я кохаю... в чому є мій гріх?
ніби душу кинув хто у жорна
наче у багнюку сипле сніг
біле обертається на чорне
гріх що я кохаю а вона
не зі мною ділиться коханням?
що ця врода ніжна неземна
спротив мій висотує останній?
що у синій бездності очей
потопаю пропадаю гину?..
а ті жорна мелють аж пече
труть на порох душу зсередини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676813
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Цілувати заплакані очі –
щоб не було ні болю, ні сліз.
Щоб не було образ тих жіночих,
що їх я, чоловік, вам приніс...
Щоб не було болючого щему
від невдало народжених слів,
від двозначності, що принесе нам
лиш не те, що сказати хотів
я насправді тоді... чи сьогодні?
Живучи (чи тоді,чи тепер?)
лиш думками – торкнутись безодні
почуттів заборонених сфер…
І хоча не вдалось оминути
цих сльозин, що блищать на очах,
я бажаю вам зіркою бути
що яскраво горить в небесах…
Зорі інші не зможуть горіти,
квіти інші не зможуть цвісти!!!
Їм надії нема - зрозуміти
ваш жіночий секрет Чистоти…
15.05.2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288493
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 04.01.2016
***
Злукавити боюся перед світом,
Упавши вділ - у прірву лжевисот,
Де мури вищі навіть за кивот
Господнього Нового Заповіту.
Де вікна вужчі значно від бійниць
Старих фортець, розтерзаних вітрами,
І хоч до сонця наче пнуться фами,
Та ба, насправді вергаються ниць...
Боюся скверни, наче омели,
Котра вростає глибоко у вени,
Висмоктуючи зарево черлене
З грудей, що несвятому присягли.
Коли на вітті вичахлих дерев
Розгойдуються гнізда кострубаті,
Здається, ніби учаться літати,
А то надія не упасти мре.
Як страшно, Боже, статися сліпим,
Із вірою безкрайною у лживе
Собі збрехати і в жаданні дива
Велике переплутати з малим.
Отож молю, з усеї глибини
Свого єства про захист від облуди
Хай серце чистим і наївним буде,
Перед собою, небом, і людьми!
(26.04.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628291
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Ідеш на прю...
Система непорушно
Стоїть на відгодованих слонах.
Паює лоти щирий сатана,
В кишені запихаючи подушне.
І зуби щирить на твоє лице,
Коли мигнеш йому перед очима...
А порожнеча повниться пустими
Надіями, забутими Творцем.
Пощо лишати воленьку рабам?
Пощо просити не грішити грішних?
Лиш серед ночі плачуться невтішні,
Лиш на світанні будиться ганьба...
Та хто їх бачить? Чує хто, крім них
Самих, самотніх у своїй недузі...
І тільки спалах на десятім крузі
Впече, можливо, вугликом вини...
Ідеш на прю...
Намарне кожний раз...
Слони жиріють, і сповна жиріє
Система непорушна.
Протидія
Поразкою виплачує аванс...
(23.10.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616011
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Ясна печаль… По вінця
Повна тиша,
Дзвінке мовчання
Знищило слова,
І чутно, як дерева
Мірно дишать,
Корінням проростаючи
В дива.
Торкнусь до липи -
Ми ж росли укупі,
Стрічали дні,
Немов гостей, у двір,
І бачили як пролітала
В ступі,
Над нами осінь
До кармічних зір.
Ми з цвіркуном на небеса молились,
Аби назавтра дякувати дню,
Слова і листя місячно імлились,
На радість вечоровому коню.
Він бив копитом, щедро бив копитом,
Метеоритні падали дощі,
Й Чумацький Шлях стелився гордовито,
У неповторнім зорянім плащі.
Так рік за роком… Вавілонить тиша,
Недбало розсипаючи дива,
І чутно, як дерева мірно дишать,
Корінням проростаючи в слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569977
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 03.04.2015
Душа моя пуста, немов безодня…
Покрила мряка мозок і думки…
А за вікном – така краса Господня!..
А поміж нами – гори і замки́…
Ридає серце, та не плачуть очі –
Весь біль пульсує нервом у душі…
І знов безликі дні, порожні ночі
Гризуть журбу, немов черстві книші…
Прорвися, слово! Виплачтеся, очі,
Бо… вибухне серденько з німоти!..
Крихтину б світла доленьці дівочій -
Хай щезнуть всі примари темноти!
І кожен нерв відлунює у скронях,
І кожен подих стогне і хрипить…
Тріпоче, б'ється серце у долонях!..
О доле, дай прозріння хоч на мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570052
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 03.04.2015
Навчились ми мовчати про важливе,
Аби не плакати - знов дзвінко сміємось...
Не думаючи, біжимо щосили.
Втрачаєм те,що зруйнувати боїмось.
У відчаї ховаємось від світу,
Закривши почуття всі на замок.
Пірнаємо у внутрішню орбіту,
Від власних утікаючи думок.
Та врешті починаєм розуміти:
Від себе ж неможливо утекти...
Приходить час страждати і жаліти
За тим, що не зуміли вберегти.
Тож треба в почуттях не сумніватись.
Що серцю рідне - вірно стерегти
У щирості ніколи не вагатись.
Боятись варто тільки самоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562910
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Шановні поетклубівці та поціновувачі поетичного і прозового слова!
Запрошуємо Вас на презентацію книги "Райдуга казок" нашої колеги по перу, івано-франківської поетеси-казкарки Віталії Савченко.
В ході зустрічі:
- чарівні історії від казкарки;
- вікторини для маленьких гостей;
- солодкі марципани...
Приходьте самі і приводьте своїх малят!
Презентація відбудеться 28 лютого 2015 року о 13.00 год. у світлиці часопису "Галичина" (м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 25, редакція газети "Галичина", 1-ший поверх)
Будемо раді зустрічі з Вами!
Оргкомітет МПК "Об'єднані словом"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560907
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 23.02.2015
[b](з циклу "Різдвяне")
[i]У полі, у полі
Стаєнька старенька…[/i][/b]
Чомусь малій Асі завжди було шкода мешканців тієї «старенької стаєньки». Ввижалася вона дитині якоюсь дуже дрібною серед глибоких снігів – адже зима, адже поле, а стаєнька невеличка, загублена у безмежжі січневих хуртовин. Думала собі, що важко велося мешканцям того невеличкого обійстя: «А, якщо у них нема коней та саней? А, якщо вони бідні, і не мають статку, аби купити собі теплий одяг чи добротне взуття? А їсти – то ж треба щось їсти! Бо, гляди, поля – розлогі і геть заметені снігами».
Вгадувала собі Ася, чи могла б чимось помогти тим людям, тій маленькій дитинці, що народилася у люту морозяну ніч. Але чим би мала зарадити? Адже й у її батьків не було коня. Були сани, але дуже старі і поточені шашіллю - ними ніде не заїдеш. І ще без коня, бо хоч не міцні ті сани, але ж громіздкі! Та й ще одна прикрість завдавала клопоту дівчинці – старі чобітки, що потріскалися від морозу, бо не шкіряні, такі, як в Ганусі чи в Іринки (Асиних однокласниць), а прості, дерматинові, куплені ще минулого року на місцевому базарі. А тут Різдво вже проситься до хати, і завтра колядувати. Як же Асі хотілося завтра піти колядувати! Таки піде, навіть не важачи на лютий мороз і потріскані чобітки...
У хаті було тихо, ледь потріскував вогонь у кухні (Ася сама розпалила вогонь! – правда, заледве, бо дрова сирі, тож мусіли спочатку підсохнути, аби розгорітися). А ще тишу порушувало хіба нерівномірне похропування п’яної матері. Тата не було вдома ще від позавчора – посварилися з мамою мало не до бійки і після того десь пішов. Вранці Асина мама казала, що бачили його на Хутірцях (майже околиця села), певно, десь там у якогось колєґи і заночував. «Аби лишень у хаті, а не де у старій стодолі чи хлівці», – думала Ася – боялася, аби тато не замерз. Чула колись від вуйка страшну історію, як замерз біля плота якийсь чоловік у селі, що було третім по рахунку після Асиного, якщо їхати у К.
Цего року не вечеряли. Хоча то вже не перший рік, коли не вечеряють усі разом за святвечірнім столом. І хоча зранку Асина мама дала доньці перебирати пшеницю на кутю, але потім захмеліла і завалилася спати. Дівчинка сама спробувала щось наготувати, лиш ба, мало що вдалося з того. Пшениця пригоріла і тепер хіба кури будуть мати забаву, буряк якийсь недоварений вийшов – Ася тільки пальчик покалічила, коли пробувала порізати його на шухи. Тільки й того, що бульба у мундирах вдалася добра і Ася смачно попоїла, вмокаючи гарячу картоплинку у сіль. Був такий смак у тої картоплі, як тоді, коли вибирали бараболю у тетки Гафії, а після вибирання ввечері надворі пекли її у гарячому з вуглем попелі. Правда, тоді тетка дала ще сальця дуже доброго, забудженого, і цибульку (часник Ася не дуже любила), а ще були тетчині діти. То ж у компанії, як завжди ведеться, і весело, і смачно! Та нині Аська сала не шукала, бо гріх – треба бути пісно, то ж Святий Вечір, а вона ж он яка вже велика – цілих сім років минуло влітку!
Раптом на ліжку поворухнулася Асина мама. Дівчинка притихла – понад усе боялася зараз розбудити матір, бо та, на п’яну голову і зі злості до чоловіка, що пішов у запійні мандри, могла не те, що нагримати на малу, а й набити, або запустити чимось тяжким у неї. Та ні, минулося, жінка далі мирно засопіла, тільки ковдра піднімалася догори в такт диханню дебелих грудей.
Асі стало дуже сумно. Вона так хотіла ялинки… Тато обіцяв, що на святвечір візьме її з собою і вони виберуть до свят невеличку зелену красуню у лісі. Але не сталося. Так бувало вже не раз в Асиниму маленькому житті – дорослі щось їй обіцяли, але часто-густо обіцянки залишалися обіцянками. Певно, їй уже і не звикати до того, бо може й усі на світі такі брехливі, звідки Асі знати? А, проте дівчинка не знала нікого з тих «усіх на світі», бо за межі свого села ніколи не виїздила. І взагалі вважала, що справжні люди – це тільки ті, які є у її селі. Ну, може, ще з сусідніх сіл. А всіх інших, що жили десь далеко – чи у містах, чи у незнаних країнах, чи тих, кого бачила по телевізору у тетки, – вважала майже казковими персонажами. І хоч Ася, до слова, дуже любила казки, проте усі ці невідомі люди видавалися їй якимись чи то неіснуючими, чи то такими самими, як її казкові герої – вигаданими. Тільки мешканці міфічної «старої стаєньки» завжди виділися дівчинці до болю рідними, своїми, ніби й сама була колись у тому невеличкому, загубленому у заметах, хлівці і тримала малого Ісусика за руку.
Надворі забрехав Сірко, Ася стрепенулася і боязко глянула на матір – нічого, спить. Почула, як десь далеко хтось колядував – лише б не прийшли до них, бо точно розбудять. А, як і не розбудять, то Ася все одно не мала грошей, аби заплатити за коляду. Не мала навіть солодких горішків чи цукрових кугутиків (на святвечір не завжди за коляду давали гроші), аби віддячити колядникові. «Але ні, не прийдуть – подумала дівчинка, – в хаті не світиться, а під темними вікнами ніхто не зачне колядувати».
Вже й вогонь дотріскотів у кухні, але в хаті все ще було холодно. То й не дивно, адже на вулиці справжній морозисько заходився ґаздувати. Онде шибки чи не наполовину замерзли і вода он у відрі легко вкрилася тоненьким льодом. «На ранок буде ще зимніше, – зітхнула Ася, суголосячи своїм невеселим думкам, і почала хукати у долоньки. – Треба лізти на піч – там хоча б трішки тепліше".
Тихенько, аби не наробити зайвого шуму, дівчинка вибралася на піч, прошепотіла молитву і, закутавшись у свою стареньку ковдрочку, притулила голівку до подушки. Все, треба засинати, бо вранці жде Коляда! Попри все, Ася була намірена завтра йти у колядники – ні, не через гроші (мама й так потім усі забере, скаже, що зичить на щось, але вже не віддасть, мала це знала точно), і не через те, що всі однокласники підуть колядувати, і тітчині діти... А просто їй дуже-дуже хотілося розказати усім, що десь у далекому полі народився маленький Ісусик. Таки піде, не спинить її ані мороз, ані старенький плащик, ані холодні чобітки, ані снігові кучугури…
Вже у півдрімоті дівчинка мило посміхнулася своїм думкам чи то вже своєму солодкому напівсну, де бігла вузенькою стежкою до хати сусіди Марії, де вже он ставала під вікном і радісним голоском звіщала найпрекраснішу з цьогорічних новин –
[i][b]Там Ісусик народився –
Дитинка маленька![/b]
Січень 2015 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555195
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 28.01.2015
[b](з циклу "Різдвяне")[/b]
[i][b]Нова радість стала,
Яка не бувала…[/b][/i]
Та не було сьогодні ані старої втіхи, ані нової радості у господі Параски. Не мала чим тішитися цего року – ой не мала! Най би скарав Бог кожного з тих нечестивців, хто не гребує забрати у зболеної жінки найсвітлішу надію, хто тисячі таких, як вона, одиноких матерів, лишає без останньої іскри тепла, любові, сподівання, доживати віку на самотині зі своїм горем і тяжкими думками!
Забрали у Параски сина цего року. Забрали навіки і вже ніколи їй не буде ані весело, ані добре, ані святочно. Вже до останнього подиху буде носити у собі глибу чорної, холодної біди, котру неможливо вибілити, не під силу відогріти.
Спочатку спалахнув Майдан – Майдан Гідности – у Кийові. Не могла не пустити свого Павлика туди, бо гідністю не торгуються, бо гідності не стороняться, бо гідність вимагає того, аби її відстояти. А коли то ще гідність твого народу – цілої країни – навіть нема що думати-гадати!
Поїхав. Був на барикадах, був на Інститутській, цілими днями щогодини співав Славень, страшними ночами стояв лицем до лиця з беркутнею, не даючи прорватися до осердя Майдану. Був у будинку Профспілок, світив своїм ліхтариком на концерті Вакарчука, співав гімн рідного народу разом з усіма майданівцями в першу хвилину нового 2014-го. І колядував того року теж на Майдані. І вечеряв там же. Але ж ВЕЧЕРЯВ!
А цего року вже не вечеряє. І на́рік не буде. Вже ніколи не буде вечеряти, і ніде! Хіба, що на Небі за Отчим столом…
Великі солоні краплі падали у немедову Парасчину кутю – не додала меду, бо хотіла, аби гірко їй було і на смак, аби несолодко. Досипала би ще перцю до тої куті, аби в горлі пекло адським вогнем, так, як пече на серці – може би перепекло, може би тілесна мука заглушила душевну і хоч на мить стало легше. Але чи хотіла Параска полегші? Чи хоча б щось їй зараз хотілося, коли утратила єдиного сина, єдину опору, єдину надію свою на все життя?!
Не втримала Павлика і тоді, коли почалися вогні на Сході. Та й чи могла щось вдіяти? З Майдану приїхав на тиждень, потім більше не був дома, аніж був. А там поставив перед фактом, що іде у добровольці.
Господи, як Параска плакала, як просила сина не йти, ніби чуло серце материнське щось недобре! Але Павло мовчки витирав сльози матері, мовчки витирав свої, а потім безперервно повторював тільки одну фразу: "Мамо, простіть, інакше не можу...".
Таки пішов. Від ротації відмовився: казав – я вже навчений, а інший поки навчиться, час мине, а тут треба обороняти-відстоювати кожний, дорогий серцю, сантиметр Української Землі. Час від часу телефонував Парасці, заспокоював – казав, що все добре, що не мерзне (навіть коли було 20 градусів морозу, говорив, що не змерз!), що не голодний (навіть, коли був на передовій коло Дебальцево, куди волонтери заледве могли доставити хоч якісь харчі!), запевняв, що ще трохи і перемога буде за ними (а в цей час уже далеко не перша колона, так званої, російської гуманітарки висвічувала білими боками на кордоні!).
А нині його нема – нема її дорогого Павлика, і вже ніколи не буде! Три тижні тому навіки віддала свою дорогу дитину чорній землиці, холодній землиці. Були побратими, було чи не все село на похороні, були урядовці з району, навіть з області якийсь пан щось там говорив. Але Параска добре того не чула. Не чула нічого ні поза собою, ні у собі. Бо оселився тільки один великий біль у її серці, здавалось, більший за все виднокілля неба і землі, за все безмежжя відчуттів – незміряний нічим біль утрати.
Не вивели з темного заціпеніння Параску ані поштиві постріли, коли опускали домовину у яму, ані перша грудка замерзлої землі, що відухнула глухим звуком, ударившись об кришку синової труни...
Слабенький вогник свічки вже долав останні краплі воску. Вечеря схолола – Параска так і не змогла торкнутися її. Та й і яка там вечеря? Несолодка кутя і суха картопля, навіть не пообирана від лушпиння? А ще грибна юшка – юшка мусила бути, бо її так любив Павлик! Зо три рази додавала добавки, поки вечеряли…
Ще трішки і свічка догорить, ще трішки і кімнату поглине темрява – така сама чорна, як мука у Парасчиному серці. І буде чорно, чорно і тихо навіть тоді, коли під вікно прийдуть колядники (не будуть обминати хату Героя України!), аби звістити про «нову радість». Але нема вже для передчасно постарілої Параски ані радості, ані доброї новини – най Бог простить, – нема і вже не буде! Не в її господі, не в її серці, а десь інде –
[i][b]Над вертепом звізда ясна
На весь світ засіяла![/b][/i]
[i]Січень 2015 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551905
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014
Чи ти мене покличеш
з висоти?...
Століття йти - але
твоїх висот мені
не досягти.
Давно вже я спалив
свої мости..
А ти?!...
....
У снах живуть
колись намріяні світи,
де ми удвох
так гарно перейшли
на «ти»....
.....
Пробач.
Це спогад-птах
у зграї наших днів –
щасливий спів
ще чистих,
незабруднених струмків...
Не треба слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545903
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 25.12.2014
Музика та виконання Володимира Сірого
Коли вже звечоріє за вікном,
А зорі заглядатимуть в хатину,
Колишучи, співатиму тобі
Цю колискову, мій маленький сину.
Я поведу тебе в країну снів
Незнаними, щасливими стежками.
Оберігатиму твій милий сон,
І буде тобі затишно у мами.
Твої тривоги, болі і жалі
Я відведу дбайливими руками.
Рости здоровий, мудрий, сину мій.
Іди у світ щасливими стежками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543305
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 12.12.2014
В останню суботу осені, 29 листопада, у світлиці «Галичини» відбулася чергова творча зустріч учасників Міжрегіонального поетичного клубу «Об’єднані словом». Тематика зустрічі на цей раз була обрамлена головно віршами про АТО. Це й недивно, адже те, що зараз відбувається в нашій країні, накладає вагомий відбиток на кожну душу, а що вже говорити про вразливе тонкострунне єство поета? Отож своїми поетичними переживаннями ділилися івано-франківчанки та івано-франківці [i]Адель Станіславська, Віталія Савченко, Леся Геник, Оксана Пронюк, Тетяна Лавинюкова, Ольга Бреславська, Роман Бойчук, Роман Фединяк[/i], а також [i]Наталія Данилюк[/i] (смт. Перегінськ) [i]Ірина Червінська[/i] (м. Калуш) та [i]Володимир Сірий[/i] (м. Бучач, Тернопілля), який, до слова, подарував присутнім ще й кілька своїх пісень. Звучали вірші [i]Володимира Хлопана [/i](м. Івано-Франківськ), увазі присутніх була представлена поетична збірка «Колекція дум», авторства [i]Тамари Васильєвої[/i] (м. Кременчук, Полтавська обл.).
Та ключовою нотою творчого спілкування стало те, що у гості до «Об’єднаних словом» завітав боєць АТО, молодий воїн дев’ятої роти тридцятої механізованої бригади, що останнім часом несла свою службу під Донецьком неподалік с. Піски, 26-річний [b][i]Дмитро Євдокимов[/i][/b]. І фактично всі слова, які були сказані, несли у собі глибину подяки Дмитрові, як уособленню тут і зараз усіх тих, що стоять на передовій і виборюють право України бути сильною незалежною державою в майбутньому. Кожен через сказане хотів додати цьому молодому, сором’язливому, проте такому міцному волею і духом хлопцеві, відчуття підтримки, доброї енергетики та віри.
Саме ж слово Дмитра звучало дуже сильно і переконливо, адже: «тим, хто сумнівається, боїться чи не вірить у те, що робить, не місце там – лицем до лиця з ворогом», – поділився своїми думками вояка. А ще, додав, що «у кожному справжньому чоловікові має бути розуміння і потреба захищати свою країну, воювати, коли йде війна». Дивно чи ні – та цей ясноокий «воїн світла» навіть не вважає, що робить щось особливе, робить те, що повинен – от і вся філософія! А ще – ні на мить не сумнівається у своїх кроках і щиро вірить у перемогу. А ми щиро віримо у те, що він, як і його побратими, повернеться додому живим:
[i]Живим, солдате...
Чуєш?.. Будь живим!
Хай обмине тебе ворожа куля!
До серця віру Вишньому притулюй,
як зброю до грудей…
Хай чорний дим,
що так тебе жалобно обійма,
розсіється!
Молюся, прагну, вірю -
здолаєш ти ненависного звіра
і зацвіте просвітлена весна…
Шануй себе,
соколику ясний!
Тримайся за життя так ціпко й вперто,
як тільки зможеш….
Не давайся смерті -
нехай бо їй віддасться ворог твій!
Ти зможеш!
Біля тебе Серафим
мечем вогненним темінь розсікає!
З чола твого
кривавий піт стікає…
Та ти не здайся, чуєш?..
Будь живим!
Солдате, чуєш?
Ти потрібен тут,
де сонце на осонні біля хати.
Тебе вимолює сестра, кохана, мати,
і вірить в тебе весь вкраїнський люд...
([b]Адель Станіславська[/b])[/i]
Зазначимо, що Дмитро приїхав тільки на десять днів у відпустку і у понеділок після суботньої зустрічі з «Об’єднаними словом» знову повертається на Схід, на передову. Та з собою він повезе на сей раз не тільки підтримку і молитви рідних, а й цілий оберемок щирих побажань від багатьох знайомих і незнайомих людей, повезе з собою позитивну енергетику наших поетклубівців, а ще кільканадцять дитячих малюнків-листів, на котрих яскравими барвами намальовано віру у перемогу, віру в Україну, в Дмитра, у кожного, хто стоїть там – «лицем до лиця з ворогом».
[b]Леся ГЕНИК[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540406
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 02.12.2014
Шановні поетклубівці та поціновувачі поетичного слова!
Запрошуємо Вас 29 листопада на творчу зустріч у світлицю тижневика "Галичина".
В ході зустрічі:
- читаємо нові твори, а також твори, присвячені нинішнім подіям в Україні (АТО);
- знайомимося з цікавими, непересічними людьми;
- спілкуємося за філіжанкою кави.
Початок о 13.00 год. (м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 25, редакція газети "Галичина", 1-ший поверх)
Будемо раді зустрічі з Вами!
Оргкомітет МПК "Об'єднані словом"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539676
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Сьогодні знову туманно. І на душі моїй сумно.
На війні умирають хлопці. Вранці звістили - три...
Знаєте, я молюся, в серці аж рвуться струни!
Не затихає мантра, дзвонить: НЕ-ВМРИ-НЕ-ВМРИ...
Сохнуть листки акацій. Де-де уже лиш порох.
В меморіальнім сквері свіжих могил вже сім...
Питання строчать у Небо: війна закінчиться скоро?!
Та відповіді натомість гуркоче гарматний грім.
Дивилась учора телик. Хоробрі юнці, безвусі,
Казали: за Україну готові вмирати! Так...
Вмирають чомусь найкращі. А гнидяві зостаються.
Зриває весняні квіти змосковщений маніяк.
Та треба іти. У хащі без руху вперед не блисне
Ні сонце, ані надія. Ні зліпшене майбуття.
Та ранки такі туманні! І душу так болем тисне!
Щодня умирають хлопці. За вчора - аж три життя!..
(10.11.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535938
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Ця осінь не народжує поетів,
Ця осінь виколихує печаль...
Хоча й цвіте безмежжями букетів,
Та тільки над могилами, на жаль.
Ця осінь не римує, а ридає
На аркушах нерадісних митців,
Бо матері лишаються без раю
І зостаються без надій вітці.
Ця осінь не співає серенади,
А дико завиває по ночах!
Не золоті, іржаві листопади
У неї цього року на плечах.
Ця осінь не натхненниця, а мука!
Не фея добра - чарівниця зла!
Чаклує неустанно лиш розлуки
І переводить на журу усі слова!
Ця осінь не забудеться ніколи...
О, Боже, більш ТАКЕ не повтори!
Засіяне хрестами, плаче поле,
Летять невинні душі догори...
(17.10.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530887
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 21.10.2014
***
Минеться все, забудеться, зітреться,
Усядеться розбурхана піна.
Та не вернути чистоту до серця,
Котре торкнулося гидкого дна.
Життя іде, то ж темна слава, звісно,
Також, колись ослабнувши, впаде.
Лиш пам'ять все шипітиме зловісно
І штрикатиме в спину де-не-де.
Розтануть силуети у провулках
Змізернених по суті пліткувань.
Та вічно вже фальшивитимуть звуки,
Нещиро геть вітатиметься длань...
І вже, мабуть, ніколи тої сили
Не набере покривджена душа,
Щоб довести: ніколи не годила
Брехнею світові, а в храм ішла.
Та що жага душі комусь... Намарне.
Сей світ живе законом не святих...
Велике зло лишається безкарним,
То ж топчуться зазвичай по малих!
(26.09.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526268
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
[i][b](Аделі С.)[/b][/i]
Ганьби мене, тавруй мене за правду!
І милуй... потураннями брехні...
Хтось випустить у серце канонаду -
Хтось вирішить не бачити її...
Лишатися десь осторонь - найлегше...
Ба, не корю ні словом - ані-ні!
Та не тому зовуть у небо верші,
Аби крило доперити брехні!
І не тому вбивали цвяхи в тіло
Христові у його земські ще дні,
Аби ми правдословити не сміли,
А скрушно задихались у брехні.
За правду б*ють, за кривду п*ють - я знаю...
Та все ж горіти ліпше у вогні
Чужої "доброти" і псевдораю,
Аніж коритись явленій брехні!
То ж розпинай, катуй мене за правду,
Бо не прийму помилувань брехні!
Хтось випустив у серце канонаду,
Чиясь межа - не бачити її...
(19.09.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525725
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка,
Спокійний погляд, мудрий і сумний...
Ще наші сни ховаються у шпарки
І пахне пам'ять подихом весни.
Яким ти був – кумедним і зухвалим,
За спритним вітром нісся навздогін!
І росянисті трави лоскотали
Тебе, мов мавки, із усіх сторін.
А як удвох ховалися від хвищі,
Обтрушуючи краплі, мов разки,
І порпалися на старім горищі,
Де ночували бабині казки!..
І здмухували у небесну просинь
Кульбабок парашутики чудні,
Пірнали у розніжені покоси,
Шугали невгамовних цвіркунів!
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка...
Невже й тебе завихрив листопад?
І не знайти чудесного дзиґарка*,
Що дні твої відміряв би назад?
Та стрілки вже повернуто на зиму
І я в очах уловлюю твоїх
Ні, не якусь тривогу незбориму,
А тихий смуток, чистий, ніби сніг...
[i]*Дзиґар, дзиґарок (заст.) – годинник.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524252
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014
Колише зорі ніч,
Лиш ти, лиш я і тиша,
Усе довкола нас,
Забулось тихим сном,
Сріблиться білий сніг
Зима морозом дише
Студений вітер стих -
заснув десь під вікном...
З тобою ми удвох,
Вином горять бокали,
Шовкову терпкість губ
дарує щастя мить...
Ми п'єм свою любов -
вуста до вуст припали,
бентежиться душа,
бурлить шалено кров...
Колише зорі ніч,
Дрімає сонна тиша,
Шепоче місяць сни,
Гойдаючи серпом,
Іскриться сріблом сніг
Мороз по шибах пише,
Ховаючи від зір
Картину за вікном..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519510
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Привіт.
Ти, знаю, любиш дощ
і вітру сум, печаль осінню
міських напівпрозорих площ...
Глянь -
вечір причаївся тінню.
Ось я пишу тобі листа.
Ми так давно не говорили
про те, що дарувало крила.
Вже я не той...
І ти не та...
Запросим до розмови ніч?
Вона нам не відмовить, звісно.
Хоча утрьох нам ніби тісно...
Але хіба у цьому річ?
Ти, відчуваю, вже не та.
І я пишу інакші вірші,
хоч кажуть –
нібито не гірші.
Та їх до цього ось листа
я не додам.
Це – не для тебе...
В них вже для нас
немає неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 10.08.2014
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Йде стежкою місяця ніч у Івано-Франківськ,
Міська стометрівка ввімкнула свої ліхтарі,
В одній із кав'ярень зі свіч тихо скрапує віск,
Вальсує під скрипку романс на бруківці старій.
Приспів:
Відлунням летить у даль
Прекрасний душі романс,
Виводить смичком скрипаль
Івано-Франківський вальс.
ІІ.
Заслухані всі перехожі сповільнюють хід,
Закохані пари беруться за руки в танок,
Маестро й собі їх повторює рухи у слід:
Вальсує зі скрипкою в парі по струнах смичок.
Приспів:
Відлунням летить у даль
Прекрасний душі романс,
Виводить смичком скрипаль
Івано-Франківський вальс.
ІІІ.
Вже зоряна нічка занурила місто у сон
І згаснувших свіч у кав'ярні застиг талий віск.
Вальсує невтомно смичок вздовж натягнутих струн;
Продовжує стиха співати Івано-Франківськ.
Приспів:
Відлунням летить у даль
Прекрасний душі романс,
Виводить смичком скрипаль
Івано-Франківський вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513058
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 28.07.2014
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]
Прадавній лісе, вкрий і прихисти
Нас, пілігримів, у своїй дрімоті,
Де сивих гір потріскані хребти
Ряхтять на сонці, ніби в позолоті.
Тут зупинився звичний часоплин,
Мов збився з ритму суєти мирської,
В затишші хвойно-букових гардин
Гриби собі дрімають в супокої.
Вузенька стежка мохом поросла –
Ступати м'яко, мов по ковроліні,
Янтарним воском скапує смола
І мерехтить у теплому промінні.
Застигла брила ве́тха, мов ковчег,
Посеред моря зелені і моху,
Грайлива річка піниться, тече
Отарою овець з переполоху.
Фарбує день медовим олівцем
Прозорі хвилі, схожі на цирконій.
Тут кожен з нас – тендітне деревце
У мудрого пралісу на долоні.
П'ємо ковтками спраглими озон,
Вростаємо у пам'ять корінцями.
Могутня скеля, дужа, мов бізон,
Згори до себе манить манівцями.
Тут по обіді небо в молоці
Купає соснам чубчики колючі,
Важкі думки летять, мов камінці,
У пащу прірви зі стрімкої кручі.
І вже душа, просвітлена, легка,
В обіймах лісу наслухає го́вір.
Чиясь міцна невидима рука
Збиває хмар подушечки пухо́ві.
Така краса, аж розум солодить,
Очима не вловити всю палітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Криваві жнива на моїй волелюбній землі,
Що стала, немовби розпечена лава на дотик...
Тут замість ракет агресивних прості журавлі
Із давніх-давен розтинали небесні висоти.
Тут ґрунт засівали не гільзами – чистим зерном,
Леліяли хліб, а не покручі Буків і Градів,
Тут завше стрічали смачним калачем і вином,
Бо здавна велось, як у всіх: чим багаті, тим раді.
Тут вчили синів не тримати в руках автомат,
Не битись за землі чужі, а свою боронити,
Щоб кирзовим чоботом жоден докучливий "брат"
Святині вкраїнські зухвало не смів очорнити.
Тут вчили любити і спадок батьків берегти,
Тут пісня й молитва кріпили в думках і у праці...
Допоки не вдерлись до рідної хати "брати" –
Загарбники вільних і духом нескорених націй!..
Криваві жнива – небувалий рясний урожай...
Втішайся набутком, кульгава беззуба потворо!..
Чи є у жадобі твоїй ненаситній межа,
Чи знайдеться світло, що здатне поглинути морок?
Ще визріє хліб у напоєній кров'ю землі,
На чорній золі проростуть чебреці й матіоли...
Та вбиті життя – заблукалі навік журавлі –
Із вічного вирію вже не повернуть ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014
...у неї душа осіння
і скільки б не мліло сонце
на вікнах - важкі гардини
невисвітлених думок
та ще - довжелезні тіні
на кожному неба кроці
нанизує доля смуту
у сіро-тугий разок
і хай надоокруж літо
запалює вабні свічі
у серці її навіки
заселено листопад
буває здригнуться губи
сльоза розтривожить вічі
і ще голосніш затужить
душі невеселий лад
та сльози до ранку стихнуть
і знову невгамне сонце
теребитиме гардини
несвітлих її думок
топтатиме довгі тіні
і марно на кожнім кроці
хотітиме розірвати
зажури тугий разок...
(20.06.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506858
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 25.06.2014
(як експромт в продовження вірша автора Kio http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504896)
*****
Ти мене не забудь,
у печалі розвіявшись вітром.
Ти мене не покинь
у пустелі, під пилом сумлінь.
Повертайся щоночі до мене.
А сльози я витру,
щоб мій погляд світлішав для тебе
скрізь марево днів.
Повертайся до мене
у чарівній красі небокраю,
через дотики рук,
через сум або радість життя.
Повертайся таким,
як тебе ще, можливо, не знаю.
Я чекаю тебе,
як найбільше своє відкриття!..
Повернись будь-яким –
може, втомленим. Або безсилим.
Я укрию тебе
від холодних дорожніх вітрів.
Будь-коли, будь-яким –
ти для мене залишишся милим.
Лиш би ти, мій єдиний,
вернутись до мене зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507238
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Вірш зі збірки " Наодинці зв словом" став піснею. Сам собі режисер викладає на свою сторінку оновлене творіння)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506669
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Моя душа наповнена квітками,
Чи може теплим літом в тиху ніч?
Торкнеться небо спраглими устами
Нашепче слів - без меж і зусебіч...
Люблю стрічати спокій. Так приємно,
Коли туман обгорне й холодить.
Коли ще так спокійно й трохи щемно
Ранкове небо кутається в синь.
Коли ще люди сплять, а перші півні
Розколюють досвітню пелену.
Писати хочеться про все на світі,
Болить, як рана, тема про війну.
Здається вже давно бої минули,
Не віриться, що десь загинув син.
О, Боже! Обмини лихе Вкраїну,
Бо в когось він у світі є один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505192
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014
***
Сьогодні у Неба німіють уста,
Захмарився овид журбою.
Не видно дороги, де квітнуть літа,
Видніє лиш та, що з бідою.
У сиві тумани запнулася даль,
Немов одинока черниця,
На чотках вишіптує дощ і печаль
Відрада її журнолиця.
Плететься наосліп у лету світів,
Туди, де ніхто не чекає.
Свобідних не люблять у сему житті,
Невольних у той не пускають...
Тож як догодити в несонячну мить
Богам, що востали із мертвих?
На віях у долі безсилля бринить,
Бо знову судилася жертва.
Бо вкотре волочить дорога ота,
Що коле терново бідою!
Незрушно німують Небесні уста
І хмариться овид журбою...
(30.04.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495939
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014
деградація
інтеграція
нагадайте яка вже стація?
нація на прокрустовім ложі
Спаси нас Боже!
Спаси нас Господи і помилуй
щоб не завели ми себе в могилу
І молитись навчи нас Всевишній
так як моляться до весни вишні
бруньки-долоньки стулюючи у молитві...
Молитва - це найкраща духовна битва
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489644
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 27.04.2014
«Доброго ранку, Надууусююю!» – і потягнулася спросоння, і пововтузилась під периною, позіхнула недоспано-смачно. «Що нині? Середа? Іх, робота! Йой, що то я заспала! Так, тсс, Надю, треба бігти. Каву си за прилавком зроблю»…
- «День добрий, голубонько» - защебетав сусід.
- «О, прокинулась наша зозулька» - прицмокав другий.
- "Але вже файна баба" – прошамкав ще захмелілий від вчора вуйко.
- "Ото курва, вже десь зранє хлопа шукає" – подумав дід, з чуприною кольору молока.
А розпатлана і червонощока Надька захекано дріботіла і притримувала руками краї піджака, що не сходилися на обважнілих грудях. А десь у спідінй кишені зойкали ключі від сільського склепу.
* * *
- Андрію, а то правда же твій тато гуляв з Надьков – продавщицев?
- Та як ти можеш таке в мене питати?
- Та то не ти з нев гуляв, а твій тато, того й питаю?
- Ти геть встид втратила? Гуляв – не гуляв, то єго діло.З хати до неї не пішов!
- А то таки гуляв! Ото собацюра старий, а мамі кілько встиду і ганьби!
- А воно тобі треба всьо знати до дідька! Та на тій вулици каждий другий хлоп з нев був, то й що? А ті що не були, то не годні і їм досить через день «виставити» їй по сто грам, нагодувати цукерками на бороду, вщипнути за котрусь складку або ляснути по дупі і смачно прицмокнути. Мусит бути і така на селі.
- А чи вона одна така? Тілько її перевага найбільша. До роботи метка і хитра, говірка і смикалиста. Язичок добре підвішений аби прикликати і приговорювати. А що файна – то і вік не завада. Тернові очі часто наливаються блиском, щоки, як спілі вишеньки. Перлинки у вухах пасують навіть до засмальцьованого робочого фартушка. Ну а запах…. "Ромашка", "Галка", "Сонце в бокалі", з легким відтінком «1715» і теплим подихом перегону.
* * *
- Хлопці, нині в борг не даю! І вашого гощенє не хочу! Ану дивітсі чи не йде моя Марічка!
Йде Марічка. Голову схилила. Вже давно не жартує і не хіхоче на всі боки. Соромиться по селу ходити, у церкві стояти і в очі бабам язикатим глядіти.
- Слава Йсусу Христу!
- Слава навіки Богу! Де йдеш Марійсю? Певно до склепу.
- Та певно, треба Надуси компанію скласти. Виділа-м як колєжанка Любка до району нинька поїхала. А самій похмелитисі не пасує!
- Нє, сіся не така. Ади заміж вийшла за файного порєдного хлопця. Не видко би пила, ти й не гуляла ні з ким. Файна дівка, робітна. Лиш ади якого встиду набраласі.
Шепталися, не ховалися, не встидалися…
А Марічка соромом душилася, благала і просила зупинитися. Любила і ненавиділа. Цілувала і давала ляпаса. Марно...марно...
Мамо...мамо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480148
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
«Тату, тату, щось мені так тисьне!
Цуєс тату, селденько болить!»
І скривила губки ненавмисне...
Дихати не може, що робить?
Тато взяв на руки обережно,
Вухо прикладає до грудей.
А самому страшно і бентежно:
«Серденько турбує у дітей?»
«Тату, сьоплі, видуй мені носик.
Вискоцило!» « Що?» - спинивсь на мить...
Глянула на татка трохи скоса:
«Селце вискоцило, більсе не болить!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478164
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 11.02.2014
Птахо моя різдвяна,
Спогаде світлий мій!
В сивих, як дим, туманах
Снить заметільний рій.
Паморозь, мов позлітка,
Вкрила цупке гілля́.
Нащо я тут і звідки?
Лагідне янголя
Вітрові чеше гриву,
Поки той мирно спить.
Пряжу сотає сиву
Вихолола блакить.
Птахо моя різдвяна,
Там, у далеких снах
Пахне ялинка пряно,
Сни мої на гілках
Сяють, немов цитринки -
Світло дитячих мрій!
Часу дрібні пилинки
Здмухує пам'ять з вій.
Жне золотавий серпик
Пасма із димарів.
Спогади, як вертепи,
Топчуться у дворі.
Наче пожухлий одяг,
Я приміряю дні
І колядує протяг
Схлипами у вікні.
Птахо моя небесна,
Ветхі твої світи,
По відшумілих веснах
Більше не перейти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476791
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014
Січневий дощ настирливо січе,
На во́гких вікнах креслить піктограми.
Схилюсь тобі на стомлене плече -
Така шалена відстань поміж нами!..
Така глибока прірва у словах,
Таких неспівпадінь і заперечень...
Допоки сніг виборює права,
Ми на межі проще́нь і самозречень.
Допоки іній зранку крадькома
Фольгою огортає сонну липу,
Мені болить ця вижухла зима
До хрумкоту суглобного, до хрипу...
До наростань серцевих амплітуд,
До німоти, що тисне невимовно!..
Рятую душу вперто від застуд,
А від любові? Це ж невиліковно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472059
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Христос народився! Славім його! Такими словами зустрічала своїх друзів і гостей сьогодні, наша світлиця в Галичині. Різдвяні свята, хороша причина зустрітися за спільним столом нашій поетичній родині.Як годиться спочатку молитва,а потім коляда. Свято набуло декількох пізнавальних відтінків. Спочатку Геник Леся провела невеликий екскурс - звіт за минулий рік,що відзначився поетичною плодовитістю. В світ вийшли збірочки Наталі Данилюк,Бойчука Романа,Віталії Савченко,Лесі Геник,Оксани Пронюк, Володимира Сірика/Рідний/,Шона Маклеха. На зустріч прийшов Артур Сіренко і власне він презентував збірочку " Кам*яний трамвай" нашого ірланського колеги.Всі з захопленням слухали історію словеністоки мудрої і розважливої людини,а отримати його збірочку, то для нас велика радість,за що безмірно вдячні автору. Володимир Сірик з Бучача, презентував нам свою першу збірочку "Наодинці зі словом". Вразив його підхід до написання і оформлення книжечки.Як сам сказав:"Що бережно відноситься до кожного слова,тому шліфував свої твори понад чотири роки." Дуже цікава людина, також складає пісні, і гарно співає.Згадалися зустрічі,що відбулися по за межами Івано-Франківська,це і Закарпаття, Кременчук,Чортків,Яремче, Львів, Тернопіль. Не даремно клуб має статус міжрегіонального,що об*єдную словом всіх, хто хоче бути почутим.З віршами присвяченими Різдву та Новому року виступили : Олеся Овчар / на дитячу тематику/,Наталя Данилюк з незрівнянною природничею лірикою,Роман Фединяк/громадська тематика/,Василь Процюк / з віншуваннями і сакральна лірика/,Леся Геник і я /природничо - філософська/,Бойчук Роман,з Олею /Громадська і лірика кохання/. Друга частина перейшла в русло Майдану.Об*єднані ідеєю в підтримку Майдану виступив Ігор Стожар,що безпосередньо був учасником і всі емоції про бачене та пережите описав у своїх віршах. Рупор-патріотичні вірші прозвучали від родини Наталі Крісман ,її чоловіка Роман Лесюк /Мартин /теж героїчно відстоював на Київському майдані нашу свободу/ і синочка Матвійка,що завжди бере участь в поетичних заходах.Згадали Сашка Букатюка,що одним з перших на Михайлівській площі представляв поезію Івано-Франківщини. Тема Майдану була близька і Уляні Дубініній/вірш З Різдвом Україно!/.Патріотика зашкалювала і в виступі Оксани Пронюк,адже приймала участь як в харчо-блоці,так і в підтримці порядку та прибираннях. Оповідала з радістю про ті почуття які переповнюють її, за бачене і єднання людей,за гордість,що долучилася до такої великої справи. Стоїть Майдан серед зими! Стоїть народ мій! А де я? Ставай і ти! З цими словами мов зверталась до кожного з нас,до нашої совісті.Свято пройшло і урочисто і припіднесено!Як кожна зустріч,закінчувалася кавуванням,спілкуванням і читанням улюблених творів. До нових зустрічей і приємних новин в світлиці Галичини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471836
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Ну, здрастуй, старенька пе́че!
А що тобі сниться, га?
Як в піні вогню лепече
Обвуглена кочерга?
Чи як у хрумкій скоринці
Впрівають пухкі паски?
То бабця пече гостинці,
Пливе аромат п'янкий,
Мов хтось засіває ниву
Добірним зерном з долонь!
І тіняву полохливу
Гойдає прудкий вогонь.
Цілує пошерхлі руки
Легка золота імла.
Рояться в кутку онуки -
Поближче би до крила,
А з ним до самого Бога,
Насінням із рукава,
Засіяти по облогах
Намолених душ слова.
На білих Його зап'ястках
Збирати тепло до жмень.
А сонце вгорі, як паска,
Жахтить у морозний день.
Ну, що тобі сниться, пече,
В холодній такій порі?
Самотнє гніздо лелече,
Забуте на димарі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461249
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 19.11.2013
Закарбувалась - врізалась мені
І квітами у білім сні розквітла
Святі слова - матусина молитва
Сліпої ночі. Десь на чужині
"Храни дитя! Храни моє дитя!
Я знаю, Боже, все у Твоїй власті.
Не дай йому спіткнутися чи впасти
Веди його, прошу́, усе життя!
Оберігай від лиха і обмов
Благослови, Всевишній, мого сина!
Дай сили, віри, мудрості дитині
Зішли йому надію і любов!
Будь поруч нього. Завжди поруч будь!
У радості і в розпачу годину
Не залишай, молю, ні на хвилину
І ні на мить за нього не забудь!"
Мені молитва вчулася ота,
Що мати промовляла без упину.
Молитва та, молитва за дитину,
То - найсильніша, щира і свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460089
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
***
Маневрують парасольки
Вулицями міста,
Дощ - у ритмі аква-польки,
Крапельками твіста!
Какофонять перехрестя,
Жебонять калюжі...
Осінь у повітрі креслять
Жовтня крила дужі.
Облітає з віття ситець
У холодні жменьки -
Все, тепер лиш буде снитись
Літечко тепленьке! :)
(18.09.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455449
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 20.10.2013
стою
на краєчку-краю тума́ну,
го́ю
себе, як одкриту рану…
незажи́ва-ну
нівелюю,
розмиваю себе думками –
ви́гадками:
«…я хочу до мами!»
як недоречну
на білому ватмані пляму,
розтушовую себе-рану
пензликом
із підше́рстка тума́ну
розторо́чую,
розплітаю
на окремі цупкі́ нитки –
слова-події-роки-
мотиви-вчинки:
життя власного полотно –
домотка́ним
видалося воно…
ви́няньчу,
ви́гою себе-рану,
обсную́ся
волокнами
із пасе́мець туману –
ля́лечкою
заколишусь-розтану-засну…
колись
метеликом стану
ближче туди уже –
під весну́…
чекати, чекати…
спати,
забуватися-забувати…
17.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455017
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 18.10.2013
А я до тебе вільною була...
Будила ранок сміхом брязкотливим,
День починався з помаху крила,
А вечір- обіймався пустотливо.
А я була ще та паливода!
Не було цих зупинок біля туги
Та й сміх не викликав в мені потуги,
Виходив звільна.Чом ж тепер смутна?
До тебе незалежною жила
Й не піддавалась споминам мінливим...
Ще донедавна ти не був важливим
Підпунктом мого власного життя...
А я свободолюбною була...
Не відчувала рабської потреби
Почути шурхіт другого крила,
Щоб знов відчути запах й колір неба...
А після тебе болі завдала собі ж на сміх!
Вже й пір'я облетіло із крил густих
Згубилось,поріділо...
Все ж не знайшовши звиклого плеча...
А я до тебе вільною була...
Ти ж після мене вільним залишився...
Чом прохолодним в сні моїм з'явився
Пізнавши мене в цілому,до дна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448700
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 18.10.2013
Вже вечір, світло ліхтаря,
Кружляє тихо жовтий лист.
Лунає музика стара,
Що награє саксофоніст.
Мотив отой немов п'янить,
Вальсує пара вже в літах.
На крилах осені летить,
Але весна бринить в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453472
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Нещодавно побачила світ моя перша поетична збірочка "Від душі до душі"!
То ж щиро запрошую Вас, мої дорогі поетклубівці, розділити разом зі мною цю радість!
З нетерпінням чекаю Вас на презентації, яка відбудеться в м. Івано-Франківську 13 жовтня 2013 року о 13.00 год. в приміщенні обласного часопису "Галичина" за адресою вул. Січових стрільців, 25 (І поверх, конференцзал)
Буду рада зустрічі з Вами!
З повагою Леся Геник:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452948
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 06.10.2013
[color="#6600ff"][i]Щиро вітаємо Адель Станіславську
з прекрасною подією - одруженням донечки Яни!
Всіляких благ молодятам, любові, здоров'ячка
та безмежного, незмірного щастя!
А нашій дорогій Аделечці - щирої наснаги
носити горде імення молодої тещі! [/i][/color]
***
Пригорнені весільним рушником
Всміхаються щасливі молодята,
Балюють гості щедро за столом,
Втирає нишком сльози тихі мати.
Прийшла та мить, коли у світлу даль
Їй донечку благословляти треба,
Видзенькує душі дзвінкий кришталь
У дзвоні голосному аж до неба.
І сиплеться у залу білий цвіт
Господнього ясного завитання
На добру путь, на многа-многа літ
Всіляких благ і щирого кохання!
(2.09.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446821
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 02.09.2013
Коли вона
заплакала уперше –
святилище здригнулося.
Боги
на вершах,
сиві голови підперши,
відлунювали словом.
Навкруги
буяло літо,
шаленіло цвітом.
Вони ж, мов діти –
у руці рука -
прощалися
урочисто і світло.
Полин і вітер –
ниточка гірка.
Як на плече
упали сльози вдруге,
від туги
небо тріснуло.
Вона
не вміла
залишатись просто другом
і лугом
поверталася сумна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Руки терпко пахли тютюном,
Як горнув до себе, ще дитину...
Роки збігли - темним валуном
Покотились ген аж у долину.
І тепер там бовваніє хрест,
Наче знак, зарубаний до болю:
Що ніколи більше не торкнеш
Батьківською щирою любов'ю!
В грудях оселилася сльоза -
Пам'яті нескресла, сива крига...
Прошумить ще не одна гроза,
Пробере ще не одна відлига,
Та ніколи найрідніших рук
Запах не забути тютюновий
І не стерти з плівки серця звук
Таткової дорогої мови...
(10.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441238
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Несподівано прийду
Потайна загадкова.
Попереджу цілунком
Тисячі запитань.
Ти, забудешся в часі,
Бо ж така веселкова
Пробуджу у тобі я
Міріади бажань.
Ти, знеможено глянеш
В мої сонячні очі.
Будеш довго гадати,
Що було, чого ні...
Я візьму почуття ті,
Розчинюсь поміж ночі.
Невагомим видінням,
Лишусь в твоєму сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440770
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 04.08.2013
Мені учора нічка ворожила
На зорях полум'яно-золотих,
Тлумачила, гадала по світилах,
Змагала долю визріти у них.
І щось без перестанку шепотіла,
Допоки не вгавали цвіркуни...
А я стояла тиха і несміла
В обіймах неосяжної луни.
Вдивляючись у засвіти незримі,
Вигойдувала сонми сподівань
На те, що у небесній віще-скрині
Нема жалів, нема розчарувань.
І згірклого, сумного темнослів'я
Мольфарка-ніч не вирве із глибин
Бездоння таємничого сузір'я,
Де вічності незмежний часоплин...
Стояла і в далекі переливи
Вслухалася-чекала дивини,
Усе навкруг до сну горнуло крила
І тільки не вгавали цвіркуни...
(1.08.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440951
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Мовчання-безодня без слів і без сліз....Прокурений тамбур і сотні чужих облич,ти падаєш,ти летиш не вверх,а вниз,тебе поглинає ніч!
Ну взяв ти квиток на потяг,ну їдеш ти, а куди?до істини,до води?
Чи до чергової брехні?тікаєш від її темнокарих очей?А в чиї потрапиш? І ЧИ ПОТРАПИШ ВЗАГАЛІ?Тікаєш від слів,від сліз,від почуттів,від долі-розламаної на" до" і "після?"
Ти(тебе колись якось звали,у тебе ,як і у всіх,було ім*я,та ти його забув,загубив,розміняв на сумніви,на страх,на відсутність боротьби, і безколірність власного животіння(бо навіть ти сам не насмілився б назвати життям своє жалюгідне існування,зіткане зі спогадів,перманентного відчаю та відсутності будь- яких перспектив...)
Але на щастя наші плани не завжди збігаються з небесними...і ти ти порошинка,пил у списку,таких же як і сам,бессмертних душ,ти який на все дивиться крізь мольберти і фарби очима художника,очима творця Божого вогню-новітнього Прометея,зброєю якого є пензель,а а не меч,ти також знайдеш своє щастя,проте шлях твій буде нелегким....(А хіба колись було інакше?)
Ти мусив пройти крізь власні терни,потрапити у власне Заздзеркалля,щоб насправді зрозуміти чого ти хочеш...А хочеш ти ,як і всі смертні зрештою,простої і звичної,але безсмертної і вічної Любові...
27.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414400
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 14.07.2013
Хай смуток мій
обернеться дощем –
нестримно-теплим,
в тиші вечоровій.
У музиці Вівальді –
серця щем.
Вона жива,
напоєна Любов’ю...
Прийми її,
немов своє дитя
і вислухай
історію кохання.
Вона зігріє
все твоє життя,
наповнить змістом
зустріч і прощання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434650
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
***
Заколисане моє серце у щасливому пишноцвіті,
де напахчує вуса вітер і наспівує щось бджола.
Та немає пісень солодших, приємніших в усьому світі,
ніж оті, що шепоче милий, доторкаючись до чола
ніжно-люблячими вустами...
Видається, неначе янгол
нахиляє із неба долі сонцезіткану мрій вуаль...
Поки в саду весняний промінь витанцьовує світле танго,
в русі кожному - справжнє диво, в звуці кожному - пастораль...
(28.06.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434172
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Малює літо райдужне графіті,
Медово гусне тепла акварель.
Йдемо з тобою, сонечком зігріті,
І пряних трав смакуємо коктейль.
Цілує вітер ніжними вустами
Моє засмагле бронзове плече
І чередою поміж берегами
Грайлива річка піниться, тече.
На таці плеса бабки* стрекотливі,
Мов павутиння, промені прядуть,
Полощуть крила в сяєві дражливі,
Дзвінких краплин розпирскується ртуть...
І сліпить зір, куди лише не гляну -
Мов хто розсипав жмені кришталю!
Зірву у травах маківку багряну,
Тобі до прядок темних приколю.
*Бабка - стрекоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430059
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Вишіптуй журу із мене,
холодну, колючу муку.
Клади лікувальне зілля
на виболене чоло.
Безсиле єство надії
тримає іще за руку,
хоча сподівання мрево
давно уже відцвіло.
Фати не було у мрії,
пішла під вінець у чорнім...
Ніхто не сказав, що марно,
що чорне - то на біду!
Тепер на душі - розруха,
думок голосне воро́ння
видзьобує крихти світла
в захмареному саду.
Така вже у серця карма -
то падати, то злітати,
то зранене у юдолі
вираювати крило.
А ти не дивись, що плачу,
Вишіптуй мої утрати,
Клади лікувальне зілля
На виболене чоло...
(23.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426959
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Моя ти воля... і неволя
мої ти крила... мої пута
моя ти доля... і недоля
до мене намертво прикута
коротка мить ...
яскравий спалах
солодкий гріх...
гірка розплата...
недугою моєю стала
любов...
то молена... то клята...
моя погибель...
мій рятунок
ти мій кінець...
і мій початок
я п"ю очей блакитних трунок...
зворотній відлік розпочато...
зворотній відлік не спинити...
я п"ю до дна твій поцілунок...
пропав...
мені уже не жити...
любові сплачено рахунок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417685
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 12.04.2013
***
Боже, дякую Тобі за це прозріння -
Відшукати в собі потайник
Врешті той, де зрощено коріння
Світлого проз темний чагарник.
Боже, дякую Тобі за руку щиру,
Бо відкрила двері в інший світ,
Де пречисто-вишньо пахне миром
На чолі святочно вбраних літ.
Боже, дякую Тобі за цю надію,
Що вкриває плечі всіх жалів
Й застеляє скатертину білу
На моєму вбогому столі.
Боже, дякую Тобі за вірну щедрість:
Парость віднайти нарешті ту,
Що жадає визріти у серці
І зродити істину святу...
(7.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416794
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Про що ти думав, милостивий Боже,
Коли Тебе зреклися всі святі,
А ненаситні хтиві людозвірі
Терзали тіло чисте на хресті?
І у в обіймах неземної муки
Мертвіла кров на зболених устах,
І навіть небо гасло від розпуки,
Останній промінь кинувши на шлях.
За що цей біль, за що такі страждання?
Пече колюче терня знов і знов.
Гаряча кров і біль святого серця –
Така людська розплата за любов?!
…Вже вкотре йду на сповідь, наче вперше,
Гортаю дні в молитві поміж строф.
Ісус Христос воскрес, іще не вмерши,
І йде до нас десятками Голгоф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415627
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
А)збуку літ хаотично заплутало часом,
Б)огу відомо – де я буду, де будеш ти.
В)идно, як світиться даль мигдалевим атласом,
Г)ен понад нею – веселки барвисті мости.
Ґ)ейзер любові зібрав оксамитові ранки,
Д) ень догорає в обіймах вечірньої мли.
Е)олова арфа, що так чарувала світанки,
Є)внухом-вітром віднесена в сиві бори.
Ж)имолость пахне, напоєна літом гарячим,
З)овсім недавно ще цвіт дарувала весні.
И)ч, які зорі, неначе алмази! Одначе
І)ноді смутком на душу лягають мені.
«Ї)хній» цей світ, а чи буде він все-таки нашим,
Й), може, колись загориться ще наша зоря.
К)ланяюсь дню на устах зі святим «Отченашем»,
Л)аскою світить любов, що ніяк не згора.
М)ітить печаль бахромою по наших стежинах,
Н)итка безжально сплітає нерівні рядки.
О)нде, здається, складають товар на вітринах,
П)оміж тим крамом сховалися наші роки.
Р)азом до щастя ми підемо, взявшись за руки,
С)онце, як мати, ласкатиме наші серця.
Т)ане свіча, що була еполетом розлуки,
У)тла сльозина торкнулася смутком лиця.
Ф)енікс кохання воскрес із гарячої плоті,
Х)ори небесні вознесли знамення сердець.
Ц)итра небес награє в осяйній позолоті,
Ч)ари кохання вплітаються в долі вінець.
Ш)а, урагани! Спиніться і ви, буревії!
Щ)астя, як мрія,торкнуло нас ніжним крилом.
Ь)(єрчик) маленький нічого спитати не сміє,
Ю)ду лукавого кине в невільний содом.
Я) по краплині відміряла азбуку часу –
Богу відомо – де я буду, де будеш ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415343
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
1.
Ну от і все, здається, поїзд рушив
Через людські надії і життя,
Бо все-таки пече вогонь спокуси, –
Ні сумнівів нема, ні каяття.
Лягає смутком шепіт вечоровий
Під монотонний стук важких коліс,
А за вікном твій погляд загадковий
Цілує чужину вустами сліз.
Чи знаєш, юнко, що тебе чекає
У сяєві спокусливих вогнів?
Блукає зло по світі цім чи Каїн,
Несе тягар незмолених гріхів...
2.
У марево розкішної облуди
Тебе манливо доля привела,
Не йде – летить, гуляє поміж люди,
Оскалившись від шалу, демон зла.
П’янким дурманом дихають борделі,
За тебе платять ламані гроші,
Щоб тішитись тобою у постелі,
Купляють тіло, звісно, без душі.
І пада, пада білий цвіт під ноги,
Немов монети з «щедрої» руки,
Кричить душа від болю і тривоги,
Печуть вогнем мізерні копійки.
Нова зупинка, знову поїзд рушив,
Дітей своїх, о Боже, захисти!
Врятуй - таки, хоча і грішні душі,
Бо хто ще порятує, як не ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414382
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 03.04.2013
"Не бійся, Марічко!"-
цілує долоню...
"Тремтиш?...
Не потрібно ридати"...
Було навесні́...
До повстанського схрону
кільцем підступили солдати
"Не плачу, коханий!..
Ми маєм набої?
Ти знаєш, що треба робити!" -
Напружено дивляться в темінь обоє
А їм би кохати. Любити....
"Ти знаєш, кохана... "-
промовив відверто -
"Ти знаєш - нам доля єдина!
Бо краще один раз...
Одразу померти...
Ніж потім вмирати щоднини!
Присунься тісніше...
Марічко!...
Андрійку!..
Тебе буду вічно кохати!!!...
Прости!...
Пробачаю!"...
Здригнулась криївка
І глухо рвонула граната
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414667
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Христос Воскрес! Христос із мертвих встав!
І світлом вічну темряву здолав,
Добром Він зло велике переміг
Й безсмертя душам дарувати зміг.
«Христос Воскрес! Христос посеред нас!» -
Летить понад землею спільний глас.
Безмежні Його ласка та любов,
Які Він проявляє знову й знов.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Радіють люди й ангели з небес.
Великий День для християн настав -
Розп’ятий Божий Син із гробу встав!
Христос Воскрес! Воскрес Господній Син!
Це сповіщає нині кожний дзвін.
У всіх містах, у кожному селі
Все об’єдналось у Його хвалі.
Христос Воскрес! Воскрес на небесах!
Скрізь : на землі, в повітрі, у лісах
Ця звістка переповнює серця:
Звершилась воля нашого Творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414479
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Ти повернулась, дівчинко русява!
Згубила стрічку синю у снігу.
На таці неба хмарка кучерява
Вмокає в піну сонця курагу.
Гнучка вербиця коси розпустила,
Бруньки пухнасті ще у сповитку,
Їх вітерець підхоплює на крилах,
Наспівуючи пісеньку легку.
Стара зима згорнула біле хутро,
Сипнула сріблом щедро з гаманця.
Бліді перлинки сяють перламутром,
Вони тобі, як завше, до лиця!
І ця постава, світла і тендітна,
З-під темних вій - небесна бірюза.
Ти повернулась, ластівко привітна!
І день засяяв, ніби органза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414312
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Цього віршика (вершика, як вона казала) вчила мене, совіцького піонера, моя покійна бабуся з Братківців....
Як раненько ся пробудиш - про Бога згадай
і молитву щирим серцем Йому посилай
Бог почує мольби твої - ласку надішле
і в здоров"ї, Божім мирі весь день промине
Як лягаєш спочивати у вечір трудни́й
знов до Бога помолися, щоб Господь святий
дав"ти в мирі ніч прожити, збудитись здоров
Бо нам Господь вдень і вночі надає покров
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413881
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Шукаю твоє обличчя у натовпі перехожих...
Вслухаюся в кожен голос - а раптом учую твій?
Як ні, то хоча би схожий, на нотку єдину схожий
У цім повеснянім хорі, в гармидерній залі цій.
Вдивляюся і очима, і серцем, і підсвідомим
Невідано-закулісним роздражненим відчуттям.
На тя́тиві сподівання стріла гостроноса втоми
Навощує душу масно розпукою і виттям.
Нема, не стрічаю, марні і погляди, і вдивляння
У кожну найменшу рису байдужо-незнаних лиць.
Не ти, не твоя статура, не кроки твої - й востаннє
Втрачаю надію нині і падаю слабо ниць.
До завтра, до просвітління молитви і тої віри,
Що знову покличе бігти, шукати і... не знайти.
Вдивляючись безустанно у марево сиво-сіре
Напевно і певно знати, що марево це - не ти...
(29.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413793
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
23 березня в м. Івано-Франківську відбулася чергова творча зустріч учасників Міжрегіонального поетичного клубу «Об’єднані словом» під назвою «На хвилі весняного натхнення». Традиційно, поетклубівці зустрілися у світлиці обласного часопису «Галичина» і на цей раз вона стала справжнім прихистком для своїх гостей від весняної, чи то ще зимової, негоди. Тут хотілося б зацитувати слова одінєї з учасниць зустрічі поетеси Олесі Овчар:
Я б хотіла принести весну,
Але снігу повнісінькі жмені.
Я б хотіла принести тепло -
Та куди зледенілій мені.
Ну то, може, я просто всміхнусь,
Аби хвилі добра незбагненні
Розхмурили природи чоло
Й розтопили навколишній сніг.
Так, чомусь весна ніяк до нас не вибереться цьогоріч… Та, не зважаючи на негоду, у вітальні «Галичини» було таки справді по-весняному затишно і світло.
В ході зустрічі поетклубівці віддали шану великому Кобзареві, зачитавши напам’ять кілька його творів: «Причинна» у виконанні Ольги Кальянової, «Наймичка» - Любов Геник, «Розрита могила» - Романа Бойчука, «Заповіт» - Михайла Гутина та ін., а також виконавши пісню «Думи мої, думи мої…». Пам’ятна свіча Тарасові Григоровичу не стишила свого сяйва ані на мить впродовж усього творчого дійства, а спів Ярослава Чорногуза, у виконанні якого звучали твори нашого батька, тільки додав якогось незбагненного містичного світла…
Далі відбулася невеличка презентація колективної збірочки поезій учасників поетичного сайту «Натхнення» під одноіменною назвою «Натхнення». Присутні співавтори Наталя Данилюк, Віталія Савченко, Адель Станіславська та Леся Геник виступили із своїми схвальними відгуками про книжечку і зачитали по декілька своїх творів з її сторіночок. Також не оминули у своїх виступах й інших співавторів (а їх всього 23), зокрема висловивши щиру подяку Таїсії Цибульській за чудову ідею створення збірочки, Олексію Тичку, Тамарі Васильєвій та Ярославу Чорногузу за організацію і всіляке сприяння з’яві цієї чудової книжечки на світ. Особливе незабутнє враження справила кількахвилинна відеопрезентація авторства Аделі Станіславської.
(Переглянути її можна за адресою http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=Zq4T7lpzUwU
Залишаючись на «Хвилі весняного натхнення» продовжили свої виступи інші учасники зустрічі – Роман Бойчук, Оля Бреславська, Михайло Гутин, Олеся Овчар, Данута Сем’янів, Таня Ралько, Роман Фединяк(Мандрівник), останні, до речі, вперше доєдналися до «Об’єднаних словом». Саме ця обставина – доєднання за щораз нових і нових людей, котрі мають бажання й надалі залишатися в колі поетклубівців, неймовірно тішить і наштовхує на думку, що справді ці зустрічі є необхідні для багатьох і молоді поети роблять якусь потрібну, важливу справу у сфері духовності.
Щодо останнього чинника, то ця творча зустріч була особливою. Зважаючи на те, що ми зараз перебуваємо в часі Великого посту, Оксана Пронюк запросила приєднання кожній душі до глибокого розважання в ці дні. Саме з її ініціативи всі присутні долучилися до прочитання опоетизованої Хресної дороги Богдана Бойчука, таким чином відкривши своє серце для великої сили справжнього духовного чування. А ще учасники зустрічі долучилися до збору коштів на лікування хворого на рак п’ятирічного Миколки Федака - будемо сподіватися всім серцем на його одужання.
То ж можна відверто сказати, що творча зустріч «На хвилі весняного натхнення» надихнула всіх присутніх, збурила в душі якісь глибокі духовні порухи, засіяла зерна доброї пам’яті. Тішить і те, що поетична збірочка «Натхнення» припала усім до смаку, то ж побажаймо їй подальшого вдалого мандрування Україною (невеличкі презентації уже відбулися на Київщині, Полтавщині та Черкащині), а її співавторам і всім учасникам зустрічі нових звершень, наснаги та величного натхнення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411932
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Неквапливо йде годинник...
утікає час...
тік... секунди....так... хвилини...
але не для нас...
Нам замало вимір часу...
замала Земля...
Ми так хочем... Все одразу...
хочем... Ти і я...
Ми так хочем... З головою...
Спалити мости...
щоби тільки - ми з Тобою...
тільки я і Ти...
Б"є годинник старовинний...
подає свій бас...
бам... секунди... бам... хвилини...
тільки не для нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411450
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 24.03.2013
* * *
Дивно повінь зросла!
Я відразу того й не помітив.
А відчув, коли плин
ненароком торкнувся весла.
І побачив тоді,
як стелились край берега квіти,
а до мене в човні
усміхалась, тулилась Весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411107
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
(В.С.)
Не бійся кроків, що ведуть у даль,
Не бійся неба, що зове літати...
Не всі той рух вітатимуть - нехай, -
Знайди у собі сил не відступати!
Знайди у собі моці вберегти
Нетлінний вогник вірної надії
І з часом розійдуться береги
Річок мілких, а сумнів помаліє.
І зблисне успіх, наче пектораль
На гоноровому погрудді долі,
Лиш не вагуй, назад не повертай,
Простуй у даль за кроком крок поволі...
(21.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411090
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Шановні поетклубівці!
Щиро запрошуємо Вас на творчу зустріч "На хвилі весняного натхнення", в ході якої відбудеться презентація колективної поетичної збірочки "Натхнення".
Зустріч відбудеться 23 березня 2013 року в місті Івано-Франківську
в приміщенні обласної газети «Галичина» за адресою:
вул. Січових Стрільців, 25, І поверх, конференцзал.
Початок о 13.30 год.
Будемо раді зустрічі з Вами!
Оргкомітет Міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410765
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Він кожного тижня дарує їй квіти,
Ось так повелось, ось так…
Він вірно приносить уже півстоліття
Троянди чи жовтий мак.
І кожного тижня – зимою чи літом –
Авжеж не важко, авжеж!
Він вічно знаходить для неї квіти –
Як хочеш – точно знайдеш!
Напевно – «з привітом». Або без «привіту» -
Що в серці – те в голові.
Він кожного тижня дарує їй квіти
Останні три роки – дві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410562
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Ой, ти Березню ясноокий,
Перший просвітку до тепла,
Доки снігом местимеш, доки,
Червонити панянкам щоки,
Кучугурити край села?
Чи не інше твоє завдання -
Пробудити усе зі сну?
Та засіяти в серці зрання
Першопроліскове кохання,
Юноцвіту п’янку весну?
Чи не в тому твоя задача -
Зодягнути у світле даль?
Ой, щось робиш не те, юначе,
Видається, у неї, наче,
На плечі сиворунна шаль...
Може досить тобі вже того -
Задувати небесну гладь?
Нумо швидше жени з дороги
Сі хурделиці прудконогі,
Нумо врешті весну стрічать!
(15.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409283
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
***
Розлито у небі каву -
Арабіку чи робусту -
В холодній зимовій тиші
Наосліп не розбереш.
Хіба-що на хвильку місяць
Запалить медову люстру
З далекого срібногір’я,
З його сивобрилих веж.
Розхлюпано каву чорну...
В горнятку хмільної ночі -
Мольфарчине ворожіння,
Засіяне по світах.
Аж поки не збризнуть сонцем
Світання небесні зодчі,
Темнітимуть кавні краплі
У янгола на вустах...
(4.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406229
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Ти інших учиш , як апостол,
Та згодься, адже , далебі,
Помилку в інших зріти просто ,
Не завжди легко - у собі?
Із ока братового скалку
Бажаєш вискребти, та все ж,
Трудися ти завзято й палко, -
Сю ваготу не осягнеш.
Спочатку зі свого дубину
Ти вийми, і лише затим
Із ока ближнього пилину
Добудь із ликом осяйним.
04.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406391
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Прилечу до Тебе
теплокрилим вітром...
Доторкнусь до Тебе
подихом весни...
Розмішаю фарби
на своїй палітрі...
Веселково - ніжно
розмалюю сни..
Заколишу тихо
травами у полі...
Запалю у небі
тисячі зірок...
Ти відкриєш очі...
вдавано - поволі...
До весни назустріч...
сміло зробиш крок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402897
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 03.03.2013
***
Зітхає, сумує вечір -
До ночі іще півтіні.
Навіщось у небі хмари
Зібралися дощові.
Возношу увись востаннє
Надію у голосінні
Думок, недоспілих вишень,
У пригорщах візаві
Твоєї потуги - світла!
Твого сподівання - досить!
Та янгола постать знову
Зникає в холодній тьмі...
А може усе ж вернеться?
Сяйне і заплодоносить
Спасіння, мов зірка, ясно
Заблимає у вікні?
Останнє возношу слово,
Що так на молитву схоже,
Коли надовколо тільки
Обвітрені душі скель:
О, Боже, мій милий Боже,
Без болю, чому не можна?
Без муки, без темнобоких,
Збайдужених стін і стель?!
Зітхає, сумує вечір,
До ночі іще півтіні...
(28.02.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405045
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
26 лютого в Івано-Франківському обласному ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей з сільської місцевості відбулася творча зустріч Обдарованих словом ліцеїстів з представниками Міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом". Метою зустрічі було сплести тугий віночок взаєморозуміння, взаємопідтримки та обміну творчим потенціалом, познайомити молодь з нашим поетичним сайтом, а також заохотити здібних до творчості молодих людей, творити й надалі. І, як результат, вийшло справжнє феєричне свято поезії та пісні. Зі сцени лунало милозвучне поетичне слово авторства поетклубівців у чудовому учнівському виконанні, справжні українські пісні у дарунок гостям. Останні ж, у свою чергу, виступаючи, зачитували учнівську поезію і прозу, виділяючи найсильніші та найбільш вподобані рядочки. Особливою вагомістю відзначився виступ п. Ігора Лазоришина, як літературного критика, котрий зробив достеменний аналіз представлених юнацьких творів, таким чином зорієнтувавши поетів-початківців у подальшій творчій роботі. Зрештою, кожен із запрошених зумів залишити у юних серцях весняні пагінчики любові та приязні.
У програмі заходу мали місце запитання, адресовані поетам "Об’єдниним словом" і вони з превеликим задоволенням давали відповіді на них. Так, Адель Станіславська (Олександра Федорів) привідкрила таємницю значення для неї поезії, ознаменувавши її "самим життям", Віталія Савченко, озвалася до аудиторії надхненними словами "тільки писати не полишай", Данута Сем’янів здивувала всіх своїм обдаруванням писати твори на чотирьох мовах, Леся Геник зазирнула в далеке дитинство, коли тільки започатковувалися перші образи і рими... Справжньою несподіванкою стала зустріч двох Наталочок Данилюк, нашого любого "одуванчика" і талановитої юної поетки-ліцеїсти, а Наталя Крісман, як і завше, вразила усіх присутніх граційністю свого виступу, означивши місію "Об’єднаних словом" - "нести слово до людей!".
Окрім того зі сцени звучали поезії Романа Бойчука (справжнього романтика), Михайла Гутина (сучасного Сковороди, за словами господарів дійства), Оксанки Винницької та Олесі Овчар. Поетклубівці мали можливість познайомитися з творчістю вихованок ліцею Даналишин Надійки, Гарасам"юк Іринки, Капущак Віри, Сенів Юлії, Годованець Іринки, Данилюк Наталі, а також насолодитися пісенними виступами Ані Луклян, Ілонки Панчишин, Анастасії Павлюк та педагога ліцею Галини Михайлівни Павлюк. А насамкінець, як вже традиційно склалося на більшості поетичних зустрічей, мала слово Оксана Пронюк (Світанок), що, за словами ведучих, "здатна виступити так, щоб у кожній душі зійшов світанок"
"Об’єднані словом" висловлюють щиру подяку організаторам цієї творчої зустрічі, а саме дирекції Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей, зокрема, Ірині Антонівній Купчак, освітянці з багаторічним досвідом, вихователю-організатору ліцею, Яницькій Галині Григорівні, класному керівнику 9-го класу та, дійсно неймовірно талановитим, учням-дев’ятикласникам, котрі створили феєрію словесно-пісенного свята. Та й усім-усім, хто тією чи іншою мірою долучився до організації пам’ятного дійства. Дякуємо Вам за ту теплу атмосферу, у якій рясно-рясно колосилося Українське Слово, за ці прекрасні миті, котрі залишаться в душі кожного з нас назавжди. Нам неймовірно радо було бути на Вашій гостині.
З усього серця бажаємо всім юним Талантам творчого розвою, рясно всіяних найяскравішим квітом життєвих стежин, сонячних звершень на дужих крилах поезії! А завершити ці щирі побажання хочу словами Оксаночки Пронюк:
Обдаровуйте словами - хай вони цвітуть між нами,
Ясноокі, ясночолі - з візерунками любові!
Вишивайте, примовляйте - рідним словом сповивайте.
І любистком на світанні в срібних росах напувайте!
Словом світ благословляйте і дітей оберігайте
Словом сильним і пророчим рідну землю захищайте!
І шануйтеся у слові - в українській рідній мові!
У шляхетній, гоноровій, найосяйнішій обнові!!!
Хай по мові нас впізнають, по любові запізнають,
А по вірності і честі - Многа Літа заспівають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404749
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Музика Віктора Оха.
Слова Сірого Володимира.
Записано в студії Бучацького агроколеджу музиканом і просто гарним козаком Рогатинським Ігорем Зіновійовичем.
Виконує Сірий Володимир (Рідний).
26.02.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404379
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Почубились:старенька і дівчисько.
Яка ж бо вперта зимонька - ну, страх!
Впрягла у сани дужого вітриська
І ну гасати прудко по снігах!
А що мала́?Похнюпила свій носик,
З очей блакитних ринули струмки...
Та вже до ніжок лагідних і босих
Ще не розкриті лестяться квітки.
От набереться сили ця дрібнота
З вогких проталин вирветься на світ,
По всіх полянах, клумбах і висотах
Духмяно-ніжний рознесе привіт!
Дарма зима насупилась і злиться,
Квітучу юнь старій не замогти!
Здіймає крила біла сніговиця,
Пухкого снігу кидає пласти...
Услід весні жбурляє подушками
З очей злітають докори німі,
А юна панна хлюпає струмками
На черевички замшеві зимі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399238
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Мій хлопчику русявий, кароокий,
Моя краплино літечка дзвінка!
Вслухаюсь у твої дитячі кроки,
Як у веселу пісеньку струмка!
Липневе сонце стиглим помаранчем
По моріжку покотиться до ніг,
А ти його пожбу́риш, ніби м'ячик,
Перлинками розпирскуючи сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398659
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 08.02.2013
***
Не дійду до тебе, не дійду -
Сила, мов міраж, не надто вірна...
Віхола в зимовому саду,
Віхолі душа моя покірна.
Хоч і ясен у любові цвіт,
Пелюстинок щастя не торкнути.
Насипає поблизу воріт
Ніч самотня мерзлої цикути.
Тільки й того - лагідна свіча
Серце заколихує дражливе,
Де сопить маленьке дитинча
У колисці сонячної зливи.
Наймиліша і найважча мить
Під покровом вишньої надії...
Віхола в душі моїй сурмить,
Віхола в саду моїм сивіє...
(16.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393993
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Заблукала старість в посивілих скронях
Заплела у коси паростки весни
Заховала завтра у страху долонях
Загорнула вчора в чорно-білі сни
Лиш одне сьогодні тішить ясні очі,
Бо дитячим сміхом розмалює дім
Витинає з ранку наміри пророчі
І ховає смуток в плетиві густім
Заблукала старість в посивілих скронях
Висіяла мальви з бабциних кишень
Усміхнувся тепло пожовтілий сонях
І зронив на плечі літа новий день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393392
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Маленьке чудо ялинкОве
У вогниках палких бажань...
Сьогодні стрілися ми знову
На хвилі радісних вітань.
У вирі теплого єднання,
Де слово дячне і добро,
Де щирі янголи світання
Наточують своє перо.
І свічка - се святочне диво
На неботканім полотні,
Вклонилась вічності поштиво,
Встелила іскорки чуднІ
У кожде серце полум’яне,
У душу кожду - ніжний цвіт...
Осанна, Господи, осанна
Тобі за день цей, люд і світ!
За те сніжинне покривало
Натхненно-плеканих надій,
За ту прекрасну світлу залу
І світло радості у ній -
Незмежна дяка! У долоні
Срібляста кулька - дива торк...
О, милі друзі, ми сьогодні
Ще стали ближчими на крок.
(22.12.12)
************************
Сьогодні 22 грудня у величне християське свято Анниного зачаття Діви Марії, в усміхненій вітальні "Галичини" вже вшосте запалили яскравий вогник щирої поезії учасники міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом".
Цього разу усіх присутніх оповило теплою хвилею подяки за всі ті дива у торбі року минущого, що додали сил і наснаги летіти увись - до чистого неба світлої надії. Довкруж настелилися білі сніжиноньки побажань, розіскрилися кульки на добро від чарівниченьки-казкарочки, густо-густо насіялося ніжного тепла од кожного серця...
Дякуємо усім, хто не зважаючи на незборні снігові замети, вічну гру у переганялки з часом та масу інших несподіваних віхол, все ж знайшли можливість завітати на цю теплу гостину...
І хай минущий рік буде тепло оповитий нашою щирою вдячністю та шаною, а рік новий зустріне усіх теплими обіймами і материнською прихильністю.
То ж рушаймо у путь з незгасним світлом у душах і щонайщирішою любов"ю у серцях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386927
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Шановні поетклубівці!
Щиро запрошуємо Вас на творчу зустріч "Подякуймо року старому, ступімо з любов’ю в новий!",
яка відбудеться 22 грудня 2012 року в місті Івано-Франківську в приміщенні обласної газети «Галичина» за адресою:
вул. Січових Стрільців, 25, І поверх, конференцзал.
Початок о 13.00 год.
Будемо раді зустрічі з Вами!
Оргкомітет Поетичного клубу "Об’єднані словом"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386670
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Коли весна родила цвіт
У повноті свого буяння,
На світ з’явилася мені
Маленька доня незрівнянна.
Здавалося, що цвіт втопив
Всю метушню в своїм кориті,
Бо на землі були лиш ти –
І оченята, як китиці.
У них витала голубінь,
Підхмарена розквітлим небом,
Травнева музика дощів
Вмивала личенько рожеве.
Ти вдома, доню! Ти прийшла
У світ травневої гостини,
А я летіла, як весна,
До Бога на твої хрестини.
Вторили «Вірую» вуста,
Щоб ти, небесне голуб’ятко,
Сьогодні іменем Христа
Спізнала мир і Божу ласку!
Ти подоросліла умить
На вік, на крок, що зветься щастям
Христова донечко, в цей час
Ти народилась для Причастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386434
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Не сумуй, моя люба душе.
Все минеться - за хвилею хвиля...
Світлий янгол у небі уже
Над тобою надимлює крила.
То миттєве - ця смута твоя,
Що сльозою тріпоче на віях.
Вже світанно зоріє здаля,
З-поза хмари он сонцем ясніє.
То ж буває усякого - вік,
Наче поле, засіяне травно.
То зіркам утрачаємо лік,
То дощить за вікном неустанно.
Але з кожного болю-борні
Залишається сила учіння -
Як не стратити серця в огні,
Як не зрадити чаші терпіння.
Бо в усьому є воля Того́,
Хто вділив нам од вічності світла.
І зрятує од муки й тривог
Тільки гадка, у віру зодіта.
Вже недовго: за день, може, два
Сивопера покута змаліє.
Вір, душе моя люба, в дива,
Причастися словами надії...
(11.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384163
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Відгомоніли віденські бали,
Відкружеляли мідним листопадом,
Молочний саван білої імли
Осінній день розгойдує над садом.
Десь в рівчаку наспівує ручай-
Вслухається у срібні ноти осінь,
Вже відзвенів багряний листограй
В її хмільному житньому волоссі.
Бліді агати блимають з-під брів,
Мов сивий льон, біліє за плечима
Холодна шаль мереживних дощів.
Вже кроки грудня чутно за дверима.
Ще мить і біле прядиво зими
Загорне все в бавовняну пелюшку.
Мов затулила теплими крильми
Журлива осінь перемлілу грушку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380638
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Вже листопад рихтує довгу фіру*
Вбирає в у́пряж білого коня.
Так мало сонця кинуто в офіру
Цим перепрілим вистудженим дням.
Дме вітерець в калинову свирівку*,
Тріщить над ставом схилена лоза,
Сухий листок скотився на долівку-
Сумного клена трепетна сльоза.
Таке німе зворушливе прощання...
Холонуть стрази чистої роси.
Ну, відпустімо осінь без вагання,
Мабуть, і в грудня є свої плюси:
Зимових ранків блискітки яскраві
На тонкорунних прядивах снігів
Дзвінкої річки пасма кучеряві,
Закуті в кригу сонних берегів...
Дрібних сніжинок пишні візерунки,
На мокрих вітах паморозь крихка,
А ще - морозу щирі поцілунки,
Що рум'яніють в тебе на щоках.
*Фіра(діалектне)-підвода.
*Свирівка(діалектне)-сопілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379220
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті.
Старий годинник цокає дарма,
Хвилини відпускаючи в минуле.
Хтось листопад затіяв жартома,
Коли у са́ду яблуні поснули.
А я любила їх догрішний плід,
Я так плекала сонячні рум’янці...
Тьмяніє між гіля́чок інший світ,
Немов пелюстка вицвіла на пальці.
Чи в’яла тінь, коли під ноги - сніг
І до душі - надламана покора.
Вже не чекаю... Ясночолі дні
Зостались там, де балювало вчора...
(12.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377356
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
***
Скільки мудрагелів доокруж -
Голову зрива од тої думки!
Різнобарв’я ляпання калюж
Тугослівно-неохайноруке.
Наслідила неміч і пішла.
Ніби то утицьнуте невміння...
Розчерк ницодухого пера -
Претензійне кредо на спасіння?
Може і талмудик під плечем,
Процитований уривками незично.
Що ж вуглині? Тільки обпече.
І заго́їться по часі звично
Серце недолуге... Ой дивак,
Мудрагелику десятий, сотий,
Не діймеш чомусь того́ ніяк:
Є знання, а де ж твої висоти?
Де твоє правічне і святе?
Заростає стезя бур’янами.
Ніби й те,та дивишся - не те
Під пихою креше межи нами.
(11.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376960
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Іду я в помислах цілком буденних.
Жовтнева ніч укрила всенький шлях.
Аж тут, поміж дерев імлисто-темних,
З’явилася, як мрійний диво-птах.
Красуня біла. Впрів – так стало душно.
Забилось серце, мов іду я в бій.
Вона ж стоїть, так гордо й незворушно.
Ота … машина моїх світлих мрій.
31.10. 22.56. поїзд: Київ – Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376441
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Де тихі, сумні чорнобривці
Ще важаться вперто цвісти
Випучує сонце зіниці
І янголи пишуть листи.
А ті непрочитано в’януть
У мареві сонних гілок,
З котрих пообтрушено манну
Убраних у небо думок...
І серце - плакуча береза,
Що втратила одіж на час.
Розсипано вічності леза
В дірявий душі парастас.
Голосять осінні дзвіниці,
Сльозинки, як рій золотий,
Де вперто цвітуть чорнобривці,
А цвіт їх безмежно святий...
(2.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376427
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
3 листопада в м. Івано-Франківську як ніколи
розпогодилось - то приїхали на гостину талановиті
Творці Поетичного Слова зі Львівщини, Тернопільщини,
Черкащини, Полтавщини, Закарпаття та Івано-Франківщини.
Барвисті віночки витончених рим, як вже стало традицією,
випліталися у світлиці обласної газети "Галичина" (за що ми
щиро вдячні їй, а зокрема п.Ігору Лазоришину).
Навіть сонце, так незвично і геть не по-осінньому, тягнулося
безліччю теплих променів до вікон поетичної вітальні, аби
набрати в оберемки якомога більше вишуканої віршової грації.
І притуливши до себе те чи інше слово то співчутливо схлипувало,
то поринало у світ найглибших філософських істин,
то зачровувалося мелодикою звучання чуттєвості, а то й
рум"яніло густо-густо,
пригубивши насолоду найсокровеннішого, усміхалося найщирішою
усмішкою, а бува й зовсім заходилося реготом...
Та й у серцях присутніх так само розквітали щирі
сонечка, котрі, сподіваємось, помандрували разом
з ними до їхніх затишних домівок.
А усміхнені хризантеми туляться щільненько одна до
одної у "галичанській" світлиці і нашіптують їй на вушко:
як то хороше, як то мило і незабутньо, як то рідно і неболітно,
коли завітають на гостину такі світлосяйні гості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375515
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012
***
Шановні поетклубівці!
Щиро запрошуємо Вас на поетичну зустріч, в якій візьмуть участь талановиті Майстри Слова з Тернопільщини, Львівщини, Черкащини, Полтавщини, Закарпаття та Києва!
Зустріч відбудеться 3 листопада 2012 року в місті Івано-Франківську в приміщенні обласної газети «Галичина» за адресою:
вул. Січових Стрільців, 25, І поверх, конференцзал.
Початок о 13.00 год.
Будемо раді зустрічі з Вами!
Об’єднані словом івано-франківчани
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374616
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Утри́май мене на долоні
Своєї снаги.
Горлає душа. Знов голодні
Чужі береги
За щораз щільніше...
Ряту-уйте-е!
Тону...
Безрадне моє розпуття.
Ніяк не збагну:
Чи сонце оманне за хмари,
Чи хмари-мара?
І кожна надія до скари
Свічею згора.
Розпачно услід попеліє,
В саду осенить.
Не можу, не знаю, не вмію...
Болить, як болить!
А небо клекоче, палає -
Не втримати край.
Тебе на колінах благаю,
Ридаю: тримай
Сю кладку до завтра, до світла
До раю, до сил -
Де йти серед світу
Без віри, без крил...
(29.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374194
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Ці слова на вушко - медоносна пісня,
Це торкання пальців - світлячкова даль...
Над лелечим раєм розговілась пізня
Зіронька любові, затужив скрипаль.
І вповило душу в шовковиті треми.
Ночі наливної золотий драпер.
Соловейко-місяць, кришталевий тенор,
Співами святими небеса підпер.
А на плечі коси - трави напашені,
А на груди сяйво, ру́жові уста.
Стоголосся зваби - цвіркуни шалені,
Де на луці щастя сонце вироста.
І на лірі вітру серцемовні ноти,
Лоскотом до щічки ніжності вуаль:
Ці слова на вушко - медоточні соти,
Це торкання пальців - світлострунна даль...
(27.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373812
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 28.10.2012
Вином черленим
Сповнений бокал,
Рука недбало щось
Уявне пише,
Обабіч нотну азбуку
Вокал
Вкладає в пісню,
Розігнавши тишу.
Відпустку щастя
Вчора узяло,
Й сьогодні пам'ять
Подумки лоскоче,
Схиляє день
Своє струнке стебло
І сипле зерна
У бокали ночі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373505
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Ваші коси, мов лісу осіннього дим
Пахнуть літом, що вже оддзвеніло,
Але досі так сумно, так сумно за ним,
Аж проймає і душу, і тіло.
Ваші очі, мов неба жовтневого синь,
Наче море на сонці безкрає.
Одбриніли давно журавлів голоси,
А у серці їх клич не змовкає.
Ваші руки мов сонячна тиха ріка
Зігрівають, вигоюють смуток.
Ви ласкава і ніжна, і добра така,
Що незмога про вас позабути.
Я до лісу, я в небо, я долом піду
На ту згублену стежку до раю,
Де зустрів колись вас гарну і молоду,
Покохав і донині кохаю.
24.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373142
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
***
Зустрінеться іще тобі ота,
Що заплітає в піднебессі мрії...
В долоні пелюстинка золота,
Сльозинка розтривожена на вії.
Зустрінеться, лише чекай, чекай!
Не поспішай нарвати марноцвіту.
І залопоче в серці світлий рай,
Коли узриш її - в печаль зодіту
Тендітну квітку долі на плаю́,
Що заблукала в ночі тополиній.
Ти віддаси тоді любов свою
Усю лиш їй - лебідоньці єдиній,
Що так чекав! Усе життя чекав
У дощ сумний, безрадні сніговії...
В долоні пелюстинка золота,
У косах неба зореокі мрії...
(24.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373116
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Осінній дощ, мов доторки до клавіш...
Об темні шибки дзенькає кришталь,
Листки беріз, мов зорі золотаві,
Вплелись в легку посріблену вуаль.
Сльозяться вікна.Сяєво лимонне
В кімнатну тишу сіють ліхтарі,
Сріблястих крапель соло монотонне
Періщить листя яблунь у дворі.
По черепиці бісером стаккато-
Ох, ці невтішні осені плачі!..
Журлива липа тулиться до хати,
Крізь вікна ловить відлиски свічі.
Ридає небо вперто, мов на збитки,
По склі стікають струмені води
І під дощем, промокнувши до нитки,
Самотня ніч на гойдалці сидить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371462
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Не рвіть гордієві вузли,
Їх треба тихо розв’язати.
Нам дні в долонях рук знесли,
І компроміси,й компромати…
Та при умовності завдань,
Знайти знаменник так непросто,
Як і непросто в час світань,
Відкрити світла ранній острів.
В хвилини денних потрясінь,
Зайдіть у підсвідомість босі,
Знайдіть весни росисту рінь,
Коли в очах сніги чи осінь.
Присядьте так на день чи два,
В ту зону,що зоветься тиша,
Прислухайтесь,як спокій дише,
Й вузли розв’язують слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368865
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 06.10.2012
(Коханому чоловікові...)
***
Я дякую Тобі за кожен ранок -
За каву ароматну і слова...
Що заговорюєш мої болючі рани
У торку ніжно-щирого тепла.
Я дякую Тобі за щемний усміх,
Обійми янгольські в найважчу мить.
За те, що ділимо й невдачі, й успіх
На двох, коли нестача й сить...
Я дякую Тобі за дні яскраві,
За ночі в переливах почуття.
За те, що зорі миготять на лаві,
Коли пліч-о-пліч бредемо́ життям...
Душа леліє Твій жаданий погляд
І рідні руки - лагідне гляссе...
Я дякую Тобі, що завше поряд,
Мій любий, дякую Тобі за все, за все!
(13.08.12)
З любов’ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368349
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Огні вечірні…
Вицвіли дерева,
Про день прийдешній
Моляться уста,
У небі цятка –
Припізніла мева
Спішить догнати
Втрачені літа.
Лежить насподі
Шерех вересневий,
Але не сум пробрався
У єство -
То світ надій
У мріях сургучевих
Шукає днів прийдешніх
Торжество.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367321
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Зірветься мить
Світ задрижить
Лукавство візьметься
За камінь
Пусте? Пусте…
Переболить
Бо є ж і ті
Хто гоїть рани.
Сумління - пізній
Мандрівник
Вкладе до торби
Подорожник
Й піде туди
Де ще не зник
Із роздоріжжя
Знак дорожній.
Він стане в жилах
Перехресть –
Чотири лабіринти
Світу…
В які краї нести
свій хрест
в надії вірити й
любити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367673
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Я так люблю прихОдити в цей ліс,
Де пахнуть сосни ладанно і пряно,
Де золотаві кучері беріз,
Омиті небом, наче океаном,
Тривожать тишу шелестом м'яким.
Де мох деревам стелиться під ноги,
Немов густі овечі килимки.
Де водоспаду срібного пороги
Спадають дзвінко в затінки густі.
Де крізь вологу листяну завісу
Осінні зблиски, ніжно-золоті,
Летять і тануть десь у лоні лісу.
Де, поховавшись від чужих очей,
Гриби шапкаті зиркають з-під листу.
Де водограй посріблений тече,
В траві згубивши ноту променисту.
І так душі відрадно, аж до сліз,
Коли мене в таку погожу днину
За плечі обіймає ніжно ліс,
До серця гОрне, мов малу дитину!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Мені твоє мовчання до смаку -
Таке огранне, тепле, соковите...
І хлюпає розрадою дощу
В осіннє небо серце привідкрите.
Без грому, гаму, шалу блискавиць -
Півтіні пам'яті у закамарку світу.
Твоє мовчання - вовна рукавиць
В офіру невідтепленому літу...
Там - на престолі біля ніг полів,
Де виє вітер, де рокоче травно,
Твоє мовчання - оклик журавлів,
Любистком осипає зорі вправно
В мої долоні, в збаночок душі
Без вроків оголеної принади.
В осінній сповіді дрижать дощі...
Твоє мовчання у каплиці правди...
(16.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364485
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Холодний ранок.Дощ.Марсель.
І проза вуличок порожніх.
Вона-довершена Адель,
А він-невизнаний художник.
Малює вдумливо портрет,
Вдивляючись у неї пильно,
І ловить жадібно мольберт
Його мазків тони пастельні.
Зринають контури чіткі
І тіла ніжна порцеляна...
Були невпевнені мазки,
Ну а тепер-чуттєва панна!..
Тендітні плечі,ніжний стан...
Яка там проза?Це вже рими!
А погляд?Погляд-він десь там...
Нехай він буде невловимий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270960
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 05.09.2012
Відзвениш у мені, відісниш
Перламутрово-сонячним квітнем.
Понад димом моїх попелищ
Інша зірка для тебе розквітне.
Перетруться полинні жалі
І душевна розвіється мука...
О, як важко на грішній землі
Нам дається невтішна розлука!..
І непросто в мережці життя
Поторочити ниточку болю...
О, як вперто молю забуття,
Та неспокій ніяк не відмОлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Зрікаюся осінніх пустослів,
Згорілих у зневірі падолистів...
Лише б мене Ти, Господи, зустрів,
У цьому зачарованому місті!
У скверах цих, де топчеться пітьма,
Щоб Ти подав мені зненацька руку,
Допоки ще на за́стінках зима
Невидимо малює білу муку...
Лише б душа почула тихий глас -
Любові неземної срібнокрилля.
І звідкись раптом винісся пегас,
Коли, по вінця зранена безсиллям,
Брестиму наодинці в ехо днів -
Золу чужого сонячного неба...
Зрікаюся осінніх пустослів
І йду у даль з надією на Тебе...
(22.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359249
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
І Ти прийшов...
І став мені царем.
Зник монастир мій.
Як і Твій гарем.
Ти осліпив.
І став поводирем.
Куди Ти вів?
До пекла чи в Едем?
Я не дізналась.
Сніг палав вогнем.
І я жила, мій любий,
лиш в ті дні,
Як Ти прийшов...
І царював в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359010
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 22.08.2012
***
Наполошена зграйка пташина
Над готелем осінніх надій...
Проминула ся ніч, як година
Чорнобрових спокус і омрій.
Поки темні вокзали ще сонні,
Ти один перехожий в мені.
Каблучками відлуння бетонні,
Наче біль - голосні-голосні!
На плечі теліпається течка,
В далину йду стежками світань...
Там, де Сонце Життя над містечком
Простягає намолену длань.
І сполошена зграйка пташина,
Як невтримана вічністю мить.
Ніч минула... Зайнялася днина,
Розколисує в небі блакить...
(17.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358828
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Літо відцвітає. Відцвітає літо...
Темні багряниці вже то тут, то там.
Тулять що є сили споважнілі віти
Плоду наливного пишнобокий храм.
Небо сивиною запліта волосся.
Благородний смуток ранки застила,
Де твоє кохання, що не відбуло́ся,
Ронить, як востаннє, ро́сяні слова...
І твоя надія со́лодко налита -
Тремом яблуневим на п’янких устах...
Де хмарин осінніх пустотлива сви́та
Сонячно блукає в бабиних житах -
Відцвітає літо. Літо відцвітає...
На платині лісу - золотавий шов.
Там тебе чекає, може, ще й чекає
Сіроока мрія - ластівка-любов...
(15.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357743
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Не ворожка я… Просто хотіла б,
Щоб на вітті уяви весна -
зарясніла й вишнево біліла
чи літала метеликом в снах…
Перевтілююсь... Ти упізнаєш -
як проникну до Тебе крізь час…
Бо так тепло крильми обіймаєш,
Як ніхто, як ніколи до нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319018
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 31.07.2012
Коли поснуть розніжені левкої
Під колискове брязкання цикад,
Згорни душевні немочі в сувої,
Вночі приходь у стишений мій сад.
Присядьмо вкупі зорі полічити-
До скроні скроня і рука в руці...
Густим серпанком яблука обвиті
У тьмі горять, неначе каганці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353266
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
***
Я тобі боронити не стану
Напувати в небесних річках
Ко́ней щастя...
Зорею розтану
У налюблених серцем ночах.
Ув обіймах, де лагідний вітер
Заплітає у коси дощі...
Позбираю в думок усі мітли
Тих страхів, що усілись в тишІ,
Як горгони!
До сонця проміння,
Наче сонях, єством потягну́сь...
Де божественне зріє насіння
У долонях прадавніх бабусь,
Світ намолений теплим серпанком,
Замережений в райських садах...
Я й сама яснооким світанком
Побіжу по щасливих слідах...
(22.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352248
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Молилася мати за грішного сина,
Сльозами вмивалась щоночі в куточку,-
"Єдина любов і надія єдина,
Нехай збереже тебе Боже, синочку!"
Нехай негаразди тебе оминають,
Нехай не зустрінеш журбу ти в дорозі,
Ти ж бачиш, синочку, як весни минають
І скоро порадить я буду не в змозі.
Всю нічку молитва лилася рікою
І сльози лились... не хотілося спати...
А сину наснилось як ніжно рукою
Торкнулась чола посивілого мати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351565
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
***
А вже запахло осінню в саду...
Надули щоки яблука червоні.
Пасе дбайливо сонце череду
Хмарин пухнастих в неба на долоні.
Уже недовго - схлипнуть журавлі
І закурличуть пісню на прощання.
І раптом ти розчинишся в мені
Краплинкою осіннього кохання...
(17.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351331
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012
О ви, хто в час мого падіння,
Ні, щоб підставити плече, -
У посмішці єхидно - пінній
Палили кпини – хай пече.
У пору радості моєї
Де ви були? – скажіть мені, -
Ховали, яко фарисеї,
Обличчя кислі та пісні.
Хто впав – того і притоптати ? -
Мерзенна праця, підлий труд.
У час правдивої розплати
Хай вам за це не воздадуть .
17.07.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351076
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 16.07.2012
***
Потонула у квітах зала,
Замережились вікна в світ…
Ти так щемно цю мить чекала,
Коли небо застелить цвіт!
Коли очі довкола – щастя,
Що вирує, як диво з див!
Щира жилочка на зап’ястях.
Шепотіння молитви крил…
Теплі хвилі в обіймах слова…
Радість янголів на душі!
Зала щедрости - днина но́ва
І ТВОЇ в днині тій ВІРШІ!..
(14.07.12)
14 липня в м. Івано-Франківську, у приміщенні конференцзалу
облачної газети "Галичина", відбулася мереживна містерія -
святкування народження поетичного дитятка чарівної
івано-франківськівської поетеси Аделі Станіславської
(Олександри Федорів) - збірочки "Мереживо душі".
Під заворожливі ноти бандури Поетичне Слово зробило
перші свої кроки назустріч привітній аудиторії.
Дбайлива рука доброго Янгола встелила вишитими
рушниками доріжку до сердець щирих читачів...
То ж хай буде щасливою ця трепетна зустріч
душі з душею у мереживному світі Поезії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350554
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Задрімало минуле в густих споришах,
Спозарана туманом зітхнуло.
Там шукала моя вереснева душа
Споминань березневий притулок.
Руки батькові випаром вийшли з трави,
Підхопили її аж за хмари,
Шепіт грому почувся: дитино живи,
Доки вік батогами не вдарив.
Коси мамині вербами у долина́х
Хилитались від повіву долі ,
Рідним доторком лист їхній солодко пах
І сльозою тремтів мимоволі.
Дубчаки із узлісся братанням своїм
Душу кликали на іменини,
В краю рідного давністю зболений дім
На гостину всієї родини.
А душа поміж стрічі й розлуки струмить
Пілігримством скупої планиди,
У щемку й нерозгадану зустрічі мить
З неблизьким , наче сон, краєвидом.
Сонце кров’ю залило поранений пруг,
Прохолода війнула із яру.
Біль зворушення пам’яті посувом вщух,
Тільки шрам залишивсь від удару.
08.06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348901
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Обсію поцілунками долину, -
І проростуть солодкі відчуття,
Що я люблю тебе одну – єдину
Не день, не два, а довше, ніж життя.
Двох гір торкнуся сонечком долоні,
Війну жагучим подихом на них .
Опісля бурунів розлук солоних
Я б тут навіки вічні , лігши, стих,
Щоб усміху твого ясний півмісяць
Мою сльозу голубив уві сні,
Від радості, що я в тобі вознісся
У раювання висі чарівні.
04.06.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341812
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 13.06.2012
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
бліді твої скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343775
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
В саду моєму тихо, як у храмі,
Де вже давно не чути молитов.
Тремтять листки-химерні орігамі,
Старий горіх хмаринку наколов
На гостру гілку.Віхола жасмину
Лягла спочити під похилий тин.
На трав'яну пахучу скатертину
Розсипав дощик жмені намистин.
Принишкли квіти.У пелюстках рожі
Бринить росою скроплена бджола.
Тремтять на шибках промені погожі
І липнуть медом до тонкого скла.
Поміж гілок шовкову павутинку,
Напнув павук-мрійливий мандрівник.
Згубило літо ситцеву хустинку-
В траві, розлитий барвами,квітник.
Фарбує червень пензликом левкої,
Медово пахне липа молода...
В саду моєму нас, як завше, двоє:
Я і самотність-нерозлийвода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
(Валі Савелюк)
Зісковзнула, гнучка, мов пантера,
Жовтоока спокусниця-ніч,
Прошмигнула по стишених скверах
Ліхтарям кругловидим навстріч.
Милувалася цвітом жасмину
І стрибала за пухом тополь,
Вигинаючи сяючу спину
Між вербових густих парасоль.
Пила з озера зоряні зливи,
Що тремтіли в люстерку води...
Тільки місяць блідий, мовчазливий,
Вслід за нею очима водив.
І не зчувся, як випустив дзбанок,
Розіллявши парне молоко-
І потік білощокий світанок
По небесних рівнинах струмком.
В небо канули зорі-кристали,
Наче в каву гірку рафінад.
І стрибнула пантера зухвала
Під патлатий густий виноград.
Позіхнувши, накрилася листом
І пірнула в нефритові сни.
І посипалось щедре намисто
Сонцесвітла у жменьки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341210
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
* * *
Знов наснилася.
Мов наврочено:
ніжні очі – не видно дна.
А побачитись не пророчено,
не провіщено.
Далина...
Та довіку гіркою втіхою,
світлим образом угорі,
будеш лагідно диво-зіркою
у безмежжі душі горіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331069
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 22.04.2012
* * *
Вічні пошуки щастя.
Час невпинно мина.
Розчиняються в часі
імена, імена...
Коні гублять підкови.
І вітрить, і гримить.
Все по колу, по колу...
А до вічності – мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331852
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012
* * *
До всього треба дотику душі –
корінням – в землю, крилами – у небо.
Де вічний пошук, там нема межі.
Там вічний рух – життя потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331853
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012
Как жаль, что снег не выпадет. Прощай,
Последний признак призрачного счастья.
Я задохнусь в неношеных вещах,
Любимых и ненужных в одночасье.
Твоей любви не хватит для зимы
И для снегов, твое скрипящих имя.
Холодное зачеркнутое "мы"
Скользит соленым чем-то по щетине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297587
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 23.01.2012
две птицы искали дали
две птицы летели пели
им небо и солнца пламя
пуховые колыбели
их вынес из мрака ветер
и крылья отёр о выси
две птицы летели к свету
две птицы искали смысл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299416
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Запитайте у своїх батьків –
раптом їм потрібна допомога?
Сумно їм без дочок і синів
в хаті, де неїжджена дорога.
Запитайте у своїх батьків -
щоб корисну дали вам пораду.
Щоб старенький тато знов зрадів,
з сином походжаючи по саду.
Запитайте у своїх батьків!
Щоб дочка і мати про жіноче
щастя перемовились без слів,
вдвох на призьбі виплакавши очі...
Запитайте у своїх батьків –
про нічну і стомлену тривогу
над малими вами, що без снів
плакали, бо вдарили десь ногу...
Запитайте у своїх батьків –
про невдачі, втрачені надії,
шкод і перепон глибокий рів,
там, де їх найкращі зникли мрії...
Запитайте у своїх батьків!
Що-небудь хороше запитайте!
Не жалійте добрих, щирих слів,
мудру старість їх оберігайте!...
Запитайте у своїх батьків –
хоч би подзвоніть, щоб рідний голос
їх серця не юні вже зігрів,
радості пустив достиглий колос.
Приїжджайте до своїх батьків!...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297835
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
«Синочку, зернятко маленьке!»
( Окрилена)
«У обіймах батьківських щодень прокидалось дитя,
і за щиру любов дарувало подяку очима.»
( Тарас Слобода)
«Я все зроблю, щоб ти не знав біди",
(Дід)
"Мій любий сину, зоряний світанку"....
(Тамара Шкіндер (Серафима)
Мій сину, ти зростатимеш в любові,
а я тобі завжди плече підставлю,
і мамині таємні колискові,
своїм тремтінням голосу розбавлю.
Навчу тебе любити Батьківщину,
безкрайність неба і води студеність.
Тараса й Лесю. Мову солов’їну,
і даль зірок, і серця незбагненність.
Для тебе, сину, покажу початок
весни, трави і марева на сході,
і навіть те, де хочеться кричати,
бо совість, сину, вже давно не в моді.
Мій любий сину. Все у тебе буде:
і щирість в серці, і тепло в долонях.
Дай Боже, тобі вирости між люди
То й в тебе буде син, неначе сонях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269070
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 13.07.2011
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 13.07.2011
Гірської річки в серці
не спинити.
Допоки світить сонце
в небесах,
про тебе
буду мріяти і жити,
і світло
пломенітиме в думках...
Воно тебе
зігріє у дорозі
і в темряві
тобі освітить шлях...
Воно – безпечна гавань
у тривозі,
молитви мудре слово
на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240548
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 24.06.2011
З’єднались наші душі у молитві.
Нехай простить мені любов цю Бог.
Я кожен день благословляю миті,
Короткі миті, коли ми удвох.
Можливо, що любов ця надто пізня
І ти для мене надто молода.
Для мене ти – Молитва.
Ти – як пісня.
Мов у пустелі – рятівна вода...
Без тебе дні – одноманітні й сірі.
Без тебе - пустка темна і сумна.
Не думаю.
Люблю тебе. І Вірю,
Що нам обом судилася весна.
Ще скільки нам відміряно – не знаю.
Зрадіє Бог,
чи роз`єднає нас...
Тому, коли з тобою розлучаюсь, –
прощаюся,
немов останній раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257533
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 24.06.2011
З тобою удвох ми, маленька!..
Згасає напружений день.
Укупочці.
Поруч.
Близенько.
Давай заспіваєм пісень.
Давай увійдемо тихенько
В ласкаву і зоряну ніч,
Кохана.
Єдина.
Миленька.
І хай нам не вистачить свіч!
То правда, що осінь – згасання,
Печальний кінець всіх пісень.
Та серце палає коханням
І в ньому
Займається
День...
озвучив: molfar
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266320
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 22.06.2011
Якщо ти віриш –
день твій буде кращим
і ти в собі
відкриєш цілий світ, -
зрадіє серце,
в небеса піднявшись...
Благословен хай буде твій політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259876
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 14.06.2011
Вона прийшла -
хвилина у хвилину:
достигле небо
репнуло від слів.
А теплий дощ,
слухняний, мов дитина,
мене за руку
босоного вів.
Ми раювали -
мокрі і щасливі.
Друзяка - вітер
цвітом лопотів.
...Я так хотів,
аби безумству зливи
зі мною,
поруч,
ангел Ваш радів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260889
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 14.06.2011
Спекотний день згасав. Я поливав квіти.
- Со, - спитала незнайома маленька дівчинка, - досц лобис?
- Напуваю квіти, дивись яка суха земля, - знайшовся я.
- Я тез хоцу.
Вечоріло.
- А це со? – зупинилась біля волошки, де влаштовувався сонний джміль.
- Це джмелик не встиг до хатки, ото і лишається на ніч.
- І со, двелі його хатки заклиті взе?
- Так, - я вимкнув поливалку, - треба йому якусь гарну суху квітку на ніч знайти…
Вона миттю зреагувала.
- Знайсла, - жовтий тюльпан з привідкритим листочком справді підходив, - а со він там буде їсти?
- Нап`єься некару, поїсть пилочку і засне.
Ми чаклували над тюльпаном довго, врешті розпотрошили його. Стемніло.
- Бджіль заснув?
- Так, і мені пора.
- А ти завтра вийдеш гуляти? – у голосі надія.
- Ні, я на роботу….
- То со, ми не побацимось? Я з Київа, там зиву…
- Чого ж - ти ж ще приїдеш – приходь.
- Добле… мене жвати Евеліна, па-па…
- Па.
Вона розчинилась у темряві саду, напоєній пахощами акації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262338
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 14.06.2011
Заколисує ніч перевтомлені ноги
І розмотує біль вкрай наморених рук.
А мені цілу ніч сняться дальні дороги
І вагонних коліс ледь приглушений стук.
А мені цілу ніч сняться лагідні руки,
Любі очі сумні, вуст омріяний рай.
Сниться серця її розтривожений стукіт,
неймовірні вірші і мелісовий чай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263812
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 14.06.2011
Моєї пам’яті провина
То мила ти
На все життя одна єдина
На всі світи
На всі минулі та прийдешні
Роди й віки
Хоч ява серцю підло бреше
Що навпаки
Душа втішаннями скупими
Болить зело
Пройшли літа минули зими
Як не було
А ти мов німб над головою
Душі яса
У мрію кличеш за собою
Під небеса
Де спомин гніт щемкий відкине
І милий Бог
Зів’є гніздечко голубине
Для нас обох
21.05.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260898
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 22.05.2011
Це шаленство, це біль, божевілля і мука -
Поруч бути - й не сміти торкнутись руки.
Як лютнево-зимово тривала розлука:
Сорок сім довгих днів, сорок сім довгих днів...
Хто сказав, що кохати - це легко і просто?
Хто сказав, що блаженство в надії чекань?
Тепла хвиля любові здіймається гостро
І катує шаленством недоторкань.
Ти в віршах почуттями зірвеш заборони.
Присмак щастя відчуєш.
Збагнеш, що хотів.
Доторкнися до мене Поезії Словом...
Якщо навіть рукою торкнутись не смів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243530
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 15.03.2011
Простягнуте,
мов доля, рученятко…
(Хто ти, мала?
І де твоя рідня?)
Як вигнане
із раю янголятко,
гріхи чужі
спокутує щодня.
Крильцятам
вже не вистачить пір”їнок.
Дбайливих рук
не гріє вже тепло.
Чи заплете
в косичку хтось барвінок?
На нічку
поцілує у чоло?
Болить душа.
І вже не грає скрипка.
Скорботний жаль
у серце - ніби ніч.
Я не втішав.
Бо обірвалась нитка.
Лиш повні болю очі -
віч-на-віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239633
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011
Я вмію ніжною лишатись… Знаю.
Зоставивши на спогад тільки почерк.
В порожній чашці запах з липи чаю
І губ моїх, які ти знову хочеш.
Я вмію ніжною лишатись навіть
На друзки перебивши порцеляну.
Ти ж точно знаєш - очі не лукавлять,
Якщо з-під вій на тебе тихо гляну.
Візьму тебе у долі на поруки.
Я вмію зовсім ніжно (без поразки),
Впиваючись у душу, плечі, руки...
Лишатись ще ніжнішою за ласку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216377
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 16.10.2010
Я бравых песен не пою
И скептицизма полон рот
Но я надеюсь и люблю
Во мне звучат семь милых нот
Я жду цветения весны
И радуюсь жужжанью пчел
Пьянящим запахам сосны
И шишке что под ней нашел
Я восторгаюсь шумом волн
Внимаю пенью чудных птиц
Люблю капели дивный звон
Улыбки просветленных лиц
Любуюсь пламенем свечи
И умиляет спящий кот
И Солнца яркие лучи
И звездно-лунный небосвод
Меня врачует смех детей
Деревьев удивляет рост
Люблю компанию друзей
И за столом красивый тост
И руки мамины из ста
Легко смогу я отыскать
И милой сладкие уста
Я не устану целовать
И каждый, кто в наш мир земной
Пришел немножечко пожить
И здесь не очерствел душей
Не может это не любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216262
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 15.10.2010
Раздвоюсь в мирозданьи
Придайте плоть земле
Под скорбные рыданья
Не ставте крест на мне
Не знал я мук Христовых
И истине не внял
И сокровенным словом
Я душ не исцелял
Не ставте на могиле
Гранитный монолит
В нем времена застыли
Он жизнью не шумит
Безмолвный и холодный
Осколок недр земных
В цветеньи инородный
Ненужный грубый штрих
Вы деревце младое
Вкопайте надо мной
Пусть шелестит листвою
Весеннею порой
И радуется свету
Дожди корнями пьет
Я погребен в планету
Пусть за меня цветет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208951
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 14.10.2010
Остановись! С протянутой рукой
К тебе обращена судьба иная
Душою не нашедшая покой
На тротуарной плитке замерзая
Остановись! С травинкой в волосах
Сутулясь от стыда и зябко ежась
Утратив свет запавшие глаза
Взывают к милосердию прохожих
Остановись! Ну чем ты не такой
Ты просто мягко спал в своей постели
Но и твои глаза с немой мольбой
На образа церковные смотрели
Остановись! Его не осуждай
Ведь с ним тебя свела твоя дорога
Быть может слишком часто слово ,,Дай!,,
Ты повторял моля о благе Бога
Не отрицай! Пред Богом все равны
Твоя судьба тебе ее и строить
В том, как живешь ты Бога нет вины
Но ты идешь прошеньем беспокоить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213077
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 12.10.2010
Я видел жизнь, но где уже не помню
Я слышал правду, но о чем забыл
Кроссворд судьбы остался не заполнен
С кем, почему, когда и где я был
Вершины счастья бездны огорченья
Нелепый труд и проблески Творца
Приливы и отливы вдохновенья
Исход начала и венец конца
Я видел мир истерзанный войною
И смех сквозь слезы на больном лице
Я знаю крик рожденный тишиною
И чувства нежные в последнем подлеце
Все вереница хрупких парадоксов
Мир устрашающ и беспечно мил
Цветы на ринге после бойни бокса
Я видел жизнь…Но жизнь не разлюбил
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210654
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 12.10.2010
Звільни мене від вереску вагань,
Німого божевілля з тілом змови,
Напівзабутих снів. Напівбажань,
Обірваних цим вітром на пів слові.
Звільни мене. Хіба ж ми не раби?
Хіба ці хмари зріють не над нами?
Все змиє злива з присмаком вини.
Гірка вода, дарована богами.
Звільни мене. Зніми тягар з душі-
Слова як срібло, вилите у кулі.
Слова як пил, їх душать лиш дощі.
Слова , яких я досі ще не чула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209304
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 24.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2010
* * *
Тихо шепоче серце,
Ніжне, тонке, як скельце,
Мамине…Ти послухай
Серцем своїм, не вухом…
Вирушиш ти в дорогу -
Скаже тихенько: «З Богом…»
Не повернеш до хати –
«Буду завжди чекати…»
Ти досягнеш вершини –
«Сонце гаряче, сину…»
Ти упадеш в прокльоні –
«Ось мої руки, доню…»
Болем твій світ зірветься –
«Ось тобі, мила, серце…»
Самотньо – «Я тут, з тобою…»
Боляче – «Я загою…»
Й в останню свою хвилину:
«Господь, бережи дитину…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206355
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 08.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2010
Христос помер. Помер колись за нас.
А ми себе вбиваєм ні за кого.
Ще вогник свічки в церкві не погас,
А ми погасли з вірою у Бога.
Христос воскрес! Воскрес колись для нас!
Мільйони душ у щасті і любові...
Один лиш день... А завтра прийде час,
І розіпнемо Господа ми знову.
Мовчить земля у втомі від вистав,
Хтось угорі невтомно п'єси креслить.
Щодня ми розпинаємо Христа
І раз у рік ждемо, що Він воскресне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182010
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 07.04.2010
(сороміцька пісня)
Я читачу
наче бачу
і готовий розказать
про смачненьку
походеньку
років тому з сорок п’ять.
На просторі
світять зорі.
Я гуляю по саду.
Мо' залишу
цюю тишу
і дівчат шукать піду?
Та надія
мене гріє,
і я підтюбцем біжу.
Йдіть подалі
всі печалі –
вже не втримати жагу.
Он дівчата!
Щось казати
починаю здалека –
про погоду
про природу.
Тут морга мені одна.
Випадково
бовкнув слово:
"Хочу!".
А вона:
"Я теж!".
Кралю знято!
Буде свято!
Збудженню немає меж.
Не пихата.
Є і хата.
Прямо в хату ми й пішли.
Ця Жар-Птиця
покориться,
бо я легінь хоч куди!
Взявсь за діло
я не сміло,
бо ще практики не мав.
Думав, може
допоможе
ситуація сама.
В цьому стані
бездоганні –
краще всяких вчителів –
були всюди
її груди.
Й я нарешті осмілів.
Помічаю,
що шукаю
її стегна і живіт,
і єдину ту долину,
яка вабить всенький світ.
Вона мліла
й шепотіла
дивні пристрасні слова ,
її тіло
аж кипіло,
наче в казанку вода,
все щедріше
нас колише –
то наблизить, то штовхне
і хотіло,
і тремтіло,
поглинаючи мене.
І годину,
й цілу днину
вона темпів не збавля.
Їй утома
не відома,
утомився першим я.
Відчуваю,
що згораю –
то кінчав, то починав.
Та невчасно
все погасло –
він упав і я упав.
"Була сила
та вся сплила?"–
зразу сумнів мене взяв.
"Може хворе
оте горе?
І кінець кінцю настав?"
Але мила
похвалила
й заспокоїла мене:
"Ще врожаїв
назбираєш!
Ще не скоро він помре!"
Була прАва
моя пава.
І чичирка, ойо-йой,
знадобилась,
пригодилась,
як і досвід перший той...
Потихеньку
вже й... старенький,
і чичирка вже звиса...
Але, друже,
не байдужа
мені й досі ще краса.
Як побачу
я дівчачу
юну вроду неземну –
і жвавію,
і радію,
і серцеві краплі п’ю.
На просторі
світять зорі.
Я на лавці у саду.
I до чаю
добавляю
грам зо тридцять коньяку.
Я читачу,
наче бачу,
й знову можу розказать
про смачненьку походеньку
років тому з сорок п’ять.
P.S. Прохання не ототожнювати героя вірша з автором. Автор ще ого-го!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177906
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 25.03.2010
Закрити очі й затулити душу...
Утомлено зітха старенький вечір.
А мушля вуха ловить незворушно
Слова до ночі тихого предтечі.
Годинним механізмом стука серце.
Неначе крила, перебита мова.
І душить духота і врешті рветься
Та нитка дії, що у голці слова.
... Та нитка дії, що у голці слова,
Зашиє крила - та воскресне мова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178192
дата надходження 17.03.2010
дата закладки 24.03.2010
храм весни...
дикі сни...
паленій,
шаленій,
розпечи
тіло-піч,
закричи -
віч-на-віч!..
солод губ,
крила брів.
ти на зем-
лю
злетів,
а я впа-
ла
у небо.
я тобі
покажу
шепіт хмар
і дощу -
висоту...
небеса
мармурові...
серця струс.
скаче пульс.
обійми,
підхопи,
піднеси,
підійми
хміль бажань
до Любові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178596
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 24.03.2010
Прошепочи мені зізнання
Вечірнім вітром у гіллі
І я розвію у тумані
Усі просолені жалі.
А потім...
лагідним тремтінням
Напну чекання тятиву
І дві замріяні півтіні
Впадуть бажанням у траву.
Їм ворожитиме безсоння
На лініях думок і тіл.
Та десь на крайчику долоні
Забракне для гадання слів...
Як хочеш бути напівтінню
Зі мною в щастя на краю –
То в дивну пору надвечірню
Прошелести просте
“Люблю...”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178281
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 18.03.2010
Березневим ніжним лелем
Закохалася зима.
Розтеклася дивним хмелем
Давня стриманість німа.
Сонцепроменем долоні
Як торкнувся до щоки,
То сніжинки невагомі
Заховались у струмки.
Стрепенулась, налякалась:
– Ще це сталось, лелю мій?
Усміхнувся він ласкаво:
– Перші слізоньки надій...
Невідоме і незнане
В серці проліском зросло.
Захищалася снігами
Та рятунку не було...
Серце, звідавши любові,
Випромінює тепло...
І поволі, так поволі
Тануло її єство.
Розімліла від блакиті
Погляду його очей,
Прихилилась голим віттям
До коханого плечей.
Засинала ще Зимою
У незвичнім відчутті.
А прокинулась Весною
Поруч з ним...
в новім житті...
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177072
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 13.03.2010
Зворотний відлік до любові
Розпочинаю кожен раз,
Коли в обірваному слові
Зникають сотні інших фраз.
Коли повітря залоскоче
Міжпростір стиснених долонь,
Я відраховую пророчо
Хвилюючі пульсари скронь.
Лічити вкотре я бажаю
Удари серця до небес,
Коли у розквіті розмаю
Чекаю милого тебе.
Коли ж в обійми незабудки
Захоче впасти жаль дощу,
Зворотнім відліком від смутку
Любов я нашу захищу.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175906
дата надходження 07.03.2010
дата закладки 09.03.2010
тільки шепіт
для нас доречний
коли мозок туманить ніч
ми відспівані
як приречені
співом вечору світлом свіч
ми заховані
десь під ковдрами
і не знати чи вихід є
і від шалу
твого утомлене
прагне ласки єство моє
у повітрі
ласкаві присмерки
тане воском солодка свіча
шепіт стратила
пристрасть призвуком
застогнати і закричать
Фото:
www.diary.ru.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175479
дата надходження 04.03.2010
дата закладки 08.03.2010
Давай зустрінемось у мрії
Десь після півночі надій,
Коли туманом посивіє
Старий лукавець-вітровій.
Пройдемо місяцем-місточком
Понад безоднею гріхів.
Чи хто цю зустріч напророчив?
Ніхто б гадати не посмів.
Ледь чутним порухом безодня
З’єднає дві душі в одну.
Теплом наповнена долоня
Стривожить давню таїну.
Цілунком стрепенеться щастя,
Розсипле іскорки принад...
А на Землі, напевне, здасться,
Що то почався зорепад...
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174690
дата надходження 28.02.2010
дата закладки 02.03.2010
Слушай мои касания,
Чувствуй мои слова.
Пусть это вне понимания,
Как говорит молва.
Каждая ласка - песня,
В каждой свой звукоряд.
С нежными нотками вместе
Шепота страстный взгляд.
Каждый кусочек кожи
Я разожгу огнем
До безудержной дрожи
В нерве души твоем.
В взглядов хмельные блики,
В сладостных чувств войну
До хрипоты, до крика,
Нежно тебя толкну.
Слушай мои касания,
В них прорастай цветком
В музыке обожания,
В вихре любви шальном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173714
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 24.02.2010
Не поднимая взгляд усталый,
И, растянувшись на песке,
Она Набокова читала –
А солнце плыло вдалеке.
Нагая, как морские скалы,
Над книжкой голову склоня,
Она Набокова читала,
Пленяя чувствами меня.
А я – ласкал пытливым оком
Изгиб незагорелых плеч...
Не интересен мне Набоков!
Мне интересно рядом лечь..
Не только плеч - и дивной спинки,
И дынь нежнейших ягодиц,
Красивых длинных ног тропинки...
Узрев такое - пал я ниц...
Я ниц... А кое-что - взлетело
И устремилось в неба высь...
Одежду сбрасываю смело
И в море синее - шубысь!...
Я долго там нырял, купался,
Пытаясь пыл свой охладить...
И, наконец, о чудо! Сдался -
Мне удалось его сломить...
На берег выхожу небрежно,
Довольный, нрав свой усмирив...
А где же девушка, что нежно
Читала здесь, о всем забыв?
Но нет ее, ушла, исчезла,
Оставив вмятину в песке...
Ищу глазами... Будто брежу...
И вижу - томик вдалеке...
С тех пор - я каждый день на пляже,
Хожу, ищу, томлюсь и жду,
Девчонки здесь друг друга краше,
Но я люблю ее одну.
И каждый вечер, засыпая,
Все вижу лишь картинку ту,
Лолиты томик я листаю,
Лелея трепетно мечту...
...
Она Набокова читала
На диком пляже, в знойный день...
Волна у ног ее плескалась,
А под зонтом чуть тлела тень…
* Стихотворение - победитель конкурса "Золотой Пегас".
** Автор третьего катрена: Анатолий Дженюк http://stihi.in.ua/avtor.php?author=1683
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173717
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 24.02.2010
"Обмий мене з́овсім з мого беззаконня, й
очисти мене від мого гріха... Очисти ісопом
мене,- і буду я чистий, обмий Ти мене - і я
стану біліший від снігу... Серце чисте ство-
ри мені, Боже, і тривалого духа в моєму ну-
трі віднови."
Псалом 51:4,9,12.
Іде гроза; бухикає гром́ами;
Шнурує небо ср́іблом блискав́иць;
Шматує с́итець в́ербових спідниць
І прагне землю вимити дощами.
Якб́и я міг вологими очима
Благати у дощ́у: "Мене очисть!"
Щоб став, як при народженні колись,
Він вирвав би пороки незлічимі.
Аж ні! Не цими водами омиті
Бувають душі. Інше джерел́о,
Що із хреста Голгофського текло,
Відносить гріх і помисли неситі.
Нев́идимі потоки благодатні.
Та, як дитя, довірившись Отцю,
Волію душу вичистити всю
Дощем, що онов́ити її здатний.
8 липня 2009 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136755
дата надходження 09.07.2009
дата закладки 24.02.2010
У Відні…
У Відні – красиві вітрини,
У Відні – шикарні машини,
У Відні – ошатні будинки,
У Відні – різдвяні ялинки…
У Відні…
У Відні…
У Відні – чарівні дівчата,
У Відні – стилю багато,
У Відні – запах глювайну*,
У Відні – бал карнавальний…
У Відні…
* Глювайн – гаряче вино зі спеціями, продається просто на вулицях Відня та на різдвяних ярмарках.
07.12.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173507
дата надходження 23.02.2010
дата закладки 23.02.2010
Серпневі тихі теплі ночі
Із зорепадами ясні,
І соромливі сни дівочі,
І тихі ранки росяні...
Весь світ неначе засинає
У молоці туманів мрій...
Ген... Чутно... Десь пташки співають...
І тиша... Аж дзвенить у ній!..
За схилом ледь-ледь рожевіє,
На небі ще зоря горить...
Так тихо - аж на серці мліє...
Так тихо - аж душа щемить...
27.08.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173474
дата надходження 23.02.2010
дата закладки 23.02.2010
1
У передбачені готові графи
Записуються дні душі моєї,
Чи із Христом я йшов до Галілеї,
Чи з Юдою заходив до Кайяфи.
Душі вдяганки зложені до шафи,
Де є між них замурзані у глеї
І є білесенькі, як цвіт лілеї,
Хоча поношені , та чисті лахи.
Хотів я стерти всі погані справи
Щоб судової не торкнутись лави
Та , як старався, - не зумів.
Перо писця діла чеканить
В графу хвали, а чи догани,
І все йде чергою в архів.
2
Там, у архіві на полицях справи
Лежать допоки власник не захоче
Вложити між ті графи свої очі
І винайти для себе щось цікаве.
Він синові призначив путь криваву,
Як письмена глаголали пророче.
Тепер його серденько залоскоче
Бодай би запис, що його я славив.
Якщо б я навіть на синедріоні
На вирок смертний потирав долоні,
Та потім схаменувся, як Петро
Він би закреслив злі мої діяння
І дія ця була б його остання
Мені на порятунок і добро.
3
У вічний порятунок вірю я
В осягнення небесної країни,
А ще, бажаю я для України
Аби спасалась і матінка моя.
Тут чую пісню солов’я
І думаю, якщо у світі тліну
Лунають трелі солов"їнні,
Що ж небеса тоді таять?
- Закресли , Боже, всі недобрі графи,
І запиши, що я не був в Кайяфи
І з Юдою не зраджував Христа,
А йшов із учнями від Галілеї
Аж до гори високої тієї
Життя почати з чистого листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172631
дата надходження 18.02.2010
дата закладки 22.02.2010
Не сумуйте, романтики милі...
Супить хмарами брови зима,
Та думки посіріло-журливі
Вже долонями гріє Весна.
Проростає тепло барвінково
І хрещато освячує світ,
Забрунькований лагідним словом,
Дозріває душі первоцвіт.
Яблунево кохання розквітне,
Що мовчанням заховував сніг.
Злива радості, перша, привітна
Вам до щастя омиє поріг.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172354
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 17.02.2010
У обіймах шалено гарячих
Я покірна Тобі, наче глина.
Хай вогнем обпікає добряче –
Ти сопілку зроби журавлину.
Як вустами притулишся терпко
У надії жаданого звуку,
Заберу я далеко-далеко
Нашу душу, і серце, і муку.
Я у пісні любові розчúню
Увесь простір, що там, поза нами.
...
Ти сопілку узяв за дружину.
Так судилося нам, мій коханий.
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169301
дата надходження 01.02.2010
дата закладки 01.02.2010
На майдані рано-вранці
Влаштували миші танці.
Музикантів запросили –
Ті ушкварили щосили,
Не вагалися ні хвильки,
Та й заграли коломийки.
Мишки носиками – в коло,
Не стрибали так ніколи.
Коломийка – бистра, жвава!
Файна мишача забава!
Ти в куточку не тулися,
А до танцю теж берися!
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169079
дата надходження 31.01.2010
дата закладки 31.01.2010
Я загубилася в нашому літі.
Сонцем заквітчана, небом умита,
Радістю босою бігла полями,
Серцем розхристана перед вітрами.
Ти доганяв непокірну кохану,
Вітром ловив свóю ніжну нестяму.
Сміхом розсипана, падала в річку –
Променем ти обціловував щічки.
Барвами хитрими я – у веселку,
Ти обіймав, аж робилося терпко.
Квітами сонця мережила трави –
Дощиком теплим пелюстоньки бавив.
Зіркою я заховалась між хмари –
Їх розігнав замовлянням мольфара.
Майже знайшов, хоч зірок – міріади...
Літо скінчилось... на жаль, зорепадом.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168395
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 27.01.2010
Малювала мальву спогадом уява
Я верталась знову в ті далекі дні,
Де всміхались мальви нам обом ласкаво
І тулилось літо променем до ніг.
Літо нам надію Божу дарувало,
Розсипала щастя висота небес.
Що із нами, милий, на сьогодні сталось?
Тільки спогад в серці радістю воскрес.
Вже доріг пліч-о-пліч ми пройшли чимало,
Босоноге щастя поруч радо йшло...
Та чомусь сьогодні я засумувала –
То голубка сива ледь торка крилом.
Молодими були десь Там наші весни
І любились щиро, як ніхто й ніде,
Чом же нині щемом та Любов воскресла?
Певно серце й досі ще на неї жде.
Малювала мальву спогадом уява...
28.09.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167724
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 24.01.2010
Задум
Спалах
Життя
Зірка
Мати
Дитя
Небо
Ангел
Добро
Віра
Радість
Різдво
Думка
Вічність
Буття
Ѓосподь
Світло
Життя
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163875
дата надходження 01.01.2010
дата закладки 22.01.2010
Різдвяне сяйво... Провидіння,
І радість,й спокій, і горіння,
Зоря надії і спасення
В долонях Божого натхнення...
Зустрілись Вічність і Людина
У погляді Отця і Сина,
І все прийдешнє та минуле
У погляді тім промайнуло.
Єдиний шлях, єдині мислі
У вічносні таємнім смислі,
І це Дитя, приречене на муки,
До тебе щиро простягає руки.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164339
дата надходження 05.01.2010
дата закладки 22.01.2010
Колись прийдемо ми удвох,
Не домовляючись про зустріч,
Згубивши суєту тривог
І оминувши неминучість.
Стежками сонячних слідів,
Зірок молочними шляхами
До озера, що між лісів
Цілує небо берегами.
У дикій тиші почуттів
Замруть серця у здивуванні.
Забудеш ти, чого хотів,
Забудуться мої вагання.
Схрестяться наші манівці
На прохолодному камінні...
І ти на рідному лиці
Зцілуєш сльози безпричинні.
07.11.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167430
дата надходження 21.01.2010
дата закладки 22.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2010
Вчора троянди
в небеснім тумані
Кольору мрії
наснились мені.
Щастя просилося
дотиком раннім.
Дотик несміло
завмер вдалині.
Квіти цнотливого
кольору мрії
В руки схиляли
Свої пелюстки.
Сон безнадійно
тривожно леліяв
Меланхолійні
Ласкаві рядки.
Ніжну пелюстку
Трояндові хмари
М’яко в долоню
Поклали мені.
Я цілу нічку
У ній колисала
Віру у мрії
Чарівно ясні.
Втрутився ранок.
Дощем барабанним
Кликав кудись
На нові манівці.
Сон загубився
раптово-неждано.
Тільки зосталась
Пелюстка в руці.
20.10.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167119
дата надходження 19.01.2010
дата закладки 20.01.2010
Ми просто зорі в небі синім....
Молочний Шлях чекає нас.
А на старенькім клавесині
Повільно небо грає вальс.
Ти відчуваєш? Ми кружляєм
У танці ніжних відчуттів.
То не проміння світлом сяє –
То рай непізнаних світів.
Не боїмося заблукати
Поміж планет і чорних дір,
Бо сяйвом віруємо свято.
Галактики туманять зір,
Ми ж загубитися не в силі –
Проміння світить в унісон,
А на старенькім клавесині
Нам небо грає вальс-бостон...
19.11.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166542
дата надходження 16.01.2010
дата закладки 16.01.2010
З якої Ти казки неждано прийшов?
З картини? Чи з пісні якої?
Навіщо в дарунок незнану любов
Приніс у чарівному слові?
Навіщо Ти стрівся мені на шляху
Як злива в посушливу днину,
Як зірка у ніч безнадійно глуху,
Як віра в красу лебедина?
Чи просто на світі бувають дива,
Які проростають із серця?
У нашому диві надія жила....
Тому і зустрілись. Здається...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166244
дата надходження 15.01.2010
дата закладки 15.01.2010
Вбрали зорі вишиванки,
Повзували постоли
Та й Різдвяної співанки
Дружним хором затягли.
Полилася ген колядка
Під небесний передзвін.
Всі до Божого Дитятка
Поспішили на уклін.
Місяченько не дрімає
О святковій цій порі,
А за зорями манджає
З топірцем і в кептарі.
Напереді у віночку –
Найяснішая зоря,
Злотом вишита сорочка,
Личко усміхом сія:
Би з дороги не зблудити,
Осяває зірка шлях.
Ще й ангéли у трембіти
Трембітають по боках.
Сорочину вишивáну
Зодягає радо світ
Й чимчикує за зірками
До Дитятка на привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166238
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 14.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2010
перевтомлені
перевтілені
перероджені відчуття
неподільні
та неподілені
і наївні немов дитя
від очікувань пахне мріями
із коріння зростає сад
сили зміряні
та відміряні
як нездатність піти назад
як незламність і невідчудженість
і як вірна віра моя
ніч затемнена
в ній пробудженість
запалилась немов маяк
Фото:
img.artoff.ru/_i/100/orig/1947.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162933
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 14.01.2010
Перехрестя епох
І перетин доріг.
Наші погляди мружило світло.
Коли йшли ми удвох,
Нам дивились услід...
Твій візок до їх поглядів звиклий.
Твої очі – магніт,
Що притягував кров
До обличчя їм – совісті фарби...
У тобі (чи навік?)
Їм ввижалось тавро:
Ти ходити – не їздити! – мав би.
Співчували вони,
Так дивились на нас,
Що тупим ножем жалість – у душу.
Це провина вини.
Настовбурчений час
Краяв мить на шматки незворушно...
Тебе в пеклі годин
Диким словом простим
"Інвалід" – називати всі звикли...
Благодійник один
Тицьнув погляд пустий
Та копійок із тридцять – на відкуп.
"Ви чого?! Заберіть!" –
Мої нерви звелись...
В його милості жалощі зникли.
Нам дивились услід.
Ми дивились увись.
Наші погляди мружило світло.
phototur.livejournal.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166210
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 14.01.2010
Ти від мене зараз так далеко:
Море, кілометри і роки...
У той край долинуть лиш лелеки.
Голос чути хочу...говори.
Я здолаю відстань, що до неба.
щоб з тобою жити на землі.
Іншого бажати і не треба...
Тільки не мовчи, а говори...
Хочу я тебе щодня стрічати.
Хай життя проходить без жури.
І про це на світ весь прокричати...
Чуєш?.. не мовчи, а говори.
Не журися, соколе мій ясний,
Бережи у серці ти Любов.
Віриш, що настане день прекрасний
І два серця будуть поряд знов?!
Знай! Іще не втрачена н-а-д-і-я.
Хай розквітне усміх на вустах!
І полине пташкою ця мрія,
І впаде до тебе у ногах.
Ти її піднімеш, наче квітку.
Оживе вона в твоїх руках.
І відчуєш ти тепло, як влітку,
Проліском розквітне у серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162534
дата надходження 23.12.2009
дата закладки 14.01.2010
Мерехтять зірки в піні туману.
Заглядає нічка у вікно.
Розлилось, подібно океану,
Синє і безмірне полотно.
На тонкій берізці за горою
Місяць зачепився і висить.
Вкутане сріблястою каймою,
Деревце від страху так тремтить!
Повилася стрічечкою річка.
Очерет шепоче щось воді.
А тополя поряд, наче свічка,
Листям плаче тихо в темноті.
Вітерець тихенько повіває,
Й опускає крила у траві...
Попеляста хмарка набігає
Й закриває рай, що на землі.
Тихо дощик дрі́бний накрапає.
І туман прибився до землі...
Ось рожевий ранок визирає.
Тоне все у золотій красі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166063
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 14.01.2010
В троянди пелюстках багряних,
Умитих в росах чистоти,
Ми заблукали так неждано –
Хмільні Любов’ю я і ти.
Солодким запахом сп’яніння
Наповнилася ласка днів,
Лиш вітер зраджує тремтіння
Від шепоту чарівних слів.
Неначе крапельки слухняні,
Ми вниз і вниз по пелюстках
І у солодкому дурмані
Знов губимо жаданий шлях.
У загадковім лабіринті
Таких манливих пелюсток
Блукаєм, ніжністю прикриті...
Все ближче, ближче кожен крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166128
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 14.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2010
Собаки, известно, - друзья человека,
Но дело иное коты.
Они испокон тридалёкого века
С людьми существуют на "ты".
Для них гомосапиенс вроде прислуги,
Их прихотей верный халдей.
Кот сам по себе, и подруги в округе
Ему поважнее людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165192
дата надходження 09.01.2010
дата закладки 10.01.2010
Жалкое слово – любовь…
Все униженья напрасны.
Мир потрясен до основ,
Сброшены добрые маски.
Вот я иду наугад,
Не разбирая, по лужам.
Горьким набатом звучат
Страшных два слова: «Не нужен».
Всё, что скажу – невпопад.
Что бы ни сделал – некстати.
Брошен, раздавлен, измят,
Как надоевшее платье.
Наши цветы отцвели,
Больше не будет, как прежде.
Робко мерцает вдали
Сладкое слово – надежда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136968
дата надходження 10.07.2009
дата закладки 09.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2010
да, волшебная ночь,
скоро святки,
мысли силятся прочь,
по порядку...
заиграл, разлился,
снег лучисто,
закрываю глаза,
он так близко.
да, смотреть не могу,
глаза щурю,
улыбнусь январю,
пусть он хмурый!
слово за слово, вот!
тихо кружит,
захватил в этот год
лед и стужу.
а волшебная ночь
тихо пела,
утро гонит все прочь,
спи, мой смелый!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164352
дата надходження 05.01.2010
дата закладки 08.01.2010
Ти не побачиш жодної сльози,
Я не заплачу, я ж бо чоловік.
У бік розлуки нахилились терези,
А я хотів, щоб в зовсім інший бік.
А я хотів, щоб біля твоїх ніг,
Схиляючись, стояти на колінах.
Пробач мені, за те, що не зберіг.
І ти і я, ми у самотніх стінах.
Та чи тобі так сумно як мені,
Від того, що не поруч ти і я?
Твоє ім’я я пишу на вікні,
Чи пишеш ти моє ім’я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163593
дата надходження 30.12.2009
дата закладки 30.12.2009
Cудили, судили люди,
Тавром заліпили світ.
- Ти ж любиш?
Скажи, що любиш!...
Не просто ж горюють груди...
Не просто ж душа болить...
Крізь дощ і тіняву сутінь
Ми виберемось на світ.
І святом нам буде будень,
І сяйвом засяє грудень,
Народиться білий світ...
Непізнана, непізнанна,
Блаженна і навісна...
- Ти, мила, моя кохана.
Єдина моя коханка.
Кохана моя жона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162563
дата надходження 23.12.2009
дата закладки 27.12.2009
Простір.
І тихо, ні звуку.
Погляд мій впертий у безмір.
Чогось чекаю у муках,
Очі у темряві
мерзнуть.
Спогади-образи тиснуть,
Серце здавивши чуттям:
Перший мій крок у дитинстві,
Кроки...
Драбина життя...
Серце, чому ти розквітло?..
Я озираюсь на здогад –
І натикаюсь на світло.
Це твій оголений погляд...
Музика –
крила –
угору! –
Пісня –
політ –
танець –
простір –
Думка –
чуття –
правда –
слово –
Все так велично і просто.
Музику Світла і Смислу
Тиша собою не здушить!
Бо у пориві злилися
Наші оголені
душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163040
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 26.12.2009
Осінній день в тенетах павутини
Заплутався і не знайде кінці.
Твоя рука в моїй руці
І губи наче грона горобини.
Осінній день, мереживо доріг
Вкривають листям золоті женці.
Так зручно на моїй щоці
Твоїх очей ясний промінчик ліг.
Цей теплий день вкладається в хвилину
Він повернеться, та лише у снах
Відчую знову на своїх губах
Осінній день і срібну павутину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162830
дата надходження 25.12.2009
дата закладки 25.12.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2009
Гострий сонця промінь бігає по стінах,
хоче доторкнутись шиї і руки.
Клята та щілина на моїх гардинах,
все-таки розбудить…Спи кохана спи!
Ти така красива,ледь відкриті губи,
посмішка легенька,набік голова.
Із-під ковдри видно білі твої груди,
вигини овальні, контури стегна.
Мідна турка кави, хай бурлить на кухні,
я залюбувався…Піною стече.
Сяду тихо в крісло не пом’явши сукні,
ковдрою я вкрию, руку і плече.
Хай розбудить кава у цей світлий ранок,
і відпустять чари, що взяли в полон.
Милувався довго ніби наостанок,
поки ти дивилась свій хороший сон.
16.10.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152925
дата надходження 01.11.2009
дата закладки 23.12.2009
Зорепадом бажань,
Буревієм зізнань
Розлечуся.
Вип’ю краплю дощу,
Всі мовчання прощу.
Зупинюся.
Крок до прірви один,
І тринадцять сходИн
До безодні.
Лиш молочний туман,
Залишивсь сам на сам.
Без рапсодій.
Хоч кричатиму я,
Що давно не твоя –
Не повіриш.
Лиш за руку візьмеш,
Від межі відведеш.
І не схибиш.
Вітру злісного свист
Наді мною повис.
Я німію…
Ноти грому сумні,
Не впізнати мені.
Вже не вмію.
Відреклася від слів,
Все – як тИ захотів.
Не пробачу.
Зрада пеклом пече.
Ти цілуєш плече.
Вже не плачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162508
дата надходження 23.12.2009
дата закладки 23.12.2009
Стоит за гранью пониманья
Извечный каверзный вопрос.
-Кто создал мир и мирозданье?
-Какой и кто этот Колосс?
А может это вовсе нечто,
Его мы называем Дух.
Во временном пространстве - вечный.
Рабам - учитель и пастух.
Он в мыслях, в пустоте Вселенной
Гармонии небесный фон.
Он днём незримый и нетленный
Ночами он - прекрасный сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162230
дата надходження 21.12.2009
дата закладки 23.12.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2009
Завмерли думками на твоїх вустах
Несказані мною слова
Про те, що минуле – то сльози і біль,
Про те, що майбутнє – то страх.
І, може, життя, чи то долі каприз,
Що стільки поранених душ
Узяли на плечі минулого камінь
І каменем падають вниз.
Завмерли думками у твоїх очах
Несказані мною слова
Про те, що минулого камінь – то страх,
Майбутнє ж у твоїх руках.
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159766
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 22.12.2009
Радость. Чувства. Доброта.
Осень. Листья. Красота.
Тучи. Ветер. Небеса.
Вечер. Встреча. Голоса.
Пиво. Водка. И вино.
Кофе. Чай. Да все равно.
Танцы. Музыка. Кино.
Честь. И совесть. Все на дно
Руки. Губы. Не балуй.
Нежность. Страсти. Поцелуй.
Брюки. Туфли. Сарафан.
Пол. Постель. Или диван.
Стоны. Тело. Пополам.
Ногти. Крики. Тут же шрам.
На груди. И на спине.
След. Каблук. Аж на стене.
Финиш. В памяти провал.
Утро. Драма. И скандал.
Почки. Печень. Голова.
Боли. Ванна. Трын-трава.
Вспомнил. Гости. Карнавал.
Вздрогнул. Отдых. Перебрал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98647
дата надходження 20.10.2008
дата закладки 22.12.2009
Сквозь оконное стекло -
сад жасминовый,
Небо слёзы пролил́о...
звон малиновый.
Заискрился свет очей...
в тихом шелесте,
Блики солнечных лучей...
среди прелести.
Опустился вечер, тишь...
запахи сладќи...
А в строку ложится стиш,
ночи коротќи...
Ароматны, но пьян́ы
цветы грозами...
Чувства просят высоты
между звёздами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162188
дата надходження 21.12.2009
дата закладки 21.12.2009
Несу тебе, як зірку, на долоні,
Боюся кинути, боюся розтоптати.
Як те дитя у материнськім лоні,
Гойдаю ніжно, щоб ти міг зростати.
Несу дорогами, стежками і ярами,
Полями літніми, де коршуни літають...
Долоні тепло – ти гориш вогнями,
Від вітру я рукою затуляю...
Гори, палай, бо навіть зірка гасне,
Стає зненацька чорною дірою.
Я стану подихом, щоб врятувати вчасно,
Коли спіткнешся. Тільки будь собою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162118
дата надходження 20.12.2009
дата закладки 20.12.2009
Тихо падає сніг,
Легко вкриває землю.
Стелю тобі до ніг
Ніжну свою любов.
Ти зупинись на мить,
Глянь - замерзають квіти.
Серце від болю щемить,
Як їх тепер зігріти?
Чиясь жорстока рука
Ніжну любов зламала,
І ось тепер на снігу -
Рештки казкового сну.
Ти зупинись на мить -
Моя любов, як та квітка,
Лиш не зламай її -
Чисту, як мрія тендітна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161979
дата надходження 20.12.2009
дата закладки 20.12.2009
* * *
Вином одиночество полнится,
И кажется кто-то большой,
В безветренной, сказочной полночи,
В окно наблюдает за мной,
Лишь изредка странные шорохи,
Да стрекот безумных сверчков,
Да сладкая тяжесть и сполохи,
Меня укрывающих снов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162106
дата надходження 20.12.2009
дата закладки 20.12.2009
«Миле моє пташатко, дальніх висот не бійся! –
Вчила велика птаха рідне своє дитя, -
Ти подивися в небо, злийся душею з виссю,
Вір, що у цій блакиті справжнє твоє життя!»
Грілось мале на сонці, чистило пір’я довго,
Мружилося на світло… Що, коли не злетить?
Ну ж бо! По вітру дзьобик!
Крила розправ!
В дорогу!
Знай, що давно чекає неба твого блакить!
Ранок змінила нічка. Зорі говорять вголос,
Що то між них літає? Привиди чи душа?
Ні, у нічному небі, щоб розігнати холод,
Вперше розкривши крила, стрімки летить пташа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155732
дата надходження 15.11.2009
дата закладки 19.12.2009
Створена вічністю в межах безмежності.
Поза буттєвістю. простором часом,
Просто Людина в своїй незалежності.
Чисте створіння. Tabula Rasa.
З тихим енспокоєм, з гнівом і вірою,
З щастям любові, з болем відрази.
З вічними сумнівами і довірою.
Чисте створіння. Tabula Rasa.
Тільки з Душею, Духом, Духовністю
Буде для Всесвіту, наче прикраса.
Справжня людина в своїй невимовності.
Чисте створіння. Tabula Rasa.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124793
дата надходження 03.04.2009
дата закладки 19.12.2009
А ти мене завжди читав...
Мої поезії, молитви,
Щоразу радив, виправляв
Словами гострими, мов бритва...
Я захищалась, як могла,
Ховалась в сутінках і тиші,
Тому й далекою була
Для тебе у прозорих віршах...
А ти дивився, мов згори,
Там, за екраном, сам незримий...
Гори ти, серце, не гори -
Але жахлива з тебе рима!
Ну що ж, мій критику, пробач
Вогонь душі і серця плач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131622
дата надходження 27.05.2009
дата закладки 19.12.2009
Три ангели спускалися із неба.
Три демони виходили із пекла.
І ти стояв. І йшли вони до тебе.
І час спинивсь. І сонце враз померкло.
Ти важко дихав. Знав, що буде вибір.
Тому відтягував кожнісіньку хвилину.
Чому цей світ? Чому цей клятий вимір?
Чому раніше ти ще не загинув.
Ти опинився посеред Едему.
В своїх руках тримав ти заборону.
І скуштував. І раптом чорний демон.
Тобі віддав із терена корону.
До тебе йшов усміхнений Іуда.
Поцілував. Узяв тебе за руки.
І за добро карали тебе люди.
А ти, розп’ятий, витерпів всі муки.
Три ангели спускалися із неба.
Три демони виходили із пекла.
І ти стояв. І йшли вони до тебе.
І час спинивсь. І сонце враз померкло.
Ти легше дихав. Знав, що буде вибір.
Тому чекав на підлість і тортури.
Чому цей світ? Чому цей клятий вимір?
Твій погляд став глибокий і похмурий.
Піднявся вітер. Листя тріпотіло.
Три демони сміялись тобі в очі.
Ти відчував судома зводить тіло.
Та не боявсь цієї злої ночі.
І вітер вщух. І демони замовкли.
Три ангели судому вгамували.
І ти почув незнаний досі поклик.
І затишно раптово тобі стало.
Три ангели спускалися із неба.
Три демони виходили із пекла.
І я стояла. Й крик мій був до тебе.
І ти почув. І сонце знов померкло.
Ти легко дихав. Знав, що зробиш вибір.
І ми удвох стояли до світання.
І був цей світ. І був цей клятий вимір.
І темрява. І світло. І кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121216
дата надходження 14.03.2009
дата закладки 19.12.2009
Я дивилась на море, а море дивилось на мене,
І душа розчинялась у хвилях живої води…
А за обрієм сонце поволі котилось зі сцени,
І уява творила до нього рожеві мости…
Я дивилась на море, а море дивилось на небо,
Чи то небо не зводило з моря глибоких зіниць…
Тільки хмари сумні привертали увагу до себе,
І здавалися зайвими крики розгублених птиць...
Чи тепер я насмілюся просто покинути все це,
Так спокійно, байдуже, без жодних тривог і зусиль?
Я дивилась на море… Тужливо стискалося серце…
І звучала у ньому мелодія неба і хвиль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143927
дата надходження 02.09.2009
дата закладки 19.12.2009
Ми зустрілися знову вночі,
Ти приніс мені білі троянди,
На твоєму заснула плечі,
Як завжди, на холодній веранді.
Ти казав мені знову: "Моя",
Цілу ніч присягався в коханні...
А на ранок додому - сім'я.
І зосталась одна я в чеканні.
Ти прийдеш через тиждень тепер,
Подаруєш вино, хризантеми.
Ми зустрінемо разом четвер,
Та окремо його проведемо.
Так два роки зі мною живеш...
Чи без мене...Я й досі не знаю.
Не прошу, не жену, лиш чекаю,
Коли ти уночі не прийдеш.
В той день буде, напевно, гроза,
Ти подзвониш і скажеш, що діти.
І залишиться в серці сльоза,
І у пляшці вино недопите...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148554
дата надходження 06.10.2009
дата закладки 19.12.2009
Ангеле мій, я прошу, не лишай мене більше…
Так, я слабка… І сильнішає темряви світ.
Сліпне душа, стрімко падає в прірву все глибше,
Важко безкрилій здійснити небесний політ.
Демоне мій, не виходь у світи, я благаю!
Страшно на тебе дивитися зі сторони…
Плаче душа, що так марила світлом і раєм,
Капають тихо невидимі сльози вини…
Я(!) оступилася. Ангел і Демон – обачні.
Вибір за мною. Душа, не хвилюйся, не плач,
Ти – свій спаситель, ти кат і суддя всіх невдач…
Я(!) помилилася. Боляче? Знаю. Пробачте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157821
дата надходження 26.11.2009
дата закладки 19.12.2009
Народжений в громах і блискавицях,
В стрімких потоках літнього дощу,
Вогонь, поповз по висохлих гіллицях
Старого дуба, що стояв віки.
Дощ не вщухав, не вщухла і пожежа,
Могутній дуб з натуги стугонів.
Тріщали гілки, як здолана вежа,
Яку захопив ворог але не скорив.
Той дуб зчорнів, як одинокий велет,
Як гордий лев, самотній і сумний.
Він згадував своїх листочків шелест.
І вірити в такий кінець все ж не хотів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161653
дата надходження 18.12.2009
дата закладки 18.12.2009
Сонечко яскраве
Спить відпочиває,
Вітерець ласкавий
Квіти колихає.
Заховались в лісі
Звірі у хатинках,
Колискову пісню
Тьохкає пташинка.
Зіроньки і місяць
Очки вже закрили,
Нічка ніжну пісню
Їм несе на крилах.
Сни прийшли казкові
Просяться до хатки.
Спи, моє маленьке,
Спи, моє дитятко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161568
дата надходження 17.12.2009
дата закладки 17.12.2009
Світанок не скоро,мій погляд на стелі,
в руці я без втоми тримаю портрет.
В душі сіра пустка, я ніби в пустелі,
і тільки пливе сизий дим сигарет.
Ще будуть світанки, в тумані від диму,
у роздумах ночі , кошмари у сні.
Створили так складно нещасну людину.
А може це щастя?....Що біль у мені!
До тебе торкався,вмирав у обіймах,
родився, воскрес і не вірив очам,
а потім ще довго, стояв на колінах.
з поклоном молився, небесним дарам.
Весь шлях на Голгофу, пройшли ми обоє,
кричав дикий натовп,плював нам услід .
Під градом каміння стояло нас двоє,
ще юна дівчина і сивий як дід.
Душа пнулась в небо з побитого тіла,
а камінь все падав…У злобі лихій,
забули в екстазі, що притча веліла,
хай кидає той, хто немає гріхів…..
Тобі збудували, тюремні хороми.
А я відчуваю самотності страх.
Не треба в подяці вже бити поклони.
Тепер буду знову - келійний монах!
28.08.20009 р.
подивитися можна тут- http://www.youtube.com/watch?v=MTuFIfSvI_0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153788
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 17.12.2009
Благословляю сердца огненность
и в нём шкодливейших бесят,
ещё дарующих способность мне
любить в свои за шестьдесят.
В словах моих ни слова пошлости.
Я чист, как майская гроза.
И никакие в мире пошести*
мою приличность не сразят.
Ведь я влюбляюсь платонически
во всё, что щедро красотой,
и где величье органически
соединилось с красотой.
* пошесть = поветрие
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161384
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 16.12.2009
Сіє, сіє білий сніг…
Пада, пада віршик з ніг,
Віршу мій – моя дитина,
Сядь на поле, мов калина,
Там тобі привітно буде,
Потім встань, піди між люди…
Між людьми розвеселись,
Дай пораду тай вернись,
Через вікна,через грати,
До поетової хати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159700
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 15.12.2009
Її сонце зненацька згоріло дотла,
Вітер попіл по небу безжально розвіяв…
І опали зірки, наче листя, з чола,
На шматки розриваючи простір і мрії.
Її світ вимирав від нестачі води.
Її райські сади висихали в пустелі,
А Вона не пручалася владі біди,
Тільки сумно стискала мольберт й акварелі…
І.
Був інакшим колись Її внутрішній світ,
Розмальований весь від початку до краю,
Між березових віт кольоровий привіт
Дарувала усім, хто торкавсь Її раю.
У безмежжі думок, почуттів, самоти
Фарбувала ліси, шліфувала коралі,
І словами, і пензлем творила світи.
Все навколо жило, а Вона малювала…
Обережно виводила лінії слів,
Власну душу вдихала у створений образ,
Її вимір бринів з багатьох голосів,
То стихав, то звучав голосніше раз по раз.
Вона вірила в щастя. І щастям жила.
Вона бачила сум. Часом теж сумувала.
Та за спиною мала два білих крила
І злітала увись, як тепла було мало.
ІІ.
Але хтось підпалив Її вимір надій.
Запалав небокрай, задимілися квіти.
Тільки раз засміявся бездушний палій
І пішов, залишаючи простір горіти.
Тоді ввечері рухнув Її дивний світ,
Захворів, загорівся вогнем божевілля.
І відмовили крила нестися в політ,
І зірки опадали на землю вугіллям.
Акварель Її слів стала, наче смола,
Що поглинула простір, безжальна й тягуча,
Її світ відмирав. І вона не жила,
Тільки мовчки ковтала біду неминучу.
Її фарби злилися у сірий коктейль,
Її звуки лунали незграбно й фальшиво,
Затонули ліси під пісками пустель,
Не вщухали вітрів невгамовні пориви.
І душа Її стиснулася в міліметр,
Затремтіла, сховалась, лишаючи пустку,
А Вона до грудей притискала мольберт,
І не знала, що серце пішло у відпустку…
ІІІ.
Її світ став пустим: акварель – нанівець,
Але знищити зовсім його неможливо…
Наполегливо в руки бере олівець
І малює грозу чорно-білу і зливу…
І словами фарбує краплини роси,
Що в траві, яку знову Вона малювала,
І ростуть Її крила з німої сльози,
І летить Вона в небо, бо сонця замало.
Так із кожним падінням росте Її світ,
Стає дужчим, міцним і нешвидко згорає,
А Вона з-поміж віт знов дарує привіт
Усім, хто постукався до її раю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151613
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 15.12.2009
Я продолжаю думать о тебе
умом и сердцем, даже позвонками.
Ты всем всегда была в моей судьбе,
пример показывая лишь делами
при абсолютном минимуме слов
с любым почтеньем к собственной персоне.
И то, что отдала себя на слом
ты ради нас – примера нет весомей.
В благих делах хотелось подражать
и дорожил любым твоим советом.
Сколь хватит силы, буду продолжать
тебя, любимая, я в мире этом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160072
дата надходження 09.12.2009
дата закладки 15.12.2009
Що для тебе у світі важливе?
Дім, країна, робота, сім’я.
Що для тебе у світі єдине,
Без якого нема майбуття?
Що за мрії, які сподівання?
Що сьогодні ти бачиш у снах?
Чи пізнав ти сенс слова „кохання”?
Що читаєш в газетах, книжках?
Знаєш ти, що робитимеш завтра?
По якій ти стежині підеш?
Лиш у казці одразу півцарства,
І кохання і славу знайдеш.
То ж подумай про завтра сьогодні,
А майбутнє з учора почни,
Місця вистачить всім у безодні,
А на гору ти спробуй зійди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159222
дата надходження 04.12.2009
дата закладки 15.12.2009
Тишина над спящим миром и безлуние.
Звёздность из библейской старины.
Ночь. Шабат. Не верится в безумие
Где-то полыхающей войны,
в чью-то перед миром безответственность,
в похотливость низменных страстей.
Здесь во всём какая-то божественность,
ожиданье неземных вестей,
постоянство смутного волнения,
трепетность души и волшебство,
ощущенье каждого мгновения,
непонятное над чем-то торжество,
виденье душою бесконечности,
встреча с новым чудом поутру;
возраст свой в сравненье с чувством вечности,
да и сам – пылинка на ветру.
Здесь со мной творятся непонятности,
что меня изрядно веселят:
потерял навеки чувство стадности
я в свои давно за шестьдесят;
видевший себя всегда я практиком
вновь в себе поэта я открыл;
перестал считать себя прагматиком;
Ильича идеи позабыл;
и не величаюсь атеистом я,
как в совсем недавней старине.
Сила чистая или нечистая
многое разрушила во мне.
Окунаясь в омут повседневности,
думать стал о смысле бытия:
в чём причина Божеской нетленности,
кто сегодня в этом мире я,
и случайность или обязательность,
что судьба отметила меня?
… Старческая филосозерцательность –
мой удел сегодняшнего дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161175
дата надходження 15.12.2009
дата закладки 15.12.2009