Ты знаешь как опасен
Яд брошенной мечты,
Растраченной напрасно
Для праздной суеты.
Отвергнута безбожно
Сомнением и страхом,
Мечта взойти не сможет
Звездой над мертвым прахом.
Распята без суда,
Расколота на части,
Погибшая мечта
Отравит твое счастье.
Она как звездный след
Рассеется во мгле.
Останешься ты слеп
Без цели на земле.
Храни свои мечты,
Оберегай их пламя —
В них свет твоей звезды,
Твоя душа и память.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241598
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 04.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2013
Сховай мене від світу без надій
В своїх обіймів ніжному полоні,
Зігрій долоні у своїх долонях,
І в серце поверни частинку мрій.
Я хочу відпочити від людей,
Від гамору безглуздого і тексту.
Ти здатен в душу спокою принести.
Сховай мене за сотнями дверей.
Я хочу відпочити від думок,
Зануритись у абсолютну тишу,
Щоб цей неясний сум мене залишив,
Спочивши між забутих сторінок.
Сховай мене від слів і почуттів,
Я мушу відновити рівновагу,
І втамувати серця давню спрагу.
Сховай і від реалій і від снів.
Коли я все розставлю по місцях -
Верни мене у світ. Тримай за руку,
І ти відчуєш серця мого рухи,
І усмішку побачиш на вустах.
14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449801
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 26.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012
Визначити рівень прозорості друга не важко.
Опускаєш його на обмежений
часовий проміжок у зміїне кодло
і уважно вслухаєшся у сичання за спиною.
Територіум кімнати звужується
зі швидкістю лету метелика,
якого і так нікому ловити.
Вкотре молюсь над питанням:
"Чи варто називати тебе другом,
коли мало хто з нас претендує
на щирість за дякую?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340670
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 09.08.2012
Розлюбила. Відпустила. Знову вільна.
І вхопилась за свободу і держу.
І тепер я, мов залізна – сильна.
Нікого до себе не впущу.
Але серце стогне, знову хибить.
І не хоче волі – а тюрми.
Та я знаю, що ж таке загибель,
Тож не слухаю його мольби.
Це так боляче кохати до безтями,
І так боляче радіти аж до сліз.
Не розбавиш темінь світлими фарбами –
Ось мого життя стальний девіз.
Я тебе не розчарую, тож не сердься.
Я кохати вмію, як й колись.
Та коли все ж втрачу своє серце,
Просто попрощайся й відвернись.
Я благатиму, а ти просто не слухай,
Йди собі спокійно, як завжди.
Я переживу і цю розлуку.
Тільки б в слід не крикнути: «зажди..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331342
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
З чим порівняти пахощі кохання,
Невидимі, які хвилюють кров,
Пробуджують в душі палкі бажання,
Штовхають в річку пристрасті нас знов?
В них - запах на галявині багаття,
Де під гітару лине легкий спів.
Невинного цілунку на губах жадання
І трепет про кохання перших слів.
І ніжні пахощі троянд червоних,
Які горять немов коханії вуста.
Вино іскристе, що вдаряє в скроні
І йде від пристрасті вже кругом голова.
І запах кави, що приносиш мені в ліжко.
Ванільних тістечок солодкий смак,
Що з моїх губ ти злизуєш так ніжно,
Й бажання дике вже горить в твоїх очах.
Незвична суміш запахів у ньому -
Щасливих днів і пристрасних ночей.
Та найцінніший - аромат кохання мого
І присмак губ, і блиск твоїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327410
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Лягають навхрест паралельні риски...
Рука тремтить і серце завмирає...
Де ти тепер? Я знаю, що не близько...
Прийди. Пробач. Одну тебе кохаю...
Ти нині вільна. Жаль, що не зі мною...
Надія є, та по́малу зникає...
Не відвертайся, не ставай чужою...
Прийди. Пробач. Мій сором не змовкає...
Я знов не сплю. Моя про тебе думка...
Що буде далі? - в неба запитаю...
Напитися б міцним в'їдливим трунком...
Прийди. Пробач. Молю тебе, благаю!..
(21.04.2009.№91)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323175
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 13.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012
Обо мне ничего не известно,
Не известно, где жил и творил,
И творил ли вобще, интересно
И нет сведений, кстати, что жил
Где-то имя моё затерялось,
Нет печатных свидетельств, долгов,
Конных памятников не осталось
И в асфальте – отметин шагов.
Но одно лишь известно наверно,
Чем был занят все дни напролёт,
Что свершал – не совсем беспримерно,
Но по-своему – только вперёд!..
Уходя (если мог бы - остался)
Я наказ свой товарищу дал,
Чтоб одно только слово "влюблялся"
На могиле моей написал.
Чтобы знали чужие потомки
(Если бог даст - чтоб знали свои),
Что и в 30 – у жизни на кромке –
Ничего нет прекрасней любви!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51825
дата надходження 20.12.2007
дата закладки 13.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2012
Мы стоим у окна
Зима
Букв и слов баланс нарушая
Молчаньем
Мешая
Кто кофе, кто чай
Сигарета бессмысленно тает
За окном открывается даль
По стеклу мотыльками стучимся
Там декабрь
Январь
Февраль
Там границы. Темно. И лица
Отражаются
Видим себя
Ручейками тонкими слёзы
Замёрзли
Дыханьем согрею
Тебя
Только бы не было поздно
....................................
Мы стоим. Два окна.
Зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108673
дата надходження 21.12.2008
дата закладки 12.04.2012
Ми з тобою зустрілись в автобусі,
Ти і я у бігах від самотності,
У очах наших крихти від зради,
Небеса наші наче із вати.
Ми з тобою зустрілись в автобусі,
Через муки жахливої гордості,
Малювали на склі божевілля,
Куштували лиш спогадів зілля.
Ми блукаємо в світі ілюзій
І шукаємо буцім то друзів,
Але разом ми зовсім самотні
Хоч і знову зустрілись сьогодні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253043
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 09.04.2012
Хто тут незалежний ? Устань!
Де ж, козаче, твоя держава ?
Тут панує всіляка срань
Від Мукачева до Полтави
Зранку – гімни. Та віє цвілістю –
Знов ведуть у словесні тенета
І вітає мене з «независимостью»
У кіоску чужинська газета…
Знов з динаміків прославляється
На «шансонах» псевдоромантика -
Вам така Україна «нравіца» ?
Уркагани, космоси, ландики,
Депутати з червоними пиками,
На «Кайєнах», - все їм не йметься
І мажори з нападками дикими
Роблять все, що їм заманеться
Мова – зась! Закриваються школи
Бо «права нарушаюца» - лозунг
Тільки наших не знають ніколи -
Гроші знов відбирають розум
Де Тарас? Немає Тараса!
Лише згадують раз за рокИ
Лицеміри, кати, невігласи -
Для піару несучи вінки…
Українець - НІХТО тут. Статистом
На майданах для революції,
І не дай Боже бути расистом -
Є така стаття в Конституції !
Сало, борщ, гопак та вареники –
Оце все, що від нас тут зосталось
Й до вареників - «еники-беники»
Що в дитинстві нам рахувалось
Хай Європа крокує до єдності -
Ті ж прибалти з поляками вкупі
Ми ж, із салом та «незалежністю»
У великій, глибокій ДУПІ…
23 - 26.08.2011 року м. Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282818
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 09.04.2012
Я не хочу никого видеть и слышать
Сердце? Оставлю его, - дышит, не дышит?
Ты где-то там, далеко... Отзвуки тише...
Ветер гоняет легко, воя, по крыше
Снова порвала судьба душу на части
Я забываю слова, - в пору ненастье
Эти остатки тепла, что звались нами
Память с собой унесла вместе с мечтами
“Завтра” ворвется опять, будем забыты
Некогда все-таки ждать, - двери открыты...
05.2002 г. г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328878
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Любовь проверяется не расстоянием,
а круглосуточным присутствием.
При этом маска любви со страсти (читай - похоть) слетает невероятно быстро :)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261523
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 15.09.2011
Сховайте мене в заповідник,
Я хочу стати твариною:
Собакою, а може кішкою,
Не хочу бути людиною...
Відпустіть мене у небо,
Я хочу мати крила...
Чому я вінець природи?
Чому я просто людина?
Дозвольте бути каменем,
Великою сірою брилою.
Дозвольте бути маревом,
Та тільки не людиною.
Сховайте мене в океані,
Я буду неначе краплина.
Подалі, будь ласка, подалі,
Де ще не бувала людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241057
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 13.09.2011
Когда слова теряют смысл,
И просто хочется молчать.
Не задавать себе вопросы,
И от ответов не бежать.
Когда не нужно слушать мысли,
И хочешь жить и умирать.
Когда у сути нету смысла.
И сердце хочется отдать.
Когда бессмысленны надежды
И не боишься потерять.
Я просыпаюсь на мгновенье
Себя пытаясь отыскать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243204
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 13.09.2011
Все как то глупо, мир жесток,
И о любви лишь пару строк,
Опять вопрос – ответа нет.
И нет тебя, и это бред.
Тебя ведь нет со мною рядом,
А время лишь все травит ядом,
Бессмысленно все это слышишь?
Чего любовь уже не дышишь?
Ты как поганый, хитрый змей,
По венам растекаешься смертельно,
И смерти жизненная тень,
Уже выносит приговор наверно.
Мне все равно и я уже сдалась,
Что бы душа не напряглась,
И шепотом, тихонько «отпусти…»
Уйду, но не печалься, не грусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147962
дата надходження 02.10.2009
дата закладки 29.04.2011
Черт с этой любовью,
Той, которая сопровождается болью,
Гнилой ролью двух половинок,
Душой с пепла, сердца из льдинок.
Ультиматум – выбрать, что-то придать,
Чувства, на которые тебе наплевать.
Простить, что б выбросить потом,
Дней кусок – прожитых с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147920
дата надходження 01.10.2009
дата закладки 29.04.2011
Душа хотела новых ощущений,
А получила кулаком под глаз,
Но поменять своё мировоззрение
Больнее, чем быть пОбитым под час.
В суетной тьме не видя и не зная
Мы прём туда, куда глаза глядят,
Но подобрать ключи к воротам Рая
Нам не дано, закрыт цветущий сад.
И мы сидим в растоптанных калошах,
Вдыхаем смрад от собственных идей,
Любя себя и милых, и пригожих.
Ведь мы всех лучше, чище и умней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63530
дата надходження 15.03.2008
дата закладки 29.04.2011
Когда эти строчки пришли мне в голову, ничей образ не маячил перед глазами. Они писались никому или кому-то, в будущем.
И вот много лет спустя мне встретилась девушка, к которой удивительно подошли эти слова. Только я её увидел и сразу понял - это было написано ей. И ничего, что на момент написания стиха, ей было ещё только годика три-четыре. :) Кажется мне, что именно её такую, сегодняшнюю взрослую уже, увидел я тогда в своём воображении.
Зовут ненаглядную - Мари. Встретить Маричку можно в городе, где каким-то немыслимым образом собралась вся женская краса славянского мира - встретить её можно во Львове.
[i]Я не хочу Вас потерять
И пусть я Вас еще не знаю
Но если только повстречаю
То не смогу Вас не узнать
Я не хочу Вас потерять
Безумно полюбив однажды
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно
Мне будет просто невозможно
Жить
если Вас вдруг потерять[/i]
Anna † Demonia перевела на польский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796
Anven перевёл на украинский язык здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512
Виктор Ох смастерил музыку на этот стих здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
пародия на стихотворение автора boroda171 здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 29.04.2011
В этом нет ничего серьезного,
Ценного или нужного.
Ты становишься невозможным,
Не обязанным, не обузданным.
Ты становишься всё улыбчивей.
В глотку - черное, в ноздри - белое.
Есть ответы: "Ни чего личного"
Иль: "Тебе то, какое дело".
Ты становишься невозможным.
В этом нет ни чего серьезного.
Просто способ ускорить вечность -
Пульс - сто шестьдесят, по встречной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172572
дата надходження 18.02.2010
дата закладки 20.04.2011
Знать бы, где тебя искать,
Чтоб в глаза на миг взглянуть,
Чтоб во снах тебя не звать,
Чтоб спокойно мне уснуть.
Знать бы, где твой кров и дом,
Чтоб невидимой на миг
Оказаться рядом в нем,
Чтобы голос изнутри затих.
Знать бы, что ты есть и кто,
Разгадать вопрос, что мучит,
Может призрак ты, фантом,
Может, кто-то самый лучший?
Знать бы, где тебя искать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254806
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 19.04.2011
Прокинеться завзяття в тілі,
І більше толку буде в ділі.
У змореній убогій долі
В нас з*явиться жага до волі.
До рук ми зброю всі візьмемо,
І ниву всіх плодів пожнемо.
Не зник в душі порив завзяття,
Не згасло в серці в нас багаття
Терпке життя було в народу,
Так дай же Боже нам свободу.
Дай силу слова, дай здобути,
Даруй нам пам*ять, щоб забути
Всі біди страшні що були,
А сам дорогу осяйни.
Нехай ми станем в дикім полі,
І не скуштуєм смаку болі.
В нас випустять хоч сотні куль,
А ми покажем сотні дуль.
Не боїмося ми померти,
За рідну мову всі завмерти.
На віки- вічні полягати,
Зате в могилу все забрати.
Встаньмо, браття, Ви не бійтесь
Терпіння,браття, наберітесь.
І виступіть на смертний бій
В житті не майте більше мрій!
Добивайтесь правди й долі,
Не підкоряйтесь вражій волі.
У сурми, браття, Ви заграйте
Франка слова старі згадайте.
Почуйте голос духа в тілі,
Зафарбуйте плями білі.
Історію перепишіть,
Козацьку славу не миніть.
Бо зроду віку Українці,
Дарують ворогам гостинці
У вигляді гармат і стріл,
Накриймо, браття, ми їм стіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240425
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 16.04.2011
Прости за боль и униженье,
И за ошибок череду,
Я у тебя прошу прощенья,
Что приношу с собой беду.
Что Глупость есть моя натура,
(скорее, мой тяжелый крест!),
Что я веду себя, как дура,
Ведь ты – невзятый Эверест!
Прости меня за наши страхи,
За тягу дикую к губам,
За мой корявый амфибрахий,
Проси что хочешь – я отдам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248560
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 16.04.2011
Я не хотів те зробити, що знов наробив,
Я не люблю втрачати своє світло в вогні,
Не бачачи себе йти незнати куди,
Згорати у полум"ї й залишатись в пітьмі.
Втрачати своє цінне в житті я не готовий,
Тримаючи щось у своїх голих руках
Я це не зроблю ніколи - іще раз повторю,
Воно назавжди залишиться у моїх думках.
Бачити весь світ і відчувати його
Набагато цікавіше чим тонути в екстазі,
Непобоятися обрати все і зразу в одно
І стрімко йти все далі й далі й далі.
Я собі пообіцяю один раз і сильно -
Я більше не стану в таке от добро
Я ніколи не стану небесним світилом,
Допоки не піду лиш за своїм єством.
28,09,2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147447
дата надходження 28.09.2009
дата закладки 16.04.2011
* * *
Абстрактне… Незриме… Незнане…
Хаос маленького світу…
Колись тебе всюди шукала…
Сліди малого повіту…
І мрії збудовані храму…
Згодом – млою розпорошилось…
Мале дитя шукало маму…
… Ми з тобою не залишились…
Друзі в щирості різні…
Мін’юст свої дає накази…
Я фарби тінь торкаю… Пензлі…
Барви яскраві не відразу…
Душа ще з дерева не злізла…
Хоч тіло вже блукає містом…
Рука Твоя була залізна…
Такою як і років двісті…
5-9.04.07р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199833
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 16.04.2011
Первое, что я сделал сегодня утром - глянул в зеркало. Я проснулся от собственных слез, от нежелания умирать, от холодного солнца, звезды, которая светит, но не греет. Мои сны были так реальны, что, проснувшись, я подумал, что меня больше нет.
Через меня насквозь просвечивает солнце...
Я отдал что-то очень важное там, на мосту, в ночь Рождества. Почему-то в этом городе все происходит именно в праздник.
Это так странно - и правильно.
Мое сердце остается лежать
На Новом мосту
С дешевой папиросой во рту.
Текст этой песни писал не я. Музыку этой песни писал не я.
Так как может получиться, что это моя песня?
Как может быть, что часы тикают, как сердце, а сердце тикает, как часы?
На холодном песке,
В поднебесной тоске,
С пистолетом в руке.
Часовщик, одноглазый демон с улыбкой усталого авантюриста - он забрал что-то у меня, оставив мне только сны, где я ощущаю себя бесконечно реальным, куда реальнее, чем сейчас, когда я смотрю в зеркало - и вижу себя на просвет. И в глазах у меня солнце. И пыль не танцует в его лучах.
Никого не подпуская к тебе
На сотню шагов,
Потому что по-другому -
Не любовь.
Я один. У меня нет больше женщин. У меня и не было их никогда. Те, что просто околачивались рядом со мной - не в счет. У меня есть только моя Хлоя, которая осталась жива. А я - нет.
Потому что по-другому -
Ни черта не любовь
На Новом мосту.
Она растворилась в объятиях этого города, да будет он проклят во веки веков, да будет он благословен во веки веков и да продлятся его дни вовеки веков. А я - нет.
Я смотрю в зеркало, размышляя о том, что сон кажется реальнее реальности - и вижу, как морщины ломают уголки моих глаз, и из них течет солнце. Я из тех, кто в пятьдесят выглядит вполовину младше, но не доживает до своих пятидесяти. Я выгляжу мимо времени - оно словно не видит меня, не замечает. А потом оно об меня споткнется - и я умру, не постарев.
Куда же потом деваются эти двинутые, солнечные мальчишки?
Так меня спросила Хлоя, глядя на то, как взрослеет ее брат. И почему тиканье этих часов так похоже на сердцебиение? Почему я не решаюсь взглянуть на них? Открыть их?
Мое сердце остается в часах...
Я не могу вернуть себе себя. Словно разом в городе не осталось никого, кроме меня и нее - сколько еще это может продолжаться? Там, во сне, я подвижный, упрямый, волосы торчком, я родом из протестующего ненасилия шестидесятых - и мне совершенно неожиданно идет синий цвет. Почему-то это кажется очень важным - как я хорош, от кончиков волос до кончиков шнурков, и я ношу очки, и у меня взгляд беспечного подростка - до тех пор, пока на меня смотрит живое существо, я как будто каменею в этой беспечности и беззаботности.
На Новом мосту.
Я никогда больше не узнаю ее тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254164
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 16.04.2011
Я, сняв носки, к нудизму приобщался,
И босым я и маялся, и мялся,
Стеснялся я, в песочек прятал ступни...
А ты сняла свой фиговый листок,
И пошатнулся мир,
Где запад?
Где восток?
И это было вовсе не преступно,
Доступно все, что глазу не доступно,
А как красиво! Ах ты, Боже мой!
Теперь я без носков бреду к себе домой!
И этой наготы ни сколько не стесняюсь,
А мыслью о тебе все маюсь, маюсь, маюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249127
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 09.04.2011
Куда залезть, чтобы стало легче?
Где запрятать себя, чтобы не было боли?
Я зажигаю тысячи черных свечек
Я ведь не знаю, что значит Любовь.
Куда убежать, чтобы скрыться от всех?
Где это место на карте найти?
Я ведь не знаю, что значит Смех
На раздорожьи, вначале пути…
Как оторваться от странных людей,
Тех, что мешают собой оставаться?
Тысячи разных неярких нитей
В теле моем проросли – и не сорваться.
Где исчезают Надежда и Вера?
Где начинается Ад неизвестный?
Я не хочу быть последней и первой,
Хватит играть на моих тонких нервах!
Где бы мне скрыться, как бы сбежать?
Кто-то считает, играет и слышно
тихо «Раз-два-три-четыре-пять…»
Жизнь проиграла, Смерть сзади дышит.
Может быть, нож мне поможет немного,
Может быть, кровь остановит часы,
Только все как-то слишком уж долго
И по рукам потекли красные слёзы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239358
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 08.04.2011
Весна блаженно світ накрила -
Неначе птах розправив крила:
Зелені, ніжні із квітками,
З водою талою, струмками.
Тече, набридло їй в крижинках,
Біжить в коріння, мов живинка;
До сонця тягнеться, в листочки,
Засяє цвітом у садочку.
Від сну розбудить всі рослини
і кличе пташок із чужини.
Це час оновлення та чуда -
Світ оживе - і жити буде.
З темниці вилізли мурахи
(Так довго спали бідолахи).
Скінчився сон – час працювати -
Гніздечка в'ють стрижі завзято.
Весна - одна велика сила:
Все оживе - стає красиве.
Вона навколо світ накрила -
Чарує нас красою-дивом.
Б.Ц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246782
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Чому егоїзм не вбиває кохання,
Яке ти готова нести без утоми?
“Різниця у віці”, – кричу я востаннє,
А ти мені тихо: “Чекатиму вдома...”
Віддавши тепло, не кричиш про віддачу,
Хоч довго його відтворити не зможеш.
Страждаю, та знову поводжусь невдячно.
Тебе не люблю, чом ти душу тривожиш?
Стоїш і мовчиш, а сльози твої
Спадають на губи, щоб довго гірчити.
Ти краща, ніж я,
Не мені тебе вчити...
Закоханий погляд відводиш несміло,
Нервове тремтіння приховуєш лячно.
Пробач, я боюся, щоб ти не згоріла,
І йду, бо не можу лишатись невдячним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244390
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Мимовільні дотики рук твоїх,
всі твої погляди і жести в думках моїх.
Скажи мені про що думки твої?
Чи бачиш мене ти уві сні?
Мимовільні думки в устах твоїх,
не обдумавши добре і скажеш їх,
Ці кілька душевних фраз мені.
І просто хочеться сказати "ні".
Спеціально забуду очі твої,
більше я не хочу бачити і знати їх.
Скажи мені про що думки твої?
Чи хочеш повернути моменти ті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202584
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 25.07.2010
Я не можу жити без тебе мила
Краще будь зі мною і в тебе також будуть крила
«О!» - ти скажеш-« Мабуть ти ангелом зі мною будеш?»
Хай буде ,так адже ти мене ніколи не забудеш!
Авжеж ,ти зрозумій,я не можу жити більше так
Юнак,
Тобі шле свій таємний знак
Екран, кінозал, фільм про «любов»
Багато треба сказати, але так закіпає кров
Ескорт тебе знов проводжає додому
Легше піти так і не почати розмову.
І все, край, уже кінець
Любовь випробовує мій терпець
Я . . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177137
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 13.03.2010
Десь колись в якійсь країні
Коли в нас був ленінізм.
Як, чому, не знати й нині,
Але трапивсь фемінізм.
Всі жінки, мов одуріли,
Чом їх трястя не взяла?!
Мужиками стать схотіли.
Отака то от біда.
І якась з них все горлала,
Що жінок немов гноблять.
Не дають рубати дрова,
Гвозді в стіну забивать.
І жінки, забувши розум,
В шахти лізти почали.
І так, ніби під гіпнозом,
У боксери йшли і йшли…
Більше того,нема ж мозку,
Культуризмом зайнялись.
А як вже набрались лоску,
То і в бізнес подались.
А кому ж дітей рожати?
Та вже то не головне.
Треба ж справу розвивати.
А дитина? - Підожде.
Мужики тоді й забули,
Що то значить „джентельмен”
Бо вважають, що ми дури,
Ми ж тепера супер-мен!!!
От жіноцтво, наче вівці,
Клара їх куди веде?
Догорланились до того,
Що і маємо тепер.
Хто читав, тому спасибі,
Але знайте ви таке:
Ми жінки, хоча і сильні,
Ласки ж хочеться проте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147411
дата надходження 28.09.2009
дата закладки 16.10.2009
Бути стервою – мистецтво, бо то школа непроста.
Думаєте все то серце? Ні! Усе то голова!
Вправне стерво не покаже, що у неї на душі,
Танець правди не станцює. Не відкриється вам, ні…
Думку вашу ігнорує, ваші мрії - то пусте.
Тонко скрипку першу грає: що захоче, те й утне.
Ви лише маріонетка, і для неї не партнер,
Роль сама вам обирає - бездоганний режисер.
Щоб здобуть цілунок скромний, ласку від її долонь
Сонце дарувати марно – в ній самій пала вогонь.
І вже як би не благали, не просили, не кляли, -
Серце стерва не дарує. Там надійні є замки.
Стервочка не обіцяє та надію все ж дає.
Лише досхочу награвшись, з вашого життя піде.
Та коли уже полюбить – ніжно в сіті заведе.
Обраний ЇЇ кохає, НЕЮ марить, береже.
А вже будучи кохана і єдина, і бажана
Жінка серцем розквітає – стерво у собі вбиває.
_______________________________________________
Так, жінок пізнати складно, розгадавши їхню суть,
Але стерва з них не кожна, лише сильній нею буть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150348
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 16.10.2009
Ты зачем-то опять один...
Ты вернулся, смеясь, устало
Мне казалось, мы оба сгорим
Но озерам гореть не пристало
Голубые разводы воды
Отражаются в пламенном небе
Солнце тает, а мы сейчас с ним
Засыпаем на нашей планете
Мы - колодцы хмельного вина
Неподвижно и скромно молчим
Мы- обрывки тревожного сна,
Что приснился когда-то двоим
Ты пока еще слишком вода
Я пока еще слишком песок
Я с тобой буду с самого дна
Если нужно подставлю висок...
Ты зачем-то опять один
Я пока что с тобой до конца
И клубиться над нами дым
Принимая рисунок кольца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127622
дата надходження 24.04.2009
дата закладки 11.10.2009
Когда душа молчит и дремлет
После житейских передряг,
То сердце это не приемлет
И трудится на риск и страх.
В трудах себя превозмогая,
Забыв, что может быть инфаркт,
Задача у него иная:
В его движении – азарт.
Они в любви лишь ходят вместе
И чувства делят пополам-
Часть предназначена невесте,
А остальное – женихам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145739
дата надходження 17.09.2009
дата закладки 17.09.2009
Тумана душная волна
На сонный город накатилась.
Исчезла в облаке луна
И все исчезло, что светилось.
И темно- серые тона ,
Сменили красок разноцветье.
Здесь мрак, здесь правит Сатана,
В начале падшего столетья.
Помойки, свалки, вонь и, грязь-
Его обычные картины.
Цивилизации напасть.
Предвестники ее кончины.
Мутантов наплодил народ,
Им отдан мир на разграбленье.
И город, каменный урод,(И город в мути сточных вод)
Стал невезучим в невезеньях.
В разрухе церкви и мораль.
Жестокий смерч идеологий,
Все разметав ,унесся вдаль.
Печальны в лихости итоги.
Спадёт тумана пелена,
Но не улучшит всей картины.
Здесь мрак, здесь правит Сатана,
В пределах “неньки” Украины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145738
дата надходження 17.09.2009
дата закладки 17.09.2009
Уже не сложно говорить "прощай"
И врать в глаза ни капли не жалея.
Ведь жить я по другому не умею -
Быть может это мой забытый рай?
Уже не больно уходить в рассвет
И представлять пусть черные, но крылья...
Через решетку изо льда и пыли
Пытаться разглядеть погасший свет.
Уже не страшно предавать себя,
Смотреть на мир "с высокой колокольни".
Ты знаешь мне совсем уже не больно...
И все равно, что рядом нет тебя...
Уже привыкла верить в "хорошо",
Когда душа находится на грани...
Когда слова уже совсем не ранят.
Ведь говорить о "плохо" здесь грешно...
Уже не сложно жить без тех оков
В которых потеряла свою нежность...
Я верю в ложь и верю в бесконечность,
И в тихий отзвук не твоих шагов...
28.11.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110344
дата надходження 03.01.2009
дата закладки 11.09.2009
Осенний дождь окрасил в серый цвет дорогу,
И так тоскливо в этой тишине.
Забыв тебя, боюсь я разбудить тревогу,
В разбитом сердце и больной душе.
Осенний дождь размоет твои слезы,
И ветер заметет листвой твои следы.
Прости, погибли наши розы,
Погибли с ними и мои мечты.
Я не могу вот так все взять и бросить,
Ну не могу любовь в себе убить.
Забыв тебя, я перестану верить,
Забыв тебя, я перестану жить…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=90570
дата надходження 28.08.2008
дата закладки 25.08.2009
Боротись, коли сил уже нема,
Боротись, бо ти в світі не одна,
Боротись, поки є бажання жить,
Боротись, хоч рука уже тремтить,
Боротись, бо ти жінка, ти є мать,
Боротись, за єство, за Бога мать,
Боротись, адже ми несем добро,
Боротись, щоб усім легко було,
Боротись, за життя, що дав нам Бог,
Боротись, щоб в душі усе пекло,
Боротись, й дарувати всім тепло,
Боротись, не у сні, а наяву!
20.09.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140863
дата надходження 10.08.2009
дата закладки 19.08.2009
Євангеліє (Луки 23,34)"Прости їх, Господи! Вони не знають,що творять."
"Прости їх, Господи!"
Не знають, що творять.
О Боже, не зроби із хама пана.
Бо вкотре правду зможе розіп”ять
Облудна зграя правнуків поганих.
Вони ще в лоні, а уже раби,
Замішані на ницості та фальші.
Бо «золотий тілець» є поводир,
І невідомі справи їх подальші.
Бодай би славні пращури змогли
Збагнути сьогодення на хвилину,
Як вимріяну долю «запрягли»
Сподвижники цього деморежиму.
Народе мій, гартуйся і рости,
Не дай, не дай над волею глумитись.
Прости їх, Господи! Прости і відпусти…
Бо зло не має в силі відродитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142063
дата надходження 19.08.2009
дата закладки 19.08.2009
Цветок Любви моей повял,
упали лепестки..
Сожгли его тоска, печаль:
нет веры у души.
И от костра Любви моей
чуть тлеет огонёк.
Подуть бы ветру посильней,
но от дождя промок.
Надежда крылья опустила,
присела у огня..
Слеза от боли покатилась:
теряю я тебя.
Остыла кровь в душе моей
без твоего тепла.
От раны сердцу все больней...
Зачем же вновь зима?..
А надворе уже рассвет
и все бледней заря...
Напрасно жду... тебя все нет.
лишь слёзы льет свеча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133085
дата надходження 08.06.2009
дата закладки 16.08.2009
Культура лісу надто темна,
Зібрали звірів недаремно.
Міністра обирати треба,
Щоб не гнівити громом неба.
Один не вміє говорити,
А інший вже доволі ситий.
Обрали мовчки Вовкулаку,
Не розібрались з переляку.
Самого Лева чули згоду
Про підлабузницьку породу:
Мов, любить тих, хто підвиває,
Сформує нову хижу зграю.
Пішли чутки дрімучим лісом,
Що Вовкулака служить бісу.
Розгледіли занадто пізно:
Накази вовчі - сила грізна.
Якщо не хочеш в зграї вити,
З'їдять живцем, несамовито.
Мораль:від вовчої культури
Життя стає як ліс похмурим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140370
дата надходження 06.08.2009
дата закладки 16.08.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2009