Я вільна.
Хоч погано без тебе.
У тебе гарні очі.
Вони наче шматочки неба.
Знаєш, ти не такий
Як всі ті з ким рахувала години.
Тебе не любила.
Ти просто хвилина.
Ти мить, що застрягла в душі.
Вибач, тебе не любила.
Захопилась. Не більше.
Ти дивовижний.
Твоє життя далеке від мого. Мені не дійти.
Не добігти. Не доповзти.
Вибач мене. Я дурна.
Нажаль маю поганий характер.
Кажуть, що починаєш цінувати, коли втратиш.
Втратила…
Втратила не отримавши.
Я занадто слабка духом для тебе.
Я знаю, тут немає рими і ти розкритикуєш.
Не для критики я його написала.
Для тебе.
І тільки для тебе
Від серця.
Я написала б ще щось… Якісь гарні слова.
Але тобі не потрібно це, знаю.
Вибач, я більше нічого тобі не скажу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361217
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 14.12.2012
Сколько мы не виделись? Лет сто? А, может, двести?
И какая пропасть между нами пролегла?
В вены входит так настойчиво и резко
Леденящая тончайшая игла –
Это входит пустота и мгла.
И сквозь сон я слышу, как проходит где-то поезд,
Вряд ли он тебя ко мне везёт.
Напишу про нас такую повесть,
Что накроет, растревожит и сорвёт, –
Всё о том, как быть с тобой сладчайший мёд.
Ты мог бы отвести мои Гоморру и Содом.
Я знаю о твоём синдроме Бога.
Ты – молния моя, я – твоё эхо – гром.
Я спотыкаюсь о проклятые пороги,
Не в силах отыскать дороги.
Я выдирала сердце из своей зияющей груди
Кровавыми руками – намертво, навечно.
Чудовищ разума в сознании плодить,
И ждать спасения бессмысленно и бесконечно.
Здесь всё мертвеет скоротечно.
А за окном холодный дождь и слякоть,
И ночь, которой ни начала, ни конца.
Я обещала, что не буду больше плакать,
Не вспоминать любимого лица,
Не проклинать за эту боль Творца.
А мы не виделись лет сто. А, может, двести.
Лишь поезда по рельсам едут вдаль.
Скажи, мы никогда не будем вместе?
Жизнь – траур по себе, а по тебе – печаль.
И мы не создадим ещё одну скрижаль.
Нам не узнать, что значит Поднебесье.
И вот закончился ещё один февраль.
Наверное, мне очень жаль.
Мне, правда, очень жаль…
28.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186827
дата надходження 29.04.2010
дата закладки 29.04.2010
Порой не замечают люди,
Как плачет по ночам ОНА,
Ведь на лице всегда улыбка
И не видна предательски слеза…
Она, смеясь, идет по жизни,
А слезы только ночью льёт…
И кто-то скажет: это девичьи капризы,
А сердце вдруг нечаянно замрет…
Оно и так давно остановилось…
Все это время только импульс был…
Оно ведь для него лишь билось,
А он его безжалостно разбил…
Она ЕГО так предано любила
И образ милый в сердце берегла,
Она ведь веру до последнего хранила
В то, что его любовь еще жива…..
22.07.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146193
дата надходження 20.09.2009
дата закладки 20.09.2009
Я страшно путаюсь в себе,
В словах, мечтах я затерялась.
И лишь могу сказать тебе,
В стихах лишь истенной осталась.
Всегда во сне с тобою рядом,
Рука в руке, скрещенье взглядов.
Боюсь, признаться не хочу себе,
О том что незаменим ты мне.
Мне дорога твоя поддержка,
Страницы писем, что писал.
Мне дорого твое молчанье,
И все слова, что ты сказал.
Тебе я это не сказала,
Но ты поймешь когда прочтешь.
Все эти строчки, что писала
Тебе, мой ангел сладких грез
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146181
дата надходження 20.09.2009
дата закладки 20.09.2009
Не шукай мене у своєму серці.Мене там немає.Немає серед рядків твоєї порожнечі.Не потрібна.Тобі не потрібна.Та не скажу тобі більше ніколи:"Стій.Мені потрібна твоя порожнеча".Не скажу.Тепер буду мовчати.
Я відпускаю тебе мовчки.Іди.Іди з мого серця.Воно тепер, як зів'яла троянда.Лиш зберу пелюстки кришталевої імли в долоні.Та збережу як пам'ять про тебе.За те, що колись був у моєму житті, за те, що значив в ньому більше за мене саму.А тепер відпускаю.
Немає більше блакитного неба серед байдужості.Немає більше спраги серед пустелі. Зронені сльози я витру зі своєї душі.І покладу їх, як червоні троянди сонця, на могилу почуттів.Не нахиляйся до них, щоб відчути.Вони мертві.Холодна осінь накрила їх вуаллю дощу, наче сльозами.І змила світлі спогади, у яких ти плеканий.
Мовчанка.Між нами мовчанка.Як довга дорога з уст безмежності.Крутими серпантином простелилась від одного серця до іншого.Не плач.Я пам'ятатиму тебе доти, доки буду жити.
З бурхливого океану своєї долі винесу той попіл хвилин, коли дотикались наші погляди.Я з пекучого вогню витягну той аркуш свого минулого, на котрому є твоя тінь.Я в нічних сутінках знайду світло.Світло заради тебе.Запалю його як відгомін розлук і болю.Щоб згадати, як ти колись навчив мене любити.Як показав дві сторони медалі.І пішов назавжди.Я поставлю три крапки.Три крапки після тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145975
дата надходження 18.09.2009
дата закладки 19.09.2009