струна...
І майнула ясними плаями
Міднокоса мольфарка-весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427294
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Я-гілка, гілОчка,
Кленовая дочка,
Омита росою,
Веснянки сльозою,
Смарагдами вбрана,
Вітрами гойдАна...
До сонця тягнуся,
В розлуці журюся...
У місячнім світлі
Листочки розквітлі
В обійми складаю
В травневім розмаю.
Хай літечко ясне,
Веселе, прекрасне
Промінням засяє,
Життям розквітає.
навіяне під час концерту *Волинський Великдень*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426704
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Мерзлота вечорів роз’їдає флюїди травневі
ледь дотично до тліну фосфорно-сірих озер.
Хтось черпає там воду. Сохне вода на колінах,
переливом хлюпоче і сухожиллям плечей.
Скільки вистачить тиші, аби відчути самотність,
залишивши асфальтні стуком трамбовані дні -
ходить кроком важким місто моє. Суголосся
дитячих грайливостей і прохрипілих рутин.
І краплинами тіло голос за голосом всмоктує,
розливаючи відчаєм, страхом моїм наготи.
І зануривши тіло, знову відчутно тривожиш
за недопалки речень, нутрощі що обпекли.
Видихають озера згустки чужих декламацій,
зубожівши до берега на половину вернеш.
До кісток пробирає чути свій голос останнім,
мовчки поки ідеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424652
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Одцвітає кульбаба,
травнева снує хуртовина,
парашутики сиві
розгойдує легіт між трав.
Серед готики гір
соловіє гладка полонина,
пектораллю фіалок
духмяних її заквітчав
оксамитовий травень.
І тиша стоїть напівмертва,
бірюзовим сатином
застигли німі небеса...
Одцвітає кульбаба,
яка ж надаремна ця жертва -
невагомо-тендітна,
летка сиворунна краса...
Теплих кінчиків пальців
завія торкається ніжно,
за щетинки трави
зачепилась ангорова шаль...
Одцвітає кульбаба,
в душі по-весняному сніжно,
білий світ оповила
пухнаста і тепла печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424600
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Любовь сильнее всего, святее всего, несказаннее всего.
Н. Карамзин
(В.Ш)
Я не можу без тебе жити,
Надпиваю тебе сповна
Ти для мене - неначе квіти,
Яких щойно торкнулась весна.
Влило сонце в червоне серце
В дивний орган - гарячий віск,
Опустило любов на денце
Дало серцю надмірний тиск.
11.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424211
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Вже не зі мною ділиш хміль
Палких стрічань поміж розлуки
І не мої хапають руки
Духмяних ви́шень заметіль.
І не зі мною проз вікно
Торочиш льон ясного неба...
Як мало нам для щастя треба,
Але й цього вже не дано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423919
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Поведи мене в літепло ночі,
В яблуневу п'янку заметіль,
Білопінні леткі поторочі
Розілляли чаруючий хміль.
Загорнулись дерева у ситець,
Пряний ве́рмут* сочиться у млі,
В парасольках черемхових китиць
Снять янтарні патлаті джмелі.
Притулилася ніч до одвірка,
Просльозився густий моріжок
І блискуча смарагдова зірка
Закотилася в тихий ставок.
Від такої краси розімлію,
Притулюсь до твоєї щоки!..
Поведи мене в білу завію -
Під лелійно-тремкі пелюстки.
*Вермут - солодке виноградне вино, настояне на ароматичних травах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422292
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 04.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2013
Розцвітає місяченько
В осяйнім убранні.
Молоденький козаченько
Запав на коханні...
Полонила дівка-ружа
Вогненним багрянцем,
Бо до нього не байдужа,
Розлилась рум’янцем.
— Осідлаю вороного,
Гайну до дівчини.
Не зупине нас нічого,
На те є причини.
Пригорну свою миленьку,
Ніжно притулюся...
Жовтокрилий місяченьку,
В коханні втоплюся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420556
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2013
Навіщо душу в тіло закували?
Хіба вона не може так літать?
Нащо їй м'язи і губів корали,
Уміння бачить і пісні співать?
Вона і так все бачить і все чує,
Вона веселим полум'ям горить,
Хоча її ніхто не намалює,
Але вона у кожному зорить.
Вона м'яка, хоча із тим, як криця,
Всього основа, стержень вічний твій.
Тому не треба більш тобі журиться,
Що скоро вмреш - ти будеш вік живий.
Вона - це ти, хоч юний, хоч старенький,
І не роби із себе їй тюрми.
Я бачив, як в кутку хропів п'яненький -
Душа, так гірко плакала над ним.
Піднось її, а з нею й ти полинеш
До тих вершин, що досі і не знав.
І будеш бачить там такі країни,
Які у сні лиш тільки розглядав.
Люби людей, їх душі відгукнуться.
Любов найкраще свято для душі.
Сьогодні я лиш трішки усміхнувся,
І вже душа шепоче ці вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420271
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Один процес, де головні й залежні -
де посекундно треба йти – терпи!
Бо час примусить все і всім вертати -
дорожні сукні, втомлені порти.
Тонкі мотиви струн підземних лазень -
і неабияк зрушених ходів.
Тебе живуть і виживають натще,
а ти відверта, тілом догори,
у прісних водах чистишся від фальші,
де шумно й тихо водночас – терпи!
Облога тіла.
Тільки віддзвеніло,
Руками по обличчю – поводир -
волога струмом у підшкір’ї вила -
і дотиками пестила пустир…
Яка відвага – з рук змивати власність,
мов голод пальці зморенням скроїв!
Ти досі та - повернена зі станцій -
із сотнями прохриплих голосів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420072
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2013
Можна сказати тисячі слів, а доторкнутися до людини лише тисяча першим. Можна подарувати тисячу троянд, а доторкнутися до людини першим непевним, ще блідим, молочно- жовтавим проліском.
От стоїш посеред затишної маленької вулички, біля ліхтаря, який сьогодні стане НАШИМ. У вухах лунає музика, яка сьогодні стане НАШОЮ- хоча ніякого плеєра у тебе немає, святково прибрана посмішка і такий шал очікування у очах, що тобі здається, що перехожі дивляться на тебе якось по- особливому. Якось по- змовницьки на тебе подивився перехожий дідуган, тягнучи якийсь клунок. Якось усе ще вчора сіре і пізньо- зимове прибралося у весняне різнобарв’я, хай навіть більш уявно, чи то пак надумано.
Ти себе відчуваєш щасливим!
Перехожі вклопотані своїми справами, хлюпочуться струмочками, калюжами чи старим- брудним снігом - мчать своїми шляхами. Деякі кидають на тебе погляд, як от той дідуган, деяким ти стіна, іншим дерево.
А ти себе відчуваєш щасливим!
Квіткова лавка по дорозі до ліхтаря зустріла тебе хитрими очима на 25 грн. за штуку. Ну які троянди, гвоздики, орхідей? ПРОЛІСКИ! Тільки проліски! Їй тільки проліски, проліски, проліски. Вона пролісок!
От як колись в дитинстві у весняному лісі, натрапляв на справжні, лісові першоквіти- неочіковано із-за кущика - пеньочка визирає молочно - жовтава прикраса лісу. Так і наш погляд на зустріч один – одному у переповненому людом тролейбусі. Із- за людей- кущів- пеньків визирнула ВОНА освітивши мій напівсонний погляд яскравим сонцем прийдешньої весни – літа – осені - зими.
„-Тепер сонце зі мною буде завжди!” - прийшло впевненною думкою усвідомлення кохання.
Ще б пак тобі себе не відчувати щасливим? Чому б це молочно- жовтаві проліски прирослися б до твоїх рук? А й справді ніби рука ніжний цвіт- символ весни! І ніякий дрібний дощ не завадить, ніхто не завадить. Ти впевненно чекаєш коли подаруєш ВАШІ перші проліски, біля ВАШОГО ліхтаря під беззвучну мелодію ВАШОЇ музики.
Ти впевненно щасливий! Ти впевнений це ВАША перша весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418734
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2013
Капля дождя потекла по стеклу
Застучал кто-то в крышу не смело
Ветер завыл, разогнал тишину
Попытался выгнать душу из тела
Хлопнула забытая рама
Зашелестели осколки стекла
Небо разорвала рана
Снова начиналась гроза
Грусть наполнила сердце
Боль за утраченный день
Пыль закружилась в танце
Спящий город укутала тень
Слёзы смешались с дождём
Ещё один день без тебя
Молния сверкнула огнём
Небо на кусочки дробя
Поверь, у нас всё впереди
Ведь одному жить тяжело
Не грусти милая леди
На востоке уже светло
Я прилёг, устав ждать рассвет
Ты проснулась, открыла глаза
Твоя улыбка оставила, след
Там где только что, бушевала гроза ...
15.04. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418724
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Колись засію дощами ниву,
А ще старого куплю комбайна,
І буду жити довго й щасливо,
Бо осінь цього року врожайна.
Й, коли зажевріють перші квіти,
Схиливши очі й плечі додолу,
Навчу їх іншим богам молитись,
Щоб опиляли їх, наче бджоли.
І будуть падати зорі з жалем,
А ти питатимеш: «Де ж ти схибив?»
Я пригощу тебе урожаєм…
…Чи кавунами…Натомість хліба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418726
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
У музику серця
вплітаються струни дощу,
розсипчастий бісер
дзвенить по твердій черепиці.
Мені, як тій вишні
самотній, сьогодні не спиться,
та тіні зажури
у серце своє не впущу.
Якби ж то забутись
у мареві соннім, якби...
Душа, ніби пташка,
у ночі тремтить на долоні
і скапують сльози
з небес мерехтливо-солоні,
на шибах пітніючих
тануть сліди ворожби.
Настирливий вітер
вчепився за коси беріз,
цілує бруньки
захололі терпкими вустами.
Так мало, мій друже,
лишилось надії між нами
і ту вже поглинули
зли́вові паводки сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418564
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Сонечко в киптарику,
У крисані з пір’ям,
Завітало зранечку
На моє подвір’я.
Топірцем золоченим
Стукнуло по ґанку:
Доброго, бадьорого
Побажало ранку.
А я не загаюся –
Вбéру вишиванку
І для гостя радісно
Заведу співанку.
Сонечко з-за череса
Витягне сопілку...
Зацвіте на радощах
Яблунева гілка!
*Нарешті за вікном - сонячний ранок!)))))
Бажаю всім сонячного настрою!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417783
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Міріади сніжинок
На проталій воді,
Міліарди крижинок
У пливучій ході.
У нестримному плині
Течія гомонить,
В невгамовному клині
Пісня неба звучить.
Там, де лебеді білі
У блакиті летять,
І, у злеті змарнілі,
Чайки дико кричать,
Викида на каміння
Мертву рибу ріка,
І настане прозріння...
Правди сутність — гірка.
А життя, ніби вирій,
Пролетить, наче мить,
У душевності щирій...
Чом же серце щемить?.. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416043
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2013
Пливе хмарин легесеньке руно
У далечінь замріяно-казкову.
Над лісом стелиться м’який димок
І тане у промінні кольоровім.
Зомлілі груди розправля земля.
Аж зашарілись молоді берізки.
На пагорбах видніються здаля
Маленьких пролісків тоненькі ніжки.
Подекуди сріблиться ще сніжок,
Немов клуби спресованої вати.
Та виповзає вже на моріжок
Усе живе з засніженої хати.
І плеса гладь,від сонечка ясна,
Виблискує в оправі барвінковій.
Нарешті і до нас прийшла весна
В красі своїй смарагдово-шовковій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415571
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Уподібнююсь чайці,
бо з крил треба скинути втому,
і щоб море по тому -
за декілька миль - кораблем
мене било до берега…
берегом вабило знову,
бо волають простори
і щемом небесний евклаз
моїм мохом обріс,
залиманений свистом
міжслів’я…
Вір, я теж нетутешня,
оголена - майже до ніг…
Тіло водами щезло,
мізерно покриви рознесла -
аби легше гортати
приземлені пригоршні міст…
І невтямки по згортку,
ще чуючи шепоти хвилями,
уподібнюсь чайці -
між звіяним спокоєм райдуги,
аби бути навзаєм
забутим умістом прекрасного -
тільки голосом моря
або горизонтом весни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415165
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Занурилось сонце у рештки глазурного неба,
В гонитві за місяцем в хмари у білий пломбір...
Посипались перли медові із срібного німба
На крихти у космосі з декількох милих сузір.
Сховалося сонце в м'якому туманні серпанку,
Стулило повіки - у контурах ніжних весни,
Сказало тихенько :"До завтра всім" й "Доброго ранку"
Нехай окриляють вас всіх ніжні сни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414804
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Ти повернулась, дівчинко русява!
Згубила стрічку синю у снігу.
На таці неба хмарка кучерява
Вмокає в піну сонця курагу.
Гнучка вербиця коси розпустила,
Бруньки пухнасті ще у сповитку,
Їх вітерець підхоплює на крилах,
Наспівуючи пісеньку легку.
Стара зима згорнула біле хутро,
Сипнула сріблом щедро з гаманця.
Бліді перлинки сяють перламутром,
Вони тобі, як завше, до лиця!
І ця постава, світла і тендітна,
З-під темних вій - небесна бірюза.
Ти повернулась, ластівко привітна!
І день засяяв, ніби органза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414312
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Ти мені не снишся. Так буває.
Під мінорну музику дощів
Гомінким застудженим трамваєм
Надвечірок в далеч прогримів.
Ти до мене в гості не приходиш,
Знов у серце стукають не ті.
На вологі вищерблені сходи
Розіллялись пахощі густі
Свіжих фрешів мокрої алеї
В шумовинні лагідних цвітінь.
На мої шовкові орхідеї
Опустилась яхонтова тінь -
Впало сонце персиком за ве́жу,
Небокрай трояндово цвіте.
Я тобі до крапельки належу,
Але ти не відаєш про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413070
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Коли сонце покотиться спати
За повітряні простору лати,
Місяченько у шибку моргне,
В молитвах буду Богу шептати,
Твоє ім’я в думках промовляти...
Богу вдячна, що любиш мене! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412888
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
вера – как топор гильотины, так же тяжела, так же легка.
Франц Кафка
У кожного з нас в серці є маленький погріб,
в якому зберігається кокон,
вистелений з наших вчинків,
думок ,одкровень ,слів,
з якого щоранку вилітають
великі чи дрібні метелики і мошки,
що прямують прямо в небесну синь
океану -
розповісти Богу
про наш вчорашній день.
Одні ,неначе жовтогаряче сонце,
обпалюють Боже серце нашими гріхами
і годуються болем,
Інші - немов гіганти хвиль ,
що дихають прохолодою,
і ,вертаючись, у наші серця
на своїх лапках приносять
Божу любов і прошення.
закриваючи ними усі прогалини
і рубці .
У кожного з нас в серці заховані
різні великі скарби
Тільки одним потрібна вічність,
щоб зрозуміти і розшукати їх,
А іншим– лише декілька фрагментів пазлів,
щоб віднайти до них дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411823
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Єдиним надлишком неуваги стає мовчанка.
Габаритні порожні думки сплітають вітряними рухами.
І їй не треба знати, які в нього друзі ,
і що він споживав на сніданок. Тільки теплі плечі
і трішки незворушності.
Між ними сходять лавини й руйнують околиці.
Доводиться літати невичерпними просторами…
І та повинність тримати її за руку,
і та вимога – не виходити за рамки можливого.
І чи зведуть їх разом тисячі коротких поглядів.
І чи верне вона додому отак – розмотана?
Коли вперті чайки дотягують їх до звичності.
Бути раптовими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411818
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Заходить сонце і блищить крізь шибку,
І розтікається від мирту тінь на стіл.
А потім майже сутінь,що не видко
Очей ікон і їхніх вигаданих тіл.
У стінах холод, вбрались килимами.
І закохалась в березень собі зима.
А темрява,як дама,зняла з себе рами,
Та я із себе тіло не змогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411789
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
В темну нічку, у потічку,
Місяць зірку колисав,
Цілував її у щічку
І казкової співав.
Зашарілий у рум'янці,
Притуляв її до пліч,
Шепотів слова коханці,
Милувався сяйвом свіч.
У казковому полоні
Розгорілася зоря,
Обласкала його скроні,
Зникла ген десь, за моря...
Дивувалися світила:
— Як усе це може буть?
Що за незбагненна сила?
Нам такого не збагнуть. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411175
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013
А мені все байду́же... Тільки терпко яко́сь на душі,
І черствіють думки,- ненароджені вісники щастя.
Я так довго іду. А всі мрії біжать в комиші,
І ховають від долі все те, що життя називає "найкращим".
І дарма, що весна на порозі, що терпіння ще є,
Що живу, намагаючись зорі із неба збирати.
Я б до щастя ішла, тільки б знати правдиві стежки,
Не згубитись,- торкнутись, відчути і світ біля серця не втратити.
Заболіло... Пече... Дико змушує долю коритись,
І самотність зустріла скалічене втомою серце,
Стільки мрій навесні, і в кожній з них слово "любити".
Не здавайся. Ніколи... Зупинися...Помрій... Бо життя- перехрестя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410829
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Сколько же вас было, да какие весны?
Тонким ароматом белые цветы...
Кто бы мог подумать, что бывает поздно
В отчий дом вернуться, где был счастлив ты ?
Кто бы мог подумать, кто бы мог поверить,
Что кораблик детства унесет река.
Только почему-то мы не станем медлить,
С радуги высокой прыгать в облака.
Потому, что детство где-то рядом с нами.
Потому, что в сердце теплый отчий дом.
В радости и счастье - белыми цветами,
В горе и печали - волей и трудом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410628
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 22.03.2013
За вікном у задумі дерева.
Сніг на землю спішить і спішить...
З клубка ниток-думок невеселих
Плетуть день і година, і мить.
Не зимовий лиш стукіт тривожний
Тих сніжинок, що стали дощем.
Звук послання на азбуці Морзе
Від весни, що спішить день за днем.
У сніжинок життя нетривале...
Знає кожна з них долю сумну.
Сонце з"явиться - як не бувало
Зникнуть всі.
Закликаймо весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410589
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Почему нам вдвоем так приятно и просто?
Мы легко расстаемся и новой спокойно ждем встречи.
Мы живем друг без друга - не мучимся остро,
мы живем друг для друга - под музыку плавятся свечи.
Ночь струится как музыка в старом заброшенном доме,
как волшебный прозрачный и призрачный сон,-
мы летим, чуть касаясь друг друга,- легко, невесомо
под созвездием давних, забытых, ушедших времен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410584
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Я поняла вдруг: не люблю поэтов!
Люблю парней понятных и простых,
Не сочиняющих в ночи сонетов,
Не знающих, как из словес пустых
Сплести обманный образ и арканом
Пленять воображенье юных дев,
Стихами, как предательским капканом,
Ловить сердца их, зубьями поддев,
Но не желая видеть, как струится
Из раненого ими сердца кровь,
Как бы не зная, всё равно напиться
И вдохновенно воспевать любовь!
Я точно знаю: не люблю поэтов!
Пред ними женщине не устоять.
Под звуки полонезов, менуэтов
Умело начинают соблазнять
Речами безопасными вначале,
Чтоб осторожность женщин усыпить,
В огромной многолюдной бальной зале
Плетут речей невидимую нить,
Окутывая женщину, как в кокон,
Лишая воли, и, презрев мораль,
В холодном помещении без окон
Срывают с лиц тончайшую вуаль…
Я всех поэтов просто ненавижу!
Стихи читая только о любви,
Я их хочу… услышать… Но не вижу
Ни одного поэта! От тоски
С ума схожу. Чем хуже я, скажите,
Тех дам, которым вы принадлежите?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410605
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Свіжий ранок у серпанку
Виглянув зорею,
У блискучому жупанку
Сходив над землею.
Залицявся до нічної
Королеви-феї,
Що розкинула сувої
Ніжності своєї.
Чарував промінням рясно,
Як хвостом павлинним,
Розкидав жаринки вчасно
Крильцем голубиним.
Розімліла фея ночі,
В обійми упала,
Задивилась в чисті очі,
І нараз розтала... 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410572
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Ти не сумуй, що віхола патлата
Порозкидала жменями руно...
Ще буде в небі райдуга строката,
Бузкова хвиля пирсне у вікно.
Ще у зворі́ смарагдового лісу
Заграє спів сатинових струмків,
Прудкого вітра, вправного гульвісу,
Приго́рне вільха жмутками листків.
Сповивши тіло в лагідні тумани,
Немов у пінне свіже молоко,
Зустрінеш біле марево світанне
Над бірюзово-глянцевим ставком.
І, напоївши пахощами рути
Мрійливу душу, солодко зітхнеш...
Це так важливо істину збагнути:
Все проминуще і негода - теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 20.03.2013
После метелей и дождей
Еще не отогрелся город.
И кисти тонкие ветвей
Прихватывал последний холод.
Промозгло.., но на купола
Роняла теплый луч Аврора...
Зима прощения ждала
Подмокшим снегом у собора.
Обрывки зимних белых снов
Держались льдом по краю лужи...
Но было ясно и без слов,
Что дух весны вот-вот закружит.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409958
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Чаклувалася зустріч на зорях,
Запалили каштани свічки.
Ти щасливий зі мною був поряд,
А в очах розцвіли світлячки.
Шаленіли між нами іскринки,
Ковзав трепет по тілу щемкий...
Наші душі злились, як жаринки,
В сонцесяйний клубочок палкий.
У секреті тримає подушка
І не видасть таємних ознак:
Ти залишив цілунок за вушком,
Як нев’янучий ніжності знак. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409886
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
А вона ж така чиста, що, здавалось, роса на губах,
І така по зіниці закохана у твої теплі руки.
Кожен злет її слів виривався на волю, мов птах,
Що готовий за тебе віддатись на всі земні муки.
Це жертовна любов, що бере менше, ніж віддає,
До нестями глибока, пахуча, як м’ятні чаїнки.
Коли їй досить віри у те, що ти просто є,
І що часом питаєш, чи не мерзнуть у неї пір’їнки.
Але ти своїй Єві домальовував пристрасть Ліліт,
А вона ж кожним порухом вій молила розради.
І тепер ти ходитимеш вашими вулицями, як кришнаїт,
Тільки що, замість крапки на лобі – сліди від її помади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409662
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Нежданний сніг. Розстрижена перина.
Тремкій весні за пазуху летить
Лелійним пухом ніжність лебедина.
Ген, молоком розбавлена, блакить
Загусла раптом білими вершками.
Сука́є пряжу віхола прудка
І далечінь, мережана стежками,-
Що скатертина, випрана й гладка.
А кучугури в пінній акварелі,
Мов лантухи́ із пір'ям на возах,
Під покривалом сніжної куделі
Ставка холодна згасла бірюза.
Згубивши путь, мов нитку Аріадни,
Снує весна - заплакане дівча...
Яка ж вона ще юна й безпорадна,
Бринить роса в топа́зових очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409253
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Я хочу бути тобі саме тією,
Найважливішою.
І не важливо, якою по рахунку,
Тільки, щоб ні дня без поцілунку.
Жодної ночі без порятунку,
І з кожною миттю – ріднішою.
Я можу з тобою відростити, як нігті,
Крила.
Ділити навпіл згущене молоко ранку,
Обіймів легку валер’янку.
Тепле ліжко і смачну вівсянку,
До речі, вівсянку ще ні з ким не ділила!
Я вірю тобі і неодмінно – у тебе,
Сповна.
Так гаряче, як дитиною Діду Морозу,
Так наївно, як погодному прогнозу.
Як навесні вірю авітамінозу,
Випиваючи твій м’ятний погляд до дна.
І нехай твої дотики зачіпаються
за мою шию,
І нехай тиша стає тихішою.
Я до кінчиків волосся хочу бути тобі
саме тією,
Найважливішою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409159
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Ви — моя поезія натхненна.
В радощах — палка і сокровенна,
Рідкісне цвітіння у Сахарі,
Небувала подорож-сафарі.
На пилу землі — танок струмковий,
Настрій сонця світло-загадковий,
Промениста пісня у заграві,
Вишукана пристрасть у оправі.
Втішений теплом ранковий холод,
У неспитих росах ніжний солод,
Де бурхливі дні зарожевілі,
В коливаннях, ніби захмелілі.
Шепіт вітру на долонях неба,
Крізь супутник під іменням Феба,
Сонячне світіння незбагненне,
Як життєвий оберіг для мене.
В почуттях прихованих, глибоких,
Криється джерел-очей неспокій.
Грізна буря змила хвилювання,
Ви — моє омріяне кохання! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409125
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Слова – наче ртуть по підлозі (що ними марили).
І двері дубові у спільне з тобою майбутнє
зачинені глухо, безсонням і сном захмарені.
… і я під дверима, незаймана і незабутня.
березень, 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408944
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Скоро Весна...
РІки розлиються,
з берегів вийдуть,
і другий раз
вже у них не ввійти -
Замочити лиш стопи
і йти-йти-йти!..
ТОнучи в травах і рОсах,
Вітру писати листи,
а Сонцю читати цитати,
Мріяти і...
у мріях літати.
Як Ріка, хвилі в одне зливати,
щоб до Моря дійти
навшпиньки,
невпинно і легко...
Стрекотання лелеки
над стріхою рідної хати...
Притулитись
й мовчати...
За течіЄю плистИ
І йти-йти-йти!
ЙТИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408906
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Чому, берізко, плачеш ти весною,
Коли останній сніг біжить рікою,
Чорнішаєш, в печалі оповита,
Так мила серцю, але сумовита?
Поглянь, пташки зібралися навколо
І утворили над тобою коло,
Веселим щебетом просканували,
Чудні сережки рясно почіпляли.
У небі розбігаються хмаринки,
Не хочуть бачити твої сльозинки.
А ось і дятел стукає у сквері,
І веснонька пройшла крізь сніжні двері —
Лелітки порозкидує врочисто,
Зігріє душу щиро, променисто,
Шовково-білим платтям заквітчає,
Смарагдами голівку увінчає.
І будеш ти — найкраща наречена,
У сонячній усмішці золоче́на. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408528
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Все можливо. З кожним те і станеться –
Те, чого в думках не відібрати.
Рози в серці, хоч душа хурделиться,
Сльози, хоч на серці вічне свято.
Так, можливо! Все буває з вірою:
Хмара снігу над квітучим раєм,
І зоря далека в сонця виграє...
Лиш одне на світі не буває.
Швидше буде райдуга під місяцем,
А у грудні загуркочуть громи
І ці львівські, коротенькі вулиці
Стануть мені найріднішим домом.
Швидше сонце добротою випалить, –
Ранньою весною це й не диво!..
Тільки твоя усмішка у відповідь
Неможлива.
12.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408455
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Тутешня метушня з-під лавок і прилавків,
з кав'ярень і бістро провулками біжить.
Стою на розвороті осілих музикантів -
відчиненим порталом. Бруківка замість ніг.
У чорних черевиках крізь мене ходять весни,
не стесані вітрами, чіпляють видих - вдих...
Ніяк не стихне крик. І мірки суконь темних
задіяні безсмертно. У фарсах - колорит.
Зберіть свої монети. Я зникну у кишенях.
Осяду мідним штампом - без чіткості в штрихах.
Гармошка губи тисне, і кроками у безмір
збирає мої рештки бульварний музикант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408480
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Дай, Боже, день,
Дай, Боже ніч,
І засвіти в темряві свіч,
Щоби незрячі
Світло впізнали,
Щоб нетерплячі
Волі зазнали,
Щоб зубожілі
Добра нажили,
Дай, Боже, кожному –
Щоби любили!
Відгороди нас,
Боже, від крою,
Позбав нас стогону
Передпокоїв.
Відмолоди нас,
Зліпи нас з віри.
Дай Боже, щастя,
Так щоб зомліли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408396
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Надходять дні тяжкі, випробування.
Ми можем це приймати, а чи ні.
Постане перед кожним запитання:
Служити Богові чи са...ні.
Пріоритети вибирать потрібно:
Душа чи тіло, небо чи пітьма.
За кимось не сховатись, тут осібно
Нестиме звіт за кожен слід душа.
Цей світ не згине, людство не минеться.
Зло відійде. Тримаймо кулаки!
І пам’ятаймо, тільки той спасеться,
Хто душу не продасть за срібняки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407418
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
«А Ви знаєте наперед,
що повинно трапитись
у Вашому оповіданні?"
(Ернест Гемінгвей
«Листи з бурхливого моря»)
Шум новобудови.
Хтось зачарований
Старої цегли пилом.
Хтось замість квітів
Воліє нюхати
Перегар іржавих автомобілів.
Хтось милується
Залізними і бетонними деревами,
Снідає паперовими яблуками,
У свій мікрочіповий мозок
Запихає стосами
Рекламну макулатуру.
Хтось замість книжок
Читає газети.
Хтось замість кіно
Дивиться блимання телевізора,
Полюбляючи замість лиць
Дивитися на тупі рожі,
Де жодної думки у скляних очах,
Де замість почуттів
Бажання набити шлунок.
А хтось ладен слухати
До нескінченності
Какафонію міста Бу.
Шкіряний портфель
І горнятко кави
Випите на руїнах Бастилії.
Мугикаю Марсельєзу,
Мрію стати корсаром
Чи то альбатросом.
Бо літати чи плавати
То один спосіб
Бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407434
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Тобі трояндою розквітну у Сахарі.
Ти будеш милуватись мною, в парі,
Серед пісків сипучих, дюн і суховію,
В твоєму серці поселю надію.
Зберу зірки-алмази із нічного неба —
Це все для тебе, лиш в тобі потреба.
Встелю доріжку ними через всю пустелю,
Ми подолаємо найвищу скелю!
Я покажу тобі земну красу з вершини,
Внизу нам усміхнуться всі долини.
І на долонях простягну уздовж планету, —
Де тільки ти і я, на крилах злету! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407350
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Світанок пахне проліском і кавою,
Омріяним народженням весни.
На озері струною золотавою
Медовий промінь лагідно бринить.
Мімози ніжні китиці розпушені
Гойдає вітер подихом легким
І крокуси, краплинками притрушені,
Лілові розгортають пелюстки.
Солодкий дотик миті березневої
П'янить повітря присмаком вина...
Мов Афродіта, з піни мигдалевої
Постала юна мрійниця-весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407175
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
так не вовремя
дело случая
и настойчиво
будем жить!
не пройдет
само...
семиструнная
память
жгучая...
в этажи
обратимо
и неизведанно
только краски
и полотно
под березами
не прочувствовав
можешь
гордо уйти...
в окно
или стало быть
жизнь врывается
со взаимным
"люблю" на всех
карандашным
эскизом
кается,
акварелью
рисуя смех
трафаретные
циферблатные
междустрочные -
а слова.
не рискуя,
не бьют бумажные
...
как гусары...
на дважды два
понедельник,
не сам, по случаю.
переулок,
все тот же,
спит
и любить тебя -
значит к лучшему
и встречать тебя-
значит жить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406045
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 06.03.2013
У моєї весни
бірюзово-шовковий метелик
в оксамитових косах
заплутався. Легіт п'янкий
лебединим крилом
огортає замріяний скверик,
на вологій вербі
наливаються соком бруньки.
Для моєї весни
крапелинами вранішніх рос
вишивали сорочку
світанки смарагдово-чисті,
доторкаючи флейти
вустами, ручай-віртуоз
солодкавих мелодій
снував кришталеве намисто.
До моєї весни
мигдалева п'янка заметіль
заповзала за пазуху,
щоб заховатись од вітру
і на білих полотнах
її малював березіль,
виливаючи ніжність
свою у пастельну палітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406302
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
...Роки, як мрії, відлітають в осінь,
А двоє у ваганні: "так" чи "ні"...
О, ця остання мить – осіння просинь,
Останній клич ключа в далечині!
Віра Ісакіу
Я для тебе, певно, вже помер…
Є, що люди заживо вмирають!
Все земне байдуже нам тепер –
Я лечу до неземного раю.
Бо ж земний замкнула ти в мені
Й ключ від нього узяла з собою,
Залишивши безутішне «ні»
Й здавшись у полон йому без бою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406285
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Тихенько вітер колихає віти.
Лиш де-не-де проклюнулись бруньки.
Гілки дрімають, ніби малі діти.
Поспіть... Іще немає весноньки.
Тюльпани вже пробилися крізь землю.
Куди ж це ви, хороші? Ще зима...
Тепер, мої, зазнаєте ви болю:
Дадуться взнаки сніг і холода.
А он поляна вкрита оксамитом.
То паморозь блищить, а не роса.
Я в вас учуся болі всі терпіти.
Тоді зі мною плачуть небеса.
Та все в житті приходить і минає.
Який чудовий білий оцей світ!
Чому ж тоді метелик це не знає,
Летить, щоб вогнем крильця обпалить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406299
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Я у цьому житті ще до вчора був найщасливішим;
Cвітла мрія летіла задумливо на журавлях…
Та з вчорашнього дня охолов я і став ще мудрішим,
Бо тебе не зберіг, загубив у безкрайніх світах…
Я ще вчора літав, мчав з вітрами в омріяну весну;
Задивлявся замріяно в неба прозору блакить…
А сьогодні з журбою дивлюсь в далечінь піднебесну,
І у серці так гірко... Так боляче смуток щемить…
Я тобі не приніс: ні жаданого щастя, ні долі…
Ні солодких та ніжних моментів в твоєму житті.
І журливо сумують в ярах сивочолі тополі,
І чубами трясуть в гордовитій своїй самоті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405540
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Мружить око надвечір’я,
Колисково мріє,
Заквітчалося сузір’я,
Перед ніччю мліє,
Золотинки розкидає
У барвисті далі,
Сонце спати пеленає
В ажурній вуалі.
Потопає місяченько
В димковій омані,
Заховався далеченько
В сірому тумані.
Розгойдався любий вечір —
Шукав порятунку,
Нічку прихилив за плечі —
Цілував чаклунку. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405643
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Із чого починається весна?
Із бруньки, що набрякла мовчазна?
Можливо, з-під зимових квітів
Чи ранніх сонячних привітів?
А може, десь у щебеті пташок?
Чи там, де вже розбігся потічок,
І забринів в снігах струною,
Розливсь широкою рікою?
Чи там, де загубилась тишина,
Зазеленіла ніжно ярина?..
Причин багато може бути,
Весну відчути і збагнути.
Але для мене лиш тоді весна,
Коли твоя усмішка чарівна
Сіяє на обличчі ясно
І так звабливо, і незгасно! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405791
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Де запалюють зорі світання
На долоні просторих доріг,
Там збігаються спільні бажання,
Заплітають дива в оберіг.
У безмежному просторі часу
Паленіє у сонця щока,
День освітлює неба терасу,
Нота щастя бринить тремка.
У легкому пташиному злеті
Долинає мелодія та...
На тарелі життя, в круговерті,
Хай єднає людей простота! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406261
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Сонечко нині
всміхнулось зимі:
Сонячний зайчик
присів на стіні.
Сумно і біло
було так навколо, –
Раптом зробилось
усе веселкове!
Сніг заіскрився,
мороз потеплішав!..
Вибігла з нірки
здивована миша:
Настрій весняний, –
у чому ж причина?!
Зайчик лиш очками
кліпа невинно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405211
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013
Неожиданно так возвратилась к нам осень,
Перестали в садах песни петь соловьи.
И не кажется больше красивою просинь,
По которой печально плывут журавли.
И завидуешь ты этим маленьким птицам,
Что летят вереницей в чужие края.
Хоть и держишь в руках золотую синицу, –
В небе ищешь глазами всегда журавля.
И чарует твой взор грациозность движенья
Стаи птиц, прокричавшей тревожно вдали,
Но уносят они наше лучшее время,
Рассыпая его, словно снег, у земли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376653
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 24.02.2013
***
Щодня пишу тобі листи,
щоб їх не вислати ніколи...
чи знаєш Ти, чи чуєш Ти,
Слова, які уже не грають ролі?
***
Магніти бурь, зіркИ, метеорити...
День переходить в Ніч і навпаки.
Ми народилися для того, щоб Творити
і Першотворчість - це для мене - ТИ...
***
Я, інколи, про Тебе забуваю...
Хоч рідкість ці для мене дні.
Не сню Тебе. Але приймаю...
І Бога прошу :"Не забути!" Ні!!!
***
Радіолуни збурюють кров і воду.
"Корабель мого серця" * - у підсвідомість.
Снів моїх нерозгадані коди
Твоїх слів німота зриває натомість...
***
Ніч топить в собі те, що робить день,
Сни дивні виплітає вмить!
Насню Тобі я Пісню із пісень,
щоб Ти із Ніччю знову міг Творить...
***
Я стала Сильною такою!
В Самотності я міць черпаю.
Це ти зробив мене Рікою
і через Тебе Всесвіт я приймаю...
* "Корабель мого серця" - пісня Стінга
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403562
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Люби життя, цінуй моменти,
Приймай, немовби компліменти,
Даруй добро, плекай кохання,
Хай пломенить, як зірка рання,
В твоєму серці так блаженно,
Проникливо і сокровенно.
Нехай втішається надія,
І збудеться найкраща мрія.
Не заздри іншим, не гнівися,
Межі людської стережися,
Даруй коханим їхню волю,
Вони покращать твою долю.
А щирість — Божу силу має,
Неправда ж душу не латає.
Не варто битись у двобою,
А просто будь самим собою! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403740
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Милий...
МурАхи по спИні
Не спиниш...
Губи від слИни
вологі
і прохолода
по шкірі
від язика...
Я така
Див-на.
-Люб...-
видихаю,
рот закриваєш
устами,
перстАми
вказуєш шлях
до "кохаю",
не помічаю
багато,
Див-на...
-Люб...-
-Мовчи,
не кажи,
зворожи,
вдихни просто...-
Пальці у простинь!
Стинати
стогоном сни.
-Не засни,
Див-на...
-Люб...-
-Знаю,
Кохаю...
Див-на...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403537
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Це
Просто...
Бути Сильною
Незалежною,
Амазонно-безмежною,
Стабільною та протилежною,
щоб не згубити себе
і побачити Ціль -
повернутись назад
до початку Коріннь.
Велечінь
неосяжна!
Падає тінь
від свічки,
Скапує віск
Часом.
Щось передчасне...
А Щось - Вічне,
Як життя свічки...
Полум"я не задути!
Це ж так просто -
Вільною
і Собою
БУТИ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403127
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 23.02.2013
А небо також плаче, і сльози наче бісер
Розсипались додолу, зібравши з неба пил.
На підвіконнях срібних малює щедрий вітер
Маленькі зорепади - людських великих мрій.
І мовчки п’є з поверхні німу, свавільну тишу,
Що заховалась нишком у обрисах дерев.
А небо також плаче, гнів кидає донизу,
І чути стоголосний бентежний грізний рев.
21.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403090
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
(Михайло Плосковітов "Чекаєш свята Валентина")
Лютневий день. В оливкових гардинах
Медовий промінь бавиться, мов джміль.
Ти теж чекаєш свята Валентина...
Терпких думок патлата заметіль
Душі вразливій не дає спочину,
Мов білий пух, роїться в голові.
Зима за ніч зіткала скатертину,
А на світанні зви́ла у сувій...
Порозчищала білі кучугури -
Мов і сама в очікуванні див!
Приблуда вітер вудочку занурив,
Тобі зірок у плесі наловив.
Здмухнув з очей топазових журинку,
Мов чародій, крізь сон прошепотів,
Що і тобі готують валентинку -
В маленькім серці море почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400631
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Холодний день. Туманна поволока.
Крупа сльотава липне до вікна.
Тремтить в гаю берізка білобока,
Немов тонка натягнута струна.
Блукає снігом сива потороча,
Крильми снує колючу заметіль,
А серце вперто вірити не хоче -
Його торкнувся теплий березіль.
Залоскотав грайливими струмками,
Надмухав ніжних пахощів бруньо́к,
Розвіяв сум і вправними руками
Розплутав снігу вовняний клубок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400105
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2013
Мій хлопчику русявий, кароокий,
Моя краплино літечка дзвінка!
Вслухаюсь у твої дитячі кроки,
Як у веселу пісеньку струмка!
Липневе сонце стиглим помаранчем
По моріжку покотиться до ніг,
А ти його пожбу́риш, ніби м'ячик,
Перлинками розпирскуючи сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398659
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
твоє тіло
біологічна зброя
міська мавко
заведеш мене
в місто дрімуче
і на плоті моїй застосуєш
пронизливі поцілунки
та вбивчі обійми
і не зможу я більше жити
без твого шоколадного голосу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397178
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Косичить хату бабину зима,
Вершкове небо струшує перини,
На білій ковдрі й цяточки нема,
Дрібні лелітки всіяли долини.
Неначе бриль, в куделю снігову,
Пірнула сонцем вибілена стріха,
Колючий іней срібну тятиву
Напнув між гіллям сонного горіха.
І обважнілі верби молоді
Повісмо віт у сизій поволоці
У крижаній вигойдують воді.
Заснув город у вовняному коці*
Пухких снігів. Мереживо квіток
Зима сховала в ковдру волохату.
А хтось розстриг веретяний* мішок-
Тендітний пух посипався на хату.
*Коц (діалектне)-шерстяне покривало.
*Веретяний (діалектне)-виготовлений з грубого домотканого полотна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394526
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Кто откровенно,кто незримо алчен
В борьбе за жизнь и место в ней
И злобой нелюдскою мир охвачен,
В погоне за кусками пожирней.
Но хруст костей и чавканье повсюду
Не сможет заглушить молитвы крик,
Уже давно пора нам мыть посуду,
Душевный голод от еды возник.
Извечный бой души и тела:
Звериный рык и Божий глас.
Эх,только бы любовь успела
Найти гармонию для вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394761
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Бездонні криниці очей...
Не видно ні дна, ані краю.
О, скільки безсонних ночей
Сховалось у веснах розмаю!
Там стільки незбутих бажань,
Запалених щирістю серця,
Безмежжя душевних торкань,
Замріяні води озерця.
Там мудрості зрілі плоди,
Глибинно сповиті душею,
Одвічно квітучі сади
Весняних суцвіть над землею.
Бездонні криниці очей,
Недоспаних, довгих ночей. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393845
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Просилася до хати заметіль,
А я її до себе не впускала...
Мело снігами щедро звідусіль,
Зима стелила білі покривала.
Просилася у душу самота,
Плющем отруйним потайки душила,
А я густі засіяла жита
І над проваллям випростала крила.
Перехитривши пастку гіркоти,
Сховала смутку крапельки солоні,
Допоки в серце не постукав ти,
Насипавши весни мені в долоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393984
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2013
Ранковий засніжений спокій:
Затих сніговій у дворі,
Мов яблука червонобокі,
На білім гіллі снігурі
Вмостились і тихо гойдають
Зими білокрилу печаль.
На сизе плече небокраю
Прозору мереживну шаль
Накинув розніжений ранок,
Вершками розпластаний сніг.
На серці бузковий серпанок
Від дотиків теплих твоїх.
І пінне торкається море
Моїх зацілованих скронь...
А небо таке неозоре -
Сметану розлито либонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392923
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Згорнула крила віхола дзвінка,
Гучні вітри втомились завивати
І срібнокоса річенька прудка
Між берегів засніженої вати
Порозсипала кучері дрібні,
Під кригодзвін витьохкує врочисто.
Сріблясті рибки плещуться на дні,
Мов лоскотух* розсипане намисто.
Ще стільки днів лишилось до весни,
Ще стільки часу, мабуть, до відлиги!..
А вже природа теплі бачить сни,
Сира землиця дихає з-під криги...
І вже плекає паростки тугі:
Як завесніє - вироїться сила!
Колачик сонця виринув з-за гір,
Допоки крила віхола зложила.
*Лоскотуха - русалка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393300
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Зориться свічею земне існування,
Тепло ореолом розвіює щем.
Хтось молиться щиро у Всесвіті-Храмі,
Свічу запаливши небесним вогнем.
Молитва душею цей віск оживила,
Запаленим гнотом надія горить.
Поволі-поволеньки, трохи зрадливо
Відкапує воском земна диво-мить.
Згорає вона – і теплом віддається,
Невидимо більшає мій ореол.
Теплішає в Храмі – і радістю в серці
Відгукує голос отих Молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392480
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Сьогодні непогода, що й несила
Дивитись у вікно, аж так сніжить!..
Сьогодні негідь. Певне, моя мила
Засумувала.
Плаче і мовчить.
А завтра знову сонце, знову спека,
Співає сад, і мрії у вині!..
А все тому, що мила, хоч далека –
Всміхається.
Дарма що не мені.
25.12.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387763
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Не бийся так у шибку, сніговію,
Не огортай трояндові кущі...
Ще крапелину літечка лелію
На денці білокрилої душі.
Іще світанки пахнуть споришами,
У свіжих росах викупався хміль
І теплі ночі срібними дощами
Лавандову цілують заметіль.
Терпких вишень розсипані коралі
На килимках зелених, ніби крам,
І виткали на кроснах верби-ткалі,
Леліткові серпанки вечорам.
І я в житах, як маківка, хмелію
В п'янких обіймах ситцевих вітрів
Допоки ти, мій білий сніговію,
Так безпорадно бавишся у гнів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387438
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Пізня вже година –
Спатоньки пора.
Янгол в небі синім
Люляє хмарини
Дотиком пера.
І колише зорі
Місяць на ріжку.
А за теплим морем
Мрія спить прозора
В срібнім сповитку.
Примостилась ласка
В нічки на руках.
І мандрує казка
Котиком пухнастим
По дитячих снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387729
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Вогонь закам’янілий поміж нас
Байдужістю спалив сади едему.
Скували душу ланцюги образ
Згасає сонце і палає темінь...
Вже пам'ять обтрусила ніжний цвіт,
Мереживо зірок порізав вітер.
Чи варто щастя кликати навзрид,
Коли воно мінливе, перелітне?
Вплітаю серце у вінки безсиль,
І проти течії пливу… в нікуди!
Як плід медовий отруїла гниль,
Так світлу пам'ять заплямують люди.
Несказаним ридає висота,
У келихи безсоння ллються вірші
Про те, що ти, на жаль, не прочитав
Моє кохання між рядками тиші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387088
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Попереду стільки облич, що аж млосно -
портрети на нитках нервових сплетінь.
І випари подихів посеред міста
сповзають колючими вістрями вій.
Убогий скрипаль розтягує рухи,
зав'язує кінці маршрутів у вузол.
Нас декілька тисяч з однаковим вмістом
А обраним тісно на зустрічній смузі.
Зберіть наші карти. У виграші - відстань.
Ми сліпо пройдемо повз вільні стовпи.
У місті затори і стягує кисень...
попереду тільки наступні сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386961
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Цокає годинник
тихо на стіні –
Вперто і невпинно
наближає дні
До Нового Року,
до пригод нових.
Та веселий цокіт
враз неждано стих.
- Ей, дідусю Часе!
Де ж це ти утік?
Хочеться усім нам
швидше в новий рік!
- Зупинився, друзі,
зараз я для тих,
Хто у цьому році
мовити не встиг:
«Дякую», «Пробачте»,
«А давай-но – мир!»
Ну а, може, просто
«Знову друзі ми?»
Поспішити прошу
спізнюхів усіх,
Бо за мить коротку
знов почну я біг.
Хочеться старому
(примхи, бач, такі),
Щоб усі щасливі
йшли у новий рік!
21.12.12:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386680
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 23.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2012
Знову сняться птахи - білокрилі приблуди міжхмар'я,
все ще тягнуть за обрій зчорнілі за ніч димарі.
І у звичному тоні ранкового чорного вбрання
мій тонкий силует пробігає по білій стіні.
Я збігаю на вулицю, плечі тремтять від морозу,
за скупим вітровінням повільно здіймаю рукав.
Хто ж бо знав, що я мертва, і птахи - мої перехожі,
і це місто - дурман. Мій останній солодкий дурман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385703
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Відлига.Крапельки дрібні
Снують рапсодію зимову
І білу тишу вечорову
З небес осяяли вогні-
Зірок коштовні міріади.
Бурульок дзенькає кришталь,
Легкий посріблений перкаль
Впав на сади і на левади.
Нап'явши хутряний каптур,
Схилила голову калина
І, наче зграя лебедина,
Біліють купи кучугур.
Таке оманливе тепло,
Застигнуть недоречні сльози,
Як тільки вранішні морози
Дихнуть крізь плетиво гілок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385496
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Лапатий сніг засипав ненароком
Все навкруги: і вулицю, і дім…
Ти по подвір’ю йдеш рипучим кроком,
З рум’янцем на обличчі… на блідім…
Сніжинки тануть на пухнастих віях,
Та ж посмішка блукає на вустах…
Лиш діти… ті, що народились в мріях,
Десь заблукали в неосяжних снах…
Якби ж вернути можна було диво,
Дитинства кольорові милі сни…
І бачити Тебе завжди щасливу
Й все розпочати з першої весни.
Дивитись кожен день у ніжні очі
І любуватись на твою Красу…
Тобою милуватися щоночі
І пити ніжну з твоїх вуст росу…
На жаль, нема повернення в минуле;
Воно – омана юного життя…
Літа у Осінь швидко повернули…
Відгомоніли, мов серцебиття…
І щось до горла тупо підступає,
І на душі щемить незносний біль…
І мов відлуння ніжне долинає
Мелодія нездійснених весіль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383066
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Закрутилася віхола,
Та не стала утіхою,
Бо здавалася тихою,
Наче смерть.
Розлучалися всоте ми.
Безнадією всотані,
Полетіли висотами
Шкереберть.
І словами прозорими
Розгубились між зорями,
Та не стали прозовими –
Не змогли.
Молитвами предвічними,
Перетримані відчаєм,
Повернулися, звінчані,
Із імли.
Пострічалися іншими –
Переболені віршами.
Не розстанемось більше ми –
Не втрачай.
Закрутилася віхола
Білоскроннею втіхою
І здалася нам тихою,
Наче рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383170
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Розстелила сріблястий перкаль
На стерню, перемлілу од вітру,
І густу сніжно-білу емаль
На убогу осінню палітру
Розілляла.Шовковим крилом
Поторочила пасма туману,
Процідила останнє тепло
Крізь надбиту крихку порцеляну
Білощокого сивого дня.
Заморозила крізні патьоки,
Осідлала вітриська-коня
І хутчій подалася навтьоки.
Захурделивши біливом світ,
Розчинилася в мареві панна!..
Срібний клен шепотів їй услід:
"Ворожбитко моя невблаганна..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Ти називаєш мене "Сонечком" —
Ласкавим, теплим і грайливим,
Що заглядає у віконечко
Промінням ніжним і пестливим...
Цілує губоньки усмішкою
І будить сон твій рано-вранці,
Зачепиться своєю ніжкою
І зашаріється в рум'янці...
Розіллється по тілу звабою,
Розсипле сяйво променисте,
У серці загостить відрадою,
А на душі так світло-чисто...
Ти називаєш мене "Сонечком"... 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381760
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Відмарила з гарячки, відіснила
Цей солодко-гіркий самообман,
Цей вихор, що мої обшарпав крила,
В душі густий посіявши туман...
Крізь літоднів мереживо зелене
І снігопадів білу пелену
Нова зоря запалиться для мене,
Пробивши світлом темряви стіну.
І я, журби покинувши пенати,
На вільних крилах випурхну у світ!..
Але й тоді я буду пам'ятати
В моєму серці твій гарячий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381663
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Цей перший сніг!..Кульбабові перини
Хтось розпоров на сивих небесах,
Летить завія пухом лебединим,
Мов клапті вати висне на гілках.
В кроля́чі шубки вбралися ялинки,
Сховавши вушка в білі комірці.
Як та мушня, злітаються сніжинки,
Прозорим воском тануть на руці.
А сніг летить, густий і полохливий,
Садів осінніх блідне кімоно...
Кудлатий пес, захекано-щасливий,
Шубо́вснув у засніжене рядно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381123
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Море Спокою
ГлибОко я
Споконвіку
до закінчення віку
Чоловіку
Любов дарувати
Літати
вІрші як крила
уверх підіймати
розправляти
Пірнати
у Тебе
як у води бездонні
Руки холодні та сонні
равликами шукаютиь Тебе
Ніч мине
і Світанок
розплющить очі
Я Тебе хочу
прошепочу
і Ти
Почуєш
Прочитаєш
Рунічні ПисьмЕна
на моїй шкірі
В Прадавній Вірі
Є Зміст
Міст
від Тебе до мене
Древні племЕна
Знали все наперед
Наш портрет
закарбовано
у Небі
Світилами
Милий мій
Мимоволі вібрую від зустрічі
Люди по зУстрічній
йдуть туди
звідки я вже прийшла
Віднайшла
Бога в собІ
Вогонь у Воді
Люди у рОді
При Батькові Роді
Звільняться
отримають Долю
і свої крила
Не стримають
Я за Тобою
Водою
Течу
Птахом кричу
Кличу
Лечу
Вперед і Вгору
Райдію
Нарешті
Ти
Поруч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380964
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Відгомоніли віденські бали,
Відкружеляли мідним листопадом,
Молочний саван білої імли
Осінній день розгойдує над садом.
Десь в рівчаку наспівує ручай-
Вслухається у срібні ноти осінь,
Вже відзвенів багряний листограй
В її хмільному житньому волоссі.
Бліді агати блимають з-під брів,
Мов сивий льон, біліє за плечима
Холодна шаль мереживних дощів.
Вже кроки грудня чутно за дверима.
Ще мить і біле прядиво зими
Загорне все в бавовняну пелюшку.
Мов затулила теплими крильми
Журлива осінь перемлілу грушку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380638
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 30.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2012
Вже листопад рихтує довгу фіру*
Вбирає в у́пряж білого коня.
Так мало сонця кинуто в офіру
Цим перепрілим вистудженим дням.
Дме вітерець в калинову свирівку*,
Тріщить над ставом схилена лоза,
Сухий листок скотився на долівку-
Сумного клена трепетна сльоза.
Таке німе зворушливе прощання...
Холонуть стрази чистої роси.
Ну, відпустімо осінь без вагання,
Мабуть, і в грудня є свої плюси:
Зимових ранків блискітки яскраві
На тонкорунних прядивах снігів
Дзвінкої річки пасма кучеряві,
Закуті в кригу сонних берегів...
Дрібних сніжинок пишні візерунки,
На мокрих вітах паморозь крихка,
А ще - морозу щирі поцілунки,
Що рум'яніють в тебе на щоках.
*Фіра(діалектне)-підвода.
*Свирівка(діалектне)-сопілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379220
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2012
Чорні хмари вкрили серце.
Туга горло стиснула кліщами.
Ти постій зі мною в черзі
До тих янголів, що поруч з нами.
То ж - із неба охорона.
Чують голос дум моїх тремтливих.
І мені не заборонять
Янголів чекати, ніби зливи.
Хочу чути спів пташиний.
Та виття лунає з лісу вовче –
З голоду ковтають слину,
І палають в темряві їх очі.
Янголи ввімкнули світло
В зоряному небі за шляхами,
Де слідів твоїх не видно,
І стежки порОсли реп”яхами.
Ти мій біль почуєш, може,
Що кричить полохано совою.
Янголи ось – насторожі.
Я їх світлом рани в серці гою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377930
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 15.11.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 15.11.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 15.11.2012
Під ніч, зникає річка, в сон верби,
і манить жовтим золотом-водою.
Розсипле осінь зорі із торбин
на стежку, по якій ішли з тобою…
В обіймах вітру мліла осока,
із рук пручалась, трохи важкуватих,
і марно шелестіла: «Не така…
Не дам себе я вітру цілувати.»
Під берег місяць кидався уплав,
трава тремтіла, зіркою прим’ята.
Тебе я під вербою цілував,
і знав, що буду все життя кохати…
Та швидко осінь запрягла гарбу
в твої дороги, крізь мої вокзали,
і ми забули схилену вербу,
напевне, розлюбили-розкохали.
Літа ж як хвилі – гаснуть на воді,
по стежці – сам, не як колись – з тобою.
Цілуються вже інші молоді
під нашою плакучою вербою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012
"...з лісу я вийшла,в ліс і піду..."
(В. С.)
Карпати мої правічні,
ТінИсті мої ліси!
Я вам заглядаю у вічі,
Вслухаюся у голоси:
Як тихо шепочуться буки
Під журну сопілку вітрів,
Як дятел вистукує звуки
На темній пошерхлій корі.
Я вчитуюсь в кожну руну
На свіжій долоні листка
І музику семиструнну
Я вловлюю із потічка.
Я чую, як в прілому листі
Ворушаться мокрі гриби
І морок стинає іскристе
Проміння, неначе серпи...
Як вітром розгойдана тиша
Зринає сатИном у вись.
Я з лісу колись вийшла,
І в ліс я піду...Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377623
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012
І вирвані листки... Незрозумілі фрази...
Несказані слова у строках телеграм.
Нам не судилось, певно, більше бути разом...
Кричить душа рядком, який не дописав.
Слова всі між рядків... На жаль, не так читались...
Назавжди замовчить мобільний телефон...
не скажемо тепер, навіщо закохались...
Розходимося ми, полишивши цей сон.
Не думай... Не читай... Спинились на трьох крапках...
Продовження десь там втекло за горизонт...
давай повіримо, що раптом так, - зненацька,
розквітне всесвіт... З ним - наша любов.
08. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві від чоловічого імені)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377795
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Облетіла, мов сон, безголосо
Журна липа в намисті краплин.
Перестиглим терпким абрикосом
Закотилося сонце за тин.
На пахучу розпатлану тую
Діамантами впала роса.
Ну, чого ж це я знову сумую?
Днів останніх журлива краса,
Наче легіт між трав, проминуща.
В надвечір'ї обвуглився сквер,
Розіллялася кавова гуща
На посріблені таці озер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377170
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Мне хочется такого –
Огромного, большого...
И чтобы это было со мною навсегда !
Мне хочется на небо
Ведь там ещё я не был...
И чтоб я мог как птица... ещё я не летал !
Мне хочется в глубины -
Где клады есть как видно...
И чтобы клады эти с собою я забрал
Я подарю их людям
Пусть счастье им прибудет
Себе же клады эти я б не оставлял !
Мне хочется покоя
Ведь так уж мир устроен...,
Но я же непоседа – такой вот мой удел...
В бегах за миражами...
Крутыми виражами...
За удачей – дурой всё равно бы не успел !
Мне хочется простора
И вширь, и в высь как горы...
И там чтоб, на вершине, любимую обнял...
Мы б целовались долго
Там на снегу на мокром
И чтоб от бед различных нас Бог бы охранял !!!
© Семён Кацыв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377193
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Старі образи, спогади старі,
Лоскоче ніздрі запах кардамону,
В осінню ніч сльозяться ліхтарі
Зеленим чаєм з долькою лимону.
Спиває місяць паморозь крихку
З колючих віт посрібленої туї.
В туманну шаль закутавшись тонку,
Самотньо сквером стишеним крокую.
Крізь голі віти дихає зима,
Такий туман-що зашпори у душу!
Пощо сную в цій темряві сама?
Гірких думок пергаменти ворушу.
Шепоче станси пряний листовій,
Просочуються звуки в ніч негожу.
Ці спогади-страшніші всіх завій!..
Розсипати б на порох...Та не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2012
Втікаю з осені в останньому вагоні,
у поїздах заклинило печаль
вчорашні спогади полишу на пероні,
залишивши на згадку "прощавай"'.
Не даруватиму букети ніжних квітів,
пожовклим листям рельси застелю
Вчорашнім вітром ти, торкаючи повіки
чужих очей сльозами не заллю.
Гудки вокзалів... Тиша... Відблиск семафорів,
тобі всі розставання я прощу.
Вчорашні мрії знов зеленим світлофором
Тебе кохаю, більше ніж люблю...
26. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375718
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Ці мрії йдуть, щоб більше не прийти. Летять ...
Хотіла б я спинити мить (чи зможу!?)
Усе кохання в нас поділене на п'ять:
Життя і гордість, мрії, сон, тривоги...
А сни вертають частку небуття. Ідуть...
Я прагну осінь цю зустріти (пізно!!!)
А згодом в щасті й долі сивій каламуть
Втопити світ... й Тебе кохати слізно...
Життя таке безмежне. Зовсім не мовчить...
Малює сни веселкою (по морю),
На два поділить вічність, завтра закричить,
Та тільки гордість мріям не поможе.
(07. 06. 2010 р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374850
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Я перестал удивляться всему
Даже если это вдруг чудо,
Что приносит удачу в судьбу -
Непонятно за что и откуда...
Перестал удивляться друзьям,
Приходящим ко мне среди ночи
Им готов я всегда и отдам -
Всё что есть даже если не просят...
Перестал удивляться врагам
И подонкам различных калибров,
Превращающим мир наш в бедлам
Когда проблеска солнца не видно...
Перестал удивляться.. ну, чтож
Видно годы своё добавляют...,
Но скажу , друзья , я что всёж
Лишь Любовь меня удивляет...
© Семён Кацыв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375364
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Колись і ти навчишся між рядків
Шукати істин проблиски і тіні,
В безлистій тиші заспаних садів
Ловити звуки-співи солов'їні.
Колись і ти, гортаючи життя,
Пізнаєш серця зболеного муку.
І добре те, що інша, а не я,
Тебе в цю мить триматиме за руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375575
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
А я соскучился по снегу…
По лыжам, санкам, по конькам…
По серому, как взгляд твой, небу…
По нежным ласковым рукам…
По отражению улыбки
И по прическе La garcon…
По скрипу кованой калитки,
В ночи визжащей в унисон…
И - по твоим изгибам гибким,
И - по движениям ресниц…
По ослепительной улыбке,
По поэтичности страниц.
Я так соскучился по дому…
По лучезарной темноте…
И - по бордовому балкону…
И … по несбывшейся Мечте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375349
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Пів ночі дощ сердито бубонів
(ну хай йому – чому ж мені не спиться?)
Потрапила під молодечий гнів
Ще зовсім юна, під вікном, кислиця.
Та й вітер їй заламував гілки
Нахабно під кору благеньку влазив…
А я, колись, у ливень отакий
Зламався. Від холодної образи .
З тих пір чомусь не спиться у дощі.
На них у мене, певне, а-лер-гі-я
Та саме в довгу зливу, уночі
На блиск очей далеких я хворію…
Годинник в тиші, мов далекий грім.
Яка ж стійка ця схилена кислиця!
Піду й напну її плащем своїм
Хай в ливень цей…хоч деревцю
поспиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 03.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2012
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Осінній ранок кутаний туманом
У своїй сірості в очікуванні сонця,
Повис над містом (тихим океаном),
Ніч по краплинці випиваючи до денця.
І все навкруг поволі оживало:
Ранкові птахи борознили сірі хмари
І сонце випускало своє жало -
Тоненький промінь (перші його чари).
Імлисті шати впали з пліч ранкових
І небо бронзою торкнулось верховіття;
Низинки-роси на нитках шовкових,
Тремтять у сяйві світанкового суцвіття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370930
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
- Водою Дана, Небом творить Диво.
До Сонця променем лечу щасливо!
Красою мудрою зустріне Велес!
Почуй, Вогняна, мій кохання шелест!
- Я верескові полум"яні квіти
несУ в руках - в наш сад садити,
щоб кожна дія - це Тебе Любити
і голосом твоЇм про Диво шелестіти...
Творити!
- Струмками ночі Боги сіють зерна,
Дивлюся в очі - поринаю в терна!
Серцями рідні, душі з лави злиті!
"Привіт!" (в уяві), руки льоном зшиті!
Обійми теплі, птахІв із казок співи!
Істоти з ДИВу збережуть, укриють...
Прийди на гору, що вогнем палає!
Де Нашу Душу Росами зіткаєм!
- Я тут стою! Тебе Симарглом відчуваю,
Руками-кРильми легко обіймаю!
Тебе дивами і безмежністю КОХАЮ!
І з тим - живу, творю, літаю!
Ти чуєш? БОги кличуть і чекають?
Світи зірками засівають -
Промінням Сонячним крізь кригу пробивають
Любов"ю і Призначенням вінчають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370803
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Дивні верескові пущі
У баченнях моЇх раптових...
Я хочу до Тебе ще дужче!
І так не творила ніколи.
Я так притискаю до серця
Фіолетових квітів дзвіночки -
Захід барвами ночі берЕться,
Співає вовк-одиночка.
Тіло втрачає тілесність.
Я у двох місцях одночасно.
Спільного Дива небесність
Ти доторкаєшся. Вчасно
Ловиш мене за руки -
Магію направляєш...
Шелесту вереску звуки
Рідні нам бУли. Ти ж знаєш -
РайДуги нам будувати
Між всімА світами мости -
Благословляє Велика Мати
на те, чим станемо Ми - Я і Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370787
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Переміни, переміни
Закружляли в полі...
Вже є зміни, вже є зміни —
Каже вітер долі.
Що буває, то буває,
Один Бог все знає.
Сонце ніжністю торкає,
Душа відчуває...
Так ласкаво, так ласкаво
Листочки встеляла,
Золотаво, золотаво
Осінь чаклувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370711
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Недавно ще були сіренькі і убогі,
Лише з-під крил виднівся білий пух,
Так швидко час злетів, ваші ключі розлогі
За обрій понеслись, лишився дух.
Вернетесь навесні змужнілі і вродливі.
Яка на батьківщині тут краса!
У вірних парах поєднаєтесь, щасливі,
Осінні знов покличуть небеса...
Така вже їхня доля, пісня лебедина,
Повторює себе із року в рік,
В життєвих звабах неопізнана рутина
В надії: буде краще, ніж торік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370698
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
І крил твоїх шовкова невагомість,
І рук жаданих доторк золотий!..
Осінній вальс несе у невідомість-
Летять з-під ніг повітряні мости...
Розтанув день в ясному мерехтінні,
В повітрі хміль медового вина!
Осінній вальс-як золото, осінній!
Надривним тоном схлипує струна.
Втопила осінь пишну діадему
В дзеркальних водах срібного ставка.
Осінній вальс- і на плечі моєму
Твоя легка окрилена рука.
Мов падолист, розсипалися звуки,
Криштальним пилом зринули у вись!..
Сплелись у леті подихи і руки,
Зустрічні кроки в ніжності сплелись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Как часто ветрено беспечно
Мы тратим лучшие года,
Считая время бесконечным,
Как бесконечны небеса.
Забыв, как пленники, свободу,
По жизни мчимся мы стрелой,
Не учит нас даже природа,
Её размеренность,покой.
Живём в плену вечных исканий,
Всё круче ,ярче виражи.
А получаем в наказанье
Убогость мысли и души.
И лишь с годами понимаем,
Как мало времени у нас.
Мы Бога слёзно умоляем
Нам отодвинуть смертный час.
И дни минутами считаем.
Нам бы вернуть те времена,
Мы всё,конечно же, исправим,
Но,к сожаленью,жизнь одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370197
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Прокидайся, кохана, я вже каву приніс,
Оченята відкрий, щоб засяли,
Подивися на світ, потягнись, усміхнись,
Щоб пісні у душі заспівали.
Перший промінь і кава розбудять тебе,
Твоє личко умиє світанок
І розсипле волосся твоє золоте,
Наш щасливий, закоханий ранок.
Як приємно дивитися в очі твої
І на губи, що каву смакують,
Хоч мовчать до схід сонця іще солов’ї,
Але серце пісні їхні чує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370226
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Сіренький тихий дощ
Підкрався і мовчить.
Тремтить намоклий хвощ,
Душа його болить.
Заграє вітерець
Мелодію сумну
І серце навпростець
Полине у весну,
Де радість і тепло
В обіймах проросли,
Де щастя пролягло,
Коли сади цвіли.
Затихло тут і там.
Мовчиш зі мною ти.
Не довіряй дощам,
Промінням освіти! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370229
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Что ты там нашла на небесах?
Что ты птицею туда летаешь?
С жаркой пеленою на глазах,
И в руках моих все таешь, таешь...
Ты пьянеешь, но не от вина
И рыдаешь все же не от боли.
Очень рад я, что моя вина
В том, что ты летаешь, - моя воля.
А внизу взрывается вулкан,
И живот разорван на осколки,
А в глазах – бессмысленный туман.
И часы, как мертвые, на полке.
Время спит. Иль умерло для нас.
Я лечу к тебе под облаками.
Ты кричишь! В тебе живет лишь страсть!
И огонь, что вспыхнул между нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369603
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Янголи не кутають душу у чорні сорочки,
Не вмивають парфумами скроні, не пишуть листів.
Не вкладають таємні підтексти у буднів рядочки,
І ніколи тихенько, на вушко, не кидають бережно слів.
Янголи не говорять оксамитовим басом,
В саме серце не дивляться смарагдовим сяйвом очей.
Не цілують вуста, не стають найріднішими з часом,
Непомітні хранителі вічно байдужих людей…
Янголи не пробуджують в тобі тендітну чуттєвість,
Не стискають між пальців дози акордів сумних.
Не карбують у пам’яті кожну тремтливу миттєвість,
Так, янголи не… Та в тобі таки є щось від них…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369627
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.10.2012
"Коли непевно робиш перший крок у Диво..."
Восени
розцвітають троянди
у долині троянд.
Твоє волосся
пахне їхніми пелюстками.
До грудей молоко прибуває
І я готова
годувати весь світ!
Каштановий квіт
Забуває,
що на вулиці
Жовтень.
Можна обійняти стовбур
і потрапляти у Космос,
і повертатись назад
з холодними
руками і носом.
Знайти
останні в цьому році
абрикоси,
щоб пригостити Тебе.
Зустрічати людей,
які посміхаються,
даруючи Сонце в речах.
Водограй,
наче монах
у своїх молитвАх
хилить воду землі
І від того
стається Райдуга!
Ти - народжений
біля ріки,
Через віки
перетворився
у мій
міст у Тишу.
І я
Тобі
Пишу,
Що я ніколи
не бачила
нічого схожого...
Дивного Перехожого
з очима синіми,
що дарує мені сенс
і спокою хвилі,
коли я
непевно роблю
перші кроки
у Диві...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369532
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.10.2012
(+ Х. Рикмас, + В. Шевчук)
Засніжило розмиті дороги,
По яких ми ішли удвох.
Поспішаючи на допомогу
Нам достирує пам'ять Бог.
Вже нема того мокрого бруду
І ця ожеледь теж мине.
Скоро ти мене геть забудеш,
А можливо і я тебе.
Мабуть правду говорять учені,
Що й в галактики є межа.
Засніжило шляхи кручені...
Лиш на серці і досі жар.
03.10.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369342
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Я цілу вічність буду пам’ятати
Той сірий клаптик неба у очах…
Шкода, що я не зміг Любов’ю стати;
Лиш залишився спогадом у снах….
Шкода, що ми розлучені вітрами
І довгими дорогами без меж…
Сумними та безсонними ночами….
Зірницями малинових пожеж…
Не зміг я перепони подолати,
Перемогти в собі юнацький страх…
Любити цілу вічність і ... страждати…
Й сльозами бути на твоїх щоках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369469
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Де немає злук — не буде розлук,
І ніколи квітки не зів'януть,
Де немає мрій — не буде надій,
І останні думки в безвість кануть...
А де є життя, там є майбуття —
У промінні дорога засяє...
А де є любов — палатиме кров,
Навіть взимку садок забуяє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369151
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2012
Там, де кичерам* кучері зелені
Дбайливо чешуть лагідні вітри,
Розшила осінь вільсі-нареченій
Фату весільну в теплі кольори.
І клен косицю пишну із багрянцю
В русяві коси вільхові заплів,
А легінь жовтень запросив до танцю
Під водоспаду кришталевий спів.
Зійшлися буки в братньому аркані*,
Плаксива скрипка танула між гір,
Листків осінніх барви полум'яні
Статечний дуб вергав, немов факір.
Курились смоли ладано і пряно,
Димком молочним сповивали світ,
Весільній парі золото-багряно
Сплакнула осінь листячком услід.
*Кичера(діал.)-гора,що вся покрита лісом(окрім вершини)
*Аркан-старовинний гуцульський чоловічий танець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368621
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Скидаю швидкість. Сива злива.
Скло лобове вже не блищить.
Жартує осінь пустотлива,
Серденько стукає, щемить.
В дуеті вітер із грозою
Перемивають безліч дум,
Цю нашу зустріч із тобою,
Безмежну радість, тихий сум,
Де нерозгадані бажання,
Розмов приємні відчуття,
Несказані дощем зізнання
І найщиріші почуття.
Вирує злива невблаганна,
Педаль прикута до ноги.
Скажи мені, що я — кохана,
Засяє сонце навкруги! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368610
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Як женились Слава й Мира,
В них домовленість була:
Говорити правду щиру,
Яка б вона не була.
Із курорту якось Славка
Вчасно повертався,
Бо на жодну там панянку
Він не задивлявся.
Їхав в потязі,не спиться,
Мирочка ж чекає.
Раптом зирк-а із полиці
Ніженька звисає.
Він мацнув її за п’ятку,
Потім трохи вище.
І уже у П’ятихатках
Удвох вони вийшли.
Але Славка хлопець щирий,
Правда в нього понад все.
То вже звідти своїй Мирі
Есемесочку він шле:
«Лежу зараз я у ліжку,
Підвернулася нога,
Обнімаю і цілую.
Твій супруг Варивода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368219
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Почему опять непониманье
Между нами кошкой пробежало?
Неужели боли и страданий
Было в нашей жизни так уж мало?
Почему опять обиды гложут
Наши души? Почему так ранят?
Почему мы так неосторожно
Отметаем наши чувства, память?...
Почему пустые обвиненья
Мы с такою легкостью бросаем
А потом тревоги и сомненья,
Словно змеи, в сердце заползают?
Быть бы нам хоть чуточку мудрее,
Чтоб пустяк в пожар не обернулся
Хоть чуть-чуть внимательней, добрее,
Или просто… я не улыбнулся?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368152
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2012
Приснись мне однажды…
Легонько коснувшись
Руки. Отогрев мои пальцы зимой.
Ведь странная жажда
Опять будет мучить
Меня по ночам, если ты – не со мной.
Приснись мне однажды,
Развей мою скуку.
Душа моя знает, что ей суждено.
Я стала отважной.
И больше разлука
Меня не убьет, как когда-то давно…
Приснись мне однажды,
И перед рассветом
Шепни мне на ушко: «Родная, я здесь!».
А дальше – не важно,
Зима или лето…
Приснись мне. Внуши мне ту мысль, что ты – есть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368115
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Клубочуться тумани над водою,
Ледь чутно плеще по воді весло
І лебеді хитають головою,
Збираються лягати на крило.
Озеро спить, грають в мовчанку хвилі,
Лише човни в тумані мерехтять,
Клює сьогодні – рибаки щасливі,
І поплавки, як цвяшечки стоять.
Вудилище зігнулось під вагою,
Об човен риба вдарила хвостом
І тихий плескіт ранньою луною,
Ще довго хлюпав збоку під човном.
Рибалка… Благодать… Вже сходить Сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368142
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Так тепло-тепло плакав листопад,
Дощем ранковим осінь голосила...
І ти мене не кликав знов назад-
Стужавіли надій тендітні крила.
Мов доливала смутку і тривог,
Між сивих гір загублена трембіта,
Де так нам легко дихалось удвох
В терпких обіймах бабиного літа!..
Косичив жовтень приспані сади
Букетом листя в теплому багрянці
І над прозорим дзеркалом води
Вітрець вербу загойдував у танці.
І там, де неба вимріяну вись
Під шепіт мантри доторкали буки,
Так молитовно й міцно заплелись
Серцебиття і подихи, і звуки.
Зелено-жовтий паводок дібров
Вже не розвіє гіркоту і тугу,
О, як невтішно схлипує любов,
Полишена тобою на наругу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Втілення.
Перевтілення
Себе
у два промені Хорса,
По-між них -
Зірка.
Я вже доросла.
ПолинОм згіркло
Минуле.
Цілюще зілля
одним ковтком
вип"ю.
Протидія
собі -
даремна.
Вена яремна
Розжене кров
швидше!
Не постаріє
тіло -
ще раз змудрію
на ціле життя!
Втілюся,
Перевтілюся,
Перетечу знов у себе -
Це ж я!
Зустрічай мене
у собі
двома променями
і зіркою...
Казкарка я?
То
Приймай повенями,
Бери коренями
і своїми струменями,
Благословеннями
Польотів
та крил журавлю.
Правдива істотність?
Втілення.
Перевтілення.
Самість.
Самотність.
Тебе
Люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367844
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Посплітати
в одне
всі слова на світі-
сказані і несказані
Таємниці наші нами розгадані
Лавою плавляться
З Богами радяться
наші думки
Наших енергій струмки
по тілу стікають
Чекають
ДивА і ненароджені діти
Часу Народження
Часу Початку
Сургуч і печатка
На старому листі
Ми ідем по мості
Назустріч
З різниїх сторін
Погляду з нас не зводять
Предки з восьми колін
Вже чується передзвін
Наших нових
назавждніх зустрічей,
Світанків і перемін
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367345
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 29.09.2012
"Стільки ранків, сповнених Тобою, наче Сонцем..."
Скільки рос відійшло,
Скільки листя опало!
Твої очі - опали.
Сонце... Зійшло...
Скільки хмар надлітає,
Скільки слів наспівано.
Ледь помітними тінями
Ніч іде. Світає...
Скільки пер стало списами,
Чорнил потекло рікою...
Стільки часу ми з тобою,
наче папір ще не списані.
Скільки книг! Безмір ллється у чашу.
Всесвіт буквицею сіється.
Моя рука в твоїй гріється.
І пише ще одну, основну - нашу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367214
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Восени.
Розквітати, як квітка -
Садити зерно
десь у сонячне своє лоно,
Поливати його
дощем із проміння
Щастя,
Полоти бур"яни
незгод, непорозумінь
і болі.
Молитися матінці Долі,
Ростити дрібний паросток
Любові,
гріючи руками,
губами,
сплетеним тілом
із двох.
Так сказав Бог.
Так робитиму я.
І ще сотні таких же,
Поки не стане
Цілий Світ із зерна.
І восени,
Я знову розквітну, як квітка.
А весною -
знову народжу Сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366359
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Заведу я осенью роман -
Пусть согреет душу бабье лето.
Пью до дна, хотя на дне обман,
Ну и пусть! Я не ищу советов!.
Хватит сил - налью себе еще.
Захмелею в листопадной пляске,
Лишь-бы рядом сильное плечо
Мне на сказку отвечало лаской.
Лишь-бы поддержало, не дало
Раствориться в небе раньше срока
Вижу, выпито почти вино,
Я уже не так и одинока...
Паучком заботливо сплету
Теплое с любовью одеяло,
Чтобы позже, стоя на ветру,
С этим летом перезимовала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367199
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Замріялось задумливе життя,
Згадалось тепле незабутнє літо…
А в ньому мої ніжні почуття,
Що розцвіли квітневим первоцвітом…
Любов – це Казка, це - краса душі…
Це - ми з Тобою… та, нажаль, не разом…
Це - мої спантеличені вірші…
Це - почуття, що виросли з образи…
Ти – мудра і розумна… нею й будь,
І все життя такою залишайся…
Лише про літо наше не забудь
І за Любов мою не ображайся…
Бо я Тебе люблю… і в Це ти вір….
І знай, що я не зможу вже без Тебе -
З очима, мов карпатський Синєвір…
Прекрасними, немов вечірнє небо…
Задумливо замріялось життя
Із літа перейшло дощами в осінь…
Летить кудись у сиве небуття,
Де журавлі курличуть безголосі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367227
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Палахкотить багрянцем тихий сад-
Пожежу крон повільно гасить вечір.
Пощо жалієш теплий листопад,
Що оксамитом падає на плечі?
О, не жалій, бо сад заквітне знов,
Коли землі весна розІтне груди.
Хіба тобі не шкОда, що любов
Вже одцвіла?А іншої-не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367191
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Ти відлітаєш білим птахом,
Торкнувшись срібного її крила.
Тінь розпласталася над дахом,
У променях медових попливла.
Ти залишаєш свої мрії,
Здіймаючись в безмежну неба вись.
Плекаєш у душі надії,
Бо впевнений, що вернешся колись
Туди, де так тебе чекають,
Молитвою освячують твій шлях,
Через безмежжя простору кохають,
Оспівують у чарівних піснях.
Ти відлітаєш білим птахом,
Торкнувшись ніжного її крила.
Тінь розбивається над дахом
І сиплеться, немов уламки скла… 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366967
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Така легка на душу ностальгія,
Медовий солод терпне на вустах...
Летить-летить березова завія-
Листків осінніх охра золота.
Налиті сонцем пагорби зелені
Сотають пряжу з променів тонку,
Тендітні верби, наче наречені,
Полощуть пасма в чистому ставку.
Обідня тиша котиться над плаєм
І, настромившись на колючий шпиль,
Молочна хмарка солодко дрімає,
Неначе човник в небі поміж хвиль.
Мов струн тендітних звуки монотонні,
Дзюрчить струмок, заплутавшись між трав,
І на мої осонцені долоні
Листок кленовий вересень поклав.
Вже де-не-де каштанову перуку
Фарбує день у теплі кольри.
Йдемо удвох, із осінню за руку-
Дві подружки, дві долі, дві журИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Чомусь у серці й на душі весна,
Чомусь згадалось радісне дитинство…
І дивиться розгублено Вона,
Така прекрасна, наче материнство…
Така чарівна, ніби розмарин,
І мила, наче пелюстки троянди…
Дорослий в неї підростає син..
Роки сплели надії у гірлянди…
У серці – радість, на душі - весна;
Бутони розквітають в діадеми...
І ніжно посміхається Вона -
Така красива, наче хризантеми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366734
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Заблудилась яблонька меж берез и сосен,
Уронила яблочко в золотую осень.
Сладкое, румяное нам с тобой досталось,
А любовь незванная рядом дожидалась.
Смаковали яблочко - жажду утолили...
Как же раньше, милый мой, друг без друга жили ?
Где нас прятала судьба раннею весною,
С кем гуляли до утра летнею порою ?
Тихо бродит по лесу осень золотая
С кистью акварельною, сказки сочиняя.
Увлекает за собой меж берез и сосен,
Позднюю хранить любовь бабьим летом просит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366368
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Так порожньо без тебе на землі...
ЗірчАстих айстр паводок ліловий
Вже проводжає в далеч журавлів.
Сумні дерева змінюють обнови,
Скидають шовк смарагдовий із крон,
Парчу вдягнувши, золотом розшиту.
І так мене бентежить цей полон-
Ця лагідність холодна оксамиту...
Між темних туй зажурено бреду,
Небесну просинь білить хмаровиння.
Так порожньо без тебе в цім саду...
Гойдає вітер срібне павутиння,
Розшите щедро бісером краплин.
Полудою сповзла на очі втома.
Пощо гірчиш у грудях, мов полин?
Не руш мене!Моя душа не вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2012
О, як мені гірчать твої слова
І посмішка твоя, мов вишня п'яна!..
Пожухлим листям вкрилася трава,
В садах зомлілих рудокоса панна,
Заплівши в пасма хміль горобинИ,
Збиває бісер дощових краплинок.
І знову щирість винна без вини
І поглядів холодний поєдинок
Встромляє в груди тОчені ножі,
Ятрить безжально призабуті рани!..
О, як невчасно стали ми чужі...
Прозорим шлейфом, золото-багряним,
Нежданна осінь вкралась поміж нас.
Листком кленовим дотліває ніжність...
До інших душ перенаправить час
Енергій двох потоки несуміжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365556
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Твої руки ласкаві,
Наче зоряна злива.
В золотистій оправі
Почуваюсь щаслива,
Де обійми рікою,
І торкаються пальці...
Там радію з тобою
І кружляю у танці.
Твої лагідні руки,
Що вночі, мов ліани, —
Днів моїх запоруки,
Заворожені снами.
У обіймах тріпочуть,
Вітерцем оповиті,
Відпускати не хочуть
Зі щасливої миті. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365527
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Спить поле,
натомлене грозою.
Барвистим цвітом
стелиться трава.
Вітри співають,
біля водограю.
В зеленім лузі,
калина дозріва.
Густий туман,
сивою бородою.
З любов’ю землю
обійма.
В цім безмежнім раю,
вечірньою порою.
Кохається, щаслива
пара молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360150
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 20.09.2012
Я — грім, я — птах, і я — блакить,
Я — простір часу непохитний.
Я — подих твій останній, що горить,
Я — сон твій втішний, колоритний.
Ти — Сонце, Місяць, Всесвіт мій,
Ти — вогник в серці, що палає вічність.
Ти — білосніжний янгол в казці цій,
Ти — яв магічний, й вічна ніжність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364990
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 20.09.2012
"Я пильно дбаю про те, щоби завсіди мати сумління невинне щодо Бога й людей" (Дії, 24:16)
Тотожні: совість і сумління,
Вони диктують поведінку,
Душі продовження, прозріння...
Життя поставить нам оцінку.
Сумління це-моральна здатність
Розрізняти доброту і зло,
Закону послідовність, вчасність,
Зберегти у чистоті чоло.
Якщо підозри є невтішні-
То наша совість забруднилась,
Коли здається, що всі грішні,
Це значить, що ми провинились...
Якщо молитися до Бога,
То й Господь наблизиться до нас,
Лиш чиста з совістю дорога
Встеляє радість, що без образ.
Освятить серце, вмиє руки
Причастя- Господа дарунок,
Покинуть всі душевні муки,
Бо в щирій сповіді рятунок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364953
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Догорает вечернее зарево,
Тайным блеском луна покрывается.
Видно, как сквозь янтарное марево
Метеорами звезды бросаются…
Сны цветов и деревьев приятные
Скрыл туман пеленою кисейною….
Пахнет ночь маттиолой и мятою,
Ветер грустно поет колыбельную….
Извиваясь на ветках ракитовых
Шепчет он что-то нежно-венчальное…
Все рапсодией дивной проникнуто
И сокрыто все тайным молчанием…
Звезды сыплются с неба алмазами,
Изумрудами царства туманного…
Улыбается ночь темноглазая
В ожиданье рассвета желанного
Догорает вечернее зарево,
Тайным блеском луна покрывается.
Видно, как сквозь янтарное марево
Метеорами звезды бросаются…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365085
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Чтобы душа могла дарить
Тепло любви и вдохновение,
Ей нужно бережно хранить
Свое бесценное терпение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365110
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Я не прийду до тебе у віршах,
Не напишу любовної поеми…
Не приголублю у ранкових снах,
Й не принесу жовтаві хризантеми…
Я не візьму у руки стік пера,
Забуду про солодкі поцілунки…
Бо літня у відносинах пора
Переросла в більш стримані стосунки…
Я не вдивлятимусь у далечінь,
Замріяно не буду посміхатись…
Піду навіки з милих сновидінь
І зорями не буду милуватись…
Образ не буде, хіба в цьому річ–
Ти так і не змогла Коханням стати…
Мабуть тому в серпневу тиху ніч
Не вистачило сил курок нажати…
Покрилися журбою почуття,
І серце стислось невгамовним болем…
Та видалити зі свого життя
Тебе, нажаль, не зможу я ніколи…
Вересень 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364893
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Зім`ятий папірець не розім`яти,
Зламались букви порухом руки,
В яких краях оті рядки шукати?
В які піти дороги чи віки?
Написане, напевно, відучора,
Та думка вкралась все-таки давно.
В розлуку з борту гримнула «Аврора»,
І на душі - шумливе казино.
Ще не цвіли останні орхідеї,
І вітер осінь в серце не приніс,
Але чому ж пусті оранжереї,
Змінили в душах білий рай беріз
Розлуки скрипка зачинила двері,
І сплять думки в зім`ятому папері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363927
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Я покохав чарівну галичанку,
Грудневий сніг на коси нам лягав…
По місту йшли прекрасні кам’янчанки,
Але чомусь я їх не помічав…
Дивились в небо зорі променисті
В те небо, що тобі подарував….
З дерев давно опало жовте листя,
М’який лапатий сніг все покривав…
А потім ніч зацілувала п’яно…
Нічого, що не було солов’я…
Нічого в тім, що був я неслухняним,-
Виною тому були – ти і я …
Хмеліли ми від радості та щастя,
Нагадували коси запах трав…
Я ніжно цілував твої зап’ястя
І шовк косей, і груди цілував…
Дивились в небо сиве кам’янчанки,
В те небо, що тобі подарував…
О, мила чорноброва галичанко,
Повір, що я тебе не докохав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364659
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Знаю, наше життя то не казка,
А солодкий, оманливий гріх...
Не принось мені болі, будь ласка,
А неси лише радість і сміх.
Не нагадуй поривів вінчальних,
Що розтанули десь в небесах…
Не кажи мені слів поминальних
І, що все перетвориться в прах…
Не співай мені пісню про Долю,
Про пекельно-жаркий Казахстан*…
Не завдай буреломного болю,
А змочи краще мої вуста.
Поцілуй… та не ніби дитину…
Що лежить у думках горілиць…
Краще в душу мою подивись-
Там побачиш прекрасну перлину…
Я не хочу... ти чуєш – не хочу
Задивлятись у неба блакить,-
Краще Ти у гранатові очі
Подивись й загубись в них на мить…
В тебе личко таке білосніжне
А на нім очі, мов небеса;
Ти на мене так зиркаєш ніжно…
Ти – Моя неземная Краса.
Знаю, моє життя ніби казка…
Ніжний сон… але наче й не сплю.
Не принось мені болі, будь ласка…
Я Тебе так безумно люблю…
Казахстан* - мається на увазі навчання у Карагандинському медичному інституті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364453
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Не пишуться слова і відзвучали ноти.
Холодний день затих і літо вже не те.
Твої німі слова брехливі аж до рвоти.
Мене в хиткім човні від берега несе.
По спині батогом це кожне "...не в мережі"
Морозом по чолі. За шиєю пече.
А серце забуває, що є усьому межі.
Сліпе, як кошеня. Пробачить тобі все.
А як мені піти? А як тебе забути?
Твій погляд вже холодний і дотики не ті.
Мені би ту любов колишню повернути...
Мені би десь пірнути під зламані мости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364291
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 17.09.2012
що нового за останній тиждень?
більше втоми, а так - все, як завжди,
досі стукають пальці по тиші
і мерзенно волочуться дати
і від одягу тхне кимось іншим,
не моїми старими парфумами
вічно п'яні стоять на узбіччі,
вічно ситі і вічно розгублені
а на завтра вже вдарять морози,
п'яні спатимуть в мене під вікнами
вони будуть встелятися стосами
і здаватися достоту рідними,
доки ранок не змиє їх дотиком
я б тонула, до скону п'яніючи,
щоб лише не хронічно самотньою,
щоб лише знайти протидіюче
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364360
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Я так люблю прихОдити в цей ліс,
Де пахнуть сосни ладанно і пряно,
Де золотаві кучері беріз,
Омиті небом, наче океаном,
Тривожать тишу шелестом м'яким.
Де мох деревам стелиться під ноги,
Немов густі овечі килимки.
Де водоспаду срібного пороги
Спадають дзвінко в затінки густі.
Де крізь вологу листяну завісу
Осінні зблиски, ніжно-золоті,
Летять і тануть десь у лоні лісу.
Де, поховавшись від чужих очей,
Гриби шапкаті зиркають з-під листу.
Де водограй посріблений тече,
В траві згубивши ноту променисту.
І так душі відрадно, аж до сліз,
Коли мене в таку погожу днину
За плечі обіймає ніжно ліс,
До серця гОрне, мов малу дитину!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Щаслива осінь, де тепер вона?
З русявим і заплутаним волоссям.
У серці спогад я про неї зберегла.
Щаслива осінь. Все, що відбулося.
Ти пам'ятаєш? Шоста п'ятдесят,
Чужий вокзал, обпечений морозом.
Безвольно повертаюся назад
у спогади, неначе під гіпнозом.
Години на зупинці, майже ніч,
і кава в пластику вже змерзлими руками.
Найщасливіша із усіх сторіч,
О, осінь, що тоді була із нами.
Щаслива осінь, прапор на даху,
Книжкова нетривала астрономія.
А далі - мрії... Мрії... Порахуй!
Чомусь така на мріях економія.
Про мрії - зась, чому тепер отак?
Мабуть тому й щаслива, що омріяна.
Щаслива осінь. Наша ж бо. Відтак
Іще зійде. Бо нами ж і засіяна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364058
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Так швидко зосеніло на душі...
Полишений листок прибився вітром
І на мої серпневі спориші
Осінніх барв проллялася палітра.
Так швидко все минулося, а жаль...
Гірчить жура непрохана полинно.
Крихких надій розсипався кришталь-
Ні ти, ні я...Лиш осінь, мабуть, винна.
І цей невчасний теплий падолист,
Що на осінній ніжиться долоньці...
Холоне плеса ніжний аметист,
Сліпучі зблиски міняться на сонці.
І вже не тішить розкішшю прикрас
Осіння тиша, барвами налита...
Так швидко зосеніло поміж нас,
Стужавіють у душах згустки літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363918
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2012
Вхолола спека. Тихо на плечі,
Котом муркоче вересень підпалий.
Листок, вже не живий, ще не опалий.
І посвист крил… Але, ще не ключі.
Сталистий натяк на свинцевість хмар,
Короткий дощ, як задум на протяжність.
Сопіння вітру, так, ще не куражність,
ЗахОду пал з позОвом на пожар.
Зі шкаралупиння визирнув горіх,
Пливе в нічному небі літній спогад.
Розсвіт туманно припускає здогад,
Що осінь вже ступає на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362784
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Інколи хочу написати вірша про любов...
Але її поруч нема...
Інколи хочу написати вірша про політику,
але політика - суцільні гроші й брехня.
Інколи хочу когось я обняти,
Але поруч лише глуха пустота.
І хочеться вити, серед ночі кричати,
Та біль у горлі душить слова.
Інколи хочеться світ за очі піти
Та видерти з пам'яті все, що прожив,
Та навряд чи вдастся за обрієм домівку знайти,
Та правду, і тишу, любові і сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363434
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Спішила осінь з вітром на побачення...
Ледь золотила шовковисті коси...
Вагалась... чи проситиме пробачення...
За те... що закохався в літні роси...
За те... що цілував струнку вербиченьку...
За те... що обіймав чужі вітрила...
Що скаламутив чистую водиченьку
Все знала... та кохала... і спішила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363460
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Так хочеться ласки і ніжного слова,
Твій дотик руки на похилім плечі,
Ти в серці моєму щоденна віднова,
Ти ж мрія моя! Чом згасаєш вночі?
Зберу всі зірки , що упали із неба,
Встелю тобі стежку, щоб ти не блукав,
Розлука мине і я знов біля тебе
Збуджу своє щастя, щоб знову кохав.
Не вірю тобі, що тобою забута,
Що це був лиш вітер, що квіти зривав.
Нас долі з’єднали, надягнені пута,
Ти серце моє до свого прикував.
То ж буду чекати, зійди місяченьком!
І ніч вже не ніч, чистий сонячний день!
В обіймах твоїх і єдиним серденьком,
Прославим кохання у звуках пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363466
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Дай мені мить палкого бажання,
Канонаду безсонних ночей…
П’янкуватого погляду зрання
І гіпнозу блакитних очей…
Залиши у віках сьогодення:
Ощаслив… зацілуй… заласкай…
Дай мені неземного натхнення
І створи мені ніжністю рай…
Я любитиму мабуть до тризни
Твою ласку та милу красу…
І Твою неземную харизму
Через терни життя пронесу…
Буду плакати, буду сміятись;
Небо бачитиму голубе…
Почуттями не буду кидатись
І чекатиму вічність Тебе…
І,-щоб ніч ця була не остання,
І,-щоб вічним був спалах очей…
Подаруй мить палкого кохання
В канонаді безсонних ночей…
Липень 2012 м. Кам'янець-Подільський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363474
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2012
Так ніжно хризантемиться в саду-
На ліжник трав хурделить пелюстками.
Між днів осінніх затишок пряду,
ТеплО спиваю спраглими ковтками.
Вже де-не-де зелені килимки
Торочить осінь в заспаних дібровах,
Між крон тінистих в'Юняться стежки.
Яскравих барв палітра кольорова
Мережить спокій трепетних листків-
Така легка й прозора ностальгія!..
Твій ніжний шепіт вкрався між рядків,
Сріблясті роси зблиснули на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Ми помрем в один день? - запитала мене на світанні -
Щоб розлука ніколи не краяла серце навпіл,
щоб співало пісень, замість маршу прощання кохання,
щоб за руки взялись і у вічність майнули до зір.
Ми помрем в одну мить! - відповів, пригортаючи міцно -
Щоб залишити згадку про цю нероздільну любов,
кажуть - пам"ять болить, але біль не триватиме вічно
і, де наші сліди, розгориться кохання ізнов.
Вони так, як і ми, будуть весни в садку зустрічати,
так горнутись, тулитись, тих самих співати пісень
і колись восени, коли холод їх гнатиме в хату,
поклянуться любить і померти, як ми, в один день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324129
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 10.09.2012
Я изменяю между нами
Всю пропасть начатой любви.
Моими горькими слезами,
Когда ты мне сказал:не жди.
Я изменяю,сколько боли
От всех невстреч,от всех разлук.
Так неужели ты доволен,
Что причиняешь столько мук?
Зачем тогда дразнил любовью?
Зачем же целовал меня?
Зачем же делаешь так больно,
Ведь не полюбишь никогда.
Сгорали дни и изчезали,
И ночь являлася с луной.
Мы с тишиной перекричали,
Что надо встретиться с тобой.
И так в подруги записались
Мне тишина и пустота.
Мы с одиночеством шатались
Напившись боли допьяна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363343
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Нам світить осінь дальнім маяком,
Мої вагони мчать з тунелів літа,
Й гребе рибалка втомленим веслом,
У ті краї, котрі багрянцем вшиті.
Гостив сім тижнів в затишних полях,
Та ліг смичок на смуток павутини,
І знов міста. Згубитися. В містах,
Так легко загубитися людині.
Неоновопроспектові діди,
Вдягнуть у світло біле і холодне,
Черпнувши з кранів сурогат води,
Ми « виснем» в магазинах Оскармодних.
А у полях глибокий дикий мак,
На тканці дня суцвіттям прохолоди,
Горить для нас, палає, мов маяк
Огнями волі, вічності і вроди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361748
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Мовчання -
тАкож відповідь, принцесо.
Спасибі Вам
за сонце і печаль,
за казку
без причини і адреси,
за небо, що зове
у світлу даль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307852
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 10.09.2012
Присядьмо тут,
за столиком надій.
Із медом чай
зігріє наші душі...
Приглушить скло
осінній вітровій
і ти відчуєш:
я навіки твій,
в закоханих очах -
немає стужі...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211439
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332655
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 10.09.2012
Кто меня выбрал? В какие ворота
Душу направят после отбоя?
Кто подарил мне все эти заботы
В мире смешенья борьбы и покоя?
Кто меня вызвал? Кто меня выбрал?
Кто меня тронул жезлом калёным?
Злой, как собака… Тихий, как рыба…
Стану бесстрастным или влюблённым…
Жизнь возродится даже в забвеньи, –
Небо уронит новое семя!
Жизнь бесконечна только на время.
Смерть неизбежна лишь на мгновенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342892
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 10.09.2012
Я застудилась словом «назавжди».
Усе ніяк не видихну обрАзу.
Ти думаєш, що ти такий один,
З яким так легко впасти у екстази?
Без тебе світ похмурий і нудний?
З тобою за спиною раптом крила?
Ти думаєш, що ти один такий,
З яким я вперше у житті щаслива?
Напоїш чаєм із гірських малин,
Загорнеш у обіймів теплу вовну…
А я ж бо знаю: в світі ти один!
І це тобою я невиліковна.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325234
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 10.09.2012
Электричке ветер встречный
Дует каверзно в лицо.
Рельсы, шпалы, путь и встречи
И прощаньям горячо.
Эх железная дорожка –
Скатертью проложен путь,
У вагонного окошка
Любо сесть, к нему прильнуть.
Пробегает величаво
Ширь лесов, полей и рек.
И махнет нам где-то браво
Назнакомый человек.
Притаилось ожиданье,
А пока мои друзья –
Скорость, шум, колес стучанье
Да попутчиков семья.
Прилетают мысли, думы
И дорога нескучна,
Коль цыган с гармошкой, шумный,
Песнь заводит сгоряча.
Зазвенят кругом монеты
За его речитатив,
За пропетые куплеты,
За их жизненный мотив.
А вагон в пути колышет,
Убаюкивает нас,
Новостями кто-то дышет,
Не кончая свой рассказ.
Зашумят по ходу двери,
Кто-то в них сейчас войдет.
Путеводные свирели
Все зовут-зовут вперед.
08.09.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363282
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Я відчуваю подих самоти,
Завершених любовних візерунків…
І – аромат Твоєї наготи,
І – ледь вловимий присмак поцілунків…
Я відчуваю трепет твоїх снів…
І ніжність твого дотику до тіла…
Душі твоєї відчайдушний спів
І ноти серця… серця, що зімліло.
Я відчуваю м’ятний подих твій
І пестощі, які несуть у прірву;
І насолоду від юнацьких мрій,
Тобою зачарованих у міру…
Кудись подівся острах самоти
І я пірнув у світ Твоїх малюнків -
У аромат Твоєї наготи,
У м’ятний присмак ніжних поцілунків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363266
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2012
Щось у серці так болісно коле,
Кличе в даль із недоспаних снів….
Ти - моя обездолена Доле,
Ти – мій, сумом охвачений спів…
Ти - обласканий жайвора виспів,
Мелодійний кришталь солов’я…
Мого серця надірваний приспів….
І відлуння душі. Ти – моя…
Вічна скромність і мила розкутість,
Я такою Тебе ще не знав…
Ти - моя нецілована юність,
Ніжна Фея, яку я пізнав…
Безсоромно дивлюсь я на Тебе:
Бачу юних фантазій красу…
У очах - синє ранішнє небо,
На вустах - присмак тірамісу…
Я ніколи, ти чуєш – ніколи
І нікому тебе не віддам…
Посміхається соєве поле,
Шле казковий привіт небесам.
Ти - і мрія моя, і натхнення,
Незабутньої юності клич;
І суровий порив сьогодення:
Я прийду в твої сни – лиш поклич…
Ти – моя недолюблена Доле,
Мій любов’ю запещений спів…
Ти моєю не станеш ніколи –
Віддзеркалля далеких світів…
Серпень 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362835
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Твоя Душа моїй сказала тихо,
Що все життя кохатиме мене…
У почуттях не коїтиме лиха
І з ніжністю печалі омине…
Твоя душа цілющою водою
Омила і запестила мою…
І я став зачарований Тобою
І зрозумів, що Я Тебе люблю…
Моя душа поплила течією:
Разом злились у вічну карусель…
І обвінчалась з мудрістю Твоєю –
У тиху гавань сів мій корабель…
А навкруги буяло все привітно,
Лиш сонце нам хотіло допекти…
Твоя Душа - прекрасна і тендітна –
Хотіла в ніч з моєю утекти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362834
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Рожеве піднебесся на світанку
Сполохало ранкову тишину,
Запричастилось ясне сонце зранку,
Сховало блідий місяць у казну.
Ранкова зірка танула туманно,
Скупала своє серце у ставку,
І, раптом зникла в мареві неждано,
Обнявши милу вербоньку, струнку.
Враз плесо розгойдалося бурхливо,
Бобер-господар закружляв в танку,
І день новий у посмішці грайливо
Промінчиком вуста мої торкнув. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363258
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
О мріє світла, душу не покинь!
Не дай гаряче серце остудити,
Самотнє і не втішене ніким
Хай волю п’є, допоки ще налито.
Дозволь хоч раз торкнутись до небес,
Піднявшись із земної круговерті,
У книзі нерозгаданих словес
Вписати хоч два слова… і померти!
Та не дозволь зогнити при житті,
Обнявшись із нудьгою і безчестям!
Бо ти мій хрест єдиний – поготів
Дозволь його із гідністю пронести!
Не дай душі, що палко прагне неба,
Зів’яти у даремності ганебно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363169
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 10.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2012
К тебе лететь бы звездопадом,
Как теплый август к сентябрю.
Но, тучи шествуя парадом,
Благоприятствуют дождю.
Листком березы дерзко-рыжим,
Коль так сложилось, сорвалась.
Летя с дождем, скользнув по крыше,
К тебе в окошко пролилась...
Довольно странное обличье,
Но ты узнал. Как не узнать?
Иначе, среди сотен тысяч
Меня не смог бы отыскать.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362833
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Улітку дуже гарний Ріла*– гранд…
Тож відчуття і враження чудові;
Болгарія є символом троянд,
А Ти для мене - Символом Любові.
Для мене свою ласку збережи…
Закоханим усе в житті віддасться.
Ти лиш мовчи - нічого не кажи -
Або на цілий світ кричи від щастя…...
Ти знаєш – тут пісок не золотий…
Відсутні в ньому діаманти й стрази…
Я в ньому заховав свої образи;
І знову став, як місяць – молодий..
У мріях я Тебе не полишав…
У снах кохав і гладив твої перси…
У Тебе ніжно-лагідна душа,
А в мене чуйне і вразливе серце…
Ми ніжні й милі, наче голуби,
І я до тебе пристрастю палаю…
Благаєш ти: «Мене не погуби »
Але чи вийде так, то я не знаю..
Цей відпочинок скоро промине
Пройде і тихий сум, що ріже днями…
Заполонивши ніжністю мене,
Ти закохала в Cебе до безтями….
Я все життя лише Тобою жив…
Душа співала, як після причастя…
Ти лиш нічого більше не кажи,
Або на цілий світ кричи від щастя…
Улітку дуже гарний Ріла–гранд...
Тож відчуття і враження казкові;
Болгарія є символом троянд…
А Ти для мене - Символом Любові…
Rila - один із сотень готелів у Сонячному Березі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362617
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
Кружляє осінь золотом багряним
І спогад, наче, змійка пролетить,
Тебе вже інша назива коханим,
Я теж навчилася без тебе жить.
Без тебе розцвітали сині весни,
Черешні спілі сипались в траву.
Веселка в небі житнім перевеслом
На тепле літо кликала грозу.
Без тебе пропливали дні і роки
І молодість зів’яла, як весна,
Журавкою летіла в світ широкий,
Тобою милувалась тільки в снах.
Якось тебе побачила я в місті.
Ти йшов в задумі. Може так здалось.
Лиш поглядом яскраво – променистим
Здавалось, ти розшукував когось.
Кого шукаєш синіми очима?
Мене не взнаєш, я тепер не та.
Та юнка із косою за плечима
Уже не вернеться в твої літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362430
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Журавлів звучать прощальні сурми,
Що кружляють в небі голубім,
Бабиного літа срібні струни
Натягнула осінь на ріллі.
Одягнула в золото берізку,
Лист вербовий стиха обліта.
Лиш дуби стоять, як обеліски,
Хто їм зможе полічить літа?
Вбралася калина у намисто –
Їй червоний колір до лиця,
Заховалось літо в жовте листя,
Зазвучить мелодія оця.
Заспіває вітер колискову,
В небі від курличуть журавлі,
Схилить до землі траву шовкову
І посіє жито по ріллі.
Від зоріють хризантеми й ружі,
Білих айстр остання білизна
І зберуться на вечірку друзі
Випити весільного вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362431
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Прости мене за те, що із дитинства
Ніяк Тобі освідчитись не міг.
Мені здавалось, Ти шукала принца,
Тож я слова Любові приберіг.
Життя летіло, клекотало здуру,
Та скільки пам’ятаю я себе:
У кожній стрічній я шукав Лауру*
І в кожній юнці бачив лиш Тебе.
Роки летіли з іншого сторіччя
У простір; їх думками замело...
Життя нас розкидало по узбіччям,
А потім несподівано звело…
Напровесні зустрів Тебе, у квітні….
То був казковий мелодійний сон…
Але, на жаль, ми в ньому не самітні
І це для наших душ Армагеддон…
Прости мене, нема у світі принців;
А та любов була мов з кришталю…
Шкода, що у далекому дитинстві
Я не признався, що Тебе люблю…
Лаура*-монумент (із білого мармуру) якої знаходиться у Кафедральному Соборі м. Кам'янця-Подільського. Неперевершеної краси юнка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362331
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
* Вітаю з Днем народження дорогу Оксанку Семотюк *
Вересневу вишиванку я несу тобі, Оксанко!
Приміряй, вродлива доню, – українського покрою!
Пахне небом, пахне цвітом – найдорожчим твоїм світом,
Пахне млином і неспИном: – Де ти, Зоре, в цю хвилину?!
Хочу тебе не спитати, як то роки обіймати,
Тільки айстри білі-білі в твої коси заплітати,
Хочу неба з чорнобривців, хочу вітру із Ільїнців
Хочу зустрічей, розмови: - Де ти зараз, Жінко-доле?!
Хочу тобі святкувати – хочу радість накривати
На столи твої дубові - побудь з нами в доброслові!
Побудь в думці, в теплій мрії – вщаслив, Боже, ці надії!
Подай Жінці вересневій – благодаті повні жмені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362275
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Относило лето алых маков платье.
Сникло, загрустило маковкой пустой...
Тонкой паутинкой улетит в объятья
Осени, что скоро станет золотой.
Осень.., снова осень. Журавли прощаньем
Растревожат неба сизую вуаль...
Отчего же сердцу в осени печально ?
Видимо, ушедшей молодости жаль.
(картирка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362143
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Хіба ранки люблю я за те,
Що святкові вони чи буденні?
Я ці ранки чекаю й люблю
Лиш за те, що приходять щоденно.
Ти вриваєшся вітром у сни,
Обіймаєш мене, як серпанок.
Я люблю тебе, рідний, за те,
Що до мене приходиш, як ранок.
Тішусь в запаху айстр і в смаку
Вишень. В серці – любов така терпка.
Бо ти – квіти і вишні, і дощ…
Що так плаче надворі нестерпно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361677
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Все так странно в мире нашем почему-то,
То ты счастлив и всему на свете рад,
То вдруг мрачен и ничто тебе не нужно,
Словно снегом занесенный зимний сад.
Ведь ты жил и думал,что вокруг все вечно,
Солнце,воздух,небо и конечно ты.
Но промчалось это время незаметно,
И ты понял вечны лишь твои мечты.
Много в жизни не смоглось и не успелось,
Но надежда на успех, жива она.
И та песня,что когда-то не допелась,
Зазвучит когда к тебе придет весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361671
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Чувства током по венам, по мышцам...
Память выведет на монитор
Позабытые некогда лица,
Молчаливый и вечный укор...
Переписаны целые главы,
Уравнения все "под ответ"...
Кто решил, что с тобою неправы
Были мы эти тысячи лет?
Сединой припорошены судьбы,
Словно пеплом сожженных надежд...
И, увы, повторенья не будет,
Пройден самый последний рубеж...
И на нашем с тобой перекрестке,
Там где встреч разорвалася нить,
Белым мелом рисую я звезды,
Те, что нам обещали светить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361669
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
У колисці,
срібні бильця,
Спить Ангелик,
склавши крильця, -
Натомився
він за вечір,
Бо розносив
сни малечі.
Зі сріблястих
промінців
Дядько Місяць
кошик сплів -
Щоб Ангелик
ніс у ньому
Всім чемнятам
сни додому -
Сни казкові
кольорові
Під подушки
клав пухові.
Тож Ангелик
постарався -
Лиш єдиний
сон зостався...
Буде це
йому в колиску,
Щоб казок
наснилась низка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361405
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 03.09.2012
На гобелени перестиглих днів
Мазки пастельні накладає осінь
І теракотом теплим у волоссі
Серпневий день останній відзвенів.
Із тонкосрібних дивониточок
Плете павук мереживну зажуру
І на пожухлу нотну партитуру
Приліг кленовий зморений листок.
Здійнявши віти трепетні у вись,
Старенька вільха у молитві тане
І гарбузів янтарні каравани
Уздовж городу мирно розбрелись.
І тільки вітру в цей супОкій-зась,
Пантрує тишу осінь невблаганна...
Лиш срібнодзвінна музика органна
В її шовкові коси заплелась.
Неначе бАбок крильцята лляні,
Снують над плесом сонячні заграви!..
Пірнуло небо у горнятко кави,
Вершками розчинилося на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361672
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Як до виборів лишилось зовсім уже трішки,
Дід приїхав у столицю і ходив скрізь пішки.
Роздивлявся все бігборди: кандидатів купа.
Папірці в лице всі тичуть,дід лиш оком лупа.
Підбігає дівка жвава,аж кричить-голосить
І у неї теж рекламку взяти слізно просить.
Дід у позу- Геть від мене,бісова личино,
Як ви всі уже дістали!Відійди,вражино!
Ти від лівих чи від правих?Чи,може,центристка?
Чи від тих,що із кормушки теж хотіли б їсти?
А дівиця хлюпа носом-От і не вгадали.
Порошок я рекламую під назвою «Гала».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361090
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Відзвениш у мені, відісниш
Перламутрово-сонячним квітнем.
Понад димом моїх попелищ
Інша зірка для тебе розквітне.
Перетруться полинні жалі
І душевна розвіється мука...
О, як важко на грішній землі
Нам дається невтішна розлука!..
І непросто в мережці життя
Поторочити ниточку болю...
О, як вперто молю забуття,
Та неспокій ніяк не відмОлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Жизнь бумерангом всё нам возвращает:
Добро и ложь,предательство и зло.
На небе ярким пламенем пылает
Наших деяний чёткое табло.
Оттуда все мы с вами получаем
От рая иль от ада все ключи.
Коль отдаём,нам тоже возвращают
Сторицею на жизненном пути.
А зло всегда болезнями пробьётся
Слезою горькой обернётся ложь.
Предательство предательством вернётся.
А почему так? Сразу не поймёшь...
А всё к тому,чтоб не был ты Иудой ,
В душе своей обиды не копил,
И избегал вранья и пересудов,
В ладу из совестью своею жил.
Других прощая,получал прощенье.
А каялся,так больше не грешил.
Имеет в жизни всё своё значенье,
Ведь бумеранг,как меч,летит в тиши.
За все свои поступки мы всегда в ответе,
Помилуй Бог,чтоб бумеранг вернулся к детям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361087
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Щасливий чоловік, який здоровий,
І той, що носить жінку на руках,
Той чоловік, що не жаліє крові,
Воюючи за правду у боях.
А також той, хто в дощову погоду
Сховатись може у своє гніздо.
Той чоловік, що не цурався роду,
Кому в житті з коханням повезло.
Щасливий чоловік, який з роками,
Своїх дітей посадить на плече,
І той, в якого поруч мама,
В якого сором груди не пече.
Щасливий чоловік, хоч посивілий,
Коли у парі - не лишивсь один,
У кого пустуни-внучата милі,
Який дідусь, і тато, і ще син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361080
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 01.09.2012
...догорало краплинками-літа час
долітали тремтливими здогадки
що ніхто нізащо не розлучить нас-
долинали солодкими кроками
заспівали далекі музики там
потягнуло із озера холодом-
що ніколи не бути разом нам
що ніколи не буде добре так
відчував, як душа пахне мя"тою
смакував те солодке те приторне
пам"ятав все що було відрадою
було рідним те кинув ти кинув ти
догорала зоря ніби часу лік
задихалася я від твого тепла
полетіла стріла але в інший бік
не у мене не в тебе ота стріла
дуже мало хвилин серце стукало
забагато думок серце зморило
хоч свої почуття ми розрухали-
потягнуло із озера холодом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361132
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Десь за бруствером днів,
Мирно вкрившись горою,
Над простОром ланів,
Спочивають герої.
Лиш один над усіх,
Майорить на кургані,
І пилюка доріг,
На каміннім жупані.
До брови він приклав,
Зашкарублу долоню,
Чи ,бува, не прислав,
Час сполохані коні?
Степ,здавалось,заснув,
Ні коня,ні карети...
Час героїв минув,
Поховавши секрети?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360727
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Ну а якщо співають надто глухо?
Не слухай.
Ну а якщо говорять щось не те?
Час підмете.
Ну а якщо щось робиться невлад?
Тоді іди і пересаджуй сад.
Збери водно всі мрії гвинтокрилі,
Й старанно вміщуй їх в життя етюд,
Тоді не страшно йти на вищий суд,
До Того,хто ногами йшов по хвилях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359958
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Над рифмой долго размышляя,
Я в поисках увлёкся не на шутку...
Вдруг понял, что словесностью играя,
Вхожу в реальность - паралельную... другую.
Где всё не так... где всё наоборот -
Там тьма становится вдруг светом.
И повернув за новый поворот -
Вдруг ощущаешь холод жарким летом...
С самим Создателем становишься на "ТЫ",
Уже не просишь за грехи прощенья...
И для того, чтоб сбылись все мечты -
Достаточно сложить стихотворенье.
© Семён Кацыв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361194
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Ти богом був, володарем стихій.
Орлом величним на усіх гербах.
Та у багно спустився образ твій,
І блиск зірок перетворив у прах.
Я вірила так віддано в любов.
В душі для тебе будувала храм.
Та стала вся жертовність молитов
Лише сюжетом для банальних драм.
Для тебе я зреклася вільних крил,
Та відкуп не приймають за таких.
Тягар гріхів тебе повік накрив,
Для мене ж розлюбити - смертний гріх…
Тепер молюсь я на порожній трон,
А бог-орел літає між ворон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361198
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Хай буде так – ти доля не моя.
Ти іншій даний, хоч кому – не знаю.
Ти звернеш гори, перетнеш моря,
Щоб принести в долонях горстку раю.
Нехай любов аж до небес горить.
Хай не для мене ця жага зоріє.
Не зупиняйся, о прекрасна мить!
Неси у вічність цю зухвалу мрію.
Складуть пісні, та знаю – не мені,
І подвиги здійснять в ім’я кохання.
Моя ж душа, забута у пітьмі,
Засне, розбита марним сподіванням.
Я знаю, до таких палких сердець,
Ніколи не доїде мій гінець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361269
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Ах, ці коси каштаново-русі!
Ця хода величава й легка!
На розшитому сонцем обрусі
Зупинилась засмагла рука.
Спалахнули смарагдові зорі
З-під розкішних корицевих вій,
Перед нею принишкли в покорі
Ніжні айстри в пожухлій траві.
А вона кружеляла між сосен,
Розстилала квітчасті хустки
І, заколені жмутком в волоссі,
Лопотіли шовкові стрічки.
Вигиналась під звуки тамтамів,
Дивні руни цвіли на плечі
І листки, мов чудні орігамі,
Оживали на темній парчі.
Заціловане сонцем волосся,
Лляло пахощі хвойні терпкі...
Ах, ця діва-мольфарниця осінь!
На зап'ястку-браслети тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Уважно придивіться до батьків,
Загляньте в очі, обніміть за плечі,
Повірте, вам не стане теплих слів,
Заповнити батьківську порожнечу.
Цілуйте мами руки при житті,
А татові спрацьовані - зігрійте,
Як тяжко жити їм на самоті,
Надію дайте і любов засійте.
Як тільки ви з’явились на цей світ,
Вони ніколи вас не залишали
І все життя, а це немало літ,
Щоденно вас із вирію чекали.
Де взяти їм тепла дитячих рук?
Дітей побачать, їх душа цвіте…
Хоч сили вже не ті, бо вже роки,
Та їхнє серце й досі золоте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360835
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Живе народ від нас по ліву руку,
Але не друг, а підлий, хижий кат.
Давно вже мріє він про злуку
І щиро вірить в те, що він наш брат.
Та ми не браття – різна мати!
В нас славна Русь, у вас брудна мордва.
І досить вже надій плекати –
Ви не народ, а неотесана людва.
Нащадки ви монгольських ханів,
Сини хозарів і татар.
Стада нестрижених баранів,
Якими вічно править цар.
Не суньте нам свої союзи –
Не приймемо і задарма,
Бо ви були і будете лакузи.
Створити мрієте імперію ярма.
Не вмієте у мирі жити,
Без чвар та війн не можете і дня.
За вами ми не станемо тужити,
Бо непотрібна нам така рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356934
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Купіть індульгенцію брехні!
Її ще звуть мандатом,
Вона завжди є у свині,
Що зветься депутатом.
Той, хто здійснить придбання це –
Отримає дозвілля,
На щире та святе лице
Й пияцтво без похмілля.
І на спокусу та розбрат
Себе й свого народу,
Бо ти державний апарат –
Відчуй в собі свободу.
Гвалтуй, вбивай, усе кради –
Ти є недоторканний.
У парку квіти посади
І станеш бездоганний.
А брехні стануть, як меди,
Солодкі та пахучі.
На гроші стадо розводи,
Воно й без них живуче.
Усе твори на власний лад,
Лишай де хочеш купи.
Бо челядь витре грязний зад,
Все вичистить із дупи.
А челядь та, то є народ,
Який не розуміє.
Він звик до злиднів і скорбот
І жити так вже вміє.
А що народ – простий мужик,
Обрав для себе долю.
Він проковтнув чомусь язик
Й продав безцінну волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359917
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Матусю, рідна, журишся... Чому?
Леліє чорнобривці осінь,
Та ти, як безліч сподівань тому,
Така нестримно-юна й досі.
А знаєш, мамо, я ж іще мала.
Дозволь, сховаюсь у долоні -
Сльозами вимолю з чола
Твої тривоги невгамовні.
Пригадуєш, мамусю, пíсні ті,
Колисані у теплих зливах?
А наші мрії звабно-золоті
У насінинках чорнобривих?
Повіриш, нене? - Бережу сама
Насіння те в душі-торбинці.
Усе для доні...
Вірю – і вона
Також полюбить чорнобривці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359758
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Ми тільки вдвох
Тож випиймо
Цю мить
До дна, дощенту
Рівно до останку
Й хоч темрява
В нас трепетно
Бринить
В промінні
Несвідомого
Світанку
Дарма, зоря
дріма
В твоїм вінку
З тонких стеблин
Пшеничного колосся
Ми знову поринаємо
В ріку
І пахне хмелем
Темна ніч
Волосся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359888
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
-Чого тобі, і якого дива?
-Тепла.
-А де вчорашня усмішка біла?
-Втекла.
-Чого ж не справиш собі ти нову?
-Я був.
-Однак,яка твоя дивна мова.
-Не чув.
-Можливо,доля твоя пропала?
-Цвіла.
-Чого ж для неї не вистачало?
- Крила.
-Куди ховався,коли дощило?
-В музей.
-Ну а навіщо людині крила?
-Та ж для людей.
-Куди тепер? На огонь прямуєш?
-Убрід.
-Чому у темінь? Де заночуєш?
-Де світ.
-Чого боїшся на білім світі?
-Гостей.
- Кого хотів би найбільш зустріти?
-Людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359698
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
полубезумная белка,
вертящаяся
в своём колесе -
между работой и домом
и миллионом
будничных дел,
она не выкраивала
даже минуты,
чтобы подумать о мире
и о себе.
и это её отчасти спасало.
она не знала,
что её серый мышиный
удел - быть, как все.
но в тайне она мечтала
жить на одинокой
сосне
у самого синего моря
и видеть
каждый вечер
как Солнце
прячется в воду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358511
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Дождь разбивает ночь напополам,
И прячется луна там в промежутке.
Немые тени шепчут по углам,
Картины в темноте немного жутки.
Царапаются ветки о стекло,
Предчувствуя опасность и угрозу.
А ночь швыряет мыслями в окно.
Стихи опять ложатся тускло в прозу.
Предчувствие из снов, реалий явь.
Стираются потоками сюжеты.
Судьба бросает снова чувства в хлам,
И не смывает дождь ее наветы.
Ночь оголяет сердце невзначай,
Опустошая душу откровеньем.
Под утро застывает крепкий чай.
И все, что было, кажется мгновеньем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358144
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
під шкірою тягне, рана судомить від червня
вимкнули воду, в очах безпросвітно темно
збігаються люди - від мене ніякого сенсу
і що далі буде? розійдуться, а я примерзну
не виповзу завтра, щоб вичистити тротуари,
ти ними ходитимеш за руку із дітлахами
ступай обережно, там можуть траплятися інші
з підшкірними ранами або навіть гірше
віриш, я зрештою, також одна із невдалих,
тих, що не виправдали теорію Дарвіна
словом, пригнічена, дико пригнічена сильними
віриш, я каюсь, що не залишилась вічною
скільки нас, стоптаних? скільки вас - перехожих?
за вікнами - тисячі, за горизонтом - мільйони
під шкірою тягне, прикрий на останок віконницю,
слабкі не дихають, тільки встеляють околиці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357749
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
(напів-іронічна драма)
Пройшовши путь від Криму і до Риму,
Втомившись, він забрів у пишний сад –
Король трагі-комічних пілігримів,
Без війська, без країни, і без лат…
В саду гуляла королева юна -
Примітила одразу дивака.
Як милості великої дарунок,
Його своїм паяцом нарекла.
Та виявилась служба гірше смерті.
Бо закохався наш печальний мім.
Роздер він щоки і підшив доверху,
Щоб завжди посміхатися усім.
Отож він веселив тепер без маски,
Радів, а на душі – хоч вовком вий…
Ні розумом не зупинявсь, ні часом
Тих почуттів болючий буревій.
Що не кажи – а він всього лиш блазень,
Потішна лялька для усіх жива,
Нікому не подумалось і разу,
Що біль тяжкий за сміхом він ховав.
Невже повік судилось бути дурнем,
Ламати роль невдячну і лиху,
Прогаяти життя комічно-нудно,
І так і не знайти свого шляху?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357868
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Ти докурюєш день і затушиш його, як цигарку...
І думки твої димом осядуть на груди Венер...
Залишай собі ракок і каву назгадку,
не останній, нажаль, ти для них кавалер...
Ті солодкі на смак, силіконові мрії,
мов полин загірчать, знов залишать пустим...
І до чого, скажи, були всі твої дії,
коли доля твоя є ще досі не з тим...
Ти докурюєш день і затушиш його, як цигарку...
може легше емоції всі в нікотин,
тільки знову ілюзії гра лиш до ранку...
коли сам ти в собі, а вона іще досі не з тим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357916
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Коли зупиняються потяги і змучені тіні сміються,
Мої літаки твоє небо ріжуть на клапті,
Лишається віра у принців на конях і щастя на блюдці,
У каву на підвіконнях, в хмари кошлаті,
В вінчання у платті... (у довгому білому платті!),
У сонце як сонях, цілунки спросоння,
У те, за що кров"ю платять...
...Коли в паралельному позапросторі
голову - попелом, рани - сіллю, дороги - листям,
Ти зрозумієш, що ти боровся і вистояв,
А я усвідомлю нарешті: любити - просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357648
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Ой, над ставом, над ставочком
Хмароньки шептались,
Розлучити нас з миленьким
Темненькі зібрались.
Згиньте, кляті, розійдіться
Буйними вітрами,
Ви ж не вічні, примиріться,
Лихо буде з вами.
Дощ від вас не буде теплий,
Без користі кане,
Буревієм пронесеться,
Шкодою нагряне.
А як зійде ясне сонце,
Висушить хмаринки,
Влучить промінь прямо в серце,
Запалить жаринки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357247
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Будуть тьмяними вранішні зорі
У ранковій імлі голубій.
Розбуджу, і навмисно поволі
Доторкнуся губами до вій.
Потону в ніжних запахах тіла
В досконалості форм і краси.
І принади сформовані, зрілі
Без жалю, ти мені віддаси…
У цю ніч не вдалося заснути,
Тому ласки продовжу усі –
Зацілую оголені руки,
Перші зморшки на яснім лиці.
28.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354523
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 13.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2012
Ти знаєш, не придумали у світі ближчих вІршів,
Як ті, що трепетом торкають серце до небес.
Бо цілий світ на мить зуміє стати щасливішим,
А ми щодня між римами шукаємо чудес...
І ти відчуєш ніжний дотик, що гортає душу.
Напоєш серце краплею мовчання під рядком.
І хай би що, в душі ніколи більш не буде пусто,
Бо я і Ти на аркуші повінчані пером...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335745
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 13.08.2012
Безжально печуть слова
і терням стискають груди.
У вІршах я ще жива,
та в очі не дивлюсь людям.
Не прагну нових висот,
шукаю промінчик щастя.
У мріях цвіте осот
і шрам на моїм зап'ясті.
Не знаю, чи варто так
і часто гублЮся в римах.
В душі зацвіте ще мак,
і весни в холодних зимах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336503
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 13.08.2012
А в повітрі весна розсипає травневі щедроти,
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Тво́ї щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмі́шки Твоєї, що сяє світанком.
Пам`ятаю, як плакали ра́зом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Тво́їм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую ві́рші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.08.2012
Ще сотні чекань і пів світу натомлених ві ́ршів,
Клаптик неба, що чахне грозою у Тво ́їх очах...
А мені б тільки мить, в якій був би Ти щасливішим,
А все інше - це, Богом даровані, відстань і час.
Ще півмилі тремтінь, так мало зосталось зупинок,
Крихта болю під серцем і терни в мінливій душі...
А мені би надію, в якій не знала б я спину.
А мені б тільки щастя, що серцем не знає дощів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356179
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Приклич, приворожи крилату мрію,
бо для чуттів нема у світі меж!
Хоча від долі, кажуть, не втечеш,
Усе ж - ніколи не втрачай надії.
Ще буде сонце! Зорі у долонях
тримай міцніше і не відпускай,
бо хто сказав, що є у щастя край?!
Шукай його до сивини на скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355886
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Вже заспівали в садочках птахи –
Райські, либонь нетутешні.
Геть осоромлені співом таким
Почервоніли черешні.
Квіти під сонцем голівок своїх
Навіть на вечір не стулять.
Липа в пахучій рахує фаті
Скільки кувала зозуля.
Очі радіють від кількості див –
Безмір барвистого квіту!
…В спеку таку я й тебе полюбив
Позаминулого літа…
04.07.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348140
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 13.08.2012
Спантеличено схлипує небо..
Я дратуюсь. Беру парасолю.
Пригорнутись би зараз до тебе...
Але ти... Ти зламав мою долю.
На смітник твої ангельські крила!
На смітник усі квіти зів"ялі!
Я нарешті тебе розлюбила.
Перешкоди нема. Живу далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312351
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 13.08.2012
Він стояв і мовчав, опустивши в траву довгий дзьоб.
Він немовби завмер. Він нічого не чув і не бачив.
Біль його передався мені. Закричала я, щоб
Зупинились машини, що мчали до пунктів призначень.
Зупиніться, будь ласка! Затримайте, люди, свій біг!
Та мій крик відчайдушний заплутався десь у смереці...
Він до нас прилетів через сотні далеких доріг,
Та невже задля того, щоб сум був у долі лелечій?
Він у теплих краях мріяв палко про землю дідів,
Він летів через море, до крові стираючи крила.
Із коханою він звити разом гніздечко хотів
У краю, де барвиста веселка кришталь розгубила.
Він ростити так прагнув у рідній землі лелечат,
Коли є і кохання. і дім, і сім'я, і дружина.
То чому ж польові запорошені трави мовчать?
І чому безсердечно зустріла його батьківщина?
Він зігнувшись стояв на червоних, тоненьких ногах.
Він утратив усе: свою віру, любов і надію.
А у неї життя, на узбіччі, де куриться шлях,
Закінчилося щойно на білих квітках деревію.
По дорозі машини байдуже неслись в далечінь.
Над коханою в тузі самотньо стояв бідолаха...
Крізь вологу очей, я вдивлялась в небес голубінь,
І сльоза поповзла по червоному дзьобі у птаха.
Це сталося нещодавно. Я поверталася з відпочинку додому.
Зненацька на узбіччі я побачила лелеку, що похнюпившись
стояв і не ворушився. Під'їхавши ближче, я угледіла в
бур'янах мертву птаху. Лелека стояв над своєю подругою
і оплакував її. Побачене так схвилювало мене, що я довго
не могла заспокоїтися. Ця картинка і досі у мене перед очима.
Власне, ця пригода спонукала мене до написання віршу.
24.05.2012р. 00:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339479
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 13.08.2012
Ну, ще хоч раз явись, прекрасний музе -
Твого натхнення бракне повсякчас.
Самотність жалить душу, мов медуза.
А я чекаю. Де він, мій Пегас?
Як і колись, молюся на світанні.
Ні, не журюся - прагну до зірок.
Хоча не таланить мені в коханні,
Зате у вічність придбано квиток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345644
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 13.08.2012
Я не ціную почуттів.. Хіба не ясно?
Мене не дуже здивували твої квіти.
Ти не повернешся до мене.. І прекрасно!
Для нас закінчилось давно холодне літо.
Фатальну помилку зробив, на жаль, не ти.
Тепер сльозами не відмитися від бруду.
Ну хай і котиться усе під три чорти!
Я спотикатися об спогади не буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317595
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 13.08.2012
Я буду проникати в твої сни
І маритись самотніми ночами.
"Ми" існували майже від весни,
Ми не кохали майже до нестями.
Таку любов - любов"ю не назвеш.
Хоча слова розпалювали війни...
Я без вагань, я повністю, без меж,
Не від кохання, ... падала в обійми.
Я бачила, як гаснули вогні,
В очах твоїх від надлишку ілюзій,
І всоте ти зізнаєшся мені,
Що ти мене не любиш... Що ми друзі.
Пробач, якщо слова тебе пекли,
Якщо ти вірив ніжності - я грала.
Ті сльози від байдужості текли,
Бо ти мені брехав... І я брехала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341275
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 13.08.2012
Дивись мені в очі. В очі дивись.
Це любов? Це, по твоєму, щастя?
Ніколи не буде так, як колись,
А жити минулим - не вдасться.
Тримай мою руку. А в тім... Відпусти.
В цих дотиках сенсу немає.
До тла догоряють уявні мости...
Нікого ніхто не кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343983
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 13.08.2012
Мені начхати хто тобі готує каву,
Чи в тебе все, як і раніше, по феншую.
Вивчати те, що добре знаєш - не цікаво.
Мені набридло. Розлюбила. Не ціную.
Порожніх слів давно не хочу чути.
І вже втомилась зазирати в твої очі.
Минуле створене для того, щоб забути.
Я не люблю тебе. Не згадую. Не хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356515
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Скажіть мені,яка це вже весна,
що нанівЕць ламає ніжну душу,
І я тепер,самотня як вона-
шукати щастя світом потай мушу.
Як божевільно я втрачаю час,
і підкоряюсь хитрим його чарам,
А в голові,а в ній вже сотні раз-
старий сюжет,де ми давно не пара.
Скажіть мені,яка це вже весна!?
(і скільки їх ще буде разом взято)
Тепер вона мінлива і чужа...
Ми їй наобіцяли забагато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337102
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.08.2012
Про цю любов не знатимуть довкола,
Про неї не складе романс скрипач,
Її не обговорять в "модних" колах,
І вже не зрозуміють по губах.
Її не втілять віршами Шекспіра,
І не підкосять ноги сотні фраз.
І тут ніщо не варта буде віра,
Бо не підвладним стане навіть час.
Про неї будуть мовчки,без овацій,
хоч,вже не перший оскар в ній зорить...
Її,щасливу,викажуть лиш очі,
і серце,що в обіймах затремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343818
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.08.2012
Наснилось...Осінь плаче сріблом диму.
Холодні дні...Останній злет птахів.
А я чимдуж ховаю сум в кофтину,
І рукавом стираю щіпку сліз...
Зливаюсь із дощем у ритмі джазу,
І мовчки між думок гірких бреду.
Щоб повз алей німих,пустих трамваїв-
ближче до мрій своїх...так і живу...
Наснилось...Осінь...Туга журавлина...
Холодні дні,і...погляд в висоту.
І як тоді я пізно зрозуміла,
що так тебе невичерпно люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336494
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 13.08.2012
Гуляє Дощ вечірнім сірим містом,
у закутки звертає від алей.
Стікають краплі з стріх,прозорі вмістом,
Важким став одяг... погляди людей...
Бреду повз них по мокрому асфальті,
(мабуть смакує різнобарвний сон).
Ця ніч мене здіймає в сріблі вальсу-
певно як я - здалась йому в полон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343838
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 13.08.2012
Як кохають,не йдуть,кажу впевнено з поглядом в небо,
(там напевне весна,інші ролі і другий маршрут),
щастям пахне трава,на додачу нічого не треба,
Висне сонячна тінь,що повторює креслення рук.
Білі мари хмарин заглядають прискіпливо в очі,
залишають одну,проти течії хвиль на землі,
Як кохають,не йдуть,не проймають холодом ночі,
не лишають надій,на пів кроці зростивши нові.
Не смакують провин під сумлінним набридливим тиском,
Не здають всі чуття в осуд сірій гнітючій пітьмі,
Як кохають,не йдуть,а лишаються сонячним блиском,
що іскрить до кінця у святій неосяжній душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344153
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 13.08.2012
Обіднє сонце міряє калюжі-
Яскраві зблиски поглядом ловлю.
О, як пасує осені байдужість-
Як хризантемам холод кришталю,
Коли затихне віхола січнева
Поміж пелюсток білих, наче сніг.
Тремтливим листом схлипують дерева,
Мінорний шурхіт котиться до ніг.
Полоще день опущені вітрила
У тонкосрібних косах потічка,
Дрібне пелюстя осінь обтрусила-
І не здригнулась впевнена рука.
Вже в прохолоду озера-свічада
Багряним листям клен зашурхотів.
О, як пасує осені ця зрада-
Як і тобі нещирість почуттів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Вільна журавлинка в широкому злеті
Розпустила крила в небеснім наметі,
Глянула на землю, тінню промайнула,
Гордо і поважно шию стрепенула.
Досягнула висі плавно і натхненно,
Поглядом впіймала рідне, сокровенне,
Подумки згорнула райдужні блакиті,
Стрімко розчинилась в обрійному ситі...
Чого прагнеш, пташко, кого виглядаєш?
Правди неземої у світах шукаєш?
Чи коханий, може, за морем, сумує,
Тебе виглядає? Душа твоя чує...
Твоє щастя в тому, що крилонька маєш,
У безмежну далеч впевнено пірнаєш.
Буду я ще довго відчувати клекіт...
Візьми мене, птахо, у світи далекі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356605
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 13.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2012
Коли поснуть розніжені левкої
Під колискове брязкання цикад,
Згорни душевні немочі в сувої,
Вночі приходь у стишений мій сад.
Присядьмо вкупі зорі полічити-
До скроні скроня і рука в руці...
Густим серпанком яблука обвиті
У тьмі горять, неначе каганці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353266
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 11.08.2012
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 11.08.2012
Пекучим сонцем яблука налиті
З гілок злітають в пахощі трави.
Смаглявий серпень задрімав у житі
Поміж волошок, маків польових.
Грайливий вітер різкою тонкою
Порозганяв хмаринок череду.
Повзе стежина змійкою прудкою,
Між трав похилих губиться в саду.
Зливає небо з глека на дерева
Липку й солодку сонця карамель
І хризантеми віхола рожева
Хурделить літа теплу акварель.
Затихла вітру сивого трембіта,
Обідня тиша тулиться до хмар...
З останніх днів фісташкового літа
Земля спиває яблучний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356172
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 10.08.2012
мій візаві, ти схожий на витоки свіжого кисню
тебе очікуєш , мов вироку судді - не дихаючи
ув'язнена цнотою і кількома твоїми примхами,
топчу підошву, кидаючи під ноги цитруси
декілька крамниць дорогою , декілька порожніх кав'ярень,
ти мусиш тепер скидатися на виграшний лото-білет
зваблюй мене числами від нуля до семи сотень,
восьма тобі не личить, як і шість попередніх теж
в такт перехожим - торішнім ранковим трамваям
плачуть залишені тобою вічно голодні коханки
перепроси їх за мене, снідати будуть омлетами
без еліксиру кохання, я напиваюсь останком
замість слабких алкогольних, попередньо вимивши руки,
ти, безперечно, стерильний, як моя позолота
бавимось монотонністю, скільки обом залишилось?
десять до півночі, шість на квиток до Львова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356132
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 10.08.2012
У меня есть в жизни только ты
И другого знаю, мне не надо.
Я тебе, все подарю цветы,
Лишь за нежность искреннего взгляда.
За улыбку светлую твою,
Я к ногам твоим все звезды брошу,
Сто чудес я новых сотворю,
От волнения покроюсь дрожью.
Синих глаз бездонных океан,
Манит за собой в очаг безумства
И развеется густой туман
От заполнившего сердце безрассудства.
Только слово ласково скажи,
Вслед начнется головокруженье...
Ты любви мне признак покажи,
Я с ума сойду от перевозбужденья.
Для меня есть в жизни только ты
И любовь моя продлится вечно...
О тебе одной мои мечты
В них я знаю - СЧАСТЬЕ БЕСКОНЕЧНО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356385
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Як же видають минуле запахи!
Ці солодкі. Теплі. Ці терпкі.
Ніби, що було, за чуба злапали,
Ніби босоніж по вранішній росі.
...усміхнешся тихо й таємниче:
десь за рогом зацвіта жасмин.
Й наче знову в подорож покличе
По слідах закинутих стежин.
Вечір якось дуже особливо пахне,
І щемить, щемить моя душа.
За фіалками, чи, може, виноградом.
Тим, що заплітався у дворах.
Але серпень має особливий,
Не усім відчутний аромат.
Він моєму серцю дуже милий,
І дорожчий, певно, у сто крат.
Знову повертає в ті хвилини,
Що тоді я називала Рай.
Там ти обіцяв: я не покину.
А за місяць шепотів- прощай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355920
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Не запечалю небеса журбою,
Не запечалю сумом день,
Піду, любове, за тобою, -
Ти руку простягни лишень.
Вхоплюся крайчиком надії,
З тобою за крайсвіт майну.
Не зломлять жодні буревії
Цю соломинку рятівну.
Бо що без тебе я, любове?
Розвітрені світами сни...
Зотлілих спогадів полова...
Ти руку, прошу, простягни.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354719
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Дзвіночки теплого дощу
Заполонили тишу...
Коли прийдеш, я все прощу,
В обіймах заколишу.
Ми закружляємо з дощем,
Танцюючи до ранку,
Відчуємо глибокий щем
Від дотиків світанку.
І цілуватимуть вуста,
Спиватимуть водицю —
Там, де кохання пророста
У джерело-криницю.
Умиється роса дощем,
І усміхнуться квіти,
Огорнуться тіла́ плющем,
Їх вкриють зелен-віти.
І будуть нам дзвіночки ті
На вушко шепотіти...
Найкращі миті у житті —
Кохання малахіти! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353457
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Буду ждать тебя завтра,
Мой ангел в саду…
Ранним утром , нагая,
К тебе я приду.
Мир творить будем вместе
И мечты воплощать,
Будут нам соловьи
Свои песни шептать…
Я люблю тебя, слышишь,
Мой мир это ты…
И совсем не боюсь
Наших чувств высоты.
Я коснусь тебя ветром,
Поцелую дождем,
Как же мир есть прекрасен,
Когда мы лишь вдвоем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352489
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Вже забула, як пишуться в́ірші,
Вже забула, як серце болить.
Бо немає того, що раніше
Називала я "радості мить".
Тепер кава із присмаком кави,
І життя з ароматом проблем,
І вже навіть яќось не цікаво,
Чи це б́уде таким, чи мине.
Але хочеться все ж, щоби постіль
Зберігала пекуче тепло.
Хочу бути для когось я щастям,
Хочу бути для когось я сном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352047
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Почекайте, вітри, не зривайте із серця надію,
Я не вірю, що він поверне мені в нього сніги...
А як так,то нехай скам'яніє, змете буревієм,
Її крихітну тінь вам без бою віддам назавжди.
Почекайте, вітри, не штовхайте в задуму роздолля.
Бо не вірю, що там, я знайду свій омріяний рай...
Я не вірю, що нам нещасливі судилися ролі!
А як так, ну то що ж...Як судилося так, то нехай.
Почекайте, вітри, ще хвилину, ще дві почекайте.
Ми поранені, так, але ті, які здатні іти,
Разом зможемо йти, разом б́удемо, Боже, ми варті!..
Як плече до плеча, серце з серцем, рука до руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341853
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 22.07.2012
Присвячується Я.З.
Сховалось сонце за понурі хмари,
Лишилось серце без краплини сну,
То грім безжально і щосили вдарив
В твою таку засніжену весну.
Комусь болить. Хтось хлипає і тужить,
Забрало небо зрілість золоту.
Хтось крикне: "Тату!" Хтось ледь чутно: "Друже...".
Хтось мовчки зронить з ока пилину́.
І прийде ранок спогадом ледачим,
Росою вмиє стоптаний полин.
Бог знов до себе забирає кращих,
Даючи час на роздуми живим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342038
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 22.07.2012
Люблю життя у різні пори року,
Та осінь — найчутливіша із них.
Ну, хто ж її замінить, звабооку,
У відчуттях безмежно-потайних?
Ще сонечко цілується з землею,
Промінчиків розкидує каскад,
Залишить спогад з долею своєю,
Де щедро розстелився листопад.
Все промайне, спливе у водограї:
І літо, й осінь, і зима, й весна.
Роки відгомонять, як лист у гаї...
Бринить життя, як пісня чарівна! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352093
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Де я і ти –
красою світу
Дано цвісти
сплетінню літер.
Замрії час –
тривожне диво
Уривки фраз
несе грайливо.
Я їх, бува,
В рядки сплітаю,
І шлю слова
до виднокраю.
Тобі листи
Приносить небо:
Поглянь туди –
І слів не треба....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351768
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Люблю згадати, милий друже,
Як лукою у ніч брели,
А вечір сонце хитро мружив,
Лиш дотулялись рукави.
Крізь душі сіялася осінь,
Полова смутку – на вітри.
А небо, наче літнє зовсім,
Під ноги падало згори.
Гадала тиша вечорова
На таємниці наших рун
І заплітала у розмову
Акорди невагомих струн.
Природи наспіви бриніли –
П’янили, гірше від вина.
Та іскри дум розгарячілих
На долі впали письмена.
Яка тоді була заграва!
Ми, заворожені, ішли.
А нічка так і не настала,
Зробившись жменькою золи.
Люблю згадати,
милий друже...
Хоч, може, ми там
й не були...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351510
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Раскрою словесами небо,
В пьяном сумраке пропою,
Как бреду утомлённый,слепо
К тихой гибели на краю.
Ты не стынь в моих жилах песня
И словами врежь по мозгам,
Пей,гуляй и над смертью смейся,
Стань подругой босым ногам.
Отмахнусь я от грусти сытой,
Разорву свой порочный круг
И покончу с тобой избитой,
Стану новой жизни пастух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351212
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Мені якось наснився сон –
Пухнастий, наче купа вати.
Від комина аж до вікон
Пухнаста в ньому була хата.
Пухнастим возом коник віз
Пухнасте сіно для корови.
Пухнаста стежка бігла в ліс
Через пухнасте житнє поле.
А на пухнастому пеньку
Пухнасті виросли опеньки
І на оказію таку
Пухнасті збіглись їжаченьки.
Після такого сну ввесь день
У мене був пухнастий настрій.
Тож я всміхався до людей -
Вони ставали теж пухнасті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350916
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Цілий вечір пили,їли
Хлопці в ресторані,
Та комусь з них захотілось
Ще ляща в сметані.
Поки страву готували,
Вони так наїлись,
Що вже пробу з нього зняти
Зовсім не хотілось.
За гулянку заплатили
Грошей цілу жменю.
Тут Павло ляща в серветку-
І собі в кишеню.
Вранці жінка Павла будить:
-Прокинься,чудило!
Подивись,що твоя жадність
З паспортом зробила.
А той кліпає очима,
Зирить оком так і сяк:
-А…печать про шлюб розмило?
Так тепер я-холостяк!
Тут дружина як зацідить
Паспортом по писку:
-Краще б ти ляща засунув
Туди,де прописка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350928
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я не зраню твоє крило.
Не завдам тобі зайвого болю.
Ще розлук у нас не було,
Вузлик зустрічей вів у неволю.
Звеселяю журбу твою,
Посилаю енергію світла,
Щоб відчув ти, як у раю,
Квітка-щастя роменом розквітла.
Я не зраджу твоїх бажань —
Гомін серця туркоче крізь небо.
І не прагну гучних зізнань,
Лиш би знати, що добре все в тебе. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349762
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Сьогодні на часі - дихати,їсти,молитись,
З головою в роботу або в медитацію.
Ще - кожен вечір на зорі туманні дивитись,
А вночі - не впадати нізащо в прострацію.
Щоранку,як мантру,казати "все буде гаразд",
Посміхатися так,щоб навколишні вірили,
Якщо раптом сльози в очах - витирати нараз.
Головне - не зливатися з масою сірою...
А ще - не здаватись ніколи,за жодних умов,
Йти вперед і долати будь-які перепони!
Вірити в щастя,добро,навіть у вічну любов,
Тільки,в жодному разі,не в людські забобони.
Сьогодні на часі - боротьба з безнадійністю.
Не дивитись назад,помилок не боятися.
Ще - було б добре близьких дивувати вірністю,
І з дорогими серцю людьми не прощатися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344384
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 08.07.2012
Тобі не дістатись до моїх сердечних глибин-
Мій панцир міцний,тож зусилля даремні.
Я склеїла серце своє колись з мікрочастин.
Зрослося,здається.Та б'ється непевно...
Тобі не ввійти в мою душу.Зачинено.Стоп.
Я боюся,зайдеш і натопчеш слідів.
Не кажи,що буде не так.Вже було стільки спроб...
Натопчеш і скажеш:я цього не хотів.
Тож не стукай в ці двері-ти гість тут непрошений.
І непрощений мною-сьогодні я зла.
Гарні згадки про тебе-пилом припорошені.
Ти забудь,що у тебе колись я була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341350
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 08.07.2012
Коли я по шию в болоті стояла,
Мене обмовляли.
Коли я ридала, ночами не спала,
Мене шкодували.
Як випхалась з бруду, на твердь суху стала,
Мені дивувались.
Як взялась літати, висот набирати,
Мене відцурались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348877
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2012
В повітрі пахне травами і медом,
Хтось череду зірниць порозганяв.
Вхопивши срібну нитку Андромеди,
Купальська ніч спустилася на став.
І розпустила пишні темні коси-
Чорніші за вороняче крило.
На запашні розніжені покоси
Дрібне намисто росяне сповзло.
Десь серед лісу блимає багаття
І сипле іскри в темну каламуть,
А поміж блюдець сонного латаття
Вінків духмяних кружальця пливуть.
Гойдає вітер язички шовкові
Свічок тонких у плетиві хмільнім:
Пливуть вінки до берега любові,
Маленькі цятки тануть в далині.
І не вгадаєш, чи зустрінуть долю-
Ніч теплі зблиски ловить з-під повік...
Грайливий вітер пригорнув тополю,
Дрібні листочки подихом обпік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348600
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 04.07.2012
«щось давно уже
ти не співав,
мій пташе….»
(Валя Савелюк)
А чи можна пишатися власним, важким довголіттям?
Під цвітінням бузку, як і завше, у нашім дворі
Спочиває сивенький дідусь, усміхаючись дітям,
І радіє своїй дев’яностій весняній порі.
Хоча цвіту квітневого бачив старенький немало,
Зморшкувате чоло все ще в подиві ходу весни.
Сірі очі горять! – хоч від старості трохи запали,
А від мудрості стали як срібно коштовні вони.
В тих запалих очах ностальгія така сумовита,
Тільки маски неспокою він на обличчя не вдів.
«Я, нажаль, не зустріну свого дев’яностого літа…
Та, на щастя, умру під буяння травневих садів.»
13.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 04.07.2012
(Олесі Рикмас)
Ще ніколи так близько не був із бажанням завітним
Наш світанок життя, що так радістю дня заяснів;
Ще ніколи у квітні так тепло не було мені, –
Хай життя наше стане цим світлим і сонячним квітнем.
Двадцять п’ята весна як ніколи зелена-зелена.
Навіть всесвіт холодний зірвався подвійним теплом
І у серце надій – як ніколи! – надій намело…
Ти ж тепер наречена моя, ти моя наречена.
Ми з тобою, узявшись за руки, збудуємо нішу
Прислухаючись завжди до серця святих голосів.
Може Бог уже бачив подібних нам сотню разів,
А от я сумніваюсь, чи є наречена гарніша…
29.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334588
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 04.07.2012
В саду моєму тихо, як у храмі,
Де вже давно не чути молитов.
Тремтять листки-химерні орігамі,
Старий горіх хмаринку наколов
На гостру гілку.Віхола жасмину
Лягла спочити під похилий тин.
На трав'яну пахучу скатертину
Розсипав дощик жмені намистин.
Принишкли квіти.У пелюстках рожі
Бринить росою скроплена бджола.
Тремтять на шибках промені погожі
І липнуть медом до тонкого скла.
Поміж гілок шовкову павутинку,
Напнув павук-мрійливий мандрівник.
Згубило літо ситцеву хустинку-
В траві, розлитий барвами,квітник.
Фарбує червень пензликом левкої,
Медово пахне липа молода...
В саду моєму нас, як завше, двоє:
Я і самотність-нерозлийвода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Самотні кроки міряю до тебе...
Вже і гніздечко звили ластівки,
Густим барвінком голубіє небо.
Порозплітали коси золоті
Плакучі верби над дзеркальним плесом.
І все мені трапляються не ті
В розмай п'янких вітроволосих весен.
І так сную самотньо між не тих
Загублена у не своєму світі...
В щербатий глек моєї гіркоти
Ховає сонце промені зігріті.
Снують довкруг метелики-думки:
А чи дійду, чи може заблукаю?
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Немов приблуда, вигнана із раю.
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Свіжозвареної кави знайомий аромат –
На мої сновидіння небезпечний компромат…
Хижа осінь підкралась непомітно, підступно…
- Вам каву із цукром?
- Ні… будь-ласка, без цукру.
Зачаровані осінніми дощами – очі…
Післязавтра вже дні стануть коротші за ночі…
Восени всі думки стають майже безплідні,
На депресію шанси, як ніколи, вірогідні.
Ідеальна пора, щоб підводити підсумки…
Озирнися, щоб бачити – з ким граєш у піжмурки.
Мрії, разом із листям, палить жовтень підступно…
- Прошу, як замовляли: «Ваша осінь… без цукру.»
(2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339524
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 02.06.2012
Сонце, моє сонечко,
Освіти віконечко,
Ніжністю торкни.
Прилечу загравою,
Піснею цікавою,
Легкістю струни.
Поділюся ласкою,
Буду тобі казкою,
Замережу сни.
Злетимо над вітами,
Запашними квітами
В подиху весни! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340947
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 02.06.2012
Відшуміла в саду тепла злива,
Відіграла на струнах тонких.
Обтрусила черешня мрійлива
Від сріблястих дощинок листки.
Розпромінилось сонце в любові,
Покотилось смачним калачем
По обрусі небесно-шовковім,
Свіжо випранім теплим дощем.
Розсміялись п'янкі матіоли
В діамантах краплин дощових.
Ніби ельфи, гойдаються бджоли
На тоненьких стеблинах трави.
У горнятку пелюстя жасмину,
Розполікане* чистим дощем.
Світла райдуга вигнула спину
Під хмаринно-пухОвим плащем.
*Розполікане(діалектизм)-прополоскане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340776
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 02.06.2012
Часом снишся. Посеред конвалій,
під фатою схилених ялин,
де голки, від таємниць зів’ялі,
сіються на плечі горобин,
де в післяобідній, стиглій тиші
сонце якір кидає за гай –
дзвоники конвалії колишуть
шепіт твій грайливий:
До-га-ня-й-й…
Як тоді земля з-під ніг тікає –
Дожену? На щастя? Чи біду…
то у сні, на паралелях гаю,
я з тобою в квіти упаду,
буду цілувати твої очі
цілу нічку. Нічку б ще.
Одну…
Там тепер конвалії шепоче
Вітер легкокрилий:
До-же-ну-у…
ВЕТРА...
переклад
Снова снишься. Ландыша слезами
под фатой у задремавших елей,
что рябинам грозди осыпают
зеленью иголок, словно тенью.
Там в послеобеденном молчаньи
солнце прошивает желтой нитью
тайны леса. Ландыши качает
шепот твой игривый: "До-го-ни же..."
Убегают из-под ног тропинки.
На беду ль, на счастье догоню?
Хоть во сне к тебе я стану ближе,
на цветы с тобою упаду.
Прикоснусь к глазам твоим губами.
Хоть бы ночь... еще... еще одну...
Там теперь лишь ветер напевает
ландышам душистым: "До-го-ню-у!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339401
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Просто так...
ОФИСНАЯ ПЕСНЯ
(на мелодию песенки Львёнка)
Все мы в оффисах сидим
В мониторы всё глядим
Всё глядим... и глядим
И работать не хотим
Время медлено ползёт
Вот свело уже живот
На обед нам пора
Вот такие, брат, дела...
Нас авто домой везёт
Что же дома нас всех ждёт
Тот же комп, монитор...
И в мозгах сплошной затор !
Ну а утром возвратясь
В кабинеты – сразу хрясь -
В кресло мягкое впадём,
Мониторы вновь зажём...
Вот такой порочный круг
Нам бы вырваться, мой друг...
И увидеть белый свет
Ведь его прекрасней нет !
Но с упорством дураков
(уж простите факт таков) -
Продолжаем мы глядеть
В мониторы и стареть...
© Семён Кацыв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338129
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Не узкие мыслей границы. Талантом убивать все же мелок. Буквы страшнее, их выкормить бы. В предложения, стоящие дела. Тайнами воздух наполнен. Все сложнее и сложнее дышать. Схватить бы ладонью за волосы, в тетради чтоб их удержать. Желаниям не вытоптать мозга. Но роста их не унять. Лишь бы ложилась в покосы музы продажная блядь. Комната ужасов полнилась. Стены жирели в глазах. Я до молекулы сузился, рассудок истер свой я в прах... Не выдержал слабый я, сдался. Улицы стоны милей! С ветра прохладой шатался, объятьями скованный сонных алей. Куда я денусь теперь?
Радости пабов приелись. Такому как мне не сейчас. Портосом вымою тело, громыханием вымчусь КИШа. Знаю я, любовь где-то рядом. Гордым место не здесь. Я аполлоновским взглядом взгромозжу сотни дам на себе. Вымажу глупым им уши. Словом слащенным прольюсь. Слушайте! Черного Слушайте! Возможно, в кого-то влюблюсь! И ей я, изрядно измазанный, буду курить до утра. За кожей, помадой изгаженной, как и раньше царит пустота. Расколоть, может, обод мне черепа? В стенку нервно стуча? Все равно мне течением Северского не выплыть водою Донца.
Шумом компании пьющей. Коронован как господин. Только все гуще и гуще мысль – ты один… ты один… ты один… Мне мелкие короны вашей обрамления в слов штыки. Мне бы мыслей передать вожжи, что давят больно на виски… Хмуритесь. Не верите мне? Честно, честно! Душу не выгнуть в зигзаг. От всех написанных мной песней я откажусь, да будет так! Мне понятым лишь быть бы миром. Лукавством фраз я не клеймен. Чтоб стал я не месье, не сиром, а человеком стал – Николай Николаичем! Опустошенность брызжет взглядом. Развесив коромыслом бровь. Я для себя же в роли ката души бурлящую лью кровь… Писать бы мог я стенгазеты. Историю бы мог вершить. Законы улицы не ветхи на взрослую закалку в жизнь … Ниспослана мне пытка Богом. Словами давящийся, я лишь дружеским согретый оком такого же, как сам, ночного фонаря… Куда я денусь? Денусь я куда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337724
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Україно моя, скільки можна страждать
Від насильства, обману, наруги?
Тож пошли нам, Дажбоже, світів благодать
І звільни нас з полону напруги.
Якщо люд один одного буде топтать —
Не зажити нам в доблесті свята...
Хай у кожному серці живе благодать
І панує у щасті багата!
Не винуйте когось у своєму житті,
Це підтвердять Всесвітні планети.
Перемога і святість — у нашім бутті.
Тож гуртуймося в дружбі, Поети!
16.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338183
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Чи ти мене згадаєш навесні,
коли вином з порічок пахне вечір,
коли у теплі, ледь помітні дні
торкає вітер не засмаглі плечі.
Коли нечутний легіт, для беріз,
заплутує позеленіле віття,
й ще кровоточить з-під кори надріз
під тихий сум конвалії в суцвіттях.
А чи тоді, як падає зоря
і гасне в полі, обпаливши скроні,
коли вуста цілунками горять
всю ніч. І затихають на долоні.
Чи ти мене згадаєш навесні
у пік цвітінь кульбабового раю…
Чи пригадаєш ти мене, чи ні ?
Не знаю.
/ перевод /
Ветра...
Ты обо мне подумаешь весной,
когда вином из ягод пахнет вечер?
Когда уставший нежный ветер мой
кладёт ладони теплые на плечи.
Когда березам спутает листву
и косы ветвям заплетет, любуясь.
И кровоточащую рану сквозь кору
залечит чуть заметным поцелуем.
Когда в ладони падает заря,
и гаснет в поле, локон обжигая.
Когда уста всю ночь огнем горят
и сердце, словно снег последний тает
Подумаешь, когда пьянит сирень
И одуванчик, солнцем зацветает?
Хоть на мгновенье вспомнишь обо мне?
Не знаю...
плейкаст - LaurA
http://www.playcast.ru/view/1840297/6214e113b38b06bca7e5c4939edb3b5f5e101e10pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337305
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Ти чародій. І це усе пояснить.
Себе ж бо перестала впізнавати
З тієї миті, що була прекрасна,
З найпершої… у сутінках кімнатних.
Ти чародій. Ти знаєш щось таємне.
В тобі таки живе щось від мольфара.
До тебе йду аж надто якось чемно.
Чи й справді в каву підсипаєш чари?
Чи у слова, що вузликами в душу
Мені вкладаєш? Ба, говорим й мовчки…
Як ціле море заховалось в мушлі,
Так я в тобі… і вже назад не хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337239
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Можливо, істина й не в ньому.
І трунок цей - лиш трутизна.
Але знімає денну втому
Ковток пахучого вина.
Я декантую трохи крові
Й сліз старовинної лози.
Ми питимем не за здоров'я,
Й не хрестячись на образи́.
І знов цілуються бокали.
Але не сміють наші губи.
Цю зустріч довго ми чекали.
Що принесе? Розраду? Згубу?
Не треба слів палких, зізнань.
Богемське шкло співає дзвінко.
Це вечір вдалих поєднань:
Вино і сир. Кохання й жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336742
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Я сегодня почти одиночка,
Я сегодня почти заболела.
Я не знаю на сколько все мощно
И на это душа вся подсела
Я сегодня почти одиночка
На безликом влиянии улиц,
На бездонной площади неба
В безразличии бледных мужских лиц.
Я сегодня почти одиночка,
Алкоголь уже мне не поможет
Это как Ахиллесова точка,
Ветер в волосах мысли встревожит
И по точкам, по этим, все люди
Так стремяться ударить больнее!
Я сегодня почти одиночка,
Я-одна, значит, чуть-чуть сильнее!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336751
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Не дивуйся коли упаду в твої руки зорею,
бо позаду важкий,невагомий пройшлося вже шлях,
Хай би все із нуля - і я б просто зосталась твоєю,
хай би знову змогла вчитись наче колись-по складах.
Знаю,зараз тобі я як,жменя пекуча,порею,
Чи терпка данинА що лиш серцем п*янить-без вина,
Знаком долі колись ще впаду в твої руки зорею-
і зостанусь навік відзеркаллям у рідних очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333494
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 09.05.2012
Не могу... я с ума схожу...
С каждым новым напоминаньем
ожидаю твою весну.
И себя без раздумий, без слов -
на закланье.
Ароматной степной травой -
прямо под ноги,
понимаешь.
Свежей, нежной лесной листвой
/ты ведь знаешь/.
На ладонях тебе - апрель,
словно из родника - водица.
Словно вешняя слов капель...
Как мне, милый, тебе присниться?
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/1837988/
fe768d9eb07d5d9d56ae002fca6544b16321c7dbpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336217
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Я не буду бежать за тобою
Обернусь тихонько, и уйду
Легкой, джазовой ходьбою
В лунном мартовском бреду.
Не свяжу, и не окликну
Ты свободен, как волна
Как туман, порой безликий
Растворюсь в толпе одна.
Жарким прошлым время хлынет
Бросит памятью в лицо
Твое сердце не остынет
Ты пойдешь искать крыльцо..
Поспешишь найти надежду
И вернуть былое вновь..
Я вернусь.И так, как прежде
Подарю тебе Любовь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336210
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Ось і знову весна, ветерани,
Переможці лихої війни.
Вам запалюють свічі каштани -
То травневий дарунок весни.
Вас вітають у скверах і парках
Напахучені грона бузку,
А онуки в швидких іномарках
І не мріють про долю таку.
Ваші болі лишаються з вами,
Ваша пам"ять для вас ожива.
Подвиг ваш не осягнеш словами,
Та й чи знайдеш потрібні слова.
Хай чиновник найвищого рангу
З теплотою до вас промовля,
Та війною розболену рану
Тільки рідна загоїть земля.
Вам вручають до свята дарунки -
Ви схвильовані - честь бо яка!
До грудей продуктові пакунки
Пригортає тремтлива рука.
І згадалось, як вперше в окопи
Необстріляні йшли, молоді,
Як тримали з гвинтівкою вкупі
Першу пайку солдатську тоді.
А зозулі літа пророкують
І співають в гаях солов"ї.
Переможно додому крокують
Сивочолі звитяжці мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336203
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Хочу вернутись в дитинство, в ті дні,
Коли ще нічого не знала,
Коли ще думки в мене були одні -
Щоб мрія скоріше збувалась.
Коли я жила у святилищі мрій,
Не знала ще розпачу й болю,
Навколо творився світ свій і новий,
Усмішкою сяяла доля.
Колись вітерець, що здимавсь на вустах,
З кульбабок здував парашути,
Коли у душі не зривався ще страх,
Що миті ті можуть минути.
Лились діамантові слізоньки нишком,
Бо лікті й коліна розбиті.
Проте на обличчі зростала усмішка
В ті дивні волошкові миті.
Коли ще не знала чужий світ людей
Й чому ті дорослі сварились,
Коли у своєму ще світі дітей
Планети блакитні творились.
Коли воєдино мрії зливалися
З реальністю й просто летіли,
Далеко в безмірність невпинно звивались
Туди, де зірки миготіли.
І втомлені очі й думки веселкові
Пірнули на дно сновидінь,
Матусині губи з теплом і любов'ю
Створили для захисту тінь.
Голівонька тихо й замріяно спала.
А мрії і далі творились,
І нова галактика в них оживала,
І нові світи мені снились.
Ось що я знову побачити хочу
Той час, що дитинством ми звали,
Ті теплі і ніжні ромашкові ночі,
І сни по яких ми блукали.
Дитинство пішло, полетіло в світи,
До зір, як з кульбаб парашути,
Втекло навіки. Його тільки ти
Нізащо не зможеш забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336195
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Сама. Нікому не потрібна.
Вдивляюсь крізь зорі в темноті ночей.
Сама. І від самотності не вільна.
Й мовчазний біль у глибині очей.
Сама. І телефон мовчить так підло.
В душі лиш важкість й пустота.
Сама. І у кімнаті темно, хоч є світло.
Така нестерпна чорна тишина.
Сама. Я знов лишилась одинока.
Давно нема ілюзій і спокус.
Сама. І ностальгія в серці так глибоко.
Лиш ностальгія у душі. А в серці – блюз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335671
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2012
Накриєш мене велюром
бо я втомилась
дихати чорно білими снами
поцілунками вкриватимеш
тонке мереживо на корсеті
дихатимеш пахучим теплом
зазиратимеш глибоко у вічі
щоб побачити сокровенний
відвертий погляд жінки кішки.
Приємно бути полоненою,
твоєю полоненою,
гарно бути люблячою
добре ніжитись на твоєму плечі
накрившись солодкими цукатами
викликаючи уяви жаданих обіймів,
таємних обітниць.
Господи, що зі мною?
чому я знову і знову хочу відгадувати
у Тобі мімічні риси обличчя
відчувати твоє тепло
знову і знову.
«Ми завтра побачимо як сідає сонце
над містом» - прошепочу я
Ти посміхнешся
ми літатимемо у золотій хмарі
зітканій із наших мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335651
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Як перемучилась тобою,
Ділила вічність лиш на двох.
Як перекроїла всю долю
Лиш двоє знають: я і Бог.
Як перевтілилась в незриму
Таку пресвітлу самоту.
Де інші всі навік чужими
Ставали раптом там і тут.
Вдивлялись очі в порожнечу,
Шукали руки нащось... Нащо?
Як від зітхань здригались плечі,
Ти не дізнаєшся нізащо.
Ти не почуєш (бо не треба)
Такого таїнства покути.
За все, що було вищим неба.
За все, що й досі незабуте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333575
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 30.04.2012
На сад квітневий випали сніги-
Такі духмяні щедрі заметілі!..
І попливли шовкові береги,
Помчали в далеч плеса сніжно-білі.
На сад квітневий Божа благодать-
Така весна розсипалась довкола!..
Мов срібні струни, промені бринять,
Теплом цілують землю з виднокола.
Кружляють бджоли роєм гомінким-
Вже скоро медом обважніють соти.
Турбот весняних сповнені пташки
Злітають рвучко на стрімкі висоти.
І доторкають крильми до склепінь
Хмільного неба в повені бузковій.
Мов тихий човник плесами цвітінь
Пливу, по вінця сповнена любові...
Квітучим снігом вибілився день,
Лимонним соком сонячним налитий.
В саду квітневім під фату вишень
Сама весна присіла відпочити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333767
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Жилось тобі ж без мене якось… Так?
Мені без тебе якось та жилося…
Не в ту країну твій спішив літак,
І я не там завжди дивилась в Осінь…
Не в тих долонях і не в тих свічках,
Не в тому царстві тиші і зізнання,
Не в тих торканнях рук нещирих … Ах!
Шукали ми одне на двох кохання.
Всміхалась доля – вічний диригент.
О, скільки суті в навіть незначиме
Вкладали ми. Зневірились у щент,
Зникаючи для когось безпричинно.
Жилось тобі ж без мене якось… Так?
Мені без тебе наче й не жилося…
То як так сталось, що в чужих світах
Ми не знайшлися до тепер. Аж досі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332819
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 28.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2012
Ти сьогодні назвав мене милою,
Коли пила я подихом небо;
Вперше стала з тобою щасливою
На околицях міста Палермо.
Пахло бризом повітря Сицилії,
Я йому себе гріти дозволю.
Ми в славетній з тобою Італії
Зустрічаємо приязну долю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325599
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 23.04.2012
Ми знов на Ви, але ти мій навіки.
Змиває дощ утомлені сліди...
Помовчимо - не піднімай повіки.
Цілюща тиша - ліки. Лиш не йди.
Отак лишись у пам'яті - коханим.
Дозволь ще мить подихати удвох,
Допоки в серці не відкрились рани
І не проріс гіркий чортополох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329076
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Коли на землю зрОниться сльоза,
Коли вже висохнуть усі надії.
Ти кілька митей в снах своїх згадай,
А я До тебе бігтиму крізь мрії...
Коли тривожно стане на душі,
І раптом в серці- свіжі спілі рани.
Ти не дивись, що в'януть спориші,
Це через сни біжу до Вас з вітрами.
Коли не сила, падаєш, тремтиш
І серце вже не стукає щосили.
Прости цю осінь, веснам теж простиш.
Бо я Тобі життя своє відкрила
І ти на відстані між снів... летиш
І я гукаю сонну й вічну тишу.
Не ті слова, не тим мені щемиш...
(Не знаю чим) і віршів не напИшу...
І знову важко стане на душі,
І знову "Ви" холодне й леденіле
Так рідко в'януть в росах спориші,-
Це серце Ваше щось нагомоніло...
́́́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331128
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 23.04.2012
А я й не хочу знати Вас, ні бачити, ні чути,
І мрій на склі для Вас у снах не малювати.
Я просто хочу одну вічність Вашою побути,
А в іншій- з Вами серцем вчитися мовчати.
А я й не прагну Вас щодня тримати біля себе,
Ні мить, ні вічність, й навіть жодную хвилину.
Ви просто незбагненними побудете для мене,
І з Вами в мріях щастя пригублю краплину.
А я й не знала, що в життя назавжди увійдете,
Що Ви- це я в вірша ́х на аркуші паперу.
Тепер боюсь, що в мріях Ви для іншої живете,
А я дарма відкрила серця сво ́го двері... ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332415
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Нагану - кулі, стрілам - арбалет,
буває, що й один у полі воїн.
Якщо ти за покликанням поет,
то вірші - це твоя найліпша зброя.
Хай буде просто. Без химери слів,
метафор пишних, стилів ню, бароко...
Поете, головне, щоб ти зумів
збудити словом почуття високі.
Мене, тебе піском просіє час,
нащадок з'їсть з верби солодку грушу,
Твоя мета - простим сплетінням фраз
розбурхати читацьку сонну душу.
Канцон чи рондо, ода чи сонет
(хай критики аж лускають зі шкіри),
якщо ти у душі своїй - Поет,
то хай читач словам твоїм повірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Травневий сад, світанками омитий,
Крізь мокрі шибки піниться бузок.
О, як я хочу вікна прочинити,
Впустити сонця теплого ковток,
Що після сну так мило позіхає,
Мов кучеряве, лагідне дитя!..
А сад квітучий повниться розмаєм
І в кожній квітці дихає життя.
І кожна гілка росами сріблиться,
Гойдає цвіту білого фату,
В шовкове небо дихає криниця,
Барвисті клумби в пахощах пливуть.
А понад ними тануть медоноси,
Янтарним блиском світиться смола
Стара верба в шовкові пишні коси
Сліпучожовті промені вплела.
Гаряча кава стигне в порцеляні,
Парує в двір нестримний аромат
І снігоцвітом вишеньки духмяні
Заполонили мій травневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Коли народжуються мрії в голові,
То не бояться ті чужої влади -
Мрії же вільними рождаються на світ,
А ми привчаєм їх до ладу.
Коли вмирають мрії, увісні,
То не сягають душі їхні раю -
Вони примарами блукають по землі
Німі і божевільні з жалю.
4.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328216
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 21.04.2012
О, як сумую я за Вами світло
І б'юсь об шибку спогадів терпких...
Весняне сонце соняхом розквітло,
Зібрало з вікон росяні разки.
О, як сумую ніжно і дитинно,
Спиваю днів фісташковий нектар...
Шовкова просинь в хмарках лебединих
Тече в старий закурений димар.
І так боюсь прокинутись з думками,
Що день новий зустріну знов без Вас...
О, як сумую світло я за Вами
У цей квітнево-неповторний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
А ти до мене повінню прийшла б,
у ранні дні березового соку?...
Схлипне під вітром давня ковила
від холоду, неначе ненароком.
Ледь чутно линув перший пробний свист
аж з піднебесся – м’яко – голос пташки.
Смолисту одіж яблуневий лист
із бруньки пробивав зеленим цвяшком.
Бурхливу повінь оминути ж міг,
березам квітень дарував сережки.
В житті є сотні, тисячі доріг,
а наші – перетнулися на стежці.
Лиш очі говорили… мить теплА
по тілу розливалася. Усюди.
То, ти до мене повінню прийшла,
і хвилею захлюпало у груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Давай возьмем билеты и уедем из города,
В Питер к дождям, далеким родственникам или просто без повода.
Побудем немного не местными, немного незнакомыми,
Безнадежно любящими или недавно влюбленными.
Давай уедем, чтоб потом вернуться, немного скучая.
Чтоб не хватало привычных стен и остывшего за пару минут чая.
Чтоб было, кому писать длинные письма и короткие телеграммы,
Чтоб удивляться, какими прежними бывают люди и свежими - шрамы.
Давай возьмем билеты и уедем из этого города,
Куда-нибудь далеко, надолго, без повода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327995
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
У дружби теж високі почуття,
Невід’єма єдність притягання,
Мрій і думок доповнення, злиття
В колах чарівного поєднання.
І значення немає де твій друг,
Ту підтримку завжди відчуваєш,
У якій державі, а чи навкруг,
Ти у спільний круг його вплітаєш.
Неправда, що лиш друзів у біді
Перевіряла і пізнавала,
Бо друзів я втрачала і тоді,
Як моя душа радо співала.
Не прагну друзів багато мати,
В тому вам моє щире зізнання.
Лише справжніх буду цінувати,
Ділити приємне спілкування!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327779
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Можливість – це невидима фігура,
Основа нестаріюча для мрій.
Її прискіплива натура
Не любить лінь.
4.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327731
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Ти віриш небожителі нам заздрять ізгори?
Мені здається – на землі є більше раю.
Поглянь - в нас вічності - живи!
Що зорі всі зглядаються цікаво.
Скажи де більше волі є?
Із кожних вуст сміється світлий ангел,
А з кожних віч демон блищить?
Безмежності без рангів.
Наш час в долонях. Йдем!
Не можна же чекати!
Бо серце тисне докір, щем –
Любові пропадати?!
Ти дивишся стооко із весни
Холодною виною і блаженством.
Ти дихаєш в обличчя і у сни
Своїм нетлінним дивним сенсом.
А я відкрила храм душі
Навстіж: ти чисте маєш серце.
В тобі нема нічого більш,
В мені нема нічого менше.
2.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327730
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Моя земля готується до свят,
В люстерку неба гарно чепуриться.
А понад нею Господа десниця*
Жене хмаринок золотавий ряд.
Моя земля полощеться в росі
Перед святим Христовим Воскресінням
Таким шовковим піниться цвітінням,
Що аж дивуюсь неземній красі!
І доторкаюсь кінчиками вій
Того п'янкого, лагідного дива...
Яка ж душа небачено щаслива,
Що є причетна до таких подій!..
І що спиває світлий той нектар,
Немов джерельну кришталеву воду,
Милуючись на дивовижну вроду,
На той прекрасно-незбагненний дар!
Моя земля готується до днів
Святої Пасхи, світла і любові,
На сонці гріє котики вербові
На струнах вітру награє пісні.
Бо в день недільний зі святих небес
Господній дзвін врочисто пролунає
І пронесеться рідним моїм краєм,
Щаслива звістка, що Христос Воскрес!
*Десниця(архаїзм)-рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327907
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Коли спокій мені тільки сниться,
Коли душу скули ланцюги,
Коли серце проколюють спиці-
то ти просто мене обійми...
Обійми мене так, щоб я знала:
Ти не будеш ніколи нічий-
Тільки мій. Щоб тебе не тримала.
Прошу: двері сьогодні відкрий.
Обійми мене так, щоби сльози
Лиш від щастя на шкірі блищали.
Щоб коли запанують морози,
Моє серце тебе відчувало.
Обійми мене сильно і ніжно...
Мені мало!Так мало тебе!
Я для когось свята, комусь -грішна.
А для тебе я - все. Все, що є!!
Обійми, подаруй ще хвилину!
Знову йдеш...знову часу катма...
А ті спогади...спогади линуть
Й порятунку від того нема.
Мало. Мало! Мені тебе мало!
Ну ти можеш хоч раз не піти?
Залишись хоч на трохи, благаю!
Ну не йди! Ну будь ласка, не йди!
Буду поруч тихенько мовчати.
Може ти й не помітиш мене.
Я готова безмежно чекати,
Поки все \"твоє\" буде \"моє\".
Поки \"моє\" \"твоїм\" врешті стане,
́Поки будемо ціле-одне.
Моє серце вже не перестане
Жити для тебе. За тебе. За все.
Обійми мене так сильно-сильно!
Як ти вмієш. Як вмієш лиш ти.
Я тобою навічно хворію.
Обійми мене так...обійми!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327780
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Ох, листопаде, що тобі я винна,
Що ти прийшов в цю березневу мить?
П'янка весна, тендітна і дитинна,
Лебідкою пірнула у блакить.
Захолидило краплями на скронях,
Проллявся дощ крізь ситечко небес.
Чи я тебе накликала безсонням,
Що ти в мені негадано воскрес?
І устелив думки опалим листям,
Пожухлий аркуш спогадів надніс...
Таким крихким прозірчастим намистом
Моя весна обсипалась з беріз.
І розчинилась мрія лебедина
Між сизих крил обірваного сну...
Ох, листопаде, що ж тобі я винна
Що ти весну на осінь обернув?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
Здавалося, що сонце не погасне
і вічно пломенітиме в очах,
що цілий світ - для нас, і небо ясне
веселкою заграє у дощах.
Але у ніч, коли цвіли морози -
Я загубила мрії про весну.
Де була ніжність - пролилися сльози:
Таки посмів покинути одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325354
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 31.03.2012
***
...Таких наївних абортує світ!
І викида на звалище самотніх,
Де буде тліти богомільний ґніт
І мукобільний стогін підворотніх...
Таких наївних світ не визнає!
Запекла гра успішності і бруду.
І їх за безцінь в темінь продає,
Кидає тінню між байдуже-люду!
Таким наївним зостається жаль,
Жура і сум, і гіркота безмежна!
Їм недосяжний «святості» грааль,
Лише печаль розпачно-безбережна…
(30.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326524
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Кричать, вертаючись весною, журавлі,
Ніби вітаються із ріднею землею,
Вони "курли" несуть нам на крилі,
Їх темний шлях освічений зорею.
Їм озеро застелить голубінь
І створить затишок в старому очереті,
Стола накриє озеркова синь,
Добавить силу при вечірнім злеті.
Це ваша доля, ваша тут земля,
Вертайтесь у гніздечко, як до мами,
Ми вас чекаємо щороку звідтіля,
Щоби веснянки заспівати з вами.
Летіть до нас, без огляду назад,
Бо ви частинка нашої землиці,
Хай вас п’янить ще незацвівший сад,
Роса весняна рясно заіскриться..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326317
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Моя любов, як океан, глибока,
Квітуча, як троянда, звабоока.
Стрімка, як річка в повені, натхненна,
Як та голубка, Вами полонена.
Від неї навіть сірі скелі тануть,
І сонячні промінчики не в'януть.
Зірки палахкотять згори вогнями,
Вітри гойдають землю під ногами.
Солодкі ноти всенічних рапсодій
Збирає місяць для нових мелодій.
Як та земля, що барвами укрилась...
Я — полонянка, що Вам підкорилась. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326127
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Плекати нам надію? — Ні, не треба...
Пообіцяти неземну красу?..
Я чайкою торкнусь у злеті неба,
Реінкарнуюсь в ранішню росу,
Щоб твою душу щастям окропити,
Очистити від болів і страждань,
Забути все на світі і простити
У життєдайнім морі сподівань. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326401
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Не хочу чути «Час загоїть рани».
До біса! Не лікує - злодій час.
З обличчям сірим, начебто пергамним,
Приходить спогад уночі до нас.
І в кожного своя над ліжком стеля
Давно вже стала схожа на мольберт.
Колишні втрати (нині – акварелі)
Смакує тиша знову на десерт.
Хай, з-під гардин, все ті ж приходять будні
Вже хто як вміє, так їх і прикрасить.
Та в кожнім серці є щось незабутнє,
Нам непідвладне, а тим більше, часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326384
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Не треба солодити гіркоту-
Пощо примара щастя серед пустки?
Хіба ж я винна, що знайшли не ту
І мрії розлетілися на друзки?
Хіба ж я винна, що любов гірка,
Що поряд почуваємось чужими?
Така вже доля, пане мій, така:
Нас часто зводять у житті не з тими.
І часом нас закохують не в тих-
Такий раптовий станеться трафунок*...
Не треба підливати гіркоти
У невзаємно-щирий поцілунок.
Давайте я Вас просто відпущу
Без докорів, претензій і театру
В палкі обійми теплого дощу,
І не вдавайтесь більше до азарту.
Не треба солодити гіркоту,
Давайте змовчимо не так, як завше...
Життя вам ще підкине саме ту-
Така вже доля, пане мій, така вже...
*Трафунок(діалектне)-випадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326351
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Тебе (від ніг моїх аж до повік)
Аж досі!
На день. На ніч… Чи може вже й на рік?
Не хочу більше.
Досить!
Перев’язав собою всю навхрест.
Нитки зі сталі!
До тебе йти, то як на Еверест.
Не можу далі…
В тобі (від ніг моїх аж до повік),
Як ртуть в куточки,
Хотіла я розсипатись. О, ні.
Тепер не хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326345
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Куди не гляну, всюди-тільки ти,
Снуєш туди-сюди, чудна людино!
А серце, мов ображена дитина,
По днях прожитих черкає хрести.
Пощо тривожиш спокою струну?
Чи може я сама її тривожу
І уповаю знов на милість Божу,
Що нам повернуть з попелу весну?
І доторкаю, ніби й ненароком,
Дрібні шпаринки відболілих ран...
Який солодкий той самообман!
Яка ж бо правда-підла і жорстока...
Куди не гляну-проблиски весни,
Шовкове небо сьорбає калюжі...
О, не виказуй ту страшну байдужість!..
Вже краще у ненАвисть оберни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325770
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2012
Мені наснився яблуневий сад.
А хата, мов оділа вишиванку.
Над вікнами повився виноград,
І голуби воркують біля ганку.
І добре так у рідній стороні,
Весела дітвора в дворі щебече.
І сонце усміхається мені,
Промінням щедро обсипає плечі.
Проснулася і душу стиснув жаль –
Села того давно уже немає…
Тепер живуть не люди, а печаль
В забутому життям, чужому раї.
А люди розлетілись хто куди,
Хто мучитись, а хто добра шукати…
Травою поросли в саду сліди,
І постаріли яблуні крислаті.
Хати пустіють, валиться душа
Занедбаної, дикої країни.
Жорстокого будення де межа?
За що така розплата Україні?
Ідуть одне за одним в небуття
Квітучі села, і квітучі мрії.
А десь далеко «золоте» життя
Усім примарно світить, та не гріє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325049
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Давай, кохана, навчимося вальсу,
Вивчимо «па», бо танцювати – зась.
Щоб не злетіти у хвилині часу,
Щоб буйна знову кров не завелась.
Без музики, на раз – два – три у вальсі,
Без рук спітнілих, майже наугад,
Хай, прошу, ніжні твої пальці,
Холодні будуть, як мінорний лад.
Бо коли іскорки в очах твоїх заграють
І барабани вдарять у дроби…
Щасливі пари знову засіяють,
Вальс зазвучить… І знову: раз – два - три…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324661
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 26.03.2012
І пронеслось «курли» над головою,
Як перший поцілунок у житті,
Як спомини навіяні весною,
Як почуття незмінні, золоті.
А як тягнув вожак спітнілу шию,
Він долетів до рідної землі,
Добрались всі і здійснилася мрія -
Вернулись додому журавлі.
Вклоняюсь вашій мудрості і честі,
Ви віддані, як справжні козаки,
Велика дяка, що тепло принесли,
Тепер за вами прилетять шпаки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324974
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Поезія – це завжди неповторність,
Тонка пронизливість у сутність і буття.
Відверта, мов свята церковна сповідь,
Розмова з світом про гармонію життя.
Не кожен зможе зрозуміти вічність
І в майбуття не всім ввійти дано.
Та для людей життєва необхідність
Крізь перешкоди подолати зло.
Поет – це вічний месник з того світу,
Він вміє все розставить по місцях.
Його думки, мов сплетені із цвіту,
Суцвіття розуму і мудрості в очах.
Те гостре слово пролетить стрілою
І розіб’є одвічний біль в душі.
Поезія не визначає твою долю,
Але прислухатись до неї можуть всі.
Буває так, що стане зовсім важко,
І я відкрию ті подерті сторінки.
Буду ковтати, буду пити спрагло
Життєву мудрість, зібрану в роки.
Душа воскресне і неначе пташка,
Затягне ніжної мелодії мотив.
Пройде життя, як незабутня казка,
Яку завжди у мріях я носив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323442
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 26.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2012
Нехай летить минуле під укіс,
Не склеїш вже розбитого корита!..
Між стовбурІв заплаканих беріз
Моя журба, світанками надпита...
Нехай бринить освячена струна-
Мого безсоння місячна соната...
Невже весна?Ти ба, таки весна-
Між тихих буднів крапелина свята!
Така ясна, аж наспіви дзвінкі
Зринають в небо, лагідно-погоже!
Все відпускаю з попелом років...
Ну що це я...Ну що ж я плачу,Боже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324880
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Чи чули ви, як пальми розмовляють
І вітами чутливими тремтять?
Напевно, вони теж когось кохають,
І про любов без тями гомонять.
Я чула дивний шепіт їх щоночі,
Торкання лагідне пливло до рук,
Кохання зазирало в мої очі,
Приховане від подиву розлук.
Вони обіймами заполонили
Усю мене: від голови до ніг...
Палким зізнанням небо прихилили,
Бажання заплітали в оберіг.
Чи чули ви, як пальми розмовляють
З вітрами, ніжним подихом бринять?
Їх мрії заколисано гойдають,
Несучи оксамитну благодать. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324415
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Шовковий ранок.Сонячна струна
Легкий серпанок сипле на дорогу.
Яка весна!Ти глянь,яка весна!..
Якщо помру, не скаюся, їй Богу!
Яка весна!Крізь папороть ялиць
Мандрує лісом квітень ясноокий,
Він прокладає стежку навпростець
Через звори і потічки глибокі.
І залишає щедро по собі
Квіток духмяних лагідні мережки.
Зриває вітер, гублячи в траві,
З тонких беріз смарагдові сережки.
І плеса гладь прозірчасто-ясна
Спиває з неба роси волошкові.
Яка весна!Ти глянь, яка весна!..
Аж захлинаюсь в повені шовковій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324359
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012
Коли захоплює щось настільки, що ти торкаєшся його не пальцями, а самою своєю глибиною. Відчуття приємної невагомості. Відчуття можливості ненароком злетіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323042
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Весна горланить: « Це мої права!!!»
Зима брикається: «А я не відступлюся!!!
Та квітнуть зачаровані слова,
Якими я з весною поділюся.
При повені красу сплету вінком,
Нехай водою плещуться заплави,
Веснянку заспіваю перед сном,
Роздам коханню ніжні квіти-чари.
Багрянцем захід я накрию знов,
Смаком волосся задурманю душу
І щастя обміняю на любов,
Бо я живу, і ще кохати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323055
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Так тихо, аж нестерпно… За які
Тяжкі гріхи любов карає штилем?..
Затихнув шторм. І лабіринт вузький
Веде мене в пітьмі вже котру милю…
Хотіла я забути. Тільки світ
Невпинно скандував про все колишнє.
Тепер замовк. Лиш тіні, мов живі,
На стінах каяття мені залишив.
Мої слова втопталися в багно,
На березі печально квилить спомин,
Як хворий птах. Тобі вже все одно.
Зламавсь об скелю золотавий промінь.
Роздягнені байдужістю стоять
Дерева болю у густім тумані.
Колись була «кохана» і «твоя»,
Тепер – на Ви, і знову просто «Пані»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323080
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Казав знайомий: " Я в твої роки
на гульки витрачав усю зарплату!
Ще й зараз намагаються жінки
мене, мов журавля окільцювати.
То ж будь упертим (не соромся втіх),
перегортай життя свого сторінку,
і не хвилюйся – невеликий гріх -
постійно обнадіювати жінку".
Можливо, я б дотримавсь тих порад:
й одразу став кількох дівчат кохати,
і начищав би пір’я на парад,
щоб здатися досвідченим пернатим…
Та час життя за річкою тече,
(та й гульки часом вилізають боком).
Так, інколи захочеться, в плече
щокою ткнутись, наче ненароком,
І мовчки обійняти ніжний стан -
Волосся хвилі обпікають груди,
І щось тобі нашіптують вуста
байдуже, що на завтра скажуть люди...
І ще б на вік і звісно на віки
Любить - а не тремтіти від покути…
Не знав знайомий, що Жінки – зірки,
а нам до них ще треба дотягнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Ранкова тиша гусне над селом,
Летить весна-прекрасна, юна Геба*!
Таким вершковим піниться теплом
Бузково-ніжне шовковисте небо...
Дзвенять довкруг пташині голоси
Летять луною гучно по діброві
І,обтрусивши хутро від роси,
На сонці мліють котики вербові.
Стара криниця сірим журавлем
З води черпає сонячну монаду,
А сонце вже солом'яним брилем
Висить на вітах стишеного саду.
І так мене дурманить світлий день,
Таке блаженство розтинає груди!..
Нарву зо жменю радісних пісень
І понесу, всміхаючись, між люди!
*Геба-в античній міфології богиня вічної молодості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Душа моя вся віршами промокла,
Цей плащ від сліз сушити може вітер,
Благословити має тільки доля,
Кохання Музи може лише гріти.
Вдягну пропахлу сумом одежину,
Яка зігріє плечі коли холод,
І виберу протоптану стежину,
Бо долі я своїй давно не ворог.
Кохання оспіваю в рідній мові,
В любисток, чорнобривець, вкладу душу,
Хай квітне на землі високе слово,
А я писати і ще жити мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322098
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Два старца спорили, о вечном и о Боге…
И соглашались - Все же Бог один!
Кому ж молиться? Что на смертном ложе
Читать? Коран? А может быть Псалтырь?
А может почитать святого Будду?
Иль к Перуну вернуться сквозь века?
Какая сила управляет миром?
Карать и миловать, способна, чья рука?
Их спор мудрец услышал седовласый,
Постигший, истину заветную времен…
- В одном вы правы, Бог один на свете,
Ко всем, по-разному приходит, правда, он…
Живет он в сердце каждого из нас,
В душе всегда находит он приют…
И многим абсолютно безразлично,
Как нашего Спасителя зовут.
А значит - Абсолютно все равно…
Кому молиться, где, когда и как…
Заходишь в церковь – поклонись святому…
В мечети на колени просто стань…
В Буддистском храме почитай законы,
Той веры, в дом которой ты пришел…
И ты везде увидеть сможешь Бога…
Тебя везде, всегда услышит Он…
Задумались два старца, но поверить…
Словам мудрейшего, конечно, не смогли…
Навечно - многое людей разъединяет…
И это горе - матушки Земли…
14.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321967
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Іще біліє клаптиками вати
Останній сніг на вимоклій стерні,
А вже в землі ворушаться блавати*,
Багряні маки дихають у сні.
Верба полоще коси у промінні,
Смарагдовіють здалеку бруньки,
Мов стадо кіз по сірому камінню
СторчмА летять розбурхані струмки!
А вітер мчить, розгнівавшись, за ними,
Мов той пастух дбайливий навздогін-
Та не спинити стадо полохливе,
Летить лісами срібний передзвін!
Вже згодом буйно всюди завесніє,
Зелена повінь рине у сади
І проростуть злеліяні надії,
Тендітним цвітом крізь вогкі сліди.
*Блавати-волошки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321807
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012
Верни мене у свій Едем,
Відкрий ворота диво-раю,
Кохання кращого не знаю,
Ніж те, що викликає щем.
Те, що хвилює — не мовчить,
В душі сіяє кольорами,
Зливається в таємні гами,
У серці піснею бринить.
Та пісня, наче оберіг,
Зорітиме в душі квітково,
Розквітне в усмішці зірково,
Щоб ти мене навік зберіг. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321716
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
Не запитуй Любов про неписані ві́рші
І Весну не питай про засніжені болі.
Може я, може ти, може ми стали інші...
Ще зустрінеш колись, ту що буде Тобою.
Ти ще є, десь торкаєшся подихом неба
І чаруєш словами всі відстані й мрії.
Зрозумій, мені інших цілунків не треба,
Лиш Твої доторкають усмі́шкою вії...
Не питай, не заходь у зачинені двері,-
Там всі сумніви прагнуть любов розлучити.
Просто глянь,- в мому серці- обійми для тебе,
Просто будь, а я буду крізь терни любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319240
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Ще не цвітуть розпатлані тюльпани
І тихий двір не тоне в споришах...
Та вже потроху, мов крижинка, тане
Моя крихка ображена душа.
Ще так боюсь до себе підпустити
Твоїх долонь шовкову пелену.
Та світлим ранком, чистим, не надпитим,
Любов торкає спокою струну.
Хіба ж уникнеш ніжного полону,
Не вип'єш чашу повну цю до дна?
Яка ж душа вразлива й безборонна,
Коли гряде тюльпанова весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321145
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Отрута снів
Заповнює мій всесвіт
пекельним вогнем болю
і відчаю.
Але, коли ти приходиш
в мої сни -
отрута не діє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320770
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Немає вороття,немає жалю,
Є тільки пам'ять,іноді гірка.
І я мости поза собою спалю,
Аби розлука ця була легка.
Нема мостів,нема назад дороги,
А віра є-у чудо із чудес:
Щоб і тоді,коли розіб'ю ноги
Для мене ти з минулого воскрес.
Немає жалю,і немає болю,
Є тільки спогад,теплий і п'янкий.
А я все небеса за тебе молю,
Хоч ти лиш спогад,світлий і легкий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320789
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Хай ллється дощ,і краплі б'ють по склу,
Хай грім і блискавка на небі не втихають,
Я вперто крізь вітри до тебе йду,
Як йдуть лиш ті,чиї серця іще кохають.
Я йду до тебе,сліз вже не ховаючи,
Бо знаю,добре знаю,твоє серце-лід.
Ти йдеш назустріч,сам того не знаючи.
Сміливо йди.Мій погляд вбереже від бід.
Та коли погляд мій зустрінеться з твоїм,
Вся впевненість моя чомусь раптово зникне.
І знову дощ,і знову блискавка і грім,
Вітри,і небо,до якого я не звикну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320865
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Потяг,
який я вiдчуваю до тебе,
схожий на потяг,
котрий сходить з рейок
i на повнiй швидкостi
руйнує моє
буденне життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320078
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Джмелі гули,
як повні бомбовози,
начинені смертю
під саму зав'язку,
як атомна електростанція,
за хвилину до вибуха,
як скрипалі Римського-Корсакова,
натхненного генієм Пушкіна.
Гули джмелі,
бо не розуміли
музику смерті і життя,
а розуміли лиш
музику квітів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320706
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
А тепер,коли лічиш хвилини,години,і дні,
Бо знаєш,що Богом відміряно їх небагато,
Невже зможеш іще раз так легко збрехати мені?..
Мовчиш...Це нічого.Я люблю з тобою мовчати.
Обійми мене.Хай я поділюсь з тобою теплом.
Не думай про завтра,якщо в нас є тільки сьогодні.
В кільці твоїх рідних рук засинаю тривожним сном.
Сниться:ти робиш крок,а перед тобою-безодня...
Вмиваюсь сльозами.Ти цілуєш і кажеш:не плач...
А я...Зрозумій,я не можу.Не можу змиритись.
Так,я знаю,що мушу триматись.Зірвалась,пробач.
Я ніколи не вміла долі сумирно коритись.
...А давай не лічити хвилини,години,і дні,
Хай стрілки годинників роблять нудну цю роботу.
Я потрібна тобі.Ну хоч зараз скажи це мені.
Я кохаю тебе.Я повторю тобі це всоте.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316851
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 10.03.2012
Все нормально.Я не сумую.
Просто дощ за вікном.
Ти говориш щось.Я не чую-
Аква-шоу за склом.
Все чудово.Я не ревную.
Просто небо в сльозах.
Твого щастя я не зруйную.
Заховай же свій страх.
Все прекрасно.Ні,я не плачу.
Просто краплі дощу.
Хіба я для тебе щось значу?..
Ти мовчиш,я мовчу...
Все нормально.Я...Я розлюбила.
Просто ти не чекав,
Що поверну собі свої крила.
Ті,що ти заховав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320697
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
"Я подумаю"-так завжди кажеш ти кожному з тих,
Хто так чи інак зазіхає на твою безмежну свободу.
Потім-тихо зникаєш.Безслідно.І справа не в них,
А в тихій ненависті до усього чоловічого роду.
Бо сталося так.Ти вже не той легковажний метелик,
Що раз пораз підпалює крила тонесенькі до вогню.
Вони надто крихкі для пригод небезпечно-веселих,
І вогонь тепер палить не їх,а зранену душу твою.
З метелика в лялечку.Сховатись у кокон від світу.
Приховати всі зайві емоції.Вбити усі почуття.
Аж допоки у душу твою не повернеться літо.
Аж доки відродишся ще раз до нової любові й життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320707
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Запахло травнем раптом восени.
Така собі насмішка депресивна.
Дерева голі. Хочу як вони
Лахміття поскидати агресивне.
А потім розцвіту як той каштан,
Що також переплутав все на світі.
Самообман? Нехай самообман!
Чи просто Богу захотілось квітів?
Запахло травнем… Пахне цілий день.
Десь сонце помилилося дверима
І світить як скажене на людей,
Що вже давно впустили в душі зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225927
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 10.03.2012
І знову сніг. І знов навколо біло,
Хоча весна вступила у права.
Мені чомусь до болю захотілось,
Щоб стопи легко ніжила трава,
Щоб небо засміялось росянисто,
А сонце щоб купалося в зірках.
І бруньками заквітло сіре місто,
І квітів захотілось в пелюстках.
До радощів, до мрій, до божевілля
Мені чомусь так хочеться весни!..
І серце б’ється пташкою щохвилі,
Торкаючись таємної струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319911
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Вже весна заспівала у серці,
Радість знову забила у дзвони,
Розмістилось кохання в веселці,
Весняні почались перегони.
Перші вдарили проліски в дзвони,
Килими повкривали медунки
І дерев загойдалися крони,
Знов шпаки виясняють стосунки.
Первоцвітом весна вишиває,
Не шкодує ниток для картини,
Жайвір в небі чарівно співає,
Набухають бруньки горобини.
А повітря дурманить весною,
Покриває роса світанкова,
Я не знаю, що творить зі мною,
Ця красуня - весна проліскова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320546
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
І пригадалися Шевченкові слова,
Згадалась хата і весна вишнева,
Політ хруща, защемлена душа,
Що думкою лягала на дерева.
З’явився образ, як в думках ікона,
Я долю перебрав свою і Кобзаря,
Із нею буду жити я до скону,
Бо це Його земля й земля моя.
А нині в день народження Шевченка,
За Його душу Богу помолюсь,
Бо Україну Він любив, як неньку,
Його любові я ще научусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320352
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Жінкам із клубу – сонячним, красивим…
Чоловіки сьогодні подарують квіти,
І розцілують в день цей особливий,
Щоб поетеси всі могли радіти.
Кохання любі, щирого зізнання,
Щоб мали Ви завжди надійні плечі,
А ласка щира звечора і зрання,
Переросла в народження малечі.
А ще родило поетичне поле
І Ви жили в достатку й посміхались,
Щоб зранку любий кликав «Моя зоре!»
І кава з медом в ліжко подавалась.
Щоб обминали всякі негаразди,
Біда летіла поза темні хмари,
Щоб Вас любили трепетно і завжди,
А Ви нам дарували віршів чари!
З весною Вас, Любі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319791
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Заграє день мелодію дощу,
і ми під ним зійдемось в рухах вальсу,
Чи то уже несуть птахи весну-
на крилах,поспішивши передчасно?
Чи то в мені прокинулась жага,
Тебе торкнутись і забути всіх?
Чи то я вже давно була твоя,
Десятки вже позаду наших літ?
І не ховай мене в промоклий плащ,
Я хочу злитись з талою водою.
Скажи мені,чому я ще жива?
Коли я задихаюся тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319165
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 10.03.2012
У нас з тобою будуть діти-хлопчик,
схожий на сонце і дівчинка з очима Марлен Дітріх.
Вони будитимуть нас щоранку, залізаючи під ковдру
і лоскочучи мені плечі, а тобі ніс та підборіддя.
У нас будуть найсмачніші у світі сімейні обіди
та найтепліші обійми. Дівчинка любитиме твої руки-
міцні та надійні, а хлопчик мої поцілунки за вушком
та казкові історії перед сном.
Ти розпалюватимеш камін, а я читатиму Рільке
під тріскотіння хмизу та багряне ігристе вино.
Здаватиметься, що це десь за чужим вікном
час тліє, мов гніт, та від лиха й брехні гасне.
А у нас з тобою буде домівка залита любов'ю,
в ній зупиниться мить...Натхненна, тиха, прекрасна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319269
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Музика Віктора Оха.
А мамина весна була квітуча,
Буяла цвітом,солодко-п'янким,
Струмками дріботіла десь по кручах,
Губила в травах ніжні пелюстки!
А мамина весна любила гори-
Той храм зелений сосен і модрин,
Де потічок,студений і прозорий,
Несеться стрімко хвилями згори.
Знайомими стежками бігла боса
І день над нею піснею дзвенів!
А мамина весна гойдала роси,
Вплітала квіти в кучері дрібні.
І між квіток мережилось колосся,
Немов на щастя вічний оберіг!..
Та якось увійшла до мами осінь
І листопад їй кинула до ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274946
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 10.03.2012
Четвертий день весни!Симфоній злива
П'янким фонтаном вдарила по склі!
І я сьогодні,як ніхто,щаслива,
Вже відриваю ноги від землі!
А піді мною-ріки табунами,
Хрумтять крижини,наче рафінад,
І б'є об скелі,ніби у тамтами
Високо в горах сивий водоспад!
Я ще не встигла променів надпити,
Вдихнути вітру на перині з хмар...
Життя-як квітка,веснами налита,
Воістину,воно-безцінний дар!
А завтра буде все таке буденне:
Робота,справи,клопоти,мігрень...
Четвертий день весни лише для мене-
Мій неповторний,мій шалений день!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264258
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.03.2012
Темно-сірий екран вікна.
Миють землю холодні роси.
Де учора була весна,
Там сьогодні – осінь.
Ще тремтить на твоїх вустах,
Та усмішка, що пахне літом.
Тільки осінь, як жовтий птах,
Пролітає над світом.
Нам ще довго чекать весни,
Чути вітру тривожні звуки.
Не збуваються в осінь сни,
Не закінчуються розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318551
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Як умру, то поховайте подалі від школи,
На педраді не згадуйте більше вже ніколи,
На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу,
Бо я знаю, що вчительство не має запасу.
На могилі залишіте які-небудь квіти,
А в головах покладіте план самоосвіти,
Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки
І згадайте, друзі милі, муки мої муки.
Прощавайте назавжди конспекти й шпаргалки,
І ви, колеги-вчителі, і вчителяльки!
Не прожив я так, як люди, недосипав ночі,
Все над тими зошитами вилазили очі,
З’їла школа моє серце і ще пів-печінки,
Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.
Місцевкому передайте моє шанування,
Так путівки й не діждався я на лікування,
Ну а завучу скажіте, хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі живого немає…
Прощавайте назавжди, двійки і одиниці,
І ви, колеги-вчителі і вчителиці.
Директору передайте мою шану й дяку,
Хай він тепер поцілує мене в саму… руку.
Треба вам запам'ятати, вчителі майбутні:
В школі добре працювати, як нема в ній учнів.
Прощавайте назавжди, педради й уроки,
І ви, колеги-вчителі і вчительохи...
А як трапиться колись, що буде зарплата,
То випийте ви за мене по сто грам на брата.
Ось і все. Тепер – прощайте! Бо я точно знаю:
Хто учитель на цім світі – той іде до раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319546
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
Тихо ввійшла,
всміхнулась привітно,
Закутана в пахощі
сонця і м’яти,
Якщо в моїм домі
не стане світла,
Знатиму:
ти перестала
всміхатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320054
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Заплети в моє волосся посмішки
Нехай ранком рознесе їх вітер
Сонячні вплети у пасма проліски,
Щоби жоден холод їх не витер.
Заплети в моє волосся крапельки,
Щоби візерунком вкрили тіло
Я з Тобою просиджу пів ніченьки,
Лиш би сяйво місяця світило
Існує тільки один шлях до щастя - перестати турбуватися про речі, які не підвладні нашій волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320504
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2012
Чудна зима покурює кальян:
Димить-димить, мов з комина,із яру.
В молочне небо, наче в океан,
Впустив світанок сонечка флояру.
Сидить зима, закутавшись у плед,
На ніс напнула срібні окуляри:
То щось шукає в насипі газет,
А то візьметься знов за мемуари.
І що їй те зарюмсане дівча-
Ота весна тендітна, несмілива?
Вона як гляне-миттю на очах
Так захурделить віхола спесива!..
Тож хай іще набудеться сповна,
Бо вже десь сонце позіха спросонння-
Таки розквітне згадана весна
Підсніжником в бабусиних* долонях!
*Тут мається на увазі в долонях зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320158
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
А я піду́, піду́, коли ще не болить,
І ти не смій мене спиняти й на хвилину,
Бо десь у спогадах- п'янка солодка мить,
Що ще не збу́лася у мріях швидкоплинних.
Десь світ пече, а сон вже хмарами шумить
І весни́ щастя в серці знову позичають,
Була б світанком, що у небі майорить,
А ти... А ти мене чомусь не помічаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319916
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2012
Мрячить із неба – прямо на долоні.
Мороз ще позавчора відгорів.
Цей дощ лютневий – зовні не холодний -
заплутався між віттям яворів.
І сіє з неба непомітна мжичка,
на провесні тепліє по руці,
тих кілька крапель на твоєму личку,
мов кілька ранніх смутків на щоці…
А до весни лишається півмилі,
сповзає сніг із посірілих площ...
Так хочуть наздогнати заметілі
тебе й мене. І цей лютневий дощ.
28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Музика Віктора Оха.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Він – осінь. Сни його – багряні
Ще давній спогад бережуть.
Та гасне за гірким туманом
Весняних мрій нестримна суть.
По листю крапотять провини,
Шкребе по серцю самота.
У небі ключ… Не журавлиний.
У даль відносить він літа…
І не проси ночами слізно
У Бога зустрічі із ним.
Не клич його. Він – осінь пізня.
Твоя ж душа – як цвіт весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319517
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Ця чортівня, якої світ не бачив,
Надвечір знову лізе мені в очі.
Сьогодні я таке - візьму й заплачу,
Й піду гуляти містом на пів ночі.
Я стану під вікном твоїм, а ноги
Горітимуть в резині марки конверс.
Хай дах жбурнуть в твою макітру боги,
Щоб миттю припинились оті стони!
Чом там не я? То може краще вмерти?
Щоб ти мене торкався, мною дихав?
Я вже не та - безмрійна і не вперта.
І ти то вже якесь міфічне диво..
Апорія.. Хай грець тобі на цьому.
Сам сатана пускав амурні стріли.
Коли помру, прийди мене поцьомай -
Я ж буду недосяжна у могилі.
Як Місяць той. Якого ти бажаєш,
Шукаючи у зливах в небо сходи.
Чи вже знайшов? Іди до дідька, знаєш!
Бо ж я тебе кохатиму до скону.
От чортівня.
04. березня. 5:03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319314
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Запам'ятай такого, як сьогодні,
Можливо, завтра буде пізно вже...
Впиши в свою сторінку світле слово
І не стирай ніколи, хай живе!
Не думай хибне - я не у заслузі.
В душі лежить тепло подяки всім.
Слова мої для когось і не друзі,
Та це слова... Не завжди віриш їм.
Пробач мені всю правду і неправду,
Я грішний. Так. Не буду те ховать.
Своїх діянь багато позтирав би,
Та що тепер із того буду мать?
Візьми за руку і поглянь у вічі -
Тобі я розкриваю власну суть...
Запам'ятай мене собі навічно -
Такої миті може більш не буть...
(23.02.2007.№16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319334
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
***
Усе одно весна вже! Хоча й біліє поле...
Насуплена смерічка в ошатності снігів...
Та сонячні посланці уже торкнулись волі -
Цілують на прощання огненних снігурів.
Усе одно шпаківні он кличуть повертатись
Поселенців пернатих із мандрів затяжних...
І дужо трембітають розпатлані Карпати,
Вливаючись в потоки очікувань дзвінких!
І хай земля ще в сплячці, але проснулось небо:
Очиська голубіють... То ж все одно весна!
Летить на зустріч щастю, мов ясноока Леда,
Душа серпанно-ніжна, намолена струна...
(1.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318208
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 04.03.2012
***
Мій проліску шаленства, до весни
Невтримно протягаєш спраглі крила!
Даруй мені, що бачу тільки сни...
І не напну ніяк надій вітрила -
Та врізавшись у сіру заметіль,
Що вже весною пахне усебічно,
Там не зали́шу свій гірчичний біль...
Печаль не вкину в днину пересічну
І з радістю не ринуся чимдуж
На груди долі - світанковій мрії.
Забувши, як хурделить поміж стуж,
Нарешті вбачу: справді вже весніє!
І ти - такий шалений до без тям,
Невтримно-спрагло доторкаєш висі!
Даруй мені, що так віддана снам...
Що навіть ти мені всього лиш снишся...
(2.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318471
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 04.03.2012
І не кажи, що весни плачуть мріями,
Що це зима у всьому винувата.
Якби любив і я була надією,
Хіба б хотів на мить утратити?
І не кажи, що відстань все ламає,
І не шукай терпких мені причин.
Хай літній сніг за вікнами кружляє,
А весни плачуть тільки восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316602
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 04.03.2012
Іван Павліха, м.Калуш
***
Баран, що записався в мудреці,
Очолювати став корів.
На луки череду повів,
І там, де в росах грались промінці,
Почулось владне:"Бе-е!"
Куди це, Мунько, понесло тебе-е?
А йди сюди -
Тримайся череди!"
А та йому:
"Кажи мені не "бе-е",а "му-у":
Як можна нами керувати
І мови нашоїне знати?"
Та був Баран упертим Бараниськом,
І знову владно: "Бе-е!
Мовчи, а то провчу тебе-е!"
Та не провчив, бо знявся рев над пасовиськом.
То корови
Всі виступили, як одна, на захист мови:
"Навіщо нам такий вожак,
Що нашу гідність зневажа?"
І Барана прогнали з пасовиська.
* * *
Була ця череда, авжеж, не українська.
/Перевал. Всеукраїнський літературно-художній і
громадсько-політичний журнал. - Івано-Франківськ, 2011. - С.250/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318917
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Думками я полину в синє небо –
наслухаюся зоряних казок.
Прийняти їх у серце є потреба,
у пам'яті лишити образок
про те, як пахне сонце в надвечір’я,
як солов'ї співають до небес,
де невагомі хмари - наче пір’я.
А ще - про велич світу, сім чудес…
Вклонюся вітру за таку розмову!
Я на землі згадаю ще не раз
магічних слів веселку кольорову
і сокровенних мрій жагучий джаз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313509
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 04.03.2012
Як у зливу холодну горнусь до грудей –
не дозволь на півкроці спинитись!..
Ми полинемо в небо, забувши людей,
бо судилося мріям здійснитись.
Я тону в океанах блакитних очей,
що мене надихають, лікують.
Ти торкаєшся ніжно покірних плечей,
а вуста щось шепочуть, цілують…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317691
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 04.03.2012
У ринвах дощ замріяно хлюпоче -
Краплинами вирує у душі.
У небесах кружляючи пророче,
Відлунює польотом у вірші.
Що краще за легкий весняний вітер
Який дощем торкається лиця?
Коли із неба сипле теплий бісер -
тоді вирує щастя без кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318824
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2012
Упала зоренька в поля, та й покотилась,
Кохана дівчинка моя, вночі наснилась:
Блакитні очі неземні - цвіт барвінковий,
Вуста усміхнені завжди – гай калиновий.
Волосся – нива золота, налитий колос,
Співанки радість, сум-журба - то її голос.
А вишиванка – саду цвіт, духмяно-білий,
Спідниця – чорний плуга слід, дніпровські схили.
Пасок, на талії – річки. І босі ноги…
Віночка золоті стрічки – стежки, дороги.
Вона наївна мов дитя, чарівна й мила…
Дарує сенс мені життя, наснагу й крила.
Зійшов світанок край води, у вись піднявся.
Я в Україну назавжди та й закохався.
Душа непізнана твоя, мов шепіт гаю…
Маленька дівчинка моя: чистіша Раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318612
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Летить гнідий у чистім полі,
Ніздрями втягуючи ніч -
То із татарської неволі
Козак тікає в Рідну Січ.
А степ йому допомагає:
Ховає слід у ковилі,
І хмара місяць затуляє,
Чумацький Шлях пропав в імлі…
Летить гнідий у чистім полі,
Принишкла полохливо ніч.
Немає в козаченька долі,
Аніж кохати Дівку Січ.
І баби скіфські на курганах
Сміливцю вкажуть вірну путь
Туди, де побратими в ранах
Завзято у литаври б`ють.
Летить гнідий у чистім полі,
Копитами рубає ніч.
Страшніше козаку неволі,
Коли не з ним Дружина Січ.
Він повернеться, приголубить,
Вона в обійми упаде
І поцілунком звабить, згубить -
Душа козацька й пропаде.
Летів гнідий у чистім полі,
Та стріли розірвали ніч…
Упав козак, у трави, долі –
Вдовою заридала Січ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318929
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Вже еннна весна,
наче крапля дзвінка на долоню,
з проталин зимових
підсніжники пнуться п'янкі...
Замріяний вітер
жасминовим духом у скроню
нашіптує спомини
тих проминулих років.
Вже еннна весна -
не така, як передніші весни,
із теплих долонь
відпускаю літа-ластівки!..
Снує попід вікнами
березень, мов перелесник,
і здмухує роси
на шибах прозірно-дзвінких.
Вже еннну весну
пронесуть понад садом лелеки,
а скільки таких -
наздогнати б одну лиш!..Та ба...
Прозорі калюжі
заповнять слідів моїх глеки
і талого снігу
натрусить за комір верба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318904
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
Ні ,не можна убити любов...
Я старалась.
Цілий день я її проклинала,
І від страху вночі прокидалась,
Цілувала її .Цілувала.
Навшпиньках утікала вона
Тихим ранком
І зникала в обіймах чужих,
А я присягала світанкам
Й гіркі сльози топила у них.
Височить ешафот.
Кат сокиру заніс
Понад ангельським ликом любові.
Хай помре!Я її прокляла!
Хай помре ...я спіткнулась на слові .
Увесь світ сполотнів.
Розкололась душа.
Дві нерівні крихкі половини.
Одна просить- прости !
І квилить - порятуй !
Я невинна,невинна,невинна.
А слабкий голосок
У закутку душі ;
Нерозумна , зуміеш простити ?
Знову фальш у коханих очах ожива.
Бачу це -та не можу його не любити!
Завтра -море страждань
І гірка самота,
А сьогогдні їй ліжко розстелюю знов;
Зневажаю себе.Зневажаю.
Я не вмію вбивати любов !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307266
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 03.03.2012
Без тебе я пораненою птахою жила.
Жила фіалкою,яка з-під снігу виглядає.
Перед очима темні небеса ...
Під снігом серце на крижинку замерзає.
Воно не знало ніжності й тепла.
Південний вітерець його не огортає.
На одинокій ніжці я стою,
А вітерець лиш дмухне і...назад вертає.
Лиш ворухнеться поруч ніжності крило,
Теплом торкне заледенілу душу,
І вже навколо знову пустота
І я сміятися крізь сльози мушу.
І я благаю долю й небеса :
-Невже для мене й краплі ніжності немає?
Та раптом чую-доброта твоя прийшла
Й теплом цілющим мою душу зігріває.
На рани моі дмухає теплом,
Веселку в темнім небі поселяє.
Душа наповнюється світлом і добром
І,щасливішоі у світі вже немає!
Устами п"ю твою цілющу доброту.
Я п"ю твоєі ніжності криницю .
І душу зцілює мою іі жива вода,
І підіймає в небеса поранену,заледенілу птицю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317476
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 03.03.2012
Вертикалі почуттів знекровлені,
Кохання - це ще той вампір,
Та яке ж то задоволення
Бути біліше ніж папір...
Мало сили на відновлення
Та вдосталь часу - ціла вічність,
Надійшло нове поповнення,
Для вампірів це типічно...
Навертають в свої лави
НАС мільйони на Землі,
Як закоханими стали,
Як зустрілись, де, коли?...
Ніч... Чи варто їх боятись?
Ще й як, це ж час активу,
А чи треба відбиватись?
Треба, якщо знайдеш сили...
Слабкість в тілі, ніч-пустунка
Шукать збудить жертву,
ВІдчуваю спрагу шлунком,
Я - вампір упертий...
Заражених все більше, це потреба,
Ми ж носії "чуми страждання",
І не благайте марно небо,
Вакцин немає від кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318198
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Ты не тот, а жаль,
А ведь так хотелось...
Да видит Бог,
В твоих ладонях грелась...
Пусть видит небо я была не против
Изменить зиме напротив,
Рвануть с тобою в лето...
Ты далеко, ты где-то...
Олимп-свидетель: я сражалась,
Шла против ветра до конца,
И ничего ведь не осталось,
Одни лишь записи истца...
Верховный суд здесь был бессилен,
Молчание в служебный такт,
Мы утонули в негативе
И ждали, ждали чей-то знак...
То ли судьбы, то ль провиденья
На полную "тоски режим",
А слёзы ухудшали зрение,
Ты добивал, но не убил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318195
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 03.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
Де ховають барикади зруйновані мости?
Світ дрімає, не розуміючи основного.
Залягти на дно, легше, ніж кудись піти,
досягти чогось, доторкнутись до живого.
Часто краплі водоспаду не торкаються землі,
доки змірюють висоту падіння.
Вічне сонце, і день вічний і навіть мені
бути вічною хочеться. Тільки б розуміння.
Кажуть, все мине. Без нас. Без назв.
Без трактування.
Уночі все спатиме, бо так потрібно - темно.
Між берегів провалля. Зсуви. Каналізування.
Нами керують дрімоти. Між нами - щось таємне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318698
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Вокруг меня одни и те же лица –
Без вдохновенья и без божества.
А он такой, что хочется влюбиться
И удержаться можется едва!
А он лицом таков, как были встарь, и
Владеет речью, как английский лорд,
И может на классической гитаре
Взять слегонца изысканный аккорд.
Аллюром пальцев по клавиатуре
Он высекает сонм стихов и проз.
В него влюбиться – поводов до дури,
Как удержаться – вот ведь в чём вопрос!
А этот голос с бархатною нотой,
Что согревает пуще соболей...
Но у него я, верно, буду сотой,
А я до первых жадная ролей!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318355
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Йшов раз п’яний із гостини,
Співав щось про ружу.
Зачепивсь за кущ калини
Та й гепнув в калюжу.
Лежить бідний коло тину,
Та й не може встати.
Та ще й пес його єдиний
Як почав гарчати.
В дядька тіло,наче вата,
Тільки зирить скоса:
-Ти на кого смів гарчати,
Псино безголоса?
Тут на крик жона Мар’яна
Визирнула з двору:
-Ану швидше,пико п’яна,
Чимчикуй додому.
Дядько вмить став на коліна
Та й поповз до хати:
-Вчися,Рябчику,в дружини,
Як треба гарчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317547
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 02.03.2012
Пожди ще трішки і розтане сніг,
В душі раптово вщухне завірюха,
Не раз ще зливи прийдуть на поріг,
А ти всміхайся, чуєш, ти не слухай!
І відчини віконечко душі
Ясному сонцю, проліскам і травам,
На світанково-вранішній межі
Яріє світла сяюча заграва!
І накупавшись в променях ясних,
Розпушать хутро котики вербові...
Плекай у серці проблиски весни
Вирощуй квітку світлої любові...
І відганяй надією щодня
Гірку печаль, зневіру і розлуку,
І хтось назустріч(може навіть я)
Тобі простягне теплу свою руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Лише для Вас тремтять у серця струни,
Лише для Вас співає мій Пегас,
Виводить небо хмаровинням руни
І тільки Вам в цей неповторний час.
Торкнуся я веселкою струн ліри,
Обіймами я небо прихилю,
І тільки Вас кохатиму без міри,
Лиш тільки Вам прошепочу: “Люблю...”. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318159
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Ти просто вір у мене, просто вір:
Як віриш ти - тоді усе можливе...
З ліловим вітром світ мені довір,
А разом з ним життя таке щасливе.
Ти просто вір у мене, просто вір,
Нічого в тебе далі не попрошу.
На сході Сонця вибіжу надвір
Щоб скинути з плечей зневір’я ношу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318022
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 01.03.2012
От і прийшла відмолена весна,
Вже талим снігом скроплені надії...
Пощо снуєш в прозорості вікна
Поміж вогких, нестримних вітровіїв?
Пощо думкам намітуєш ярмо
Зимових снів в крізному павутинні?
Крізь сивих хмарок вовняне більмо
Вже протинають промені первинні.
І доторкає ніжний первоцвіт
Проталин серця трепетно й незримо...
Пощо гойдаєш віхолою світ,
Моя холодна, незворушна зимо?
Крізь непроглядність снігопелени
Війнуло в душу ладаном сосновим...
В моєму серці в перший день весни
Граничить ніжність з холодом зимовим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318079
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Позичу у фіалки ніжність,
А у ромашки — білосніжність,
У пролісків — безмежну вірність.
У дзвоників — їх делікатність,
У первоцвіту — ту галантність,
У незабудок — погляд, стильність,
У маків пишність і прихильність.
Вам подарує бджілка із тенет
Любові лісо-польовий букет.
Лише жовтава сон-трава
Забрала спокій і права… 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317813
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Ой, зачепив, зачепив
У серці струну болючу.
Ой, полонив, полонив
Таїну душі разючу.
Ой, повивав, повивав
Мрійливістю, любощами.
Ой, пригощав, пригощав
Звабами і пестощами.
Ой, щебетав, щебетав
Нездійсненими словами.
Ой, пригортав, пригортав
Спокусливими думками.
Ой, цілував, цілував
Без зупинку, до невпинну.
Ой, чарував, чарував
До нестями, до загину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317779
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Поміж дзвінких прозірчастих бурульок
Лютневий день неквапом догорів
І дим клубиться, наче з чорних люльок,
З покашлюючих, сивих димарів.
І ніби напарфумлену хустинку
В холодних перлах росяних, вогких
Ніч притуляє срібну павутинку
До ледве-ледве теплої щоки...
Кипить у пічці полум'я шовкове,
Мете-мете іскриста заметіль,
У вир дрівець, розпечених соснових,
Багряні іскри линуть звідусіль.
Парує чай шипшиновий на бляті*,
На білих стінах спалахи ясні-
Кружляють тіні хатою строкаті,
Шовковим лиском тануть у вікні.
І так на серці волошково-ніжно,
Бентежу тишу порухом струни,
А за вікном сьогодні сніжно-сніжно,
Хоча вже зовсім трохи до весни...
*Блят(діалектне)-чугунна плита на поверхні печі,місце для приготування страв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317503
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
Слова вкладаються рядками в серце,
Лихі ж вбивають душу наповал,
А хочеться відкритися відверто
І виплеснути емоційний шквал.
Проте нас замикає це суспільство,
Підступністю пропахло майбуття,
Повсюди обмовляння, звичне вбивство
І жриць кохання видно навмання.
А хочеться без підступу любити,
Романтики подайте, бо тону!
Життя пресвітле хочу в світі звити -
Коли цей спокій щастя віднайду?!
26.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316962
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Ще не весна, ще тільки-но відлига-
І за вікном, і в тебе на душі...
Хоч і тріщить, та ще тримає крига,
Ще снять в землі принишклі спориші.
Ще не весна.І мружиться спросоння
Ліниве сонце між пухких перин...
Цей світлий день на біле підвіконня
Тобі насипав росяних перлин.
І за вікном розплакались ледІвки*:
Намисто сліз, провісників весни,
Немов разки, спадає на долівку,
Розносить дзвін, мов порухи струни.
І б'ється в шибку у поривах гніву
Такий нестримний впертий вітровій!..
Ще не весна.Та стільки в серці співу
І стільки сонця в посмішці твоїй!
*Ледівки-бурульки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316951
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Гей, циганко, дочко ночі,
Не співай про давні дні,
Не співай про чорні очі –
Щось невесело мені.
Ти поворожи, ворожко ,
Руку дай – позолочу,
Напророч всього потрошку
І лиш волі - досхочу.
Волі й вітру в чистім полі,
Коней білих, наче сніг,
Щоб забути давні болі,
Кинути їх в пил, до ніг.
Напророч дорогу дальню,
Буде хай і нелегка,
Лиш скажи, що десь за даллю
Любить хтось мене й чека.
Так чекає, що не владен
Над її коханням час
І що піп з кадилом ладен
Хоч тепер з’єднати нас.
Що ж зітхаєш, що шепочеш?
Чом вертаєш золотий?
Чом ховаєш темні очі
В укривалі довгих вій?
Може коники не білі?
Чорні коні, та страшні...
До палацу ж хоч приспіли?
Так, та стіни в нім тісні...
Отже, волю заступили?
Волі тами немає, ні...
Таж курить димок в кадилі?
Так, та всі навкруг сумні.
Може мила не чекала?
Жде й роками буде ждать.
Добре ж, постіль хоч послали?
Так, та лиш тобі в ній спать.
7.01.2001.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316873
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Не має куди поспішати,
не треба до чогось спішить.
Це варто давно уже знати –
Що унікальна й прекрасна.
Ця Мить…
Не треба бездумно спішити,
Хай без тебе погудить реактив,
Бо йому необхідно робити,
Щоб ти рвався кудись і спішив.
Бо ця мить дивовижна й єдина …
І цю мить проживаєш лиш раз…
Ця мить одна й неповторима,
Бо не повернеш час назад.
Зупинись! Прокинься!
Навколо щастя мить!
“Хто поняв смисл жизні, -
той нікуди не спішить!”
Я зупинив думки на хвильку –
Й відчув, що я тепер живу,
Побачив щастя миті…
І мить Єдину,
Мить Одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316870
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Усе ж не переможена тобою,
Хоч і з-під ніг пливе земля.
В цього запеклого двобою
Кінець банальний - нічия!
Бо не збираюсь потрапляти у полон
Твоїх виразних поглядів і слів!
Для когось, може, ти і Аполлон.
Та я не визнаю чужих богів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316849
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Купила старість кущ малини,
щоб влітку внуків пригощать,
несла тремтячими руками,
хоч не втустити б, не зламать.
Щоб кожен прутик вкрився цвітом,
пилком привабив бджілочки,
і загорілися б рубіном
великі, стиглі ягідки.
Везла додому кущ малини
самотня старість іздаля,
щоб смак гостинця літаднини
запам"ятало внученя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300494
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 25.02.2012
Слова, слова - пустые звуки ;
А что за ними - не узнать...
И молодящейся подруге
Уже давно пора рожать,
Ведь все друзья, и все подружки
Давно семьёй обзавелись -
А у неё есть две игрушки
Как память детства... - И вся жизнь...
Да вот и мне приснилось что-то,
Запомнил лишь косы изгиб,
Да чёрный плащ, и поднят ворот,
И голос, что похож на скрип.
Но неужели всё так плохо,
Ведь нет ещё и тридцати ?
А мыслей глупых целый ворох...
И где бы мне ЕЁ найти -
ЕЁ, единственную в мире ?..
Но, видно, так и надо мне -
Однажды сотворив кумира,
Бояться с кем-то быть нежней...
Уходят все . Вот друга встретив,
Не знаю, что и говорить ;
И он : "Здоров, жена, и дети...
Ну, будешь рядом, - заходи..."
Мы все проходим рядом с чем-то,
Да как-то некогда зайти,
Теряем важные моменты,
Которых больше не найти.
А всё могло ведь быть иначе,
Совсем немного, хоть на час...
Но я надежды не утрачу :
Всё будет хорошо
У нас ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316759
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Я так підсіла на терпку печаль...
Дні обтрусили дерево надії,
В моє вікно крізь димчасту вуаль
Обмерзлим цвітом сиплять сніговії.
Я так з усім змирилася без сліз
І перестригла наболілі струни...
З блідих зап'ястків висохлих беріз
Стирає вічність ледь помітні руни.
І темну тінь непроханих тривог
Я відганяю видихом незримо...
Я так відвикла дихати удвох,
Немов ніколи й не була із кимось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316468
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Заберу той неспокій, страждання,
Напишу тобі ще про кохання.
І про те, що це справді востаннє,
Залишилося в мене бажання
Хоч на хвильку побути ще разом
Там де мрії стелили кубло...
Там де Щастя іще не жило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316174
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Візьму твою руку так обережно,
Щоб навіть повітря не зрушити,
У поглядах, в щирості нетутешній,
Будемо безслівно говорити душами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316415
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2012
Цілую Осінь в золоті вуста,
Печальний обіймаю ніжно стан,
Голублю пасма мокрого листа
І розумію, що усе обман.
Її слова - лиш вітру тільки гук,
А усмішка, то «бабине» тепло.
Душа – озимок, серце – чорний крук…
Обітниць небо, в яр дощем стекло.
Журавликом надія в далині
Розтане. А на ранок між льодин,
Всміхатиметься Зимонька мені
Й радітиме, що знову я один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313237
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Вже біль давно розтанув на світанку,
У свічку з воску почуття злились.
Чому про Вас я думаю щоранку —
Сьогодні, завтра, вчора, як колись?
Життя ніколи нам не повернути,
Не передбачити майбутню даль.
Що нам ворожить листя квітів рути,
Закутавши у спогади печаль?
Так легко розгубились наші душі,
Молитвою ту свічку розтоплю...
Лише для Вас читатиму я ві́рші,
Сховавшись у коханні від жалю. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315680
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Хочу, щоб мова заграла цілунком,
Ніжним признанням і візерунком,
На полотнині вуст малинових
І на сорочці диво-любові.
Хочу, щоб кожен вдягнувся в ту мову
Як на Великдень висвятив слово,
Розправив груди – замилувався:
– Боже мій милий, я закохався!
Вибухне цвітом земля довкола –
Дякуймо Богу за дивну мову!
За українську душу любові,
Що вишиває вишневі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Впіймай мене - я ж падаю донизу,
Злови мене ,підстав своє плече
Поруш глибоку і печальну тишу
Нехай вона кудись у сон втече.
Впіймай мене і притули до себе
Не відпускай із помахом руки,
Я все одно залишусь біля Тебе
Торкнусь рукою теплої щоки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316020
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
У небо і вище –
моя дорога,
Неначе листя,
в'януть роки,
Точно за розкладом,
складеним Богом,
Падають з неба
колючі зірки.
Спокій і втому
скидаю із себе,
Спогад далекий
пронизує груди...
Я б залишивсь
між дощами
і небом,
Але ж там немає
нікого
із друзів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315942
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Ніхто так тебе не розбудить,
Як мрія – весняна, проста…
У вдиху здіймаються груди,
У ласці сміються вуста.
Вловимі ледь-ледь аромати
У душу зайдуть навпростець.
Голубить у променях м’яти
Едемський, легкий вітерець.
І так, то сміється то плаче
Весни переливчастий дзвін…
Чому ж ти подумала, наче
То я розбудив, а не він?
20.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315577
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
До Будинку відпочинку зібрався раз Петя.
Таємницю цю тримати велів у секреті.
Нехай думає дружина:у відрядженні Петро.
Аби вдома ненароком у них сварки не було.
Як прибув він вже на місце задовго до ночі,
То від кількості панянок розбіглися очі.
От де справжнє море щастя,жіночої ласки!
Буду я тут популярним ,ніби Коля Басков.
А який шикарний вибір:жіночки, дівчата!
Треба швидше на підмогу кума викликати.
К бісу пиво та рибалку!Нащо тут вони мені?
Проведу я ніби в казці дні веселі,чарівні.
Тільки як сказати куму,аби швидше мчав сюди?
Не дай Боже жінки взнають,не минути нам біди.
Напишу я,- дума Петя,-що справ тут багато,
Ще й начальство заставляє «новинки» читати.
Кум мій знає:до читання хисту я не маю.
Отже цю мою «шифровку» зразу ж розгадає.
Ще додам,що записався я в бібліотеку.
Тепер старанно вивчаю їхню картотеку.
Видання тут є московські,львівські,заграничні,
Палітурки в діамантах дуже симпатичні.
Жаль,такої картотеки в нас немає вдома.
Тут книжки такі цікаві,що знімають втому.
Я лечу в цю книгозбірню в будь-яку погоду,
Та так жадібно читаю,як ніколи зроду.
Накажу не брати з дому потерті журнали.
Бо тут все є,що нам треба,ще й в оригіналі.
Правда,можна прихопити парочку букетів,
Щоб прикрасити,як треба,цю бібліотеку.
Допишу іще два слова:-Швидше виїзджай!
Бо у нас отут роботи… непочатий край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315521
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Все зів'яло, Боже, все зівяло-
Відцвіло, відтануло у сні...
Сніг ховає в біле покривало
Вже зотлілі, проминулі дні.
Все зів'яло.Нащо кличу долю?
Завдаю душі своїй жалю?
На мою розвінчану тополю
Натрусило небо кришталю.
Розхитала всі мости розлука,
Облетіли клени ще торік...
Ти пощо у серце моє стукав?
Ти навіщо поглядом обпік?
-Я тому тривожив тебе,мила,
Щоб гірку розвіяти печаль...
Візерунком зоряним розшила
Темна ніч посріблену вуаль.
Скоро дні наповняться розмаєм,
Вкриє сад квітуча пелена,
Заметіль весільна закружляє
Вже не нас, кохана, вже не нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315473
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Життя кидає нас із крайнощів у крайнощі,
Змагається із тінню страхів і перешкод.
Та кожен прагне в світі свої знайти коштовності,
Завчасу розгадати до скрині щастя код.
Життя кидає нас із крайнощів у крайнощі
Усупереч законам людської доброти.
Та часом сильні світу у своїй досконалості,
Беруть у слабших приклад, щоби сягнуть мети…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314577
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 19.02.2012
В моїй душі ще досі квітнуть квіти,
Що веснами мороз терпкий засіяв,
Якби він вмів всі спогади подіти,
І падолистом осінню замріяв.
Якби забути сон цей на хвилину,
І ще секунду спогадом кричати,
На мить відчути погляду перлину,
І знов два кроки з серцем помовчати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312421
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 19.02.2012
...ми могли б разом малювати ці вулиці,
впадати у всі види залежності для розради,
дивитись як місто бентежно сутулиться
й вичавлює пристрасть з достиглого авокадо.
Могли б серед ночі лякати привидів,
писати записки словами душевнохворих.
Ти б вічність на стелі холодній висидів
і лаявся б дужче в звичайних заторах.
А я б тобі вголос читала вірші спотворені-
занадто повільно,забувши про ніч і наголос.
Ти б галочки ставив навпроти вершин підкорених
і пальцем розгладжував тепло-солодку паморозь.
А вранці,прокинувшись,пили б з квіток акацій-
і кожен поспішно летів би у світ гнітючий.
Окремо чи разом на тілі холодних станцій
дивились, як вірять в життя падучі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206658
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.02.2012
Ти ніколи не знав,
Як це боляче - в безвість кричати.
Адже байдуже всім,
Що пече там тебе, чи шкребе.
Ти ніколи не знав,
Як це - бути самотнім на свята,
Розуміючи: "хтось" не прийде.
Це вже ВСЕ.
Ти ніколи не знав,
Як оманлива віра в кохання.
Як далеко вона
Заведе молодого сліпця.
Мабуть, ти і не чув,
Що буває шалене бажання
Обійняти того,
Хто багато тобі обіцяв.
Ти ніколи не знав,
Я ніколи тобі не казала.
Я і зараз змовчу.
Всеодно не почуєш мене.
Ти хіба лиш чекав,
Поки я зберегти намагалась,
Те, від чого кричу.
Те, що майже уб"є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314931
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2012
Ти навіщо снуєш візерунки
На моєму вогкому вікні?
Вже шукає душа порятунку
У прийдешній квітучій весні.
Ти навіщо хурделиш мій спокій,
Доторкаючись клавіш німих?
На думки мої щемно-глибокі
Віє подих сирої зими.
І в душі над весняним розмаєм
Сива тінь незворушна лягла...
Ти навіщо мій світ розбиваєш,
Доторкнувшись чужого крила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
перед лицем Вічності
відстані неважливі.
рушай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294042
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.02.2012
Никто кроме нас
Никто кроме нас…
До боли знакомо.
И там на войне…
И здесь даже дома
Никто кроме нас
Не пройдет на рассвете.
По кромке обрыва,
Глядя в глаза смерти
Никто кроме нас,
Обжигаясь морозом,
Не выйдет на помощь,
Мы все же поможем.
Никто кроме нас,
Не смотря на запреты,
Не выйдет под пули
Чужих пистолетов.
Никто кроме нас
Не сможет подняться,
Грешный наш мир,
Заставить сражаться
Никто кроме нас
Не поможет на свете.
Мы же поможем,
Себе и планете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311939
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Не говори недобрі слова, є німі люди.
Не нарікай на їжу — голодних у світі всюди.
Не сварися з половинкою — розведи хмару,
Інші молять Бога повернути свою пару.
Не нарікай на дітей — свою рідну кровинку,
Хтось їх не має, дехто втратив свою дитинку.
Нарікаєш на їзду, а хтось ще пішки ходить,
На нескінчений будинок, хтось по світу бродить.
Коли працю проклинаєш, хтось її немає,
Інший чекає, на твоє місце зазирає.
Коли настає депресія від життєвих скрут,
Помолись, подякуй Богу, що ще живий і тут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311478
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Не питаючи ніяких порад
Я тебе запрошу в гості
Гірка кава. Шоколад.
Закохатись - це ж так просто.
Поцілунок, мов лезом по губах
Вже не вільна. Все зі мною ясно.
Серце, як подушечку - голкам
Мрії розгорілись передчасно.
Ми такі, які насправді є,
І разом, це ж все чого хотіли
Сонечко, обожнюю тебе!
Більше не потрібно перевтілень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308653
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 18.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Маленька доню, гілочко бузкова,
Моя потіхо, променю ясний!
В замерзлу шибку місяця підкова
Ясним серпанком сіє ніжні сни.
Дивлюсь на тебе, тепле моє диво,
Яка ж ти безпорадна в цьому сні...
Хай буде в тебе доля незрадлива,
Зозуля накує щасливих днів!
І янгол твій тебе благословляє,
В дарунок дасть надійний оберіг,
Щоб сад завжди стрічав тебе розмаєм,
Коли з далеких вернешся доріг.
А поки ти, усміхнена і мила,
Витаєш у своїх дитячих снах,
Я над тобою розгортаю крила,
Мов над маленьким проліском весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Господь, які ми наївно-юні
в свої шістнадцять і двадцять п’ять.
Іще живемо чужим відлунням,
високовольтні, багатострунні,
в надії згодом життя ввібрать.
А, поміж тим, воно – ось, реальне,
сьогодні, зараз, піском з долонь!
Багаті тим, що ховає пам’ять,
скелет штатива стяв філігранно…
А потім – Вічності у полон.
Цінуйте, люди! Спішіть пожити,
собою сповнюйте кожну мить.
І народитися, й народити!
В усіх відношеннях. Час біжить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314162
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Пам'яті Миколи Верищаки
Не вмирають поети,
Їх життя у віршах.
І пророчі куплети
Їх висвітлюють шлях.
Завжди душі їх з нами
В полум'яних рядках.
І живими словами
воскресають в умах.
Памятаймо, що слово
Має силу життя...
Оживає в нас знову
І летить в майбуття...
Слово і думка вічно живі!
Миколо, вони будуть жити в наших серцях.
Хай земля буде Тобі пухом!
Вічна пам'ять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314194
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Девственно -чистый и белый до боли
Солнцем припудренный выпавший снег.
Влажно прищурился глаз поневоле -
Нынче февраль дал морозный разбег.
Дворник песком посыпает дорожку,
Кофе горячий готовит ларек,
Чтоб не расшибся кто-либо в лепешку,
Чтобы.., как пес дворовой не продрог.
Люди снуют под февральским морозом,
Шубы и куртки раздули бока...
Все же зима нас оставила с носом -
Красно -замерзшим и вспухшим слегка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314285
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Всеодно твої очі горять тим же сірим вогнем.
Тим же словом і тими ж твердими рядками,
Що ніколи-ніколи не скажеш під снігом й дощем.
Що ніколи-ніколи не зникне те "щось" поміж нами.
Ніби нитка тонка, що не рветься й , напевно, не тоне.
Не відпусить ні лівий, ні правий кінець.
Не відпустить! А ріже і пальці, і серце, і скроні,
Як мороз ріже. Точно. Напевно. Це ж є те саме.
Я не хочу до тебе. Я не хочу до твоїх обіймів.
Знову слухати шепіт...а розум милий,завмри!
Хай калатає серце. Воно трохи-трохи наївне,
Я не хочу до тебе! Не хочу! Не хочу! Не йди!!
***
Ніби рана, яку не лататиме шкіра.
Ніби біль, чи й не біль? Тільки сон...
А ті спогади знову набігли-набігли,
А ті спогади-кадри, коли ми ще були разом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314265
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Коли зима стрічається з весною,
Твердих крижин розгойдується спів,
Пухнастий сніг крихкою пеленою
Мов водоспад сповзає із дахів!
Дзвінкі синиці зграями прудкими
Важкі від снігу струшують гілки,
Весна гаптує різнобарвний килим
І розшиває бісером квітки.
Ну, а зима сидить собі в куточку,
Весни здалеку вгадує сліди
І вишиває березню сорочку-
Ото вже буде красень молодий!
І поведе свою русяву панну-
Свою весну чарівну під вінець
І зронить небо музику органну,
Здмухне замети білі вітерець.
Гучні струмочки захлюпочуть зрубом,
Грайлива річка розплете косу...
І так на серці стане любо-любо,
Немов із нього струшують росу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314124
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
Ще й на вікні азалія розквітла
під шепіт ледве теплих батарей,
а білий іній від нічного вітру
проліз у шпарки замкнених дверей.
Кімнатна тиша тулиться в долоні,
мороз на шибці птахів нахолов…
Невже ота весна на підвіконні
нагадує про втрачену любов?
Можливо… мріям збутися. Сьогодні?
З-під ковдри хукнеш - пара із легень,
дарма, що хатні капці ще холодні -
сьогодні ж свято – Валентинів день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313677
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Лютневий ранок.Сніжно-біла піна
Застигла візерунками на склі...
Крокує день Святого Валентина,
Густим серпанком тане по землі.
Поміж гілок сріблясті павутинки
І паморозь іскриться, мов жива!
Летять-летять строкаті валентинки-
Палких освідчень трепетні слова.
І так мені в думках моїх весняно
Від того, що у натовпі людей
До мене поспішаєш ти, коханий,
Троянду притиснувши до грудей!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313565
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Когда Пегас тихонько подойдет,
Серебряным копытом постучит,
Прошу тогда, всего лишь тишины,
Иначе испугается, сбежит.
Но если повезет договориться,
Меня на крылья он сумеет взять,
Блаженства – снова в сказке оказаться
Нельзя ни описать, ни передать.
Тогда все тайны, двери приоткрыты,
Мы сказку с ним рисуем наяву.
Летает мысль, тогда быстрее света
И кажется, что только в ней живу.
И вот однажды, заглянув случайно,
В страну друзей Пегасовых, подруг,
(забыл прочесть название на входе),
Мне подсказали: - Здесь ПОЭТОВ КЛУБ.
Мой конь расслабился, ему здесь очень рады,
Он здесь поет, копытами стучит,
На весь размах здесь крылья расправляет
И каждый стих мелодией звучит.
Как хорошо здесь встретиться с друзьями.
Порадоваться, душу им излить,
С кем поделиться добрыми словами,
И боль, и радость с ними пережить.
Спасибо, друг, Пегас мой ненаглядный,
Что залетел сюда на огонек…
Спасибо ВАМ, друзья крылатой музы,
За то, что с вами я не одинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313125
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Уже минуло рідних двадцять п'ять,
Життя триває далі в сьомій ноті,
Душі же хвацькості сьогодні не віднять,
Я годен відсіч дати ще голоті.
Вже друга чвертка йде без вороття,
Проте радію, мов дитина, кожній миті.
Іду вперед у пісні в майбуття
Аби яскравим світ оцей зробити!
11.02.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313041
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
Чи я колись повЕрнуся сюди-
У місто снів, ілюзій та кохання?
Сніг замете залишені сліди
І відбере надмірні сподівання
На зустріч теплу в сяйві ліхтарів,
Палкі зізнання, дотики жагучі
І півмільйона зоряних вогнів,
Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю,
Що з вуст зірвала краплею отрути-
І не тому, що я тебе люблю,
А лиш тому, щоб іншого забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Терновий погляд – в серце, як кинджал,
Ввійшов аж по руків’я… Я вмираю…
Але за нього і життя не жаль.
Солодшого нема для мене раю…
Ти болем цим мене приворожив…
Тернова пісня вилилась в розлуку.
Мені казали люди – ти чужий,
Та голос твій щоночі в душу стукав.
Тернові сльози на твоїх слідах
Щемливої жаги зростили квіти.
Мені казали – там, де ти – біда.
А я б за тебе віддала півсвіту…
А я б з тобою щастя напилась,
На зло усім пліткам і пересудам.
Та мрія ця без одного крила.
За нас, на жаль, все вирішили люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312949
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Не пройдет и двух лет,
Когда скажешь ты мне:
- Вот семь лет мы с тобою знакомы,
Не пора ли теперь
нам подумать вдвоем,
о том чтобы нас было трое.
Я отвечу тебе, дорогая моя:
- Что любовь – это радость до боли,
Что тебя я люблю,
Что тобой дорожу
И прошу,
Будь моею женою.
Не пройдет и трех лет,
Станет жизнью мечта.
(не хочу я сейчас ошибаться)
Я хочу, чтобы жизнь
Мне взглянула в глаза
И сказала тихонечко: - ПАПА
Чтобы ты подойдя,
Своей нежной рукой
Приласкала тот жизни комочек,
Накормила своим
грудным молоком,
Колыбельную спела к ночи.
Знаю я, будет так
Как нам всем суждено…
Но я верю,
мечта станет былью.
Улыбнемся тогда,
Мы всем этим стихам…
И конечно, покажем их сыну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312338
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Цените тех — Кто Вами дорожит,
Храните тех — Кто Вас Оберегает.
Печальтесь с теми — Кто о Вас грустит,
и вспоминайте — Кто по Вам скучает.
Живите теми — Кто для Вас живет,
поддерживайте тех — Кто Вам опора.
Смешите тех — Кто радость Вам несет,
и слушайте во время разговора.
Заметьте - Кто заботится о Вас,
поймите — Кто ВАС сердцем понимает,
Чуть нежности навстречу, сотню ласк,
И Жизнь звездою засверкает!!!
Летять – не спиняться хвилини,
Приходить неповторна мить,
Коли вдивляється людина
В роки, що встигла вже прожить.
Було і чорне і червоне,
На рушнику земних доріг,
але любові стиглі грона –
То найсвятіший оберіг.
Хоч скроні світяться від срібла,
Добро натхнення додає.
Сердечне, щире Вам спасибі
За те, що Ви на світі є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311019
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Ще й не весна, і на щоках – рум’янець,
холодний привид сковує поля,
і за плечима днів буденних ранець,
де серед цвіту – зламане гілля.
Зима столика по кленових спинах
лікує білим втрачені літа.
В тяжкі прошиті грона горобини
мороз найперший солод заплітав.
Відверто тиша тулиться до клена
під тріснуте, у заметіль, плече…
Невже це ти, подумала про мене,
Що, так рум’янець на щоках пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Яке це щастя поруч мати
Це дивне, рідне сотворіння,
Моє дитятко - сонце в хаті,
Що світить радісним промінням!
І дві білесенькі косички
Так люблю зранку заплітати,
І цілувати ніжні щічки,
І пальцем носика чіпати!
І кожен день мені щебече
Моє маленьке солов'ятко,
Я пригорну її за плечі -
І щастя сяє в оченятах!
Хай посміхнеться моя доця
І завжди-завжди пам'ятає:
Що поки материнське серце б'ється,
Воно любов до неї має.
І ми у двох велика сила,
І нас так просто не здолати -
Я подарую доці крила,
Навчу над хмарами літати.
Хай підростає ніжна квітка,
Дарує радість добрим людям,
І землю нашу прикрашає,
І хай завжди щаслива буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311637
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Затихає життя. В листопадних палатах,
Розшива гобелен осінь, жовтим вогнем.
А в садочку моїм, у розбещених шатах,
Водить свій карнавал кущ п’янких хризантем.
Безсоромно суцвіть, випинаючи вроду,
Насміхається він із безлистя осин.
Ніби сонце пала у промоклу негоду
І гойдає в танку золотих балерин.
Скоро пиха мине – ранок інеєм дише.
Розвінчає красу норовистий мороз,
Що в калюжах брудних, вже крижинками пише,
Снігової царівни, незабарвлених проз.
Та це буде колись. Тож, милуюсь я нині
Злотокудрим гульвісою – дивним кущем…
Той, байдуже хита вогневищем гордині,
В такт осінній журбі, що струмує дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312121
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Ти ще чекала всереди́ні
Того, що він прийде назад,
Того, що скаже: "Серцю нині
Тебе милішої нема".
Однак хвилина і година
Тебе закутали у сон,
А зранку ти відкриєш очі
І зрозумієш - не прийшов...
Кудись подінеться надія,
З собою віру забере...
І ти нарешті зрозумієш:
Він більш ніколи не прийде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312091
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши,підеш.
І втопиш щастя в лагідному морі
Отих шовкових пролісків п'янких!..
Вже не мені любов запалить зорі,
Коли торкнешся іншої щоки...
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312043
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Сяється мені, світиться,
Думи легкі, як китиці,
Очі сміються весело,
Серце співа піднесено…
Щастю краю не видано,
Бо тобі тепер віддана.
Солодко мені, солодко
Бути твоєю, золотко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279605
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 06.02.2012
той, якому мені не пишеться, любить пальцями по волоссю,
любить чай без молекул солоду, і мене без молекул фальшу,
і, здається, над ним щось світиться, коли він заправляє постіль,
і заварює чай із травами, щоб мене вберегти від кашлю.
той, якому мені не пишеться, часом дивиться винувато,
часом димом (туманом?) дихає, щоб душа не рівнялась пеклу,
я тоді підкрадаюсь кішкою – обійняти, поцілувати,
той, якому мені не пишеться, розуміє все без перекладу…
в тому всесвіті стільки галасу, часом гостро бракує тиші,
і, як завше, проклавши шлях собі, опиняєшся у заторі,
коли розум в упряжці доленій, і ти тягнеш важезний дишель,
той, якому тобі не пишеться – найчастіше впряжеться поряд,
і коли ти з півкроку вернешся, рознадіявшись у дорозі,
чи задумаєшся, оступишся, ледь не втрапивши у провалля,
той, якому тобі не пишеться, у життя безнадійній прозі
прокладе тобі власну стежечку, щоби сміло ступалось далі.
і казки, що безслідно нищаться, коли всесвіт стає Аврориним,
стають явами, а не маренням, коли поруч казкар дрімає,
той, якому мені не пишеться – мабуть, той, що для нього створена,
той, що Богом мені дарований, і що ближчого вже немає…
10.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292234
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 06.02.2012
писала як коментар на H&N: "в личном пространстве"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248544
.кожному.треба.простору.особистого.
.повітря.хоч.краплю.і.хоч.би.секунду.часу.
.навіть.якщо.ліхтарики.всі.погаснуть.
.ти.не.хвилюйся.на.небі.це.хтось.записує.
.будуть.падіння.і.будуть.ліричні.відступи.
.будеш.собі.підбирати.паролі.чи.ролі.
.і.засинатимеш.тихо.спокійно.і.міцно.ти.
.після.третьої.кави.без.цукру.з.дрібкою.солі.
.і.малюватимеш.дощ.губами.пальцями.
.колір.чи.присмак.форму.вигини.виступи.
.будеш.на.крок.на.подих.збільшувати.дистанції.
.кожному.треба.простору.особистого.
P.S. Із Всесвітнім днем поезії, любі мої!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248648
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 06.02.2012
картонний журавлик тривожно курличе під стелею
і сняться йому вирії, ввижається небокрай,
поля, зеленим і жовтим розкішно встелені,
дерева з пишними кронами і їхня шорстка кора...
самотньо йому, картонному, висіти під абажуром,
душа його хоче простору. в паперу теж є душа?
в повітрі запахло осінню, журавлик зоряно журиться,
хоча йому і не велено краї свої залишать.
тужливі ключі під хмарами прямують кудись без компаса,
дороги їхні невидимі, куди летять - невтямки...
а мій журавлик малесенький, зі мною палить рукописи,
а ті горіти відмовились, бо писані від руки.
і сумно моєму пташкові, зібганому з картону,
ніколи там не опиниться, де з крилами побратими...
і можна таких журавликів в світах назбирать хоч тонну,
а мій мені найдорожчий, бо він у мене єдиний.
P.S. Величезне дякую Наталі Годун за музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265972
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 06.02.2012
обіймають не ті, і дзвоню не до тих,
і комп'ютер стирає файли...
і бракує повітря на ще один вдих,
бо не вірю, що "все буде файно"
і сиджу над рукописом, молю натхнень,
як художник сліпий над мольбертом...
і шукаю свічу, бо не видно й удень
де фальшиво, а де відверто.
добираю слова, і нема до ладу,
і невпинно шукаю виходу...
сивий янголе мій, я наосліп іду,
ще не навчена світлом дихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.02.2012
як завше, красива і, як ніколи, самотня.
Боже, прости мої вибрики, я говоритиму віршами
і не шукатиму змісту
Боже, не дай тільки сумнівам всю мене з"їсти.
даруй мені зміни. вирішуй за мене, я дозволяю.
зроби щось зі мною, коли буде час і натхнення.
чи просто придумай для мене нову забавлянку,
старі почали уже гратися мною і грати на нервах.
Вибач, що набридаю, наступного разу піду до психолога.
говорити не можу без адресата, тиша - невдячний слухач.
Боже, мені по-зимовому сумно і холодно.
Боже... я не хотіла, щоб і тобі було сумно... не плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245348
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.02.2012
я в шибку стукала тобі, ти бачив?
серпанком ніч спустилася над призьбою...
легесенько, нечутно і обачно
тобі з туману янголів вирізьблює
тобі пряде накидку з дивовиж,
а я присяду біля ліжка поруч
і цілу ніч, поки ти міцно спиш,
світанок вишиватиму власноруч
щоб він тобі пах вишнями і м'ятою,
щоб наливався золотом Ярила...
а поки ніч, цілую в губи я тебе...
а ти про це не мав і гадки, милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272660
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 06.02.2012
відносно інший рівень самотності
вдносно інше буття
це час
в нових окулярах немає прозорості
інші ми
інше життя
змінився склад і інший одяг
і інші роздуми про сенс
змінився світ відтоді
коли лише в закоханих був секс
змінились почуття й переживання
й ціна життя вже не така
змінилася сама свідомість
змінились цінності життя
банальність
правильність і етикет
придурком стало бути модно
змирись
життя мов целофановий пакет
коли доступим стало порно
і слово "блядь" вже навіть не образа
а лише прояви "душі"
коли любов немов проказа
страшна й важка
люби усіх мерщій
ховатися чи сперечатись
чи обирати алкоголь
не складно
коли ж бо тільки прикидатись
і якось вчасно
зубами відірвати собі роль
життя
без цілі та бажання
і де ці бісові романтики
пробіл
коли кричиш що боляче
коли всі друзі тільки фантики
й уже не вистачає слів
забудь змирись
вдихай словами
і плач з приходом темноти
колись наступні стануть нами...
згадають
згадаєм й ми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311905
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Якщо розлюбиш ти - іди без слів..
Без вибачень і докорів... - так краще.
Минуле зачини на сто замків..
Не повертайся в спогади нізащо.
Дозволь перехворіти і забути,
Як щастя загорілося між нами.
Минулого не можна повернути...
Якщо розлюблю я - піду так само.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311930
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Куценьким дощиком весна,
З небес стікає у долоні,
В садка, смарагдовому лоні
Буяє памолодь рясна.
Ставок вже запалив свічки
Гордливо-білого латаття,
Врядились верби в нові плаття,
У коси уплели стрічки.
Примовкла нива край села,
Бо видно вже, що при надії.
Про стиглий колос плинуть мрії,
Зерня щоб повне налила.
У кучерявому гаю,
На гніздах борсаються ґави…
Весна з долонь тече у трави
І тане в літа на краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309290
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 06.02.2012
Я облишу гордість, запитаю неба,
Де тебе шукати рано, навесні.
Може між хмаринок заблукати треба,
Де збирають сльози дощики рясні?
Може у садочку, де буяють груші
У весільнім платті сніжних квіточок,
Ароматом щастя напувають душі
Й осипають вроду тихо з гілочок.
Віджбурну вагання та й спитаю річки,
Як знайти печальні очі росяні.
Може де тополі височать мов свічки,
Уплела ти в трави коси просяні?
Може заховавшись поміж течією,
В берегах звиваєш шовковистий стан,
Напуваєш плавні вродою своєю
І таїш світанок у сипкий туман?...
Я розправлю крила, в безмірі розтану,
Розіллюся світлом ніби Фенікс-птах.
В молоденькім гаї віднайду кохану,
Залишусь цілунком на її устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310879
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 06.02.2012
О ,не кажи, що я колись "була",
Кажи,що є, що неодмінно буду!..
Мені дорогу інша перейшла
І пригорнула щастя, мов приблуду.
О, не кажи, що вивітриться біль,
Що розійдуться спогади, мов згустки...
В обмерзлу шибку б'ється заметіль-
Моїх надій обсипані пелЮстки.
Як відчайдушно в пошуках тепла
Наївне серце втрапило в облуду...
О, не кажи, що я колись "була",
Нехай твоєю трішки ще побуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311297
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012
Вже шостий день за вікнами- негода,
І десь тремтять слова на відстані Твої,
Ще не навчилась без Твоєї згоди
Любити сни, в яких тривоги і дощі.
Вже шостий день грозою небо плаче,
І щось стискає груди холодом й слізьми,
Бо так багато в світі цьому значень,
І лиш одне: "Тебе ніколи не любив"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310122
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 02.02.2012
Долетіти до Те́бе, торкаючись мрії,
І хай вітер хвилину попестить волосся...
Може й бу́ла пекуча сльозина на віях,
Ну, а може, Тобі все це просто здало́ся.
До зіниць доторкнутись очима Любові,
Пригубити тепло, що Тебе зігріває...
Хай би що! Хай би ця надокучлива Осінь
Розповіла Тобі, як безмежно кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310520
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Маленька дівчинка,яка намагалась зловити руками дотики сонця.
В погано освітленій кімнаті ,через шпаринку у вікні - намагалась зі всіх сил зловити бодай один промінець.
Маленькі пальчики вимальовували у повітрі замки її мрій.
Краєчок неба, по якому летіли у даль овечки - здавався їй великим світом.
Сонце ,яке було насправді зовсім далеко - було для неї досяжне і невеличка бджілка що залетіла у гості– була для неї посланцем духу світу.
Маленька дівчинка ,яка вірила що зможе усе.
Воля здатна змінити навіть лінії наших долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301839
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 02.02.2012
Метелики, які летять на світло –
Це вогники твоїх маленьких мрій…
Хотіла би, щоб серце твоє квітло,
Як човен що не стане на прибій.
Той шурхіт крил змінив мене раптово,
Залишив тишу що була в Тобі
І світлий дотик музики, і слово
Переплелись навіки у журбі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298562
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 02.02.2012
Якщо часом покине надія - вір чимдужче у диво ти,
Адже так у світі важливо - бути вірним самому собі
Адже впасти в болото не важко,важче вгору рости,
Так,буває усім нам складно,та живемо у боротьбі.
Якщо раптом настане темрява і загаснуть усі ліхтарі
І не буде до кого озватись,і в кого просити підмоги,
Ти у серці віру тендітну залиши ,збережи у добрі
Нехай птахом летить в височінь до осяної ним перемоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298094
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 02.02.2012
Трихвилинна тиша болить сильніше поранення,
в мені тече щось сливове, можливо, уже й не солодке.
Підопічною стала, скинувши долі усі зобов'язання -
трішки легше, коли є хтось мужніший за тебе удвоє.
Мені прикро ставати навколішки перед вибором:
псуватись далі чи бігти далеко кілометрами звідси.
Ти мовчиш , і , начебто, тримаєш моє тіло силою,
хоча навіть повікою однією не ворушиш з місця.
Поговори зі мною. Подай руку чи штовхни подалі.
Я запам'ятаю цей момент як черговий натяк совісті.
Пішохідною зеброю полежу під колесами жалю.
Очевидно, так краще, аніж упиратись твоїй жорстокості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309402
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 02.02.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
Коли зачиниш за собою двері,
Не озирайся на прощання, йди.
Пекучим болем зринуть на папері
Твої ще теплі тліючі сліди...
І не розквітне вишня посивіла,
Коли прийде заквітчана весна.
Я стільки слів промовити хотіла,
Та обірвалась зрадницьки струна,
І вже на поклик мій не обізветься...
Зима в душі, за вікнами-зима.
Скільки зірок на небі твого серця,
Та для моєї місця там нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304216
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Де ти,небо моє волошкове?
Де ти,сонце привітне моє?
Знов хвилюються пишні діброви,
Ключ джерельний з-під каменя б'є.
І на Північ летять ластів'ята,
Голубінь розтинають крильми.
Обсипаються мідні дукати
З верховіть передзвоном німим.
І затерпли натягнуті струни
Срібноликих нестримних вітрів.
Осінь пише вибагливі руни
На пошерхлій дубовій корі...
Шарудить між деревами платтям,
Ронить смуток в пожухлу траву.
Жмені листя патлатим лататтям
За водою повільно пливуть.
Даленіють гусей каравани
Між розпушених хмарок-перин...
Де ти,небо моє з порцеляни?
Де ти сонця яскравий бурштин?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288985
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 01.02.2012
Перечекай негоду дощову-
Ану всміхнеться сонце променисте!
І у шовкову скошену траву
Розсипле ранок росяне намисто...
Перечекай, а раптом все мине-
Усі жалі, сум'яття, мелодрами
І світла радість в серці спалахне,
Немов веселка в небі кольорами!..
Розсіє промінь попіл гіркоти
І всі печалі вивітрить безслідно...
Перечекай і ранок золотий
Загляне в шибку росяну погідно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298207
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 01.02.2012
Може й так:відректися найлегше,
Замести сніговієм стежки...
А мороз попід вікнами креше
І заквітчує мокрі шибки.
Може й так:все загоїться згодом,
Вщухне в серці палкий буревій...
О, як вперто лютує негода
У душі безпросвітній моїй!..
Може й добре, що випало в щасті
Скуштувати нам плід гіркоти,
Бо в житті тобі стрінуться кращі
Світлі зорі-такі, як і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310251
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Мовчить голос струн, моєї гітари,
стіни відвикли від музики слів,
в шухляду по черзі ідуть мемуари…
Я… не існую, я ніби… напів…
Блукаю в просторах, вокзалах дешевих,
вию і мерзну… ніби, собака…
вже досить так жити… нерівно, непевно,
досить вже так, хай холодно, мряка…
заграють, ще струни моєї гітари,
стіни знов звикнуть до музики слів,
розійдуться з шухляди, всі мемуари…
сяду на плечі попутних вітрів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310109
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Я сижу в дорогом ресторане,
Подо мной плещут тёплые волны,
Почему я такой недовольный
Этой жизнью своей, иностранной?
Может, жил слишком быстро и пьяно?
Счастье вычерпал русской черпалкой
И теперь веселюсь "из-под палки",
Удивляясь, что выдохся рано.
Ничего впереди не осталось,
Оказалось, что знание - скука,
Если жизнь - надоевшая сука,
Значит, что-то во мне поломалось.
30.01.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310095
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Зі мною часом коїться не те:
Торкнуся струн замріяного серця-
І враз бузок духмяний зацвіте-
Така бузкова віхола здійметься,
Аж на оскомах виступить роса,
Замерехтить перлинами дзвінкими!..
Та вмить насуплять брови небеса,
І дощ впаде краплинами важкими...
І так мені у грудях запече,
Така печаль заструменіє в тілі...
Схилюся долі тихо на плече,
Розсмакувавши спогади зотлілі.
Та враз в погідність теплу перейде
Ота моя непрохана негода!..
Зі мною часом коїться не те
І змінюється на душі погода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308620
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Кава злічена,
кофеїну бракне для нових сновидінь.
Паралічами
застигли поряд фіранки
засмальцьовані.
Вітер не приходить в гості, не куйовдить волосся,
а втім, бути вітряною не означає
розплітати коси
і в тарілках порожніх шукати
відчаю й зіпсованості.
О боже,
я говорю зараз із шматком паперу,
що під руками лежить місяцями.
Почекайте ще кілька хвилин,
і моя турбота про себе зійде нанівець,
розкришить останній кусень хліба на підлозі
і спатиме, спатиме,
як до того ніхто ще не спав.
І сто хвилин їй не вистачить,
чи сто одної забутої кимось.
Тай музика в ній не пробудить
нічого живого.
Світ змінюється докорінно,
руйнуючи стереотипи ночей.
Бракне кави, спокою і натхнення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308614
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Сідає вечір золотавий
у присмерк голубих вогнів.
Я Вас запрошую на каву,
на спогад дня, що відшумів.
Ми з Вами сядемо за столик,
наллєм напою, що пашить
і поведем про те розмову,
як в цьому світі гарно жить.
Я Вам відкрию таємницю,
як закохатись навіки
і де знайти свою жар-птицю,
яку віщують вам зірки.
Тож крізь усі буденні справи,
що вас тривожать й нам болять,
я Вас запрошую на каву,
щоб всі тривоги розігнать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308572
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012
Перехолонь у паморозь нічну,
Зимову тишу, зоряно-погожу...
Гірку образу якось проковтну,
Та нелюбов-не прилюблю, не зможу...
Гірку образу згодом відболю-
Переживу, відплАчу, як умію...
Лиш не промов пекуче "не люблю",
Не загаси ще тліючу надію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308366
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Ти обійми мене у горі і нещасті,
Притиш у серці бурю, ураган,
Нехай повсюди обминають нас напасті,
А сонце світить радо в тиху рань.
Ти обійми мене при світлому прозрінні -
Життя таке коротке і складне -
Нехай думки у лячностях незримих
Дадуть нам радість, щастя над усе!
21.01.2012 року Місто обіймів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308150
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Я перестала писати, втратила щастя любити…
.. лиш розрахунки, затрати, елементарне «прожити».
Все рідше читаю класиків, і розмовляю «суржиком»,
і біль завдаю образами, іронію плутаю з гумором.
Дивлюсь недалекі комедії, без посмішки, «за компанію».
Досягнення міряю брендами і відпочинком в Іспанії…
… і тільки під тихими зорями у темряві літнього вечора
очима напівпрозорими шукаю інколи дечого,
простої людської щирості, дитячої безпосередності;
лишитись на віях Вічності химерним сльози мереживом…,
чекаючи з острахом глуму жорсткого, практичного світу.
Тому на душі так сумно. …І знову «затрати,… прожити».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215749
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 19.01.2012
Лихоманить.
Чи то від спалахів образ,
чи від самої себе - не визначу.
Клякси капають замість слів
на усіх, хто поряд
бажає розвінчати мою самотність
невизначену.
Доброзичливою бути солодко,
але прикро, настільки прикро,
коли навіть людина пересічна в автобусі
на твоє добро скривиться дико.
Усередину влазить демон,
чи демониця- яка різниця.
Я боюсь показуватись на люди,
коли порвана моя спідниця
від доторків гострих поглядів,
що по шву розрізають зіницями.
І не сниться вже білий сніг,
наче зідерли і його. Вбивці.
Варто було б зачинитись повністю,
або стати такою, як "інші" -
наприклад, казати пересічним голосно,
як пасують їм їхні лиця.
Ніби тих в запасі ще безліч.
Їх продають у кожній крамниці.
А на мені лише одне,
та справді рідне - моє обличчя.
І знову кляксами цю злість вгамовую,
або ж про себе кричу на "інших".
Та ні, таке існування мене влаштовує.
Лише лихоманить. Коли б не гірше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307518
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 19.01.2012
Як добре те, що ти тепер мовчиш,
Розстріляну свідомість не тривожиш…
Не кличеш із безодні сотень тиш,
У простори небесної дороги…
Як добре, що погасли вже зірки –
Ті свідки майже здійсненої мрії.
І холод невідомості гіркий
Покрив густим туманом сонні вії.
Так буде краще. Буде, як раніш –
Ми, кожен сам по собі побредемо,
Недописавши безкінечний вірш,
Продовжимо в мовчанні вічну тему…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307389
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 19.01.2012
Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Я вкотре вже згораю у вогні,
Коли стоїш обернений спиною...
Бузкове небо дихає весною
А в серці рвуться струни голосні!..
Я вкотре шаленію, мов дівча,
Коли звертаєш погляд не на мене!..
Грайливе літо губиться зелене
В твоїх ясних смарагдових очах...
І так мені ця стриманість пече-
Ота любов до іншої незряча,
Коли рука твоя, така гаряча,
Лягає ніжно на чуже плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306176
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Мамусю, я тепер зовсім від рук відбилася,
П"ю по вісім горняток кави, палю муратті,
Не навчилась просити у долі і крихти милості
А живу як виходить: двічі не помирати.
Я жахливо не пунктуальна, не знаходжу часу на сон,
Не навчилася рахувати гроші і час…
Підпускаю в інтимну зону не віп-персон,
І живу як по нотах – у стилі "ламаний джаз"…
Видихаю через кватирку клубками дим,
У минулім житті я напевно була драконом…
Пам"ятаєш, існує істина незникома:
Хто яскраво пала – помиратиме молодим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297441
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 11.01.2012
Вроде живу, как все.
Думаю, сплю, дышу.
В черной ли полосе,
В белой - весенний шум
слышу. Люблю. Смеюсь.
Верю, что ты и я -
преодолеем грусть,
мелочность бытия...
Но меж полос цветных -
серая пустота.
Там каждый новый стих
деревцем малым стал,
а вместе с ним и я -
веточкой молодой,
с необъяснимыми
страхами и тоской...
Так, в межполосье лет,
сжав до размеров птиц
наши тела, сквозь бред,
не закрывая лиц,
В зеркале отразясь,
Трогаем на лету
кружев небесных вязь,
слушаем пустоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305791
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
(епіграф - Любові храм усюди, поки в душах... Бережіть його.)
В маленькій тісній квартирі просторо, немов у Храмі.
Торкнутись могли б і Неба, якби не віконні рами.
Босоніж блискучим паркетом – до кухні кумедні тури,
там вранці – Львівська кав’ярня, в традиціях кращих культури,
удень запах Кримського Сонця, із динями і нектарином,
а ввечері – Луцька тратторія, просякнута розмарином.
А потім - назад у спальню (вона б розказала багато…).
І знову (без телевізора!) розмови, газети,… свято.
І вся ця шалена розкіш квартирки у передмісті
зростала, неслась, крутилась, неначе у благовісті!
Та якось ураз спинилась – і згіркло у каві Небо.
І золото розтопилось у звадах, кому що треба.
У душах стало затемно, на вікнах блиснули грати.
І львівську пусту кав’ярню не варто було тримати.
- Яка чудова квартирка! А скільки за неї хочете?
- Ви знаєте, небагато. Любові Вам напророчити.
Любові, яку ми втратили.
* Тратторія - в Італії заклад громадського харчування з сімейною затишною атмосферою, де подають готові страви. Відзначаються простотою в обслуговуванні та обстановці.
** Благовіст - дзвін перед початком церковної служби.
*** Звада - незгода, ворожнеча, сварка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305197
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Я майже не розмовляю,
а скоро у нас річниця.
Щоранку печиво з чаєм
і наспіх якась дурниця,
бездумно в повітря кинута –
і двері перед очима.
Не рідна і не покинута,
з оголеними плечима
блукаю по сонних вулицях,
по скверах і по зупинках,
а поруч пари цілуються,
не мають і дня спочинку.
А ми з тобою не в гуморі: по шлюбу скоро поминки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305824
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Что храню залежалое счастье?
И люблю, и терплю?.. Решено!
Коль прощаться – так враз, в одночасье,
Хоронить – так уж всех заодно.
Я детей неприкаянной Музы
Положу на роскошный альков.
Этим - бабочки, этим вот – бусы,
Всем – букетики мёртвых цветов.
Гвоздик в дерево, хитрый воришка,
Шустро лезет. Остались штрихи:
Рюши, чёрная лента на крышку
И табличка «Плохие Стихи».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305857
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Гірчить печаль, викрешуючи спомин,
Кислять цілунки ніжних твоїх вуст.
Не підсолодиш присмаку оскомин.
І лише в снах на тебе задивлюсь.
Невже солодка чаша моя згіркла?
Чи спрагло випив ти її до дна?
Та повнота, мабуть, здалася мілка?
А я ж її по вінця налила..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292702
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 11.01.2012
У рядки зберу слова пекучі,
Пригорну душею, окрилю.
Холодом стинає вітер кручі,
Щоб не впасти небо я молю.
Сонце горизонтом притихає,
Росами присипавши траву.
Знову до самотності звикаю,
І без тебе, як колись, живу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294265
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 11.01.2012
Стинає ніч у надвечір’ї гаму
І розсипає в кольорові сни.
Тебе любити я не перестану.
Моєї в тім, повір, нема вини.
Твоя любов - уламками каміння,
Моя ж не хоче із душі іти.
У спогадах ота пора осіння,
Хоч де-коли до неї забреди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298276
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 11.01.2012
Сивиною засипане небо,
В прохолоді принишкла земля.
Озивається думка до тебе,
Наче гомін гірський, іздаля.
Через відстані, терни й розлуку,
Через зраду й образу душі.
Засипає зима мою муку.
Чистим снігом лягає в вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298675
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 11.01.2012
Я зачерпну у пригорщі зими,
Розсиплю снігом біло-білим.
Віддавна я і ти - не ми,
Лиш я живу іще минулим.
Я зачерпну у пригорщі зірки,
Розсиплю в небі візерунком.
Життя веде нас навпрошки -
Ми ж витинаємо малюнком.
Я зачерпну у пригорщі дивА,
Розсиплю щедро поміж вами.
Любов моя таки жива,
Просто присипана снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303718
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Застыл на проводе лёд... Замёрзла в луже вода...
К тебе сигнал не дойдёт теперь уже никогда...
И в трубке мёртвая тишь злорадно скалит клыки...
Быть может, ты просто спишь... А стены, словно тиски,
Сжимают хрупкую плоть, уже уставшую жить ;
Когда неделя за год, и безразлично, что пить ;
Ты в ожиданьи звонков, но в коме твой телефон,
И в рваном пульсе гудков я слышу : "Ты отключён."
Я сел в попутный автобус, но водителя нет,
Его отправили в отпуск на две тысячи лет,
Но я не сяду за руль, ведь я не сдал на права,
И злой, нетрезвый патруль в мои не вникнет слова
О том, что нужно успеть, что каждый миг на счету,
Что промедление - смерть, и всё исчезнет к утру ;
И я рванул налегке, луна в затылок глядит...
Я слышу , как вдалеке она, проснувшись, молчит.
Ступени на эшафот, и всё труднее дышать,
А воздух - как горький мёд ; и ничего не узнать.
Закрылись двери за мной, одна лишь мысль : "Успеть !",
Я слышу твой позывной, не отключайся, ответь !
Безумно странная ночь... Какой-то злой полигон...
Я - принц, ты - царская дочь, из разных мест и времён...
Любовь сотрёт колдовство - в сто крат сильнее рука...
И с первым солнца лучом я жму на кнопку звонка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305864
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Схрестилось все:і спокій, й суєта
в моїх листах, що я тобі писала...
Так схрещуються руки і вуста
під стразово-шовковим покривалом
в холодну ніч.Відтанувши на крок,
я так боюся подих твій впустити.
А відстань тисне, тисне на курок,
думки зринають почерком розмитим,
і десь між ними часом промайне,
що ми з тобою чимось навіть схожі,
що серця два єднаються в одне,
як хмарні дні вливаються в погожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305496
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 11.01.2012
У цій порі ялинкових весіль
пустує сніг . Ген набешкетив скільки !
А ти ідеш з роботи, в заметіль,
стискаючи в руках вербову гілку.
Заплутується в коси теплий сніг,
знімає з вій таку помітну втому.
Сусід чимдуж з торбинами пробіг,
а ти в руках несеш весну додому.
От бач! Зима ж – неначе й не зима
й тебе вербова гілочка зігріє,
і хоч у ніч Різдвяну, ти – сама,
проте…проте ж лишається надія.
Скрипить дорога пізніми саньми,
вітри гасають на обмерзлих мітлах,
а в тебе диво: посерЕд зими
за ніч, вербові котики розквітли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304648
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
ПереболЮ, якось переболю-
Мені не вперше(може й не востаннє).
Застигле серце зм'якло від жалю
І розтопило паморозь світання.
Переболю, пірнувши в круговерть
Буденних днів, провалів, навіть звершень.
Розлука-це також маленька смерть,
Та боляче вмирати тільки вперше.
А потім звикнеш, стИснувши кулак,
Підсівши на самотність, мов на опій...
Гірка та смерть малесенька на смак-
Отак і вчишся смакувати спокій.
Отак звикаєш падати в ровИ,
Та не здаватись,засівати поле.
Переболю...А ти собі живи,
Лише у серце не вертайся болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301580
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Аби не сивіли твої скроні -
не тримай розлуку за плече,
відпусти, бо Світ – як на долоні:
що Твоє – повір – не утече.
Розірви німу незриму тишу,
Що минулим дихає щомить -
І кохання знов тобі напише,
світлячком у грудях защемить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296634
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 22.12.2011
Світанок. Пахощі ванілі.
Морозне сонце за вікном
гаптує промені несмілі –
здається все чарівним сном...
Як пахне кава! – прокидаюсь:
вітаю день – чудовий день!
Йому я щиро посміхаюсь,
співаю Стінгових пісень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298124
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Відшелестиш нечутно в листопад-
У цю сусальну штучну позолоту...
Із темних шиб насуплених мансард
Зоріє пустка у мою скорботу...
Відшелестиш, немов і не було-
Лише у снах примарилось спонтанно...
В смарагдах ночі вистигло тепло,
Відшепотіло тихим океаном.
Отак і нам судилось між рядків
Переболіти спогадом багряним,
Неначе жмутки вирваних листків,
Що розповзлись асфальтом, ніби рани.
Переболиш-без сліз і без жалю,
В цю тиху рань, негадано погожу.
А я тебе безтямно так люблю-
Нікого полюбити так не зможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300929
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Засветало. В дорогу пора.
Я укутан в туман и ни с места
«Дао», мантры и суры, Коран
Да Завет в рюкзаке. Пальцы скрестим?
Может быть на крыльце посидим,
Дабы точно развеять тревоги?
Чей же Бог, так велик и един,
Что подаст мне сандалий к порогу?
У кого же сильней благодать
И в раю, каком больше услады?
А спрошу-ка об этом кровать!
Без ответов мне куры не рады.
14.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300182
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Несказане лишилось несказанним...
(Ліна Костенко)
Помовчимо, затамувавши подих,
Не треба слів, фальшивих і гучних.
Серпанок ночі стелиться по сходах,
Повільно гусне в запахах терпких
Різких парфумів, кави та маслин,
Гіркого диму на блідих зап'ястках...
І промінь світла липне до гардин,
Потрапивши в якусь незриму пастку,
Немов метелик в нАскрізну вуаль,
Що безпорадно бореться за втечу.
Помовчимо, розсипавши кришталь
Байдужих слів в холодну порожнечу.
І не шукаймо знаків і причин,
Не сколихнімо в душах океани-
Усе вгамує мудрий часоплин,
НескАзане залишмо несказАнним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299876
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Я і досі не знаю, хто Ти для мене,
Бо зустріла тоді, коли серце цього не чекало,
Бачу сон, а крізь сни й дорогу до Тебе,
Що світанком у вчорашній розмові звучала.
Ти смієшся на відстані сотень доріг,
І даруєш тепло, оповите серпанком туману.
Так байдУже стає, що за вікнами- сніг,
Коли поруч з Тобою всі мрії весняні.
Знаєш, зовсім не знаю, ким є Ти мені,
І дзвінки телефонні чому так невпинно чекаю?
Десь мелодії вальсу звучать в тишині,
Що дорожчу за мене Ти тАкож не знаєш.́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299519
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Перемовчати сон, перемовчати,
І хай весь світ ще хвильку помовчить,
Лише би Твоїм голосом впиватись,
Що десь на відстані закохано звучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299387
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Скажіть мені хоча би раз,
чи Ви мелодії осінні відчуваєте?
Це в снах я думаю про Вас,
а Ви у тиші мрій щоночі засинаєте.
Тому цей дощ у ля-мінорі
ще й досі Вам про мене ві́рші пише.
Вже темно й холодно надво́рі,
та в серці Вашім... найтепліше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299099
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Коли втечу в грудневий передзвін
І сколихну в душі твоїй затишшя,
Чи побіжиш за мною навздогін,
І чи зупиниш, мовивши "залишся"?
Не побіжиш, хоч як би захотів-
Яка ж бо недоречна підла гордість!..
І промовчиш, не вимовивши слів,
Бо сантименти вже давно не в моді...
І побіжу в розстібнутім пальто,
Згубивши шаль квітчасту по дорозі,
І, сівши в перше впіймане авто,
Сховаю у долонях теплі сльози...
А ти згориш, розвієшся, мов тлін,
У цій крикливій вистражданій тиші,
Коли втечу в грудневий передзвін
І порожнечу по собі залишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299076
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Мы гуляли с тобой под луной.
Серебрился огнями причал.
Твои светлые кудри волной
Рассыпались по хрупким плечам.
Голос твой разливался дождем,
Пеньем птиц и журчаньем ручья,
И пьянил меня,будто вино,
И ласкал,словно солнце в лучах.
А в красивых весёлых глазах
Отразилась бездонность небес,
Васильковых лугов красота
И предутренний сказочный лес.
Я губами коснулся руки.
Ах,какой это был аромат!
Будто здесь, над обрывом реки,
Вдруг расцвёл бело-розовый сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299181
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Зимовий ранок.Невагома тиша
Пливе туманом млистим по землі,
Ледь чутний вітер паморозь колише,
Що мерехтить на сонному гіллі.
Зимовий ранок.Озера свічадо,
Неначе скло узірчасте,дзвенить
І курять сосни перемерзлий ладан
В молочно-ніжну вицвілу блакить.
Легка вуаль повисла між гілками,
Тремтливим сріблом пОвагом сповзла
І притулилась сизими вустами
Зима холодна до вогкого скла...
Вмить розповзлись по шибці візерунки,
Мов намистин розірвані разкИ...
І дзвін борульок прозвучав так лунко,
Немов кришталь, прозірчасто-крихкий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299240
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
У філіжанці кава захолола,
Пропахли пальці димом цигарок
І пізні айстри, кинуті додолу,
Немов уламки скинутих зірок,
Вже дотлівають, втративши надію
Надпити спрагло свіжої води...
А я при тобі плакати не вмію,
Не озирайся на прощання, йди.
І не вторгайся літом проминулим
В моє сум'яття, сповнене жалю!..
Вже пізню осінь дні перегорнули
І відзвучало трепетне "люблю"
Таким мрійливим джазовим акордом,
Відшелестіло в паморозь нічну...
А ти пішов, вдоволений і гордий,
І у лещата серце затиснув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297732
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Не псуй мені поганий настрій,
Своїм коханням із погроз.
Я знаю ти у цьому майстер,
Тому букети із мімоз
Прошу, не треба дарувати!
Не лялька Я! І не твоя!
Твої обійми... наче... грати...
Твоїм коханням є не Я!
Навіщо час кидаєш в прірву?
І кажеш знов пусті слова?
Не йму тобі я більше віри!
І більш не вірю у дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205207
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 30.11.2011
Коли в самотність падаю як в зливу,
Де холод пробирає до кісток -
Я просто жінка, хоч у край вразлива…
Але ж і ти десь в цьому світі змок?
Коли в самотність падаю притомна.
Іще жива напевно, чи напів -
Так хочу слів отих, як біла вовна…
Собі на плечі на пів чутних слів.
Так хочу знати: все пусте й минуще,
Печаль в душі притулку не зів’є!
В самотності люблю тебе ще дужче
За те, що ти на цьому світі Є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291996
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Кожного дня ми прокидаємось вранці і намагаємось якомога швидше зібратися та вирушити, хто на роботу,хто на навчання,але ,прийшовши туди ми зустрічаємося з одними і тими ж людьми. Робимо все так, наче ми запрограмовані роботи. А коли щось іде не так ,то починаємо нервувати і шукати виходу із ситуації, і саме ці пошуки прикрашають нашу сіру буденність,яка чатує на нас кожного дня. Подумайте тільки, що було б, якби все завжди ішло за планом? Ми точно перетворилися б в машини, які довго працюють і все ж врешті ламаються… Хоча, іноді, так приємно ,коли після одного такого звичного для тебе дня,ти повертаєшся додому. Якось автоматично дивишся на натовп і помічаєш там ту людину,яку ти навіть не мріяла побачити сьогодні. Це прекрасно!!! Тоді, якщо ти вважала, що день пройшов марно, змінюєш свою думку. І буквально хвилина розмови з цією людиною закрашує весь день у кольора веселки. І вже другу половина дня сама собою автоматично змінюється. Ось так мало потрібно деяким людям для щастя, тільки шкода,що ті,хто приносить нам це щастя взагалі про це не підозрюють. Та нехай і не знають. Краще довго мріяти про когось,ніж дізнатися про нього все і остаточно розчаруватися. Хтось подумає, що це про кохання. Ні – це не воно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296163
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Убий себе в мені як теза - антитезу,
і на моїм чолі губами напиши:
"Ти був мені чужий - я лиш ішла по лезу
одного зі свічад розбитої душі".
А далі вийди в ніч - вже без свого відбитка -
і видихни слова, щоб зашептати страх -
хай буде чутно їх, коли не стане видко
уже тебе - сліпу в небесних дзеркалах.
А там, як увійдеш в космічну порожнечу,
то відмоли цей гріх неголосним "прости..."
і Бог тебе простить, і я не заперечу -
я вбив тебе за мить, як це зробила ти.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296152
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
І я піду в цей пізній листопад,
У цю холодну перемлілу осінь.
Сухий листок заплутавсь у волоссі...
Невже покличеш знов мене назад?
І озирнусь,леліючи надію,
Що доля враз зведе нові мости.
А ти світи,у морок мій світи,
Бо я світити так,як ти,не вмію...
А ти приходь світанками у сни
І падай снігом,лагідно-лапатим,
І буде на душі у мене свято
Від проблисків такої білизни!..
І зазоріють тисячі лампад
У мій туманний незворушний спокій,
І я зроблю оті найважчі кроки
У цей холодний пізній листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295566
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Мамi
Твій голос теплий. Він такий,
Немов зібрав весь жаль зі всього світу,
Немов забрав весь жар зі всього світу,
Він мені святий.
Він прагне логіки,
Коли в очах безмежні рани,
Коли в очах безмежні океани,
А із душі не впали пелюстки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295760
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Вплетіть, матусю, свічечку в колосся
І запаліть, поставте на вікні...
Може в цю пізню перемерзлу осінь
Сюди вернутись випаде й мені...
Може і я в холодному тумані
Свою стежину в дім наш віднайду...
І зажевріють кетяги багряні
Калини, що зосталась у саду
І запеклась кривавою росою,
Неначе спалах східної зорі,
Коли мене смертельною косою
Підтяв безжальний голодовий рік...
Насипте, мамо, пригорщу пшениці
І залишіть яріти на вікні.
Цей запах хліба...Він і досі сниться,
Колоссям проростає у мені...
Я ним ніяк насититись не можу,
Крізь темний морок в розпачі кричу!..
Згадай про нас, заморених,мій Боже,
І запали вселенськую свічу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296095
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Ти романтичними вважала тихі ночі,
Коли зірки на небі місяць розважав.
А я вдивлявся у твої сині очі.
Чи любиш ти світанки? Я тебе питав.
Відчуваю тебе на погляд й на дотик
Зупиняю час і приймаю наркотик
Тебе, як наркотик щодня я приймаю
А все це тому, що тебе я кохаю.
Блакитні зірочки, це шматочки неба.
А мені для щасття тільки тебе треба!
А для щасття мені більшого не треба!
Бо шматочки неба в оченятах в тебе.
Вночі сьогодні зустрічаємось у снах
Поцілунки малювать у нас на вустах
Нехай не соромлять нас зорі ясні
І тіні не лякають на білій стіні
Блакитні зірочки, це шматочки неба.
А мені для щасття тільки тебе треба!
А для щасття мені більшого не треба!
Бо шматочки неба в оченятах в тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294650
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Коли тебе не стане на землі,
В моїй душі засохнуть океани,
Роса кривава зійде на ріллі,
Коли тебе в житті моїм не стане...
Коли тебе не буде в цих садах,
Обсипляться троянди снігоцвітом,
І потече отруєна вода
В моє солодке яблуневе літо...
І змовкнуть всі пташині голоси,
Дзвінкі струмки обірвуться,мов ноти,
І перетліють попелом ліси
В той темний день невтішної скорботи...
І відлетять,мов пізні журавлі,
Усі мої несправджені надії,
Коли тебе не стане на землі,
І крик в мені раптово заніміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Колосся золотоволоссям лоскоче...
Небо - біла акварель, блакитне тло,
Гігантський клубок вати
Розтягнутий так вільно.
Повітря напилося трав,
А я його. І, певне, стала б піснею,
Якби забути, що
Без днів блукаю з тишею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294503
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Після довгих мук,
чи в безпечнім сні,
ниточку життя
доля втне мені.
Тихо прийде смерть,
ступить на поріг,
в холоді долонь,
у судомах ніг,
Свічки на столі
вогник сколихне
і в далеку путь
забере мене.
Промайну мов птах
та й понад селом,
хату батьківську
озирну кругом,
Віднайду в житах
рай дитячих днів,
нерозталий дим
перших почуттів.
Засіяє вмить
радістю душа -
в світ своїм шляхом
йде моє дитя.
Я віддав йому
працю моїх літ,
шану до батьків
і кохання світ,
А під ноги твердь
рідної землі,
щоб безпечно йшли
ніженьки малі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237225
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 17.11.2011
Навчіть мене любити волю,
з її пропискою в кремлі.
Навчіть прогнати рабську долю
за межі рідної землі.
Щоби здійнялась білим птахом
із жалюгідних годівниць
й розверзлось праведне провалля
під путами злиденних криць.
Навчіть мене не революцій,
не слів безглуздю, без кінця,
впізнати в подорожніх друга,
навчіть, за маскою слівця.
Пізнавші таїнства і тайни
у ворохобицях століть,
не слухати, а прислухатись,
хоча б до ближнього, навчіть.
Навчіть мене також любові
до чужодумців, ворогів,
до куп лайна у чистім полі,
до хамів і чужих країв.
Навчіть прощати і прощатись,
і поборовши в серці щем
останню свитку дарувати
на заздрість чи на сміх нікчем.
Іще, навчіть долати сумнів,
що раз по раз збиває крок
та полюбити владну позу
усупереч вільнИх думок.
Навчіть коханню до безтями,
щоби, із пристрастю, воно
щодня ласкавим сонцем сяло,
крізь вкрите похіттю вікно.
Навчіте щастю осяйному
не заступивши за межу,
радіти щиро дню новому,
превільному новому дню.
(Моїм учителям. Андрій Чернівець.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272457
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 17.11.2011
И снова ночь, вопросов без ответа
Полным-полно, я вновь сижу один
Измучавшись, в слезах душа поэта
И одиночество, эфира господин
И снова ночь, рассыпала узоры
Кровавым отблеском да в ссохшихся глазах
Безжизненных, съедающих просторы
Себя утративших в манящих небесах
И снова ночь, любовница поэтов
Жемчужной лирикой, воздушный поцелуй
А на душе темно да беспросветно
О искусительница! Давай, со мной танцуй
Танцуй со мной, пошли ты все запреты
В любви несчастный, но, черт – возьми,живой
Хотя смешные, отчаянья сюжеты
Что созданные, под ледяной луной
Танцуй быстрей, до головокруженья
С ума сошедших, на шабаш приглашай
В минуты горя, мгновенье – тоже время
Так что давай, подруга, выручай
Кружи меня, кружи побезобразней
На зло рассудку пусть будут виражи
Как жалок я… но все же нет прекрасней
Летящей к жизни, раненой души
Давай, любовница, кружи…
(14.11.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293328
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Переболи, молю, переболи,
Хоча б на день дозволь мені забутись!..
Тернові ружі в серці проросли
І каяття вимолює спокути
В скрижалів неба... Що йому твій крик,
Твої одверті запізнілі муки?
Переболи, молю, і догори,
Розвійся в полі попелом розлуки...
І не залиш ні сліду по собі
У цих садах біблійних, посивілих,
Поміж самотніх велетнів-дубів,
Що в позолоті майже перетліли.
І не зазбируй спогади в душі,
Неначе люстро, в дріб'язки розбите!
О, як нестерпно бути на межі!..
Та важче цю межу переступити...
І розділити порізно світи,
Зректись в любові спраглої потреби.
Переболи, молю, і відпусти
В цю тиху осінь... Але вже без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291386
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Утренний воздух штору качнул,
Обнял горячую чашку.
Солнечным бликом кофе лизнул,
Пенную сдвинув рубашку...
Осень дышала в дом теплотой
Бережно.., женственно-нежной.
Так захотелось жизни простой,
Медленной и безмятежной.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290118
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Стояли поруч. День спливав осінній,
Світило сонце з жовтої імли.
І раптом поєднались наші тіні,
А душі поєднатись не змогли…
Стояли поруч на краю розлуки.
І на порозі довгої зими.
І раптом поєднались наші руки,
А душі поєднатись не змогли…
У диво вірить тільки той, хто любить,
Невже усе на світі – до пори?
І знову поєднались наші губи,
А душі поєднатись не змогли…
Гірка образа стала поміж нами.
І тихо гасне полум’я свічі…
Як легко поєднатися тілами,
Як важко поєднати дві душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278363
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 22.10.2011
Важко стояти, ще важче не впасти,
Важко зламати піснею грати,
Важко на музику душу покласти,
А ще важче її проспівати.
Не хочу, щоб здіймались вгору руки,
Не хочу, щоб мені кричали: «Браво»!
Від зустрічі йдемо ми до розлуки,
І кожен на помилку має право.
Моя любов, моя печаль і втіха.
Із піснею мене вітри вінчали!
Я хочу, щоб у залі було тихо,
Лиш голос мій і музика звучали.
Змивають сніг весняні теплі грози,
Я вірю в пісню, а іще – в удачу,
Якщо у когось в залі світять сльози,
То знайте, що і я на сцені плачу.
Минають дні, летять роки навстрічні,
Даремно їм кричати: «Зачекайте!»
Іду у пісню, наче йду у вічність,
Іду до вас, і ви мене стрічайте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287820
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
Через двадцять з лишком років
Їх подружнього життя
Почались в Дмитра заскоки:
Жінка стала не така.
Як іржа її він точить
-Глянь, які навкруг жінки!
Ліпосакція і ботекс
Надають їм всім краси.
Скільки блиску в них і шарму,
Не бояться зовсім змін.
Ти вважаєш,що й так гарна,
А я хочу перемін.
-Добре,-жіночка сказала,
(Вона мудрою була),
І повісила у залі
Величезні дзеркала.
І з тих пір Дмитро пузатий
Більш її не дістає,
Бо тепер у рідній хаті
Бачить в дзеркалі й себе.
А мораль проста із цього:
Не дерись,козаче, ввись,
Є претензії до когось,
То й на себе подивись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287675
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 22.10.2011
На одному квадратному метрі надто мало твоїх флюїдів.
Аж судомою зводить душу від нестачі твоєї вроди.
Так нестерпно не хочеться знати точну дату твого від'їзду.
І здається, що час зависнув, наче файл у старому Ворді.
Навіть вікна, відчинені навстіж, не рятують від спеки в грудях.
Яндекс-пошта ущерть забита не тобою, а підлим спамом.
Так нестерпно не хочеться знати, скільки метрів до тебе буде.
І так хочеться знати точно, що в розлуці любов не в'яне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231028
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 22.10.2011
От тільки не треба казати, що так буде краще.
Я знаю напевне, що час - ескулап нікудишній.
Я просто хотіла тобою впиватися натще,
і кожного вечора їсти із губ твоїх вишні.
Я просто хотіла відерце прозорого щастя
й міцного кохання маленьку таку філіжанку.
Натомість, гаряча сльоза обпікає зап'ястя...
А місяць, мов зрадник, сховався у складках фіранки.
От тільки не треба фальшиво мені співчувати,
і погляд ховати у купі пожовклого листя.
Можливо, я просто хотіла занадто багато,
тому наші душі в єдину зорю не зрослися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197187
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 22.10.2011
А місяць сьогодні - мов скибка цитрини
у чашці міцного, пахучого мокко.
Відправлю у спам хмарочоси, вітрини,
і чартерним рейсом - на пляжі Марокко.
Забуду пароль до архіву депресій,
змотаю в клубок всі пусті обіцянки...
А ти фанатій від Чигринського й Мессі,
і мацай ту кралю, що п'є тільки "б'янко".
І можеш продати мої діаманти
та пафосне ліжко у стилі бароко...
Я просто звикаю тебе не кохати,
відколи літак приземлився в Марокко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193279
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 22.10.2011
Вже перемліли липи за вікном,
Відгомоніли, майже безголосо...
І у саду в лляному кімоно
На лаві сіла відпочити осінь...
Жевріє смуток в стомлених очах-
Вже не така вдоволена і горда.
Між павутинок срібних відзвучав
Грайливий жовтень джазовим акордом.
Обдерті крони зблякли від дощів,
Згорнули листя в дивні орігамі...
І падолист сухий зашурхотів
Позліткою у мене під ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287637
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Якби ти знав,яка вона крихка-
Ота любов,оспівана віками,
Коли згасає полум'я в руках
І крок стає безоднею між нами...
Якби ти знав,яка вона гірка-
Ота любов,здавалося б,невинна...
Вона,мов Брута зрадницька рука,
Холодний ніж тобі встромляє в спину...
І голос серця рветься,мов струна...
І вже не вирвеш жало це закляте!..
Якби ти знав...якби ж ти тільки знав...
То не посмів би в себе закохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 21.10.2011
В її душі закам’янілі квіти
Чекають на свого садівника…
Щоб у руках гарячих затремтіти,
І мрій надпити з чистого струмка.
Її печаль – то солов’їні співи
Із саду переораних надій,
Чекань безсонних неосяжні ниви,
І зустріч неприборканих стихій.
Їй важко кров`ю малювати правду,
Ходити босим серцем по стерні,
І в хитрих сновидінь просити спрагло,
Щоб принесли з собою світлі дні.
Душа її – незаймана діброва,
Де смуток і замріяність сплелись.
Листи свої в нікуди пише знову,
І розсилає, як птахів, увись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287519
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Залита сонцем світиться стерня,
Покрита щедро росяним намистом,
І листопад грайливим кошеням
Стрибає хвацько за пожовклим листом.
Понад горами куриться туман-
Пахучий ладан кучерявих сосен,
І свіже небо,наче океан,
В шовкових хвилях обмиває осінь.
Мов піраміди,виструнчились в ряд
Кумедно наїжачені ялини...
Десь поміж листом полум'ям горять
Налиті соком кетяги калини...
Немов верети випрані,стежки
Скотилися додолу берегами.
І звідусіль злетілися думки,
Розшили душу в райдужний орнамент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286796
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Твоя любов цвіте мені жасмином
В холодну зиму,в тихі вечори,
Коли душа зривається і лине
Туди,де зорі сипляться згори!..
Твоя любов-гаряча крапля літа
На білій ковдрі вимерзлих снігів.
Душа тобою в спогадах зігріта,
Душа вирує в морі почуттів!..
І білим цвітом сиплеться в долоні,
Терпким вином стікає по руках!..
Твоя любов,як квіти безборонні-
Така прекрасна і така крихка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286410
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Квіти останні, немудрі та чемні,
Золотом, міддю втішують очі;
Хай почуття наші щирі й таємні
День наш насичують, пестують ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286440
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Заблаговістилося!
Слава прокотилася
Силою зарвійною
Понад Україною.
Нам судилось вижити
У сорочці вишитій.
Вічне жито сіяти
І про щастя мріяти.
У коханні ніжитись
І дитятком тішитись.
Нам добра бажалося,
А воно не склалося!
Ми були розчавлені,
Під ярмо поставлені.
Вік служилии "братові",
Як підручний катові.
Ручкані з ганьбою,
Зраджені собою.
Нам таки навіялось,
Та не те, що мріялось...
Лякані сибірами -
В справедливість вірили!
Мічені ґулаґами -
Зеківськими благами.
Соловками-зонами,
Вовчими законами.
Супом-баландою,
Лихом та бідою.
Перевиті тугою,
Страхані наругою.
Працею замучені,
З нуждою заручені.
Долею обдурені
Ті, що розкуркулені.
Владою зацьковані -
Сколективізовані.
Там, під магаданами
Біломорканалами,
Тундрами, уралами
Масово вмирали ми.
Гнані і принижені,
Під "нульовку" стрижені,
Гноблені, ґвалтовані,
Ґратами гартовані.
Страчені - повішені,
Кулею потішені,
Голодом заморені -
Духом невпокорені!
Смертю закатовані -
Реабілітовані...
Баченим-небачено
Українства втрачено!
Чи ж над краєм-прірвою
В себе ми повіримо?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285850
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Задощило небо на Покрову,
Засивів полинно сум полів.
Впав туман на вичахлу діброву,
Та й сховав вервечку журавлів.
Понесли журавлики на крилах
Росянисте літепло левад.
Поміж верб, розгойдано-похилих,
Хуртовинить жовтий листопад.
Зимний вітер подихом сердитим
Гасить буйне полум"я беріз.
Край ставка, негодою прибитий,
Сумно щось насвистує рогіз.
І в душі розвітрилася осінь...
Виглядаю просвітку... Дарма!
У коханні, що не відбулося,
Пристрасті жагучої нема!
І тому я п"ю нектар печалі,
І тому хмелію без вина,
Що пішла в щемливому прощанні
Сонячна, безхмарна далина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286180
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Мабуть, найгірше бути безхребетним,
І гнутися туди, куди нагнуть,
І грати роль в абсурдному сюжеті,
Впустивши в душу мілину і муть;
Розносити усім і подавати
Нудного підлабузництва вино,
Що замовляють – так оте й співати,
Спустити гідність на гниюче дно.
Мабуть, найгірше втяти вільні крила,
За харч і пійло зрадити себе,
Не бачити, як шлях ганьба покрила,
І він у прірву небуття веде…
Найгірше йти покірно, наче вівці,
Нести у жертву ідолу козла,
І долями йому встеляти східці
На трон фальшивий, на вершину зла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285933
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Я бережу твоїх образ кинджал –
У мене він лежить в старій шухляді.
Іржею вкрився вже його метал,
А ми забули все. Тому і раді…
Та я тепер дістала знову ніж,
Аби на нього глянути й згадати,
Як світ кричав тобі завзято «Ріж!»,
А в небі… плили хмари, наче з вати…
Та враз ударив грім і дощ полив,
Холодний і колючий, наче зрада!
І ніжність, що із губ моїх ти пив,
Сконала від твого каміння-граду.
Залишила на пам'ять я той день,
І слід в душі від гострого кинджала,
Щоб я, в даремну цілячись мішень,
Ніколи знов тебе не покохала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286009
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Мені у руки човником пливи,
вхопивши вітру в груди як причастя.
На килимі зеленої трави,
волошки заглядають в очі щастям.
Цілуй мене на килимі трави,
під німбом неба у шматочках смальти,
вологу губ - нектар душі - злови,
щоб кров по жилах вирувала сальтом.
Читай мене між слайдами зітхань,
у вітражі очей блакитносяйнім,
із запалом, без культу, без вагань...
Цілуй цілунком першим, як останнім.
Люби мене на килимі бажань!
Під дотик пальців, щирими вустами.
Поціль у серце стрілами-бровами,
кохай...я ж так стомився від спіткань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253287
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 13.10.2011
Осінь виростає за плечима мами,
Золотом кидає в пасма сивини.
Повернуть до хати ноги, мов до храму
Ніжності святої, ласки й дивини.
Літо переспіє краплями суниці,
Осінь позбирає в кошики гриби…
Так додому кличуть мамині зіниці -
Сповнені тривоги й ніжної журби.
На подвір’я стану босими ногами,
Дві шорсткі долоні ляжуть на плече.
Осінь виростає за спиною мами -
Й сивину гаптує у косАх дощем …
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251186
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 13.10.2011
А я тебе люблю - не розлюблю...
Жага кохання - кара чи покута?
Душа відлигне - болями болю.
Абсурд! В аптеці!? Є протиотрута?
Надії, наче зорі в сповитку
дрімають у душі не без причини
весна, аж задихається в кутку
сльозами синьоокої дитини...
-Та хлопцем будь, на ниточку сльозу...
(хоч серце б`є морзянкою у груди)
Перечекай, перехворій грозу.
Найкраще - час лікує,- кажуть люди.
Я до ворожки не піду з жалЮ,
(тим паче до чужих таємних Вуду)
Та знай: тебе люблю-не розлюблю,
то хоч віршами згадувати буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253293
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 13.10.2011
Проводжає мене самота
повз вітрини парадного міста.
Ця з неону весна – вже не та,
бо позбавлена кисню і змісту.
Каблуками здригається брук,
на зупинках маршрутного буму
й щирий напис закоханих рук
на будівлі торгового ЦУМу.
Обнулю телефонні дзвінки -
аритмія ж на серці проста.
Спазм у горлі диктує рядки
й обіймає мене самота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253501
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.10.2011
Ти - моя журба в гіркИх зірках,
що вмирають в синіх перевеслах.
Час сотає нитку з рукава
дням, що линуть на кленових веснах.
Ти – печаль у ямках на щоках,
з пісні таємничого Орфея.
Золотий пилок в моїх руках
розсипає місяць по алеї.
Вікна в небо – протяги хмільні ,
в снах торкнуся рук твоїх, зап’ястя…
як же вранці хочеться мені
прокидатись в домі… повнім щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257593
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 13.10.2011
А пам’ятаєш Як цвіли магнолії -
бродили містом пахощі в меду,
старий трамвайчик по худенькій колії
то підбігав, то стишував ходу.
Ми наче вдвох, хоч люду тисло хвилями,
штовхалися й хилились під укіс,
і час топтавсь зупинками і милями -
старий трамвайчик між магнолій віз.
За светром серце калатало втіхою,
збивала кров коктейль з суцвіть-вина
Я, навіть, зараз тим цілунком дихаю
й п’ю перший цвіт магнолій... сам... до дна…
магнолії цвітуть….
….ти вже заручена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259157
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.10.2011
Так багато на світі речей,
що приносять у серце неспокій...
Важко жити без рідних очей...
Без блакитних, ясних, та глибоких...
В них розбавити б ніжність твою,
запалити би полум*ям пристрасть...
На колінах тривожно стою
в блиску рідних очей променистих.
Дай цілунком навік прорости,
розтривоживши ніжністю душу.
Але нащо?.. Навіщо ж іти,
розлюбити навіщо ти мусиш?...
Не зупиниться завтра Земля...
Не згасатимуть, мабуть, і зорі...
Ти ж любитимеш... Знаєш, і я
розлюбити собі не дозволю...
( з вдячністю другу Тарасу Кушніру! успіхів Тобі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259210
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.10.2011
На завтра про зустріч мене не проси . Не проси.
Роса на щоці ще гаряча і надто солона.
Життєві задачі розв’язано. Зайві плюси.
На цім перехресті дороги я – біла ворона.
Аж зАдуха в серці, коли на каштанах свічки
під небом згорають у щасті духмяних просторів.
Не варто, не варто чіпати взаємні «грішки»
в прочитаній книзі «Давно пережитих історій».
Джмелі захмеліли в останньому цвіті Землі,
не хочеться вірити, що моє серце холоне.
Я знаю: в цім світі ще десь є долоньки малі,
що душу зігріють, бо я …наче біла ворона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260599
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 13.10.2011
Я блукатиму містом самотнім наївним дощем
у сезоннім цвітінні, в пелюстках білявих акацій.
Може, навіть, забуду про той неподоланий щем
серед мокрих будинків у ретро міських аплікацій.
Звуки крапель як кроки, я ними римую рядки
непочаті, а, може, вже сказані вчора…між нами.
Наливаються духом медовим акацій квітки,
й літо стелить під ноги відцвілий пожухлий орнамент.
Я сьогодні не зможу себе віднайти. Навіть, гірш.
В цьому шумі трамваїв, тролейбусів - протяги тиші.
Вже завершено все? Залишивсь недописаний вірш...
замість мене, цей цвіт між холодних акацій допише.
творча робота від AmriLauru на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263325 та http://www.playcast.ru/view/1585417/746545e055659d2c8b47f809b5281af33e1cc317pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263283
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 13.10.2011
Хто знає, чи побачимось іще.
Куди зведуть дороги парних колій.
Усе, що маєм - жменька меланхолій,
І тихий-тихий, і пекучий щем.
Не награно повіки затремтять...
Ривки думок. Квитки… та два перони.
Твої-мої ще сплетені долоні,
А відстань, як гудок – хвилин за п’ять…
Дарма кладемо руки на плече,
Хрипким "не треба" тишу розірвавши.
А розпач став наш ще на зиму старшим,
І так ятрить прощанням, так пече...
Розтока рук в сум’ятті кольорів.
ось пальці розімкнуться наостанок
В своїх містах зустрінемо світанок
Два потяги швидкі: Житомир...Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263443
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 13.10.2011
Елегія останніх днів тепла
в дрижанні мрій, між запитальних знаків.
Втрачаю силу – ти ж по стежці йшла,
у розпалі цвітінь червоних маків.
Не вистачило Вічності хвилин
тебе переконати, (що вже Долю…),
ще б вуст твоїх торкнутись – двох жарин -
та загубилось серце серед поля.
Тобі…кому ж я знову присягну?
В полин гіркий без гордощів заплакав
Чомусь печаль. Чию шукать вину
у розпалі цвітінь гарячих маків.
PS…квітують маки. Я між них впаду.
краї пелюсток згадкою червоні,
ледь чутні дзвони вкрали молоду.
ШкодА, не вгамували маки дзвонів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266115
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 13.10.2011
Нескінченний сюжет монотонних нудних діафільмів, -
хтось змахнув із повіки тривожну останню сльозу.
А болить не самотність... Так хочеться бути НЕ вільним.
Ти ж ще віриш у те, що троянду тобі принесу.
Ти ще віриш в життєві, любовно-щасливі фінали,
В романтичність історій, де сльози течуть за межу,
Але ту перемогу - з тобою ми вчора програли.
Happy end - нещасливий ? Та я вже про це не скажу…
Й промовчу в тих словах, у яких так нестерпно змовчали,
у віршах тих ілюзій, які дарували нам сни.
Це - останнє побачення в цвіті хмільної навали,
у симфоніях скверів, в сумних пантомімах весни.
Пальці стиснені в пальцях в останнім теплі ейфорії ,
щирі погляди наші ховаються в серце небес...
лише спогади в дотиках спільним мовчанням хворіють...
Час прощатись… на світі, на жаль, не буває чудес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264237
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 13.10.2011
Ще ж пахнуть липи….пробую вірша
(хм…чомусь, здається, пишеться незграбно).
Життя в клітинку виставило шах -
чекає в посмішці єхидно-звабній.
ВискАми - аж натягнута струна -
акорд перебирають пальці стиха.
Від спогадів, мов терпкого вина
чомусь так важко… важко стало дихать.
Крізь листя - сонце в спразі золотій,
Перецвітають у сережках липи,
а я молю у Бога щастя…тій,
з якою полину…і меду випив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268921
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 13.10.2011
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 13.10.2011
Гульвіса-дощ. Із хмари. Без адреси.
На нитках краплі звісились живі.
У ці часи гламурного прогресу –
позаздрив я нескошеній траві.
Липневий дощ вже не знімає стресу,
сентиментальність кине якорі,
а за вікном гойдаються берези
і миють ступні в замшевій корі.
Життя зашите, наче вікна в пластик,
а час підступно викрадає…щось.
Позаздрю я ще й горобцям криластим,
бо ж лебедів у місті не знайшлось.
Мов повростАли парасолі в плечі,
калюжі гонять бульбашок юрбу.
Дощ до вподоби лиш мені й малечі:
малечі – в радість, а мені – в журбу.
Я від дощу роблюся нетверезий.
хлюпкий асфальт, мов змокла сивина
Все миють й миють ступні дві берези.
Сентиментальність…в спогади лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 13.10.2011
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 13.10.2011
З тобою ми в розлуці - цілу вічність…
Як час летить. О Боже! Як летить.
Дні серпня. Я ж залишився у січні
на все життя, а не на прикру мить.
І день за днем печуть мої долоні
від тих зірок, що впали між отав…
(Які ж вони зробилися холодні,
Якби я про розлуку стільки знав).
Серпнева ніч. Цикади в насолоді,
обручки … закотилися за вічність,
а ти права: романтики - не в моді,
тому вони й лишаються у січні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273754
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 13.10.2011
А ще ж не літо бабине, не осінь,
твої пухкі вуста – комусь малинка,
веселка в полі стиглі трави росить,
й летить, летить срібляста павутинка.
Сам серпень порозв’язував шнурівки,
В засмазі литки аж до самих... п’яток ,
а цяточками божої корівки -
зіниці усміхаються в маляток.
А ще ж не літо бабине. Не осінь.
От-от поспіла ягода й травинка…
Не розумію, як в твоїм волоссі
заплуталась самотня павутинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274798
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 13.10.2011
...щастя - це коли..а коли.......................?
...мов на долоні - всі мої гріхи:
на два життя старію з кожним роком.
Не вЕрнуть дні, мов з вирію птахи,
під теплу осінь, осінь жовтобоку.
Вчорашнє літо в спомини лягло
туманом сизим, в трави з шорстких спинок,
вчорашнє щастя стало на крило -
єства мого забравши половину.
Хворіє зранку золотом роса,
сюркочуть цвіркуни в обіймах м’яти,
торує з серця шлях …скупа сльоза -
не встиг вчорашнє щастя наздогнати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275068
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 13.10.2011
Люблю цю лаву, з довгих хворих ребер,
(Літа її руйнують без жалЮ).
Вона в надії тулиться під верби,
похила спина в написах «Люблю…»
Байдужий дощ полоще ноги хворі,
В набряклу осінь ревматизм проб’є,
В написаних словах чужих історій
згадає лава щось своє…моє.
Згадає всіх закоханих у парах.
Зітхання. Поцілунки. Дотик рук.
Веселий сміх. Романси під гітару,
а ще…згадає гострий щем розлук.
Люблю цю лаву, спогадами вкриту,
у теплих краплях-росах з кришталЮ.
Спинюсь. Присяду в листя з оксамиту.
Не вернеш. Розумію… а люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 13.10.2011
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 13.10.2011
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 13.10.2011
пахне осінь твоїми вустами
медом з гречки димком чебрецю
синім небом пахне лісами -
аж на всю мою вулицю
дивна осінь нишком присяде
пустить бісики із очей
і з-під вишні чужого саду
із обіймів палких втече
я за нею чимдуж полину
спотикнуся … не дожену
тьохне серце у ту хвилину
й ще раз - в зиму засніжену
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285552
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами летів.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листі золотім?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285907
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2011
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Не проси меня не любить,
не дышать твоим вдохом так робко,
и цветы из мыслей растить
чтобы бабочкой трогать их зыбко...
Не проси меня не искать
в чувствах вечность, а в жизни мгновенья...
Без тебя мне так сложно дышать,
и вселенное видеть рожденье...
Я не странствую в храмах разлуки,
не молюсь на коленях судьбе,
Я люблю целовать бога руки,
вишни цветом цвести по весне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285642
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Всміхнись і знову
назвися гостем.
(Наглухо двері,
впритул фіранки).
Хай стане тихо
і раптом просто -
Найдовша вічність
живе до ранку.
А далі кава…
І босі ніжки.
Навшпиньки… Думка:
чи то востаннє?
Навіщо в мене
вселилась кішка
І серце в грудях
давно не камінь!?
Впусти…. ще трохи.
Отак пограйся.
Хай пахне довго
тобою постіль.
І знову будень
в святкове вбрався,
Замкнувши двері
за вічним гостем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285754
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
(Володі)
Обійми мене так, наче зорі що спраглі у місяця
П’ють ранкову росу, де співають осінні птахи;
Обійми мене міцно і я тобі сонце, що світиться –
Принесу у долонях для щастя на різні шляхи.
У цих вулицях із декорацій осінніх художників
Пестить душу і тіло розчинена ніжністю кров…
Обійми мене наче у небі хмарини із дощиком
Замінила дрейфуюча світом пречиста любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285477
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Коли любов торкається до скронь,
Вдаряє серце в кришталеві струни,
І поміж ліній двох чужих долонь
Виводить доля життєдайні руни.
Коли любов торкається до вуст,
Холодна сталь спалахує вогненно,
І відпускає пристрасть тятиву,
Вогнем палким пронизує рамЕно.
Коли любов торкається душі,
Із берегів виходять океани!..
І проза буднів ллється у вірші,
Коли любов приходить довгожданна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285575
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2011
Майже сповідь.
Майже тиша.
Майже голод.
Майже вийшло.
Майже осінь.
Майже правда.
Майже досі.
Майже завтра.
Майже Вебер.
Майже диво.
Майже небо.
Майже...
жила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285159
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
Посвящается Д. А.
Не верь холодным отраженьям,
Не стой у выцветших зеркал -
Вся жизнь в одном телодвиженье,
В минутном головокруженье...
Ты здесь.
............А я тебя искал.
И ждал,
.........Как первую былинку,
И верил,
...........Что ворвёшься ты,
Как стая розовых фламинго,
Как в май
............Февральская снежинка,
Как света луч
..................Из темноты;
Сквозь стены пёстрых декораций,
Сквозь пелену былых обид.
Ты научила улыбаться,
И пусть я склонен притворяться,
Но в глубине души - любить!
Дождливым утренним пунктиром,
А нет - узорами по льду,
Я за твоим беспечным миром,
Я за тобой,
..............Тобой, ранимой
..................И не разгаданной
....................................Пойду.
Мы можем быть с тобой, как дети,
И слушать,
................как дожди поют,
Мы можем просто не заметить,
Как за обветрившийся месяц
Осенний выгорел этюд...
Не верь холодным отраженьям,
Не стой у выцветших зеркал -
Вся жизнь в одном телодвиженье,
В минутном головокруженье...
Ты здесь.
............А я тебя искал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284984
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011
Туманним світанком прощається бабине літо,
Розкидавши мушлі порожні на білім піску.
Чого ж це я плачу?Мені залишаєш півсвіту,
Бо й досі ще любиш мене,ненадійну таку...
Чого ж я шукаю,простромлена наскрізь дощами,
В обтесаних скелях,закутаних в білий туман?
Мені залишаєш в квадраті віконної рами
Усміхнене сонце,що впало в нічний океан...
Мені залишаєш грайливі дзвінкі зорепади,
Розлитий по небу Чумацький осяяний Шлях...
Чого ж не знаходжу в дарунках твоїх я відради?
І роси холонуть в моїх мерехтливих очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284782
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011
Я поняла,- поэт рожден быть одиноким...
Во всех мечтаниях лелеять беспредел,
И в этой жизни нужно быть особенно жестоким,
Чтоб кто-то жить с тобою рядом захотел.
И всё вокруг вертется будет так же,
Но только он - "бесчувственный" поэт,
Напишет строки и все небо серым смажет,
Запечатлив в бумаге чей-то силуэт.
Никто не станет поучать и приклонятся,
Ведь он зубами лязгать научился сам,
И наконец он перестанет умилятся,
Когда поступком больно хлещут по глазам.
В той вечной опустевшей стороне,
Его душа найдет спокойствие однажды,
И этим поиском заняться нужно мне,
Чтоб не удариться об те же грабли дважды.
Я поняла,- поэт рожден быть одиноким...
Никто не сможет этого отнять,
Ему придётся в жизни встретиться с жестоким,
Чтоб как и я, найти себя и научиться это принимать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284677
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Мені поштою прислали,
панацею від всього,
і туди записку вклали,
що і це, без ГМО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236376
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 06.10.2011
Є безліч на теренах світу
Австралій, канад і росій,
Де сонцем чужини зігрітий,
Прижився мій брат-гречкосій.
Вчувається десь і понині,
Як з вирію птах поспіша,
Немовби в небесній долині
Ячить українська душа.
З далеких усміхнених весен,
Із сивих засніжених зим,
Історії п"яні колеса
Чумацькі котили вози.
Гуляли козацькі ватаги
Просторами диких степів.
З них кожний був гідним поваги,
Бо гніту в душі не терпів.
Носили чуби-оселедці,
Молились на шаблю й коня.
На спокій у рабському серці
Козак свою честь не міняв!
І вельми достойно повівся
Хоробрий султан Сулейман -
Проста полонянка з підлісся
За матір була для осман.
Ще й досі в турецькім народі
Тече зукраїнена кров.
Ім"я Роксолани відтоді
Безжалісний час не зборов.
Минуле - славетне і нице -
В тугому сплелося вузлі.
Плювали в народну криницю,
Бувало, невігласи злі.
Бувало що "друзі" запеклі
Чи недруги, щирі на лють,
Від помислів щирих далекі
Підступного трунку наллють.
І знов лабіринтами долі
Душа українська брела.
Ішла манівцями, поволі,
Та, врешті, дорогу знайшла!
Зобиджена, гнана і бита
Розправила в леті крило.
Нічого, що латана свита,
Аби тільки серце жило.
Аби тільки мудрості стало
Не збочити знову в путі.
Не тільки ж галушки та сало
Тримають нас в цьому житті!
Хай кожен із нас поодинці,
А краще - в тісному гурті,
Згадає, що ми - українці
І помисли наші - святі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284638
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Дихати твоїми віршами,
не пропускаючи жодного слова -
це те саме,що помирати востаннє,
знаючи, що не буде наступного відродження.
Курити твої рими,
випускаючи з вуст натхення -
це те саме, що піти до заповненої людьми церкви
й попросити за всіх прощення.
Пити твою прозу,
із сорокаградусним вмістом щирості -
це те саме, що прокинутись й пошепки
сказати світу , що готова йти до вічності.
Бути тобою і бачити зсередини,
який ти насправді, -
це те саме, що жити, кохати, літати
без крил, без підвісок - віками!
Без заборон, без законів, без рішень,
без вагань, без сумнівів, гріхів.
Бути тобою - це щось зовсім інше,
ніж я уявляла раніше.
Повір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284460
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Журавлику,пощо мою печаль
Тривожиш ти своїм плачем журливим?
Вже відзвеніло літо,мов кришталь,
Приволокли світанки срібні зливи...
Вже відбуяли пахощі садів,
На пишні крони впала позолота...
Журавлику,який щемливий спів
На тих дзвінких захмарених висотах...
І розтинає лагідне крило
Шовкову синь небесної дзвінниці,
В застигле плесо листу намело-
Дерев сумних рясної багряниці.
І мов полин печаль моя гірка,
Що той журавлик в піднебессі терпне...
І обважніла осені рука
Листком лягла на серце моє тепле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284615
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2011
Благословенна позолота дня!
Яка краса у цій ранковій тиші!
До водопою білого коня
Багряна осінь напувати вийшла.
Між гострих круч заплутався струмок,
Немов дівча грайливою косою,
І обважнілий різьблений листок,
Що заіскрився чистою росою,
Немов сльозою,в прОсвітку затерп,
Упав на ліжник вовняного моху.
І промінь сонця розітнув,мов серп,
Цю прохолоду вранішнього льоху.
Ударив запах свіжої смоли,
Немов бальзам цілющий по оскомі,
І натрусили росяних перлин
Дрімучі сосни осені за комір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284232
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Ти з’явилась неждано-негадано
У моєму нудному житті.
Скільки слів було вилито-сказано
Невідомій, жаданій, тобі.
Скільки дум-монологів просилося
До незнаного слухача,
Скільки екстрамолитов молилося.
А мене знов ніхто не стрічав.
Я сховався в личинку самотності,
Переконано зашкаруб,
Був упевнений – це на сотні літ,
Чергова з- поміж інших згуб.
Але ти мені, люба панночко,
Знов відкрила чарівний світ,
Й нетривалий тремткий полустаночок
Відтоді ув очах стоїть.
Бо насправді життя веселкове,
Цілорічно ж буяє цвіт.
Та тепер уже ти, моя світла любове,
Затулила собою світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283761
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011
Кто сказал,что женщины стареют?
Нет, не верьте,это ерунда.
С возрастом они только мудрее
И хмельнее терпкого вина.
Годы их ведь многому учили:
И любить,и верить, и прощать.
Ах,как нужно им,чтоб их любили,
Только вот не всем дано понять,
Что вино тогда имеет силу,
Тонкий вкус и нежный аромат,
Когда много лет оно томилось,
Созревало в винних погребах.
И в бутоне красивейшей розы
Нет того,что заложил Творец.
А в цветке и в лютые морозы
Красоты и нежности венец.
Вот и женским маленьким морщинам
Не затмить алмаз большой души.
Перед ней склоняются мужчины,
И трепещут,словно лист в тиши.
Не стареют женщины,поверьте,
Для мужчин,что могут их ценить,
И готовы их до самой смерти
Баловать, лелеять и любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283445
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Даремно я тобі відкрила душу,
Солодкий вітре зі смаком зірок…
В передчутті зими зірвала ружу,
Вплела її у твій рясний вінок.
Там скошені серця, як дивні квіти –
В агонії ще п`ють надії сік…
О! Їх не жаль тобі, нестримний вітре!
Бо безкінечний твій шалений вік…
Я неба напилася до нестями
Один лиш раз, а потім ти закрив
Для мене назавжди небесну браму,
А на землі немає більших див…
А на землі так холодно і пусто…
Закам`янілі на гілках зірки
Похитуються й падають нечутно,
І прямо в серці борознять дірки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283376
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 01.10.2011
...І не вторгайся в спогади мої,
Мов прохолода в теплий літній вечір!..
Колись і нам співали солов'ї,
Легкий серпанок сипався на плечі.
Колись і нам,зітхаючи услід,
П'янкі пелЮстки сипали троянди,
Світила ніч на стежку до воріт
І зорі прихиляла,мов гірлянди.
Колись і нам світанок на крилі
Ніс день погожий,сонцем обігрітий!..
...І не вторгайся в спогади мої,
Дозволь хоч трішки серцю відболіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282605
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Ти мене не впізнав під гримом,
Що наклало життя невчасно.
Надто сильно дверима гримнув,
Надто швидко все стало «ясно».
Я залишилась там, в кімнаті.
День прийдешній - новин нема.
Вже під воду пішло латаття -
Перший знак, що ось-ось зима.
Я залишилась на розпутті.
Наче й воля та раптом – клітка!
Ти під гримом не вгледів суті.
Не згадаєш вже хто я й звідки.
Депресивно якось навколо,
Безпричинно… хіба що осінь.
Я й тебе ж бо не знала толком,
То чому ж пам’ятаю й досі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282335
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Кричи. Втікай. Пручайся. Тихо стеж.
Життя твоє - справжнісінька арена.
От, тільки правда в тому, що усе ж
Увесь цей час ти думаєш про мене.
І я всміхаюсь знаючи як є:
Вже чийсь, чужий та, хай там як - «нічийний!».
Хтось з тебе поцілунки хтиві п’є,
І двері навстіж всі тобі відчинить.
Хтось підсолодить душу для краси.
(Дивись яка слухняна і смиренна).
Усе для тебе, так як ти просив!
Чому ж весь час ти думаєш про мене?
Чому ще й досі згадуєш той крок?
Весь оксамит торкань в імлі осінній…
Виходить, непомітно для обох
Ми стали у цім світі незамінні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282230
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Пиши рядками. Крок за кроком.
Все те, що було. І що є.
І хай минає рік за роком...
А ти пиши. Про те й про се.
Нехай закриють часом сльози
Холодну втому днів й ночей.
Все, що не було -буде. Може...
Лиш тільки не склепи очей...
Нехай ні настрою, ні сонця,
Ні ніжно -світлих почуттів,
Ні ворога, ні оборонця -
А ти пиши! Пиши як слід.
Бува, від сліз папір розмокне..
Чорнило плямами зійде.
І кожне слово...кожне...кожне!!
Хоча б поранить, як не вб"є.
...а зараз в моді той же "пАфос",
Ті ж "сльози-соплі", шпильки й бант.
Писати правду...А це нащо?
Хіба оцінить це магнат?...
Та всеодно мені на рамки!
В яких збудований цей світ.
Що каву п"ють із цигарками,
А до води -лимон і лід.
Така вже я -не переломиш,
Була собою й далі є.
Навряд чи вже закриють рота,
Бо знов і знов пишу́́ своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282067
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Ведіть мене через дрімучий ліс.
У променях погожого світанку
Так сонячно біліє вишиванка-
Ота,що бабця вишила колись...
Немов ручай розплЕлася коса,
Ой коси-коси,ви-дівоче щастя!
Сира мотузка в'їлася в зап'ястя,
Обмила ноги вранішня роса...
Вологий ліс сьогодні мовчазний,
Йому мій біль разючий і нестерпний...
О,як у мене в грудях серце терпне!..
Вже не зустріну теплої весни...
Вже не прийду до тебе на розмову,
Мій любий лісе,батьку,не журись,
Десь там,можливо,стрінемось колись
І у сльозах обіймемося знову.
Між гострих круч звиваються стежки:
Отут мого дитинства перші кроки
Від батьківської хати в світ широкий,
Отут мої повстанські співанкИ...
Тут журавлем увічнена криниця
І мамине барвисте вишиття
На витканому полотні життя-
Воно тепер мені щоночі сниться...
Блищить у травах батькова коса,
Холодна сталь її на сонці терпне,
Парує молоко у дзбанку тепле...
Лягла на душу спогадів роса...
Ведіть мене,совітські конвоїри,
Від подихів важких повітря згіркло
І на шинелі п'ятикутна зірка
Уп'ялася у серце диким звіром!..
Спинилися над прірвою...Аж заки-
Холодний постріл!..Кров на вишиванці...
Прощай,мій лісе!І брати-повстанці!..
На грудях розцвіли криваві маки...
Ой,маки-маки,хто це вас насіяв
Між вишиття барвистого мого?
Схилився наді мною сивий Бог,
Утер сльозу,що висікла на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282010
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Нині сонце смутне знов постукало променем в шибку,
Сколихнувши в мені ностальгічну печальну струну.
У солодких думках я промокла від щастя до нитки,
І чи збулось воно наяву, то й сама не збагну.
Мабуть, літа тепло зачепило у серці неспокій,
Наче вчора сама, – а сьогодні все зовсім не так.
Тільки сонце мені заглядає в вікно ненароком
І промінням своїм посміхається легко навзнак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273808
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 17.09.2011
Просто кохай мене сильно
Більше нічого не треба
Щастя віддай. Я вже вільна
Шлях нам обрати у небо.
Просто тримай мене ніжно
В сильних руках до несхочу
Я ж від кохання крізь стіни
Зможу пройти серед ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279138
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Він
родився
на світ
в е л и к и м!
У руці запеклася кров!
А імення,
навіки
славне,
Найлютіший хижак боров...
І не зміг.
Бо замало сили...
У народах, віках
горить!
Що нам час?
Є життя.
Без часу:
Звоював всепросторий Світ!
Мати все.
Недосяжну велич...
І трощити кістки -
удав...
Він пішов.
Як і інші.
Голим.
І
н і ч о г о
собі
не взяв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277312
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 17.09.2011
Пити,
коли добро...
Горе -
топить повинні!
Ліки завжди одні...
Люди.
Діагноз ,,дивні''.
Стада Господь -
Пастух.
Дайте трави, водиці...
Літні,
чи то малі...
Люди.
Діагноз ,,вівці''.
Маємо,
що знесем:
Доля людини варта.
Можна сягнути більш!
Люди.
Діагноз ,,втрата''
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277314
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 17.09.2011
Знаєш, чим пахне сьогоднішній вечір?
Запеченими яблуками з горіхами і гречаним медом.
Довгими фільмами, твоїм ліжком, волоссям, питаннями,
на які ти завжди віповідаєш, знизуючи плечі.
Подихом, в якому застрягло твоє міцне внутрішнє кредо:
"Найважливіші речі, насправді зовсім не речі".
Здається, що мої сни писались друїдами
на гострих скелях пером яструба...
Неважливо, де я,чи у вітальні складаю зі слів гербарій,
або ж на кухні снідаю,
таке відчуття, наче вони спостерігають за мною крізь стелю.
І якби я могла знайти вихід з цих буденних агоній у власній шафі,
то неодмінно зникла б десь в самому серці Барселони...
Але там ще досі висить кашемірове пальто і плетені шарфи,
які я вдягаю до чаю, бо він швидко холоне.
Знаєш, чим пахне сьогоднішній вечір?
Терпінням і архівом старих повідомлень...
У цих стосунках було надто багато брехні та підводних течій,
таких як гольфстрім,
коли ти писав:"Кохана, я скоро вже буду вдома..."
А насправді, ні.
Про таке швидше мовчать, ніж говорять,
але кожне твоє: "Я назавжди твій, я поряд".
Ніколи не означало, що ти був моїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277316
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 17.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2011
Проглядає печаль межи тріщин в розбитім люстерку,
Просто більше ніяк, я печалюсь хіба межи тріщин.
Ти наснився мені, так буває. А надто у спеку.
Я не снюся тобі. Бо навіщо?
Діамантиться сміх, розгортається грім у просторах,
І виспівує вітер під зорями раннього Верді,
Ти наснився мені, так буває. А надто у горах,
Я не снюся тобі. З милосердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278775
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 17.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2011
Він любив її тепле волосся
І слова її, ніжні, як квіти.
І колись йому навіть здалося,
Що не вміє її не любити.
Він дивився часом на неї,
Крадькома, щоб ніхто не побачив.
І в думках називав своєю,
Ніби щось він для неї значив.
...Вони йдуть у німім безголоссі,
Гладить теплі долоні вітер..
Він так любить її волосся
І слова її, ніжні, як квіти...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234694
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 17.09.2011
Вечори вересневі хризантемами пахнуть,
А всі ночі казкові туман покриває.
Від цілунків, під ранок, зорі в небі згасають,
В таку пору кохання я своє проводжаю.
Я тримаю за руку, ту єдину – царівну
Із якою в житті я постійно щасливий.
До якої душею, ніби пташкою, лину,
А вона завжди каже: « Я люблю тебе, милий!».
Листя осені стелить до щастя дорогу
І злітаються птахи на зимівлю в кубельце.
Хоч зима попереду викликає тривогу,
Але осені шурхіт заспокоює серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281025
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
В моїх очах зржавіли
Струни. Як тебе чекати?
Минувшину засіяв попіл мрій -
Невинні страти.
Сміялися ми прямо в очі долі,
А тепер - ридати!
Любов безкрила з вітром в полі,
Нам - по трофею, щоб не впасти.
2.08.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274590
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 17.09.2011
День осінній акордом повис
І розсипав дзвінку позолоту,
Не згрібайте рясний падолист,
Не тривожте осінню скорботу...
Не тривожте-це сльози дерев
За смарагдовим поглядом літа...
День осінній приліг,ніби лев,
На кленових обпалених вітах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280912
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Якби туман вмів вимовлять слова,
Він заволав би, мабуть, що є духу:
«Я цілу ніч кохану цілував
І, мабуть, вперше цвіркунів не слухав!».
Ми там, під небом, вище за усіх
У пристрасті, як в маренні, кружляли
До ранку… А тоді, у всій красі,
З коханою на землю тихо впали.
Зникали непомічені ніким,
Світанки шепотіли в травах «гірко»...
«Чи ти була така щаслива з ким?» -
Мовчить туман і дивиться на зірку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280846
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 17.09.2011
А ти і досі віриш у дива
Як я? І схожих десь шукаєш й досі?
О, молодість. Вона завжди права
Бо з часом переплавиться у досвід.
Нехай гіркий... Так треба! Не вини
Мене у тому, що жила як знала,
Що гримала розлючено дверми,
Не бігла крізь негоду до вокзалу.
А ти і досі віриш? Ні, мовчи!
Уже не віриш. Відпустив на волю.
І байдуже, що мерзнуть у ночі
Мої ніким не вкриті плечі голі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280833
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Там, де віти сплелися рясні
Сіра пташка завжди ночувала.
Свої пісні тривожно-сумні
Кожен вечір для мене співала.
Приспів:
Ти про осінь мені не співай,
Я ще літом п'янким не зігрілась.
Березнево-квітковий розмай
Ще живе в моїм серці несмілім.
Поки світять нам зорі ясні
Ми кохання ще можем зустріти,
То ж співай,моя пташко,пісні
Всі веселі,щоб нам не старіти.
Приспів:
Як осиплеться листя в саду,
За теплом сумуватимуть віти,
Я до тебе тоді не прийду,
Та твій спів буду в серці носити.
Приспів:
муз.О.Ігнатової
виконує К.Коваленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280794
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Моя печаль,прозірчасто-легка,
Акордом плавним віддає у скронях...
І сипле ніч зі зрібного мішка
Сріблястий пил на біле підвіконня.
Скупали в росах ніжні пелюсткИ
П'янкі жоржини,мальви зореокі,
І промінь світла дотиком легким
Навіює такий жаданий спокій...
Вже чути шурхіт свіжих сторінок-
Душа в задумі спогади гортає...
П'янкі герані свіжих пелюстОк
Насипали в моє горнятко з чаєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280068
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Я з горя перетнула океан,
Щоб дихати тобою і п'яніти.
Між нами-невідомість,як капкан,
Повисла над моїм розбитим світом...
Я вставила зінниці з кришталю,
Щоб бути трохи схожою на тебе!
Та в погляді вловила "не люблю"-
І каменем зірвалася із неба...
Я вени обривала,як дроти,
Щоб втратити зв'язок з реальним світом,
Та хтось єднав розведені мости,
І зиму обертав на тепле літо...
Я прагнула забути на вікИ
Тебе,мов звичайнісіньку пригоду!..
Та в розпачі відправила гудки,
Схвильовано затамувавши подих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279799
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Знов дороги-дороги земні,
Ці розлучниці,вмиті дощами,
Пролягли через нас.А мені
Досі пахне твоїми вустами...
Досі тисне на серці печаль
За отим безтурботним минулим,
Мов іржею,в'їдається жаль-
Пережили,проте,не забули...
Перескочили юності дні
Так зухвало і так непомітно,
Мов безсмертні!І часом мені
Твоя посмішка лагідна квітне
Орхідеями радісних днів
І солодких ночей гіацинтом!..
А довкола дороги земні
Обмотали невидимим бинтом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279558
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 15.09.2011
І проклинеш,і вирвеш,і забудеш,
Розвієш попіл спомином гірким,
По ньому знов топтатимуться люди,
Новим віршем заповнять сторінки.
А нам з тобою місця вже не буде,
Палких обітниць вицвітуть слова...
І проклинеш,і вирвеш,і забудеш,
Як і до цього інших забував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279279
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Не вирвати із серця,не забути,
Від себе не втекти,на жаль,мені,
І піниться у келиху отрута
Гіркої зради,підлості,брехні...
Гірчать слова,пронизує обман,
Лукавий погляд обпікає спину...
А дощ періщить в душу,як у дзбан,
І тихий світ мій паводок поглинув.
Важкі думки в'їдаються,мов тля,-
Не віджену навалу осоружну!..
Надворі вітер листям закружляв,
Кленовий лист закинув в мою душу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279078
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Не візьму,падолистова осінь,
Твоїх щедрих підкупних дарів,
Бо вітри табунами голосять
І шматують печаль яворів,
Обриваючи листя тендітне,
Підкидають і граються ним...
А мені,мов з гарячки,ще квітне
Веселкова усмішка весни!..
І блакитні омріяні крила
Ще ввижаються в тих небесах,
Де вже осінь свій смуток розлила...
Ще горить у бездонних очах
Теплий промінь квітучого літа!..
Знову подумки лину туди,
Де земля літнім сонцем зігріта,
Де квітують духмяні сади!
Не візьму,падолистова осінь,
Тепле золото з мертвих долонь!..
Чуєш,явір заплаканий просить
Погасити на листю вогонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278945
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Куди поділось літо з наших днів,
Рум'яне сонце,зорі пурпурові?
І на коліна падають мені
В старому сквері гілочки соснові...
Чому розтанув відгомін пташок,
Зотліла синь шовкових незабудок?
І плачуть верби,ронячи в ставок
З похмурих ранків вичавлений смуток...
Чому так легко віриться в обман
І я,вже вкотре,втягнута в аферу?
До твого серця тулиться зима,
А я за літом бігаю по скверах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278734
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 15.09.2011
То нам обом даровано цей сніг-
Такий легкий,тендітно-непорочний,
Він,наче кіт улесливий приліг
До наших ніг і лагідно муркоче!
То нам обом посипався кришталь
З небес холодних прямо у долоні!..
І сивий місяць,згорблений скрипаль,
Нам написав найкращу із симфоній!
То нам обом снувала ця зима
Тонкі пейзажі в ніжнім оксамиті!..
То я тебе придумала сама,
Лишила в казку двері привідкриті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280347
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Бывает же такое? Ну, хоть плачь!
Нас километры разделяли, годы.
И время, как озлобленный палач,
Сомненья, ожидания, непогоды…
И каждой встречи радуясь опять,
Ее мы принимали за награду!
Возможно ли друг друга потерять,
Когда душа с душой остались рядом?
Но видно так задумано судьбой -
Стены не стало, вот и все дела!
Теперь живем на улице одной,
Но между нами бездна пролегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280415
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Я буду снитись кожну ніч тобі,
Не відпущу тебе і не залишу!
П`янким нектаром виллється той біль –
Ти спив мене, як світанкову тишу.
Мене ніхто не ранив так, як ти –
Не боляче, а солодко, мрійливо…
Ти з неба кинув райдужні мости,
І простір самоцвітами засіяв.
Я маритися буду наяву,
Я дам тобі почути голос вітру,
І музику нетлінності живу –
То тінь моя сумує, тиха й світла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280566
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 15.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2011
Я забуду тебе, як помре почуття голосне;
Я забуду тебе, коли стишаться грому гармати;
Я забуду тебе, коли жайворон в небі засне,
А піснями на небі хмарини спроможуться стати.
Я забуду тебе, як дощі перестануть іти,
Коли сніг повесні просто тихо розтане без бруду
І на радіо зникнуть усі про кохання хіти, –
Я забуду тебе! Я ніколи тебе не забуду…
05.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278808
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 06.09.2011
По коліна в жалобі за втраченим,
тим , що могло не забутись, не зникнути, не зійти з колії.
Ще рано. Ще рано топитись слізьми й з незабудками
вкладатись спати.
Просити прощення за ще нескоєні гріхи.
Питома вага неминучості
у серці калатає зранку, в обід і вночі.
Лягай поспати, моя мудросте,
у мене, ось тут, на холодному плечі,
по лікті заплутаному в павутині
історій , як фабула вічності. Штамп. Назавжди.
І реквієм чутно то справа, то зліва...
По лезу без ран походжають дві ніжні руки.
А вчора лелека на даху чепурився на щастя.
На щастя забутого чи паралельного мені?
І скоса дивилась дитина,
що в сад вибігала гуляти.
Безпомічно жити,і квапитись , щоб відійти...
Презирства доволі, та тільки б життя не боятись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278346
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 04.09.2011
А зорі серпневі,як сльози,
Блищать на небесних щоках...
І чути,як схилені лози
Тріщать на холодних ставках.
І свище між лозами вітер,
Пронизливим свистом різким.
Під вікнами в сутінках квіти
Тендітні свої пелюсткИ
Нечутно,замріяно ронять,
Мов ніжні хустинки в траву,
І трави гойдають в долонях
Пелюсточку кожну живу...
І,снами сповита,природа
Не відає смутку й тривог,
А з неба по вимитих сходах
Спускається всміхнений Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276740
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 02.09.2011
Вітер дихає легко й духмяно
У відчинене навстіж вікно,
Яблуневим пахучим туманом
Затяглося небес полотно.
Що ж тим квітам так солодко спиться,
Що печаль їхня світла й легка?
Місяць,наче улеслива киця,
Що заснула на теплих руках...
І немає в цю ніч перепони
Тим таємним вибагливим снам!..
І спросоння троянда червона
Щось шепоче далеким зіркам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275524
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 02.09.2011
Не шукай мене в терпких світанках,
Вже дощі розмили ті сліди.
Знову осінь схлипує в альтанках
І жевріють полум'ям сади.
Знову сонце айвою повисло
Над гірським обпаленим хребтом...
Я тобі залишила навмисно
Краплю літа в квітці під вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272550
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 02.09.2011
Стиглою грушею котиться бабине літо
В росяні трави,закурені димом багать.
Як же я хочу хоч тінь свого щастя зустріти!..
Осінь-гуцулка блукає в Карпатах,мов тать,
Осінь-гуцулка,вдихаючи випари хвої,
Легко кружляє у вальсі під шелест беріз.
Як я боюся себе,незбагненно такої...
Міряю кроками темний розпатланий ліс.
Міряю поглядом тепле ромашкове небо:
Хмари кочують отак,впорожні,без валіз!
Їм,на відміну від нас,у дорозі не треба
Різного мотлоху,чеків,купюр або віз...
Як же я хочу такого легкого польоту!
Ех,не здавайся,маленька,будь сильною!Вір!..
Що ж ти шукаєш у відчаї,мабуть вже всоте,
Біль,перелитий з душі на зім'ятий папір?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271899
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 02.09.2011
Теракотовим листям,опалим
Осідаєш на теплі сліди.
Скільки слів ми іще не сказали,
Не вливайся в цю осінь,не йди.
Не торкайся долонь занімілих
Сивим попелом зтлілих листків!..
Відійшли наші дні,відлетіли-
Аж до розпачу й туги гіркі!..
Аж до нападів дикого болю,
Що зажерливо крутить кістки!..
Не підходь!Я тобі не дозволю
Знов діткнутись моєї руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271666
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 02.09.2011
Я могла б розказати, як ніжно цвітуть хризантеми,
Як доспів виноград – з нього вийде солодке вино…
Все-одно за вікном мерехтять незакінчені теми,
А слова, що «все добре», за мене розкриті давно.
Я могла б розказати, як сонце сідає і знає,
Що і завтра йому, наче птахові, знов у політ…
Все-одно наше літо занадто повільно минає
І забути тебе я не зможу ще тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278260
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Громом прощалось літо,
дощем…
небо - діряве сито…
і щем
в серці тремтів слізливо -
прощай…
Серце, осіннє диво
стрічай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277977
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Останній літній день...Останній день
Між трав хмільних розтанув органзою,
І пахне небо свіжою грозою,
Закашлюється громом і гуде.
Останній літній день-останній привид
Дзвінкого серпня в пишнім квітнику.
Зронила мальва пЕлюстку п'янку,
А вітер закружляв її грайливо.
Останній літній день...Легка печаль
Повисла над моїм барвистим світом...
Прощай-прощай,моє серпневе літо!
Вже осені жевріє пектораль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277939
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
В мотивах осені і біль, і сум розлуки
Солодке забуття у мареві думок.
Кружляє листопад я підставляю руки.
Кружляє листопад я сповільняю крок.
* * *
Пожовклий лист у сполохах осінніх,
Вкриває килимом доріжку у саду.
Збентежений, між золотим промінням,
Я зачаровано по осені іду.
.
Пташок прилітних в лісі вже немає,
А ніжне сонечко всміхається з –за хмар.
Строкаті барви осінь одягає,
І на окіл багряно – золотий пожар.
Клубочуться тумани по долині,
Синіє піднебесна далина,
Десь звідти линуть крики журавлині,
І всюди спокій благодать і тишина.
Замріялись берізоньки і клени,
Мотиви осені зусюди не земні.
Тендітні павутиночки повз мене,
Пливуть по небу і зникають в далині.
Милують неповторні панорами,
Немає слів, щоб передати до ладу
Казкової палітри дивні гамми.
Я зачаровано по осені іду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277957
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Забывая тебя, я сама забываюсь...
ведь с тобою едины мы были во всем.
Между строк для другой я невольно теряюсь,
свою молодость ей ты отдал как альбом.
Вспоминая ее ты, меня забывай
и не делай прошу в своей жизни закладку.
Лучше воздух душевный наружу пускай
образ мой от меня не в украдку.
Забывая твой голос все чаще молчу
и как прежде рисую по небу.
За тобою, поверь, я совсем не грущу,
просто, счастливо иду по прежнему следу.
P.S.Прошу, вибачення, в людинки, якій присвячені ці рядки...ТИ ІШНИЙ!!!ЩАСТЯ ТОБІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277610
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Журавлі так тужливо голосять,
Мов накликати хочуть біду...
На світанку розвісила осінь
Павутиння в старому саду.
І в задумі застигли тополі,
Повстромлявши у небо гілки,
І,устелені голками хвої,
Повтікали у гори стежки.
І не знаю,куди притулитись
О такій дивовижній порі!..
Мідне сонце,блакиттю сповите,
Задрімало на тихій горі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277525
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011
І
Світає. Насвистує вітер пісні.
І небо у заграві крається.
Мої не високі думки,
Повільно у вись здіймаються.
Сміється ранкова імла,
Проміння блукає в тумані,
Принишкла холодна трава,
П’ю тихо свій чай на дивані.
Летіть, відлітайте мерщій.
Думки, не лишайтесь в оселі.
Мені б у грайливому сні
Згубитись в безкрайній пустелі.
Щоб вітер гарячий в лице,
Пекучий пісок біля ніг.
І біль і печаль відійде
На серці розтане весь лід.
ІІ
Гарячий чай, погрію руки.
Думки, як вас кудись прогнати….
Відчути з вами смак розлуки.
Не чути вас, не бачити, не знати…
Стати пилинкою у світі,
У безтурботності прожити,
Щоночі закриваючи повіки –
Не плакати, не гратися – радіти…
ІІІ
Гарячий чай розіллю у нестямі,
Помітив вітер сльози на щоці…
Шмигнув крізь светра дірочки шерстяні,
Приємний холод по спині.
Заглянуло сонце в вікно,
Іще один день у думках,
Хіба йому не все одно,
Що чай захолов на руках…?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277774
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Однажды растворюсь… исчезну…
Растаю с утренним рассветом…
За синим горизонтом где-то
Мой голос станет теплым ветром
Когда я растворюсь… исчезну…
Наступит время… я исчезну…
И смутный образ мой растает
За дымкой утренних туманов.
Лишь календарь года листает
Полшага… миг… и я исчезну…
Глаза закрыв, стоять над бездной…
Душа чиста… раскрыты крылья…
Прочь все сомненья и бессилье.
Впечатав в сердце твое имя,
Звездой упасть к ногам…
исчезнуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277439
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Одаруй кохання віршем,
а я допоможу.
Ощаслив його ще більше
краснослів"ям Божим.
Підніми, наче пір"їнку,
дмухни на кресало.
Додай жаги, щоб жевріння
полум"ям заграло.
Розбуди бурхливі гами
кольорів веселки,
нотними склади рядами
в серці, як в люстерку.
І тим ключиком скрипічним,
наче катеринку,
накрути на цілу вічність
мажорну пружинку.
Занури сонливу дійсність
в тьохкаючу кварту.
подаруй коханню пісню -
воно того варте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238417
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 28.08.2011
Зорі падають в серпні
на сполохані квіти.
Плачуть миті нестерпно,
як малесенькі діти.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Зорепадами зорі падали,
ворожила ніч зіллям-звабами.
Місяць лагідно долю згадує,
соловей в саду серце радує!
З неба падають зорі -
торжество і страждання,
відблиск в росах прозорих
феєрверку кохання.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Так во ім"я любові
салютує безсмертя -
з неба падають зорі,
зорі падають в серпні.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262135
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.08.2011
Не муч мене,благаю,відпусти,
Яка в тобі нестримна дика сила!..
Я вкотре вже підпалюю мости,
Та все ніяк не випростаю крила...
Та все боюся кинутися вниз,
Щоб об каміння гостре не розбитись!..
Хто я для тебе-іграшка?Каприз?
Солодкий трунок,майже вже допитий?
Легка інтрига?Марення,авжеж?
Порожній message,кинутий в нікуди?
Отак образиш,вимучиш,підеш,
А в мене серце плавитися буде!..
А я з розпуки дертиму листи,
Метатись буду в муках по підлозі!..
Не муч мене,благаю,відпусти,
Бо я терпіти більше вже не в змозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277250
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
О, скільки ще невиплаканих слів
Зависло у повітрі сивим сумом...
Ще стільки однокрилих почуттів
Не обізвались… не зібрались в думи.
Та дякую тобі за весь той світ,
Який мені ніколи не належав,
Та впав до ніг… Хай мить! - дурманив цвіт,
Штормило щастя вільне і безмежне!
У небі журавлиний крик… чи клич…
Я дякую тобі за пізнє літо,
За ясний день і за безсонну ніч,
За ранок, теплим спогадом умитий.
Я дякую тобі за біль і щем,
За дикий мед, за смак терпкий розлуки.
Я в осені сховаюсь за дощем,
Що литиме мої солодкі муки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277290
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Через віконце дарував їй поцілунки вітерець,
І стрибнула вона вікном босоніж у росу.
Тоді побігла у сорочці полем навпростець
І думала: «Як жаль, що не потрапила в грозу.»
Сорочка дуже швидко змокла від роси,
В чорнявому волоссі красувалась квітка маку.
«Додому, мамо, зараз не вернуся, не проси!»
Було лиш холодно та дивно і не було страху.
В руках тепер тримала квіти польові,
А по щоці біжить краплина – не сльоза.
Вона згадала як колись були малі,
Та швидко спогади втікали, бо роса.
А сонечко було ще зовсім не високо.
«Я краще повернусь, поки всі сплять.»
У голову ще лізли їй думки глибокі:
«Не зможе мені місто щастя цього дать!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277139
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Різниця не в тому, чи квітень, чи вже листопад, –
Відмінність у тім, ким ви впевнено хочете стати
І страх – це не віра у диво – це кроки назад.
Ніколи не бійтесь; боятися – це не літати!
Душа, що шукає, планує, горить – золота.
В душі, де сто мрій – там насправді сади, ну і квіти…
Як добре, що в серці у кожного тліє мета
І добре, що віра у неї дозволить горіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267847
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 27.08.2011
«Скажи мені, мамо, це правда, що рай є на небі,
І щоб долетіти туди - крил дитині не треба?
Устелений сонцем, теплом і стежинкою світла,
І той хто попросить всім серцем, здійсниться молитва.»
Цілую дитину в чоло і до себе її пригортаю.
«Так, доню моя. Бог усіх береже, і про всі нужди знає.
Душа, мов кораблик, пливе по життю. Бог нас любить.
А той, в кого в серці добро – він цього не загубить».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275747
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Кому перечити? Собі?
А я - це хто?
Уже не знаю.
Свіча палає на столі,
а я поволі дим ковтаю.
На вулиці гармидер, знов.
Відсунути вікно подалі.
Сьогодні буду як "ніхто",
а далі ,хто-зна, кимось стану.
А завтра в двері ввійде день.
Поплаче в мене на колінах.
Я буду начебто "ніде".
Я буду вільна, як "людина".
Я буду плакати дощем,
кричати вітром без упину.
Мені казатимуть , що я
я.."не людина".
- Як це? Дивно...
А хто ж я? -
Пошепки скажу.
Не впізнають, не заговорять.
Померли ...всі..отак...давно.
А я живу. Здається, вкотре.
І завтра в двері ввійде ніч.
Свіча палатиме, як завди.
Кому ж перечити? Собі?
А я - це хто?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277175
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Я не знаю, чому вже не пишуться ві́рші,
Спотикаються в горлі, минають папір.
Просто все вже не так, як б́у́ло раніше,
Просто я не така і світ не такий.
Захлинаюсь думками і тихим світанком,
Забуваю потроху вже тисячі слів.
Зустрічаючи день новий кожного ранку,
Відганяю всі спогади танучих снів.
Я шукаю навпомацки стежку у небо,
Зачиняю свідомість на чорний замок.
І мені від життя вже нічого не треба,
Залишається в безвість один лише крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273609
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 05.08.2011
Не друг, не чоловік, і не коханець…
Ніхто… Ніхто! - Далекий і чужий.
Та снів моїх ти мимоволі бранець,
Хоч скарб для мене надто дорогий.
Не мій… А я твоя… На серці грати.
Тавро болюче, невигойний знак.
Але ніхто про це не буде знати,
І навіть ти. Навіщо? Краще так.
Ятриться рана і не заживає,
І кров її - корали на губах
Цілують тих, кого на мить кохають,
А потім я втікаю – дикий птах.
І знову в сон я падаю. Вмираю…
І воскресаю… і зірвусь в політ!
Стежини дикі приведуть до раю,
В який мене так не пускає світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273406
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Шановний друже!
Прошу підтримати пропозицію Літератутурної творчої спілки "ЕЛІТЕР" і продовжити традицію КП по святкуванню Дня Незалежності України."
Для цього пропонуємо створити патріотичний «Літературний Салют» із віршів, надіславши на електронну адресу Літературної творчої спілки «Елітер» (eliter@i.ua) свої вірші, присвячені Україні до 24 серпня 2011 року. Вірші будуть опубліковані на сайті www.eliter.org.ua а авторів Клубу Поезії запрошую відсвяткувати 20 річницю Незалежності України вже знайомим вам салютом поетичних феєрверків саме у день національного свята (перед назвою віршу великими буквами написати ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛЮТ)
За результатами «Салюту» буде видано альманах, умови публікації будуть узгоджені з кожним автором після формування альманаху.
Положення проекту «Свою Україну любіть…» викладено на сайті www.eliter.org.ua
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273371
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 03.08.2011
Життя проходить тихо без любові,
Красиві німфи йдуть кудись вперед,
Усе криваве тягнеться до крові,
Не нам шукать новий велосипед.
Жорстокість всюди, розпинання, кпини,
Жевріє існування надарма
І ти думками у казки полинеш,
Щоб пригасить щоденне каяття.
Та все проходить - йде кудись до біса,
Життя - квиток лише в один кінець,
Нехай всміхаються підступні лиси -
Колись і їм прийде уже капець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273254
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 03.08.2011
І не одне століття прошмигнуло так,
Не раз в безсмертя ці поети завертали...
Колись придумали в спонтанності літак,
Проте не знаєм правди як й тоді не знали.
Усе відносне, прокляте у тім житті,
Когось цікавить переборність виживання,
Хтось інших у багно кидає і в л...ні
Готовий душу забруднити в невпізнанні.
Життя відносне... Каверзність повсюди їсть
І не дає людині часто розвиватись
Й неначе на Землі ти тимчасовий гість -
Тебе ж всі хочуть на частини розламати.
І не одне століття прошмигнуло так...
Поети покладались на жертовник волі,
А війни не змінили істинних бурлак -
Такі були в нас пересічно-дикі долі...
24.07.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271771
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 02.08.2011
Глушу я душу в музиці навзнак,
В вухах навушники собі гуркочуть
І зосереджено будую власний шлях,
А тут прокуратура щось белькоче...
Життя б відкинути кудись назад,
Забрести в хащі істини, прозріння,
Навести в серці цім нарешті лад,
Бо щось воно мені в відпустку лине.
Кудись податись і спалить мости,
Зібрати щастя в подорож далеку
На тім катамарані в Гірне поплисти,
Побачить довгодзьобого лелеку.
Життя коротке - вчись нарешті жить:
Воно веселістю тобі озветься!
Полиш ті будні, з волею зійдись,
Бо світ не вічний й не такий далекий!
29.07.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272623
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 02.08.2011
Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова уже були чиїмись...
Ліна Костенко
Біда, коли вірші в тобі мовчать,
Біда, коли вони у серці причаїлись,
Лиш сльози в дикості своїй кричать -
Душа німа, а серце у висоти лине.
Невже так важко вимовить слівце,
Невже це серце швидко заскорузло?..
Життя у далечі байдужості несе
Та все у інше повертає русло.
Біда, коли збагачуєш життя -
Багатство знищить може ненароком,
А ти ідеш, вбиваючи дитя
І не засвоюєш чужі уроки...
Біда, коли вірші в тобі мовчать,
Біда, коли вони у серці причаїлись,
Лиш сльози в дикості своїй кричать -
Душа німа, а серце у висоти лине.
24.07.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271742
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 02.08.2011
Не повернутися туди-
В мою весну,теплом зігріту!
Цвітуть сади,цвітуть сади,
Але любов не родить цвіту...
І ви йдете в той пишний сад,
Рвете пелюсток повні жмені,
Як хитрий циган-конокрад
Із моїм серцем у кишені!..
І час,як вмілий фармацевт,
Для ваших ран дозує опій-
І застигає біль свинцем,
І ви п'єте ковтками спокій!..
І ви радієте один
Серед весняного розмаю!
Цвітуть сади,цвітуть сади,
А я журбою облітаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273183
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011
Ну то й що,що троянди за ніч відцвіли так раптово
Й захлинулася скрипка,урвавши тендітну струну?
І той спогад гіркий моє серце скривавлене знову
У старому саду між обдертих гілок розіпнув...
Ну то й що,що пішли ви у ніч-неприкаяний грішник-
І закрили всі двері і брами за вами вітри?
Я лишилась сама-порцелянова лялька невтішна-
Молитви шепотіти,у грудях тамуючи крик...
Ну то й що,що з дорогою вас повінчала розлука
І за ніч облетіла тополя за вами в журбі?
Всеодно я не здамся сльозам і розпачливим мукам!..
Не повірю пророцтвам безглуздим!..Лиш вам і собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272886
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 02.08.2011
***
Фотографія - спогад, який ми найпевніше лишаємо по собі для своїх близьких.
17.07.2011 року Сокаль
***
Прив'язаність може бути двох видів: проста звичка до однієї людини чи проявом любові.
16.07.2011 року Сокаль
***
Будівлі стають символами коли постійно крутяться при творенні історії, але для зруйнування цієї божественності вистачить однієї серйозної помилки людини.
16.07.2011 року Сокаль
***
Хто вбивав заради слави - той не здатен на добро.
16.07.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270845
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 19.07.2011
Свіжий ранок,прозорий,духмяний,
Стигне кава.І в росяний сад
Так повільно тече з порцеляни
Неповторно міцний аромат!..
І тремтять у повітрі гардини,
Розколихані вітром легким,
А за вікнами мокрі жоржини
Розпускають п'янкі пелюстки,
Легко струшують свіжий серпанок
В кучеряву шовкову траву.
Я вливаюсь у сонячний ранок,
Я впиваюся ним,я живу!
Я вдихаю хмільну насолоду,
Ніжні пахощі,роси,вітри,
Необмежену власну свободу,
Неймовірно ясні кольори!..
Я живу,щоб радіти природі,
Дню новому,новому життю,
Щоб при кожній щасливій нагоді
Посміхнутись,сказати "люблю"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270794
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011
Мабуть, тобі я снилася учора?
Бо я до ранку не могла заснуть.
І навіть вечір, синій і прозорий,
Мені шепнув, що снилася, мабуть.
І
тихе місто, осінню зігріте,
Все гомоніло лиш : "Засни, засни..."
Співало небо і блакитні квіти
В чиїсь вплітало безтурботні сни.
І ця прекрасна золотава осінь
Так тихо-тихо осипала лист...
А за вікном цвіли осінні роси,
І мріяв ранок. І дзвеніла вись.
Напевно, снилась. Недарма ж безсоння
Чомусь гойдало карусель весни.
І якось дивно ти сказав сьогодні,
Що вчора бачив надзвичайні сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270805
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011
Коли у ринвах
дощик захлюпоче,
закутається ранок
у туман –
я буду
цілувати Ваші очі
і обіймати
подумки за стан.
Мольфари Долю
світлу напророчать:
добірні зерна –
на родючий лан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270464
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 16.07.2011
О,як ти вмієш вдарити тим словом
Мені в обличчя,ніби батогогом!
А потім,посміхнувшиись,вдати знову,
Що начебто нічого й не було.
О,як ти вмієш бути незворушним,
Коли сльоза кислотна обпече,
І шепотіти ніжно щось на вушко,
І пригортати міцно за плече...
І цілувати палко без зупину...
А потім-відштовхнути навідріз!..
О,як ти вмієш вдарити у спину,
Гіркого слова вигостривши ніж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270241
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 15.07.2011
Вже вистигла стежка до вашої хати,бабусю,
Заплакані вікна поринули в тишу віків...
І я вже до вас тільки в спогадах світлих горнуся,
Лиш відгомін чую тих щирих і лагідних слів.
Вже осінь встелила покинутий сад падолистом
І хата в скорботі встромила у небо димар...
А я підставляю заплакані очі під вістря
Холодних дощів,що спустились з непроханих хмар.
Як часто в житті ми для рідних шкодуємо часу,
Пірнувши у вир особистих проблем чи розваг,
І будні розчавлюють нас,мов дешеву пластмасу.
Я ж так і не встигла сказати вам теплі слова...
Я стільки не встигла,я так забарилась,бабусю,
Як мало нам часу відміряв у всесвіті Бог...
І я вже до вас тільки в спогадах світлих горнуся,
Ви мій оберіг у бурхливому морі тривог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270126
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 15.07.2011
Коли буває сумно і самотньо,
Я йду до тебе,в спогадах,в думках,
Я йду до тебе,начебто з безодні,
Як свіжий день по спалених мостах.
І сиплю в трави проліски шовкові,
Іскристі роси,ніжний первоцвіт,
І з мертвих тріщин з дотиком любові
Густе зело вривається у світ!..
Я йду до тебе,боса і неспита,
Самотню душу вилити до дна,
І десь під ранок зринути,наснитись
В твоїх таємних,вимріяних снах...
І наша зустріч серце мені гріє,
Так ніжно гладить скроні і чоло...
Я йду до тебе,втрачена надіє,
А під ногами в мене-бите скло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269641
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011
Сипле літо черешні доспілі,
Мов коралі червоні до ніг.
Ароматом замріяних лілій,
Білих-білих,як вранішній сніг,
Теплий ранок приходить до хати
І нечутно сідає за стіл,
Щоб журнали старі погортати
Й переглянути кілька листів,
І попити гарячого чаю.
А десь там я щодня на столі
Серед мотлоху сум свій лишаю
І свої незліченні жалі.
Може ранок мій смуток сховає,
Може чимось зарадить мені?
Ну а він,посміхнувшись,зникає
Світлим зайчиком десь у вікні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269499
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 10.07.2011
Щоденно бігаєш шукати щастя,
Уламки волі падають до ніг,
Доволі спотикатися в напастях
І зариватися кудись в барліг.
Вже треба в світ ввірватися на волю
Та розірвати сум в новому майбутті
Життя триває раз лише. До бою
Нас кличе невідомості могутній тік!
10.07.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269544
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 10.07.2011
Ти несеш листопад у мій храм,
У весну мою свіжу й погожу...
Підкоряюся гордим вітрам,
А тобі підкоритись не можу!..
Підкоряюся диким степам,
Що розкинулись,ніби полотна!..
Я себе на поталу не дам,
Я сьогодні така безтурботна!
Я не хочу мелодій сумних
У розпачливих мареннях скрипки!..
Ну навіщо в розмаї весни
Листопад знову стукає в шибку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269380
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 10.07.2011
Минає ніч, приходить день.
Знов затихають співи солов’я.
Тебе чекаю я , тобою лиш живу,
Ти наче сонце, що зійшло – любов моя.
Світи мені, мене зігрій.
Я лиш тебе люблю, моя єдина.
Зоря моя, я весь навіки твій
Ти моя доля, любляча дружина.
Пр. При зорях я візьму тебе на руки,
Примушу місяць стежку освітити.
Тобі я, люба, подарую квіти
І буду все життя тебе любити.
Минає ніч, приходить день.
Знов затихають співи солов’я.
Тебе чекаю я , тобою лиш живу,
Ти наче сонце, що зійшло – любов моя.
Гори мені, трояндою цвіти.
Бо лиш тебе люблю, моя єдина.
Щаслива будь і все життя світи
Моя кохана, любляча дружино.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269155
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
Це місто кличе, манить без оглядки,
Шукає спосіб спокусить тебе,
Виходиш зранку на автобусну зарядку,
Щоб м'язи розім'яти об чужий хребет.
Безлюдно... Тиша... Восьму б'є годинник
І Ратуша в безрушності собі стоїть
Та пильний мер чекає звідкись звістки,
Щоб заспокоїтись хоча б на мить.
Б'є звучно восьму... Зранку свіжо, чисто,
Життя у ретардації собі спішить,
Тріпоче на деревах зелень листя,
Вражає спокоєм своїм блакить...
07.07.2011 року Львів
*(lat) Голос Львова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269118
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 08.07.2011
Старенька хато,бабина потіхо,
Давно вже всохла липа у дворі,
Лиш мертве гілля падає на стріху
І застрягає в чорнім димарі...
Старенька хато,із твого порогу
Пішов у світ мій гордий родовід!
Ти рушниками білими дорогу
Нам простелила пишно до воріт.
І провела дбайливо,наче мати,
Пустила вслід з тривогою сльозу...
А ми забули в гості повертати,
Топтати трав нескошених росу.
Топити піч,закурену димами,
Що й досі хлібом дихає у світ,
Молитись щиро перед образами,
Які колись прибив на стінах дід...
Вже не скриплять розхитані ворота,
Старий поріг не вгадує сліди...
Ой хато,хато,давніх літ скорбото,
Нема кому у храм твій увійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269198
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2011
Цей біль проймає до кісток,
Цей біль душі моїй знайомий
І я,відірваний листок,
Лечу за вітром в невідоме.
Ці вікна,що ведуть у сад,
Росою вмившись,аж голосять
І кличуть нас туди,назад-
А там лиш осінь,осінь,осінь...
А там,в покинутім саду,
Така печаль,така розпука!..
І я в багрянці тім бреду,
Горю в своїх душевних муках...
Отак і листю між гілок
В осіннім золоті згорати...
Якби ж то можна,як листок,
Від серця спогад відірвати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266009
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 07.07.2011
Та жінка,що навпроти у вікні-
Вона завжди,немов когось чекає...
Гортає доля сторінками дні,
Світанки зустрічають теплим чаєм
Її самотність.Хто вона така?
Кому дала обітницю чекання?
Її любов-вибаглива й терпка,
Була для неї перша і остання.
Та жінка,що навпроти у вікні,
Як стигла осінь,зрілістю налита,
Вона завжди всміхається мені
І посмішка її-така неспита!..
Вона не знає,що то-суєта,
Ранковий гамір,натовпи,затори...
За друга має білого кота,
Про все на світі з ним вона говорить!
А він клубочком ляже біля ніг
І щось крізь сон тихесенько муркоче...
Отак минають ранки їх сумні,
Впадаючи в глибоке русло ночі.
Гортає доля сторінками дні,
Вони ж летять-рутинні й безтурботні.
Та жінка,що навпроти у вікні...
А може то і є моя самотність?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267864
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 07.07.2011
Пригортаюсь до твого крила
Ледве теплим мідним падолистом...
Знову тиша в серце заповзла-
І урвалась музика троїста!..
І зіллялись радісні пісні
У гірке пташине голосіння...
Скільки сили й полум'я в мені!..
А складаєш іншій поклоніння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268932
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 07.07.2011
А зорі тануть кубиками льоду,
А зорі знов розсипались по склі
І щось чаклують з ночі на погоду,
І білий відлиск ронять по землі.
І я бреду незграбною ходою
В безмежно біле плетиво снігів,
Де сивий дідик трусить бородою,
Намисто розсипаючи зі снів.
Де срібний іній світиться на вітах
Старих ялинок,сосен і модрин,
І сонний місяць,маревом сповитий,
Мов зачепившись за старезний млин,
Примружив очі й сонно позіхає,
Де цілу ніч в нестоптаних снігах,
Старий мороз із тріскотом блукає,
Розвішує бурульки по дахах.
І так на серці затишно,безсніжно,
Так любо йти і дихати теплом!..
І свіжа хвоя тулиться так ніжно,
І пахне ніч морозяним Різдвом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269086
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
У нiч на Купала
Я щастя шукала,
Iз квiтiв вiночок
У хвилi пускала:
Пливи мiй вiночку,
Пливи за водою,
Я берегом швидко
Пiду за тобою.
Де милий мiй ходить
Покажеш, можливо,
Щоб з милим жили ми,
До смертi щасливо.
Пливи мiй вiночку,
Пливи за водою,
Я берегом швидко
Бiжу за тобою .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268825
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
***
Ніщо і ніхто так сильно не б'є по писку, як саме життя.
30.06.2011 року Львів
***
Людині не потрібно шукати ні в якому разі проблем - вони самі прийдуть в гості до кожної хати.
03.07.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268333
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 03.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2011
"Черновых" вариантов не бывает
Не в жизни, не в стихах и не в любви...
И каждый раз листы я вырываю
Из мимолётных томиков судьбы...
Кораблики из них я на воду спускаю
Плывите вдаль - всё прожито с лихвой...
И вместе с ними в вечность отправляю,
Что не сбылось - осталось лишь мечтой...
Вы скажете - "Как грустно и красиво..."
Я соглашусь - и тут же улыбнусь
Лишь потому, что не прошло всё мимо
Ведь я не раз к себе ёщё вернусь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267446
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 28.06.2011
Червоно-чорний прапор наді мною,
Відкинув сумніви, і вагання геть,
За Україну ми готові йти до бою,
Лунає заклик: “Воля або смерть!”
Козацька кров тече у наших жилах ,
За Батьківщину ми воюємо свою,
Зробімо все, що є у наших силах ,
Або поляжемо відважно у бою!
За кров, пролиту воїном УПА,
І за полеглого під Крутами спудея
В нерівний бій ми впевнено ступа:
Тіла загинуть – житиме ідея!
Наш подвиг не забудеться з роками,
Історію не перепише комуніст,
Не будуть більш герої ворогами –
Незламний духом націоналіст!
В ім’я Шухевича, Бандери й Коновальця
До бою йдем під стяги жовто-сині!
Згадають люди і мене, повстанця, –
Героям слава! Слава Україні!
лютий 2011 р.
́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267489
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 28.06.2011
Я спиной ощущаю взгляды -
сквозняки или солнечный лучик...
Кто-то дышит со мною рядом,
хоть вздыхают порывами тучи...
Я считаю мечты на пальцах -
кто-то их собирает в ладошки...
Только ветер седым скитальцем
разбросает листву... Понарошку...
Я вплетаю в стихи улыбку -
кто-то верит в волшебную вечность...
Исправляю свои ошибки...
Небо манит закатами в нежность...
Я не верю словам и звездам -
кто-то сказку желанием пишет...
- Неужели все так серьезно?
- Я живой только, если ты дышишь...
© Зеленоглазая, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267294
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 27.06.2011
А віриш, мені здалося -
відкинув у бік Бог п’яльця,
занурив в моє волосся
твої невагомі пальці.
твоїми вустами втішно
залишив на шкірі рани.
і те, що не стало віршем
зрослося його нитками.
слова розімкнули коло
в провалля зійшли луною,
але візерунки долі
не стали для тебе мною.
хай п’яльця знайде і вирве
орнаментів мертві квіти,
бо ти не заповнив прірви -
собою її поглибив.
я знаю, що стане гірше -
тому вчусь тримати спину.
а віриш – немає сліз вже,
лише роздирають рими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267327
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 27.06.2011
Стираю имена…
Что в памяти хранить?
Любовь мне не нужна, -
Мне некого любить.
И, на исходе сил,
Так тяжело понять,
Что мне никто не мил,
Что некого обнять.
Безрадостный закат,
Безрадостный рассвет.
Но, кто же, виноват?
Была любовь, - и нет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267293
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 27.06.2011
На землю мертвою листвою
Ложится мой прощальный стих.
Пишу дрожащею рукою
Свое последнее: «Прости…»
Я не твоей была женою
И солнцем не в твоей судьбе.
Пишу дрожащею рукою
Письмо последнее - ТЕБЕ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208520
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 27.06.2011
Я писала тобі вірші,-
Ти не знав...
А були вони - крик душі,
Шелест трав.
А були вони - шум дібров,
І гаїв,..
Тільки ти, зберегти любов
Не зумів.
Ти таємних думок моїх
Не пізнав,
А були вони - шум гаїв,
Шелест трав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198709
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 27.06.2011
По-осеннему небо хмурится,
Мы расстались: чего? зачем?..
Я иду по пустынной улице,
И мороженое ем!
Так случилось…На что тревожиться
С кем ты будешь, и я – с кем?
Не задумываясь, как сложится –
Я мороженое ем.
Нерешительный аист топчется
С колыбелькою,- воз проблем…
Мне порадоваться так хочется!-
Я мороженое ем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233277
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 27.06.2011
Це не зима ввірвалася у літо,
Це не гроза з безхмарних височин...
Це зради ніж мені у серце вбито
І я стою між натовпом - один.
Скажи, чого тобі не вистачало?
Скажи, чому?.. Та краще - промовчи.
Ще вчора сонце для обох вставало,
А нині - морок вдень, як уночі.
Ти, просто так, мене штовхаєш в прірву,
Ногами топчеш світлі почуття;
І я не знаю, як із серця вирву
Частинку віри, часточку життя...
Ідеш - іди! Іди й не озирайся.
Затисну серце - мусить перейти.
Лиш потім не шкодуй, не плач, не кайся,
Не нарікай - вже спалено мости...
17.11.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258500
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 27.06.2011
Одного дня дівча повірить в диво, в повіках заблищать краплини радості,
Без сумніву, вона така щаслива, і в світі вже такої більш не знайдеться.
Загляне в сон відкритим ніжним променем, крізь ранок мальовничої чарівності,
І усміхом незмушеним, нескованим, на крок підійде вдосвіта до зрілості.
І ось дівча стоїть - в руках з кинжалами, від болю ними кволо прикриваючись,
Із спогадами теплими, недавніми, відбитки слів у мороці ховаючи.
Ця дівчина тепер з вітрами сильними зрівняється у мужній неприступності,
Щоб в небо – з неполаманими крилами, щоб в темряву – без натяку байдужості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266932
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 26.06.2011
Мою чорну сорочку пестиш руками,
І кожен ґудзик поглядом обводиш,
І керувати намагаєшся думками,
І сам мене із розуму ти зводиш...
Там мереживо під сорочкою. Знаєш?..
Застели нашу постіль бажанням.
Мов на струнах, моїм тілом граєш,
Наповняючи мене знов коханням.
Поцілунками тіло ніжно вкриваєм,
Мов заховати бажання це хочем,
Та воно таке сильне й безкрає.
Зваба серце і мозок лоскоче...
Мереживом малюй узори у мені
Й лунатимуть салюти і паради.
Розкидано все зайве буде... і
Сорочка чорна буде поза кадром.
2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266781
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 26.06.2011
Ти мене не допий, я щось більше, ніж чашечка чаю,
Ти мене не забудь, коли сонце встає за вікном…
Цю кімнату без тебе я з румбою – так, повінчаю!
Та розлуку з тобою не стану поїти вином.
Я не рибка твоя золота… я не казка… Я срібна!
Всі бажання здійснити не можу, та можу одне
(І хоч я учениця у тебе, можливо, не здібна):
Я тобі подарую кохання, святе, неземне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263501
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 21.06.2011
Сухим дощем упала невідомість,
Поглинулась землею мертвих мрій.
Жаркі вітри розпилюють свідомість
З її пилин здіймають буревій.
Мовчить душа, заслонена промінням
Холодних зір. Заріс Чумацький шлях
Колючим і отруєним корінням.
В руїнах місяць завмирає... Крах…
Замкнулись в лабіринті всі маршрути,
Де серце в небо падало з землі,
І простору блукань не осягнути –
Вся правда переплуталась в імлі.
Ця північ стала вічністю поразок,
Німих страхів і прикрих помилок.
Мовчить душа. Не бачить. І не знає,
Куди веде, мабуть, останній крок?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265954
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 20.06.2011
Хто не відчув землі - не знає неба,
хто дня не знав, не зрозуміє ніч.
А хто не мав кохання біля себе,
не знає всіх можливих протиріч..
Любов свята, та часом ранить серце
І в той же час - життєвий оберіг..
Для когось з нас кохання цілий всесвіт,
для когось прірва попри самих ніг.
У час коли проснеться зірка рання
у прірву ту уважно подивись..
Там рай чи пекло? Ні!! Там вир кохання!
Стрибай у нього, щоб злетіти ввись..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106087736
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Я дякую тобі за нині,
за те, що в серці є вогонь,
уста твої з калини-журавлини,
за ніжність і тепло долонь,
за посмішку твою, за очі,
за всі безсонні дні і ночі,
за те, що увійшла в життя моє
і просто: лиш за те, що є...
10.12.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235143
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 18.06.2011
Біля ставкової загати
Серед покошених отав
Цвіли в очах твоїх агати
І їх промінчик лоскотав.
Довкіл все повнилось тобою,
І луки пахли, як вуста.
Ти пригорнулась під вербою -
І смілим я, і ніжним став.
І щось нас вразило -
незнане,
Таке велике, неземне...
Ще я не смів сказать: "Кохана!"
І ти не звала так мене.
Але в твоїх тужавих персах
Уже тіснилися громи...
В коханні не були ми перші,
Але любили вперше ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264591
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Черемховий безум - розлита есенція травня -
І спокій отруїть, і вкине в гарячий нестрим,
І вродить між нами і зустрічі, і розставання,
Незнані багатства своїх і чужих палестин.
Осанна цвітінню! Ми бджоли його злотокрилі,
Розбуджені,
збуджені,
раді весняному дню,
Сьогодні з тобою планету Кохання відкрили,
З тобою сьогодні вступили в новітню рідню.
Черемховий безум - вулкан почуттів у природи.
Черемховий безум - і ми у вулкані отім,
Розчулені цвітом, безумству не кажемо "годі!",
Хоч вічність минула й дерева давно в золотім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264323
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Темнавий сад, глухий, забутий,
В тінистій сутені дріма.
Тиш заворожена, німа,
Наллята у прозорий бутель
Її нам виніс добрий гном,
Щоб утішались, як вином.
У цім величнім вертограді
Побачиш не дерева - храм.
Де нишкне суєта і гам,
Де подорожнім завжди раді,
Де втома і душевний щем
Тихцем розтануть під кущем.
Приходь сюди, немов додому,
Приходь о будь-якій порі -
Затишно вдень і при зорі
І літньому, і молодому,
Бо тут спокоєм обніма
Тиш заворожена, німа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264151
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Із снів кольорових приходиш, ласкавко, до мене -
І вже не самотньо на білому світі з цих пір.
У морі зеленім, у білому цвіті ромена
Чекаю на тебе і буду чекати, повір.
Не станеш баритись - огорне сподіване диво
І долі схололі огорне незнане тепло.
То, може, планида уже й не така вередлива,
Бо все відворотнє у тартар навіки стекло.
Щодня тебе жду, виглядаю на битій дорозі,
І рветься кохання із серця на білім коні.
А ти в оцих снах - наче свято дзвінке на порозі -
Всміхаєшся радо мені одному лиш, мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263781
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Як присяде сонечко на рудім горбі -
Забринить сопілочка в золотій вербі.
Саморобна, з гілочки, вже й неголосна -
Парубоцтво дідове, дідова весна.
Хай вона - із гілочки, хай - із комиша,
Та в нехитрій музиці ой яка ж душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263002
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Не срывай вуаль с моего сердца:
Много ран там, боли и потерь.
Просто посади и дай согреться -
Этого достаточно теперь.
Не целуй уставшие ладони,
Не срывай перчаток с моих рук.
Лучше поиграй на саксофоне,
Нежно завораживая слух.
Потуши торжественные свечи,
Лунный свет оставь только вдали...
И накинь платок на мои плечи,
Взглядом приласкай и обними.
Не бросай к ногам моим подарки -
Их не окупить мне никогда.
Не купай в речах любовных, жарких...
Мне сегодня ближе тишина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265693
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2011
Дерева обтяжені снігом,
Дороги зима завіва.
Змарніла, спустошена світом,
У полі гуляє душа.
Насичена, дивна, примхлива
Танцює під віхоли свист.
Невпевнена, дика, вразлива,
Без голосу, зору і ніг.
Сама, одинока, самотня,
Загублена кимось в снігах.
Байдужа до світу, потворна
Співає в зими на очах.
Нікого…Безмежжя…Безликість…
Сарказм на «красиве» життя.
Духовний занепад і ницість.
Кому ти належиш, чия?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265622
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 17.06.2011
В давно погасших фонарях,
В почтовых ящиках без дверок
И в старых, кинутых дворах,
И на поблекших грязных стенах...
По мостовым где эхо спит,
Где уж давно не ходят люди,
Где лист к окшечку прилип,
И солнце никого не будит...
Там словно в стареньком кино
Без цвета, шораха и звука
Мне ясно видится оно,
Лицо потерянного друга...
Что в детстве рядом был всегда.
И словно братом мне считался...
Его улыбка и глаза...,
В которых мир весь отражался...
Прошли года, седин полно,
Давно застроена округа...
Но неизменно лишь оно –
Лицо потерянного друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265430
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 17.06.2011
У ніжності була своя печаль,
Закоцінілі і слова і рухи,
Як добре, що мене ніхто не слуха,
А може і не добре, просто жаль.
Мені колись хотілось сотні слів,
Напхати ними в одязі кишені,
А залишилися одні маленькі жмені,
І ті не реченням були, скоріше спів,
Я втримати хотіла сотні слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265364
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Мокрі, зморені блискавка з громом
Заглядають до кожного в гості.
Вони бачать щасливих нас вдома
І лиш заздрять спокусливій млості,
Що бентежить душу дівочу
І звиватись змушує тіло.
Моя грішниця ночі лоскоче
Частим диханням й стогоном вміло.
Ці мурашки не вміють брехати,
Ця волога ніч із грозою
Не дає двом закоханим спати -
Аплодує дощем нам з тобою.
Її плечі - плечі богині,
Її піт - родом із Раю.
Мені тепло так, наче нині,
Ще живий, ще люблю й обіймаю.
За любов і за ніч розплатились
Ми обоє сповн́а і без ж́алю,
Лише шкода, що швидко скінчилась
Ця гроза під девізом - Кохаю!
14.06.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265135
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Які ж нудні ті правила, світом впорядковані:
«Підрізати, підправити і втиснути в стандарт!»
І всі мов з однієї картинки намальовані.
Немає многокутників – суцільний скрізь квадрат.
Зав’яжем ротик вузликом, мріємо тихесенько.
І так вже любо родичам за нами споглядать –
Які ж бо ми слухняні, які ж бо ми гарнесенькі!
І все нам передречено в найближчі років п’ять.
До біса тії правила, світом впорядковані.
Не буду я квадратом, хоч якби не крути.
Одним лиш многокутникам крила подаровані.
Лише вони спроможні щось дивне віднайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264476
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011
Теплим вітром... торкаючись вуст
Мов пір'їнка лоскочучи шию
Ніжно... ніжно... немов на яву
Я до тебе торкнуся у мріях
Ясним місяцем серед ночі
Крізь хмарини усі і тумани
Я тобі подивлюся в очі
І світанком вітатимусь рано
Шоколадом гарячим в чашці
Поцілую... зігрію, розбещу
Ти мій гріх... і спокуса найтяжча
Не стрічав я гарніших тебе ще
Мрії всі заплелись у рядки
Руки мене не слухають... пишуть...
Без табу - на листок всі думки
Все одно всі про тебе лише
Крізь твій подих запахом квітів
Проберусь у твою я свідомість
Стану самим щасливим на світі
Якщо ти посміхнешся натомість
І мов перша краплина дощу
У волоссі твоїм заблукаю
Погляд злОвлю і не відпущу
З мрій своїх... заборонено... каюсь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264477
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2011
У мене й сумінівів нема -
Ти цих рядків не прочитаєш.
Чи вже між нами є стіна?
Чи ти на думці іншу маєш?
Та ніби ні. Все майже добре.
Це літо. Сонце і теплО.
Насниться знов вечірнє море...
А зранку - ніби й не було...
Пахуча кава. М\"ятний ранок.
І стиглий вечір на губах.
В твою потрапила приманку
На свій же ризик і на страх...
...Ми дуже різні. В тебе мрії.
А в мене різьблене життя.
Не полишаю я надії,
А тебе дУмки - майбуття.
Я прокидаюсь - ти ще сонний.
Ти -каву, Я -зелений чай.
Ти можеш цілий день голодний,
А я не можу так ніяк)
Я хочу зАвжди знати правду:
З ким, де ти, що і як.
І кожна дівчина -принада,
Що посягла на блиск в очах...
Ти ж хочеш, щоб тебе впустила
В свій дім, у серце, у думки...
Та всюди! Щоб вже й тут відкрила
Всі заборони і замки!
Я так не можу!так не можу!
Я хочу дихати життям...
Та не прив\"язуй міцно,прошу!,
А то порву мотузки в прах!...
Не знаю. Може я буваю
Різка занадто. Може й зла.
Не всім я серце відкриваю,
І багатьом вже допекла)
***
Та я не хочу знов страждати
Від збайдужілих почуттів.
А тОму не спішу віддати
Тобі усе, що б не схотів!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263976
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011
Давай не будем поспішати
В тенета віртуальності,
Нас так об’єднує багато
У площині реальності.
Нам хочеться цих поцілунків
Аж д́о запомор́очення
Який тенет, його лаштунки
Це віртуальні збочення.
Ти вся собою у натурі
Не інтернет з гримасою,
А букви на клавіатурі
Лиш віддають пластмасою.
Твої неперезрілі форми
Так збуджують фантазії,
А монітора рамка чорна -
Квадрат для евтаназії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263974
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011
Під цвітом яблуневим у місячнії ночі
За руки трималися наші серця,
Немов уперше твої прекрасні очі
І десь далеко денна метушня.
В полотнах неба жили картини,
Блукало двоє думок у них
Злетіли ми, з`явились крила...
А буревій давно вже стих.
Ми бігли небом і ось дві зорі
Зіткнулись раптом. І позагорались.
А нотний стан записував пісні
Тоді коханням все те називалось!
Дивилась в вічі довго, так б завжди!
Навіки полетіла я б в той всесвіт,
Де запалилось і блукає "ми",
Солодка ніжна тиха безвість.
Два янголи сиділи поруч нас
І крилами від світу захищали.
Зігріли душі, зупинили час,
Взялись за руки і не відпускали...
Не відпускали нас від світла і сузір`ї,
Що недавали тінню просто стати
І міліон щоденних слів і мрій
Відчули, що таке Кохати!
Любомиру К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263992
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2011
Мова народу , як замкові мури,
Завше рятує з навал і облог ,
Орд словоблуддя , нашестя халтури,
Чиста, як небо, вічна, як Бог.
Згине народ у безмовних обіймах,
Суржиком ниви засмітиться суть.
Друзі мої, слово батьківське сіймо,
Душі рятуймо з німотних окуть .
Мова народу – це шелест тополі
Спів солов’їний , клектання лелек,
Човен , що хвильки гойдають прозорі,
Сни, що стартують в ракетах смерек .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263035
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Ще зозулі щастя не кували,
Не п'янили ночі солов'ї,
А твій голос запахом конвалій
Всі клітинки пронизав мої.
Переповнив ніжністю і млостю,
Що й душа затерпла - розцвіла.
І не знав я, що сказати гостю,-
З уст лилася чарівлива мла.
І було так гарно, як ніколи,
І здавалось, що змінився світ,
А всього лиш стрілись біля школи
І сказала ти мені: "Привіт!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262185
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Всё когда-то спешит повториться.
Всё как прежде и в этих веках.
В руки гадит паскуда синица.
А журавль где-то там в облаках.
Вновь летают стенанья в эфире,
Общий тезис которых таков.
Нам побольше бы гениев в мире,
Но рождает земля дураков. *
Стрелки, Басковы, Аллы, Серёжи -
Озверев нагло рвутся в эфир,
И глядят их гламурные рожи,
С телевизоров в недра квартир.
И ни дня без войны не проходит.
За идеи, за нефть и богов.
Вновь телец золотой верховодит,
Кровь стекает с развилок рогов.
За наличность мы продали души -
Приравняли к товарам людей.
Беспричинная ненависть душит,
Бьёт засилье враждебных идей.
Но великой своей, не имеем.
И затянет царёк-бюрократ,
Нам на робко подставленной шее,
Свой декрет, как пеньковый канат.
Нам не видно ни дна, ни просвета.
Колдуны утешают народ :
«Будем мы впереди всей планеты,
Поднатужься Россия, вперед»
Браконьеры зенитками мочат,
Журавлей и синиц заодно.
Властолюбцы Россию морочат,
Поднатужилась …… вышло оно**
* имелся в виду более народный вариант
** ну тут понятно, оно всегда выходит когда поднатужишься
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261740
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Лише краса врятує біснуватий світ,
Лише вона провадить нас в безсмертя,
Лише вона готує найміцніший моноліт,
Лише вона спокуслива й відверта.
Краса - це вічний генератор для ідей,
Життєвий путівник в щоденнім герці...
Часами маска розуму в підступності людей
Чи рана борозенна у могутнім серці.
28.05.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262111
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Життя людське - в банальності трьох слів,
Проте ніхто ще не придумав кращих.
Напевно Бог навіки нам велів
Любити і кохати добрих і пропащих.
Життя людське - в банальності трьох слів,
Проте банальність ця звеличується часом
Із нею кожен з нас не раз дружив
І плив заради мрії навіть брасом.
Тому слова ці пильно бережім,
Із ними хуги подолаймо і запеклі війни
Життя одне - піднесено любім
Своїх колег, коханих, друзів, рідних.
27.05.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261982
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Пелюстками троянд застелю плечі синього неба,
захоплю ясну зірку в долоні за хвіст...
і напевне для щастя вже більше нічого не треба,
лише мрії, і долі,танцюючи твіст
Поскладаю,мов дзеркало,в долю піщинки любові,
вкрию світлом і сонцем свій шлях
Глянь,всміхнись,як легко- горять почуття веселкові
і так радісно-весело так))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261478
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 25.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2011
Маленькі хлопчики й дівчата
У вишиваночках співають
І щастя й долі так завзято
У Бога молять і благають.
Вони- маленькі українці
І хочуть ,щоби край їх милий
Не знищили ще раз чужинці,
А їхню мову не зганьбили.
Вони так люблять маму й тата,
І вчительку, що їх навчала,
Й не хочуть, щоб чужі солдати
Їх знов по тюрмах мордували.
Вони чужих гербів не хочуть,
Ні прапори, чужі святині,
Бо в них є тризуб їх праотчий,
І жовто-сині рідні стяги.
Тож, дай їм, Боже, добру долю,
Відверни біди, вражі змови,
Щоб не топтали вже ніколи
Чужинці край їх, стяг і мову
16.05.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261088
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 22.05.2011
Двісті років – це досить багато,
Двісті гривень, а що за них купиш?
Двісті квіток, для жінки це свято,
Двісті верств подолати ти мусиш.
Двісті кроків малого – це шлях,
Двісті метрів у глиб – глибина.
Двісті метрів у прірву - це жах,
Двісті білих ниток – сивина.
Двісті днів, я у клубі прожив,
Двісті муз, я із ними дружив.
Двісті друзів в житті я зустрів,
Ну, а щастя – це двісті віршів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260914
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 22.05.2011
Мне сегодня снились незабудки
голубые, с зёрнышком внутри.
Голубого много-много, будто
море из цветов и мы… одни.
Мы идём по морю, как по суше,
не плескаясь, не гоня волну.
Рой из бабочек, стрекоз и мушек
норовит в сем море утонуть.
Не одни... а с кем?..
Всё верно, милый.
Приврала про них я, извини…
Только в незабудковой картине
мы и с ними, будто бы одни.
Да и без порханий, и жужжаний,
и сверканий крылышек стрекоз
не полны мои воспоминанья -
то бишь сон искусственен насквозь.
Да, не сон.
А как ты догадался?
Ведь вчера на разных облаках
мы летали, даже оказавшись
ко всему на разных небесах.
Пусть не сон.
Но я бы не призналась…
На меня настроил свой портал?
Просто видел, что я улыбалась,
и то море тоже вспоминал?..
21мая 2011г. г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260858
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Жизнь танцует в ритме вальса.
Раз, два, три и разворот.
Что стоишь? Танцуй не парься,
Раз, два, три и жизнь пройдёт.
Забывает быль и небыль,
Равнодушный метроном.
Разделив как крошки хлеба,
Свет и сумрак за углом.
Нашей жизни повороты -
Раз, два, три и ты дурак.
Плачут флейты и фаготы,
Скрипки пилят полумрак.
Полусвет преддверье мрака,
Раз, два, три и ты в гробу.
Что стоишь? Танцуй собака!
Иль потащат на горбу.
Хочешь жить умей вертеться
Жалость нынче не в чести
Жить мешает? Вырви сердце,
И держи его в горсти.
Раз, два, три, какая жалость
Нет друзей? Так это блажь.
Взял бутылку, выпил малость,
И опять поймал кураж.
Но от этих поворотов,
Не танцуется уже,
Слышишь совесть? Есть работа,
На последнем вираже.
И во храмах плачут свечи,
Кап да кап на аналой.
Вальс с тобой танцует Вечность….
Сделай милость – будь собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260900
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Моєї пам’яті провина
То мила ти
На все життя одна єдина
На всі світи
На всі минулі та прийдешні
Роди й віки
Хоч ява серцю підло бреше
Що навпаки
Душа втішаннями скупими
Болить зело
Пройшли літа минули зими
Як не було
А ти мов німб над головою
Душі яса
У мрію кличеш за собою
Під небеса
Де спомин гніт щемкий відкине
І милий Бог
Зів’є гніздечко голубине
Для нас обох
21.05.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260898
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Цикл "Київські пороги"
Розкинувсь Київ на просторі береги,
Дніпро у море Чорнеє несеться...
Хрещатик, Незалежність вміють берегти
Безсмертну пам'ять, що в майбутності озветься.
Сідає сонце вперто за вікном,
А Олімпійський вже лягає спати,
Готель лиш "Президент" вечеряє, а сон
Готовий всіх нарешті привітати.
Та річка далі в безконечності гуде,
Життя так мчиться знову до світанку...
Вечірній перехожий здалеку бреде...
Чекає світ повільно того ранку.
19.05.2011 року Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260896
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Вона прийшла -
хвилина у хвилину:
достигле небо
репнуло від слів.
А теплий дощ,
слухняний, мов дитина,
мене за руку
босоного вів.
Ми раювали -
мокрі і щасливі.
Друзяка - вітер
цвітом лопотів.
...Я так хотів,
аби безумству зливи
зі мною,
поруч,
ангел Ваш радів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260889
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2011
То смішна затія,
То бездонна туга...
Нерозумно, серце,
Так любити друга.
Без вінків і втіхи
В некупальські ночі,
Жалю мій далекий,
Що ти напророчив?
- Я чекав, щоб вийшла
Біла королева
В оксамиті ночі
Під сузір'я лева.
- Що тобі принести,
Рідна, в подарунок?
- Тільки теплий дотик
Золотого руна.
- Як на руно станеш,
Що захочеш в нього?
- Безум мій останній:
Лиш тебе одного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260150
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Дорога эта была боковая,
Там транспорт редко проезжал,
У рытвинах и ямах, вся рябая,
Асфальт из трещин весь лежал.
И в этом каламбуре непотребства,
У щелях гравия, колючего, смолы,
Расцвёл цветок. Куда от жизни деться?
Весной пролез, наперекор судьбы.
Он был нежней от радужного цвета,
Он был задорней, энергичней и милей
И отличался от собратьев светом,
Что жили на обочине, левей.
Судачили о нём, и тут, и там:
«Ты, что не знаешь, где цветы растут?
Ты ненормальный, стыд и срам!
И всё плохое о тебе не врут!»
В ответ лилась улыбка безмятежно,
Не понимал он все пророчества судьбы,
Ведь солнце грело лепестки так нежно,
Баюкала мелодия весны.
Тут вдруг раздался грохот неимоверный,
Со всех сторон наехали они!
И с ними всеми трактор тяжеленный,
Лопаты, кирки, сапоги…
И смех с обочины собратьев…
Наверно, это всё! Как глупо, жаль!
Зама́́́х рабочего некстати!
О, бог, ты мой! Какая боль...
Темно и тихо. Очень тихо!
И снова жуткая по клеткам боль!
Последние страницы пишет книга,
А я играю эту роль.
Мой лепесток расправился, тяжёлый,
Всё не напьюсь живой воды,
Какой-то птичий голос, новый,
Смех детский, капельки росы…
Рабочего дочурка поливает,
Смеётся, радуется мне,
Ты не поверишь, так бывает!
В раю? А может на земле?
А где ж соседи, разные цветы,
С обочины безумная ватага?
«Смотрите, вот он я, а вы?»
Под тяжестью смолы и тротуара…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260157
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Лає жінка чоловіка: «Я варю і шию,
І з дітьми сама гуляю,і підлогу мию.
Цілий день кручусь,мов білка,щоб дати вам раду,
Скільки можна вже дивитись ту Верховну Раду?
Невже тобі не набридло слухати,як брешуть,
Як зберуться,тільки й знають:язиками чешуть.
Повернувсь Іван до жінки: «Не кричи,Марійко,
Бо я страх люблю дивитись депутатські бійки.
Де ти бачила,щоб в залі, так,без рукавиці,
Можна було зацідити запросто по пиці?
Або все довкола себе безкарно трощити?
Скільки б треба було грошей за це заплатити!
А які псують костюми,модні,дорогі,
Коли б знала ти їх ціну,плакала б три дні.
В тебе,люба,інтереси дуже дріб’язкові,
А там люди насмерть б’ються за посади нові.
Я б і сам за їх зарплату побив,кого хочеш,
А ти мені дорікаєш,як та курка квокчеш.
Хоч сама прекрасно знаєш,що й тебе люблю.
Як сьогодні не поб’ються,все що хоч зроблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260155
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Політичні передачі
Жінка завжди слуха,
Хоч від них болять вже в неї
І очі, і вуха.
Серце гупа, як граната,
Голова, мов гиря.
І чому це депутатам
Не живеться в мирі?
Ніби все вже поділили.
Всі такі багаті.
А гризуться між собою,
Як коти у хаті.
Розібратись неможливо,
Хто із них там правий.
Всі одягнені красиво,
І брешуть на славу.
-Якби в мене,- жінка дума,
Було стільки грошей,
Скільки б я могла зробити
Справ дуже хороших.
Мене б навіть після смерті
Люди пам’ятали.
А не так, як я ось зараз,
На екран плювали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260154
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2011
Не хочу жити в клітці золотій,
Мені достатньо спокою для серця,
Шматочок хліба і води з відерця,
Ковточок волі, жмут простих надій.
А починалося все з погляду колись,
Від поцілунків дихати незмога.
І вибрана на двох одна дорога,
Ніхто тоді й не думав розійтись.
Тепер неначе хтось нас підмінив,
Все ніби є, та злагоди бракує.
І більше пара птахів не воркує,
Своє гніздечко голуб залишив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259900
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 16.05.2011
***
Часами приходиться прикидатися останнім дурнем та невігласом, щоб виявити підступних та лукавих людей.
15.05.2011 року Львів
***
Світ занадто жорстокий та суворий до надто м'яких та романтичних людей.
15.05.2011 року Львів
***
Живучи в певному суспільстві, серед певних людей, не завжди помічаєш, як починаєш грати за чиїмись правилами.
15.05.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259821
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 16.05.2011
Я, возможно, когда-нибудь справлюсь и думать начну,
Что все это и так не имеет малейшего смысла…
Я хочу быть с тобой! – Долгожданную встретить весну, –
Вместо этого только зима над судьбою повисла.
В твоем сердце их не сосчитать: ни замков, – даже врат;
Я хочу быть в тебе! – а не «сбоку», тем более «между»…
Мои тихие чувства к тебе безответно горят,
Твои бурные страсти к другому питают надежду.
14.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259838
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 16.05.2011
Страх це тінь. Чим ближче підходиш – тим меншою вона стає.
Я уже не боюсь з головою поринути в мрії
Скласти з пазлів мозаїку кольорової фрески
Адже віра породжує здійснення всесвітом дива
І не просить у Тебе оплати у вигляді внесків
Я уже не боюсь із думками забути про всесвіт,
Дарувати кохання у віршах і мріях казкових,
Прийде весна чарівна, а з нею- розкішні сонети
Засяє світло любові, що пахне мрійливим бузком
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259628
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Проснися, Запоріжжя!
Славний край!
Просніться, люди,
Що ми натворили?
Де ти, козаче,
Велетне Мамай?
Ми ката піднімаєм
Із могили!
І мало піднімаєм -
На граніт
Возносим миром
Під гучні литаври.
О, Господи,
Куди ступає світ?
Кому в злиденності
Готові вішать лаври?!
В краях, де наші
Славні козаки
Вкраїну боронили
Споконвіку,
Ожили знову
Враз = большевики=,
Ославивши Дніпро,
Могучу ріку.
Ославивши
І місто чарівне,
І Хортицю славетну,
І дух предків.
Холодний піт
Не котиться - пливе,
В повітрі знову
Чути запах смерті!
Невже у наших жилах
Вмерла кров,
Невже рукам
Не шаблі, а кайдани?
Де дух козацький,
Пісня із дібров?
Невже прозріння
Нас так й не дістане?!
Невже нас знов
Ланцами прикують
В чужі галери
З ізголовям ката
Й гребти заставлять
В ту безславну путь,
В, буями відмежований,
Фарватер?
Просніться!
Схаменіться накінець!
Щоб наші діти
Потім не сказали:
«Тут був колись
Козаччини вінець!...
Але батьки до нас
Її продали!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187963
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 14.05.2011
Запоріжжя моє.
Тут моє містечко, тут моє кохання,
Тут серденько миле, полюбляє зрання,
Місто Запоріжжя, доля та пороги,
Місто де козацька вольниця жива.
Це все Батьківщина - країна що мила,
Дніпро наш священний - віра,надія,любов
І вольниця сниця і конями мчиться,
Життя та кохання вертається знов.
Козаченько, запоріжці,як вас не любити,
Доля ваша, слава наша, іншу загубити,
Щиро треба захищати мати Україну,
Щиро треба полюбляти нашу Батьківщину.
Живи Батьківщина та місто що миле,
І край наш козацький - віра,надія,любов,
Хай вольниця сниться і конями мчиться,
За пороги фортуна, твоя і моя.
Люба моя люба, дівчинка рідненька,
Воля, моя доля, мати вже старенька,
Я тебе кохаю, серденько ще б”ється,
А на край дорозі цвіт барвінок в”ється.
Це все Батьківщина - країна що мила,
Дніпро наш священний-віра,надія,любов,
І вольниця сниця і конями мчиться
Життя та кохання вертається знов.
Б.В.С. лто 2005 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11336
дата надходження 14.02.2006
дата закладки 14.05.2011
Nie zawsze to, czym wiecznie marzył
Przychodzi w świat od razu prosto tak
Nie zawsze uśmiech odźwierciedla się na twarzy
Ja jestem sam nawiecznie jedynak
Naporne miasto, światła samochodów
I żywy duch epoki prosto nas,
A ciągła zmiana miejsca i zawodów
Zabija czułość i rujnuje czas.
Andrzej JARYJ 27.02.2011 r. Lwów
ПЕРЕКЛАД
Не завжди те, чим вічно марив,
Приходить в світ відразу просто так,
Не завжди усмішку свою піарив –
Я є один - постійно одинак
Гугнява міста, фарний слід автівок,
І дух епохи суне все на нас,
Постійність змін професій та домівок
Вбивають відчуття, руйнують час.
27.02.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243886
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 14.05.2011
To życie często idzie tuż do zmierzchu,
Cudownie pada więc do moich nóg.
Ja zawsze wybierałem się do wierzchu
Zobaczyć swój kolejny cud.
I nie wiedziałem o współczesnym życiu -
Niewierna droga niszczy każdy raz,
Jesteśmy ciągle pod widocznym biczem -
Zepsutość ta panuje pośród nas.
02.05.2011 roku Sokal
Життя так часто котиться на захід,
Граційно падає мені до ніг,
Завжди я вибирався на вершини раді,
Щоб знову чудо бачити я міг.
Однак нічого я не знав про сьогочасність,
Поганий шлях нас нищить повсякчас
І явний бич навис такий відважний -
Зіпсутість та панує серед нас.
02.05.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258290
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Czy lepiej, żeby tu ciemność panowała?
I jesień żeby w deszczu tu nie grała?
Innego kogoś żeby ona całowała?
Czy lepiej, żeby nie przeżywać najdziwnych snów?
Nie mówić najpiękniejszych słów?
I nie zaczynać główną grę?
Czy lepiej zabić miłość do jej początku?
Nie rozumiejąc siebie, biec bez rozsądku?
Сzy godne śmierci takie głupie życie,
Co nie może w mgnienie ulotnić się?
01-03.VIII.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204954
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 14.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2011
У війнах обертається Земля,
Несе страждання,горе,біль і муки.
Голосить над своїм малим дитям
Нещасна мати,заломивши руки.
А десь далеко,де земля в квіту
І сонечко ясне,і день погідний,
Новонароджене на смітнику,
Дитя вмирає,мамі непотрібне.
Яке ж це серце треба мати їй?
Прокляття Божого буде замало.
Живе дитятко викинуть на гній
І жити ,мов нічого й не бувало.
Скількох жінок полишив Божий дар.
Своїх дітей ніколи їм не мати.
За що це саме їм такий удар,
Щоб щастя материнства не пізнати?
А ця живе в гріху , без каяття,
І не страшна їй зовсім кара Божа.
Вовчиця й та б не кинула дитя.
А ця ...лиш зовні на людину схожа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254403
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 13.05.2011
Водить діда по столиці
Онучечок гордий:
- Глянь сюди скоріш, дідусю,
Це у нас білборди.
Чого тільки на них зараз
Уже не малюють:
Різні речі, меблі, одяг –
Хай народ купує.
Бачиш, зліва он білбордик
Ввесь, неначе книжка.
Сторінки він сам гортає,
Пропонує знижки.
А ось тут, дивись, політик
Дитятко тримає,
Обнімає його міцно,
Ніжно пригортає.
Посміхається до нього,
Пестить і лоскоче,
І щасливе нам майбутнє,
Як завжди, пророчить.
- Хай їм трясця,- дід говорить,-
Цим твоїм білбордам,
Бо мені уже набридли
Їхні ситі морди.
На якісь собі реклами
Їм грошей не шкода.
Краще б щось вони зробили
Гарне для народу.
Навтикали цих картинок,
Як тії капусти,
Що ти в біса у них купиш,
Як в кишені пусто?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259177
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 12.05.2011
Знов випила море холодной водиці,
і вкрай застудила ти зв'язки.
І вже не розкажеш вкраїнській пшениці
свої привигадливі казки...
Ти знову зросійщено ранок вітаєш,
ламаєш народні канони.
Хіба, Україно, хіба ж ти не знаєш,
як довго нас мучили клони?
Чому ти притихла у тиші вечірній,
коли зацвітали черешні?
Мабуть, все ж скорилась, стала покірна
країні-цариці прийдешній...
Так важко тебе вже назвати своєю,
хоча тут зросли мої корні.
З тобою побито нас ланцюг-межею,
і ти не своя - двоє хворі...
Та де ж відшукати ту правду на світі,
та що розказати онукам?
Про матір, навіки покинуту дітьми
і продано в рабськії руки?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259185
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 12.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2011
Моє життя в постійному зеніті
І хай хоч хуги, болі і війна -
Я з Богом буду тут щоліта,
Щоб скрізь розвіялась брехня.
Моє життя в постійному зеніті,
Воно то галопує швидко, то біжить -
Нехай же щастя буде литись:
Лише для нього в світі треба жить.
І я щасливий - ще би дрібку долі,
Щоб найщасливішим світити небеса,
Потроху вже б добратися до волі -
Тоді вже точно будуть чудеса!
11.05.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259003
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 11.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2011
Якби мертві могли говорити
розказали би сиві могили,
що не прапор той, кров"ю налитий.
захищали вони так уміло.
Не заради фанфарів-парадів
йшли у бій і лягали під танки,
а щоби їхні внуки по правді
за життя були вдячні останкам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258559
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Радій усьому, що дає сьогодні Бог,
Радій, не плач, не скигли й не журися.
Життя земне - це лиш малий стрибок -
Вважай, бо можна ненароком обпалитись.
Радій усьому, що дає сьогодні Бог,
Бо завтра Пекло може в нас настати,
А зло, немов невидимий грибок,
Усіх нас може тихо повбивати.
Радій усьому, що дає сьогодні Бог,
Тим рікам, небу, зорям пречудесним.
Не думай про журбу поміж думок -
Господь Воскрес і ми колись воскреснем!
03.05.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258280
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Згорнуся листком - на більше
Не вистачить сил сьогодні.
Навколо - і ті, і інші,
А краще б - не було жодних.
Ти там вимикаєш світло,
Я тут - у своїй кімнаті.
Ми схожі, ми майже рідні,
А краще б тебе не знати.
Між нами - години й милі,
А краще б - світи й століття.
Згорнуся листком. Я вірю
У милосердя вітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219160
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 07.05.2011
Знову ранок, день, вечір, ніч.
Тиха осінь, дощем умита.
Почуття у палаючу піч,
Хай згорять… А можливо,зігріти?
Щось холодне засіло в душі,
Де тепер теплота твого літа?
Кліпнуть очі – солоний щем…
Квітку губить колючий вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210175
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 07.05.2011
Коли знайду тебе на білім світі
Посеред пекла, лицемірства і брехні?
Коли із уст твоїх напюся світла
Та поєднаємось в єдиному житті?
Коли знайду цей вогник дива. щастя?
Коли заповню дикість пустоти?
Коли вже запалаю від очей прекрасних?
Коли момент настане цей - коли?
01.05.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258068
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 06.05.2011
Дарма було зривати в"ялі квіти,
любов на міцність провіряти,
люди і печаль-то два магніти,
банальністю ми звикли малювати.
Цінувати вчимось після втрати,
розставляти ж не вмієм усе по місцях,
байдужо шукаєм підказки у знаках,
хоч істинна криється у наших серцях.
Замикаємо себе в кайдани, у в"язниці,
в той час коли птахи вмирають за свободу,
чи то щирість ,чи фальш-без різниці,
не черпає душа уже вроду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257580
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 04.05.2011
Вона просила в неба: «Торкнись очей промінням,
І подаруй яскравість, ранкову і велику…»
А з неба тільки краплі важким-важким камінням
Все падали й трусили надію, мов осику.
Вона просила в неба: «Візьми мене нагору,
Щоб милувались очі земним досяжним раєм…»
У відповідь – лиш сонце, що появилось впору..,
Та відповіло небо: «Все так, як ми бажаєм.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257463
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 04.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2011
Малюнки пальцями мокрими на тобі.У темряві...Ніби випадково
Життя-як поле широке,серед нього ріки і розведені мости,
Мрію відчути подих твій на моїй шкірі,хоч на хвилину,знову...
І пахнути п'янким ароматом незабутньої, чарівної весни
Малюнки пальцями мокрими на тобі.У темряві...Ніби ненароком
Торкнулись світу цього і затаїли почуття,мов у надрах зими
Любов - скрипіння ручки,що не встигала за думками, крок за кроком
Даруючи нам музику світла,згадуючи танець,коли танцювали ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254890
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Любителям гумору
Кум Петро і кум Микола повставали зранку,
Бо ще вчора домовились іти на рибалку.
Кум Петро в літрову банку черв’яків накидав,
Копав довго, до сутінків, навіть не обідав.
А Микола взяв на себе зварити гороху…
І по пляшці, як ведеться і ще й пива трохи.
Ще дружини в теплім ліжку сни бачать чудові,
Кум Петро вже біля фіртки у кума Миколи.
Прийшли. Вудки закинули. В кріслечка сіли.
Кльов почався…У відерце карасі влетіли.
Каже кум Петро: « Миколо, за першу рибину!»
І за другу, і за третю випили чарчину.
Вершки дерев освітили промінчики ранні,
А два куми на рибалці вже у дошку п’яні.
І заснули… Прокинулись, протирають очі…
Глядь, а вудки серед ставу - їх риба волочить.
« Рибаки» - їх так назвали й пішла про них слава,
Як в них риба до схід сонця вудочки покрала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256809
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Умостився зручно дядько
На м’якім дивані.
Щось цікаве подивитись
Хоче на екрані.
Натискає чорні кнопки:
Скрізь ідуть реклами,
Пропонують різні речі
Сеньйори і дами:
Гарний пральний порошок,
Чудо – вітаміни.
Мило, пасту, кожушок,
Дорогі машини…
Ліки, фарби і чаї
Страх, які корисні.
Сир, сметану, молоко,
Що й в жару не киснуть.
М’ясо, рибу, цигарки,
Мінеральну воду,
Жуйки, каву, шоколад –
Все для насолоди.
Найсмачнішу ковбасу,
Горілку і пиво,
Щоб жилося усім нам
Весело, щасливо.
Різні банки всім дають
Вигідні кредити,
Навіть баксами чи євро
Можна їм платити.
Плюнув дядько спересердя:
―Які всі хороші!
Хоч би раз ви показали,
Де узяти гроші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256387
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Причепився п’яний дядько
Якось до вдовиці:
Я давно вже дуже хочу
З вами одружиться.
Для відмови я підстави
Жодної не бачу,
Бо жених я грошовитий,
І на вигляд- мачо.
Жінка очі округлила:
-Я ще не здуріла,
Щоб заради отих грошей
П’яницю терпіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256527
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 30.04.2011
У новенькому авто
Жіночка сиділа.
Всю дорогу чоловіка
Ось про що просила:
_Ну зверни ти з тої траси
В лісок,у низинку…
Я романтики так хочу,
Хоч би на годинку.
Чуєш,свищуть солов’ї,
Там любов нуртує.
Що мовчиш ти,як той пень,
Ніби і не чуєш.
Найніжніші почуття
Саме на природі.
Дуже швидко плине час.
Повертай та й годі.
Таки вмовила його
Настирна дружина,
Повернув- у багні
Застрягла машина.
Аж скрегоче він від злості:
Ось романтика тобі!
Тепер з’явимось у гості
Як чорти,усі в багні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256746
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Затихлий сміх,
В тунелі тьма,
Це ти, твій гріх і самота,
І мокрий сніг на віях знов,
В очах лиш біль,застигла кров.
Втрачаєш сон
Біжиш кудись,
Це він, він ззаду ОЗИРНИСЬ....
І знов в сльозах, його нема,
Це мрії все, це самота.
Самотній крик, і дні пусті,
Лиш погляд вірний не змарнів.
Покинеш світ яскравих душ,
-Куди підеш?
-Куди ведуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241056
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 29.04.2011
Відлуння почуттів не схожих на свободу,
Доречно було б бігти у пошуках весни,
Солоні сльози вбили бажання й насолоду,
Я скоро вже відвикну...потерпи.
Страх здолав всю вічність, що там позаду в кроках,
В фальшивих мріях марю про життя,
І сум і відчай, ховала все у звуках,
Ще трохи й відречуся почуття.
Не варто збирати слова усі докупи,
Мовчить свіча, летить останній лист,
Після дощу...твій запах...не забути.
Я скоро вже відвикну ...втрачаю зміст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252892
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 29.04.2011
По однойменній пісні С.Туликова і В.Лазарева
В далекую Японію, в обійми островів
журавлик паперовий мій учора відлетів,
щоб нагадать історію, історію cумну
про дівчинку, що промінь їй не дав зустріть весну.
П-в
Тобі паперові я крильця розправлю,
лети і буди милосердя у всіх.
Журавлик, журавлик, японський журавлик -
дитинства й життя оберіг!
"Чи сонечко побачу я?"- запитує дівча,
життя стіка по крапельках, як втомлена свіча
Здригнувся голос лікаря - "Коли прийде весна..."
і тисячу журавликів запустиш в небеса"
Упали руки втомлені. Не встигла. Не змогла.
Від крику тих журавликів заплакала земля.
Летять вони планетою у жалібних ключах -
на крилах паперових їх замучене дівча.
Спинися, згубний атоме. Не убивай! Не смій! -
молитвою крилатою летить журавлик мій.
Спиніться вбивчі промені! Життя - воно святе!
На берегах Японії знов сакура цвіте.
Прослухайте пісню у виконанні моєї дочки, аранжування автора сайту Віктора Оха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256428
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 28.04.2011
Як здуріла баба Міла:
Підключила інтернет,
І на сайті розмістила
Ще дівочий свій портрет.
Всі параметри вказала:
Зріст,вагу,об’єм грудей,
Тільки вік свій не назвала,
Приховала від людей.
Та проте майже щоночі
Йдуть листи їй про любов.
Про її чарівні ночі
Пишуть хлопці знов і знов.
Правда,фото кольорове
Просять вислати щодня.
На що Міла хмурить брови:
-Я стара,та не дурна.
Нехай буде чорно-біле,
Де я гарна,молода,
Щоб сказати ви не сміли:
А це що за" кочерга"?
Бо вже кожне ваше слово
Гріє душу,веселить.
І життя таке чудове,
Так ще хочеться пожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255991
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2011
Не цінуєш її та не віриш в любов її світлу
наче камінь покинув під ноги своїм ворогам
а вона своїм серцем хотіла байдужість зігріти
та прощала слова, у яких ти зневірився сам..
Відкривала щоразу тобі свою душу, мов сонце
прилітала мов птаха, коли ти один сумував,
наче дощ навесні тихо стукала в твоє віконце
тож навіщо кохання на ненависть ти проміняв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239344
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 23.04.2011
* * *
Мне мало надо!
В. Хлебников
День случился тихим и нежарким.
Небо - в белотканных облаках.
На степной ковер июльский, яркий
опускался вечер, и
легка
показалась жизни перспектива:
август будет щедр на звездопад,
от упавших звезд займутся ивы
и, как мы с тобою,
отгорят.
А потом бездымные пожары
выполощет стужа добела,
и снегов взошедшую опару
март с дождем замесит
пополам...
И когда впадут в истоки устья,
и мгновенья сложатся в века,
в нас уже не будет прежней грусти -
только небо,
только облака.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 23.04.2011
Всё трудней и труднее, общаясь,
читать по губам,
Быть по разные стороны ночи, мечты или слова…
У кого-то красивая жизнь,
у кого-то судьба.
У меня ни того, ни другого.
Неименьем своим раздражаю владельцев красот:
В тридцать семь не убит,
не причислен,
не сослан
И не верю бездвижности стрелок стоящих часов
И на лицах во время поста
выражениям постным.
Золотой мошкаре по душе темнота вечеров.
Не спеша презираю пластмассу с дешёвою водкой.
Город, как театрал,
ждёт закатных аншлагов в бистро,
Сам из северных ветров и
вымысла будучи соткан.
От большого глотка в теле станет на миг горячо.
Покупаю цветы,
но они осыпаются тут же.
Как мучительно свыкнуться с мыслью,
что ты обречён
При попытках дешевле прожить,
обречён и осу'жден.
Улыбаюсь в ответ,
безответно и
просто назло
Не кому-то конкретно,
а некой абстрактной идее:
Я живу, как умею, не делая жизнь ремеслом,
Не питая иллюзий и
всё же на что-то надеясь
Даже в худшие дни:
есть места, где бывает легко,
Где есть шанс отрешиться от боли
сосущей и меткой,
Где нельзя заболеть, приобщась к целованью икон,
Но лукавствует дьяк,
протирающий лики салфеткой,
Памятуя:
не верю ни старым, ни новым ворам
И не верят они мне,
что дело не кончится кражей
В двуязычной стране,
где не верят вошедшему в храм,
Как дешёвым вещам с распродажи.
2006-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249249
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 23.04.2011
светлой памяти матери
Странный печальный мальчик
чашку с горячим чаем
к сердцу прижал и плачет,
ближних не замечая.
Тихая соль каплет
прямо
на цыпки,
маленькому предтече
слышно: на улицах города скрипки
голос вочеловечен.
И, в подтверждение таинства,
первым
цветом взошли фиалки
прежде, чем майское солнце,
как дервиш,
скрылось в Железной Балке.
Сколько ему?
По глазам – уже тридцать.
Страшно подумать, что, может быть, сорок.
Время крадёт наши детские лица,
но нет
и не будет
вора,
чтобы
из сердца любовь
пуповинную...
Две вещи воспринял он,
как мужчина:
то, что бывают холодными ночи
и длинными,
и то, что сегодня – её годовщина.
Странный печальный мальчик
чашку с горячим чаем
к сердцу прижал и плачет:
"Чаю воскресения, чаю..."
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240543
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 23.04.2011
Докурим злую нашу скуку,
что жизнь – одна,
и смерть – одна,
что каждой фразе, слову, звуку
не избежать
двойного дна,
наполним дымом горькой правды –
одной из многих
горьких правд –
стихи и спрячем их в тетради,
как прячут в ящик
путь назад,
туда, где рвань – что было тонко –
сшивает вера,
как скорняк,
где ветер треплет распашонкой
цветы жасмина
у плетня,
и лепестки слетают в зыбку,
что и взаправду
так зыбка,
где носят траур, как улыбку,
и ждут вестей
издалека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255503
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 22.04.2011
Я напевно своє відіграла..
Певно час піти поза куліси..
Так..напевно все таки кохала..
Може й сильно..але все..завіса..
Ти прийшов..але уже без квітів..
Тай уже без вогників в очах..
Ти єдиний був в цілому світі..
Але ти поквітнув..і зачах..
Так звичайно..я уже не плачу..
Просто лютий..просто депресивно..
Ти тепер щасливий..я це бачу..
З іншою..чужою..це так дивно..
Дивне відчуття..напевно біль..
Може ностальгія..чи образа..
Може просто звикла що ти - мій..
І не можу відпустити зразу..
Я своє напевно відіграла..
Я піду..ти не кричиш "вернися"..
Я ціле життя тебе чекала..
А ми так безглуздо розійшлися..
Цій виставі вже прийшла розвязка..
Наш фінал..нажаль все закінчилось..
Дякую..це була гарна казка..
Просто боляче..що я так помилилась..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255471
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 22.04.2011
Мене вірші сьогодні не рятують...
Знов на самотність з Часом я приречена.
Холодні пальці не зберуть до пам"яті
Моє життя, розкидане по реченнях.
Вітри подули, звідкись з несвідомості...
Відкриті двері - зламано замок!
Як холодно і темно в невідомості,
Як боляче і сумно від чуток!
Як я втомилась, дожидавшись вечора,
Коли мене моя Зоря зігріє!
Так, я - письменник! Я ж на це приречена..!
Спасибі Богу, що мене хтось чує!!!
17.04.11 21.29
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254692
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 21.04.2011
У водах ставкових купаються зорі,
Бо ніч опустилась з небесних терен.
Накрила собою і сутінки голі,
І спекою зморену землю за день.
Від променів сонця околиця п’яна.
Розбудить латаття нічний зорепад.
Космічні картинки малює уява.
Закохані мріють у зоряний град.
Сузір’я покинув, щоб в дальній дорозі,
Горіти до тла і летіти з небес,
Падіння стрімкого спинити не в змозі,
Світити, згорати - у цьому їх сенс.
У блюдцях озер віддзеркалюють зорі.
Світанок крилом зупинив темний крок.
Так близько це небо, немов на долоні.
А я як частинка упалих зірок.
Занесений вітром з якогось світила,
(їх безліч висить у сузір’ях планет)
Любуюся ними. Притягує сила.
Ведемо розмови вночі тет-а-тет.
2007р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254906
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 20.04.2011
В мені забагато тебе...
півподих, півдумка і досить!
Та інше чомусь все не те...
Тебе душа моя просить!
Вона повінчалась, пробач!
Півщастя,аванс за розлуку...
Із неба посипався плач,
змиває відмучену муку...
Тобі забагато мене...
Півсвятість в цілунках мовчання...
та інше чомусь все не те!
Наш Світ...і це наше кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253550
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 19.04.2011
Ти зробив мені каву
Із боляче.
Додав туди чужі поради,
Що мариновані
Суспільством,
Заправив
Вершками байдужості.
Підніс це
На розносі беземоційності,
Доповниши
Десертом свавілля...
Пробач, та твоя кава
Надто холодна.
Піду, заварю каву
На власних емоціях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254887
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 19.04.2011
Погаслий вогонь не зігріє
Ні тіло, ні душу мою,
Безсилі вино і снодійне,
Безсоння вступило у гру.
Так холодно, сумно у домі,
Не віє теплом від золи.
Тож тягнуться в небо долоні,
Підняв у мольбі догори.
Фантазії манять і зорі,
Чи, може, ілюзій фантом,
А нерви оголені, хворі,
Розвіюють спокій, і сон.
Тяжіння земного окови,
Порву, полечу в небеса.
В політ проведуть тільки сови,
Бродячого, битого пса.
В легені космічного вітру -
Планети, подруги мої.
Блукалець по небу і світу,
Себе не знайшов на землі.
10.04.11р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254450
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Вже весна, журавлі прилетіли,
Вже весна, зацвіла сон-трава!
Ми з тобою зустрітись хотіли,
Щоб сказати жадані слова.
Що ж не так?Ти не дивишся в очі.
Щось не так, я даремно прийшла,
Чути марних пояснень не хочу,-
Це моя ще зоря не зійшла!
Ми стояли, ми грали в мовчанку,
Всі слова розгубили, мабуть,
І чекали до самого ранку,
Що ключі нам із неба впадуть
Від казкового замку, від брами,
За якою сховалась любов,-
Три ключі пролетіли над нами,
А над хмарами -- місяць зійшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254412
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Не шукайте ви єдиної правди на світі - в кожного правда своя.
І не чекайте від людства ви розуміння та не вимагайте добра.
Не засуджуйте інших ніколи, хоча й складно це. Хоч судитимуть вас!
Шукайте красу в душі та навколо. Простіть ворогів, живіть без образ.
Ви шукайте добро у серці своєму, плекайте його і бережіть.
Душевне тепло ви іншим даруйте і над собою невпинно ростіть.
Скіпки в оці ближнього ви не шукайте, - краще з ока свого колоду прийміть.
І кохайте! Щиро і палко кохайте! Хто зна, скільки в світі відміряно жить...
Понад усе любіть Батьківщину! Хто ж захистить її, як не ми з вами, брати?!
Затямте нарешті - нема на світі країни, де були б щасливішими ми!
Не заздріть нікому, навіщо? Краще спробуйте до геніальності самі дорости!
Не зважайте на кривди, образи й ненависті зливу - кращими роблять вас вороги.
Коли важко, впали, звестись не сила - вставайте раз по раз невпинно і далі ідіть!!!
Здаватись не можна - закон цього світу. Ви всім нещастям на зло - просто далі живіть!
Зносьте стійко усі негаразди і горе - вони вас тільки шліфують, таке вже життя.
Не нарікайте на Бога і долю ніколи - випробовують нас перед вічним буттям...
І невтомно творіть, працюйте, жадайте та мрійте!!! Сповніть життя своє красою й добром!
Нехай щастя й гармонія до вас назавжди увійдуть, а в серці квітне всесвітня любов...
Поживи в мистецтві невпинно шукайте і пийте душею віри нектар.
Бажайте і прагніть - життя того варте! Знайте: Він з нами, Він дивиться з хмар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254431
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Головне в людини – це пам'ять,
Про батьків, про коріння родинне.
Вони в серці, і спогади ранять,
Кожну доню і кожного сина.
Якщо ви вже давно відлетіли,
І зруйнована батьківська хата,
Приїжджайте хоча б на могили,
Їх немає кому доглядати.
Ми росли, а вони нас любили,
Дарували тепло своє й ласку.
Їх не стало, лишились могили,
Приберіть їх, прошу вас, до Паски!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254128
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 16.04.2011
Нехай для тебе сонце вже не світить,
І доля не віщує щастя нам.
Страждання охопило твоє серце,
Яке жадає битися на злам...
Коли повіє холодом єдиним,
Втікай від нього у забутий рай.
Знайдеш себе у непрості хвилини,
Про вірність і кохання пам*ятай!
Хлюпоче море, сонце - ти єдина,
А ти смієшся тихо у душі...
І на обличчі з*являться краплини -
Це сльози, що були у моїм сні.
Своїм пером я різко проводжаю
По чистому папері, й десь в кінці,
Запишу я ту чарівну цитату:
"Бажаю щастя кожному й тобі"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254077
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011
Тривожний сон Чорнобильського балу...
Захрипла перша скрипка уночі.
А час ішов... І Вічність проминала,
Із долі міткою у себе на плечі.
А я мовчала: стомлена і ... п́ яна
Своїм танком із мрією...
За чим
Пішла?.. Невже я все забрала.
Чому для Щастя не знайду причин?
Мовчу сама. Мовчать зі мною зорі.
Десь дикий вітер вовком завива...
"Можливо. Хай хтось краще поле зоре,
Та дай би Бог, щоб там були жнива!
Та це - як де... Та це вже - що посієш!
Чи суєту, чи мрію, чи слова...
а буде стільки, в скільки ти повіриш:
На день, на мить...а може - геть нема!
Я залишуся! Я посію Віри...
А усе інше..? - ІНШОГО НЕМА!
Тоді й повірю в твої очі сірі,
Яким так дивувалася зима...
Ще кілька днів... - збиратиму врожаї.
А поки: небо й звична суєта...
Як я втомилась..! Йду по небокраю.
Хоч твоє сонце... трошки зігріва!
11.04.11 21,47
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254060
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011
Час стікає цівкою,
Сплакалась свіча,
Горнешся голівкою
До мого плеча.
Дихаєш напружено,
Мабудь сняться сни,
Що вітри застужені
Стихли до весни.
Що зима-хурделиця,
Потойбічний світ,
А на землю стелиться
Яблуневий цвіт.
Пригорнулась пташкою
Під моїм крилом
І нічуть не важко нам,
Якщо ми разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253593
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 15.04.2011
1.Намалюю фарбами цілий світ,
Проліски весняні і первоцвіт,
Сонечко з веселкою угорі,
Хай же буде весело дітворі!
Намалюю полечко у квітках,
Соловейка-любчика, щоб співав,
Намалюю мріі і чудеса
І у цьому світі є ти і я!
ПРИСПІВ:
Веселкові кольори розлетілись навкруги,
У зелений гай, в сонячний розмай,
У дитячі ніжні сни.
Веселкові кольори – різнобарвні маляри,
Розмалюють світ у яскравий цвіт,
В музику весни.
2.Намалюю фарбами літечко,
Стрибунця, що скочив до квіточки,
Кольоровий дощик й веселий сміх,
Кольорове серце одне на всіх.
Намалюю ластівку у гнізді,
Білосніжних лебедів на воді,
Намалюю щастя в твоїх очах
І чудову пісеньку в кольорах.
ПРИСПІВ: 2рази.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252719
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 14.04.2011
***
Роби сьогодні те, що повинен зробити завтра, бо завтра може не бути.
10.04.2011 року Львів
***
To, co robimy dzisiaj, nie odrazu może być zrozumiałe dzisiejszemu pokoleniu, gdyż nie każdy może osiągnąć swoim zmysłem głębokości, genialności podjętej sprawy.
11.04.2011 roku Lwów
***
Genialność nie zawsze może być skierowana w potrzebną stronę, ponieważ niektórzy geniuszy wykorzystują swój dar w przestępczych celach.
11.04.2011 roku Lwów
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253005
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 11.04.2011
Chciałem zawsze zrobić coś dla świata,
Lecz tylko świat nie robił nic.
Minęła zima, wiosna, przyszło lato...
Umarła jedna z kołyszących nas dzielnic.
To życie może zrobić z każdym wszystko
I tylko miałem to, co mógłbym mieć.
To samo życie jest igrzyskiem -
Nie lubi, żeby człowiek kochał piec.
10.04.2011 roku Lwów
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252997
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 11.04.2011
Землю дав Бог для того, щоб жити,
Щоб бавити внуків, діток ростити.
Для того, щоб пити вранішні роси,
Білі ромашки вплітати у коси.
Для того, щоб жати жито й пшеницю,
Щоб воду цілющу пити з криниці.
Щоб бачити небо вкрите зірками,
Вранішнє сонце вмите вітрами.
Жити й радіти Божому дому –
Дарований нам – більше нікому...
03.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252523
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Ще місто спить у кольорах веселки
І лишній подорожній площею бреде,
Старенькі вулички у ліхтарях-виделках
Давно замокли... Сонце де-не-де.
І скрізь сім фарб на хмарах, білім сонці,
Дощі періщать тихо по шибках,
Пронизує холодний вітер ті віконця...
Катедра спить, а Ратуша співа.
Та знов світило радує те око,
Стихія в далині повільно відступа.
Купаюся у променях заломлення стобоких -
Новенький день упевнено ступа...
09.04.2011 року 8:00 Львів (Ринок)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252589
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2011
Нема життя, немає повної свободи,
Нема кохання - спить байдужість коло нас,
Жорстокість пише вбивствам дикі оди -
Багач будує у помпезності Парнас.
Нема кохання - черствість божевілля,
І подих егоїзму теше нам труну...
Нема кохання - всюди рабство, вілли,
Які вривають вольтову дугу.
Нема кохання - дикі пофігісти
Полонять всіх балачкою про світ
Нема кохання... Зради з футболістом
І вічний у кар'єрі цій політ.
Невже нема кохання?
02.04.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251120
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
На цього вірша Заслужена артистка України
Тетяна Садохіна написала пісню,
яку виконує разом із гуртом "Ревізор"
Сповідь матері
Живу молитвою твоєю, мамо,
В думках твоїх і помислах щодня.
Ти завжди поруч, мов ведеш словами,
А я тривога й вічна біль твоя.
Молюся я, матусю, і благаю
У Господа для тебе світлих днів…
Як оберіг з собою завжди маю
Твою любов і щем тривожних снів.
Мамо, мамо, моя люба мамо,
Мамо почекай не йди …
Мамо, мамо, моя добра мамо,
Ще моя матусенько - живи…
Вже сивина пожовкла на волоссі,
І зморшками полічені літа,
Але красива ти для мене й досі,
І завжди ти для мене молода.
Живу молитвою твоєю, мамо,
В думках твоїх і помислах щодня.
Ти завжди поруч, мов ведеш словами,
А я тривога й вічна біль твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250761
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 31.03.2011
голова
як чавун
серце
стишує хід
чи пусто
чи горить
випий
корвалолу
говорять
закривавлені
думки
сон вкрадено
Морфей блукає
світом
вколи
димедрол
мені одні лиш
ліки
допоможуть
інєкція за назвою
«кохай»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250755
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 31.03.2011
Твоє серце святе не пропустить легенд про відваги,
Тільки в мене повірити, мила, так важко чомусь;
Я один не вартую у тебе похвал і уваги…
(А у небо без віри у себе все-рівно здіймусь.)
В мене вірна мета, і нехай це лиш пересторога,
І хоч в мене не вірить ніхто, мовляв я не росту
(І нехай мій діагноз сто раз «геній з комплексом бога»!) –
Доведу, що ці мрії не вміють довбти вхолосту.
(Бо ніхто не збудує стіни з недовір недолугих
І ніхто не затримає мрію – душі вітамін…
Обіцяю, що змінюся – кращим зроблюся за других,
Тільки ти залишайся, о мила, навіки без змін.)
01.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249511
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 31.03.2011
Любов, ну хто я на землі без тебе?-
Самотня зірка в небесах вечірніх…
Свою красу дарую лиш для тебе.
Тепло палає у очах покірних.
Холодний вітер, постать сіро-млява,
У мареві з'являється мені.
Не знаю, дійсність це, чи лиш уява,
Та ми всміхаємося, хоч може й уві сні.
Смарагдами горіли мої очі.
А ти зникав у сивій далині.
Прощай прошепотіти хочу,
Та голосу не чути в тишині.
Сльоза скотилась по щоці шовковій,
А я дивилася услід
Ну хто тепер я без любові?
Самотня зіронька на небесах в ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245322
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011
ранкове місто обійма мороз,
під льодяним покровом всі дороги,
та у думках - букети із мімоз
й весни тремкі цілунки до знемоги...
звичайний ранок - у звичайний дім...
та у кімнаті цій живе душа любові,
на покривалі в квіти, в голосі тво́їм
ловлю акорди ясно-веснянќові.
21.02.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242501
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 23.02.2011
Немилосердна ера, ера злоби і гніву.
Болі у грудях, давлять тонни бетонних плит.
Трачу на вітер сили, майже немає віри,
Душу розколе навпіл те, що тепер болить.
Промінь надії гасне, темінь густа в тунелі,
Ноги мої відчули холод підземних вод.
Руки тягну у протяг, де ті до світла двері?
Швидко росте напруга в тисячі тисяч вольт.
Битий іду по лезах шляхом усіх гонимих,
Сам у собі блукаю, згасли мої вогні.
Бранець емоцій диких, фарби згущаю в римах,
Світ не такий паскудний, будуть ще кращі дні…
06.02.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239288
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 12.02.2011
Я більше не люблю...
Тепер це вже ненависть!!!
Це почуття солодке та терпке...
Моє вже серце більше не страждає,
І я сприймаю світ таким, яким він є!!
Немає більше сліз...
І місця для печалі!!!
І зникло все кругом, немов чарівний сон..
Настав вже час вступати мені в далі,
Де доля та життя зіллються в унісон.!!
Не озирнусь я більше..
Це минуле!!!
І в сторону також я не ступлю...
Набридло- те ,про що давно вже всі забули,
Ще й досі мучить лиш мене одну.!!
Оглянулась- зима..
Лунає слово досить!!!
У цю хвилину, й саме у цей час...
Як добре, що надворі вже не осінь,
Як добре, що немає більше НАС.!!
Прощальний жовтень..
Боже, як банально!!!
Який чарівний й водночас пустий...
Напевне памятатиму я завжди,
Про місяць жовтень, про вмирання мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239119
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 06.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2011
А жизнь наша,словно,на небе - качели.
То тише - то громче.
То ближе - то дальше.
И все,что в мечтах мы когда-то хотели
Увы невозможно
Без боли, без фальши.
А часто хотелось ведь спрыгнуть, качаясь.
Все ближе - и дальше.
Быстрее - быстрее...
Тебя вспоминаю всегда. Улыбаясь.
Поверь мне,что, все же,
На небе теплее.
Свидетельство о публикации №11103299333
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239116
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 06.02.2011
Так нелегко меня любить, я знаю.
В глазах, то смех, то вдруг крупицы льда.
С объятий нежных тихо ускользаю,
Чтобы остаться в сердце навсегда.
Так нелегко меня любить такую.
Меня любить - ведь в омут с головой.
Смотреть, как долго по ночам тоскую
Над крепким кофе в чашке голубой.
И все усилия понять напрасны
Тот бархат рук, о, как они нежны.
Ах, как они, почти наивно, страстны -
Объятья милой, сладкой нежены.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238114
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 01.02.2011
Мучитель мой, тебя любила
Я больше Бога в час венчальный.
Вот почему от боли взвыла
Приняв за грех свой наказанье.
Прозренье - горькая отрава,
Зачем так быстро отрезвляешь?
Друзья мои, вы были правы:
Силен тогда, когда прощаешь.
Пусть не жена и не невеста
Не перейду другим дорогу.
Ни для кого нет в сердце места,
Принадлежит оно лишь Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237631
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 01.02.2011
Неотправленное письмо
Опять привет! Живу, как прежде.
Пытаюсь зиму переждать.
Все также кутаюсь в одежде
И засыпаю ровно в пять.
Безбожно устаю, бывает,
Смотрю на лица, будто сквозь.
Не слышал, этот снег растает
Когда-нибудь? К утру авось?
Все также мысли вслух рифмую,
В прихожей оставляю свет.
Ты так любил меня такую…
А я, как прежде. Вот, привет.
Ищу судьбу в цветках сирени.
В «Мартини» два кусочка льда.
Я думала, любовь на время.
Зачем ты в сердце навсегда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237479
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 28.01.2011
аерозольні думки
не прине́суть потрібного запаху,
і штучні слова
розіб*ються між скляни́х зірок..
затягнеш повітря
затеплим і ніжним шаликом..
хіба ж задихнешся
вбиваючи біль..
занадто
фальшивим
теплом?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233548
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 20.01.2011
Квітка надії мене оживила,
Я знову побачив любов уві сні.
Знаю, колись ти ласкаво любила
З тобою було так приємно мені.
Знову розквітну, твій голос почую,
До тебе прийду немов з забуття.
Як і завжди я кохання відчую,
Без тебе кохана не має життя.
***********************
Не руйнуйте сьогодні любов,
Не вселяйте у душу розлуки.
Хай без вузликів буде клубок,
Почуттями женіть свої муки.
І кохання в серцях оживе,
І заб'ється струмками надія.
Корабель твій тепер допливе
І здійсниться задумана мрія.
*************************
Свою читаю ніжну казку
І поринаю в світ уяв.
Знайшов красуню я прекрасну,
Її обняв, поцілував.
Подарував не рибок срібних.
Своє я серце їй віддав,
В душі її джерельно-ніжній
Я світ кохання пізнавав…
*************************
Моя, ти люба, чарівниця
В моїх блукаєш вічно снах.
Буваєш ніжна наче киця
Пухкою в теплих подушках.
Твоє волосся кучеряве,
Їх запах наче волошки.
І погляд твій такий гарячий,
Тепер зі мною будеш ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233660
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 13.01.2011
Вмиває зорі в росах ,
Чаклунка темна ніч.
Блукає степом боса,
З думками віч - на -віч.
Обгорнута туманом ,
І місяць у косі,
Блукає аж до рання ,
У золотій росі.
Шепоче даль вітрами,
Зове в долину снів.
Встеляє шлях квітками,
З-під чорних , довгих вій.
Мов лебідь збитий в воду,
Упала в синь Дніпра
І холодніша льоду ,
Кричить німа душа.
Русалкою збирає,
На дні морськім зірки ,
Твоя краса безкрая,
Твій погляд пронизкий.
Самотня , ніч з тобою ,
Живе мій серця бій,
Мелодія живою ,
Бринить в пориві мрій.
Ти, не сумуй хоч сумно,
Яка це дивна річ..
Повір , що я з тобою,
Безкрая , вічна ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234246
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 11.01.2011
Дрімають смереки під маревом літньої ночі.
Далекі долини горять в океанах вогнів.
Тебе забирали й губили на кожному кроці.
Земля Закарпатська вмивалася кров*ю синів.
В тобі дух свободи і волі закладений з роду.
Ти сокіл небесний мій крає одвічних висот.
В тобі , моя земле живе дух святого народу.
Від Тиси прудкої й Тересви величних широт.
Ти-вічність безмежна ,під синню безхмарного неба.
Ти -пам*ять , молитва цілюща моїх прадідів.
В гучних коломийках я лину в безмежність до тебе.
Купаюсь і тону в розмаї крилатих вітрів.
Дрімає Говерла під небом високим знаменом.
В ній стукає серце народу - святий оберіг.
І схили карпатські й степи смарагдово - зелені.
І батьківський, рідний ,святий незабутній поріг.
Тебе не зламали ні війни ні долі безодня.
Краса твоя вічна ,безсмертна глибина душі.
Я дякую Богу за щедре і мирне сьогодні.
Й молюсь щоб в цім краї жилося щасливо усім!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233603
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 11.01.2011
Стогне вітер в шибках задубілих,
Сходить сон на тремтячі повіки
І ніщо не спасе крім надії,
Ти із нею у серці навіки.
Ти герой а життя твоє драма,
Тільки роль хтось спалив в синім пеклі
І трагічна коротка програма,
Як зоря та , що в золоті меркне.
Ти ідеш і лиш тінь за тобою,
Ти ніхто і у стомлених хвилях,
Часом з болі і відчаю тонеш,
Мокнеш в літніх жагучих розливах.
"Я не плачу - це я так сміюся"
Проговориш крізь теплії сльози .
" Я нічого в житті не боюся"
Хоч вважати ти так вже не в змозі.
Пишеш радість на тонкім папері,
Удивляєшся в вічність глибоку.
"Я жива поки віра не вмерла,
Хоч тяжкі ці життєві уроки."
Догорить і погасне світанок,
Цілу ніч не стуливши повіків.
Ти не знаєш чи завтра настане,
І Від болю немає вже ліків.
Знову хтось запитає чом плачеш?
Й ти відмовиш: "Це я так сміюся.
Я не плачу сміюся я бачиш?
І нічого в житті не боюся!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233796
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 11.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2011
Пустые мысли бредят поутру:
Ведь просто всё,иди посередине,
Гармония близка нам по нутру,
Попробуй-ка стремиться к ней отныне.
Огонь нас греет,ну,а может сжечь,
Стакан воды спасает,в море тонем
И может недостаток нас сберечь,
А от избытка на луну завоем.
Где много правды,много и вранья,
Где горы денег,там и нищих своры,
Где сад цветущий,там и полынья
И атеисты вновь бегут в соборы.
Из крайности до крайности живём,
Нас равнодушие и алчность губит.
Зачем же мы до крови глотки рвём?
Пусть лучше шёпот истиной нам будет.
Пустые мысли сгиньте,поутру
Сознание ещё в ночном покое,
Я к середине побегу,не вру,
Когда узнаю,что это такое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206790
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 10.01.2011
В лавине голосов и силуэтов,
Мелькающих прохожих в суете
Твой образ собирательный поэтов
Пытаюсь нацарапать на листе.
И томный взгляд,и длинные ресницы,
И стать богини-Лады молодой,
Те поцелуи страстные десницы,
Что позволяла мне ты под луной.
Но в даль ушли былого очертанья,
То,что любил,растеряно в пути,
Пустые встречи,те же расставанья...
Давно устал и некуда идти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207107
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 10.01.2011
Через брак неуваги гострої
Стався вимушений курйоз:
Я твої бутафорські настрої
Не сприймаю давно всерйоз.
У нестачі уваги порції
Я втечу у німецький Мальш,
Бо нещирі твої емоції
І в мені породили фальш…
20.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230122
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 04.01.2011
Люди,як птахи...
Птахи, як люди...
Роздоріжжя днів -
лінії доріг.
На крилі висить
сховане майбутнє...
Непомітний рух...
видих або вдих...
Персональні дії,
напрямки НІКУДИ.
Хтось біжить направо,
хтось летить назад.
Почуття азарту
тягне у минуле,
Обірвались крила
від значних витрат.
Небохмарні будні
золотавим оком
розморозять погляд
на звичайний світ-
Одинока пташка
з невимовним болем
не злетить нікуди...
схований зеніт.
І птахам видніше,
чого треба серцю,
чого хоче доля,
що пророчить світ.
Але ми птахами
жаль,таки не будем.
Надвелика вартість
за один політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232535
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 04.01.2011
Ты можешь не читать моих стихов
И быть для всех совсем, таким как прежде.
Лишь делать вид, что вот созрел, готов
Быть преданным, хоть голову отрежьте!
Ты можешь фото выбросить (хоть жаль)
В огонь, в печаль и снова… в ожиданье.
А за окном опять грустит февраль
И нет ни слова больше в оправданье.
Ты можешь, быть так сладостно любим,
Срывать оваций бурные лавины.
Но никогда тебе не стать моим
Ни другом, ни врагом и не любимым
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231698
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 04.01.2011
Я разучилась слушать тишину
И разлюбила сладкий чай с жасмином.
Одна в постели больше не усну,
Не грею руки, молча, у камина.
Не проживаю прошлое опять,
Ища былому каплю оправданья.
Я разучилась от обид страдать,
Есть шоколад как допинг утром ранним.
Не прячу больше за улыбкой страх.
В один конец в ладонях два билета.
Вдруг отражаясь в мелких зеркалах
Не узнаю себя. А я ли это?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213534
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 04.01.2011
Бо що ми мали? Вірші й трохи болю,
У слухавці збентежене «Алло»…
Той захід сонця…. і волошки в полі.
Замало, як на двох, таки було.
Пропахлі нікотином нові речі.
Присісти на дорогу…. Душ… Листи.
Коротка зустріч, чи точніше, втеча.
І тільки наодинці знов на «ти».
Лиш порізно стаємо раптом інші...
Як далі жити? Як нам далі бути?
Так мало, щоб наважитись на більше,
І так багато, щоб отак забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229412
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 18.12.2010
«На день народження їй подарували рожевого слона. З того дня це маленьке іграшкове диво стало її довічним талісманом. Слоник став тим, хто не вміє казати «Ти мені не потрібна».
Зима щороку залазила в її душу, зачіпаючи крижаними бурульками кожну вену та артерію. Від цього кров холола. Вона втрачала червоний відтінок, поступово стаючи синюватою. А це означало лише одне: вона самотня.
Хтось міг сказати,що ця дівчина занадто горда, що не вміє відкривати душу для тих, хто справді її любить. Але ні, це зовсім не так. Вона любить людей. Вона любить всіх, хто її оточує. Навіть тих, що не спроможні підняти голову й привітатися при зустрічі. Або тих, хто штовхає в сторону прірви, замість того, щоб притягнути ближче до себе. Але для неї зовсім не були важливими вчинки людей. Головне, що вона любила… а значить,вона вміла любити .(Цю теорему доводилося доводити двадцять чотири години на добу.)
Щоранку коротке русяве волосся спадало їй на очі. Це означало, що потрібно відкриватися , дивитися у світ і вкотре повторювати собі, що жити дійсно варто. Інколи було важко піднятися з ліжка й зробити малесенький крок у життя. Здавалося,що сни - це її реальність. У них вона була такою, як є. Могла бути коханою і щасливою. А коли дівчина прокидалась, то відчуття потрібності кудись зникало. Смішно, але наче вона ніколи не знала, що все прекрасне насправді миттєве .
День проходив звично. Вона запрограмовувала себе на 10 годин робочого графіка, старанно виконувала все, що їй доручали, щиро посміхалася своїм колегам, жартувала, пила каву та їла тістечка на обід. А коли поверталася додому, то ловила себе за волосся і гірко плакала:сьогодні вона знову була роботом з красивою зовнішністю.
Проте одного разу трапилося маленьке диво. Хм.. вона вірила в дива всім своїм серцем. Так-от, вона поверталася з роботи і побачила поблизу звичайного продуктового супермаркету людину, яку згодом назвала «М.В.»,що означало «містер вбивця».
Цю зустріч не можна було назвати знайомством. Вона ж навіть уявити не могла його ім’я, просто в його зовнішності вона знайшла щось більше. Можливо, у його очах ховалися її очі, а в його руках були її руки. Вона бачила його лише декілька секунд, а потім пройшла мимо, закривши очі і зціпивши зуби. Ось так вона закохалася вперше і востаннє.
Дні тепер були схожими на бумеранг , що летить у зворотному напрямку. Гострі кінці годин поверталися до неї і били в саме серце. У неї тепер не було власних рук, очей, ніг, губ…все це залишилося в ньому. Вона прозора, готова померти від короткого зіткнення з пилинкою.
А доля продовжувала вміло жартувати. З її жартів можна було плакати щосекунди й ніколи не зупинятися: хоча б раз на тиждень вона зустрічала його поблизу місця роботи або ж поряд з тим супермаркетом. Та боялася заглянути йому в очі. Знала, що занадто проста для нього. Він такий красивий, впевнений і , мабуть, у нього є дівчина і ще безліч-безліч всяких «і». Тож щоразу залишалося лише одне : дивитися йому у слід.
Тепер він приходив до неї у сни, казав, що «кохає»….що «ніколи не покине». Вона була щасливою. Такою, якою завжди мріяла бути. Та одного разу їй не захотілося прокидатись з розумінням того, що вона ніколи не буде з ним, що вона йому зовсім байдужа й непотрібна. Вона вирішила заснути навічно…
«На день народження їй подарували рожевого слона. З того дня це маленьке іграшкове диво стало її довічним талісманом. Слоник став тим, хто не вміє казати «Ти мені не потрібна».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226624
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 05.12.2010
Заростає в душі, там де рай цвів, повільно осот;
Фраза милої сонце закрила, раптово, мов хмара…
Ти сказала мені: «Народись через років п’ятсот,
Зрозумію тоді, любий, може з тобою ми пара.»
…А півтисячі літ пролетить, наче спалах зорі;
Інші сни-сподівання пророчать, мов дивляться в воду,
Інші діти – не наші! – до вечора мріють в дворі
Що й вони через років п’ятсот пострічають свободу…
А півтисячі літ пропливе, наче бистра вода;
Інші душі ходитимуть світом, де рай розпустився,
Буде мрії ступати стрімка і всесильна хода… –
Зрозумію тоді, як я сильно в тобі помилився.
04.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 05.12.2010
То вже світало і кожен промінчик
Веселий танець розпочинав,
Легко, яскраво, прямо у вічі!
Ранок чудовий ніч заміняв...
Росяні трави на сонці блистіли,
І відступав ранковий туман,
Гори за ним славетні відкрились,
І на сопілці правив чабан...
Сонце піднялось за сині вершини...
Ген!... Далечінь наших любих Карпат..,
Глянути мило! - по всій Полонині
Квіти, чорниці, п'янкий аромат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224924
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 01.12.2010
І знову снишся… Ну, навіщо?
Бо хто ти? Спогад… от і все!
Дмухнуло серце в попелище,
Ковтаю жменями «Персен».
Було… Пекло, але ж минало…
Полистопадило і досить!
Чому ж тебе, як кисню мало?
«Тебе! Тебе!» - душа голосить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225368
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 01.12.2010
Давай, пограємось у «Відстань»?
Ти так далеко, я ще далі…
Ділити ковдру знову ні з ким,
То хто з нас двох на п’єдесталі?
Давай, пограємось у «Винних»?
Я, хочеш, крайньою побуду?
Всіх чинних фраз і безпричинних,
Всіх вироків твоїх без суду.
Давай, пограємось у «Втечу».
Вже "Піжмурки" не актуальні.
Ти скрізь шукав мене, до речі,
Завжди ж знаходив тільки в спальні.
Давай, нарешті просто в «Спокій»,
Бо нерви-струни геть в напрузі.
Щоб світ не був таким жорстоким
Давай, пограємося в «Друзі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2010
Навпомацки у пошуках прекрасного,
Навколішки по стежці навпростець.
Шепоче ніч від спраги толерантності
і плаче день за втрачений кінець.
Сплетіння рук позаду свіжих вибриків,
мрійливий сад життєвих коректур,
Позаду грають в піжмурки солдатики,
попереду товстий гранатний мур.
Паралічі, істерики, онкологи,
психічний розлад, інфекційний грип,
невротики, холерики, психологи,
і на останок невгамовний крик –
усе в душі знайшло собі приміщення,
навпоцки, навколішки, впритул.
Життя тепер на кнопці самознищення.
Прекрасна толерантність .
три..два…нуль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224904
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Мені тебе не вистачає...
Аж хочеться кричати,
кричати від смутку,болю,самоти.
Кричати щоб аж голос зник.
Може тоді з плечей впаде тягар,
А з серця камінь.
Може тоді вдихну на повні груди
Повітря свіжого, весняного, п"янкого.
Та ні! Хоча надворі є погода
У серці в мене падають дощі.
Чому? Сама не розумію...
як подолати, змогти уникнути і обійти
той сум, той біль, що накопивсь в мені,
що розриває на шматки.
Та як це все забути?
Оті всі речі, всі слова, солодкі мрії і сподівання?
Вони у серці назавжди.
Лише притуплюють бажання...
Теперішнє і майбуття...
А що твоє те каяття?
Все скінчено! Й не може більше повторитись!
Я мучаюсь, терплю та переломлюсь
На дві частини...себе обманю що забула...
О ні! Я сильна! Зможу!
Я покохаю знову!
...А десь частинка серця мого
Вже не відкриється для твого
І ні для кого більше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181880
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 23.11.2010
Пустота... Тишина... Как всегда, по привычке,
ты запуталась в тонких и призрачных снах.
Все, как раньше сейчас... Вроде все, как обычно...
Только что-то не так в изумрудных глазах.
Он ушел в никуда - нет ни слова, ни строчки.
В память врезался взгляд, а в душе - ДТП.
Ты одна, будто волк... без семьи... одиночка...
Стало нечем дышать в бесконечной толпе.
Его боль, словно ток. Так бывало однажды.
Ты боишься сказать, ведь ожог все болит.
Ведь от слов остается лишь липкая сажа,
и не греет какао снежинки в груди.
Закричать "Ну, вернись!"... Не хватает дыханья...
Промолчать и уйти - режет вены тоска.
Но чужая душа... Непостигнута тайна...
А слова, как песок и остатки стекла...
И молчание душит туманом рассвета,
снова рвешься в стихах ты за грани миров,
чтобы просто вернуть ему вечное лето
и избавить его от прогорклости снов.
© Зеленоглазая, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223350
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
Ночной вокзал. Насмешливая осень.
И душат слезы... Что же ты? Не плачь!
Но бой часов истошно так несносен -
калейдоскоп забытых неудач.
Стучится дождь по дерзкому перрону,
ему плевать, кто с нами, кто ушел.
Ты не беги к девятому вагону -
судьбой уже подписан протокол.
Забудь! Прости! Здесь все решает небо...
Нелепо... Глупо... Скомканный сюжет,
присыпанный отчаяния пеплом.
Уже просрочен к станции билет.
Дыханьем греешь зябкие ладони,
сорвется с губ протяжный сиплый стон,
а ветер в закоулках тихо ноет...
Вокзал... Толпа... Предательства перрон...
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Никому и ни о ком"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223351
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
Мы в мире безутешном гости,
Имеем временный ночлег.
Нам лишь бы не поддаться злости,
Что из духовных прёт калек.
Несправедливости так много!
И кажется, ей нет конца.
Но уповающий на Бога
Не уподобится глупцам,
Что прожигают дни беспечно,
Не думают о том, что ждёт…
Откроемся в мольбе сердечной
Тому, Кто в нас теперь живёт!
Он знает все переживанья
И сострадает в час невзгод.
Пускай проявятся желанья
Взрастить любви и веры плод.
Ни ветер зла, ни ночь сомнений
Пусть не нарушат наш покой!
Преклоним пред Отцом колени,
Чтоб Он прикрыл от бед рукой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223352
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
Маленькі рученята,
А серце вже доросле.
Бідненькі оченята
Покрила їх короста.
Короста повсякдення
Життя тяжкії муки.
До зла в серці натхнення
Їх так навчили суки!
Хто суки? Суки люди!
Оті, що життя дали.
Їх розплодилось всюди
Та що вони не знали?
Не знали, що вбивають?
Покинувши дитятко...
Не знали, що вмирають,
Саменькі ті малятка?
Саменькі в цілім світі
З життям лиш сам на сам.
Синцями всі покриті.
І що байдуже вам?
Байдуже, що ті діти
Під серцем у вас жили?
Безгрішні, наче квіти…
Невже ви не тужили?
Я знаю, не тужили!
Не люди ви! Ви звірі!
Щоб в пеклі ви горіли!
Щоб муки вас всіх з’їли!
А вам. О, ангелятка!
Бажаю більше сили.
Щоб виросли малятка
... і їм усе простили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223372
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
1
Точка. Точка. Точка.
Прочерк.
Запятая.
Полночь стучит в окошко.
Играя
Проигрывая.
Берег недостижимый, желанный
Сжечь.
Разрушить.
Последний мост окаянный
Печь
Не потушит.
Надежду беспутную полить
Кислотой.
Хлоркою.
Исступлённо бить. Топить.
Поить
Касторкою.
Сердце, замолкни. Тщетно
Стучишь.
Мечешься.
Как нищий в Сорренто
Молишь
И бесишься.
В мечтах об утраченном лете.
Нервы
Златые
Пустите! Нет смысла в рассвете
Стервы
Нагие.
Точка.Точка.Точка.
Прочерк.
Запятая.
Жиром оплывшая
Улица
Пустая.
2
Смотришь - пусто, не тачки,
ни извозчика
Только Летучий Голландец в скачке
полуночника
Целует руки
галере
со следами
уродства
на кривом
кособоком
теле.
Эй, штурман!
Отдать кормовые!
Поднять паруса!
Неси
свои скулы седые
Туда
Где не будет конца.
Не дрогнет стан
гордого корабля
Из сердечных мачт
потехи для
Пёрышки вырывала
с корнем
Безразличная
Чья-то дочка.
Точка. Прочерк. Запятая.
Точка. Точка. Точка.
28.11.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223377
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
Я люблю тебе й хочу зізнатись
Що не бачу без тебе життя
Я люблю тебе й можу поклястись
Що без тебе цей світ – небуття
Та не можу сказати все щиро
Бо слова, мов розбитий кришталь
В своїм серці ховаю я диво
Та цього ти не бачиш, нажаль
Ми ж с тобою лиш давні знайомі
І між нами мільйони мостів
й зруйнувать не наважусь ніколи
я їх ливнем своїх почуттів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223370
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
Я згущую фарби, розвожу руками,
Танцюю під тихі мелодії трансу...
Такі відчуття виміряють роками...
Це перша умова мого декадансу.
Дивлюся у небо, незлічені зорі
До мене свої просягають долоні.
Кохання і щастя приречено хворі,
А очі надхнення криваво червоні.
Слова мої гострі як скелі каміння,
Одних тільки їх нескінченні запаси.
Слова римувати - безглузде уміння.
Це друга умова мого декадансу.
Піти у пустелю й на зло повернутись,
Вдихнути піску там на повні легені.
І вже після пляшки вина схаменутись,
Що щось позабуто... Які ж ми шалені...
І друзів останніх в азарті програти,
Поставити гроші на культ преферансу.
В самотньому ліжку завжди засинати -
Остання умова мого декадансу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222070
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 14.11.2010
Дорогий, ненаглядний читачу!
Я душу тобі сьогодні відкрив.
І тепер тобі вже рішати задачу,
Чи даремно на світі життя я прожив.
По дорогах життя я йшов тільки прямо.
Колін я не гнув ні перед ким і ніде.
Не йшов по байракам, не падав у яму, -
До людей я ішов, в яких слово живе.
Лиш дурнів я не любив... та фарисеїв.
Бо ці істину гнуть під ноги завжди,..
Щоб з ближніх зробити нікчемних пігмеїв,
А самим під "шумок" повзти до мети.
А мета в них дрібна та нікчемна,
Лиш би живіт свій набити сповна...
А щоб в сусіда в очах стала ніченька темна,
Л'ють у гранчак, не жаліють вина.
Якщо не вино, то слова пусті і брехливі
І ніщо їх не мучить: ні правда, ні совість, ні суть.
Ніщо їх не виправить, навіть смерть у могилі.
Бо так і підступно, з брехнею на той світ і йдуть.
Якби це були... тільки чужинці... чи іновіри,
А то знайомий, близький або ж сусід...
Вважає, що щастя здобуде на братові шкірі
І з люттю вже дивиться нишком у слід.
Дорогий мій,.. мій ненаглядний читачу
Я сьогодні стараюсь кинути в душу зерно,
Бо хочу рішити найважчу у світі задачу, -
Щоб людина людині завжди несла добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220740
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 09.11.2010
В мареві бажання
На руках без втоми я несу міледі,
Східцями угору до м’яких перин.
Свідки тільки стіни і амури в небі,
Будемо ми справжні – маски геть і грим!
Ніжні, плавні рухи в них вмирають давні.
Хвилювання, боязнь ніби в перший раз.
З головою весь я у кипучій магмі,
Не погасле світло, не турбує нас.
Твій гіпюр і бісер будуть зараз зайві,
Рухи – ритуали, грацій менует .
Танець тіл по колу у гарячій лаві,
Вперше не востаннє, чую комплімент.
У блаженстві п’яні і слабкі у втомі,
Зовсім не турбують види у вікно.
Обриси туманні, відчуття бездонні.
Тонемо насправді, тягне нас на дно…
02.11.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219687
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 03.11.2010
неспокійністю вистукує потяг...
вже позаду
"маленький Париж".
прохолодно
й цей клятий протяг,
я мовчу...
ти мовчиш.
тарабанить осіння злива -
біль і втома,
втома...біль,
зачепилась за власні крила,
затягнула петлю надій.
аромати терпкого страху
у повітрі витають
слів
нам не бракне,
ми просто з браком,
ми щербаті,
ми вже не ті.
час пантрує на наші душі,
гнів муштрує нас з дня у день,
небо давить,
дощить
і глушить,
небо знає кінця секрет.
каламутні дзеркала вікон
зазирають в зіниці.
снів
так бракує.
жонглює серце
почуттями,
гризуть думки.
позіхаєм...
четверта ранку,
десь на фініші
новий старт.
ми зашторим брудну фіранку
й віддамося
нічним
шляхам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217784
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 31.10.2010
Залоскочу пір’їнкою твій сум.
То янгол пролітав в ночі над нами
І, задивившись на земну красу,
Присів на бильці сірого дивана.
Він бачив: руки у вінок сплелись,
Волосся спить, спадаючи на груди.
Блакитним шовком вечір постеливсь.
Так не до ранку – цілу вічність буде.
Він бачив: світ в обіймах потонув.
Шепочуть губи щось у губи сонні.
Сьогодні з нами поряд янгол був,
Згубив пір’їнку ось, на підвіконні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218054
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 29.10.2010
Димовим потоком лине насолода,
розжеврілось серце під гарячим небом.
На узбіччі пише, що життя - свобода...
а мені для щастя більшого не треба.
Бігати нестримно, дихати ваніллю...
по дахах стрибати без лялькових грим...
у букет збирати чародійне зілля
і блукати світом, наче пілігрим...
Та раптово тягнуть у скрипучі зали,
мотлохом старечим в'яжуть до землі,
Люди хочуть шоу, їм природи мало...
Та які ж ви люди? - Демони усі...
Безперервний простір міжкулісних тисняв,
ти вже не в наряді модних кутюрьє...
Шию обвиває мамине намисто,
не лялькова барбі, лиш така, як є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217621
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 23.10.2010
Ти назвав мене ангелом білим,
У якого душа є криштальна.
Але ангели в небі всі вільні-
Я в твоєму полоні чекання.
Але ангели завжди щасливі
І у хмарах далеких літають.
Я злетіти у небо не в силі,
А до щастя гріхи не пускають.
Але ангели вірять в кохання,
Посилають людині надію.
Я любов потопила в стражданні
І нікому давно вже не вірю.
Я - не ангел, я ним колись була,
Рахувала зірки на світанні...
А тепер свої крила згорнула
І упала на попіл кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199982
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 29.09.2010
Безглузде існування не для мене,
Короткий шлях немає нагород.
Моє життя- бурхливе і шалене
Несе човен за тихий горизонт.
Та здатися в обійми смерті
Уперта гордість криком не дає.
Взяти на плечі хрест і нести,
А на горі розсудять де чиє?
Упасти, щоб піднятися на ноги.
Померти за освячену мету.
Та не зійти ніколи із дороги,
Слідом якої зараз я іду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198906
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 29.09.2010
Довга хвилина...
Так неповинно
бути, я знаю...
Чужа провина
і ти невинна,
за що карають?
Вирок сказали,
тебе зв'язали,
ведуть на страту.
Всі підписали,
наказ віддали
у руки кату.
Голову склала,
хоча не брала
коштовні перла.
Була підстава,-
всім ясно стало,
а ти померла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198902
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 29.09.2010
_Вона сильна. Уперта. Красива.
Наполегливо йде до мети.
Вона вільна. І, мабуть, щаслива,
Бо не спалює зайві мости.
_Вона горда. Терпляча. Смілива.
Підкоряє вершини життя.
І не плаче. Напевно, щаслива.
Рівно стукає серцебиття.
_Вона знає, що хоче у долі,
Як вдавати усміхнену жінку.
І в душі зовсім свіжі мозолі
Не показують болю відтінка.
_Вона ніжна. Тендітна. Вразлива,
Коли маску скидає вночі.
А під ліжком заховані крила
І на аркуш лягають вірші.
_Вона грає цю роль бездоганно.
Проти течії стійко несеться.
І Амури стрілятимуть марно,
Не розбити граніт її серця.
_Вона дивна. Мов клон. Неправдива.
Кожен має своє порівняння.
А насправді вона лиш людина,
Яка втратила своє кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209289
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Поети
Слів павутина і ночі безсонні.
Жовтий папір як осінній пейзаж.
Рими-тенета тримають в полоні.
Слово прозоре, крихке, як вітраж.
Муза капризна, у сутінках гола,
Контури тіла п’янять як вино,
Мила, покірна, буває і строга,
І недосяжна, як грецьке руно.
В пошуках рими, натхнення і теми,
Йдуть до емоцій – в них сила строфи.
Щоб записати рядочки, катрени
Щастя і горя... І людства гріхи...
Рими яскраві палають як зорі.
Вічності знаком освятить Парнас.
Пишуть придворні, борці в непокорі,
Вірш у майбутнє… І слово на раз...
08.08.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206537
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 29.09.2010
Ти не будеш моя,
відпускаю як птицю на волю.
Вже долоні спітніли,
і пальці обм’якли – «Лети!»
Поквартально зболить,
метушнею покриє густою.
Ніби димом пожарищ,
згорають останні мости.
Відпускаю з руки,
лети в дим і у спеку від згарищ.
Монотонно шепочуть,
прощальну молитву вуста.
Не була ти моя,
а тепер взагалі відлітаєш,
дихай волею вповні…
А в горлі першить - гіркота.
03.09.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209464
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Дотик рук серед білого дня,
Хай шушукають недруги в спину.
Не важливо - дрібне, метушня…
Гнів і осуд складу я у риму.
Вірш на двох в ньому сум – пелена,
І солодкі цілунки – бо вкрали.
Не жона ти мені, не жона!
Я частинка від іншої пари.
Я шукаю логічність і суть,
Може, просто віддатися долі?
Сірі сни, сірі будні повзуть,
Не прошу каяття у поклоні.
Стихне осуд, замовкне і шум,
Нереальне відійде у тіні.
Не роздавить судилищ валун,
І ми знову…На зустріч. В обійми.
23.08.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211205
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Сьогодні дощ. Ти віриш у дощі?
Вони приходять часом без запрошень.
Несправжнє літо у моїй душі
Перетворилось на байдужу осінь.
Лікарня ця не вміє засинати,
А я , мабуть, заснула до весни.
Давно-давно я мріяла літати,
Але тепер...не хочеться й іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176237
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 29.09.2010
Вмирає жовтень, упиваючись дощем,
А падолист веде з собою тугу;
В очах - печаль, в душі - болючий щем,
І дві сльози, немов дарунок другу...
Я серед мертвих золотих листків,
Які в покорі впали з п'єдесталу,
Як серед падолисту щирих слів,
Що грішні душі взяли на поталу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152768
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 29.09.2010
Я паперовий човник на воді...
Давно на "ти" із силою тяжіння.
Тобі відкрию серце лиш тоді,
Коли ти в мене проростеш корінням.
В клітинку чи в лінійку папірець...
Яка різниця! На плаву? Чудово!
На бортику написано: "Кінець"?
Облиш, не треба - це всього лиш слово.
Хай без вітрила, навіть без стерна,
Та відчайдушну мрію не спаплюжу.
Я марю океанами без дна,
Не пропонуй мені тепер калюжу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210836
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Лиш крок і прірва зараз поміж нас.
І ти для мене так багато значиш.
Моя любов і в профіль, і анфас
Перед тобою. Як же ти не бачиш?!
Неначе зовсім поруч стоїмо,
Що можна доторкнутися руками.
А ми з тобою просто мовчимо
На різних мовах про одне й те саме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190241
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 29.09.2010
Цьoмy тілy лиш тiльки сiмнaдцять, a дyшi вжe дaвнo - сiмдeсят...
Пaxнe листя i грoнa кaлини. Зa вiкнoм трeтiй рiк листoпaд.
Сoнцe тиxo зaстиглo нa сxoдi i пoвільнo вeрнyлoсь нaзaд.
Зa вiкнoм мaбyть знoвy нeгoдa пoливaє бoжeствeнний сaд.
O, цe мaбyть ти знoвy зaбyлa - зaлишилa зiв'ялi квiтки,
В пeрexoдi придбaлa зa бeзцiнь в сьoмe нeбo нeдійснi квитки...
Зaспoкійся. Дивись - я нe плaчy... У мeнi вжe нeмa хвилювання.
Просто зараз тобі допоможу здійснити в душі прибирання...
*
A тeпeр...пoцiлyй свoє нeбo. Нexaй oчi твoї зaблистяться.
Нaпиши двa листи в пiдсвiдoмість. I живи, тoбi ж тільки сiмнaдцять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196634
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 29.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2010
Упала на холодный мрамор
Слеза, встревожив рябью лужи -
Гнев вылился дождем и замер,
Очистив землю, но не душу,
Что бьется в тысяче агоний
бескрылой птицей в тесной клетке ...
Опять небрежный росчерк молний …
Судьба удар наносит метко,
Когда не ждешь, так подло, в спину …
Пронзает болью, и без крика
Летишь в соседнюю могилу...
...А в белых пальцах две гвоздики…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79671
дата надходження 16.06.2008
дата закладки 29.09.2010
Вместо плаща два крыла за спиной.
Кто я? посланник, пророк или ангел?
Как мне найти долгожданный покой
В мире, где титулы правят и ранги?
Как отыскать тот единственный путь?
Где я? В смятении на перекрестке.
Вряд ли подскажут, куда повернуть -
Мир для теней одномерный и плоский.
С кем я? Зачем я пришла в этот мир?
Вороны кружат навязчивой свитой.
Вряд ли сумею ужиться с людьми,
Души которых грехами убиты.
Время рождает богов и мессий.
Я не герой, мне б немного покоя…
Новую строчку кладу на весы -
Может, узнаю когда-нибудь,
кто я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200867
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 29.09.2010
Сьогодні я не та, що була вчора.
Мої світи не перетнуться більш.
Очищена від сорому, прозора...
а поряд хтось забув кривавий ніж.
Та я залишу цій місцині вічний спокій.
Туди піду, де пахне едельвейс.
Порожнє серце вкрию пеленою,
щоб краплі крові не взяли свій рейс.
Сьогодні я не та, що буду завтра.
Майбутнє все ж залишить слід в мені.
Моя маленька сивочола правда...
... я покохала, а мене ще ні.
Та я не буду більш ховати сльози,
нехай живуть... нехай течуть...нехай!
Це більше на відкриту сповідь схоже...
але тепер я можу йти у рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211630
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 26.09.2010
До завтра, мій рожевий добрий світе.
Я залишу тобі розмай, хай буйно квітне.
І у букет, що омивається росою,
складу життя. Хай тішиться тобою!
Хай пеленою розгортаються світанки,
щоб захотілося кохати серцю палко.
Бо восени все догорає разом з листям
а про кохання тільки скаже чужа пісня.
І лише хтось штовхне в плече надію,
за руку віру потягне туди, де дніє -
Солодкий ранок, світ з рожевим духом,
Прийми гостей. Побудь для них хоч другом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212241
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 26.09.2010
Я закриваюсь від світу власними долонями.
Хтось скаже, що це безглуздя, дарма...
Але навкруги йде суцільна війна,
і хтось та й зачепить своїми патронами.
Хтось вирве з грудей серце вже не живе
хтось плюне у місце порожнього ступору...
І вже не залишиться іншого вибору,
як здатись безвинно - гарматами рве...
Ба навіть струмки червоніють невдумливо,
і наче реве кожна хвиля від зла.
Залишать вмирати в землі немовля
всі ті, кому байдуже, кому все куплено...
Та очі вже вкотре не хочуть цих мук...
І душить...Так душить людська павутина.
Я краще в душі буду знову дитина,
сховаюсь від світу за ширмою рук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212675
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 26.09.2010
Я твiй янгол ,чи може я вiдьма,
Що злiтає у вирiї в нiч ?
Чи я сонце, що жарить опiвднi-
РозкалЕне, гаряче, мов пiч ?
Cнiг на голову та з заметiллю,
(цих питань намотався клубок),
Чи дитина, що грається з тінню,
Чи немiряних мрiй пастушок ?
Прийде час, твоє серце пiзнає,
Ким би я у життi не була.
Не помилиться той, хто кохає,
Бо кохання дарує дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206949
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 26.09.2010
А осінь ще довго у вікнах мовчатиме.
Про золото тих…. напівсонних повік.
І посмішку ту, що в душі відпечатана,
Немов безкінечність незрима - навік.
У грудях крильми, білим голубом билося.
І в спогади вічність впліталась дрібницями.
Ті очі, здавалося, небом дивилися
Волошками в полі …магнітом-зіницями
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197702
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 12.09.2010
Ми струни серця, друзі, наладнаєм
На урочистий і ліричний лад,
І щиру пісню дружно заспіваєм
Про наше рідне місто зелен-сад.
Приспів:
Рідні Черкаси, квітучі Черкаси,
Місто великих надій і добра,
Краю Шевченка чудова окраса,
Дивна перлина на нитці Дніпра.
Завжди ви надійно, твердо тримали
Зброю козацьку ще з давніх часів,
Землю хоробро свою захищали
Від всіх загребущих, злих ворогів.
Приспів.
Безліч разів ви вставали з руїни -
Сила народу незламно міцна.
Місто Черкаси, зоря України,
Живіть, розквітайте, наче весна!
Приспів.
Це місто ніколи нам не забути.
Козацької слави вірний оплот
Білим вітрилом на хвилях Славути
Гордо прямує до світлих висот.
Приспів.
07.09.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209381
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 05.09.2010
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліса і ріки, пісня солов’їна,
моря, і гори, і пшениця золота!
Коли я чую слово «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут дім мій і моя родина –
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
Це моє щастя - лине з серця знов і знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208871
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 05.09.2010
Буття несе в постійному польоті
Всі наші дії в дике майбуття,
А ми не знаєм й рідного болота,
Щоб далі планувати щось в нове життя.
І світ надалі крутиться в екстазі,
Шукає жертв для млину почуттів,
Літає в пошуках нових фантазій,
Щоб в нас убити низку відчуттів...
04.09.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209264
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 05.09.2010
Скворцы собираются в стаи,
Прощальные песни поют...
Зовут их чужбинные дали,
Суля и тепло, и уют.
Я раньше бы их попросила:
"Возьмите с собой, улечу.."
Но в сети любовь захватила
И в них я остаться хочу.
Пусть осень своей позолотой
Нам под ноги стелет ковры,
Прощальной окутав заботой,
В канун нашей первой зимы.
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114031609665
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208777
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 04.09.2010
1. Даже с кимоно
Твоего журавлик ввысь
Стремится... Осень!
***
2. Не Ты, а ветер
Осенний обнимает...
Шепчет... Глупости.
***
3. Северный ветер
На встрече с южным жаждет
В буре согреться...
***
4. Осенний ветер
Аромат цветущих слив
Несёт... Верить ли!?
***
5. Нет , не цыганки
Шалями машут, ясень
Кроной колышет...
***
6. Вместе с дождиком
Гуляя грустим... Только
Каждый о своём...
***
7. Лиловая ночь
Так смотрит жёлтым глазом...
Всё понимая!
***
8. А Бабье лето
Фату из паутинок
Дарит... С пауком!
***
9. Смотрю в лужицу.
Портрет на фоне небес.
Образ - осенний
***
10. Кто бы не ступил...
Шаткий мостик под каждым
Прогибается...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208994
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 02.09.2010
1. Каплей надежды
меж лепестков ажурных
росинка жива.
***
2. Закат, распахнув
сиреневые очи,
огненно дышит.
***
3. Опять сливаясь,
в фиалках гаснет вечер...
Аромат плывёт.
***
4. Лепестки маков -
алых бабочек крылья,
Вот - вот улетят.
***
5. Ночи мёд течёт,
жасмина шёпот липе...
Заслушаешься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200088
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 30.08.2010
А осень дивная, сухая,
Окутала пространство возле нас,
Вся краской жёлтой залитая,
Чтоб цвет Христа нам души наши спас.
От слякоти и мыслей тёмных,
Чтоб уводил с собою, от греха,
Желаний плоти потаённых
И воскрешал бы свет души в стихах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208205
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 30.08.2010
Строки истинной поэзии нам лечат души,
Если болью залиты, тоской, они...
Помогают не тонуть, а выйти прямо к суше,
Сократив в слезах тоскующие дни.
Магией божественного творческого дара
Будят призрачные струны душ поэты
И не требуя совсем за это гонора,
Ведь дают в стихах надежду и ответы.
Пение пиитов часто, будто бы, бельканто,
За спасенье душ - хоть золото Кортес.
Так поэты, как мелодией все музыканты,
Правят души, воплощая дар Небес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208446
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 30.08.2010
Прощавай, школо!
Останній раз зайдеш у клас,
Не повернути більше час!
І друзі всі твої навколо,
Дивись у клас: уже тут голо.
І більш не сядеш вже за парту,
В очах не матимеш азарту.
І пролунав дзвінок останній –
В очах – лиш тільки сум прощальний.
Залиш хоч спогади собі,
Хай пригадають все вони тобі:
Усмішку, першу вчительку твою,
Немовби знов у школі я стою.
І шибка та вже не розбита,
Підлога знову не помита,
І більше навіть не питай:
«Скільки разів ходив в їдальню я на чай?»
Але не буду сумувати я,
Бо вже відкритий шлях в нове життя.
І скоро стану я студентом,
А школа – радісним моментом.
І кажу школі: «Прощавай!»
На мене зла ти не тримай!
І всі роки шкільні оті
Залишаться зі мною у житті!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192123
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 26.08.2010
Ні, скажіть мені, будь ласка,
Я чи це життя тупе ?
Що за проза, а де ж казка ?
Мій наївся та й хропе..!
Як кікімора оділась,
Губи - чорним олівцем
Підвела...Оце змінилась
З розмальованим лицем !
Над очима ще й помаду -
Будеш знать, як засинать !
А тепер візьму із саду...
Що ? Мітлу, щоб вирувать.
Залітаю і хохОчу:
"Хто це тут ведмедем спить ?!!!"
А мій милий як підскоче -
Не отямившись, мовчить...
Засміявсь таки :"Вскипіла ?
Відьмочко, стрибай під бік..,
Доки в небо не злитіла!
Бачиш ? Скучив чоловік."
Тільки так, тільки екстримом
Треба тонус підіймать,
А без цього - гибле діло.
Будуть, як ведмеді спать.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193213
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 26.08.2010
Треба йти на шоу-конкурс -
Показати свій талант !
Мабуть я відкину комплекс -
При всіх сяду на шпагат.
Ну і чим же я здивую ?
Зробить це любий атлет.
Потім щось я домудрую,
Щоб зірвать аплодисмент !
Розминаюсь.., наодинці...
О ! Повзе вперед нога..,
А сама тримаюсь бильця,
Майже все.., майже змогла...
Брязь ключами - на порозі
Мій...Гримить аплодисмент !
Та я й знала, що невдовзі
Прийде зоряний момент.
То нічого, що з шпагату
Мене милий підіймав
Та червону з губ помаду
Рушниками витирав.
Бо міркую так - раз очі
Мій на диво витріщав,
Ржав конякою до ночі -
Бог талант таки послав !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192459
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 26.08.2010
Я тобi веселкою заграю -
Барви розiллю по небокраю,
Медом на устах розтану смачно.
Що, вiдверта ? Може й необачно...
Просто будь щасливим, посмiхнися...
Порадiй вiдверто, не барися.
Не дай Боже, жити в нiмiй смутi,
Коли губи вiдчаєм зiмкнутi.
Погляд твiй без слiв я розумiю.
Небом дивишся блакитним - млiю...
Поцiлуєш ? Так, вiд того п'яна
i щаслива - знаю, що кохана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206328
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 26.08.2010
Заглядаю з Піренеїв
Як в Дніпрових водах,
Мов в люстерочку водневім,
Чепуриться врода.
Одягла сорочку білу,
Вишиту квітками,
В вишивці ожив барвінок
Синіми нитками.
Трохи нижче - стигле поле
Колоситься житом,
І від верху додолини
Хрестиком розшите.
Як чарівна наречена,
Дев*ятнадцятилітня,
Крайку запина зелену,
Оздоблену віттям,
І лісами, і гаями,
Буйнотравим степом,
Лелеками-журавлями,
Солов*їнним злетом.
Іще зверху тугий пояс
Обвив стан тендітний.
Ото врода, наче доля!
Під голос трембіти
У намисто вбрала шию
З калини шнурочком,
Засміялася так щиро
Голосом-дзвіночком,
В косу вплела свіжу м*яту
І стрічки вчепила...
Закохавсь по самі п*яти -
Дихнути несила!
І не я один, а всенькі
Дружнії держави,
Бо то мою Україну
Нині світ весь славить!
Їй кланяється Європа
І всі континенти
Реверансами глибоко,
Сиплять компліменти.
Лише хтось ще кривить морду,
Мов хоче спитати:
«Що за краля?» Кажу гордо:
«Україна! Мати!!!»
З СВЯТОМ! СЛАВА УКРАЇНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207544
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Ти чуєш дощ?
А знаєш, він лікує.
От бачиш, серце вже не так щемить.
Німа вода, а долю пророкує.
Сліпа любов, а довго так болить.
Давно минула наша тимчасовість.
Вагалась я між вічним «так» чи «ні».
Щастить тобі, у тебе чиста совість,
Останнє слово випало мені.
Як думаєш,
Ненависть неминуча?
Хто ставить крапку, того й судить Бог?
І докором сама себе замучу:
Чому цей дощ ми слухаєм удвох?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108225
дата надходження 18.12.2008
дата закладки 04.05.2010
До тебе я іду, як по канаті.
І все ж, іду, не дивлячись у низ.
Вже ходить ранок гостем по кімнаті
І пахне кава – твій мені сюрприз.
Я хочу, щоб ти пив мене з долоні
П’янку, мов слава, до безтями чисту.
Щоб тіні слів губились в напівтоні
І розсипались у думках намистом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183832
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 04.05.2010
Впаду в долонь твоїх тепло,
неначе в літо.
І буде поглядом одним
душа зігріта.
Уста всміхнуться, а вони,
як стиглі вишні.
Ген, зорі падають хмільні.
хмільні і грішні….
Вони, як ми – одне на двох
розділять небо.
Не треба слів, не треба слів,
Не треба!
Впаду в долонь легкий тандем –
солодку згубу
І поцілунком, як вогнем
торкнуться губи.
Накриє ніч два ніжних «я»,
як два озерця.
Сховай! Сховай моє ім’я
у себе в серці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185290
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 04.05.2010
Я вже давно живу лиш у віршах,
Бо муза грає мною, як на скрипці.
Приходить вечір – вічний Падишах,
Відміряє самотності, як ситцю.
А у душі, як завжди, задощить,
Бо ж незабутнє не змогло зітліти.
Його б узяти в руки й розтрощить!
Усе ніяк не може одболіти.
Вже й сподіванням увірвавсь терпець!
Сама себе то страчу, то прощаю…
Щоночі йду з безсонням під вінець,
І музі в чашку підливаю чаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184399
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 04.05.2010
Выпадают слова невпопад,
И роятся из губ у меня.
Я тебя на себя примеряю
И ругаю за это себя.
И тебя не целую всего-лишь
По причине того,что ты
Сорвешь крышу и вскоре обманешь,
Пнув ногой все мои мечты.
Но перед тем, как влюбиться,
Разреши спросить тихо-тихо -
Ты же меня не оставишь
В небе свободной птицей?
Хотя вряд ли.И так всё ясно
Я не буду ставить на кон.
Лебедей верных ведь меньше,
Чем блудливых весенних котов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187181
дата надходження 01.05.2010
дата закладки 01.05.2010
Рисую я волнистые узоры на холсте,
А за окном весна дождём разводит акварели
И будет cкоро красочный узор готов вполне,
Но дождику художества ещё не надоели...
Когда закончит капельный пейзаж почти совсем,
Тогда сравню я творческий подход к картинам нашим...
Вдруг чудо: мой узор явился на окне меж тем,
А дождика пейзаж с холста мне мокрой веткой машет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186455
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Ты осторожно сорвала цветок,
Ромашку целовала, нежно, белую,
Но с уст твоих сорвался лепесток,
Прикосновенье губ вспорхнув, взлетело...
И я старался нам его вернуть,
Твой поцелуй, случившийся крылатым,
А ты, смеясь, пыталась обмануть:
"Оставь... я поцелую... многократно..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186269
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Удовольствий тьма,
но ветер льнёт к сухому
дереву, когда
раскрываются на нём
белые цветы сливы...
***
В саду расцвели
азалии, всё вокруг
рдеет пурпуром...
cердце готово птицей
взлететь прямо до небес...
***
Если нечистый
поток замутил Вашу
душу, то трудно
дождаться, чтобы лотос
раскрыл лепестки в сердце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186197
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Весна пришла, цветению пора,
А солнце затерялось в тучах
И дождик мелко зарядил с утра,
На сердце тяжесть нахлобучив.
Так тёмен парк с его аллеями,
По ним гуляют лишь дождинки,
Тепла там дефицит, а всем милей -
Под солнцем трепет паутинки.
Как души не отбрасывают тень,
Так сердцу не откинуть муки...
Но радует лишь белая сирень -
Лаская и целуя руки...
Природа по весне врачует знать:
В час, освещённый солнцем, ранний,
Тоска вдруг начинает затихать...
Трель соловья нам - обещаньем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185642
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 23.04.2010
"Материи кусок атласный,
Как счастлив ты, что обволок
Волнами пару стройных ног
И стан божественно прекрасный...
И взгляд мой восхищённо зрит,
Как лента с золотой каймою
Под грудью стягивает платье...
Но рук моих нежней объятья!"
(Микеланджело Буонаротти)
(перевод Дмитрия Лялина).
Если вдруг оборвётся струна
У гитары, звучащей напротив,
Станет музыка сердца слышна...
Иль прочесть сонет Буонаротти?
Ты - в атл́асе, в своём кимоно,
Очи сузив, почти до японских...
Бессловесно шагнула в окно,
Не дождавшись обрыва струн тонких...
Воспарила, как белая птица...
Твой полёт захватил и меня...
Не успела упасть и разбиться:
Я принять смог в объятья тебя...
В Небеса твои очи раскрывшись,
Заблистали слезами - росой...
Наши чувства, чуть-чуть не разбившись,
Отразились Небесной красой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185501
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 23.04.2010
Ах, как нежен апрель акварелью,
Разливает прозрачно, чарующе...
Все берёзки шелка приодели,
Вместе с ивами, очень волнующи...
Небеса, распахнувшись в сияньи,
К абрикосу цветущему - с радостью,
Очарованным душам - слиянье,
Посылая денёчки им в сладости...
Заколышет цветенье черёмух,
Одурманят нас гроздья душистые,
И с собою, конечно, берём их...
Но оставят пусть помыслы чистыми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185354
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 23.04.2010
прикриєм штори. тільки місяць...
погасим світло. лиш свіча...
ми поза часом. ми - безмежність...
ось на долоні тріпотить душа!
цілуй її, оголену до сліз,
стискай долонями бажання,
у цій кімнаті деревом проріс
солодкий плід таємного пізнання...
у цій кімнаті в відблиску дзеркал
твоє шаленство зносить межі...
бери усю, без залишку бери!
нехай втону в твоїм безмежжі!..
18.04.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185056
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 23.04.2010
В душе идут осенние дожди,
Хотя весна флиртует и в разгаре,
Но Кр́онос перевёл часы, ты жди,
Бывают солнечные ведь в ударе...
Сокрытое за сизой пеленой,
Откроется вдруг изумлённо взору,
Нарушив нашей данности устой,
Раскрасит всё затейливым узором...
Но только жить по солнечным часам -
Сродни Его Величеству, искусству...
И свято надо верить чудесам,
Рожденью рядом искреннему чувству!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184959
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 23.04.2010
Загнанных лошадей пристреливают, не так ли?
Тогда не долго мне осталось здесь бежать.
Здесь столько не доигранных спектаклей,
Которых мне вовек не доиграть.
Кто виноват, что я бездарная актриса?
Кто виноват, что не умею я играть?
Вся жизнь – театр, смерть – кулисы,
Лишь выбрать: жить иль умирать.
По крышам ночью бы гулять:
Там не нужны ни паспорта, ни визы,
Самой себе могу не лгать,
Там я могу не быть актрисой.
Пристанищем мне могут стать
Любые подоконники и все карнизы.
Ко мне, отчаянной, под стать
Приходит смерть… с улыбкой Моны Лизы…
12.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183548
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 19.04.2010
ЛОПАСТИ
Стою над обрывом у пропасти
И душу мою на куски
Изрезали острые лопасти
Щемящей смертельной тоски.
04.11.2008
СВОБОДНЫЙ СОКОЛ
Я сокол с переломанным крылом,
Летающий когда-то в поднебесье,
Но реквием мне стал любимой песней,
Стал яд мне сладостным вином.
10.01.2009
МУДРОСТЬ
Во многой мудрости – так мало счастья,
Ведь мудрость – колыбель тоски,
И лезвие приставив мне к запястью,
Сдавило сердце мне в тиски.
13.01.2009
ВЕНЫ ВСКРОЙ МНЕ
Вены вскрой мне и вытяни жилы,
Выпей разум и вынь моё сердце –
Мне всё в жизни давно опостыло,
Не могу я под солнцем согреться…
22.05.2009
Я СЛОМАЛАСЬ
Я сломалась под тяжестью прожитых лет,
Да и чья-то рука всё меня погоняет.
По душе, оставляя глубокий в ней след,
Кто-то розгами жизнь из меня выбивает…
08.10.2009
КАКОЕ СЧАСТЬЕ
Ты причиняешь мне болезненные муки,
Вонзая нож по рукоять –
Какое счастье умирать,
Так близко ощущая твои руки…
28.10.2009
РАСПНИТЕ МЕНЯ
Распните меня, гвозди в руки мне вбейте –
Вот корона моя из терновых шипов.
Веру в свет, словно пепел, развейте,
Но убить невозможно любовь.
23.12.2009
ВАЛИУМ
Горстями безутешно я глотаю валиум –
Зато теперь не больно и не страшно,
И даже кажется, что так отважно
Входить совсем одной в террариум.
08.01.2010
БАЗЖАЛОСТНОСТЬ
Вновь висок просит пули из стали.
Заряжу пистолет неумело.
Так безжалостно сердце мне рвали,
А теперь только мёртвое тело…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176679
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 19.04.2010
В этот день осенний прохладный
Посмотрю я в окно украдкой
И увижу, как падают листья
А они пролетят так близко,
А они мне прошепчут что-то,
Я заметил печаль в их тоне
Колыбель их качает ветер,
Эхом шелест и эхом стоны,
Я услышал, как крикнул кто-то,
Сквозь окно донеслись лишь звоны,
Отрываю с краскою пленку,
Я вдыхаю запах прохлады,
Позабыв, что смотрел украдкой
Прокричу им в ответ «я за вами!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182479
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 19.04.2010
многоточие …
в нашей судьбе с тобой
каплями дождя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184070
дата надходження 15.04.2010
дата закладки 19.04.2010
Так легко жити закохавшись в тишу.
Натхненням вічно душу окриляти.
Себе частинку у рядках залишу,
Щоб під дощем, не мерзнучи, стояти.
І не боятись осуду, хай ллється...
У серці все заховане для тебе.
Я закохалась в тишу, що сміється
Мені у вічі, обійнявши небо.
Так легко жити заховавшись в тиші.
Не рватись в бій, у вирій не зриватись.
Себе частинку у тобі залишу...
Щоб обгоріти більше не боятись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120658
дата надходження 11.03.2009
дата закладки 19.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2010
Навіщо я тобі? Солодка … ніжна інша.
Не схожа на усіх…. Не схожа! Не земна.
Самотніша за дощ, від блискавки ясніша.
В безсонні, як в раю від спогадів хмільна.
Навіщо я тобі? Прийду і стану морем.
По венах, мов терпка отрута розіллюсь.
Мої слова дзвенять у вікнах вічним хором!
Зів’ю в душі гніздо і птахом оселюсь.
Навіщо я тобі? Не втиснута у рамки.
В мені моя любов, як два крила за спиною.
Захована у ніч, я вітру вічна бранка.
Не вмію тліти ледь і бути не єдиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182693
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 14.04.2010
Вдоль дороги, что лентою вьётся,
Одиноко деревья стоят...
Но им солнце весною смеётся -
Изумрудом вот-вот возгорят.
Журавлями надежды вернулись,
Прорастает сквозь почву трава
И фиалки цветами проснулись,
Закружилась от них голова...
Мне так дорог весенний подарок...
Если б ты беззаветно любил,
То собрал бы букетик фиалок
И на счастье мне их подарил.
Та дорога, что лентою вьётся,
Нас не свяжет с тобою, увы...
И трава, что на свет божий рвётся,
Заплетёт нам к былому следы...
Лишь фиалки, что губкой впитали
Все цвета, что таят небеса,
Откровенно любовь воспевали,
Распахнув голубые глаза.
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11004143339
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183770
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 14.04.2010
Свеж звучащий апрель акварелью,
Разливает тон краски чарующий,
Мы за год, без весны, постарели,
Только чувства, как прежде, волнующи...
И понять можно жизни искусство:
Отметая с годами ненужное,
Дух шлифуя и тонкие чувства,
Умаляет красоты наружные...
Улыбаюсь весне и апрелю,
Хоть расплата за всё впечатляюща,
Восхищаюсь любовью и верю,
Что целительна и возрождающа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183640
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 14.04.2010
Я божеволію від тебе.
Назад немає вороття.
Я божеволію... Так треба.
Ти змінюєш моє життя.
І кожна мить, немов остання.
Я поринаю в забуття,
І я не стримую бажання...
Я змінюю твоє життя.
Я божеволію без тебе...
Та без наркотику очей,
Очей бездонних, наче небо,
З відтінком пристрасних ночей.
Я божеволію... Повстання
У грудях полум’ям горить.
Я знаю точно – це кохання
У серці солодко болить.
Я щастя більшого для себе
Не можу уявити сам,
Ніж божеволіти від тебе...
І жити вдвох одним життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101045
дата надходження 04.11.2008
дата закладки 12.04.2010
Як почуття мої наповнять світ до краю,
І ти впиватимешся цим п"янким повітрям,
Тоді на відстані відчуєш як кохаю...
Я ж на устах твоїх осяду вітром:
ВеснЯним, легким, теплим, ніжним, хтивим,
Що бавиться жорстким твоїм волоссям,
Цілує твої очі... І достиглим,
Солодким присмаком заполонить назовсім...
І не проси, і не благай - віднині
Ти - бранець мій, твоя я - полонянка,
Ти - Сулейман мій, я - твоя рабиня,
Точніше - неслухняна Сулейманка...
квітень 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182588
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 12.04.2010
Я хотел бы сквозь белую призму,
Пропустить весь солнечный свет,
Чтобы детского смеха в отчизне,
Было больше, чем звона монет
Я хотел бы всю жизнь по кругу
Запустить, словно лучший атлет,
Воскресить тебя первым другом,
И прожить с тобой тысячу лет
Я хотел бы конус Платона,
Между звездами неба открыть,
И родиться случайно Ньютоном,
Чтобы яблоко оземь разбить
Я хотел бы терзать геометрию,
Твоих рук до кровавых потов,
А наутро познать всю симметрию
Твоих губ раскаленных оков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181950
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 09.04.2010
Я сотни миль иду, не замечая пыли,
К тому рассвету, где твои глаза,
Так искренне меня ласкали и любили,
И пальцы рук твоих, как горная вода
Ищу тот день, где необычно светит солнце
Подсушивая раны у болот,
У озера, а может померанца,
Истощены тела и без хлопот
Ищу закат, в который мы уплыли,
Где маревом струился жаркий свет,
И лебеди тогда у пристани кружили,
Дождавшись, ночь, укрылись в белый плед
Так сотни миль бегу, с поклажей сзади,
Не сбросить мне её, не поменять на приз -
Прильнуть к устам из бархатистой глади,
И голос не услышать твой, как легкий бриз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175256
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 09.04.2010
Внуши себе, что в городе твоём – весна.
Плевать, что зимний холод тело так пронзает…
Ты хочешь закурить…и капельку вина*
И только мысли о тепле тебя спасают…
Внуши себе, что ярко солнце светит
на светлом чистом небе голубом.
И пусть глаза случайно не заметят,
что ливень, мрак и тучи за окном…
Внуши себе, что мир – любви обитель.
И мокрые от слёз глаза прикрой.
Ты веришь в то, что твой ангел-хранитель
всегда был рядом..за твоей спиной..
Внуши себе, что ты настолько счастлив,
что если бы в полёт - то прямо в рай.
Протрёшь глаза - вокруг одни ненастья.
Прими их вызов – с жизнью поиграй…
Внуши себе, что ты сейчас не одинок..
И не нуждаешься ни в чьей заботе, ласке.
Пускай с застывшим сердцем ждёшь звонок,
забудь об этом, одевая маску.
Внуши себе, что грусть твоя – туман.
А также то, что время вправду лечит.
И пусть это всего самообман,
тебе от этого скорее станет легче…
Внуши себе, что радость – это вечность.
В ней нет конца, рождающего страх.
Но радость – это миг, если быть честным.
И вновь иллюзии твои сгорели в прах…
Внуши себе, что никогда не плакал.
И что не знаешь, что такое боль…
Найди в себе и силы, и отвагу
забыть о том, что сделала любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181955
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 09.04.2010
Скажи, чи ти хоча б на трішки
закоханий в мої вірші,
написані самотньо в ліжку
недбалим почерком лівші?
Чи ти вникаєш в їх рядки?
Чи лиш читаєш мимохіть?
Байдужі всі мої думки?
Чи все ж вникаєш в суть жахіть?
Чи ти спроможний полетіти?
Або з колін тобі не встати?
Я просто хочу зрозуміти.
Дай натяк, щоб могла я знати.
Коли слова стрілою в душу –
твій сум я дотиком порушу.
Якщо ж безглуздо, всеодно –
піди. банально, як в кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182819
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 09.04.2010
C журавлиными, белыми, стаями
Все мечты по весне разогревшейся,
Исполненья с сиренью пред м́аем,
В ожиданьи небес заалевшихся...
Паутинные сети, обманные,
Захватили пути журавлиные,
Уводящие в дали туманные,
Где калечат птиц целыми кл́инами.
Но мечтам суждено исполнение,
Вопреки журавлям погибающим:
Ведь для душ так печально забвение,
Что любовью живут, воскрешающей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182717
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 09.04.2010
Сочатся сны, сквозь ветхий потолок.
Гвоздями звезды вбиты в спину неба...
О, жизнь моя, ты - лабиринт, ты - ребус,
Где я, как перст, блуждаю, одинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182810
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 09.04.2010
***
Научись по фене ботать,
Чтоб в дальнейшем не работать!
***
Пусть для кого-то графоман,
Но тем, кому сто лет не нужен,
Не лезу в творческий карман -
Сам по себе, я с Музой дружен...
***
Для идиота, лидер сумасшедший -
В его делах себя он узнаёт...
Поводыря так всяк себе нашедший,
Чужих идей на дух не признаёт...
***
Беги вперёд - лишь бег спасает!
Не медли ни минуты в прошлом!
И в настоящем нас не славят,
А жить без славы, как-то пошло...
***
Мы не рабы телячих серых буден!
Удел коровий, тоже не для нас!!!
И пусть боятся те, кто неподсуден -
Ведь мы не стадо, а рабочий класс!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182543
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 08.04.2010
Дождь струится по стеклу -
Плачут ангелы с Небес...
Задержу свою слезу,
Чтоб хотя бы мой воскрес...
Ты не плачь сейчас, родной,
Ведь унынье - грех, не надо.
Мы споём ещё с тобой -
Песнь, душевная, - отрада.
Ты летай и не грусти,
Солнцу радуйся и жизни...
Бог отпустит нам грехи,
Позабыв об укоризне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182224
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 08.04.2010
Эх бы, мне... да волною лазурною
К небу вздыбиться - выше некуда!
И с размахом весЁло-бурною
Пеной в губы любимого берега !
Мне бы птицы полётом неистовым
Иль дождя проливного саблями
Пролететь, чтоб рассыпаться бисером
Пред твоими открытыми ставнями.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181150
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 05.04.2010
Мы все дождёмся синевы
И брызг от солнца золотистых,
Берёзок платьев без каймы,
Из листьев мелких, смолянистых...
И так пьянея от весны,
Воспрянем в чувствах и смелея...
Да ничего мы не должны...
Весною просто зов сильнее.
Но сердцу оттого тепло
И грёзы кажутся реальней...
Что в чувствах глубоко взошло -
Сродни мерцанью звёзд всех дальних!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181899
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 05.04.2010
Хай хтось кричить услід так гнівно:
"Смотри,бандеровка пошла!"
Погляну в очі їм привітно
Й скажу:"На вас його нема..."
О так.Бандерівка.Це-правда.
Бо з Україною душа.
І всеодно мені,що кажуть
І про ОУН,і про УПА.
Моя улюблена футболка-
У жовто-синіх кольорах,
У Львові на бруківці кроки
Приємніші,ніж десь в степах)
І скільки б українофоби
Не крали нашої землі,
Не закривали б рота словом:
"Вас нет!"-а МИ УСЕ Ж ЖИВІ!
Бо доти Україна буде
Не падати,а все рости,
Допоки ще існують люди,
Які із нею назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180535
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 03.04.2010
Вже звикла до самотності мабуть
Коли не треба вірити й вершити,
В словах шукати невловиму суть,
На зустріч вітру без вагань спішити.
Вже звикла без феєрій і вогнів,
Без поглядів в яких втопилось небо.
Так добре без поразок і боргів,
Коли розбите клеїти не треба.
Мені так раптом солодко одній,
Забула слово, що вбиває - «мушу».
Купаюсь в тиші, в променях надій
Дитячим сміхом розбавляю душу.
Я вже втомилась жити без прикрас.
Тепло й любов тулити до каміння.
Між пальцями піском втікає час,
І знов мовчить зацьковане сумління.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108164
дата надходження 18.12.2008
дата закладки 29.03.2010
Жизнь состоит (как зебра) из полос,
Есть - белая, есть - чёрная, чуть-чуть.
Беда несёт нам седину волос
И судьбу никак не обмануть.
Мы плачем и грустим что, всё не так,
Мы выплакали море горьких слёз.
От этого не гибнет лютый враг
И вряд - ли что, меняется всерьёз.
Тяжёлый камень на душе, порой,
Мешает нам увидеть жизни суть.
Мы за свою печаль стоим горой
И радость не возможно нам вернуть.
Да, что бы не случилось в жизни вдруг,
Ты плакать и ругать всё не спеши.
Я думаю что, «серым» всё вокруг,
Становится от серости души.
Становится всё серым и - тупик,
И выхода из тупика нам нет.
В душе один лишь горький крик,
Нам не поможет дружеский совет.
Не стоит горевать, ведь всё пройдёт,
Есть выход из любого положения.
Смотри ты с чистой совестью вперёд,
Не признавая в жизни поражения.
За черной полосой придёт рассвет!
Надежду принесёт нам солнца луч
И ничего прекрасней в жизни нет -
Любви, детей и солнца - из-за туч!
* * *
Музыка: Армянский дудук / Современные ритмы - Дар орла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148167
дата надходження 03.10.2009
дата закладки 29.03.2010
Нарисую любовь очень яркими-яркими красками,
Я у неба и моря возьму нежный цвет - голубой.
От цветов полевых я добавлю немножечко -красного,
Чтобы мы никогда - никогда не расстались с тобой.
Я украшу картину свою ярким солнечным золотом,
Пусть сияет, поёт и искрится от счастья душа.
Мы с тобою на вечно душою останемся молоды,
Я рисую любовь и картина моя хороша!
Дорисую романтики неба ночного и звёзд золотых,
Пусть наш жизненный путь освещают во тьме.
Не вернуть нам уже наших дней прожитых,
Но я знаю ,ты нежно сейчас вспоминал обо мне.
Пусть картина моя не простая, но очень красивая.
Я добавлю рассвет,очень нежно срисую зарю.
И последним штрихом наделю её страстною силой я,
Как закончу писать, так картину тебе подарю.
* * *
Музыка: Владимир Ветт / Счастье
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179280
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 29.03.2010
Колись, можливо, стрінемось очима,
Мов потяги на рейках: лоб у лоб.
В кайдани закуємо за плечима
Усе, що промовчати не змогло б.
Не буде слів, вони спіткнуться в скронях.
І знов пірнуть не сказані в роки.
Моє життя колись в твоїх долонях
Було таким безпомічно крихким.
Колись зненацька стрінемось, можливо.
Мов звір у груди увірветься щем.
Прийшов до мене ти травневим дивом,
Підеш - холодним проливним дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152770
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 28.03.2010
Отключился интернет!
ПрЕрвана общенья нить!
Ужас! В жизни счастья нет!
Не с кем мне поговорить!
Бьюсь в истерике, кричу.
К мужу:"Что там?! почему?!
Он послал меня к врачу.
Все до лампочки ему.
Я хватаю валидол.
Умираю. Мне конец.
Муж, тем временем, ушел,
Хлопнув дверью, вот подлец!
Два часа прошло уже.
Я звоню, ответа нет.
Спит, наверно, в гараже.
Не доступен абонент.
Вечер, пасмурно, темно.
Нагоняет дождь тоску.
Невезение одно.
Выпью, с горя, коньяку.
Бедненький компьютер мой!
Нет! Я не сойду с ума!
Потерпи чуть-чуть, родной!
Починю тебя сама!
Я в проклятых проводах
Разберусь назло врагу!
К черту мужа, слезы, страх!
Я все сделаю, смогу!
Звук! С экрана льется свет!
Снова пишут мне друзья!
Заработал интернет!
Обнимаю ящик я!
Громко говорЮ:"Ура!
Милый! Ты опять с о мной!"
- Я ж сказал:"К врачу пора", -
Слышу голос за спиной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178614
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 28.03.2010
Я сьогодні тебе розлюбила.
Хвилин п'ять тому, може, сім.
І відраза мене охопила.
Ти – чужий. Ти віднині не свій.
Я сьогодні тебе розлюбила.
Хвилин п'ять тому, може, сім.
Стало легко. Всі вікна розкрила.
Відпустила. А може, сам втік?
Я сьогодні тебе розлюбила.
Хвилин п'ять тому, може, сім.
Просто так. Навіть трошки зраділа.
Відпустила. Пішов. Fuck усім!
Я сьогодні тебе розлюбила.
Скоро буде вже вісім хвилин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171550
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 27.03.2010
Ах, весна, взмахнула крылышком,
Дудочкой выводишь соло,
Косы расчесала ивушкам,
Запах любишь маттиолы...
В бело-нежно-розовом тумане
Яблонька виднеется вдали,
Сердце не купай её в обмане,
Пусть взовьются в небо сизари.
Не страшны ей грозы и метели,
Не покинет никогда мечты,
Только веточки слегка темнели,
От того, что рядом не был ТЫ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179489
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 24.03.2010
Я пишу тебе издалека,
Где в фиалках гаснет вечер,
Ты поймёшь меня наверняка,
Ведь не зря ты мной отмечен.
Вечер дремлет тихо у оќон,
Буквы капают в листочек,
Ночь аѓатова, в тиши, тайком,
Всё читает между строчек...
Я пишу тебе издалека,
Где в фиалках всходит утро,
Вспоминай меня хоть иногда...
Пусть же сердце будет мудро!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179276
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 24.03.2010
Романтик умер..кто-то растоптал,
Исчез, скончался тихо, незаметно,
Он долго и мучительно страдал,
Любил бедняга сильно....безответно..
Он долго шел сырыми улочками сердца
Искал тепло, и жилочку любви
Наткнулся лишь на запертые дверцы..
Он умер...убийца, тело забери..
Разбили душу, что-то оторвали,
Теперь я жить так больше не хочу
Сдесь пусто. Сдесь не так все ствло
За ветром к небу одиноко улечу....
Романтик умер, он погиб печально..
Любовь? Да разве есть она???
Завоет ветер песенку печально..
Романтик умер. УМЕРЛА ВЕСНА...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=32678
дата надходження 08.07.2007
дата закладки 24.03.2010
Между Небом и Землёй
Капелькой Душа зависла...
Тянет Небо в Высь с собой,
Сильно так, что Землю стисло.
Пусть взлетит Душа со мной,
Там Ей покажу просторы...
Ты не жди, Земля, домой:
Ни к чему ведь разговоры.
Млечный Путь ман́ит уже,
Есть тропиночки к чертогам,
Главный мастер, Фаберже -
Реставратор Душ от Бога!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179102
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 22.03.2010
Вспыхнет алым небо голубое -
Коль промолвишь зн́аковое слово,
Сердце разгорится, как от зноя,
Чувственною музыкою снова...
Пусть помедлит ноченька, врач́уя
Сердце жаркое, где есть прохлада...
Под луною, так с тобой хочу я
В сень темнеющего влагой сада.
Всё воскреснет, тих там листьев шелест,
Возродится то, чего не стало...
Зажигай, луна, всех бл́иков прелесть,
Чтобы сердце снова трепетало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178984
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 22.03.2010
Аромат сада
с цветущими вишнями
наполнил чувства
нежнейшим трепетом и
сильным желаньем любви...
Ночь струится сквозь
лёгкую штору, накрыв
нас объятьями...
жёлтая луна нежит
всю наготу признаний...
Прикосновенье
губ твоих, лаская, как
бы одевает...
медленно платьице из
поцелуев - лепестков...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178248
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 20.03.2010
ОН, конечно, всех нас слышит,
Акварельно ветром пишет:
"Лишь весною миг случайный -
Оберну необычайным... "
Весна - палитра ярких красок,
Влечёт нас в омут сладких грёз...
Угрюмость сбросим зимних масок
Средь шёлка тоненьких берёз...
Душа слезой всплакнёт святою,
Сердечко вишней зацветёт,
Тропинкой узенькой, с тобою,
В любовь Земную поведёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178688
дата надходження 20.03.2010
дата закладки 20.03.2010
***
Сомалийского пирата
Хоть ложи в больницу,
Всё равно судна в палате
Захватить стремится...
***
Умывание мужчин украшает -
Вид становится луше, опрятней...
Тот процесс у их жён вызывает
Результат, однозначно, обратный.
***
Равнодушен к коню на скоку,
Не затянешь и в домик горящий,
Ты такому скажи мужику,
Что и есть он - мужик настоящий!
***
Если, жаждой крови,
ПЕтля засветила,
Вы, в последнем слове,
Попросите мыла...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178569
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 19.03.2010
Прошепочи мені зізнання
Вечірнім вітром у гіллі
І я розвію у тумані
Усі просолені жалі.
А потім...
лагідним тремтінням
Напну чекання тятиву
І дві замріяні півтіні
Впадуть бажанням у траву.
Їм ворожитиме безсоння
На лініях думок і тіл.
Та десь на крайчику долоні
Забракне для гадання слів...
Як хочеш бути напівтінню
Зі мною в щастя на краю –
То в дивну пору надвечірню
Прошелести просте
“Люблю...”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178281
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 19.03.2010
ЧАСТИНА ПЕРША.
1941-1943 р.
Глава 1.
«Здравствуй, папа! Я Советский офицер
И осуществил твою мечту.
Я мастер криминальных дел
Вперед на Запад, Украину!»
Ще вчора був зелений гай
І пісня лилася моя,
Був кришталевий водограй,
Сьогодні – каземат, тюрма.
«Введите на допрос «врага народа»,
Пускай расскажет, как на Первомай,
Он возле леса, огорода
Устроил антисоветский рай.»
Яскраве світло, як різак-вогонь,
Великі чорні вії притулило…
Російською, напевно, буде: «Боль»,
А по українські, може: «Заболіло».
Листая дело, взглянул угрюмо ей в глаза…
«Стоп! Держать, держать себя в «узде».
Какая, какая неземная красота!!!
Спокойно. Ты же офицер НКВД».
«Чого він дивиться, мовчить?
Замучена? Так, це ж тюрма…
І серце так схвильовано щемить…
Можливо, страх, а може це душа?»
С трудом, сглотнув комок слюны,
Я важно выдавил с себя:
«Гражданка, как же Вы…
Посмели петь запретные слова?»
«Не зрозуміла, де моя провина?
Співала ж я пісні народні:
«Молитва», «Червона калина»,
Вони ж такі природні!»
Безумно звонкий и певучий голос,
Не говорила, спела для меня…
«И как же этот золотистый колос,
Спокойно отправлять мне в лагеря?»
І знову погляд тепло-милий,
Неначе це не допит, а я гість:
А, може, хижий звір, вродливий,
Пограється, а потім з’їсть?
Конечно, песня только повод,
Куркуль её отец и не захотел в колхоз.
Теперь им навсегда накинут невод,
Судьбы, из гадости и вереницы слез…
---------------------------------------------
Мої батьки, сусіди, я в тюрмі,
Бандитські ллються звинувачення,
Мені б тужить завжди в журбі,
А я на допити ходжу, як на побачення…
Дня через три, их заберёт конвой,
Отправят всех «врагов народа»
И луч любви, цветочек мой,
Засохнет, не пройдет и года…
Ніч засинає, ранок на дворі,
Тяжке гудіння наростає,
На небі хмари? Чи птахи?
На горизонті грім і все палає…
«Алло! Не слышно! Что? Война?
Да, я слушаю приказ!
Их расстрелять и сжечь дела,
На всё, возможно, только час…»
Зв’язавши руки, вивели на двір,
Два міліціонери палять документи…
О, боже! Що це? Вір, не вір…
Веде нас, Він! В руках два пістолети….
«А ну, к оврагу! Быстрее всем идти!» -
Гоню людей, мол, озверелый пёс,
А шепотом: « Как выстрелы услышите мои,
То падайте и медленно ползите в лес!»
В очах людей надія, подив, страх,
Шалена жага до життя,
По черзі постріл, падаємо: «Бах», бах»…
«Живі, жива, моя, твоя земля…»
Глава 2.
Летим навстречу к партизанам.
Гроза. Болтает. Молния нам в хвост…
Не выстрелом удар и не снарядом!..
Мелькнула речка и какой-то мост…
Дмухняні, сильні та величні,
Карпати – гори мудреців,
У лісі обриси незвичні,
Дрібні уламки…літаків?
Ресницы в капельках росы.
Очнулся. Кажется еще живой…
Чужая униформа. Кто, они,
Склонились над моею головой?
«Що, друже командир, доб’ємо?
В полон для нас тепер тягар.
З собою точно не візьмемо!»
«Нехай чаклує дід Макар…»
Схватили, и ушел в туман…
Не знаю, сколько пролежал,
Как будто сказочный обман
Меня повсюду окружал…
Поміж ущелин та струмків,
Чи то печера, чи то хата,
Скликає дід в обряд богів,
Лікує ворога, чи брата…
Сплю, не сплю, уже не понимаю…
Слышу голос мне родной!
И глаза с опаской открываю,
Предо мной цветочек мой!
На очах полились сльози:
«Він живий, він зараз тут,
Ні війна, ні пекла грози,
Це кохання не зітруть.»
«Нам говорили Бога нет…
Теперь уж точно не пойму!
Наколдовал тут видно дед,
Похоже с милой я в раю….»
«З ногою, ще пів року покульгаєш,
Приставимо до неї деревце…
Травички мої поприймаєш,
Все інше швидко заживе!»
--------------------------------------
На саморобных костылях хромаю,
Внизу сверкает серебристая река,
Любимую у мостика встречаю….
…На шее лезвие холодного ножа!..
«Дивіться, більшовик ожив!
О, це так повні чудеса…
І як тебе я не убив,
Коли ти впав ще з літака?..»
Обдало потом, как из ведра,
К такому повороту не готов…
Ведь всюду же идет война!
Как ослепительна любовь!..
«Відставити!»,- тут пролунав наказ:
«І щоб такого більше я не бачив!
На даний час, він гість для нас,
Аж поки іншого я не призначив!»
С виду, неприметный командир,
Взгляд пытливый, чёткий, твердый,
Но глаза мне отдавали мир
И вопрос: «На сколько долгий?»
«Ти зла на нього не держи,
Його сім’ю відправили в Сибір…
Хоча твоєї тут нема вини,
Для нього ти радянський звір!»
С трезубцами эмблемы и кокарды,
Десяток воинов присело у костра,
Дед с внучкой им лечили раны,
Напитком была чудная трава…
«За не розстріляних, тобі подяка,
Уклін низький від жителів села,
Напевно, і від Бога ця відзнака,
Живий, після падіння літака…»
Размерено, спокойно говорил,
Как будто рассуждал со мной,
Как все, послушно травы пил,
Смягчая этим летний зной.
«Ти вільний. Ніхто тебе тут не тримає,
Але з ногою ти далеко не дійдеш.
Нехай Зоряна з дідом підлікує,
А потім рішення собі знайдеш…»
---------------------------------
Отряд ушёл, уже под вечер…
Зоряна прислонилась головой,
Слегка обняв меня за плечи,
Своею нежною рукой.
«В твоїх очах я бачу смуток,
Там доля непроста твоя,
Стривожених життєвих ноток,
Сумних мелодій солов’я.»
Меня душила мысль-зараза:
Со временем ведь все узнают,
За невыполнение приказа
Свои ж «енкаведисты» расстреляют!
З Карпат лунала пісня до зірок.
Девіз всесильного життя-буття:
Кохання теплого живий урок,
Ти збережи, моя, твоя, земля…
Глава 3.
Три горы, зажатые в тиски,
Тяжело увидеть брешь,
Завязали в узел две реки
Оборонный мой рубеж.
«Командир, ми під прицілом!»
«Більшовик тут не дрімав,
Корисним зайнявся ділом,
Зброю з сховища дістав.»
С вершины виден краешек села,
Дороги полевой, овал.
Чем больше позволяла мне нога,
Тем лучше местность изучал…
І знов загін поранених прийшов,
Бандитів, патріотів, чи синів?
Звільняючих Вкраїну від оков,
Фашистів та більшовиків.
Задал вопрос я осторожно,
Лишь с командиром стали в стороне:
«Но, разве, это не абсурдно,
Со всеми, сразу, воевать в войне?»
Поглянув на Зоряну, в мої очі,
І просто відповів на запитання:
«Любов до Батьківщини жити хоче,
Так само, як твоє, її кохання...»
«Дух противоречий, разных мнений!
Вот взял бы разрубил, как мог,
Как партия учила, Ленин, Сталин,
Или ещё какой–то мнимый «бог»?!.
---------------------------------------
Осінь. Осінь вже прийшла.
За літом і весною, осінь!
А потім, безсумнівно, і зима…
Щось сивина від мене просить…
«Девятый месяц, здесь. Да! Девятый…
Как взаперти, и в тоже время, как в раю…
Вооружённый до зубов, как будто леший
Блуждаю, охраняю женщину свою!»
Село живе на полонині,
Два поліцая, староста, і все.
В далечині хтось їде по дорозі:
Дві вантажівки, мотоцикл... «СС»?!!
Забыл о хромоте, лечу без ног,
А первый снег, скрывает первые следы…
Винтовка снайпера, гранаты сколько смог…
О Боже, если есть, прошу же, помоги!!!
Налетіли жорстким градом,
Зразу в пошуках Зоряни,
Батька вдарили прикладом,
Крики, сльози, вереск мами…..
Спокойно, тихо убираю офицера….
Не ожидали, сразу прилегли….
И хладнокровно унтерштурмфюрера,
И пулемётчики, уже мои…
«Ванюшка, братик мій, біжи,
В ущелину біжи, до командира,
І все, як бачив розкажи…
Біжи, біжи», - благає мила.
Засекли? Так это к лучшему теперь!
Подальше от села маню, к вершине…
«За мной, голодный и жестокий зверь!»
К речушке, ближе к скалам и ложбине….
Мама плаче біля тата.
«Мамо, мам! Почуй мене»! –
Підповзаю, ось і хата,
Почались перейми вже…
Бегом, быстрее к тайнику.
Здесь приготовлен пулемёт.
«Лавиной пуль вас угощу!»
А зверь голодный прёт и прёт…
«Хлопці швидше, прошу, швидше!
Він же там всього один!», -
Підганяє командир та кличе.
Видно вже село та млин…
Голова и две руки задеты,
Видно не сдержать мне их наплыв,
Зубы щупают кольцо гранаты,
Гром раската и последний взрыв…
Крик болі матері до гір полинув!
Полинув перший крик її дитя!
"Дивись, малюк, там батько твій загинув,
А це моя, твоя, його земля..."
Кінець першої частини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177594
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 17.03.2010
Небо смотрит глазами-звездами,
Молодым улыбается месяцем,
Словно знает чего мне хочется,
Словно ведает во что верится.
Оно шлет мне звездой сорвавшейся
Знак о том, что все еще сбудется -
Упадет желанье однажды мне
Прямо в руки...Нет, не заблудится.
Небо смотрит глазами-звездами,
Молодым улыбается месяцем,
И зачем волновать вопросами
Небеса..? Все терпеньем мерится.
(картинка с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11003162814
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177837
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 16.03.2010
Снежинки сыпят прямо на ресницы,
В зелёные глаза не посмотреть
И слёзы сердца так спешат скатиться
Как звёзды, но уставшие гореть.
А чувства тают и летят снежинки,
Вне воли плачут звёзды, залит́ы...
Весной, с дождями лишь, любви слезинки
Омоют тихо алые цветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177571
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 16.03.2010
***
Всё вернули ей опять!
Текст в анкете не прошёл...
Где в графе: "НЕ ЗАПОЛНЯТЬ"
Написала - "ХОРОШО"
***
Дорогой! С себя свалила
В 3 кг. багаж.
Дорогая! Просто смыла
Свой ты макияж...
***
Не простил жене измену!
(А такая ж скромница...)
Прихватил бельё, на смену,
И ушёл к любовнице!
***
Когда дождь, мурашки лихо
В норках затворятся,
И при этом, они тихо
Жутко матерятся...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176989
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Мне жаль, что нельзя теперь вас обнять
И кружится вдвоем до упада
Мне жаль, что тогда не посмел вам сказать
Провожая вперед тусклым взглядом
Мне жаль, что не можем вдвоем мы стоять
Смотреть на безумство закатов
Мне жаль ,что я глупый… пришлось мне страдать
Укрыться тоскою и мраком
Мне жаль, что не будем мы танцевать
Под капель дождя канонаду
Мне жаль, что не буду я ощущать
На ваших устах вкус помады
Мне жаль, что не будем на крыше сидеть
Улыбаться созвездиям ночи
Мне жаль, что я не могу посмотреть
Как закрываются очи
Поздно… очень
Запятых было много, но стали они жирной точкой
Тропы… кочки
В ящике чувств остался на дне лишь песочек
Сердцу… больно
Но вера живет в то, что смерть еще не конец
Жизни… соло
Исполняет автор судьбы… подлец.
Мне жаль, что не буду я уставать
Писать тривиальные строки
Мне жаль, что теперь остынет кровать
Запылится она одиноко
Мне жаль, что не будет жар с ваших уст
Обжигать мои юные руки
Мне жаль что под утро в комнате звук
Будет голосом скуки
Мне жаль, что в июльскую ночь на зоре
Для меня вы дыхание ветра
Мне жаль, что победе не быть на войне
Неувязок где километры
Поздно… очень
Запятых было много, но стали они жирной точкой
Тропы… кочки
В ящике чувств остался на дне лишь песочек
Сердцу… больно
Но вера живет в то что смерть еще не конец
Жизни… соло
Исполняет автор судьбы… подлец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176812
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Пустота бьет ногами меня по почкам,
Выбивая остатки последней нежности..
Перепрыгивая свою жизнь из города в город, как по кочкам
Становлюсь выше ростом, лишаясь вчерашней свежести.
Старые раны бальзам твоих поцелуев не лечит, а дразнит…
И в моей, какой-то до боли унылой, комнате
Я ловлю странных запахов неуловимую разницу,
Укладывая в ложе свое, как дитя - Бессонницу..
Дым сигарет вдыхаю до боли всеми лёгкими,
Послевкусие горькое, словно мышьяк отчаянья…
И под всеми нелепыми заголовками…
Слышу песни больного сердца звучание…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176982
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Зворотний відлік до любові
Розпочинаю кожен раз,
Коли в обірваному слові
Зникають сотні інших фраз.
Коли повітря залоскоче
Міжпростір стиснених долонь,
Я відраховую пророчо
Хвилюючі пульсари скронь.
Лічити вкотре я бажаю
Удари серця до небес,
Коли у розквіті розмаю
Чекаю милого тебе.
Коли ж в обійми незабудки
Захоче впасти жаль дощу,
Зворотнім відліком від смутку
Любов я нашу захищу.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175906
дата надходження 07.03.2010
дата закладки 11.03.2010
Цып-цып-цып – мимозинки,
Маленькие солнышки,
Снегом запорошены
Желтые горошинки.
Пахнут по-весеннему
Ярко улыбаются,
Дарят вдохновение,
Больше всех стараются,
Радостью весеннею
Отзеркалить лучики,
И у настроения
Звуки только лучшие -
Стоит окунуться
В гамму свежих запахов,
Как не улыбнуться,
Даже если, плакала?
Как не рассмеяться,
Грусти в три погибели?
Цып-цып-цып – мимозинки,
Вы мои спасители.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176224
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 11.03.2010
***
Вновь команды подаёт! -
Муж устало ныл.
Ведь семья для женщин - фронт...
А мужчинам - тыл!
***
-Черепаху видел же...
Где она?! Кто знает?!
-С дядей Васей в гараже
Гвозди забивает!
***
Всякая рыба в продаже у Вас,
Только при нашей зарплате,
Можно позволить себе, хоть сечас,
Красную - кильку в томате...
***
Чтобы чувства изнутри
Не ценились дёшево,
Никогда не говори
О себе хорошего...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176792
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 11.03.2010
Ще сніги холодні не стікли,
Ще мороз тримається землі,
Та ніхто не спинить вже весни
Ні в природі, ні в людській душі.
Тож нехай зігріють перші квіти
І повернуть радість у думки,
Хай усм́ішки, як грайливі діти,
Прикрашають свято вічної весни.
Я ж бажаю віри і любові,
Ніжності, свободи і добра,
Хай буяє, зваблює, вирує
У душі чаруюча весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175835
дата надходження 06.03.2010
дата закладки 06.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2010
Хто шукає об’єкт поклоніння – той слабкий
Хто сам хоче стати цим об’єктом – той божевільний
Хто чекає манни з неба - отримує грудки
Хто отримавши грудки стоїть на місці – той безнадійний
Хто чекає чогось надзвичайного – той цікавий
Хто нічого не робить аби відчути його – той пустота
Коли Магомет не іде до гори, гора іде до Магомета – це правда
А для когось підніжжя її – уже висота
Для одних крик душі – це ніщо
Для інших голос її – це життя
Хтось істину топче в багно
Для когось істина – купи сміття
Хтось бачить дерево в парку
Хтось листя, гілки, що створюють його
Хтось плаче в сорочку ще змалку
І робить з картону крило
Та падає так не злетівши
На тих хто іде по дорозі життя
І крила від незгод обважнівши
Формують сенс людського буття (весна 2009)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174659
дата надходження 28.02.2010
дата закладки 05.03.2010
Чую хрускіт снігу
Тиснуть на ньго стіли
Не знаю чи сумно чи смішно
Невідомо просто мені
Знову буденність, а в неї
Немає правдивих хвилин
Тягнуться хвилини змією
Я не самотній, а просто один
Іду по похмурому парку
Пускаю кільцями дим
Отак от із самого ранку
Не самотній, а просто один
Хоть є біля мене ще люди
Та я навіжений для них
Іду... І давить у грудях
Не страшно... я уже звик
Знову в устах сигарета
Безмежна простору синь
Немає слів для куплету
Я не самотній, а просто один. (18.02.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173994
дата надходження 25.02.2010
дата закладки 05.03.2010
Шалена ніч - трясе грозою,
Шибки віконні вітер б"є
Та ллє обурено водою...
Збагнеш чи ні, що воно є ?
Нехай не ступить жах порогу,
Ти спи.., під ранок все мине...
Це зараз я... валю дорогу
Від мене що до тебе йде.
Шалена ніч, упали стіни,
Минуле блискавками б"є,
А я його...Хай воно згине..!
І не болить.., і сл1з не п"є.
Відкрила очі - чи наснилось ?
Світанок відганяє ніч...
Шепоче Ангел:" З ким ти билась ?
Вставай до кави..." Певна річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175600
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 05.03.2010
Дозволь – я зникну... променем
У сірому міжхмар’ї днів.
А повернуся спомином
Твоїх мрійливих снів.
Дозволь – я зникну... спокоєм
У непідвладній суєті.
А повернуся кроками
На стежечці крутій.
Дозволь – я зникну... леготом
У штилі звиклих відчуттів.
А повернуся... щебетом
Світáнкових птахів.
Дозволь – я зникну... проліском
У хащах заздірсних марнот,
А повернуся полиском
Дзеркально чистих вод.
Дозволь – я зникну... квіткою
В холодно-сонній млі.
А хочеш…
Я вернусь лебідкою
З любов’ю на крилі...
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175481
дата надходження 04.03.2010
дата закладки 05.03.2010
Как умру, меня не ждите,
Что воскресну поутру...
Прах в безмолвии сожгите,
И развейте поветру.
Унесёт пусть вольный ветер
Его к дальним рубежам,
К тем единственным на свете
Где есть верность миражам.
Дух мятежный улыбнётся,
И слезою пополам
Бренный прах цветком пробъётся
Лишь к божественным ногам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173153
дата надходження 21.02.2010
дата закладки 02.03.2010
Давай зустрінемось у мрії
Десь після півночі надій,
Коли туманом посивіє
Старий лукавець-вітровій.
Пройдемо місяцем-місточком
Понад безоднею гріхів.
Чи хто цю зустріч напророчив?
Ніхто б гадати не посмів.
Ледь чутним порухом безодня
З’єднає дві душі в одну.
Теплом наповнена долоня
Стривожить давню таїну.
Цілунком стрепенеться щастя,
Розсипле іскорки принад...
А на Землі, напевне, здасться,
Що то почався зорепад...
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174690
дата надходження 28.02.2010
дата закладки 28.02.2010
Возле хижины
Поступь времени слышн́а
Ручеек звенит...
Вишня зацвела,
Грустные мысли гоню
в такую пору!
Травы с грозами
Пьянят, аромат плывет...
Свежие чувства
Тропинки в снегу
Затерялся путь к тебе
Подскажи, сердце
Снова волглые
Глаза слезами блещут
Но не от горя
Ах, скоро, скоро
Зацветет магнолия
Что скажешь возле...
В лунном сиянье
возникла тень на стене -
подходит родной...
Зимнее небо
расписано лазурью -
художник в весне.
Вешние воды,
обогнув препятствия,
несутся дальше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174511
дата надходження 27.02.2010
дата закладки 28.02.2010
Позволю маленькую шалость -
Закинуть к черту все дела.
Хоть на денек, такая малость...
Хочу бродить я до темна.
Вперед дорога смело вьется,
"На старте" первая трава -
Уже вот-вот ростком пробьется...
Откинь заботы, голова !
Легко шагается - вприпрыжку,
Щекочет солнышко лицо,
Взъерошил лихо ветер стрижку -
Сует разорвано кольцо.
Позволю маленькую шалость -
Закинуть к черту все дела.
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11003015774
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174604
дата надходження 28.02.2010
дата закладки 28.02.2010
Колокол бил.. серебром отливая на окна
В старом трюмо отзеркалились наши слова
Пусть наше счастье до нитки промокло
И разнеслась о душевном недуге молва
Я не забыл. И едва я уже позабуду
Сон, что родился в глухую осеннюю ночь
Как в тишине, собирая зевак отовсюду
Ставят на ноги того, кому не помочь
Колокол бил.. и не важный уже, и не страшный..
Нечем хвалиться, да и я не особо хвалюсь
Вместо синицы, в руках – журавль бумажный
Мелкий размен. И не жалко, и пусть!
Я не ревную, - вы очень красивая пара
Как на картинке кривой буржуйской мечты
Лишь иногда на погоду заноет шрам старый
Но не по мне уже брать такие висты
Колокол был! Серебром отливал он на окна
В старом трюмо заменили давно зеркала
Мир мой из этих мгновений и соткан
Я и живу, пока что-то носит молва…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162521
дата надходження 23.12.2009
дата закладки 28.02.2010
Як не зустрінемось у тиші,
Розбитій поглядом чужим,
То перетворимось на вірші,
Замріяні сплетінням рим.
Вже більше часу непідвладні,
Слова обіймами замруть,
Незримий здогад Аріадни
Замре трикрапкою.
Мабуть....
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174508
дата надходження 27.02.2010
дата закладки 28.02.2010
Зажурилися бурульки:
Кап! Кап! Кап!
Снíгові зробилось мулько:
Хляп! Хляп! Хляп!
Пташка сіла на галузку:
Ців! Ців! Ців!
Промінець мені на руку
Сів! Сів! Сів!
Я промінчика швиденько –
Хап! Хап! Хап!
А він – зайчиком од мене:
Ха! Ха! Ха!
Засміявся враз охоче
Сонечком усіх лоскоче
День! День! День!
А Весна вже у дзвіночки
Дзень! Дзень! Дзень!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174150
дата надходження 26.02.2010
дата закладки 26.02.2010
Хоронили мужика
Слёзно и помпезно.
Шевельнулась, вдруг, рука
И нога полезла...
Раздался истошный крик,
Все дрожат от страха.
Воскресает ведь мужик,
Восстаёт из праха.
Вновь воскревший, рот открыл,
Молвил громогласно:
"Извините, что схитрил,
Всё теперь мне ясно!
Собралась коль вся родня,
Певчие мне пели -
Доказали, что меня
Любите на деле."
Что тут сразу началось!
Стали веселиться!
Вино вёдрами лилось
В радостные лица.
Тосты в здравие его
Кладбищем летали.
P.S.
Мужика, однак, того
Всё же закопали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173773
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 24.02.2010
1. Проводить мужа. У дверей: обнять, прижавшись, поцеловать, шепнуть: "Я тебя жду!"
2. Встретить мужа у дверей: обнять, прижавшись, поцеловать и прошептать:
"Милый (холодный, колючий, родной, горячий, солнышко, золото моё, котик, волосатик, зая... или другие, в зависимости от сезона, времени суток, состояния души и соскученности :))"
Для тех, кто не любит повторяться, вот краткий перечень употребляемых слов (этот список легко находится в интернете):
агуша
адмирал
азалептинчик
азафенчик
академик
акамуляторчик
акатинольчик
акинетончик
алзоламчик
алмаз
алмазный
алпразоламчик
аманте
амати
аметистовый
амизольчик
амиксидик
аминазинчик
аминалончик
аминостигминчик
амиптилинчик
амиридинчик
амирольчик
амитриптилинчик
амонька
амур
амурчик
анальгинчик
анафранильчик
ангел
ангелок
ангелоподобный
ангелочек
ангельский
анексатик
анилокаинчик
анкер ты мой
апауринчик
апельсинчик
апилепсинчик
аполлон
аппетитненький
ароматный цветочек
аспиринчик
атлант
атлет
баклажанчик
баклофенчик
бананчик
баобаб ты мой роскошный
барабасик
барабулечка
бармалей
бармалейчик
барсик
бархатный
басечка
батончик
бевальгинчик
бегемотик
безумно хорош
белласпончик
беллатаминальчик
белый
бемитильчик
бензональчик
берлидормик
бескорыстный
бесподобный
бесценный
бесючичка
бесюшик
бетамаксик
биоксетинчик
бирулестик
бирюллик ты мой
блестящий
бобик
бобочка
бобубасечка
бобчик
богатенький
богатырь
бодрыш
боевой
божественный
бокальчик
боровичок
бравый
бриетальчик
бриллиант моей души
бриллиантик
бриллиантовый мой
брульянтовый
брюковка
буба
бублик
бубусик
буденый
буйволенок
буйный океан
бука
букашечка
бумочка
буратинка
бурундук
бурундучок
бурундучок канареешный!:)
бусинка
буслик
буся
бусявый
бутончик
бэтмен!
вeтeрочек
варенечек мой ленивый
ватрушечка
великий
великолепный
верное перо
весельчак
ветерок
ветерочек
взрывной
видный
винниплюшенька
вислоухий
витаминчик
вихрь
вишенка
вкусненький
вкусный
вкусняшка
владыка
властелин
внимательный
воздушный
воздушный шарик
возлюбленный
волнительный
волнушечка
волчик
волчище
волчонок
волшебник
волшебный
воробушек
воспламеняющий
восторг
восторженный
восточная сладость
восхитительный
вредина
вредненький ты мой
вреднюсик
вреднятина
вруша
выдумщик
высший класс
гаечка
гарфилд ненаглядный
гениальный
гений
геракл
геркулес
герой
глазастик
глазастый
глупостник замечательный
глупышка
гоблиненочек
говоренок
гогочка
голопупик
голубочек
голубчик
голубь мой
горыныч
горячий
гранатик
грибочек
гроза морей
грудиночка
груник
губошлёпик
гугулька
гудочек
гусёнок
гусёночек
дарлинг
дельфинчик
демон ты мой пучеглазый
детонька
деточка
джентельменчик
джигит
дивный
дикий
димедрольчик
динамит
динозаврик
диферелинчик
до чего хорош
добрый жук
добрый фей
добрыня никитич
добытчик
дождик
дождиночка
долговязик
домовёнок
дорогой
дорогулька
дорогуша
дракон
дракоша
друг сердешный
дубок
дубочек
дурачок
дурашка
душа моей души
душа моя
душевный
душечка
душка
дьявол
дьяволенок
дюдюка
дядечка
единственный
ежик
енот-поласкун
ёжечка
ёжик
жаркий
железный
желудочек
живописный
животик мой
животинка
животное :)
жизнь моя
жмурик ненаглядный
жужик
жутик
жучечка
забавный
заботливый
задира
задорный
зажигательный
зайка
зайкин мурысайкин
зайкмн пупсик
зайца
зайчик
зайчишка
зайчона
зайчонок
зайчонок ушастенький
зайчоныш
зануда ты моя
запампезная афигеточка
запупыночка
запупырь
зася
затютенька
защита
защитник
заюшка
заюя
зая
заяся
заяц
звезда моей души
звездочка моих очей
звездуленок
зверек
зверенок
звереночек
звереныш
зверрррр
зверуленька
зверулечка
зверушенька
зверушечка
зверюга
здоровяк
зелибобочка
зеница моего ока
зефирный ты мой
зефирчик
зёбр
зёбрик
золадексик
золотинушка
золотой мой
золотце самоварное
зубастенький
зубастик
зюзюка
зюзя
зюсик
зяка
зяся
идеал
идол
изумруд
изюмрудный
изюмчик
илья муромец
индюшонок
интересный
искорка
искристый
искромётный
кабальеро
кабаньчик
кабачок
казанова
казипушечка
какавушка согревающая
кактусёнок
камышонок
канюська
капитан
капитошка
карамбонда
карамельный
карандашик
карапузик
карданчик
кареглазик
карлсончик
картинка
картинный
касатик
кашелотик
кедр
кексик ти мой, шoколядный:)
кенгурёнок
кентаврик ты мой пустотелый:-)))
кипарис
кипарисик
кирпичик
киса
кисеныш
кисёнок мой
кисёночек
кисик
кисуня
кисюлечка
кисюн
кися
китенок
китёнок
классный
клёвый
клопик
кнопа
кнопусик
козлик
козюлечка
козюлька
козявочка
кокаинчик
колбасочка
коленка моя
колобок
колосочек
колючик
комарик
конфетка в цветном фантике
кормилец
королевич
коротышечка!
кот
кот-муркот
котейка
котенок
котеночек
котёнок
котёныч
котёныш
котик
котусик
котька
котькин
котя
котяра
котярачка
кохинор брульянтовый!
кочерыжечка
кошак
кошек
кракозябрик
красавец!
красавэц неописуемый
красапеткин
красатун
красатусик
красив как бог!
красотулик
красотуличка
красотулькин
красотуля
крейзанутенький ты мой
кренделёк
кренделёчек
крепыш
крепышок
кровинушка
крокодильчик
крокозябка
кролик
кроля
кроха
крохотулечка
крошечка
кружочек
крупинка
крупиночка
крутой
крысеночек
крысотень :)
крючочек
кряказямблик
крякозябрик
кудесник
кудряшка
кузенька
кузючка
кузя
кука
куклёнок
куклёночек
кукусечка
кукусик
кукуся
кумпусюмчик
курчонок
кусенька
кусочек мой
куся-пупусина моя
кусяня
кутенок
кутя
кутя пушистенький
куцик
кучеряшка
лампапусик
лампосос привлекательный:)
лапа
лапатушенька
лапкин
лапочка
лапулечка
лапуля
лапундер свинохвостый
лапуня
лапусён
лапусик
лапуся
лапушка
лапушник ты мой
лапушонок
ласкающий
ласковый
ласковый ветерок
ласкуля
ласкунчик
ластоперик
лев
легионер
ленивец
ленивчик
лешачок
леший
линдеманнчик мой зубастенький
липусичек
лис
лисеночек
лисичечка
листочек
ловкий
лопушок
лохматик
лохматулечка
лошарик
луненок
лупик
лучик солнца
лысик
лыська
лысюлечка
лысяшка
львеночек
лю-пу-пусик!
любавый
любименький
любимка
любимочка
любимчик
любимый
любовь моя
любовь моя!
люлимый ^-^
лягушонок
маг
магистр
малахитик
маленький
малипуська
малыш
малышенок
малышок
мальчик
мальчик мой
мальчишка
малюсенький
малюська
малюшечка
малявочка
мамонтяра
мамуш
мармеладный:)
мартышканчик
масик
масич
масюнчик
масюхлик
масюш
мася
масявсик
масянчик
масяпавочка
масятик
матютя
мачо-пупсик
маэстро
медвежатинка
медвежонок
мерзавчик
месяц ясный
милаш
милашка
миленок
миленький
миленький ты мой!
милёнок
милый
минотавр
мистер слоник
мишка
млявик
модерёнок шизокрылый
мой генерал
мой кроха
мой ласковый и нежный зверь
мой самый
мон амур
монстр!!!
мопсик
морда
мордочка
морковка
морковочка
мохнастик
мохнатик
мощный
моя сказка
мужаня
мужественный
мужик!
мужичок
мужланчик
мужчинка
муля
мумзик
мумрик
муравьишка
мурашка
мурёночек
мурзик
мурзявка
мурмулька
мурмурчик
мурмусик
мурыся
мусечка
муси -пусик
мусик
мусичек
мускулистый
муся мой
мусяк
мусяпусенька
мусяруська
мухоморчик
мыш
мышастик
мышулькин
мюслик
мягкий
мягонький
надежа
надежный
наикрасивейший
наимудрейший
насмешливый
настоящий полковник
нафаня
небритик
нежное облачко
нежность разнеживающая
нежный
нежняночка мой
незабываемый
незыблемый
нектаринка
ненаглядный
неповторимый
нетленный
неутомимый
нефрит
нехачусик
носик мой
нужный
нямулечка
няшка
обалденный
обаятельный
обаяшка
обманщик мой
обожаемый!:)
обормотик
общительный
обыкновенное чудо
огненный
огонёчек
огонь!
огурчик
оживленный
озорник
озорной
опеночек
оранжевый кроль
орешек
орлёнок
орлы вы наши и нет вас краше
отрада
офигительный
очаровательный
очаровашка
очкарик
пакостник
пампушечка
пандочка
папаверинчик
папазольчик :)
папик
папик :)
папочка
папуля
паренёчек
паровозик
паровозище
партизанчик ты мой ненаглядный
патисончик
паучок
пегинтрончик
пельмень
пельмешек
пельмешка
пенек
пенек дубовенький
пенек еловенький
пенек любименький
пенечек-с-глазками
пенёчек
пенталгинчик
первый парень на деревне
перепупочка
персик
персик мой
персик перекаточный
перчик
перчик остренький
пёрышко
пёсик
пиволюбивый
пивохлёбик
пимпочка
пингвин лапчатый
пингвиненок
пингвинчик
пионер
пионерчик всегда готовенький
пират
пироженка моя
пирожок
писюньчик
пламенный
плезир
плуша
плюш
плюшенька
поганочка
подберезовичек
подзатыльник
подосиновичек
половинка
половой гигант
помидорчик
пони
понимающий
пончик
попик
попочка
попочка моя аппетитная :)
попрыгунчик
поросёнок мой
поросёночек
превосходный
прелесть
прибамбасик
привлекательный
примпампусик
программистик ненаглядный
промедольчик ты мой нескончаемый=)))
прынц
пташечка
птеродактиль мой редкостный
птиц
птичек
пузанчик
пузанюшка
пузатенький
пузеныш
пузечкин
пузик
пузятик
пульсик
пультик
пулюпунечка
пупка
пупочек
пупс
пупсеныш
пупсик
пупсик :)
пупусик
пупусинька
пупырешек мой
пупырёчек
пупыринка
пупырка
пупырчик зябленький
пупырышек
пупырышка
пупырь
пургенчик
пусеночек
пусенька
пуси-утик
пусик
пусимусик
пусипусик
пусюнчик
пуся
пусячина
пухлик
пухлячок
пушечка
пушинка
пушистик
пушистк
пушистый
пушистый муравей
пушиська
пыжик
пылкий
пэрецц
пэрецц душистый :)
радость
радость моя
радужный
разбойник
распупчик
распупырка
распупырь
рахат-лукумовый
ребетольчик
ревнивец
редиска
ремикейдик
репка
рибавиринчик
рисенок
рогатый ты мой
родимый
родненький
родной
роднулька
роднюлька
романтик
романтичный
ромашка
ромео
росточек
роферончик
ручеёк
ручки шаловливые
рыба моя золотая
рыбонька
рыжая вредина
рыцарь мой
рычуля
рычун
рюрик
самый замечательный
самый лучший
самый хакеристый хакерёнок
самый-самый!
сахар
сахариночка
сахарный
сахарок
сахарочек
сверчок ты мой ненаглядный
свет очей моих
светлый
светозарный
свинушечка
сволочь ненаглядная
сволочь, но хорошая сволочь
сексик
сексуальный
сердечко моё
сердечный
серенький (для сереж)
сильный
симбишка
симпампуля
симпапец
симпапулечка
симпапулянец
симпатичный
симпатяга
симпашка
симпотный
скарабейчик
скромный
скунсик мой
славненький
сладенький
сладкий
сладкий золотулик
сладкий мальчик!
сладкин
сладкусик
сладострастный
сладурче
сладусик
слатусь
сливочный
слонёнок
слоник
слонопатамчик
слонопотамчик
смелый
смерч
смешинка
смугляшик
снеговичок
снусмумрик
снюсик
собакевич
совершенство
совёнок
сокол
сокол ты мой ясный :)
сокол ясный
соколенок
соколик
сокровище
сокровище мое
солдатик
солнечный
солнц мой ясный :)
солнце
солнышко
солнышко мое
солнышок
соловушка
соловьенок
сонечко
соплюшечка
сочненький
спецэффектный
спиногрыз ты мой ласковый
сплюшенька
стаместочка
старикашечка
старикашка
старичок
стахановец
странный
страстный
стремительный
стручочек
стютька
супер
сусел
суслик мой
суслик:)
счастье мое
сыроежечка
сытненький
сюсечка
сюсюмчик
тайфун
талантливый
танчик
тараканчик
телепузик
темодалчик
терминатор
терпеливый
тигер
тигрен
тигренок
тигренуська
тигрик
тигрокрысик
тигрочка
тигрюндик
тигрюша
тилленок
тилльчик
типулька
титюшкин
тихоня
товарищ
толстопопик
толстопузик
толстый пуззи
толстячок
топорик
топтыжка
трампампушик
трахотушечка
тримпампусечка
трудолюбивый
тупырёчек
турнепсик
тусик
тучка
ты лучше киркорова
ты лучше нагиева!
ты моё мумиё
тыквочка
тыпчик
тырбочка
тюська
тютелька
тютенька
тютюсик
тютя
увлекательный
удивительный
умелец
умелый
умка
умница
умничка
умный
умопомрачительный
уморительный
умочка
упоительный
упыренок
ураган
урюк
усатый
уся
утенок
утёнок
утёночек
ути-пусик
утюжочек
утя
ушастик
ушки на ножках
фантазмик
фантик
фасолинка
февронька
февронюшка
фееричный
фобик
фунтик
фунька
фуня
фуфи
хаврошечка
хани
харлей девидсон
харюшка ненаглядная
харюшка ясноокая
хаханька
хитруля
хитруня
хитрюшка
хихонька
хищничек
хмурик
хоботочек
хозяин души моей
хозяйственный
холмик
хомяк
хомячок
хороший
хризантем!
хрюндель
хрюндик
хрюнечка
хрюшенька
хрюшечка
хулиганчик
царевич
царёк
царственный
цветик
цветок мой нежный
цветочек
цветулечек
цезарь
целеустремленный
целовальник мой
целовинка
ценный кадр!
циклопчик
цитрамончик
цурипопик
цуцык
цуцынка
цыплёнок
цыпочка
чародей
чебурунька
человечек ты мой!
человечный
чемпион
червячок
чертенок
чертик
чертушка
четырёхглазик
чижик
чингачгук
чипполиновый
чипыш
чистая душа
чистотел
чихунчик
чудескин
чудесник
чудесный
чудище
чудо
чудо-юдо-рыба-кит :)
чудовище :)
чудовище любимое
чудушко
чукча моя ласковая
чундовище
чучело моё :)
чучука
чучундр
чушка
шакал
шаловливый
шалун
шалунишка
шалуночек
шанька
шебуршун
шебутной
шелковый
шепоточек
шерстяной
шерхан
шикарный
шкодненький ты мой
шладкий
шладкий..
шлемпампумчик
шлемпапец
шлепик
шоколадина
шоколадный
шоколапик
шуршакало
шуршунчик
шутливый
шутник
шушпанчик
щедренький
щедрый
щекотун
экстравагантный
элегантный
эльфик
эмбриончик
энерджайзер
эротикон
эротичный
эротоман
ю-тю-тюлечка!!!!
южный
юморенок
юморист
юморной
юморочек
юмочка
юська
яблочко
ягнёнок
ягодинка
ягодка пупырчатая
ягодный
ядерный
ядреный
ямочка
янтарный
янушка
яркий
ясно солнышко
ясноглазый
яснокрылый
яснышко
яхонтовый
яшмовый
ящурено
где зарплата?! :))) (ШУТКА!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173772
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 24.02.2010
Забуду твій голос,
Забуду тепер,
Навіки віків я забуду.
Як сонце і місяць
Життя золоте
Без тебе щасливо пробуду.
Нехай воронням не щасливим,сумним
Кохання моє підійметься
Навіки вседвічні одвічно тепер
У темряві й тиші проснеться,
Нехай пролетить тихим вітром пустель,
Нехай проросте колосками
І може у роки нудги,самоти
Проблисне воно поміж нами.
І може у тугу,у смуток,у жаль
Коли всі забудуть про світло
Ми нашим коханням,любов'ю тепер,
Освітимо темнеє місто?
Те місто,що в тиші полинуло в даль
У смутку,самотності й болю,
Те місто,що ми збудували колись
І щиро назвали любов'ю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173491
дата надходження 23.02.2010
дата закладки 23.02.2010
Я залоскочу крайчиком весни
Куточки мрій твоїх шалених...
І стрепенуться вірою вони,
Всміхнувшись лагідно до мене.
Піду за ýсмішкою навмання,
Присвічу променем Любові,
Зимóве залишаючи вбрання
На всохлій гілочці розмови.
Розніжені передчуттям тепла,
Бажання зацвітуть у кронах...
Пелюсткою торкнуся до чола
І зникну… як весняний спомин.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173241
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 22.02.2010
И будет прав,кто скажет:Надоели,
Ну,сколько можно про любовь,
Ей в мире столько дифирамбов спели,
Осточертели:кровь,морковь...
Но неожиданно,порой влюбившись,
Прожжённый злобой критикан,
К себе домой "на крыльях",возвратившись,
В "морковный" угодит капкан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173104
дата надходження 21.02.2010
дата закладки 21.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2010
Я обниму твои колени и припаду к твоим ногам,
Я на тебя смотрю, как смотрят брошенные дети.
Ты видишь на моей спине глубокий шрам? –
Вчера мне вырвал крылья с мясом ветер.
Я обниму твои колени – утешь меня, прошу, утешь!
Не прогоняй меня, я чувствую усталость.
Метафорическим ножом пронзай и взглядом режь,
Я умерла, меня, почти что, не осталось…
Я поцелую твои руки, что пахнут мёдом и весной.
Твой взгляд как 220 вольт разряд по коже:
Я обесточена. Ты близко, ты почти со мной.
Жалей меня… в последний раз, быть может.
Я обниму твои колени и припаду к твоим ногам,
Я на тебя смотрю, как смотрят брошенные дети.
Ты видишь на спине моей глубокий шрам? –
Иль я иллюзия твоя и нет меня на свете?..
18.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168053
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 20.02.2010
Не сумуйте, романтики милі...
Супить хмарами брови зима,
Та думки посіріло-журливі
Вже долонями гріє Весна.
Проростає тепло барвінково
І хрещато освячує світ,
Забрунькований лагідним словом,
Дозріває душі первоцвіт.
Яблунево кохання розквітне,
Що мовчанням заховував сніг.
Злива радості, перша, привітна
Вам до щастя омиє поріг.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172354
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 17.02.2010
Чистими звуками справжнього серця
Білому світові плакать дано.
Розумом варто збагнути усе це,
А не дивитись зніміле кіно.
Голодом вірності мліє Природа –
Вірності Небу, Траві і Воді.
Крайчиком совісті ходить Нагода
Бути природними в душ наготі.
Спрагою здавлює горло до болю –
Згадкою мучить дзвінке джерело.
Розум епохи зацьковує волю.
Б’ється у клітці останнє крило.
Біле крило животворного світу
Шансом останнім нагадує всім:
Крилам сталевим не хочеться жити –
Жити захочеться тільки живим!
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172233
дата надходження 16.02.2010
дата закладки 16.02.2010
А хочеш... не прийду я більше,
Не відчиняй уже надій.
Я залишуся просто віршем,
Скрижаллю в пам’яті твоїй...
Розсиплюсь літерами... Вкотре
З’єднаю вірою слова…
І ляже молитовний дотик
На сторінки, що віджила.
Колись на тихому світанні
Ти розгорнеш сувій життя –
І забере пташина рання
Моїх думок серцебиття.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172098
дата надходження 15.02.2010
дата закладки 15.02.2010
Я - графоман, стихоман, словоман. Да. И, не надо меня успокаивать, и говорить, что это не так. Слово – моя мания, как водка для алкоголика, как наркотик для наркомана, как воровство для клептомана. Когда я ухожу в творческий запой, совершенно перестаю за собой следить, мне все равно, что происходит в это время в окружающем мире – я пишу, пишу, пишу. Когда не знала, что можно выставлять «творения» на специализированных сайтах – писала в блокнотах и толстых тетрадях, к слову, их у меня 27 штук, и большая половина мною написанного, никогда не видела свет, за рамками клеточек и обложками тетрадей.
Теперь, когда можно выставлять себя, свои мысли, чувства на всеобщее обозрение ощущаю себя еще, не столько стриптизершей, сколько эксгибиционисткой…, но и эти ощущения не могут остановить моего желания писать, писать, писать….
Я отдаю себе отчет в том, что это не есть моя профессия, потому не суюсь в конкурсы (особенно в последнее время) и сборники, и т.д., и т.п. , если это (мое творчество) будет кому-нибудь надо, «сами придут, сами предложат, заберут, продадут, купят» - мне все равно.
Я прихожу сюда не ссориться, не доказывать кому-то, чего-то, а общаться с друзьями по счастливому несчастью – мании писательства.
Как любая мания – это не страшно до тех пор, пока не становится угрозой для чьих-то невинных жизней. Поэтому, пишу, писала и, буду писать! И остановить меня можно, только «остановив» меня физически.
Да, я – графоман, и нисколько не стыжусь этого, находясь среди таких же, как и я безумных фанатов слова, и, если от моего «бумагомарательства», хоть одному человеку, хоть на одну минуту станет легче пережить, что-то сложное в своей жизни – я буду счастливейшей из смертных!
Я совершенствуюсь, не долблю тупо в одну точку, но даже, если я получу специальное образование, я останусь – графоманом, потому, что я очень этого хочу.
Искренне верю в то, что я никого из присутствующих не оскорбила.
Спасибо, что прочли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171201
дата надходження 11.02.2010
дата закладки 12.02.2010
У меня ничего не осталось здесь, кроме тебя.
А недавно совсем и тебя отобрала жизнь.
Я,конечно же,сильная. Улицы февраля…
Но,зачем-то вся сущность земная мне:
«Что ж? Держись.»…
У меня ничего не болело. А ты болишь.
И клянусь, что ничуть ничего никогда не боялась.
Я, конечно же сильная.
Улицы...
Где ты?
Спишь?....
Кроме эха в ответ у меня ничего не осталось….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171204
дата надходження 11.02.2010
дата закладки 11.02.2010
(для гарного настрою і відваги)
Мишки, мишки!
Раз! Два! Три!
Сірі вушка догори!
Ось – Чотири!
Ось – і П’ять!
Нумо весело стрибать!
Ну а потім –
Шість і Сім!
Посміхнемося усім!
Вісім! Дев’ять!
Це кота
Ледь смикнемо за хвоста,
Бо вже – Десять!
Наш девіз:
“Ми безстрашні – вгору ніс!”
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170941
дата надходження 10.02.2010
дата закладки 10.02.2010
Эй, народ, кто пса потерял ?
(И недавно - ошейник новый)
А мороз все крепчал да крепчал...
Гладкошерстный пес, значит - голый.
Он по снегу лапкой сучит
Да еще скулит в одночасье.
Грустным глазом на сумку косит -
Чует в сумке собачье счастье.
Одно ухо востро - торчком,
А второе - смешно повисло...
И пошла колбаса с чесночком !
С голодухи справился быстро.
Тут я слышу - " Артист, ко мне!
Попрошайничаешь..? Умора...
Я сказал же - гулять во дворе !
Да когда ты наешься, обжора ?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170788
дата надходження 09.02.2010
дата закладки 09.02.2010
Не тратьте жизнь на тех, кто вас не ценит,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".
Не тратьте слёз на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
На тех, кто, извинившись, вновь обидит,
Кто видит жизнь с обратной стороны.
Не тратьте сил на тех, кто вам не нужен,
На пыль в глаза и благородный понт,
На тех, кто дикой ревностью простужен,
На тех, кто без ума в себя влюблён.
Не тратьте слов на тех, кто их не слышит,
На мелочь, не достойную обид,
На тех, кто рядом с вами ровно дышит,
Чьё сердце вашей болью не болит.
Не тратьте жизнь, она не бесконечна,
Цените каждый вдох, момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о вас!
автор текста - Л.Козырь (с)
АВТОР ФОТО, использованного для иллюстрации, - http://flex-flex.livejournal.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159041
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 08.02.2010
Я на острие курсора
Я на острие атаки
Я один у монитора
С целым миром в полумраке
Я приросший пуповиной
К мышке и клавиатуре
Погружаемый в глубины
Приобщаемый к культуре
Я записан в новом теле
В дымке цифровой вселенной
Я копируюсь на веки
Правой – левой, правой – левой
Я привык к такой свободе
Мыслям нет моим управы
Розлогинившись уходим
Левой – правой, левой – правой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170130
дата надходження 05.02.2010
дата закладки 05.02.2010
Чорні брови.., наче птаха
Крила розпустила.
Та не тому, бідолаха,
Ти ними водила...
Принесла в подолі ляльку
Рідній своїй неньці...
Та й проплакала до ранку -
Біль гасила в серці...
Ти не плач, моя рідненька,
І довірся долі...
Подивись, яка маленька,
Наче квітка в полі...
А тепер вмивай личенько,
Досить сумувати...
Що ж тепер..? Неси швиденько
ДитЯтко купати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170121
дата надходження 05.02.2010
дата закладки 05.02.2010
Жив у лісі пан Їжак,
Все було йому не так,
Кожне слово – навпаки,
Аж стовбурчаться голки.
Всі стараються дарма,
Каже він: Ладу нема!
Це безладдя, а не ліс!
І все хнюпить чорний ніс.
Але якось диво з див:
Їжака хтось підмінив,
І усміхнений, і радий
Став потіхою громади.
Здивувався кожен звір,
Повилазили із нір
Обсудити новину:
Що ж це сталось Їжаку?
Хто завжди у курсі справ?
Хист сорочин не пропав.
Все розвіда, всіх знайде,
Хто? Кому? Коли і де?
Скоро ліс увесь почув:
То Їжак самотнім був!
А тепер минулось лихо –
Є у нього... Їжачиха!
19.11.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167534
дата надходження 22.01.2010
дата закладки 05.02.2010
По стежині баба Зúма –
Рип – рип.
А за нею Морозенко –
Скрип – скрип.
То по річці, то по гілці –
Хрусь – хрусь.
Ще й сніжечком із мішечка –
Трусь – трусь.
По калині пташенята –
Стриб – стриб.
А малеча їм зернята –
Сип – сип.
По сніжечку чобіточки –
Туп – туп.
Рукавички ліплять сніжки –
Луп – луп.
З гірки радісно санчата –
Жух – жух!
Гарно Зúму забавляти –
Ух – ух!
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169656
дата надходження 03.02.2010
дата закладки 03.02.2010
...Убита Я, тобой, мой тёмный принц,
бездушно-ледяным, неясным взглядом.
Упоена твоим любовным ядом.
Перед мерцаньем сотен жалких лиц...
***
Я (Ты) агрессивен и бездушен,
меня дразнит твой страстный вид!
Покой давно тобой нарушен,
Вулкан бурлит и перелит...
...оцепенением по венам,
ты Ад и Рай в крови моей,
всё тот же страх, и страсть на теле,
огонь, и таинство речей.
Ты перешла свои границы.
Границы - лезвия любви,
Остались только клинья - спицы
И пепелящие огни!
Среди оваций, шума в зале,
поднята с лезвием рука,
- зачем же ты меня оставил?
- Вернись назад! Убей меня!
Пусть лучше, - стань моим Орфеем,
моим Ромео, Демон, - Нет!
И вновь любовь мою рассеял,
прожекторов лиловый свет.
Стальные цепи разорвутся.
Двух демонов в огне не слить!
Они никак не уживутся!
Тебя я вынужден убить!
Возьми же всю меня, и может,
Бокал наполни темноте,
И сердце тоже...
- хоть давно уж,
оно пренадлежит тебе.
Пренадлежит... танцуй... танцуем...
а ты учил меня летать.
Лишь на последок поцелуем
дай наши души обвенчать.
Несли цветы...
встрявали в кожу
мою проклятые шипы...
И ты останешься
быть может...
Останусь я.
А ты иди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169333
дата надходження 01.02.2010
дата закладки 01.02.2010
Богом забытая Земля,
Где вольно лишь бомжам и нищим.
Над остальными Сатана,
Летая в чёрном жертвы ищет.
Народ же немощно сучит,
Босыми грязнами ногами,
Гуляет,пьёт,нудит и спит,
Ругась скверными словами,
Сдавая жён за медяки,
В постели к разным иноверцам.
Я не подам таким руки.
Я это не приемлю сердцем.
Мне стыдно,больно,что рождён,
В стране такой под этим небом,
Себе и прочим я смешён,
Питающийся чёрным хлебом.
И не хочу влачить судьбу,
Полуубитого мутанта.
Мечту о лучшем берегу
И с фанатичностью сектанта,
Несу все тяготы,как крест,
Как испытание для духа.
Может иссякнет волей Бес
И остановится разруха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168864
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 31.01.2010
Вчора троянди
в небеснім тумані
Кольору мрії
наснились мені.
Щастя просилося
дотиком раннім.
Дотик несміло
завмер вдалині.
Квіти цнотливого
кольору мрії
В руки схиляли
Свої пелюстки.
Сон безнадійно
тривожно леліяв
Меланхолійні
Ласкаві рядки.
Ніжну пелюстку
Трояндові хмари
М’яко в долоню
Поклали мені.
Я цілу нічку
У ній колисала
Віру у мрії
Чарівно ясні.
Втрутився ранок.
Дощем барабанним
Кликав кудись
На нові манівці.
Сон загубився
раптово-неждано.
Тільки зосталась
Пелюстка в руці.
20.10.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167119
дата надходження 19.01.2010
дата закладки 31.01.2010
Я загубилася в нашому літі.
Сонцем заквітчана, небом умита,
Радістю босою бігла полями,
Серцем розхристана перед вітрами.
Ти доганяв непокірну кохану,
Вітром ловив свóю ніжну нестяму.
Сміхом розсипана, падала в річку –
Променем ти обціловував щічки.
Барвами хитрими я – у веселку,
Ти обіймав, аж робилося терпко.
Квітами сонця мережила трави –
Дощиком теплим пелюстоньки бавив.
Зіркою я заховалась між хмари –
Їх розігнав замовлянням мольфара.
Майже знайшов, хоч зірок – міріади...
Літо скінчилось... на жаль, зорепадом.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168395
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 31.01.2010
Я – твій Світанок. Чуєш, любий?
Торкаюсь променем до вій.
Любов терпка, пекуча згуба –
Для тебе вранішній напій.
Як зрум’яніле чисте небо,
Збадьорю свіжістю думки.
В моєму диханні потреба
Розвіє снів твоїх рядки.
В бажанні миті насолоди
Мою обіймеш світлу тінь.
Вона ж, спокушена і горда,
Втече у сонячну теплінь.
А я росини світанкові,
Зберу душею навмання...
Й нектаром ніжної любові
Наповню чашу твого дня.
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168713
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 31.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2010
Я є ніхто і звуть мене ніяк
та ім'я доброго я не шукаю.
В моїй душі таїться переляк,
його від світу думками не сховаю.
Як боляче було як струни рвались,
як рани кровоточили вином,
як ще хилину і уже здавалось,
що очі поцілуються з Хрестом!
............................................
............................................
............................................
............................................
P.S.
У друге народилася Богиня,
ще за життя зустрілася з Творцем.
Повідана для неї є святиня,
що стане на землі митцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168822
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 29.01.2010
В ответ на стихо Григория Бондаренко "Инфляционное отчаянное" - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168300 - с благодарностью за подсказаную темку !
Хорошо "первобытному" было
Ни товара , ни денег в запас...
Что поймали, то и сварили
На дровах - без уплаты за газ !!!
Если надо, скажем одежду,
Что бы срам хоть как-то прикрыть -
"Первобытные" шкуры все срежут,
Ну а мясо бизонов - варить !
Ни налогов тебе, ни зарплаты...
Знай охоться, да рыбу лови...
Потому-то и были "атланты",
А не то, что сейчас - слабаки !!!
И не знали они о колбасах,
На ботинки, штаны - НАПЛЕВАТЬ !
Но зато "первобытному" классу
Надо было как нам - выживать !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168338
дата надходження 26.01.2010
дата закладки 27.01.2010
Дощем окутаюсь, обіймуся з дощем,
Його вологістю так просочилось тіло!
Нехай шумить, нехай заглушить щем,
Щоб серце в грудях більше не боліло.
Затихну. Слухатиму пісню,
Яку співає дощ, ховаючись в калюжах.
Сльозам солоним так у грудях тісно!
Я не боюся плакати на людях.
Заплачу. Хай цілують
Моє обличчя ті гарячі сльози!
Та мого плачу люди не почують,
Його заглушать вітер, грози.
Обіймуся з дощем, розтану
В його холодно-трепетних обіймах.
Маленькою частиночкою стану
В його тужливо зітканих моліннях.
І небо хмарним вкриється туманом,
І литиме дощі, допоки буде в силах.
Я плакатиму теж, щоб рано
Ходити босою по дощових могилах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167910
дата надходження 24.01.2010
дата закладки 24.01.2010
Кум один, жінок багато
Всім не може раду дати.
Хоче він і цю, і ту
Варто ж вибрати одну.
Спроба перша, та невдала.
Результат вона не дала.
Дав від Галі драпака
Бо негарна не струнка.
Ще підхід. І знов невдача,
З’ясувалось що ледача.
Та що поруч – застара,
Ще й немає в ній добра.
Вибір - то складна задача,
Аж спітнів наш бідний мачо.
Ця занадто молода,
Ось така у нас біда.
Вже й не буде коли спати
Доки стане вибирати.
Мов у полі старий млин,
Він залишиться один.
Вибір цей складне завдання,
Не засне тепер до рання.
Та кудлата і товста,
Ще й урізана коса.
Ця газдиня негодяща.
Теж йому не підходяща
Ось, нарешті, підійшла!
Так не з нашого ж села.
А в цієї безлад в хаті
І лягає у халаті.
Та до біса тих жінок,
Краще підемо в шинок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88353
дата надходження 11.08.2008
дата закладки 22.01.2010
Захотілося мені
Щось таке вчудити...
Сірі ці, буденні дні,
Треба звеселити !
Готувала жінка борщ,
З ложки смакувала...
Мене й смИкнуло - то що ж,
Давно реготала?
Гавкнув за спиною їй,
Аж сам стрепенувся !
Швидко потім я летів -
Зі столом зіткнувся.
Де взялися сили ті
В моєї дружини ?
Та на щелепи мої
Наложили шини.
Так "розважив" я усіх,
Хто живе в родині.
Чи то сльози, чи то сміх...
Не гавкаю нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167353
дата надходження 21.01.2010
дата закладки 21.01.2010
И я когдато был студентом...
В общаге жил и пил вино...
Недоедал всегда при этом...
Ходил на танцы и в кино...
Ну, и конечно же влюблялся
Хоть в месяц раз, но как закон !
И целый месяц "кувыркался"
Под звук весны, что за окном...
Студентки наши - все принцессы -
Стройны все были - на подбор !
И проявляли интересы
Студенты в них вонзая взор...
Но средь подруг всех столь достойных
Была одна, что пышных форм
С набором шуток непристойных
И с нравом, как на море шторм !
Ей говорили - "Может стоит
Тебе немного похудеть ?
Носить одежду ту, что скроет
Излишек веса ? А ? Ответь !"
Призрев неловкость сих моментов,
Она ответ дала, как на духу -
"Все наши мальчики студенты
На "досках" належаться и в гробу !"
...................................................
Мораль - стройной быть совсем не просто !
Но, что поделать если гены
В своём взрослении и росте
Не поддаются переменам !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167341
дата надходження 21.01.2010
дата закладки 21.01.2010
засипало снігом твої сліди
затьмарило розум, а мої думки
ще мріють про тебе - та ти в далині
а я тут про тебе складаю пісні
пісні про кохання якого нема
пісні про бажання що вкрала зима
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163541
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 14.01.2010
Я рыцарей сегодня не встречаю...
И благородство тоже убывает...
Всё больше зависть, клевета и мрак -
Царём становится напыщеный дурак !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163088
дата надходження 27.12.2009
дата закладки 14.01.2010
(в ответ на стихо A.Kar-Te "Может..." - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160930)
Не верь воде текущей вдаль,
Не верь друзьям, которым жаль...
Не верь всем тем, кто врёт в лицо...
Не верь , когда слащИт словцо...
Не верь ты картам на столе,
Кофейной гуще и золе...
Не верь кривым ты зеркалам...
Не верь облезшим куполам,
А верь ты только лишь себе...
И сердцу своему, душе...
Верь Богу , что в тебе живёт -
Один лишь только ОН не врёт !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161096
дата надходження 15.12.2009
дата закладки 14.01.2010
На гитаре я не играю...
Только лишь мурлычу в тиши
Сам себе я жизнь напеваю...
И играю на струнах души...
Пусть не нравится многим тональность
Или темп, в котором живу...
Я за непохожесть и разность
Всех людей, что с ними дружу...
И звучат во мне вальс или танго...
А быть может бравурный марш
Мой голос пусть басом иль альтом
Никогда не сорвётся на фальшь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165162
дата надходження 09.01.2010
дата закладки 09.01.2010
Магнолії пахнуть в зеленому парку
І птахи співають весняних пісень.
Присів сивий дід посидіти на лавку,
Згадати життя, пригадати усе…
Він довго зажурено міряв очима,
Голубку біленьку, що рядом була.
А чорна ворона їЇ все гонила
І гнала подалі, бо рядом жила.
Подумалось діду:«Голубка біленька –
Це перша дружина, що Бог мені дав,
Вона була ніжна, гарненька, маленька,
Мене так кохала, та я не кохав.
Дружина з війни мене дуже чекала,
Просила у Бога для мене життя,
За мене ночами сльозу проливала,
Боялась, що з пекла нема вороття.
Завжди відчувалась її дивна сила,
Яку пояснити не міг я тоді,
Молитва її була сильна, як крила,
Мене захищала в бою від біди.
Вернувся із фронту живий і здоровий,
А діти маленькі уже підросли.
Та я - біс в ребро, був такий гоноровий,
Пішов по жінках відпочить від війни.
Знедужала жінка і скоро померла,
Не довго за нею у серці тужив,
Подумав – життя! Все, мабуть, так і треба,
Собі іншу пташку швиденько зловив.
Та пташка давно вже за мною дивилась –
Літала, шукала до мене підхід.
А я, як хлопчисько у неї влюбився.
Вона ж всередині була наче лід.
Красива й холодна, жорстока, недобра,
Довбала мене своїм дзьобом в висок.
А я все гадав, це ворона – чи кобра?
Жахався її непростих витівок.
Усе шкереберть у житті полетіло,
Я став інвалідом, роботи нема,
Ворона моя краще жить захотіла,
Від мене швиденько назавжди втекла.
Один залишився. Не знаю як жити.
Дивлюся на білу голубку у ніг,
На серці так сумно, аж хочеться вити,
Чому я в житті зрозуміти не міг
Такі прості речі як щастя, як доля,
Чому я, голубко, тебе не зберіг…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161929
дата надходження 19.12.2009
дата закладки 09.01.2010
Ах, Сударыня, простите,
Меня так строго не судите,
За стойкий взор, за норов чуткий,
Простите, я бываю жутким
Наглым стервецом,
Когда сближают сантиметры
В вечернем танце роковом,
Когда вокруг кружатся метры,
И мысли только об одном…
---------------------------------------
Да че ты паришся? Чувиха!
Прикольно выглядишь! без психов!
Ну че, покурим и нюхнем?
Потом куда? К тебе пойдем!
---------------------------------------
Эх время… люди… господа…
Куда мы катимся? Куда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165052
дата надходження 09.01.2010
дата закладки 09.01.2010
Гімн цей знаходиться в Верховній Раді
і я надіюсь, що в майбутньому Верховна
Рада затвердить його, як Державний Гімн.
Живи Україно, воскресла державо,
В нивах квітучих, в селах, в містах.
Ми, твої діти, несем твою славу,
Слава твоя не померкне в віках!
Приспів:
Небо сине сіяє над нами,
Стигла пшениця жовтіє в полях.
Єднаймося браття, з'єднаймось руками
Під синьо-жовтий наш стяг!
Мова як пісня, пісня як слава -
Нас, як народ, об'єднали в віках.
Мирна Вкраїна - велична держава,
Гордість твоя в працьовитих руках.
В єдності сила, в силі надія -
Нам не згубити праведний путь.
Велич держави - сьогоднішня мрія,
В цьому й життя нашого суть.
Натхнення та працю для неї віддаймо -
Хай процвітає Вкраїна в віках.
Вона ж наша мати, про це памятаймо -
Усе в наших силах і в наших руках.
2002 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133422
дата надходження 11.06.2009
дата закладки 07.01.2010
Убей меня нежно – без боли и страха,
Избавь от желаний в страдании жить.
Любовь безответная – вечная плаха,
И вечная боль – безответно любить.
Размажется вера слепая по стенам,
Размажется кровью изрезанных вен.
А сердце внутри, поражённое тленом,
Размазано вновь по поверхности стен.
Ты отнЯвший надежду на любовь и спасенье,
Занавесишь глаза пеленой темноты,
И покажется счастьем любовь на мгновенье,
Когда светом во мраке появишься ты.
Убей меня нежно – избавь от мучений,
Закрой мне глаза своей нежной рукой.
И всё, что останется – лишь избавленье
От боли, оставленной в сердце тобой.
06.12.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157159
дата надходження 22.11.2009
дата закладки 07.01.2010
Я не могу опять заплакать,
Расклеятся промокшею банкнотой,
Душа опять грешит на слабость,
Слова на лист, как будто грусти ноты…
Я не могу позволить задохнуться
Среди отчаянья и дикой боли,
Вся явь, как сон, и не проснуться,
Доколе это будет все, доколе?
Я не могу всю силу растерять,
и превратится в грустную девчонку
Вперед идти и смерти ждать,
А может променять тоску на водку?
Я не могу забыть моменты ада,
когда безумие реальность стерло,
я не хочу, но что-то говорит, так надо,
И снова мир вокруг, как битое стекло…
Я не могу какого-то заплакать,
пожалуйста, верните мои слезы…
А вместо сердца так глубока рана,
и вместо солнца теплого лишь грозы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164757
дата надходження 07.01.2010
дата закладки 07.01.2010
Порою СЛОВО стоит всех богатств,
Но только если слышат это СЛОВО !
ОНО заменит тысячи лекарста...
И защитить тебя всегда готово !
Но если скажет ЕГО тебе твой враг,
ОНО тебя убьёт, а может ранит...
Весь свет вдруг станет будто мрак
И перестать дышать ОНО заставит !
Когда же друг ЕГО произнесёт
Ты оживёшь из тьмы - вернёшся к миру
Что полон всех божественных красот
И посвятишь ему свою ты лиру !
Но осторожен будть ты с НИМ всегда -
Ведь СЛОВО и в твоих устах - оружье !
Произноси ЕГО ты лишь тогда,
Когда ОНО в спасенье тебе нужно !
И ты запомни СЛОВО - ЭТО БОГ !!!
Который с нами жизнь всю проживает
И проведя по тысячи дорог
Нам в рай иль в ад сам двери открывает !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164357
дата надходження 05.01.2010
дата закладки 05.01.2010
Если б знали все евреи
Что уготовил им Господь
Наврядли б тот еврей поверил,
Что не важна по сути плоть !
С тех пор все люди верят свято,
Что ХОРОШО, ГДЕ ИХ ТАМ НЕТ !!!
Пытаясь вытащить когда-то
В судьбе свой выйгрышный билет !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162930
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 05.01.2010
Я не поэт, я просто толкователь своих мнений
Я не пишу, а балую душой
Быть может и сидит во мне печальный гений
Но он не для чужих умов, он только мой
Обидно, когда я себя не понимаю
Когда мне не хватает слов, чтоб описать
Ту сторону души, что людям открываю
Досадно, что им просто наплевать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54258
дата надходження 11.01.2008
дата закладки 27.12.2009
Рятуй мене я вже на дні
Соціальної ями, політичної брехні
Мій мозок вже давно зазомбований
Промиванням мозгів, і я закатований
Рекламним лайном, фальшивми розмовами
людською бездарністю, глобальними загрозами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151328
дата надходження 21.10.2009
дата закладки 17.12.2009
серця біль нагадує тебе
боже мій тікаю від себе
згадка про тебе - у серце ножем
знову біль провокує та рана
пігулки від болю ковтаю ковшем
в душі моїй грає сповільнена гамма
підлога, паркет упав та без болю
тіло моє стікає вже кровью
в очах потемніло - збагнув, що помер
та ти розбудила - та краще б я вмер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161195
дата надходження 15.12.2009
дата закладки 17.12.2009