S.Natali: Вибране

Тарас Слобода

Як живеш сьогодні? – поділись зі мною….

Як  живеш  сьогодні?  –  поділись  зі  мною,  
Хто  тепер  закрався  у  твої  думки?
Тільки  не  вагайся  і  не  будь  сумною  
Байдуже,  що  літо  хоче  навпаки  
Віриш,  що  готовий  я  для  тебе  досі  
Осушити  залпом  цілий  океан  
Та  грайливий  вітер  в  русому  волосі  
заплітає  в  коси  твій  новий  роман    

Скільки  ще  навколо,  нас  чекає  світла
(не  замінить  навіть  вечір  при  свічах)    
Скільки  не  старався  -  тільки  ти  розквітла  
Не  у  карих  –  сірих,  у  чужих  очах  

І  безглуздо  листя  зеленіло  клена  
Час  –  ще  той  дотепник,  хоч  і  б’є  у  ціль  
Тільки  не  забути  цю  любов  шалену  
Незбагнену  пристрасть,  мого  серця  біль  
Розпустили  віти  вже  весняне  листя  
Викрасти  б  хвилину,  ніжний  погляд  твій    
І  зіпсутий  аркуш,  заново,  начисто  
Цілувати  очі,  жадно  поміж  вій  

Скільки  ще  навколо,  нас  чекає  світла
(не  замінить  навіть  вечір  при  свічах)    
Скільки  не  старався  -  тільки  ти  розквітла  
Не  у  карих  –  сірих,  у  чужих  очах  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836918
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 27.06.2019


Юлія Сніжна

Моїм тарганам

Про  серце  і  душу  писала  багаторазово.
Про  тих,  хто  кохав,  хто  коханий  і  хто  просто  поруч.
Та  тільки  про  вас,  мої  рідні,  ще  жодного  слова
і  жодної  фрази  не  склала.  Хоча  і  власноруч

створила  вам  гарні,  комфортні,  достойні  умови.
У  вас  не  життя,  а  сюжет  із  прекрасної  казки.
То  завдяки  вам,    дорогі,  чоловічі  розмови  
про  харизму  та  шарм,  про  родзинки,  ролі  та  маски.

Хоч  іноді  варто  вам  стримати  ваші  безумства:
хард-рок,  дикі  танці  та  співи  до  п'ятої  ранку.
Та  що  там  грішити,  сама  не  люблю  я  занудства  -
не  раз  під  No  Doubt  я  замолоду  дерла  горлянку.

Тепер  я  серйозна,  розумна,  розважлива  пані...
І  так,  щоб  ніхто  не  побачив,  буває  дурію.
І  слухаю  ваші  поради  і...гру  на  баяні?
О,  боже!!!  А  звідки  баян?  Я  від  вас  шаленію!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770283
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 11.01.2019


Flexis

Cкyчныe книги, плoxиe фильмы, нeнyжныe люди

Koгдa  тeбя  тpяcёт
и  кoнчилиcь  cлoвa
бeз  лжи  и  бeз  peклaм
ни  c  кeм  нe  пoзнaкoмить
кoгдa  cтeкaeт  вce
чтo  нoчью  pиcoвaл
c  xoлoднoгo  cтeклa
нa  теплый  пoдoкoнник

Кoгдa  нe  зaкpичaть
чтo  в  зaaлe  нeeтy  мeecт
кoгдa  дocтoйныx  книг
нe  xвaтит  cил  зaмeтить
то  с  твоего  плеча
cпускает  ноги  бec
и  дepжит  зa  кaдык
и  шeпчeт  o  пoбeдe.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331352
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 08.05.2012


Flexis

Неношеные вещи

Как  жаль,  что  снег  не  выпадет.  Прощай,  
Последний  признак  призрачного  счастья.  
Я  задохнусь  в  неношеных  вещах,  
Любимых  и  ненужных  в  одночасье.  
Твоей  любви  не  хватит  для  зимы  
И  для  снегов,  твое  скрипящих  имя.  
Холодное  зачеркнутое  "мы"  
Скользит  соленым  чем-то  по  щетине.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297587
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011


Елена Краевская

[читать вслух]

невозможно  меня  сломать,  
 невозможно  вытравить.  
 я  не  печатная  плата  
и  даже  не  таракан.  
 я  пришла  к  тебе  пьяной  в  кровать,  
 разрешила  себя  воспитывать.  
 а  ты  думал,  что  кончился  
наш  с  тобою  роман.  
 ты  прости  уж,  я  его  вычисляла  
 по  формуле  
бесконечности.  
 из  меня  математик  неважный,  
 но  ты  же  знаешь:  
 перебей  мне  поочередно  
хоть  все  конечности,  
а  я  вновь  доберусь  до  тебя  
и  спрошу:  
-  как  поживаешь?  
называй  меня  хоть  по  имени,  
хоть  
сумасшедшей  сукою.  
в  оправдание  мне  сказать  тебе  
будет  нечего.  
я  уже  полгода  
как  не  томима  разлукою,  
но  зато  накопила  новых  
печалей  перечень.  
невозможно  меня  убить,  
хоть  закапывай  
заживо,  
заглушить  мои  рифмы  пошлые  
реактивным  двигателем.  
за  просмотр  тебя  в  3д  
учредили  пошлину,  
и  все  время  
приходится  оба  глаза  закапывать  
от  бацилы  любви,  
коей  ты  
по  сей  день  остаешься  носителем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292108
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011


Gabriet Ksenia

ІІ. Обійми дуже далеко

Усмішка.  Я  забула  як  вона  виглядає  останнім  часом  скрізь  тільки  посмішки.  Люди  забули,  що  декому  потрібна  любов.  Вони  стали  черствими  але  тільки  зовні,  борються  самі  з  собою,  щоб  не  показати,  що  насправді  вони  дуже  слабкі,  що  їм  потрібна  допомога.
Цієї  осені  дефіцит  щастя,  явно  переріс  у  щось  більше.  Якби  я  була  художником  я  б  намалювала  повітря.  Чому  повітря?  Бо  саме  до  нього  піднімається  щастя,  біль  і  всі  людські  почуття.  Я  б  їх  намалювала,  але  я  не  вмію  малювати…  Завжди  у  житті  щось  не  так.  Навіть  коли  все  так,  все  одно,  щось  не  так…
Моя  зупинка…  люди  поспішають,  а  я  ні.  Мені  нікуди  йти.  
До  речі  люди  не  виконують  обіцянок,  люблять  багато  говорити  але…  брешуть.  Вони  самі  не  можуть  вже  зрозуміти  де  правда  а  де  брехня…  не  вірте  обіцянкам…  Ніхто  і  нічого  не  виконує.  Клянуться,  божаться  і  брешуть.
Ти  був  так  близько  ось  –  ось…  але  щось  не  так…  ти  теж  даєш  дурні  обіцянки  і…
Так  хочеться  тепла,  хоч  трішки  але  найближчі  стають  чужими,  брешуть,  обіцяють  і  кидають.  Так  хочеться  правди…
Холодно.  Замерзаю.  Обійми  дуже  далеко.  Лежу  край  дороги.  Заметіль  засипає  мене.  Сніг  опускається  на  вії.  На  тремтяче  тіло.  Я  засинаю…

P.S.  продовження  буде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284453
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 06.10.2011


Невгамовний

Живемо!!!

За  каміння  чіпляюсь  і  падаю,
На  частини  порвались  роки,
Піднімаюсь  і  знову  згадую
Всі  земного  страждання  смаки.

Я  стаю  все  сильнішим  і  мудрим,
Вже  я  чую  не  тільки  себе
І  під  зовнішнім  лагідним  хутром
Чорний  смуток  вже  менше  шкребе.

Я  навчився  єднать  паралелі,
Сенс  знаходячи  в  дивних  речах
І  бурхливі  життя  каруселі
Я  тримаю  на  сильних  плечах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283401
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 05.10.2011


В.А.М.

За любовь

За  любовь  бороться  надо!
Может  быть.
Вот  только...  с  кем???

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272988
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 14.09.2011


Flexis

Недосягаемая

Мне  для  тебя  не  хватит  голубей,  
Объятий  и  тускнеющих  закатов,  
Но  каждый  вдох  и  выдох  о  тебе…  
И  о  тебе  так  путаются  даты  
В  отрезке  между  детством  и  «люблю»,  
Что  зазвенит,  конечно  же,  в  финале…  
Но  мой  поход  подобен  кораблю  
Дрейфующему  в  небольшом  канале  -
Не  развернуться...  Правда  бьет  под  дых  -  
В  один  момент  решил  бы  все  проблемы…  
Но  тише,  тише…  И  глоток  воды  
Меняет  опостылевшую  тему  
На  скудные  гудронные  пласты,  
Удавку  безысходно  серых  улиц...  
И,  кажется,  что  мир  совсем  застыл,  
Ведь  наши  души  так  и  не  столкнулись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277435
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 07.09.2011


Марічка9

Загублена зустріч

Не  вгамується  все  ще,  пече.
Я  надривом  кричати  хотіла  б!..
Між  мільярдів  єдине  плече
Ще,  мабуть,    ще,  на  жаль,  не  зустріла.
До  повернення  стиглий  півкрок.  
Чи  назад  повернуся?  Зотлію…
Ти,  мабуть,  десь  дощенту  промок,
Той,  кого  ще  чомусь  не  зустріла.
Не  писала  йому  ще  листів,
Той,  кому  не  забракло  би  сили,
Як  впаду,  -  на  руках  понести,
Той,  кого  не  знайшла  чи  згубила…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256617
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 31.05.2011


Володимир Шевчук

Стається…

Стається  усе  точно  так,  як  написано  в  мріях  
І  нащо  томити  думки  у  тісних  таємницях;  
Нема  їх  у  ставленні,  вчинках  чи  навіть  у  діях,  
Бо  вічний  секрет  –  то  душа,  що  сховалась  в  зіницях.  

А  ти  така  мила!  Стійка,  наче  сум  монолітів;    
Ну  що  мені  ребуси  долі,  шаради  і  тести…  
Душа  твоя  виткана  ангелом  сивим  із  квітів  
І  скільки  милуюсь  тобою  –  очей  не  відвести.  

23.12.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230748
дата надходження 23.12.2010
дата закладки 25.05.2011


Володимир Шевчук

Я, возможно… (банальное)

Я,  возможно,  когда-нибудь  справлюсь  и  думать  начну,  
Что  все  это  и  так  не  имеет  малейшего  смысла…  
Я  хочу  быть  с  тобой!  –  Долгожданную  встретить  весну,  –  
Вместо  этого  только  зима  над  судьбою  повисла.  

В  твоем  сердце  их  не  сосчитать:  ни  замков,  –  даже  врат;  
Я  хочу  быть  в  тебе!  –  а  не  «сбоку»,  тем  более  «между»…  
Мои  тихие  чувства  к  тебе  безответно  горят,  
Твои  бурные  страсти  к  другому  питают  надежду.  

14.05.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259838
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 25.05.2011


Крістіна Дрімова

Весна, ну что как не родная?

Трепещет  все  вокруг  от  сна
В  предчувствие  хладного  мая.
Давай  же,  заходи,  Весна!
Ну  что  стоишь,  как  не  родная?

Окутай  все  своим  теплом,
Его  здесь  очень  не  хватало.
Счета  сведи  с  тем  долгим  сном,
И  подари  нам  новое  начало.

Дай  насладится  ароматом  нежным
Цветов,  что  в  воздухе  парит.
Побалуй  солнцем  безмятежным  –
Пусть  в  сердце  каждого  горит!

Порадуй  легким  пением  птиц
И  ненавязчивой  их  прозой,
Чтоб  слезы  капали  с  ресниц
От  наслаждения,  счастья  слезы…

Пускай,  тебя  так  долго  нет,
Надежда  все  не  умирает,
Что  ты  придешь  –  прольется  свет,
И  в  сердце  хладный  лед  растает.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256528
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 28.04.2011


never

Без памяті люблю

Тремти,  а  краще  заспокойся,
Кажи,  ні,  краще  помовчи,
Закрий,  а  ні,  відкрий  віконце,
Цілуй,  ні,  краще  відпусти.
Бери,  мене  усю,  єдину,
Та  ні,  знайди  собі  любов.
Повір,  тебе  я  не  покину,
Я  йду,  кричали  стіни  знов.
Ти  мій,  моя  любов  крилата,
Дурний,  ненавиджу  тебе,
Прости,  я  часом  дурнувата,
Люблю  без  пам'яті  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247861
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011


Мищенко Светлана

Я В ЧЕРНУЮ ПОПАЛА ПОЛОСУ

Я  в  черную  попала  полосу…
Я  ключ  от  счастья  где-то  потеряла!
Макеты  крыльев  в  сумочке  ношу,
А    заменитель  счастья  –  не  встречала.


Мой  поезд  отдыхает  в  тупике,
И  поржавели  старые  вагоны.
Одна  в  толпе.  Раздета.  Налегке.
Забыв  безмерность  Времени  законы.


Небесный  ветер  пляшет  в  вышине,
Тасует  перевернутые  руны.
До  боли,  неизменно,  только  мне
Шуршат  дождем  оборванные  струны…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247871
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2011


Ganna

Мне уже комплименты складировать некуда…

Мне  уже  комплименты  складировать  некуда,
«до  полы  не  пришить»,  не  «намазать  на  хлеб».
В  бесконечных    «спасибо»  куда-то  «с»  выпала,
перетёрло,  видать,  будто  в  блендере  снег.

 «Ах,  оставьте!»  -  словами,  как  веером  выверну,
(как  всегда,  так  некстати  звонит  телефон),
и  смешною  себе  не  смогу  я  не  выглядеть,
с  неохотой  стряхнув  «паутину  времён».

Надувает  вновь  щёки  однажды  обжёгшийся.
Духом  в  небо  упав,  вера  прячется  там.
Ну  а  я,  да  что  я  –  жду  четверг  после  дождичка,
переврав  чуть-чуть  фразу:  «Не  верю  я  Вам!»

10.08.10          г.  Киев

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205310
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 11.08.2010


Never Say Never

Спешіал фо…) ) )

Люблю  вдихати  дощ  весни,
...коли  над  нами  океани,
Коли  вмикаються  екрани
...і  дощ  вплітається  у  сни...

Коли  нікуди  не  втікаєш,
Коли  не  бачиш  зайвих  лиць,
Ні  перед  ким  не  впадеш  ниць,
Нікому  зла  не  побажаєш...

Ти  розкажи  про  свої  сни,
Про  те,що  бачиш  кожен  ранок,
І  про  нездійснений  світанок...
Візьми,нарешті,і  здійсни...!

Хоча  би  раз  прокинься  зранку
І  не  спіши  змітати  пил
Холодних  вулиць,сонних  днів,
Чергову  там  полоти  ланку...

Хоча  би  раз...відкрий  вікно
Вдихни  травневі  аромати
Купи  собі  на  Площі  вати
Солодка?Липне?-Всеодно...

Хоч  раз  тікай  від  метушні
Хоч  раз  цілуй  холодні  ночі
Не  затуляй  від  сонця  очі
Не  відкидай  бажання  всі...

Люблю  вдихати  дощ  весни,
Коли  над  нами  сіре  небо,
А  під  ногами  ніжна  зелень...
Гляди,у  ніч  цю  не  засни!....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188245
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 09.08.2010


Never Say Never

лИш Би

Крапля  знов  у  серці  смутку
Та  ГіркиЙСолодкиЙ  чай...
Ну  візьми  мене  за  руку!
І  ніщо  не  обіцяй...

Пам"ятаєш  теплі  ночі  
І  сердець  гарячих  стук?
Твої  губи,твої  очі
Вже  завдали  стільки  мук!!...

Пам"ятаєш,як  казав  ти,
Що  твоя  я,знай  твоя?
Що  всіх  слухати  не  варто?
Що  "Люблю  тебе  лиш  я.."??

Як  обличчям  до  обличчя,
Як  волосся  цілував...
Як  настала  раптом  тиша,
Як  тоді  ти  промовчав...

...знов  вдихаю  ніжний  спомин
перших  зустрічей  і  днів.
Може.Все  ще  бути  може.
Лиш  би  ти  того  хотів.............

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204986
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 09.08.2010


Мизантроп

Поговорим… (Помолчим)

Поговори  со  мною  на  английском,  please
Я  так  хочу  услышать,  но  не  понимать
Я  достал  со  шкафа  старенький  сервиз
Ведь  кофе  на  плите  стал  остывать

Кури  на  кухне,  форточку  открою
Ах,  забыл:  печенье  вот,  ещё  конфеты
Одиночество  своё  разбавлю  я  тобою
Ну,  вот  опять  твои:  пока,  приветы

Лучше  помолчи,  устал  от  русских  слов
Которые  все  сводятся  лишь  к  боли
Я  слушать  тишину  уже  давно  готов
В  которой  люди  не  играют  роли

Просто  хочется  смотреть  и  улыбаться
Думать  лишь  о  том,  что  мы  друзья
В  зрачках  друг  друга  отражаться
Ну  разве  это  плохо?  Разве  так  нельзя?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175778
дата надходження 06.03.2010
дата закладки 08.03.2010


Мизантроп

Тем, кто…

Я  слишком  быстро  привыкаю  к  людям
Это  их  пугает  и  они  стремительно  бегут
При  этом  говоря:  друзьями  мы  побудем!
Ну  хорошо,  побудьте  вы  со  мною  тут!

Ну  а  потом:  прости,  мне  надо  ехать!
Ты  хороший,  но  вдали,  по  телефону!
У  меня  же  приступ  истерического  смеха
Стал  звучать  как  маршик  похоронный

Что  случилось?  Ведь  вчера  казался  близким!
А  сегодня  лишь  рукой  помашете,  пока
Как  будто  я  лишь  попадаю  в  списки
Тех,  кто  так  хорош,  но  сдалека

Наверно  так  и  есть,  ну  что  же:  до  свидания
Пойду  я  дальше  плавать  среди  серых  тел
Мне  лишь  хотелось  чуточку  тепла,  внимания
Мне  жаль,  что  ваше  время  я  забрать  посмел:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174816
дата надходження 01.03.2010
дата закладки 03.03.2010


В.А.М.

Я в глазах твоих… +п

Была  зима,  декабрь,  приближались  новогодние  праздники,  а  мне  было  грустно,  печально,  тоскливо.  И  когда  стало  совсем  уже  плохо,  пришли  такие  строчки  (наверное  это  такая  терапия  мне  назначена  -  лечение  словами  :))
Ничей  образ  перед  глазами  не  маячил,  поэтому,  можно  сказать,  что  и  это  стихотворение  было  написано  никому  конкретно...  

А  вот,  разве  этой  девушке  оно  не  к  лицу?  :)))
Пусть  оно  будет  её  личным  стихотворением.
Натали,  ты  согласна?  :)))


[i]Посмотри,  какой  весёлый  снег
Ветви  елей  нежно  обнимает!
Даже  время,  придержав  свой  бег,
Миг  разлуки  нашей  отдаляет.
Сколько  мы  стоим  вот  так,  обнявшись?
Замело  следов  наших  дорогу.
Я  в  глазах  твоих,  свет  звёзд  в  себя  вобравших,
Рад  не  видеть  в  этот  час  тревогу...[/i]




Золотой_рассвет  перевела  на  украинский  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176859

фотография  опубликована  с  разрешения
её    http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8451

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140453
дата надходження 07.08.2009
дата закладки 02.02.2010


Lenchikk_n

минус двадцать…

Холодно.  Минус  двадцать.  Хочется  где-то  спрятаться  и  пересидеть  морозы.  Чтоб  потом  весенние  грозы  дали  силы  воды  напиться.  И  взлететь  в  небеса,  как  птица.

Между  мелких  кристаллов-льдинок,  капель  зимних  замерзших  дивно,  что-то  слышно…
Ты  видишь?  Знаешь?  –  ты  не  скажешь,  но  понимаешь.  Шаг  за  шагом  по  нанометрам,  миллиметр  за  миллиметром  пробивалась  любовь  сквозь  зиму:  жду  весну,  скоро  будет  –  стимул.  Стимул  жить,  стимул  ждать  и  верить.  Не  спешить,  холодам  отмерить  ровно  столько  секунд  на  время,  чтобы  с  теплым  дыханием  первым  они  знали:  прошла  пора,  что  не  за  горами  снова  зима,  а  сейчас  их  время  вышло  –  весна!

А  пока…  холодно…  за  окном  зима…  на  душе  зима.  Да  что  я  пишу,  ты  ведь  знаешь  сама.  В  белых  шапках  стоят  дома.  По  дорогам  спешат  авто.  Кто  в  автобус,  а  кто  в  метро.  В  шарф  закутавшись  теплый,  в  шапку,  в  теплых  куртках,  пальто,  перчатках,  как  в  броне…  как  в  броне  от  мира  –  заморозила,  усыпила  в  этом  году  зима  улыбку.  Ветер,  и  сквозь  пальто  так  зыбко.  У  кого-то  на  душе  пусто,  кто-то  думал,  что  было  грустно,  а  услышал  твой  голос  где-то  и,  как  будто,  вернулось  лето,  ненадолго  и  только  в  сердце.  Чуть  оттаяло.
Словно  в  детстве  кто-то  с  горки  летит  на  санках,  кто-то  взрослый.  Ты  скажешь,  странно?  Мы  ведь  тоже  немного  дети.  Всё  проходит.  Но  где-то  встретив  перекресток  миров-вселенных,  там,  где  множество  переменных  совпадают  в  какой-то  точке  –  снова  детство.  И  память  точно  воспроизводит  в  цветах  мгновения  беззаботного  неумения  контролировать  чувство  страха  –  разогнаться  со  всего  маху…  Вниз  летишь,  отражаясь  эхом.  Детвора,  заливаясь  смехом,  сверху  смотрит  и  произносит  мысль  о  том,  что  тут  происходит:  вот,  когда  подрастет  немного,  будет  тётей  иль  дядей  строгим,  будет  важно  ходить  с  портфелем  и  смотреть  вечерами  телек.  Как  серьёзный  такой  и  важный,  и  не  стыдно  ему,  не  страшно  с  малышами  кататься  с  горки  -  подрастёт  и  туда  же,  с  толком,  с  целью  снова  вернуться  в  сказку  скажет  всем,  что  вот  это  -  праздник.  А  потом…  снова  станет  взрослым,  будет  молча  терпеть  морозы,  ждать  весну  под  настольной  лампой  в  теплом  офисе  с  кучей  планов.

Зимний  вечер  январский,  белый.  Кто-то  в  двери  стучит  несмело:

-  Я  тебя  подожду  на  крыше.  Полетаем.

И  еле  слышно  на  снегу  заскрипят  подошвы.

-  Улыбнись.  Ведь  совсем  несложно  поделиться  душой  и  сердцем.  Мир  согреть  и  самой  согреться.

Холодно.  Минус  двадцать.
Верить.  Любить.  Дождаться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168166
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 25.01.2010


Інна Іріс

Із золота троянди…

Із  золота  троянди,  холодного  металу,
Нічого  не  змінилось,  жива  в  очах  блакить.
Розлука  за  плечима,  і  ми  знов  на  вокзалі
Шукаємо  вагони,  купе,  де  щастя  спить.

Бо  ми  як  самобутність!  2-соте  чудо  світу!
Немов  врочисте  свято,  феєрія,  сонет!
Я  не  прошу  у  Бога  зробить  зимовим  літо!
Я  лиш  молю  ще  раз  зробити  твій  портрет...

Нічого    не  змінилось,  жива  в  очах  блакить!
Колючі,  злі  троянди,-  для  мене  твій  букет.
Хотіла  б  тишини!  З  перону  хтось  кричить:
"Пора  тобі  по  щастя,  а  я  -  це  твій  білет!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162750
дата надходження 24.12.2009
дата закладки 24.12.2009


В.А.М.

Я не хочу Вас… +п +п +м +:-)

Когда  эти  строчки  пришли  мне  в  голову,  ничей  образ  не  маячил  перед  глазами.  Они  писались  никому  или  кому-то,  в  будущем.  
И  вот  много  лет  спустя  мне  встретилась  девушка,  к  которой  удивительно  подошли  эти  слова.  Только  я  её  увидел  и  сразу  понял  -  это  было  написано  ей.  И  ничего,  что  на  момент  написания  стиха,  ей  было  ещё  только  годика  три-четыре.  :)  Кажется  мне,  что  именно  её  такую,  сегодняшнюю  взрослую  уже,  увидел  я  тогда  в  своём  воображении.
Зовут  ненаглядную  -  Мари.  Встретить  Маричку  можно  в  городе,  где  каким-то  немыслимым  образом  собралась  вся  женская  краса  славянского  мира  -  встретить  её  можно  во  Львове.  


[i]Я  не  хочу  Вас  потерять
И  пусть  я  Вас  еще  не  знаю
Но  если  только  повстречаю
То  не  смогу  Вас  не  узнать
Я  не  хочу  Вас  потерять
Безумно  полюбив  однажды
И  что  для  Вас  это  не  важно
Из  равнодушных  глаз  понять
Я  не  хочу  Вас  потерять
Лишь  потому  что  встречу  поздно
Мне  будет  просто  невозможно
Жить  
                 если    Вас  вдруг  потерять[/i]




Anna  †  Demonia  перевела  на  польский  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796

Anven  перевёл  на  украинский  язык  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512

Виктор  Ох  смастерил  музыку  на  этот  стих  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848

пародия  на  стихотворение  автора  boroda171  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895

фотография  опубликована  с  разрешения
её    http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 03.12.2009