Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?
Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.
Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 11.11.2017
Поетичний дует Сергій Завалко - Уляна Чернієнко
[i][color="#630b0b"]Я тебе написав перед сном,
А у сні ти явилась ще краща.
Я про тебе писатиму знов,
Але буде уже мені важче.
Ти - реальна! Я ж бачив тебе,
Так, як зараз дивлюся на зорі.
Неприступна, як Альпи й Тібет,
І бурхлива, як хвилі у морі.[/color]
[color="#a10d0d"]Ожива таємничий узвіз:
Творять диво столичні рембрандти.
Ти в очах мені сяйво приніс...
Я обрала тебе - змалювати.
На мольберті ховається світ,
Воскресає німе полотнище.
Незнайомий поете, привіт!
Це твій погляд печаль мою знищив.[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685501
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 11.11.2017
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.
Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.
Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!
У тенета привів заворожливий поклик мольфара.
Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!
Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.
Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...
Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?
Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!
Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?
По краплині любов не висотуй із мене, не пий...
Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...
Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.
25.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 19.09.2017
[i]Сповиває міцно сіра туга
пеленою марева. Мовчи.
Я в твоєму серці перша? друга?
Скільки місця виділив? Гірчить.
Що за сфантазовані гареми?
Болем інкрустована любов...
А казав: "Ми разом". Разом? Де ми?
Ох... з яких ілюзій ти зійшов?!
Скільки у мені горіло світла!
Скільки у мені палало свіч!
Серпень сіє сумніви... Гонитва -
день у ніч спливає... день у ніч.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684850
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 19.09.2017
Переписує заново дні мої доля на плівку...
Осінь любить зажуру, плекає свою протеже.
Так буває, що серце знаходить милішу домівку,
І не віриться в щастя. Він поруч? Зі мною? Невже?
Та немає у нім ореолу божественних таїн,
Він із роду людського - не з царства священних тріад.
Відволік мої біди - втекла від життєвих окраїн.
Просто мій. Просто рідний. Його дарував листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703704
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 18.09.2017
Не чуєш - мовчу, бо сни мені сняться чужі
і ними хворію, і ними себе відрікаюсь.
Така в мені темінь, в розрадників світла прошу,
не видно, куди примостилась. А хтось в мені каже,
вертай на півострів, там більше холодних портів,
твої відголоски відчалюють на пароплавах.
І бачу, відбитки долоні в своїй голові,
відмолюють сни замість когось гріхи. Бачу радість.
Вітри розганяють сутулих німих циркачів,
за північ їм сниться дівча з перев'язаним оком,
вона не всміхається. Бачу її білу тінь.
і всіх клоунес розвіває у небі вологість.
І сплю замість тих, кому не потрібні страхи,
кричу замість інших. З тими, що вміють, сміюся.
Вертають в порти пароплави. А там - як чужі,
мої голоси відмолюють гріх самогубства*.
*Самогубство - як свідома втрата власних відчуттів і думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532001
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 23.11.2014
Ніжний ранок зійшов на зарошені квіти.
Ти із ліжка встаєш, та не дивишся вниз.
Підійдеш до вікна, й на асфальті помітиш
Чиїсь надпис за ніч: «Я сумую, вернись!»
І все щастя землі за єдину хвилину
Добрим гостем душі всю тебе обів’є.
Ти опустишся в двір, і допишеш новину:
«Я не знаю тебе! Напиши хто ти є!»
Тріпотіння чекання уріжеться болем,
Тільки швидко біжать літні сонячні дні.
Вже наступного ранку відмова готова…
«Хто це тут відписав? Це послання мені!»
І хоч скільки ще ранків буде в цьому домі,
Більш ніхто не напише на холодній землі…
15.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485871
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 14.11.2014
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Приснилась, Ти мені, красунечка рум"яна,
в м"якому кріслі, звабна - ноги врізнобіч.
шкода лише, була аж надто вбрана,
хоча, надії все ж вселяла панна Ніч.
а плоть Твоя у цельсіях зростала,
і погляд звично, вміло вабив, чаклував,
в очах іскрилася волога зала.
аж тут, з якоїсь кари, ранок враз настав.
03.04. Моршин. про пані із двнього міста П.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416123
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 12.07.2014
***
Паралельні реальності, виміри інші,
Хоч тілесна присутність отут,
А думки все шукають належну їм нішу,
Відпочинуть і вкотре у путь.
Геометрія інша реалій і прагнень,
Не з’єднати краї у квадрат,
Ось і обрис фігури у хмарі туманній,
Та розсіявся він у стократ.
Ось розділення світу, думок і реалій
На дві пари чи більше частин.
І летять врізнобіч разом з вітром у ралі,
Аж зустрінуть повітряний млин.
Лиш не вийде тут хліба, і булки, і здоби
Із муки і полови ідей –
Слабкі жорна, позбавлені вроди,
Не в ті двері мірошник іде…
03.04. поїзд: Тернопіль – Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510767
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 12.07.2014
Чомусь весною пахло вранці.
А де ж жаданний білий сніг?
Повільно капа, як крізь пальці,
Маленький дощик з мокрих стріх.
Бузок ожив - зелене листя.
Трава забула, що зима.
Зеленим килимом росистим
Вже сонну землю обійма.
Я чую запахи фіалки.
Мрійливий вітер з лісу ніс.
Цікаво, як живуть русалки,
І що вплетуть тепер до кіс?
А, може, це весна наснилась?
І ти виною є тому,
Що у природі все змінилось.
Тобі завдячую цьому.
От і весна прийшла раніше.
Десь заблудилася зима.
Ти - моє диво найдивніше,
Що світ мій крильми обійма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470425
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 05.01.2014
Коли спомини пахнуть вишнями,
підвіконня колише сапфір,
тоді зорі стають світлішими
і небаченими до сих пір.
І насподі душі розквітнено -
білий ангел дитинно спить.
Де дахівки високо, вітряно -
надто крихітним бачиться світ.
Обійняти його і диханням
зігрівати в морозні дні
і хоча допоможу крихтами
та тепліше від цього мені.
Єремія тоді заплакав би,
коли пустка торкнулася б стін,
і ніякі видці-оракули
не замінять очей глибочінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470127
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 05.01.2014
Дві частини душі у мені назавжди заблукали,
Мов покинуті в морі і розбиті об берег човни.
Я покличу обох, філіжаночку випити кави,
Щоб в гірчинці її на мить розчинились вони.
Я покличу обох, щоб сидіти й спокійно чекати.
А вони хай ідуть, якщо ні, то - пишуть листи.
Та не треба мабуть надію даремно плекати
Бо було що було, є ж лиш спогад й іржаві хрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421712
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 15.05.2013
Над відблиском хмар
Нахиляється літо.
Де ти, проміжок щастя,
На ймення весна?
Битим склом
Стоптані дороги,
Шляхи вкриті
Відгуками минулої зими.
Над відблиском хмар
Нахиляється літо.
А я схиляюсь
До віддзеркалення літніх
Калюж босоніж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424166
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Зливаються думки в грааль безумства.
Десь виють янголи. Згрібають всі гріхи
В свої кишені, ніби Бог забувся
Зрідка руками шастати й по них.
Збираються пророки та святоші,
Прокляте людство ділять на шматки.
За це, по смерті, люди їхні мощі
Вкладуть в гроби вогнетривкі.
Сиджу, караюсь,- світом всім проклятий.
І п'ю думки з граалю всіх безумств.
У когось перший я, у когось п'ятий.
Та лиш Богині смерті віддаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381800
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2012
Якщо я тебе не знайду в цім шаленому світі,
Не зможу ось так навіть поглядом стріти між всіх.
То хай мені Бог не дозволить одній зачерствіти,
І з відчаю хай не дозволить поринути в гріх.
Напевно, ніхто без любові не зміг обійтися, -
Хоч, може, не раз говорив, що свобода – то рай…
Як нашим шляхам не судилось і миттю зійтися,
То ти, не мене, але все таки сильно кохай.
…Птахи махом крил досягають вершин піднебесся:
І навіть вони у самотності падають вниз.
Якщо нам з тобою зустрітися так й не прийдеться,
То я відживу у солоному морі від сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375839
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2012
Як важко в осінню пору
Сміятися і співати…
В цей час печалі й покори
Дерева ідуть на страту.
Хмари, мов вовча зграя,
А мокрий вітер зі злістю
З дерев, наче кат, стинає
Понурені голови листя…
Спокій втікає від мене.
За що і з чиєї вини
Недавнє життя зелене
В асфальти втоптуєм ми?..
Як бути з цією бідою
І що тут робити треба?
… Мабуть, із новою весною
Все ж рватись до сонця і неба!
Не можу в осінню пору
Сміятися і співати…
В цей час печалі й покори
Дерева ідуть вмирати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350067
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 26.10.2012
***
Фарби не вистачає
Намалювати зиму,
Намалювати відчай:
Разом щоб охололи
Небо, земля і люди.
Я повертався тричі,
Я й учетверте йтиму
У нескінченнім болі,
Щоб із тобою бути.
Фарби не вистачає
Намалювати біле,
Чисте та непомірне,
Звідси – і до нестями.
Морок зимових храмів
Сніг покриває вміло.
Під почуттів шарами
Фарби не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221181
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 20.10.2012
***
я обещал отвезти тебя в лес и оставить в нем...
это не наглость моя, это предупреждение!
знай, иногда я бываю таким-вот мечтательным,
хочешь устрою день смерти и День рождения?
будешь в слезах умолять и проситься в обратную,
и обещать сгоряча: "Что прикажете - сделаю!"
все же бываешь порою ты разнообразная,
разнообразье твое - мне трагедия целая!
вот отвезу тебя в лес, как сказал, и оставлю там...
сделаешь, нет... обещания тоже считаю я!
сколько еще вот таких обещаний осталось нам?
сколько умрешь и воскреснешь... останется тайною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254682
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 20.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2012
Хтось ходив по Хрещатику
А комусь сниться Червона площа
Бродвей пройшов від початку
Поля Єлисейські з,їздив хтось ще
Я ж зійду з Театральної
Піду на Велику Бердичівську
Найрідніші місця мені
Тут кожне подвір'я і кожен кут
ПРИСПІВ:
Це моє місто, я тут як вдома
Це мій Житомир, це наш Житомир
Ти приїзди й переконайся в тому
Найкраще місто це Житомир
Не треба їхньої Америки
Париж з Пекіном нам не треба
Бо є в нас Тетерева береги
Бо є Полісся синє небо
Хтось Сан Ремо обожнює
А я йду пішки по Корбутівці
Від дівчат, що на Крошні є
І місяць свідок моїй мандрівці
Скільки раз навмання блукав
І Польовою, і по Смолянці
Яка гарна Мальованка
Де вуста я цілував землячці
ПРИСПІВ:
Це моє місто, я тут як вдома
Це мій Житомир, це наш Житомир
Ти приїзди й переконайся в тому
Найкраще місто це Житомир
Не треба їхньої Америки
Париж з Пекіном нам не треба
Бо є в нас Тетерева береги
Бо є Полісся синє небо
Хтось поїде у Шарм-аль-Шейх
А я туди не куплю квиточка
Є у мене квиточок вже
На тролейбусі аж до Чулочки
І піду собі вниз з моста
І на красу не надивлюсь ніяк
Навкруги все знайомо так
Ех зустрічай мене Богунія
ПРИСПІВ:
Це моє місто, я тут як вдома
Це мій Житомир, це наш Житомир
Ти приїзди й переконайся в тому
Найкраще місто це Житомир
Не треба їхньої Америки
Париж з Пекіном нам не треба
Бо є в нас Тетерева береги
Бо є Полісся синє небо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236548
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 13.08.2012
А кто сказал, что мир несовершенный?
Несовершенно наше знание о нём,
И всё, что мы откроем во Вселенной,
Очищено любовью и огнём.
А кто сказал, что нет любви на свете?
Тот, кто не знает ничего о ней!
И если мы становимся как дети -
Живём любовью до скончанья дней…
Пчела не покидает лоно рая,
В ком нет любви, тот кружит возле сот,
Не будем трутнем, в похоти сгорая, -
Он не даёт, а поедает мёд.
Избавлен от блуждающей стрелы
Тот, кто в любви избрал удел пчелы…
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351365
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 28.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2012
Знов дощем напоєний мій сад,
Тануть в росах срібні павутинки.
Ах, який бордовий вишнепад!..
З гілочок злітають намистинки,
Мов рубіни, котяться між трав,
Блискотять у променях грайливо!
Тільки б хтось чужий не позбирав
Це бордово-мерехтливе диво!..
Притулю розірвані разки
До грудей, мов літечка дарунок.
Присмак вишні, солодко-терпкий,
Ніби твій, на згадку, поцілунок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345014
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Не докоряй коханню
за образу,
За остаточність почуттів,
За чорне й біле-
все одразу
І голос пісні у митців.
Мине останній день хвилини,
Мине усе, але одне
Залишиться крізь час неспинний:
Кохання радісне й сумне.
Воно залишить
білий попіл
На чорнім острові життя,
Яскравий, світлий,
милий обрій,
Як сила твого почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154101
дата надходження 07.11.2009
дата закладки 11.06.2012
Рожевий ранок тихо плаче листям,
Вкриває килим зрошену траву,
Такий пухкий, гладенький, золотистий.
І я стежками золота іду.
Чарує ліс, веселкою повитий.
Шипшина вже намисто розправля.
Пашить собі багрянцем соковитим
І душу в час осінній звеселя.
Руками зачіпає моє плаття
І в очі так несміло загляда.
А вітерець жартує із багаттям,
І сум осінній швидко покида.
Галявину обсипало проміння,
Це день новий крокує навпростець...
Та раптом чую тихе шарудіння:
Це клен скидає жовтий жупанець...
Та смуток навіває те гніздечко,
Покинуте птахами до весни...
Та годі вже... Не плач, моє сердечко!
Повернуться додому ще вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285773
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 02.05.2012
"Если хочешь быть счастливым, будь им!"
(К. Прутков).
Весна пьянА от запахов сирени.
Как душу мне тревожит аромат!
Его вдохнув, поддамся сладкой лени
И разрешу ладони целовать.
Пьянит сирень, лишая размышлений.
Твой нежный взгляд хочу я ощущать.
Опять в плену я сказочных мгновений.
Таких, мне кажется, вовеки не сыскать.
Колышатся от ветра чудо-кисти.
Пять лепестков не стоит мне искать.
На свете есть немало точных истин:
Кто хочет быть счастливым, может стать.
Да, счастье, как цветов весны цветенье.
Под солнцем разольётся красота.
И никогда не будет в нем сомненья,
В чьём сердце поселИтся доброта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Впіймай мене - я ж падаю донизу,
Злови мене ,підстав своє плече
Поруш глибоку і печальну тишу
Нехай вона кудись у сон втече.
Впіймай мене і притули до себе
Не відпускай із помахом руки,
Я все одно залишусь біля Тебе
Торкнусь рукою теплої щоки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316020
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 21.04.2012
Навчи мене молитися до неба
Любити світу зовнішню красу,
А я навчусь прощати - коли треба
Безмежну радість тихо донесу.
Навчи мене сміятися так щиро
Нехай замре у мить земля ясна,
Я наші душі по-квітчаю миром
Аби у серці проросла весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331748
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Що ж ти душу мою знов вбиваєш?
Вже забуте усе. Та дарма.
То з’являєшся ти, то зникаєш:
І я є, то мене знов нема.
Божеволію тишу ночами,
Сни лякаючи горем своїм.
Ні кохання, ні дружби між нами,
Так іди. Ти ж бо хочеш її.
Вже не в силах чекати хотіти.
І не вистачить навіть життя,
Щоб за щастя секунду сплатити
Своїм грішним, брудним каяттям.
Зачини за собою всі двері.
Ні, не слухай про що говорю.
Серед стін в дорогім інтер’єрі
Зникне слово останнє: "Люблю...."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327654
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Ну, і пощо вона тобі здалася-
Зухвала жінка з блиском ув очах?
До неї йдеш, мов грішник до причастя,
Вертаєшся, мов до гніздечка птах...
Ну, а вона-вона собі, як жінка:
Не ідеал твоїх високих мрій,
Шовкова синь квітучого барвінку
Стікає в душу з-під хвилястих вій.
Нехай з таких не пишуться полотна,
Та все ж тебе торкнулася вона...
Яка весна-пянка і безтурботна,
Яка чужа оспівана весна!..
Аж знемагаю, зціплюючи зуби,
Які там мрії, злети чи розмай?
О, не питай!О, не питай же, любий...
Нічого, чуєш, більше не питай!..
Сама ж бо винна, що любов плекала,
Немов реп'ях вчепившись за рукав!..
А ти ілюзій розтрощив дзеркала
І в сад чужий стежину протоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327592
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2012
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 13.03.2012
Пожди ще трішки і розтане сніг,
В душі раптово вщухне завірюха,
Не раз ще зливи прийдуть на поріг,
А ти всміхайся, чуєш, ти не слухай!
І відчини віконечко душі
Ясному сонцю, проліскам і травам,
На світанково-вранішній межі
Яріє світла сяюча заграва!
І накупавшись в променях ясних,
Розпушать хутро котики вербові...
Плекай у серці проблиски весни
Вирощуй квітку світлої любові...
І відганяй надією щодня
Гірку печаль, зневіру і розлуку,
І хтось назустріч(може навіть я)
Тобі простягне теплу свою руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 13.03.2012
.
Письма... Она их писала без счастья...
Капали слезы с ресниц...
(А.Блок)
"Всі тво́ї розгубив всі листи
Та не знаю, як сталося все це...
Не зберіг, але прошу, щоб ти
Не лишила це смутком у серці.
Та нічого там в них не було
Особливого... Стільки тривоги?
Я того не хотів... Як на зло...
Засмутився я сам до знемоги".
У мовчання занурився день,
Видаватись не сміла сумною.
Не було там нічого... Лишень...
Все життя, що написане мною.
19.01.2012р. 19:40
Для ілюстрації використана картина
англійського художника Джорджа Гудвина Килберна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308222
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 13.03.2012
Відео ролик на цей вірш можна подивитися тут:
http://www.youtube.com/watch?v=bucQ7Atk82o&feature=youtu.be
Автор : Таира
Дощ цілував у сквері всі дерева
Та ще й до мене ліз під парасолю.
Нахабно чмокнув у загривок лева,
Котрий фонтани прикрашав собою.
Я від дощу сховалася в кімнаті.
Він гримав гучно у вікно і двері.
На ранок хмари розійшлись кудлаті,
Калюжі заблищали в мокрім сквері.
Хоч вітер бавиться з листочками для втіхи,
Виходжу з дому, вдягнена тепліше.
Зненацька крапелька зірвалася зі стріхи -
Мені свій поцілунок дощ залишив.
18.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281727
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 13.03.2012
Знову сніг завітав на дахи,
Загорнувши дерева в хустини,
Білим пасмом накривши шляхи,
Незбагненні малює картини.
Розкидає зі скринь чудеса,
Сипле біло-холодної манни.
Веретеном пряде в небесах
Волохатий сувій домотканий.
Сніг січневі вертає борги,
Та тепер, навесні, він не радує...
За вікном, у душі - навкруги
Сніг все падає, падає, падає...
12.03.2012р. 7:30
Для ілюстрації використано картину
Ігоря Радіонова "Мартовский снег"
http://www.artrussia.ru/russian/artists/
postcard.php?pic_id=8091&foa=
f&rarity=&salon=1
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321263
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Ще не цвітуть розпатлані тюльпани
І тихий двір не тоне в споришах...
Та вже потроху, мов крижинка, тане
Моя крихка ображена душа.
Ще так боюсь до себе підпустити
Твоїх долонь шовкову пелену.
Та світлим ранком, чистим, не надпитим,
Любов торкає спокою струну.
Хіба ж уникнеш ніжного полону,
Не вип'єш чашу повну цю до дна?
Яка ж душа вразлива й безборонна,
Коли гряде тюльпанова весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321145
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Куди ця дорога? – питає сліпий
Й до неба підводить погашені очі.
А в небі холоднім лиш місяць німий
І тиша,
закутана в темряву ночі.
Куди ця дорога? – слова намочились в росі,
Куди ця дорога? – і сіється зоряний бісер.
Дерева стоять глухі і сумні,
На їхнім гілляччі
повісився вітер.
Понуро мовчали небесні світи,
Для когось нові визначалися строки, –
І знав лише Бог, що лишилось пройти
Сліпому
до прірви
останніх
два кроки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290853
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Поховане місто
в бетоні і склі,
Ні кольорів,
ні відтінків...
Вулиці вмерли.
Мовчать ліхтарі
І обеліски поснулих будинків.
Сліди від дощу
на полотнах вітрин,
Наче подряпини
на кіноплівці...
Рівні шеренги
секунд і хвилин
Кроки карбують по мокрій бруківці.
Солодких не можу позбувся
чар,
І п’ю свої сни, наче воду,
досхочу,
Та скрапує ранок
з порізаних хмар
В мої
ще заплющені
очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288724
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 05.11.2011
Важко стояти, ще важче не впасти,
Важко зламати піснею грати,
Важко на музику душу покласти,
А ще важче її проспівати.
Не хочу, щоб здіймались вгору руки,
Не хочу, щоб мені кричали: «Браво»!
Від зустрічі йдемо ми до розлуки,
І кожен на помилку має право.
Моя любов, моя печаль і втіха.
Із піснею мене вітри вінчали!
Я хочу, щоб у залі було тихо,
Лиш голос мій і музика звучали.
Змивають сніг весняні теплі грози,
Я вірю в пісню, а іще – в удачу,
Якщо у когось в залі світять сльози,
То знайте, що і я на сцені плачу.
Минають дні, летять роки навстрічні,
Даремно їм кричати: «Зачекайте!»
Іду у пісню, наче йду у вічність,
Іду до вас, і ви мене стрічайте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287820
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 05.11.2011
Нехай весь світ – це лиш безглуздий бій…
Вінки лаврові і чини високі
Хай роздає нікчемності самій –
Йому вітати звично лжепророків!
Хай буде так, як вирішив сенат
Свавільної і дикої природи,
Де друг – не друг, і брат – уже не брат,
Лиш змови мас одні страждання родять…
Хай буде так, як цього хоче світ.
Хай селять кривду в золоті покої,
І обривають голубам політ,
Що мир несли в краї кривавих воєн.
Бо, мабуть, марно, стільки бід було -
Не ціниться ні спокій, ні свобода,
І бенкетує безтурботно зло,
А правда гола попідтинню бродить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281738
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 23.10.2011
Приїдь, мій синочку, сусіди хворіють,
Я тиждень у хаті знаходжусь сама.
І квіти померзли, перина не гріє,
Поліночка дров вже у хаті нема.
Я знаю, тобі тепер вже не до мене,
Та в мене в житті ти зостався один.
Колись ти мене називав - моя нене,
Моя був надія і люблячий син.
Я пенсію, сину, для тебе складаю,
Поститися мушу - достатків нема...
Я скоро помру… То приїдь, я благаю,
Бо я в цілім світі лишилась одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286586
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 23.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
Не докоряй моїй бездумній вірі,
Що все у нас закінчиться й мине.
Сьогодні вечір грає на клавірі
Щось дуже гарне, хоч таке сумне…
В моє волосся вплутується осінь:
Пробач, що я здавалась саме ТА.
Мені отруту в келиху приносить
Заплакана і вірна самота.
А в тебе розквітатимуть жоржини, -
Та віра як гранітний обеліск.
І вечір зазвучить на клавесині
Так легко, хоч в душі роздався тріск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285473
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 22.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
Її краса божественним іскриться,
Їй заздрить навіть срібний зорепад,
Її життя в бурхливості десь мчиться,
А рими цілять в душу наугад.
Ці очі... Ці такі шалені очі,
Волосся величаво вітер розвіва,
Слова твої здивовано-пророчі
Ховають музику таємних хвилювань.
Така чудова, ніжна, наче квітка,
Краса відверта, навіть неземна,
А голос піднебесні сили кличе -
Такий щасливий, що тебе пізнав!..
13.08.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274939
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 22.10.2011
Коли печаль нефритових очей,
Мов океан в мою стікає душу,
Перебираю пригорщі ночей
І сторінками дні твої ворушу...
Коли печаль крізь відстані земні
Тебе відносить на чужі орбіти,
Я розумію:істина в вині,
Проте ніяк не можу захмеліти...
І не збагну, чи в тім моя вина,
Що цілий світ перед тобою тане...
Коли печаль висушує до дна
Твоїх очей глибокі океани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287300
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Пострілом, поспіхом, вихором в груди.
Криком ,ненавистю .
Більше не буде.
Більше не буде, не знайде, забуде.
Кулю з грудей
клонуватиме. Люди.
Люди ідуть ненароком, в задумі.
Люди спішать, бо інакше не буде.
Буде інакше, допоки
у груди
вихором куля не влучить.
О, люди.
Пострілом,поспіхом, подихом п'яним
вбивця шалений, убогий, рум'яний.
Вбивця рум'яний, убогий, шалений
йде за людьми убивати проблеми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284976
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Догорає вечір у серпанку.
Обіймає землю пелена.
Опустилась темрява до ранку.
Нічка уже прядиво сплела.
Сповивала сутінки неспішно.
І закрила тінь її вікно.
Підступала тихо й обережно.
Погасила неба полотно.
Темряви володарка лукава
Очі пустотливі підняла,
Таємницю в себе увібрала,
І бровою хитро повела.
Ухопила місяця за роги,
Що розвіяв морок уночі,
Освітив промінням всі дороги...
Сяйво золоте своє ллючи.
І запахли квіти ще гостріше.
І росою вмилася трава.
І думки стають тоді чистіші,
Коли сонце промінь розлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242492
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 23.07.2011
Намріяла тебе,науявляла,
Зібрала з тихих дощових краплинок,
З туманів сивих я тебе зіткала,
Сплела з осінніх срібних павутинок.
Намріяла тебе в вечірній тиші,
Коли так сумно плачуть листопади,
Коли душа від болю ледве дише
І лиш в тобі шукаю я відраду.
Намріяла тебе самотня пташка,
Коли все йшла тернистими шляхами,
Коли душі ставало надто важко,
Я тішилася ніжними думками.
Намріяла тебе в хмільні світанки,
Такого ніжного і милого такого,
Усього вимріяла, всього до останку,
Такого рідного і тільки мого.
Намріяла,придумала для себе
І вигадку назвала я коханим,
А ти прийшов, як грім з ясного неба,
А ти прийшов... і просто став ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269353
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 23.07.2011
Загадкою сьогодні ти була,
Осяйні очі запалили крила,
Блаженство усмішки мені дала,
Огнем свого волосся спопелила.
Цей стан забуть старався я дарма,
Шукав так прихистку в чужому серці...
А ти шукала шлях в Червоноград -
Така спокуслива, така відверта.
І враз все зникло у підступності пітьми...
Ти вийшла тихо у шахтарськім місті.
Тепер я мучусь тяжко, мов в тюрмі
Та хочу вже до тебе, милої поплисти...
25-27.06.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267639
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 23.07.2011
Гульвіса-дощ. Із хмари. Без адреси.
На нитках краплі звісились живі.
У ці часи гламурного прогресу –
позаздрив я нескошеній траві.
Липневий дощ вже не знімає стресу,
сентиментальність кине якорі,
а за вікном гойдаються берези
і миють ступні в замшевій корі.
Життя зашите, наче вікна в пластик,
а час підступно викрадає…щось.
Позаздрю я ще й горобцям криластим,
бо ж лебедів у місті не знайшлось.
Мов повростАли парасолі в плечі,
калюжі гонять бульбашок юрбу.
Дощ до вподоби лиш мені й малечі:
малечі – в радість, а мені – в журбу.
Я від дощу роблюся нетверезий.
хлюпкий асфальт, мов змокла сивина
Все миють й миють ступні дві берези.
Сентиментальність…в спогади лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Ледь чутна пісня солов'я
І жалісно скрипачка грає,
Той соловей то мабуть я
Але про це ніхто не знає.
На іншому кінці моста
Мене ніхто вже не чекає,
Не мною пройдені міста,
Вже солов'єм не я співаю…
Скрипачка грає не про нас,
А я пишу про неї вірші,
Вона завжди любила джаз
Та тільки грала зовсім інше.
Ледь чутна пісня солов'я
І жалісно скрипачка грає,
Вона самотня як і я
Та з музикою все минає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212606
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 10.04.2011
Єднання - для затятих брам…
Як жестом... Симетричні зради…
По серцю - щосекундний злам…
Люблю лінійності. Заради…
Незмірність, як піднятий гріх…
Як перепрошення… Навпроти...
У попіл – ковзанками стріх...
Тепло соборності. Банкноти…
Передруковано мовчать…
Слова, загорнуті в катрени…
Одноосібність. Млява стать...
Вокзальні двері. Замість мене…
У стовпчиках струнких облич…
Люблю - відштовхую хореї…
Надмірність… В квітні кличу ніч…
А в лютому – живу без неї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169369
дата надходження 01.02.2010
дата закладки 10.04.2011
Механічно стираються рядки
вчорашніх зізнань.
Запозичення слів вже не личать
закоханим хлопцям.
Що у відповідь? Знову почулося
слово "прощай"?
Не почулось. Переїлись насичених
пафосом порцій.
Закодовані рухи, приховані
риси облич.
Як побачити в них те єдине,
бездонне кохання?
Плагіат не потрібний. І ти це,
коханий, облиш.
Я дізнаюсь про все, пригорнувшись
до твого мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240122
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 22.03.2011
Нам треба навчитися дихати небом,
і бачити смак потьмянілих квіток.
Нам треба любити посохлі дерева,
купатись у річці, де тільки пісок.
Нам треба долати маленькі говерли,
щоб згодом дістатись великих вершин.
Нам треба співати сумне і веселе,
щоб кожен дізнався, що він не один.
Нам треба сплітати значне і не дуже,
зшивати докупи занедбані дні.
Побачити в дзеркалі тих небайдужих,
хто попіл дістане в гарячім вогні.
Нам треба навчитись перечити долі,
вміщати у світ кольорову весну.
Нам треба уміти сказати "доволі",
піддатись наївному віщому сну.
І кожен собі у душі заперечить,
відкриє кордони чужим почуттям.
Віднайде валізи, збере свої речі,
босоніж піде лабіринтним життям.
Та треба впіймати такого за руку,
вернути обличчям до власних ідей.
Нам треба ходити своїм же маршрутом
і бути феноменом поміж людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225562
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 19.03.2011