Санчо (В Міхєєв): Вибране

Лю

Сон прошел в эту ночь стороной

Город  спит,  за  окном  тишина,  
На  часы  бросив  взгляд  устало,  
Без  пятнадцати  час,  темнота,  
А  желание  спать  пропало.

Бродят  мысли,  кругом  лабиринт,  
Все  скользят  на  краю  у  грани,  
Упираются  молча  в  тупик,
Да  и  ноги  сбивают  об  камни.

Три  семнадцать,  еще  темнота,  
Все  листается  мыслями  память,  
Шепчет  ночь,  за  окном  пустота,  
А  ошибки  безжалостно  давят.

Пляшут  мысли  своей  чередой,  
Необузданный  жизни  хаос,  
Не  находят  себе  все  покой,  
Мало  сил  до  рассвета  осталось.  

Семь  ноль-ноль,  сообщил  телефон,  
Темнота  с  тишиной  исчезли,  
Сон  прошел  в  эту  ночь  стороной,  
Сердце  в  кровь,  от  порезов  мысли.

Лю…
24.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631099
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Любов Чернуха

Нічний потяг

Перестук  незмащених  колес
Звуками  нагадує  дощі.
В  виконанні  колій  -  полонез,
Однотипні  стримані  вірші.

В  поцілунках  знітився  перон,
Обійнявши  люблячі  серця.
Романтичний,  людяний  вагон
Байками  потішить  без  кінця.

Ніч  протяжно,  тихо  гомонить,
Поріднивши  різний  контингент.
Наступає  одкровення  мить
І  єднання  душ  тонкий  момент.

Ранок  розігнавши  романтизм,
Всі  розмови  зводить  нанівець.
Переносить  із  вершин  -  униз.
Привідкривши  істину  сердець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346243
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


Андрій Бабич

Нет, не белая вьюга…

Нет,  не  белая  вьюга…  
Полная  тьма…
Мы,  не  веря  друг  в  друга,  -  
Сходим  с  ума.
Не  меня  ждёшь,  родная.
Мысли  –  о  нём.
Но,  -  люблю,  и  сгораю
Пылким  огнём.
И,  поверь,  -  завтра  утром,
Только  бы  –  встать:
Буду  вновь  я  кому-то
В  небо  кричать,
Что  люблю,  как  и  прежде,  
Что  –  без  ума!
Только,  -    есть  ли,  надежда?
Полная  тьма…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321329
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 17.03.2012


Это_я_Алечка

Время летит….

Время  летит  –  фитиль  от  свечки,
Чиркнула  спичка  и  воск  -  слеза…
Буду  старушечкой  стыть  у  печки,
Ныть  потихонечку  иногда:

Дети  приходят  к  обеду  редко,
Внуки  взрослеют  не  по  годам.
Штопать  носки  и  лепить  котлетки,  
Тихо  молиться    за  что  Бог  дал…

Сердце  взахлеб,  суставы  ломит  -
Видно  погода  сведет  с  ума  -
Значит,  дождей  ждать  с  грозой  и  громом,
Вон  уж,  туман  устелил  дома…
…………………………………..
Время  горит  –  фитиль  от  свечки,
Чиркнула  спичка  и  воск  -  слеза…
Буду  старушкою  ныть  у  печки
Ждать...  когда  кончатся  гром-гроза…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318796
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 10.03.2012


viter07

ГРОЗА

Я  подумки  -
з  тобою  у  грозі
і  зараз  ти  –  
у  лагідних  обіймах...
Громами  небо  рикає,  як  звір.
Горнись  до  мене,  -
нині  будеш  вільна...
У  мить,  коли  у  тебе  я  ввійду,  
нагряне  дощ,  
шалена  літня  злива,
що  змиє  хвилювання  і  біду!
Молюся,
аби  ти  була  щаслива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208219
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 04.03.2012


Михайло Плосковітов

Сирота

«Счастье  целого  мира  не  стоит  
слезы  на  щеке  невинного  ребенка…»
Ф.  Достоевский



Мала.  Розхристана…Лице  невмите
Шнурочок.  Хрестик.  Зболена  душа
Худющі  плечі  гріє  тóнка  свита,
Життя  ж  не  варте  й  мідного  гроша…

Вона  –  сирітка.  Не  згадає  маму,
Про  тата  надто  спогади  сумні.
Мала  не  розуміє  долі  драму:
від  раку  –  мама,  тато  –  вмер  в  тюрмі…

Сиріточка…  тамує  вивих  долі,
та  очі  щиро  сяють  на  лиці.
Йдуть  в  безвість  тротуаром  ніжки  голі,
З  півнеба  очі.  Хрестик    у  руці…

10.03.2011.

переклад  російською  Наталі  Мазур  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.04.2011


Михайло Плосковітов

Курйози долі…

Хтось  має  дім,  хтось  –  за  мільйон  картини…
Він  любить  зорі,  зорі  в  молоці
Та  чує  вслід:  -  Куди  ти  преш,  ск*тина!
І  сльози,  ніби  совість  по  щоці.

Його  весь  дім  -  стара  у  парку  лава,
А  ковдра-ніч  приходить,  як  маля,  
Коли  над  містом  постає  заграва  -
Стрічає  сонце  спіле  він  здаля.  

Він  втратив  все:  роботу,  дім,  дружину
(Вона  його  покинула  на  дні),
А  вірив  так.  Колись.  У    Батьківщину…
Щокою  сльози  -    як  по  полотні.  

Не  вбив.  Не  вкрав.  Лихі  курйози  доля
Готує  кожен  день  і  повсякчас…
Він  так  плекає  в  грудях  мрії  кволі,
щоб  вкотре  підкорити  свій  Парнас…

Безхатченко  чи  бомж  на  нього  кажуть,
Колючі  фрази  в  спину,  мов  кілки.  
Ніхто  ж  не  бачить,  як  у  душу  вражу
Весною  заплітаються  квітки…

(до  вірша  використано  рисунок  Ларського  Миколи  «Бомж»)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249800
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 16.04.2011


Михайло Плосковітов

Я п`ю твій літній терпкий мед…

Я  п`ю  твій    літній,  тéрпкий  мед
із  повних  вуст  в  крихкім  світанні
(нехай  пробачить  Архімед
закон  людський  –  сердець  стискання).

Лежиш,  зорієш  в  грань  п’янку
Блакитних  два,  ясних  озерця
Так  обережно  в  кулачку
Моє  пташине  носиш  серце.

Грайливо  мрієш  у  волошках,
спиваєш  щастя  з  небокраєм  ,
Стрічаєш  вéсну  в  синіх  площах
та  вісь  планети  обіймаєш.

Я  п`ю  ромашковий  нектар
із  повних  вуст  -  у  безголоссі  -
ключем  у  грудях  б’є  пожар  
над  нами  небо  –  у  колоссі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240201
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.03.2011


Михайло Плосковітов

Вірші на велосипеді

Напишу  тобі  вірші…  хай  гірші,
ніж  Сосюра  ,  Шекспір  ,  а  чи  Блок
Розгнуздаю  думки  свої  піші,
заримую  рядки  помилок,
нагадаю  про  сосни  та  клени,
у  незайманій  площі  століть    ,  
аби  знов  твої  очі  зелені  -
невтоленну  спрягли  мою  хіть.
Нароблю  диво  птахів  крилатих
(не  журись,  що  з  паперу  вони),
піднімаються  вгору  завзято,
щоб  наблизити  подих  весни.

Научу  за  зорею  літати  -
сядем  вранці  на  велосипед  -  ,
щоб  зі  стріхи  дідівської  хати
понесли  нас  пригоди  вперед.
Покажу,  як  летить  павутинка
й  парашутик  кульбабки  завис,
сонце  сходить  немов  мандаринка  -
спілим  соком  наповнює  вись,
як  колотить  туман  у  лиманах,
як  тече  по  вустах  сік  ожин,
як  ховається  щастя  в  карманах  -
серед  жовтих  пелюсток  жоржин.
Пригальмують  хід  хмари  горбаті,
оминаючи  нас  зусібіч,
а  димар...мов  даїшник    пузатий,
спеленає  за  пазуху  ніч…
Вип`єм  ночі  травневі  до  ранку
і  пліч-о-пліч  впадем  на  горбку,
налякавши  збентежену  Мавку
в  волошково-модельнім  вінку…

Розкажу  тобі  вірші…хай  гірше,
ніж  Тичина,  Вольтер,  а  чи  Фет,
але  ж  це…це  мої  будуть  вірші  -
тож  сідай  на  мій  велосипед!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239286
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 10.03.2011


Михайло Плосковітов

вона і… житомирський дощ

Ти  підставиш  долоні  під  дощ,
й  по  калюжах  малих  босонíж.
Теплі  плити  житомирських  площ
парасолі…машини…та  вірш.

Метушня…люди  йдуть  як  біжать,
краплі-мАчинки  сиплють  навскіс
дощ  січе  як  весни  сіножать,
ледь  твоїх  доторкаючись  кіс

Не  тремтиш  -    на  долонях  весна  -  
Він  дзвонив.  Говорив…  Не  прийшов.
(мабуть,  я  винувата  одна)…
Пальці  білі  з  калюж  ніби  шовк.

Ти  не  плачеш:  під  приводом    -  дощ,  
що  ховається  в  пазухах  хмар.
В  мокрих  плитах  житомирських  площ
ступні  босі  лишають  свій  жар…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245486
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 10.03.2011


Журавка

Ні, не вгадав. Не боляче…

Ні,  не  вгадав.  Не  боляче.
Нема  чому  більше  боліти!
Навіщо,  скажи,  безпомічно  
Тліти,  а  не  горіти?  
Біля  багаття  гріюся,  
Фарби  нові  розмішую…      
Все  рознеслось,  розвіялось...
Бачиш,  я  стала  іншою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185378
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 29.04.2010


Марічка9

Львів

Біжить  трамвай  бруківкою  старою.
Дивися,  в  небі  дощ,  мабуть,  дозрів.
Кам’яні  леви  гордою  красою
Таки  чарують  і  сторожать  Львів.

Під  парасолями  ховаються  прохожі,
В  дощі  відбилось  світло  ліхтарів,
І  їх  самотність  –  то  моя  сторожа,
І  неповторність  їх  –  то  тільки  Львів.

Стареньких  вуличок  вузенькі  лабіринти…
І  тут  історія  написана  без  слів.
Ну  ось,  -  годинник  зазвучав  і  треба  бігти,
Тож  як  завжди:  «До  зустрічі,  мій  Львів!»…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177471
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 21.03.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2010


В.А.М.

Бывает, часто, жгу костер… +п

Эти  слова  пришли  на  "переходном"  этапе  -  когда  от  любви  к  Витушеньке  я  уже  "вылечился",  а  никого  другого  ещё  не  полюбил.

Бывает  часто  жгу  костер
На  берегу  реки
Люблю  когда  за  мной  простор
Леса  поля  холмы
Когда  в  округе  ни  души
Лишь  звонкий  треск  огня
Мне  что-то  быстро  говорит
Жалея  иль  браня
И  слышен  тихий  перелив
Уставших  за  день  вод
Квакушки  вдруг  часы  забыв
Устроят  хоровод
Проснётся  филин  прошуршит
Змея  а  может  мышь
То  ветер  мимо  пролетит
Вздохнет  сухой  камыш
Вокруг  огня  черна  стена
Луны  сегодня  нет
И  звёзды  всласть  без  пастуха
Мне  дарят  долгий  свет
Устал  костер  Подкрался  сон
И  стали  сном  мечты
И  мне  приснилось  -  я  влюблён
И  мне  приснилась  ТЫ

Хельга  Ластівка  перевела    на    украинский    язык    здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173069

P.S.  Чего  оно  людям  нравится,  мне  непонятно))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145962
дата надходження 18.09.2009
дата закладки 09.12.2009


В.А.М.

На Вас так хочется…

Это  стихо  было  написано  не  конкретному  человеку,  а...  просто  так,  неясному  образу,  вдруг  почему-то  возникшему  перед  глазами.  
К  нему  подошла  такая  фотография.
Эту  девушку  зовут  Алеся.  Она  живёт  в  Киеве,  занимается  пиаром.  :)


[i]На  Вас  так  хочется  смотреть!
Смотреть,  не  насмотреться!
Сердцам,  остывшим,  подле  Вас
Обречено  согреться.
К  губам,  как,  Вашим,  не  прильнуть?
Зовущим  и  манящим.
В  глазах,  ну  как  не  утонуть?!
Забыв  о  настоящем!
Да  разве  ж  можно  Вас  забыть?!
Вы  будете  мне  сниться.
И  как  Вас  можно  не  любить?
Коль  так  легко  влюбиться![/i]


автор  Санчо  перевёл  на  украинский  язык  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179040

фотография  опубликована  с  разрешения  
её  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=3062

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144866
дата надходження 11.09.2009
дата закладки 09.12.2009


Стир

Дощ дитинства

Дощовою  водою  бавляться  діти.
Розхристані  душі  емоційних  сердець
неприховують  щирість  бажання  злетіти,
доки  час  їхні  мрії  не  звів  нанівець.

Із  завзяттям  жбурляють  у  веселку  каміння.
„Нужбо...,  зробимо  дірку?”  –  зухвалі  стрілки́.
Що  їм  д́окори,  там  якогось  сумління
за  раптово  розбиті  сусідськи  шибки́.

Безтурботність  дитяча  заслуговує  заздрощів.
Дні  пригадую,  скинувши  пам’яті  тент,
коли  дощ  спонукав  до  появи  тих  пахощів,
які  нищили  нашу  розсудливість  вщент.

Я  й  сам  у  дитинстві  бив  вікна  частенько,
шліфуючи  влучність  тернистим  шляхом.
Хоч  відразу  усі  і  тікали  швиденько  –
все  одно  опинявся  під  домашнім  замко́м.

І  були  ми  таки́...,-  невибагливі  й  чесні.
Забавлялися  всім,  що  траплялось  під  руку.
Реп’яхами  кид́ались,  як  дорікав  Рома  Лесі.
І  тепер  в  мене  це  не  викличе  т́угу.

Я  щасливий  за  те  дитинство  невмите,
За  ті  танки  із  цегли  –  піщані  бої,
За  ті  „ножики”,  м’ячики,  лоба  розбитого,
І  за  дощ,  що  тепер  нагадав  це  мені.

2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156451
дата надходження 19.11.2009
дата закладки 22.11.2009


Татьяна Маляренко-Казмирук

ПРОБАЧ, ТАТУ.

Зростала,  тату,  я  без  тебе.
Ось  так  вже  склалося  життя...
Про  це  балакати  б  не  треба.
Ти  знав,  що  я  твоє  дитя.

Хтось  мріяв  мати  подарунки,
Ялинку  ждав  під  Новий  Рік,
А  я  тримала  твої  руки,
Щоб  ти  був  поряд,  щоб  не  втік.

Сама  росла,  як  пташеня  те,
Раптово  випавше  з  гнізда.
За  все  хваталась,  щоб  піднятись,
Не  підхватила  щоб  біда.

Тобі  спасибі:  не  цурався,
Коли  потрібно  це  було,
Ти  з  неба  птахом  вмить  з'являвся
І  підставляв  своє  крило.

Тоді  не  завжди  розуміла,
Що  в  тебе  інша  вже  сім’я,
Можливо,  дуже  так  хотіла,
Щоб  в  тій  сім’ї  була  і  я...

Та  ось  в  журбі  твоя  могила...
І  щиро  тут  тебе  прошу:
«Пробач!..  Віддячити  не  встигла...
Та  в  світлій  пам’яті  ношу.»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148560
дата надходження 06.10.2009
дата закладки 09.11.2009