Пан Аскет заходив на каву і написав декілька чудових рядочків😊
Переклад пісні Liberta - Al Bano & Romina
https://youtu.be/mG05YzmmiCU
Вечірній саван гладить плечі і зникає у темну ніч.
Вона ж ,натомість, блукає, шукаючи кого нема.
Твоєму імені присвятив усе своє нікчемне я життя.
Тому що, без тебе немає сенсу, бо ти і є саме життя.
Свобода,
Скільки сліз і гіркоти.
Без тебе
Так багато самоти.
Коли життя, втрачає вищий сенс,
Знайду його в імені твоєм.
Свобода,
Як звучатимуть сурми,
Знай вони, співатимуть тобі.
Хтось картбланш має в руках на знущання з простих людей.
Смиренність топчеться цинізмом, що росте знову днем за днем.
Та після ночі сонце встане для сердець сильних, вільних.
Любов відродиться, зламає тишу й прокричить:
Тебе шукаю!
Свобода,
Скільки сліз і гіркоти.
Без тебе
Так багато самоти.
Коли життя, втрачає вищий сенс,
Знайду його в імені твоєм.
Знайду його!
Свобода,
Не буде більше сліз, гіркоти.
Без тебе
Так багато самоти.
Коли життя втрачає вищий сенс,
Знайду його в імені твоєм.
Знайду тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989795
дата надходження 26.07.2023
дата закладки 27.07.2023
How many years
How many times
My gravity wants to your one
How many years
How many times
Please don't stop
Just run
My gravity wants to your one
But be careful
Don't fall down
My gravity wants to your one
Don't fade now
Just be here
My gravity wants to your one
Under this sky
On this planet
My gravity wants to your one
Mornings, noons, evenings, nights
My gravity wanys to your one
My thoughts don't belong to me
They fly away
My rhymes don't belong to me
They fly away
My chords don't belong to me
They fly away
My dreams don't belong to me
They fly away
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974623
дата надходження 22.02.2023
дата закладки 22.02.2023
Зараз я скажу тобі банальні речі.
Пам'ятаєш запах пиріжків із печі,
Що бабуся у дитинстві нам пекла?
Пам'ятаєш як разом із віртом,
Хто хутчіш, носилися ми світом?
Бо тоді село було як цілий світ.
Пам'ятаєш, що таке рогатка?
Хрясь! І вже на лобі латка!
Добре, що хоч кров не потекла.
А тепер мене ти захищаєш,
Де дістала номер - геть не знаєш.
Раз! І ось такий тобі привіт!
Згадуй! І хай це тебе зігріє:
Як картоплю пік й спалив легенько вії,
Як Ведмедицю щовечора шукав.
Як корову гнав пастись на луки,
Змайстрував з лози собі там лука,
Як допив бабусин весь компот.
Як увечері ходив до клубу,
Як цінив міцну і справжню дружбу,
Як зі мною переплив наш став.
А тепер ти там, мій друже
І за тебе я хвилююсь дуже.
Мало в кого скільки є чеснот.
Зараз ми усі тебе чекаєм,
Щоб увечері попити чаю,
Щоб тебе заобіймати досхочу.
Бережи себе, прошу, щомиті,
Ми від радості лиш хочем сльози лити.
Я щодня до Бога це кричу.
Живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973489
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 11.02.2023
Нині кожному є фронт і своя Голгофа.
Йдем супроти москаля - Військом Саваофа.
Йдем на бій супроти зла за Свою Свободу.
За калину під вікном і джерельну воду.
За спокійне майбуття для Свого Народу.
Нині кожному є фронт та убивча зброя.
В кого Правда на душі - той і є Героєм.
Хто стоїть за Азовсталь, а хто - на Волині:
Кожен жаху завдає ворогові нині.
Хай же лихо скоро вснить в темній домовині.
Хай же лихо тихо спить. Від нині й навіки.
Ми покриємо йому Правдою повіки.
В нас тече по венах сік терпкої калини.
Не зламаються об гніт Діти України.
Саваофа йдуть у бій Світлі Херувими.
Хто за Правду - той Святий. З Божою любов'ю,
Наче миром, цілий світ омиваєм кров'ю.
Змінюють часи людей. Хто був брат - Іуда.
Складно скинути з очей вікову полуду.
Та ніхто не омине Господнього Суду.
Нині кожному є фронт і своя Голгофа.
Йдем супроти всіх облуд Військом Саваофа.
За калину під вікном і джерельну воду.
За спокійне майбуття для Свого Народу.
Змирували кров'ю світ за Свою Свободу.
#Ма_Річка #вогник #руденька
***
"У перекладі Біблії ім'я «Саваоф» передано як «Господь Саваот», що українською мовою звучить — «Господь військ». Під воїнством Саваофа маються на увазі Сонце,
Місяць, зірки та все небесне. Ім'я Саваот згадується часто в зв'язку з херувимами.
Цим же терміном також називали незліченні воїнства вогнеподібних ангелів, об'єднаних у чотири сонми під керівництвом архангелів
Михаїла, Гавриїла, Уріїла і Рафаїла.
Ім'я Саваот вживається у стародавньому християнському літургійному гімні Sanctus (Свят, свят, свят). Цей гімн сходить до третього вірша шостої глави Книги пророка Ісаї: «І взивали вони один до одного і говорили: Свят, свят, свят Господь Саваот вся земля повна слави Його!». У пророчому видінні цю фразу співали серафими, що оточували престол Божий."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969590
дата надходження 29.12.2022
дата закладки 30.12.2022
Це літо ховається в паузах,
у прогалинах часу,
У зім’ятому простирадлі,
що тулиться до шкіри
відбитком сну,
Втрачається в здогадках,
що притаманні емоціям голосу,
Коли смерть і війна пролізають
під шкіру
чутливістю.
Ставлять на паузу те,
що б найбільше хотілося,
Тиснуть своїми сантиметрами
і незнайомими тінями
на дихання;
Швидше б їх скинути,
прогнати за недоцільність,
може щось зміниться,
Швидше б... та вони, вітряні, спустошують думки.
Кожний сантиметр тіла
прорізують дотиком,
З ними побачень немає,
або злет, або все;
Або ти тримаєш удар -
і легенько котиком
В незворотність долі пошлеш їх,
або вони тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951302
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 26.06.2022
Пам'ять кутається в архів спокою, як у ковдру,
Аби перечекати негоди багатоголосся минулого,
Аби відсіяти пострілом світла химеру, -
Бо деякі спогади мають здатність танути.
Вирівняти грифи, що на язику покрились мохом,
Від моря слів, приправленого солоністю,
Бо часом серце - як велике вмістилище чи льох:
Усього в ньому багато і від того ще більше спустошене.
У кожного власний морок правди і свої хащі смеркань,
Затерті мрії і поіменні люди-смайлики;
Все вимолюється, але є деякі з бажань,
Що чекають, поки ти
на репризі віри
заіскришся - і тоді
здійснюються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940318
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
(90% тексту належить панові Аскету)
Ритми дивних і давніх пісень
Мене знаходили знов і знов.
Кружляли, дихали подихом
Ритми дивних і давніх ідей.
Чому так мало, так мало людей?
Чому так мало суші нам?
Чому так мало, так мало пісень,
Тих, що загоюють душу?
Десь обабіч пролетить день,
Десь замружить білизною місяць.
Я набрав піску кілька жмень,
Пісок мене вельми тішить.
Ритми дивних і давніх пісень
Мене знаходили знов і знов.
Кружляли, дихали подихом
Ритми дивних і давніх ідей.
Чому так мало, так мало людей?
Чому так мало суші нам?
Чому так мало, так мало пісень,
Тих, що загоюють душу?
Десь там за мною сумує море,
Десь там воно гуркоче і шумить.
Десь там, де води прозорі
Хочеться лишитися ще мить.
P.S. Вибачте, граю я таки не дуже)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936415
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Місяць, наче карлик-зореліт,
По спіралі вертить часу хід,
В небі креслить безкінечний слід,
У офлайні котить далі світ.
Так і осінь вже добігла крос,
А на старті грудень-альбінос,
Заземлився дивний поголос,
В світлий час народиться Христос…
Місяць, мов льодяника овал,
До яскравих зір прийшов на бал,
Блиск, в ультрамарині карнавал,
Терціями линув їх вокал.
В осені з зимою – дисонанс.
Вже затих доспіваний романс
Деференційований нюанс:
Хіт зими почуть, з’явився шанс.
Місяць - магматична пектораль,
Кидає на землю вертикаль,
По струні утомлений скрипаль,
Тре смичком, стира свою печаль.
Стара осінь слухала цей фест,
І зимі писала маніфест:
«Дев’яносто днів!!! Проходь свій тест…
Й на тобі весна поставить хрест»
01.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932705
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
На воздушно-легком шаре
Наконец-то - в синь да тишь!
Поднебесное сафари -
Оторвался и летишь.
В Каппадокии прекрасно -
Сверху видно всех и вся.
Умирают ежечасно
Люди, звери, лосося.
Умирают – отмечают
Годовщины-рубежи.
Может липового чаю?
Торопиться не спеши.
Все окажемся преданьем:
«Жили-были как могли».
В срок представимся и станем
Частью матери-земли.
А пока любуюсь ею
С невозможной высоты.
Фотке - лайк.
…Еще успею
Вознестись на полверсты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932023
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 27.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2021
Стара кімната, занедбані штори,
Мої босоніжки давно теж не нові.
Давно стигне чай на кухні із м'яти,
І платтячко збоку трохи пом'яте.
Занедбані штори, стара кімната,
Що за пісня звучить, не можу згадати;
Сорочка вся біла, обтягує плечі,
А я трохи зомліла у цей теплий вечір.
За один крок від тебе ламаються стіни,
Я втрачаю вже себе, долоні спітніли.
За один крок від тебе мурахи по шкірі,
Лиш один крок до тебе – вуста оніміли.
Стара кімната, занедбані штори,
Суперечку сусіди затіяли знову.
Знову тремтить під дощем старий дах,
Так подобається твій смак на вустах.
Тобі так пасує бути таким –
Сильним і водночасся крихким.
Занедбані штори, стара кімната,
Один крок до тебе лишилось здолати.
P.S.: Вибачте за мою корявеньку гру і якість запису.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924379
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 17.10.2021
Бо направду,
кожна інтонація наших відчуттів,
За титрами дотику,
за простором світогляду,
Що холодне від відокремлення почуттів
І через шпаринку тепла -
голосить зростанням радості.
В повітрі гойдається,
як дитинча, закутане по коліна,
В подихи мрій
і тихо жде
поки розростеться,
Стане на максимум голоснішим,
Поки сповнить любов'ю,
Поки не оголить
внутрішньо межі подихів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927593
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2021
Пливеш? Пливи, зникаючи й повертаючись,
Розгойдуючи невагомі, космічні хвилі,
Шукаючи міжпланетні штилі.
Бачиш лінії на моїх руках?
Обережно тримай. Тримай міцно.
Вони кольорами намальовані, що з зоряними часточками,
Які рухаються циклічно.
Проникай у море, здімай шторм, розгойдуй хвилі океану,
Лови китів, що вже давно на дні, бо звикли...
Звикли самі загоювати свої рани.
Ти пливеш
У Космосі
Я на Землі
Живу у хаосі
Ти дихаєш
У просторі
Між планетами
В невагомості
Твої лінії
На моїх руках
Хапай, хапай
Тільки не зникай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922991
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 24.08.2021
недолюблюю серпень й обожнюю дико -
трохи сірого в фарби і медвяного в сни
зорепадного в небо, безмовного крику
в стиглий зародок тління до нової весни
я його спрагло п‘ю й не тамую жадоби
а він тане, як смалець, чи як віск на свічі
жне серпом молодик, не рахуючи, доби
тне хвилини від ночей - хлібочолий мовчить
він завершує рік кругообігу соку
перекачує кров зі землі у плоди
переносить багатства до осені стоків
акциденцію літа в непостійність води
я стою перед серпнем з забутим пін-кодом
повертаюсь до змісту, набираю ключі
і несу свої роки до виходу/входу
вкотре знову народжуюсь… жнивень мовчить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922418
дата надходження 17.08.2021
дата закладки 18.08.2021
І приходила ніч до праматері всіх морів,
прикладалась чолом до руки, до чола губами.
На вологім піску ледве дихав і ледь горів
неквапливий вогонь, обережно розпалений нами.
І тьмяніли рожеві лінії край води –
ніч під небом усе перетворювала на льоди,
ледве дихали й ми,
та поволі прийшли до тями.
Ніч стояла над нами і не ворушилась, не
говорила про час, та згущалася над вогнем,
аж допоки він так спалахував і синів,
що виднілися в полум’ї руки її синів,
над якими уже не світила зоря нетлінна –
ніч усім до снаги, та не завжди моря по коліна.
От і ми тут одні, мов на дні, наче втрапили в ятір,
і солоне тепло в нас леліє морська праматір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921708
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 09.08.2021
Мы разбиваемся в этой тишине
В минорном облаке, нависшем в темной комнате.
Мы осыпаемся осколок за осколком,
Слушая звуки, мелодия знакомая.
До дрожи, до шёпота, до миллиметра
Наслаждение дофамином, забытие
В пространственных рамках. Косание
Струны.
Мы – звук.
Мы – тихий шепот.
Мы разбиваемся в этой тишине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921682
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 08.08.2021
Я радуга, но ты к беде дальтоник
Я как внезапный выстрел, но не в цель
Титан не треснет.Качественный броник
Да и не может пересечься параллель
Я летний дождь шуршащий по дорогам
Но ты всегда выходишь под зонтом
Я утвердительный глагол к твоим предлогам
Но ты не сильным был учеником
Я россыпь из росы на диких травах
Но ты не любишь многоликий луг
Я птичья трель в диковинных дубравах
Но к сожалению великому ты глух
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921265
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 03.08.2021
Но наши души всё равно целуются,
И им плевать, чего мы там хотим!
Ты можешь проклинать меня и хмуриться,
Включая отчуждения режим,
Встречать рассветы строго по будильнику,
Гнать мысли обо мне кнутом обид
С гримасой подлеца, мерзавца, циника...
Роману наших душ не нужен гид.
Они - единство, роком нерушимое,
Им всё равно, с кем делим час ночной.
Случилось так, что я - твоя любимая.
Сложилось так, что ты - любимый мой!
15.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919586
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 16.07.2021
Де б я не був, я чув про неї всюди.
Та бачити її мені не довелось..
Про неї говорили в метро люди,
яким з нею колись зустрітися вдалось.
Та дівчина небаченої вроди.
Її парфуми мають аромат весни.
Про неї гомонять усі народи,
і кожну ніч запрошують у сни.
Комусь вдалось знайти її у шлюбі,
комусь у ліжку навіть довелось зустріть...
Для декого сховалася у чубі,
до декого прийшла серед нічних жахіть...
Зізнатися, я не повірив людям...
Їх розповіді були повні протирічч.
Ці ж люди віддавали її суддям,
і радили тікати навсібіч.
Її розгледів я у розпал самоти -
тендітну жінку, що летить немов.
Тоді тихенько запитався: "хто ти?"
Вона, наблизившись, відповіла: "Любов".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917995
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 14.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2021
Так странно, правда? У зимы нет гроз.
Грустит зама красивыми слезами,
Их собирает ювелир-мороз,
Укрыть желая землю небесами.
Бриллиантами искрит роскошный плед,
Луна враждует с темнотою улиц.
Холодный ветер путает свой след.
Бежит прохожий в воротник сутулясь.
Мечтает он сейчас наверняка,
О теплом море с ласковым прибоем,
О мысе Айя, что на ЮБК,
И о любви мечтает он с тоскою.
И верит в то (по вере наша жизнь),
Что из мечты рождается удача...
Души Хранитель скажет: "Ну, держись!
И не грусти, пусть дождь грустит и плачет"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916317
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
когда у окон были голоса и
незыблемый канон
святой глоссарий
кричали мамы
ты куда постой
заваливался в окна
свет густой
и стягивало горло
пуповиной
вернись забыл
и ключик на тесьме
летел в траву
не отыскать не смей
вины не признающий
но повинный
чтоб бурю не пожать
ветров не сей
и раздражённо
два щелчка щеколд
под грохот рамы
встряхивали воздух
заблудшие сыны
не баба з возу
всё тоньше твой дневник
всё толще кот
теперь безмолвны
как когда-то мы
стеклянные уста многоэтажек
ключ заржавел
венец молчанья тяжек
и наши мамы
смотрят в нас
из тьмы
Апрель 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916310
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Жадання викривлюють простір довкола.
Усесвіти-бульбашки труться до іскор.
Як поштовхи істин вчиняють крамолу,
Так прагнення мильні пульсують барвисто.
Енергії чорні притягують світло,
А блиск розлітається в спектрі миттєво.
Гонитва знесилює нас цілковито.
Належне дається, як промінь – деревам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915532
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
Холодно витися в світі гадючім,
Ще і мангуст прудконогий замучив.
Людям він, бачте, допомагає,
Ті ж бо вже звикли – зграя на зграю.
Всім на біду понаводила діток,
Межі довкола окреслила чітко,
Ку́блитись іншим не заважаю.
Чашу наповнюю трунками жалю.
Слиз відігрію ліниво на сонці, –
В нетрі подамся, неходжені зовсім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915030
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Весняний триптих в люрексі зеленім,
Пташиний спів лягає в нотні стани.
Цей перший день тепла в танку шаленім,
Доводить стан душі аж до нірвани.
Цілує сонце пристрасно у плечі,
Лишаючи рожеву візитівку.
Морозива ріжок усім до речі,
У літо прокладаємо мандрівку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913429
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 10.05.2021
Минув уже рік з того часу, як на сторінках соцмереж я опублікувала «Спогади про прадіда» - Рубана Івана Івановича. Цей рік був такий самий як і попередні, у глиб десятиліть відходили спогади і згадки про кроваву війну ХХ століття, яка забрала життя предка. Забувалися та стиралися з пам’яті спогади прабабусі Каті, та дідуся Павла, які чекали хоч якоїсь звісточки від безвісти зниклого голови родини. Його до цього часу пам’ятає донька Філоненко Надія Іванівна, як маленьким дівчам бігла за натовпом людей котрі проводжали односельців на фронт і її тата… а після того, чекання, розпач, звістка що «зник безвісти» і знову чекання, надія знайти, відшукати, вірити… і так вже понад 75 років.
Війна забрала його рано, лишилося троє діток без батька. Не знав він, що матиме 7 внуків, 11 правнуків, 9 праправнуків…
Всі знали що прадід зник безвісти, похоронки не було, але жевріла надія, що можливо, десь у іншій країні він лишився живим, а не повертається - щоб не зашкодити родичам, бо тоді були такі часи… Прабабусю Катю вважали солдатською вдовою і щовесни приносили листівки і запрошення з нагоди травневого свята, а вона чекала і вірила у диво… Але ж ні…
Лише цього року я знайшла записи в розсекречених архівах (які є у мережі Інтернет) про те, що Рубан Іван Іванович загинув у 1944 році і після перепоховання покоїться на території країни, яка тепер стала ворогом для України. Нажаль, пізно дізналися. Нажаль, не відвезли жменьку рідної гнідинцівської землі на братську могилу. Нажаль. Але пам”ять жива… І я пам’ятаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913171
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2021
Моє місто - місто злітних смуг та вітрів.
Воно прочинить тобі вечорові простори,
напоєні свободою і ароматами...
Темним авангардом пізнього вечора,
поцяткованого білим вибухом розмаю...
Світлом електричних стовпів, який відкриває все,
що ховалось удень за сліпучим сяйвом матерії...
Моє місто - місто злітних смуг та вітрів.
Заворожене світанками,- влива в серце третій вимір світла...
Того, що пробуджує...
Підіймає...
Провадить...
Того, що є шляхом відродження і величчю Воскресіння.
Нам би лише небагато.
Зір, щоб бачити. І серце,- щоб чути...
.....
Наше місто...
Його злітні смуги...
Вони бо в кожного з нас, одні, спільні...
06.05.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913007
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 07.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2021
У неї шалик із шифону,
І синь ховається у віях..
Він хоче йти в її полоні
По всіх бруківках і надіях
Вона – його щоденна мука –
Іде, всміхаючись знайомим,
А в нього серце швидше стука
І біллю віддається в скронях
В шаленім домішку рудого
У золоті її волосся
Він бачить усмішку від Бога,
Все, що було – і не збулося
І він іде до свого світла
В недостовірну неприйдешність,
За безліч літ до входу в вічність,
За крок – в омріяну безмежність
Іде стежками сподівання –
Десь за краї поза роками..
Туди, де серця його Панна
Сміється шовковими снами
Він знає, що її зустріне,
І вони завжди будуть разом –
Як мармеладки - мандаринки –
У Просторі під оком Часу..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910888
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Она есть та, которую не позабЫть!
А голос, чем-то на еЁ похожий,
Способен твои чувства обножИть,
Тем самым, боль сердечную умножить...
И в силуЭтах, из нелЕпых двойникОв,
Искать ты будешь жадными глазами
РодИмый взгляд, надЕясь встретить вновь...
Один из тех, каким смотрела Таня...
(💔...ЕМУ...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910530
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
Наша судьба, будто тайны старинного замка.
В трещинах спряталась пыль от былой суеты.
Замок стоит, но просела оконная рамка.
Башня разбита, но кто-то посеял цветы.
Нам интересно что было и что ещё будет;
Выстоят ли эти стены от натиска лет.
Кто-то запомнит, а кто-то, конечно, забудет.
Музы танцуют, скрипит пересохший паркет.
Дремлют Химеры, что спрятались от разрушенья,
Или молчат, будто дали безмолвья обет.
Тихо скулят то ли призраки, толь привиденья,
Напоминая про время которого нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910378
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Розімліваюча весна тихенько позіхає,
І вітер квітів у волоссі торкається ледь чутно,
Погляне вправо – брунька́ми листя вибухає,
А під ногами вже підсніжники білесенькі розкуті.
Хоч її щоки́ все ще не торкнув рум`янець,
Веснянки бавляться на милому обличчі.
Веснянок круговерть немов весняний танець,
Чекайте лиш, і вас вона покличе.
Розімліваюча весна вступає на свій трон,
Взяла в руку булаву, розлила в повітрі щось казкове,
Погляне вліво – виросло мільярд пахучих крон.
Ви вже відчули її торкання невагоме?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909494
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021
Емоцій джаз знов завис в повітрі,
І атоми розріджені шугаються сповна,
І здається зараз має таки щось полетіти –
Або предмет, або несказані колись слова.
І здається, що Етна вже кипить,
Вже лава підступає до горла́,
Але мить, одна лиш мить,
І знов настане тиша та німа.
Тиша, що всередині кричить,
І від мовчання сиплеться стіна;
Та тиша, що інколи болить,
Допоки знов не вирветься вона.
Допоки знов не буде танцювати
У джазі тих емоцій, що нестримні.
Інколи краще нічого не казати,
А просто обійняти, як робить це дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908362
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Тут-дискотека!Вогників мільйони!
У танці все сплелося - рухи тіл,
Ударні,квіти,конфетті з картону -
І кожен з нас у завтрашнє хотів!
Солодкий аромат простої гумки,
Шлейф запаху із поту і парфум..
Ми прагнули скоріше у майбутнє -
Воно дивилось в нас з дзеркальних куль.
Світились кулі тихо над танцполом -
І сипався з них дощиковий дим..
Життя крутилось шумним дивоколом
І гарно було бути молодим!
Одягнуті в старі протерті джинси,
Лак на волоссі,юність в голові -
Ми прагнули в незвідане скоріше -
І розлетілись на його вогні.
І нові люди нового танцполу
Танцюють..Світло всюди.. Ніч як день.
В минуле не повернешся ніколи.
І сяють кулі...І життя іде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906371
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 13.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2021
Грета вивішує сонце на матрицю серця,
аби воно проросло
у мембрану її живота,
Аби тонкими пасмами забрало
від неї усі чорноти
і опустило темряву на дно.
Бо ніхто не торкався її так
із тремтінням
давно, не притуляв до її хребта
Свої крила,
і на сонячний спектр душі
білі лілії.
Бо ніхто в мініатюри її снів
не запускав світлячків,
щоб страхи розпорошувались,
Щоб вона відчула себе
нарешті маленькою, захищеною,
щоби терпнув на перинах душі холод
І любив її так,
щоб не боялась нічого і ноги підкошувались
Від нарисів весни і гри світла
під шкірою.
Грета кожний компонент втрати подрібнила,
аби під плахтою зими було спокійно,
Аби всі дурниці, що лізуть в голову, розсипались,
Аби відчути припливи, коли здається,
що все втрачено подвійно.
Коли ось і межа на межі,
і мимоволі немає в тобі
ніякої розкоші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904530
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Бинтуй планети, що затуляють сонце;
що забирають мереживо зі щастя,
Що викрадають весни свободи
і викорчовують лінії на зап’ястях.
Щось воскресає в тобі графічно,
посмішка,
що з’являється,
коли негоди бурлять величні.
І вилітає птицею, і раптово гартує будні - вологі і асиметричні.
Люди прагнуть згорнутись в тепло,
коли дні скроплюють
рани лимонним соком.
Прагнуть відчути синтетику тіла,
коли зима натягує свій покров.
Прагнуть в уривках снів віднайти себе,
якщо часом накрило їх холодом.
Бо часом їхнє життя як цукор із склом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904325
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Ти випив із очей моїх печаль,
Посіяв в них промінчики яскраві.
Із ніжності накинув теплу шаль,
Читав на ніч історії цікаві.
Навчив летіти в радість і в любов,
Нон-стопом посміхатись без причини.
Від люблячих і щирих молитов,
Дивлюсь на світ знов поглядом дитини.
Некваплячись, повільно розтопив
Моє холодне, скрижаніле серце.
В полон кохання легко захопив,
Наповнивши ним спраглі два озерця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899574
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 13.01.2021
Ти мій тихий острів - кремезний, залізний,
Пристанище моїх диких світів.
Безлюдний, у просторі океану самотній,
Один такий, не потребуючий зайвих слів.
Навпомацки, в дрімоті солодкій,
В тумані пливу за течією до твоїх сильних вітрів.
Тобі мости за спиною не заважають, ти їх як трофеї залишаєш,
Нагадування своїх власних протестів.
Ти - пристанище тихе, і ти - моє лихо,
Мій простір розкутий.
Тебе не зламати, тебе не впіймати,
Ти наче у залізну броню закутий.
Зашивай моє серце червоною ниткою,
Залатай його рани.
Ти мій тихий острів, моя самота,
І той що, що між нами розляглись океани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901158
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Вперше, коли приходиш на світ,
ти криком руйнуєш тишу.
Кожний твій подальший
дотик до світу -
це сходження двох паралелей ,
Неба і серцевого м’яза,
що назад заштовхує в легені тепло шпателем,
Заліплює кілька сантиметрів розчарувань,
щоб не отримав грижу.
Вдруге,
коли ростеш
і хлюпотить в тобі любов,
виливаючись наскрізь,
Вивчаєш світ,
як сонячну палітру,
тісно-тісно прив’язуєшся,
Шукаєш ідеали на весь зріст горизонту
І разом з землею змінюєшся.
Втретє - пізнаєш глибокі істини,
перший біль, другий сенс і втратиш вік,
Що губить себе,
як ніч,
що скидає на землю тіні.
І ти летиш у небо,
а хтось поки спатиме рік за роком,
Кам’янітиме від спокою
і протаранюватиме слізьми власні стіни.
Бог загинає пальці
і чекає на твоє повернення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892428
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 26.10.2020
о що тільки кава робить зі мною
приходь. ковтнемо цього бісового напою
мерзенного чорного підсолодженого неначе та мить багаття й відродження
коли ти натякнеш що зробиш це зараз зі мною що робиш це з кожною
в кого червоні пасма
або занадто високий процент мережива на ділянках тіла
а я відітну червоне до друзки fleißig і залишусь кухонна озвичайніла
я-просто я-не ті чортові проліски не Верлен не німецька філо-,
нечула невміла
ти вип'єш зі мною кави без докорів решток сумлінь
без прагнення брудершафту чи плюснути нею мені в лице
я рук не здійму з аскетичних колін
ти будеш радіти на це
і я заллю кавою збірку Шекспіра і від сонетів нам стане тісно
і ці його thy thee doth так звучатимуть заборонено
що я не зніму жодного клаптика твоєї білизни
та насамкінець тебе все одно буде оголено
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890643
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Князь, разгадайте ребус,
Помогите понять, всё то,
Что касается сути хлеба,
Мне приснилось вот,- решето
Будто шла я одна, по аллейке
Было тихо и очень темно,
И река впереди, и на флейте
Кто-то грустно пел, и вино
Разливалось в ночные бокалы
Переливами звездных дней
Всюду лица, яяяя... Ваше, искала
И зажглись мои очи, огней
Сила в технике, мимолётно
Я взлетела вдруг, и власа
И власа мои стали улетно
Вдруг улавливать голоса..
Я слыхала как плакала Ива
Кто-то правду о ней сказал,
Она листьями с ветром шутила
И к реке, ближе ближе,- вокал..
А, в глубинке, в глубинке Солнце!
Солнце бредило и Луной
Покатилось навстречу, на Донце
В винный погреб с тобой, со мной
Приключилась история лета
Ты сказал,- в чем моя вина?
Я открыла мелодию свету
А в руках моих грелась Луна
Полная слёз... Это счастье?-
Мой Князь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888756
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 16.09.2020
скубуть світанок жваві горобці
і мухи крутять у повітрі сальто
стискає день, як повідок в руці
дитину-урбан міста і асфальту
а час біжить, штовхаючи двигун
бажанням стимулюючи потужність
минаючи висоток кітч-пиху
майстерно маневруючи й не дуже
куди спішить? від долі не втечеш -
усе його від вчора і до завтра
життя ж не бачить визначених меж
воно - як ніж в руках свободи Сартра
ганяють мух нахабні горобці
дитина-урбан тре червоні очі
збігає день, минає манівці
і віддається неминучій ночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881088
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 05.07.2020
Тріщина у кавуні - це є вулиця вечора.
І ліхтарі з рівня другого поверху ю́щать
світлом із них, стрімко падає жовте, запечене,
Слід на плиті після турки й пролитої гущі.
Ти серед міста - насіння, як всі силуетами,
Дивиться хто якщо поверху другого вище...
З неба міста́ на Землі, мов порепані Етнами.
Ми - насінини багряного стиглого днища.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879443
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 13.06.2020
А де́тство, ты помнишь,
Как в поле пшеничное бегали?..
Весь день напролё́т
Мы гоняли гурьбо́й, босиком!
О, сколько цветов в поле том,
Разве все их изве́даешь?
А их аромат опьяня́л
В том в селе каждый дом!
*** ***
Срывали с ромашек тогда
Лепестки белосне́жные!
Гадали... хотели узнать
О взаимной любви!
И за́ руки взявшись с тобою,
Мечтая, надеялись,
Как вырастим взрослыми,
Верности клятву дадим!
*** ***
Мы под фоногра́мму
Концерты показывать бегали,
Собрав у себя во дворе
И своих, и чужих!
С бутылок не нужных
Свои микрофоны мы делали,
Весёлым концертом,
Всегда развлекали других!
*** ***
Девчонки достали одежды
Из "скры́ни" прабабушек!
Мальчишки, с отцовских плече́й
Принесли пиджаки!
И петь, под гитару (фане́рную)
Стали мы жалобно,
Про адрес любимой,
Который в Стране не найти!
*** ***
А после концерта, мы мчались
В то поле зака́тное,
Где ветер ласкал гладь колосьев
Ржаных и других!
Колосья, цеплялись за нас
И немного царапали.
Мальчишки, нам рвали букеты
Цветов полевых!
*** ***
Укра́шено Богом всё поле
Цветами причУдными...
Цикорий и пи́жма, фиалка,
Репе́й, василёк...
Ещё одуванчик, чабре́ц,
И лаванда паху́чая,
Мак красный, и кле́вер,
И мальвы пленящий цветок!
*** ***
Собравшись у поля,
Сидели девчо́нки под Ивами...
Веночки плели,
Распустив, длинны косы свои!
И было светло в душах наших,
Мы были счастливыми!
Ведь, помощь друг другу
И бабушкам нашим неслИ!..
*** ***
Коров, мы всегда выгоняли
На пастбище ра́ннее,
Насты́рных быков отогнав
От бурЁнок своих!
Ответственно было всегда нам
Людей пожелание,
Где вы́пасти стадо,
Куда к водоёму сводить!
*** ***
Бесце́нный, наш опыт, приходится
Лично отта́чивать!
В науку, нам жизнь приводила
Мудрейших людей!
Нас с детства к труду приучАли,
Как земли обсАпывать...
Те грядки, с заро́сшей картошкой
В противный пыре́й!
*** ***
Любили на ветках вишнёвых
Сидеть и шелко́вичных!
Мы ягоды, в банку срывали,
К груди привязАв!
И если на дерево влезли,
ДержАсь не по совести...
То, сразу срывались на землю,
Коленки содрав!
*** ***
Но, годы летели...
И лета так мало осталось нам!
То школа, то ВУЗы...
Житейская лишь суета!
Мы стали взрослее
И в сердце, с любовью оставили
Лазе́йку, в то время,
Где детство пребудет ВСЕГДА!
(❤с любовью...о детстве❤)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876852
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 25.05.2020
кілька тисяч ночей я сиджу у своїй самоті;
граю з собою в шахи – ще не виграв ніколи в житті.
це мене мало хвилює: я сам собі вірний друг;
я випромінюю морок на тисячу миль навкруг.
моя зірка здається зайвою і ненависною у бога.
– я все одно їй служу під прапором козерога.
син зимового свята – свято зі мною завжди.
що я робив, те й роблю. все просто, як склянка води:
холод в моєму серці визначає мою поведінку;
я вирвав з книги життя її останню сторінку,
народжений перемагати, – й кожна моя перемога
обертається на катастрофу під проводом козерога.
не дбати про завтра – це правда, здобута в великих боях.
я не знаю, чого я прагну, я шаную обраний шлях.
переконуйте, якщо хочете, що йду кудись не туди.
вивчайте, якщо вам треба, й критикуйте мої сліди.
а до мене тепер завітала, наче ластівка, зла тривога.
– мушу її колисати, бо вона – з тавром козерога
на тему: capricorn, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875864
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Мій Княже... пишу вам у глибокому відчаї
Пишу, бо нестримно палає у тілі любов
Моє серце підвладне красуні заквітчаній
Що у вашому домі оселиться знов
Була вона тут, коли щоки палали
Коли вишні цвіли і були ви дітьми
Я ж тоді у дворі тихцем підглядала
о Княже великий, були ви сумні
Були ви холодні до неї жахливо
А в мене на повну пашіла весна
Для мене кохання незрозуміле
Горіло у серці й боліла душа
Мій Княже, одягну її на вінчання
Тихо витру сльозу і піду в небуття
Мій підпис завершить послання -
Ні краплі нема у мені каяття
Мій Княже... ніколи не буду коханою
Ніколи не знатиму ласки тих рук
Дозвольте кохати її первозданною
Гріховною силою незвіданих мук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872454
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 04.05.2020
Кужіль сонця на веретено
День у день пряду під вікном.
Десь далеко дзвенять стремена.
Пальці нитка розтерла в кров.
Як царівна була б, - зомліла.
Промінь сонця заплів верстат.
Нитку човник веде уміло.
Ляда хрипко кричить у такт.
Розцвітають зірки та квіти,
І горласті кричать півні.
Промінь сонця уплівся в нитку -
І лишивсь рушником на стіні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873854
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Привет, родной...
Я пронесла тебя сквозь сердце той весной.
В холодный зной, укутав пледом тело,
Безмолвно, словно нет в нем теплоты душевной
Ждала когда угаснет тот последний искренний огонь.
Привет, родной...
Парой, слова так колко режут воздух там,
Где тонкой линией сплетается покой.
Увы но игры нитей связанны лишь по углам
И рвутся сквозь сознательную боль.
Привет, родной...
Как долго мерили шаги и поcтепенно
Сменяли на весах все то что тлело,
В надежде сохранить пустынный образ.
И заглушить последний горький возглас.
Привет, родной...
И здравствуй. Спокойно проходи, не стой.
Тебе уже заждались пыльные бокалы,
Иссохшее вино и тусклый светлый слой
Оставленного у причала кусочка пледа.
Того же тёплого, что кутал молча тело,
Безмолвно тихо, смело. С воспоминаниями, той весной.
Такой необратимо нежной и родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866464
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 28.04.2020
Так важливо не пропустити подій,
Які залишаться в свідомості на все життя,
Чутливих, тихих, хитких взаємодій,
Які пронизують цілком твоє серцебиття.
Важливо так не пропустити своє кохання,
Справжнє, чисте, чесне, не навіяне,
Не відчувати пронизливе й німе зітхання,
Побачити й почути омріяне.
Так важливо не пропустити своїх відчуттів,
Пам'ятних та миттєвих,
Своїх виразних, незвичних та незримих чуттів,
Світлих, швидких, чуттєвих.
Важливо так не пропустити вражень,
Які з тобою залишаться навіки,
Різних форм, структур, маневрів та важень,
І не пити жадібно від болю «ліки».
Так важливо не пропустити радощів життя,
Тому що їх ніколи вже не буде,
Чарівних, теплих проміжків, ошатного злиття,
Яких нізащо пам'ять не забуде.
21.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873851
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Ти ходиш туди-сюди,
Немає для тебе місця.
Немов побратим біди -
Ні припічку, ні обійстя.
Не затишно на душі.
Сумуєш. Чого - не знаєш.
Читаєш мої вірші
І долю невтомну лаєш.
Прилип до обличчя грим,
Забув що таке підтримка.
Якщо ти є пілігрим,
То де твоя пілігримка?
Тікаєш від себе сам,
Від інших ховаєш душу.
Відкрийся! Тук-тук, "Сезам",
Я код підібрати мушу.
Довірившись голосам
Ти зникнеш, як тінь в люстерці.
Залишиться тільки шрам,
В твоєму скляному серці.
21.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865535
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 28.04.2020
Ой, летіли дикі кулі крізь паркани з плоті,
Набивали кулі ґулі й синці у польоті:
І свистіли, й підвивали мов мерці повсталі —
З тіл шматочки видерали й геть летіли далі.
Ой, сиділи у землиці міни італійські,
Гнили біля них безлиці тельбухи російські:
Чоловічок зелененький з щупом шкандибає,
Та — мов цуцик веселенький, назустріч стрибає.
Ой, жили-розкошували віруси підступні
І чужі виношували плани мега-згубні.
Навіть не здогадувались, яку силу мають
Й дивувалися, чом їхні носії вмирають.
Ой, сиділи дикі люди по своїх домівках:
Текли грошики в нікуди, мізки у голівках
Потопали в алкоголі й тіло мордували,
Божеволіли в неволі і голодували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873844
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Осінній день. В повітрі — розмарин.
Гірчать полин і листя пріле.
Мрійливе сонечко несміле
Складає в небі пазли із хмарин.
Вітрів узвар вигойдує печаль
У срібноперім павутинні.
Твої вуста медово-винні
Спиває осінь. А мені так жаль,
Що не мої… А, пам’ятаєш дні,
Розніжені в житах колоссям?
Любив… А, може, так здалося?
Сумує осінь спогадом в мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873845
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Мальчик мечтал вступить со мной в крепкий брак,
Собственно, он о многом со мной мечтал...
Сутки назад услышала в трубке: "рак..."
Мальчик звонил проститься - он умирал.
Он говорил прерывисто, тяжело,
Кашляя кровью, путая в бред слова,
Мальчику было нужно моё "алло",
Чтобы меня по имени он назвал.
Он вспоминал о кофе, который я
В кухне чужой сварила ему лишь раз,
И произнес: "ты знаешь, что удалять
Это не стану в памяти. Здесь я пас."
После чего, мы долго молчали в такт,
Словно заждались - едет ли катафалк?
Мальчик сказал, что вынесет бед рюкзак,
Если я крикну - только бы он дышал!
Господи, ты действительно есть на све...
Он пережил мучительные часы.
С юной душою Смерть не взяла конверт.
Той страшной ночью дьявол, видать, был сыт.
27.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873599
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Ведь я всего лишь странник одинокий
Мой океан проклятье для меня.
Волной теченье, хлещет так жестоко
И я не жил, поверьте мне, ни дня.
Под жгучим солнцем умирал от жажды,
И в плен взяла солёная вода.
На берег суждено попасть мне дважды:
Где первый - был, последний - жду. Когда?
Меня луна ласкала среди ночи,
Сквозь темноту указывая путь.
Но он увы, был бременем пророчим,
Жаль что с него, вовек мне не свернуть.
Я сыт сполна скитанием напрасным
Все жду момент, спустивши паруса.
Своей судьбы - массовка я, учасник,
Хоть Бог её - владеньем обещал...
И вот однажды, фатум мой жестокий,
"Добро пожаловать ну сушу" прошептал,
Ты не один. Уже - не одинокий.
И вмиг Шопеном грустно заиграл...*
* Фредерик Шопен, композитор, автор "Сонаты для фортепиано № 2 си-бемоль минор", состоящей из 4-ех частей, 3я часть из которой является похоронным мершем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869735
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 01.04.2020
Його Шлях – заслуговує Вічності та гідний бути прикладом для кожного покоління українців.
Юрію Липі присвячується (поетові, лікарю УПА)…
Бувають люди – крилами Землі…
Титанами із серцем Прометея.
В горнилі злив – вони твоє знамення!
Їх міць свята, мов сила образів…
Їх Шлях – Завіт! Подвижництво, Любов…
Якби ж то нам могти так і… хотіти!
В зеніті сонця – душам не згоріти!
Лиш стати плоттю Вічності основ.
23.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866541
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 04.03.2020
Я соскучилась по пространству вне времени,
Мне не хватает разных миров!
Ты - уравнение с двумя переменными,
Которое не решается с помощью слов.
...
Летит самолёт с железными крыльями,
Рисуя в небе одни параллели,
А мы так медленно обрастаем перьями,
Что все ещё НЕ ....
повзрослели...
Я слишком, наверно, уверенна,
Что взаимность тел, НО разность дорог
обрастЕт большими проблемами,
Которые не решит даже Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866010
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 26.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2020
[color="#000dff"]Моя судьба - хрустальный замок,
Моя душа - электорат.
И на балу самцов и самок,
Вы самый главный кандидат.
Внутри меня, от мук сердечных,
Огарок плавится и тает.
И вы, как-будто мой подсвечник,
В котором я дотла сгораю.
Вы предлагали бренди-колу
Какой-то сексуальной даме.
Я по стеклянному танцполу,
Босая топала за вами.
Вы мой король, Вы - рыцарь в латах.
На сердце кровоточат ранки.
Вчера я слышала в палатах,
Смеялись /звонко/ куртизанки.
Вы с НЕЮ спали? Что ж, прелестно!
Но ревность - двигатель прогресса,
И в нашем странном королевстве,
Принцесса - бл@дь. Я - поэтесса.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865998
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Ти ходиш туди-сюди,
Немає для тебе місця.
Немов побратим біди -
Ні припічку, ні обійстя.
Не затишно на душі.
Сумуєш. Чого - не знаєш.
Читаєш мої вірші
І долю невтомну лаєш.
Прилип до обличчя грим,
Забув що таке підтримка.
Якщо ти є пілігрим,
То де твоя пілігримка?
Тікаєш від себе сам,
Від інших ховаєш душу.
Відкрийся! Тук-тук, "Сезам",
Я код підібрати мушу.
Довірившись голосам
Ти зникнеш, як тінь в люстерці.
Залишиться тільки шрам,
В твоєму скляному серці.
21.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865535
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Мир стареет так спешно, но дьявол всё молод.
Зло меняет обличия, лица и морды.
И такой нам знакомый, Булгаковский Воланд,
Вдруг становится Поттерским Воланд-Де-Мортом.
Все, что ясное днём - неизвестно вночи.
Папа больше не слушает "Аве, Мария"
А пока Гоголь спит, при огарке свечи,
Брут Хома отпевает усопшего Вия.
Своё темное "Я", замечаем в других,
Белоснежку давно уж влечёт Каббала.
Каждый строит своё королевство Кривых,
И орет, что ровнее его зеркала.
Психом стала Асоль, ты её зацепи,
И такая , поверьте, пойдёт расчленёнка!
А пока серый волк привыкает к цепи,
"Мать Драконов" Кощею рожает ребёнка.
Хаос, Тьма и Сумбур - перестройка в цене.
Будет Золушке что на балу рассказать.
Тайно Оле-Лукое приходит ко мне,
Чтобы дать мне возможность немножко поспать.
Над кроватью моей дикий вереск и мак -
Очень странный набор для времён Кока-Колы.
Тут "Болванщик" один, ну и Ваня-дурак,
Мне открыли, как выиграть "Битву Престолов".
От разборок устав, кто же злей, кто добрей,
Мироточат Святые с картины Рублёва
И в ночной тишине, Даже сказочный змей
Тихо плачет услышав стихи Гумилева.
И стучится ко мне, недовольных отряд -
Не на том языке написала.
Хорошо, что мне мама лет восемь подряд,
Сказки добрые в детстве читала.
***
Непонятливый зритель... с обидой ко мне, в рукаве.
Искушённый читатель, ну что ты разборки устроил?
Если, в общем-то, нету порядка в твоей голове,
То не нужно командовать в Мире волшебных героев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865929
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020
Спутаннее паутины
Нервов звенящие нити,
Сколько скользит пустого
По траектории дня;
Липкий сироп рутины,
Круговорот событий;
Вечер - партнер неловкий, -
В вальсе кружит меня.
А тигры идут к водопою
Заветной своей тропою;
Никакая беда не нарушит
Безмятежности их покоя;
Влажной травой густою,
Трепетною листвою,
Утром лучистой весною
Тигры идут к водопою.
А кто-то мое дыхание
Сжимает в кулак из стали,
И каждый играет втемную,
И каждый любим никем;
И если родиться заново,
Пускай лучше я останусь
Тростинкой в речном затоне,
Ракушкою на песке,
Там, где тигры идут к водопою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863004
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020
На все воло
Тягне соло
Самітній сич.
Блудлива ніч
Між тисяч свіч
Шукає день.
Нових пісень
Співає птах
У небесах.
В рожевих снах
Зникає страх —
Мед на вустах.
22/01/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862962
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020
Гора в долину сбрасывает льды,
бегут в долину каменные львы,
изведывая русла чистых рек.
Долина подчиняется живым,
а значит, людям вдоволь и воды,
и хлеба — сыт и добр человек.
Да только львам нетерпится напасть:
попутно адской пылью раскурясь,
к домам несутся глина, снег и грязь,
и хищный рев из глоток водопадов;
кривые тени катятся в песок,
сбиваются в большое колесо...
Я даже звуки слышу между строк,
но, думаю, вам слышать их не надо.
Уходят львы, ломая дерева —
здесь после будет новая трава,
заголосится выжившее племя...
Всего-то нужно — вытерпеть и ждать.
... но лучше сразу кнопочку нажать
и сообщить админам о проблеме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862792
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Фатімо!.........................................
Образ твій - біль і святість Мадонни...
Хто ще так, як ось ти, долю тихо приймав?
Ти і біль, що з грудей виривала патрони...
Ти й любов, що в майбутнє вела, наче в храм...
Відпускала в пустелю в плеканні надії...
Не хапала за одяг благанням в очах...
Свою долю хрестом вишивала до мрії!
З дня на день, мов узимку загублений птах...
Ти обітниця, ти і земля обіцяна...
Тільки так цю планету огорнеш грудьми!....
Ти - дружина й дочка, Богородиця й мама!
Без початку й кінця. Русло часу-ріки.
20.12.2019р.
Фатіма - в романі Пауло Коельйо "Алхімік" - жінка, яка беззастережно вірить і чекає на повернення коханого. Вона відпускає його, бо у нього свій Шлях, який йому потрібно пройти. Та хто-зна... Можливо Доля колись знову з"єднає їх.
Фатіма - місто в Португалії, де напередодні І Світової війни Богородиця об"явилась трьом дітям. Вона просила щодня відмовляти Розарій за мир у світі та за збереження сім"ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858642
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 23.12.2019
Не замерзаю в падолі земнім...
Котитись каменем додолу не пристало!
В бажаннях - сила! Відблиск вічних зим,-
наперекір їм,- до кишень збираю...
Чому борониш?... Іскри ті земні розкидати,
гілля, щоб заіскрилось...
В бажаннях - сила! В порту кораблі
пришвартував... Але ж назавтра - крига...
........................................................
Напіслязавтра - непроглядна мла...
Як не здіймусь,- заклякну, зледенію...
Хто якір вбив в бездонну темінь дна,-
той з дня на день, змізернівши, змаліє!
08.12р.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857295
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 09.12.2019
Музика, як спосіб мислення,
Нотами скріплена стислими
І розіпнута легенями,
Впіймана сценами, стелями.
Вітер і той може подих чий?
Вирваний з пісні The Prodigy?
Дощ на калюжах поколотих
Далі в мелодіях колами
Чи на воді, чи агрогліфи -
Просто матерії огріхи.
Видимим звуком написана
Музика, як спосіб мислення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852766
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 29.11.2019
Хтось виплакав останню жменю солі,
закинувши удаль легкий сюжет.
Хтось відламав кусок банальних діалогів,
затамувавши подих в маскарадну ніч.
Хтось затулив уста долонями із сталі,
замалювавши простір власним пейзажем.
Хтось залишив на стежці серце вільного мольфара,
закутавшись в невидиме холодне полотно.
Кожен відкрив свою межу любові,
але каміння б'є у груди навіть вдень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824320
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 04.07.2019
*******
Міжконтурний світ, межичасся, міжфоновий іній,
І сонячний диск виглядає несправжнім і сивим…
На площі віконного скла проростає курсивом
Історія літ королівства засніжених ліній.
В льодових покоях навік заколисаний сумнів,
Застиглі видіння в повітрі заплетені мостом,
А там, на дзеркальній поверхні між зюйдом та остом,
Пустими вітрилами знітились тіні безшумні.
Насниться сюїта для флейти–стріли льодяної –
І в лінзах століть заніміють здивовані скальди,
І крига колон обізветься глибоким контральто –
Вже вкотре із рук висковзає сріблясте каное.
І може, не варто блукати в безмір’ї суміжнім?
І може, зчарує та біла захоплива зброя,
Стрункої основи, єства кристалічного прояв,
Недвижимий насип крижинок в годиннику сніжнім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838784
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019
*******
На кінчику графітовім яснить
Умовна грань, крихка гіпотетичність…
Рух вітру – і відкриються за мить
Старих балад конструкції готичні.
Сплетіння стін гойдається в гілках,
Стрілчасто пориваючись у простір,
Пронизують очеретяний дах
Забутих значень антикварні трості.
Зриваються з намічених орбіт
Майбутні сни краплинами сюжетів.
Мінлива плазма? Ілюзорний квіт?
В’юнкі нитки туманистих манжетів?
В скляній шухлядці застигає брук
І зблискують прочинені люкарни…
А грифель виривається із рук
І всі сюжети сплутує безкарно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836932
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 12.06.2019
Ми відчуємо радість з останнім снігом,
Відновимо розбиті серця Репа́ро.
Можливо, заллємось нестримним сміхом,
Але нам цього буде мало.
Скуйовдить волосся безжальний вітер,
Ми зупинимо його Ава́дою.
Дочекавшись теплого сонця в квітні,
Ми щастя зап'ємо кавою.
Яскраве сонце закрилося хмарами,
Ми ввімкнемо його Лу́мосом,
Зорі запалимо тими ж чарами,
Ніби так і було задумано.
Холод заштриховує день тугою,
Відженемо його Патро́нусом -
Пролетить над землею білою смугою,
Доторкнеться самого космосу.
Ріді́кулюсом намалюємо посмішки,
Підкоримо тепло Імпе́ріо -
Перечекавши холод на теплих подушках,
Переможемо зимову істерію.
[i]Ті загадкові слова - заклинання із всесвіту Гаррі Поттера. Тому розшифровую для кращого розуміння:
[b]Репаро[/b] – закляття, що ремонтує зламані або пошкоджені речі.
[b]Авада Кедавра[/b] – смертельне прокляття – вбиває жертву.
[b]Лумос[/b] - закляття світла.
[b]Патронус[/b] - магічна сутність, яка викликається заклинанням «Експекто патронум». Служить як захист від дементорів (створіння, які витягують хороші спогади із жертви, залишаючи смуток, тугу, зневіру).
[b]Рідікулюс[/b] – заклинання, яке змушує істоту, що втілюється в те, чого людина найбільше боїться, перетворитися на смішну форму того, про що думає чарівник і тим самим відбирає головну її зброю – страх.
[b]Імперіус[/b] — закляття, за допомогою якого підкорюють волю жертви.
По-дитячому? Так. Але чому б і ні?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828802
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 18.04.2019
я вас не кохала… багряна заграва у млі
ховаються тіні у миті життєвих розколин
заходить зоря над полями і ніби на спомин
у келих ставка насипає несказаних слів
та ніч не настала вона мов надія впливла
ми з вами ходили під липами гріючи сутінь
і все говорили про щось неважливе по суті
звучала взаємність хоча і фальшиво не в лад
я вас не хотіла – падіння ніколи не зліт
а просто лягала в долоні довірливим воском
та гості у сни прилітали героями Босха
сюжети недобрі страхіття – насмішливо злі
лиш душу мою розпанахали ви… не по швах
та дух застрочив і укотре усе оверложив
він сам собі кат адвокат і прокрустове ложе
а рана жива під рубцями кривого шитва
я вас не любила і це вже навідмаш як «плі !»
той звук що пронизує миттю вертає до тями
і ти вже не ти а летиш над всіма почуттями
отими що в келих із перстня підсипали сплін
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814991
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Подарував мені новенькі фарби,
Бо маєш смак мистецького чуття
Яскраві різнокольорові барви,
Якими малюватиму життя.
Нові відтінки, примхи світлотіні,
Незвичні форми, лінії, штрихи…
Палкі цілунки з присмаком мартіні,
Душевнії чесноти і гріхи.
Пастельні мрії ляжуть на мольберті,
Цнотливі погляди, слова двозначні,
Ми будемо удвох такі відверті,
І одночасно стримані й обачні.
Хай думають, що вже давно засохли,
Твої старі забуті акварелі,
Але, мені з тобою дуже добре
Синхронно малювати паралелі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810754
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 29.10.2018
прохладна как фиалка недотрога
в тени дерев
парящая как облако медузы
в межзвездной
синеве
дыханием подледного вулкана
и шелестеньем снов
и песней что вселяется в кого-то
когда ты беспросветно
одинок
неузнанная в заводи родная
беспечная
какая б ни была
страна или река звезда или планета
она собой права
безветренным
молчанием полета
в веках иные веры заглушив
затем чтоб было сказано однажды
нет бога кроме
души
фон: Der Blaue Reiter – The Last Days of Pripiath
https://www.youtube.com/watch?v=PsCCwvJzZQw
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709357
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 16.09.2018
[i]ЯКА БУДЕ ЗУСТРІЧ? КУДИ ЗАНЕСЕ?
ТАК ХОЧЕТЬСЯ ЗНАТИ ПРО НЕЇ УСЕ…
ТІ ПОГЛЯДИ, РУХИ, ЩО СКАЖУТЬ СЛОВА?
І ЯК ЗАХМЕЛІЄ ВІД НИХ ГОЛОВА…
ВСЕ БУДЕ СПОНТАННО БЕЗ РАМОК І СХЕМ,
ЦЕ БУДЕ ВЗІРЕЦЬ ВСІХ ПРИХОВАНИХ ТЕМ….
ЗГИНИ НАШИХ ТІЛ, ДОТИК НІГ, ГРУДЕЙ,
ВДВОХ НА САМОТІ СЕРЕД ВСІХ ЛЮДЕЙ…
БУДЕМО НЕСМІЛО РУХАТИСЬ ВПЕРЕД,
КУШТУВАТИ ДИКИЙ І БЕНТЕЖНИЙ МЕД
НЕЗНАЙОМІ ЛАСКИ, ВАБЛЯТЬ І П'ЯНЯТЬ,
ЛОВИМО ПІДКАЗКИ, МАЙБУТНІХ ЗАНЯТЬ…
ТІЛЬКИ ДОТОРКНЕМОСЬ, НІБИ ВДАРИТЬ ТОК,
ПАЛЬЦЯМИ ЗІМКНЕМОСЬ, ЗБЛИЗИМОСЬ НА КРОК,
ПОТІМ ПОЦІЛУНКИ ДОВГІ, НАЧЕ НІЧ,
ВИТРЕШ ТИ ЛЕГЕНЬКО ВСІ СЛЬОЗИНКИ З ВІЧ,
ДИХАННЯМ В ДУЕТІ ЗАКОЛИШЕМ СТРАХ ,
І СЕРЦЯ ГАРЯЧІ СПАЛИМО У ПРАХ…
ВІД ЖАГИ КОХАННЯ ВТРАТИМ СМАК БУТТЯ,
І ЗІЛЛЄМОСЬ РАЗОМ НА УСЕ ЖИТТЯ…
ЗАКУЮТЬ ОБІЙМИ У КАЙДАНКИ НАС
В ДИВНІЙ ЕЙФОРІЇ БУДЕМО НЕ РАЗ.
ПІРНЕМ У БЕЗОДНЮ – ХВИЛІ, БРИЗКИ, БЛИСК
СКУШТУЄМ, ВЗАЄМНО, ТІЛ ГОЛОДНИХ ТИСК.
І СЕКС НЕЙМОВІРНИЙ ЗАХОПИТЬ, МАБУТЬ
В ОРГАЗМАХ ТРИВАЛИХ, НЕ ГРІХ ПОТОНУТЬ,
А ПОТІМ БЕЗСИЛІ НА ЛІЖКУ РОЗТАНЕМ,
У ВСЕСВІТІ ЦЬОМУ НАЙБЛИЖЧИМИ СТАНЕМ.
І ЗНОВ НАСОЛОДОЮ ТІЛ ЗАЧАРУЄМ
КРІМ НАС - МИ НЕ ЗНАЄМ, НЕ БАЧИМ, НЕ ЧУЄМ…
ПОВІК НЕ СКІНЧИТИСЬ ТАКОМУ КОХАННЮ,
ВОЛОГОЮ ВМИЄМ МИ ОЧІ СВІТАННЮ…
І ВМИТЬ ПОДОЛАЄМ ТАБУ, ЗАБОРОНИ,
ТАК НІЖНО І ЛЕГКО ЗІТРЕМ ПЕРЕПОНИ.
ТЕБЕ ДУЖЕ ХОЧУ, ЧЕКАЮ, КОХАЮ.
ТВОЄЮ Я БУДУ…. ТИ Ж ХОЧЕШ… Я ЗНАЮ…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789787
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 25.08.2018
Я СПИНКОЮ ТЕБЕ ТОРКНУСЬ,
В ОБІЙМАХ ЛАСКИ НЕЗЕМНОЇ…
ТРЕМТЯЧИМ ТІЛОМ ПРИТУЛЮСЬ
І СТАНУ ГРІШНОЮ З СВЯТОЇ…
Я НА ПІДЛОГУ ЗІСКОВЗНУ,
ВІД ПРИСТРАСТЕЙ ТАКИХ СП'ЯНІЛА,
РУДЕ ВОЛОССЯ РОЗПУЩУ,
ТОРКНУСЯ ВМИТЬ ДО ТВОГО ТІЛА.
І ВСЕ НА СВІТІ ПІД ВІДКІС,
ЛИШЕ БЕЗМЕЖНЕ СПОДІВАННЯ,
ЗЛАМАТЬ В ВАГАХ СТОСУНКІВ ВІСЬ,
Й ТВОЄЮ СТАТИ ДО СВІТАННЯ.
ГОЛОДНИХ РУК ТВОЇХ ТАНОК,
НА ТІЛІ ЛАСКИ У ДАРУНОК
ТИ ЗЗАДУ ЩЕ… В ОЧАХ ТУМАН,
ПАЛА НА ШИЇ ПОЦІЛУНОК.
ЗЕМЛЯ ВЖЕ СУНЕТЬСЯ З ПІД НІГ,
СВІДОМІСТЬ Я УЖЕ ВТРАЧАЮ,
ТИ ВСЕ ЗАБУТИ ДОПОМІГ,
В ОЧАХ Я ЩАСТЯ ПОМІЧАЮ.
ДО ТЕБЕ МИТТЮ ПОВЕРНУСЬ
ЗІМКНЕМОСЬ СПРАГЛИМИ ГУБАМИ
ПОДИХОМ ЩАСТЯ ОБПЕЧУСЬ .
ЗУСТРІНУСЬ З ГАРНИМИ ОЧАМИ.
МИ ЗАГУБИЛИСЯ НА МИТЬ,
В ОБІЙМАХ ПРИСТРАСТІ НІМОЇ,
ТАК НІЖНО ПЕРЕНІС МЕНЕ,
ІЗ ГРІШНОЇ У ЛИК СВЯТОЇ.
ПАЛАЄ ТІЛО….І ВОЛОГІСТЬ…
ТРИМЧУ, ЗІ СТОГОНОМ ЗДРИГАЮСЬ…
НЕМА ДУМОК…. ВСЕ БУДЕ ПОТІМ…
ІЩЕ ХОЧ МИТЬ… Я ПРОКИДАЮСЬ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790494
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 25.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016
Дощу краплини створені для хмар...
Буває ними небо тихо плаче.
Я від очей твоїх прийму удар.
Та це для тебе дуже мало значить.
В калюжі відображення твоє
Топтатиму безжально каблуками.
Хтось серце кислотою обіллє...
Допоки ти ховатимешся снами.
Дощу краплини створені для хмар...
Так плаче від розгубленості небо.
Ти влив своєї ртуті в мій нектар...
А я, між іншим, створена для тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283593
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 19.09.2016
Kелихи. Ром.
Тиша й розмова.
Знову і знову.
Десь за бугром.
Стіни. Підлога.
В межах кімнати.
Вийти до страти.
Лиш до порога.
Музика. Букви.
Холод і сон.
Рушиться трон.
Зв'язані руки.
Роздуми. Сльози.
Муки і сум.
Натяги струн.
Змінені пози.
Запахи. Кров.
Погляди круків.
Магія звуків.
Келихи. Ром
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688995
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 18.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2016
Коснувшись морского света твоей судьбы
Я вдруг очень ясно понял в чем ошибался:
Я слишком боялся последствий своей борьбы,
Борьбы за тебя…И я вскоре не к месту сдался.
Я сбился с курса позволив тебе уплыть,
Нелепо иссох продолжая в тебя влюбляться.
Я сам утонул!
А ты все продолжала плыть...
Ведь на мелководье тебе не к лицу скитаться.
...
Внутри толп холодных,глупцом между двух миров
Русалку среди людей я ищу так долго,
Что просто не верю, что в мире без плавников
Имеются волны в которых совсем не колко...
Твердя что уже не найти ни одной души
В которой хранилась хотя бы частичка света
С русалкой отправлюсь к айсбергам...
Вопреки балласту любви к хвостатому силуэту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642586
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 22.04.2016
Коснувшись морского света твоей судьбы
Я вдруг очень ясно понял в чем ошибался:
Я слишком боялся последствий своей борьбы,
Борьбы за тебя…И я вскоре не к месту сдался.
Я сбился с курса позволив тебе уплыть,
Нелепо иссох продолжая в тебя влюбляться.
Я сам утонул!
А ты все продолжала плыть...
Ведь на мелководье тебе не к лицу скитаться.
...
Внутри толп холодных,глупцом между двух миров
Русалку среди людей я ищу так долго,
Что просто не верю, что в мире без плавников
Имеются волны в которых совсем не колко...
Твердя что уже не найти ни одной души
В которой хранилась хотя бы частичка света
С русалкой отправлюсь к айсбергам...
Вопреки балласту любви к хвостатому силуэту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642586
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 22.04.2016
Як хочеться перелетіти зиму,
затриматися у весні та літі,
У осені лише позолотіти
І не опасти листям на озимі.
Як хочеться змінити те, що сталось,
Хоч день один переписати знову,
Закреслити фатальну ту розмову,
Що полиновим присмаком зосталась.
Як хочеться збудити в собі сутнє,
Що дряпається й вилізти не може,
А може, Милосердний допоможе,
А може, щось із цього вийде путнє...
Як хочеться, щоб нас не розлюбили,
Щоб ми були ніжніші і добріші,
Але найбільше хочеться, найбільше
Того, що ми ніколи б не зробили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660182
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Війною вперше зраджений хлопчисько,мій нескоримий хлопчик-бородань!
Тебе боронять ангели й Пречиста цілує в тім’я в час випробувань.
Твоя снага-людські молитви в сльозах,вірші,пісні,отримані листи…
В Ремарка-ти відбитком на дні прози.
Його рукою твориш сторінки…
Конфліктом в мене забраний хлопчисько,відісланий наказом,без вмовлянь!
Твої дзвінки-короткочасна втіха,скупа відрада звершених благань!
Твоє життя ще з пуп’янка - значуще ,без сумніву шляхетне і містке.
Я певна-Бог благословить на успіх!!
…для мене вкрай потрібна віра в це….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558480
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 05.05.2015
Ніхто не помре смертю із сяєвом на лиці,
Воно мерехтливо вийде із нього,
Мов пара зі стукотом-може-слів,
Які стануть афішею, пам’яттю чесного дня.
Тобі ж на чоло спадає самотня ночівля
Маскою із навіжених гримас,
Лишається чекати, аби хтось її зняв,
Доки не приросла,
Бо тоді жодне дзеркало не буде цінністю
Через неможливість істинності,
Через нечесність перед собою,
Через викривленість зору,
Що все ж дає змогу дивитися на того
Постійного,гостьовитого незнайомця позаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528319
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 10.10.2014
у сувоях душі,
на просторах розважливих еґо,
в тінях гострих думок,
у субтитрах емоцій гучних
я у пошуці цім
мандруватиму довго й далеко,
щоб тебе віднайти
серед плетива долей чужих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517104
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 08.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2014
А я звикну до тиші так само, як звикла до кави,
Хоча завжди нестерпно любила лише чорний чай.
Просто справді набридли до болю дешеві вистави,
Не наблизили нас ще до пункту призначення "Рай".
І що далі - не знаю, та поки рахую години,
Що лишились до літа чи, може, усе ж до весни.
І щоб жити тобою, записую навіть причини,
Але як бути поруч, коли поміж нами - півсни?
А я звикну до цього чекання, як звикла до метрів,
Хоча ті часто ділять людей, та не завжди навік.
Треба душу закутати в ковдри чи в кілька ще светрів,
Рахувати секунди та порухи твоїх повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405050
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 18.03.2013
Картинка мені прийшла у сні.
Сон супроводжувався піснею, деякі слова запам"яталися .
На мій подив, по ним пісню вдалося розшукати в Інтернеті.
(Малюнок - gala.vita - див. в фотоальбомі і в кінці сторінки)
Сумерки Волхва
Музыка - "Васудэва"
Текст песни - "Васудэва"
Ветер дует песок время томна.
Месяц ходит кругом, солнце - ярко.
Утонула река в Океане -
Не найти ни конца и ни края.
Этот Черный Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Звездном Свете,
в Черном Небе.
Собирается в путь Светлый Город.
День и ночь понесли колесницу.
Сто веков пронеслось за мгновенье.
Опустел Город, жив лишь возница.
Этот Звездный Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Черном Свете,
в Звездном Небе.
Оглянулась Душа одиноко -
День и ночь, жизнь и смерть - сердце пусто.
Позабыл сам себя в Вечном Круге.
Чудный Голос зовет у Истока.
Этот Жгучий Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Ярком Свете,
в Вечном Небе.
Кто ж не плачет в сердечном просторе.
Глаз роса - чудный Голос Покоя.
В миг Ни-света-ни-тьмы - где же горе.
Дух Душою пылает на Воле.
Этот Яркий Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Ясном Небе,
в Чистом Свете.
Серебрится Луна в небо темно,
Золотой купол ночью окутан.
Океан возвратился к Истоку,
Чудный Голос струится безмолвно.
Этот Ясный Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Чистом Небе,
в Ясном Свете.
Ветер дует песок вечна рока,
Месяц ходит кругом, солнце - ярко.
Утонула река в Океане.
Дивный Голос зовет у Истока.
Этот Чудный Огонь в моем сердце
Растопил и зажег мою Душу.
Непостижимая Песня:
Моя Земля горит, моя Душа горит
В Ясном Небе,
в Дивном Свете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310711
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 11.02.2012
...і ти невдовзі напишеш вірш,
і всі мовчання знесиляться.
І пробіжиться іржавий ніж
по зацілованим вилицям.
і ти напишеш мене як всі,
вкладеш у рими прострочені.
І десять тисяч нових месій
умруть при моєму народженні.
...і раптом стане словам тепліш,
і наші тіні замісяться.
Пишу тобі цей забутий вірш
іржею швидко на вилицях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265480
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 17.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2011
Много времени…
Много времени, словно дожди
Струи лет…
Капли ночи грохочут…
Виолончели поют…
Мы…
Я расскажу тебе сказку созвучия судеб.
Тихо…
Ты думаешь, что молчишь,
А я - слышу!
Каждый...
Всегда на своем языке.
Ты понимаешь?
Я стараюсь в себе замолчать,
И твой голос освоить плавный,
Или правильный тон уловить, понимаешь?…
Шёпот твой навсегда громогласно вонзился в мои перепонки!
Я на твоем языке плутаю, словно ребёнок.
Ты на моем языке ежечасно…
Встреча…
Кончик иглы прикасается нежно, бороздя бесконечник звучанья…
Я на твоем языке с рычаньем,
С бархатным зовом
Касанья…
Звукосниматель
С кожи моей дымчатых слов твоих сигарет,
С лацканов куртки твоей сиреневых воплей духов моих
И восторженный бой золотых барабанов сердец.
И алая лента…
Губы…
Так громко и ….дрожью пальцев…до боли в струнах
Смычком едва пригубив смертельную дозу любви
Поцелуй во Вселенной звучит!
Я на твоем языке плутаю, словно ребенок.
Ты на моем языке ежечасно…
Ты меня понимаешь…
Мы…
Счастье…
03.06.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263087
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011
Коли відлітали метелики
я пила воду з іржавих ринв
і майже нікого не кликала.
Давлячись тишею музика
стогнала і дощ не приходив...
Дощ взагалі не вміє ходити,
він літає наче метелик без крил-
дряпає вікно своєю присутністю там,
де я виявляюсь завжди відсутньою.
Така потреба жити магічна.
Хто має крила,тому не страшно,
що одного разу земля зникне.
Вода рудою вологістю втамовує спрагу,
кулькою кришталевою застрягає в горлі,
а метелики все відлітають...
І одного ранку ти зрозумієш,
що мене не стало...
Кулька розбилась на сотні смертей,
яким не властиво блищати на сонці
і стане тихо
коли відлітатимуть метелики...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260901
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 22.05.2011
Ти знаєш чи ні,
Чому навесні
Так прагне душа до польоту?
Чому мої сни,
Тривожні, сумні
Зривають туги позолоту?
Чому восени
Так плачуть дощі,
І листя кружляє в повітрі?
Чому уночі,
Срібні зорі чудні
Співають пісні нам столітні?
Ти знаєш чи ні?
Ти знаєш? Та ж ні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260372
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 20.05.2011
... нудить і час приземлився на ліжко,-
тільки б ніяких розмов про високе.
Знаєш, ця книжка не зовсім ще книжка,
швидше реальність бридка й косоока.
В ній я любила лише волоцюгу
того, що всіх посилав на три спеки.
Телефоную комусь, майже другу,
раджу піти прогулятись в аптеку.
Там нахапатись дощу й Анальгіну,
щоб не болів антидумальний пристрій.
Дихає час геть обкурений в спину
і обіцянки з бензином в каністрі.
Нудить...ти знов про високу нікчемність,
що ж, доведеться на хвіст тихо впасти.
І ледь помітна гірка НЕвзаємність
все ще жує із стаканчиків пластик.
Навіть якщо ризикну дочитати,
потім з героїв всі вичавлю соки.
Боляче? Зараз же спиртику й вати,
тільки б ніяких розмов про високе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259579
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Богові легше – бо люди Йому не болять,
Час Йому вічний, і простір Йому не завада,
Він не залежить від слів, обіцянок, проклять,
Він не чекає на схвалення, чи на пораду…
В Бога надійні кросівки – дарма що одні,
Чашка Його не спустіє від доброго чаю,
Бог собі пише вірші і диктує мені –
Я ж собі думаю, наче я щось означаю…
Бог вечорами досліджує свій інтерфейс –
Ставить на комусь хрести, многокрапки і коми,
Богові легше – бо Він розуміє людей,
І не вважає себе непотрібним нікому…
Богові просто, для Нього тумани тривог -
Наче завіса, що перекриває дорогу…
«Дівчинко мила, - зітхає на небі мій Бог,
Мало ж ти знаєш про Бога, практично нічого…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258661
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Закрываю книгу без особых церемоний -
В топку труд столь ненавистной формы слога!
Недосуг читать мне звуки старых чьих-то фобий,
Если в их животной силе нету Бога!
Не курю табак и всякой прочей, скучной дряни,
Пью свой сок, не претендуя на таблетки.
Под опекой нЕ был никогда у строгой няни
Вижу без того молекулы и метки!
Закрываю мысли, забиваюсь в тёмный угол,
Стены двигают камнями очень шумно!
Фетишист деталей, отражающихся кукол,
Тени люстр дорогих, но внешне скудных!
Кукловод рифмованных трехстиший и амбиций,
В топку труд мне ненавистной формы слога!
Недосуг зачитываться текстами петиций,
Если нет там даже бледной силы Бога!
16:45
05.04.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252152
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 07.04.2011
Русло общенетакое протекало, проплыло.
Может новая струя за ним идет с-под крана,
Я сегодня псих-молчанка, ну а ты трепло,
совместимы, все же. Чудо-икебана.
Я сегодня всё по сторонам вокруг, глазами,
ты же нынче - как всегда, перед собой,
все логично, правильно. Мы - с нами,
я с тобою есть. А ты - со мной.
Вроде как бы и не "бля", но грустно что-то.
Холод-ветер по-садистски, падла, щекотал,
убивая предчуствительность метазаботы
все о том, чтоб поскорей смешок пристал.
Дряхло вымести метлою за порог проблему,
и с иронией назвать ее придуростью иных
не смоги, и не пытайся. Вобщем - нафиг схему!
Ты меня люби-хоти, и забей на остальных.
Не со зла, а просто так теперь я буду
не приветствовать всегда рациональность,
как дурак-шизо-композер удивляться чуду,
и вгонять его кнутом в свою ментальность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249870
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 27.03.2011
Тиждень блукатиму містом у пошуках в́ичерпних знань
І поцілунками зр́ошу твої неціловані очі.
Й тричі на день позбуватимусь всяких трагічних вагань,
Бо у шуканні по місту відн́айду лиш те, що захочу.
____________________________________________
Тиждень я буду цнотливість собі зберігати.
Буду вмикати навушники й слухати тишу.
Мабуть не вийде у п’ятницю знань відшукати
Та без вагань все ж тебе я ніяк не зал́ишу.
____________________________________________
І серед вранішніх співів суботньої сірої пташки
Я відшукаю такі недосяжно-потрібні мотиви.
І хоч лишилась неділя… Та відповідь маю не важку:
Те що шукала так довго у інших – в коханій людині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249867
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 27.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2011
Штормом, чи штилем (чи штурмом під шпилем Ельжбети),
Навіть якщо закінчиться горизонт,
Навіть якщо ніколи не взнати, де ти,
Навіть у позамежності позазон…
Навіть коли закінчуються монети,
Навіть коли дзвонити вже не резон…
Море красиве навіть у не-сезон…
Навіть коли на шпальтах немає місця,
Навіть коли занадто безлюдно й темно,
Навіть коли приїсться чекати вістей,
І півжиття (півночі, півсну) даремно…
Навіть коли припиниться передзвін,
Куля земна підземною стане зовні…
Бог його малював із своїх сивин -
Море красиве навіть у повній повні…
Хочеш – то не стрічайся мені увік,
Просто одного дня зупинись над плесом –
Море – це сивий, стомлений чоловік,
Що любить людство разом з його прогресом,
Разом з його зухвалістю і слізьми,
Нищенням і себе, і своїх пророків…
Море красиве, хоч і не разом ми,
Навіть коли до нього мільйони кроків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247144
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 18.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2011
...правда гірка?...
навіщо рука холодна?
Сьогодні тобі відмірЯти віки,
дві руки сплетені в час.
Про нас не згадають,
розплутають нас,
а потім фото на згадку.
Може почнем все спочатку?
-------------------------------------------------
...Ти не зміг обдурити цей світ. Усі спроби перетворились на епіграфи до снів і лише іноді звучать бадьоро. Спочатку рожеві квіти і сонце, а далі ти вже не бачиш мене у вікні і страх переповнює бетонні завалини нашого мовчання.
Пошуки БОГА тривали надто довго і втома руйнувала тіло. Спочатку ти не помічав, а потім...А потім дике ревіння автомобілю і в одну мить всі пророкування збулись... "Дівчинко, візьми з собою ще трохи слів, а я почекаю..."
Я обов"язково принесу йому пригоршні медових зізнань,щоб солодко було продовжуватись в часі. Лише треба ще трохи помовчати, насититись ночами і тишею, а потім нести дарунки. Ти не зміг обдурити цей світ і я спрагло за нього тримаюсь. Навіщо? "Дівчинко, ти відбуваєш своє покарання..."
Тривати у часі...тривати вічно у недомовлянні, втішаючись діалогами під час втрати свідомості. ("Дівчинко, свідомість втратити неможливо...вона схожа на твою тінь"). Не знаєш мого імені, але знаєш дату нашої наступної зустрічі. Вперше пунктуальність набуде кольору і аромат весни знехтує присутністю янголів. Слухати історію про спалах життя можна безкінечно, але що таке безкінечність?
Ти не хотів тривати вічно і тому єдине фото покривається пилом таємниць десь в кімнаті за небом. Виконай свою обіцянку - обдури цей світ...обдури мене римованими пророцтвами і я буду йти далі...
"Починати спочатку-тішити себе ілюзіями. Коли тебе хтось кличе з вічності, приходить розуміння, що нічого не буває дарма.Дівчинко, назбирай ще трохи слів, а потім..."Потім" почнеться одного ранку і рожеві квіти так само цвістимуть на твоєму тілі. Може навіть ти теж виглядатимеш когось з свого спокою, але надіюсь, що не побачиш...Тривати вічно не варто і запах віршів приведе тебе туди,де чекають...Лише слово триватиме."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241534
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
... цей колір робить тебе агресивним,заново створює,
випадок креслить бажання - поразка в фіналі.
Завтра мене вже не буде, ти вивчиш безглузді теорії
без жодного сенсу, без жодної зради і жалю.
На кухні їм плачеться...знаєш, від цього так гидко
і хочеться бігти кудись, на очі блакитну пов"язку.
А той, кому байдуже тягне щоранку за нитку
і пише сумну,(не)дитячу та лагідну казку.
Не згадуй мене або згадуй...у рік може двічі,
по колу кружляй і малюй таємничі картини.
Не личить мовчати, чинити безглуздя...не личить-
вигадуй щось схоже...і може...ти створиш людину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232529
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 03.01.2011
Він мріяв розпочати нове життя і заплющував очі, щоб уявити чисте небо. Найчастіше усе затьмарювали спогади, наче хмари, які змушували жити так, як і раніше. Тоді він бажав змінювати, упорядковувати і ділив 24 години на день і ніч. Та нічого не виходило, бо його ніч вимірювалась не годинами, а дня взагалі не існувало. Остання спроба стати людиною таки зійшла нанівець.
Його пальці завжди були холодними і лише вони могли малювати химерних істот, яких невтомно породжувала моя уява. Так ми відчували смак свята особистої свободи і не розуміли,як слово «особисте» може поєднуватись з словом «ми». Чому етимологія слів часто не дає спокою? До того ж в календарі безліч зайвих свят, а про наше ніхто навіть і не здогадується, бо воно не зможе належати ще комусь – тут вже ніяке поєднання слів не допоможе. Та звідки в мені взялись ті химерні істоти і що б я з ними робила, як би не ВІН? Очевидно, що почала б вірити в час, як і всі інші ( все ж таки добре, що в мене є ВІН ).
Іноді намагаюсь зрозуміти балаканину чужинців, але тоді мої очі автоматично заплющуються і шукають нового життя,але воно таке далеке. Папір радо приймає чорнильні квіти, а чорнильне павутиння огортає усе незрозуміле і мені стає легше. Згадую, що лише його холодні пальці спромоглись густо всіяти теплом ґрунт мого божевілля і думаю, що скоро доведеться збирати урожай, а він все малює... Сьогодні випадково доторкнулась до перехожого, а він здригнувся і почав бубоніти про Снігову Королеву і я зрозуміла, що належу художнику …назавжди.
Я не вірю в час і ненавиджу потік безглуздих секунд. Скільки мені років? Хто може довести, що рік складається з дванадцяти місяців? Хто наважиться пошматувати наш календар? Хотілось знайти нове тлумачення слову «вік», щоб без всіляких розгалужень. У вік я не вірю, як не вірю в час, але по суті вік і є часом, а моєї віри катастрофічно не вистачає. Розгортаю паспорт,дивлюсь на годинник,але це не означає, що я їм вірю, просто треба пристосовуватись до всього, навіть до літа без його холодних пальців.
Дивно знаходитись у двох світах одразу, розриватись між людьми і нашим особистим світом. А може я просто не вірно слово підібрала і це не так вже й дивно, а якось інакше. Він заплющує очі, щоб спробувати знов побачити нове життя. Мушу швидко лягти біля нього і теж заплющити очі, бо як він без мене там? Мої пальці тепер теж холодні і від того ми обидвоє щасливі. А може то не щастя, знову виникла потреба підібрати влучне слово.
Одного разу йому наснився словник, де були нові слова, багато нових слів. Вони були створені за межею часу і мали свій запах. З того часу він старанно записує кожне словечко, яке торкається стін нашого світу, а я йому допомагаю малювати.
Календар так ніхто і не наважився пошматувати, а він і досі не знає скільки мені років. У нас багато свят, але ми не промовляєм тостів і все частіше задивляємся в очі маленьких істот,створених нами. Його холодні пальці часто пірнають в моє волосся,щоб трохи зігрітись. Ось так і живем, хоч і не вірим в час. А може це не життям називається…Коли знайдем підходяще слово, обов'язково виправим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215216
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 10.10.2010
...записуй мене на чернетках старанно
і спалюй у гніві нещаднім щоночі.
Співати вже нудно брехливу осанну
і хтось чисте небо нудьгою порочить.
Пропахну бажанням,як синім чорнилом,
вернуся до тебе, загорнута в риму.
Записуй мене і тоді, як несила,
губи все у веснах, розшукуй у зимах.
Читай мене зранку,тоді ж переписуй,
збивайся із ритму, губися в безсонні.
Люби мене справжню-бездарну актрису,
тримай мене міцно в своєму полоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214886
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 07.10.2010
12/12/09
Мир не стал на порядок добрее.
Кто любим-тот душой не стареет.
Кто любил-тому всё по плечу
(О несчастной любви умолчу).
Мир не стал на порядок светлее.
Потерявший быстрее взрослеет.
Потерявшийся медленно гаснет.
Кто-то сказкой живёт,кто-то - басней.
Кто-то песней летит сквозь пространство.
Постоянен дух непостоянства.
Только верности сеть неверна.
...Ещё год...Ты всё так же одна...
Мир не стал на порядок теплее.
Для любви не нашли суперклея.
Сигареты не стали полезней.
А любовь внесли в список болезней…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208286
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 31.08.2010
Побудуй мені храм
серед центру ромашки.
І принось з відусіль
аромати далеких мандрівок.
Сувеніри на згадку духм"яні даруй.
І шовкові хустини
легкі ніби мрія, мов сон.
Діставай з океану перлини
і в очі дивись, і в мені пропадай...
Ночі присмак неси на вустах,
торкайся мене мов святині,
мов чудних візерунків на житніх полях,
або мовчазних віковічних моаїв*...
Тихо-тихо торкайся мене.
Піну збивай на моїх берегах,
Афродіту народжуй на острові Пасхи.
І до млості мене забалакай,
заторкай язиками казкових історій...
Золотистий пилок розсипаєш до ніг
наче жертву богам,
щоб здійснились бажання,
щоб загоїлись рани...
Щоб серце жило
серед центру ромашки,
у вічному храмі кохання!
20.07. 2010р.
*Моаи — каменные статуи на побережье острова Пасхи в виде человеческой головы высотой до 20 метров. Изготовлялись моаи в каменоломнях в центре острова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201915
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 20.07.2010
Ти загубиш сліди
на брудному асфальті,
ти трави потопчеш
під темним вікном.
Твої сподівання
випиті зранку
вже принишкли листком
на її підвіконні...
Ти провалишся в сон,
підкрадешся до неї,
здичавілим вустам
не даси ворухнутись...
Голодуєш душею,
змагаєшся з тілом,
випускаєш на волю
думок голубів.
а вони,щоб летіли до неї,
як втомлена туга,
щоб сідали під ринву
і пили прохолоду...
Цілував її сонцем
в примхливі вуста,
розчісував коси
гребінцем своїх мрій.
Пестив шию
шовковою хусткою,
притулявся котом
до ймовірності ніг
і доходив до сказу
відчуваючи подих...
І летів білим птахом,
щоб сісти на плечі.
...та раптом брязкіт,-
це пес мотнув головою
зірвався у мандри,
і біг по дорозі, як я.
Завивав під вікном,
та благально дививсь...
А вона не вагалась -
відсувала фіранки
і її білі руки
вже кидали кістку.
...І він дивувався:
чом се так?
А пес повернувсь на світанні
і вилизував миску.
І дививсь на газдиню,
що його частувала
і радів, що вночі
вона солодко спить...
10.06. 2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200504
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 12.07.2010
Девочка пишет письма звездному мальчику.
У мальчика нет крыльев... он – инвалид.
Девочка знает, как мальчику ночью плачется,
Девочка знает, как мальчику не болит.
Небо-мозаика вспорото сетью оконною,
В треснувших сумерках тает огрызок месяца –
Млечною крынкою льется светило сонное...
Девочка строит в небо бумажную лестницу.
Девочка знает: там – высоко за тучками –
Мальчик старательно чешет до ссадин спину,
Трогает кожу горящими звездными ручками...
Мальчик – калечка увечный... необратимо.
Девочка знает... Но ей глубоко не важно:
Ночью по ночи в чернильных потеках щеки.
К стопам лазоревым тянется свод бумажный.
Звездный мальчонка под утро уснет одиноким –
И это важнее сотни умерших суток!
Нервно перо царапает след кровавый:
«Ты прилетай... А я непременно буду
Тебе рисовать красивых и сытых удавов...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194440
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 09.07.2010
родиться чтобы умереть
и не узнать земного счастья...
но счастье - жизнь, всего лишь миг
короткий сон незримой власти
секунды жизни, как их мало!
не насладится счастьем тем
которого душа желала
сама не ведая зачем...
и нет покоя тем глазам
которые познали свет,
но всё земное стало адом
ведь без любви в них света нет
и смерти свет холодный длинный
он как отрезок тишины
мир неизведанный, но милый
там, за сиянием луны
быть может там,
не в этом мире,
ты обретёшь души покой
и образ нежный и ранимый
навек останется с тобой...
у каждой жизни свой конец
и у души земные страсти,
но счастье - жизнь, всего лишь миг,
короткий сон незримой власти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198969
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 02.07.2010
Якщо я тебе не бачу- це не означає,що так триватиме вічність,
якщо я тебе не чую- це не значить,що твій голос колись не стане моєю улюбленою мелодією,
але якщо я тебе не відчуваю - це значить,що між нами прірва...чи є сили,щоб її подолати?
---------------------------------------------------------------------------
Знаєш,я часто прохожу повз-
гадаєш й тепер доведеться?
На мить зупинилась,мабуть здалось,
мабуть просто примхи серця.
А ще я втомилась від цих "мабуть"-
у черзі за зрадою,вперта...
Долоні чужі з уст образи зітруть,
щоб з відчаю не померти...
І сумніви з чаєм холонуть в пітьмі-
навіщо нам світло сонне?
Щовечора разом-хіба це ми?
і місто мовчить,лимонне...
За ці галасливі кілки-слова
я б ляпас безжально долі.
Та тільки шепоче полин-трава,
що надто фальшиві ролі.
Куди обернутись? Прошу не йди,
бо ж правда вартує більше.
У прірву ведуть мене твої сліди
і зрадницьки тануть вІрші...
Ці зливи- провісники наших смертей,
не бійся - я тут,лякливий.
До завтра! Не слухай печаль дверей,
До завтра! ( а завтра-ЗЛИВА!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198368
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Ти правий. Я палю себе у пристрасті, у тишині, у гучності і у самотності, в містах шалених.
Ти правий. Я травлю себе у ревнощах у горах брудних слів, думок у вчинках нелогічних.
Ти правий. Я втікаю від слабкостей своїх, від легкості в можливостях, нещирих рук і ницих усмішок єхидних днів.
Ти правий. Я горю за тим , що більш за все люблю, за тих кого люблю, за те що правдою я звикла звати.
Ти правий. Я кожен день роздарюю себе для всіх, для тих хто того всього і не вартий , хто із тим не згодний.
Ти правий. Я вмираю день у день , і повстаю коли на небі сонце сходить, заради того щоб умерти ще раз, заради ще одного дня, можливості спокутувати гріх вчорашній, і як завжди згрішити мимоволі знов.
Ти правий. Я у темноті своїй осінній лишилась жити назавжди, у неможливості своїй втопилась, у тишині своїй німою стала знов і руки вже болять від мови жестів, закута я в своїх шістьох стінах.
Ти правий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171924
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 07.03.2010
Малий , невже тобі така я треба?
Я ж не несу тобі до ніг зірок із неба.
І не зітхаю перед місяцем вночі,
Тай не печу тобі я калачі.
Малий, невже того я варта?
Я ж не відро води , я кварта.
Та я ніколи тихою не стану!
Ти ж знаєш на умови не престану.
Малий, невже тобі не шкода нервів?
Я ж не слабка, я сильне стерво!
Я добра тільки з тими хто мені «болить»,
Не з тих я, хто вночі спокійно спить.
Малий повір , що я не янгол з неба.
Сміливець! Спробуй, якщо справді треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137711
дата надходження 16.07.2009
дата закладки 27.07.2009
Я был весь положительный
И я Вас обожал,
А Вы обворожительно
Всадили мне кинжал,
Сказав, что на свидание
Нет времени у Вас,
Играть, мол, с господами Вы
Идёте в преферанс!
Я был таким стеснительным,
Дарил Вам комплимент,
А Вы вчера пронзительно
Испортили момент –
Фальцетом, как у дворника,
(Я глохну до сих пор!),
Орали, что со вторника
Ходить начнёте в хор!
Ещё я был покладистым,
Сносил всю Вашу спесь,
А Вы легко и радостно
Мне кайф сломали весь -
Дав знать, что где-то вязкою,
Мол, заняты пока,
И члены есть потрясные
У Вашего кружка.
Я был всегда внимательным,
Дарил букеты роз..
Вы ж всё, ругаясь матерно,
Снесли коту под хвост –
Сказав, что бесполезен я,
Как пятая нога,
Что Вас влекут наездники -
Жокеи и бега.
Я лобызал Вам пальчики,
И руку предлагал,
На стареньком рояльчике
Играл Вам мадригал.
Вы ж ржали истерически,
Твердя сквозь смех одно,
Что нынче в эротических
Снимаетесь кино.
Я с тихою покорностью
Сидел у Ваших ног,
Но Вы, исполнясь гордостью,
Послали мне пинок.
Ах, Вами, право слово, я,
Увлёкся на беду.
Прощайте, хобби новое
Себе я заведу!
2007
*идея С.Е.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138977
дата надходження 27.07.2009
дата закладки 27.07.2009