Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 12.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2011
Комом в горле слова. Под ногами - листвою признания.
Ярко-ало, со строками скомканных фраз.
Опустевший вокзал переводит часы ожидания
для кого-то еще, ну а может быть только для нас.
Все земные пути перечерчены стрелками сонными
в город тайный, неведомо-нежный, где спины мостов
выгибаются страстью безумной над реками томными,
отражаясь в воде, не стесняясь рассыпанных слов
в черно-синюю бездну, где кем-то надолго оставлена
золотая холодно-зовущая дева-луна...
Ночь чарующим зельем напоит, мечтою разбавленным,
чтобы снова я в ней потерялась тобою до боли пьяна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281921
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Подарував осінній ранок смуток,
Туманом сивим застелився у душі,
Як діамант, як золото здобуте,
Дві вічні долі, пишуть осені вірші.
У ті вірші вкладають свій здобуток,
Який століттями збирали у думках.
Він в пам'яті ніколи не забутий,
Хоча долає, знову, цей не легкий шлях.
Рятує Муза,- бо вона лиш знає,
Як важко правдою на світі жити.
Вона так ніжно з нами розмовляє,
Що хочеться писати і творити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281706
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Увага! Ж. «Дніпро» разом з Клубом Поезії розпочинають формування тематичних поетичних збірок за наступними темами:
Поезії подавати на відповідні є-мейли, вказувати адресу, координати, ім`я
(також, прохання звертати увагу на теми календарних дат у Клубі поезії, та радіо-передач на «яскравому радіо» - майбутні збірки)
Мова – бажано - українська, можлива – російська., жанр – поезія.
Кількість творів одного автора - необмежена,
Обсяг твору – необмежений, Формат виданнь – святковий
Палітурка – тверда, Тираж 1.5 – 3 тисячі примірників
Бажаючих прийняти участь у відборі творів разом з фахівцями літ.ж. «Дніпро», надіслати 8-10 поезій відповідної тематики (на мою пошту у сайті) будь-яких авторів і пояснити, чому саме такі вірші, з Вашої точки зору, мають бути у збірках.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
У доісламській поезії, та й після - існував та існує віршовий жанр Мадх (славлення) - панегірик, адресований переважно можновладцям. Цікаво, а чому нашим поетам - не спробувати звернутися до цього жанру, і оспівати тих, хто на Ваш погляд - заслуговує на опоетизацію! Якщо українські Мадхи з,являться у поетів - спробуємо їх видати і поставити у торгівельну мережу! Готові твори - прохання надсилати на мою адресу у сайті Клуба Поезії.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281588
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Сплелися хмари в небокрай…
Палає лоно спорожніле.
Блудниця… Квітне молочай.
Сідає сонце спопеліле.
Ховаєш очі від світила…
В останньому промінні дня
Прощення в донечки просила,
Та не простить привиденя.
Маленька ручка пестить шию,
В обійми проситься дитя.
Рука хірурга труп прикриє
Так злісно вбитого життя…
Топтали квіти сиві коні…
Ти подолала цей поріг…
В куточку плаче привид доні,
Ще ненароджений твій гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281195
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Вечірній блюз.В мальованім горнятку
ПелЮстки вишні в теплім молоці.
Той срібний перстень в тебе на руці
Ще береже про мене світлу згадку.
Чужий мій гостю-рідний,та не мій,
Чи ти щасливий з іншою без мене?
Твій пильний погляд обпікає вени
І глибше грузне в пам'яті липкій...
В трухлявих шпарках теплої душі
Що ти шукаєш,впертий мій блукачу-
Мою любов,бездумну і незрячу?
Вже й слід застиг...Хіба ж ми не чужі?
Нестерпна гра в набридливу мовчанку...
Пора тобі на твій Чумацький Віз,
І ніч летить,мов доля під укіс,
Сіріє від молочного світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281082
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Якби туман вмів вимовить слова,
Він заволав би, мабуть, що є духу:
«Я цілу ніч кохану цілував
І, мабуть, вперше цвіркунів не слухав!».
Ми там, під небом, вище за усіх
У пристрасті, як в маренні, кружляли
До ранку… А тоді, у всій красі,
З коханою на землю тихо впали.
Зникали непомічені ніким,
Світанки шепотіли в травах «гірко»...
«Чи ти була така щаслива з ким?» -
Мовчить туман і дивиться на зірку.
гарний, поетичний вірш про кохання)
дуже...Дуже...ДУЖЕ!!!!
мені подобається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280847
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
І.
Мир, возможно, сошел с ума.
Не пойму, по какому поводу…
И опять я бреду одна
По забытому Богом городу.
Мегаполис совсем не спит,
Возомнив из себя «Высочество»,
Он всего лишь большой магнит,
Привлекающий одиночество.
А….
ПРИПЕВ:
Небо меняет цвет,
Рвётся на главы повесть…
Смялся в руке билет
На проходящий поезд.
И нечего больше ждать:
Ты не просил прощения...
Уж если могу дышать,
То я подлежу спасению.
ІІ.
Мир, возможно, сошел с ума
И меня заразил нечаянно.
Ты - мой крест, ты – моя тюрьма,
Из которой бегу отчаянно.
За окном промелькнёт перрон,
Расставания горечь в чае…
Погрузив все мечты в вагон,
Я сегодня себя спасаю.
И…
ПРИПЕВ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272276
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 29.07.2011
Більше, ніж ти мною дихаєш.
Більше, ніж я тебе мучаю.
Криками, болями, звихами.
З серця тебе викручую.
З пам'яті - небо зажурене.
В пам'яті миті годинами.
Попід старезними мурами,
Витертих спільними спинами,
Дні пролітають, як привиди.
Ночі згорають салютами.
Більш не проситиму «виведи!»
Буде мені покута…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272173
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 29.07.2011
Після дощу — так чисто на душі,
Після дощу — так трепетно у лісі!
Суворіші зволожені корчі,
Що щойно сліз із неба напилися.
Після дощу, так солодко в думках,
Свіжесенько і в небесах, і долі...
А як співає, витончено, птах!
Неначе щойно вирвався з неволі.
Після дощу так тихо у дворах.
Не сваряться сусідки ні на кого,
Не пестяться ворони на гілках...
Я так люблю і в дощ, і після нього!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264922
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Надворі сипало дощем,
Вмивала землі літня злива.
Град засівав і грім — плащем,
Мигала блискавка красиво...
Я слухав. Дощ шумів, співав,
А він, в цей час отримав дяку
Напоїних собою трав,
Дерев, ставків... Ще й вмив собаку.
Вкривала сірість небеса,
Навколо білий світ вмивався.
Надворі — сипала краса!
А я — не спав , я — милувався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264920
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 18.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2011
Богу Богово
а нам лишь поэтово...
Лер
Ежу - ежово, богу - богово –
Понятна истина, проста,
Но коль проникнешь в это логово
Бродячих смыслов – вот беда! -
В мозгу завертится, закружится,
Как «миру – мир» и «свету – свет»:
Избе – крыльцо, невесте - кружево,
И никакого спасу нет.
Красотке в розовом – брильянтово
И олигархово - мечтам,
Студенту пьяному – вагантово,
Анахоретово – дьячкам,
Дитям, как водится, конфетово,
Пророку – «дурка» (жив пока),
Влюбленным – тютчево и фетово,
И фиолетово, слегка.
Могиле – жмот (исправь горбатого!),
Безграмотному – Розенталь,
Врачу, мы верим – гиппократово,
Козе - баян, кустам – рояль.
Сверчку – шесток, Егору –Летово –
Знай всяк свой край и эмпирей!-
И лишь поэту все поэтово
На грани смысла. И за ней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232755
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 28.02.2011
Состарился, ослаб Амур,
Метнуть стрелу не могут руки,
Сошел румянец с мягких скул,
На чердаке пылятся луки.
Дарить любовь - благое дело!
Он вновь натянет тетиву,
Дрожит немолодое тело,-
Летит стрела опять в траву.
Попытка 2. "Не та рука!
Виной всему, что слабым стал!"
Метнул в мишень ниже пупка...
"Любить Вам тем, куда попал..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240763
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Переверни мой чертов мир!
Стань беспощадным приговором.
Ревнуешь? Злишься? - Не томи!
Запри меня за сто затворов!
Заставь меня тобою жить,
Отведать горький вкус прощанья.
И как в последний раз любить,
Когда нет сил сдержать желанье.
Будь вирусом в моей крови,
Соединив меня с собою.
Стань поводом большой любви,
Что свяжет нас одной судьбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238888
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 11.02.2011
О той безсонной, жаркой, южной,
Что уносила взглядов рать,
Замолвлю слово ночью вьюжной
По ней начну я тосковать.
Пусть ярким,красочным потоком
Востануть в памяти те дни
Где страсть по венам сладким соком
Где мысль любая о любви
Души мятежной взмах и в небо
Что будет выше без конца
Ей наплевать что быль что небыль
Сдуваю пыль с ее лица.
И вижу снова ту,родную,
"Где ты бродила столько дней?"
По чувству теплому грущу я
С ума схожу. скулю по ней.
Как мне вернуть тебя в пустою
Безликую людскую суть
И время в спять и в холостую
Вновь до утра мне не уснуть.
Я сяду молча у порога,
В обнимку с верностью, как пес.
Прийди скорей,прошу не много
Ведь по тебе не счесть мне слёз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239956
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
На теплому морському узбережжі
із полем волошковим у очах,
з піску любило будувати вежі -
дівча-кохання на семи вітрах..
Цілунки моря й сонця на світанні
стрічало сміхом, бігло босоніж,
сліди лишало - сЕрця полум’яні -
щасливий знак на хвилях роздоріж.
...Та раптом - шторм...передчуття і горе...
пройшлася зрада по слідах-серцях.,
червона фурія, гострі підбори...
і рана-знак, і серце на ножах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239628
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011
Когда-нибудь ребенок спросит
- Бывает дружба или нет?
Такая чтоб дружить до смерти
Дружить на много-много лет
И я задумаюсь о жизни
Вздохну, глаза закрыв рукой
Припомню юность озорную
Даст бог так будет и с тобой
Ты знаешь, солнышко, когда-то
Мы жили проще чем сейчас
Мы жили полною душою
Мы жили как в последний раз
И с той поры воспоминанья
Мне греют душу тем теплом
Что не разрушится вовеки
За сотню, тысячу веков
Ведь я люблю свою подругу
Она как с моря легкий бриз
И как настырный лучик солнца
Прорвавшийся сквозь бурю вниз
Порой бывало нам непросто
Мы шли по бритвы острию
Печаль, невзгоды не сломили
А закалили как броню
Она одна мое светило
Она одна моя звезда
И чем мы друг для друга были
Я не забуду никогда
Меня ты спросишь Мама разве
Вы больше с нею не вдвоем?
Я улыбнусь – не беспокойся
Мы вместе, все поймешь потом.
Декабрь 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237480
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 28.01.2011
На перекрестке темных улиц,
Там где не светят фонари,
В кафе с названиям «Надежда»,
Когда то встретились они…
Она вошла и все затихли,
Лишь шопот слышно по углам:
Она Божественна скажите?
И кто-то это подтверждал…
И каждый вечер в том же месте,
Она приходит вновь и вновь,
Заправит волосы за плечи,
И сядет молча за столом…
Её глаза милее света,
И плечи в отблесках луны…
И кто-то крикнет: «Чародейка»,
Иль это только мнится мне…
Поправит шарф кроваво красный,
И снимет черное пальто…
А эти руки так опасны…
Ведь в них влюбится так легко…
И я прокуренный до нитки,
Дымком из крепких папирос,
Под звук неутомимой скрипки,
Сидел с большим букетом роз…
Она ушла, я в след за нею,
Бежал, боялся опоздать…
За перекрестком на аллее,
Упали розы на асфальт…
Увидел я её в объятьях,
Прикосновенья нежных губ…
Быть может это все проклятья,
Иль может просто старый друг?…
И с той поры Вас…Незнакомка,
Никак забыть я не могу…
В ночном кафе у барной стойки,
Я каждый вечер встречи жду…
Вы не придете…это зная…
Душа тоскует и болит…
И сердце плачет умирая…
Но не могу без Вас я жить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230534
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 24.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2011
Цени любовь, пока она с тобой
Плечом к плечу, не примеряя маски.
Храни её, покуда ты герой
Из доброй и давно забытой сказки.
Цени любовь, пока она твоя
И нараспашку открывает двери,
Чтоб на задворках ледяного января
Не плакать от нечаянной потери...
03.03.2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175211
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 15.12.2010
А сердце - прочнее металла:
Сто раз его рвали на части,
Но снова оно воскресало
В порыве нахлынувшей страсти.
А сердце - прекраснее сада
Цветущей весенней порою,
Которому много не надо -
Садовника с чистой душою.
А сердце - хрустальная крепость.
И хоть высоки её стены,
Сдаётся, без боя, за верность,
И рушится, вмиг, от измены.
А сердце - волшебная штука,
Одна из загадок природы,
Что бьётся с таинственным стуком
И чувства хранит через годы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226135
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 03.12.2010
Запахло травнем раптом восени.
Така собі насмішка депресивна.
Дерева голі. Хочу як вони
Лахміття поскидати агресивне.
А потім розцвіту як той каштан,
Що також переплутав все на світі.
Самообман? Нехай самообман!
Чи просто Богу захотілось квітів?
Запахло травнем… Пахне цілий день.
Десь сонце помилилося дверима
І світить як скажене на людей,
Що вже давно впустили в душі зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225927
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Що я могла тобі відповісти
На тихе ввічливе «спасибі» і «як скажеш»?
Мовчанням сплелись воєдино голоси
І це для мене так багато важить!
Що я могла додати ще услід
Окрім тривожно-добрих поглядів у очі?
Молитись буду, та щоб тільки лід
Тобі попав до серця – я не хочу.
Що я могла почути окрім слів,
Тих незаслужених і теплих мені дуже?
І як би тільки спомин не болів,
А головне, не зробить з нас байдужих!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225585
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 01.12.2010
Распущены волосы, руки и жесты,
Одежда отброшена на пол давно,
Не действуют больше жеманство, протесты –
Всё это в основу любви не легло!
Намного эффектней смотрелась наивность,
Твой запах без примеси странных духов!
И даже застенчивость в чём-то, пассивность
Смущала меня больше всяческих слов!
До этого, разного рода девицы
Мелькали на кухне, в квартире моей…
Изящные кошки, пантеры и львицы
И много еще каких пошлых зверей…
Я чувствовал жертву и гнался по следу,
Без страха, сомнений впивался в неё!
Но, выпив до капли простую победу
Стремился найти не «чужое» моё!
И вот, как-то рано, на улице входа
В подземку увидел тебя и… пропал!
Не чувствовал раньше подобного рода
Эмоций, желаний… твой камень – опал.
Любимый цветок – азиатская роза,
Любимое блюдо – шашлык из гуся!
Ты – мой героин, моя милая доза
Тебя не любить невозможно, нельзя!
Распущены волосы, руки и жесты,
Одежда отброшена на пол давно,
Мы вместе с тобою разбили протесты,
Давай в то же время на том же метро?
02:57
30.11.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225400
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 30.11.2010
Україно, синьоока
Мати - мучениця літ!
Ти - голубка сизобока
В вірності долаєш світ.
Земле моя, ти навчила
Правди й святості мене.
Цвіт бузини роз`ятрила
Й ніжністю овила все.
Неповторна і розкішна,
Хоч і нівичать тебе...
Головне, що ти є рідна!
І любов з усюд цвіте.
Я горджуся, Україно!
Українкою зовусь!
Я горджусь!-мовляю сміло,
В вічі ворогу сміюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225480
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 30.11.2010
Еще чуть-чуть и вместо листьев
Под ноги ляжет первый снег,
Под ним сгорят немые письма
Без адресата. Свой побег
От слов, не сказанных глазами,
Слезою сорванных с перста,
Я распишу в поле следами,
Ступив на белый край холста.
Я нарисую свет и годы,
Что так легко с тобой дались,
Тепло улыбки, блеск свободы,
Тоску прощаний… Крикну ввысь,
Луне холодной, звездам, небу
Пусть унесут мою печаль,
Криком взорву темную небыль,
Я прокричу: «Мама, прощай!»
27.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225180
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Осінь знову моросить дощем,
Крає серце краплями-струмками,
Огорни любов"ю, як плащем
І зігрій красивими словами..
Я чуттєво на твоє плече,
Схилюсь у покорі і мовчанні.
Заховаюсь під твоїм плащем
І тремчу тополею в коханні..
Бачиш, онде гілочка верби,
Бавиться з холодною водою..
Ой якби ж то, любий мій, якби..
Бути в парі ми могли з тобою..
Ти ж не Бог.. Чекай.. А може Бог?
Як кохатимеш таку.. земную?
Те життя, де ми з тобою вдвох.
Я у мріях кожен день малюю..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11011205653
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225290
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Життя у павутині. В динаміках Бетховен.
Через буденні туги пливе порожній човен.
Усе на скору руку, слова, що без кінцівок.
В клавіатурі – кава і крихти із тарілок.
Розмови про нагальне – придурків, секс, про інше.
Хтось лиє акуратно, хтось з зірочками пише.
Приховані істоти безликі, нейми, ніки...
Нема кому натерти зухвалі жирні пики.
Придумана свобода, життя ніде, окреме.
У пікселі екрану засмоктані проблеми.
Проковтнуті обличчя, слова, гримаси, очі...
Павук у павутині зжирає дні і ночі...
Він виїдає серце, що вже насилу б’ється.
За тебе жовтий смайлік підморгує, сміється...
Ти закриваєш очі - зелені, карі, сині…
І вимикаєш світло. Ти в іншій павутині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225281
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Улыбнись :) Пусть исчезнут печали,
Пусть хоть маленький солнечный луч,
Пролетев через дальние дали,
Принесёт теплоту из-за туч.
Улыбнись :) Пусть растают туманы
И, казалось, разомкнутый круг
Вновь сомкнётся, прощая обманы,
Воскрешая ослабленный дух.
Улыбнись :) Пусть сквозь летние грозы
Пролегает твой жизненный путь,
На щеках твоих - капли, не слёзы,
Тебе не в чем себя упрекнуть.
Улыбнись :) Пусть померкнут проблемы
И сердечный ускоренный стук,
Игнорируя все теоремы,
Увенчает касание рук.
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
(Фото взято из интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186999
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 29.11.2010
Мовчать немовлені слова,
що не несуть покути.
І серце б'ється не для вас,
у хмелеві розкуте.
Себе убрід не перейти -
старайся-не старайся.
Неперехрещені світи,
в які нелюбець вкрався.
Шептали вишні при вікні,
як місяць впав у лузу,
що ви освідчились мені,
натхненно, наче Музі.
Сум'яття досі не пройшло,
бентега щоки вкрила...
Спитала тихо: "Ви про що?"
Сказав: "Про щастя, мила!"
О світку мій! Подітись де
від слів цих невблаганних?
Любов - то почуття святе,
не вам скажу "коханий".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224659
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 26.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2010
О, горе мне! Искажены глаза,
запутавшись в сетях любовной страсти.
Мне больше верить зрению нельзя,
И оттого обман вдвойне опасней.
Ведь если так прекрасно в мире то,
чем восхищался я неоднократно?
То отчего я слышу мнений сто,
что это ложь. Где правда? Непонятно...
Но разве непреложным может быть,
наш взгляд, укрытый пеленой печали?
И солнца лучик-тоненькую нить,
не разглядеть за тучею, едва-ли...
Любовь слезами искажает зренье,
чтоб милый образ выиграл в сравненьях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224599
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 26.11.2010
Не добавляйте мне страданий!
Не прижигайте душу болью.
Хочу парИть в стране мечтаний
И наслаждаться этой ролью.
Не унижайте недоверьем.
Я не приемлю в чувствах низость.
Согрейте сердце откровеньем.
Мне так нужна такая близость.
Не ждите покаяний лживых
И мне не нужно липкой лести.
Ведь слов так много есть красивых.
Они,увы, давно не в чести.
Не потушите свет надежды,
Что к вам несу в своих ладонях.
Оденем яркие одежды
И навсегда в любви утонем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224503
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Слова любви слетают птицей с губ,
В своем полете достигая цели,
Мне сладок плен бездонно-нежных чувств,
Я в них купаюсь, как в живой купели..
Летят к тебе урывки слов и фраз,
Превозмогая версты расстояний.
Обратный импульс..эхо.. резонанс,
Мне возвращают искренность признаний.
Мир без тебя.. Он черно-бел и пуст,
Вуалью грусть.. и холодеют плечи..
Но этот вкус.. хмельных и зрелых чувств
Большой любовью душу мне излечит..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11010266133
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224460
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Ты садовником войдёшь
В сад души мой осторожно.
Всё сухое уберёшь,
Даже корни жизни прошлой.
Может, будешь груб и зол,
Может, будешь торопливым?
Расцветёт любви газон,
Станешь самым ты счастливым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223994
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010
День незаметно превратится в вечер,
Сегодня можно всё переменить:
Судьба нам подарила эту встречу,
Мы в комнате останемся одни.
Дыханье затаив, задёрну шторы,
Открою тайну эту двум свечам.
Утонем в чувствах наших, словно в море,
Доверив разговор вести очам.
Ночь незаметно превратится в утро
И окна чисто вымоет рассвет.
Любовь, как никогда, поступит мудро,
Разлуке первый раз ответив:" Нет".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223990
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010
Вновь рисуешь пальцами на затылке линии,
Тёплыми ладонями унимаешь дрожь.
Я люблю глаза твои бесконечно-синие...
Видишь – я ждала тебя, знала что придёшь.
Нежно шепчешь глупости, тихие, умильные,
Тонкими намёками разжигая страсть...
Хочешь, буду слабою? Или, может, сильною?
Ведь зачем быть крепостью? Для того, чтоб пасть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223983
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010
Ніч розчинилася у каві - гірко-гірко,
Молочний шлях розлився за вікном,
Впаде, як цукор, у безодню зірка -
Й схолоне в небі кава з молоком…
Візьми ж бо, випий, це твоя отрута,
Проте, не бійся, чорно-білі сни
Давно збулися, але як забути
Цей присмак ночі? Просто поясни.
Нас ніч тримає бранцями довіку,
Спитай «навіщо», тільки не поруш:
Ніч відганяє від порожніх вікон
Незваних гостей і від наших душ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223781
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 22.11.2010
Когда нужда стоит за дверью,
Предвидя пылких чувств потерю
Любовь, допив страстей вино,
Готова выпрыгнуть в окно.
© Copyright: Александр Николаевич Ковальчук, 2010
Свидетельство о публикации №11011135123
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221922
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 19.11.2010
Ещё вчера теплом манила осень.
Ещё вчера бродила налегке.
Среди берёз,среди могучих сосен
И плыли вдаль туманы по реке.
Ещё вчера спокойный.тихий вечер
Рассыпал звёзды сказочным ковром.
И нежно обнимала ночь за плечи,
Окутав мягким и беспечным сном.
Ещё вчера гулял свободный ветер
Багряно-жёлтою играл листвой.
Быть может на рассвете где-то встретил
Блондинку,что зовут у нас Зимой.
Уже вчера она себе сказала
Пожалуй, слишком разленилась я.
Ещё вчера нас осень обнимала,
А будит загулявшая зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222969
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
…Ти теж мене без жалю відпустив.
А я не «теж»! Чи в тому я згрішила?
Тоді, коли в думках нервовий зрив,
А в склянці зі вчора міцна текіла.
І болю необмеженість. Колапс!
Так з кожним днем моя вмирає віра.
Ти теж казав: «Дай спробуєм ще раз»,
А я не «теж»! Хоч так того хотіла…
Ти теж проходив повз моїх вікон.
А я не «теж»! Клянусь, що ти – минуле.
Тоді, коли востаннє на перон
Моя журба з валізами прибула.
Солодкою спокусою була,
Мов шлейф цитрин і ніжної ванілі.
Ти теж в мені, мов дика ковила,
А я не «теж»! В тобі я рожі білі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222922
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
Окунула бы губы в яблоко
В жажде пряной и сладкой свежести, –
Как вдохнула бы в сердце облако –
С чудом стала в опасной смежности.
В сердцевину взглянула пристально,
В пентаграмме считая зёрнышки:
Объясните мне вашу численность,
Нагадайте мне счастье Золушки,
Чтобы жизни пути трамвайные
Были свыше вперёд направлены.
Как же хочется видеть тайное
Там, где только природы явное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222812
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 17.11.2010
В корчме полночной мужичок
Присел тихонько у камина;
Сырок, оливки, коньячок...
Рюмашки две уж опрокинул.
Что жизнь актера? - Лишь игра!
Игра на людях в жизни, в театре.
Но, погодите, Господа!
Ведь я в душе еще романтик!
Порой с заката до зари
Любуюсь небом темно-синим,
Люблю и месяц, и огни,
Мерцанье звезд в морской пучине...
Меня ведь также манит мир
Своими яркими цветами,
Но приговор неоспорим:
"Играй, покуда перед нами!"
Ему скандирует толпа,
Еще немного ... и охватят
Со всех сторон, как волн накат,
А Цербера стеречь поставят...
Актером быть не всяк горазд,
Хотя наука всем известна...
Ведь каждый в жизни хоть бы раз
Играл так, словно это - пьеса!
Актер - призвание, судьба!
Актер - и бремя, и награда!
Не превращайте же в раба
Его талант, и жизнь, и правду.
Светает: корчма, огонек
От свечки рядом догорает...
Пьет кофе с булкой мужичок,
Как есть, сейчас он не играет...
А днем опять: игра, игра!..
Игра на людях в жизни, в театре,
Опять народа полон зал.
Но сэ ля ви! Ведь он -Романтик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221327
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 17.11.2010
Бабуню рідна, в снах тебе зустріла
твій карий погляд крізь туман,
і щира посмішка до щему мила
лікує від найглибших ран!
На плечі кинута терен-хустина
неначе крила з китицями сліз -
забрала волошкова полонина
земні турботи у небесну вись!
Спрацьовані й жилаві руки
як завжди пахнуть хлібом із печі
ти їх кладеш на голову онуки
немов віночок із зірками уночі!
Моя голубко сивая, бабуню,
не йди в світанки, ще зажди:
по яблука-антонівки у клуню
як осінь-мавка лісова веди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221851
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 15.11.2010
В криницю падала зоря,
закохана в прозору воду.
А місяць тихо з віддаля
осяйно пестив її вроду.
Їй ельфи сріблили листи,
нектар збирали у корзинки,
аби про жаль розповісти,
що принесли її мандрівки.
Як місяць в мантії ченця
ховає в небо-садах роси
аби зрослись до забуття
всі рани — кров'яні покоси.
На землю зірка долілиць
упала сумовито, до світання:
“Невже це я?”
гукнула до сестриць...
І стала айстрою,
як спомин про кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221556
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 15.11.2010
Вустами позбираю гіркоту
з картини осені -
не спиться.
Коктейль зі смаком мигдалю
без цукру, за вікном -
дощиться.
Перстені зачепилися за шпиль
дзвіниці раю -
не дістати!
Їх принесе нічний мотиль
на крилах небо -
потримати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221583
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 15.11.2010
В душе, стесненные тоской,
Живут минуты ожиданья.
Пока я не больна Тобой.
Влечет нас время и желанье.
Ты, как всегда, в моих словах
Найдешь сердечную угрозу.
С укором горьким на устах
Родится пафосная проза.
И взгляд свой нежный окунешь
В мой мир, что от других скрываю.
Не ангел Ты, не мой кумир,
Но для МЕНЯ Ты - точно знаю.
Позволь забрать свой поцелуй,
Что дремлет на губах уставших.
Позволь уйти и не ревнуй,
Ведь я одна из тех, из Павших.
Я буду навсегда Твоим,
По меньшей мере, ритмом сердца.
Нет! Слов не нужно. Помолчим.
Позволь Тобою мне согреться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220966
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 14.11.2010
Я вийшла в ніч.
Стояла тиша –
глибока, ніби правіки…
А в фіолетовім узвишші
яріли маково зірки.
А над усім, і наді мною –
прозора тиша, ну хоч пий…
Дарма, що ніч повита млою,
що місяць на тепло скупий,
дарма…. дарма, що сяйва мало –
в безмежжі порожнеч нема.
Не схожа темінь на примару…
У цім огромі я сама
прозорими крильми майнула
поміж невидимих беріз -
землі залишила минуле,
де ворох дум і злива сліз.
Як легко завмирати в леті,
мережить простір і віки,
коли усі твої потреби
в легенькім порусі руки.
Шепталися, тремтіли зорі,
назустріч неба йшли вали -
такі безмежні і прозорі
вони в високості були,
що я пірнула в ті глибини
і розчинилася в тіні.
І небо оком голубиним
моргало трепетно мені.
Отак душі благоговіти,
коли вона – сама свіча...
І раптом у земному світі
Цвіркун ледь чутно засюрчав...
Спинила враз політ стокрилий –
куди нам, грішним, до небес?
Тобі без світу сиротливо,
коли ти навіть дикий пес.
А ти без нього хто? Земного
тебе чекають на землі –
день, об який розбились ноги
й душа - в криваві мозолі,
те джерело, що в спрагу люту
тобі зволожило уста,
знайомі і незнані люди,
їх мова світла і проста,
верба, що в юності садила,
краплина, що впаде з чола,
і перш за все – ота єдина,
яка тобі життя дала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221812
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Рядом призрак чёрной кошки.
Длинный плащ, почти до пят.
Сладкий аромат морошки
Источает в кубке яд !
Ветром северным остужен,
Солнцем южным подогрет,
Полный месяц только нужен
И, отвар увидит свет.
Дева в тёмном одеянье
Прячет страх под маской зла,
Повторяет заклинанья ...
Наконец, взошла луна !
Чёрный кот лохматой лапой
Сдвинул кубок . Неспроста...
"Слёз своих ещё накапай,
Пусть сгорят его уста !"
"Подожди-ка, друг усатый,
Он получит за своё...
Я добавлю лучше мяты,
В это лунное питьё!"
Летний вечер укрывает
Звёздной шалью.Ночь темна.
Плачет ивушка кривая
от июльского тепла...
Всё укрыло пеленою.
Образ хрупкий на метле
Вновь прощается с луною.
Боль оставлена - в котле ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166295
дата надходження 15.01.2010
дата закладки 06.11.2010
…Як мало Ви про себе говорили!..
Лиш мовчки опускали вії вниз.
А я була, мов звабниця Даліла,
А Ви тепер король, Ви вже не принц.
Несміло підіймали сірі очі,
А я в думках благала: «Обійміть!»
А дні уже на сто хвилин коротші,
Тому така безцінна кожна мить.
Ви чули як прискорено у грудях
Клекоче птах на вісім всіх октав?
Давайте ми обмежимось абсурдом
Незв’язаних сюжетів до вистав.
Придумайте одну просту причину
Чому Ви так глибоко у мені.
І може, відчайдушно я зупиню
На сто хвилин коротші світлі дні.
Я далі так не можу. Ви привили
Бутон із свіжих квітів в мій пустир.
Як мало Ви про себе говорили!..
Я знаю, - Ви інакше не могли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219944
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 04.11.2010
Далека ніч. Вокзал. Перони.
Проймає холодом до нитки.
Прощанням втомлені вагони
Лишають в серці чорні мітки.
Годинник, колії зустрічні.
Чекання-кат, квиток додому.
І не назвеш, що пересічні,
І не назвеш «лише знайомі»…
По різні сторони від миті…
Я від вікна відвернусь вільно.
Виду подам, що не болить і
Вид зроблю, що дуже сильна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219688
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 03.11.2010
Ночь обронила ободок,
Он серебрится в небе спящем.
Иду сегодня на Восток
За истиной, за настоящим...
Босые ступни жжёт песок,
Стою - бесстрашна и чиста…
У главной Книги - вечный срок...
Я слышу проповедь Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219417
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 01.11.2010
Я люблю!Не любити не можу!
Скільки днів я прожила сама!
Не забула.Прости мені,Боже,
Я не тільки з тобою була...
Попри всі ті закохані очі,
Незабуті,прості імена
Я любила тебе неохоче,
Залишаючись знову одна.
Не кажи,що кохаєш-не вірю.
Моя лють всю любов прокляне.
Я кохання забути не вмію.
Ти не вмієш кохати мене.
Божеволію-знов тебе бачу...
Та життя помінялось у нас.
Я не вірю тобі ,та не плачу,
Що вогонь божевілля погас.
Я люблю,не любити не можу.
Я боюсь загубити себе.
Не забула,прости мені Боже...
Я не зможу забути тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219307
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 01.11.2010
Вікторії М.
Синій погляд з іскорками суму
Постає щодня переді мною,
Знов по тілу пробиває струмом,
Коли Ти торкаєшся рукою.
Чим, - скажи, - яким чарівним зіллям
Ти мене колись причарувала?
Що і в будні, і під час дозвілля
Розумом моїм запанувала.
В сни проникла, душу захопила,
Владарюєш серцем і думками.
Все моє життя Ти запалила,
А гасити, певно, буду сам я.
Синій погляд з іскорками суму
Подаруй мені ще хоч на хвильку.
Хай ще раз проб’є по тілу струмом.
Я чекав на це, Ти знаєш скільки…
Івано-Франківськ
28 жовтня 2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219253
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 31.10.2010
Вікторії М.
Небесно-синій погляд не відводь –
Поглянь на мене ще хоча б хвилину.
Мені не треба інших нагород:
Дай хоч на мить у море їх поринуть.
Як сталось так? Ми стали, мов чужі, –
Тебе не бачив я вже понад сотню років.
Що маю я казать своїй душі,
З якої сум вже висмоктав всі соки?
Ти, як завжди, чарівна і струнка,
Жага життя палає на обличчі.
Так усміхатись, певно, здатна лиш Весна –
Дивитися на Тебе можна вічно.
Очей волошки, - прошу, - не відводь:
Поглянь на мене ще хоча б хвилину
Серед усіх найбільших в світі врод
Невже обрав я не свою перлину?
Івано-Франківськ
30 вересня 2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213723
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 31.10.2010
Можна я просто тебе обійму?
я ж не скажу ані слова...
визнаю вкотре свою лиш вину,
тихою й ніжною буде розмова.
Можна я просто тебе обійму?
без емоцій, сумлінь чи вагання.
тобі своє серце візьму,
й залишусь у миті чекання...
Можна я просто тебе обійму?
Так міцно, назавжди, навіки.
можна я просто тобі прошепчу
те, що сховають від тебе повіки?
10.10.10 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215239
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 30.10.2010
Порою мне мнится, я – омут бездонный,
Исполненный тайн и высоких идей.
Тут мужу сказала, а он: «Закидоны!
Прям омут она. Не смеши ты людей!
Из всех твоих брызг, ну, пожалуй, осьмушка
Потянет на мой позитивный коммент.
Ты, солнце моё, уж прости, погремушка.
Пора бы, родная, сменить инструмент!»
Порою мне мнится, я – Каллас Мария,
Легко добираюсь до верхнего «си».
А муж: «По тебе плачет психиатрия!
Ты хоть вечерами-то не голоси.
И так прихожу я с работы не рано,
Без сил, в состоянии вечно тупом.
Включаю футбол, и твоё мне сопрано,
Прости уж, лапусь, как по я...ам серпом!»
Порою мне мнится, что я в Голливуде
Могла бы снискать себе лавры. Прикинь,
У Спилберга Стива и Аллена Вуди
Их главных сыграла бы я героинь.
А муж (ах, увы, он не так идеален,
Как мнилось когда-то) вещает одно:
«У Спилберга вряд ли, а вот Вуди Аллен
Про психов шикарно снимает кино!»
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218679
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 29.10.2010
Вечір холодним туманом лягає на плечі,
Паспорт давно зачекався наступної візи,
Відлік пішов і недовго лишилось до втечі:
Осінь-дивачка таємно пакує валізи.
А листопад їй довірливо дивиться в очі,
Прагне знайти у грайливій безодні відгадку,
Звісно, ніколи ніхто розлучатись не хоче,
Тільки на рейс вже за мить оголосять посадку…
27.10.2010
Картинку взято
http://stat17.privet.ru/lr/0925d3c787f01b4e4c9ad5819be8e333
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218488
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 28.10.2010
Напиши мне письмо... Пару строк на осеннем рассвете.
Мне так страшно одной в полумраке погибшей мечты.
Напиши ни о чем... Знаю, в счастье забыты билеты,
и на сердце остались замерзшей надежды следы.
Напиши мне письмо... Без конверта и адресных марок,
и на "ящик" отправь пару смайликов ветреных ряд.
Понимаю, прости, никогда не была я подарок.
Не умела молчать, говорила всегда невпопад.
Напиши мне письмо... Расскажи, как дела. Как обычно?
Все равно напиши. Я скучаю опять без тебя.
И целую других... Но стараюсь казаться приличной
потому, что на сердце стоит логотип "я твоя".
Напиши мне письмо... Мне ведь больше по сути не надо,
просто знать, что нужна и, что ты обо мне не забыл.
Пусть конвертик цветной станет самой желанной наградой,
напиши мне письмо, словно в память о нашей любви.
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Лабиринтами фраз и улыбок"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218751
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 28.10.2010
Я сьогодні вища стала –
Серце взулось у підбори.
Цокотить до п’єдесталу,
Йому йти ще довго в гору.
Я сьогодні – королева!
Хай собі лютує осінь.
Серце ж вбралось у рожеве,
Розкуйовдило волосся.
Я така з самого ранку!
В каву хочеться кориці.
На губах все та ж приманка –
Блиск із запахом суниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218483
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2010
Залоскочу пір’їнкою твій сум.
То янгол пролітав в ночі над нами
І, задивившись на земну красу,
Присів на бильці сірого дивана.
Він бачив: руки у вінок сплелись,
Волосся спить, спадаючи на груди.
Блакитним шовком вечір постеливсь.
Так не до ранку – цілу вічність буде.
Він бачив: світ в обіймах потонув.
Шепочуть губи щось у губи сонні.
Сьогодні з нами поряд янгол був,
Згубив пір’їнку ось, на підвіконні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218054
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 25.10.2010
Відколи небо сонцем замагнічене
Й тремтливо очі ловлять голубінь,
Я цим життям зробилася помічена:
Одною більше душ, одною зайва тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217477
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 22.10.2010
Немає слів, пронизаних теплом,
Які б з твоїм ім'ям я не зв'язала…
Та буде їх сукупності замало,
Щоб почуття усі не загалом,
А кожне зокрема відображала!
Немає фарб, яскравих, запальних,
Якими б я тебе не малювала…
Та все ж таки, відтінків буде мало,
Аби портрет твій відтворити міг
Все те, що я до тебе відчувала!
Немає нот, дзвінкіших за капіж,
З яких би колисанки не складала…
До них ретельно рими підбирала,
Сховавши ніжність всю рядків поміж, –
Та що хотіла, так і не сказала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180448
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 21.10.2010
І
В моїх очах снується парадигма,
на тему "Ти" у мене сто табу.
Болить той факт, що ти мене не втримав,
а більше того, - холодно забув.
І мрії ті опали листопадом,
а дощ нам прирікає снігопад.
Ти правий! То була навмисна зрада,
та менша від твоєї у стократ.
Я знаю, ти захочеш подзвонити,
нікчемно запитати: "Як життя?".
Та як мені забути жовті квіти:
троянди, орхідеї... все сміття?
ІІ
А, може, десь зустрінеш випадково
до мого дуже схожий силует,
мурашки пробіжать по шкірі знову,
та я не озирнусь, - лише вперед.
Ти ж так колись любив свою свободу!
А я б її за безцінь віддала.
Хіба б в душі за доброї погоди
чорнілася проклята омела?..
Не треба! Не хапай мене за руки,
і вже не обіймай моїх колін.
Ти чуєш рівномірні серця стуки?
Воно черстве до слів, що ти один.
ІІІ
Пощо мені малюнки на асфальті
і фрази заяложені до тих?
Не вірю! Ти давно мене не вартий,
тепер - я тінь, я біль твій, я твій гріх.
Як смішно будувати паралелі,
шукаючи у інших мого лик.
Фундаменту нема, - пісок пустелі,
ти вже не друг, не брат, не чоловік.
Мої думки зигзагами снуються
на сотню миль казкових панорам.
В коханні більше ті не зізнаються,
у кого є від нього давній шрам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217282
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 21.10.2010
На столбе фонарь качается.
Ветер плачет за окном.
Тусклым светом освещается
Старый и беззубый дом.
Тощий кот сидит,заброшенный,
На крылечке у дверей.
Кем-то хлеб лежит накрошенный,
Крохи совести своей.
Ничего не в радость рыжему
Одиночество,как крест.
Шерсть местами,будто выжжена.
Он давно уже не ест.
То,порою подрывается
Да куда ему бежать?
Глаз тускнеет,кот печалится
Больше некого встречать.
Дом недавно был наполненный
Взрослыми и детворой.
А теперь лишь чёрной молнией
Ворон кружит над трубой.
На ветру фонарь качается
Ель седая,словно тень.
Так порою жизнь кончается
Отдалённых деревень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217201
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 20.10.2010
Головне, власне, не Щастя,
а саме його відчуття...
Так несподівано обпале листя
Зашаруділо у душі...
І завітали думки в місто.
Хтось позбирає їх в вірші.
А хто ж цей "хтось"? І звідки він з’явився?
Ніхто його ніде не знав.
Осінній день коштовностями вмився...
А хоч би хто його що запитав..?
Чи то в очах він завжди мав щось дивне?
Чи та його сповільнена хода...
Робили вигляд, майже, БОЖЕ - ВІЛЬНИЙ
І просто дивний. Просто.., як вода.
Сіренький плащик з поза тої осені -
Ледь-ледь нап’ята вічність на плечі.
Він тут глуяв. Він тут проводив дні,
Кудись у небо, в журавлів ключі.
"Поет" -казали. - Він не вмів писати.
Вже, мабуть, розгубив і всі листи.
Він був німий. Він не умів співати.
Ходив сюди, століття, може з три..?
Він, ніби, жив тут. Ніби, цілу вічність!
Одні ж - приходять, але, згодом, - йдуть.
Він рахував тут Безкінечність. -
Її ж тепер у люди не ведуть.
Такий - один! А, ніби, їх - мільйони!
Прижився тут. Як дерево, проріс.
Кінчались дні, пожовклі, як лимони. -
А он, він їх в торбиночці поніс.
Кудись відносив, майже в слід за сонцем.
А тут, без нього, завмирало все!
І як воно, він сходить за віконцем,
І знов, як завжди, щастя всім несе.
А всі вже звикли, й майже без уваги
Кидали погляд у його лице.
Вони ж не знали... Й тільки для розваги
Комусь в розмові згадували це.
І він не сердивсь. Він не ображавсь!
Не так, як люди... "Він буває вічним" -
Так говорили... - він лиш усміхавсь.
Він мав пів-неба у собі, між іншим.
А є ще десь і друга половина.
І друга "хтось", чи може вже - "якась"?
А чи була у них колись причина,
Щоб синь небесна так от розійшлась?
А хто їх зна, отих "таких" і ...вічних.
Їх вже нема у нашому столітті.
Вони жахнулись наших низьких втіх,
І розчинились в зорянім суцвітті.
Звичайний день із сутінок почавсь.
Ніхто б, напевно, й не звернув уваги.
Але куди ж подівся звичний час?!
Та й дні уже на грані рівноваги.
Як сонце тихо сходило..! Багряно!
І зовсім пусто стало на Землі.
А щось в душі то скрикнуло незнано:
" Які ж ми, люди, все-таки - МАЛІ!"
Пішла Епоха..! Сірі поли плащика -
У вічність легко змочені сади.
То хто із всіх, усе-таки, - найкраща?!
Вже хтось впустив осінні холоди...
І сумно тут, і більше якось пусто...
Пішла Епоха. - Як її ім’я?!
А, може, Леонардо, чи Августо..?
Чи хто лишивсь? І хто його сім’я?
Це дуже сумно... - "Сумувати - нікому...!
Бо хто лишивсь? - Непрощені ним дні.
А Щастя, чи дістанеться одному?
Чи ми без нього лишимось, одні?
Он хтось знайшов торбину між деревами. -
"Щасливим буде..." - та не всім щастить.
Вони заплутались з своїми теоремами!
Тепер їм їх вовік не пережить!
Та що там Щастя?! - Чи він був ЩАСЛИВИЙ? -
Щодня носив торбину до схід сонця.
Не завжди в долі вибір - спаведливий,
І не до всіх всміхнеться у віконце.
І сенс не в тому - прийде, чи не прийде.
Вся справа в тім, чи ти шукаєш меж.
Коли життя за рамки світу вийде -
Тоді і Доля йде з тобою теж.
А от у щасті - то і є найвища сутність!
І не в самому! - В тому, що все ж Є!
У тому, що ти чуєш ту присутність.
Бо розум його геть не пізнає...
16.10.10 00:40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216462
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 18.10.2010
Шорстка щока, міцні гарячі руки,
Шепочеш щось масне мені на вухо…
Амур уцілив просто в серце з лука,
Не віриш? Доторкнись, і сам послухай.
Багаття плеще жару язиками,
І ми впритул змикаємось навічно.
Буди мене контрастними тонами,
Малюючи бажання феєричні.
Куди мені до тебе попід сонце, -
Усе, що я зроблю, зніму одежу.
Без тебе я в прозорій оболонці,
І тільки під тобою я – безмежність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216635
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 17.10.2010
Я вмію ніжною лишатись… Знаю.
Зоставивши на спогад тільки почерк.
В порожній чашці запах з липи чаю
І губ моїх, які ти знову хочеш.
Я вмію ніжною лишатись навіть
На друзки перебивши порцеляну.
Ти ж точно знаєш - очі не лукавлять,
Якщо з-під вій на тебе тихо гляну.
Візьму тебе у долі на поруки.
Я вмію зовсім ніжно (без поразки),
Впиваючись у душу, плечі, руки...
Лишатись ще ніжнішою за ласку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216377
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 17.10.2010
В житті моєму є щось неминуче.
Романтики назвали б, мабуть, Раєм:
Ти зайдеш в двері і промовиш: «Скучив!»,
Бо вже тебе без мене не буває.
Промчиться день, немов на білих конях
І подарує вічність світу вечір.
Я більш за все люблю, коли спросоння
Ти ковдрою вкриваєш мені плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216102
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 16.10.2010
ЗУБІВ НЕ НАСКРИПІТИМЕ ЕМАЛІ
ТВОЇХ ПИТАНЬ НЕПОВНІ ДВА РЯДКИ.
ТИ ВХОДИВ ДАЛІ
У ПОРОЖНІЙ ЗАЛІ
ПОВИТИРАЛИ ТІЛОМ ВСІ КУТКИ.
БОЛІЛИ ГУБИ
ТІЛО ВИРИВАЛОСЬ.
МИ ПРОЛОМИЛИ ДВЕРІ,
З’ЇХАВ ДАХ.
ЯК ДОВГО МИ КОХАЛИСЬ!
ЯК МАЛО МИ КОХАЛИ!
ПРОСТО ЖАХ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215982
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 14.10.2010
Мой милый, глупый и родной,
Зачем глаза виновно прячешь?
Я не хочу любой ценой
Искать ключи к дурной задаче.
Пускай ответ не тороплю,
Пусть нервным сердца есть биенье.
Когда-то прямо к алтарю
Произнесу твое прощенье.
Ведь это там, - в семнадцать лет,
Возможно, все и излечимо,
В моих глазах лишь вопль: «Привет!..
Значима я, иль незначима?..»
Пронзило нас на мостовой
От двух дорог одно стеченье.
…Мой милый, глупый и родной,
В твоих руках мое спасенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215675
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
Я в церковь редко захожу
Не потому,что я безбожна
А просто очень осторожно
К вопросу Бога подхожу
За то прощения прошу
Что ошибаюсь я ,возможно
Молюсь,когда душа чиста
Чтоб святость церкви не нарушить
Идти веками мне по суше
В обетованные места
Где в тонком плане красота
Высокие приемлет души.
Иду,страдая и скорблю
уроки жизни получаю
И верю,что не зря страдаю
Ведь тем сильнее я люблю
Рассвета чистую зарю
И так духовно вырастаю.
Но так ещё слаба,увы
Ступенька вверх и две обратно
Сужу о высшем так нескладно
И пересуд людской молвы
Всё тянет в низкие миры
Расти мне долго,вероятно.
Порой кричу себе я -SOS
Остановись,не падай дальше!
Не принимай соблазнов фальши
Ищи ответы на вопрос
У тех кто над тобой возрос
Кто свет увидел через чащи
Я редко в церкви причащаюсь
Я каюсь,Бог мой светлый,каюсь!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215506
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Я бачу осінь шурхотом з−під ніг,
І на щоці − ледь мокрими сльозами
Із неба. Може дощ, а, може − сніг...
Лиш образи непевні за словами...
Я бачу ліс пошерхлістю кори
І ароматом свіжої живиці,
Я бачу лід, що дотик мій зігрів −
У воду, а був твердий, наче криця.
Я бачу день у тембрах і тонах,
Я бачу ніч у тиші й відголосках,
На смак, на дотик, в трепетних словах,
Мій колір − звуком виписаний плоско...
Чи кучеряво?.. Що ж мені робить?
Не можу розв′язати цю дилему...
Не знаю я, як райдуга звучить,
Яке на дотик може бути небо −
Не знаю... Та на смак воно гірке
І невимовно сповнене покори.
І мої очі дивляться на те
З криниці серця, й прозрівають зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214829
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Самотні сосни, як могутні вежі
Здавалось, знову впізнавали нас.
Той самий ліс, хоч в іншій вже одежі
І дуб, що схожий так на контрабас.
Давай без тиші, годі вже мовчати.
Повітря на світанку аж скляне.
Лиш перед тим як все почать з початку
Хай листопад востаннє присягне.
Хай присягне, як свідок, хоч дощами,
Що в безкінечнім круговерті літ
Ми не сховаєм душі під плащами,
Урізнобіч замисливши політ.
Хай присягне отим листочком клена -
Не справжня осінь без таких прикрас.
Що все життя ти будеш йти до мене
У ліс, де дуб стоїть, як контрабас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214387
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 05.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2010
Я разучилась слушать тишину
И разлюбила сладкий чай с жасмином.
Одна в постели больше не усну,
Не грею руки, молча, у камина.
Не проживаю прошлое опять,
Ища былому каплю оправданья.
Я разучилась от обид страдать,
Есть шоколад как допинг утром ранним.
Не прячу больше за улыбкой страх.
В один конец в ладонях два билета.
Вдруг отражаясь в мелких зеркалах
Не узнаю себя. А я ли это?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213534
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Такий як є. І що мені з того?
Зірки з небес і ті до мене ближчі.
Ти думаєш, що ти для мене Бог?
Що ж то за храм в якому вітер свище?
У вічній правоті твоїй змовчу.
Сценарій фраз, кому це вже важливо?
Скажи, чи ти хоч раз в житті відчув,
Як тихо кров шумить у мене в жилах?
Чи був ти там, де я? Хоча б на крок
Зі мною на оцій, хиткій планеті?
Я мабуть й справді ближча до зірок,
У них обійми завжди розпростерті.
Усе як є, хай буде! Не гнівись.
От тільки я уже не поряд, бачиш?
Скажи одне: чи ти б мене колись
Таку як є, за все що є пробачив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212166
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 27.09.2010
До тебе долетіти так не просто.
Вчорашній день у тиші догорав.
З моїм натхненням ти одного зросту,
Десь причаївсь на кінчику пера.
До тебе долетіти…. і навшпиньки
Твоїм життям замріяно пройтись.
Ми будемо щасливі знов як діти,
Де світ вже листопадом постеливсь.
Ми будемо в мовчанні навіть схожі.
Зізнаннями знов вечір причастивсь.
А пам’ятаєш, просто перехожі
Були з тобою ми усе ж колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212512
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 27.09.2010
Благаю! – Ні, не починай,
Не варто знову попектися!
Свої останки позбирай,
І збоку пильно придивися,
Який обман і пилина...
Коли до нитки пропітніла,
Коли спізнилася весна.
А як вона того хотіла!..
Літала далі вищих днів,
Росу збирала найсолодшу
З чудових світанкових снів...
А зараз, чуєш, вже не хочу
На край себе нести на кіл,
І пнутись вістрю вглиб не буду.
Хотіла так... А ти хотів?
Бо вже не зможу, не забуду
Останніх слів, заввишки хмар
Пірнали всі думки до тебе...
І серце билось, як радар,
Що освітило темне небо.
Не треба звуків на руці...
Ти був – й не був... Чи так буває,
Що піт стікає по щоці,
Що душу навпіл розриває
Нестримний біль? І тільки вітер
Малює зустріч. Дежавю!..
Це ті самі пожовклі квіти,
Це очі ті, які люблю,
І де ти? Де? Чи так буває?
А чи в зіницях сон сліпий?
Мене до себе повертає
Одне: «Ти інший. Не такий!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188267
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 21.09.2010
І знову тихо в сум перетечу,
Щось притаю у серці сокровенне.
А у віршах надіюсь і кричу
Про те, що я у світі не даремно.
Вже стану знов сама собі своя,
Позбудуся наївності сліпої.
А ти мене у долі відстояв!
І наше «завтра» раптом перекроїв.
Прокинусь зранку, джмеликом злечу
І причаюсь у тебе на волоссі.
У ніжність милу знов перетечу
І закохаюсь, як ніколи в осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211574
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010
Ще запах тіла твого у мене на долонях.
І світ такий як завжди, бо що йому до нас.
Примчить світанок тихо на білогривих конях,
Щоб знову зазирнути у сни чужі з терас.
Ще запах тіла твого… ще фраз відлуння тисне.
І сповідь та надмірна, вона ж іще жива!
І те, як ніж лукаво в твоїх долонях блиснув.
І те, як збагряніла від слів гірких трава.
Ще запах тіла твого… ще мрії опівнічні.
Ще так багато в тиші несходжених доріг.
Мій замок з кришталю, дарований навічно,
Розвіяв на вітрах роздер… і не зберіг.
http://play.ukr.net/videos/show/key/8d5e39ccab13c56b9f04877a1aa24dd1/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211481
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 18.09.2010
Нехай усі прощання дефолтують,
І в безвість хай полине забуття.
Мені сьогодні мрії подарують
Солодкий присмак справжнього життя.
Убік образи, ревнощі і зради,
І твій обман тепер не так болить, -
Хай йдуть від мене болі всі назавжди,
Бо я нарешті просто хочу жить!
Всміхнись мені, бо я уже забула
Твої слова, і погляди, й думки.
Зроби так, аби знову я відчула
Гарячий доторк ніжної руки.
Не пам’ятай образ, не звинувачуй, -
У моїх вчинках є причина – ти.
Я знаю, ти мені колись пробачиш
За те, що зараз мушу я піти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181918
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 16.09.2010
Хтось сьогодні, знаю, не засне,
Вкотре розгорне нуднезну книжку…
І закриє! Кинеться в турне,
Наче привид - від вікна до ліжка.
Хтось сьогодні буде сам не свій
З сірників фортецю будувати.
Причаївшись, йде годинник в бій.
Чи то важко - вічність рахувати?
Хтось сьогодні пригадає все!
Ті, ніжніші за пелюстки, руки.
Спогад стисне груди, як корсет.
Ну, скажіть, хто вигадав розлуку?
Тільки тиша в відповідь кивне,
Притулившись до плечей зізнанням.
Хтось сьогодні знову не засне
Бо любов така, немов остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210321
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 15.09.2010
А помнишь, как мечтали мы о лете?
Ты не смолкал, а я в ответ, смеялась.
Как чутко просыпались на рассвете
Не выдавая дней былых усталость?
А помнишь, тот июль был слаще меда.
Он пахнул морем, спелым виноградом.
И нипочем была нам непогода.
Когда друг с другом находились рядом...
Конечно, помнишь! Ускользало лето,
Стуча дождями, вдруг ворвалась стужа.
Какое счастье, просыпаться где-то
С единой мыслю: ты кому-то нужен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210954
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 15.09.2010
Я так Вас ждал растратив годы,
Закрыв глаза на блеск витрин!
Ведь я из той людей породы -
Кто любит раз,лишь раз один!
И Вас конечно не волнует -
Как я живу без Вас вдали,
Который сердцем не блефует
Сгорая в пламени любви.
Живём лишь раз,я это знаю!
И годы жизни не вернуть!
Я так живу - как я желаю
Хотя и выбрал трудный путь.
Глаза,как лёд который тает,
Когда один без лишних глаз.
Кто любит так,как я - тот знает
Как скрыть всю боль от серых масс.
Я Вас когда-то потревожу
Прийду и в двери постучу,
Когда съедят морщины кожу
И Бог подует на свечу
Задам вопрос какой тревожил:
"А кем я был для Вас тогда?!"
Ответ услышу:"Сам умножил -
Года на нет,любовь на да".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11009093878
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210110
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Когда эти строчки пришли мне в голову, ничей образ не маячил перед глазами. Они писались никому или кому-то, в будущем.
И вот много лет спустя мне встретилась девушка, к которой удивительно подошли эти слова. Только я её увидел и сразу понял - это было написано ей. И ничего, что на момент написания стиха, ей было ещё только годика три-четыре. :) Кажется мне, что именно её такую, сегодняшнюю взрослую уже, увидел я тогда в своём воображении.
Зовут ненаглядную - Мари. Встретить Маричку можно в городе, где каким-то немыслимым образом собралась вся женская краса славянского мира - встретить её можно во Львове.
[i]Я не хочу Вас потерять
И пусть я Вас еще не знаю
Но если только повстречаю
То не смогу Вас не узнать
Я не хочу Вас потерять
Безумно полюбив однажды
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно
Мне будет просто невозможно
Жить
если Вас вдруг потерять[/i]
Anna † Demonia перевела на польский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796
Anven перевёл на украинский язык здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512
Виктор Ох смастерил музыку на этот стих здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
пародия на стихотворение автора boroda171 здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 08.09.2010
Я до тебе приїду, чекай.
Я на крилах летітиму в місто,
Де зустрілись «привіт» і «прощай»
Ну, а з того, звичайно, щось вийшло.
Я до тебе приїду, стрічай.
А з собою іще подарунок:
Твій улюблений липовий чай
Й найсолодший з усіх поцілунок.
Я до тебе приїду, без слів.
Всі слова погубились в дорозі,
А що радістю серця зустрів,
То й до себе прийти вже не в змозі.
І от вже повертатись пора.
Час підставив обом нам підніжку.
А ще дякую, доле моя,
За його незрадливу усмішку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193606
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 07.09.2010
«Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит… Любовь никогда не перестает. Кор.13:4-8» (Библия)
ЛЮБОВЬ
Уж если Богом ты дана -
Любовь, как молодость красива.
Тебя нельзя испить до дна.
Ты вечна! В этом твоя сила.
И если даже суждено
Тебе лишь с памятью сроднится,
Ты не угаснешь, все равно,
Покуда сердце будет биться.
Ты все простишь, без лишних фраз.
Любви в словах искать не надо.
Ты храм в душе, не на показ.
И, все же, высшая награда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209418
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 05.09.2010
_Вона сильна. Уперта. Красива.
Наполегливо йде до мети.
Вона вільна. І, мабуть, щаслива,
Бо не спалює зайві мости.
_Вона горда. Терпляча. Смілива.
Підкоряє вершини життя.
І не плаче. Напевно, щаслива.
Рівно стукає серцебиття.
_Вона знає, що хоче у долі,
Як вдавати усміхнену жінку.
І в душі зовсім свіжі мозолі
Не показують болю відтінка.
_Вона ніжна. Тендітна. Вразлива,
Коли маску скидає вночі.
А під ліжком заховані крила
І на аркуш лягають вірші.
_Вона грає цю роль бездоганно.
Проти течії стійко несеться.
І Амури стрілятимуть марно,
Не розбити граніт її серця.
_Вона дивна. Мов клон. Неправдива.
Кожен має своє порівняння.
А насправді вона лиш людина,
Яка втратила своє кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209289
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010
пока ты спал, я выплетала солнце
из камышовых неокрепших тел.
а ты во сне отчаянно боролся
с самим собой. пока ты не хотел
открыть глаза, вдохнуть озёрный воздух,
впустить в себя цветочную пыльцу,
я вышивала на поляне гроздья
большой любви. и к твоему лицу
я примеряла лучшие улыбки,
пока ты спал, я ткала облака,
мечтая сшить им лёгкие накидки.
хранила сон твой чуткая рука,
но не моя, а та, что провиденьем
спускалась свежим утром из небес.
пока ты спал, ждала я пробужденья,
воистину, как чудо из чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209205
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 03.09.2010
Завтра я прокинусь нецілованою.
Після обіду, як завжди – скандал…
Ця сварка не стане повчальною,
В мене з іншим тепер роман…
Цей біль хіба-що виллється у ніжність…
Ти непорушно сядеш за столом.
Між нами знову промайне погрішність,
Та, що була прописана псалмом…
Була найкращим я твоїм трофеєм!
Всі ті, що будуть після мене – не твої…
Замість ромашок ти даруй їм орхідеї!
Не заперечуй! Ти завжди будеш моїм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125914
дата надходження 12.04.2009
дата закладки 03.09.2010
Несу тобі в дарунок осінь,
Що кольору моїх куч́ерів.
До тебе в сни приходжу й досі
Віршами стукаю у двері.
А ти відчинеш. «Як жилося?»
- спитаєш вже так звично й просто.
«Як вам жилося, пані Осінь,
Моя завжди самотня госте?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208502
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 30.08.2010
(І знову ж таки емоції....)
Не треба! Зупинися. Я благаю.
Твої слова у вічі, як пісок.
Ні, не до Раю – ми дійшли до краю.
Багаття згасло, не жбурляй трісок.
Не треба! Зупинися. Біль біліший
За сполотнілі лиця дорікань.
Ти просто інший ти, я знаю, інший.
Лиш совість непокірна, наче лань.
Надщерблені краї зізнань кололи
Віночок рук, піднесений до вій.
Стояла правда безсоромно гола
У мертвій тиші, наче й неземній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207761
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 26.08.2010
Я сделаю коктейль: щепотку слов,
Немного взглядов, нежных, словно дымка.
Минуты ожиданий, горсть Цветков
Капризных вздохов золотые льдинки.
Добавлю пару ложечек тоски
(Ее украшу розовым рассветом).
Потом, порежу ревность на куски
И тоже брошу, половинку где-то.
Еще, конечно, страсти с ноготок.
И расставаний! Так, для аромата.
Последний штрих – шампанского глоток.
Сомненья подевались вдруг куда-то.
Ну, вот и все. Теперь коктейль готов.
Подам с ладоней, будет только слаще.
Ты сделай, милый, несколько глотков.
Любовь. Она всегда была пьянящей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204350
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Не стать бы мне, как прежде, безучастной.
Лишь, годы в ожидании томя.
Сегодня я хочу рвануть на красный,
И первый раз не пристегнуть ремня.
Мне кажется, что жизнь проходит мимо,
Пока я жду, что кончится гроза.
А мне прижать бы к сердцу только сына,
И посмотреть в любимые глаза.
А мне бы не боятся стать дороже,
Кому-то, всех дороже и родней.
Лечу на красный я по бездорожью,
Бросаясь в омут беспощадных дней.
Мне кажется, что жизнь проходит мимо.
Мне кажется, так много не успеть.
Вот почему, наверно, маску Мима
Одной рукой хочу с лица стереть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203947
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 02.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2010
Щоб збагнути суть ЦЬОГО (ви зробіть хоч спробу),
Прочитайте, люди, хто дійові особи.
Наберіть повітря в груди, в голову – терпіння,
Допоможе це знайти шлях до розуміння.
Чапка – це наш депутат,
Він у нас – король витрат.
Файний в нього атестат,
Але мізки, як салат.
Дядя Гриша – фельдшер в нас,
Думали, що він є ас.
Клас – людина, серце - жар,
Та нюанс – ветеринар.
А чому про них пишу
Чесно, заповзято?
Бо вони насправді є
Куми мого тата…
Ранок. Сонечко встає…
Хрюкають вже свині…
Мати жару вже дає.
Ну, а я в малині !
На порозі вже стирчить,
Й голосом так «м’яко»
Цілий день ото кричить:
– Ах ти, лобуряко !
Ну, а я сиджу в малині
Й вчу оту науку,
Босоніж в холодній глині
Розглядаю злуку.
Вирішив я депутатом
У майбутнім стати,
Щоб над мамою і татом
Владу певну мати.
Бо малого ображають,
Солодощів не дають,
Бо за правильне вважають,
Що мене ті зіпсують.
От як стану депутатом,
Гроші буду мати,
І народом керувати,
Як-то буду знати !
Я робить нічо не буду,
Як тепер в нас Чапка.
Недоторканість здобуду,
Розпущу вже лапки !
Отакий то приклад в нас –
Депутат наш Чапка,
З махлювання – просто ас,
Не обійде й хатки !
Ну, а може у майбутнім
Науковцем стану,
Може я хоч буду путнім
Виконавцем плану…
Може фельдшером я стану,
Як наш дядя Гриша,
Він збирає ліки з лану,
Вдома їх з’їсть миша.
А поки що я маленький,
Й думаю я про буття,
Смуток б’є моє серденько
За просте людське життя.
Надиха мене малина
Ось на роздуми такі,
Та летить тарілка з глини,
Б’є мене по голові…
Репетує вже матуся:
- Бовдур ! Копія татусь !
Хай би вас взяла холера,
Стільки часу з вами б’юсь !
Той привів ветеринара
Й депутата, хай їм грець !
Грізна мама, наче хмара,
Руки вбоки – хоч на герць !
Випили вже по півлітри
Й теревенять про народ !
Тут вона дає граблі їм
І жене на наш город.
Тож гребуть сухе бадилля
Куми мого тата !
Мама вміє вговорити
Навіть депутата !
А мене від міркування
Також відриває,
Бо букет із кропиви
Враз переконає !
До роботи я схопивсь,
Наче навіжений,
Все деру, гребу, мету,
Мов якийсь скажений !
Чапка в захваті сказав:
- Розумієш, куме,
Тільки зараз я пізнав,
Зараз все продумав…
Тут таке вже я почув,
Аж роззявив рота,
Як би матінку мою
в Київ, на роботу !
Щоби депутатам всім
Байдики не бити,
Не патякать про народ,
А хоч щось робити !
- Ваша Галя, любий кум,
Без парламентів і дум,
Різних рад і коаліцій,
Без нахабства і амбіцій,
Ради б нам усім дала,
Починаючи з села,
Ще б і пана Лазаренка
Враз до тями привела !
Бо якщо керує жінка,
Знають добрі люди,
Та ще й справжня українка –
Толок завжди буде !
Аж тоді мої всі мрії
Довелися до ладу –
Коли стану депутатом –
То матріархат введу !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183190
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 01.08.2010
Ты поседел. Я не узнала.
Вдруг взгляд, вонзив в меня, как меч.
Сомнений сбросив покрывало,
Посмел рукой коснуться плеч.
И содрогнулась я. О, боже.
Ладони будто изо льда!
Ты жизни был всегда дороже.
Сгорает сердце от стыда.
Глаза предателя смотрели,
Стоя у бездны на краю.
Вдруг годы жизни пролетели…
Ухмылка, голос…. Узнаю!
Я узнаю.… Пусть поседели
Твои виски. Уставший вид.
Ведь жизнь подобна карусели:
То вверх, то вниз она парит.
Мы за других всегда в ответе
За тех, кто рядом, кто любим.
Зачем слова бросал на ветер,
И превращал надежды в дым?
Тот маскарад был неуместен,
Ведь тесен мир. И видит Бог.
Ты был как царь, средь лживой лести.
Теперь - слуга у моих ног.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202817
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 27.07.2010
Так мало часу…. Мало часу.
Так мало часу. День малий.
Ти мчиш до мене на Пегасі
Такий вже рідний… і чужий.
Все душу пробуєш на дотик
І пахне вітер літнім медом.
Ми під один сховались зонтик
І під одним згубились небом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194713
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Вона іще в тобі… я чую її, бачу.
Вона іще в тобі, як тиша незбагненна.
Нехай присутність та нічого вже не значить
Та дивиться вона з очей твоїх на мене.
То привидом стоїть, оцінює руїни.
То поглядом у ніч прозорим відізветься.
А як мені між вас, коли навколо стіни?
Коли й моє живе у грудях серце б’ється?
Ну як мені між вас, якщо вже й вас немає?
Лиш відгомін у тінь та вічна незабутність.
Не буде щастя там, де серце відчуває
У храмі, що для двох, чиюсь іще присутність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196188
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 21.06.2010
ЕМОЦІЇ
(тоді, коли диктує пристрасть...)
Це ж треба, стільки в світі перебачено.
О, скільки серце те надривно билося!
Розміняно роками і розтрачено,
А от прощатись й досі не навчилися.
****
Не вберіг ні від болю глухого,
Ні від спогадів - ревної муки.
То навіщо ж, скажи, для чого
Цілував мої лагідні руки?
«Я вже твій. Ти моя». О, Боже!
Ну невже лиш слова надривні?
На безумство все раптом схоже.
Де є двоє – обоє винні.
****
Оберемками слів я вимірюю відстань.
Що було то: чи сон, чи самісінький рай?
Все шукала душа той рятунок, як пристань.
Розіллявся бажань золотий водограй.
А що далі? Що далі… Ну хто його знає?
Піднялися у гору два білих крила.
У думках все тебе до грудей пригортаю
І торкаюсь вустами до твого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194451
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 09.06.2010
ПЕРЕКЛАД (Оригінал українською мовою
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108165)
Люблю, когда ты тихо промолчишь,
Придумав ослепительную фразу.
Как мысленно о ней мне прокричишь
И снова шепчешь не смолкая сразу.
От поцелуев кругом голова.
Касаясь губ, закружишь вдруг красиво.
Где ты летал, когда я так ждала?
Где был, когда у Господа просила.
И вот, проснувшись, снова улыбнусь.
Твое тепло осталось на запясти.
Ведь даже думать о другом боюсь.
Неужто мало надо так для счастья?
Прости, когда смолкаю невпопад,
Рассматривая, как ресницы дышат.
Воскреснуть так непросто от обид
И от печали, что по сердцу пишет.
Похожих две и родственных судьбы
Не просто так на свете повстречались.
Ты снова промолчать хотел. Увы…
«Люблю тебя…» из губ немых сорвалось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190373
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010
День розквітає, наче орхідея.
Вистукує буденність звичні ритми.
Вже самоціль набула апогею,
Ламаючи високі алгоритми.
День розквітає, в нього мало часу.
Ну що таке миттєвість для сторіччя?
Виходить муза грітись на терасу,
До сонця повертаючись обличчям.
День розквітає і стає високо.
Розгубить мальва на вітрах листочки.
Гостює муза в мене кароока
Пожовклі фото все гортає мовчки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190329
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010
Здійнялась в гору хмарка голубів.
Їх наполохав, мабуть, сплеск в долоні.
Серед облич, неначе прапорів,
Гублюсь в юрбі на довгому пероні.
Ще ціла вічність – цілих сім хвилин!
Готується душа, немов до страти.
Повисло небо, наче із гардин.
Здається, можна пальцями дістати.
Вже кілометри рідні, як свої…
За вікнами минуле промелькало.
Прокинулись травневі солов’ї,
Співають оди сірому вокзалу.
Ще сім хвилин! Ще цілих сім хвилин
І будуть очі очі впізнавати.
Світ завмирає барвами картин.
Ще сім хвилин…. О, як же це багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190069
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 17.05.2010
Я люблю капучіно з пінкою…
Розсміється душа березнева.
Це так солодко - бути жінкою,
А тим більше, під знаком Лева.
Я люблю капучіно з пінкою.
Від ванілі робитись п’яною…
Як же солодко - бути жінкою,
А тим більше, тобі коханою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189343
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 13.05.2010
Напевно правим був отой мудрець,
Який словами бив, як в барабани
Про те, що в світі всьому є кінець.
І тільки час зціляти здатен рани.
*******
Твої слова солодкі, як «Мартіні»
І очі сині дивляться з-під вій.
Я вже не бачу смутку навіть тіні
І з губ зірветься незбагненне «Мій».
********
Як пахнуть яблуні у цвіті,
Дивись, на сад упало небо.
Дива бувають в цьому світі
Та їх побачити лиш треба!
....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188921
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 11.05.2010
В передчутті твого приходу
Стаю, як вітер невагома.
Скажіть, якого щастя роду?
Чому, де крапка - ставлю кому?
В передчутті тебе, як зливи
Біля вікна притихло літо.
Стою мрійлива, як на крилах
У оксамит думок одіта.
В передчутті торкань…збулося
Впізнаю в тиші раптом кроки.
«Привіт, ну як ти? Як жилося
Тобі без мене цих пів року?».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188922
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 11.05.2010
Назвеш мене так ніжно, аж всміхнуся.
Як ще ніхто й ніколи, дотепер…
На грудях поцілунком розпишуся
Про те, що час в годиннику завмер.
А ти все розглядатимеш намисто
На смуглій шиї, в три ряди, прозоре.
Не був таким ще зроду місяць чистим,
Ще так ніколи не стихали зорі.
Душа вже розплескалася до краю,
Як річка навесні. Тепло в каміні.
Не руш свічок, хай тихо догорають.
Нехай на стінах дотанцюють тіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179079
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 09.05.2010
Як Вам живеться з піснею у серці?
Знаходите себе в чиєму сні?
В чиїх очах глибоких, мов озерце
Ви губитесь, камінчиком на дні?
Душа – метелик в лузі серед квітів,
Що дихає вже, як повітрям - віршем.
Як Вам живеться серед люду в світі,
Де кожен з нас – минулість і не більше.
У серці пісня цілий світ втопила,
Щоб від землі у вирій відриватись.
Де Ваш притулок? Де берете сили,
Щоб йти вперед і вже не озиратись?
Скажіть, чому в полоні мрій барвистих
Понад усе нездійснене й натхненне
Ви так невпинно й, начебто, навмисне
Щоранку пам»ятаєте про мене?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179790
дата надходження 25.03.2010
дата закладки 09.05.2010
Мов білосніжна мила балерина,
Кружляє у повітрі вишні цвіт.
Здається, янгол у задумі лине,
Аж у мовчанні завмирає світ.
І все ж, не оминає неминуче...
А от і ти! Здійснилося. Збулося.
Всміхаючись і трошки нерішуче,
Вишневий цвіт здмухнеш з мого волосся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180107
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 09.05.2010
Ви є! Я знаю, точно є,
Бо вже не може вас не бути.
День догорає, дограє…
Щоб в тиші вогником втонути.
І,заховавшись за вікно,
Весь світ стає на мить окремо.
Мій п’єте спокій, як вино
І знову горнетесь до мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180777
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 09.05.2010
До тебе я іду, як по канаті.
І все ж, іду, не дивлячись у низ.
Вже ходить ранок гостем по кімнаті
І пахне кава – твій мені сюрприз.
Я хочу, щоб ти пив мене з долоні
П’янку, мов слава, до безтями чисту.
Щоб тіні слів губились в напівтоні
І розсипались у думках намистом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183832
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 09.05.2010
Впаду в долонь твоїх тепло,
неначе в літо.
І буде поглядом одним
душа зігріта.
Уста всміхнуться, а вони,
як стиглі вишні.
Ген, зорі падають хмільні.
хмільні і грішні….
Вони, як ми – одне на двох
розділять небо.
Не треба слів, не треба слів,
Не треба!
Впаду в долонь легкий тандем –
солодку згубу
І поцілунком, як вогнем
торкнуться губи.
Накриє ніч два ніжних «я»,
як два озерця.
Сховай! Сховай моє ім’я
у себе в серці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185290
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 09.05.2010
Усе біжу, біжу кудись…Куди?
Весна міняє знову декорації.
Незчулася, біліють вже сади,
Лиш серце тужить, наче в еміграції.
Усе біжу у світ, де всі чужі.
Де найдорожчих, все-таки, зрікаються.
Стоять тополі - буднів сторожі.
Стоять в задумі, на вітрах хитаються.
Вони все знають: як хміліє ніч
Впиваючись весною, задурманена.
Життя минає, та не втому річ.
Душа натхненна, наче списом ранена.
Усе біжу, біжу кудись. Куди?
Бронею серце обросло… накрилося.
Незчулася, біліють вже сади.
Незчулася… любити розучилася.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186275
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 09.05.2010
А хочеш я для тебе ночі
У вікнах буду малювати?
Як спогад в серці залоскоче
Ступивши тихо до кімнати.
Чи стану просто білим снігом,
Який не тане у долонях.
Ввірвавшись у життя з розбігу
Я сріблом розіллюсь по скронях.
А хочеш я для тебе вітер
Приборкаю, замкну…. у клітку?
Нам вечір стане вірним гідом
Зізнань відвертих тихим свідком.
Неначе бісер з перламутру
Слова губились і мовчали.
Впаду в обіймів біле хутро
І тих очей, що так вивчали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188047
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 09.05.2010
Був день не схожий на усі
Весна пелюстками губилась.
Вона, у всій своїй красі,
Тоді до ніг мені вклонилась.
А ти ховав в обіймах світ.
Все зазирали очі в душу.
Думки, як птахи. Їх політ
Ти не сполохав, не порушив.
Та дивна мить, де світ змовкав
В передчутті зізнань значимих…
Та дивна мить: стояв вокзал
З сумними від прощань очима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187685
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 09.05.2010