: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2012
Горький привкус не мною любимого кофе
Остается на терпких горячих губах,
Искушенное сердце тревожит твой профиль,
Пустоту заполняет токкатами Бах.
И испитый до дна, одурманенный вечер
Каплей хмеля стекает в полночный бокал -
Дежавю. Мы пьяны бесконечностью встречи,
Старой встречи, осколками новых начал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190876
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 29.01.2011
Вітер грає із волоссям...
Він торкається душі.
Розмалює павутинням
Холоди забутих днів.
Сніг ковзить на дні асфальту -
Лиш мороз на сірім тлі.
Затирає чиюсь мапу -
Хтось загубиться на ній.
Крига сонця. Крига ночі.
Талий сніг - замерзший слід.
Частка когось. Колить в очі.
І крижинка від сльози...
Вітер грає із волоссям.
Хтось торкнувся до спини.
Мариво. Проста відсутність.
І присутність. Почуттів.
Сніг ковзить на дні асфальту
Вимальовуючи сни.
Згодом зникнуть... як примара...
Чи ти лишиш їх собі?
Крига сонця. Крига ночі.
Талий сніг. Замерзший слід.
Частка когось. Колить в очі.
Тала крига по щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173228
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 27.02.2010
Серед країн прекрасних й незбагненних,
Серед земель могутніх і гарячих,
Стоїть така проста й така священна
Країна моїх радостей дитячих.
Тут ясне сонце мене будить зранку,
Й чарують золоті його тони.
А вона вдягає вишиванку,
І віночок сплетений з весни.
І дерева прикашає цвітом,
І співає з ніжністю пісні,
А яка вона прекрасна літом,
У неї очі незбагненно-чарівні.
Вона в полях позолотить колосся,
Вечірню в небі запалить зорю,
А травам порозчісує волосся
І порошепоче: “ світе, я люблю!”
І знову вітер мчить у даль стежиною,
Голублячись до неї в світлу мить.
А іноді він зве її єдиною,
І між гірських зникає верховіть.
Вона ж стоїть заквітчана калиною,
Стоїть у синьо-жовтому вбрані.
І називає себе просто Україною,
І ніжно посміхаєтся мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121401
дата надходження 15.03.2009
дата закладки 28.12.2009
Життям запорошена казка,
До крові розбитий ніс,
Хтось вкрав материнську ласку
І повні долоньки сліз.
Життям запорошене диво
У порваних штанятах,
Дивиться так правдиво,
І дикий біль в оченятах.
І мИлостині не просить,
І сонцю не вміє радіти.
Лиш кожного дня приносить
На свіжу могилку квіти.
Маки, волошки, піонії,
І довго над ними плаче.
Її не назвуть вже донею,
І погляд уже не дитячий.
Життям запорошене сонечко
Схилилося до вікон.
Доню, донусю, донечко,
Прокинься...Це тільки сон.
Доню, донусю, донечко,
Життям запорошений сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142858
дата надходження 25.08.2009
дата закладки 28.12.2009
Я за вас відболю, відтерплю, відлечу, відкурличу,
Я за вас відмолюсь у німому звучанні століть.
Тільки б, рідна, ніколи не з'являлась печаль на обличчі.
Тільки, люба, не плачте. Тільки, мила моя, живіть.
Я від вас відведу оте вчора поранене літо.
Я за вас відпрацюю у вічності ваших полів.
І у вашім садочку найкращі посію квіти,
І мені не забракне для вас найтепліших слів.
Я вплету свою мрію сивиною у ваше волосся,
І від всіх негараздів собою ваш світ затулю.
Хай ще кілька хвилин до вас не приходить осінь,
Щоб ви зрозуміли відлуння слова ЛЮБЛЮ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141628
дата надходження 16.08.2009
дата закладки 25.12.2009
Красиво, правда, когда девочка - поэт,
Идёт домой со школы с рюкзаком,
А на ходу рождается куплет
Так много музы в сердце молодом.
Она так любит осень, наслаждаясь
Шуршаньем листьев брошенных у ног,
Довольно и смущённо улыбаясь,
От тех хмельных, любовных строк.
А поздним вечером, когда уж все уснут,
Тетради сложены, и на столе светильник,
Нет слаже для неё минут,
Когда их голоса соединит мобильник.
Сверкает счастье у неё в глазах,
Спокойный голос, а рука всё пишет,
Слова любви, но только лишь в стихах,
Никто и никогда их не услышит.
Красиво, правда? Но смотри вперёд,
Уж все уснули, а она рыдает,
От милой осени прошел лишь год,
Но этот год так круто всё меняет...
Красиво, разве, когда девушка - поэт,
В военной форме по плацу шагает,
А в голове рождается куплет,
Но атмосфера музу развевает...
Вечер прощальный, лицо целуя, вся в слезах,
Она все те стихи ему читала,
Но жаль, тогда не понимала
Не оценил он слов в её стихах...
А к ней всё так же муза приходила,
Но не всегда ложилась на листы...
После отбоя спрятавшись писала...
Красиво! Разве? А как думаешь ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133850
дата надходження 15.06.2009
дата закладки 15.06.2009
Ой, лишенько, Вася козу згвалтував,
Знечестив козячу невинність.
Він з друзями в лузі тоді випивав,
До кізки збудилась прихильність.
Вона один день ще побула жива
І склала навіки копита.
Лишились сліди - лиш зім"ята трава,
І цапове серце розбите.
Тепер, коли Вася бреде бережком,
Бо пив і гуляв десь всю нічку,
Налякані кізки, рвонувшись з кілком
З розгону стрибають у річку.
Задумались кози, чи можуть вони
помститись - нелегка це праця,
Підкрастись тихенько, стягнути штани
І схрумати Васині яйця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99528
дата надходження 25.10.2008
дата закладки 27.05.2009
Синім - намалюю небо,
Жовтим - житні колоски,
А червоним, там, де треба,
В житі покажу квітки.
Сіра стежка примостилась
Між житами, як змія.
У колоссі поселилась
Перепілчина сім"я.
Намалюю сонце ясне
І хмаринки в небесах,
Щоб життя було прекрасне,
Вірили всі в чудеса.
Біля поля - гай зелений
Пензлем намалюю я,
Де тополі є і клени,
І у квітах вся земля.
З гаю гарну пісню чути,
Солов"їний тихий спів.
І сюди красу відчути
Вітер завітав з полів.
Намалюю синю річку
Своїм пензлем вмілим я,
Біля річечки - смерічку
Й чарівного журавля.
А картину подарую
Людям, квітам, всім-усім,
А собі ще намалюю
Пензлем вмілим я своїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131495
дата надходження 27.05.2009
дата закладки 27.05.2009
Узор вручну, широка планка,
легенький запах ковили,
моя сорочка вишиванка,
вся ніби сплетена з трави.
Дніпра потоки, степ, простори,
по лівій, правій стороні.
Червоно - чорні всі узори,
мережив ряд на полотні.
Традицій пласт, легенди роду,
духовний символ, оберіг,
калини кущ, дівочу вроду,
на полотні все хтось зберіг.
Прості орнаменти, народні,
тягучі як пісні степів.
Все актуально і сьогодні,
хоча й прийшли з далеких днів.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127449
дата надходження 23.04.2009
дата закладки 25.04.2009
У вечері прошу не турбувати.
Чекаю дощ солоний, гіркуватий.
Як солодко він б’ється до душі...
Ніщо не є приємніш від дощів.
Червона квітка спалахнула там
Де дійсність вже належить тільки снам.
Я ненароком квітку загасила.
Прекрасний сон - моя буденна сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72404
дата надходження 04.05.2008
дата закладки 25.04.2009
Ти кохав ту сусідську дівчину
Все життя, від очей – до сьогодні.
А тепер ти зостався вбивцею,
Мертве серце в руках холодних.
Ти сказав собі: «Досить з мене.
Я страждав, та кінець стражданням.
Я зрікаюсь всього! О, небо!
Я зрікаюсь свого кохання!»
Ти здійняв до гори долоні,
Закричав і заплющив очі.
Відпустив себе сам з полону,
І забув про безсонні ночі.
Але ти не збагнув єдиного:
Не кохав ти сусідську дівчину.
Лиш вклонявся їй, наче ідолу,
Невідомому та незвичному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125677
дата надходження 10.04.2009
дата закладки 23.04.2009
Золоточоле сонечко на небі виграє.
Воно своїм проміннячком тепло усім дає.
Дівчаточки, як вишеньки – засмаглі всі такі,
Як тії паляничечки – рум’яні і пухкі!
В траві цвітуть фіалочки, як небо голубе
Вони цвітуть і думають: „Ось сонечко іде...!”
Підставили голівоньки до променя його,
А сонечко всміхається: „Беріть моє тепло!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106940
дата надходження 09.12.2008
дата закладки 23.04.2009