Я надламую вечір тобі, як надламують хліб для причастя.
Не дозволь цьому слову упасти, наче гріш, у колодязь блукань:
я не хочу сюди повертатись. Цю нестерпно оголену грань
поміж нас вже ніхто не боронить. Оце є те загадане щастя.
Дріб, дрібніший дрібної ряски, - день, розкришений птахам в долоні.
Я боротись не вмію з безсонням і палити не вмію мости.
Відпускаю безпечно – лети, шлях угору безмежно простий.
Стелить сутінь чорнильні сліди по шовково тонкому осонню.
Там, де тільки відлуння громів, де скрутились доріг ембріони,
пише хтось неминуче-червоні ієрогліфи всіх молитов.
Ти хіба не туди завжди йшов? До цієї основи основ,
до мембрани усіх голосів, що течуть у німі мегафони?
Тож мовчи, причащайся – й мовчи. Просто всотуй це тепле минання,
ці краплини на денці прощальні у горнятку тремкої руки.
Світ давно вже живе навпаки, він такий неминуче стрімкий,
мов прокинувся вранці востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247337
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Уздовж кордонів
золотих країн,
блискучих царств,
небачених імперій
байдуже йду –
шукаючи лиш двері
в один-єдиний твій
прекрасний дім.
Знайшовши шлях
до тебе на поріг,
я, втім, межу незриму
не порушу.
Твою нічим
не потурбую душу.
Вважай мене
примарою. Як сніг,
торкнусь легенько
теплих вуст твоїх,
розтану, розтечусь
тобі під ноги
струмком весни,
розмию всі дороги,
щоб загубити
знайдений вже шлях
до тебе,
так намріяної в снах,
у лабіринтах меж,
кордонів, стін,
у колі перевтілень,
видозмін...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236785
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Ты порожденье тьмы.
Она в твоих глазах бездонных.
В них свет манящий звёзд безлунной ночью отражённых.
Бессмысленно сопротивляться им, они как рок судьбы.
Ты светом рождена.
Собою, словно блеском ослепляя,
Вокруг себя светила затмевая
Горишь. И благосклонна будет пусть к тебе судьба.
Сомнений нет, тебя родил огонь.
В тебе пылает жар, и пышут страсти.
Всё в гневе пепелишь, в твоей всё власти,
И если уж горишь – тебя не тронь.
Ты рождена водой.
И в серость дней унылое теченье
Приносишь радость в жизнь и облегченье,
Как дождь земле, измученной жарой.
Ты рождена землёю, знай.
Цветёшь, и пять стихий сорвать цветок не смеют.
И если семена любви в тебе посеют,
Богатым будет урожай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234264
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 14.01.2011
За світлий смуток – дякую тобі.
Спасибі за мінорний спокій сну,
за осінь листопадову в журбі,
в туманах гай, що мріє про весну.
Я дякую за полум”я бажань,
побачення на різних берегах,
за щирість непрошептаних зізнань
і віщих сліз розлуки на очах,
ночами ненаписані листи,
неходжену стежину через сніг
в наш рідний гай, де невагомо ти
блукаєш у мінорі снів моїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214386
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 23.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2010
Я звикаю до сонця й безодні,
Розчиняюсь у небі без меж.
Я для тебе така лиш сьогодні,
Лиш сьогодні я вдягнена в беж...
Лиш сьогодні я нехтую чорним,
Виділяюсь у псевдопітьмі,
Я дарую наш танець колорний
Цій похмурій, бентежній зимі...
Вдихи й рухи в одній амплітуді,
Наше щастя в один унісон.
Мимо нас пробігатимуть люди,
А ми лишим свій звичний фасон!
Наше танго! Маестро, гучніше!
Щоб прогнулися небо й паркет!
" Його серце для тебе цінніше",-
Прошептав із троянд мій букет.
Зашарілись на шиї перлини,
Теплі очі... на зло цій зимі!
Я рахую невпинно хвилини.
В ритмі танго ми вже не самі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162748
дата надходження 24.12.2009
дата закладки 02.10.2010
А ласточки гнездятся только там,
Где добротой пронизаны все стены,
Где дом для домочадцев будто храм,
Где не в ходу предательства, измены.
Есть в искренности божья простота,
Душа бесхитростная – клад волшебный,
И как ни любят сладкое уста,
А мед всегда вкусней с горбушкой хлебной.
Доверие, тепло - залог любви,
Сдобренной нежностью и страстным зноем…
Кто гнездышко на этой глине свил,
Тот знает точно, что это такое.
К твоим ладоням ласточкой паду,
Но вот спокойствия не обещаю:
И на свою, и на твою беду,
Я счастлива тогда, когда летаю.
1. Упасть ласточкою — выражение покорности и любезности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207346
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Ніжна панно моЯ світлокрила,
Білий ангел в обіймах небес:
То не ти мою душу розкрила,
Не з тобою я серцем воскрес? ..
Ті конвалії білі в волоссі –
Це лиш спогад, вчорашній обман;
Я без тебе сумую ще й досі,
Не опав той кохання туман…
А у думці – невидима туга,
Очі сняться твої голубі;
Мав кохану.., – немає і друга,
А бажав просто щастя собі.
23.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207455
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Тріщинка, буває, нищить майже вічне,
Та нема єднання, як немає снів,
В смутку все буденне, навіть екзотичне,
А коли ми раді – свято триста днів…
Не мандрує світом, хто попав в неволю,
Як не може бути квітів без стебла…
Ні, нема кохання, як немає болю,
І немає болю, як нема тепла.
Я не вірю в долю, як немає віри,
Без болота дивні навіть комиші..,
Бо нема багатства, як немає міри
І цілунки прісні, як нема душі…
Ти мені повіриш, я тебе не зраджу;
Без дощу і сонця не буде полів…
А для поклоніння не потрібно хаджу, –
Як нема любові, то й не треба слів…
18.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201753
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 24.08.2010
Вне пространства,
вне времени,
вне
наших снов,
обреченных печалью.
Ах какою далекою далью
мне покажется дом твой из карт
желтых листьев,
обрывков газеты,
где по клеточкам пишут ответы
на забытые кем-то вопросы
молчаливые ангелы дней.
ну давай, отпускай все скорей,
ну давай, раздадим мелочь нищим
и разыщем, я знаю, разыщем
целый мир, сквозь балконную щель,
не увиденный нами беспечно.
Осень наша – циклично-невечна,
все отнимет старик-балаганщик
(наречет его кто-то «Зима»).
ну давай… И ничья тут вина,
и никто тут ни конный, ни пеший,
отправляй восвояси депеши
и люби меня молча, до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207053
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 22.08.2010
Не перший день, не перший рік знайомі,
вже за плечима юність гомінка,
та є у нас надійна пристань вдома,
розмова ніжна і любов палка.
Нехай хоч скільки раз птахи у вирій
летіли й поверталися назад,
та наші душі обнімались щиро,
щоб пережити грози й снігопад.
Не перший день, не перший рік ми разом.
Здається, все вже сказано було.
Та я в молитві дякую щоразу
за погляд твій, за ласку і тепло,
за наші ночі і за наші ранки,
за тихий плин подружніх наших днів,
за те, що всі мої сердечні ранки
ти, як ніхто, загоїти зумів.
Не перше й не останнє в тебе свято,
та хочеться вітати знов і знов.
Нехай Господь зішле тобі багато
здоров'я. Решту дасть моя любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202589
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 29.07.2010
Яблунева віхола
нас заворожила...
Вп'ється серце втіхами
аж до болю в жилах.
Яблуками спілими
падаємо в роси...
Б'ють Амури стрілами
в наші душі босі.
Зацілую трепетно,
змию сум сльозою,
і не треба третього,
де кохають двоє...
25. 10. 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195610
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 14.06.2010
Прийшла весна в самій сорочці, боса,
Пахучого чар-зілля принесла,
і ворожила, розпустивши коси,
аж поки у кохання проросла...
Кохались трави у густих туманах,
І мліла ніч у співах солов'я,
І легінь-дощ хмільними почуттями
шалів, і шал його пила земля.
А вітер-шельма так запанібрата
облесно обіймав гнучку вербу
і поцілунками дурив завзято,
немов любив лише її одну.
Весна в розлогім буйнім дивоцвіті
запалювала вогники життя,
Стояли дні теплом густим налиті,
Кохання дні до самозабуття.
*ЩИРО ВДЯЧНА АВТОРУ КЛУБУ ПОЕЗІЇ,
ЩО ПЕРЕБУВАЄ НА САЙТІ ПІД ЛОГІНОМ
ВІКТОР ОХ ЗА НАПИСАНУ МУЗИКУ НА СЛОВА ЦЬОГО ВІРША.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179680
дата надходження 24.03.2010
дата закладки 30.04.2010
Впасти!
І молитися щосили
Усім Богам, що у менІ.
Бо рве зсерЕдини
щось душу на шматки...
Пусте мовчання.
Тиша.
Здивований зв"язок
між тими,
хто чужий,
Мов древній Сивоок,
Молитися самій собі,
Благати вирвати
Ридання всі на волю
Крилатими віршами.
За кригою незламне
Оте,
що греблі рве моЇ,
Тече і витікає
Тихо
Але
Всерйоз.
Бери мене, мій Боже,
у свОї сни,
У свОї очі дощові,
в долоні теплі
І в захист золотого жита...
Твори дива,
Вселяючи у мене
Самого СЕбе,
Даруючи слова,
що я віддам паперу,
Малюючи сліди,
що на дорогах днів
перевертаються у спогад...
Твори, мій Боже,
Ці світи, неначе вперше.
Благословляй думками,
Діями, життям!
І випускай
крізь мене свОю Волю
Свободами Молитв
І Вірністю Сердець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185381
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 30.04.2010
В галереї
Він:
Знайомий, затишний і гріючий погляд, як глиняний глечик,
курсує очима у карих затоках, де тепло і вузько,
аби не наткнутись в широкому морі на айсберги-плечі,
які виступають із чорної товщі глибокої блузки.
Вона:
Настільки тілесна, що навіть скульптури у неї в салоні,
здається, клубочаться вогким видінням – без форми і ліній.
Старається втримати радісні зойки в невмілих долонях,
та в неї до нього відкрито всміхаються навіть коліна.
Разом:
Чотири ноги, половина з яких – у взутті на підборах,
звисають, присівши, з робочого столу, малюють в повітрі
квадрати і ромби, кружляють по них і говорять, говорять,
говорять… про те, що самІ ж за хвилину налякано витруть.
Бо їхні фігури, подібні масштабом, об’ємом і суттю –
дотичні до мрій, та, на жаль, задалекі від точки їх зіткнень…
Чотири ноги, що ніколи не будуть взаємороззуті,
розгойдують настрій в гулкім резонансі із хвилями квітня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185026
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 19.04.2010
Відгукнися! Не мовчи на мене!!!
Бо випаровуюсь без тебе як роса.
Твоєї посмішки беззаперечна полонена,
Ніжної й пахучої, мов сама весна.
Я бранка діалогів наших.
Розмов нестримна течія
Дає емоції і море вражень
І розумію, як живу тобою я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166419
дата надходження 16.01.2010
дата закладки 19.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2010
Занурююся...
Глибина.
Я - Море.
Я - Душа.
Безмежність.
Влада над собою.
Політ.
Падіння.
Воля.
Вдома.
І тепло, як ніколи!!!
Втома...
Злови!
Вгамуй!
Згадай!
Прийми...
Я - Рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168147
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 04.02.2010
Так важко відірватися від тебе
І опуститися додолу, мов осінній лист.
А ти не зупиняєш грати просто неба,
Ти до озвучення душі природній маєш хист.
Так дивно танцювати твою пісню
Під ледве чутний ритм дощу,
Кружляти невидимкою над містом
І цілувати струни серця до схочу.
Так солодко переливатися у гами,
Співати в такт усім новим думкам,
Лягати гармонійними рядками
На твій спокійний нотний стан.
Так легко влитися у всі твої акорди,
Поглинути всі звуки й відчуття,
Увіковічитись у пам'яті мажорно
І розчинитися в тональності життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167216
дата надходження 20.01.2010
дата закладки 21.01.2010
…………………………….\Корлева/
…………….…………………\СноВ/
………………………………..МоиХ!
………………………….…=======
……………………….….Ты придёшь
………….…………..ко мне……….в
……………………..полночь………...на
…………………...крыльях,…………..Как
…………………..богиня,……………..как
……………….утренний …….……...миг,
…………….Но с тех пор,………..как
……………Тебя полюбил ……..я
……………..Этот мир для меня
…………………....Не ………..велик.
…………………..И прошепчет звезда
………………..В……............полумраке:
………………."………..Ты стихами печаль
……………..У…….толи" И появятся вдруг
……………На……..бумаге, очертанья, как
……………В……..сказке, твои. Посидев
…………..У…….окна, в тёмный вечер,
………….Я…...услышу среди тишины,
………….К…..а…...к...уста мои ясно
…………..\\…..\\....\\прошепчут:///
……………."…...\\ …Приглашаю тебя
……………...В…..мои сны!" Догорает
………………..Н…..ад ...улицей месяц
………………...К....десяти стрелки нерв-
………………….Но...бегут; словно ангела
………………….…Из… поднебесья, я тебя
……………………в…..чёрной комнате жду.
………………..За окном воет жалобно вьюга,
……………...Леденеют слова наяву. И пускай,
…………….Пускай далеко ты отсюда, не отдам
……………Я тебя никому!!! Пусть увидимся мы
…………..Через годы, грусть берёт нас и ночью и
…………Днём. ...Всё равно под одним небосводом
………..Любим мы, плачем, верим и ждём! А пока
………Я мечтаю воочью увидать тебя, милая, вновь,
.....Ты побудь этой долгою ночью Королевой
.................................................заоблачных снов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156960
дата надходження 21.11.2009
дата закладки 05.01.2010
Фіолетова радість
Французьких мелодій
Фіалками на вікні
Фантомом здаються мені
Фальсифікат рапсодій
Фонетика любові
Фігурно обкатує лід
Фундук у цукерки ховає
Флейта в ехо щезає
Фазаном розпушує хвіст
Філософи записують книги
Фліртують з чоловіками жінки
Фокстрот дерева танцюють
Франками губи цілують
Фарисеї купили квитки
Фарбітки на старих одежах
Факір витягає кроля
Феячі крила падають в Сену
Фіакром білим везуть наречену
Фаянсофе немовля
Феєрія...
Фелон...
Футарк...
Фа-мінор - щось сьогодні не так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164013
дата надходження 03.01.2010
дата закладки 04.01.2010
Я чайні шлю тобі листи
аби зрання
ти заварив їх у пустім
горнятку дня.
Світанком сни перелились
через вікно.
Дивлюсь, як в чашці кораблі
Ідуть на дно.
Тобі ж терпкий листовий чай
не до снаги.
Ти злизуєш з мого плеча
свої гріхи.
Ти злизуєш з моїх грудей
осілий вдих.
Дивлюсь, як неухильно йде
на дно твій бриг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135217
дата надходження 26.06.2009
дата закладки 18.11.2009
«Без вершків і без цукру.»
Ти вустами повільно знімав
чорну піну мов сукню
із прозорих плечей філіжанки.
«Неймовірно!» Даремно,
все одно найдухмяніша з кав –
у розплющених зернах,
які сам ти заварюєш зранку
у горнятах очних
Не мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152385
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 18.11.2009
Каліграфічно запиши
Мене у свій новий блокнот.
Листком кленовим заклади
Життя сторінку для пригод,
Які чекають тільки нас.
Де нам обом і назавжди
Піддасться всесвіт весь та час,
Який впаде на сторінки
Ще зовсім чистих сподівань,-
Мене одну туди впиши!
Зроби примітки для зізнань,
Поля - для серця залиши!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153632
дата надходження 05.11.2009
дата закладки 17.11.2009
……....………………………………………....Ах, клён…
.......…………………………………...Скажи мне что-нибудь,
…………...…………………………..Листвой осеннею своей,
………………....………………………..Твой друг томим –
………....……………………………….Твой друг влюблён,
..………...……………………………..Я жду её среди аллей!
...…...………………………………….Признаться ей, но как?
......……………………………………..В глаза ли заглянуть?
.......……………………………………...С цветком в руках,
..........…………………………………….И к ней прильнуть?
................………………………………………Да! С розой!
...............…………………………………………...Алой!
....................……………………………………………Как
.....................………………………………………….Цвет
.......................……………………………………………Её
..............Ванильных губ!...........................Как…
.................Винный след ………………………....на дне………………………..........бокала,
....................И ввечеру заката……………………глубь….святое сердце приголубь!
...........................Перед ёё блестящим взглядом сгорает скованность дотла,
..............................Встают деревья анфиладой, сияют златом купола,
.....................................................А в осень слышен звук свирели.
....................................…………………………..Когда она у ветхой двери,
.............................................…………………………….найдёт лишь
.............................................…………………………...розочку мою,
.............................................……………………………….шепни ей,
..................................................………………………………клён, –
........................………………………………………………………………она
................................................………………………………….по-
.................................................………………………………….ве-
................................................…………………………………..рит
......................…………………………………………………………………...К
................................................…………………………………...А
.................................................…………………………………...К
.................................................…………………………………...С
...................................................…………………………………..И
...................................................…………………………………..Л
....................................................………………………………….Ь
...................................................…………………………………..Н
...................................................…………………………………..О
....................................................……………………………………Я
.....................................................………………………………….ЕЁ
.....................................................…………………………………..Л
....................................................…………………………………...Ю
.....................................................……………………………………Б
.....................................................……………………………………Л
.....................................................……………………………………Ю
.....................................................……………………………………!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151267
дата надходження 21.10.2009
дата закладки 16.11.2009
Сім хвилин
(емоційна подорож у себе)
«Стрілка бігає по колу,
Миті тануть, наче свічі,
Я читав, що в одну річку
Ще ніхто не входив двічі.
Нас таких, які ми зараз,
Вже не буде за хвилину,
Це останній шанс, кохана,
Народи мені дитину.»
Гурт Н-Три
Пісня «Народи мені дитину»
Субота...
Посеред кімнати, що захаращена старими меблями, хаотично розкиданими рукописними листками, кольоровим одягом та антикварними речима лежить мертва Жінка. Протяг щосили гримає то відчиненими дверима, то кватиркою, переміщає по кімнаті папери, ніби грається. Повітря наелектризоване тим, що півмиті тому відбувалося в кімнаті.
Цікаво, чи є злочином, коли ти забуваєш замкнути Двері? Чи це проста невихованість, неуважність, байдужість?..
Ти з’явився у моєму житті надто несподівано, а у цій квартирі ще несподіваніше. Несподіваність полягає в тому, що ми ось вже 10 років ділимо дах на двох...
Сім хвилин тому... Що було сім хвилин тому? Яким пристроєм перенести своє тіло та душу назад у короткі сім хвилин?
Чи потрібна чиясь допомога? Чи проведе Хтось мене у довгу подорож тривалістю у сім хвилин?
Хвилина Перша
Я пишу. Я пишу вірш, прозу, сльози, лист, байдуже що. Основне – дія. Я пишу, слухаючи музику, яка скручує мене в ембріональне перевесло та примушує всіювати папір мілким зерном почерку. Я – суцільна емоція. Мене не існує, як мене. Бо я слухаю, відчуваю, пірнаю у себе і пишу... я хочу все-все викласти назовні, забути, витратити, створити всередині себе Тишу. Тишу, в якій спілкуються з Богом.
Ти є. Як Бог,
Що сотворив цю Яву,
Стрибожими крильми
Перетворив на лаву
Всю мою кров,
Яка, немов Вогонь,
Тепер прямує іскрами єством,
Несучи кисень до вулкану серця.
Ти – сотворив...
Мені лишається померти...
Кому я пишу? Це є таємницею навіть для мене. Хоча, ні! Є конкретний адресат, ім’я якого завізоване на ось цьому теплому конверті, який вважає, що «Життя сильніше смерті» та постійно прагне, щоб йому це довели...)
Ця хвилина добігає кінця і я хочу назвати її своєю власною хвилиною...
Цікаво, чи дійсно Життя сильніше?..
Хвилина Друга
Знайшла старого листа, написаного 7 років тому. Як він тут опинився? Почерк мій, а писала не я. Хто? Хто тоді користувався моїм тілом, хто відчував ним і де в той час була Я? Куди відлітала моя Душа, яка є присутньою на разі в Мені?
Я обурена!!!
Перечитую написане Колись. Незрозуміло скільки Цьому років – чи 7, чи 7 віків...
Гарний склад. Полохливо-настирний, дитячо-жіночий. Здається, що ось-ось і ти впіймаєш Його.) Це все неймовірно щиро і наївно.
Темно...
Дівчинко моя маленька! Яка ж ти! Скільки у тобі сили та беззахисності. Кому то все? Куди? Чи донесеш, не порозхлюпуєш по дорозі?..
Мамо?..
Ма!!!!!
Де Ти? Чи чуєш мене? Чи знаєш, що живеш в мені? Чи можеш зараз пригорнути мене до себе?.. Чи можеш все повернути назад? Чи достатньо Твоєї Любові на цей вчинок? Чи маєш таке бажання? Забери мені волосся з чола, з очей; покажи де Я Є, дай мені розуміння... Дай мені свою руку...просто... Пробач мені, Мамо, бо зараз Я є Ти, бо зараз Я вже теж Мама, бо зараз звертаюся до Тебе, тим самим відкриваючи Себе...
Дякую...
Тобі...
За Життя...
Хвилина Третя
Такий звичний колись рух – рукою по низу живота. Затримка. На секунду. Та вага тої секунди, як вага цілого життя. Цікаво чи відчуватиму щось подібне ще раз? Як то було дивно і давно, коли у моєму лоні взяло і завелося маленьке руде лисенятко, що постійно лоскотало моє серце зсередини. Неймовірні, безсловесні відчуття!
Заколисуючі рухи, плавні, неначе річка. Думки та мрії, які створюють невидиму оболонку навколо твого манюсінького тільця – аби захистити, не пошкодити. Це як стояти, не вміючи, на лижвах перед стрімким спуском і знати – впасти не маєш права! А страшно ж як!!! Хочеться самій Туди – де тепло, темно, м’яко, солодко, затишно. Де – зовсім не страшно, не боляче. Але, видно, коли прокидається Сонце. Чутно, коли мама сміється, а коли – плаче. Смачно, коли Там з’їли цукерку. Дивно, коли є ще чиясь рука, крім маминої... Як передати це все? Коли, ніби ти ззовні і з середини водночас.?
Довга хвилина – у рівних дев’ять місяців. Вона скоро завершиться. Завершиться секундним неймовірним щастям, вибухом, вивеженням, народженням... Відчуття звільнення Свободи з себе, коли мій крикостогін переплітається з першою піснею мого лисеняти...
Боляче. Тепло. Ніжно. Сльози. Щастя...
Життя...
Хвилина Четверта
Нарешті Осінь.
Сонячно… Мереживно… Дзвенить.
Ти щойно торкнула мене поцілунком падаючого листя. Я посміхнулася. Ти заплакала від надлишку емоцій. Я полізла на найвищий дах нашого міста, аби посидіти там з Тобою. Ми сидимо тут, як два дивні янголи, звісивши ноги вниз. Я завше думала, що Ти – поважна пані. Помилялася. Бо зараз, махаючи ногами та крадькома поглядаючи на Тебе, дивуюся, яка Ти ще дитина – весела, у потішному береті, у колготах в смужку, у тоненькому пальтечку, з рудим волоссям…
Ти щойно придумала дощ, бо хотіла показати мені, як розцвітають парасольки. Я такого ще не бачила! Мить – і сіре полотнище вулиці розцяцьковане урбаністичними квітами. Комусь розкажеш – не повірять. Ти питаєш, що я снила нині. Я розповідаю Тобі про свої химери, а Ти по-дитячому зачинаєш малювати їх туманом. Схоже виходить.
Запитую Тебе, чому Ти така маленька і чую у відповідь ; «БО ТАК!»
Я запрошую Осінь в кав’ярню.
Ми сидимо біля великого вікна, їмо медове тістечко (одне на двох) та п’ємо узвар. Ти відчинила вікно, висунула руку і дозволяєш дощу цілувати її. Тобі це подобається.
Я кажу, що вчора написала у листі до Нього :«Смак узвару – це смак того, як я баную за тобою – багатогранний, неоднозначний та природній, щирий…»
Ти посміхаєшся і погоджуєшся, що це правда. Ніяк не можу збагнути, хто переді мною – мудра Жінка, добра Бабця чи маленька Дівчинка.
- яка Ти?
- Така ж, як і Ти!) А, можливо, навіть, що Ти – це Я.
Знову згадую, як писала зовсім недавно; «Обожнюю, як пахне Осінь… Неймовірний запах! МІЙ… запах почуття, яке пришвидшує серце, перевертає все внизу Живота, дозволяє Творити… Хочу поділитись з Тобою…»
- чого ти зараз хочеш?
- Поцілуватися, як вперше – не задумуючись випалюю я.
Що далі? Це наша з Осінню таємниця)
Хвилина П’ята
Двері.
Скільки часу я вже стою перед цими Дверима? Топчуся, як студент перед екзаменом. Вже не раз торкалася ручки, пробувала відімкнути замок ключем зі своєї зв’язки. Та в останню мить,відсмикувала руку, а з нею всю себе від тих Дверей. Вони приховували в собі такий потужний заряд магнетизму, щось таке, що вирізняло їх від сотні інших дверей. Вони з’являлися на моїй дорозі там, де їм заманеться, часами доводячи мене до сказу. Іноді, я сідала на землю та , спираючись до них спиною, говорила у простір, плакала та каялась, як на сповіді. Хоча, ні, я ніколи не сповідалася в церкві, вважаючи, що тайна сповіді на те і тайна, що я маю балакати з Богом на одинці. То ж, можна сказати, що ,деколи, за Дверима сидів Бог. Цілком ймовірно, теж підпираючи їх спиною...
Ох вже ці Двері!
Останні два роки я, здається, майже вросла в них, перетворилася на дерево розмальоване часом. Я теж стала Дверима. Багато хто відкривав мене, заходив досередини, або проходив крізь мене кудись Далі. Мені було добре від того і тому, для всіх, я була Завжди Прочиненими Дверима.)
Бентежило одне, чому я ніяк не можу відчинити «своїх » Дверей?
Тоді я зупинилась.
Було відчуття, що якщо Щось терміново не трапиться, то стане занадто пізно, бо зараз я втрачаю найдорожче та найважливіше, що у мене є – Себе. Я нагадувала собі Дику Птаху, що збожеволіла, що літає-кидається несамовито у різні сторони світу і , ні в якому разі, не дозволить собі сісти на землю, аж допоки не знайде те, що шукає, або... помре в польоті...
Так тривало рік.
Розплющ очі.
Як боляче!
Двері...
Всього лиш штовхнути...
Давай!
«Останній крок, як пів Життя.
А все Життя – це лиш Сьогодні.
Ця мить – початок майбуття,
Бо Ти – моя Безодня.»
ТАК!
Світло. Легко... Життя...
Хвилина Шоста
Сон (Лист до Вовка)
...я зараз поруч з Тобою, біжу до того млина, до якого, точно знаю коротшу дорогу. Але, біжу за тобою, бо хочу, щоб Ти добіг першим і зустрів мене там, іронічно посміхаючись (якщо у тебе вийде зробити так з вовчею пащею))).
Серце моє стукотить і розливає по жилах дивну кров, яка зовсім не схожа на звичну, наповнена якоюсь гримучою підривною сумішшю, речовиною. Відчуваю себе на пороховій бочці!
Моє Життя розділилось блискавкою і я, часами, вже не цілком розумію де я і хто я. Живу зараз цією секундою, що стукає у вилицях, що не дає думати, що стирає межу між сном та реальністю. "Хто Ти?". А хто я? Я - табу. Мабуть... Я знаю ким або чим я хочу бути, але хто я зараз - невідомо.
Відчуваю свої мязи та своє дихання, що з’єднюється з твоїм; своє тіло, що мчить бездумно до "завтра" у простір і світ, де мені ніхто не завадить бути собою і де є Ти...
Я буду кусатися, буду рвати кігтями, борюкатися в грязюці, втікати, наздоганяти, буду дикою, щоб Ти не запідозрив в мені людяність... Бо моя вовча сутність покладена Вовку, що чекає біля старого Дуба, Вовку, який одинокий апріорі, але який має мати ще щось, крім самотності, який вміє мріяти, чекати та...
Ти все ще стоїш там і чекаєш...Сподіваюся, що на мене. А я підкрадуся тихо-тихо, щоб не відлякати тебе... Я зупинилася і просто милуюся тобою... Твоїм поважним сумом та дикою самотністю. Мені щемить... Чи відчуваєш, що я поруч? Чи просто робиш вигляд, що не помічаєш мене, з цікавістю вичікуючи, що буде далі.
Ти так близько... Та вітер дме в мою сторону. Ти не знатимеш про мою присутність, бо я теж вмію чекати... Бо мені важливо, щоб Ти сам відшукав те, що є твоїм. Мене нема... Лише волога поволока на очах вказує на мій біль, чи то пак, щем у грудях.
Іди на запах! Скільки тебе вчити?! Принюхайся і перестань боятися того, що є невідворотнім. Не тримайся за свою гордість та не ховайся за самотність. Твоя пора от-от настане. Не прогав її.
Я буду поруч і встигну, якщо щось, плигнути і перегризти невідомому горло, лиш би Ти дійшов туди, куди тобі треба...
Ти знаєш, Вовче, що Я є, що Ти є і що Ти потрібен мені чи не більше, ніж я тобі, бо перехід треба робити самому та з повадирем, який відчуває, який може бути, може стати тобою, який може жити в самій глибині того місця, що зветься Душею.
Ось і зараз, я стою і думаю, що робити, виходити, чи ні, наперед знаючи, що за якусь хвилю, вистрибну і майну хвостом перед тобою, вишкірюсь і поманю за собою в спільні сни...
Чи Ти підеш туди? Ти в змозі обирати... Бо Ти - Вовк, достатньо мудрий та вишколенний, щоб відповідати за свої вчинки; та все ще, по дитячому, невміло, вогким носом тицяєшся у свою інтуіцію, думаючи перепровірити свої інкстинти.)))
І як? Які на смак сльози?.. Ходи до мене... Я вже була тут... І хочу бути тут з тобою. Цей нічний світ наш. Не забирай його у мене, будь-ласка, бо інакше я можу загинути... Бо саме тут живе моя душа, саме тут легко думається, саме тут є місце для Свободи...
Чи в змозі Ти зрозуміти мене, Вовче? Чи в змозі прийняти?
Насправді, я маленька і потребую твого захисту, бо... так...
Чуєш, Вовче, не стій, побігли! Покажи мені шлях, свою дорогу, всіяну зорями. Мені дійсно цікаво...
Де Ти?
Я зараз поруч з Тобою, біжу до того млина, до якого точно знаю коротшу дорогу...
Але біжу поруч, щоб почути спільний перестук сердець в унісон.))) Щоб Жити... Щоб продовжити Життя...
Бо я теж Вовк, як і Ти...
Хвилина Сьома
Я обертаюся на звук повороту ключа в замку. Ти заходиш і, як завше, розкладаєш свої речі в коридорі, кухні, спальні... Таке враження, що ти не бачиш мене. Не відчуваєш в якому я стані, не помічаєш, що по моїх щоках течуть невидимі сльози, що я стала невимовно старою і ... хочу померти... Мій погляд розбивається об стіну, яку я збудувала власноруч.
Байдужість...
Слова з майбутнього позапозавчора: «відчай від усвідомлення, що все скінчилось»... )
Це так.
Ти виходиш і забуваєш замкнути за собою Двері...
А я мовчки змітаю рукою все зі столу на підлогу, встаю і...
вмираю посеред кімнати...
Вмираю, як абортоване дитя, як одинока гуцулка високо в горах, як вовчиця, що віддала останні крихти малим, як непрочитана книга, як моя Любов до тебе.....
Посеред кімнати, що захаращена старими меблями, хаотично розкиданими рукописними листками, кольоровим одягом та антикварними речима протяг грається паперами та щосили гримає то відчиненими дверима, то кватиркою.
Цікаво, чи є злочином, коли ти забуваєш замкнути Двері?
Я встаю і на очі потрапляє :
«...коли ридання виривалися з моєї сутності, з живота, з плечей, зі спини, з пальців, з думок ,із серця, з душі, Було надзвичайно добре і невимовно боляче... Я народжувала сама себе, чітко відчуваючи поруч чиюсь присутність, чиюсь підтримку ("Не плач, маленька").
Це неймовірно відчувати та пропускати крізь себе ці почуття, коли, здавалося, що таке пройшло давним-давно і Такого більше ніколи не буде...
Потрібен стимул. Хоча... навіщо стимул, щоб Жити, просто Жити?
Я Народилась і Живу. Завтра чекатиму нового Народження та нового Життя.
Я одночасно Дитина, Жінка і Бог...
Дякую Тобі!
За нове народження! За Життя...»
Народи мене ще раз...
Здрастуй, Любове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153997
дата надходження 07.11.2009
дата закладки 09.11.2009
Волосы пепельно-русые
Коснутся красивых коленей.
Помнишь, как было у Брюсова:
«Действительность кажется тенью».
Спрятав игру за портьерами,
Секундными стрелками маясь,
Кажется, столько потеряно,
Когда просыпаешься в мае.
На пол… И пусть босоногие,
Кто первый на кухню за тостом?
(Первые, слабые, многие…
Как вы забываетесь просто!)
Вот она, тень настоящего,
Стаканом китайского чая
Цвета созвездий фисташковых
Невидимо нас угощает –
И ускользает… До августов,
А может, до зимних метелей,
Где так покойно и благостно
Уставшие дремлют апрели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151535
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 04.11.2009
Я не птица.
Я перестала быть птицей.
Я хотела стать снегом. – Но была слишком теплой.
Я хотела стать ландышем. – Но была слишком осенней.
Я хотела стать сказкой. – Но была слишком ощутимой.
И я стала воспоминанием.
Будучи сегодня, я уже была вчерашней.
Меня пели и плакали.
Меня пугали и жалели.
И кто-то гладил меня по спине…
И кто-то медлил с ответом…
И кто-то так ничего и не понял…
А я в своих желтых снах хожу по улице, раздаривая всем иллюзию себя, вечной и нестареющей, хотящей чего-то того,.. чего ты не умеешь делать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54094
дата надходження 10.01.2008
дата закладки 04.11.2009
Далекий літак чужого життя.
Чужі одкровення не вмістиш в кишеню.
Виходжу у грудень. І очі болять
від білого щастя у стомленій жмені.
Виходжу у зиму і йду навпростець.
Мені іще довго усьому не вчитись,
трамвайними колами стиглих сердець
неквапно роками в нікуди котитись,
радіти зимі і раптовій весні,
сушити шкарпетки щоденних вокзалів
і, пам’яті диск форматуючи, сни
про щастя з тобою ховати подалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152903
дата надходження 01.11.2009
дата закладки 02.11.2009
Накрила сном міста і села нічка,
Сипнула жменю зірочок у небо
І запалила місяць, наче свічку,
Щоб помолитись, Господи, до Тебе.
Ось вітер заховався під ялинку
І задрімав там якось ненароком.
Пробач прошу за всі погані вчинки,
Хай кожна помилка буде уроком.
Я не молю про золото і крам,
Я не благаю долі золотої.
Лише любов усіх на світі мам
Візьми до Себе і зроби святою.
А коли раптом в грудях запече
І страх загляне у зірниці-очі,
Підстав, благаю, батьківське плече,
Це все чого в цю мить, мій Боже, хочу.
Так ніжно й легко падають сніжинки
І гинуть від тепла чужих очей.
А прощення за всі гріховні вчинки
Летить і губиться серед пустих речей.
І неба синь, і нічка-українка
Покірно припадуть Тобі до ніг.
Німі слова із легкістю пір*їнки
Зворушать душу і впадуть у сніг......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112320
дата надходження 17.01.2009
дата закладки 01.11.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2009
Есть стихи - беседки, хоромы,
Авангардные башни-свечи.
А мои стихи - будут домом,
Обязательно - с тёплой печкой.
Чьим-то - быть венцом и духами,
Кружевами, маской, кинжалом.
А моим - руками, зрачками
(О другом - умолчу, пожалуй).
Есть стихи - превосходной лепки,
Словно праздничный торт, красивы.
А мои стихи - будут хлебом,
И, возможно, чуть-чуть - пивом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150712
дата надходження 18.10.2009
дата закладки 19.10.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2009
Твое имя содержит четыре магических знака,
заставляющих верить в безумие собственных снов,
заставляющих видеть луну в глубине непроглядного мрака
или слышать рождение желтых
/тобою любимых/
цветов..
В твоем имени тысячи ласковых звуков..
Прозвучат..
..для того, кто в замедленной съемке чужих потускневших очей
развевается по ветру горстями памяти
/прахом../
поднимая к созвездию руки,
ощущая тепло..
/на душе/
..для того, кто хранит твое имя на бледных подсохших устах,
еще помня тепло поцелуев.
..для того, кто в молчании вечном
/под сердцем/
вдруг четко услышал..
так тихо журчащий ручей.
..для того, кто..
надеясь увидеть тебя в угасающем призрачном свете,
/не желающих смерти,
застывших в сплошном поцелуе, почти что Влюбленных/
свечей..
..проживает одну из последних свинцовых ночей
****
с твоим Именем
вслух
/унесенным/.............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129675
дата надходження 12.05.2009
дата закладки 25.09.2009
Коли безликі многолюддя світу
Затьмарить заморозь на сірому вікні,
Останні відсвіти і сонця, і блакиту
Ще довго нуртуватимуть в мені.
І вклякну я в притворі свого віку,
Передчуваючи потребу вівтаря...
Яка нас візьме під свою опіку
Далека загасаюча зоря?
Які футболи, моди й піснеспіви
Спроможні вгамувати цей мінор?
Як журно жить в очікуванні дива,
Коли гнітять руїна і розор.
І, може, там, на хорах цього храму,
Зневаживши мобілки й Інтернет,
Над краєм вічності вернуся я до тями,
Осміяний філософ і поет.
Коли безликі многолюддя світу
Затьмарить заморозь на сірому вікні,
Останні відсвіти і сонця, і блакиту
Ще довго нуртуватимуть в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146861
дата надходження 24.09.2009
дата закладки 24.09.2009
Дай, Боже, нам Тебе пізнати
таким, яким Ти дійсно є -
Собором Істини крилатим,
що в дзвін Любові лунко б'є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146853
дата надходження 24.09.2009
дата закладки 24.09.2009
Боже, я знаю...
я знаю, що буде тоді,
коли від мене навіть і сліду,
коли присмерки надвечір´я
розлиють по видноколу
розбовтані вершки хмариння,
коли вони,
гаптовані шовковим променем,
бризнуть на світ
бузковим світлом -
понад калюжною гладінню
заплигає навшпиньках вітер -
зімне її прозору кальку -
і затремтить на дні
у соннім подиві
рум´яне обличчя
призахідного сонця ...
Коли обсядуть горобці
кущі шипшини,
зацвірінькають срібно,
струшуючи дзьобиками і крильцями
з галузок краплинки роси -
гойднуться сором´язливо
рожеві грона суцвіття,
що так неймовірно схожі
на вплетені зорі
в розкішних косах Сіссі..*
І зашепоче вечірня трава:
ш-ш-ш... - так лише від любові
бувають наскрізь провітрені, зоряні ночі.
Так лише від любові
любистку пряного зірване квіття
падає кволо на денце
завмерлого,
стислого серця... -
Так лише від любові
келих уст мов кагором
кривавим, цілющим
іскриться -
так лише від любові,
напившись,
згоряють уста
і серця
на попіл...
Боже, я знаю...
Я знаю, що буду жити,
щойно свій пагін душі
вплету у віночок
зі слів
і польових квітів -
крапля за краплею -
кров і роса...
кров і слова...
кров і трава...
а трава - як вода,
тече оксамитом по схилах
зЕлено-зЕлено...
Боже, я знаю..
я знаю, що буду жива
і тоді,
коли від мене навіть і сліду -
звільниться з в´язниці душа -
крізь цвинтарні стіни
шугне вслід за сонцем...
і війне тоді солодко-гірко
з розлогих кoрон
старезних,
медових лип,
оповитих
золотoм цвіту...
Боже, я знаю..
я знаю, що буду жива,
коли присмерки надвечір´я
розпишуть по небу
останні слова...
**************
*Sissi - алюзія на образ австроугорської цісарівни Ельжбєти, в народі названою як Сіссі
----------
11.06.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141452
дата надходження 14.08.2009
дата закладки 14.08.2009
Повінчайся із совістю.
Твоя гуманність
Невичерпно
Спостерігатиме
За годинами
Розбитого минулого.
Прийми сан
Великого Себе.
Ще у очах
Лишки забутого…
Крихтою
Недосяжного
Прийми причастя.
Покайся
Холодним
Розумом
Через
Гаряче серце
Самого Сонця!
Створи
Новий образ
У самому собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137614
дата надходження 15.07.2009
дата закладки 14.08.2009
* * *
Неминуче і незворотньо,
З кожним кроком – все вище в небо,
У глибоку печаль господню,
У прабабине плаття Єви.
З кожним подихом – легше вітру –
Неторканою у обійми.
З кожним жестом – назустріч світлу,
Навісному вогню-промінню.
Щоб нетлінно – в століття шуму –
У легкій, невагомій тиші
Ти прийшов електричним струмом,
А пішов – стародавнім віршем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139277
дата надходження 29.07.2009
дата закладки 01.08.2009
* * *
Спливе печаль і день – мов крик –
У спраглім горлі твого міста
знов розпочне свій променад.
І буде знову все, як вічно.
У зачарованому колі:
дерева, люди і авто,
реклама, шопи, кока-кола,
бомжі на станції метро.
І тільки ти один незвичний,
розхристаний, палкий – один –
сидиш на сходах в сиву вічність
із торбою Сковороди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139359
дата надходження 30.07.2009
дата закладки 01.08.2009
* * *
Спокій – відстояне біле вино.
Знову дорога в обрій полине,
зірвано з серця герб старовинний –
і горизонт –
журавлиним ключем.
Де нам,
народженим в гирлі шляхів,
знати осідлість теплого дому?!
Світле і спіле яблуко втоми –
від повсякдення –
надкушено вже.
Як не тікай –
спрага доріг
в кожній клітині
вперто пульсує,
кожна хвилина, втрачена всує –
мов божевілля від пустоти.
Вперто росте крізь віки горизонт
в кожнім найменшім зрадженім гені.
Ти – вже не раб,
ти – ще не геній,
ти – тільки вузол тисяч доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139418
дата надходження 30.07.2009
дата закладки 31.07.2009
Сочувствуй мне - я тронута дыханьем,
Я пересажена с просторов в этот сад.
Я думаю: мне хочется назад,
Но здесь я расцветаю неустанно.
Согрей меня - так мало мне тепла.
Там, где росла я, было больше света.
Я еле дожидаюсь здесь рассвета,
Хотя тут ночь, как белый день, светла.
Прости меня - я много понимаю,
Наверно, иногда кажусь занудой.
Всё это потому, что я оттуда,
Где бесконечность с вечностью летают.
Люби меня - я буду превосходной,
Наполню смыслом каждую минуту.
Не повторюсь, не упрекну и не забуду.
Я, отдаваясь, остаюсь свободной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138646
дата надходження 24.07.2009
дата закладки 29.07.2009
Как ярко, необычно светят небеса
И свод такой голубовато-синий.
Вдали раскинулись кудрявые леса,
Застыла филигранность этих линий.
В твоих глазах сейчас сквозит упрёк
И неба синь в их глубине темнеет.
Поверь, нет повода, чтоб так ты мог
Смотреть мне в душу, ведь она немеет.
Какой теперь словестностью ажурной
Заполнено пространство между нами,
А хочется взлететь в ту высь лазурну,
Где чувства дарятся нам небесами.
Уйти одной мне больно и невмочь,
Оставив филигранность этих линий.
Со мною - бледный день иль чёрна ночь,
С тобою - свод голубовато-синий !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133292
дата надходження 10.06.2009
дата закладки 28.07.2009
В твоих глазах манящий свет любви,
Он, воскресая, вновь смог проявиться.
Лишь об одном тебя прошу - живи !!!
И дай мне этим взором насладиться !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136723
дата надходження 08.07.2009
дата закладки 28.07.2009
* * *
У таїну твоїх таїн
Я проникав бентежно,
Та заблукав серед руїн
Мій дух необережно.
О, як відлуння самоти
З тобою нас дробило!
Мовчала ти. Кохала ти.
Душі здригались крила.
Не вистачало вічних див
Для наших снів-святилищ.
А ми чекали інших днів,
Які в нас не здійснились.
І потаємний зодіак
Наш вирок позамежний,
Немов хиткої долі знак,
Змінив на протилежний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139166
дата надходження 28.07.2009
дата закладки 28.07.2009
І щоб така зима, як у казках,
де біле все: ліси, поля і луки.
Хтось буде до вогню тягнути руки,
а я зігріюсь у твоїх руках...
І щоб Різдво, вечеря, тихий спів.
А в хаті тепло, затишно, святково.
Ялинка пахне, на дверях - підкова.
Так мовчимо, що вже не треба слів.
І вранці щоб прокинутись удвох,
а за вікном так чисто, білосніжно...
Тримай мене життя за руки ніжно.
Тепер Різдво. А значить з нами Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=90091
дата надходження 24.08.2008
дата закладки 27.07.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2009
Зіграй мою улюблену сонату.
Любов моя втомилася від слів.
Ти вже і так сказав мені багато,
можливо навіть те, що не хотів.
Зіграй для мене "Місячну сонату".
Сріблясті звуки, музика легка...
Я все на світі зможу подолати,
коли на клавішах твоя рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=89862
дата надходження 22.08.2008
дата закладки 27.07.2009
Доторки тремтливі -
паморозь по шкірі,
сніжно біле-біле
відчуття стокриле:
заіскряться очі
крізь крижинки й іній..
Цей мовчазний простір -
мов північне сяйво
і безмежний космос..
Прилітають з неба
стріл метеорити -
і згоря коханням
королеви гордість..
Затамуєш подих
крізь арктичний дотик:
і уста, і очі
тихо мовлять: "хочу..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138790
дата надходження 25.07.2009
дата закладки 27.07.2009
* * *
Відкриваються дзвони доріг,
Самотою пронизаний всесвіт.
Я хотів завернути за ріг,
Та спинило мене перехрестя.
І нікуди тепер не дійти,
І нікого не треба стрічати.
Залишається пил від мети
І невидимі обрію чати.
І чи варто сказати собі,
Що повинен затямити твердо:
Ти впадеш у земній боротьбі,
Нагороджений небом посмертно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138922
дата надходження 26.07.2009
дата закладки 27.07.2009
В каждой мечте есть безумие, -
Из буднего дня прямо в грезы,
Холестерином по нервам,
Лучиком солнца по слезам,
Радостью скуку развеять,
Мудростью глупость забыть,
Новое дело затеять,
Просто - ночами творить!
В каждой мечте есть безумие, -
Из темных трущеб на природу,
Радугой яркой по небу,
Смелым прыжком прямо в воду,
С жизненной тугой сразиться,
Боль над землей расплескать,
Вечной водою упиться,
Просто - душою не врать!
В каждой мечте есть безумие, -
Из повседневности в небо
Взмахом крыла произвольно
Над полем бескрайним из хлеба,
Мысль о прекрасном лелеять,
Выше над злобою плыть,
Все недомолвки развеять,
Просто - безумно любить!
В каждой мечте есть безумие, -
Из пошлости мира на волю
Поэзией жизни прекрасной,
Желанием спеть свою долю,
Верою страхи развеять,
Искренно, верно дружить,
Правду у сердца лелеять,
Просто - своей жизнью жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138656
дата надходження 24.07.2009
дата закладки 25.07.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2009
В белых чашечках жасмина
Серебрятся капли влаги
Хрупко-чистой. В ясной сини
Солнце луч бросает. Флаги
Пальм высоких с ветром в споре -
Улететь хотят вслед птицам
К облакам пушистым. Море
Мощно дышит и искрится.
Полон желтый пляж монеток -
Перламутровых отметин.
Тело просит брызг. Приветом
Парус мчит, едва заметен,
К дальней кромке. Откровенность
Рвется. Воздух наполняет
Безрассудство. Дремлет Вечность.
День седьмой в блаженстве тает...
24.05.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131215
дата надходження 24.05.2009
дата закладки 23.07.2009
Окунулось в море солнце на закате.
Полоскали волны в бликах мокрых, платье,
Сшитое из пены кружевной, игривой.
Отзывались чайки криком шаловливым,
Улетали в дали, к кромке горизонта.
Маячок усталый, там, искал кого-то...
Разбивались брызги о песок прибрежный,
Отдавали влагу... Шепот тихий, нежный,
В ракушках струился, превращаясь в звуки.
Слов забытых, тайны, падали нам в руки.
Из глубин лазурных поднимался месяц,
Отражая вечность, и любовью грезя.
17.07.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137866
дата надходження 17.07.2009
дата закладки 23.07.2009
Этот голос неумелый
Пахнет милями и сажей.
У причала цвета мела
Отдохнет... На абордаже,
Груз весомый отогреет,
Солнце, выцветшее в небе.
Наверху с высокой реи
Птица песнь поет.. На гребне
Синей шири блеск лучистый,
Отражаясь в каплях донных,
Шепчет ракушкам, и брызги
Улетают к дальним кронам
Пальм шумящих. Летним бризом
Утолит душа влеченье.
За июлем вслед капризам.
Сок в руке в узорной тени...
23/07/2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138507
дата надходження 23.07.2009
дата закладки 23.07.2009
Ах, милые, хорошие мужчины,
Печаль свою таить вам нет причины –
Вы сами виноваты, ей-же-ей,
Что женщины, порою, кобры злей…
Вы часто подрезаете нам крылья
В надежде: - Приземлятся от бессилья…
А как же мы? Полет нам очень нужен…
И потому, состряпав вкусный ужин,
Мы чувствуем: Душа опять в золе…
И… улетаем… но без крыльев… на метле…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138405
дата надходження 22.07.2009
дата закладки 23.07.2009
Ответ на:
Н-а-д-е-ж-д-а :: Нащо тобі цей Божий дар?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129009
Той Божий дар!? І сам не знаю,
То карма...
Вже не маю сил,
Щоночі я у вись злітаю,
Під ранок падаю без крил!
Який там цар!? То серця муки,
Я вільний...
Тільки у думках,
Бо навіть день сумний розлуки
Наводить вже на мене страх!
Тяжкий тягар!? Так, непідсильний,
Та я несу його...
Тягну!
Бо тільки з ним в душі я вільний,
Й страждаю так, що не збагну!
На що мені!? І сам не знаю,
То доля,
Може каяття...
Бо я лише тебе кохаю,
Бо тільки ти моє життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129514
дата надходження 11.05.2009
дата закладки 23.07.2009
* * *
Художником тиші ти будеш завжди,
Митцем провидіння, і туги, і зваги.
І скаже колись тобі простір: зажди,
Твоє вітровіння упало на ваги.
Твоє вітровіння схитнуло світи.
І шальки надій затягли ворожіння.
Та тільки себе ти не зміг перейти,
Щоб урівноважити власне тяжіння.
І ось ти ковзнув по вигнання межі,
І мрій павутинка у вирій злетіла.
...На дальніх світилах - всі блиски душі.
У ближніх планетах - всі схованки тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138398
дата надходження 22.07.2009
дата закладки 23.07.2009
А там, за тем пределом - пустота,
Мне до неё добраться так хотелось,
Чтоб разменяв уверенность на зрелость,
Познать предназначение креста.
А завтра мелкий дождь зарядит вновь.
Вселенная нас окропляет щедро.
И глубоко вдохнув потоки ветра,
Я окунусь лицом в твою любовь.
© Copyright: Носова Татьяна, 2009
Свидетельство о публикации №1906045173
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132596
дата надходження 04.06.2009
дата закладки 22.07.2009
1. Вночі сиділа і писала…
Й почула журавлиний крик.
То зграя птахів відлітала
На зиму в вирій - чи навік.
Вогкий туман упав на землю,
Стікали краплі із дахів -
І, обгорнувшись болю зелом,
У вирій ключ летів... Летів…
Холодний вітер рвав фіранку,
Із дому забирав тепло…
Маячитиме аж до ранку
Те журавлинеє крило.
В таку негоду! В ніч совину –
І покидати рідний край.
Ці тужні крики журавлині
Мене роз’ятрили украй.
Мені б летіти з ними в вирій!
В холодну даль, в незнаний путь,
А не сидіть в теплі, в квартирі…
Щоб землю рідну не забуть
Потрібно знати біль розлуки.
І ваші крила, й мої руки –
Однакові у цій імлі.
О, горді птахи журавлі!
Мені б навчитись так прощатись
З примарним сподіванням щастя!
Мені б так плакати, як ви,
А не плекати тінь сови
В своєму полохливім серці!
Мені б навчитись так все стерти!
2. Тобі сказала я про журавлиний крик,
А ти сказав: ”Та це були ворони!”
Й хрести наклав на мрії й заборони,
Й мрійливий настрій мій десь зник.
Така буденність! Сірість думки й вчинку.
І примітивність сірого буття…
Частинки серця й мрії половинки
Розбіглись без жалю і каяття.
Ти сплюндрував бездумно, без останку
Романтику останню у душі.
Такий вночі. Таким ти будеш зранку:
Не мрій. І не співай. І не пиши.
Тобі потрібен в кухні чистий посуд
І повна миска ситного борщу.
Моя поезія, мій спалах, поступ –
Усе під струмені холодного дощу!
...«Отямся! Чи комусь твоє писання
Додало хвилю радості й добра?»...
Я – невиправна! Я кажу востаннє:
Такою буду, є - така й була!
Я мріятиму! І хай всі ворони
Накаркають мені лиху біду –
Я наплюю на чорні забобони –
Й за журавлиним клином вдаль піду!
3. Ну, відлітають в вирій журавлі –
Звичайне явище природи.
А я ловлю їх крик з землі
Крізь шар дощу і непогоди.
Ятрять ще душу, ще ятрять
Ці звуки – музика прощання.
Вони, звичайно, відлетять.
Та все ж залишаться... В чеканні.
08.11.2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127909
дата надходження 27.04.2009
дата закладки 22.07.2009
Жизнь движется согласно пожеланиям,
Что есть в Душе у каждого из нас,
Как Сердце греет о Любви признание,
Так и желания ведут из часа в час!
Вселенная внимает пожеланиям незримо,
И через время открывает двери нам,
Ты можешь в миг войти, а можешь мимо,
Желаний участь ты всегда решаешь сам!
Их значимость и смысл – выбор твой,
Быть могут разными у всех желанья,
Играть всю Жизнь иль быть самим собой,
Искать Любовь, или одни страданья?!
Чего желаешь ты в Душе и Сердце?!
Подумай искренне, без ложной суеты!
Пусть истинность направит к дверце,
Где станут волшебством твои мечты!
Жизнь движется согласно пожеланиям,
О чём мечтаем втайне, то Есть и наяву…
Я жить хочу, любя, без разочарований,
В здоровье, красоте, гармонии, ладу!
/ 22.06.2009г. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136130
дата надходження 04.07.2009
дата закладки 22.07.2009
Я к победе шагал, я успеха искал,
Но к Олимпу тропа далека.
Я рубил, что встречал, пока серый металл
Не отнял жизнь того старика.
Он вздохнул раза два и шепнул мне слова
Перед тем, как уйти к праотцам:
«Коль не знаешь врага и не знаешь себя,
То победу отдашь чужакам!»
Я учил, познавал, я врага изучал,
Я во все его тайны проник.
Так хотел победить, приближал каждый миг,
Делал всё, что внушил мне старик.
Он явился во сне, чтоб сказать в тишине
То, что снова повергло меня:
«Если знаешь врага, но не знаешь себя-
Лишь одна из побед для тебя...»
Я проник в зеркала, помня эти слова,
Я узнал сущность всех своих снов.
Каждый шаг изучил, знал источники сил.
Я поверил, что к битве готов.
Ветер из далека мне принёс старика
И ответ был не оспорим:
«Если знаешь врага и проверил себя,
То теперь ты не уязвим!»
Сер и холоден мрак. Перед битвой очаг
Как луна не подарит тепла.
Сотни судеб за мной, как за крепкой стеной.
Только я лишь теперь вник в слова.
Я прошёл все пути. А к Олимпу дойти-
Нет, не в этом был смысл бытия.
Проиграв - победил, победив - проиграл,
Совершенным борьба не нужна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138099
дата надходження 20.07.2009
дата закладки 22.07.2009
Лунная дорожка из звездной пыли переходила в бездну космической ночи.
На небосводе закрыли доступ. Мой процессор на кило семьсот стал за ненадобностью обесточен.
Да. Не всегда у нас получается достигнуть полной синхронизации.
Но ты прислушайся. Сердцу больно. Не затихают его вибрации.
Но ты прислушайся. Не всегда всё облачать нужно в форму слова.
Жидкокристаллические мониторы глаз поведают о том, что давно не ново.
Ты разгляди в них битый пиксель. Корень зла и проблем насущных.
Я стала слабой. А так хотелось бить всех сильно и быть всемогущей.
Я так мечтала… Что будем вместе… Что общая ночь нам укроет плечи.
Я отдавалась больше чем вся. Но не знала, что любовь способна калечить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132552
дата надходження 04.06.2009
дата закладки 17.07.2009
А чем вы заняты на кухне?
Позвольте, угадаю сразу!
Вот утро, бутерброд намазан,
И кофе в чашечке. Всё тухло?
Обед? Готовите вы разом...
На первое-суп или борщик.
А вы одни иль есть помощник?
Второе делается сразу...
Что на второе? Рыба? Мясо?
А на гарнир? Рис иль картошка?
Пусть ошибусь я, но немножко...
И не забыть к гарниру масло!
На третье киселёк? компот?
Вы всю плиту сейчас заня́ли?
Следить за всем вы успевали?
Как с наслажденьем ел ваш рот...
Ужин. Салат? Или второе?
Не важно, ужин-не глава!
Стакан кефира? Или два?
Вы одиноки? Или двое?
А чай прохладным вечерком?
С вареньем, джемом иль лимоном...
Все подчиняются законам.
Еды.Все одинаковы кругом...
но...
Но есть иные приключенья,
Что видят кухни ваши, наши...
Стол длля любви-намного краше...
В вас всё живут ещё сомненья?
Переборите их, не бойтесь!
Все люди всё-таки похожи...
Любовь везде! На кухне тоже!
На встречу чувствам вы откройтесь...
30.06.2009
© Copyright: Людмила , 2009
Свидетельство о публикации №1906306094
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135693
дата надходження 30.06.2009
дата закладки 02.07.2009
Неначе нежить настрій в надвечір’я,
Дощ дріботить… Та ж це сльозяться очі
У янголів, що якось неохоче
Лікують грип і чистять біле пір’я…
Самотній промінь місяця над Львовом
Іде кудись у сторону аптеки,
Яка була колись давно й далеко
На площі Ринок. То було чудово,
Бо ж янголи, які в Домініканці
Співали часто й надривали зв’язки,
Літали в ту аптеку мов у казку
Й платили за мікстури співом й танцем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130134
дата надходження 16.05.2009
дата закладки 16.05.2009
Я чувствую растерянность в глазах.
Я вижу, как сомненья сердце точат,
И по щеке жемчужная слеза...
Я осушу ее губами этих строчек.
Я нежно прикоснусь к твоим устам.
Прильну к щеке колючею щекою,
И обовью твой тонкий, гибкий стан
Своих стихов несмелою рукою.
Любимая, я так тебя люблю!
Сгорю в тебе, расплавлюсь, улетучусь...
Я в твоем сердце нежно разольюсь
Мелодией рифмованных созвучий.
Осыплю светом самых дальних звезд.
Укрою одеялом полнолунья.
Ночным дождем смахну остатки слез...
Единственная, как тебя люблю я!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127200
дата надходження 22.04.2009
дата закладки 25.04.2009
Зів’яне скоро день, розтане вечір тихо
І нічка прокрадеться шкодливим кошеням,
З календаря вкраде листок собі для втіхи
Й, пустивши пастись зорі, намет розкине снам.
У цей безмовний час розмірно, величаво
Крильми розтявши неба зачорнену блакить,
Утомленим птахом із поглядом лукавим
На філіжанку кави мій ангел прилетить.
Хустинкою зітре пилюку з підвіконня,
Щоби не забруднити сліпуче-білих шат,
Присяде і візьме горнятко у долоні,
Й замружиться, вдихнувши солодкий аромат.
Отак посидимо, вслухаючись у тишу
І в те, як неквапливо годинник час кує.
Вогнями ліхтарів картини місто пише.
Ми ж з ангелом в задумі – і кожен про своє.
Мої думки про все незроблене сьогодні,
Що на добу грядущу ліниво я відклав;
Його ж – як вберегти мене від зла безодні,
Від кроків небезпечних і нерозумних справ.
Та в погляді його – ні скарг, ані зневаги.
Мовляв, живи як вмієш, торуй свій власний шлях.
Мій ангел підморгне мені, доп’є пов́агом
Остиглу чорну каву й розтане в небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108364
дата надходження 19.12.2008
дата закладки 23.04.2009
Храм тиші у серці своєму зведу я
Із шуму дощу і відлуння громів
Та шепотом листя склепіння згаптую,
Додавши скрипучих дерев сонний спів.
Храм без олтарів, так до жертов охочих,
Свічок, що дарують вогненний оскал;
Тут замість ікон пильно дивляться в очі
Потріскані рами розбитих дзеркал.
До нього ввійти зможуть всі подорожні,
Лишивши слова на тернистім шляху,
Утративши зміст – навіть слів найдорожчих,
Що гріли серця у годину лиху.
Коли розчахнеться в нестримному щемі
Зболіла душа і народиться крик,
Бальзамом стече по кривавім розщепі
Цілющої тиші незримий потік.
Загояться рани, і знову – дорога,
Холодні й спекотні виснажливі дні.
Тому бережіть її – часточку Бога –
Краплину безмов’я у серці на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120383
дата надходження 10.03.2009
дата закладки 23.04.2009
Симфонія погожих теплих днів
Змінилась блюзом сплаканого вітру,
Який урвав фінальні літа титри,
Покинувши полон безжурних снів.
Прислухайтесь: який тривожний спів
Збентежив лісову мінку палітру! -
В ту ж мить, золочену вдягнувши митру,
Осінню месу лист зашелестів.
Бриніли стебла, мовби арфи струни,
Й дві блискавки – дві донечки Перуна
Змигнули та й зайшлись дощем дрібним.
Безмовний сум здійнявся понад хмари,
Що збилися в стурбовані отари,
Багрянець вкривши пледом повстяним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108770
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 23.04.2009
ВЧЕРА ты уже не будешь, а ЗАВТРА? завтра – как знать…
Хочу, чтобы ты СЕГОДНЯ меня научил летать…
К полету уже готова и крылья есть за спиной
Мне б только попутный ветер, такой же, как ты, шальной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127343
дата надходження 23.04.2009
дата закладки 23.04.2009
1.
Не скрою: ожидание удачи
Становится болезненной тревогой.
2.
Да,
Я,
Не приведи Господь,
Не мачо - на голову и душу одноногий.
Не казнокрад с лихой осанкой лорда.
Не стонущая в теплоте зануда.
3.
Я среди тех, кого об table мордой
Фигачит столь желаемое чудо.
4.
А ты забилась в уголок кафешки
И пальцы-льдинки греешь битой чашкой.
5.
Стишок последний мается по флэшке:
На волю хочет - маленький дурашка.
6.
Подсел хмырёк (в карманах гривен триста),
Глазами жадно ест плаща рельефы.
7.
Ты гонишь лоховатого кадриста...
Разглядывать кресты и барельефы.
8.
На сумрачной трамвайной остановке
Мы встретимся случайно.
Опереточно.
9.
Пищит мой бутерброд в микроволновке.
10.
Люблю тебя.
11.
Отчаянно.
12.
Поэточка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105417
дата надходження 29.11.2008
дата закладки 14.04.2009
Майнула постать зломленим крилом.
І сірим сном, весняним сном
Ввійшла в моє життя.
Промчала вихором – й разом
Склубочила літа.
Зібгала сумніви і дні
І жмутком кинула мені
В долоні – так неждано –
Що пестила старанно…
Взяла в долоні жмуток я,
Поглянула – любов моя
У нім сміялась тихо.
І я тим чистим сміхом
Заклеїла всі чорні дні.
От так і жить тепер мені:
Дві смуги – чорна й біла.
Лиш з краю посіріло…
25.05.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125333
дата надходження 08.04.2009
дата закладки 08.04.2009
Привіт,
Мій незбагнений світ!
Дзвінке продовження мене,
Чудовий сон, вино хмільне,
Тривога і печаль в раю
Й усе, що я в тобі люблю...
Привіт, неспокій у думках,
Моє піднесення і крах,
Русяве сяйво й голубінь –
Привіт, привіт – кажу тобі.
Усі слова, думки мої
Постануть в імені твоїм.
Вітрами зшию мрію ту,
У голос ніжність я вплету,
Кришталь у серці розтоплю –
Для того лиш, кого люблю.
І в небі легко промайне
Дзвінке продовження мене.
Й заграє, заспіває світ,
І кине в відповідь: “Привіт!..”
15.06.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124584
дата надходження 02.04.2009
дата закладки 02.04.2009
Мы не спешим на поиски друг друга,
Лишь на удачу смеем уповать…
И только в час, когда гуляет вьюга,
Просторной… очень… кажется кровать…
И в час вечерний тоже (почему-то)
Мы нежность забываем проявить…
Но все, без исключенья, ждем минуты,
Когда судьба подарит счастья нить…
А после – проверяем ее прочность,
А после её рвем и… жжем… подчас…
Чтоб убедиться: велика ли точность
Или (что хуже) держим про запас…
А счастье - словно детская улыбка,
Его в два счета можете спугнуть…
Мы каемся за прошлые ошибки…
И с новыми… прокладываем путь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124494
дата надходження 02.04.2009
дата закладки 02.04.2009
Словно хмельной напиток,
В голову бьёт весна.
Страсть шоколадных плиток
Топит в ночи луна.
Утро в глазах двоится,
Синее пью взахлёб.
Сменит сирень-блудница
К маю свой гардероб.
Солнце от рук отбилось,
И не пойму сама:
Искренне так влюбилась
Или весной пьяна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124404
дата надходження 01.04.2009
дата закладки 01.04.2009
Візьми моє тихе серце
Роз'ятри до щирих обійм
За півмиті від терції
Вклади кохання
вийми біль
Сергій Мат09р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122408
дата надходження 21.03.2009
дата закладки 31.03.2009
(уривок з "Сімеонів": http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121780 )
Листопад, листопад, листопад.
Жовте листя, танцююче вальс...
Листопад, листопад, листопад.
Звуки музики в душах у нас.
Листопад, листопад, листопад,
Вишиває узор золотий
І вкриває чарівною
ковдрою сад,
Листопад, листопад, листопад...
Зорепад, зорепад, зорепад.
Зірки падають десь у ставок...
Зорепад, зорепад, зорепад.
Яке диво явив для нас Б-г.
Зорепад в золотий листопад,
Які сполохи в небі яснім,
Може бачимо все те ми
тільки вві сні?
Зорепад, зорепад, зорепад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124264
дата надходження 31.03.2009
дата закладки 31.03.2009
В Эдеме нашем яблоки поспели,
А ведь еще вчера был снегопад,
Резвились в пляске дикие метели,
Растрепанные белые кудели
Снегами замели унылый сад.
Вот так и сразу из зимы да в лето…
Связать в узлы десятки серых дней,
Избавиться от мыслей-пустоцветов,
Рай обретать средь яблоневых веток,
Где свил гнездо любовно соловей.
О! Ангел мой! Здесь яблоки поспели!
Срывая, пью их сок с твоей руки,
В саду любви, где раздаются трели,
Играют на свирелях менестрели,
И ласково воркуют голубки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124035
дата надходження 30.03.2009
дата закладки 31.03.2009
Я-женщина! Кротка, как голубица!
Я- женщина! Я лютая волчица!
Я- женщина! Мадонна и блудница!
Я- женщина! Спасу и погублю!
Рабыня я и гордая царица!
Единосущна я, и я- тысячелица!
Эдем и Вавилон- грехов людских столица!
Я- женщина! И суть моя- ЛЮБЛЮ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123854
дата надходження 29.03.2009
дата закладки 29.03.2009
Господь, ты щедр и справедлив,
Тебе, Всевышнему, всегда виднее,
Каков твой истинный мотив,
Водить тупым ножом по голой шее.
Неужто в этом цель твоя:
Прогнать мой дух через горнило жизни,
В ней заживо меня гноЯ,
Возводишь в сан святых еще до тризны?
И мне ль противиться? Ах! Нет!
Мой Боже! Узнать бы от тебя ответ:
Каков резон давиться болью?
Мой дух пытать огнем уж не довольно ль?
Я не ропщу, лишь кровью умываюсь...
Господь молчит... А я молюсь и каюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122269
дата надходження 20.03.2009
дата закладки 29.03.2009
Волшебной нитью, лунным серебром,
Сшивает ночь обрывки наших судеб,
Но лишь затем, чтоб разорвать потом,
Нас, заставляя вновь мечтать о чуде.
Отгородив от любопытных глаз
Раскидистым шатром сосны дремотной,
С весенним ветром исполняет джаз,
Мелодией, пленяя сумасбродной.
В подлунном мире только мы с тобой,
В ладонь зажатая синица счастья,
И плач ее, исполненный тоской,
В душе назавтра будет отражаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123863
дата надходження 29.03.2009
дата закладки 29.03.2009
ІМЕННИК
Ми іменника позвали
І спитали: Що ти? Хто?
Відповів він: ліс з лугами
І сідельце, і пальто,
Хлопчик, дівчинка і мама,
Пес і пташка, сонце, кіт,
Щастя, радощі і слава,
Та Івасик, твій сусід!
ДІЄСЛОВО
Дієслово щось все робить,
Що ти робиш? Що зробив?
Йду, стрибаю, маю, хочу,
Впав, заплакав та розбив.
ПРИКМЕТНИК
Прикметник, ти який і чий?
Я – рідний, синій та малий,
Я- голубий, веселий, шумний,
Важкий, дотепний та розумний,
Катрусин, батьків, Танін, кішкин
Брудний, охайний та розкішний.
СПОЛУЧНИК
Сполучник сполучає все:
а, та, і, й, бо, щоб, але,
чи і або – синонім, звісно,
запомя’тай їх всіх навмисно!
ПРИЙМЕННИК
Прийменник – це обманщик рідкий,
До слова липне, як до тітки,
Але стоїть завжди поперед:
У, до, від, над, за, із-за, перед,
Про, понад, через, по, посеред!
ОСНОВА СЛОВА.
Я – чарівна основа слова,
І без закінчення чудово
Існую я, та, зокрема,
Є в мене корінь – голова,
І префікс є і суфікс є,
Ніщо мій настрій не псує!
ПРЕФІКС
Я – префікс і завжди утворюю слова,
Все це чарівно так, що кругом голова,
Я з міри роблю вимір,
З єднання – роз’єднання,
Та подругу я з друга для сміху утворю,
До вас одне питання:
“Як я все це роблю?”
СУФІКС
Я теж утворюю слова,
Але я після кореня стою.
Всі суфіксом мене назвуть
Я –н-, -енн-, -янн-, та –анн-, люблю!
Я є частина слова,
Частина слів основи!
КОРІНЬ
Спільна частина
Споріднених слів,
Коренем зветься –
Матінка їм.
Така ось родина:
День, денний та днина!
А днями, дня, днів
– одне тільки слово,
бо в нього, здається,
незмінна основа.
ЯК ВІДРІЗНИТИ?
Узлісся. У – це префікс.
У лісі. У – прийменник.
У стрибає у листя,
У мами їсть вареник,
Вона угод частина,
Узмор’я та узбіччя.
“Прийменник!” – плаче префікс:
“В нас двох одне обличчя!!!”
ЗАКІНЧЕННЯ
Служу я для з’язку
Слів в реченні завжди,
Наприклад: є гора,
А стало – дві гори.
Закінченням звуть мене
Я є частина слова
Я змінне, як взуття.
Я зовсім не основа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110925
дата надходження 08.01.2009
дата закладки 25.03.2009
Пельмени в Тюмени, олени,
И каждый пельмень, как олень.
И может от скуки и лени
Мне даже скучать как-то лень.
В Париже и розы, и слезы,
И шубы, и губы, и ложь…
Упреки, намеки, угрозы –
И умною будь, не поймешь.
В Москве суета и отели,
Целуешь, ревнуешь и врешь.
Какие бы не были цели,
Но средств подрянней – не найдешь.
А в Киеве клубы и клумбы,
И мама, и папа, и кот,
И дом на Патриса Лумумбы,
И к чаю "На, съешь бутерброд".
Сигары, гитары и сальса
На Кубе с утра до утра.
Гавана, как не наряжайся,
Дыра, без сомнений – дыра.
А в Риме и зимы не зимы,
Мужчины, вино и еда,
Но все это, в общем-то, мимо…
И с Рима в Берлин поезда.
А там и молчанье, и жесты,
И просьба читать по губам!
Немецкий язык – неизвестный,
Ни слова не знаю, вот срам.
А в Токио люди как гномы
С улыбчивым общим лицом.
Но я там – как в Киеве дома:
Я тоже улыбчивый гном.
В Нью-Йорке толпа и заторы,
Там яблоку негде упасть:
То люди, то клерки, то воры…
Там мода на Гуччи и власть.
А в Лондоне небо, осадки,
Туманы над Темзой плывут,
И каждые сутки – как пытки,
Как плетки осадки секут.
А в Питере чай и подруга,
Мостов разведенье, стихи,
И скука – на деле не скука,
И севером пахнут духи.
Вот дом, и разложены вещи,
Но давит, и мучит, и жмет…
Нет в атласе карты «Для женщин»,
А мир ведь манит, мир зовет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98035
дата надходження 16.10.2008
дата закладки 25.03.2009
Цілують щоки і вуста,
І очі – понад вечір сонні,
Ну, а мені найбільш близька
Цілунків розсип по долоні.
Тендітну, з обмаллю прикрас
Твоя рука притисла сміло
До спраглих вуст, як в перший раз,
Мою долоньку ніжно-білу.
А з неба мелеться крупа,
Невже вона, та сама манна?
Й долоньку стиснула рука
Твоя – напружена, кохана,
І виплекана в сотнях рим,
І виплакана цілим морем…
Коханий дотик, поміж тим,
Втрачає глузд, а з ним і сором.
І я у прірву як з небес,
У пристрасть як зі скелі в хвилю
Блакитних океанських плес
(таких, розбурханих на милі).
О, мій! Вже мій! Та в тім, яка
До приналежності нам справа?!
Коли долоньку жме рука
(у твоїй лівій – моя права).
Принаймні зараз, в цей ось час,
У червня в затіснім в полоні
Кільце – єдина із прикрас
На правій (у обох!) долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81712
дата надходження 30.06.2008
дата закладки 25.03.2009
Я буду ждать решающих шагов
Твоих на цыпочках у входа,
Чтоб не проспать сияния восхода
Звезды рожденной лишь и названой ЛЮБОВЬ.
Я прислонюсь к дверям, чтоб молча слушать
Игривые щелчки жернов судьбы,
Решающие наше «ах, кабы».
Их промедленья миг способен вырвать душу.
Я брошусь, как к источнику, к тебе.
Не обнимая шею или плечи,
А просто ощущая близость встречи,
Прильну к тебе, как жаждущий к воде.
Я буду пальцами касаться век и губ,
Сцеловывать унынье и усталость,
Чтоб прошлого и тени не осталось.
Я исцелить тебя хочу! И я могу!
Держать тебя за руку, пока спишь,
Хранить наедине с тобой молчанье,
Чтоб ты, вознаградивший ожиданье,
Не думал ни о чем, когда творишь.
Я буду над тобою дождь ловить,
От ветра заслонять тебя руками,
Дышать с тобою на двоих одним дыханьем,
Чтоб просто чувствовать – мне есть причина жить!
Я буду ждать твоих на цыпочках шагов
У входа в нашу общую квартиру,
Как созиданья из хаоса судеб – мира,
В котором бог у нас един. И бог – любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123106
дата надходження 25.03.2009
дата закладки 25.03.2009
Какая разница, кто первым,
Разрушил этот хрупкий шар,
Кому больней от этой скверной
Привычки в унисон дышать
И чьей судьбы в руинах стены,
Чья тонет армия в крови?
Я петь не стану об изменах,
Я буду плакать о любви…
Зачем мешать в одном сосуде
И ненависть свою, и боль,
Зачем гадать, что скажут люди
Узнав про наш неравный бой?
Кому отдать и кто согреет
Тот пепел, что горел душой?
Я петь не стану о потере,
Я буду восхвалять любовь…
И отчего теперь так горько
Осознавать и вспоминать,
И пересчитывать кто сколько
Вписал стихов в твою тетрадь?
Ведь я, мне кажется, простила
Все огорчения твои…
Я не скажу, что я – любила,
Я верю в будущность любви!
Молчи. Молчи, мне так приятно
Идти с тобой тропой сырой,
По грязным, первым смежным пятнам
Снегов с проросшею травой.
Ты обними меня спокойно
И, я прошу, не многословь!
Ты сам поймешь, какою болью
Ты наградил мою любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59479
дата надходження 18.02.2008
дата закладки 25.03.2009
Праздники, отмеченные ни с кем.
Весна ли?... Какое бы ни было - восьмое, девятое, или десятое марта,
белая роза не изменит своей сути.
Прекрасна всегда, от того и празднична. Цветы следует принимать с благодарностью к самим цветам, и с теплотой к тому, кто дарит.
А лишних слов не нужно.
Нам привычно быть в этом состоянии , когда складками штор занавешены салюты чужого счастья на двоих. Нам с тобой, мой плюшевый мишка.
Затаить дыхание, пройти по коридору навстречу людям, оставаясь незамеченным... Не правильно не замечать.
А я замечательная просто потому, что стараюсь замечать все : )
Хочется быть услышанной , и закричать : Не приРучай, ПРИУЧАЙ Меня к Себе!!!
Я буду рядом вопреки законам Дождя, улыбаясь Твоему солнцу, которое ты неумело прячешь за быстрой улыбкой.
Губы в вишневой помаде. Коснуться едва, и пролететь, как сон, боясь встревожить твоих птиц, жаворонков ли, или сов... Разных, как Ты.
Я думала вчера, рисуя между ссадин-клеток листка, знаешь ли Ты меня?
Я знаю Тебя достаточно для того, чтоб узнавать.
И думается можно ли верить Тебе?
Знаешь, я так Хочу! Так Хочу не Верить, Доверять тебе!!!
Вера....Но..Доверие. Жизненная арифметика, где все возможно умножить и разделить на двоих.
Делится солнцем, которое обжигает карманы, протестуя против своей спрятанной природы. Делиться небом, потому что вдвоем так приятно отдавать даже то, что не принадлежит тебе конкретно )
Радоваться одному в унисон, и улыбаться своему в душе.
Просто быть истинным, истинным как ребенок, который еще не научился лгать.
Просто быть, вопреки праздникам, которые встречены и встретятся в одиночестве.
Просто быть.
Вопреки всему, всем и всякому, держать небо на ладонях. С тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122957
дата надходження 24.03.2009
дата закладки 24.03.2009
Тем, кто выше, не упасть гордыней,
Тем, кто ниже, зависть не познать,
Разные ступени жизни, и поныне, -
Стимул Душу к Свету направлять!
/ 23.03.2009г. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122963
дата надходження 24.03.2009
дата закладки 24.03.2009
Он был так молод и хорош собой,
Энергия переполняла тело,
И придавала силу костяной
Его структуре, а душа горела.
Он восхищался высотой вершин,
Любуясь с крыш остатками заката.
Он был немного выше - на аршин,
Не падок был на серебро и злато.
Ему был безразличен сан и чин,
И все земное - суета и только.
Так он один - как тысяча причин
Чтоб руку не пустить, и сесть за столик.
Он тот, который во главе мужчин
Был искреннее всех, и всех милее.
Лишь память не уходит на почин,
А в ней всегда он предстает Энэем.
Он был как ствол, как крепость силой тверди,
И в деликатности нет равных и верней.
Он был романтиком, Джузеппе Верди.
А речь его как миро и елей.
Он помыслами чист был и силен.
Его плечо не знало пораженья.
Вот Франция - а он Наполеон,
Что вызывал любовь и уваженье.
Но не постиг той участи войны.
В нем мир миров, теченье водопадов.
В нем честь и сладострастие ровны,
И глубина глубин, и вихрь парадов.
И нормою в крови адреналин.
Его пленяла дикая опасность.
Так среди множеств сотен он один
Мог предсказать движения негласность.
Он был как юность вечная, стремглав
По жизни мчался, ускоряя время.
Пытаться разгадать его состав
Бессмысленно. Затерянное племя
Живет в его неведомых садах.
И океаны звезд, планет пучина,
И память в кем-то брошенных следах -
Пути его земного половина.
Влюбленный в красоту природных нег,
Желал постичь неведомые дали.
Любил касанье солнца, дождь и снег,
Все прелести, что небеса послали.
Его посыл никем не уловим
Был пойман теми, кто взирает свыше.
И каждый божий день пропитан им,
И та, еще не высохшая крыша...
Где он расправил крылья и взлетел,
Расставшись с Пифагора притяженьем.
Две яркие зори небесных тел,
Внимающие тока напряженью.
Его однажды встретившим: " Замри!
И не спугни отчаянным порывом!
Смотри в его глаза, еще смотри,
С небесно серым каменным отливом."
"Не отними у света, не нарушь
Сей целостности дивного строенья."
Он стал водой живой в пустыне суш,
Оазисом и умиротвореньем.
"Не погружай его в миры теней
И не тревожь рукой неосторожной."
Его структура верности верней
И праведней. Возможно ли? Возможно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122699
дата надходження 22.03.2009
дата закладки 23.03.2009
Відкинувши у котрий раз
Все те, що нутрощі плюндрує,
Свідомість солодко малює...
Без сподівань і без образ.
Знов перестрибую калюжі,
А дощ сріблястими голками
Впивається у сірі плями.
Всі одинокі і байдужі.
Прозорий плин, осіння втома.
Сумне навіює туман,
Депресія - цікавий стан.
Спішать усі - невже додому?
Ми загубились восени.
Шукай мене в сухому листі.
Мої бажання досі чисті,
Тобою пройняті вони.
Знайдеш, і з запахом берез
Поглянеш в очі, привітаєш,
Візьмеш за руку враз... І знаєш,
Не знаю, як жила я без...
Як мусила тягти ті дні,
І ночі сині відмикати,
І вірити, ні, точно знати,
Що ти існуєш, хоч у сні.
Запитую: ти також вірив?
Можливо навіть більше того!
Як дотиком живого Бога,
Лунав мелодією ліри.
Ми забували про святе,
І танули в чужих домівках,
Поки закінчилася плівка.
І все не так, і все не те...
Ця осінь збіглась у листок,
І чорно-білими настигла
Картинами. І я побігла
Крізь страх вагань і помилок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121477
дата надходження 15.03.2009
дата закладки 22.03.2009
На карті світу ти лягла
хрестом
І на хресті розп'ята,
Україно
* * *
Розп’ята на хресті, прикована бур’яном,
А кров сочить із ран у макових полях …
Я плащаницю дам із чистого туману,
Вдихну прозору ніч цілющого дурману.
Жива роса квіток залиже твої рани,
По жилах потече вода джерел свята.
І в Воскресіння мить у віковічній тиші,
Щоб дихати могла, розкрию небо я,
І тисячі свічок запалять блискавиці,
́́Під “Отче наш” громів прокинешся, Земля.
І під орган дощу з високим звуком болю
Сорочку одягну, вишивану Творцем,
Безсило упаду, притулюся щокою
І розтворюсь в тобі, похований живцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122528
дата надходження 21.03.2009
дата закладки 22.03.2009
Ты боишься Весны... Ты опять ей не рад…
- Лучше Осень, - кричишь, - Там созрел виноград…
Там понятнее тишь, нежность там посильней
И… заплёванность крыш в лабиринтах дождей…
Осень знает, как всех растревожить до слез,
Под зонтом спрятать грех, утонуть в море грёз…
Твой понятен испуг – над тобой виснет рок -
Там не видно, мой друг, то, что ты одинок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122419
дата надходження 21.03.2009
дата закладки 22.03.2009
До хрипоты заезжена «пластинка»,
И тема до безумия близка:
По свету ищем нашу «половинку»...
Толкает нас на поиски тоска…
Не потому, что хочется быть рядом
(Хотя и этот факт куда как мил!!!),
А потому, что под любимым взглядом
Фонтаны счастья прибавляют сил...
Когда же устаем «бродить» по свету –
Нас компромисс не заставляет ждать:
Ныряем в теплоту… ЧУЖОГО лета,
Стараясь необъятное – объять…
А НАШЕ лето? Просто задержалось…
Теперь кому отдать его тепло?
И, чувствами приправленная жалость,
Стремиться нужной стать... судьбе на зло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122581
дата надходження 22.03.2009
дата закладки 22.03.2009
У лукоморья дуб зеленый…
А.С.Пушкин
…кому-то – дуб у лукоморья
а кому-то – тополь
берёза
яблоня
осина…
Растут себе.
А в поднебесной кроне:
кому – сундук
кому-то – чемодан
кому-то – мешковина...
кто – доберется вверх
а кто – и так достанет
кто – снимет выстрелом
кому-то – скинут сверху…
Откроет – откровеньем станет
то, что душа искала:
тропы, вехи…
Достанется всё,
как судилось:
кому-то – птицами
кому-то – взрывом
а кому-то – джинном
кому-то – звездами
осядет в облаках...
кому – змеёю выползет...
…на дне – стакан
грамм «икс» стихов
и
на круг граненный
ляжет поминальный
карандаш
стрелой
кому-то – компаса
кому – спидометра
кому – весов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114287
дата надходження 30.01.2009
дата закладки 20.03.2009
Благословенны будьте,
сестры
по славному ребру Адама:
и матери, и дочери, и жёны… -
вселенные,
дающие начало.
Я вам желаю долголетья
весны в душе,
любви обильной
на всех дорогах,
что пройти вам
пророчит матушка-судьба,
мужчин,
умом и телом сильных...
Еще…
чтобы, найдя однажды ключик
(не обязательно на дне пруда),
услышать вы смогли улыбку
ангела.
…и ноги сами приведут в тот сад,
где за плющом сомнения увитой дверцей
в хрустальной колыбели спит
младенец счастья.
...Возьмите на руки
его
и ласково шепните:
«Здравствуй!..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120027
дата надходження 08.03.2009
дата закладки 20.03.2009
«В час жаркого весеннего заката…»
М.Булгаков «Мастер и Маргарита»
С парком простился
день… Ноты рассыпаны.
В воздухе пряном –
прелюдия к танго.
Сердце скользит в лабиринтах немыслимых,
поступь сбивая
танцующим шагом.
Неуловимые
знаки весенние:
то мотыльком,
то коровкою божьей…
Танго, в интриге страстей преуспевшее,
ноты низает
свидания позднего.
Блажь купидона,
нота последняя,
прячется где-то
в воске каштанов;
зайчиком солнечным – вслед и навстречу мне
в окнах троллейбусов,
в брызгах фонтанов.
Стоит ловить её,
танго венчальницу?
...В пестрой толпе
чей-то взгляд остановит.
Что-то незримо вспорхнет у плеча его.
Смелой рукою
поймана нота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117860
дата надходження 24.02.2009
дата закладки 20.03.2009
Любовь... - вот главная загадка
Всего земного Бытия!
Она весьма бывает сладкой,
Но жжёт болезненней огня.
Любовь обязана быть верной,
А если нет, то - не любовь!
Ей суждено быть безответной,
Тем самым причиняя боль.
Любовь... -загадка из загадок...
И сколько не прошло бы лет,
Её чарующий осадок
Как прежде свой хранит секрет.
Но вот разгадывать не ст́оит-
У тайны больше шансов жить!
Коль есть любовь, её не скроешь,
А значит, так тому и быть!
Любовь на жизнь имеет право!
И наплевать, что кто-то там
Решил добавить к ней отравы...
Пусть ею умертвится сам!
Любовь свою храните с честью,
На поруганье не отдав!
Любовь всегда любима, если
Возлюбленный - всем Миром стал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121497
дата надходження 15.03.2009
дата закладки 19.03.2009
Синь вплелась в туч волокна.
В стены дыма не верю,
Я найду к высям путь –
Если есть в небе окна,
То найдутся и двери,
Чтобы к солнцу шагнуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113193
дата надходження 23.01.2009
дата закладки 19.03.2009
Найти пытаюсь компромисс с Судьбою,
Между желанием Души и тем, что есть,
Жить, как Природа, быть всегда собою,
Без суеты, свободно, сохраняя честь!
С улыбкой просыпаться каждый день,
С любимым делом, и в кругу Друзей,
Лишь вверх, на новую Любви ступень,
Искриться Радостью сильней, светлей!
Не быть рабыней, птицей в клетке,
Самой вершить, желать и выбирать,
Не быть подобно ветреной кокетке,
Под песню ветра, как листва, плясать!
Хочу ходить с тобой, Судьба, под руку,
С осанкой гордой и поднятой головой,
Не превращая Жизни дар лишь в муку,
Творить, любить, сотрудничать с тобой!
Найти пытаюсь компромисс с Судьбою,
Чтобы не чувствовать себя изгоем!
/ 18.02.2009г. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118409
дата надходження 27.02.2009
дата закладки 19.03.2009
Ти пам"ятаєш казку білосніжну,
Коли з"явилось вперше слово «Ми»?
Тримав в обіймах егоїстку ніжну
Хтось, наче ангел з білими крильми.
Чи то був сон, де ми смішні герої?
Як падав сніг в долоні, пригадай.
Красива ніч буває там, де двоє.
Де двоє, там уже маленький рай.
Ти пам"ятаєш казку опівночі?
Зима дивилась з неба, мов цариця.
Мовчіть уста, нехай розкажуть очі,
Як тільки двом у ніч таку не спиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113138
дата надходження 23.01.2009
дата закладки 17.03.2009
Мы в бездну не летим лишь потому,
Что в ком- то вера теплится, слабея.
Как, оказалось, в толк я не возьму,
Распятье – украшением на шее?
Нас бездуховность адова поест,
Мы живы одному благодаря –
Гвоздём вбит в небо храма крест,
И грешная висит на нём земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109467
дата надходження 26.12.2008
дата закладки 17.03.2009
Ты порожденье тьмы.
Она в твоих глазах бездонных.
В них свет манящий звёзд безлунной ночью отражённых.
Бессмысленно сопротивляться им, они как рок судьбы.
Ты светом рождена.
Собою, словно блеском ослепляя,
Вокруг себя светила затмевая
Горишь. И благосклонна будет пусть к тебе судьба.
Сомнений нет, тебя родил огонь.
В тебе пылает жар, и пышут страсти.
Всё в гневе пепелишь, в твоей всё власти,
И если уж горишь – тебя не тронь.
Ты рождена водой.
И в серость дней унылое теченье
Приносишь радость в жизнь и облегченье,
Как дождь земле, измученной жарой.
Ты рождена землёю, знай.
Цветёшь, и пять стихий сорвать цветок не смеют.
И если семена любви в тебе посеют,
Богатым будет урожай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118706
дата надходження 01.03.2009
дата закладки 17.03.2009
Зачем мы до сих пор с тобою живы?
Мы тянем по ночам друг другу жилы.
Шипенье разговоров бесконечно
И где-то потерялся путь наш Млечный.
Мы не бедны,
Да вовсе не богаты -
Обыденности верные солдаты,
Двадцатую встречаем вместе осень,
Но всё чего-то друг у друга просим.
Прощения?
Пощады?
Лучшей доли?
Надежды?
Искупления неволи?
К чему, родная, эти разговоры?
Фальшиво ритуальны наши споры.
А голос твой язвительно-спесивый,
Я помню,
Может быть таким красивым!
Смеётся месяц за окном плешивый...
Он знает:
Мы с тобой друг другом живы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101268
дата надходження 05.11.2008
дата закладки 14.03.2009
Придумай оправдание правдивей...
Я помню тебя страстной и
ленивой,
смеющейся,
рыдающей и
кроткой,
с танцующей по берегу походкой,
доверчивой,
задумчивой и
хвАткой,
склонившейся над детскою кроваткой,
заботливой,
скандальной до горячки,
и очумевшей от поклонов прачкой,
кокетливой,
надменной,
интриганкой,
тихоней,
моралисткой,
хулиганкой,
распущенной,
краснеющей,
игривой...
Придумай оправдание правдивей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114289
дата надходження 30.01.2009
дата закладки 14.03.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2009
Самый верный возраст у Души,
Ведь она для нас частичка Бога,
И свои летА с неё одной пиши,
В ней и молодости, и Любви дорога!
За Душою следуя, и тело молодеет,
Обновление его идёт быстрей,
Человек Души вовек не постареет,
Человек Ума - торопится, скорей…
Самый верный возраст у Души,
Не знакомы ей земные страсти,
Свет её в себе лишь не гаси,
Непременно станешь счастлив!
/ 03.02.2009г. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115188
дата надходження 04.02.2009
дата закладки 14.03.2009
Идея та же, что и в "Запахе мужчин",
см тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121107 :)
ДЕНЬГИ
Деньги не пахнут? Суждение спорно!
Дамы гребут их рукою проворной.
Доступ лишь дайте к деньгам своим даме,
Тут же запахнут любимой руками.
ДОЖДЬ
Дождь - наподобие женского взгляда -
Влага в нём, свежесть, туман и прохлада.
Улицы драит до блеска и лоска.
Жаль только, портится в дождик причёска!
МУЖЧИНА
Будь ему год, девяносто иль двадцать,
Некуда просто мужчине деваться:
Соткан из женского он аромата -
Женщиной был он рождённым когда-то!
НОЧЬ
Женщиной ночи мужские пропахли!
Любишь неспешно её, второпях ли,
Только желаешь порою ночною
Рядом с любовницей спать иль с женою.
ПИЦЦА
В женщине много от лакомой пиццы -
Ею так просто порой соблазниться!
Ну, а мужчинам всегда отчего-то
Ту и другую отведать охота.
ПОДИУМ
Резво по этой ковровой дорожке
Бегают стройные женские ножки.
В свете вращаться желание стадно,
Женщиной подиум пахнет изрядно.
АДВОКАТ
Брак оказался на грани заката,
Женщина ищет себе адвоката.
Станет платить ему звонкой монетой,
Весь он пропахнет клиенткою этой.
КАНДЕЛЯБР
Помни, интимный планируя вечер
И зажигая в подсвечнике свечи -
Биться за честь свою женщина храбро
Станет при помощи и канделябра.
СЕЛЕДКА
Если от женщины пахнет селёдкой,
Долго с такою не выдержишь тёткой.
Если ж вам женщиной пахнет селёдка..
Значит, попалась палёная водка!
КОРОВА
Женщиной пахнет корова недаром:
Снится сей образ всем дамaм кошмаром.
Зорька собою довольна однако –
Бык-то с рогами останется всяко!
АКВАЛАНГ
В бухте Ассаб и на взморье Паланги
Можно увидеть мужчин в акваланге.
Море их водным зомбирует прессом,
Берег манит ароматным топлессом.
ЖАЛОБА
Кто недоволен фигурой, кто мужем,
Ноют о будничном, и о досужем..
Дамой от жалоб разит безусловно -
Плачутся женщины все поголовно!
ВЕТЕР
Гнет он рябины, березы, дубы и
Запахи тоже приносит любые.
Ну а поселится в женской головке,
Тут же запутает мужа в уловке.
КОЧЕРГА
Лишь оседлает предмет этот дама,
Ч-ртом каким-то становится прямо.
Даму не стоит снабжать кочергою,
Пахнуть она начинает каргою.
МОНИТОР
Выключен свет и задёрнута штора,
Мир ограничен окном монитора.
Даме он видится миниатюрой,
Пахнет стишом и чуть-чуть авантюрой.
БУДУАР
Вам будуар – не тюремные нары.
Дамами пахнут насквозь будуары.
Всякая мелочь, деталь и вещица
К их аромату спешит приобщиться.
2008, 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121108
дата надходження 13.03.2009
дата закладки 13.03.2009
"Кстати, где твои крылья, которые нравились мне?..." (с)
Ты ангелом своим меня нарек.
На плечи хрупкие нанизывал иглой
Два белых облака за сгорбленной спиной,
Губами жадными на край обрыва влек.
Руками в дрожи воздух теребила.
Я умоляла: «Подожди…не время мне летать,
Не заросли еще все швы, перо еще стирать,
И по земле так мало мы ходили».
А ты уже толкал меня вперед,
Под ноги подставляя пустоту.
И в страхе, что сейчас я упаду,
Над пропастью рожденный был полет.
Ты как ребенок счастлив был тогда.
Под тяжестью двух крыл моя трещала кожа,
Но ты был рядом, ты был рад, и я смеялась тоже,
Не замечая вложенных усилий и труда.
Но на беспечную улыбку лег теней узор.
Все изменилось с воздуха порывом.
«Прощай на век, лети на волю, ангел милый.
Теперь перед тобой открыт небес простор».
Слова во времени застыли неподвижно.
Лишь струйки крови по спине лились,
Когда две светлые мечты рвались,
На дно ущелья опускаясь еле слышно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119011
дата надходження 02.03.2009
дата закладки 13.03.2009
Тобі кохана увесь світ,
Хотів би я подарувати.
Весною яблунь білий цвіт,
Для тебе мав би розцвітати.
Найкращих пригорщу перлин,
З морського дна тобі підняти.
Для тебе журавлиний клин,
У вирій має відлітати.
А соловейко у гаю,
Тобі щовечора співати.
Коли ти поруч – я в раю,
Тобі про це він мав сказати.
І неба синього блакить,
До твоїх ніжок прихилити.
Для тебе сонце променить,
Щоб ти змогла мене любити.
Насправді теплі лиш слова
Тобі я можу говорити.
Коли торкнеться голова
Від хвилювання весь тремтіти.
Відверто, щиро від душі,
Троянди білі дарувати.
Та для коханої вірші,
Вночі тихесенько складати.
Покірно, коло твоїх ніг,
Навколішки поряд стояти.
Затамувавши подих міг,
Їх ніжно, ніжно обіймати.
Сльозу зігрівши на щоці,
Долоні милі цілувати.
Та своє серце у руці,
Тобі назавжди віддавати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108336
дата надходження 19.12.2008
дата закладки 12.03.2009
Чувственная, нежная, крылатая…
Помнишь? Нет, забыла… Цепенеешь…
Тёплая и мягкая – но статуя.
А была живая. Галатея?
Нет, читай иначе: яеталаГ.
Вот беда: любимые и жёны
Застывают (так растут кристаллы),
Ощущая чью-то отчуждённость.
Твой любимый, твой супруг, союзник
(дело ведь не в узах Гименея)
Изменился. Ты – его обуза.
Невозвратно, тихо каменеешь.
Может быть, его корёжит, глючит,
Отравляет популярным ядом
Бзик мужской: быть самым-самым-лучшим?
Он забыл: тебе не это надо!
Или – он теперь предпочитает
Мраморную фазу Галатеи?
Ну, а что же: вечно молодая,
Не бранит, не ноет, не болеет…
Время, к сожаленью, не поможет:
Даже злое время хлопнуть дверью:
там, снаружи, ветры бездорожья
Безнадёжно взвоют о потере...
Отдери коросту ржавых шлаков:
Да, я знаю, трудно, но пойми ты:
Слишком многим доводилось плакать
Рядом с габбро. Или - над гранитом.
Ты – такая умница! Пожалуйста!
Стань опять – влюблено-окрылённой!
Изо льда и камня – слышишь, Галочка! -
Сотвори себе Пигмалиона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111691
дата надходження 13.01.2009
дата закладки 12.03.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2009
Люблю Твою упертість до життя!
Наперекір всьому тримаєшся за мене!
Тендітна крихітко моя!
З Тобою Мама, і любов моя безмежна!
Разом ми тішитися будем
Кожною хвилиною і кожним новим днем!
Краплиною дощу і танцем снігу!
І навіть у калюжі - сонце віднайдем!
2005р
(Моїй Зіроньці, яка боролася за життя з моєю фізіологією...і перемогла!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120712
дата надходження 11.03.2009
дата закладки 11.03.2009
Стать бы каплею нежности
Мне бы...
Пригласить в соучастники
Небо...
Пригласить в наблюдатели
Ветры,
Чтоб сметали разлук кило-
Метры.
Стать бы каплей на донце
Бокала
Чтоб тебе показалось так
Мало,
Пригубить, чтоб хотелось…А
Жажда
Стала невыносимой…
Однажды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114776
дата надходження 02.02.2009
дата закладки 11.03.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2009
Наснився сон менi,що я в1дв1дав Бога.
-Ти хочеш взяти 1нтерв"ю?- в1н запитав з порога.
-Якщо ти маєш час,-я схаменувся.
-М1й час-це в1чн1сть,-в1дпов1в Господь 1 посм1хнувся._Про що ж мене хот1в ти запитати?-
-Чим тебе людство можездивувати?-
Iпромовляє Бог;"Так, люди - диваки.
В житт1 усе вчиняють навпаки.
З дитинством швидше прагнуть розпрощатись
I кваплять плин життя,
А в зр1лост1 шкодують.що немає
В дитинство вороття.
Втрачаючи здоров"я-найц1нн1ше-
Все прагнуть грошей б1льше, б1льше...
Пот1м благають:"Дай здоров"я,Боже!"
Його ж не купиш н1 за як1 грош1.
Не оц1нивши те,що є,
Схвильовано смакують те, що буде.
I врешт1-решт втрачають все..
Так можуть т1льки люди.
-Навчи ж сво1х д1тей як жить,
О,Всемогутн1й Боже!
Iм, нерозумним, хто, кр1м тебе, допоможе?
-Хот1лося б навчити вас збагнути,
Що треба лиш самим собою бути.
Не змушувать когось давати клятви,
Не змушувать себе любить,А дозволяти.
Затямити:не той багач,
Що все гребе до себе,
А той,кому найменше треба.
I памятати,що нанести другу рану
Можна вмить,
Та до к1нця життя вона болить.
Збагнути:бути прощеним-не все.
Вм1ти прощати- найц1нн1ше над усе.
Душею в1дчувати, що кохання-
Не лиш слова висок1,а й мовчання.
Коли щось стверджуєш,то памятай,
Що не завжди буваєш правий,
Адже на власну думку той,хто поруч, має право
Завчити як молитву
Ц1 1стини прост1
I запов1сти для майбутн1х покол1нь.
I в1чно пам"ятати,
Що є на св1т1 Бог!
Ам1нь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78700
дата надходження 10.06.2008
дата закладки 09.03.2009