Лебединый крик
Ночь на исходе, я не сплю,
видение странное ловлю,
и предрассветная уходит тишина,
рассвет пьет воду из реки,
гаснут ночные огоньки,
бледнея, прячется за тучами Луна.
Вот первый осторожный звук,
как чей-то шепот, сердца стук,
неслышно Солнце разгоняет ночи тьму,
и занимает новый день,
мой странный сон уходит в тень,
сон или явь я так и не пойму.
Скала нависла над водой,
грозит неведомой бедой,
на море шторм, идет за валом вал,
над бездной женщина стоит,
с ветром и морем говорит,
я эту женщину когда-то знал.
А шквальный ветер платье рвет,
в страну волшебных снов зовет,
зовет оставить эти берега,
и стоит только захотеть,
расправить руки и лететь,
туда, где только вечные снега.
Я ей кричу – Остановись!
Ты так любила эту жизнь!
В Долину Снов еще не время уходить,
ты выбрала неверный путь,
еще не поздно все вернуть,
и эту жизнь как прежде полюбить.
Зову, молю – Опомнись! Стой!
Не слышит, только ветра вой,
вдруг Белой Птицей взмыла в небеса,
исчезнув в предрассветной мгле,
мне все, оставив на земле,
услышав в небе неземные голоса.
Ночь уходила, с ней мой сон,
и где-то колокольный звон,
к заутреней молитве звал людей,
и то ли было все во сне,
то ли привиделось все мне,
и в синем небе стая белых лебедей.
Я вслед смотрю, в какой-то миг,
прощальный лебединый крик,
донесся, затихая в вышине,
а в нем отчаяние и боль,
он звал куда-то за собой,
и этот крик был обращен ко мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658793
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
люби на сером
акварельном фоне:
согласные зевают как монахи
в рубахах с измерительным хлыстом
сросшиеся металлы
и робкие глаза местоимений
присвоение живёт
четвергом и обмирает пятницей
ты как отповедь виража
подтянутая кукла
системной ласки -
почтой волков? почтой
лёгких волков
и тайной кофе-машиной
(Из цикла "И ещё")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658483
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 12.04.2016
* * *
Есть обычной жизни ход,
И судьбы теченье.
Тут не каждый разберёт
Суть предназначенья:
Для чего в сей мир его
Привнесли однажды,
Наделили для чего
Неизбывной жаждой
Познавать и открывать
Знаки и значенья,
А не просто созерцать
Вечное движенье.
Вносит всяк посильный вклад
Всею жизнью бренной
В созданный не им уклад
На Земле нетленной.
Каждый свой оставит след,
Хаял жизнь ли, славил…
И других, похоже, нет
В этом мире правил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657906
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Глаза не врут
И сердце не обманишь
Твои слова не каждому даны
Не делай так, чтоб угодить, поддаться
Не прогибайся под жестокий мир.
Прости.
Прости людей за мысли их дурные.
За темные дела, слова гнилые,
Не всем дано увидеть чистоту.
Но до тех пор, пока ещё есть кто-то,
Кто не лишен надежд, кто верит в мир добра,
Останется светить на небе солнце
И будут совершаться чудеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657440
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Тихий день і майже безшумний вечір.
В повітрі пахне тістом, ще не спеченим.
А на устах одні метафори,
Й думки про те, що люди всі однакові.
Між нами нескінченна суперечка.
Дивлюсь в вікно на вогники містечка,
Туди, де я не бачу твої очі,
Лиш в тиші темряви гублюсь щоночі.
Не хочу чути докори через невірні судження
Можливо, й помиляюсь, руйнуючи спорудження
Твоєї правди про те, що всі ми різні.
Тому, напевно, нам буває тісно.
Я відчиняю двері та іду з кімнати,
Щоб тиші хиткий мур не зруйнувати.
Ми не однакові, ні, навіть і не схожі,
Ні ти, ні я, ні випадкові перехожі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657458
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Тепло, светло и вдохновенно,
От шевелюры до ступней,
Люблю не понаслышке Вену
И весь бассейн дунайский с ней
За тёплый климат, буйство флоры
И за седую старину –
Такую прелесть, за которой
Я езжу в каждую страну.
За буржуазный вид прохожих,
За безыскусственную речь,
За то, что столько искр божих
Ему здесь вздумалось зажечь.
2012
(идея А.Ч.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648711
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 06.04.2016
Поставлена пляшка на стіл,
то не віскі.
То крові надпитання душа.
Засована, злякана, бита,
Бездонна в намірах дна.
Шукати те дно є примарне бажання.
Там повно очорнених рук,
Які тримають думку назовні,
Не думаючи, як це виглядає тут.
Не маючи намір тремтіти від слова
Чи грубого погляду хтивих очей
І сподіватися на пару умовно, любязних ночей.
І пару ковтків із пляшки навпроти,
Смакує чужа душа?
Окроплена шансом змінити подих,
Сягнула пляшкового дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656247
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 06.04.2016
* * *
Всё проходит – и это пройдёт.
Зло любое непрочно и тленно.
Как бы реку не сковывал лёд,
Ледоход настаёт непременно.
В половодье высокой водой
Гонит муть, углубляется русло.
Так и души наши порой
Очищает несносною грустью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655469
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 06.04.2016
у дуальному світі
поняття і зображення
перевернуті…
розпливчасті і розмиті
нюанси – на грані,
поза увагою – скажемо, у оправі:
усе, що насправді ліве –
себе видає за праве…
невидиме дзеркало:
усяке добро обертає на зло
за тонісіньку грань, за оправу – різниця
між злом і добром ховається…
за оправою тонкою – зи́ждиться…
той серцем дивиться,
кому дано розрізнити,
де "е́го", а де істинне, справжнє «Я»:
оригінал,
жива ідея,
а де –
оригінальна копія…
хто око має –
дано тому розрізнити,
де справжні квіти:
пахучі і соковиті
пелюстки
розмаїті,
а де –
навпаки
відбиті…
…одухотворені,
живі
квітки,
а де ілюзорні
дзеркальні відбитки…
різниця:
реальність
сниться дзеркалам,
і «егам» – тільки сниться
стосовно ж істинного «Я» –
у повній Благодаті і Красі–
на Вищім Манасі –
його сюжет-історія…
на Вищім Манасі –
ми справжні і правдиві всі:
у Єдності, у святості-Любові –
«подоби й образи» – брати Христові…
нюанси між добром і злом –
життям і дзеркалом –
доступні зрячим,
тому і сказано: «…хто має око – бачить…»
"е́го" – завжди ображені й голодні,
обмежені:
усього мало – я! моє! мені!
гордині,
підозрами ужалені,
ві́йни постійні –
змагальні, пристрасні –
взаємо-руйнівні́:
хто більше, вище, перший –
пристрасті пекельні
віч-ні
…нюанси, застороги:
скажеш: «Я скрізь шукаю Бога!»
«…шукай, –
одкаже Бог, – знайдеш –
гукнеш…»
нюанс-різниця:
шукаючи Небесного Отця,
гукаєш мовчки, кличеш: «…де ти, Боже?..»
і знаєш-віриш: не запізниться,
почує і прийде-поможе…
і якось – Голос тихий обізветься,
в тобі, у голові,
як ніби промінь потай ворухнеться –
у ви́тоці… в зіниці… у джере́льці,
у недоступній таємниці вогню-води:
«Я тут, моя дитино люба, тут –
завжди –
у тебе в серці…»
31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656107
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 06.04.2016
у загусло-прозорій
внутрішній атмосфері,
у еліптично-обтічному просторі
гу́сячого яйця –
латунний жовток світанкового сонця…
дні
весняні́ –
гусенята
пухнаті,
теплими но́чами висиджені…
…Великдень-Паска…
кра́шанки-писанки́ –
символи Сонця*
од серця до серця
і з рук у руки:
БУДЬМО!
на вічні віки
Начал і Енергій злиття-розлиття:
яйце – символ Всесвіту і Життя
крашанка –
в голубоватій сфері білка́
сяє
коловорот жовтка:
символ Сонця,
дарованого – від Початку і без кінця:
де був хаос –
народився Космос...
(…а дари назад – не одбираються…)
…оперяться
гусенята пухнаті
у відповідну пору і строк,
здійме́ться у небо псаломний,
янголо-співний разо́к-шнурок –
наднебесна гусяча ґерелиця…
і
живою низкою – на незапліднений мідний жовток
вересневого сонця
28.03.2016
* Сонце - у Святих Письменах (Слові Божому) символізує Бога, Отця Всевишнього;
**Коловорот або свастика. Класична санскритська назва цього символу походить Від індоєвропейського кореня "swa", що означає "пов'язаний з благом". Згадаємо Богиню Славу - Мати Сва (покровительку Русі), бога Сварога, Сваргу - місцеперебування світлих Богів слав'янських. До цього ж кореня відноситься слово "світло". Проте у слов'ян свастику називали Коловорот або Сонце-ворот. Коловрат в усі віки і у всіх народів був символом Сонця, є підстави вважати, що Сонце в давнину називалося саме "Коло". (http://tryglav.com.ua/index.php?module=news&do=print&id=223)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655192
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 06.04.2016
Колись тікало від нас молоко
Ми були малими, а себто дітьми
Хвилини минали і
Вже підросли ми
Тепер тільки кава на втьоки легка
І як наздогнати було молоко?:)?
Собі ми гадали, навіщо тікає
Хтось пив, а хтось зовсім не любить його
Так само і з кавою зараз буває
Гірка і чорна
Солодке і біле
Доросла втома
Дитяча мрія
Давайте вип’ємо всі до дна
Горнятко кави і молока
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654637
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 06.04.2016
[i]Життя іде, встигай лишень прожити
Не в принципах чужих і не в ярмі,
У душу ближнього не насмітити,
Не бути в"язнем у своїй тюрмі...
Життя іде, не стишуй його хід,
Біжи назустріч вітру, перешкодам,
Хай буде тонким ситуацій лід
Чи вискочиш сухим з болота ?
Життя іде, забудь про спокій, втому,
Лукавство дурнів, шторми, буревій,
Як легко повертатися додому,
Як важко починати знову бій...
Життя іде моментами яскраво
Та більше в сірій підкилимній боротьбі
І може десь одного разу "браво ! "
Маестро Доля вигукне Тобі...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648076
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Ти знаєш в нас схожі шрами,
На серці – я вже заглянув.
І бачу, які ти поставила брами
Круг себе, щоб заховати рани.
Я не прагну залізти у душу,
Бо ж моя мене ще не пускає,
Але ж зізнатися тобі я мушу
Тебе уже мені не вистачає.
Ти ледь пройшлася по житті моєму
Й не зачіпала в нім нічого,
Але вже залишила в ньому
Свій запах і дотик до нього.
Спокій мій з твоїм зійшовся,
І погляди потопли разом,
Один у одному, мов океани
Й не закінчилось все це сказом.
А лиш легеньким бризом щастя
І свіжим подихом на речі.
Нас наші шрами лиш скрашають,
Ми приготуємось до втечі.
І утечемо в дальні далі,
Туди де лише ти і небо,
Цілунки, ласки і надія
Твоя в мені, моя ж у тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647587
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Как бы не так, -
но все прошло.
Ты - не дурак,
просто я помело.
Думала, можно
тебя мне любить,
но невозможно
теперь все забыть.
Выдумки, сны
так реальными были,
что, ты прости,
но тебя полюбила.
Понимать не хотела,
что бессмыслица это.
Высоко долетела
и разбилась об ветки.
Так банальНО,
НО мучительно больно...
Нет мне хуже финала,
чем быть не с тобою.
А живу, ведь живу.
И пою, и смеюсь я, и даже плачу.
Так прекрасно быть здесь, наяву!
Больше время свое никогда не расстрачу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647897
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016
…чудес не буває. Але трапляються ситуації, пояснень яким логіка, здоровий глузд і класична фізика не знаходять.
Мені траплялися чудеса. Для чого про них згадувати публічно? Може і не слід, не слід би дратувати «войовничих матеріалістів», але є три історії, чи ситуації, які, либонь, варто засвідчити…
Перша з таких сталася…
НА ПЕРЕХРЕСТІ
…влітку 1977 року, в Києві. На перехресті вулиці Володимирської і бульвару Шевченка.
То був надзвичайно сонячний червневий день, зелень буяла густо і пишно, не втративши ще весняної глибини і свіжості. Я вийшла з дверей університетського Жовтого корпусу і довелося зупинитися, міцно стуливши очі, щоб встояти під рясним водоспадом світла, радості і тепла. Призвичаївши зір, перейшла на протилежну сторону бульвару і проз сквер Шевченків заспішила до «зебри» – біля входу до станції метро «Університет» на мене чекали.
Замість керуватися сигналами світлофора, зауважила, що автівки зупинилися уздовж по Володимирській, от і вирішила, що того досить – пустилася бігти через дорогу: кажу ж, біля входу до станції метро «Університет» на мене чекали…
Щойно опинилася на проїжджій смузі, голова ніби сама собою обернулася ліворуч, і я побачила, як на мене летить автобус радянської «фірми» «Інтурист»… водій автобуса поспішав – хотів «проскочити» перехрестя на останніх секундах дозвільного для нього сигналу світлофора… Машини, які зупинилися, і на які я зорієнтувалася, мали, як виявилося, виконувати повороти, а от для транспорту, що рухався по Володимирській – дорога була відкритою, для пішоходів же «горіло» червоне світло…
За долі секунди, там, уже перед автобусом «Інтурист», я усе зрозуміла: і мотиви, і причини, і правила, та й фатальну помилку свою… Так само цілковито і об`ємно побачила усю ситуацію, у яку втрапила, ну, і її невідворотний фінал. Автобус був занадто близько од мене і їхав занадто швидко… я бачила у лобастому склі водія. У нього були занадто великими очі… руками він судомно вчепився у кермо, ніби сподівався тим зупинити, утримати, осадити «на повному галопі» свого гарячого коня, усім же «монументальним погруддям» водій напружено подався уперед, ніби збирався вистрибнути, щоб обігнати неминущу подію…
він уже бачив і знав, що не встигне нічого змінити: звернути нікуди – зліва смуга зустрічного руху, по якій мчали зустрічні ж авто, справа – ґерелиця машин, що зупинилися перед світлофором, чекаючи дозволу повернути з Володимирської на бульвар… гальмувати – відстань надто мала, та й швидкість, з якою він «летів», жодних надій не залишала… чим ризикувати багатьма людьми – і в салоні, і уздовж тротуару, і на тротуарі – водій вирішив не гальмувати… та й взагалі нічого не робити – бо можливості розминутися зі мною у нього не було… а може, він просто не встиг зреагувати на тому рівні, де приймаються якісь рішення. Хоча «нічого не робити» – також рішення, врешті….
Я ж бачила усю картину в цілому, а водночас – у дрібних і геть навіть незначних деталях: до прикладу, що автобус – темно червоний, ближчий навіть до вишневого, з широкими вікнами, не новий, але чистенький… водій – чоловік років 40-45-ти, формою обличчя більше подібний до квадрата, чим до овалу, і – надто великі у нього очі… і ніби належать вони не стільки до обличчя, скільки, виокремившись, вгрузають у прозору товщу лобового скла … так само ясно бачила, що стою якраз посередині – по центру переднього бампера, на однаковій відстані від країв, акурат проміж коліс…
Майнула швидка тінь надії – проміж! коліс... але одразу й зникла, бо за такої швидкості і такої сили удару, який невідворотно ось уже зараз станеться, марно було б сподіватися на проміжок між колесами … уява швидко намалювала і продемонструвала, який усе це матиме вигляд: «…на друзки» – оцінив мої шанси хтось відсторонений… і то була не зовсім думка, чи й зовсім не думка, а «картинка» – невідворотна трагедія швидше сприймалася як дещо зорове, точніше – понятійно-зорове, коли бачиш і розумієш усе і одразу, без слів і жодних сумнівів. Певно, думка у такій екстремальній ситуації – занадто повільний засіб комунікації…
Усвідомивши близьке своє майбутнє, не те, щоб і злякалася – не було часу на страх, а – здивувалася трохи. І на те здивування і на всю цю пригоду загалом відгукнулася зовсім коротенько і таки думкою: «о, Господи…» – і все.
…знала… знала, що поступитися автобусу дорогою – зійти з того місця, на якому стояла – не встигну, то й для чого зайва метушня – так і залишалася стояти… Дивилася – очей не відводила – «в лоб» власній нагальній смерті, що це вона – доводів не потребува́лося… тільки сприймалася ця новина не так, як тоді, коли ми наперед про смерть думаємо, чи бачимо її осторонь себе – під час похорон чужих чи на екранах-моніторах. Страх-жах-каяття-прощання – ні, емоцій ніяких: спокійне очікування…
Стою-дивлюся-чекаю… помічаю врешті, що подія, якій давно вже пора статися – не звершується… «щось довго вже я тут стою», – подумалося… трохи аж ніби й заскучалося, тому, знічев`я наче, взялася роздивлятися уважніше подію, що відбувається і не відбувається водночас: автобус продовжував «летіти» на високій швидкості – це було видно і відчувалося, але до мене він не наближався – «…як таке може бути?..» – спитала себе, – «він їде на одному місці»… і дивною була та його «їзда», позбавлена руху – без переміщення, без просування у просторі.
Ще помітила невдовзі, пильніше придивившись, що автобус «мій» ніби вібрує трохи – бо куди ж мала діватися енергія його швидкості при відсутності зміни дорожньо-просторового положення…
«…як він може їхати на одному місці при такій швидкості?...» - сильно зацікавило таке небачене явище, але «Ікарус» продовжував започатковане – їхав швидко і «агресивно», але не наближався… чим далі, тим більше його «трясло» – не те, щоб він тремтів масою власною, чи трясся «тілом», ні – не так, а так, наче його зсередини лихоманило, він наче… бринів увесь. Але беззвучно. Ніби якась тонесенька димка – як аура, чи ще щось таке нереальне – оповивала його, і от сама ця димка – жовтувата, помаранчевувата навіть, але при тому ж і абсолютно прозора – як сонячне світло, вона вібрувала, тонко і дрібно-дрібнесенько. Щось діялося з автобусом, але не за звичними законами світу нашого, і тому не мало пояснень і дуже цікавило… дивувало – попри все.
Хоч і не сприймалося вухом бриніння автобуса, пійманого у дивну пастку «статичного руху», але якимось чином відчувалося, як напруга довкола нього швидко і гостро зростає… «отак він скоро розлетиться на куски…», – подумалося між іншим, і згадалося, що «у ньому ж люди…» то «…треба щось робити…»
Погляд перемістився до коліс – видно, щоб пересвідчитися, що вони «крутяться», тобто, що автобус таки їде, не зрушуючи з місця. Колеса оберталися – дуже швидко, зовсім не «буксували», вони – «їхали», котилися, ковзали асфальтовим покриттям, як звичайно таке і відбувається. Але шлях - маю на увазі термін із фізики - дорівнював нулю...
«Інтурист» не збавляв швидкості, а точка його «фіксації» у просторі не мінялася, саме тому, думаю, він почав ніби злітати трохи (не більше, чим сантиметрів на 10-20 одриваючись од тверді дорожньої) і знов опускався на асфальт – злітав і приземлявся… плавно – гарно навіть, легко і «без потрясінь»… це дуже зацікавило і я спостерігала ті здіймання, утупившись у чудасію, щоб же не подумати «потім», що здалося чи показалося…
Врешті зауважила, що після кожного приземлення автобус злітає вище і вище, – «енергія накопичується», пояснила собі, чи Хтось мені коротко пояснив моїм же внутрішнім голосом. Треба щось робити – там люди … Про себе – чогось і не згадалося…
А «Ікарус» уже почав здійматися над смугою занадто – десь і до півметра у висоту, зависав не надовго і плавно, як парасолька з кульбабовою насіниною, линув назад, до асфальтової смуги, легко її торкався, щоб знову злетіти – як повітряна кулька… При тому напружено вібрував, бринів – уже й металевої дзвінкості звук той нечутний сягав (думаю, то був не стільки звук, скільки стан, і я зчитувала чи відчувала, сприймала стан той якимось дивним новим способом).
Саме собою пригадалося начеб, що енергія «зупиненого руху» дуже швидко наростає – подібно, як прибуває сильним током вода – і невидима дамба, що виникла невідь звідки, має межу «терпіння», тривкості. Тому варто б уже і поворушитися, доки ВСЕ чекає… було очевидно, що треба мені «щось робити», але я не знала, якого чину од мене ждуть. «Що робити?» – спитала врешті себе. І відповіді не прозвучало. Відповідь сталася. Сама собою.
М`язи, ніби отримавши ізвідкись чітку команду, всі разом напружилися, і тіло, отримавши невидимий, та відчутний, щоправда м`який і делікатний, але достатньо сильний поштовх у груди, зробило широкий «стрибок» назад. Просто відлетіло, було відкинуте – «саме собою».
У ту ж таки мить автобус пролетів кулею мимо, ніби ним вистрелили, і так близько од мене, що, здавалося, черкнув боком об кінчик мого носа… Поділ плаття, коси – усе, що могло «літати», здійнялося поривом повітря-потоку… Якусь пів-мить було ще так само тихо. Але наступної пів-миті «увімкнувся» звичний міський «озвук» – шелестіло листя у скверику, вовтузилися пташки, шуміли люди і шини автомобілів по асфальту… Все доокруж як ніби включилося – зарухалося, ожило, «заговорило».
Я продовжувала стояти «на дорозі», бо не знала, що слід чинити. І тут із автівок, водії яких усю ту дорожню пригоду спостерігали (зовнішню її сторону, звичайно: як дівчина вискочила перед «Ікарусом» і як тої ж секунди встигла відстрибнути назад, чудом не опинившись на тому світі) – то водії, вернувшись до тями раніше мене – з усіх сторін дороги… одне слово – закричали і засварилися…
Я не розчула, якими саме словами, але здогадалася, що в основному лайливими, бо про те свідчили тембри і тони їхніх відпущено-як-тятива сердитих голосів. Я злякалася хорового їхнього крику, кинулася, щоб утекти, вперед – по тій же таки «зебрі» і на той все ще заборонний сигнал світлофора…
Але «Інтурист» «мій» уже проминув, і разом з ним проминула ТА мить моя, а цієї вже, наступної – миті, сюжет мався зовсім іншим, із цілковито благополучним завершенням.
…Давно колись мама моя розказала була мені, що людина, яка навіть усе своє життя зневажала Господа, не вірила в Нього, навіть сварила Його, але – в останню свою мить, умираючи, встигне до Господа «схлипнути», хоч би таким найкоротший зітханням, як от «…о, Господи…» – то Господь наш люблячий таку людину СПАСЕ… Тоді, в дитинстві моєму, я одразу повірила мамі – і «віра моя порятувала мене». Я мамі завжди вірила, бо вона була щирою і правдивою в усьому, а діти це дуже добре відчувають – правдивість і щирість дорослих своїх… Тепер я називаю маму мою – моїм Сократом – і це не жарт.
Друга історія, яка потвердила істинність маминих слів про чудодійну Силу найкоротшої із можливих молитов «…о, Господи…», сталася зі мною…
НА ОЗЕРІ
...Невдовзі спробую переповісти і її…)))
27.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647537
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 01.03.2016
отсутствие-цезарь
в гудящем доме
печенье плача
земчонкам:
смерть точит короткую спичку
и мошка листьями машет
15/15/15 15:15 пошёл ко дну
со своими стихами-плавнями
(Из цикла "И ещё")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647316
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 01.03.2016
А я уверена,что всё,как прежде:
Гламурный -розовый акрил...
Грядой -(весенние)надежды...
И Ангел страсти - вечно мил...
Полсотни свечек задувает вечер...
Полсотни роз - на остриё пера...
Февраль рождал начало встречи...
И за неё - бокал до дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646013
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Важке зерно додолу хилить колос.
На всій землі жнива і жайвір грає.
Та осінь вже співає в повний голос,
Серпанковим туманом серце крає.
А там і нудний дощ заплаче гірко,
Накривши ліс і поле з головою.
Здається, в нього особлива мірка
Для виміру душі у нас з тобою.
Розтане час, як сонце за горою,
Застелить землю килим листопаду...
Я тьмяною осінньою порою
Яка весна не зможу пригадати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645993
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Не баюкай её,волна...
Не ласкай беспокойную душу...
Убегает из сна одна...
Вслед удары(глухие) - на сушу...
Не к тебе возвращается вновь...
Обнимает желанные плечи...
На последней высокой "соль"
Она тонет в пламени речи...
Достаёт до самого дна
И теряет с пальца колечко...
Долго бродит границами сна...
И горячей -горячей речки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645841
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
окинава: циллиндры
ещё до рассвета
и
раскопки дугласа
с выключенным запястьем
некрасиво? шути над пятном
в телепрограмме:
попомнятся мачехой
нотки на обшлагах
(Из цикла "И ещё")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645452
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Когда душа летит в нирвану,
Назад вернуться не зову...
Как ожидать её устану,
Печаль в чернила отолью...
Когда душа летит в нирвану,
Сто раз её благословлю!..
Удерживать её не стану -
В нирване также,как в раю...
Слова живые мне приносит
И вдохновения паруса...
И шелковистый батик ночи...
Душа(крылатая) - щедра!..
В нирване завтра будет осень...
Сегодня - лето и гроза...
И жажда миражей уносит
Мою хорошую туда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644705
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Тримай ось це тепло
Серденько своє зігрій
Хай вітер віє
Сприймай його, як є
Свій погляд на мене лий
А вітер віє знов
Тільки ночі час сховає все
Нас від світу віднесе
Тільки ти і я, і сяйво свіч
В цю чарівну теплу ніч
Тримай ось це вино
Спокусу у кров залий
Любов хай діє
По тілу й до душі
Читай мене мов вірші
Кохання в серці знов
Щойно день мине, піде до сну
Стріну знов тебе-весну
Щойно перші зорі в небеса
Поряд ми не наче в снах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643295
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Не бажаю тобі залежності
Просто щастя тобі бажаю
Незалежності і незадавакості
Тобі бажаю
Ніби сплетені із лози
Незліченні от ті образи
То на тебе, то на них ти
Ображатись? Для чого ради?...
Незвичайні оті образи
Що хотів малювати пензлем
І одягнені й зовсім нагі
З ними ніч промайне і без тем
Храми-люди де інде ходять
В них у серці живі образи
В когось ікона, і не закадить
А буває й іконостаси
Ой, як бути, тобі …
Не бажаю, не бажаного
Пам’ятаючи образи, образи та образи
Крокуй до жаданого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642717
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 22.02.2016
[i]«…автор, що служить поезії, а не собі,
[b]мусить[/b] писати бездоганно формально, –
а зміст який-небудь сам знайдеться…»[/i]
(zang)
«це – я,
мов гороши́на, що розпухла у канаві, –
о всій формально-трафаретній его-славі,
марксистсько-ленінській, лукавій –
поезія – це я…
поезія – наложниця моя»
недолік, по́милка і хиба –
огрі́хи-о́гріхи:
поезія – приватизований гарем хіба:
наложниця – прислужниці і євнухи…
роздуті формалісти-фахівці –
кати і самозвані судді:
їм все одно –
чи оцет, чи вино - усе одно,
аби у «правильно» злекаленій посуді…
огрі́хи-о́гріхи:
«…не наливають молоде вино
в старі міхи́…»
ні… не служу
наложниці-поезії -
лекалам закалькованим її,
бо жодним не служу царям-емірам,
нарцисам-задрапованим-вампірам,
загальновизнаним нав`язливим кумирам –
собі служу…
наскільки можу
відчути і знайти
у храмі серця власного
мого́ –
присутність Божу
***
форма без суті –
колосок бе(з з)ерна,
бе(з з)ародка – насінина…
зірка без Світла –
вогонь без Тепла…
без Бога у серці – ігво-людина
08.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642159
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
угол падения побеждает
угол отражения в детской драке
мелованный ноготь:
от завтрака к обеду
от обеда к семи грехам
и далее к битловскому пению
почтение
наступает на пригород
словно дорожный знак
(Из цикла "И ещё")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641996
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016
Ви знаєте як ріжуть вихідні?
Коли лишаєтесь удома Ви одні.
Ніхто Вас не згадає у ці дні
І навіть десь далеко уві сні.
Люди питають чом же Ви чудні?
Тому, що Ви голодні і сумні.
Жага уваги, навіть гнів
І Ви десь опинилися на дні.
Вже раді Ви віддати сили всі,
Щоб тільки бути не на самоті.
Не байдуже кому віддатись ви ладні,
Бо не охота наступити на граблі,
Які уже до сивини старі.
Тому Ви і лишаєтесь самі,
Бажаючи взаємності, а ні!
Не просто здобувати лаври ці.
Надія є, поставивши на всі,
Та ризикнувши запалати у вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639803
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Живёшь, живёшь, день, два, года,
И остаётся лишь мечта.
Ты опускаешь руки и сдаешься,
И безвольно всем вокруг продаешься.
Но нужно поднять вверх глаза и оглянуться вокруг,
И разомкнется этот жестокий круг.
Тебе всего лишь нужно руку свою протянуть,
И свою мечту в кулак сомкнуть.
Чтобы чего-то добиться,
Нужно многого лишиться.
Нельзя останавливаться на пол пути,
Как-бы не было сложно идти!
Нужно верить в свои силы,
А не делать из этого вилы.
Поэтому, поднимайся и иди к мечте,
И не делай поспешных "Фе"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639812
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Морозна ніч це все не те,
Як то колись було,
Снігом село все замете,
Немовби то на зло.
До школи йти, о Боже, мій,
Кругом лиш сніг блищить,
Про легкий шлях уже не мрій,
Пройшла давно та мить.
Десь блимає той тракторець,
Шлях всюди розгрібає,
Є порятунок, не кінець,
А віхола ж волає.
Куди ідеш, ти, зупинись,
Не бачиш – хазяйную,
Ти мого гніву стережись,
А я вперед крокую.
Той морозець це все пусте,
То не страшна проблема,
До ранку пліт весь замете,
Отож була дилема.
До школи йти, а може ні?
Заліплює сніг очі,
Та ми веселі, запальні,
До подвигів охочі.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/1001-kolishnya-zima.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639824
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
За пусткою, що латою закрита
Покрита з головою йде душа.
Очорнена, вилаєна і квита
За зроблені діла…
Вона й тепер святою мріє стати
І плакати чорніше їй щораз,
Коли три ночі вже не може спати
І радість лиш її є напоказ.
А їй іти межи людей потреба.
Себе сповідувать бралась не раз…
І молиться і кається – не треба,
Не їй вина у тім, що в серці сказ.
За пусткою, у тілі там де лата,
Сумує горем зраджена душа
І скривджена вона всіма вітрами,
Гріхом полонена у тілі є вона.
А мріє відлетіти в небокраї,
Туди де їй подібні і живі,
Де тіло їй, на ново, полатають
Й сповідують йому його гріхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639625
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 31.01.2016
1.
В окне морщит нос старуха
В первый раз его выставила в этом году
Всё пахнет иначе
2. Сладость
Когда-то я нашёл коробку со старыми конфетными фантиками
Тётка собирала их в детстве
Нет уже этих названий нет фабрик где месили шоколад
Какими они были на вкус как пахли эти клубничные и ромовые начинки
Не помню говорит тётка не помню ничего
А если бы и помнила всё равно забыла слова которыми это можно назвать
3. Не-запах
Старый соседский пёс уходит в страну не-запахов
Долго стоит на краю клумбы вертится возвращается
Из ниоткуда в никуда
Из белого пятна кухни в белое пятно кладовой
Белое пятно улицы растягивается за бесцветным кустарником
Пёс ощупывает меня глазами и не узнаёт
Я смотрю ему вслед и вижу: его ноги не касаются земли
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
----------------------------------------------
ЗАПАХИ (уривки)
1.
У вікні стара морщить носа
Вперше вистромила його цього року
Все пахне інакше
2. Солодкість
Колись я знайшов коробку зі старими обгортками від цукерок
Тітка збирала їх у дитинстві
Уже нема тих назв нема фабрик де місили той шоколад
Якими вони були на смак як пахнули ті полуничні і ромові начинки
Не пам’ятаю каже тітка не пам’ятаю нічого
А якби й пам’ятала позабувала слова якими це можна назвати
3. Не-запах
Старий пес сусідів відходить у країну не-запахів
Стоїть подовгу на краю клумби крутиться вертається
З нізвідки в нікуди
З білої плями кухні в білу пляму комори
Біла пляма вулиці розтягається за безбарвним живоплотом
Пес обмацує мене очима не впізнає
Я дивлюся йому вслід і бачу: його лапи не торкаються землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639729
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
через три дня после того
как растрескаются вены реки
я выйду из дома и пойду по колено в воде
во ржавой от вишнёвой пыльцы и от глины
побитой грозою воде
я возьму корзину из ивы
и буду выбирать рыбу из травы
через три дня после того
как растрескаются вены реки
я буду пробираться сквозь заросли
вербы и ольхи
сквозь далёкие крики уток
с разбитыми гнёздами
сквозь рои бездомных мух
чтобы найти тебя –
бледную белую
с волосами запутанными в ветках –
ветки будут сине болеть в ладонях –
с волосами запутанными в ветках
я найду тебя –
и корзина
перевернётся
оцинкованные рыбы
вверх животами выпрыгнут в небо
разорванное как чрево серны
а мы будем
молиться
вместе
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639194
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 31.01.2016
на высоких скалах
нависших с обеих сторон над дорогой
молчат лисицы и лисы
их там десятки рыжих
оскаленных
на высоких скалах
кое-где обросших черникой
мы идём по этой дороге
ведущей в глухую расщелину
ружья наши заряжены –
лисицы и лисы об этом знают
они за версту чуют запах пороха
поэтому молчат и громко дышат
вниз не спускаются и мы знаем
что они будут там наверху
и они знают что мы знаем
но молчат
ведь нам нужно убить зверя
а им заградить расщелину и приготовиться
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638620
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Не скрывай красоту!
Ей дано это право – тревожить.
На житейском мосту
Продувают невзгоды до дрожи.
В круговерти земной
Остужается рано цветенье…
Одари красотой,
Растревожь на мгновенье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636514
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Ссылки на предыдущие серии
можно найти здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291817
СЛОВО: ДЕВЧОНКА
Женщина – дама, понятное дело!
Только, когда она вдруг похудела,
Кажется вмиг себе тонкой и звонкой.
Больше скажу – натуральной девчонкой!
СЛОВО: ЖАБА
Дама, какая она ни была бы,
Может попасть под влияние жабы,
Если попросят какие-то лица
С ними имуществом вдруг поделиться.
СЛОВО: ОТВЁРТКА
Женщина может быть доброй и злою:
Ласковой кистью и острой пилою.
Ну, а слабинка отыщется в муже,
Мозг ему вскроет ОТВЁРТКИ не хуже!
СЛОВО: КОРОВА
Женщине статной, дородной, здоровой
Вряд ли подходит сравненье с КОРОВОЙ.
Ну, а неймётся, дождитесь сначала,
Чтобы она хоть разок замычала.
СЛОВО: СОБАЧКА
"Дама с собачкой"? До крайности просто!
Тут с заковыкой, похоже, вопрос-то.
Ведь не секрет, что любые заначки
Дама находит не хуже СОБАЧКИ.
СЛОВО: КВАДРОЦИКЛ
Женщина наша к проблемам привыкла,
Не устрашит её вид КВАДРОЦИКЛА.
Если коня усмиряет исправно,
То КВАДРОЦИКЛу-то эту подавно!
СЛОВО: БАЯН
Женщины, вроде они и не козы,
Только БАЯН нужен им не для позы.
С песней по жизни шагать интересней,
А без БАЯНА какие же песни?
СЛОВО: ОСДОК
Вот же такие случаются донны,
В ком обаяния женского тонны,
Чей аромат упоительно сладок...
Доны от них выпадают в ОСАДОК!
СЛОВО: ЗМЕЯ
Хоть разорвись, только так не сумею
Вся я извиться, как женщины-ЗМЕИ.
Стан у них гибкий, и ноги, и руки...
Скольких мужчин обольстили, змеюки!
СЛОВО: ШТУКАТУРКА
Голос у женщин - особая тема!
Как вам, к примеру, такое вот демо?
https://www.youtube.com/watch?v=3vk1Z5pKb7E
Ох, нифига ж себе колоратурка -
Взвоет, и сыпет со стен ШТУКАТУРКА!
СЛОВО: БУРИМЭ
Женщине нашей проблемы не внове!
Рубит что в кухне, что в праве, что в слове.
Ей БУРИМЭ - незатейливый прОжект:
В избу завалит и рифмы стреножит!
СЛОВО: КОЛЕСО
Как с КОЛЕСОМ эти женщины схожи:
Крутятся-вертятся сутками тоже.
Сколь в беготне этой ни было б прока,
Главное, это не сдуться до срока!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636096
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Экспромт
О чём писать,когда не хочешь?..
О чём молчать и слёз не лить?..
Что забывать без заморочек?..
И что не сметь разворошить?..
Куда бежать от мыслей срочных?..
Как уложить,когда не спит?..
И для чего те многоточия?..
Чтоб сокровенное укрыть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635949
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 17.01.2016
зима – форма
довершено-геометрична,
зразкова поема
класична…
… полірована
біла крізна мармурова маса –
окремішня, вирізьблена детально,
виокремлена досконально
навколишня
монументальна краса…
…летять сніжинки –
відточені однозначні слова…
зима – королева,
вивірено красива…
вальдґла́сово-криштале-ва
Тадж-Махалу
доцільність і рація,
мистецтва –
погребально-пишного – ілюстрація…
найелегантніші лінії
пишуть на теплих шибка́х
холодні інії…
метушливе життя –
зупинене, сховане-сковане,
дорогими блискітками розцяцьковане,
найкращими намірами контрольоване…
…метушливе життя –
допитливе, як дитя:
цікаве собі самому –
віднаходить себе у всьому
життя
хаотично – без толку і без пуття
проникає і виникає скрізь і всюди –
рослини-тварини-комахи-люди…
спонтанне-просте:
куди гляне – бринить щось,
прокльовується, сходить-росте-цвіте
о весняній порі –
хоч і на цвинтарі,
поміж плит мовчазних граніту,
травинкою кволою –
спішить заявити себе світу,
хай на хвилину
перед тим,
як між гранітів спрагло загине…
…зима –
Тадж-Махал,
збудований на упокій літу,
із мармуру, сердоликів-
я́шми-кришталю́-нефриту,
меморіал –
то́му, що недожито,
але – прожито…
сніжинки – реінкарновані квіти
зима-літо –
усе належить Життю:
Герда – з її крихкими
трояндами
нетривкими
і Кай –
з його кришталевою «ВІЧНІСТЮ»
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634802
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 17.01.2016
міра –
рівновіддалена від кумира
і анти-кумира
між уклінним
само-поверженням на коліна –
і нависанням брилою
над опущеною підневільно
головою…
безсилою
ким зобов`язані ми з тобою
до рангового двобою?
фанатизм-зневіра:
те і те – пристрасність…
як дефіс,
межи кручами і обривами,
крайнощами
руйнівними –
людська гідність
«горизонтальна» міра
гідність людська –
спорідненість горизонталі…
добро-вільний
рух по спіралі
угору – су-спільний
13.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635431
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 17.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2016
В эти белые ночи, в полусонные дни -
Календарь заморочек, караул тишины...
Позолоченный край(из сандала)свечи -
В пелене заговора(перепрелой)травы...
Парапет Атлантиды(в это время) - не блажь!..
Это время - не бремя!..
Долгожданный кураж!..
Его нерв обесточен!..
Только страсть миражей...
Эти белые ночи - от судьбы палачей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634233
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
сніг
засипає вчорашні стежки –
відшкрябують
попримерзлі останки ночі
двірники́ –
міські жайворонки,
світанкові романтики…
заважають спати –
то чому і не вийти б усім
із теплої хати –
допомогти…
удо́світники-двірники
бри́жать довгу фату зими
по білому білими складка-ми
вінчальної
зимово́ї краси
на́звані розмай-ко́си*…
короткі
у двірників сни –
стежечкою до весни
08.01.2016
*РОЗМА́Й-КОСА́, розмай-коси, чол., етн.,
заст. Брат нареченої, який
розплітає їй косу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634194
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
нет любви и ненависти там где растут
белые кувшинки
белые кувшинки привяжут за ноги
белые кувшинки станут в губы целовать
до изнеможения
белые кувшинки перевернут лодки
пробьют доски просмоленные ноги пробьют
белые кувшинки срастутся с венами –
белые кувшинки станут всем
здесь где кувшинки ночью не гаснут
где рыбам снится синяя круговерть
здесь всплывает красота но она не прекрасна
она вообще не красота а смерть
пусть мы проснёмся не в своих постелях
а в лодках на реке где разбиты мосты
но эта красота бросает вызов!
и я буду плыть ночью
потому что я должен плыть
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634066
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 09.01.2016
шла девушка по лесу
и села отдохнуть под дикую грушу
– девушка – молвило дерево –
повесься на мне
я буду тебя укачивать
как в люльке родное дитя
пошла девушка домой
и вернулась через какое-то время
с ребёнком под сердцем и верёвкой в руке
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633755
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 09.01.2016
до сих пір науковцям
не далися факти –
за́для якої мети
на Землі появилися кві-ти…
невже –
заради самої лише Красоти?..
05.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633628
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 09.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2015
Десь там, де небо вогняне,
Яке вогнем давно вже зайнялося,
Де сонце радості не принесе,
Де воно зникло, так здалося.
Де зе́мля тоне в відчаї від болю,
Де зникло розуміння й сприйняття,
Де вже нема кінця двобою,
Де назавжди втрачаються життя.
Там дух війни, як вдома розгулявся
І на "широку ногу" грає пір.
Там дим до місяця піднявся,
Там не злічити помарнілих зір.
Війна - це страх,жахливий час для людства,
Її бояться люди скрізь і всі,
Тепер назад навряд чи повернуться,
Чи буде мир колись на цій землі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630136
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 22.12.2015
* * *
Чист мой лист – как первый снег,
Выпавший в ночи нежданно.
Чист мой лист, и, как ни странно,
Нет желания во мне
Пробежать по целине –
Потревожить строчкой ранней.
Снег следами, лист строкою
Не решаюсь беспокоить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629616
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Экспромт
Сначала была зима -
Холод, мороз и вьюга...
Тебе была я нужна,
Но мы не знали друг друга...
С тобою явилась весна...
Весной -пробуждение света,
И возрождение тепла,
И вдохновение поэтов...
У колыбельки любви -
Тихий,ангельский лепет...
Ветка сирени,дожди...
Тот - неожиданный трепет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629236
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 22.12.2015
*
Первородна суть вещей,
Сами вещи – инородны.
Суть души – парить свободно,
Тело лишь мешает ей.
* *
А вначале, как водится, Слово.
Изначально оно было – Бог.
Кто хоть раз прикоснулся к основам,
Тот, в итоге, познает итог.
* * *
Ничего не изменить, я знаю.
Жизни круг по новой не пройти.
Как свечной огарок, догораю,
И хотя почти не освещаю,
Продолжаю всё-таки светить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627822
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015
словно желая выжить после шторма, не в состоянии понять язык рыб, опыт не имеет значения в аквариуме с тонкими стенками,
драгоценные черты пустых строений, в которые не проникает свет глаз Медведицы, полярное сияние социальных и коммерческих реклам,
надеяться, что никто не покинул остановку сегодня ночью без подробной карты местности, где ещё не было печали.
никуда не двигается поезд, в котором нет ни одного свободного места, прощания и приветствия, белый шум,
сквозь стенки аквариума смотрит палеолитическое существо, как водоросли в самоварном золоте, разведённые золотом, обработанные йодом,
царапины на гладкой коже.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
--------------------------------------------------------------------------
наче воліючи вижити після шторму, не маючи змоги зрозуміти мову риб, досвід не має сенсу в акваріумі з тонкими стінками,
коштовні обриси пустих будівель, в які не проникає світло очей Ведмедиці, полярне сяйво реклам соціальних та комерційних,
сподіватися, що ніхто не залишив зупинку сьогодні вночі без докладної мапи місцевості, де не були ще в жалобі.
нікуди не рухається потяг, в якому жодного вільного місця, прощання і привітання, біле шумовиння,
крізь стінки акваріуму дивиться витвір палеоліту, як водорості в самоварному золоті, розведені золотом, змащені йодом,
подряпини рівної шкіри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627770
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Если появятся вновь мозоли,перебирая струну,
То не виновен в этом минор(от партитуры гуру)...
Если бы знать,что где-то цветёт(красный)в снегу эдельвейс,
То вылетала туда бы душа,не узнавая про рейс...
Я между нот написала:твоя - до середины куплета...
А в партитуре(от декабря) - нету полосочек света...
А в партитуре(от декабря) -длинные,скучные ноты...
И не навязчиво тарахтят звонкие кастаньеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627662
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 12.12.2015
пережила все свои любови – исчезли две точки, половина светильника, у матери-земли нет места для нас, очерченной территории,
в которой размещается твоё пластиковое тело, поделенное на квадраты – именно туда протискивается игла сквозь щели плоти,
обнажённые клетки шахматной доски, может быть нам почти не известно, как они должны ходить, как они должны передвигаться по траектории пули,
меткие движения оставляют следы на коже, если смывать соль, полезный воздух, таблица, в которой, словно насморк ещё существует в этой жизни,
которой он бы хотел искуситься, взмывает однажды и заходится плачем, где спокойствие сливается с болью, теперь я научилась больше помнить,
и дыхание жизни из тёплых губ уплывает.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
------------------------------------------------------------------
пережила всі свої кохання – зникли дві крапки, пів-світильника, в матері-землі немає місця для нас, окресленої території,
в якій розміщується твоє пластикове тіло, поділене на квадрати – ось туди втискається голка між щілинами плоті,
оголені клітини шахової дошки, може майже не нам відомо, як мають ходити вони, як вони мають пересуватися траєкторією кулі,
влучні рухи залишають сліди на шкірі, якщо змивати сіль, корисне повітря, таблиця, в якій, наче нежить ще має місце в цьому житті,
на яке спокуситись хотів би, зринає колись і заходиться плачем, де спокій зливається з болем, я більше тепер пам’ятати навчилась,
і пар за життя з теплих вуст випливає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627527
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 12.12.2015
рілля –
за хвилею хвиля,
розгойдана плугом земля –
бо́розни-гребені
лискучі-масні́,
чор-ні…
хви-лі,
у безчассі застиглі –
гіпотетична
Матерія Вічна –
метафізичний прообраз ріллі…
од Початку Велике Все
у чорний Простір засіяне:
космічне-земне,
ненароджене-потенційне
до Пори до Часу бере́жене,
хо́ване –
неврече́вле-не…
Абсолютне Все…
знерухо́мілий океан ріллі –
чорні свої
застиглі хви-лі
непорушно несе
у вічній Тиші і Спокої…
у бездонних,
непроглядно чорних
його глибинах
усіх речей – форми і суті
сплять, до часу невидимі і забуті…
яко спить у ріллі насінина –
майбутнього літа паростки і врожаї майбутні
у теплій чорній пахучій пухкій ріллі
є все, що МОЖЕ зійти весною
і за літо вирости на Землі…
…сонячний промінь, як Світла Ідея,
одкрита Істина – Алетейя,
обере випадкове насіння-зерно́
і проснеться у зародку, і явить себе «із нічого» воно –
до сходу і цвіту,
до врожаїв літа…
непорушна осіння жива рілля –
колисанка-лю́ля…
Вічне Лоно – Матерія…
отака
аналогі-я
…Алетейя…
10.12.2015
[i]*Алетейя – Істина у своїй одкритості[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627520
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 12.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2015
[i]Мабуть жиєм у межичассі - двох станцій, межи А і Я,
А час сміється у гримасі , політь обабіч, іздаля.
Як перебути зимний регіт? У зверстаних сезононозмін
Міняє місто звиклі теги, де переважує кармін.
На вуглях згарищ блудні танці обіцянок з дурманом зрад,
Залюднені перони станцій… Лиш потяги не йдуть назад.
Чатує доля- провідниця, квитки щасливі підло рве,
Вона вдивляється у лиця, - його, її, моє, твоє…
А на якомусь полустанку час циферблат собі спинив,
Така вже в нього забаганка – то ж хто йому так завинив…
Гудок протяжний тоскно зойкне – і далі рейки у світи,
Допоки ритм коліс не змовкне , настане тиша самоти.
Дволикий Янус сторожує, на брамах дзеленчать ключі,
Самі собі подорожуєм, «Куди ви, щастя шукачі?»
Час був до нас і буде після, та ми не маємо часу,
Німі світанки, (довга пісня)… їдучі спогади несуть.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618492
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 04.12.2015
На попоне золотой(за гардиной с бахромой)
Укрывался от огня Демон ночи -Ангел дня ...
Заблудился не во сне, а в дремотной полосе:
На заточке параллели(в красной, сочной акварели):
Безвозмездных воздаяний(с чудной магией касаний)...
В предвкушении услады (без жестокости тирады)...
И в пророчестве знамений,что в одеждах воскрешений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625592
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 04.12.2015
фотография начала восьмидесятых – приглушённые цвета, они теперь существуют лишь благодаря программе-редактору,
солнце падает на клумбы, нет никаких клумб,
трамваи больше не ходят, и дети не пытаются спрятать только что купленное мороженое в карманы, пренебрегая запретами, вывешенными рядом с кабиной водителя,
личное пространство сужается – сколько нужно человеку личного пространства для своего несчастья,
воспоминаний о знаменитом едва ли не на всю область магазине "Хлеб",
который ты не застал во дни его былой славы, травма постоянного небытия, в которое погружается город,
не оставляя на поверхности никаких оттенков сочувствия к тем, кто больше не рядом,
только вперёд ползёт эскалатор, толковый словарь для осанки,
никуда не пропадают открытки без обратного адреса – вечно ищут свою цель,
кремовая плесень своевольно мерцает
там, где раньше была гимназия номер четыре
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
-----------------------------------------------------------------
***
фотографія початку вісімдесятих - приглушені кольори, які тепер існують лише завдяки спеціальній програмі-редактору,
сонце падає на клумби, немає ніяких клумб,
більше не ходять трамваї, діти не намагаються сховати щойно куплене морозиво в кишеню,
не зважаючи на забороняючі написи біля місця водія,
приватний простір звужується - скільки людині потрібно приватного простору для власного нещастя,
спогадів про знаменитий мабуть на всю область магазин "Хліб",
який ти ніколи не бачив у дні його минулої слави, травма постійного небуття, в яке занурюється місто,
не залишаючи на поверхні жодного відтінку співчуття до тих, хто більше не поряд,
лише вперед рухається ескалатор, тлумачний словник для постави,
нікуди не зникають картки без зворотної адреси - вічно шукають ціль,
кремова цвіль мерехтить свавільно
там, де раніше була четверта гімназія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625444
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 04.12.2015
бессонные проигрывают иосифлянам
лишь по очкам продержавшись
до двенадцатого младенца
% к вопросу о прикосновенности
патриотических галстуков: %
некогда бог озера
был счастливым мальчишкой
(Из цикла "И ещё")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624962
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 04.12.2015
Від'їджаєш у край ти далекий,
То нехай пощастить на шляху.
Тож крилом помахає лелека
Із домівки на ріднім даху.
Десь ,за горами, за океаном-
Дивний край у широких степах.
Може , там ти зустрінешся з ханом,
Буде все, та небуде тепла:
Не того, щоб достигли гранати,
Не того, щоб достигла хурма,
А того , що дає тільки мати,
Жаль рідненьку, лишилась сама.
Пройде час, рік мине, може більше,
Пригадаєш дитинства стежки
Босоноге дівчатко, що вперше
Вслух сказало: ,, -летять ластівки".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624544
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
На исходе ноябрь, где-то в прошлом и май,
А зима на пороге
Все шепчет и шепчет:
«Я не пью с кем попало ни кофе, ни чай,
Мне побаловать Вас как-то даже и нечем…»
Что ж совсем не найти мне с кем кров разделить,
По душам побеседовать вечером синим?…
Но тогда поспешу под луной побродить
По местам, где бродили мы летом босыми…
До чего хорошо воздух зимний вдохнуть
Пусть и колок бывает,
Но чист и прозрачен…
Неисписанный лист- чуть заснеженный путь
Для чего- то наверное мне предназначен
А на белом снегу легче след отыскать
Приведет он туда, где меня ожидают,
Где камин и свеча,
Где так сладко мечтать
Рядом с теми при ком все мечты оживают…
28.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624537
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Ходил трамвай привычною дорогой,
Стучал, искрил и двери открывал,
Возил народ, старея понемногу
На линии Вокзал-Базар-Вокзал
И в день, такой обычный, как простуда,
Судьба, решив явиться как-нибудь,
Достала новый жребий из сосуда
И обронила на трамвайный путь.
Всего лишь взгляд - но там, на остановке
Трамвай встречала близкая душа,
Как будто на дорожной серой бровке
Свеча горела ровно, не спеша
Трамвай звонком приветствовал несмело
Кого и сам не знал, но этот взгляд! -
Заметил лишь фигурку в платье белом,
Ведь он с годами стал подслеповат
И шел трамвай с дрожанием и звоном
И ощущал, как новый пассажир
В одном из двух потрепанных вагонов
Незримо опрокидывает мир
Теперь спешил к заветной остановке,
Как галки, восклицали стыки рельс,
И небо в необычной тонировке
Его сопровождало в каждый рейс
И всякий раз он ей звонил несмело,
И счастливо в свой корпус приглашал
Ту, что увидеть душу в нем сумела -
Ведь даже у трамвая есть душа!
Но день иной настал: текли минуты,
Ее все не было, и целый год
Трамвай без толку ездил по маршруту,
Возил народ, да только все не тот
И, наконец, сбежал и, неприкаян,
Искал ее, надеялся: а вдруг...
Не вдруг его в депо к пустым трамваям
Увлек арканом поворотный круг
Но как ни бился утром старший мастер,
Специалист по прозвищу Левша,
Не приняла ремонты и запчасти
Сгоревшая трамвайная душа.
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624050
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Ночь опускалась чёрною птицей
И накрывала огромным крылом...
Сетью перкалевой(вязанной спицей)
От колесницы с горячим конём...
Еле дрожали густые ресницы
Девы, распластанной, силою для...
Сон обрывался на жёлтой странице
Хрустом пришедшего нового дня...
Ты сторожила видения в лицах,
Чтобы запомнить,что будет потом...
Тех,кто коня запрягал в колесницу...
Тех,кто узорами сети вязал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623864
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 28.11.2015
искусство отражать
воду в воде устаревает:
не осталось каменных двигателей
да и мастера точных пропорций
обретают покой
в недостроенных зданиях
и затопленных полуподвалах
(Из цикла "Узелки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623231
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 28.11.2015
это окончание.
начало читай в трёх
предыдущих публикациях
Человек - Сергей М.
Работа - Оливия К.
Человек:
Вот и кончен час потехи,
Мир опять суров и дик.
Халифаты или рейхи
Поджидают впереди.
Крайний кто на канонаду,
Как рванет, когда и где -
Что гадать? Работать надо,
Спрятать голову в труде.
Труд нам дан пинком был свыше,
За фруктовый беспредел
(Было мало Еве вишни,
Плод иной призывно рдел).
И, как показали эры,
Фридрих Энгельс и Карл Маркс,
Эффективней этой меры
Нет воздействия на нас.
Труд прекрасен! Из-под палки,
С голодухи, в холода,
У мартена и у прялки -
Благороден труд всегда!
Сотни поколений предков
Гнули спину день деньской
Что же я, паршивец редкий,
Захотел вдруг на покой?
Стал капризен и разборчив?
Да и попросту - лентяй?
Я - потомственный рабочий!
Фабрик и полей дитя!
Хоть другое время нынче,
Но работа - есть! Гора!
Что ж я ною, что ж я хнычу?
Шесть утра, и мне - пора!
Работа:
Ба, какие люди! Просим.
Наш вам пламенный привет!
Как мы вам часов на восемь
С перерывом на обед?
Всяких глупых философий
Мы наслушавшись сполна,
Вам сварили черный кофей.
(подаёт бокал)
Ну, как водится, до дна!
Вы ж теперь после разлуки
И размолвки небольшой,
Приложите ваши руки,
Прикипите к нам душой!
(располагается поудобнее.
заключает в итоге)
Два часа трудился кряду,
Взмок и выдохся. А то ж!
Да, моих телес громаду
За неделю не умнёшь!
Что поделать? Встретишь редко
В наше время синекур.
Слушай, хочешь сигаретку?
Объявляю перекур!
(улыбчиво)
Напускался дыму-пару!
Релаксуха не вполне,
Но теперь часочков пару
Точно выдержишь на мне.
Глянь, как сходу взялся прытко
И трудился - чудеса!
Всё, теперь нужна подпитка.
Перерыв на полчаса.
(подавшись навстречу, ревностно)
Как свиданьe с общепитом?
Было вкусно? Молодца!
(в сторону)
Эх, на мне б так с аппетитом...
Да гляжу, в глазах ленца,
Кровь прихлынула к желудку
И активно тянет в сон...
Ща, включу, одну минутку:
О! Ну, как тебе музон?
Что "потише! обалдела?"
Где "хреновину несу"?
Ну, тогда, камон, за дело,
Раз не слушаешь попсу!
(замечая внезапно)
Марафонский бег без пауз,
Стрелка близится к пяти.
Был такой вселенский хаос,
Глянь-ка, райский сад почти.
Ну, ты выдал, чисто классик!
Просто кругом голова!
Что? Задержишься на часик,
А, возможно, и на два?!
(довольная,
не скрывая радости)
Что изволишь? Кофе-с, чаю-с?
С мну без допинга беда!
(потупив глазки)
Я же доооолго не кончаюсь.
Может даже, ни-ког-да.
ноябрь 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623964
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 28.11.2015
[b][i]женщина с печальными глазами,
мерзнет на виске седая прядь,
битый час молчит пред образами,
свечку зажигая в другорядь.
тихо в храме, служба завершилась.
ладан пахнет, легкий чад свечей...
и витает в храме Божья милость,
ставшая здесь общей и ничьей.
на дворе колючая поземка
сносит враз напыщенность и спесь...
бьется с ветром красная тесемка,
привязавшись к голой ветке днесь.
женщина застыла пред иконой,
молится глазами и душой,
топтанной и битой, обожженной,
чистой и доверчивой, большой!
Божья Матерь - образ чудотворный
смотрит в душу, прямо вглубь души
и вникает сразу непритворно,
сразу видит, где в душе ушиб...
так они вдвоем ведут беседу,
говоря об этом и о том,
речь ведут о горе и о бедах,
о своем, о женском, о больном!..[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621868
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Старий альбом...( А ми – іще нічого).
Пожовклі фото з тягарем років.
Листає пам’ять: малюки і школа
І світлі лики дідусів й батьків.
Листає пам’ять із сердечним щемом,
Такий цей світ, його не зупинить,
Не зупинить й нічого не повернеш,
Здавалось: відболіло, а болить...
Болить й болить, й немає жодних ліків
Щоб вгамувати трохи біль років
І не знайти в цілому світі
В минуле проданих квитків.
Старий альбом, як зморшки на обличчі,
Реле, що крутить назад час.
Нас розділяють даль і вічність,
А ми ще гарні, навіть, без прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621854
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Лишь только ветра шум и крик ворон.
Да изморозь на листьях пожелтелых...
И пасмурный рассвет. Со всех сторон
Всё золотое здесь прошито - белым.
Дыханья пар куда-то унесён.
Вновь треплет ветер рваные кулисы.
Здесь нет тебя. Лишь осень. Крик ворон.
Моя печаль. Да изморозь на листьях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618968
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Давай вернемся обратно. Я слышал там хорошо.
Вот руки мои и плакаты. Вот ты и я лежим голышом.
Вот солнце и пиво в пластиковом стакане, и солнце тоже там.
Я обнимаю тебя и тут заходит твоя мама, и твой синяк и мой шрам.
Я целую тебя, небо переливается. Вагон электрички и копченая плотва.
Я вспотел, вагон прыгает и шатается, но все равно обнимаю тебя.
Море как будто не настоящее, тысячи людей, но нам наплевать.
Мир ещё нас ждёт, и ты от камеры прячешься. И эта скрипучая кровать.
У меня рассечение и ты бросаешь в меня бутылку. Я падаю на асфальт.
И все мои выходки, всё обрывается. Я и холодная кровать.
Тысяча слов в которых я давно потерял нас. Крики, ссоры, признания.
Иногда ты говоришь что ты для меня балласт. Я всегда хотел сказать: да нет же, для меня балласт - я.
Утро снова начинается. Холодное, октябрьское. Ровно в шесть утра.
Я всегда вспоминаю твоё "Ты обязательно справишься". Ради этого просыпается тысячекратно мертвый я.
Я слышал там хорошо. Давай, ты и я вернемся обратно. Сейчас.
Я третий раз за этот месяц пополняю счет. Обнимаю крепко. Автобус несёт на работу балласт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606302
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 18.11.2015
Я все ще намагаюся розбити
Те, що було не-мною-у-мені...
Напевно, ми з життям у чомусь квити,
Якщо воно згорає у вогні?..
Із воску виливаються фігури -
Товстезний накип злазить із душі...
Хтось замовля видовища - тортури,
Бо сам до бою стати не спішить...
Я ж на арені псевдо-колізею
Стою з мечем любові проти зла
І відчуваю, як в мені змією
Зневіра - відчай - втома проповзла...
По чім квитки до лев\'ячої пащі?
А можна у розстрочку чи кредит?
Іще одне питання можна? Нащо
Ламати руки у Каріотид?
Вони ж тримають на долонях небо...
Що буде, коли небо упаде?
Де істина в вині, там є потреба
У вожакові для сліпих людей :
Бо суне зграя просто у провалля...
Хто спинить їх? Хто далі поведе?
А темний світ кривого задзеркалля
Хапає душі де запопаде...
... А я воюю все ще із собою...
Вже час давно все це перерости...
За еру непотрібного двобою
Із болем збрудершафтились \"на ти\"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620874
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 18.11.2015
де б не ввижався захід
йому не змістити ліворуч
постамент вчорашніх віршів.
тишком розріжу гіршу
з твоїх примх
і притихну.
виграв програш в пустім казино,
я - вечірвино,
я - нічбезсоння
і на пероні лиш тіні нічних істот.
той, хто відходить навпроти
електрозвучання
говорить,
що я - мовчання,
я - вечірвино.
йому прошепочу мапою в скрині,-
де б не ввижався схід,
не плекай надії...
у серце словесним києм,
я - нічвино...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619644
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Роман, похожий на комету,несущуюся в пыл страстей...
С витиеватостью сюжета и лаконичностью речей...
Под мелким бисером секрета(на красной холке простыней)...
Без благодарственных памфлетов и эпилога без свечей...
Когда-нибудь - бестселлер века...И очень-очень дорогой...
Она опишет правду лета своей дрожащею рукой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619819
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 18.11.2015
* * *
Поздняя осень.
Даже муху не греет
низкое солнце.
* * *
Поздняя осень.
Среди убранных грядок
пугало мокнет.
* * *
Поздняя осень.
Краски реки холоднее,
Чем цвет остывшего неба.
* * *
Поздняя осень.
Мерный ропот дождя тревожит
Мёртвые листья в дубраве.
* * *
Поздняя осень.
Раздувает угли заката
Вечер, пытаясь согреться.
______________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620728
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 18.11.2015
никто никем не делает огня
но как птица живёт
в животе у смерти
царапинами мухангелов
блуждают факсимильные клише
в туманных снегах
нотариального года
и
судятся калейдоскопы
в лечебных лайковых перчатках
и
вот она дрозофила речи
(Из цикла "И ещё")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621404
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 18.11.2015
нет ойкумены есть лишь
плохое поведение:
история снега
история льда
и набитого деньгами учебника
один-один: счёт для нищих
но и ничья не засчитана
без стремительных лестниц
трилистников
и надземных переходов
лысины червовых валетов
океанское дно материализма
жаль что не слева а справа
абордажные крючья
значит было в них что-то
готовое распуститься?
чернила меняются
жалко хичкока
с его цветными лекалами
(Из цикла "Сквозь тусклое стекло")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619055
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Экспромт
Серый дождь сеял грусть на скучающий город...
На кафешки,билборды,стоянки авто...
Подкисал на столе Простоквашино творог...
Мелодрама сезона - афишей кино...
Приоткрыто окно на три четверти дюйма...
Не завешены шторы на мокром стекле...
Полчаса до начала желанного шторма...
Я про это...Про то... И за тех...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618934
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 09.11.2015
«даруй усім вухо – слово тільки обраним…»
[i] (за Шекспіром)[/i]
із абстрактної сфери Ідей –
до кого хочеш ти догукатися?
– до людей…
усе-таки – до людей…
месіанство... сугестивний порок…
справжні поети
устрімляються до зірок…
зірки – мудрості вчать,
тим,
що слухають і мовчать…
05.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618505
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 09.11.2015
* * *
Не хочу, не желаю, не буду…
Враки! Буду, желаю, хочу!
Навзничь падаю и хохочу,
Мну спиной разноцветную груду.
Ворох шороха вихрем вздымаю –
«Листопад, господа, листопад!»
«Господа» только шаг ускоряют
И с опаской на [i]это[/i] глядят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617831
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Донечко, доне, донечко моя
Люба мому серцю усмішка твоя
Світлі оченята дивляться на все
І знову балака ти про щось своє
Ще поки не певні твої кроки
Минає рік, промайнуть й роки
У долі щастя я тобі прохаю
І сонця й світла на життя стежки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618031
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 04.11.2015
...и бесконечен путь от "я" до "мы",
сквозь череду утрат и обретений,
в податливую мягкость светотени
из резкого контраста светотьмы...
... ...
Наитие души… шестое чувство…
Звучанье сфер… движение ума.
Наука и религия... Искусство.
На три дороги лишь одна сума.
Вы шли… из поколенья в поколенье:
Художники… мыслители… умы,
В духовный ренессанс и возрожденье,
Из неподвижности средневековой тьмы.
В извечный поиск… в трудности свершений…
В прозренье истины, из заблуждений лжи,
Через случайность взлетов и падений,
И самопостижение души…
Предназначенье высшее вершилось,
Не проклиная или же любя,
Не через божий гнев, иль божью милость,
А через обретение себя,
В земном уме – определенном, грубом,
И в запредельности души. За шагом шаг,
Вы шли, и шли в поту, в крови, по трупам,
Духовно освящая и греша.
До сей поры и от начала века,
Под зов судьбы… наперекор судьбе,
Определялась сущность Человека
В исканиях, смятении, борьбе.
Не для стяжанья ада или рая,
И не спасая или же губя,
А в жизни… в смерти… преодолевая
И жизнь, и смерть… и самое себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614409
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Октябрьским полднем
в чужом городе
под микроскопом солнца
мечусь,
а неторопливые аборигены
нежатся
в желтом-желтом мире
отчуждения.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616756
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 30.10.2015
сміявся
в ніч з різдвяних пісень
на життя у місті.
тонколисті зізнання
сипались попелом
на дитячі знимки.
з ним
зло
і добро -
це нудні відтінки
безкінечної миті,
якої іще не було.
він сміявся
і тоді все стихало
щоб не словом,
а жалом
у світанків брудну титяву.
з ним мовчання замало
щоб життя зупиняло
за те,
що я досі ще ним не живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615035
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Жёлтый свет проливал фонарь...
У теней - Боттичелли лица...
В темноте исчезал звонарь...
Полохливо кричала птица...
Дайте - силы своим словам!..
Дайте - воду губам напиться!..
Если завтра построят храм,
Приходите Ему помолиться...
И подайте - надежды грамм...
И на колокол, праведный, в душу!
И откройте с живою кран
Чтоб святою разлиться по суше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616965
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Не закохатись в Ригу неможливо,
Один лиш погляд і... пропала ти.
Пролилася тут позитиву злива
І дружби збудувалися мости.
Тут вишиванка - не заморське диво,
Бо українці в Латвії теж є,
Знайомству з ними дуже я щаслива!
Що не кажіть, а... кожному своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616959
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Татуювання скорпіона на моєму плечі
кусає боляче вночі
Отруєний і голий іду на балкон
сміюсь і плачу в унісон
“Мартіні” застигає на червоних губах
і моє лоно наче птах
Ти себе голубиш під обкурений джаз
в руці димить “Голуаз”
Леді ін блек
леді ін блек
розбила глек
сплатила чек
леді ін блек
леді ін блек
Спала зі мною
жила із тобою
леді ін блек
леді ін блек
з ним мала сина
з тим вела бізнес
леді ін блек
леді ін блек
Ніч зриває одяг з розплавлених тіл
мене лишає без крил
Танцюєш на мені божевільний танок
я твій черговий станок
Ти п’єш моє бажання довгим ковтком
я розливаюсь молоком
Малюєш на сідниці ієрогліф дощу
я вже нікуди не пущу…
Леді ін блек…
збірка "Небесний оркестр"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617065
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Квітує слива
В веснянім піднебессі.
Білий лімузин.
*
Соняхи цвітуть:
Сам по собі з них кожний.
Безкінечна даль.
*
Райдуга цвіте
СемиколІрно в небі.
Сонце в клюжі.
*
Ріка співає
Органну пісню літа.
Лугом буйноцвіт.
*
Росте цибуля
На підвіконні в кухні.
За вікном зима.
*
Деревце гінке
До неба досягає.
Руденька білка.
*
Нестримний вітер
Збиває з ніг. Хто впАде
Не встане все одно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617155
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Нет тебя, а значит , и меня нет тоже.
Нету ревности, что все сожгла.
И мурашек нет, что пробегали медленно по коже.
Каждый раз, как целовал меня.
Нету долгих и напрасных ожиданий.
Больше нечего предполагать.
Забегу в вагон я, самый дальний,
Что бы поскорее от себя сбежать
За письмом письмо, приходит ,что же
Ты в звонках не принятых опять.
А в толпе глаза твои ищу я все же.
Но позвать тебя я так и не смогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617171
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Ти знову зник.
І знову я - сама.
Було не раз - отак.
І знову буде.
А за вікном -
Зима, зима, зима...
Пішов... Не залишив
Надій на чудо.
Холодне море
Ластиться до ніг.
Холодний вітер
До кісток проймає.
І що тобі
До сірих днів моїх,
Ночей самотніх,
Де тебе немає?
Ти не почуєш
Ніжності слова.
Не допоможе
Зілля, чи закляття.
З'явись, молю!
Душа - іще жива,
Моя надія,
І моє прокляття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610635
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Темне усе – поза гранню залишИ.
Напередодні Дня Святих відьми – сильніші.
Своє павутиння накинули на кущі,
Полили отрутою слів. Кажанів у ніші,
У кожну шпарку – насОвали –
Пацюків,
Павуків,
Мишей,
Облуду зла,
І привидів – по темних кутках у домі.
Хай нечисті в день Хелловіну – без числа,
Розвіє дурман від чар – світанковий промінь.
Тричі вітання Світлу складуть півні,
Сонце зійде, і спаде із очей полуда.
І буде гарно і радісно на землі.
По правді, як повелів Всевишній – ізнову буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617186
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
…долгий дождь мне на щёки уронит
Скорбь промозглых осенних небес,
Душу шорохом лиственным тронет
Листопадом охваченный лес.
Ветер грустный мотивчик насвищет
На исходе ненастного дня,–
И вовеки никто не отыщет
В захолустье ноябрьском меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616987
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Прошлое оставив за кормой,
Бродя по снежным, заброшенным улицам,
Мне так хочется проснуться живой,
Мне так хочется от ветра не щуриться!
Не менять в суете города,
Не бежать от беды, словно раненной,
И хоть раз бы вернуться туда,
Где томятся в моем ожидании.
Мысли скопом в моей голове,
Пусть я буду ревнивой, упрямою,-
Ни упрека не выдам судьбе,
Не промолвлю ни слова в отчаянии.
Пусть на сердце безмолвно печаль,
Пусть горят все мосты за спиною,
В этом Случай лишь был виноват,
Что сижу на ветру я, без крова.
Не кивать без конца головой,
Не шататься, как странница, брошенной,
И устало не махать рукой,
Когда заболею бессонницей.
И не прятать пугливо глаза,
Под вуаль своей горькой печали,
И не жаждать вернуться туда,
Где меня ждать давно перестали..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600429
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 28.10.2015
И дикой горечью пьяна,
Не зная боли, беспощадно,
С бокалом красного вина,
Простить пытаюсь, так отчаянно.
Надеждой высохшей полна,
В душе то сладко, то печально,
Не рюмкой водки непрестанно,
А правдой горькой я пьяна.
Узлы потуже, взор пошире,
И глаз немая пелена.
Растают, как снега в пустыне,
Твои все лживые слова.
А я любила, я ждала.
И в день тревожный, злую стужу,
Узнала, что и без меня,
Ты там согрет, и не простужен.
На том, чужом краю земли,
Где слышен только шепот эхо,
На тонкой корочке любви,
Другого встретил человека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616561
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 28.10.2015
не можу звикнути до того що ти з кимось іншим
що ти всередині когось
як колись довго не міг звикнути до тебе
іншої
а тепер думаю яка ти всередині
когось
іншого
і хочу просто зникнути
до того
як
зможу звикнути
інколи я майже вірю що все це щось
тимчасове
що завтра точно все це скінчиться
бо він хтось тимчасовий
сподіваючись на те
що ви якісь
беззмістовні
тож все зникне
разом із вами
але не ми
бо ми з тобою з’явимся
як тільки все скінчиться
знову
та чи був я у тобі
чи був я з тобою
чи був я тобою
чи був
я?
так проходить чергова вічність
вічність в очікуванні кінця
вічності
вічність одинокості
що дорівнює миті
одній миті смерті
вічність в яку я потрапив
автоматично
без черги
бо від самого початку був у ній
тільки я
один
самотність
це коли стільки відповідей
залишаються без питань
ось чому я не можу
тебе
зна|й|ти
залишаються відчуття
|без почуття
але з болем|
повторень митей
останнього подиху
перед тишею
що обривається
у момент найглибшого усвідомлення
його справжності
моєї і твоєї
реальності
нашого єдиного на двох
голосу
любові
який зникає
ще до того
як ми
навчились
говорити
*
єдиного на двох
але без двох
голосу
...
*фоновая композиция –
The Scarabeusdream
«Everything's Gone»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616570
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
…складно – мчится далью – скачет
Дальний поезд перспектив…
Не годится! Это значит –
Не доехал лейтмотив…
*
Партактив в маслах жирует
Главной частью директив…
Реактив уже фильтрует
Непотворный рецидив…
*
Абразив муфлон шлифует…
Созидая причесон,
Стейк-овечья веб-цензура
Утвердила тип – сэссон…
*
С фартом непреложной славы
Груз довёз локомотив…
Обнаружив дырки в баках,
Дижестив в себя залил…
*
…ладно – перелился жадно
Тест – блуждающий разлив
К сожалению – угарно
Шибанул речитатив!
28. 10. 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616610
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
В премудростях лишь скорбь и суета.
А мудрости я так и не нашёл.
Она, конечно, есть, но где-то там.
Добраться бы туда… где хорошо.
Побриться бы. Да и поговорить.
Потрезвому и не под протокол.
Так тихо там, на старте у зори.
Оттуда, хоть куда, недалеко.
Туда приходит утро налегке.
Там тяжесть не живёт. Там всё легко.
Там говорят на птичьем языке
И умники смешнее дураков.
Там отродясь не слышали стрельбы.
Там вечность до ближайшего сельпо.
И как мы умудрились позабыть
Дорогу к месту, где живёт любовь
В координатах яблочных пенат?
Но это место, где-нибудь, да есть.
Не обязательно оно, где нету нас.
А почему бы, собственно, не здесь?
Ужель прижили нас на стороне
И русская пословица верна,
О том, что хорошо там, где нас нет?
Пока всё верно. Там, где мы – война.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616674
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Знову подзвонили друзі,
Зустрічаємось на розі.
Вже давно не «олінклюзив»,
Дехто вже давно в дорозі.
Ми в дитинства на прийомі,
Хай там в чарці й не повидло.
Пів століття вже знайомі,
Та і досі не набридло
Рідне бачити обличчя
Що на знає часоплину.
Хай кістлява не стовбичить,
Хай собі ковтає слину
На таких дівок і хлопців,
Бо не згасли наші мрії.
Ми і досі на потоці.
Як же гарно… вечоріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616675
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
*если вам приходилось играть
в буриме, вы, конечно помните о том,
что идея игры такова, что на
заведомо заданные рифмы
необходимо сочинить стих
в каком угодно размере и
какого угодно содержания.
Вот список рифм
1. Невежда – надежда
2. Бежал – кинжал
3. Обломиться – поясница
4. Углом – перелом
5. Потешно – конечно
6. Плевал – сеновал
7. Торец – мудрец
8. Дороги – строгий
и вот мой стих:
Владимир звали парня, а девушку Надежда.
Завлёк девицу вьюнош разок на сеновал
И ну тут домогаться… Она ему: «Невежда!
Весь сарафан измял мне и в душу на-плевал!
Скотина, варвар, быдло, бандит с большой дороги.
С какой, скажи на милость, ты каторги бежал!?
Когда б не мой характер, воздержанный и строгий,
Вонзил в меня, похоже, давно б уже кинжал!
Как давеча заныли душа и поясница,
Так заломал, что верно случился перелом!»
А Вовка думал: «Вот же! Могло ведь обломиться
С какой-нибудь попроще блондинкой за углом.
С какой-нибудь игривой Инессой. Ну, конечно!
Она б ему, как эта, не двинула в торец.
Теперь фингал под глазом... Нисколько не потешно.
Ведь он же вождь в натуре, философ и мудрец!»
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616312
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 28.10.2015
(из давнего)
* * *
Сумерки неслышно вырастают.
Клонят росы травы до земли.
Выйди, ты услышишь, как вздыхают
На ветру седые ковыли.
Выйди, ты увидишь – по равнине
Стелется позёмкою туман.
Осень, опустившись у полыни,
Пьёт с колен остуженный дурман.
Вызревает где-то в поднебесье
Самая высокая звезда...
Выйди, погрустим с тобою вместе –
Не было так грустно никогда!
Выйди, не по этой ли тропинке,
Выцветшей за лето до бела,
Наша юность в розовой косынке
Незаметно в прошлое ушла?
[i]Новосибирск
1983[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614424
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Напоследок Осень раздала долги...
Те,что брала летом на духи,чулки...
Платье(золотое) - зАперла в чулан...
Вечер упокоил старый барабан...
И,не разделяя,нежность на куски,
Отдала на паперть(в новые платки)...
Белые(с узором),с красною каймой...
С длинной, бесконечной чёрной полосой...
Было очень больно...С болью - не играют...
С болью о высоком даже не мечтают...
На прощание Осень кинула "прости"...
Он её услышал...Слёзы - не дожди...
Ветер ей подгонит синий шарабан...
Унесёт от боли за меридиан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615398
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Звени́ сердце - пуга́й звёзды,
Полынной веди стезёй.
Тафтой нежной искри́т воздух -
Она говорит со мной.
Фиал слёзный – моё бремя -
Не ей уготован крест,
Огонь пле́ти, судьбы стре́мя,
Служение черных месс.
Забыть – проще, стереть – лучше,
Моей не гореть бедой -
Полынь может согреть ду́ши,
И может убить покой.
Она слышит, она знает -
Полынной веду стезёй...
Судьба крепнет, вуаль тает -
Она говорит со мной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612021
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 26.10.2015
[i]
На підсонні осінньому бабилітаполіття
Виринає стодола,- обійстя обабіч, чи край…
В схові літо принишкло, різнотрав’я і квіття,
Пахне- манить-дурманить – іди подрімай.
Тут розгонистий час у люцернах заплентавсь,
Струменить чебрецево засинання до вен,
І малий павучок впліта безконечність у ленти,
Залоскочує в сон… в кОтрім тулюсь до твоїх рамен.
В хвилебіжному мреві закохуєш до божевілля…
Одтремтівши, зомліло здаюсь в сонцеокий полон,
Прокидаюсь в розніженні літопомного зілля…
Вже по полудні … осінь…зирить, каже - іди, охолонь.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612482
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 26.10.2015
[i]Мовчазне світло ліхтарів над каменицями повисло,
Шибки шліфує вітрюган в колодязях нічного міста.
Шляхетний фікус на вікні, портьє кимарить у фотелі
Готелю давніх зустрічань. Хтось зайшлий дивиться у стелю…
Посеред перехресть часУ і паралелей траекторій,
В нічИйнім холоді покоїв, гіркавить з кавою цикорій,
Ошатний спокій. Де ти, хто?.. Кому тебе отут розрадить?..
Волочить сон в координати, туди, де завше листопади.
Німа розмова про своє із вітряком хмільних ілюзій,
Шепоче таємничо код підступна нетутешня муза.
Зненацька тиснеш на гачок, то клацнула лиш запальничка,-
Гаряча цятка, себто крапка… Ти палиш знову, згубна звичка…
Аж ранок відбілив фіранку, розвіяв тишу шурхіт листя,
Готель розтанув… лИше фікус дививсь у світ тісного міста.
23.10.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615728
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Душа із мандрів
Вертається під ранок.
Ніхто не бачить.
Лиш серце гучно стука –
Далека, знать, дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615166
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 26.10.2015
так взросло
чешется в носу
и
весело без смеха:
слишком торопишься
сыграть в настольную
полицию нравов
(Из цикла "Узелки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613961
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Поглянь на небо
І спробуй сказати
Що жити не варто
Поглянь у очі
Цим перехожим
Вони такі не схожі
Осінь, дорога, ноги ідуть
Мокрим асфальтом лік крокам ведуть
Світло вечірніх німих ліхтарів
Й краплі ще теплих осінніх дощів
Лампа, підлога, тіло лежить
Просто стомилось, але не спить
Сили знайти щоб себе воскресити
Й іскру життя в собі знов розпалити
Ранок, опали з неба зірки
Шрамами в серці відбились роки
Ліки – надія на кращі часи
Осінь, цю втому мерщій забери
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615356
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Осень нежность возрождает лёгким росчерком пера...
Осень чувства обнуляет,прикасаясь сгоряча...
Когда дождик подливает (в капли) горького вина ...
Когда ветер лист кидает в приоткрытый рот окна...
Когда свечка догорает и темно в твоей душе,
Осень охру выбирает...И рисует подшофе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615964
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Экспромт
Опять мне снятся эти сны...
Ты не поверишь,но бывает...
Между барханами шатры...
Борей,заблудший,в них гуляет...
В миноре слышатся слова...
На языке давно умершем...
В них откровения слеза -
Волною чувственною, смерчем...
Ночь ожиданием полна...
И только чуда не хватает...
На лодке (утлой)бытия
Чужая радость согревает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609302
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 03.10.2015
Зелёный домик в глубине двора.
Под окнами – увядшие сирени.
Растёт дымок печального костра,
Разложенного из листвы осенней.
Скупое солнце, паутины блеск,
Последних астр
прощальный яркий всполох.
За речкой – осыпающийся лес,
Держащий птичий гам
на ветках голых.
От синевы кружится голова,
От едкого – глаза слезятся – дыма…
Всё подтверждает мудрые слова:
Ничто не вечно.
Всё неповторимо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609920
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 03.10.2015
Душа згорнулась равликом у тілі,
І щось собі у темряві бурмоче.
Їй вже пісні набридли застарілі,
А нових вона слухати не хоче.
Душі болить за те, що їй боліло,
Та з’ясувалось вже нікому не потрібно.
Вона сьогодні зустрічає підозріло,
А що там завтра – завтра буде видно.
Душа бурмоче, бо так хоче спокій,
Для неї вітер – то всього лиш вітер.
Для неї зорі в темноті високій
Любих імен вже не складають літер.
Та невгамовне серце, смика душу,
Штовхає її з темряви на волю -
Ти мусиш бути, а я битись мушу,
Бо я даю життя, ти пишеш долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597369
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 29.09.2015
Не заходьте в житті за буйки,
Там глибини незвідані й темні.
То так кажуть, а я ж навпаки -
Люблю глянуть в кутки потаємні.
Щоб пізнати всю сутність речей,
Копирснуся і в грязі, й у смітті.
Йде понуро в пилу фарисей -
Благочестя - то фальш на обличчі.
Честолюбства хвалебності крок
Відтісняє духовність в комірки.
Лиш життєвості жорсткий урок -
Поштовх змін - видозміна оцінки.
15.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606858
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 29.09.2015
«Поезія потрібна дивакам…»
Л. Костенко
Спасибі вам доземне, диваки
За ваші небуденність і неспокій
і за талант не рахувати кроки,
Полинувши притьмом поміж зірки.
Без вас би світ зневіривсь і погас,
Без вас би барви розгубили квіти,
Без вашої жаги і колориту
У чорно-біле б вирядився час.
І на землі безрадісно-гіркій
Дух би збіднів на пристрастей палітру…
За всю чарівність й незбагненність світу
Вклоняюсь вам доземно, диваки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603497
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Иду по серому бульвару
Сбивая ноги о слепые тротуары
И серый день, и черный лед
Деревья мокрые, и вот
На серой лавочке сидит,
И плавниками шевелит.
Я подойду, скажу:
Ну, здравствуйте товарищ рыба
Цилиндр снимет он учтиво
Ответит, мол, давай садись
Как сам, как мать, да и вообще как жизнь
Я сяду и скажу: все очень худо
Весь мир не мил
И больше нет надежд на чудо
Он улыбнется и закурит трубку
Послушай-ка меня минутку
Мой папа рыб когда-то говорил:
Альберт послушай, в жизни иногда бывает, нету сил
Но ты борись и жизнь люби
И с карасями не кури.
Часы достал, взглянул на циферблат
-ну, мне пора, был повидаться очень рад.
Взмахнул хвостом и улетел,
А я как вкопанный сидел.
И интересно эти рыбы все кокетки,
Пожалуй, хватит пить от головы таблетки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610121
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
В кожнім із нас - небо:
океани безкрайні зірок і думок..
кожному з нас треба,
щоб вдивлявся в нас хтось.
Щоб ділився своїми мріями,
щоб палив багаття вночі,
щоб ми один в одного вірили,
і для когось-таки жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609013
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 29.09.2015
бегаем по пирамиде маслоу
как две влюблённые белки
ты немного отчётливей
тех кто носит за тобой бумаги
старшая сестра будет белой сукой
а у меня нет углов
в междуречьи
(Из цикла "Узелки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609431
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 29.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2015
* * *
Как бы ни было горько,
В наших тетрадках
Много больше стихов
О мгновениях сладких,
Что, пусть редко, но всё же
Случались подчас
В наше смутное время
В смутных судьбах у нас.
__________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606857
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 22.09.2015
* * *
Страха времени нет.
Подступаю
Постепенно к степенным годам.
Понимаю, что толком не знаю
Жизни, щедро дарованной нам.
Понимаю: чтоб в ней разобраться,
Мне не хватит отпущенных лет.
Но от пробы такой отказаться
Не дано.
Страха времени – нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607842
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Ти напевно звикла вже до того,
Що є близько десь моє плече
І не дасть воно тобі хитнутись
І життя твоє від смутку збереже.
Ти напевне знаєш, що не зчезну,
І з твого яскравого життя,
Буду завжди поряд, певно знаєш
І від того вся розкута і чужа.
Так багато посмішок крізь тебе,
Від чужих очей лише мана,
Ти знецінюєш мої потреби
І живеш в незвіданих смаках.
Я так марно й довго сподівався,
Що колись ти скажеш, що я твій
І так довго й щиро намагався,
Твій здобути ранішній уклін.
Марно, певно знаю, що то марно,
Та не в силі долю побороть
І цілую подумки я гарно,
Твої очі й твою ніжну плоть.
Іншому обіцяна ти серцем,
І душею, Бог розпорядив,
Ти йому напевне вже не перша,
Я ж лишився без жаданих див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603984
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 22.09.2015
можно приличия ради
склеить день из созвучия
и клюквенного мороженого
наверное мне почудилось
и спелое яблоко вовсе не
проверяло точность цитат
здравствуй ник по фамилии то
говорит и показывает язык
финансовая зависимость
(Из цикла "Зазеркалье")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607005
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 22.09.2015
тела наши
сделают всё за нас
фигура умолчания: топор
/анимации/
очень смешно, но не тонет
(Из цикла "И ещё")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608017
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Присвячення П. М.
*
Таємничий друг
Себе очам являє.
Знайомий почерк…
Чарівне слово вірша
Промовить ім’я квітки.
*
Літа минають
У швидкоплиннім часі.
Далека юність.
Бодай ще раз відчути
Тремтливий порух щемний.
*
Гнітюча тиша.
У відповідь – ні звуку.
Байдужий погляд.
Нащо убив ти, часе,
Жадання юних років?
*
Далекий друже,
Згадаймо ще раз юність:
Кожний про своє…
Роки – нестримні коні
Випереджають вітер.
*
Життя міняє
Вид зовнішній людини.
Душа і серце
Не підкорились часу.
Роки – твоє багатство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605704
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 12.09.2015
причинно-следственный камуфляж
и безопасность веры
но не во всех направлениях
я здесь никто: сложение
должно быть сродни
анатомическому театру
остаётся царственно
выгнуться дискоболом
пока не разоблачена
от звука и до звука
первая из
снежных парий
(Из цикла "Зазеркалье")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601371
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 12.09.2015
Морщин прозрачная заплатка -
Из паутинки сентября...
Сокрыта рясою загадка
Игуменьи монастыря...
Меня когда-то просвещали -
В каком-то чёрно-белом сне,
Когда две тени танцевали
На перламутровой стене...
Что журавлю подрезать крылья -
Грех величайший...
На века...
А у мечты - забег на время...
Не на секунды...
На года!..
Чтоб не любила я вприглядку:
С другого берега реки...
Чтобы поверила - как сладко
От сокровенного души...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603296
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 12.09.2015
нет ли печали в постоянном
сожжении круглых сигналов?
в другой ситуации вечер
окончился бы четой переименований
а так только ёж выскочил
из кустов рядом с октябрьской милицией
(Из цикла "Узелки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605260
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Допоки будеш ти придумувати ігри
і поки слів тих справжніх не найдеш
ти не дивуйся стінам що довкола мене
я буду осторонь твоїх нечесних меж
і приторно солодкі букви не лікують душу
і цигарки на ранок теж не новина
я ж тільки хочу щоб не по частинах,
а цілим щоб я серце вберегла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605518
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Это я, это я, это я...
Ты не слышишь,не слышишь меня...
Потому - на листочке слова...
Для тебя они,для тебя...
Ты забыл,ты не помнишь меня?..
Это Я... была так нежна!..
Когда Осень шалила на море,..
Когда чайки охрипли от горя...
Что то тянет назад в позапрошлое...
Тянет силой какой то,зовёт...
Где тревоги ещё припорошены,..
Где словами ещё так не "прёт"...
Тянет Осень назад в позапрошлое,
Что то светлое колыхать?..
Завтра в пять...Завтра в пять: всё хорошее...
Вспоминать...Вспоминать...Вспоминать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604826
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Дощ на спиці нанизував сон, плетучи візерунки химерні,
Хтось навпомацки в ніч, зворохоблений памяттю плив,
На пораду збирались в осідку етеру таємнім
Невсипущі боги, заваривши напиток із див.
Хтось у зшиток паперу поспішно записував вірша,
Що зродився з дощу, всіх минулих й прийдешніх злив,
Рвали ніч на шматки треті півні, бувало і гірше -
Коли штиль і посуха у безвітряній прозі слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598831
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 17.08.2015
когда-нибудь дождь и ветер
горечь и другие лживые мелодии
смерть - одно слово не больше
чуднОе случайное слово
неучтённые капли? смещение
византийских колёс?
награда заснеженной пастве?
затяни узел туже - глазеть
на веснушки в пятнистой разведке
наотрез - это точечный ястреб
в сценографии дохлой осы
(Из цикла "Зазеркалье")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599867
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 17.08.2015
У каждого свой болевой порог!..
А мой - на десятой ступеньке!..
А вы загляните туда (в эпилог)...
Где тени не пляшут на стенке!..
Где нерв (самый главный)уже не болит,..
Где болью душа отравилась...
Но в горле - комок,который першит...
Как будто бы... простудилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599995
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
* * *
Сухой листок
в капюшоне дождевика.
Не отыскав карман,
опустила в него
визитную карточку
осень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599477
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Коли побачив притушене світло у вікні відразу подумав, що не сама. І знову зустрітися не вийде. Як і багато разів до того. Знову простоювати біля двору під гавкіт собак і погляди людей,що проходять мимо по своїх справах. Вітер гнітить. Таке відчуття, що він зконцентрувався на мені і усю свою силу спрямовує на мене. Пробирає. Досить легка шкіряна куртка зовсім не захищає від нього. Поодинокі листочки, які носить за собою вітруган, навіюють ще більшу тоску і сумніви.
«- Чого тут стояти? Для чого і що це змінить. Вона знову не сама вдома. Проводить час за спілкуванням з ним!»
«- А з ким? Точно знаю, що він є! Не може бути, щоб не було. От би вийшов тепер. Побачити, оцінити свої можливості і як врізать поміж очей!»
Ці думки взагалі вихоплюють останній кисень з легень.
«-Закурю!» Зімята пачка «Бонду» у ній 5 сигарет, всього 5.
«- Мало, бля! Не вистачить.»
Світло у вікні згасло. Як? Чому? Вона там з ним і вимкнули світло???
«- Це жах! Трахаються… Та ну, вона ще мала, не може бути! А чого не може бути, по -любому. А я тут, стою як бадилля на городі, придурок!»
Світло вімкнули. «-Ну і що то за світломузика?» У вікні промайнула тінь. Легка і миттєва ніби казкова. Лише промайнула. Може побачила мене, що тут стою. Задзвонив мобільний.
«- Да, мам!»
«-Та в Пашкі.»
«-Вже буду йти!»
«-Скільки? Та ну!»
«-Ну, всьо, йду!»
«-Бля, дванадцять, треба йти!»
«Полюбому завтра підійду в школі. Підійду і скажу: знаєш мене, я за тобою давно спостерігаю. Мене звати Макс, а ти Віруня, так же! Йдемо сьогодні погуляємо чи в кіно! Ти не звертай уваги, що я менший тебе! Я в повазі і в школі і на районі, в кого хоч запитай! То що йдем?» А як відмовить…?
«-Блін, знов цей вітер. Ще гірший вчорашнього! Треба було б взяти теплішу куртку!».
«-Алло! Да мам, вже йду!»
«-По -любому завтра підійду в школі. Підійду і скажу…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599272
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 13.08.2015
* * *
День був
настільки напруженим,
що й вночі
не можу
розслабитися.
Відчуваю себе
ракеткою,
від якої,
немов
пінг-понгова кулька,
відскакує
сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596980
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 03.08.2015
Экспромт
В ту ночь была она котёнком...
Её поили молоком...
Она была совсем ребёнком...
Играла с розовым клубком...
Позвали в дом под самый вечер...
В коробку уложили спать...
И гладили по белой холке...
Не раз пытались целовать...
И что же значит то по Фрейду?..
Тут философии - полёт!..
А я скажу,что снилась нежность:
Вверху,внизу,наоборот...
Навыворот и нараспашку!..
Её лицо в анфас!..
Затылок,профиль,кожа...
И даже... свет из глаз!..
Бывает же такое...
И не кричите:"Фас!"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596412
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 02.08.2015
[i]памяти Бенедикта Лифшица, гилейца*[/i]
а ты бывал в Гилее*? видел степь?
ты слышал как, нагрето до мерцаний,
пространство начинает тихо петь
небывших инструментов голосами
ты наблюдал, как на закате конь,
прямой наследник всадника Гилеи,
уходит прямо в раскаленный огнь,
к началу пламенистой галереи
и от копыт лучами брызжет темь,
орнамент до краев залив овражий,
и в свой полусферический гарем
заходит месяц, волоча ягдташи
и рассыпает серебро и медь
добычи убывающих скитаний,
и громоздит себя, как на мечеть,
на купола чернопрозрачной ткани
а утром небо, сорвано с петель
трудом напрасных к высоте усилий,
ложится в степь, как чадо в колыбель,
себя жарой и маревом заилив
а по степи, баюкающей синь, -
щекой к щеке прижались две стихии -
бредет, шатаясь, ветер-муэдзин,
и горизонты тонут в летаргии
и снова начинает тихо петь,
качаясь равномерно в такт ковылий,
гилейская мифическая степь
на диалекте сурдо-суахили
2015
*Гилея (Скифия) - область в низовьях Днепра, описанная Геродотом как обширный лесной массив. Один из мифов повествует, что в Гилее обитало существо с телом женщины и хвостом змеи; от брака этого существа с Гераклом произошли скифы. В настоящее время остатки лесов сохранились в виде отдельных рощиц на Кинбурнской косе и в окрестностях Цюрупинска (бывш. Олешки). Все остальное пространство Гилеи ныне занято степью.
*Гилейцы, Гилея - объединение первых футуристов России, возникшее в поместье Бурлюков, Чернянке, расположенном в Херсонской губернии. О гилейцах Бенедикт Лифшиц, поэт, рассказал в своей книге "Полутораглазый стрелец". Весьма поэтичные строки в этой книге посвящены степи, раскинувшейся на землях полумифической Гилеи.
О трагической судьбе Б. Лифшица (поэт был расстрелян и потом, после смерти Сталина, реабилитирован) - запись в Дневнике от 21.07.2015
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=31845
Книга "Полутораглазый стрелец" - весьма занимательное чтение, доступна в Сети
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596729
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 02.08.2015
зелень ненадёжная вёрткая
и почти разговор
отцедить неприятное лето
ночевать в лотерейном депо
уронить статуэтку
или рассеять
слепоту твоей кожи
по побережью
50 заложников
ищут
магнитный полюс
и любая новость кажется
озером пыли
(Из цикла "Сквозь тусклое стекло")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595987
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Літо добігатиме кінця
в сутінках достиглого відтінку,
Як досягне краю, під сурдинку
згасне, наче вогник каганця.
Блиском жовто-красного лиця
осінь відкриватиме сторінку,
Гай і поле в іншу одежинку
перевдягне з вправністю кравця.
В пошуках у вирій манівця,
серед хмарно-білого барвінку
Журавлі у кличному відмінку
милі називатимуть місця.
Скоро вже обабіч путівця
знайдуть невідому літню жінку,
Незнайому без ім’я чужинку
у прикрасі зимного вінця.
А тоді зненацька, мов з яйця,
весняну зелену скатертинку
Розгорне під пташу катеринку
подихом веселим вітерця.
В пошуках додому манівця
серед хмарно-білого барвінку
Журавлі у кличному відмінку
милі називатимуть місця.
Знову літо - вічного кільця
складові минатимуть зупинку,
Поєднались в вічнім поєдинку,
мов із небом пташі два крильця́.
А краї в безмір’ї острівця
окрилятимуть в одну картинку
Журавлині мандри на відтинку,
що розбив надвоє їх серця...
Літо добігатиме кінця...
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595648
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 27.07.2015
С лихвой хватало мне тебя,
Мой опыт жизненный, покуда.
Чтоб жить, о прошлом не скорбя
И управляться бедно-худо.
Однако жизнь идёт вперёд
И преподносит закорюки.
Тут, понимаешь, без науки,
Возможно, завтра не попрёт.
Тогда берёшь быка за рог
И набираешь знаний впрок,
И разных навыков до кучи,
На всякий там пожарный случай.
Затем, чтоб прухе впав в немилость,
Скучать в те дни не приходилось.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595724
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 27.07.2015
В сон летний (отрешённый)приходишь под самый конец...
Когда все просмотрены файлы,
Когда примеряю венец...
Когда печали караваны ушли гуськом за горизонт...
В пуантах(в шёлковой пижаме)Камиля Лебедь" отошёл"...
В измятой пачке(за оградой) застыло время начеку...
Струился пот холодным градом...
Хотелось выдернуть чеку...
Когда цунами из нирваны...
В кромешной темноте...
Ты возвращаешься с цунами?..
И ...доверяюсь вновь тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595977
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 27.07.2015
* * *
Настало.
Сдвинулось.
И вот –
Себя я не пойму –
Аккорд,
аккорд,
аккорд,
аккорд –
Волною на волну!
Нахлынуло и понесло.
Кипит внутри и вне.
Перо моё – моё весло –
Скрывается в волне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594463
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 21.07.2015
* * *
Нікчема!
Не зберіг любов.
Перетворив на оцет
солодкій сік
твоїх поцілунків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591470
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 06.07.2015
* * *
Висит тумана пелена.
Росинки шлёпаются с крыши.
Вокруг такая тишина –
Комар за горизонтом слышен!
* * *
Над сонной рекой,
на лугу по-над плёсом,
На ранней заре
среди первых покосов
Чеканят кузнечики
звонкие росы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591825
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
У цегляній коробчині
З рання до вечора сидить вона
І Мопасана перечитала
Але свого щастя так і не знайшла.
Перегортає раз за разом думки
В кудрявій голові
Такій же дурнуватій!
Кричить у вуху як у грамофон
Альтер –его їй.
Образитись немає сил
І навіть більше
Сперечатись з психом?
Щось таке як у да Вінчі .
Не те пальто
А як бути точним
це дилема
Яка постійно швендяє десь на межі
Лише межа ця недалечку
Десь у верхнім шарі голови.
Ну що ще варто озиратись
І міряти лінійкою
Абстрактивізм?
Чи може вже достатньо
І час замахнутись на реалізм?
Ну так реальність штука не проста
І якось не гоже тут змішувати течії і масті
Але в інших виходить – скажеш – нє?
Тоді ти лиш дурепа у своїй холодній пачці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591837
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Научите меня «холодному сердцу».
И не думать о нем по сто раз на дню.
Как снова открыть мне ту дверцу,
что открыла я лишь ему одному.
Научите больше не верить словам,
что бальзамом на душу ложатся.
Научите не верить любимым глазам,
что бы потом с болью не расставаться.
Научите, научите меня вы лукавству.
И фальши вы меня, прошу, научите.
И больше не верить заветным мечтам.
Я прошу, от любви вы меня отучите.
Излечите от страха любовь потерять,
и кануть в быту повседневном.
Скажите, как о нем тревог не знать?
Как забыться мне в мире беспечном?
Научите меня не думать совсем,
просто идти, шагая вперед.
Я прошу, помогите хоть чем,
Иначе завтрашний день не придет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591981
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Ще ранок очі не протер
І ніч в утомі позіхала,
Останні сни дивився день
Та вечору так міцно спалось,
Як я зібрався у похід,
Підготувавши свої снасті
Й наспівуючи щось побрів
До тихих берегів озерних,
Там хлюпіт чистої води
І спокій раннього світанку,
А ще тендітний пташки спів,
Переплелись у вічно гарне
І серцю миле. Й на душі
Так затишно і якось тепло,
І ясність й свіжість в голові,
І думки чисті, ходять легко,
Як бистрий човен по воді,
Як хмарка у ранковім небі,
Що посміхається мені
І все нагадує про тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592054
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
я привыкнуть к тебе не могу
не умею стелить это ложе
убирать на двоих не могу
и в счастье поверить тоже
я привыкнуть никак не могу
к ожиданиям этим в парке
на скамейке сидеть не могу
смотреть в зеркала мне жарко
я привыкнуть никак не могу
привыкать я себе запрещаю
словом капельным сруйкой живу
ветром ливнем огнём на причале
я прывыкнуть никак не могу
сидеть в одиночку за чаем
на фото смотреть не могу
поэтому краски сгущаю
я привыкнуть никак не могу
к лету к осени замечаю
пахнут губы ядом твои
к ним косаться прости.. отпускаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592062
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Я погружалась в летний сон,как батискаф на дно пучины...
И я глазела на канкан в толпе зевак...
И надкусила круассан,и говорила на французском...
И позабыла свой родной ...Ну как же так?..
И с Клеопатрой в молоке( в прохладе)принимала ванну...
И чёрный раб не смел взглянуть на прелесть тел ...
И было всё,как наяву...
И пахло лето виноградом...
И благовонием в саду,..хоралы кто то пел...
Со сна вернулась налегке,..без каблучка,..
И ...привкус винограда...
И даже кофе аромат не притупил...
Я снова ночи жду...И там - моя отрада...
Смотрю на часики - тик -так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592071
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2015
*начало сериала ищи
в предыдущей публикации
Как жаль, что кончились друзья,
Что гроздью вешались на шею.
Но пусть не ждут, что кончусь я,
Нет, я цвету и хорошею.
Мой прыток ум, аллюр мой лих,
Не пуст карман и мыслей кипа,
И я жалею не о них,
А просто их жалею, типа…
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590674
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 02.07.2015
То ли зомби, то ль путинский бот,
то ли сам по себе идиот,
с виду - женщина или мужчина,
приглядишься -
под ником тролльчина!
Нет у тролля ни пола ни расы -
анономно тролльчиное мясо
Смена темы и флуд без причины -
верный признак троллЯ и трольчины!
Из тролльчиной норы выползает
и клыки в твои нервы вонзает…
За живое задеть живого -
квинтэссенция тролля любого
Если словом увяз или думой,
обестролить троллЯ и не думай!
Нет для тролля позорней позора,
чем увять посреди разговора,
Нет для тролля обидней обиды,
чем тролльчиный реплай без ретвита
(Оттого то и воют и лают
лишь гурьбою, когда нападают!)
Нет для троллей страшней наказанья,
чем остаться в сети без вниманья
Если тролльской не выполнят нормы,
то считай, что остались без корма
[b][i]Чахнет тролль, дохнет тролль, распадается,
когда в смачный "забан" попадается![b][/b][/i][/b]
+
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589024
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2015
Було то у Львові, акурат в День музеїв, коли місто заполонили культурно-мистецькі імпрези, і львівська публіка торкалась «великого», відвідуючи різного роду виставки, зібрання, фестини, арти.
В одній із виставкових саль львівські митці живопису та фотохудожники презентували нові роботи. Була там і я, позаяк один із моїх друзів причетний до кола митців і не байдужий до такого роду експозицій.
Там було людно, і я спершу звернула увагу на присутніх, що пообступали стенди з полотнами і світлинами. Довелось ставати у своєрідну чергу за духовною насолодою. Переважно молодь (з колежжу Труша, худ.академії) групками, зодягнені, як належить творчим людям, - pin-up-істи, хіпстери з навмисною недбалістю, трешисти.. Я знаю, що у Лємбергу на таких виставкових заходах є певне правило – не лише пооглядати, а й себе показати.
Ну, то менше з тим. Вже визнані митці, з ім’ям, - виділялися своєю харизматичною зовнішністю, поважним виглядом, оточенням колег, знайомих, родини. Було одразу помітно, де винуватець цього свята, а де глядач.
На салі гамірно, жваво обговорюються виставлені роботи, хтось з кимсь зустрівся, хтось, хизуючись високим інтелектом, розумінням стилів і напрямків малярства, намагається пояснити своїм друзям – як побачити конфронтацію поглядів контемпорі-арту і класики.
Тут ми майже впритул підійшли до митця, який біля стенду із своїми творіннями вітався з знайомими та друзями, та так щиро і тепло, що, певно, все своє творче життя вони дружили сім’ями.
Сивуватий художник з розкішними вусами та бородою, гострим поглядом карих очей, стрункий на свої роки, зовні був чимсь схожим на Матісса. За лікоть його тримала дружина, тендітна невисока жіночка в ретро-капелюшку та кратчастому чорно-білому костюмі «аля 60-ті». Вона віталася з гостями, подавала руку чоловікам, кивала головою, і час від часу поглядала на свого чоловіка, ніби хотіла пересвідчитися, як його настрій.
Три пані, що перейшли рубікон бальзаківського віку років з двадцять тому і виглядали підстаркувато-поважно-статечними, у супроводі огрядного чоловіка, врешті дісталися до митця, щоб зложити йому повАжання та засвідчити свою присутність .
- Ооо! Витаєм, витаєм, Зеню! То так приємно, як є нагода зобачити тебе, передовсім, і твої нові роботи!, - тримаючи за руку художника, переразливим голосом зверталась до нього одна з пань, у густо-фільотовій оксаминій сукні з намистом білих перл на шиї…
- Мілю, - чудово виглядаєш, така ж щупла, як була. А пам’ятаєш, як то ми…, - дійшла її черга привітатись з дружиною.
- Зеню! Знаменито виглядаєш, тримаєшся. І ті ж вуса! О, Зеню,- вона хитро помахала вказівним пальчиком з перстнем, примружила очі, - Ти бааатяр, то певно ще й тепер твої студентки обожнюють пана професора?! Пам’ятаю, пам’ятаю»…
Що там пам’ятала друга пані, в гранатовому костюмі з срібною турепкою і волоссям кольору канарки, вже не вдалося розчути, бо той чоловік, огрядний , лисуватий в окулярах в золотистій оправі, вже перебрав естафету вітаннь, і обіймаючи художника та плескаючи його по плечі, казав:
- Тішуся, тішуся невимовно за таку нагоду бачити тебе знов в творчому натхненні. Зараз торкнемося твоїх зреалізованих плянів. Дякую, що пам’ятаєш наше спудейство. Диви, кілько молодіжі тепер є творчої! Най ся вчат в нас, бо то ми були першовідкривачі львівської школи модерну.
Відтак, розвитане товариство приступило до споглядання полотен художника Зеника.
- О! Маестро! Чудово! То є неперевершено. Яка потужна мистецька інтуїція, неповторний твій стиль, дух сецесіону - то твоя концепція. Подивляю, як тобі вдається так узагальнено і водночас знаково зреалізовувати тему. Внутрішня тривога, емоційний стан на межі … Метафорично, фольклорно, я б сказала співзвучно з Клімтом. Вражені, подивовані. Зеню, ти вмієш бути собою!
Незадовго захоплена публіка розійшлася по салі оглядати інші експонати художнього та фотографічного мистецтва, а ми вийшовши з салі фоторобіт, наштовхнулися на ту ж пані у фільотовій сукні, огрядного пана і мисткиню з канарковим волоссям. Вони ділися враженнями і знов в їх розмові фігурував Зеньо та його дружина Міля.
- Ти бачила, бачила ото малювидло? То шо то є? Шо в тому є? Я не хтіла вже нічо казати, але то ані не модерн, ані ніякий сецесіон, то попросту мазанина. Претензіозно і всьо, - нахилившись до пані з канарковим волоссям,казала та, що була в фільотовій сукні.
- А знаєш, він би і не виринув на художник, як би не мав виставки в Канаді в дев’ядесятому році, що йому вуйко зорганізував тоді в Торонті.
- Ну, то , знаєш тут він мав покровителя, того з районної ради, бо Зеня часто виставляли і Ґазети трубіли про його непересічний талант, ну та й то своє зробило. То колись ми всі разом зачинали, але не всім вдалося…
- А Міля, - ти виділа її кОстюм? То вона в ньому ше двадцять літ тому була на виставці Патика. А той капелюшок… Вона як колись не вмілася вбрати, то так і до тепер. Пам’ятаєш її ті сукенки з фальбантами і кльош-спідниці, що на ній висіли, як на вішаку? Не знаю, шо в ній Зеньо ввидів? Але то ж вона донька художника, то так вженився, а тесть його підпирав. Ой, Міля, то є Міля… А зісохлася вся, зістарілась
-А шо ти собі думаєш, - з таким Зеньом ціле життя – то не є легко. Неземний, він, все льотав-льотав…як то казали, віц є такий «ФАцет ладний, три морги саду і фортеп’ян ззаду.» Пам’ятаєш, який він був батяр? То ті всі натурниці, студентки… А що мала вона робити, якось перебула то його творче піднесення.А той його рОманс з оперовою співачкою Аліцією?
- Та певно, що пам’ятаю, меццо сопрано. В той час то мало дуже широкий розголос в колах театру, тривало, аж поки вона не виїхала до Торонта. Тепер-то він вже дав дупі сіна. Але хто його знає.
- Не кажи…Попросту то були колись частіше якісь зібрання, вечори, ми стрічалися і були обзнайомлені з всіма подіями, а тепер все рідше видимося.
Саля жила своїм життям, довкола витав дух високого мистецького заінтерисОвання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587703
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 22.06.2015
путешествие в город ладоней
вёрткое несправедливое -
снятая одежда молока
серия взрывов: люди -
ошибки пунктуации в первую осень
(Из цикла "Зазеркалье")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587314
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Моя душа с твоей сроднилась в последний вторник сентября...
С твоею хлеб переломила,смотря в горящие глаза...
И разделила с нею ложе,..была на ласки так щедра,..
И благодарна за колечко из голубого янтаря...
Гроза терзала гневом утро,..как будто ей не всё равно...
За то,что снова полюбила - дождём хлестала ей в лицо...
В десятый стала раз счастливой!..
Счастливой стала ли твоя?..
Моя была такою милой...
Метала молнии гроза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588696
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Так хочется порой(до умопомрачения)вернуться в тот далёкий год...
На ту ступень взаимопонимания,..
На всепрощения порог...
Где были все слова такими милыми,..
Где чувственный водоворот...
Где так наивна и смела душа счастливая...
Где скрыться можно от теперешних невзгод...
Так хочется,..но дел - невпроворот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587577
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 22.06.2015
А ты беременел стихом?..
А ты вулканом мыслей извергался?..
Судьбе удары наносил тупым мечом?..
На покаяния плаху без конвоя возвращался?..
Боялся боли?..Не смываемый позор!..
И муки совести не отменяли боги!..
Ты не откладывай шаги на завтра...На потом...
Решайся в этот миг,..решайся...
И дальше путь твой - белой полосой...
Про осень помни: повстречается покой...
Но про шальные годы не забудешь...
Они той бесконечною кривой кардиограммой твоей страсти будут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586129
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Думки завжди розходяться із вчинком хто куди,
Долаючи десятки марафонів за життя,
Коли від всіх чекатимуть прокльону та біди,
Не зникнуть тільки айсберги з невічного буття,
Яка ціна пустого товариства на роки?
Коли наш світ змінився за миттєвість вже не раз,
Що роблять поколіннями, щоб пам'ять зберегти,
Те знищують новатори за свій короткий час,
Ти маєш, споглядаючи в минуле, не піти,
Назад, легкими кроками, не дійдеш до висот,
Ілюзії знайдуть тебе на пройденій путі,
Йдучи за кимось слідом, не залишиться думок,
Додому повертаючись, з полегшенням зітхни,
Завжди свобода знайдеться в кімнаті без дверей,
Себе весь час картаючи, не знайдеш ти вини,
Тим паче не знайдеш її в очах чужих людей,
Як хочеш покохати - то не бійся і люби,
Не буде правди в схованих несказаних словах,
В епоху потепління та глобальної журби,
Залишаться лиш айсберги в покинутих морях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586632
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
За віршем Наталії Лясковської «Мой друг никто»
Спроба перекладу
Лякає мене світ,
Хоч і красивий з виду,
Та створений не так,
Не по мені…
На столі
Об’їдки від обіду,
Килим, що прибитий
На стіні…
Світ такий,
Він для чужинців -
Дивний…
Я кричу,
А хто почув мене?..
Прийде мій друг,
Загоїть мої рани,
Та він ніхто,
Він лише
Промайне …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586521
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
О, Боже, мій милий!
Скажи, бо не знаю.
За що мені му́ки?
За що я караюсь?
Молю́ся весь час я,
Поклони б’ю в храмі,
Хвалю, Тебе, Боже,
Й люблю до нестями.
І ідолів в со́бі
Зовсі́м не тримаю,
І заздрощів, злості,
Обра́зи не маю.
Жалію тварину,
Шаную рослину.
Завжди пригощаю
Убогу людину.
І в горі людині
Завжди співчуваю,
А біль України
Як свій відчуваю.
Цей біль моє серце
На часточки крає.
Скажи мені, Боже,
Чому так караєш?
Надай мені, Боже,
Могутньої сили,
Щоб я зміг народ свій
Зробити щасливим.
Щоб вранці дитятко,
Встаючи, сміялось,
Щоб бігало в лузі
І мін не боялось.
Щоб татко вернувся
Живим і здоровим,
Й життя наше стало
Чудовим, чудовим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586531
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
странные отношения
бессонные нервные ночи
секс без головокружения
утром сердце болит
но не очень
просто некогда: работа
подъем
ты как? по лицу не видно
новый вечер
опять облом
обидно
бросаю поводья
пусть идет, как шло
но где-то верю отчаянно:
ведь будет когда-то все хорошо -
ты обещала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586360
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015
мой друг
тот что издавна
мечтал об америке
и говорил что луна там жирдяйка
такая огромная чел на половину неба
во времена когда ещё не знал английского
давал мне уроки фортепиано
в обмен на занятия по грамматике
он обожал французскую актрису софи марсо
и даже написал для неё песню
под названием [i]blue sophie[/i]
в которой ощущались настроения мелодий
из фильмов "бум" и "бум-2"
он любил говорить что всё крутое
сделано в америке
и что "бум-2 " это американское кино
и вообще термин американское
это синоним всего крутого
у него были американские футболки
с рынка на троещине
гавайки из секонда
клешированные брюки со стразами
из-под шулявского моста
ковбойские туфли рвавшиеся за две недели
американские фрукты апельсины и киви
из универсама перекрёсток
американские девушки
в автобусе 38-го маршрута
он любил говорить
что америка должна оккупировать украину
и тогда автоматически исчезнут гопники
и только тогда мы все заживём хорошо
а потом
в один из прекрасных вечеров
когда мы решили просто попить пивка
и кофейного "hartley" у него дома возле вднх
и когда у его кошки в очередной раз началась течка
и она сходя с ума прижимала свой хвост
к моим туфлям
он с траурным лицом
заявил что больше не любит софи марсо
"чел она теперь не моя софи она шлюха
в фильме показала свои сиськи чел
в фильме студентка чел"
после этого он резко переключился на фиби кейтс
и её-то он уже никогда не называл шлюхой
несмотря на то что обнажалась она намного чаще
и теперь когда он уже уехал в америку
и даже успел жениться
на индианке из пуэрто-рико
а штаты почему-то нападают не на нас
а на афганистаны ираки ираны
мне хочется проклинать славных
родриго горталез и ко
за поставки оружия американцам
во время войны за независимость
и шлюху софи марсо тоже
хочется проклинать
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586509
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
когда тебя не было
я ходил к другим женщинам
и у каждой пытался найти хотя бы кусочек тебя
с одной
я познакомился спьяну в метро
(иначе я просто не умею знакомиться)
брякнул ей что-то вроде
"привет а пойдём погуляем"
и уже через миг взявшись за руки
мы выходили на святошине
ну и конечно сделали "это"
во дворе рядом с клубом "бинго"
на скамейке чуть позже полуночи
скамейка была зелёная девушка сухая
а температура воздуха всего лишь +3
был март
и какой-то мужик
дважды за эти 3 минуты выходил покурить
в следующий раз с ней это же было
рядом с моим домом
на беличах
в лесу неподалёку от рыбхоза
я вынес для нас два шерстяных одеяла
с которых потом долго счищал
налипшую прошлогоднюю листву
это был просто секс
но несмотря на холод
мы уснули
а потом появилась ты
ещё с одной девушкой
(моей давнишней коллегой)
мы решили напиться
потому что было грустно и был август
и бухая мы долго-долго следили
за светом в окнах квартиры
где я снимал крохотную келью
за 1000 гривен
и ждали пока хозяйка уснёт
чтобы тихонько войти
и просто послушать музыку
так мы и поступили
но вместе с тем совершили ошибку
о которой если честно не сожалели
особенно я
потому что как раз тогда я и понял
что люблю тебя
потом была одна сумасшедшая с района
мы сидели в моём подъезде
мешали пиво с портвейном
и она пела мне григория лепса
"я тебя не люблю это главный мой плюс"
а потом попросилась ко мне
сходить в туалет
ясное дело я ей позволил
но потом не сумел её выгнать
она начала кричать
чтобы я её трахнул иначе разбудит хозяйку
и остальных жильцов
и я трахнул её
но понял что трахнул себя
а ещё приезжала поступать в магистерку
моя первая девушка
не женщина просто школьная любовь
я организовал для неё пешую
10-километровую прогулку по киеву
а потом мы поехали в вишнёвое
пили водку на квартире смотрели кабельное тв
и потом конечно же
переспали
словно просто поиграли
в восьмибитку
ну а ещё
была подруга той сумасшедшей
ну вы её помните
мы категорически не собирались этого делать
категорически
но она тогда расставалась с парнем
я расставался с тобой
мы бухали во внутреннем дворике могилянки
на как оказалось недавно покрашенных лавках
и пришлось ехать ко мне
оттирать пятна уайт-спиритом
но это не спасло наши джинсы
да и оргазма по пьяни
никто не ощутил
ну а потом
я нанял новую квартиру в броварах
в ней бывало много гостей и много женщин
у одной из них возбуждался только левый сосок
у другой сиськи напоминали яичницу с колбасой
с кем-то пришлось это делать на стиральной машине
так что бедная ariston вдруг включилась под нами
но всё это не важно
ведь каждой из них я рассказывал о тебе
и каждая из них знала
что в этой квартире я хотел жениться
именно на тебе
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585839
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Когда была я девушкой в соку,
Родные то и дело поучали:
«Ещё случатся на твоём веку
И муж, и детки, выучись вначале!»
«Нет ничего важнее, чем диплом!»,
Внушалось мне едва ли не с детсада.
Совет совсем неплох, но вот облом,
Дипломов три, а с остальным засада…
******************************
Когда-то жили мы в большой стране,
Кормили нас советами от пуза,
И так мечталось нам – тебе и мне,
Сбежать куда подальше от Союза.
И вот сбылось! Времён истёрлась нить,
А лагерь развалился на бараки.
И без советов стало можно жить,
Но без союзов… разве только в браке!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586425
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Тиша в темряві
Мов віскі та шоколад
Хмари в небі
Як бісквіт та лимонад
Один в одному ми
Ніби заметіль
Ніжності струни ми
Чутні звідусіль
Десь між поверхів
Чи то між пагорбів
Біля ле-ле струмка
Чи то під струмом
Не забутня та зустріч
В стилі вітрів
Не збагненна
Цих почуттів руна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585934
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 10.06.2015
памяти питера фалька
когда был год 1997
а мне соответственно было 9
в ровно ежедневно по графику отключали свет
и на канте
в районе где мы жили с мамой
электричество исчезало по пятницам
словно смилостивился над нами господь
ведь в отличие от других районов
которые в понедельник или вторник или среду или четверг
страдали без телевидения целых полтора часа
нас лишали наслаждения от просмотра телепередач
всего на 40 священных минут
так вот
каждую пятницу
я прибегал домой из школы чистый
и почти святой так как знал
что вечером смогу посмотреть
сериал о лейтенанте коломбо
который ретранслировали с россйского орт
и когда на экране появится сакральная фраза
"peter falk
as
columbo"
и когда прозвучит голос дублёра
который я запомню на всю жизнь:
"питер фальк
в роли
коломбо"
и только-только начнётся подготовка к убийству
на нашей улице
в доме по адресу пирогова 9
в квартире номер 21
пропадёт свет
и мы с мамой
зажжём (или не зажжём) свечи
ляжем на диван сделанный дедушкой
обнимемся и будем говорить о жизни
о космосе и внеземных цивилизациях
или о том как коломбо будет собирать улики
а мама в который раз расскажет мне
о том как я когда мне было 4 года
пообещал
что вырасту и повезу её в венецию
за эти 40 минут в сериале происходило убийство
за эти священные 40 минут мы становились роднее
а когда наконец свет включался
и давал о себе знать первый признак реальности
холодильник "донбасс"
мы садились досматривать серию
"how to dial a murder"
о том как натренированные доберман-пинчеры
загрызли человека насмерть
когда тот произнёс слова
"розовый бутон"
"rosebud" в оригинале
а наутро мы с мамой решим
наполовину шутя
что когда мы будем нервничать
или не находить общий язык
когда захотим накричать друг на друга или обидеться
или тихо плакать в углу
то лучше вспомним эти чудесные слова
"розовый бутон"
и произнесём их вслух
намекая что пора успокоиться
и потом дружно рассмеяться
и смеяться долго
а теперь
когда мне вот-вот исполнится 23
и я до сих пор ещё не подарил маме поездку в венецию
я понимаю
что каждый парень должен уметь сказать
при определённых обстоятельствах
своей девушке сестре или матери
этот "розовый бутон"
ведь любят же они пока ещё друг друга
чёрт возьми
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586059
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 10.06.2015
в последнее время в поэзии
участились случаи употребления алкоголя
кофе и сигарет
но этого никогда не бывает слишком много
и как же не написать мне о том
что после утренней чашки
и сигаретного десерта
у меня на губах
вкус женщины
знаете такой как после любви
в последнее время в метрополитене
участились случаи краж
документов денег мобильных телефонов
а также личных вещей
об этом знают все но никогда не будет лишним
напомнить об этом
прибавив что каждая кража напоминает мне
женщину
такую знаете после любви
в последнее время в моей келье
стали появляться посторонние предметы
совсем мне не нужные
утром на босу ногу
раскладываю на ковре пасьянсы носков
чтобы найти засунутые куда-то с вечера ключи
поэтому я обычно опаздываю на часы пик
поэтому я всегда пропускаю кражи
и поэтому у меня всегда на губах вкус женщины
даже если она не пришла
знаете после
любви
в последнее время к окошкам кельи подлетают голуби
вы видели как они спят на карнизе
ночью их не испугаешь даже светом
их можно хватать просто руками
если перелезть через перила
и если бы я был сомнамбулой
то каждую ночь охотился бы на них
и я был бы сомнамбулой
если бы не этот вкус женщины
после любви
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585249
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Це був наш перший і останній ранок.
Нам так здалося раптом: час настав.
І серце шаленіло до нестями,
Коли я ще невмілими устами
Шукав твої розтулені уста.
За кроком крок ми забували скромність -
Що в Бога гріх, що сором від людей,
Бо соловейки заходились в кронах,
А кров гаряча стугоніла в скронях,
І серце поривалось із грудей...
...Де ти, де я, і хто у тому крайній?
Чи доля нам побачитись колись?
Чи є у тому сенс, бо час безжальний:
Згорів давно прощально-вибачальний
Останній твій, такий болючий, лист?
Як вперше - так уже не полюбити,
Щемління серця не відчути знов,
Не відтворити і не пережити,
Губами не торкатися, не пити
Твою ніким іще не збирану любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585521
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Де високі плинуть хмари,
Сяють небеса,
Ти забрала мої чари,
Неземна краса.
Я з тобою, люба панно,
Виберу наш шлях,
Поцілую тебе зрана,
Полечу, як птах…
Моя рідна, моя люба -
Ти в душі моя,
В нас кохання, наче згуба -
Пісня солов’я!
Злетимо у парі разом,
В зірковий політ
І тоді для двох відразу,
Заспіває світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585538
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Какой бы ни был смелый план
На городок приморский Канн*,
За пальму, яхту и платан
Задвинут он, как чемодан.
Все планы в Канне скромно ждут,
Здесь неизменно подают
В пределах неразумных смет:
На завтрак - с пальмой Круазет,
И бухту моря с молоком,
И небеса с одним желтком,
К обеду - африканский зной,
Чуть-чуть приправленный сосной,
На ужин - охлажденный штиль,
Прожектор в ночь, как белый шпиль,
И отходящему ко сну
Под олеандрами луну
Доставят прямо на диван -
Готовь и набивай карман!
Целую, жду. С любовью, Канн
*Cannes читается Кан, Канн, у нас же произносится во множественном числе Канны
Писано в Каннах пятого дня месяца июня две тысячи пятнадцатого года :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585575
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Чи це тиша, чи це німота ?
А волога, то раптом не сльози !?!
Спорожніла чи була пуста
Душі плоть крізь спеку та морози ?
І все крихтами пелюстки часу
Несе в пам'ять вітер минучості
Близько від параної та сказу
Все шукаєм собі співзвучності
Дзеркала оминаємо кваплячись
Вкотре тонемо в плесах озер
Розхреставшись та знов ховаючись
Хто з присутніх тут більше помер
Крізь гілки, що пронизують тіло
Кіловат різносортних думок
Випускає листки, мов стріли
Наче хтось натиска на курок
І вже подих кожен – останній
І вже погляд завше – пустий
Хай минеться цей дим-туманний
Бо інакше …, німий-не живий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585098
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Экспромт
Это была любовь...
Это было - затмение...
Это было,наверно,..ума помутнение...
Зародилась весной...
Соловьями воспета...
Страстным полнилась сном...
Не закончилась - летом...
Через осень - стрелой...
И метелью - согрета...
Мой надёжный конвой...
Моей нежности вето...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585036
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 07.06.2015
нелинейное представление о счастье
уплывает вниз по реке оставляя обувь покою
зацепи острое слово за ветвь уравнений
откажи мудрецу в быстрой поимке
подгородного света
(Из цикла "Зазеркалье")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584889
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 07.06.2015
[b]Совершеннолетие[/b]
прострелено стекло воздуха
8надцать обломков
завадского
[b]Похоть[/b]
когда она идёт
то поднимается на пальчиках ног
тернопольское областное
управление
по делам защиты прав
потребителей
[b]Лексикон тишины[/b]
.
. .
. . .
. . . .
(название)
[b]Дóма[/b]
1234567890
и ничего не остаётся миру
миру
миру
[b]Симпатия[/b]
остаются только
отпечатки ног
этот
тот
или совсем другой
пресная вода
глаз
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585081
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Человеческий материал говорит мне
ты не держишь слово
и прищуривается
Почему прищуривается
И кто такой слово
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581021
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
...тримають старий маяк
за шию - іржа-замок,
за ногу - зграя собак,
за мозок - купа думок
колись рятував; моряк
біг в церкву, туди, де Бог,
брав свічі: одну за так
і три при купівлі двох
списали в утиль маяк:
нині в просторах морів
супутник (трафив би шляк!)
торує шлях кораблів
і не збагне позаяк
перетин часів-стихій,
як смузі, смокче маяк
на смузі береговій
пішов би старий маяк
у церкву - хай дав би Бог
життя ще одне - за так,
не три при купівлі двох
та каже сивий моряк,
що в церкву не ходить Бог,
і стогне старий маяк
ковтає туман, мов грог
і бачить - рекламний стояк,
там слів немає кількох:
"одне (та-та) за п"ятак
(та-та-та) купівлі двох"
і дивиться спрагло маяк,
а там - просто винний льох,
шинкар і сивий моряк,
і хтось (чи той самий Бог?)
туди б зазирнув маяк -
сидіти, цмулити ром,
і Бога сивий моряк
умовив би за столом
не три при купівлі двох,
одне - на службу-дозір -
життя щоб позичив Бог
загаслій одній із зір
та де там! - міцно маяк
тримають іржа-замок,
за ногу - зграя собак,
за мозок - купа думок...
...додому пішов моряк.
у небо сховався Бог.
при морі старий маяк
чекає знову обох
і тишу приморських мряк,
і злий морський буревій,
як смузі, смокче маяк
на смузі береговій
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580869
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Моя душа не плачет,не страдает...
Она любима!..От того летает высоко!..
Пока глаза мои сияют,ключи от счастья в кармашках у неё...
Пишу стихи,когда захочется...
Они - наивны и просты...
Но мне и это доставляет удовольствие...
Такое незатейливое творчество души...
И может, разукрасят чьё то одиночество мои неброские,пастельные мазки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580949
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Такий спекотний день учора...
Сьогодні сонце не пече...
Хоча ранесенько всміхалось...
Сьгодні - втомлене усе...
Сховала хмаронька промінчик...
І дощик сіє смуток мій...
Ти відпусти його,кудлата!..
Хай буде гаряче мені!..
На горечко земля і так багата...
Ти краще радість принеси...
І ввечері насип в долоньки...
І сльози дощиком зроси...
Вони гіркі,як із солонки...
Навіщо плакати мені?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579754
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 09.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2015
Тихих окон желтые квадраты
На вечерней геометрии домов.
Шторы - неподкупные солдаты -
Охраняют тайны детских снов.
Расстилаются уютные постели,
Раскрываются объятия пижам.
И на окнах сохнут акварели
Жизни, что прошла по новостям.
Сколько же написано историй
За любой из этих штор-солдат.
Тысячи страстей бурлят как море,
Разных чувств искрится звездопад.
Жёлтые квадраты как порталы,
В разных судеб странные миры.
Всё стремимся заработать счастья баллы,
Не вникая в правила игры.
В такт шагам пульсирует "Куда ты?".
Очень важный, неотвеченный вопрос.
Тишина и жёлтые квадраты...
Я пока к ответу не дорос.
08-05-2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579889
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 09.05.2015
Полум'я в попіл стирає чорнильний роман,
Правда дрімає в одній із кімнат божевільні.
Кожен будує цей світ із десятків оман,
Роблячи все, щоб не стати по-справжньому вільним.
Чи то диявол бажання розписує злом,
В душі вкидає страшенну, нелюдську жадобу?
Чи то одвіку усім притаманне було
Страх, лицемірство і погляди люті спідлоба?..
В'ються дороги, крізь вир сьогодення течуть.
Крилами змахують, мчаться роки за роками.
Люди не змінюють власну розпещену суть –
Гасять, регочучи, серце з палкими вогнями.
Власної думки не має широкий загал –
В блиску пустушок вбачає нав'язливу цінність.
Знову Володар Пітьми оголошує бал,
Щоб його слуги могли довести свою вірність.
Натовп шукає, де більша живе маячня,
Куполом неба розноситься сміх Маргарити.
Скільки б лазівок собі не шукала брехня –
В справжніх рукописів здатність одна – не горіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579874
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 09.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2015
замечал?
как незаметно и стремительно
умирает день
день за днем,
день за днем...
словно смертельная эпидемия,
поразившая твою жизнь.
как быстро растет, тает
и снова рождается тень
у твоих,
вечно спешащих куда-то,
ног.
помнишь ли, как смеялся, дышал...
как бесцеремонно убивал минуты.
как сам себе жить мешал,
забывая
радоваться каждому новому утру.
видишь ли, как теперь тоска
безгранично пуста и черна?
смерть пришла.
смерть пришла,
а ты ведь не пожил ни черта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579932
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015
В теле моём влага
я сытое тихое поле
в теле моём люди
садили красные маки
в память разбухшую люди
садили красные маки
двое вырастут-расцветут
двое из них усыпят меня
на сердце моём – город
горячий тревожный город
люди детей растили
люди детей учили
в теле моём носили
в крови моей купали
двое вырастут-расцветут
двое лягут на место моё
глаз мой – озеро
свет в нём – пелена
двое под руки берут меня
двое сердце моё выстужают
двое тело моё изнуряют
только глаз не меркнет – озеро
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579638
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 09.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2015
Ковалентні зв'язки між нами
Елементарні слова - заскладні
Ти питаєш в самого себе
Варто чи ні?
Хімічні реакції в тілі
Логічні були б якісь дії
Та не в силі ти зробити
Хоча б крок
Коливаються ваги думок
Ти чекаєш на долі урок
Та незмінним є твоє рішення
Самотність тепліша
Та між іншим
Усі зв'язки розриваються
Ваги колись зупиняються
Реальність міняється
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578542
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2015
[b]«Бабье лето»[/b]
[color="#0603d9"][b][i]Пришла к нам осень во дворы
И листьев желтые – ковры
И золотые купола
Природа щедро раздала
В цветах жужжит последний шмель
Нектар ему – как сладкий хмель
Уснет, и видеть до весны
Он будет сладкие все сны
Трудяга - старый муравей
Куда-то тащит желтый лист
А воздух в парке, свеж и чист
И клин последних журавлей
И непогоде всей – назло
Нам светит солнышко – тепло
И не настал еще сезон
С дождем, который в унисон
© Микола Карпець (М.К.)
*03.05.15* ID: №578608
[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578608
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Ты пахнешь настоящим
Нужны твои советы
Иначе нам пропащим
Не дотянуть до лета
Останемся меж строчек
Зальемся именами
Под грузом оболочек
Запросим ринг, татами
Не сдохнем, но поляжем
Сегодня, завтра, позже
А вскоре на продажу
Найдутся помоложе
И мы с мудрейшим ликом
Поступим в зазывалы
Бесчеловечно, дико
Ссылаясь на анналы
Но если нас надули
И это только запах
Тогда не парься, ☆ули
Меня и всех шли на ☆уй
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578620
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015
[b]Все это время моя спутница лежала неподвижно в моих объятиях. Понимая всю меру грозящей нам опасности, я пытался привести ее в чувство, но напрасно, и тут оглушительный треск возвестил, что нашей бешеной езде был положен самый неприятный конец. Карета разбилась вдребезги.
М.Г.Льюис "Монах"[/b]
В лицо нам дышит грозовой раскат,
Нам хлещут в спины волны Ахеро́на,
И па́губы струится аромат
По каждой ветке сло́мленного клена.
Рвут лошади от пры́ти стремена,
Над леденящей проносясь пучиной,
И ночи возведенная стена
Коварством желчной радости змеиной
Сжимает сердце, мечет молний яд...
Я обликом твоим завороженный,
Но от озноба лошади хрипят,
И экипаж теня́ми пораженный.
Ум огневицы шепотом объят
Но пламенем его мне не согреться,
Меня больным увидеть норовят.
Но знаю. Ночь. Галоп. Ее наряд…
О где же? Где княжна моего сердца?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577971
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 04.05.2015
Осінній дощ – осінній сум.
Осінньої пори звучання:
Листочків падаючих шурхотіння,
Травиці в паморозі шепотіння,
Вітрів осінніх плач-квиління,
Іще грайливого струмочка жебоніння.
Але бувають дні веселі, наче свято,
У них тепла і сонечка багато.
Хоча тепла теплом вже не назвати,
Та сонечко нас кличе погуляти:
Виходь! Виходь на вулицю із хати,
Не позволяй собі погідний день втрачати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578663
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Экспромт
О,Боже!..Как летят года!..
Они,наверно, птицы!..
Уносят крылья - города...
Уносят крылья - лица...
Душа лишь прежняя моя...
Она поёт,как птичка...
Она такая,как тогда...
На вскидку 20 лет дала...
Она ещё резвится...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578241
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Был час езды меж городками...
Вдвоём за столиком купе...
Случайно встретились глазами...
Волна смущения - по щеке...
Они мне тайну рассказали...
И заглянули глубоко...
Они мечту мою узнали...
О чём я грезила давно...
И задрожали вдруг коленки...
И закружилась голова...
Такие тонкие там стенки...
До остановки - полчаса...
Кольнуло с левой мне сторонки...
Такая меткая игла...
Сползла слезинка незаметно...
То искорка любви была...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578406
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Лицо в воде –
его уносит вглубь
и мост – весь мир
держись не отрывайся
вся твердь земли –
в затерпших белых пальцах
те пальцы – бог
и птица – дом
и берег – дым
и открывание камня
из которого
находит выход зверь
(Перевели с украинского Станислав Бельский и Елена Герасимюк)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578266
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Тащит виолончелист
свой деревянный инструмент,
останавливается,
переводит дыхание.
едва держится в воздухе,
едва волочит ноги
по каменной улице.
А вот как кричат ему
прямо в лицо,
вот как гневно сопровождают,
наседают со всех сторон,
сыплют проклятия.
[i]Сходятся мужчины,
угрюмо стоят женщины,
дети бросают золотые
апельсины
брусчатки.[/i]
Столько злых слов
он и не слышал за всю свою жизнь.
Будто бы он виноват,
что должен тащить этот
чёртов инструмент,
будто виноват, что
не может бросить его
посреди улицы.
Но кому и что ты докажешь,
кому объяснишь?
Воздух разрывают крики,
разламывает лай.
Скоро проступит кровь,
скоро прольются слёзы.
[i]Хмурятся мужчины,
женщины галдят,
дети запомнят это небо
до конца своих
долгих дней.[/i]
А уже когда выбираются
за город, останавливаются
на холме, он ставит
инструмент на землю,
достаёт смычок,
припадает к лакированному дереву,
висит на нём,
не в силах оторваться,
и движения его так тяжелы,
и на пробитых ладонях
запекается кровь.
Тогда
[i]плачут мужчины,
вянут женские сердца,
и у детей
в стиснутых кулаках
растут жемчужины
музыкального слуха.[/i]
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576202
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Антон, тридцать два года,
в статусе было указано, что живёт с родителями.
Православный, хотя в церковь и не ходил,
закончил университет, иностранный – английский.
Работал татуировщиком, у него был свой почерк,
если так можно сказать.
Через его умелые руки, острую иглу
прошло множество местных.
Когда всё это началось, много говорил о
политике, истории, начал ходить на митинги,
перессорился с друзьями.
Друзья обижались, клиенты исчезали.
Боялись, не понимали, покидали город.
[i]Лучше всего чувствуешь человека, прикасаясь к нему иглой.
Игла жалит, игла сшивает. Под тёплым
металлом так податливо полотно женской
кожи, так прочен светлый брезент
кожи мужской. Протыкаешь чью-нибудь
оболочку, выпускаешь из тела бархатные
капли крови, бьёшь, бьёшь, выбиваешь
крылья ангела на покорной поверхности мира.
Бьёшь, бьёшь, татуировщик, ведь мы призваны
наполнять этот мир смыслом, наполнять его
красками. Бьёшь, татуировщик, эту
обшивку, под которой болезни и души –
то, чем мы живём, ради чего умираем.
[/i]
Кто-то рассказал, что его подстрелили на блокпосту,
рано утром, с оружием в руках, как-то случайно –
никто ничего не успел понять.
Похоронили в общей могиле – их всех так хоронили.
Личные вещи передали родителям.
Статус так никто и не поменял.
Придёт время – и какая-нибудь сволочь
обязательно напишет об этом героические стихи.
Придёт время – и какая-нибудь сволочь
скажет, что об этом вообще не надо писать.
(Из цикла "Почему меня нет в социальных сетях")
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576407
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Долго её искал. Номер она изменила,
из города уехала, социальными сетями
не пользовалась. Через знакомых найти
не удалось, через церковь тоже.
А потом сама написала: о делах,
о переезде, о новой обстановке, о привыкании.
Рассказала о брате, думаю, ради этого и писала –
чтобы рассказать о брате, о его смерти.
Наверное, обращалась с этим не только ко мне,
во всяком случае –
не ко мне первому. Как-то слишком спокойно
рассказывала. Их накрыли, писала, всех вместе, одним
залпом. Потом наши вернулись, хотели
забрать погибших. Вернее – то, что от них
осталось. Сложнее всего было с ногами. У каждого
должно быть по две ноги. Так их и складывали –
чтобы у каждого было по две ноги, желательно –
одного размера.
Брат занимался музыкой. Купил хорошую гитару.
У него её всё время одалживали.
Что же с ней теперь делать? – спрашивала она. –
Я взяла, пробовала играть, порезала пальцы с непривычки.
Очень болело. До сих пор не заживает.
(Из цикла "Почему меня нет в социальных сетях")
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576642
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Игорь, капеллан, тридцать лет,
но не бреется, чтобы выглядеть старше.
Все хотят выглядеть взрослыми, серьёзными.
Тем более в тридцать.
Возраст, в котором можно себя потерять.
Опасный возраст. Даже для капеллана.
Странно исповедовать мужчин,
которые так упорно и последовательно нарушают все
господни заповеди. Обжигают кожу о раскалённый
металл, обжигают губы табаком, курят
на ветру, оглушённые, разгневанные.
Окурки летят в мокрую траву –
крестики, иконки, масло под ногтями,
выключают мобильники,
идут на исповедь.
Рассказывают ему свои секреты, делятся бедами.
Он бы уже и не слушал всего этого, но что может поделать.
Каждый грех – словно камень с морского побережья.
Разгневанные мужчины кладут ему эти камни в ладонь –
каждый свой тёплый камень, долго ношенный в кармане.
У него уже полные сумки этих камней,
он уже еле тащит их за собою.
А они всё приходят и приходят,
приносят свои камни,
передают ему,
словно что-то самое главное.
Постоянно, уже столько дней.
Докуривают, шутят, становятся в очередь,
боятся не успеть.
Все успеют.
Никто не опоздает.
(Из цикла "Почему меня нет в социальных сетях")
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577543
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Ніяких прозаїчних чи навіть поетичних слів не буде достатньо для висловлення того, що я хочу сказати про прекрасну пору, коли ми тільки з'являємося на світ. Основним є те, що наша радість цій появі є безмежною і нас дивує кожна річ, кожне явище, несучи в собі незгасаючу жагу до життя, пізнання.
Коли ще ми не ходимо до школи, основне наше захоплення полягає в ігровій діяльності. Також ми знайомимося з навколишнім світом через дитячі книги, мультфільми. Найкраще, звичайно, перебувати на природі. Саме там закарбовується в нашому юному сердечку відчуття і усвідомлення себе з безкрайнім просторм єдиним цілим. Ми не вміємо ще пояснити, що нас так солодко бентежить, але створюємо передумови, закладаємо фундамент, на якому стоятиме наше духовне і фізичне здоров'я, осяяне сонцем, овіяне польовим вітром, омите дощами і оповите шелестом лісових верховіть в надвечірню пору. Кожна людина повинна свою романтичну частку підтримувати в серці й доглядати, наче квітку, оберігаючи її наче від лихих вітрів, від отруйних спокус у майбутньому.
Все це ми, звичайно, не усвідомлюємо під час дошкільного віку. Але серце наше вже починає тягнутися до краси, музики-всього того, що спрямовує душі в позитивне русло. Бажаючи гратися, ми прагнемо збагатити душу чимось хорошим, приємним, світлим і радісним. І це правильно! Маленька людина, яка ще не вступила навіть в перший клас, не зобовязана ще знати про ту грязюку, яка нас оточує всюди і скрізь за порогом рідного дому. Підсвідомо мозок дошкільника отримує заряд оптимізму на все життя, не побоюся такого вислову, якщо в родині, де він зростає, панує любов, злагода і доброзичливість між батьками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577514
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
НАДУМАНЕ...
Любити насправді так легко!
..З захопленням мріяти вслід,
з німим поклонінням уперто
рожевий леліяти світ;
з зітханням болючого щастя
збирати слова крадькома;
усмі́шку загублену вкрасти, -
лиш приязнь? - А серцю - дарма!
Роздмухає з попелу пристрасть!
Із натяків збудить жагу!
Повірить у вірну звабливість!
Додасть снам наївним вагу.
..ЧИ БУДЕННЕ.
Смиренно пробачити...Спробуй!
Чекати. Терпляче. Роки́.
Щодень турбуватись про спокій.
Пронести тепло крізь віки.
Приймати недоліки й хиби.
Свій настрій ховати в куток.
Життєві пройти усі проби.
Ділити свій волі ковток.
Всміхатися. Щиро. Крізь втому.
Підтримати. Мовчки. Здаля.
Любити буденно! І вдома
свій рай будувати. Щодня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577586
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Разрываясь меж былью и небылью.
Заблудился меж снами и явью.
Вспоминаю о том, что не было
Напишу, и друзьям отправлю.
Напишу, что скучаю за ними.
За веселой пирушкой друзей.
И за днями, что молоды были
Напишите в ответ, поскорей.
Напишите чем Вы живёте,
Внуки в школу пошли или нет.
Календарь, с огорчением, рвёте
На листках, пишем нервно «Привет».
А еще напишите, что помним
Не забыта из детства пора.
Вспоминаю забытые роли,
И забыл, что судьба не игра.
Мы живем, забывая плохое,
Верим в чудо нечаянных встреч.
Когда встречу тебя, пусть нас двое
И не смей, себя не беречь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577595
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Сегодня ночью голос звал...
И я его узнала...
И не одевшись,..за тобой - босая побежала...
Мы долго - долго полем шли...
Потом - оврагом старым...
За поворотом - у горы...
В трёх соснах - заплутали...
Дрожали оба...От росы?..
И сладко целовались...
И, обнимаясь, под луной,..о нежности шептались...
А с первым солнечным лучом в бреду проснулось эхо...
И кликало тебя,..меня :"Ну где ты?..Где ты?..Где ты?.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576898
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 28.04.2015
… і не спить совісті варта
Світлий ранок настає
Бо за все є своя плата
За хороше і за зле
Чорні діри дій не гожих
Омелою омини
Скільки поглядів є схожих
В світі сеї омани
… і читав долі конспекти
І теорії її
Але часу плин не стерти
Тіні ходять ледь живі
Бо між небом і землею
Загубилася зима
Як же нам всім бути з нею
Швидше б вже була весна
Ніхто, ніде не схова
Щире серце й жар душі
Хай біда вас оминає
І тривожнії дощі
Пелену нехай розвіють
Вільнії вітри степів
І веселки хай засяють
Поміж берегів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576827
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 28.04.2015
А чи зможеш ти втримати,
Розбите скло в долонях.
А чи зможеш стримати,
Сльозу в своїх очах.
А чи віриш в зраду ти,
Коли тяжка сповідь,
Залишає лишень скельця на руках.
А чи сльози вимиють зізнання,
Ті що, мором в серці ранять і гнітять.
А чи прагнеш ти вірити у щастя,
Коли слів потік й ті слова горять.
На твоїх очах, у душі і погляді,
Лиш мала краплина відчаю від снів
І шумить в мізках, від важкої здогадки,
Що моя любов тобі більше не болить.
А чи зможу я, не дивитися,
Як від мене віддалялась тінь твоя,
А чи зможу з цим миритися,
Як повірити у марність небуття.
І розбитим склом не порізати,
Залишки свого життя,
Що мудрує, як змиритися,
Що твоя тінь вже не моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577549
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Плохая биография,
из таких биографий делают утренние новости.
Отец его замёрз в декабре, в пустом трамвае.
У мамы проблемы с сахаром.
Незаконченное техническое, два года на учёте,
сожжённое йодом горло,
разорванное арматурой ухо.
О чём ты мечтал все эти годы?
Чего хотел?
Всё, чего хотел он, лежало
в ближайшем торговом центре.
Взломать его было, будто сломать
печати на папских грамотах.
"Никогда у меня, – писал он, – не было такого
количества денег, чтобы купить
всё, что мне хочется. Всегда что-то
откладывал на лучшие времена.
Только теперь понял, что лучших
времён не будет.
Ты тоже родился здесь.
Ты знаешь, как оно всё.
Скажи следом за мной:
жизнь – жестока и несправедлива,
жизнь – безнадёжна и коротка,
жизнь – безрадостна и подла.
Тот, кто ничего не имеет,
ничего и не будет иметь,
тот, кому нечего терять,
ничего не потеряет",
[i]Здесь давно никто не ждёт лучших времён.
Тихую молчаливую смерть здесь никто не отличает
от других женщин.
Здоровое сердце, больные лёгкие –
живёшь с ней, потому что любишь,
умираешь потому, что живёшь с ней.
[/i]
"Спасибо, что пишешь, – благодарит он, –
спасибо, что пишешь".
"Не за что", – отвечаю я.
Правда ведь – не за что.
(Из цикла "Почему меня нет в социальных сетях")
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577164
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Жалко город, – говорит он. – Уничтожат его.
Как Содом и Гоморру, – добавляет.
Его брат лежит в интернате для психически больных.
Несколько дней назад интернат захватили.
Во дворе поставили миномёты.
Он навещает брата. Сидят на лавочке, под яблоневыми
ветками. Внешне похожи – оба в спортивных костюмах,
оба коротко стрижены. Только у одного в руках
мобильный телефон. Хотя в городе всё равно нет связи.
Автоматчики не обращают на них внимания.
Они тоже на них не обращают.
В детстве он брата стыдился, никогда не говорил
о нём, никогда не брал его с собой. Знаешь,
как это – когда в семье псих? Папа нормальный,
мама нормальная, ты тоже нормальный, но есть
один псих. Настоящий псих. Псих. В твоей семье.
А значит, на тебя тоже падает подозрение.
Когда подрос, просто перестал обращать на брата внимание.
Будто его и не было. Так бывает, когда идёшь по улице
и замечаешь боковым зрением что-то неприятное,
что-то такое, что вызывает страх и отвращение: например,
разорванное животное, но знаешь:
если туда не смотреть, то будто ничего и нет,
будто бы всё нормально.
Вот и теперь так: сидят вместе, молчат,
никто на них не обращает внимания. Будто их
нет. Разве мало их здесь осталось –
тех, кто так и не выбрался,
тех, кто лежит на обочине,
как разорванное животное.
Руководство интерната давно разбежалось.
За больными присматривают несколько уборщиц.
Старые женщины, которые проработали
здесь всю свою жизнь. Шестеро или семеро.
Не так уж и мало для города-миллионника.
(Из цикла "Почему меня нет в социальных сетях")
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576991
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Саша, тихий пьяница, эзотерик, поэт.
Целое лето просидел в городе.
Когда начались обстрелы – удивился,
стал смотреть новости, потом бросил.
Ходит по городу, не выключая плейер,
слушает разных динозавров,
натыкается на сожжённые машины,
на разорванные тела.
Нам остаётся от целой истории,
от мира, в котором жили,
слова и музыка нескольких гениальных
людей – они тщетно пытались нас
всех предостеречь, пытались что-то пояснить,
но ничего не пояснили, никого не спасли,
лежат на кладбищах,
из их гениальных грудных клеток
растут цветы и трава.
Больше ничего не останется –
только музыка, только пение, только голос,
который заставляет любить.
Можно никогда не прерывать эту музыку.
Слушать космос, зажмурив глаза.
Думать о китах в ночном океане.
Больше ничего не слышать.
Больше ничего не видеть.
Больше ничего не чувствовать.
Кроме запаха, конечно.
Кроме трупного запаха.
(Из цикла "Почему меня нет в социальных сетях")
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577168
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Експромт
До тебе буду поспішати,..як на велике свято...
В обійми твої упаду,..як дівчинка до тата...
Твої гарячії вуста відчую,..як доросла...
Прошепочу таємне щось,..хай крига в серці скресне...
Кохання річка розіллється - повною водою...
Без перешкод ми разом попливемо з течією...
І доти сили старчить милуватись - допоки сонце встане,..
А ми -( утомлені)...захочемо поспати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572040
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Я чую шепіт холодної осені,
Знав би ти про що мріє вона...
Досить йти,зупинися,прислухайся
Таємничість її неземна
Так вабить мене, притягує
Наче вічність її краса
Мов дівчина увечері зваблює,
Та зникає пізніш,як із сонцем роса.
Вітер-це її руки тендітні
Що гілки золотаві гойдає.
Небо-це її очі глибокі
Що красу цю слізьми заливають.
Тугою наповнені очі прекрасні
Це осінь безжально ридає,
Вам мабуть здалося - вона не розумна
Та повірте все вона знає.
Сумує через свою непотрібність,
Її ж ніхто не чекає
Вона просто проміжок між зимою і літом,
У смутку зароджується,у ньому ж зникає.
23.09.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574650
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015
Знала б ти, в той час,
Коли хочеться,
Розвалити свій телефон.
Номер твій в голові морочиться,
Батарея вмикає сон.
Ясним днем, чи при світлі блискавки,
В думках пролітають світи.
Я не хочу про це все думати.
Хочу поруч бути. Де ти.
Лиш твої солодкі обійми,
Здатні серце моє вберегти.
Воно так скажено б'ється,
Коли поруч зі мною, не ти.
Телефон би полагодив,
З радістю.
Покохати б спробував знов.
Та на жаль лишаєшся мрією.
Не взаємна наша любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574600
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015
М.
ты продолжаешь писать мне
что в твоем городе cнова хорошая погода
я собираю полученные письма в
Соединенное Королевство
нахожу среди них свой Ливерпуль
и отдыхаю на пирсе где рядом
мальчишки играют в футбол
вгоняя мяч в воображенные ворота
сизифовым трудом
а у меня дождь
гвоздями вбивается в землю
из кранов по-прежнему вместо воды
идет кофе по-восточному
черный как твои волосы черный
как только что добытый уголь
это самое время убить еще одну сигарету
скрученную палящим кубинским солнцем
часы тут идут вспять
соседи снова подслушивают мое молчание
подглядывают за мной на мраморных остановках
ночной бродяга прописал мне
лекарство от мигреней
однажды он станет доктором сказал он
однажды он исцелит нелегальных работяг
от утренней амнезии и подарит им паспорта
я представляю он тщательно препарирует меня
как ореховую скорлупу детские руки
как незнакомые улицы уставшие глаза
и тут ты снова напишешь
что у тебя хорошая погода
и я снова буду радоваться
как словно читаю это
впервые
как словно хорошая погода
случилась
впервые
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573904
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 16.04.2015
И эта удивительная игрушка, его
подарок: деревянный
меч, по которому
ещё долго стекала живица, –
ты помнишь?
Как туга голова в смерти, раз
она пропустила такую шутку!
А ступеньки, выдолбленные в пологом склоне
для матери, которая
уже не вставала с постели?
Отчего болезнь
оставалась глухой к этой
невинной магии, которой обернулась
вечная его непрактичность?
Вот мы в туче дыма и грохота
въезжаем в прихожую леса,
а он, придерживая одной рукой руль,
показывает в небе кречета.
Куда он исчез в этот день?
Как долго мы с братом ждали его и звали,
и слышали, как следом за нами из чащи
зовёт его кто-то третий.
Или мы, как и он, что-то тоже вынесли из юности?
Некий знак, по которому можем снова в неё зайти
ненадолго? А какой у него был пропуск?
Ночные гонки без фар, деревянные мечи,
плавание нагишом в ещё ледяной воде?
Были
и тяжёлые времена, и были минуты отдыха, были пробитые
баки, из которых вытекали бензин и масло, оставляя
на земле несмываемую подпись, были
дети его детей, – они снова командовали прилётами
ангелов, – и долгое угасание мамы, и дух её,
поднимавшийся по склону,
и тяжёлый неблагодарный труд
в старости, и память, которая умножает все контуры,
и возвращение давних привычек, по-стариковски упрямое и
жизнерадостное, к примеру, рыбная ловля до поздней ночи,
когда солнечный диск всё ниже, и тень отца,
дремлющая над удочкой, доходит до самых наших
стоп, не позволяя
ни уснуть, ни сосредоточиться,
и была потом
внезапная вспышка, когда отец включал освещение в спальне,
под утро придя оттуда, из своего места над водами,
улыбающийся, с ведром,
почти полностью пустым.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
----------------------------------------------------------
БАТЬКО
І та дивна іграшка, його
подарунок: дерев’яний
меч, по якому
ще довго стікала живиця, –
ти пам’ятаєш?
Яка туга́ голова в смерті, що
вона пропустила цей жарт!
А східці, видовбані в пологому схилі
для матері, яка
вже й не вставала з ліжка?
Чому хвороба
лишилась глухою до цієї
невинної магії, якою обернулася
вічна його непрактичність?
Ось ми в хмарі диму і гуркоту
в’їжджаємо в передпокої лісу,
а він, тримаючи однією рукою кермо,
показує в небі кречета.
Куди він зник того дня?
Як ми з братом довго чекали його і кликали,
чуючи, як слідом за нами з гущавини
кличе його хтось третій.
Чи ми, як і він, щось винесли з юності?
Якийсь знак, за яким знову зможемо в неї зайти
ненадовго? А яка була в нього перепустка?
Нічні гасання без фар, дерев’яні мечі,
плавання голяка в крижаній ще воді?
Були
й важчі часи, і були хвилини розради, були пробиті
баки, з яких витікали бензин і мастило, лишаючи
на землі свій незмивний підпис, були
діти його дітей, що знову командували прильотами
ангелів, і довге згасання мами, і дух її, що
піднімався схилом,
і важка непочесна робота
на старість, і пам’ять, яка всьому помножує контури,
і повернення давніх звичок, по-старечому вперте і
життєрадісне, як-от рибалка до пізньої ночі,
коли сонячна куля все нижче, і тінь його,
задрімала над вудкою, доходить до самих наших
стіп, не дозволяючи
ні заснути, ні зосередитись,
і був потім
раптовий спалах, коли батько вмикав світло у спальні,
під ранок прийшовши звідти, з-над вод,
розсміяний, із відром,
майже цілковито порожнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573907
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Экспромт
У неё был услышать и слушать талант...
И вопрос задавать,..на вопрос отвечать...
Сексуальность у ней - как тот шлейф по пятам...
Органзой белоснежной,.. румянцем - щекам...
Щедрым был сам Господь,..красоту раздовав...
Целовал он в висок,..душу светлую дал...
И заранее все Он пороки убрал...
Долгих лет пожелал...Счастье,долю вдохнул...
И над нею три раза молитву читал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574378
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 16.04.2015
А что делать с надеждой?
Она словно конь –
ни оставить её на песке, ни взять
с собой в лодку.
Ещё покорнее, чем тогда,
когда везла нас на себе и почти
не просила есть.
И не её вина, что мы
ничего здесь не нашли,
а уже и пора
отчаливать.
Может, если отпустить её, то она
вернётся к какому-нибудь своему
дому?
Какому дому?
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
------------------------------------------------------
А з надією що робити?
Вона ніби кінь –
ні кинути її на піску, ні брати
у човен.
Ще покірніша, ніж тоді,
коли везла нас на собі, майже
не просячи їсти.
Та й не її провина, що ми
не знайшли тут нічого,
а вже час
відчалювати.
Може, коли її відпустити, вона
повернеться до якогось свого
дому?
Якого дому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574538
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 16.04.2015
текст в промокшей тетради
напоминает вены под тонким полотном кожи.
день полон теней и прохлады,
проникает в тебя, ветром тревожен
опускает вуаль сумерек
на плечи вечерних ветвей.
цветы прячут лепестки век,
псы рвут лаем оковы цепей
буквы
пульсируют в венах -
ты зачитался стихом.
этот мир - он совершенный,
пусть и созданный чьим-то пером.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574545
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Об осінній порі, коли листя кружляє,
В тихім парку старім танго звук долина.
Танцмайданчик — пустий, та це нас не лякає,
Й музиканта старого іще не підводить струна.
В ритмі танго свого ми обнімемось двоє,
Дві нестримні душі, що спочинку не зна,
По акордах тонких пригадаєм з тобою
Недомовленість фраз і несказані ніжні слова.
Ти пригадуй завжди, коли осінь настане,
Звук одвічного танго, що серце пробуджує вмить,
Бо кохання — живе, бо кохання — не в”яне,
Хоч старіємо ми, та не може душа постаріть.
Об осінній порі, коли листя кружляє,
В тихім парку старім танго звук долина.
Танцмайданчик — пустий, та це нас не лякає,
Й музиканта старого іще не підводить струна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572285
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Вітер в голові - це ще не пісня.
Вдала рима - ще не є поема.
І не факт, що гостре, міцне ві́стря
попаде у ціль так точно й певно.
Гарний голос не навчить вокалу.
Сильний дух не подарує мужність.
Рішення, що прийняте зопа́лу
не завжди́ в житті цім має слушність.
По́слух гарних вчинків не дає.
Гордість - це не значить справедливість.
І у примхи чуйність промайне,
й в чистоті народиться гидливість.
Слух не подарує пісні звучність,
а розсудливість не дасть повагу,
гострий розум ще не значить "Мудрість", -
Серце часом має перевагу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572354
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 07.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2015
Мій сад обтяжений у снах
Стоїть у пишноцвітті,
А я тримаю у руках
Загадку Книгу, Ноєва Завіта...
Куди мені...і грішній і земній?!
І шо робити з Нею?...
Я ж так люблю свої сади
У них переплились
суниці і каміння.
Все,що покрилось мохом вже давно
Коріння вперто ще тримає,
Кроти сліпці, порили саме дно
І чернозем,як смакоту
Із ніг на голову зложили....
А що сліпцям?!...
хіба їм до вітрів,що всі пилинки
в павутиння здули....
Мої сади в полоні снів,
а я над ними все літаю.
Там райські яблучка,то сонця плід
Черешні...зорі некостляві
І мудрість Книги,то відгадок Світ,
Де істини блукають вічні тіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572388
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Поторопись, Алиса! Дверь открыта.
Пространству подчинились зеркала.
Страна чудес, реальности разбитой,
Так много дней тебя одну ждала.
Безумен я. И в шляпе. Совпаденье?
С подтекстом в жесте «Welcome, dear friend!»
На свой особый чай, на чай с печеньем,
Позвать тебя не упущу момент.
Ко мне два шага! Три - до нашей сказки,
Где «было-будет» только слов игра,
Пусть на висках я Кроличьей окраски,
Но ведь не стар. И ты ведь не стара?
Часы о камень! Пусть песчаной бурей
Воспоминания надежду теребят,
Безумный Шляпник, вечно мудрый дурень,
За тем столом всё так же ждёт тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569144
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 07.04.2015
самое бесполезное – угол
седеющего года или бесполое чтение
внутри сдающихся в плен мыльниц
останови взглядом зарево
трёхзвенных пауз и деревянных монеток
ночной союз нечёткого и калорийного
проданный на корню остаётся надеяться
на благородство желтушных купцов
вспомним шекспира
но тут же забудем ибо в гречневой крупе
водятся лунные черви раскаяния
(Из цикла "Зазеркалье")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571886
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 07.04.2015
этот город уже впустил в меня свои корни
умирающей жизни,
уперто пробивающейся сквозь кожи асфальт.
зеркала луж разбивает дворник,
по осколкам которых шагает март.
рассвет свежестью протекает в окно,
солнечных зайчиков по квартире бросает.
это день, казалось бы, очередной
но надежды новые в сердце рождает
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567116
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 07.04.2015
океан здіймає крила хвиль,
що розбризкуються чайок бризками
відчуваю його збудженість і біль,
хвилюванням у мені, хмарами низькими
нависає однотонний шум -
риби пірнають усе глибше...
з їх німих, незвичних до слів губ,
під тиском тон води німіє тиша.
кит полоще хвіст, летить між хмар
водоростів, рибних зграй і неба,
що вростає в воду сонцем вій -
ока всевидящого бога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568341
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 07.04.2015
[i]Отвоюй себя для себя самого,
береги и копи время, которое прежде у тебя отнимали или крали,
которое зря проходило (с) Сенека[/i]
Разбросанный по всему миру болью,
дождем стекаешь по грязному стеклу
Сорванной веткой, с невыполненной ролью
тоскливо вянешь, распятый на полу
офисных стен, под тусклым светом лампы,
и солнца правда все тускней бросает луч
Ты - просто точка на огромной карте,
увязшая среди проблем бытовых туч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571967
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 07.04.2015
…
Коли заходиш в таємну кімнату,
в таємному місці,
і особливо не в своєму місті,
просто так гуляючи парканом ,
знічев’я ухопишся за пружинячу гілку,
підстрибне тоді місяць у грудях,
небо схлюпнеться і потече наскрізь гірок.
А долоні мої шершаві,
Ковзко їм .
Зачіпаюсь твоїми думками
За мої груди.
Бачу чітко у себе під вікнами розпалив ти заграву,
Полум’я хитрими язиками,
Хтивими лезами,
Червоними стрічками
П’є мою ніч,
Шепочучи незрозумілі слова ,
Молитва твоя,
Почута.
У таємному місці розквітла папороть
Твоєї жаги моя квітка,
Снів твоїх таїна,
За сімома покривалами схована,
У таємному місці і не у моєму місті,
У твоїй таємній кімнаті,
З символом вічності на паркані,
З гілками груші,
З місячним сяйвом,
З ковзкими дахами,
З оголеним торсом
Блискучою спиною,
Співочою ринвою,
Шорсткими долонями,
тепло їм.
Сім днів чаклунства,
Вісім ночей, дев’ять кроків безумства,
І одна порцелянова чашка,
З кавовим знаком «любов».
І світло очей,
Провокація, зустріч.
Віск вже натік,
У заглибини долі .
Пий каву, чорну поволі розбав молоком,
Пий і загадуй.
Щоб знов і знов тебе відгадати.
Звабна, яка ж ти звабна, любов……
04.04 2015р.
малюнок з інтернету
[img]https://im0-tub-ua.yandex.net/i?id=48bfd764546cc078e8450bd7fe0758f3&n=21[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571926
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Дожди смывают мысли и дороги...
И все пути назад...
Лишь ты пред ними - недотрога...
И образ твой...Он несмываемый никак...
Он то снегами припорошен,..то знаки дивные,..то губ печать на нём...
Но только не сегодня одиночество,..спеши на старенький перрон...
Твой образ - между небом и землёй,..под неизведанные звуки космоса...
Танцует обнажённый предо мной...Сон убегает в переулки прошлого...
Листая дни календаря назад...В котором листики желтее осени...
И ароматом ландыша пьянят...И перемешаны - с табачной крошкою...
Сон убегает в ночь слепую...И ты тревожной мыслью по пятам...
За синеньким билетиком...Спешишь ты в кассу №5..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572008
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 07.04.2015
народжуюся щосвітанку
краплею меду
у філіжанку
зава́реного
на ясми́ні ранку
падаю
наскрізь бурштиновою
меду краплиною
на денце кожної чашки
просві́тчасто-біло-ясминової…
розливаюся
пахощами
поміж плота́ми
густими
ха́щами-за́ростями
людськи́ми
лю-ди!
загорожі і межі усюди…
страх-ворожість поміж людьми –
кігті-погляди
напогото́влені за плотами:
а все-таки – ми
співаємо,
як і пташки – грудьми́,
лишень гарчимо – живота́ми
…люди-на
ричить животом –
як звірина́
за плотом
але! – ми,
коли співаємо, то грудьми –
як пташки…
сердечними ча́крами
і
у ясми́нові ранки
додаємося
медовими крапля-ми
06.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572385
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Когда бы знать реальности расклад,
Укатан в кимберлитовые глины, -
Я сдуру думал, ангелы трубят,
А то был клич прощальный журавлиный,
А может, это консулов отряд
Сзывал собак на тело Катили́ны?
Пускай не я - владеет только вождь
Тем распорядком от аза́ до точки,
Чтоб точно знал - то ангел или дождь
Трубит вовсю на трубах водосточных -
От серы не защита макинтош,
И зонт совсем не щит от кипяточка.
Или в метро продайте мне билет
От сих до сих, а здесь вот перекресток,
Трубит там ангел способом "трампет"
В диджериду́, стекая на подмостки.
- Жетоны есть. Таких билетов нет.
В метро нельзя с крылатым и с громоздким!
Ну, так и быть, сыграем в "угадай",
Да хоть на адидасовы лампасы:
Трубят слоны и клоун-попугай,
Кликуши, СМИ и козосвинопасы...
И знаешь все, да дернешься - внимай,
Считая трубы, ангелов и гласы!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572421
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Кажется, там купали ребёнка – его младенца, –
Кухня была полна пара и напоминала
волшебный фонарь: несколько фигур,
вращающихся вокруг нежного центра,
А дальше он –
внезапно возникший на тропинке, тёмный и неподвижный,
в накинутой куртке,
словно здесь, на дворе, зазвонил телефон, а он
не успел добежать
и ищет его теперь среди промёрзших деревьев:
гнездо, где вылупился неотчётливый голос.
Стоит и видит лишь то, что различимо: сломанные ветки,
будто узкие рукава в серой стене кустов,
по которым кто-то
продирался отсюда на другую сторону, чтобы через мгновение
обойти кругом и вернуться.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
--------------------------------------------------------------
Здається, там купали дитину – його немовля, –
Кухня була повна пари й нагадувала
магічний ліхтар: кілька фігур, які
обертаються довкола ніжного центру,
А далі він –
раптово на стежці, темний і нерухомий,
у накинутій куртці,
ніби тут, надворі, задзвонив якийсь телефон, а він
не встиг добігти
й шукає його тепер серед промерзлих дерев:
гніздо, де вилупився невиразний голос.
Стоїть і бачить лише те, що видно: поламане гілля,
ніби вузькі рукави у сірій стіні чагарів,
якими хтось
продирався звідси на інший бік, щоб за мить
обійти довкола і повернутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572533
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 07.04.2015
О чем тебе молчится, когда охра твоего взгляда впивается в мой зрачок заставляя цвет распадаться на проблески, карие острые стеклышки, мир – на мгновения? Вдыхающий вбирает в себя с воздухом невозможное воспевая вселенную выдохом. Повышается градус небесного тигля. Медной ложечкой нас перемешивают. Охра плавится яростью гневом и гнозисом. Становится бархатом и серебром.
О чем тебе дышится, странствующий сталью ладони сквозь междометия моего позвоночника, проводящий незримый пунктир между трепетом пламени и холодностью воды?
О чем тебе плачется, там, в глубине твоего золотого черненого сердца, в зубовном скрежете твоих механических шестерней, что алмазными стрелками перемолотят меня в золотистую россыпь мучную? Создай тогда из муки этой алчущим – хлеба, скорбящим - забвение, звуки ночные идущим дорогой своей. Поцелуй мои пальцы, чтобы мы вспомнили, как монетная медь переходит в серебряно-острый на кончике лезвия и окрашивается не кровавым, но золотым.
Чтобы мы вспомнили, как золотой перекрашивать в алый клюквенным соком стекающий в тонкую длань бытия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570325
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 31.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015
Важка весна,
покрита новими хрестами.
Від втрат і болю
серце щемить.
Ви полягли в бою, щоб
діти жили з батьками.
Залишивши частинку тепла між нами,
пішли до Отця в небесну блакить.
Оживе весна, залишена
холодними вітрами.
Пробудить землю, розвітне садами
і розвіє цю тривожну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570366
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 31.03.2015
і попливла кирпата осінь
останнім човном по Дніпру...
ці води все колись уносять,
колись і я також помру.
Якого року,
чи нівроку,
з якого болю чи жалю,
не знаю і не хочу знати,
сьогодні я життя люблю!
Люблю мої самотні ночі
і світанковий спів пташиний,
люблю, що так любити хочу,
і в тім ніхто мене не спинить!
2000.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568296
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 31.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015
На стільки різні...однакові душі
Безсонні ночі, кава й монітор
Та посмішки замріяно-байдужі
Мов випадково додані в "фавор".
Мов випадково смайли-поцілунки
Мов й не тобі написані вірші
На серці металеві обладунки
Спиняють у пориві до вершин.
Мрійливо опускаються повіки
Фантомні руки ніжно обійма
В його віршах такі солодкі ліки
Розквітла ніжним проліском весна...
Ожили очі з фото у профайлі
І посмішка без смайлів та дужок
В забуте поринаєм божевілля
Без чорно-білих зебрових смужок.
В яскравім сяйві заблищали очі
Не відірвати поглядів та рук
У грудях пташка голосно стукоче
Такий солодко-неповторний звук...
Ти знаєш...я тебе життя чекала
В холоднім царстві витоптаних мрій
Свою ж надію вірою плекала
Ти мОїм став святішим із месій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567009
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 31.03.2015
*
вот великий поэт
а вот мышка-норушка
если поменять их местами
послышится тихий всплеск
*
ну вот: опустится на дно
весь этот ваш руководитель
и выйдет третий человек
произнесёт проникновенно
бегите нынче же в метро
*
стихи похожи
на ограбление:
главное вовремя смыться
(Из цикла "Мухи")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565720
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Тонкими линиями,
нечёткими штрихами
рисует время
у нас на лицах.
Душа - хрупкий стол,
заставленный снедью.
Каждая ночь, как волна,
оставляет следы в песке.
Надо выучить наизусть
алфавит шершавых ладоней,
известняковых туч
и солнца,
играющего ключами.
2007
(Из цикла "Известняк")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557577
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 31.03.2015
монотонно
зо стріхи падають краплі,
камертонно
одзивається улого́винка,
ви́плескана у землі –
ніби то молоді ковалі
умостилися підвіконно
і видзвонюють ювелірно,
досекундно-співмірно,
у символічно просте
кова́делко золоте –
вико́вують змійку,
дзвінку,
на втіху березневому ранку
швидко-швидко
повниться улого́винка,
прото́рюється русе́лко:
ось – і вислизне срібна змійка
з-між кова́делка-молотка́,
і завесе́литься прудко,
справжнісінька і стрімка́ –
ген!
до квітневого ви́тока
15.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566810
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 31.03.2015
толочиш траву,
топчешся взуто на одному місці –
видивля́єшся у перспекти-ву
у пошуку істин
зглянься під ноги собі – у траві
сотні життів заклякли у жа́хові:
усілякі мурашки, жучки,
черв`ячки-метелики, інші букашки…
а ще – травинки,
кущів і дерев схо́ди-ростки́,
лісові чебреці-ромашки –
до Неба свого́ молито́вно хором:
"...спаси і помилуй!
од при́хистків одведи свавільну силу
сліпого підбора!.."
…кожному цінне власне життя, звісно,
що і найбільшій родині у хаті рідній не тісно…
у пошуках істин – обачно стежками ходи,
під ноги гляди – не чини нікому біди
16.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567121
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 31.03.2015
має запас терпіння,
три́вкість обмежену –
скло,
останній дотик необережний –
на мстиві дрібні осколки,
ри́сячі кігті-голки́
перетворює те,
що за́вжди охоче і ве́село
у найтемніші за́кутки
пропускало світло…
кимось уже раніше
висловлено було:
«на терпіння не випробовуй
жінку і скло»*
26.03.2015
(*англійське прислів`я)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569443
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 31.03.2015
у циркульних дзьобах
несуть лелеки
магнітного меридіана нить
тривку:
у о́порі повітрото́ку
вібрує тонко і бринить
ізда́леку
невидима лелеча нить
грудні́,
джерельно-кле́кітні,
об`ємно-порожни́нні
лелечі голоси…
нанизані, як намисти́ни,
подвійним півразко́м
летять лелеки,
несуть у ци́ркульних дзьобах
Стожарів срібну волосину,
меридіа́нову
невидиму струну –
додому-предковічно-провідну́…
грудні,
джерельно-клекітні,
об`ємно-порожнинні
лелечі голоси…
…усівся на Чепіги Волопас,
заслухався… без догляду зірки́
порозбредалися на всі безмежні ко́смоси:
летять лелеки – рухається Час,
поску́пчувались у сузір`я Предки –
бринять ключів псаломні голоси́
26.03.2015
[i]Стожари(Волосожар) – скупчення зірок,
те саме, що Волосся Вероніки;
такі ж назви народ дав групі зірок
Плеяди, сузір'ю Оріон
Чепіги (Косарі) – в різних місцевостях України
так називають сузір»я Оріон;
Волопа́с (лат. Boötes від грец. Βοώτης,
«орач (на волах)») — сузір'я північної півкулі неба.
Спостерігається на всій території України
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569627
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Кульгають години,
Врізався день, точаться тоненькою цівкою
Сірі думки…
Дими ….
І поспіхом надягаю речі,
Мерзнуть плечі..
І так недоречно замерзли вікна.
То ти?
Котячі лапи
Малюють мапу на кухню,
Де вказують на магічне місце,
І суне сонце пухнасте рильце
У очі, в порожню тарілку.
Це кіт, немов ененло,
Злітає на стіл…
Ах ти!
Зі столу.
Сміюся на цю потвору.
Відчиняю льодяну комору -
вгадай, що сонечко хоче…
Млинці, молоко, ковбаска,
Дарує моливу-казку - муркоче…
Впиваюсь…
Поруч з котом на кріслі всідаюсь
Не хоче.
Чухаю вушка, животик...
Лоскотний дотик - кігтики точить.
Розтягує спинку, носика морщить -
Ще хоче.
Муркоче!
Вгадала!!!
05. 12.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541792
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 31.03.2015
Вітер шаснув під волосся,
Крутнувся там весело і лоскітно
І назад…
Простий вихор, а скільки радості!
Волосся пирснуло тугим сміхом ,
Ляснуло по плечах чорним крилом
І всілося виглядати пустуна,
Схиливши свій шовковий струмінь до вуха…
А…
Е…
Тепло.
Хоча і зима та подих весняного леготу
Так ніжить душу
Ах, ти ж!
Увірвався вітер під комір,
Щоб не забувала про січень!
А…
Е…
То зима таки,
Грає крига в піжмурки з сонцем,
Слиииизь-ко…
Дай Бо не гепнутись,
Хто руку подасть?
А…
Е…
Зима тулить холодного носика мені в долоню.
Мов гурт оленів шикуються рогаті садки,
Вилискують на сонці опуклі спини будиночків.
Гріють підвіконня коти.
Бадьоро біжить дорога,
Підганяючи ритм думок.
Вперед, вперед…
Аааааа-х!
Сонце прямісінько в очі!
Е…
На те і зима!
14.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551758
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 31.03.2015
Марки у відділення
Номер двадцять
Сни роздягнені
Лише у конвертах
Старомодні манери
Блідолице кіно
Прагнуло тіло миру
А прийшли лиш
Зеброю всі події
І рядки чорно-білі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490859
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 31.03.2015
Ти i/&/ft/vs Я
Що ти не кажи я добре знаю
Просто так нічого не буває
Ми схожі наче дві краплини
Дві долі дві людини
Я уже не знаю може
Ми з тобою надто схожі
Наче дві краплі води
Але послухай ти сюди
Хай собі говорять люди
Знаю я що так не буде
Як би вони сильно не хотіли
Із чорного зробити біле
Я хлопець ти дівчина
А це перша є причина
Щоб з тобою разом бути
Ти не маєш права це забути
Але це напевне боги грізні
Винуваті в тім що ми з тобою такі різні
Мені дорога тепер хвилина кожна
Адже далі бути з тобою вже не можна
Може я сприймаю все буквально
Ти тепер живеш матеріально
Адже не спроста я тебе ревную
Бо я тебе кохаю і ціную
Як далі жити далі бути
Ще не пізно схаменіться люди
Що ж пішла тепер по світу мода
Що любов зовсім уже не шкода
Тепер життя моє пропаще
Не знаю може це і на краще
Що затихнуло цунамі
Що розхвилювалося між нами
Ти сонце я місяць
Ти знак + я знак -
Ти небо я земля
Ти свобода я неволя
Ти життя я смерть
Ти повне я пусте
Ти день я ніч
Ти вогонь я лід
Ти біле я чорне
Ти абсолютне я відносне
Ти слово я ехо
Ти альфа я омега
Ти радість я смуток
Ти планета я супутник
Ти вічне я тимчасове
Ти тепло я холод
Ти рай я пекло
Ти добро я зло
Ти мир я війна
Ти літо я зима
Ти світло я тінь
Ти праця я лінь
Ти вперед я назад
Ти дружба я зрада
Ти вхід я вихід
Ти схід я захід
Ти відоме я забуте
Ти ліки я отрута
Ти велике я незначне
Ти головне я другорядне
Ти майбутнє я минуле
Про тебе пам'ятають а мене забули...
Автор: Стан Михаил, с. Угля, 6 декабря 2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570330
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Людей стільки!
І наче всі різні...
А для мене є ті, що хочуть якомога більше пожити, якомога масніше. Вони крутять головами за сонцем, щоб не пропустити жодного променя повз себе. Деруться вверх один перед одним і потім сіяться собі подібними... дітьми й справами. А коли приходиться гинути, то хтось висихає до бадилля, хтось падає і догниває в ґрунті.
А є ті, хто головами ловлять хмари й вітри. Вони ледь з"єднані зі світом тонкою ниткою. Вони ледь забарвлені, ледь вагомі. Крізь них видно цей світ і не цей, бо вони переломлюють злегка навіть сонце.Їх часто теліпає на перетягах, але коли ними промовляє тиша, то така вона тиша! Коли їм час - здається, що і сліду не залишили, просто полетіли вверх з усім своїм.
Є люди-Соняхи і люди-Повітряні Кулі.
А Ти хто?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568103
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 31.03.2015
я міг би бути твоїм найкращим другом
кожної неділі разом говорити з Богом
сумувати за тими хто постійно пропадає
забуватись з цигаркою коли Сонце світає
танцювати біля фонтану і розбивати бокали
не жалітись нікому що натхнення так мало
смакувати Уеллсом, вірити Машині Часу
що кожен день радісний і прекрасний
я міг би бути твоїм найкращим другом
кожної суботи разом читати Біблію
кожної п'ятниці слухати із тишею
історії Сократа, написані у віршах
невміло ворожити щоб нарешті прийшов дощ
сміятись з близьких, які забули парасольки
до кожної (драмо)картини малювати веселку
як вперше ми це робили: просто і легко
я міг би бути твоїм найкращим другом
кожної неділі разом говорити з Богом
кожного понеділка тобі приносити каву
кожного вівторка вивчати нові звуки
кожної середи з котами грати вистави
кожного четверга цілувати твої руки
я міг би бути твоїм найкращим другом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570114
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 31.03.2015
До ранку лишився, якийсь кілометр,
І кроків твоїх уже майже не чути.
Ще пахне тобою старенький светр,
залишений просто, а може - забутий.
До ранку лишилося зовсім нічого.
Найгірше зі слів гірке слово - розлука.
А десь ходять люди, та що їм до того,
що в когось на серці тривога й розпука.
До ранку хвилина... До ранку - хвилина.
А десь літаки, десь дороги й вокзали.
Хай буде остання, ця ніч - горобина,
Ця ніч горобина, яку не чекали...
До ранку б дожити, до променів з неба.
Хто зна, чи зустрітися знову нам вдасться...
Напевно віддати, таки, було треба,
Цей светр, що пахне тобою і щастям.
Оксана Максимишин-Корабель
23 лютого 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562158
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 31.03.2015
Я не твоя. Давно живу в астралі
і добре там мені серед зірок.
Немає сліз, немає там печалі,
немає там сполоханих думок.
Не клич. Сама не знаю, де я.
Із орхідей плету собі вінки.
І Шехрезада гарна, як лілея
Розповідає ввечері казки.
Ти не шукай. Не зви. Даремно.
Пізнала щастя перший раз в житті.
В твоїм палаці було мені темно,
Там лиш співалися сумні пісні.
І не сумуй. Я в тиші, як у Храмі,
Де слово оживає. І – живе.
І мої думи тут стають віршами…
Я утекла, аби знайти себе.
Оксана Максимишин-Корабель
11 березня 2015 р.
Лісабон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565864
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Танцевала, потому что ещё теплы вечера,
и мир закручивался, словно
ковёр после городского праздника,
и были фонари над красной листвой.
Танцевала, потому что хотела вернуться и
знала, что воображение не воскресит вещей.
Танцевала, пусть лучше тело вспоминает:
так просыпалась, так засыпала
на влажной палубе, так ждала, пока
загрузят вещи. Так бежала
за вислоухим псом, которого не хотела
им оставлять.
Танцевала, потому что нет уже
мест, штампов, обратных
адресов, банков, комендатур, больше нет
улицы, водной помпы, недокрашенного
забора, мыльничек, щёток.
Всё – в одной подвижной точке,
такой сжатой,
как запястье, в котором собралась
вся кровь.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
=========================
Танцювала, бо вечори ще теплі,
і світ закручувався, як
килим після міського свята,
і були світла над червоним листям.
Танцювала, бо хотіла повернутись і
знала, що уява не воскресить речей.
Танцювала, бо краще хай тіло пригадує:
так прокинулася, так засинала
на вогкій палубі, так чекала, доки
повантажать речі. Так бігла
за клаповухим псом, якого не хотіла
їм залишати.
Танцювала, бо немає вже
місць, штампів, зворотних
адрес, банків, комендатур, немає
вулиці, водяної помпи, недофарбованого
паркана, мильничок, щіток.
Все – в одній рухомій точці,
такій стиснутій,
ніби зап’ястя, в якому зібралась
вся кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569962
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 31.03.2015
-Остання партія у карти … .
- У брідж, у покер, чи може у доміно ?
- Давай у дурня . – мовив голос смерти
І налива в келихи спогадів вино
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570240
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 31.03.2015
довіра у тріснутих горщиках
дешево тільки на ринку
прісно, щоб його, прісно
і тісно в кімнаті без вікон
не можна тремтіти без хрускоту
шкарлупка надвоє розпадеться
себе консервуй у безглуздості
тримайся разом до останнього
сто масок і ролі у пам'яті
гарантія стійкості розвитку
всі мантії будуть ще дрантями
поля поростуть дикорослями
ми тут, ми живі, на хрещатиках
у скверах і пабах прокурених
ми тут, отже, є куди падати
мій бог не живе у проскурах
мій бог між епох по зустрічній
рахує світлові роки
і мабуть, так само скалічений
його також кличе дорога
хай квантові струни на банджо
зіграють про мертве століття
а ми ще живі, тож не раджу
топитись в ріці Геракліта.
25 березня 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570265
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 31.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015
Благодарю: наверное,
я нечасто проходил между лезвиями. Почти вся
уделённая мне темнота прошумела за моей
спиной.
И тебе, Самая Тихая Рука, нечего мне
вернуть –
всё худшее, что я слышал или видел,
мне не принадлежит.
Но всё же забери себе 47-ой год.
Я отдаю его, потому что
больше никто тебе его не вернёт.
Начну с ноября, в котором
родители моего отца стояли
на железнодорожной насыпи
со своими чемоданами и узлами, крохами
навсегда уже чужого дома.
Здесь
им приказали селиться, в этом месиве из глины,
железа и листвы.
И если бы не ветер,
который внезапно начался и стал их тормошить
за рукава и воротники, то они
остались бы на ночь на колее,
в своих
временных гнёздах – отдававших ещё то тепло.
Но они сошли и дрожали до утра
в редком кустарнике, и блуждали
между дремотой
и взбаламученным сном.
А на утро
уже не к чему было возвращаться, ночью
проехал локомотив.
Посланная за ними смерть
разодрала их чемоданы.
Самая Тихая Рука, что же,
ты даровала ветер. Теперь забирай всё –
вместе с этим ветром
и листвой, и клочьями одежды, и разбитыми
стаканами.
Я не научился быть благодарным
за один остановленный жёрнов,
за пропасть, к которой стоишь спиной,
за те считанные миллиметры, на которые ошибается
их сталь.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
---------------------------------------------------------------
Дякую: мабуть,
я нечасто проходив між лезами. Майже вся
вділена мені пітьма прошуміла поза моєю
спиною.
І тобі, Найтихіша Руко, я не маю чого
повернути –
все найгірше, що я чув або бачив,
мені не належить.
Але все ж забери собі 47-й рік.
Я віддаю його, бо
більше ніхто тобі його не поверне.
Почну з листопада, коли
батьки мого батька стояли на
залізничному насипі
зі своїми валізами й клунками, крихтами
назавжди не їхнього дому.
Тут
їм сказали селитися, в цьому місиві з глини,
заліза і листя.
І якби не вітер,
що раптом зірвався й почав їх термосити
за коміри й рукави, вони
залишилися б на ніч на колії,
у своїх
тимчасових гніздах, які віддавали ще те тепло.
Але зійшли і тремтіли до ранку
в рідкому чагарнику, і блукали
поміж дрімотою
і каламутним сном.
А на ранок
уже не було до чого вертатись, вночі
проїхав локомотив.
Послана по них смерть
подерла їхні валізи.
Найтихіша Руко, що ж,
ти спромоглася на вітер. Тепер забирай усе –
разом з тим вітром
і листям, і клаптями одягу, і потрощеними
склянками.
Я не навчився складати подяку
за одне зупинене жорно,
за прірву, до якої стоїш спиною,
за ті рідкісні міліметри, на які помиляється
їхня сталь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570453
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Експромт
Ти усміхнешся квітневим промінцем...
Гайнеш миттєвим дощиком в садочку...
До ніг торішню квіточку жбурнеш легеньким вітерцем...
І ненароком щось на вушко ніжне прошепочеш...
Я відчуваю: так можеш тільки ти...
Даруєш милість не за красиві очі...
Ті охоронці долі - охоронці і усіх моїх пісень...
Ніколи не зрадливі,..навіть в темні -темні ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570591
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
В путь с тобой, к далёким странам
Мы поедем налегке
В транспорте довольно странном -
В деревянном башмаке!
В нём тепло и так уютно,
Старый кот притих в углу,
Коврик, вытканный из прутьев
У порога на полу.
Чай дымится в синей чашке,
Пахнет сдобой и мечтой,
Скатерть в мелкую ромашку,
Ты да я, да мы с тобой.
Мягко стелится-змеится
Путь-дороженька в пыли
Пляшут ёлки-кружевницы
И закат горит вдали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569143
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
він загортав у сон все що міг
і не хтів пускати тих, хто дарує болото
третій місяць, сам собі монах і пілігрим
третій місяць сам собі ікона і фото
хтось червоніючо щокий скерував казати
"до побачення, моя осінньо сумуюча самотність",
"бувай, моя перша, моя єдино цвітуча радість,
моя весна, моє літо, моя опора і моя гордість"...
після цього він полюбив всім казати "дякую"
а вона ненавиділа всюди слово "до побачення"
світ великий і світ наповнений талантами
свій чекає їх у снах, щоб це й не значило.
він повернеться до себе назад, у свій скит
або просто шукатиме те, що називають морем
попри нескінченно сонні зими і тисячі відлиг
вони змирились і як у пісні згадують
"може і добре"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569163
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2015
открыть программу блокнот
пустую пока ещё
как история бесконечной
и незавершимой любви
белую как капля краски
стекающая по щеке
безымянной любовницы
с глазами неясного цвета то ли зелёного
то ли серого это зависит от города где ты её любишь
от расположения домов в стиле модерн
от насыщенности и резкости секса
от жеста которым она отвергла книгу транстрёмера
не надо у меня сейчас целая стопка для чтения
я хотел бы увидеть её
в те минуты когда она сбрасывала мои звонки
когда говорила обо мне с подругами
когда гуляла с незнакомцами по промышленной зоне львова
но и этого я не увижу и не узнаю
начинается бесконечное путешествие
скользящее вдоль спонтанных вспышек памяти
путешествие с воображаемой пулей в виске
и реальной бутылкой виски в уродливой сумке
одно только слово не было сказано
и оно раскачивается как маятник
прежде чем развернуть эту историю вспять к истокам
к заводской набережной и первому
такому казалось бесплодному поцелую
(Из цикла "Живой Журнал")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568410
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 25.03.2015
искренность
это не когда говоришь
я люблю тебя
а когда кричишь пошла на х*й
хватаешь кухонный нож
и вонзаешь его в шкаф
наш образцово-показательный
платяной шкаф
купленный на прошлой неделе за бешеные бабки
а кончается всё хорошо
всеобщим примирением и поеданием пельменей
хотя первое в нашей программе
не было предусмотрено
(Из цикла "Новости")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568414
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Этот мир чудесен,
разве же это не чудо –
сказать такую банальность
и не умереть от стыда!
А ты ещё как жив,
хоть и слегка пристыжён,
растерян – или же потерян? – в этом мире.
Так, словно ешь персик
в шикарном зале ренессансной виллы,
и заранее волнуешься, думая,
куда выкинуть косточку,
нельзя же ходить здесь с косточкой в руке,
а помойных вёдер нигде не видать,
и вдруг оказывается,
что косточки нет.
И ты, как старый опытный акын,
готов запеть от радости,
потому что все остальные что-то ищут,
а ты уже нашёл.
И ты раскрываешь окно,
словно гигантский ноутбук,
высовываешься по пояс –
и кричишь,
а потом с восторгом слушаешь эхо,
будто ждёшь,
пока кто-то прицепит
вложенные файлы
к твоему посланию.
(Перевёл с белорусского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568681
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Однокімнатно гомонить оселя
І охоловши, постіль ледь жива,
Ще пам’ятає збуджені пастелі,
Мого зсивілого над вухами життя.
Багато зрад той простір пам’ятає,
Хмільних розваг, розстебнута душа,
А сум до горла міцно підступає,
Заплакана, раптово почалась пора.
Вона прийшла і виграла без бою,
Усі мої пориви відняла,
Та мозок лиш все згадує до болю,
Утрачені періоди життя.
Було багато поглядів відвертих,
Багато недомовок і завад,
Не розумію, мені ж тільки тридцять,
А вже пора каміння позбирать.
Невже усі погасли акварелі?
Скінчилась музика, закінчилось кіно?
Чи може то лише спокута трелить!
А може то є старт життя мого?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569149
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Чужая речь
ласкает мне ухо,
как пирсинг
на чужом языке.
(Перевёл с белорусского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568927
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
После прочтения полились строки,..и совсем не след в след...
Спасибо за вдохновение и чудесные стихи
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525879
За тенью своей иду по пятам...
Потом вдруг она догоняет меня...
Не спросит: куда так спешу,..и что так влечёт...
Что душу тревожит,..и что так печёт...
Не время замедлить глухие шаги...
Не спросит: что ела,..что пила в пути...
За кем повторяла простые слова...
Слова о весне,..об ушедшей любви...
О солнце горячем ,..о нежной руке...
Не время вопросы спеша задавать...
И стала вдруг тень от меня отставать...
В тумане она растворилась совсем...
До дома дошла я, наверное, в семь...
Не пели ещё петухи без меня...
Росою напилась лишь только трава...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569012
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Експромт
Ніжніші люди на селі,..бо на долонях - мо -зо - лі...
Бо з першим промінцем встають,..і воду чисту із криниці п"ють...
А на селі - як на селі...Городи,свині,корови...
Короткі ночі,..довгі дні...З печі хлібини запашні...
Солодкі з маком пироги...І люди - вічні трударі...
А місто - як мурашник той...Гуде машинами,..юрбою...
Біжать і поспішають люди...
Усюди - люди,люди,люди...
І хтось - за хлібом,..хтось - за медом,..
А хтось за тим,чого не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569269
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
*
в ударе я и этот мой удар
совсем иной средь бестолковой
коленчатой богоподобной тьмы
*
умолкни не давай мне ничего
ни арматуры ни пространства
но в результате мелких возражений
как видишь появляется трава
*
ничто не сделает надорванного шага
и простоит покойница-бумага
в местах отсутственных да на одной ноге
(Из цикла "Минуты")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564553
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 08.03.2015
а теперь давайте расплатимся по счетам , господа
дьявол терпеливо ждет,
отбивая тросточкой ритм “Crossroads blues”
за счастье как наркотик
за любовь как болезнь
за искусство как наваждение
за познание как тупик
за жизнь как насилие
и смерть как поражение
ты не можешь убежать
не можешь отползти
не можешь спрятаться
время платить по счетам
время платить по счетам за страдания и пустоту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564831
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Експромт
Весна виводить розгулятись ріки зі свого обійстя...
Холодним дощиком намули зимні із душі змива...
Із пролісками лісовими - перший спомин про кохання - блисне...
Чуттєвість життєдайна навесні в душі перемага...
П"янить вона повітря снів солодких...
Буденність підсоложує словами ніжності - звичайну і просту...
І накриває хвилями бажання!..Кольоровим перевеслом!..
Палкіше і кохання,чомусь,навесні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564242
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 08.03.2015
...А в небесах, очищенных от сна,
Средь горизонтов зубчато-ветвистых,
Уже не белых и еще землистых,
Крадется, словно робкая весна,
Луна-пятак без всякого изы́ска.
А по реке, очищенной от льда,
Средь берегов, еще дремотно-зимних,
Еще в плену туманов серо-синих,
Идет несмелая пока вода,
А в ней луна неспелым апельсином...
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564346
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Ты знаешь - кто сестра печали?..
Я всё терзаюсь,..знать хочу...
Сестра печали - грусть конечно...
Хоть разный корень...И разная одёжка по плечу...
Но одинакова для них граница...
Когда солёные ручьи вот- вот прольются,..когда в смятении душа!..
Когда осенний лист спадает,..когда следы метелью заметает!..
Печаль и грусть потерь не умаляет!..И рядышком всегда...
Их прячут в сердце - глубже,..чтоб сохранить... от самого себя...
Сестра печали - грусть,..запомни...И слёзок поровну у них...
Но у печали с грустью так бывает:что на двоих - одна слеза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564800
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Не уходи, побудь со мной,
Не делай из бабла икон!
Куда ни плюнь, язык иной,
Ментальность, климат и закон.
И баб таких, как на Руси,
На целом свете просто нет,
А потому не голоси -
Не муэдзин, не минарет.
Славянских петь тебе музык
Не станет западный народ,
И доведёт тогда язык
Туда, куда тебя не прёт.
Не грех, что хочется ешшо,
Но знаем мы наверняка:
Там потому и хорошо,
Что нас там не было пока.
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564668
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Коти, коти мереживом усміх
Моя радосте, квітка моя
А життя не спиняє сей поспіх
Швидкоплинне мінливе життя
Ти йому навздогін прошепочеш
На незнаній мові своїй:
-Ти лови мене в день і у ночі
Але наздогнати не зумій
Як я виросту, легені на повні
Гори, доли, ліси і луки
Оп’янять мене аж у скроні
Й горя хай не буде й розлуки
Ну а поки, коти, коти
Моя радосте, моя квітка
Усміх свій крізь усі роки
В ритм із серцем, що мирно стука
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562542
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Сюжетных линий скудное литье
И сходных сцен томительное поле
Толкают шар в манере карамболя
И направляют бытие твое,
И прецедентов вечных колея
Готовит путь неведавшим покоя,
Но в платье деревянного покроя
Оденет смерть шута и короля,
Но контрапунктом прервана стезя:
Однажды некто, зарыдав от страха,
В прах обращен, опять восстал из праха
И не рванул немедленно в князья,
Хоть исключений зыбкое нытье
Не повредит традиций монолиту,
По разным чашам разное разлито
Случайностью заветное питье,
И ты стоишь, запутавшись в строю
Чужих суде́б и торопливых су́дей,
А мимо в запечатанной посуде
Несут судьбу возможную твою.
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562346
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Навчились ми мовчати про важливе,
Аби не плакати - знов дзвінко сміємось...
Не думаючи, біжимо щосили.
Втрачаєм те,що зруйнувати боїмось.
У відчаї ховаємось від світу,
Закривши почуття всі на замок.
Пірнаємо у внутрішню орбіту,
Від власних утікаючи думок.
Та врешті починаєм розуміти:
Від себе ж неможливо утекти...
Приходить час страждати і жаліти
За тим, що не зуміли вберегти.
Тож треба в почуттях не сумніватись.
Що серцю рідне - вірно стерегти
У щирості ніколи не вагатись.
Боятись варто тільки самоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562910
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
настроение менялось
многократно
с большой частотой
отношение к вещам
как мозаика в калейдоскопе -
разноцветные кусочки битого стекла
складывались в фигуры
и наделялись смыслом
сами по себе не излучали
небо
траву
смерть
алкоголиков
каждый кусочек лишь крал
свою часть из спектра
и глазу не хватало света
мир
за цветными фигурами
там
за маленьким мутным стеклышком
там
за паутинками
висящими недвижимо в пустоте
какой он?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562900
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Гаряче полум'я свічі
Танцює, граючи в кімнаті,
Даруючи тепло вночі
І дозволяючи тебе чекати.
На вулиці давно вже зорі
І місяць-красень серед них,
Хвилюється солоне море,
Бо ми кохаємо не тих.
Кохаємо, не чуючи нічого,
Не розуміючи, навіщо це.
Забувши все з життя простого,
Сміємося біді в лице.
Сміємося, забувши всі проблеми,
Що часто причиняли біль,
Крокуючи жорстоким кроком поміж нами,
Збиваючи із ніг, мов заметіль.
Своїм коханням зігріваюсь я
У дні морозної зими.
І хай не стану я твоя,
Все ж почуття мої прийми.
Пиши хоч іноді, благаю!
Не ображайсь, а зрозумій,
Що дуже сильно я тебе кохаю,
Та не твоя я й ти не мій...
Не мій...Не мій!... Та знаєш,
Я досі ще себе картаю
За те, що не сказала я тобі
Про те, що я тебе кохаю...
Можливо, все було б інакше
І були б разом зараз ми,
Проте в житті все значно важче.
Кохання - гра, а ми гравці цієї гри!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562926
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Я бачив сон, що ти мене кохаєш,
Теплом очей одарюєш мене,
Лишень мене любов’ю зігріваєш,
Яка нізащо в світі не мине.
Я бачив сон, що ти мене бажаєш
І ти моя, а я навіки твій,
І серце моє в спокій огортаєш,
Ведеш мене стежками світлих мрій.
Я бачив сон, що ми удвох щасливі
І душу напуваємо добром,
Крокуємо ми по життєвій ниві
Упевнено у радості разом.
Я бачив сон, де юність розквітає,
Видніється безхмарне майбуття,
Я бачив казку і напевно знаю,
Що ти мій сон і ти моє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563024
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
(помещает готовые мысли
внутрь такой конструкции,
что любой надрез,
любая протяжённость
сияют бессмыслицей.
может быть,
есть какой-то секрет,
какой-нибудь ключик
пониже окладистой бороды?)
(Из цикла "В скобках")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562799
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Экспромт
Когда то ты вернёшься...
Наверное - весной...
В окошко постучишься...
И скажешь - приоткрой...
Обнимешь - нежно-нежно...
И шёпотом - прости...
И ландышей букетик - подаришь от души...
И будут разговоры - до самого утра...
Не раз мы свечи сменим...
Закончатся слова...
Стряхнём мы пыль с заветных...И самых дорогих...
Спасём себя мы этим...
Смысл здравый - победит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562755
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Ты видишь сны. Нет, ты живешь вне жизни,
В невинности не вспаханных полей,
Ты начинался в дни до слов, до смыслов,
До космоса, до весен, до людей.
Ты невесом в прозрачности планеты,
Ты начинался внутривенно в ней
Построчными инъекциями света,
Подкожными вливаниями дней.
Ты - целый мир. Ты сам - его начало,
Седьмая нота вшитой в нас весны,
Ты вырезал мне душу по лекалу,
По формам и обрывкам тишины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559896
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Мысли кружат
чёрными птицами...
Ты уезжаешь.
И нету - пути назад.
Вяжет зима
шаль на дома спицами.
Тоненьких игл
льдинки в душе дрожат...
Ты уезжаешь...
Путь засыпает порошею...
Мысль замерзая,
взрываясь, крошится в снег...
Давит разлука
на грудь непомерною ношею...
И прекращают
стрелки - часов бег...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559901
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Он говорил ей о любви,
Она не верила словам,
Но друг без друга не могли,
Идти по разным берегам.
И каждый раз глаза в глаза,
Случайно встретившись едва ли,
Она бы мимо не прошла,
Он бы не знал ее печали.
И глаз ее кофейный цвет
Как никогда казался чудом,
Лишь он с нее писал портрет,
Когда она гуляла утром.
И по ночам закрыв глаза,
Он видел образ как в тумане,
Он бы хотел ей рассказать,
Что для него она дыханье.
Что без нее и мир не мил,
И день без смысла пролетает...
Что никогда так не любил,
И лишь ее так не хватает.
А может просто и она,
О нем мечтает, он ей снится,
Боясь всему виной весна,
И что зимой все растворится.
Любовь к нему стучит в груди,
Но она чувства не откроет,
Возможно где-то впереди,
Судьба сама им все подстроит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555896
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 16.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2015
Когда меняют полюсами чувства...
На не остывшем жаре стынет лёд ...
И на прямой тропе за горизонт легко тогда споткнуться...
Упасть с обрыва,..места нет которому в мечтах...
В реке бесчувственной от всех признаний лишних захлебнуться...
От ужаса прикосновений утонуть в журчащем ручейке из слов...
Но никому не погасить спасительные маяки у океанов жизни...
Пока пылают пламенем зарницы и отражаются в твоих глазах...
Жива надежда на крупицы счастья ...Возможен и возврат на место полюсам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559890
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
наша осень с маленькими деревьями
очень быстро прошла
ну сколько там нужно времени для
красной листвы
чтобы опала она с
невысоких веток
наша осень с маленькими деревьями
очень быстро прошла
и прошло после неё
много зим и много вёсен и
лишь тогда начала опадать листва с
очень высокого дерева которое в нашей
осени было и о существовании которого
мы даже не подозревали
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559867
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
задумавшись стоит на лестнице человек
и наблюдает как обнимаются в небе
два оранжевых облака
потом он начинает собираться в
дорогу и становится всё прозрачней
два оранжевых облака расходятся
в небе через час как чужие
и незнакомые
а уже совсем прозрачный человек внезапно
вспоминает что нет у него никакой
дороги
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559863
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Наплевать на все
Наплевать на все девчонок много
Не одна на свете только ты
Скатертью котись твоя дорога
И все твои понты
Ты подумаешь что я тебя ревную
Нет и мысли не было такой
Если я нашел себе другую
Так значит дай же мне покой
Она мне нравится хотя и строга-строга
Строга но не очень
Не такая как ты недотрога
Которая сама не знает чего хочет
Хорошо что я его не знаю
Кто новый твой boy-friend
Я прекрасно понимаю
Что он ботанического клуба президент
Быть может ето просто ложь
А может и вправду красивый он
Или ты мне просто врешь
Что он тебе подарил роз миллион
До отправки самолета осталось пару минут
Я едва сдерживаюсь от истерики
Как ты бросаешь меня тут
С ним улетаешь в Америку
Вот на борт поднялись пассажиры все
Взлетная полоса и небеса
Самолет поднял свои шасси
А внизу там на земли я остался сам
Я часто о тебе вспоминаю
Я часто по телефону с тобой говорю
Но ты и без слов понимаешь
Как сильно тебя я люблю
Автор: Стан Михаил, с. Угля, 4 октября 2008 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559473
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Перестороги дорогам.
Переминання ніг.
Дуже голодний на спрагу?
Їж
сніг.
Стерпно нестерто
до крові поки у новім взутті,
скоро воно стане ще одним
у жит-
ті
Було-не було любові.
Перелюбити назад.
Від перелюбу найбільше трусить азарт.
Попіл у пил попід стелю
встелить кімнати дно.
Очі заплющу.
Світить.
Вікно.
Так я палила стоси
снігу,
а він втікав
в мене на воду з нього
не вистачає
прав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559529
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Згадала про все і просто щиро розсміялася
Перечитала свій щоденник,багато інформації
Знайшла і декілька слів про те як я кохалася
І навіть щось про витримку,волю і грацію
Слова повернули мене в минуле
Це так сумно і водночас весело
Напевне час назад я б не повернула
Як же я пережила всі ті піднесення
Щоденні записи,звичайні речі
Думки про те,що скучила і віру
Як хочеться спертися на чужі плечі
І про те як до всіх втратила довіру
4.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559546
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
очевидно
потерянная новость
была искажённой но
не носила ботинок
в маленькой вертикальной гостинице
где вышедшие
на балкон любовники
пытались прочесть
близорукое небо
/там
ничего нет/
(Из цикла "Новости")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559612
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2015
відпові́сти
Любов`ю на нелюбов –
тільки Бог може…
Любов –
Іпостась неодмінна Божа…
тому і сказано: «…Божі діти» –
Батька рідного
не слухатись, не любити,
бо – не розуміти
а для чого Йому
неслухняних,
нелюблячих нас –
любити-терпіти?
бо діти! –
мають рости,
розумнішати,
себе і світи
пізнавати –
жити:
навча́тись любити
стежками тернистими,
кам`янистими
йти,
серця́ і ноги до кривлі́ збивати,
падати і вставати,
не знати чого шукати
і нарешті – Любов у собі знайти
у ви́явах
Красоти-Простоти-Доброти –
навчи́тись люби-Ти…
Бог терпеливий знає,
чого кожен із нас шукає –
допомагає,
чекає…
чи міг би примусити?
міг би… але
рабський по́слух – із при́мусу,
а любові із примусу не буває…
куди б не водили наші стежки,
проз які нетрі і болота́
мета – проста:
кожна звивиста
плутана кам`яниста дорога
приведе до Любові Ісуса Хреста ,
до Любові взаємної – людини і Бога:
Любов – це
до Світла розвинуті ум і серце,
і кожна людська дорога –
до Отчого дому прагне, до Любові-Бога
14.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559621
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Мне говорили,что желания уходят...
Не верю!..Странно слышать...Только не мои!..
Пусть остаются до конца,..терзают,мучают,..тревожат...
Без них не интересна жизнь,.. скучна...
Тускнеют все цвета...Все мимо,..не касаясь...
И нет в душе весны,..и горизонты далеки...
А я не верю,..слышите?...Не верю!..У голубого неба не отнимут синевы...
Непотопляем мыс надежды...На тех же координатах счастья маяки...
И лучики горячие у солнца,..и теплота твоей ладони,..и в озере моей печали столько же воды...
И земляничный привкус поцелуев не смеют с губ твоих сорвать лета!..
Пускай желания уходят...А я останусь прежней,..как и ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559653
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
В кружке чай с жасминовой отдушкой,
пахнет летом в комнате твоей.
Ты в обнимку, с вышитой подушкой,
за окно глядишь на снегирей.
Как в сугробах избы утопают -
по глаза, растерянных, окон.
Как стыдливо к стенам подступают
побирушки-тени с двух сторон.
Вечер, как снежок, забросил солнце -
за забор соседского двора.
И, припав к проталку на оконце,
смотрит в дом, как, в праздник, детвора.
Ты сидишь, не зажигая свечи,
улыбаясь памяти… о том,
как девчонкой, в «пятачок», под вечер
с улицы подглядывала в дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558010
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Безумец я, оставил отчий дом,
как раб галерный рвущийся из плена.
Но память… каменным висит ядром,
опутав цепью, клонит на колена.
И не избечь, струящихся во мне -
смятения, неистовства, и боли…
И не изречь, как ведьме на огне,
прощения сжигающей любови.
О, я любил, и звёздный океан,
и океан земной, с его волнами.
И от цветенья становился пьян.
И упивался нежными словами…
Но пуще всех, я - женщину любил.
Неистово - как час, перед расстрелом.
Так любит ветер - выгнутость ветрил -
в предгрозовом пространстве загустелом.
Так любит мать - рождённое дитя,
его судьбы не ведая, скорбея.
Так любят - жизнь, едва в неё входя,
и пред её очами не робея…
Как каторжник, простуженный, хранил
любовь за пазухою, грея телом.
Прости Господь, душа лишилась сил,
как жар огня в костре перегорелом.
Сплошная тишь над нивами плывёт,
как половодие – не утоляя
того кто, утоленья жажды, ждёт -
ладони жадно, навстречь, подставляя.
Закатный свет, весь в патине, как медь,
в той, невозможной, ржавчине - полнеба.
Шепчу в пространство: Господи, ответь,
лишь слова жду, не злата и не хлеба.
Но весь простор немотствует в ответ,
лишь лик луны, как образ Магдалены,
дарует мне благословенный свет,
и поцелуй холодный и мгновенный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558234
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Ненавиджу казати про таке:
Про план, подію, справу чи ідею.
Спочатку розіллється, як саке,
А потім рве печінку Прометею.
Твори нежданно, хай у бурі днів
Твій вчинок буде вивертом штурвала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558145
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Дремлет тьма на ночной пелене,
греет персами бластулу тени.
Хочешь знать кое-что обо мне?
Знай, во мне разлагается гений.
Я тебе завещаю всю боль,
Береги её, где бы не плавал.
Хочешь знать, для чего алкоголь?
Знай, во мне развивается дьявол.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558181
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
синие стены
всегда эти синие стены свободы
я люблю не по фен-шую
бью стёкла не по-православному
и уже целый месяц будда
не толкал меня острыми локтями
приятно быть сиротой
наследником скифской глупости
но как собрать эти осколки
в хрустальную башню
где каждая лампочка
поёт о зимокровном лётчике?
(Из цикла "Ошибочные теоремы")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555743
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 08.02.2015
Пожалеем атеистов,
им трудно.
У них нет не только Бога,
но также дома, стены, гвоздя
(если они и впрямь атеисты) -
только пытливый сквозняк
и бескрайнее ожидание.
(Из цикла "Ошибочные теоремы")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554945
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 08.02.2015
Время - лучший тестер.
Так, открыв банку с груздями,
находишь мокрого,
неоперившегося программиста
с тросточкой и в котелке.
Ничего нет случайного в бизнес-процессе,
кроме методов нашей любви
и старых, прошитых солнцем поездов,
где поют чернокожие невольники.
2007
(Из цикла "Ошибочные теоремы")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556743
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Вечность - это крупнолистовой высушенный джаз.
Ты завариваешь её в маленьком чайнике,
Возвращаешься в постель и пьёшь с гостьей,
Закусывая солёными груздями.
У тебя осталось совсем немного.
2007
(Из цикла "Ошибочные теоремы")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557018
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 08.02.2015
"Небесна сотня" встала і таки
Замироточило снігами небо...
Хрещатих сотень праведні полки
За гріх століть приносять свою требу.
Метал і серце, дух і боротьба
Освячені в бою вогнем єдиним.
Іде ужинок, а за ним сівба,
І з круговерті часу не зійти нам.
Історії безжальне ремесло...
Шурупчики, і гвинтики, і шпиці.
А колесо в безодню занесло
Людської крові, з місивом столиці.
Розхристані із вірою, і все!!!
А правда знов не пізнає людину.
Та кожен на Голгофу хрест несе,
А він вростає в душу і у спину.
19.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557943
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Місяць у ночі
Сторож одвічний,
Сон забирає
Маревом срібним.
Та має місяць
Аж три обличчя,
Знаки відомі
В темряви світі.
Перший - яскравий,
Світло дарує,
Сяйво від зірки
Сховане в ньому.
Другий - то Чорний,
Чаклує хмари,
Розбудить страху
Таємну силу.
А третій місяць
Не знати б звіку,
То зла ознака
місяць Багряний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557891
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Умереть – не страшно.Страшно жить во мраке,
Быть никчёмной тварью, в грешной суете.
Подставляться пешкой, каждой милой даме,
Забывать о чести, и не жить вообще.
Люди меркантильны. Гонятся за властью.
И для них, как подвиг,гнусность совершить.
Непреложно ищут, мировую славу
Но при этом сложно, душу сохранить.
Можете не слушать, искренних советов
И не верить в честность, непритворных дел
Но поймёте всё же, сыщите ответы,
А пока создали, мёртвый беспредел.
Бойтесь не ошибок, а своих бездействий,
Вас они лишают, радости побед
Не ищите сущность, в столь жестокой мести
Ей затмить не сложно, самый яркий свет.
Не ищите счастье, в деньгах и машинах
Может с ними легче, но не в этом суть.
Не живите с целью; ,,Дом, или квартира".
Жизнь – вещей дороже.Это вечный путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557925
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Ты только для меня отдай сердечко,милый!..
И душу светлую твою я не посмею очернить...
И милости просить о счастье на двоих мне хватит силы...
Я за двоих смогла б любить...
Тебе я буду преданна,..как солнце утомленное - закату,..как облака - дождю,..как ночи - темнота...
И не узнаешь вкус полыни,..и не посмеет на порог взойти беда...
Я рок неумолимый отведу своей рукой...
Не хватит духа - ангелы помогут, силы придадут...
Ко всем влюбленным ближе небо...Его горячее дыхание - для двоих...
Ты для меня - восьмое чудо света...А я ...та звездочка,..упавшая с небес...
То диво настоящее в разгар зимы - подснежник,..и с капелькой росы...
Ты подари сердечко,милый,..и обними,..и рядышком дыши,..
И неба нашего кусочек на ладошке вспомни и блеск сверкающей звезды...
Ты помнишь - как её назвали?..Нам подсказала в тишине ночи Луна...
Наверно,.. послана любить тебя богами...
Для них виднее свысока...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558035
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Мій бумеранг вернувся, вже сповна
Помножені прокляття і лихі погрози,
Сліпа душа прозріла й лиш сльоза,
Віршів вергає передчасні роди.
І віддалилась доля від душі,
Велике прагнення у рай, по ділу в пекло,
Ще й запізнилися аж із осені дощі,
Ті що, омити мали очужіле небо.
І ніби вибір є і сили, щоб вчинить,
По правді, по душі і по стремлінню,
Та знов якась завада боронить
І бумеранг взлітає, по моїм велінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556710
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Сьогодні рівно три роки
Як я вирішила розповісти
Світу про свої почуття
До тебе…
Ти знав про мене все
Або майже все
Але доля розпорядилася
Нас розлучити
Я знала, що ми більше
Ніколи не будемо разом
Але кохання вічне
І якщо я не можу
Сказати тобі
Я скажу моїм читачам.
Пройшло багато часу.
Я сама дуже змінилася.
Ти, мабуть і не впізнав би
мене при зустрічі.
Інколи мені самій незнайоме
Відображення у дзеркалі.
Але сьогодні така дата.
Я присвячую тобі найкращі
Свої твори…
Колись я ледь вижила
Ти пам’ятаєш?
А я уже майже забула.
То був ніби сон.
Тепер я точно знаю.
Ніколи не можна здаватися.
До цього дня, три роки назад
Ніхто не знав, що я пишу.
Окрім тебе…
Ти завжди перший слухав.
Перший висловлював думку
Від тебе першого я чула
критику і похвалу
А зараз від багатьох все це чую
Та тільки не від тебе.
Ти уже далеко…
Але я чомусь дуже впевнена
Що ти також пам’ятаєш
Про цю дату.
У нас сьогодні свято.
Щоправда, трішки сумне.
Сьогодні, три роки назад
Наші дороги розійшлися назавжди.
В руках келих червоного вина…
Яке ми так любили пити
довгими вечорами.
За тебе…
Вітаю!!!
Рівно три роки назад я зареєструвалася на сайті «Клуб поезії».
Дякую всім моїм читачам.
За слова підтримки.
За критику.
Ви найкращі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554586
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 06.02.2015
я бачила як клавіші цілували твої пальці,
як лилася музика їх любові
до наших вух -
я чула.
як чарівні вібрації...
по шкірі душі
наче по гладі води малювали хвилі
в мені...
частоти звуків, їх інтонації...
такі вражаюче щирі і чесні
стирають з мене усю ту інформацію
зайву, пусту...
словесну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556878
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 06.02.2015
[i]Кілька питань про жах
Мучили зграйку невдах.
І по схололих слідах
Зграйка надибала крах...
Спати на лезах - не сміх.
Гріти Гренландію - гріх.
Плачуть чужі по своїх...
Пекло стікає зі стріх...
Третя війна чи п'ята...
Варять куліш царята...
Крівна до Раю посвята...
І мовчазні ягнята.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554403
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 06.02.2015
Нет очертаний пустоты,
И цвета нет, и запаха, и шума.
Здесь, нерожденные мечты
Не умерли - ушли угрюмо...
Нет очертаний, давит боль,
И задыхаясь в одночасье,
Теряем, сгоряча, контроль,
И над собой уже не властны.
Нет ничего... шумит в висках,
И страхом душу наполняет.
Уже не удержать в руках,
То, что название теряет...
Нет, только - отблески обид.
А может, горечь пониманья,
Что пустота, пусть не кричит,
Она - сигнал о расставанье,
Нет?..
11.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550671
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 06.02.2015
Как не поймете вы, что жизнь, увы, не вечна -
Кометой пролетит, исчезнет навсегда.
Во здравие поставьте в Храме свечи.
Пусть не коснется вас своим крылом беда.
Как объяснить мне вам, что зависть - это глупо.
Червь поедает вашу душу изнутри.
Хоть раз взгляните на свои дела под лупой.
Есть две причины не завидовать иль три.
И как сказать мне вам - живите отрешенно
От всех политиков и клерков заодно.
Не вы от вашего спокойствия взбешенны,
И вам до них должно быть все равно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551437
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 06.02.2015
У сяйві дня, чи в пітьмі неозорій п'янкої ночі,
Серед юрби гомінкої, чи з тишею віч-на-віч,
Твій голос зцілює і теплом зігрівають очі,
Тим, що Ти ніс у своїй душі через пил сторіч.
І хай приходять і йдуть крізь душу навиліт інші
(вони спалахують і згасають, мов їх не було),
А Ти незмінно без запитань у ній далі світиш
Так, ніби серце Твоє ще не знало в житті тривог.
А я і далі щораз як уперше Тобі радію,
І через мене у радість вбирається цілий світ.
Я не плекаю ілюзій, та маю таємну мрію.
І Ти так легко щодня її втілюєш сотні літ....
13.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543802
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 06.02.2015
"Не уходи, такая настоящая.
Ты мне нужна", — шепчу пока ты спишь.
Я здесь одна, а рядом ты — незрячая,
Во снах своих от ужаса кричишь.
Ты не проснешься завтра и сегодня,
Ты будешь жить в своих иных мирах.
Мой мир и твой отныне стали сводней.
Не потеряйся на своих семи кругах.
Ты вся дрожишь, ну что же тебе снится?
И с кем ты там? Тебе там хорошо?
Я здесь с тобой и мне теперь не спится,
А за окном зима, тепло уже прошло...
Ты слышишь зов, тебя он не отпустит .
Он просит быть с ним вечность и всегда:
Он там один, он утопает в грусти.
И ты идешь к нему, ты им уже больна...
Реальный мир тебе не интересен —
Уходишь в сон все дальше от меня.
И без тебя мой мир настолько пресен...
Ей, вы! Подсыпьте чутку специй и огня!
"Не уходи!", —Прошу уже с истомой.
"Ты мне нужна" — срывает плач на крик.
Следы слезы горячей и соленой.
"Вернись ко мне хоть на короткий миг!"
Твоя душа блуждает меж мирами,
И не вернуть ее мне, уж прости.
Он манит взор твой чудными мечтами,
Где от иллюзий некуда уйти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557234
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 06.02.2015
дети кормят голубей
на заброшенной площадке,
где стоят качели, шатки,
без сидений и цепей
дети кормят голубей
без заботы о прибытке,
весь прибыток - шар на нитке,
чтобы было веселей
дети кормят голубей
по соседству с мавзолеем,
дети нет, а мы имеем
много пагубных идей
дети кормят голубей
не на мясо, пух и перья,
словно бога подмастерья -
тварь живет, а ты жалей,
дети кормят голубей
без оглядки на символик
смысловой холодный нолик
всех возможных степеней
дети кормят голубей
белым хлебом, семенами,
что же завтра будет с нами,
может, вырастем в зверей
дети кормят голубей,
может, это их натура,
может, это процедура,
чтобы вырасти скорей
дети кормят голубей
без расчета и без счета,
это детская работа
до заката наших дней
дети кормят голубей
и бросают хлеба крошки
недоросшие ладошки
до АК и до "Шмелей"
может, нам учителей
не искать, чтоб кончить войны,
посмотрите, как спокойно
дети кормят голубей
2015
*Н.А. Ярошенко. Всюду жизнь, 1888
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557458
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015
"Мені також кортить
бодай хоч раз
Під вишнями в цвіту заночувати"
Рьокан
* * *
Та й і мені кортить...(бодай хоч раз!)
Під вишнями в цвіту заночувати.
Знайду у сад вербовий перелаз
І до світанку не вернусь до хати.
Ту ніч розрадять, певно, солов`ї,
Я захмелію від цвітіння вишень.
Польоти мрій і помислів моїх
Легенький вітер згодом заколише.
І в гущині зіркових володінь
З поезією лірика Рьокана
У нереальних злетах сновидінь
ПелЮсткою у всесвіті розтану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556848
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Ріка широка наче море
Вода прозора мов кришталь
Несе поволі жовтий човен
Що дивну виклика печаль
Неквапом плине тихо-тихо
Немов не знає берегів
Невже його спіткало лихо?
Вітрил немає, веслярів...
Чом до причалу не прип'яли
Міцніше? Просто сплинув час
Вітри швартови розірвали
І він пливе, летить від нас...
І тихий подих знов над нами...
Як завжди, крізь усі віки
Летять осінніми вогнями
Крилаті човники-листки...
Ссилка на каст http://www.playcast.ru/view/7331139/b4c4dcb5353be699419f4b99f35982f83bda183epl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557015
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Был скользкий вьюжный день, когда распалось,
Как карточное, зданье Сити Центра.
Подземная река сменила русло,
Голодная раскрылась глубина,
И семь часов универмаг
Трещал и шёл ко дну, словно "Титаник".
Вначале змеи проползли
По стенам, вслед за этим лопнул купол
И раненая хлынула толпа.
Как счищенная рыбья чешуя,
Блеснули вдруг крепления и скобы,
И выдавились вспоротые чрева
Бильярдов и улыбчивых кафе.
Толпа следила, как природа
Орудовала древним инструментом,
Пока не скрыл хитон из пыли
Растерзанного ящера хребет.
(Что это было - просто месть
Или стремление глубин
Убрать гниющую часть тела?)
2007
(Не было такого случая, просто настроение у автора было мрачное).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557307
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Думаю я имею полное право
закрыть глаза
и пуститься в свободное плавание
Возмущённые крики читателей
постепенно стихают
сзади на берегу
Одномонотонные последовательности чаек
ведут меня внутрь
городских новостных программ
Бумага не поспевает
нужен диктофон
без него я так быстро
упираюсь в пятнистую стену
(Из цикла "Terra Incognita")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526387
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 30.09.2014
ох…
вітрила мої – си́тцеві,
бя́зеві і льняні́ –
при штормово́му вітрові…
рветеся, наче коні –
схарапу́джені…
ніку́ди не летимо!
на шнурку серед то́ку – со́хнемо…
романтики неутримні
мої…
але –
скільки уяви-енергії!
вітровійної синергії!
спонта́нності-рвучкості, дії-надії…
у квіточках лілових
скільки рішучої сили –
таки вітрила!
домаш-ні,
за́щіпками приборка-ні,
у воді кринич-ній –
випра-ні…
яблуні,
вишні і сливи
біля штахе́тяної загорожі
рвуть і собі гарячі гриви –
на щирі мої сердечні пориви
схожі:
учо-ра
зібралася на війну:
ніч - без сну…
забула чесно учо-ра,
що стара…
ох…
вітрила…
ситцеві і льняні,
ко-ні
схарапуждені…
24. 09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525578
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Моя ти мила, дівчинка маленька!..Твій погляд ловить мій,..тріпоче серденько тихенько...
І рученята завше тягнуться до мене,..як квіточки до сонця...
Яка ж ти солоденька!..Яка пахусінька,..гарненька!..Як ніжно сяють твоі очкі...Бешкетниця нівроку!..І така хитренька...
Від тебе я тікаю - ти марафон долаєш на колінках...Наздоганяєш - і регочеш без упинку...
За усмішку твою - занявкаю я котиком,баранчиком замекаю,..і песиком раптово стану...
І ролі різні до себе,як ті плаття приміряю...
І зіроньку тобі пообіцяла з неба...і побачиш,..що дістану!..Нічого неможливого в житті немає!..
Даруєш тільки щастя вдень,..воно з тобою засинає...
І поки не з"явилась ти - не знала,..що щастя кольорами грає!..Але таким малесеньким буває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526313
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Простыня слогов не связанных друг с другом
Как лик неблагодарной и святой скотины.
Завербовали, наградили плугом
И прочитали панегирик - алчных писанину.
На облачность влияет как на страх:
Все буквы выстроились в круг порочный
Под ровный и блестящий грохот блях,
Под праздничный шантаж лихой и срочный.
О ясности и речи быть не может.
Расплывчатость и вправду мать порядка.
Она готовит возбуждающее ложе
Красиво, неуверенно и шатко.
А пролететь бы выше облаков поганых
Да разбросать способных жвачных.
Простыня за простыней не особо званой
Бросается в глаза как писанина алчных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525577
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 30.09.2014
река течёт каждый раз по новому руслу
что ты можешь с этим поделать?
задержись на пороге комнаты
прикоснись
к стеклянному шару дыхания
не отнимай ни секунды
всё равно
в следующий миг
песчинки образуют новый узор
(Из цикла "Terra Incognita")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525861
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 30.09.2014
в автобане цветущем
не узнать отпечатки шин
и тем более ног построивших
только лапы – копыта – клювы.
я не жажду злосчастий
или грубых на то причин
но ведь дерево наша опора
а об камень наточишь зубы.
может псы, может кошки
прекратят с нами дальше жить
и не будет от этого худо
но – пожалуй – лучше не ждать
просто – каждый из всех
в любом случае –
каждый догорит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526040
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Всі тональності миті слідом у ніч
Поринають й зникають лише ми пліч-о-пліч
У цій пристрасті тіла й миру душі
Воском стались в єдине зорі і ми
І простори квартири мов без стіни
З неба падуть дощі і відверті вірші
Ці півтіні світанків слідом у день
Виникають й не тануть слізьми лишень
Десь на перехресті долі і часу
Медом весняні квіти хай зацвітуть
Бути на віки разом – в цьому вся суть
І ці щирості вічні я з тобою і заради тебе несу
І годинник пісочний став суцільним склом
В нім ні більше, ні менше відвертості
Ми здійснили всі мрії знехтувавши сном
По між нас вже нема таємності
І свіча не згоря в цій нетлінності
Заклопотаність птахом у кватирку
Полетить і знайде нові цінності
Це кохання нагадує зірку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526437
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 30.09.2014
(Посвящается Александру Житеневу)
боль - запятая в прокуренном слове
последнее странствие чтицы:
переносы поскрипывают
как крошки в неприбранной постели
необходимость черства -
ручная молния
обученная прыжкам в длину
на будничном склоне маятник
обновляет невесомые буквы
неприкосновенный запас: сухость кожи
презрение влюблённость и прочие
способы простодушного бегства
(Из цикла "Сквозь тусклое стекло")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507937
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 30.06.2014
девушки идут ко мне
как корабли
с трюмами полными сокровищ
утренних сигарет
зеркал забрызганных спермой
табуреток
пригодных для десяти эротических поз
и конечно грудной боли
костлявых скребущихся пальцев
розовых докторов
и неприступных сестёр
раскрашенных по туземным обычаям
2010
(Из цикла "Девушки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507616
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Сотни деревьев тут
На совсем небольшой площадке.
Их не трогают и не жгут
“Це довкілля, не глухий кут”.
Если что-то пойдет не так,
Вот зеленка на мягкой ватке.
И не нужен от тебя пятак,
Только легкий навстречу шаг.
Эхо композиций птиц
Поглощается точно украдкой
Сладким, сладким, очень сладким
Натюрмортом съестных лиц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507949
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 30.06.2014
[i]«Як же тебе мені мало, мамо…»[/i]
Хочеться кричати… Як же їй у цю мить хочеться щосили кричати. Вона знала, що так буде, очікувала саме цього. Також розуміла й те, що жалітиме, жалітиме усім своїм серцем, але буде надто пізно. Чи мало є таких людей як вона, які у свій час не відпустили чиюсь проти себе вину.
Згадувала лікарняні палати і нерухоме материне тіло. Не було сліз, а тільки почуття вини. Вона не встигла за її життя сказати, що вибачила їй; не встигла сказати, що любить так само як і тоді в той день у батьківському саду, коли хмари здавались живими образами. Не встигла.. Передбачала такий поворот дій, але все ж не переступила через себе. Чи мала вона таке право? Чи можна не пробачати батькам – людям, які дали тобі життя? Ніхто не має права когось судити, але Іванна все ж осуджувала маму, хоч і переконувала себе у протилежному.
Що саме жінка не могла їй пробачити: її відсутність у житті доньки чи байдужість до неї? Важко сказати. У кожної людини своя важка і нікому незрозуміла дорога. Не варто вчити когось як жити, не знаючи як це – бути в тілі того кого вчиш, не знаючи як він чи то вона думають, як відчувають. Звісно є загальні засади і закони виконання яких вимагається від кожного, але ж є і різні нюанси, що не відомі кому-небудь іншому. І все ж, потрібно бути вдячними своїм батькам за життя і бодай за це підтримувати і поважати їх, допомагати і намагатись зрозуміти їхню позицію, приймати їх точку зору, приймати їх саме такими а не тими ким хочеться бачити.
Згадалось як дзвонила мама, а вона – Іванка – просто ігнорувала її дзвінки, вона не хотіла із нею розмовляти, але коли все ж відповідала, то була вкрай холодною і не підпускала до себе не дивлячись на те, що їй хотілось кинути геть усе і поїхати-летіти до мами. Вона хотіла лягти на її коліна і плакати, як у дитинстві, хотілося відчути мамин запах – руки з ароматом хліба. Хотілося розповісте все те, про що не знає ніхто і що так важко засіло у грудях. Але ні, вона не подавала і вигляду, що та жінка, яка зараз розмовляє із нею є такою дорогою їй… Вона просто мовчала і плакала.
«Як же тебе мені мало, мамо…»
Після однієї із таких розмов , взявши олівець, вона просто написала те, що так і не могла сказати мамі…
[i]Заплети мені, мамо, косу
Заплети мені, мамо, косу
як колись у дитинстві у полі.
Пам`ятаєш, благала ти долі
для своєї маленької доні
і дивилася як я росту.
Заплети мені, мамо, косу
і вплети синьоокі волошки,
хай порадують нас вони трошки...
Чому бачу у тебе я зморшки?
Невже стільки пройшло вже часу?
Заплети мені, мамо, косу...
Заспівай ти мені колискову,
щоб у ніч - у холодну зимову
я відчула, що поруч ти знову
і побачила твою красу.
Заплети мені, мамо, косу
як колись, пам`ятаєш бувало
коли серце уперше кохало
болю втрати воно ще не знало...
Витри, мамо, на щоках росу,
заплете тобі донька косу.[/i]
(Після викладення даного вірша у щоденнику, прийшло коротеньке смс: «Давно не был так тронут. Спасибо». І хоч відправник 777, вона все ж знала хто написав, так як у неї був лишень один сумлінний читач, який перевернув усе верх дном і сидів глибоко в її пошматованому серці. Але не про це тепер мова.)
Що тут скажеш. Проблема батьків і дітей чи не одвічна у світі цьому. І не варто судити ні одних ні других, так як кожен бачить усе по-своєму. Це надто глибока для обговорення тема, якій можна присвятити увесь інтервал перебування на планеті, але так і не збагнути до кінця усю суть і складність.
І як би Іванна не опиралась, вона давно пробачила ті рокові і такі важкі для неї слова, сказані мамою.
«У мене нема більше доньки, моя донька померла». Чи можна так легко подібне вибачити? Чи можна так легко сказати таке? І чому, чому такі слова мають право бути сказаними? Як можна поховати ще живу людину, яка досі міркує і відчуває? Як так можна? Ось, саме це все жінка не могла збагнути. Вона тисячі разів давала собі подібні питання, але так і не змогла знайти на них відповідей. Так буває… Буває так.
І знову в перемішку із далекими спогадами недавні. І знову вона там де біла плитка і чорна ніч. Чорна від горя, болю і відчаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506521
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Он слышал крик, смех, редко - плачь,
И видел – радости, беды,
Свидетелем был неудач,
А также - успеха, победы…
Как взор берегу старый дом,-
Покой свой причальный кровный,
Что так согревает теплом
И ритм судьбе дает ровный
Скрывает порой от глаз,- пусть,
Таит печали, тревоги,
Берет на себя боль и грусть,
Вставать помогает на ноги…
Пусть страшно скрипит входа дверь,
В ночах с бессонным кошмаром,-
Уютно, как прежде теперь
В гнезде родоводном старом…
Замкнулся весь жизненный круг,-
Прошедший путь несчастливый…
Мой дом,- самый лучший есть друг
Из детства,- тот молчаливый…
В деревьях, кустах за окном
Хранит семейные тайны…
Цветущий в лилиях дом
Люблю не зря, неслучайно!
Ему не страшны буря, гром
И блеск серебра со златом,
Слывет - чистым светом, добром
В звучанье звонком крылатом!!!
20.06.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506274
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Здесь липы цветут, источая душистый нектар,
А зрелые вишни, которых тепло не коснулось руки, опадают...
И сытые люди уже никогда не познают,
Что нужно с любовью съедать каждый плод, как божественный дар...
Немного совсем, и в лесу перезреет малина и просто увянет...
И жемчугом чёрным украсит природа кусты бузины,
А к нежному сердцу неслышно подступит особое чувство - вины,
Понять его могут, наверное, только славяне...
Здесь липы цветут, источая медовый нектар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506288
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Горіло серце, мов вогонь,
Душа палила крила,
І не підставиш тут долонь,
Наука в тім безсила.
Геть молода стоїть дівчина,
Та сльози проливає,
Під серцем б’ється вже дитина,
Про те ніхто не знає.
Вона налякана, самотня,
Куди іти, і що робити?
Що ступить крок, а там безодня,
Як їй кохання вбити?
Воно сліпе, мов кошеня,
Дитяче та не сміле,
Звідкіль взялося те маля?
Ще тіло геть не зріле.
А він погрався та пішов,
Пішов, не озирнувся,
І не згубив, і не знайшов,
За мить про все забувся.
Стоїть над прірвою вона,
Куди іти не знає,
А може вибачить рідня,
І все вона здолає.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/753-gorilo-sertse.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506323
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 22.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2014
Словно яркие лампадки
Смотрят листья на меня.
И следя за мной украдкой,
Все зовут к себе, маня.
Листвы круженье – ключ от всех загадок,
Что мучают извечно нас.
И фокус в том, что жизни миг так краток,
А шанс прожить дается только раз.
А что есть мы – листва, шуршащая на древе,
Что может в одночасье облететь.
И тот, что так уверенно висел доселе –
Парит и кружит, словно листьев медь.
Одни из нас стремятся к превосходству –
Царят на кронах и не слышат шум толпы.
А есть и те, что подчиняются господству,
Все в ожидании милости судьбы.
Порою ветры нас ласкают,
Даруя безмятежности полет.
Но все же чаще плеткою стегают
С такою силой, что душа ревет.
Придет тот час, когда костры зажгут,
И голоса все станут тише,
А пепел наш в руках сожмут
Развеяв по ветру все выше, выше, выше….
Баклан К.Ю. 1.11.2013 ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506406
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Щавлева зелена хустина -
ступаю по ній незвично,-
Червоного в'язка намиста
Розсипана скрізь...Це ж сунички...
Йой, скромні: в листочках сховали
Свої краснозорі личка.
Допитливо виглядають,
Якщо я їх ніжно кличу.
Ромашки кивають:"Сюди,
Тут ягідок теж, мов насипано..."
Як пахнуть сунички...Іди,
Єднайся з природою, з літечком
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506433
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 22.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2014
мне кажется, я так и не успела прожить свою жизнь.
Ты далеко.
все там же.
все так же..
сложно понимать что Ты это Ты.
море..хочу на море.
всегда так,
когда становится тяжело дышать.
что же оно..?
кому это надо?
а мне..? так точно нет..
а Ты все есть и есть..
никуда не ищезаешь,
никуда не уходишь
..и даже не знаешь, что я влюблена в Твои глубокие глаза цвета океана.
хотелось бы посмотреть в них без посредников.
когда-то я встретила монаха..
у него был цвет глаз, как у Тебя..
думала утону.
но потом он ушёл.
а я осталась жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506376
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Я простір і час
Я тиха безвихідь
Я молюсь за вас
Ви радість і втіха
Померлі брати
Й полеглі сестриці
Хай згинуть кати
Ваші ж святі лиця
У памяті нашій
Й помста не минуча
В часи ці найважчі
На диво живучі
Серця наші юні
Про вас пам’ятають
І навіть у грудні весною палають
Бо в світі не гоже щоб брат проти брата
І бог нам поможе
Й за все буде плата
Ми – сильні , ми – разом
Народ – ми і міць
Під супровід джазу
Зламать злого вісь
Ми в силі , ми в праві
За сестер й братів
Перемога в славі
І смерть для катів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506032
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Изрезанное ножницами зданье
Раздробленная глупая мечта
Растущее гуденье улья
Охрипший камень северного лета
Бесцельное тягучее движенье
Разорванная проволока тьмы
Адок любимый морок барабан
Распоротый окрепшей синевою
2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506326
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Мій друже, ти спіймав блискавку.
Ти пальці обпалюєш небом,
Гукаючи всіх богів світу.
Межа – вона (віриш?) вже близько так.
В межі в тебе завжди потреба,
Лиш біг треба вчасно спинити.
Мій друже, ти спіймав блискавку!
І небо вже впало на тебе,
Озвавшись дрижачими дримбами
І ледве вловимими іскрами
Ударило гонгом по ребрах.
Бо всі, хто так несамовито
Блукає іржавими балками,
Наосліп шукаючи виступи,
Зривається й падає в небо.
А блискавки – струни для тебе.
8 червня 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506649
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014
1.
Весенней ночи светлый омут
В сплетеньи звёзд, ветвей, огней,
Свеченье бледных лебедей,
В крови застывшей древний шёпот.
2.
Сон выплюнул меня в рассыпчатую ночь:
В пустом кругу звезды колышется мерцанье,
И бурную молитву листьев дрожь
Бормочет наугад, и дальние бряцанья
Проходят в мокрой тьме, как руки через рожь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496783
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Хто не народжений - тому не помирати.
А люди - смертні. Істина проста!
Подумай, що ти маєш цінувати!
Спитай - чи треба вірити в Христа?
Проснись о півночі! Дивись! Ти бачиш тьму?
Це - ти! А поруч, у пітьмі, таких - мільйони.
Маленький вогник - вдасться лиш йому
зібрати всіх, розповісти закони...
І повести в якийсь далекий край...
Чи зупинитись - змусить всіх чекати.
Ти не пітьма, ти маєш дар - палай!
Проснись, ти чуєш? Годі тобі спати!
Вставай! Біля вогню спинись на мить!
Помри на краплю, й в той момент воскресни!
Чарує погляд... Бачиш, як горить!
Повір, горіти так дано і смертним!
Вогнем любові, віри, доброти;
Вогнем, що не згасити навіть зливі!
Проснись і подивись: палаєш ти?
До біса сум - гори, живи щасливим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496347
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 04.05.2014
и на ветру развеяны года,
а внешне те же маски и медали.
ты повернешь,но снова не туда.
забыли все,что никогда не знали...
открыли дверь кому то одному,
но в тот же миг закрыли остальные.
стремились, но не знали лишь к чему.
любили мы,но мы были иные.
и с каждой ролью проживали жизнь,
не зная истины в любви и дружбе.
клялись , не зная тех вершин,
которые тогда так были нужны.
не веря в чудо,так его желали.
смотрели фильмы,плакали и ждали.
и все мольбы на небо отсылали,
чтоб чудо к нам пришло,которое желали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496713
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Не строй мне глазки
Со звезд на небе,
Я знаю, светом
Писались сказки.
Я знаю, светом
Расшит твой облик.
С небес высоких
Не падай лентой.
Не падай каплей,
Янтарь-монетой,
Не падай летом
И глыбой-камнем.
Исчезни в тенях,
Во тьме развейся,
Да с ночью слейся,
Спи в ночи венах.
Но предо мною
Боль не являйся.
Да, убирайся,
Как той весною.
Сье - не потеря,
Ведь всё давно уж,
Что было моим,
Кануло в Лету.
Луна разбита,
И ты уходишь
Второй иль третий,
Не помню, раз.
Да, убирайся,
Бродить я буду
Хоть вечно в стуже,
Но не являйся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496634
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Я смакую плоди молодої ожини –
журавлиного літа солодку росу,
я вплітаю троянди у коси дружини,
зі щоки витираю щасливу сльозу.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ожиновий рай біля річки кохання,
багряна зоря – незапам’ятна мить –
і тільки верба ніжно так шелестить,
і тільки верба ніжно так шелестить:
“Кохай,.. кохай,.. кохай...
Кохай,.. кохай,.. кохай...” –
Кохай... Вік живи – вік кохай![/i]
Тихо плине вода, щоб родила ожина,
достигала під сонцем, вела нас у рай!
І життя – як ріка, якщо люба дружина
неповторно щодня повторяє “Кохай…”
[i]Приспів.[/i]
Я живу, я люблю, і так хочу я жити! –
Переспівує пісню мою соловей:
діаманти землі – наші вірні дружини –
золоті матері наших милих дітей!
[i]Приспів.[/i]
Створено:30.06 -8.07. 2007 року
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496649
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Ступаю відчайдушно у темінь
Наповнююсь пекучим холодом
Ногами перебираю каміння,
Перераховую кожну піщинку солі
На збитому зі старих хрестів порозі,
Стираю зі стін усі неписані заборони,
У повний місяць несу тобі іскру,
Щоб не потухло твоє вогнище
Я знаю де ховається те,
Що й не варто шукати
Краще я замерзну,
Ніж замерзнеш ти.
Або запалимо вогонь,
І нехай горять усі світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496652
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Багато дверей дивились на мене своєю пусткою,
Чигали на мене тисячу раз пройденими сходами.
Багато гострих кутів дивилися на мене своїми лезами,
Хотіли відтинати тіло від думок, ставали гірким докором.
Я тримала свою таємницю в міцно стиснутих долонях,
Ховала її у кишенях, щоб світло не скривдило її тендітність,
Щоб світ не викрив її сором і не скалічив вульгарністю.
І не було нічого болючішого і прекраснішого, ніж чути
ЇЇ серцебиття між похололих пальців і серед довгих стін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397774
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.05.2014
Я был кем-то,
но не помнил имени.
Был чем-то,
что красило небо в вишневый сироп.
Кто цеплялся за ветки
прохудившейся на локтях кожей.
На поверхности плавал смысл.
Я ловил его
чем-то, что могло быть пальцами,
погружался в него
тем, что могло быть лицом,
шептал ему сказки
о розах и маленьких планетах,
о сердце и ледяных дворцах
тем, что могло быть губами.
Смотрел на него
всеми чувствами сразу
и хотел осязать.
Но он растворялся
под пристальным взглядом,
избегая меня и задевая
что-то, что могло быть
моим сознанием.
Я понял,
что я имел многое
из того, что могло быть чем-то.
И понял,
что я был ничем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496597
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Людей как скот согнали в дом огромный,
Закрыли вход и подожгли под крики,
Они родных в дыму пытались видеть лики,
Но уходили в темный мир, бездонный.
Толпа внизу ревела от восторга,
Кричали громко: - Так, вам суки надо!
Орали ультрасы: - Кацапы, колорады!
Огонь погашен... Вой сирен у морга...
А жизнь? Ее не возвратит никто,
Ни добрый маг, ни чародей-волшебник,
Ни даже Президент Страны- потешник,
Ни депутаты в круглом шапито!
Зачем пришли шакалы эти к власти?
Зачем стреляют пулями в народ?
Ведь надо сеять - дел невпроворот!
Спаси нас Бог от извергов, напасти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496596
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 04.05.2014
… і цілий світ лише тобі
у лоні матері зростаєш
для тебе ночі всі і дні
ти скоро їх усіх пізнаєш
рости дитинонько , міцній
з любові маминого серця
прожену незгод буревій
хай доля сонечком всміхнеться
ангел тебе теж береже
і буде повсякчас з тобою
ми щиро любимо тебе
й чекаємо зустрічі з тобою
матуся приведе в життя
тебе наша мала кровинка
і щасливішого нема
ніж нашої зустрічі перша хвилинка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496660
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Ой , ластівко-ластівочко
Веселе пташатко
Принеси нам звістку добру
Миру і достатку
Заспівай нам пісню нову
Про краї далекі
Де світанок не минає
Й хвилі моря теплі
Ой , ластівка заспівала
Й далі промовляла
Я весь світ довкола знаю
Але не стрічала
Щоб ще люди такі гожі
Були , як козаки
І дівчат русяві коси
Ні де ще шукати
Промовляла ластівочка
Серце звеселяла
Про негоди і тривоги
Думки відвертала
Та булла вона і там
Де брат юрата биє
Де лиха прийшла година
І куль спів тужний є
Та ми молимось , як й птахи
Як і ластівочка
Ворогу неньки не дати
Й вишита сорочка
Ми за віру , й волю , й долю
Зможем постояти
Супостата злого ката
В могилу загнати
Україно – наша мати
Бережи нас боже
Бо в такім краю , як наш
Біді буть не гоже
Хай пташки в гаю співають
Лиш пісні хороші
А лихі часи минають
Й стануть дні погожі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496604
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Встретил женщину –
которой писал в юности стихи –
возле отеля "Жорж"
был с дочкой
держал в своей ладони
её легчайшую ладошку
представил их друг другу
произнёс их имена
с прибавлением "пани"
и (немного авансом) "панна"
они обменялись взглядами
калейдоскопическим женским
и сияющим детским
две версии –
неосуществимая
и осуществлённая
две независимые друг от друга
истории –
давняя законченная полузабытая
и та что продолжается
обрастает ежедневными подробностями
и не окончится
вовеки
(Перевод с украинского Станислава Бельского)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496552
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 04.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2014
Твои похождения в лес оказались главнейшей ошибкой,
Броня на места унижения страха иссякла.
Заветными взорами «спасибо» говорящей улыбки,
Брожение мыслей ушло и красивое тело обмякло.
Как только последняя нота утихнет, прощайся с родными —
Твой дом уберег тебя лишь от себя самого.
И трудно представить о том, что ты скажешь в порыве,
Купив не последний билет в далеко не последний вагон
А за шторой все те же немытые окна, стол, пропитавшийся жиром,
Надорван билет с тротуаром, ведущий домой.
Ты вел себя скромно, что точно [i]подобает[/i] транжире
Ты вел себя слепо, умудрившись не влезть с головой в этот рой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493384
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 01.05.2014
Я их храню в душе и на бумаге.
Прости мне, если при смерти забуду.
Написаны чернилами любви
с вкраплением отваги.
Прошедшие по жизни к почестям и суду.
Раздавленный разлукой молчаливых дней,
Я их пойму на скалах в виде были.
Там видно напрочь все: кто молодец,
а кто был истинный злодей,
Кто умерли вдвоем, а кто давно уплыли.
Я их еще храню на жестком диске —
Бумага ветхая, а душа пропита.
Домашнее вино, твои стихи —
я поселился в зоне риска.
«Твои стихи» сектор ожил, а «ось» разбита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494471
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 01.05.2014
Відновим шаріатські міри покарань
У нашій гуманній правовій системі
Але на новий ос[b]у[/b]часнений лад.
Зірвав квіточку- відрубали руку,
Зірвав ще одну - відрубали другу.
Подаруй руки в целофані коханій,
Бо виросли вони не з того грунту
А серце вона викоренить сама,
Заповнить недостачу того чого нема
Куля завжди знайде вхід і вихід
До чиєї скроні пристати
Там де закон безсилий,
Батіг стає законом.
Іди на зелене світло,
Поки ще не темно,
Або не надто світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495207
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 01.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2014
місто втручається в моє життя
навіть у транспорті
не докуривши повітря
дихають видихають мені
в очі безпритульні відсутності
посмішок
а ти десь там
у випарах свого асфальтного міста
у своєму вікні маленькому
кольору неба скошеного травою
вся пахнеш цукатами на балконі
залитому сонцем і какао з пінкою
і тільки ти спитаєш потім
у мене як в дзеркала
"як ти, люба?"
хоча вже знаєш усі мої
короткі як у піаніста пальці відповіді:
"місто втручається в моє життя
навіть у транспорті
так прикро і слизько"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496032
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 01.05.2014
До мене ніч у гості поспішала,
По ледве видимій, засніженій стежинці.
Нахабно сни мої собі забрала,
Залишила з думками наодинці.
Незатишно мені в її обіймах,
І більш беззахисними стали почуття.
Вже не знаходила я порятунку в римах,
Прокрались в серце непотрібності передчуття.
Безжалісно й цинічно ніч мене карає,
Викрадені сни пішли без вороття.
Повільно темрява, немов сльоза, стікає,
А втомленим думкам немає забуття.
Мов грішниця, покарана безсонням
За всі щасливі та зухвалі мрії.
Вже купчиться нещадне гайвороння
Над рештками розбитої надії…
Ні! Я стерплю зневіру до світанку,
Не зраджу мріям і душевному теплу.
Двобій з думками, витримавши аж до ранку,
Оновлена, наступний день почну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496061
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Этот сумрачный гений эпохи
Этот мир, утонувший в грехах.
Нескончаемый шум суматохи
Откровенная ложь в словах.
Откровенная ненависть, грубость
Чувство зависти, злоба в глазах.
И еще бесконечная глупость
И невинная кровь на руках.
Этот век всевозможных открытий
Эта гонка и нет ей конца.
В ярком свете последних событий
Все тревожнее бьются сердца.
И мятутся бесцельно народы
По лицу нашей бренной земли.
Будто море, огромные воды.
Будто ветер в бескрайней степи.
Для чего? Почему? И откуда?
Этот принятый всеми кумир.
Как зараза, простая простуда
На колени поставил мир.
И все чаще нам слышаться взрывы
И сгорают в огне города.
И мы слышим к убийству призывы
И кричим одобрительно... Да!
Отрекаюсь, не вспомню, забуду
Мой протест и мой громкий ответ.
Не хочу, не могу и не буду
Вот мое персональное... Нет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496048
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 01.05.2014
Арлезианская ночь,
Где-то льётся вода.
Луна - китайская ваза,
В ней не хватает цветов.
Красная плотная темень
Скрыла контур вокзальных часов.
Чувствуется резкий запах -
Тень Ван Гога курит здесь трубку.
Чёртов Арли! Здесь никто,
Кроме Ван Гога, не говорит по-русски.
Курим, ждём света, пьём водку,
С утра пойдём смотреть на ландшафты.
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495965
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 01.05.2014
я расскажу тебе сказку
шепотом, низко наклоняясь ,
когда мне не будет хватать слов,
я возьму их из молитвы городской сумасшедшей ,
одиноко сидящей в сквере ,
когда мне не будет хватать дыхания ,
я глотну печаль разочарованного юноши,
вышедшего в ночь с револьвером в кармане ,
когда мне не будет хватать образов ,
я срисую их с фотографий
безызвестных утопленниц Сены ,
когда мне не будет хватать блеска твоих глаз ,
я упаду в колодец отчаянья ,
чтоб увидеть звезды
даже при свете солнца
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496104
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
в пустых комнатах ,
запорошенных черным снегом ,
танцует балерина ,
чьи движения безобразны
cтрашное дитя ,
кто впустил тебя сюда,
в лабиринты моих надежд ?
кто научил тебя этому танцу –
странному, нелепому танцу
невест, сошедших с ума от горя ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496107
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Привіт-я гасну з кожнем днем все більше,
Хоча й тобі я знаю не солодше...
Навряд чи я колись знов стану ліпшим,
Я все той же беззахисний хлопчик:
Загублений у нетрях твоїх віршів,
Скрипковий ключик твоїх нот...
Я здав тобі всі грамоти довірчі,
І передав у власність Камелот...
Всі лицарі мої вже розбрелись по світу,
І Круглий Стіл,невдовзі мохом поросте,
В житті я прагнув лиш тебе любити,
А все інше насправді- пусте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496127
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
[i]На взрослом сеансе клипы из жизни,
Хоть фабула эта предельно проста,
Магический, даже, сюжет реализма,
А голос за кадром – глухонемота.
Из всех совпадений – одни невнятки,
Обещано девочке полюбить,
Ну, с ней все понятно, и все в порядке,
В сценарии четкая красная нить.
Она воплощается в однодневку,
Летящую бабочку на огонек,
Ее отлюбили, как продажную девку,
И крылышкам срок мотыльковый истек…
Такой вот the end, исчерпан сценарий,
Пополнил коллекцию светский педант,
Умело наколота, без комментариев,
И бирка: «реликторый вариант».[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496065
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Да, говорит Богуш, теперь написать стих – то же самое,
Что плюнуть под водой.
Несколько минут идём молча, я не знаю, что на это ответить.
Всё разогревается от наших шагов, как масло в двигателе,
Из цинкового ведра, замещающего мусорник, торчат
Полумёртвые рыжие гладиолусы.
Их так немного, историй, в которых мы до сих пор находим забытые вещи.
Слова тают, как лёд в стакане; ты пил коньяк, а теперь
Тянешь сквозь соломинку подкрашенную воду.
Знаю: когда-то
Мы будем угасать, как светочи на стадионе, один за другим,
Под шум толпы, выходящей и оставляющей на сиденьях
Инструменты радости.
(Перевод с украинского Станислава Бельского)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496157
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Несколько размытых знаков, промокшая
карта,
сломанные кем-то ветки, вслед за которыми я иду, –
больше и нет ничего.
(Перевод с украинского Станислава Бельского)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496160
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Какого цвета музыка твоя,
Твои слова, тепло твоих ладоней
На фоне, где чернеет колея,
За птицей пресловутою в погоне?
В каких тонах изобразить любовь?
Как написать? Живою или мертвой,
На фоне вены бледно-голубой,
Пульсирующей веточки аорты?
В какую краску окунуть мне кисть,
Как угадать цветА щемящей боли,
На фоне, где душа стремится ввысь,
Но вечно заточенная в неволе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491206
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.04.2014
я впервые курю здесь под дождем.
лютые вороны пробегают по небу.
обо всем, ни о чем, о тебе говорить.
мне бы.
столько похоти и безумия,
словно яд протекает в крови.
я может и стал хуже,но не хуже,чем мир.
не хуже,чем ты.
моя.мое.я на самом деле ничего не имею
и мало, что умею.
с каждым днем все больше тупею от крепкого не сладкого чая
и бледнею не получая загара.
Ну здравствуй мой город страны третьего мира.
Здравствуй шестой перегар за неделю.
Здравствуй псалтырь и святая вода.
твой обаятельный мерзавец вернулся.
вернулся не откуда и не туда.
вот он я.
весь в снегу и с мешками под глазами.
костлявый и с привкусом гнили.
то,что было вчера во мне,
еще три года назад убили.
кривые реплики,давят как мороз,
а в крике слышен остаток общего наркоза
и в общем-то я сам по себе курьез.
сам по себе лейкоз.
и если честно, все вокруг достойно парного количество роз,
а ты букета из 99 ромашек.
вскоре твои холодные руки, согреет некий Рост
и если захочешь, можешь утром одеть его рубашку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491539
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
в городе двадцать третьей буквы алфавита
не хватает сил, сна и пороха.
здесь вечный дождь,что здорово.
здесь говорят красиво,а мне похер так.
здесь слишком далеко от дома.
здесь холодно и нет никого.
здесь голова забита мыслями вредными.
здесь никогда не хватает времени.
здесь по ночам слышен взлет самолета.
здесь каждое утро забываешь "кто я?"
а ты либо тварь малолетняя,либо Ашот.
на работу опаздываешь или вообще не пришел.
твой день давно решен,парнем сверху и мальчиками с земли.
и когда ты в четырех стенах ищешь проблески тьмы,
сквозь полутона, закрытые окна и двери
пора бы понять наконец-то,что ты погубил себя гений.
тебя задавил городской массив
и ты более не резок, ты - игрив.
лучше родное блюдце,чем чужая тарелка.
я говорю это совершенно четко и повторяю не редко.
надеюсь услышит хоть один.
даже тот,кто непоколебим,
но услышит и передаст дальше.
простите жители города Ха,
но кроме дождя здесь более нет ни единой радости,
ни одного плюса
и по-моему слишком много фальши,
как для первой столицы нашего не долгого пути.
прошу тебя, Харьков, отпусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491168
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.04.2014
За рекой, за реченькой,
В мареве, где зной,
Тайною да встреченной
Встанешь предо мной…
Взглядом чистым – «ясный свет»,
Вознесёшь на край,
Где живет у рьяных лет
Разудалый рай.
Позабудешь всё вокруг
Средь зелёных трав,
Помраченьем клёво вдруг
Завладеет нрав.
Жизнь моя ты грешная…
Той берёзки стан
Обхвачу руками я
И прильну к устам.
Опьянят – медовый сок,
Встречи до зари…
Золотистый завиток –
Первых чувств дары...
За рекой, за реченькой,
Где туманный зной,
Всколыхнулась свеченькой
Память предо мной…
19.05.2004г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491294
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Так, наша кава вже не та,
Хоча кав’ярня не змінилась,
Але ж смаки кудись поділись
І лиш гірчить на язиці.
Колись купались в молоці,
Тепер я сам у ванні з хвої.
Її осипалось з сухої ялинки,
Що зі свят стояла.
А ти ж пішла і не прибрала.
І я боявсь її торкатись;
Боявсь собі чесно зізнатись,
Що більш не буде казки цьої.
Та розламав усе ковток кави гіркої.
Так, наша кава вже не та.
Я зрозумів це надто пізно
І правда увірвалась ніжно
У мою душу, в серце моє…
І здався я зовсім без бою.
Тепер в полоні я сиджу.
Та тільки спогад через сльозу,
Як ми кохались чисті, голі…
В квартирці, що ховалась на Подолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491304
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
дім.. її рідний дім.
було приємно повернутися додому.
і не в оману було, коли минув поріг хати
все тихо і спокійно. шпалери ясно і тепло посміхаються
лише трохи бенжить звук ліфтомотору,
що як сусід з дреллю ніяк не зупиниться на вдосконаленні оселі
на 17...вище. бери вище. куди вище. вище вже нікуди
оглянувши партаменти, поклав у куточок речі. поки за рано.
повідомив господиню листівкою
потім пірнув до ванни. оцеее насолооода
далі, свіжий. але трохи сонний зайшов до кухні
біля раковини трохи прийшов у себе..
посуд невминно але скромно дивиться на мене
зараз він нагадав мені про звитяги на плиті
тут мені прийшов лист-відповідь
з накладу зрозумів що часу таки трохи мало
тож засучивши рукава, пірнув знову у самі тяжкі
(не хотів же я червоніти опісля)
далі вирішив трохи освіжити підлогу
чи чоловіча се справа-питання риторичне
бо я не араб чи індус. у нас демократія
а моя дівчинка є працьовита, тому має успіхи у мовах
про те знаю по кількості прихильників
це чудово ж мати однодумців і учнів при собі
але вони мають володіти мовами
на що я трохи відстаю. але то зворотнє
все можна або загубити. або повернути
нарешті закінчивши з прибиранням
розклав ліжко і лише тепер зрозумів
- чому моя дівчинка так радо була моєму поверненню
сумлінна праця таки має право на винагороду
із цими чистими думками я почав засинати
до зустрічі моя дівчинко. до зустрічі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491313
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Небо жовтня кровоточить,
злі дими
закликають духів ночі.
Вітер спить.
Трави мертві. Трави хочуть
вже зими,
відьма ця єдина може
воскресить.
Чорну спину вигинає
звір ріллі
і повзе до небокраю
сонцю вслід,
хмарні квіти доцвітають
у імлі,
злі дими себе вплітають
в сонний світ...
Небо жовтня кровоточить,
час мовчить,
молитви шиплять пророчі
злі дими.
Трави мертві. Трави хочуть
догоріть...
Пил і попіл кинем в очі -
боги й ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491325
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
ця душа не жила на землі
мов комета під сонцем зависла
всі їй сенси були замалі
як взуття із якого виросла
непритомна але жива
поміж снів і міцної чорної
забирала себе сама
із притулку для не потворної
кожен день заплітав думки
як волосся у чорну кОсу
вона справжня лиш де рядки
відпускають по вітру босу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491502
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
ти накинеш мені себе
мов теплий в'язаний светр
і більшого тепла знаєш не буває
ніде-ніде
я завжди мріяла прокидатись від тебе на сантиметр
і знати що ніхто ніколи нас
не вкраде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491335
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Страна нетрезвых обезьян
тиранит всю планету,
чтоб воплотить безумный план
закрыть дорогу к свету.
Надев зелёные трусы,
и касочку на темя,
везде суёт свои носы,
где типа её семя.
Насеменила дохрена
в Майами и Аляске.
Ей нужен повод, чтоб война
дала причину пляске.
И, зассыкаясь, будут пить
до гроба эти твари.
Ты можешь ужас ощутить
в Крыму и Краснодаре,
В Калуге, Сранске и Москве,
и до и за Уралом.
Нельзя иначе в кабале,
ещё с таким хлебалом.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491179
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Снег сошел. И лист опавший,
Переживший зимний снег,
Словно вспомнив день вчерашний,
Закружился по весне
В вихре ветра, что из сеней
Пыль сомнения метет,
Что в потоке ощущений
Позабыл ушедший год...
Вновь в свободе многоточья
независим, позабыл
Тот застенчивый листочек,
С кем под снегом рядом был...
Так и я в потоке ветра
Новый ветренный порыв,
В парусах грядущих лета
Поцелуем изловив,
Упаду и вновь восстану...
Но, по-новому любя,
В сердце вдруг заноет рана-
Как я буду... без тебя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491237
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Міра твого життя
Відлічує темпи стискання.
Всесвітнього вибуху бій
Видніється не за горами.
Десь маревом увійдеш
В домівку загублених мрій,
Обвітрений мороком буднів,
Де чується тихий прибій.
Нам варто зостатися в ній.
Увімкнеться екранне табло,
Почнемо писати сувій
Пергаменту скручене русло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491248
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2014
люди вкушают обед
скрипка надрывно поёт
и знать не желает того
что титаниК не доплывёт
гарсоны скользят легко
музыка рвёт струну
и не знает никто ещё
что титаник пойдёт ко дну
машины внизу ревут
в салоне идёт игра
не знают они что им
уже не дожить до утра
пеной несётся рок
струится кровавый свет
волны спешат сказать
титаника.больше.нет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491218
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.04.2014
[quote]АЛИК, 08.04.2014 - 18:27
ночью разобрали палатки и засунули их в жопы твоим николаевским друзьям. тех кто успел съеб аться будет схвачет и от пиз дячен. привет тебе от них.[/quote]
г. Николаев расположен в северном Причерноморье. Он появился благодаря деятельности Потёмкина и Фалеева, и считается колыбелью Черноморского Флота. И не просто колыбелью, т.е., городом-верфью - более ста лет в г. Николаев находился штаб Черноморского флота, так что такие имена, как Ф.Ф.Ушаков, П.С.Нахимов, В.А.Корнилов, А.С.Грейг, Ф.Ф.Беллинсгаузен, М.Л.Лазарев, Г.И.Бутаков являются составной частью его истории.
Другими словами, взаимосвязь между городом Боевой Славы Севастополем, и Корабельной Стороной, городом Николаев не надумана, не "притянута за уши"...
Сегодня город борется за сохранение своего исторического, в том числе и архитектурного облика с киевской ЛГБТ-хунтой. После сноса памятника Ленину готовился снос памятника Героям - Ольшанцам, освободителям города в ВОВ, а в перспективе, и изменение его архитектурного комплекса до неузнаваемости. Благодаря деятельности горожан, разбивших там палаточный лагерь, и привлекших внимание общественности, этот процесс удалось остановить. Недавно, в ночь c 7 на 8 апреля несколько сотен, завезённых из других регионов, вооружённых, не только "травматом", представителей "правого сектора", "самообороны майдана" и морской пехоты ВСУ "передислоцированной" из Крыма, избили несколько десятков жителей палаточного городка. Более 20 получили телесные повреждения разной степени тяжести и находятся на лечении в местных больницах
Но я надеюсь, что привезённые из Севастополя, адмиралом Ушаковым, саженцы Белой Акации снова прорастут.
Пускай псы цепные на небо лают,
пока тучи чёрные воду льют,
Буг Южный, страж города Николаев,
утопит, когда нибудь, всех иуд
продавших, и предавших - эти верфи.
Твои корабли проплывут ещё
не по одному океану, верим –
победам твоим не окончен счёт.
Возможен разбег перед стартом новым,
вчерашнее станет кошмарным сном,
день будущий верою обоснован,
Фалеев – Империи наш Связной.
Его позывные звучат так громко,
что улицам города звук - оплот
того, что появится, вновь, из лона,
твоих славных верфей, могучий флот.
И вновь, бороздя вековую пажить
глубокой воды, он покажет стать,
свою боевую, салютом – нашим:
«Прими Севастополь – на рейде встать».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491436
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2014
Вены улиц гонят
беспрерывный поток машин,
как тромбы к сердцу города
На прокуренных остановках,
унылым комком людей,
скопление нервных клеток
под иглами холодного дождя
мокнет
Колени проулков скрипят
ветхостью старых дверей
простуженных от сквозняков
и крыш мокрых,
утепленные уютом ленивых котов
лечатся, ожидая
новую дозу весеннего солнца
Запах прелых подъездов
погружает в отдельный мир,
в свою особую атмосферу
и не хочется разрушать его,
хочется, чтоб он был -
некое воспоминание,
ностальгия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491408
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Усі твої колишні жінки
Завжди течуть в тобі
Проти течії...
Синя волога наповнює
Тіло - шукає шляхи
Для втечі,
Зносися як одяг,
Жовтій як листок,
Розпадайся на радій
І цезій,
Колишні жінки
Відчувають тепло,
Носи їх з собою у серці.
Ти омиватимеш
Їхню шкіру,
Ти розумітимеш їхню
Мову,
Вони дихають тобі
В шию,
Нерівно,
Збуджено,
Знову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491377
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Самотня стомлена душа
Крокує битим шляхом,
І з кожним кроком в небуття
Життя лягає прахом.
Здуває спогади з очей
Безповоротно вітер.
Всіх днів тих пам’ять, всіх ночей –
Немов пожухлі квіти:
Весь колір стер пісок часів,
Припали фарби пилом...
Вже майже зібрано посів...
Не взнать в лахмітті біле…
Самотня стомлена душа
Прямує світ за очі,
І з кожним кроком полиша
Життя... і більш не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491386
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2014
*
Теперь уже не охну, не вздохну -
Как палкой дирижёрскою взмахну.
Польётся гул из твёрдых голосов,
Из стуков телеграфных, из звонков.
Здоров будь, город на Днепре-реке,
Держи меня, держи в своей руке.
Со мной будь, добрый старый какофон,
Громоздкий дедушка, гудящий город-слон.
*
Связкой букв над ухом тарахти,
И троллейбусным навалом накати,
И обдай меня своим ключом,
Своим рыком, криком и дождём.
Этажей столбы и корабли,
В таксофонах квакают рубли,
За углом трамвайная братва:
Крик и звон, разъехались едва.
Покажи мне свой дремучий парк:
Дворник – шарк, ворона рядом – карк.
Засыпает-матерится город-сад.
Время чёртово несёт нас лишь назад.
Круто месиво витрин, людей, машин.
Время плюнет в нас, мой милый господин.
1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491575
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2014
В призрачном мире капли дождя
Снова растают, рождая виденье.
В призрачном мире, в себя уходя,
Дверь закрываем для освобожденья.
Припев:
А вырваться ведь так
Хочется
И окунуться в настоящее.
Душа от страха вновь
Корчится,
Не зная предстоящего.
Рыдая от боли снова на волю
Просится...
В слезах и в крови
В поисках любви,
Из тьмы к свету…
Ищи и зови,
Пусть даже призрак любви
Это...
В призрачном мире - реальности тень,
Бури страстей и воображенья…
В призрачном мире ночью станет день
И не найти уже душе спасенья…
Припев.
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490113
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2014
Я не знаю, чьи слова ветер листьям прошептал,
Только верю я едва, что случайно дождь упал…
Он у осени в долгу, ей тепла недостает,
А костер, что на снегу, бабье лето не вернет...
Не встречаясь, разошлись, не сложился разговор,
Так и не пересеклись пути наши до сих пор.
Вьюги душу леденят, сердце стонет на бегу…
Засыпает снегопад, тот костер, что на снегу.
И не нужно лишних слов, без любви, едва дыша,
Снова в ледяной покров укрывается душа.
У нее судьба в долгу, не досталось ей тепла…
Развести костер в снегу так огня и не нашла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489925
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Спи , моя светлая, спи, моя нежная,
Жаль , не войду в твои сны безмятежные,
Бродишь в садах там волшебных, пленительных,
Полных глициний и роз изумительных.
Спи моя добрая , спи моя милая ,
Скинь хоть на время оковы постылые,
За день устала, печально – тревожная ,
Рядом прилягу с тобой осторожно я.
Где же врата между снами , любимая ?
В мире , где все изначально губимое,
Выхода нет , жизнь приводит в смятение...
Чудо любви- сновидений сплетение.
Там, в наших снах- перекресток реальностей,
Грез соответствие – зов ритуальности.
Души влюбленных огнем наполняются -
Именно так все мечты исполняются.
Может во снах ты поймаешь заветное,
Тихое, ясное и неприметное .
Чтоб принести в мироздание зыбкое
Дивную тайну рассветной улыбкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489981
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
* * *
Давай отрешённо вдвоём помолчим при свечах
Тем добрым молчаньем, какое дано нам от Бога…
Всего расстояния – пядь от плеча до плеча,
Но как далеко это!
Как это, всё-таки, много!
Всего-то и времени: пять или десять секунд
До главного слова,
До шёпота меж междометий,
Но брошены в души безликие несколько тундр
И нет ничего в эту ночь их важнее на свете.
Давай помолчим, если так.
Зачехлим голоса,
В горячую мякоть их смысл и значенье упрячем.
Мы перемолчим их, твои и мои полчаса,
Где спит наша нежность,
По-детски свернувшись в калачик…
А в тусклых телах, от сердец непокойных вдали,
Блуждает наш шёпот, о том, что он шёпот жалея.
Но звёзды на клумбах небесных уже отцвели,
С приходом утра закрывается оранжерея.
Пора к разговору.
И время приходит сказать
Те несколько фраз,
Что запутались в утреннем кашле,
Но вклеились, всохли в немую гортань голоса,
Замёрзли они от жестокой обиды вчерашней.
…Мир вздрогнул и снова к вечернему мраку поплыл,
Свой хмурый «канун» волоча за собою в «сегодня».
С трудом я ресницы от долгого сна разлепил
И что-то, тобой впопыхах обронённое поднял.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489989
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
В одной славной кошачьей стране,
в молоко окунаясь усами,
сами кошки живут по себе
и хозяек берут себе сами
.
С потолков там свисают бантЫ
с изумительными чепухАми
и об этом седые коты
свои песни мурлычут стихами
.
Удивишься наверное ты,
Но никто и ни с кем там не ссорится,
там не тянут котов за хвосты,
И занятья кипят и спорятся
.
Может я что не так говорю,
всё равно до конца дослушай!
Только там понимают твою
всю в полосках кошачью душу!
.
Хочешь - верь, а не хочешь - так нет:
Хоть и выдумал всё понарошку,
я бывал в той кошачьей стране
и побыл в ней немножечко кошкой!
+
...Давно собирался записать и выложить на ютубе видео для всех тех, кто понимает и чувствует "всю в полосках кошачью душу" или просто для желающих повеселиться, глядя на то, как наша чёрная дворянка Эльза наловчилась выполнять один нехитрый с виду цирковой трюк. Выглядит это так: я делаю утреннюю зарядку на йоговском коврике. Эльза к этому времени уже располагается на диване "кошечкой", подобрав под себя задние и передние лапы. Как только я переворачиваюсь со спины на живот и встаю на четвереньки, Эльза спрыгивает с дивана и начинает прохаживаться по моему коврику и тереться об мои упёртые в коврик руки. Я подбадриваю её и глажу очередной свободной рукой по спине от загривка до торчащего вверх хвоста: "Эльза хорошая девочка!". А потом, убедившись в готовности "клиента" говорю: "Как Эльза падает?". При этих моих словах левая лапка у Эльзы подгибается и Эльза брякается на пол боком и выгибается ко мне пузом кверху, вывернув голову так, что макушка оказывается прижатой к полу. "Ой, упала, хорошая девочка!", восклицаю я и начинаю её жалеть: " Эльза хорошая девочка!"...
Я знаю, что это такая народная кошачья традиция и неуправляемый человеком порыв, когда блестящая от собственной чистоты кошка вдруг падает в разогретую солнцем уличную пыль лапами кверху и вывернув набок голову.
И вот я подсовываю под тёплую Эльзину голову свою левую ладонь и держу её голову в своей горсти, а правой рукой глажу по лбу и даже по животу. Эльза некоторое время терпит такое моё панибратство и даже урчит, но потом её выдаёт хвост, которым она начинает хлопать по полу. "Ну, пойдём, Эльзочка", говорю я и шагаю на кухню к холодильнику с вискасом "рагу из говядины", при этом Эльза оказывается возле холодильника раньше меня. Мы оба каждый по-своему смеёмся и радуемся так удачно начатому дню...
В отличие от меня Эльза не боится высоты 9-го этажа. Приоткрытое окно кухни действует на неё как магнит и она так и норовит пройтись по подоконнику между занавеской и стеклом к щели со свежим уличным воздухом. Пусть подышит, а летом мы сядем в поезд и поедем на дачу, к клубничным и свекольным грядкам, сахарным мышкам и к таким неосторожным птичкам!
Посидев на подоконнике, Эльза имеет обыкновение спрыгнуть с него на пол, подбежать к дверному косяку кладовки и от души подрать когти о специально для этой цели прибитую дралку. Дралка самодельная, но очень качественная, представляет собой дощечку, обмотанную виток к витку капроновым канатом толщиной с палец.
Нашей Эльзе почти 16 лет. Я думаю, пусть не в обиду другим кошкам это будет сказано, что наша Эльза самая красивая кошка в мире. Ведь где-то же должна быть и самая красивая. Почему же не в нашей квартире! Фигура пантеры. Черная без единого седого волоска блестящая плотная недлинная и некороткая шерсть. Голова не узкая, как у большинства кошачьих девчонок, но и не огромная. Умное красивое лицо. Жёлтые глаза. Тонкие и прямые как стрелы габаритные усы. На пузике розовые сисечки, знававшие прикосновение беззубых котятских ротиков. Гладить себя почём зря и кому не попадя не даёт. Свободолюбива и независима, как сиамка. Когда я однажды назвал её породу "бенгальская серебристая", то и сам сразу же в это поверил.
А потом настало это на редкость солнечное воскресное утро 10 марта 2014, когда к нам в дверь позвонила соседка и спросила, не наша ли это чёрная кошка лежит и мяукает на траве под окном.
Как оказалось, у нашей Эльзы было не девять, а все шестнадцать жизней, правда с этого дня они стали сгорать, как спички со скоростью по одной жизни в день, даря нам надежду и радость от каждого маленького шажка к выздоровлению: Замурлыкала! Встала и прошлась по коридору! Попила воды! Сама пришла к своему туалетному лотку и пописила! Сама запрыгнула на кресло и спрыгнула с него! И если вы подумали, что на 16-й день 26 марта наша Эльза умерла, то вы вообще не о том подумали.
Я сейчас плохо вижу появляющиеся на экране моего смартфона буквы, потому что видеть мне их мешают мои же слёзы. Эльза не умерла. Просто сгорела последняя из 16 спичек. "Ой, упала хорошая девочка!..."
26.03.2014
Кошачий глаз ночь!
Темна твоя клеть,
Звезда - твоя дочь,
Сестра твоя - смерть
.
Качнётся клеть в тень,
Взлетит звезда ввысь,
Посеет ночь день,
А смерть пожнёт жизнь
.
Глотком ничьих губ
за тонкий свой край
прольётся жизнь вдруг,
как под дождём чай
.
Родится день сон,
просохший след слёз,
небес к ногам склон,
Молочный путь звёзд
.
А где-то там, где
горит иной свет,
воспомнят нас те,
кого средь нас нет
.
Гостей к столу ждут,
уж режут вкруг торт,
в стаканы чай льют,
мурлычет плут-кот!
+
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489994
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Прокидаєшся серед ночі - нежить,
Колотає серце, голова болить?
То перший передвісник,-
Вагітна віршем - ось вона ця мить!
Ще тиждень до цього, соню,
Ти спокійно спати уночі не мала змоги,-
То почуття та пристрасть,
Тримали в ніжних потисках, в долонях.
Ізранку щастя через край,
А потім плачеш ти солоними сльозами.
У цю хвилину, все навколо рай,
А вже в наступну - наче колить хтось шипами.
Хапаєш повітря ротом,
У голові метелики кружляють?
Вітаю! Ти вагітна віршем,-
То так себе капризи проявляють.
Не знаєш ти куди себе подіти,
Думки рояться, плутаються в голові?
Є привід радіти та далі жити,-
Бо через рік народиш збірку - йому й тобі.
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489597
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 02.04.2014
[i]Опять 3.17, вожделенная ночь, когда ветер чужой по всех подворотнях скулит:
Опасно скучать по нему и безумствовать тем, что лунность вернулась в зенит.
Почти нереален заряд его в тысячу солнечных вольт, потому и умеет умиротворять.
Приют отыскав в пустотах точного времени, - слишком много причин, чтоб не дать ему умирать.
Безумие чтить слишком много причин, вычитая из всех не просчитаных величин,
От суммы которых не сорваться в пропасть благоразумия… Слишком много причин -
У шрамов выжженных в строчках стихов, когда смерти подобно молчать.
Ты помни меня на обороте привычной кривой и не вздумай никогда умирать.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489745
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014
Соединенье нервных тканей
В нежнейший, трепетный нарыв,
Ларец четвертых и восьмых,
Огня хранитель и страданий.
Она не гаснет никогда,
Уходит – но не расстаётся,
Как взгляд возлюбленной она,
Как солнца смех, как ночь колодца.
Она не ведает стыда,
И оправданья, и сомненья –
Благословенная вода,
Души смятение и пенье.
1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489914
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014
Приютите несчастную кошку,
Чисто вымойте белые лапки,
Дайте ей молока и рыбешку,
Предоставьте уютные тапки...
Уступите свой мягкий диванчик,
Теплый плед, телевизор, компьютер,
Ей отдайте квартиру и дачу,
Подарите ей все абсолютно....
И уже просто Васькой бездомным,
Облапошенным, глупым котярой,
В мир идите жестокий, огромный,
Там где нет Китикета на шару....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488994
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 01.04.2014
Иллюзорный, узорчатый вечер в простой самокрутке...
И побег от реальности, смех, созерцание в стену,
Странный сон на бетонном полу и коттоновой курткой
Так небрежно прикрыты в крови и зеленке колени...
Уходил в никуда...Появившийся из неоткуда,
Жадно воду хлестал из под крана сухими губами,
Затянувшись поглубже, в мозгу создавая этюды,
В потолок целил взгляд и ему ж улыбался часами...
Видел все сквозь туман, голоса различал отдаленно,
Не вникая, не веря, без боли, без лишних эмоций...
И скитаясь по времени как-то неОпределенно,
Жаждал новых и новых губительных сладостных порций...
В паутиночку-нить превращая стук пульса пунктиром,
Тело жалкое просто оставил лежать каменея...
Отдалялся все дальше от этого страшного мира...
И ушел, наконец, ни о чем - ни о чем не жалея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489466
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 01.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2014
стереть все точки над "і"
под знаками восклицания
и вопроса
стереть все точки
двоеточия
троеточия
все знаки
зачем же
не суждено узнать
суждено не узнать
ни первопричин ни итогов
бог
местоимение
неопределённое
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489246
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 01.04.2014
пішли, нап'ємося) водички,
того березового соку
вмиємо руки біле личко
слізьми чарівної берізки
нахилим гілочку до щічки
і поцілуємось глибоко)
твій язичок такий гостренький
надріж зроби у мому ранку
щоби тримати біля себе
хоч би не жінку то коханку
пішли, нап'ємося) я вперта
і краща не стаю щороку
все хочу більше більше треба
стрічати в спокої світанки..
з тобою..
в мирі з теплим небом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489150
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 31.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2014
1.
Был только шестой час, а снаружи уже правило столько светоносных королев! Моя Сатанка!
Свет словно пробивал насквозь простыню, мне стало стыдно, но ненадолго,
там словно спали какие-то водоросли, под покрывалом было как внутри прозрачного кита,
и поверь, я увидел там центр земли, он вертелся, как красная наклейка на пластинке,
он вонял, как подожжённая плёнка, вонял рыбой, которая не успела вырваться из-под жгучей мантии –
знаю, ты уже не спала почти два часа и успела приготовить завтрак, который теперь остывает на кухне,
и долго стояла рядом со мной, открыла и затворила окно, и вернула детям мяч,
случайно влетевший на веранду, но видела ли ты то же самое? Как сквозь горячий воздух?
И слышала ли этот гул глубин, душных и радужных? Иначе почему
мы словно затанцевали, встретившись взглядом – через мгновение, когда я окончательно проснулся?
2.
Верь мне, светлинка.
Даже когда –
когда со дна подходят тени рыб, искрясь на солнце, – и я вижу их мутную
сторону, путаюсь, палю вслепую – даже тогда –
верь мне, светлинка.
Сейчас, когда, кажется, целый океан упал на маленький город,
шумят деревья, перекачивая прозрачную воду,
и мы словно бездомные, напросившиеся заночевать в автоматической прачечной,
притихшие и счастливые среди всеобщего плеска,
в танце на рее, в сердце кометы,
полной старых имён и дат, внезапно сплавленных в одно жгучее ядро,
разогнанных так, как только мы можем бежать внутри своей любви.
Светлинка, я не могу без твоего дыхания.
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489249
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Бестолковые синие сны
Заполонили душу ночами
Юным людям не снятся печали –
Снятся яркие синие сны:
Синий город над синей водой,
Синевою окно открыто,
Синий лес и под синей звездой
Синих-синих озер корыта.
Синеглазая девушка ждет,
Синий вечер – приятной прохладой…
Все пройдет.
Желтый лист упадет.
Все исчезнет навеки.
Так надо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488693
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Люблю тебя... И что тут говорить,
когда такая солнечность внутри?!
Зачем сейчас придумывать слова,
когда от счастья кругом голова?!
И дышится легко и глубоко...
Не говорить же нужно, а стихов -
тебе лишь - написать ещё... Потом -
ещё, и снова только об одном!
Какой родной ты мне... Такой родной!
Любимый мой, хороший мой... Тобой
полны рассветы, сны мои, мечты.
И самый главный сердцу - только ты!
И каждый день - чудеснее вдвойне,
когда трепещет чуточку нежней...
вот здесь вот, слева... О тебе всегда!
И счастье... отзывается вот так -
на имя же твоё, и каждый раз -
весь мир звучит о нас, всегда о нас!
И цветом глаз твоих полна вся ночь...
И мысли бесконечно об одном...
Люблю тебя! Но ведь... зачем слова,
когда одно хочу лишь рифмовать -
вот так писать из строчки в строчку, да,
что я люблю, и это навсегда...
Что я люблю, люблю, люблю тебя!
Так искренне звучит мой день, любя,
так солнечно... И что тут говорить,
когда... ладонь твою, совсем без рифм,
хочу я... целовать, я... изучать,
теплом делиться просто... целый час!
И после... И ещё... Потом... опять...
Ну, а слова - всё смогут передать,
наполнив новый день вот так же, так...
лишь нежностью к тебе, что навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488667
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
я никогда не буду ни умным ни хорошим
просто общим просто чьей-то ношей
возможно на грани социального
я и стану идеальным
но сейчас апофеоз поражений
распространение бессмысленных предложений
мое сердце как разводной мост
готово открыться всему
только я никода не буду ни в чьем плену
я лишь буду любить по плану
буду - её одну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464658
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 28.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2014
Ношу тебе у серці як тотем,
Як віру,як надію на майбутнє…
Як радощів і болю вічний щем,
Щось світле і завжди присутнє…
Молюсь тобі,як моляться богам…
Рощу тебе у собі наче квітку…
Іду до тебе як ідуть у храм,
Я серце-пташку випустив із клітки!
Ношу тебе у серці,як любов,
Як Божий лик на стомлених знаменах…
Ти- фетиш мій,і мій святий покров,
Ти- диво сокровенно-незбагненне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488716
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Ранок пахтить еспрессо
В сивий холодний день.
Де ти, квітуча весно?
Мучить сади мігрень.
Так неприродньо сиро
В передквітневій млі.
Дощик дрібним пунктиром
Тонко різьбить по склі.
Сонцем налиті скрині
Під тягарем замків.
Сіре не в тренді нині,
Трішки б легких шовків -
В теплих тонах пастельних
І бірюзи вгорі!..
Ранок, немов пустельник,
Влігся на димарі.
Краплі дрібним калібром
У міжребер'я віт...
Знову думки верлібром -
З римами дефіцит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488711
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Сквозь листья
плывет в кружевном сарафане луна,
И марши играют на скрипочках звонких сверчки…
Но вдруг скрипачи опускают хмельные смычки,
И нежным аккордом «спасибо» им шепчет волна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488695
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Ничего, что зима впереди.
Ты как заговор крепкий тверди:
«Что загадано - сбудется. Верю.»
Потеплее оденься, иди
Тропкой вольного дикого зверя.
Путь по Солнцу, по звездам следи,
По надломленным веткам - как вехам,
По зарубкам, по запахам, снам,
По клочкам серебристого меха,
По забрызганным кровью следам,
Сквозь колючий терновник стеною,
Зыбкой топью - по следу. И верь -
За преградами - встреча с Весною.
Дверь в весну, заповедная дверь...
А еще изможденный, усталый,
Шкуры сбросив на тающий снег,
Ждет за дверью надежный, бывалый
То ли пес, то ли волк... Человек...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488654
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Не обижайся. Излучай!
Не бойся, что не хватит света.
Заварен крепкий черный чай,
Все хорошо, и пахнет летом.
И так до одури легко
Не ждать даров,
Не ждать расплаты.
Ты в чай добавишь молоко,
А я – листочек свежей мяты.
У каждого свой вкус, свой путь.
Я это знаю и не в силах
Просить, мол, помни, не забудь,
О том, что я тебе открыла…
мелодия моя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488528
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Свет сумерек в метельной западне.
Нет, не поднять нам лёгких поцелуев.
Вой ветра, и в окованном тепле
Кристаллы тают, слёзы торжествуют.
Из растревоженных Кандинским подпространств
Подглянет смерть и расщекочет душу.
Летит зима в синь мертвенных убранств
И дерзким взглядом обещает стужу.
1998
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488599
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 28.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2014
На жертвенном огне сгорают обещания,
Попавшие охапкою под руку.
Так и не решённые задачи расставаний,
Сольются в теорему про разлуку.
В шкафу забвения давно уже пылятся,
Названия ненаписанных романов.
И старые грехи так просятся остаться,
Прикрывшись добродетели обманом.
Лишь неизвестность звёздных гороскопов,
Пугает постоянством предсказаний.
Растянутостью отдалённых сроков,
Для исполнения призрачных желаний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488287
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Поїхали туди де немає телефонів.
Де спутники не бачать.
І зірки по ночі видно.
Такі яскраві.
Їх так багато.
Різнокольорові.
Поїхали туди де світить сонце.
Де хмари малюють силуети.
Де немає проблем.
Де заборонено кричати.
І можна навіть помовчати.
Де заборонено вмирати.
Де можна спати і кохати.
Де немає ворогів.
Де є можливість малювати.
Або співати смішні пісні.
Давай разом покинемо ці моторошні землі.
Де обличчя закривають.
Щоб не бачили й не чули.
Я згодний покинути та полетіти.
Побігти навіть звідси.
Покажи лиш ти дорогу до цих чудових берегів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487264
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2014
Летіли літаки у синє небо,
В захмарну даль - у безвість висоти…
Нікому з нас війни не було треба,
Та у вельможних вистачає глупоти:
Платити за комфорт людською кров*ю,
І за амбіції великокняжих блазнів…
Країна вмиється черленою сльозою,
І криком ненародженого щастя!
*черлений-червоний,багряний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488322
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Я бы ластиком стерла ошибки
Что б не черкать исписанный лист
Что б под памяти долгие пытки
Не крутить ту же пленку «на бис».
Я бы вновь написала сценарий
Все продумала б до запятых
Нас избавив от тщетных метаний
Сожалений душевно-пустых.
Я бы время назад запустила
Открутив стрелки строгих часов
Там тебя вновь бы не полюбила
А закрыла б лишь дверь на засов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488331
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Вона прийшла, зненацька, так раптово…
Ми думали, що вмерла вже давно…
Але вона з колін устала знову,
Красива, як у модному кіно…
Тендітна та вродлива, вічно мила,
Привітлива і тепла, знов жива…
Весь сніг, до краплі, жадібно допила,
І з-під землі пробилася трава.
Моя Весна, стрімка, несамовита,
Розбещена, немов мале дитя.
Все навкруги укрили пишні квіти,
Сп’яняючи усіх до забуття…
Моя Весна, кохана, незабутня,
Струнка і гарна, лагідна Весна,
В моєму серці ти завжди присутня,
Моя Весна, стара-нова Весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486683
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Пройдет еще одно мгновение
И среди множества зеркал
Себя увижу привидением
Сменив улыбку на оскал.
Сменив горячий взгляд холодным,
Прозрачным сделав образ свой.
Душой от жизни стал голодным...
От жизни, в коей не живой...
25 марта 2014 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488311
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Лишь в одном я повторялся
Не жалея ни о чем!
Верным лишь тебе остался
Выживая под дождем...
Лишь в одном... Это мой выбор.
Выбор мой единый - ты.
Мир наполнен злостных игр
Проникающих в мечты...
Только ты тот лучик света!
То, что держит на земле!
Я люблю тебя! Песнь спета...
Уж не знаю - кто я? Где?...
25 марта 2014 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488310
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
4.
Эх, легка ты, дева, в танце,
Но сознанием узка –
Вы такие, иностранцы,
Вас не мучает тоска,
Не берёт печаль до дрожи
И в печёнках не печёт,
Ведь для вас всего дороже
Пресловутый в банке счёт.
Скупит Русь твой Арманд Хаммер
За копейки, хоть бы хны,
И у нас там хам на хаме
Ей не ведают цены.
Русь затмит величье Рима,
Мнений быть не может двух,
Только, жаль, неоспоримо
Деревенский гибнет дух,
Звонов тоже колокольных
Не услышишь на Москве.
Видишь, сколько дум крамольных
Зреет в русой голове.
Ни восторга, ни задора
Не питаю, как ни тщусь.
Я тоскую, Исидора,
Мне ночами снится Русь.
И у вас тут есть берёзы,
Только мне подай мою.
Оттого я и тверёзый,
Хоть без пауз пью и пью.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488281
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2014
«Всесвіт – одна велика жива істота,
її душа – Бог, а її серце – Сонце.»
(Клеанф)
Сонце зазирає цієї весни
В кожну зворохоблену душу.
Люди гарячого полум’я
Відчувають,
Що ритм їхніх сердець
Звучить барабаном,
Як ритм серця нашого Всесвіту.
У кожного сонцепоклонника
Серце – шматочок Сонця.
Складаємо світилу офіру
Медом – жовтим як Сур’я –
Золотим дарунком
Сонячних літунів,
Що співають своїм гудінням
Вічну славу вогняному серцю,
Першопочатку нашому життєдайному.
Здіймаємо руки до Неба,
До цієї колиски синьої,
До цього колеса вічності,
Шатра буття всеосяжного:
Кличемо тебе, Сонце!
Серце нашого світу!
Зійди над світом темряви,
Спали чорну неправду,
Висуши твань облуд,
Прожени країну мороку
З нашого світу джерел!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487941
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2014
[b][i]Её глаза, как чистая вода,[/b]
Всегда, я в них тону и не понимаю…
Она прекрасна, как луна,
Которая, к себе так тянет,
Её душа, как капля утренней росы,
Несет в себе гармонию природы,
И с ней легко,
Как будто, дышишь,
И даже сам этого не понимаешь…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488446
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
І знову встану дуже дуже рано,
Складу слова до тебе в афірмації,
Душею заспіваю на сопрано,
І всі про тебе мрії-анімації.
Всі дні зібрала на червону ниточку.
Ніхто не зможе розв"язати вузлики,
Без тебе розлюбила літо-літечко,
Без тебе доживаю в місті-вулику.
За що й навіщо,взнати вже не хочеться
І тільки дні відміряні сходинками.
А хтось зупинить стрілки позолочені
Десь там між зорепадами-піщинками
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488374
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Хоч так скорботно плаче в ніч надія,
Розхристаною стукає в серця,
Метеликами розлетілись мрії,
Не обпали байдужістю крильцят.
Не виганяй кохання босоноге,
Воно так юно душі розгорта,
Залиш у світлі часу сповідь-спогад,
В словах, що гоять рани і вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488392
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
У нашому лісі, як Усюди, є крамнички, кав’ярні, книгарні, лікарні, школи та садочки. Звісно, що є різні розваги: кінотеатр, театр, стадіон та ще багато чого. Дорослі працюють, і мають багато різних обов’язків та справ, а малеча розважається собі, коли вільні від садочка та школи.
Сьогодні розповім вам про братиків Кроликів. Цих звірят усі в нашому лісі знають, як гарних спортсменів, бігунів та стрибунів. Не так давно у нас відкрився парк атракціонів. Чого тут тільки нема: каруселі, батути, підвісні мотузкові дороги з перешкодами, а ще роледром. Усі звірята терміново вирішили вчитися кататися на роликах. І як ви гадаєте, хто робить найбільші успіхи? Авжеж Кролики. Як ви вже знаєте, вони спритні спортсмени, отож ролики опанували чи не найпершими.
Одного дня Кролики вирішили, що мають бути чемпіонами в цьому виді спорту. Тренувалися завзято щодня, і вже впевнено випереджали інших звірят на роледромі. Та от біда, стали наші Кролики зазнаватися, над друзями насміхатися.
- Гей посунься черепахо, - гукали Білочці.
- Ти чого така неповоротка, - це вже до Лисички.
- Дорогу майстрам, - викрикували раз-по-раз то Їжачкові, то Ведмедю.
Звірята звісно ж ображалися. Хіба так можна поводитись? Та Кролики ні на кого не зважали. Проїжджаючи мимо Мишки, штовхнули малу так, що та не втримавшись впала і заплакала, а вони з голосним реготом помчали собі далі.
- Як не соромно! – промовив Їжачок, під’їхав до Мишки, подав їй лапку й допоміг підвестися. – Не плач Мишко, ось провчимо ми цих нахаб та задавак. Мишка перестала плакати і подякувала Їжачкові.
Після того, як звірята покаталися на роликах, усі зібралися на галявині, і почали радитися, як провчити Кроликів.
- Може їх теж ображати, та трохи поштовхати? – запропонував Борсучок.
- Е ні! – відповів Вовчик, - тоді ми будемо такі ж, як і вони не чемні. Треба щось інше придумати.
- Я знаю, що робити, - поважно мовив Ведмедик. – Ходімо до дідуся Сича. Він обов’язково нам щось порадить, бо йому аж сто років, і він наймудріший в нашому лісі.
- Згода, згода, - зашуміли всі разом.
Невеличкою юрбою звірята подалися до старого Сича, що жив на найбільшій у лісі ялині.
- Дідусю! Дідусю, - покликали всі разом, – нам потрібна твоя мудра порада.
- Слухаю вас уважно діти, - відповів дідусь Сич. – Чекайте лишень, підлечу до вас ближче, бо трохи недочуваю вже.
Коли старенький вмостився на найнижчій гілці ялини, діти розповіли йому, чого прийшли.
- От халепа, - вислухавши звірят, мовив мудрий Сич. – Отже Кроленята стали хвальками та задирами?
- Так дідусю, - сумно відказали малі. – Раніше всі ми разом гралися, а тепер вони над нами насміхаються, ображають, дразнять і вихваляються.
- Що ж, є один спосіб, котрий навчить їх добре поводитися.
- Який? – запитали звірята.
- Дуже простий, не приймайте Кроликів у свою компанію гратися до тих пір, поки вони не виправляться й не навчаться чемно поводитись з усіма. Приходитимуть погратися, кажіть, що з хвальками та задирами навіть знатися не хочете.
- Ура! Дякуємо дідусю за пораду. – Зраділи звірята і подалися до дому.
А в наступні дні робили вигляд, що братиків Кроликів не помічають, коли ті приходили погратися до їхнього гурту. Казали їм мудрі Сичеві слова:
- Не будемо з вами до тих пір гратися, поки будете задаватися.
- Ну й не треба! – відповідали Кролики, але їм було дуже не приємно, та й гратися хотілося разом з усіма.
Так продовжувалося кілька днів, аж поки одного разу Кролики прийшли і сказали звірятам:
- Вибачте нам будь ласка. Ми більше не будемо перед вами вихвалятися, не будемо хизуватися. А ще будемо вам допомагати вчитись на роликах кататися, тільки грайтеся з нами, бо нам дуже сумно й соромно, що ми вас ображали.
- Гаразд, - відповіли звірята, - вибачаємо!
З того часу, звірята дружно разом гралися, а Кролики дотримали слово й навчали всіх бажаючих кататися на роликах і більше не хизувалися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488400
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
[img][/img]
Я твой мираж, твоя Фата-моргана,
К утру развеюсь дымкой голубой,
Но не было, любовь моя, обмана...
Есть просто бездна меж тобой и мной...
Есть просто жизнь реальная и злая,
В которой все по полкам и местам,
И прихотям ее мы потакая,
От боли корчась, обитаем там...
Там обитаем, мучаясь ночами,
И миражами тешимся порой,
А утром растворяемся печально
И уплываем дымкой голубой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488409
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Вот и все - война и мир,
Колокольчики, грибочки,
Кто протер страну до дыр -
не поставит жирной точки.
Вьются крестики, кресты,
вязь бесформенных растений,
звезды, свастики, мосты,
полусвет и полутени.
Путь неблизкий - мир, война.
Марта облик оловянный.
Но жива еще страна,
и поэт ваш окаянный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488424
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Я любил тебя Россия,
Ту, застенчивую Русь,
Не надменность или силу-
Вековую твою грусть.
Твои веси, твои дали
Да просёлки, большаки.
Кружевами или шалью
Клин берёзок у реки.
Бережностью хороводов,
Как коромысло несла
Ты заботу про народы,
Кем веками приросла.
Распевались лихо песни
Под тальянки, балалайки,
И милы были, хоть тресни,
И треухи, и фуфайки!
А теперь тебе внушают
Те умельцы воровать,
Что лишь силу уважают,
И толкают воевать.
27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488439
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
У вечір дощовий у сутінках кав'ярні
Горять свічки і огортає сум,
Що навіває блюз, мої чекання марні…
Та в очі дим, не втримати сльозу…
Що навіває блюз, мої чекання марні…
Та в очі дим, не втримати сльозу.
Приспів:
А саксофон сплітає воєдино
Душі жагу і серця щем…
У цілім світі ти,
У цілім світі ти одна-єдина,
Та не зустрілась ще,
Та не зустрілась ще…
У колі муз лунає блюз,
У колі муз лунає блюз
Лунає…
Тебе чомусь, тебе чомусь
Не знаю я, не знаю…
Міцної кави смак гірчить усе сильніше,
Солоні краплі обпекли вуста…
І не втішає блюз уже, як і раніше,
Я вже не той, а ти іще не та…
І не втішає блюз уже, як і раніше,
Я вже не той, а ти іще не та.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488442
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Бути шматком твого серця, або хоча б у ньому
Мріяти навіть надто солодко
Ти не цілуй так відверто
Не заганяй у кому
Кров мою змішуєш з перцем, дотики-тіні, клони
Ми як агенти розвідки
Спалюєм марки, конверти
Й кожен до свого дому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487412
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Ти моя найбрудніша мрія
З підозрою на мазохізм
Із святістю фотонів
Ця стабільність давно не гріє
І незбутість поміж рядків
Мої згустки нейронів
Зліплені світом удаваним
Одне одним насичені
Тебе відсутність - астма
Задихнусь кришталевим киснем
Батогом мене розбуди
Твоя святість - моя правда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488457
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Покуда такта не хватает,
Чтоб побеседовать у нас,
Не буду, сердцем наблюдая
Весь жуткий ворох лживых фраз,
Прощать корявые ужимки
Твоих бессовестных ресниц.
И помещать тебя на совесть
Своих распахнутых страниц.
И, спутав ямб с родным хореем,
Я буду горестно скорбеть,
Что не смогла с тобой, дурлеем,
Всю жизнь самозабвенно петь.
- Тебя я не люблю ни капли-,
В ночной тиши ты бормотал.
Пришлось от страха просыпаться
И пить настойку барбовал.
На нервной почве расхворалась
И, кутаясь в ночной лавсан,
Я пью анисовые капли
И смесь жую уролесан.
И вижу я, что все напрасно -
Ведь всеравно не помогло.
Я наступила не на грабли,
А на дырявое весло.
И, бойко шишки набивая,
Мы все шагаем по граблям.
А кто на весла попадает,
Не поднимая шум и гам,
Гребет надрывно и устало -
Проходит в дырочку вода.
Покуда парус не поднимешь -
Не приплывешь ты никуда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488469
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Весна 2013
Рік тому в нашій групі були пари з Історії України. І читав її пан Тарас. Це був не дуже високий та трохи тендітний юнак з величезними блакитними очима. І розмовляв він дуже красивою та чистою українською мовою. Усі ми із захопленням слухали Тарасові яскраві розповіді. А від його історій про козаків просто захоплювало дух і багатьом студентам хотілося опинитися на Січі.
Одного дня, він розпочав у нас в групі справжню дискусію про українців та росіян.
- Українці та росіяни дійсно дуже схожі між собою. Але у нашому менталітеті є досить велика різниця, - почав свою розповідь Тарас
-Яка ж саме?, - поцікавився хтось із студентів
- Справа в тому, що українці, насправді, дуже волелюбна нація. Наша волелюбність навіть, подекуди, межує із анархією. А росіяни - вони є зовсім інші. Вони люблять коли є єдиний монарх, так кажучи, сильна рука. - Він зробив невеличку паузу : - Але український народ та диктатура - це речі зовсім не сумісні. Просто неможливо побудувати диктатуру в Україні. Запам'ятайте мої слова.
У цей час продзвонив дзвоник та пара закінчилася.
"Він, напевно, безнадійний оптиміст, - думала я того дня, - Всі уже й так бачать, що Янукович та Партія Регіонів дуже міцно тримають владу у своїх руках та ніколи й нікому її не віддадуть. Наша опозиція дуже слабка, а народ вже зневірений. Усі вже розчарувалися у 2004 році, тому більше вже ніяких Майданів не буде. Вибори 100% фальсифікують. Україна поступово перетвориться на другу Білорусь"
Порозмовлявши зі своїми одногрупниками, я зрозуміла, що більшість з них так само вважають, що Тарас каже якісь дурниці.
Березень 2014
На самому вході до університету висить велика меморіальна дошка. Час від часу дехто із студентів підходить та покладає до неї квіти. І з цією дошки кудись у безмежний простір дивляться до болю знайомі величезні блакитні очі, такі сміливі та ще дуже молоді. Напевно, зараз він разом із іншими Героями Небесної Cотні летить десь високо у блакитному небі і дивиться зверху на рідну Україну та її безмежні поля.
Я покладу біля дошки червону айстру та тихо промовлю, ледве стримуюче сльози:
- Тарасе, тепер я знаю, що Ви були праві. Тільки жаль, що воля достається нашому народові такою тяжкою ціною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488522
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Снится ночами ужасное что-то:
Крезам - тюрьма, а голодным – сума.
И выживают… соседей, с работы,
И выживают слегка из ума.
Вороны. Пташку видать по полету -
Где там о вечном… Шашлык, шаурма...
И получается – Живших – на йоту
"Выживших" – тех легионы, суть – тьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488526
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Не знаю, якого вам хреста
Поставити на тій могилі
За ті гріхи, за ті слова
Що ви тут, аспиди, творили.
Не злодії ви тільки, ні
Бо це вже якось можна простити
Й не вбивці ви, але в багні
Засіли такім, що нема де жити.
Бо ви знущались над жінками
І грішно й мовить, що там робили
Та гірше – маленькими дітками
При цьому погралися і вбили.
І мало просто смерті для вас
І мало для вас тяжкого каяння
І тяжко чекати на судний час
Найгірші для вас повинні страждання.
І сльоза тече від злоби цієї
Що є ще вільні і щасливі
Вільні, які так само робили
Та вас очікують ще мстиві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488504
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Ти сльози витри та не плач
Бо вже лежу я в домовині.
Мене ти серденько пробач,
Що я пішов і там загинув.
Я захищав її як міг,
Бо так хотів для свого сина.
Країну мирну для всіх нас
І нашу рідну Україну.
Матусю,рідна,не журись,
Я поруч буду коло тебе.
Ти просто тихо посміхнись
І квітку принеси для мене.
Ти в нічку темну поглядай,
Там зірка світить вже для мене.
Мене ти завжди памятай
Вона завжди горить для тебе!
26.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488523
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Три роки на острові Терсейра ( Азорські острови) були, наче в якомусь сні. Маленький клаптик землі посеред величезного океану. Весь у квітах, усмішках, і згадується присмак солоного вітру на губах. Уже в перші дні дізналася, що тут проводять фешти ( святкування), які завершуються глибоко за північ. Родзинкою тих святкувань є одна особливість. Коли вже всі добряче підігріті вином і сонцем, випускають дебеленьких бичків. Подекуди, їх тримають на довгому шнурі, а, подекуди, биків просто випускають у натовп. На запитання, що би те все означало, місцевий священик повідав таку історію: у часи, коли на Португалію нападали іспанські війська, лише Терсейра не була завойована.Одна вдовиця мала величезне стадо биків. І коли завойовники висадилися на острів, жінка випустила на них розлючене стадо. Бики гнали чужинців до океану, багато ворогів загинуло під копитами розлючених тору, інші попадали з кручі і потопилися. З тих пір на Терсейрі бик, як в індії корова, жодне свято без нього не обходиться. До чого це я? Та все ж до ситуації в Криму. Може і нам би так, биками ... по руських окупантах...
Оксана Максимишин-Корабель,
журналіст
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488481
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Кроме кромешной тьмы -
Белый свет. Взаймы.
Мир и окрошкой - мы
Посреди зимы…
К рому скоромный
Нескромный такой обед:
Мы, кроманьонцы -
Друг друга …
Ломай хребет!
Слякотно, мокро, промозгло -
Хоть волком вой…
Кормятся Люди-до-мозга -
И тот – не свой…
Души искромсаны,
Мороком краден мозг.
Мы кроманьонцы
В саду наслаждений. Босх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488243
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Пыльный день в сарафане кричащего солнца.
Диск кипит, брызжет жаром в глаза.
Лето вертит в руках обручальные кольца.
Ну и правильно: брак – это плохая игра.
Полуобнажены; веера, долгополые шляпы,
И на пляже – рассольник весёлых людей.
Пароходы белы. Отражённые блики на трапах.
Кисть в руке: тонкий росчерк бровей.
1998
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488355
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
мій Скульпторе! Поглянь на хвилі моря
турбуй всесильним вітром мою шаль
торкай шкреби між ребрами покори
вдихай у мої груди... водограй
в'яжи мене струмками біля скелі
у піні мої ноги омивай цілунками
люби ввійди в оселю сили втрачай
кохаючи кохай не дозволяй
поглянути на витвір на монумент
на тіло пурпурове на ніжність
на безмежну хтивість вкрай
ховай у свому тілі жар фламенко
ти сотворив... Тобі і... роздягай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488418
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2014
[b][i]Коли ти близько, в межичассі, я так захланно цілую пальці,
ти здичавів, і я - від щастя,- в міцних лещатах передпліч
ловлю на вії подих звіра, і на печеристій приманці
найвправнішого з канонірів танцюю у шаманську ніч.
Нема барлоги, ні гніздів’я, а є лише тремтливі зорі,
є «скоро в осінь»… і зимівля, і рятівна кватирка в світ,
там де перетяги галактик (і ми, від того певно, хворі),
нема доведень в математик, лиш на кохання безліміт.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488395
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Реал рулит, но это всё детали -
Куда страшней, что с рифмами завал…
А вот когда мы в Скайпе с ним болтали,
То он и там меня очаровал.
Заглох фонтан, однако, суть не в этом -
Пропал кураж неведомо с чего…
А вот когда писали мы дуэтом,
Я таяла и млела от него.
Мозги пусты, и я в тоске-печали -
Туплю не хуже всяких там ослов…
А то, что друг по другу мы скучали,
Встречаясь, понимали и без слов.
Он не брюнет! Какой, неважно, масти -
Не под венец же мне его вести…
А в остальном, конечно, это счастье
Такую прелесть повстречать в Сети!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488530
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2014
усамітнюйся..
колбою міри зачаровуй
заповнюй
мрій
мрій про мене
про душу ліри
про химеру
повітрям дій
непідступно
я випущу військо
вщент
розіб'ю
подріблю намисто
стежку тобі протопчу
усамітнюйся..
роси на вії
ран немає
персами зріє
кругосвітня твоя печаль
колошматиться
вірності шрам
тануть води
під силу ногам
дійти
усамітненим
важелем містом
не піддайся
не вір богам
вони ласі
до твого тіста
передсердя
мого.. тісно чисто
квітка в руці
бережи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487510
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
замурована.. стисла пісками
поневолена волею
змій
спокушав
все вишукував храми
та я вмерла
для
рук твоїх
мій..
мій чоловік
скільки щастя мені ще треба?
повернувся б
чи більшої манни бажали мої вуста?
усередині черепу драми
християни чи мусульмани
все одно
білі ночі Христа
підперізують
боги вугілля кидають у очі зі свистом
і сміхом вмивається грім
блискавиці готують стріли
їх погоні за самим смілим
перевертнем став їх дім
гарцюють
пиячать
крісло
одне ..
як багато вікон
і в кожнім спить немовля
носиком шмигає хниче
ковдру йому іздаля
бачу
обійми
ручки
очі мої незворушні
спить моя рідна Земля
свічка
в печі полінячка
до ранку
тримайся мій любий
маяк твій завжди у руля..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487575
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
«Et dixit Dominus: "Quid fecisti?
Vox sanguinis fratris tui clamat ad me de terra...»
(Genesis. 4.10.)*
«Не знаю я де брат мій. Ну, не знаю!
Не сторож я оцьому пастуху.
Я маю право. І на землю цю
І на врожай, на поле й плуг.
То все моє. Якщо і є у мене друг –
Це право сили. А мій брат…
Хіба ж я сторож? Може десь пішов.
А може просто зрадив мене і мій звичай.
Я Каїн. Головний. Я перший.
Спадкоємець. Первісток.
І просто – я старший брат.
Володар і засновник народів всіх.
Про брата згадка викликає сміх.»
«Що чиниш ти? Невже не чуєш,
Як кров руда волає із землі?
Ти брата вбив - отямся, схаменись,
Невже тобі землі не досить – озирнись!
І подивись на пустку цю –
Розкинулась безкрайньо
Аж від пустель жарких
До вічних білих холодів німих.
Ти ж вибрав шлях грабунку!
Проклинаю! Тепер одвічно
Будеш ти чужим,
І до Страшного Суду
Із тавром тобі блукати,
Ховати погляд і брехати
Собі, нащадкам, родакам,
Тваринам, і камінню, і вікам.
Тепер іди – неси з собою
Не серце – камінь із душею злою…»
Примітки:
* - І сказав Господь: «Що ти зробив? Кров брата твого взиває до мене з землі…» (Книга Буття. 4.10.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487511
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Хто ким живе – про того, звісно, й мовить,
А я боюсь не досягти мети.
Писати ж про Тараса – як на сповідь
Аж до самого Господа іти.
А я не можу, я – не маю права,
Бо я як глина, він як моноліт.
Він – наше сонце, я лише заграва,
Тому мені і рипатись не слід.
Одне скажу: він був-таки пророком
Як вимовив пронизливі слова,
Бо й нині стогне наш Дніпро широкий,
А понад Бугом вітер завива.
[b]березень, 2004
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487262
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 23.03.2014
самотність затуляє обличчя стінами
голос хрипне...голос стає ледь чутним
хтось все ще топчеться під моїми вікнами
але все рідше наважується постукати
фарба блідне..... фарба врізається в двері
ключ клацає рідше і голосніше
чомусь голова дістає до стелі
І навіть коробка стає ріднішою
сусіди шурхають в коридорі
своїми однокімнатними
чому комусь не бракує солі?
або хоча б побалакати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438525
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 23.03.2014
Слова в пустині зовсім не важливі,
Куди цінніше джерело води.
Тут хочеться вітру прохолодного хвилі,
І річечку б малесеньку сюди...
Та навіть це не затуманить спогади,
Від себе, правду кажуть - не втечеш.
І кожного дня мордують здогадки,
Як же ти там, далеко десь, живеш.
Зруйнувати весну твою я не посмію,
Насолоджуйся її пахучим чаєм.
Переконую себе та настирливо вірю:
Ми заслужили усе те, що маєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487552
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Умирает любовь. Умирает мечта.
И сегодня в мой дом ночь приходит не та.
С темных стен безнадежно глядят пауки,
И душе невозможно избыться тоски...
Эта ночь обнаженно-кровавою раной
Режет душу. Всплывающий образ туманный
Промелькнет, не задев, не нарушив покой.
Досылаю патрон недрожащей рукой,
Обреченно гляжу в темноту потолка,
И бессильно свисает с постели рука...
Пистолет у виска. Пуля в тело вошла...
Я спокоен. Я умер. Любовь умерла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487590
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2014
Подслеповаты дни, убоги,
А ночи инеем седы,
Асфальт проторенной дороги
Не сохранит мои следы,
От фонарей – мои же тени
Со мною наперегонки,
И верный знак душевной лени
В округлой гладкости строки,
Не подобрать еще два слога,
И мысли в сторону несет,
Хоть рифма и не хромонога,
Но вот зачем мне это все?
Чтоб прочитать тебе с листочка
Стишок: «Я так люблю тебя»?
И снова мы – поодиночке,
Не веселясь и не скорбя…
Под бормотанье сериала
Ты дремлешь в полутемноте,
Быть может, видишь парус алый
Ты в сновидении-мечте,
А, может, над остывшим чаем
Склонилась, глядя в никуда…
Мы так давно друг друга знаем,
И наша связь немолода.
Мы не увидимся сегодня,
Стихи – не сладкое вино,
Да и поэзия – не сводня, -
Слова, остывшие давно.
А я пройдусь еще, пожалуй,
Прости, тебя не приглашу
Я пошуршать листвою палой
И посмотреть не предложу
Как с облаков срезает клочья
Луна, плывущая им вслед,
Как звезды в лужах мерзнут ночью
Увидеть хочешь? Знаю, нет…
Ты все еще живешь мечтами,
Твой мир озяб в тебе самой,
С тобой одною, но не с нами…
Спокойной ночи, я - домой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487688
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
"И одни народы пошли на север
а другие – на юг.
И они разминулись на тысячу лет
и те что пошли вперёд
оставляли за собой города и сёла
могильники и разбитую посуду
а те что опоздали –
подбирали за ними тишину" –
прочитав это в книге
с коваными серебряными наугольниками
и застёжкой которую замыкали на ключ
ты так и не понял к каким народам
себя причислить
ибо этот зазор в тысячу лет
который образовался –
когда одни повернули на север
а другие на юг –
сохранил лишь песчаный ветер
и ты разгадываешь тёмные слова:
и слышишь – приглушённое ржание
встревоженных лошадей
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487664
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Ты окружен со всех сторон
Вниманьем пристальным и чутким?
Наивно длят свой бег минутки…
Часы, вокзал, состав, перрон…
Белесый снег… Минули сутки…
Он шел по улице. Дрожал.
Никто не отогрел малютку,
Никто, когда он плелся мимо,
Его не кликнул… Задолжал
В своей нужде неодолимой
Малютка миру… Хлеб и кров -
Они сейчас в цене немалой.
Малютка, слышишь? Будь здоров,
Тебе ли плакаться пристало?
Не будоражь честной народ,
Шагай – твоё тебя найдет…
А ты?.. Вокзал, перрон, цветы –
Был околдован, зная – ранит…
Узнав себя в мальчонке том,
Устало отмахнулся: «Занят…
Давай потом? »
И ты.… И ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487167
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Мне в детстве снились фильмы о войне -
я видел как, затмением объяты,
по полю, по обугленной стерне,
шагают чужеземные солдаты.
Закатаны по локоть рукава.
На «шмайсерах» кресты трясут рогами.
И кровью опалённая трава
под вражескими никнет сапогами.
И «тигры» выгрызают кислород.
И «мессеры» вибрируют струною.
Уродом одураченный народ
на мир идёт невиданной войною.
В ней будет много горя и огня,
и пепла, и проклятий, и позора.
Война грядёт кошмаром сквозь меня,
безумием ночного режиссёра.
Мне в детстве снились фильмы о войне.
Солдаты шли неистовы и мглисты.
И губы мои детские во сне
кричали им с отчаяньем: «Фашисты!»
Не в прошлом ли столетии живу,
коль скоро, чёрным эхом на помине,
мне сон этот явился наяву
сегодняшней весною, в Украине…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487512
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2014
Он спал.А я слушала,как я его люблю.Любят за что-то.Если говорить,что любят просто так-это ложь.Любят за мгновение.Что он дарит.За то,что он улыбается глазами,которые говорят,что любят.Любят за нежность,за верность,за заботу.Все остальное-влюбленность...
Красота и совершенство очень утомительны.Смех-это то,что не утомляет.Смейтесь.Над собой.Улыбайтесь.Вы можете выбирать всегда с чего начинать утро-с улыбки или...Улыбки!Это заразительно.Заражайте.
Великие люди очень ошибаются.Делать одно и то же и надеяться на разный результат?Да можно!И нужно.Если ты очень этого хочешь!
Писатель-самый большой волшебник и маг.Заставить читать,плакать,смеяться,грустить хотя бы тысячу людей?Разве это не волшебство?
Счастье-состояние души.Можно слушать дождь,смотреть весну и дышать.Быть счастливым очень легко.Если в это время тебя держит за руку любимый.Любовь-самая крупная в мире купюра.
Иди по ступенькам.Вверх.Падай.Вставай.Падай.Встань.Молись в это время.
Наломал дров?Построй дом или разожги костер.Пусть тебя не упрекают ни в чем!
Если строишь планы на несколько лет вперед,то помни,что ты можешь предположить жизнь на две минуты.Все остальное от Бога.Но надеяться на Бога очень много-грех.Не бездействуй.Делай.Ошибайся.И делай.
Ты-целый мир.Только смотри по сторонам.Пчела летит-видит цветы.Мухи-навоз.А дорога одна.
Работайте для того,чтобы помочь другим людям.Вселенная знает.Пусть улыбнется хоть один человек от Вашей доброты.И Вы измените весь мир...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487481
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2014
Снова ведет в туман
Красочный вид на жительство.
Бросим. И не пожалеем
Брошенных в улей ягнят,
Выпивших старых друзей
И просто хороших знакомых.
Хочется видеть тебя
Так как и раньше, но тщетно.
Наброски сгорают в огне
Поцелуев тех страстных,
единственных,
Окунувшие в вкуснейший сироп
И облившие горящим бензином.
Поезд, билет, может, верхняя полка
И все, что хотел — падет.
Но возникнет из воздуха новое,
Никем не надкушенное
Праздничное веселье.
Со свечью из ядреного дегтя
Назло всем поникшим и плачущим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487384
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014
***
Я тебе ничего не скажу ни потом, ни сейчас -
Это осень, Марина, ненастная, стылая осень.
Догорает закат, оплывает к подножью свеча
И часы застывают в молчанье на циферке восемь -
Это знак бесконечности, символ извечной тоски.
Укрепляем дома и латаем протёкшие крыши,
Но уже никому ничего не удастся спасти...
Загостился ноябрь, а потом попрощался и вышел.
13.11.2013
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/35-1462-271093-16-1384326679
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487390
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Не знаю, где я буду завтра, поэтому выкладываю сегодня...
Раньше как-то не поднималась рука...
Событиям 19 января 2014 г. посвящается.
В эту страшную ночь –
ночь безумья, огня и набата
извергается лава
огромной людской нелюбви...
В эту жуткую ночь,
стервенея, идут брат на брата...
Бред... Столетье спустя
Киев снова в огне и крови.
Нет, наверно, не зря
люди встали живою стеною!
Видно, силы нашли
те, кто к чёрному злу нетерпим...
Кто останется цел?
Кто поляжет под «Слава героям»?
Кто такого хотел?..
Он не спит. Я не сплю. Мы не спим...
Лишь ребёнок в кроватке
сопит, как ни в чём ни бывало...
Как всегда, простудился
в Крещенский мороз... Заболел.
В эту адскую ночь
поправляя на нём одеяло,
цепенею от ужаса...
Страшно мне – быть не у дел...
На Грушевского – пекло.
В душе – будто в стреляной ране...
От кроватки – к окну:
ну когда же всё это пройдёт?!!
Киев глаз не сомкнёт...
У кого-то – друзья на Майдане.
У кого-то там сын...
У меня на Майдане – народ.
© Татьяна Яровицына
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486617
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 22.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2014
Опять зима – пустое время года,
И ночи равнодушные опять,
И как же просыпаться неохота,
Когда спросонок некого обнять…
А тут еще приснился вечер летний,
Сюжет, когда-то виденный мельком –
Как бабушка, беременная сплетней,
На красный свет бежит за молоком…
И как закат малиновым вареньем
Мазнул верхушки тополей в строю,
А я задет сиреневою тенью,
И ею околдован, и стою,
Нашариваю рифмы по карманам
Как самый распоследний графоман,
И где-то меж «туманом» и «обманом»
Я нахожу «тобою ныне пьян»,
Но кем же пьян, узнать не успеваю -
И тень ушла, и бабушка жива,
И немочными звездами по краю
Июльская дырява синева…
Вот так по жизни - вместе со стаканом,
Расчетливо наполненным на треть,
Обидно трезвый, это и не странно -
Не снится та, с которой мне хмелеть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487460
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014
- Роздягайся, - це те слово, від якого в мене з дитинства пересихає у роті і терпне тіло. Вперше я його почула від свого батька, коли мені ще не виповнилось п’яти років, - мати померла очікувано, довго, але безнадійно тримаючи двобій із хворобою: в неї був рак грудей. Пізніше я зрозуміла, що хворобу можна було зупинити, якби вчасно провели операційне втручання, але мати була однією з тих жінок, які вперто думають, що нестача грудей, тим більше однієї з них, зробить їх якщо не виродками, то мужоподібними. Небажаними. Краса переважила на терезах здоров’я, а згодом не стало і терезів.
Не знаю, чи вмовляв мій батько зробити операцію, все одно те, певно, було марною справою: жінки інколи так само невблаганні щодо своїх принципів, як і чоловіки, якщо не більше. Але я відчувала, що він її любить. Можливо, більше тіло, аніж душу. Та любов залишається любов’ю, навіть коли суперечить власному змістові: нитка є ниткою, бавовняна вона чи шовкова. Суперечність – не завжди заперечення.
Тієї ночі я прокинулась від страшного сну – тисячі чужих долонь хапали мене за шию, плечі, стегна… Цей сон лякав мене з регулярною циклічністю впродовж всього мого дорослішання. Мокра від поту , я встала з постелі і пішла до батьківської спальні, аби залізти під ковдру, притуляючись до мами і тата. Вже у коридорі щось мене насторожило – звичайну, домашню тишу час від часу розбурхували тонкі жіночі схлипування. Остаточно перелякана, я застигла на порозі кімнати. У дзеркалі трюмо, майже навпроти дверей, я побачила батьків. Мама сиділа зверху, вигнувши спину і закинувши голову назад… Довге чорне волосся розметалося між лопаток, кінчиками сягаючи зім’ятого простирадла. Батько тяжко дихав і щось шепотів, цілуючи випнуті груди…
Деякий час після маминої смерті він тримався, як міг. Працював, виконував усю хатню роботу – прав, прибирав, мив посуд, - все те, що раніше робила мама. Став напрочуд лагідним, аби я не відчувала дефіцит жіночої ласки. Намагався бути мені за двох батьків. І це в нього непогано виходило.
Пам’ятаю, як вперше при ньому приймала ванну – за життя мами він ніколи до того мене не купав. Попробувавши ліктем воду – чи не гаряча – він сказав, ніяково опускаючи очі:
- Ну що…роздягайся.
- Але раніше мені допомагала мама!
- Добре, але наступного разу ти будеш це робити самостійно. Ти ж вже доросла дівчинка, правда?- сказав він, розстібаючи ґудзики на моїй сорочці.
Не менше він ніяковів, коли намилював мене, а потім витирав рушником, що досі пахнув маминими парфумами. Згодом, після кількох разів купань, ця ніяковість поступово щезла.
Йшов час, я дорослішала, пішла до початкової школи, потім – до середньої… Жінки у нас вдома не з’явилося, зате регулярно з’являлися порожні пляшки, а попільничка під кінець дня наповнювалась догори, так що недопалки випадали з неї на стіл. Батькове обличчя часто розкреслили глибокі зморшки – ознака його багаторічного смутку. Купатися я стала сама – певно, батько вважав мене вже досить дорослою, принаймні, для цього. Але під кінець тижня, щоп’ятниці ввечері, він кликав мене до себе і наказував роздягнутись.
- Я хочу подивитись, як ти розвиваєшся.
Від нього тхнуло алкоголем і сигаретами, але я слухняно розстібала і скидала із себе сорочку. Я просто не знала, що у 14 років роздягатись у присутності батька – непристойно. Не потрібно. Заборонено. Це ж був батько. Мій батько.
Тоді він блискучими від сп’яніння очами жадібно дивився на мої груди, що вже округлились і набули форми. Він торкався їх шкіри цупкими пальцями, від того соски миттєво тверділи і настовбурчувались.
- Ти дуже схожа на свою мати, - повторював він, - неймовірно схожа…
Незабаром його не стало – повертаючись додому якоїсь з наступних п’ятниць, він не завважив авто, переходячи на інший бік вулиці. В мене часто перед очима проступає картина – пізній вечір, пішохідний перехід, ледь освітлений блимаючим ліхтарем, швидке авто і різко піднятий погляд батька на світло фар… Думаю, в ту мить він уже обіймав маму.
Цього року мені виповнилось 26, вже чотири роки я одружена з чоловіком, котрого люблю і який щоночі наказує мені роздягнутись. Нещодавно в мене виявили рак. А місяць потому я дізналась, що вагітна. Зараз я сиджу в лікарняній палаті, очікуючи черги на аборт.
Я не хочу, аби моя дівчинка була схожою на мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487320
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 22.03.2014
(Читая Марселя Пруста)
1.
Гарсон, обвязанный салфеткой,
Нам наливает суп рукою меткой,
И, важно молчалив, один,
Напротив нас пирует господин.
Летают полчища Гастонов,
Между столами хлеб несут,
Здесь каждый третий нарисован
И каждого второго пьют.
Душа, как скрипка, нараспашку,
Цыганки влажно нам поют,
Мне старый фрак уже в обтяжку,
А новый, чёрный, только шьют.
Сен-Лу, улыбчиво страдая
(Любовница письма не шлёт),
Обводит залу и глазами
Всем прежним милым холод льёт.
Закат окрасил галерею,
Войдя в закрытое стекло,
На море огнь бесшумно реет,
И славны дружба и вино.
Я пью портвейн и соловею,
Тяжёлым взглядом мух давлю.
Мне улыбается в углу
Она – в наряде снежном фея.
Ну, подождём ещё немножко!
Сейчас появится картошка.
2.
Сияет белая эстрада,
И в полутьме витает свет,
И герцогиня Эспланада
Мне мягко говорит привет.
Надменны лица, строги фраки,
Хруст раскрываемых газет,
И сладостно с щек пылких маки
Срывает офицер в лорнет.
Красавицы сидят, как змеи,
Обвившись дымом, как плащом,
И вечер влажным помелом
Сливает по груди камеи.
Мужья котлеты доедают,
Ревниво-сдержанно глядят,
И жёны взглядами стреляют,
И камни, словно пыль, блестят.
Плывет к нам с кухни вкусный чад:
Кастрюли полные кипят,
И, с вилкой в жирном кулаке,
Царит шеф-повар в колпаке.
Все наши корабли уносит
Злой ветер в прошлое, как в ночь,
И, в рестораны уголь бросив,
Руки не дав, друг вышел прочь,
И тяжесть тел в отеле тёмном,
И твёрдая рука тоски,
И тихо каплют маяки
Любовь на пляжике холодном.
1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487341
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Зустрічі всі не таємні
Друзі мовчать толерантно
Ранок розшторює вікна
Відчай вникає в кімнату
Зустрічей так не багато
Час поспішає тікати
Ніч як солодка вата
Їй до нас не звикати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487222
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Что мне делать, коль скоро
Тебя уже нет?
Дождь весенний стучит,
Отбивая удары...
Это демоны зла
Собрались на банкет...
Это ведьмами воют
В переулках котяры...
Ты была- и не стало...
И вот я один
В переулках весны,
Словно зомби, блуждаю.
Ты ушла. Я, не нужный
Себе господин,
К телефону беззвучному
Вновь припадаю.
Связи рвутся... Услышь
Стука сердца там-там,
Выйди вновь на порог
Чуть прикрыта... И тела
Я ладонью тепло
Соберу. И отдам.
И у ног опущусь...
Но мечта улетела...
Улетела туда,
где на сердце тепло,
Где речная верба
Нас ласкает ветвями,
Где развеяно в прах
Вездесущее зло,
Где измены судьба
В несогласии с нами...
Я один. Дождь стучит
По разжатой руке...
В безнадежной тоске
Догорает мой вечер.
Руны счастья черчу я
На мокром песке,
И стирает рука
Эфемерную встречу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487143
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
«…Як сон, що наснивсь колись
В колисці старих морів
Душі наївній моїй.»
(Майк Йогансен)
Мій сон – реальність.
А реальність – лише сон,
Що сниться Богу серед моря,
Бо небо – просто море хмар
І синяви. Лише колиска снів,
Що сняться Богу.
Він дозволив
І грішним нам побачити ці сни,
А ми все ділимо
Те небо на квадрати
І на трикутники*,
Все міряємо марно
І намагаємось
Отямитись від сну.
І тільки дереву –
Старому ясену**,
Що посадив скрипаль***
Давно померлий
Наснилось справжнє:
Не війна, і не Калігула –
Не божевільний карлик****,
І навіть не юрба убивць.
Наснились квіти:
Хризантеми і фіалки.
Примітки:
* - колись в часи білих колон та запашного повітря античності жив чоловік на ім’я Евклід. Він любив інколи дивитися в небо і малювати у цьому синьому просторі уявні трикутники і квадрати. Але я не про нього…
** - цей старий ясен росте в Дубліні на вулиці Лана Сан Томас (святого Томаса) – недалеко від собору Святої Марії. Я часто любив спілкуватися з цим деревом – цей старий ясен чудовий співбесідник, завжди розумів мене…
*** - цього скрипаля звали Фланн О’Браєн (1879 – 1962). А посадив він той ясен у 1928 році.
**** - не вперше в історії жорстокі та божевільні карлики ставали королями і імператорами. Було вже таке… Почитайте хоча б Пера Лагерквіста. Сам Калігула не був карликом, але дуже мені вже він нагадує одного жорстокого імператора низького зросту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485659
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Побудь еще немножечко моим,
Я чувствую, что я тебя теряю,
Ведь хорошо так было, нам двоим,
Что перешло дорогу нам, не знаю.
Я чувствую прохладные слова,
Они немного ранят мою душу,
Так просится наружу мне слеза,
Чтоб не заплакать, я комок глотаю.
Я в прошлое стараюсь не смотреть,
Не вспоминать о том, что говорилось,
Сейчас пытаюсь свои мысли обуздать,
Ведь ничего плохого не случилось.
Лю…
17.03.2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486990
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Два часа украду твоей жизни, в средине недели,
Среди белого дня, аккуратно задернув окно
Плотной, синею шторой... Надеюсь отнять не посмеет
У меня эту пару часов долгожданных никто.
Не теряя в отведенном времени доли секунды,
Жадно пью я взахлеб и пытаюсь скопить прозапас,
Все сомненья крушащие, дикие силы тайфуна -
Твоих глаз, твоих ласк, твоих губ, твоих рук, твоих фраз.
Два глубокие вздоха, два быстро летящих мгновенья.
Как две крохотных капли в большом океане любви,
Гулко падая в бездну, подхвачены бурным теченьем,
Растворятся соленою нежностью в мыслях моих.
Нанизав осторожно на тонкую нить ожиданья,
Как жемчужные бусины взгляды, касанья, слова,
Я потом со своею судьбой не вступлю в пререканья,
Обсуждая обиженно то, как со мной не права.
Закружившись привычно в житейской своей канители,
Разложив завитками все горести в строках стихов,
Я смиренно дождусь середины грядущей недели,
Чтоб украсть у тебя мне положенных пару часов.
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486910
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Года три назад я оформил платежную карту в одном из украинских банков. Когда срок ее действия закончился, я снова пришел в этом банк, чтобы оформить новую. Мне повезло: очереди не было, данные мои не изменились, и все дело должно было занять несколько минут.
Однако не тут-то было. Мальчик лихо жал кнопки, слал мне СМС-ки, копировал какие-то бумаги, делал мои фото (некоторые вышли довольно удачными). Вдруг он замер, отложил телефон и опустил руки на стол. Лицо его при этом странно вытянулось.
- Ничего не выйдет… пока, - промямлил клерк.
- А в чем, собственно, дело? - спросил я, немного напрягшись. Слухов об особенностях этого банка до меня доходило много, но у меня пока никаких нареканий на его работу не было.
- В центральном офисе, в базе данных, вас… двое… правильный и… неправильный, - мялся клерк, бросая косые взгляды на монитор, на меня и на старших клерков, которые уже начали собираться у его стола небольшим, но тесным и недружелюбным полукругом. – Одного надо, - тут клерк побледнел и сглотнул, - у…у…- он снова сглотнул и почти выкрикнул: – Убить!… - и добавил едва слышно: - в системе.
- Хорошо. Когда моя карточка начнет работать?
- Я вам позвоню, - прошептал клерк, глядя на меня такими глазами, как будто перед ним было привидение того самого неправильного меня, уже замордованного где-то в подземельях центрального офиса.
Позвонит так позвонит. Я вышел из банка и побрел по улице. Мимо мчался поток машин. Ветер бестолково размахивал деревьями. Солнце было неумолимо. От асфальта поднимался ровный жар.
Впереди показалась деревянная часовня с золотым крестом. Улицу напротив часовни косо перерезал транспарант с рекламой кабаре, поэтому крест виднелся на фоне огромной девицы неестественного цвета и чудовищных форм. Наверное, эта картина вернула мои мысли к банку и моей проблеме.
Значит, меня все-таки двое… Я всегда это подозревал… «…и в зеркале он видел иногда второго «я» стоячий водоем»… Один из нас неправильный… Его надо убить… Возможно, именно так надо поступать в такой ситуации… Взять и избавиться… Но от какого именно меня? Могу я выбирать, кого из нас убить?.. Почему они решают это сами?.. Как они выбирают правильного?.. Да что они вообще обо мне знают?! – и я решительно повернул к банку.
Сделал шаг и остановился. А что я сам о себе знаю? Может быть, это и есть мой шанс? Может быть, сейчас надо просто подождать? Просто остановиться и не дать состраданию, милосердию, сентиментальности или жалости снова выбрать не того? Просто стоять здесь, чтобы тот, другой, - слабый, безвольный, ленивый, склонный ко лжи и притворству, - ушел навсегда? А иначе все снова пойдет так, как идет уже много лет!
Тут мои размышления были прерваны звонком телефона. Клерк, захлебываясь от усердия и предупредительности, сообщил мне, что моя проблема решена, и карта уже работает. Мне показалось, что в голосе его звучало некоторое соболезнование. Я коротко поблагодарил его и дал «отбой».
Значит, решена проблема… Выбор сделан, и снова не мной… Ну, что же, правильный или неправильный, но теперь я один. Сам себе и своей судьбе хозяин! Я огляделся. Будто бы ничего не изменилось. Деревья бестолково размахивали ветвями. Солнце палило. Ветер изгибал фиолетово-розовую девицу чудовищных очертаний, под девицей ревели и чадили автомобили. Над всем этим возносилась деревянная часовня и небольшой золотой крест. Я сунул телефон в карман и не спеша побрел на работу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486920
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Обізвись до мене щирим словом,
Де ще скарбу більшого знайти?
На долонях вічної любові
Я прийшов й піду у засвіти.
Моя путь, моя погідна днина
Радість почерпне із доброти.
Поклонюся дереву й пташині
За їх дар співати і цвісти.
Мало споглядати – треба бачить,
І душа до світлого летить
Ми прийшли цей світ зробити кращим,
Позбавляти зла і суєти.
І себе віддати до останку,
Сніп труда покласти на алтар.
З-під стерні пожухлої світанком
Пророста отава молода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486962
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
заперечую вечір,
а постіль сміється квітковим запахом
ти
десь на кордоні вина і сліз
бажаєш місяцю доброго ранку.
медяники припорошені гущею віку,
вигадують час,
вдивляючись в знимку,
де зими холодні,
але в очах є віра у теплі долоні.
дорослі знімають корони
у миті вітань,
а я птаха рання,
що звикла здаватись пізньою
піснею у мертвому голосі.
навколо всі
через дим цілують бога,
я прагну й собі оберегів,
натомість й попри "нічого"
дякую.
заперечую вечір,
а постіль сміється квітковим запахом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484399
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Жаль... Не пишется... Мысли ссорятся...
Гимны! Оды!
Их марш в укор...
Дождь скрипящий по ветру носится,
Исцарапав стекло в узор.
Не пущу!
Пух не терпит сырости!
Грязи замшевой липкая блажь
Сохнет пусть!
И по Божьей милости
Утро новое пеплом прошлого
Нас отмоет от склизких саж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486886
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Благие слова
и черные дела.
Ложь в овечьей шкуре
траками танков лязгает.
Правда хоронится
за плинтусом.
Стервятники двухголовые
надо мной кружат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486509
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Втомилася рука,
Сумно водячи втомленою ручкою
По посірілому від утоми паперу,
Виводячи знаки, що перетворяться на вірші,
Які мають стати ластівками
І полетіти у простір
Кольору помаранчі, над морем,
Чіпляючи крилами баранчиків хвиль.
Давно, коли попереду за дорогою не видно було прірви,
Твоє серце не давало мені змерзнути,
Але так холодно стало на Землі - скрізь і у всьому.
Запалила вогнище – розтопити лід,
Та вогонь підпалив посірілі сторінки,
І мої вірші зі спаленими крилами
Вже не змогли злетіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479925
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 20.03.2014
яскраво-жовто-га́ряче
у плиті паленіє жар,
о́дсвітами рожевими
струменить у півтемряву
із одкритих дверцят:
заливає упевнено
топографічні плани і схеми
мого
зажуреного лиця
відчутно пашіє од жару лице:
дрова дубові стати урешті змогли
Сонцем! –
теплом і світлом,
чим і завжди́ усере́дині себе були…
тінь подо́вжилась
і зламалася на стіні за столом,
до ирію
ворушать крилами вишиті рушники,
переші́птуються тривожно кутки́,
у густих аспара́гуса косах
забринів небесноголосий
давній мамин псалом…
…люба моя хатино,
забудь про мене, так-но тебе покину –
і не утримуй ні за́тишком, ні теплом,
а-ні лелеками-журавлями:
простоволо́са-боса
подамся за небокрай полями –
краще у безвісті, на чужині,
бездомною пси́ною згинуть мені
без роду-нації,
чим опинитися в окупації
ординцями-москалями
12.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485327
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Хто з неба стругає пастелі зелені?
Смарагдова злива? Смарагдове сонце?
Смарагдові шалі смарагдових трелів
Із труб менестрелів спадають на донце
Киплячих, неначе зелені вулкани,
Глибоких казанів із зіллям ядучим.
Оливкові далі, і трави – капкани,
Високі, мов кручі, колючі, айкучі.
Шартрезне повітря, фісташкові струни
Простяглись до неба, до аквамарину.
Високий ґатунок – міцний обладунок
Вкриває у хакі одягнену спину.
І милі зелені, і змії зелені,
Зелені крокують кудись елефанти.
Зеленим абсентом поет захмелений
Щось пише про очі зелені інфанти.
І листя зелене, і в лісі зелено.
Іслам чи Ірландія, світ з малахіту.
Зелена арена руїн Картагену,
Як втрачена нами навік Атлантида.
Хто з неба стругає пастелі зелені –
Смарагдова злива? Смарагдове сонце?
Швидкі каруселі – свої акварелі?
Зелені, мабуть, янгели-охоронці.
2 травня 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477715
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 20.03.2014
Коли почнеться світова війна,
Навколо не залишиться облич.
І впаде, мабуть, не одна стіна,
Що виросла з минулих ще сторіч.
І ти не зможеш обирати навіть,
За кого ти захочеш піти в бій.
Забудеш може, що таке є пам'ять,
Коли є зомбоокий зомбострій.
І цей Воркрафт без справжніх переможців,
Безглузді вибухи у головах людей -
Мов сотні тисяч наркотичних порцій
І сотні тисяч спалених Помпей.
Молись Христу, Аллаху, Ієгові
В момент, коли вогонь руйнує плоть.
Закон живий? Немає тут законів!
І вір-не-вір, ти - тільки донкіхот.
4 листопада 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479838
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 20.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2014
Зияющие пропасти. ПропАсть...
В тумане зыбком тихо раствориться...
Не вовремя, ни к месту и не в масть?
Не дергайся. Все сон, все только снится.
Синица заполошная в руках,
Мечталось же о чем-то журавлином,
Но сплин - увы - не выбить птичьим клином.
Пускай летят... Остаться в дураках
Уже не так, как раньше, непочетно.
Не боязно уже... Тут - верь - не верь -
По четным бьют, склоняют по нечетным
С учетом лет и качества потерь...
Оно все так, да что-то вот не то...
И тяга к абсолютному покою
Сменяется опять игрой в лото.
Бочонок достаешь своей рукою
Из черного, как водится, мешка.
И что там дальше? Суп с котом? Удача?
Все снится? Откусив от пирожка,
Над всем что было, что осталось в сдаче -
Почти не удивляешься – растешь...
И мелкой суетой – былые страсти.
Не сольдо - а всего лишь медный грош?
Стих о любви? И о любви – отчасти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484544
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Аптек - как грязи,
С фонарями - хуже.
Поэтому, когда спешишь, простужен,
/По звездам выверяя свой маршрут/
За аспирином в местную аптеку,
Припомнишь Блока…
…Парадоксы века!
Аптек как грязи,
Фонарей не жгут..
И «Тьма окутала…» - спрей-артом в полстены…
...На всё как встарь, увы, обречены…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486192
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Я, возможно, уйду болеть…
Души целостны, мы – не вечны…
Будешь ли обо мне жалеть,
Мой пронзительный первый встречный?
И по письмам моим скучать,
Вдруг отсутствие их заметив?
И в себе – до конца – молчать,
Засыпая лишь на рассвете?
Перемножив порыв на ноль,
Ощущая на вкус и грешность,
Завтра ты помолчишь с другой,
И иная закружит нежность….
Иногда лишь вздохнёшь - былА…
И по краю судьбы ходила…
В виртуальности уплылА?
Иль за край за земной уплЫла?
Не осудишь моих грехов,
Глаз глубины вообще не вспомнишь…
Только строчки моих стихов
Будут в сердце стучаться в полночь.
Ожидание… Бег минут…
Вдруг появятся ниоткуда?
Те слова, что эфир взорвут,
Раскачав в тебе амплитуду*
Максимальных моих даров,
Ураганных моих порывов!
Не смогла разбудить любовь…
Вдохновением отплатила.
*Амплитуда — модуль максимального отклонения тела от положения равновесия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486916
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Ядерне оружиє - новий властєлін мира.
Надьожний прєзідєнт страни - SS-18 «Сатана»
Замріть в ожиданіі міра, моліця.
Моліця за прошле. За будуще вже...
Не нада. Все й так ясно-понятно.
Сонце лукаво моргне от вспишки.
Цій дебільній і гордій планєті Земля.
Моргне засліплене вспишкой ядерной.
І шоб там не казали мудрєци напищені.
Не було й не буде спокою ніколи.
Бо нема нічого кращого й правдивішого.
За проросші сємєна новой жизні
На розлагающихся трупах мирного насєлєнія.
Це откровєніє всієї історії чєлавєчєства.
Без лишньої пудри ліцемєрної істини.
Все остальне суєта суєт і напрасліна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487001
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Ратуша вперлася в небо,
Тиша зітхає довкола.
Вперто, поглядом лева
Ти нарікаєш на мене,
Чорну, гірку й неласкаву,
Мовби тутешня кава.
Сонце ще сходить над Замком,
Світлом лякає вітрини.
Вітер колише фіранки,
Мовчки рахує хвилини.
Ми не приїдемо більше,
Казка – лише на світлинах.
Потягом мчаться інші,
Ранок побачити львівський.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487012
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
ХТО ВІН?
Хто прикидався облесливим лисом,
А потайки хижо іклами зблисне
І при нагоді – ножа поміж ребра, –
Друг він чи недруг?
Той, хто порушує людські закони,
Цивілізації всі заборони,
Хто демонструє нахабний свій норов, –
Друг він чи ворог?
Хто має нормою зради, обмани,
Хто не лікує – роз’ятрює рани,
Жар загрібає руками чужими, –
Хто він, скажи-но?!.
Хто йде з мечем – від меча і загине,
Хто ще не знав, хто такий українець.
Ми – волелюбні! Затям (саме в пору!),
Друг ти чи ворог.
Той, хто зі зброєю вліз в нашу хату,
Хто не дає, а забрав так багато!
Нищив засланнями, нищив нас мором, –
Брат він чи ворог?!.
Хто ще боїться прозріти й боротись,
Відсіч нанести нахабній корості,
Думай відверто, хто ти для народу:
Син, чи манкурт, ачи ворог?!.
(© Любов Сердунич).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487015
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
з того самого дня, як у тілі годинника вокзальної вежі
зібралось вдосталь павутиння, що почався зворотній відлік
осіннього часу, як усі ці сигаретні хмари збирались
в загальне очікування, з того самого часу не згасне сонце,
зплетене з волосся замріяних голів.
коли стоїш ти, розбрібненим поглядом вгамовуючи
пташині пригоди, стоїш ти, і вітер, мов налякана мати,
латає спітнілу білизну – бліді хворобливі хмари,
стоїш, а безодня дощу підмигує набряклим оком.
це є те місто, куди потрапляють за фахом провидця,
зі зламаним пір’ям білосніжного спокою.
і той, хто не спить, розливає краплини зілля на ґанок
непорушного місяця, котрий те й робить, що дражнить
замуровані дозрілим вогняним листям вікна.
і болю нема в цих зпалених заживо ліхтарях,
і болю нема в тому серці понурої жінки, що хоче
зписати з небес розклад блукаючих потягів.
зарано казати, на котрий видих випаде сніговий ранок,
але вже зараз сталевий янгол розсікає важке повітря
сирого тисячоліття, щоб забрати з собою
найтяжчі та найпрекрасніші обличчя
осіннього світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484397
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Здається, що уже кінець,
Здається, що усе вже втрачено.
Здається, що усе йде нанівець,
І ніби чорним все життя позначено.
Ти руки опускаєш і йдеш вже не туди.
Твої думки витають десь далеко,
І ти не знаєш далі куди йти,
І на душі тобі стає нелегко.
Тобі здається, що самотність навкруги,
Й усім начхати на твої проблеми,
Ти йдеш кудись, намотуєш круги,
Думки літають, смуток і дилема…
ТА НІ! Це все не так, всього лише здається,
Відкинь погане, відкинь це все від себе.
Якщо ще й досі твоє серце палко б'ється,
В тобі життя, в тобі ще є потреба.
Ти зупинись, задумайся хоч на хвилинку,
Підніми голову і подивися в небо,
Не закривай від всіх себе, життя свого частинку,
Тобі ховатися від світу, від людей не треба.
Життя прекрасне, фарби кольорові,
Усе навкруг таке живе, таке чудове,
Згадай усе, що було в тебе лиш хороше,
Розплющуй очі, і живи на повну.
Обіймай людей, частіше посміхайся,
Усе лише в твоїх руках.
Не відгороджуйся від всіх, ніколи не здавайся,
Ти можеш подолати весь свій страх.
Подаруй частиночку себе, поділись любов'ю,
Бо це є справжній еліксир, щоб далі жити.
Відчуй життя, добром його наповни,
І зможеш ти себе зцілити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487122
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Стёртая Русь. Колокола висят яблоками.
Чёрствый хлеб из туч поливает святая вода.
Путник седой, проходя, мне мигнёт украдкой.
Я бы обнял тебя, Русь, но лучше лети сама.
Губы твои – дымная степь сонная,
Мёртвые глаза – раны на белом стволе.
Выйду в окно – разговор о любви между жёнами.
Чёрный мой плащ – твое сношенное крыло.
Влажная Русь. В занавеси крест – свечкой,
Цвет на окнах, а на губах – игла.
Малый сверчок истончает мне ночь за печкой.
Кто мы? Откуда мы? Кто ты, моя беда?
1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487096
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Это - система! Похоже открытая?...
Но заколдована… Волею случая
Под напряжением змейка колючая.
Контуром замкнутым медным увитая -
Terra incognita – дикая вольница.
Можешь по кругу бродить, аки школьница,
В изгородь странно-живую таращиться:
Что там за нею – таинственной - прячется?
Вход опечатан, но слышно - дыхание?
Или ночных мотыльков трепыхание?
Кто-то же должен... /а, может, мерещится? …/
Тихо под нос бормотать и насвистывать,
Тихо страницы, шурша, перелистывать...
Тихо! В пруду головастики плещутся?..
Или русалки бессонницей маются?..
Скрипнуло… что?.. Дверь в стене… Открывается!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486915
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Эта боль
завладела мной.
Угнездилась
уже в мозгу.
И хоть пой,
или волком вой,
прекратить её
не могу.
Я гнала её
из себя.
И старалась
не замечать.
А она
между тем росла.
В нервах
острой иглой
торча.
Потому что
закрыть глаза
невозможно
совсем
на боль.
Нужно смело
себе сказать –
это есть.
С этим жить
изволь…
Эту боль
предстоит
лечить.
И процесс этот
затяжной…
Муза, муза моя,
молчи!
У тебя сейчас
выходной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486674
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Чернеет ночь, тускнеет свет,
Смотришь на мир, а правды в нём нет,
Уже почти, по статистике, девять из десяти,
Случаев лжи,
Уже хронической,
От гнева по венам бьет электричество.
Где добро?
Твердят все победить должно,
Но во тьме от зла не отличить.
Ложь, или правда?
Всё перепуталось,
Чувства утрачены,
Надежда истрепана, до состояния предкоматозного,
Но всё-же ещё хрипит,
Совесть тихо и мирно спит,
И нет больше сил бороться с безумием жизни,
И смысла во всем больше нет,
Исчерпался,
Конец.
Но мне как-то сказали, что,
В темноте лучше виден свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487002
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Пробачити тебе... Я права такого не маю.
Ховаюсь за шарфом від вітру й морозу.
Коли бачу тебе - про усіх забуваю,
Сльози гарячі ковтаю,
Твого Бога про щастя благаю...
Від тебе очі вологі ховаю...
Очі й гіркі, гарячі сльози.
Чому засинаю досі у тривозі ?
А ти ідеш, в комір пальто ховаючи шию.
Я молюся, поки ти у дорозі,
Молитвою щирою тебе від нещастя закрию.
Своїм тілом. Грудьми на амбразуру.
На розстріл.На страту. Не страшно.
Забуваю про всяку цензуру,
Подих твій безтямно цілую,
А в душі "не пробачу" пульсує.
Мені не боязко, лише дуже важко.
Побачити тебе...Де в мене це право ?
Хто поверне мою душу розірвану,
і осінь мою золотаву?
Там де була сталь - стало іржаво,
Де було сонце - сльотаво.
Я б цілувала шию твою через комір,
Цілувала б кожного пальця холодного.
Та ти кажеш, що в очах в мене докір.
Ти все корчиш із себе благородного.
Забирай свої пальці, комір, ходу.
Я від тебе нічого уже не чекаю.
Я від тебе нічого давно вже не жду.
Пробачить тебе я права не маю.
Але все ж, дурна, пробачаю.
Все як раніше тебе я люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487083
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2014
Ростислав Дуров
Ви увібрали в себе силу й міць двадцятих,
Ви обізвались дзвоном зорь Батькі́вської землі…
Не дивлячись на веремій, Ви зберігали свято
В серцях народу, світу, і своїй душі…
І вірність зберіга… та не режиму,
А музиці мистецького пера…
Не опустивши руки у лиху годину,
Ви твердо знали, що прийде Весна!
Ваші слова пронизані не плачем,
А щирістю й рішучістю до дій.
Ви – ярий промінь, Ви – та сяйна вдача,
Що з’єднує людей узами мрій!
Ви стали вічністю в тій усмішці дитини,
Культурі повернув серцебиття!
Ви – це епоха з іменем Костенко Ліна…
Ви показали світу, що таке життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487101
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Покиньте або поверніться
Відпустіть або обійміть
Ви задихаєтеся від почуттів
Прокидаєтеся від солодких снів
Витираєте сльози
І йдете далі…
Невже ми так
Ніколи більше і не зустрінемося
Невже наші дороги
Розійшлися назавжди
Я повертаюся у давно
Рідні місця…
У натовпі уже незнайомих людей
Шукаю Вас!!!
Просто, я Вас не можу забути!
Простіть, що не можу відпустити.
Просто, я кохаю Вас!!!
Невже кохання можна втримати лише у снах
Невже про це можна кричати
А Ви чули мене і без слів.
У тиші були найкращі наші розмови.
Погляди говорили набагато більше
Ніж найпрекрасніші поеми
Невже продовження не буде
Невже Ви не отримали мого листа в минуле?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487105
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
..и вот она - я.
в вибрациях нового города
внутри темно-синего цвета.
и хочу домой.
хочу найти свой цель.
свой путь.
свой мир.
хочу видеть свою музыку.
слушать Твой запах.
чтобы заполнить то пространство.
которое болит пустотой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486968
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Где солнце борется с водою
И озоруют камыши,
Сверчки трещат неладным строем –
В глуши, мой друг, в глуши.
Вся радость – лишь в простейших формах,
Вся нежность – матери лицо,
И мир без маеты, без шторма –
На полке круглое яйцо.
А на руках – младенец сонный,
За стенкой стонет бедный дед,
И между соснами, проворный,
Плывёт, молчит велосипед.
1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487100
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Пищу мне отравишь, в воду пустишь ложь –
Для меня – уста лишь, для тебя я – нож.
Стих из сердца рвётся – подставляй же ковш!
Как легко поётся! (Для тебя я – нож!)
1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486565
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 19.03.2014
Як дуже різко розвалився світ,
Збудований ретельно до цеглинки!
В держави, мабуть, вже апендицит,
І миготяться вірусні картинки.
Як дуже різко почалася параноя -
І забагато видимих причин.
Кричи, що не здамося ми без бою,
Ковтаючи останній аспірин.
До біса філософські всі трактати
І віршемазні всі до біса ці рядки,
Втікай, хоча не можеш утекти,
Втікай, хоча нема куди втікати.
Тебе трясе? Країну лихоманить?
Гербаріїв дурман далеких днів
І сотня лиховісних темних снів.
І ти, тверезий, коли світ навколо п’яний.
Ця парадигма пострадянських хворих марень.
Хай тане сніг, щоб затопити всі шляхи.
Бляшані люди – проіржавіли дірки.
І ти, тверезий, коли світ навколо п’яний.
15 березня 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485985
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Поки ще не пізно – утікай,
Забирай свої слова і очі
І з мого, що тобі любе – забирай,
Лиш мені залиш мої спокійні ночі.
Поки світлий спогад – пам’ятай,
Миті, що були нам наче вічність
І в тих дивних днях не помирай
А даруй мені і далі ніжність.
Хай на відстані чи навіть в тих світах,
У яких ти так шукаєш щастя,
Ти приходь до мене хоч би в снах,
Сумна й неперевершено прекрасна.
Ти іди вже, ради тут нема,
Нарізно кохання відродиться,
Може ще зійде одна зоря,
Нам на двох вже нічим поділиться.
Поки ніч на дворі – відпускай,
Почуття для вільного польоту.
А на ранок ти мене не забувай
І кохай – хоча б на відстані кохай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486369
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Пішли до бісу спогади і ритми,
Розбите дзеркало і скельця мов душа,
Скрипить стара, затерта грамплатівка,
Твій голос - мук моїх, мелодія сумна.
Розкидана постіль думок плакучих,
Лиш виє мозок, кличучи тебе
І доторки до рук твоїх жалючих,
Вбивають цвях у серце ще живе.
Скінчився ритм, погаслі акварелі,
Лишились по периметру думок,
Життя з тобою то немов качелі,
Мов подих, де повітря заміняє смог.
Немов летиш й стіна враз виростає,
Удар, сильніше болю лиш печаль,
Що погасив свій зліт тобою,
Колись повірив побороть твій жаль.
Пішли до бісу дні тяжкі і довгі,
Однокімнатний рай порятував,
Мої пісні, ще пронизають простір.
Мої пісні, які колись тобі співав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486442
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2014
и вот он вот
всегда неожиданный праздник
праздник-отщепенец
и хочется что-то сказать
и не находится слов
а точнее скопилось
множество слов
но
не для бумаги
или электронных носителей -
тех простых
которые говоришь
слегка захмелевшей женщине
кусая её за ухо
и расстёгивая
предпоследнюю пуговицу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479504
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 18.03.2014
боязнь аккуратности
в пойме удушенной снегом
дыхание дремлющей пули
пакет с прелой топонимикой
для не в меру учтивых прочтений
(Из цикла "Узелки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479929
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 18.03.2014
предположительно: наклонный свет
и радуга без авторской подписи
и ты
со слишком рослым
для твоего возраста смехом -
ещё до того как приходит удобная формула
распределяющая слова:
невозможно, не нужно, немыслимо
и прочие -
все с консервантом "не"
(Из цикла "Сквозь тусклое стекло")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482747
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 18.03.2014
это большое-пребольшое зеркало
мимо него людей
и людей
вон прошёл один
(видимо огнеглотатель)
а там и ещё один
с разинутым ртом
а это – уж извините –
какое-то полупугало:
белоштанное
чуднόе
лысо-кучерявое
ещё и улыбается
шут-не-шут
леший-не-леший
ну что-то точно такое же
как и я
о! да это же я
ей-богу
узнаю себя
по жене и детям
вот они сидят на плечах
как ангелы
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482748
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Новый стих
крутится в голове
как белка
но никак не даёт себя поймать
В дядиной комнате
то и дело
всхлипывает будильник
Дядя хотел
хотел хотел
нас обмануть
То разливался тихой речкой
то бушевал водопадом
Но за нас были
угарный газ
и ветряные мельницы
и даже
покойная кошка Васса
Пляски с пустыми вёдрами
с пустыми вёдрами
(Из цикла "Новости")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483425
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 18.03.2014
«На трибунах становится тише»
Главным образом, после нуля.
Приходите, ребята, попишем,
Поразводим ляля-тополя.
Я одна, я скучаю без пары,
Всех свалил то ли хмель, то ли сон.
С кем же мне разводить тары-бары
Или там подышать в унисон?
Жду я трав и цветущих акаций,
А пока не явилось тепло,
Прибегаю на сайт потрепаться,
Хоть по жизни совсем не трепло.
От Инета не требую много,
На сегодня хватает вполне
Мне и родственных душ диалога
На одной позитивной волне.
У кого не бывает заскока
Перед сном почесать языком?
Не бывает мне скушно нискоко,
Я по жизни вообще с огоньком.
Зажигаю неслабо, короче,
Не ударю в грязюку лицом,
Но на сайт забреду ближе к ночи –
Перемолвиться не с кем словцом!
Скажут медики - это засада,
Неполадки у Вас с головой,
Полечить Вам, родимая, надо
Что-то в сфере, видать, половой.
С тем, кто пахнет карболкой и дустом,
Не согласная я, не-не-не!!!
Ну, зачем так бесчувственно с чувством?
Есть же что-то материев вне.
Что ж вы сразу за скальпель и лупу,
Тест, анализ и прочую муть?
Да, влюбляюсь я слепо и глупо.
Только я не больная ничуть!
По весне оголяются ножки,
Проникая во сны и мечты.
Если стали разгуливать кошки,
Значит, где-то гуляют коты.
Вдохновенно, легко и вальяжно,
Авантюрный познав аппетит,
Все гуляют. И каждый, что важно,
Непременно кого-то хотит!:)
«На трибунах становится тише»,
Не доносятся вести с полей,
Обленились – ни в рифму не пишут,
Ни разводят лялей-тополей.
Не построят изысканно глазки,
Не поднимут с дивана корму.
Зависает стишок мой без ласки,
Закругляю его посему!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486485
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Чи має сенс бездушному рабу,
Доводити усю красу свободи?
У нього в серці темно, як в гробу,
А мозком правлять чорні воєводи.
Чи має сенс байдужим плазунам,
Тепло душі задарма віддавати?
І іскру правди нести брехунам.
Про велич істини невірам докладати.
Немає. Не кричи, не плач.
Проспиться п`яний, а дурний ніколи.
Хто з Богом ходить, той силач.
У того й правдоньки глаголи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486533
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Червоний асфальт революцій
І ними розритих образ
Не терпить м’яких резолюцій
І жалісно правлених фраз.
Заплющені очі свободи
Не дивляться в сторону тих,
Хто давить свідомі народи
І ложе у труни живих.
Убита нагайками віра
Ховається десь у очах,
За грубою шкірою звіра,
У ніжних палких почуттях…
А правда, розстріляна в грудні,
Народиться знов навесні…
Хоч площі вже більше не людні,
Та, все ж, ми тепер не одні…
Ми встанемо з мінного поля,
Піднімемось з бруду брехні,
Наш шлях – наша радісна доля
І свіжий бузок на вікні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486486
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
..это больше чем Твоя жизнь.
это довольно глубже.
знакомо?
держи волну!
..и задыхайся дымом.
cмотри на облака!
..и глотай воспоминания.
движение губ..
дрожание тела..
и помни..
тот запах.
и помни..
тот цвет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486498
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2014
коли він ішов по сходах
мати мене повчала
не дивись так на нього доню
вії до ніг опускай
він цілий день серед люду
вбирає у себе оскому
навіщо тобі та печаль?
та я знала й іншу мову
він тими ногами до дому
вертав де б не був, ту даль
згладжували на дошці
руки мої його серцем
дмухом до мого зросту
лівим оком моргав..
і бігли ми бігли, мамо!
якби не оті повчання
на сходах ми впали би, там..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486505
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
[b]Альфонс[/b]
Ранним утром, в первых числах марта,
Он стучит, молотит, что-то там в стене.
А она от радости все пляшет,
И завидует его жене.
Просто, скоро праздник женский,
И надеется альфонс,
что ему не только завтрак,
но и ужин будет как анонс...
[b]Пацан-мужик[/b]
Ему немного не хватает к тридцати,
Он все еще радушен и в рассвете сил.
Твердо он еще не знает как ему, куда идти,
Он всегда готов помочь любому, кто б его не попросил.
Он не мужчина, и уже и не пацан,
Он на распутье, - кто он? Он не знает сам.
[b]Вечный студент[/b]
Играет музика в душе,
Хоть сединой попахивает в волосах.
Горит огонь костров, и на рыбалке,
Он все еще мечтает о русалке.
Он помнит первую любовь,
И песни под гитару сочиняет вновь и вновь.
[b]Мамин сын[/b]
Классически причесан, стеснителен,умен,
Он скромничает и немного мнителен.
В деньгах стеснен.
Готов помочь, но только без маминого совета,
Не жди согласного ответа.
,,,
Классификацию такую можно продолжать,-
Мужчины, вы не устаете удивлять!
,,,
Ну, а тебя, мой родной,
Люблю за то, что ты, один единственный такой.
И по критериям я не оцениваю,
Люблю за разное в тебе,-
таких не отдают и не разменивают!
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485721
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Навіщо розгортати сум
і в так уже засмучених серцях?
Невже нам мало гірких дум,
Ще мить, зламаємося, і сховаємося у чарках.
На скільки воля наша сильна,
Ми переконали світ й самих себе.
Та скільки ще мільйонів нервів,
Не в одну ніч, ну чи за декілька, помре?
Невже не можна просто жити гарно,
Ростити діток, викохувати сад?
Невже елементарні мрії не можуть бути
без дефектів?Марно...
Треба боротися щодня за крихітку тієї миті,
Коли не пройдеш мимо, а замилуєшся
бджолою у вишневім квіті.
На безліч кількостей болючих днин,
Припадає хвилинка дозволена щастя
чи кілька хвилин...
Невже щасливо жити гріх?
Невже так важко ухопити успіх?
Невже не можна жити,
не викликаючи у когось гірких слів?
Невже не зможуть жити діти наші так,
як ти не зміг?
Невже і справді все життя - це боротьба?
Невже поняття "світлого майбутньго"
вже так анегдотичне?
Невже не має сили і до Бога та мольба?
Чому радіти жити стало так не звично?
Благаю я щодня одного -
Щоб ранок почався із сонця для нас.
Щоб діти жили наші довго, так довго,
І вогник надії на щастя ніколи не гас!
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486116
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 18.03.2014
«Коли він був королем, солодше звуків арфи здавався кожному в Ірландії голос іншого, бо воістину великими були в ту пору між ірландцями доброта і мужність.»
(Скела «Темайр»)
На острові, що відкритий всім вітрам,
На острові, що зачісує свої кучері трави,
На острові, де землі-годувальниці обмаль,
На острові де кожен камінь – межа
Володінь войовничих кланів,
На острові, де гравців зі смертю забагато,
На острові, де вміли співати помираючи,
На острові, де вміли помирати співаючи,
Є країна бородатих – Улад – земля королів.
Земля торфу й картоплі, скрипок і мечів,
Земля священних каменів чорних монахів,
Земля зеленого капелюха і вересового трунку,
Земля довгих пісень і широких ножів,
Земля зруйнованих храмів і гіркої пам’яті,
Ми вміли помирати за тебе – земле смутку,
Ми вміли любити тебе – земле озер і пагорбів,
Ми вміли грати на скрипках і танцювати джигу,
Але так і не навчилися жити тут…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485904
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 18.03.2014
«То город-дощ, холодний і зелений…»
(Майк Йогансен)
Дні як і вірші бувають різних кольорів: білі, чорні і навіть зелені. 17 березня якраз зелений день – люди вдягають зелений одяг, зелені капелюхи і навіть фарбують сиві бороди у зелений колір. Я подумав, що в нас, ірландців, більшість днів меланхолійно-дощаві. Але тільки не цей! Мені чомусь пригадалась давня легенда про мореплавця Майль Дуйна: під час плавання він приплив до острова де паслися тільки чорні і білі вівці. Якщо чорна вівця потрапляла у біле стадо, то автоматично ставала білою і навпаки. Я подумав, що в День святого Патріка всі ми вівці, а пастор у нас один і написав таке:
Вітрила вулиць – навіть вони зелені.
Трилистий день дощиська-скрипаля.
Скільки слів стають сьогодні човнами,
Скільки пісень стають сьогодні небокраєм
Сьогодні ми всі мандрівці-волоцюги:
Старі бородаті шкіпери і молоді юнги –
Пливемо від острова до острова –
Від острова Мрій до острова Пісень.
Адже кожен із нас керманич човна,
Що обтягнутий шкірою –
Давнього ірландського човна,
Що пливе через море Вічності.
Сивий пастух пантрує два стада –
Чорних і білих овець.
На острові, що зветься Життя.
Але кожна вівця самостійно вирішує
Чорною бути чи білою.
А в повітрі дзвін: над островом арфи
Проростають легенди листками шамроку.
День, коли можна забути журбу,
День, коли сумні пісні стають веселими,
День, коли ми згадуємо – ми всі ірландці,
День, коли з дідової скрині
Дістаємо старезні картаті кілти
Ми – кельти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486360
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Вже мої ти не тривожиш струни,
тільки пам'ять дає збій,
ще буває голос твій в чужому чую
ти назавжди мій, не мій...
Мерехтить минулим слайдом спомин,
світ у позі як завжди,
як набридли твої крапки, коми,
не розчиняться сліди.
Обіймає вітер і штовхає в спину
до тепла і розкоші весни,
важко було перенести зиму
і багатолюдність самоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486416
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Кусок надщербленої порцеляни
В небі. За рогом сутінь.
Просто, в далі, прямо -
Лани озимої надії.
Які крізь сон чекають дії,
Щоб пряно
Вирости в надтінь.
І випасти на землю, замість манни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486452
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Удари вітру в нирки,
Нещадний міні-ураган,
До вік піщинки липнуть,
А в небі – сонце, як корал.
Мов голки з нитками крізь пальці,
Свистки у раковинці вуха,
Далекі крики зляканої чайки,
І ніч звучить, як рупор.
15/03/2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486469
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Схилились всі в скорботі на Майдані,
Стогнала пісня боляче в вухах.
Героїв проводжали в путь останній,
Через Майдан несли їх на руках.
Якби зібрати всі докупи сльози,
В скорботні дні в заплаканих очах,
То всіх катів, яких ми мали досі ,
Можна втопити в цих людських сьозах.
Нам на землі всім пам,ятати треба,
Що вмерли воїни за нас від ран.
Вони на нас дивитимуться з неба,
Щоб ми, живі, не зрадили Майдан.
Небесна сотня в вирій полетіла,
Де їх чекає вічне і нове.
І хоч герої полишились тіла,
Їх дух незламний серед нас живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486478
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2014
Усталый маг, мягкосердечный жулик
Разглядывает в полутьме вечерней
Свой ясный взор – глаза придворной черни.
С горбинкой нос – сутулый адмирал.
Сомкнув крыла, нежнейший забияка,
Летит он вдаль над берегом Невы
Без думы, без волненья, без жены
И без желанья новой драки.
Властитель дум, бездонный, как алмаз,
Как все мы, падкий к чистоте и чуду,
Он нежно улыбается оттуда,
И видит всё его нескромный глаз.
1996
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486303
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Я стану ночным дождем
И упаду на землю слезами.
Я стану бледным огнем
И сожгу уставшие грани.
Я стану мертвым морем,
Буду жить пока вы спите.
Слаживать старые истории
В цепь случайных событий.
Я стану серым асфальтом,
Я забуду про боль в мышцах.
Не будет девушек в платьях,
Лишь незнакомки в джинсах.
Я стану густым туманом
И уйду с приходом рассвета.
Я стану синим экраном,
Пытаясь вновь найти ответы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486401
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Випадковості не випадкові
Чуєш?
Навчися вже нарешті проникати у безодні космічного розуму
Навчися миритися з тим що від твоїх рухів нічого не залежить
Від одвічного дихання людства в унісон
Випадковості не вміють ставатись безрезультатно
Вони підштовхують тебе до
Хто зна
Ця весна трапляється вже вчетверте
Закономірно закохуєшся
Закономірно пишеш вірші
Ті ж нитки сумніву що безпричинно переплітаються у гаму хвилювання
Змирися вже
Нічого не залежить від твого безглуздого обмірковування чи безсоння
Якщо вже завтра
Чи зараз
тебе може перерізати надвоє чийсь ніжний погляд
або трамвай
Залишається лише насолоджуватись
Або ні
Маєш вибір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485662
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Лежала она на подоконнике.
Пачка сигарет.
Которую ты забыл забрать.
Когда ушёл.
Помню я хорошо её.
Дешовые сигареты.
Табаком пахнет рубаха.
Клетчатая.
В ней ты выходил курить.
Даже если холодно на улице было.
Вышел, быстро покурил и назад в дом.
А сейчас она лежит со спичками на пару.
Никто её не скурит эту пачку сигарет.
Выкину наверное я её.
Чтобы не напоминала о тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485676
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Июль. Я стал тяжёл и зрел,
Как сочный плод на ветке груши.
Чернеют ночи каплей туши,
Ручьём холодным дни без дел,
Неразличимы меж собою,
Текут водою ключевой,
Хрустят сосновою иглой,
Шьют серебром по голубой
Канве небес над головой,
И ткут смолистой дымкой хвои.
1996
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485466
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Ничем тебе не примечательным, сгорю на костре своих амбиций.
Ты, и все мои бывшие, родственники, начальство подбросит еще дров.
Позавтракав растворимой лапшой, растворюсь на недописанных страницах
моих неизданных книг, разжигающих пламя все ярче и ярче.
Ладно, это все х*йня. Подр*чи пять раз и выйди как ни в чем не бывало,
Дряблая кожа, запах моря и пота - Город накажет одиночеством за попытку заработать больше.
И ты и сам со своими складками п*здуй дальше, Всё что тебе обещали
Сделает из тебя клоуна, облизывающего ж*пу начальству. Заплатите мне, я себя десять лет после дороже...
...И вот Я, тот парень с пузом и с гладковыбритой рожей, еду на своем черном Лендж - Ровере.
По седьмому отвечаю айфону любимой, после корпоративной тусовки в ресторане.
И мои двое детей одеты в дорогом бутике, по последней моде,
А я каждое воскресенье е*усь в сауне с любовницей, Задрав ей ноги на кожаном диване.
Все еще просыпаюсь, все еще ем фрукты на завтрак, все еще смотрю фильмы после работы, и заливаюсь в 2 литра пива во время просмотра.
Но все не так совсем: - Оленька - Кричу своей секретарше -
Принесите еще чашку кофе, Листая один из модных мужских интернет - блогов.
Вот она моя утопия, и ответ на вопрос: "Кем ты хочешь стать, став на десять лет старше?".
За тем юным, нерешительным бледным парнем, уже выехал катафалк. Я повешу его в шкаф навсегда, забью гвоздями и закрою.
Вдохни поглубже воздух, пропитанный дорогим парфюмом. Почувствуй себя, как говорит средний класс, человеком.
Сауна и любовница в обмен на подростка, без веры в достаток, выпавшего из общества и строя.
Набираю скорость - колеса визжат, разбито стекло - и я, кажется, сбиваю двадцатилетнего бледного калеку.
Щупаю с ужасом его лицо, рубашку, кеды.
Брошюра в левом кармане рубашки "Работа и хороший заработок, если Ты действительно готов".
Договариваюсь с ментами заранее. И мне через два часа в сауну, Не помешало бы плотно отобедать.
Тот парень, кажется, окончательно мертв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485646
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Львів.Трамвай, як завше зранку,
Ледве " чмиха "з Погулянки.
"Двійкою " інтелігенти
Добираються до центру.
... По одежі,прямо скажем,
Видно вчительку зі стажем.
Й він убраний був по-моді,
Як інджінєр на заводі.
Вона глипнула на нього,
Й втупилася у підлогу.
...йой, йой, розчепірилася, як периця
Пазушка у нагавицях...
Трохи вчителька не вмліла
І біліла, й червоніла...
Потім перевела дух
І сказала дядьку вслух:
- Прошу пана, зачиніть ( вниз скосила очі )
двері в вашім магазині, бо бери, що хочеш...
Пан стидливо відвернувся
від жінки спиною.
Пазушку прикрив трикляту
лівою рукою...
- Що ж побачила таке,
у його ширінці?, -
(дав запитання просте він культурній жінці).
- Прошу пані, а директор
був на своїм місці?
Чи нараду він проводив,
Чи сидів у кріслі?...
- Ні, директора не було!
Де? Хто ж його знає.
Лиш вантажник на мішках
П'яний спочиває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485635
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Тихше, брате, тихше. Ріки
змінюють кордони течій.
Захід сходу завше дикий,
і тому - це різні речі.
Тихше! Чуєш, серце світу
розбиває ішемія?
Ненависть, чомусь, відкрита.
Та вони пожнуть, що сіють.
Тихше, тихше, брате. Спокій -
це початок перемоги.
Лише виважені кроки
нам скорочують дороги.
Ріки знову повноводні,
люди дихають вільніше.
Сила духу є в народі,
що іде вперед тихіше.
Брате, брате! Вдома мати
плаче, дивлячись новини.
Намагаються брехати,
щоб знесилити людину.
Розкажи їй тихо, брате,
що весна прийде весною.
І зображені нам грати
зникнуть з талою водою.
Тихше, брате, тихше. Спокій -
Перший крок до перемоги.
Ми є вільні рівно доти,
доки вистачить нам змоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485320
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 14.03.2014
[2:00 ночи. Я снова не могу уснуть. Есть поверье: если человека мучает бессонница, значит он кому-то снится. Кому я снюсь?]
Кому я снюсь? Как тебя зовут, мальчик? Кажется я не помню ни одного имени…
Хм… мне улыбаются звёзды. Будь они ближе, я бы достала их руками, грела в ладонях. Будь они ближе – я бы рассказывала им стихи. Будь они ближе – они бы не были столь желанны. Будь они ближе…
Кому я снюсь? Кому я …
[2:00 ночи. Как же жарко, чёрт! Я сбрасываю все одеяла. Я…]
Я тебя никогда не забуду. Я тебя не люблю, но я тебя никогда не забуду. Чувства тленны, память вéчна.
Какая тёплая вода! Нету границ, горизонта, никаких черт, чёрточек… штиль.
Твоё имя… не помню…
Почему мы так боимся умереть? Почему?…
О чём это я?... ах, да…штиль. Море пахнет улыбками и прошлым. Горячий песок…
[2:01. Мне очень жарко. В комнате темно.]
… у моего изголовья кто-то стоит. Не бояться, не бояться… «Отче наш… да святится Имя Твое… да придет воля Твоя…» Кому я молюсь? Господи, кто ты? Где ты? Ты есть?
Я не помню ни одного имени, ни одного лица, ни одного взгляда.
В море – шторм.
Он дарит только асфодели…
Спой мне колыбельную, мам. Поспи со мной, мам…
Ты когда-то думал о смерти?
Я тебя никогда не забуду.
Маска Пьеро снята.
Как тебя зовут, мальчик? Как меня зовут?...
Звёзды всё ближе и ближе. Я собираю их руками. Я…
Месяц мёртвый пялится:
«Что, не спишь, красавица?»
Тени томно кружатся,
Тонны волн обрушатся,
Оборвут и обпекут
И со мной на дно пойдут
Сказочных, бессонных стран,
Я окутаюсь в обман –
Обману и обманюсь:
Я тебе ведь правда снюсь…
Полны очи тишины.
Ночи в смерть обречены.
Сон – свят.
Все – спят.
Венец – снят.
̶ … вот вам, звёзды, мои стихи.
Тени прячутся. Кажется светает…
[2:04. Комнату залил лунный свет. Кому я снюсь? Кому я снюсь?]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476924
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 14.03.2014
[i]на вірш Василя Стуса "Сто років як сконала Січ…"
[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475076
***
напевно лише він єдиний
мав право на свої слова
ще Симоненко син Вкраїни
за палкість свОю відбував
а зрештою - хто в сьогоденні
відповідає за слова?
невже оті "братки" злиденні
чи Ради присний Голова?
ох! Україно! злидні твОї
іще гикнуться кров"ю всім
бо в тому клятому сувої
у крові очі - не в росі
бо у сімох няньок без ока
дитя /поцілив снайпер-щур/
ох! Україно!.. мрІй висока!..
сьорбни крицевого борщу!..((
отож бо - треба рвати крицю
кайданів душ вериг буття
бодай онукам Щиру Трійцю
лишити нам із небуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482068
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 14.03.2014
http://www.stihi.ru/2010/02/15/3577
можливо щось таке і напишу
на ідишу чи може на івриті
бо вже «нацмен» воно і є «нацмен»
збуваюся колишньої чи ж рідна
«імперська» що від матері та батька
лишилась як між іншим і мала
моя вітчизна за межею вітру…
нашкрябаю і душу придушу
доцмокаю недоїдки в кориті
бо не цабе не легінь-супермен
та й мова не велика не чарівна
і не могутня та й життя то байка
про батьківщину де сама імла
і плутанина і війна за віру
якої менш ніж куль у «магазині»:
«інтернаціональний» «А Ка еМ»
/останнє здобуття співпраці й дружби/
відсалютує в серце чи в печінку
так само в'їдливо як гасло «Хай живе!..»
і брат на брата батько на синів
як писано лікнепівським нащадкам
магометяни рОсії грузини
знов неписьменні пекло чи едем
все єдно м'яти-рути-ружі
збудЯчили нема перепочинку
і знову «Хай!» та «Хай!..» кравець і швець
щось куховарять ну а я як скнів
так само животію і курчаткам
років своїх підводжу підрахунок
хоча й частіше на порожній шлунок
та все ж таки і їжа є паша
ясна річ співвідносно з духом часу
ні не з джерел тим пач з «першоджерел»
засмічених інферновим промінням
/підпитка степом тобто польова/
приміром янгол смертовбивства поцілунок
тицьне і щезне /згрішена душа
мовляв живи поки ще не відчайся…/
хоча то крук кружля а не орел
…і щось неясне бовкнув про каміння
отож живу а річечка сплива
на жаль козацької співають запізніло
бо воля наче вуса на клею
є щось таке і в ній від бутафорій
та й оселедці також в забутті
як те що звалося колись «сельодкой»
бо є свавілля безмір «бєзпрєдєл»
/от бачте знов не виламать «імперську»…
так вп'ялась наче бідка огузніла/
та й вибачте «нацмену» - поплюю
щоб вуса не відклеїлись під корінь
а що стосовно крони – в маятті
ген височить і майорить в польоті…
недобре підсумовувать на ноті
із сумнівів та суму без сумлінь
тож знов навернемось: стою як «буридел»
тобто віслюк як дослід Буридана
між жмуттями полови між двох зел:
чи в море Чорне чи в затоку Перську…
1991 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485307
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 14.03.2014
одинокий смелый!
где осколки твоей жертвы
я кочую от одного стебля к другому
в поисках твоего и в пепел втягивающего
поцелуя
но ты в ответе за одинокую Войну
высмеиваешь меня пóтом высмеиванием
открываешь самоопаленные врата
сырых воюющих кораблей
жала острых наганов ветра
скользящих веянья
близость амебных исторжений
власти
бег на два
рытвины снега над ртом
и бездндержащих отражений боли
о юг! отвернись!
я умру заглатывая землю комьями
туго
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477678
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 14.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2014
Вимкни телевізор і переключись.
Вимкни прямо зараз - ніч надворі.
Вимкни телевізор і в дУші освіжись,
Змий із себе зайве - вигляд в тебе хворий.
Вимкни свою плазму або телескоп,
Мізки облучаєш, сині кола під очима маєш.
Вимкни телевізор, бо відімкне розум,
І піди поспи, а може задрімаєш.
Вимкни інформатор, - я вже не сприймаю,
Все брехню говорять, правди там немає.
Вимкни балачки та пусті дискусії,
Піди випий чаю, бо зробишся бабусею / дідусем ти.
Профільтруй гарненько і відкрий фіранку,
А все, що надивився, забудеться ізранку.
Вимкни телевізор, він тебе зомбує.
І не лізь в комп'ютер - новини там дивують.
І не слухай бабусів, що весь час пліткують,
А послухай серце - воно краще чує.
А послухай розум. Тільки свій, не інших.
Він тобі підкаже, що для тебе ліпше.
Вимкни телевізор, - зекономиш світло,
І піди гуляти та весні радіти!
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485302
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Метаморфози твого життя, –
Лабіринти думок в пошуках істини,
Непорозуміння з оточуючими тебе людьми
виростають в геометричній прогресії,
Наче Вавилонська башта все ще існує
Та не зруйнована.
Але ви не порозумілися б навіть тоді,
Якщо б ти вивчив найголовніші мови світу,
Якщо б це сталося
вони розмовляли б власними діалектами й сленгами,
Заплутуючи теоріями власного бачення:
«Світ для гедоністів, гедонізм – для світу»
Ти пройшов через шлях помилок
І обачніше переходиш дорогу
За всіма ПДР(правилами дорожнього руху),
Червоний колір не подобається тобі як раніше,
Жінки з червоними кігтями лякають тебе, як фурії
Коли ти бачиш їх у барі,
ти замовляєш «ще більше і більше текіли» -
Аби знову про них не думати.
Та неодмінно підходить якась краля
і заграє, закручуючи обсмалені цигарками патли
каже: любчику, ти такий милий,
не замовиш мені коктейль?»
Посміхається, вивертає накачані силіконом губи
і не почувши твоєї відповіді – йде,
Такими були твої дві попередні дружини…
Перед тим як лягати спати,
Як баранів, перелічуєш знайомих
Від ноти ДО до СІ
Раптом бачиш стародавнє родинне фото
Думаєш - доля
Ви давно вже не бачились
Ти забув якого кольору її очі -
Карі чи бурштинові?
Тут на фото, бачиш її справжню…
Згадуєш, як ти її образив
Як вона йшла від тебе
І кожного разу повторювала:
«Прощавай»…
Близько третьої закриваєш стомлені очі
Спиш непробудним сном
до восьмої
А вранці знову:
Do you speak English?
Parlez-vous français?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483889
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Допоки хаос служить для збереження спокою
Для майбутнього урівноваження світів всередині
Не можна залишатися осторонь
Хаос має здатність творення рівності
Віра має здатність проникати між площинами
Між просторами і циклічностями
Вона тягне за собою події
Незворотності
Впевненості
Ідея служить одвічній меті історії
Все закономірно
Все на своєму місці і в своєму часі
А це- ознака рівноваги
Тої тлінної рівноваги просторів і площин
Все раціонально пов’язано
Відштовхується і притягається водночас
Допоки ідея творить історію
Допоки віра проникає між площинами
Допоки хаос творить рівновагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483812
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 14.03.2014
«Похмурий сон: на головах
Стоять століття і бездумно марять.»
(Майк Йогансен)
Туманом ранковим з Борнео приплив пароплав.
Весняним шматочком кори, синім проліском вітру
Читаю забутий трактат божевільних заграв
Старого філософа прерій – провісника Мітру.
А місто дощить снами Сени й мостів,
А місто сіріє догматами папського світу.
Ти йшов по життю чи на крилах летів?
Чи дихав свинцем газетлярського міту?
Пощезни як тінь сажотруса стоока,
Скажи: що було? Якої релігії смак
Так терпко у горлі застряг? І глибоко
Світло незграбне вдивляється в озеро. Мак
Росте й червоніє полями Шампані.
А ти як Матей сон свій зелений комусь продаєш.
Виблискують березня сивого й чорного грані
Як камінь коштовний, як лезо – авжеж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484949
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 14.03.2014
пахне од печі хлібом…
снилася мама…
небом… небом… ішла сама
однотонним порожнім небом –
ма-ма…
під ногами босими – сіра безодня,
безрадісна і курна́…
глянула у вікно – сьогодні
перше березня:
от і весна
дочекалися…
та не всі
перше березня – от і війна,
традиційно: орди московської проти Русі́
… диких качок авіа-ла́нка
прорвалася через облогу,
либонь, із боєм…
до Бога
молитва наша, а сподіва́нка
на синів, що стають до зброї
…сину, сину, рушають зранку,
тут, у вузлику, хліб… вишиванка…
образок…
і
з чебрецем-євшан-зіллям ла́данка…
03.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483214
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 06.03.2014
поєдналася
у Родину
Єдину –
Україна
і вигнала з хати,
хижу і волохату –
зграю!
…орду
московську закляту,
поєднавшись зо світом усім,
виганяє
з прадіда-діда-батька-сина
Україна –
Родина
Єдина
05.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483602
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 06.03.2014
Ми вже ніколи не завернем в поле,
засіяне словами із брехні .
На ниві тій стерня ноги не коле,
та хліба там не буде на столі.
Там в соловейка є фальшивий голос,
за пісню йому кинули пшона.
І пнеться до небес пустезний колос,
в якому ані віри, ні добра.
Стезя на ниві тій веде в нікуди,
нема довкола вод із джерела.
Там очі в сіячів повні маруди,
а в жниварів ножі замісь серпа.
Там в перевесла заплітають сльози,
глевкий з набутку того коровай.
Над ланом лиш вітри і грози,
і смерть збирає урожай.
Ми нині взялися за руки.
Гіркий до правди й волі путь.
Та ми ідем крізь втрати й муки.
Бо Україна - це найвища суть.
Оксана Максимишин-Корабель
20 лютого 2014р.
Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482996
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014
. Розум
Розум увінчаний серцем
не творить зла,
протилежне - демонізм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482338
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 03.03.2014
«Життя – це сторінка…»
(Р. М. Рільке)
На Великдень я завжди приходжу до одної невеликої старовинної ірландської церкви, де в середині темно, майже чорно, і тільки через кольорові вітражі падає промінь світла. Веселі прихожани інколи запитують мене: чому я такий сумний у такий радісний день. Вони просто не знають, що я згадую Великдень 1916 року у Дубліні…
Сентиментальний цвіркун
У старому кам’яному домі,
Що стоїть на скелі ельфів,
Серед землі вітрів і відчаю,
Ховається за холодною пічкою
в якій ніхто не палив
Веселого вогню затишку,
Не готував на його язиках
Добру вечерю спогадів,
Не грів свої зашкарублі руки
Старого моряка мертвого океану.
Але цей цвіркун –
Цей вусатий мудрець спогадів,
Цей вчитель одвічної журби
Співає мені пісню тихої радості –
Тихої радості людей нашого клану.
Коли я згадую всіх поіменно –
Всіх кого тоді вбили,
Тоді – після Великодня
Року тисяча дев’ятсот шістнадцятого,
Коли земля моя –
Зелена Ірландія
Рахувала вдів і сиріт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481440
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 03.03.2014
а теперь встань и смотри
как я иду уже без тебя –
говорит мне она –
и плачь плачь...
я плачу
тихонько всхлипывая:
и что же я буду делать теперь
без тебя? –
спрашиваю безнадёжно
будешь купаться в слезах –
с ударением на "е" говорит она
мой плач граничит со смехом
– плачь так чтобы мне понравилось –
приказывает моя любимая
трёхлетняя племянница Яя
всё семейство
задыхается от смеха
я тоже не удерживаюсь – хохочу
и этим окончательно рушу
нашу традиционную
мизансцену прощания
Яя недовольна
но я подхватываю её на руки
подбрасываю в небо
сначала она кричит
а потом смеётся
я усаживаю её в машину
и отвожу домой
по дороге назад
думаю что в каждой чёрточке
в каждой интонации
этой маленькой девочки
сквозит очаровательная
и безжалостная женщина
бедные её парни
думаю с усмешкой
а потом вспоминаю её последнюю фразу
и замираю в восторге:
какое потрясающее
название для книжки –
[i]плачь так
чтобы мне понравилось[/i]
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483095
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014
как было мне
пять лет
в нашей кладовке
поселился
маленький чёрт
я носила ему есть
говорила с ним
бывало
когда к нам
приходило много гостей
даже приносила ему
папин галстук
теперь
не могу умереть
пока не передам его кому-то
из рук в руки
вот и лежу
мучаюсь
не могу умереть
все боятся
подать мне свою руку
пригласи меня
на танец
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483089
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014
Шепочеш тихо мантру вітру.
Чи є ім`я, у нього нині?
Чиє ім`я, у мандрах світом,
Почуєш ти в хвилині плинній?
Сонлива звичність твого міста
Поглине враз моє відлуння.
Зрадлива зичність злине свистом,
Звичайних фраз, в глибинах буднів.
Надрив прощань, як вітер в скелях.
Де стихнуть спомини у вихрі.
Піщаним шурхотом в пустелях
Геть зникнуть,
втомлені,
в безвітрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481985
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 03.03.2014
Попереду жінка пахне парфумами
Які колись невимовно подобались
Послухаю пару пісень «Люмена»
І знову в набиті людьми автобуси
Де черговий незнайомий Ромео
Обійме Джульєтту свою втомлену
А я обіймаю волоссям вітер
Такий мабуть як і я бездомний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482204
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 03.03.2014
(Ничего нет практичней
мокрого следа от языка
на твоей коже,
ракушек и пупырышек,
расцелованных запятых)
(Из цикла "В скобках")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475707
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 31.01.2014
(Вчера я нашёл
литературный приём,
загоняющий подводные лодки
в сухие доки,
где я буду разбирать их по винтику,
пока не остановится сердце)
(Из цикла "В скобках")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475708
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 31.01.2014
частина І. Примітивно-етимологічне
мова дзво́на –
духовна,
триєдино-довершена
і сферично-об`ємно повна
«дзвін»
у нашій мові –
є смислови́м
звуко-наслі́дуванням у слові…
для порівняння: «колокол» –
із сусідської мови –
у їхньому слові
у понятійній його основі –
осмислення форми,
зовнішня, зорова́ озна́ка:
«коло-кол» –
кругле щось, приче́плене до «кілка́»…
іще варіант,
аби об`єктивно до решти було –
«коло кол» –
«із множи́ни кіл
утворене кругле тіло»,–
(як і, наприклад, округла людська голова…)
ще раз – ознака зовнішня, зорова…
правдиві свідки – слова…
етимологія: різні підходи,
і нічого дивного,
ми –
два абсолютно різні народи…
«колокол» –
кругле, і чепить на колу́ висо́ко:
тобто, формальне
зовнішнє сприйняття – оком;
«здвін» –
відображення звуку,
сприйняття суті предмета – вухом,
духовним слухом…
частина ІІ. Сакрально-зна́чиме
се́рця*
могутній удар:
бов-в-в!.. –
«Бог є Любов-в-в…»
бов-в-в!...
до Бога зов –
і водно́час відо́зва Його:
Любов-в-в…
у звучанні першого
довгого, рівного і густого
основного тону,
що виникає одразу
після удару серцем
об стінку дзвону –
має сакральне значення чисте об`ємне звучання це –
співвідноситься вібраційно із Богом-Отцем
другий тон
триєдиного звуку «бов-в-в!..» –
«Господь є Любов-в-в…» –
виникає слідом за мить:
ніби десь водопад
чи невидимий ліс шумить,
ніби щось неосяжне у повітрі плине-кипить,
усере́дині клі́тки грудної щось ніби дивне м`яко гуде –
таке, яке вічно єсьмь і вічно гряде,
щось незбагненно живе і повне,
ніби як трепет любовний...
…ця всепрони́кна лагідна складова́ –
вібраційна тональність Хрестова,
Сина Божого – Логоса-Слова
і третій тон триєдиного «бов-в-в!..» –
Бог є Любов-в-в… –
безпосередньо дзвін:
Духа Святого,
Життя Пода́теля закликає і презентує він…
безпосередньо дзвін…
частина ІІІ. Історично-символічне
імперія нужди,
неробства, дикості і зла –
гіпертрофо́вана горди́ня
імпе́рська, що себе одли́ла
у бронзі
найбільшого у світі,
дві-сотні-то́нного
але навік німого
«цар-ко́ло-кола́»
трагічна доля форми –
позбавленої смислу і душі:
гординею здаве́н грішать
сусіди східні наші…
як вони кажуть:
«много та дурного»,
але пишаються
на цілий білий світ,
що сотворили
найбільшого з усіх –
хоча і без`язикого й німого…
ця гли́ба, ку́па спла́ву –
символізує
імперії останньої несла́ву
…а відко́лота
від "цар-колокола"
одина́дцятито́нна частина –
натякає-символізує
на суверенну за всіх обставин
незалежну у Го́споді Україну
хоч би як їхній «Цар» хотів -
та: «ніколи, ніколи не буде Вкраїна
рабою московських катів…»
…над нами – наш, живий, сакральний триголо́сий Дзвін,
благослове́н одвічно і довічно він…
31.01.2014
серце* - металева, циліндричної форми частина дзвона, розташована у внутрішній його частині; язик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476190
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Поклала мати на поріг пучок кропиви,
Бо у цей день вона лиш вбереже від злої сили.
Дідусь старий дівчину відпускає,
Й лагідно їй настанови промовляє.
Біжать дівчата, довгі чорні й русі коси,
Шукати петрів-хрест й барвінок у покосах.
Костри магічні, щоб не дотяглись до них
відьми й колдуни.
І не послухалась Меланка...
В воду оголеною до Купайла зайшла,
Хоч на небі й світила Марена.
Там вона голого Йванка знайшла.
У цей день липневого сонцестояння,
Найдовший день і найкоротша ніч.
І розкривається містичний портал,
І духи гуляють з людьми пліч-о-пліч.
Не знаю, чи треба в наш час,
Таку традицію, цікаву, святкувати.
Вона відриває нас від буденностей життя,
Дає можливість до природи залучитись.
А ось насправді як це зараз виглядає,-
Стоїть у лісі купа машин,
Що розливає по траві бензин.
У брудній річці купаються дівчата,
А поряд у посадці із шашликами хата.
І де та казка, і чарівність миті?
І хто росу збиратиме у вербоцвіті?
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475103
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 28.01.2014
в этом путешествии по стране твоего тела
на самом деле мне не нужны
ни водительские права
ни знание правил дорожного движения
ни – в конце концов – соблюдение этих правил
я давно выучил
что от двух холмов с голубыми прожилками
сосков
сторожевых башен
можно съехать по гибкой линии живота
вплоть до колодца пупка
а ниже – засушенный плод раздавленной шелковицы
прилип
чёрной и жирной точкой родинки
дальше – шёлковый лес
и долгая дорога
по ней нужно ездить
туда и обратно
туда и обратно
туда и обратно
стόит иногда переключать скорость
ведь электрический ток движений
может испепелить
наши тела
они – и в самом деле – когда-нибудь станут углём
и масляной чёрной нефтью
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475116
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 28.01.2014
украинский поэт
должен писать рифмованные стихи
[i]пошли вы...[/i]
тянуть на себе черепашью ношу искривленной истории
[i]болезни с подозрением на алкоголизм[/i]
хотя
можно в 12 ночи вползти в раковину мастерской
приятеля и пить с ним до утра закусывая запахом свежей
масляной краски опилок подрамников
забыв позвонить жене, просто так, на всякий случай...
с утра торчать у магазина вместе с вороньём пришитым
чёрными пуговицами к пальто снега
и как дадаист упражняться с корнями слов доходя до
полного абсурда – алкоголь продают с 11-ти –
знать что эстетика треугольных кругов и эллиптических квадратов
замкнётся в чёрном квадрате
– а в глазах и правда чернеет –
читать специальную литературу об алкоголизме – и удивляться
скольким из наших не повезло
вспомнить что и шевченко был тоже...
и полчаса быть счастливым от сравнения
не вспоминая:
бодлера – цветочника
верлена – рембо – парижских богемников
элиота – банкира бесплодной земли
паунда – радиокомментатора и психа
(по убеждению американских военных)
на реках вавилонских уже ничего не высидишь
– ты ведь не утка –
на берегах сены: 14 тысяч художников
нарисуют чтобы продать
джоконду: голую или с бородой – неважно
лишь бы не узнал её да винчи – он не слышал о copyright-е –
на междуречьи гудзона и ист-ривер –
поэтом в нью-йорке – голубем небесным –
знаешь из последних новостей что 138 тысяч наркоманов
трижды в день занимаются иглотерапией –
а гомосексуалисты и лесбиянки – братья и сёстры
милосердия – любовью к ближнему
а гебреи ожидают мессию
что же остаётся:
неоплаченные долги
вызов в суд
билет до белграда
– ручка – бумага
– засохшие чернила – чёрная кровь компьютера –
и эта наркотическая зависимость: записывать слова
– когда морфология похожа на морфий –
не боишься ли передозировать?
– спрашивают –
ибо занимаются любовью в искусстве одноразовых шприцев
с засохшей человеческой кровью
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475120
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 28.01.2014
В руці кістлявій невеликий аркуш,
В очах запалих - вимучений біль.
Застигла думка в погляді одна лиш -
Із ро́ків в орденах ідеш в нерівний бій.
Сльоза скупа прокотиться по зморшках,
Не тіла біль, а згадки давніх днів.
Хоча б на мить, хоча б на трошки
Побачити усіх, з ким сумував, радів.
Відкритий погляд, але вже в нікуди,
Сидить незрушно, але час минає.
В руці лише пожовтіле фото,
На фото ті, кого вже немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468660
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 25.01.2014
В наш час, коли життя уже нічого не встигає,
Коли годинник так біжить, що аж стрибає,
Так важко уявити зараз первісне буття,
Людини першої, прапрадіда, що вже пішов у забуття.
Так зараз спробую згадати,
Урок історії у кольорах намалювати.
Сидить людина первісна і думає,
Як зробити камінь цей гострішим?
А у наш час, людина переймається питанням,
Як можна інтернет пришвидшить...
Людині первісній для щастя було зовсім не багато:
Тепленька шкурка взимку, їжа, і що було, де заночувати.
Людина первісна була частиною природи,
Вдихала запах чистої води,
Купала тіло своє в чистих водах.
А зараз ми біжим із болем головним,
Де взяти гроші, що купить,
Нещасні люди ми,Душа болить...
І більше, більше, клопіт додається,
Не піднімаємо ми вже очей,
І мало навколо нас обличчь сміється.
Мабуть, вже пізно, може й ні,
Одвічне це питання,
І йде воно із глибини віків.
Радій життю, і стань у чомусь як та первісна людина,-
Життя одне, душа твоя єдина!
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474568
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 25.01.2014
[b]Написати цей вірш мене надихнув роман Роберта МакКамона "Синій світ".[/b]. [i]На фото Роберт Рік МакКаммон.[/i]
Одного разу у вітальню психологічного кабінету,
Зайшов привітний святий отець.
Звичайно, був він від душі католик,
І оберігав свою паству, як пастух овець.
Сьогодні надзвичайно знервований він вигляд мав,
Бо так багато на душі.. Людських гріхів навідпускав...
А так як розголошувати тайни таїнства не смів,
Сюди у кабінет психолога, відкривши тільки очі, він забрів.
І не кажіть, що так буває тільки лиш в романах,
Бо ви затягуєте себе у світ самообману.
Так от, він міг часами оповідь вести.
Я коротко лише вам розкажу все те,
Що зміг уривчасто й нестриманно він нам донести.
Пенсіонерка жалілася на обмежену кількість каналів
по супутниковому телевізору.
Не вистачало двох мікрорайоів для рядового провізора.
Газон був не зелений, а дещо темний,
Сказала домогосподарка з Вінстона.
І хтось постійно жалівся, да так,
Що забував, що вже давно погряз в гріхах.
А що є гріх, ніхто не знав.
Тому, що й сам отець святий так сильно покохав,
Що вирішив, що це і є ті самі ліки,
Що зціляють всі подразники життя,
Що відкривають очі на всі грані й межі нашого буття.
"А що є добре чи погано?", - то філософія для каяття.
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474272
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Духовники вчать – після смерті
Душа втрапить в рай. А чи в ад.
І стверджують вміло і вперто,
Що зверху, де зірок парад,
Там – рай і божественне світло.
І лиш, де гниття, у землі –
Там страшно. Душа тоді стрімко
Загине в смердючій імлі.
А що таке зірки? Це – сонця, -
Небесну освітлюють твердь.
Та більшість – це радій і стронцій,
Загиблих світил давня смерть.
В Землі ж прахом зміниться бренне,
І буде початок з кінця.
Земля – наша вічная неня
Без святості сяйва вінця.
Навіщо ж до світла хотіти
Померлих мільйонів зірок?
Та ми ж – неслухнянії діти,
Погано що вчили урок.
І власними з брудом руками
У душах руйнуємо рай,
А в домі, збудованім нами,
Любов сплюндрували й мораль.
Вважаємо гідним доробком
Удавану святість без хиб.
А потім під пишним надгробком
Ховаємо власні гріхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474024
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 25.01.2014
«…А поки спав, то ангел смерті вигубив
Овець і пастирів по жалібних вівчарнях…»
(Гійом Аполлінер)
А світанок – це марево острова Ман,*
Тінь зими, що сховалась неквапно
У затінку крихітних слів Ельдорадо.
Мерзнуть навіть абстрактні поняття Декарта.
Ти чому босоногим блукав по ґреготам?
Чому? І для чого цю свиту тартанну,
Тарпанну і геть караванну
На душу вдягнув? А душа…
Розірвана вітром –
Там дірок від куль забагато.
А душа… Невже вони думали, що
Її вбити можливо?
Я майструю весло.
Витесую з дерева ночі.
І як Одіссей
Понесу крізь поля і пустелі.
Може справді якийсь
Сивочолий дивак
Запитає мене про «навіщо».
І отам – я збудую свій храм.
Я – ірландець побачив цю тінь
Тінь засмучену – постать жіночу,
Що блукає вдовою полями імли.
Примітки:
* - Острів Ман – це насправді не остів, а трон Мананнана, що винирнув з глибин. Цікаво – чого б це? Адже трон (переважно) не плаває… Тоне наче якір. Разом з тим, хто хоче на ньому посидіти… Цей острів неправильно наливають Мен, але насправді давні ірландці називали його Мананнан Мак Лір або просто Ман. Можете називати його Еллан Ваннін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474912
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
наша жизнь – это прощание с иллюзиями
которых собирается до 40 столько
что остаток времени тратится в основном на прощание с ними
что поэзия – это не проза а проза – не поэзия
что снег – это не вода а вода – не снег
что элементарное – это сложное
а сложное образуется из элементарного
[i]что первый сексуальный опыт в грязной общаге
это не впадение в бесконечность а только скрип металлической кровати
который слышен в соседней комнате
так может это музыка жизни?..
симфония которую исполняют только два инструмента – обнажённые молодые тела – которые приглушают колючую музыку ритмических движений
а потом разговаривают обо всякой ерунде
и курят одну на двоих сигарету
выпуская дым под потолок
её спина словно осыпанная маковыми зёрнышками
её запах пота от которого кружилась голова
теперь так не кружат голову изысканные красавицы
облитые "Chanel №5"
или духами от Gucci
[/i]
что украинское – это не европейское
польское не немецое
албанское не сербское
что несколько стихов Целана ценней собрания Леси Украинки
для кого? – спросят патриоты
и обвинят тебя во всех грехах
что предназначение литературы – это не предназначение кофеварки
и чем дальше тем больше людей выбирают из них кофеварку
а что делать тем кто постоянно пьёт чай?
может иллюзии – это города
которые строятся для того чтобы их разрушать
или чтобы их засыпал песок жизненного опыта и усталости?
она запивала таблетки ркацители
носила в сумочке всякий хлам
пользовалась жуткой помадой выковыривала её пинцетом
которым выщипывала брови и волосы на ногах
время прощания с иллюзиями приходит тогда
когда ты насытился всем:
барокко – рококо – натурализмом – модернизмом – постмодернизмом
способен отличить Элиота от Паунда – Пикассо от Матисса
время от безвременья – зерно от мякины
[i]когда на её спине ты собирал языком маковые зёрнышки пота
и приклеивал слюной мягкие светлые волоски к струне хребта
она всегда спрашивала: люблю ли я её
она боялась забеременеть
вставала – наливала в грязный стакан сухое вино
глотала предохранительную таблетку
и не стыдясь поглаживала себя ниже живота
говоря: снова будут месячные
и у нас впереди новый месяц любви
это было самое важное что может быть в этом мире
[/i]
но время прощания с иллюзиями это тоже иллюзия
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474934
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Кто-то сказал: «Мы не те,
обитаем в туннелях и окнах,
но нам не дойти до старой гвоздильни
за этим углом».
Остаётся сесть на ступеньки
и петь.
Может, так преодолеем стены, привяжем
голоса к каменным сучьям
и вытрем глаза?
Может, так и услышат нас те,
кто ждёт за углом?
Остаётся искать себя
и последнюю спичку – она в дальнем
кармане,
колючая, словно гвоздь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473381
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Графітом олівця очорнений блідий листок
Одним рядком коротким на листковій скроні
Та й все. І олівець замовк,
Але не спиться гордому листкові.
- Як ти посмів, - образливо до олівця, -
на моїм білім тілі, псувати вроду мойого лиця,
"Та я ж тепер немов яке ганчір'я!
Я білим був, і мною тішилося око,
Поважно на столі я так собі лежав.
А ти, сухе та й чорнобоке
Мою сліпучу сніжність зіпсував."
Та олівець мовчав, не знавши що сказати,
Не знаючи, за що йому такий урок.
Та раптом чиясь постать увійшла в кімнату,
Зі столу узяла отой листок.
Очима, червонястими від втоми
Рядок задумливо перечитала -
[u]Та[/u] постать ожила. Листок той став відомим!
Йому дісталася велика слава.
А як же олівець? -
Лежав собі покірно на столі.
Він - як митець, але без права вибору.
Його постійно лають аркуші дурні
Не знаючи, що потім же самі від того ви́грають.
Але, невтомний олівець, пророк
Стерпіти мусить всі образи.
Він пише слово, слово - є народ
Що назива пророка чорномазом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465781
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 14.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2013
Друже, вітаю! Давно не відписував щось...
Холод, а може, то просто груднева депресія...
В час революції в кожного, звісно, свій льос**
Он за вікном кожен день бачу - мирна процесія:
Діти, студенти згуртовано йдуть на Майдан,
За європейську свободу і за інтеграцію.
В прагненні збутися у черговий раз оман
Гордо крокує надія вкраїнської нації.
Хлопець і дівчина, юні, рука у руці,
Пісня та усмішка. Поряд ідуть сотні друзів їх.
Знав би ти як їм трощили кістки та хрящі,
Як під киями ламались дитячі ілюзії...
Що за доба, що за час, що за світ цей такий?
Скільки тривати ще смуті поміж українцями?
Скоро Різдво... Випав сніг, як і завше - м'який,
Влада, як завше, народ переплутала з вівцями.
Боляче, страшно... Молюсь:"Милостивий Господь!
Не допусти у країні війну та руйнацію.
Кроки вчинити неправильні владі зашкодь
І збережи від невірного вибору націю."
Вітер, мороз... У столиці правує зима.
З думкою тепло, що діти зростатимуть вільними.
Що там у вас? Ти про себе пиши зокрема.
Все. На добраніч! Твої сни хай будуть спокійними.
30.11 - 11.12.2013р. Львів
* обиватель (заст.) - громадянин, особа, яка належить
до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні
права та обов'язки. (Словник синонімів)
** льос - жребій; судьба; участь.(Словарь української мови
Б. Грінченка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465655
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Ще довго будем ми з тобою
Спокутовать гріхи верхів
Аж поки застарілу ззброю
Не виймемо із-під дахів.
Тоді й настане всепрощення
Для тих хто любить рідний край
Сказавши кліці - "Довідзення!"
"Аревідерчі!" і "Прощай!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465887
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 14.12.2013
К черту это всё, долой всех!
Гребут лопатой золото,
Но у меня есть чудо-снег!
Искрами из-под молота
Разлетаются снежинки.
Подхвачены ветром на юг,
Они, словно парусинки,
Устремились вдоль моря вьюг.
К черту это всё, долой всех!
Не греет в морозы любовь?
Не согреет уж шарф и мех.
Так было раньше - будет вновь...
Когда за окном лёд, стужа,
Под ногами снег захрипел,
То и я тоже простужен,
Хоть на улицу не успел...
К черту это всё, долой всех!
Когда совсем одиноко,
Меня спасут фильмы и смех,
Стихов рифмы глубокие,
Музыки тонкие ноты,
С Ангелом моим разговор...
Счастью не нужны банкноты,
А одинок - не приговор!
14.12.2013
Х.Ч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466041
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013
не собо́рувана…
супроти традиції – не обмита,
кийками ординськими безоружно забита,
отак –
зо слідами проте́кторів-підошо́в на чолі
просо́чуся непомітно
проз асфальтові смо́ли,
проз ка́мені
мовчазні
до основи-основ землі –
ніким не підкореної ніколи…
шкода себе…
і всіх…
і їх…
але!
час за нами прийшов –
настав!
необминуч і кровав…
це – робота,
робота наша звична,
місія історична:
треба йти –
перемогти
чи у землю рідну лягти:
залякати не можуть
підошви кованих берців
ординських запро́данців,
газ, кийки, металево-щитовані загорожі,
продажні суди́:
так і раніше було,
та не буде завжди –
ЩО ВОНИ МОЖУТЬ?
убити?..
ситуативно перемогти?
але НЕ підкорити…
що ж,
колись все одно доведеться вмирати –
то чому й не сьогодні?
за свободу власну, за правду і волю Господню…
скромно і непомітно,
стати-перемогти,
а якщо доведеться – вмерти:
немає вищого перед Богом,
як за гідність людську – самопожертви…
жодні манкурти
не годні перемогти,
підкорити,
якщо усере́дині себе –
незалежний і вільний ти
кожен зараз вирішує сам,
така година –
живи, Україно!
цвіти…
я просто люблю тебе, Україно…
непомітно-звичайна твоя людина
треба йти…
не прощаюсь,
побачимось там
13.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465795
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Ми стоїмо.
Тут наші Крути
Холодний Яр і Чорний Ліс
Ми стоїмо.
В ́єдино скуті
І холод нас пече до сліз
Ми стоїмо.
Назад ні кроку
Нема в минуле вороття
Ми стоїмо.
Усі. Без строку
Разом. За краще майбуття
Ми стоїмо.
Ми - міць. Ми - сила
Ми - нація. Один народ
Ми стоїмо.
Неначе брила
І нам не треба нагород
Ми стоїмо.
Ми рвемо пута
В серцях палає волі жар
Тут -Україна.
Наші Крути
Наш Чорний ліс
Холодний Яр
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465801
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Парадокс человека ищущего понимание.
Он хочет, что бы его понимали, но, ни в коем случае, об этом не говорили, иначе ему становится больно и страшно.
Парадокс человека ищущего любовь.
Он хочет, что бы его любили, но всячески прячет свои чувства, дабы не показать этого.
Парадокс человека ищущего поддержки.
Он хочет поддержки, но когда ему предлагают помощь или совет, он воспринимает это как проявление жалости, оскорбляющие его гордость.
Парадокс человека ищущего истину.
Он хочет услышать правду или мудрость, услышав - хвалит, а поступает иначе.
Парадокс человека желающего что-либо дать.
Он очень огорчается, когда другие не берут то, что он дает. Но, когда кто-то хочет дать ему, он отказывается и отворачивается.
Парадокс человека желающего, что бы его слушали.
Он хочет, что бы его слушали, но упорно отказывается слушать другого.
Парадокс человека говорящего умные слова.
Он говорит правильно, но постоянно совершает ошибки.
Парадокс человека желающего жить в культурном обществе.
Он хочет, что бы вокруг все было чисто, но без стеснения выкидывает мусор на улице.
Парадокс человека ищущего уважение.
Он хочет, что бы его уважали, но при этом не умеет уважать других.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465816
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Давным-давно у нас в квартире жил домовой. Мы это внезапно обнаружили.
Ищем с сестрой игрушку, ищем - без толку. Вдруг бац! На столе записка фломастером:
"Это я Вася дамавой взял мидведя куда спрятал нипомню извените"
Мы с сестрой друг на друга смотрим.
Я спрашиваю:
- Малая, это ты написала, чтоб надо мной издеваться?
- Нет, - говорит, - я ж не дура, я знаю, что "и звените" раздельно пишется.
У нас дома строго было со всякими орфографиями.
Это сейчас я от бабушки-учительницы далеко живу, могу себе позволить.
- Тогда кто это написал? - с подозрением в голосе спрашиваю.
Сестра оглядывает комнату и докладывает:
- Домовой Вася!
- Домовых не бывает, - воспитательно сообщаю я.
- Вася, ты тут? - в доказательство громко спрашивает сестра.
Протяжная тишина.
- У нас живёт глухой домовой! - восторженно шепчет мне малая, и быстро пишет записку.
И пялится на нее полчаса как кот в холодильник.
Домовой испытывает наше терпение. Фломастер у меня под попой уже взопрел.
- Принесу ему конфету, - решаю я выманить домового.
Возвращаясь с кухни, обнаруживаю на полу бумажку.
- Малая!!! Он ответил!
"Я нивидимый паэтаму писать буду на шкафе в прихожей"
Это очень логичная записка, на самом деле. Во-первых, сестра до верха шкафа не достает.
С этого момента я проверяю наличие записок и кладу на шкаф наши вопросы.
Во-вторых, проверено: отсутствие логики вызывает веру автоматически.
Вася написал, что ему очень много лет.
"Нипомню сколька изза болезни у миня склерос и нивидимость"
Сестру очень интересовало, как ему живется, бедняжечке, одинокому.
На что Вася ответил, что в доме кишмя кишит живность.
Среди перечисленного были сиамские близнецы-русалки, сросшиеся в области хвоста.
Что не мешало им обитать раздельно в ванной и туалете.
Жизнь вскипучилась.
Каждое утро сестра прыгала под шкафом, пытаясь раньше меня достать сообщение.
Вася передавал приветы от заезжих леших с шуршащими непроизносимыми именами.
"Баба Яга вышла на пенсие все ее паздравели и падарили новую челюсть".
"В маразилке патирялся ручной мидведь надо пашывелить пильмени"
Мы носили записки и передачки дворовым кикиморам, закапывая коробочки в песок.
Мы шевелили пельмени и вслух читали загадки, присланные Васей.
Загадки пленили своей неразгадываемостью и смутно знакомым звучанием.
"Старый конь кашу маслам не испортит?"
В награду за отгаданное домовой и компания оставляли на шкафу новые загадки.
Сестра дарила Васе конфеты.
Он в ответ дарил вчерашние карамельки и календарики с собачками, которые я как раз коллекционировала.
Сестра просила шоколадных конфет с орешками.
"От шакалада будит дифецыт!" - привычной железной логикой запугал Вася.
Густо заселенная квартира отбивала невидимые атаки сказочных злодеев.
Принцессы плодились как тараканы, Змей Горыныч строил бомбоубежище, Кощей деятельно чах.
Ночью в унитазе плюхались русалки, пингвины шныряли по холодильнику.
И вся компашка дружно переворачивала нецелованную храпящую красавицу на другой бок.
Из непривычных сказочных персонажей были звери.
Я как раз перечитала до дыр библиотечные эскимосские сказки. Любимой осталась "У кого струя дальше"
Со временем сестра привыкла воспринимать домовитую живность как должное, к запискам начала остывать.
Пространное прощальное письмо от Васи заканчивалось так:
"Все срочно едут в сикретную камандировку вирнёмся на Новый год с падарком."
Спустя кучу лет мама достала из новогодней коробки картонного деда Мороза.
На пузе у деда гармошкой складывалась открытка.
- Э... - нашла что сказать я, как бы предупреждая, что лучше не открывать.
Мама нахмурилась. Перечитала. Перевернула гармошку.
- Что это за бред и почему Вася так неграмотно пишет?!
Васей звали мужа сестры, первого и на тот момент действующего.
Моя малая заглянула ей через плечо. Ржала так, что чуть кашумаслом не испортила.
- Это Ленка мне писала, когда нас не пускали гулять! Я верила, что у нас дома живет домовой и всякие гномики.
Я немножко испугалась. Вообще у меня сестра адекватная, но на всякий случай спросила:
- А ты, когда сообразила, что записки я писала, не обиделась?
- Ты что-о-о!! Я именно тогда поняла, что у меня было обалденное детство! С домовыми!!!
Короче, срочно скажите детям, что дед Мороз есть! И пошевелите пельмени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465824
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
у міліметрах
чи в парсеках
то лише в[b]і[/b]дстань
близька
далека
легка
терниста
без означень
між нами
від і до
побачень
без правил
без кордонів
надуманих шаблонів
ці праведні кліше
залишимо пуристам
в словах не літери лише
в них - [b]дещо[/b]
з істин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464951
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Мы строим замки с мыльных пузырей....
Хоть знаем.., как крепки они...
Мечту берем от туда - где нет ее во век...
Знаем что теряем, так и не успев приобрести...
Зачем ..тогда...так больно..? хоть стелем там где ляжем..
Зная будущее все стремимся , но не смеясь не плачем..
Тогда какого черта мы корчимся от боли..?
Когда нам всем понятно, как распределятся роли...
Зачем дарить тепло?..потом чтоб убивать....
Мечту разбитую в осколки...лелеять в сердце согревать...
Вымыть руки чтоб не пахло согнутым кинжалом...
От вранья не щипет душу? Может взял ты мало?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287674
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 13.12.2013
Ти встав з колін, "потріпав крила", -
Ввімкнув програму іншого життя,
І ще раз перевірив, чи не сниться? -
Солодкі квіти пахучого буття!
Це "новий світ!", де ти не рідний,-
Старечі руки, юнацької душі,
Що знову прагнуть доторкнутись ввічі,-
Добра, любові і радості в сльозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464916
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 13.12.2013
[i]навіяно "Бурштиново" Ксенії Ен[/i]
Слова
сказані просто так
ніким не згадаються
нічим і ніяк
ціна їм в базар -
ламаний шаг
життя їх -
мить одноденна
як доля комах
Лише що ввічнені в бурштин
пізнали -
по смерті немає павутин
а тіло що знало страх
тепер закуте у коштовний саркофаг.
Душа вкарбована в рядки -
безкрила, мертва комашня
чи навпаки -
словами в лет і в небо?
Краплини сонця
чи падло -
труп ганебний?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464579
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 13.12.2013
о чём ты пыхтишь о нерусская речь
зачем тебе надо под кожу завлечь
уйти в новогоднее снова
и выклевать ласточку слова
шумишь и шалаешь сопливой листвой
раздетая навзничь как жёлтый моллой
понеже играешь офсетную вещь
и деве пылаешь на шею возлечь
ну нет чуваки это мой талисман
я буду пыхтеть тут как некий болван
и в стае опущенных мимов
я буду нравнЫм и ленивым
(Из цикла "Пятна")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465607
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 13.12.2013
я ребенок с глазами цвета затмения
красная ртуть* по мраморным венам течет
крошит стекло остолбенение севера
воздухом рвет бумажный в клочки самолет
ржавую сырость серо железного неба
жилами рук и костями жму от груди
стрелы ломаю генно бессмертного Феба*
пулей шальной отвечу олимпу ропщи
я человек земли на плоскости времени
бурерожденный* сын вулкана и новы
я неделимость единства всех поколений
корнем от корня росту веткой от кроны
дважды предатель Богом трижды помилован
с крыши бросаю вызов дикой стихии
флаг победителя над поприщем пировым
воздвигнутой мне из могил пирамиды
Красная ртуть, или RM-20/20, или многофункциональный катализатор,или Compound-20/20 — несуществующее вещество, якобы одна из последних военных разработок СССР.
Феб «лучезарный», он же Аполлон
Бурерожденный — несуществующее слово, взято из «Песнь Льда и Пламени»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461997
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 13.12.2013
Долини криються туманом,
І поле в буряних вітрах..
Для чого серце я поранив
Принадою в твоїх очах?!
Для чого серце як в морозі
В вінку твоїх холодних рук?..
Тебе зустрів я на дорозі,
Зустрів немов свою сестру.
Тоді не знав, які доріжки
По-своєму нас розведуть.
Та тільки лагідна усмішка
Мені дала всі барви дум.
А їх життя удаль погнало
На хвилях темних, в глиб імли...
І квіти польові зав’яли,
В душі як спогад відцвіли!...
І тільки криються туманом
Долини в буряних вітрах...
Для чого серце я поранив
Принадою в твоїх очах?!
Паўлюк Трус Навошта сэрца я параніў
Даліны крыюцца туманам,
І поле ў ветразі завей…
Навошта сэрца я параніў
Чарнявым погладам вачэй?!
Навошта сэрца замарозіў
Вянком халодных тваіх рук?..
Цябе сустрэў я на дарозе,
Сустрэў, як родную сястру.
Не ведаў я, якія сцежкі
Нас так па-свойму развядуць.
Ты толькі ласкавай усмешкай
Мне падарыла краскі дум.
А іх жыццё імчала далей
На хвалях цёмных, як калісь…
І кветкі дзікія завялі,
Ў душы ўспамінам адцвілі!..
І толькі крыюцца туманам
Даліны ў ветразі завей…
Навошта сэрца я параніў
Чарнявым погладам вачэй?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464459
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 13.12.2013
.надо нож – лучшая мера.
надо 16-колибр. вылетает. звенит. немного отдает в руку
но в лице дыра. и ох. взрывоточит кровяным. еще раз
не веришь мне? сменит взрыв на плоскость масла.
твой. во рту. что-то соленым. нет лишь закрываю. отдает в левую. левша.
ведь трудно. во рту – остаток. пули все – сперма. огни истекают. пляской. жар….
в руке все еще. та звенящая. кому вогнать? кому вставить меру спасения
открываю люк. мешает ствол – руки в сперме. ты проиграл…
выстрелы в первый.
земля. рот. отделяет ее.
назад!
нет.. выстрел в остаток оргазмом. смерть – остаток спермы. горячие
клубки зажженной. черной. как свернется. кровь прибывает спермоточит чернотою.
умри!
глотками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451451
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 13.12.2013
1.
всё что останется от этой квартиры
будет скомкано в резонную книжку
всё как дважды два четыре
нежелание заниматься любовью
мама соседний диванный идол
жена на кухне у падающего шланга
непрерывные ссоры фильтры
грязные плиты медные знаки
2.
вон какие ритмы ходят в твоём борще
жаль это снова блюз надоевший джаз
хватит сидеть и щуриться
наспех слепленный диск
выйди на улицу жена покажет кулак
жаль это всё невидимо это всё никак
3.
ты освобождаешь воздух
воздух слишком громоздок
я-то думал ты тихая
а ты треплешь меня как тряпку
дышишь как на зеркало
цепляешь в волосы как розу
ты говоришь дескать нужен драйв
а мне хочется тебе напинать
бегаешь по клетчатой улице
переписываешь рецепты в тетрадь
скорость любви огромна
нам её не догнать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465173
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 13.12.2013
кислотный снег как вообще
принять предел одушевлённый
когда играет воронёный
закат да и кому вабще
нужны разломанные ночи
и вкус густой чернорабочий
и геометрия в плаще
(Из цикла "Считалки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456962
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 28.10.2013
чавкни скромностью уличи
прибавочную стоимость
оркестра
оглушённую мантию
страх и ненависть
междометий
(Из цикла "Узелки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456968
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Квантитативное и квалитативное
выбивались из сил в поисках гармонии.
Кровавые следы
оставлял на страницах
убийца-верлибр.
Птичий помет
на светоче поэзии
отвлекал влюбленных
от созерцания величия.
Стелилась под ноги
народная тропа
в шелухе рифм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454906
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 24.10.2013
иногда помнишь
только обложки,
или не только,
но какой-то смутный порыв заставляет так думать,
посмотришь на человека, -
нет, вернее, подумаешь, -
как тут же изловив, научившись,
даже то, что он сам о себе не понял, -
молчишь...
как вдруг - ощущение -
что он понимает то же,
чего ты о себе
никогда и вообразить
не мог
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450514
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.10.2013
осень навевает меланхолию
какой толк от нее
бесполезное время года
к чему
множить хаос собственной души
к чему
видеть обреченные сны
истерзанные подсознательным страхом
пред осенью -
временем не смерти
но умирания
осень - преходящее состояние
она слишком подчеркивает
нашу старость
нашу неспособность
сказать что-то
хорошее
нашу отрешенность
от самих себя
нашу слабость
нашу духовную импотенцию
когда листья -
падают вместо природных осадков
кажется
что земля замкнулась
что продолжения не существует
и всё завершится с уходом
осени
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454500
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 24.10.2013
молодые годы короля
зрелые годы короля
собачьи годы
поиски утраченного времени
упорство маньяка
документальное кино
[чёрно-]белая крепость
(Из цикла "Узелки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456228
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 24.10.2013
тишина постареет
и отсудит у меня
некоторые функции
из молочной ладони
выскользнет гренадёр
с перьями на запястье
снулый якобинец заводит
часовой механизм стыда
на лодочке умещаются
трое
(Из цикла "Зазеркалье")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455919
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Сутеніє.
Сліпнуть небесні очі.
Поштова скринька мовчить.
Телефону пересохло в горлі.
В серці чекання щемить .
Осінь!…
Рву на шмаття останню перепону,
Холодних кінцівок кленів й бузини
Відштовхую благання…
Швидше!
Місто скажене диха.
Місто не спить, випускає пару,
Світить межи очі фарами, вітринами, ліхтарями.
Швидше скидаю облуду , сіру липку самоту
І вмощуюсь у тебе на грудях..
Щойно курив, дай трохи вдихну.
Цілуючи майже поголені вилиці,
Всотую кожну шерстинку.
Липне очима вулиця,
Цікавість блимає крізь вікна автівки…
Цілуємось…
Шовком котяться на обличчя
Неслухняні шкодливі пасма волосся.
Лоскотно, я сміюсь…
Ні, хіхікаю…
Ніжно тулиться осінь
Дуже теплим дощем,
Дихають спокоєм вулиці - я за твоїм плечем.
Сплять океани,
Місто крізь шибку тремтить…
Перекличку ведуть паркани,
Натягуються і щезають дроти,
Зводяться і трухнуть замки,
Всмоктує час дороги…
Замовкаю.
Цілуємось.
Спокій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453045
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Теннисный стол и сетка между деревьями, маленькая
разболтанная планета с вытоптанной травой,
она разгонялась каждый день, словно скрипучий аттракцион,
и выбрасывала нас прямо в радужную воду,
посреди жестяного оркестра таинств.
Все ключи, которые мы носили на шее, все размеченные стёжки,
соревнования по разведению огня, дни без еды и воды,
на одном лишь вине, на одной любви, наши тайные места,
обозначенные светляками, замёрзшие плечи и задымлённые головы –
всё догоняет нас и молчит. Великая тишь на приисках.
Теперь темнеет в 4.40, я беру фонарик и разыскиваю то место
возле реки, где любили друг друга со Змейкой, с воздухом и землёй,
и сплетением бурых растений, замкнутых в её удлинённом
теле; и можно было бы позвать, я знаю все имена,
сутру каждого водоворота, но голос как будто выселен
из лёгких за ночной шум и долги; и на этом берегу,
в ту пору, когда созревают мутные плоды вольфрама,
я сам, беспомощный и благодарный, словно спасённый щенок,
слышу, как сосуд, приготовленный для любви, заполняет
иная, глухая жидкость, похожая на дождь в оборванном водостоке.
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451284
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Жизнь
нарастает медленно и неуклонно, словно красочный риф.
Станиоль, старость деревьев, стадион, превращённый в свободный микрофон поэзии,
сетка, через которую я перелетаю мячом, мне хорошо, я спокойная пуля,
не имеющая назначения, ведь есть лишь молчание штаба, одно лишь сиянье без слов,
телефон включился и засверкал из кармана, как свихнувшаяся звезда.
Умей слушать, потом растворяйся бесшумно, будь сахарной ватой,
вьетнамским коктейлем с названием "Колыбель крабов", таким заливают
восточную грусть.
Площадь небесного спокойствия, я молюсь в неудобной позе среди
свежеиспечённых рождественских шоперов. Как мне всё это?
OY.
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451283
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 28.09.2013
акт первый
Ветер уносит листья, М. делает первый шаг, ветер делает первый шаг, ветер уносит.
второй
М. стоит в глубине молодого тумана, силуэт ее исчезает в молоке воздуха, исчезает в сетчатке, листья настолько слепые, что читают Брайль, читают Брайлем для М., она слишком часто завершает эти улицы, М. слишком много отдает шагам.
третий
Листья удивляются внимательности ее глаз, "листья безумно умны" думает М. "возвращение абсурдно", она улыбается этому, и правильные губы ее достигают конца алфавита, обретая форму квинтэссенции, М. в глубине молодого тумана, ветер делает первый шаг, М. делает второй шаг, они идут друг за другом как в ряду, они держатся за руки, рука ветра прохладна и суха, рука М. легче ветра.
четвертый
М. стоит в тени молодого тумана, от порывов ветра шарф на ее шее выписывает арсис и тесис, шарф на ее шее танцует с листьями, "улыбка ее безумно приятна" думают листья "глаза ее из эфира", веки М. листают дни страницами, веки М. в поиске новых семантических форм.
пятый
М. свободна как вершина горы, она возвышается над туманом, листья настолько немые, что не выдадут секреты, так или иначе все остается внутри, М. покидает туман, дабы завершить эти улицы, слишком много отдавая шагам.
шестой
М. отдается времени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451080
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 28.09.2013
бесконечен бесконечен
трижды бесконечен хотя это уже излишне
этот стучащий шумящий
падающий навзничь день
закрываются глаза
открываются двери
ветер срывает капюшоны
детские рубашки и трусы
посвистывают на верёвке
меньше того, о чём нельзя сказать
больше недоступного глазу
например, вершины Ай-Петри:
нить канатной дороги
уходит
[как молитва]
в подозрительную пустоту
(Из цикла "Новости")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450332
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 23.09.2013
одиночество
дыханием времени
платье отсыревшее примеряет наспех
к сердцу дня выстукивают слова твои М
тело твое осыпает шепотом
ткань нежная туманом скользит поверх
рассыпались волосы они худые ресницы
и разбежались
солнце удивленная птица
сквозь листья воротника заглядывает
освещая сочные реки шеи твоей
о куда ведут они
спускаясь все ниже
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450333
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 23.09.2013
[img]http://www.look.com.ua/large/201307/72938.jpg[/img]
Где-то там, на кончиках пальцев
Ток,
Словно крючок, подцепит миг,
Кольнет любовь
И потечет разряд…
Но взгляд - ланцет
В груди.
И вот навстречу мне
Прозрачный выдох ночи
И осенних листьев букет
К ногам… букет…
Молчи.
Город пульсирует нервным неоновым тиком.
Таксист не к месту разговорчив и весел.
Считаю до ста.
Стоп!
13.09.13.
картинка: интернет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448814
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Теперь осталось только сказать, куда меня везти.
Всё это дело обычной абстракции – час и двадцать пять минут,
время, оставшееся до открытия главных ворот,
торжественный выезд и въезд,
туман, замшелая деревянная серна в углу уже потемневшего двора,
"К счастью, разочарование возвращает нас раньше,
чем мы успеваем зайти с чёрного хода и выставить себя на посмешище".
Gloria! Gloria! Имя возникает сразу же с её выходом на наш скромный подиум.
Уже раскрасневшиеся, "turned on", мы одалживаем друг у друга табак и смеёмся
в полупустые кружки. Всё так, как и было на постерах.
Ты веришь, что это возможно – этот Диснейленд в снегах, весёлые городишки,
эти покрасневшие от вина воротники? Что-то протекает, но в небе
как раз поднимают очередной занавес, начинает тарахтеть электростанция,
и мы забываем подобрать ноги. Дальняя, дальняя слава.
Остаётся час и двадцать пять минут, чтобы найти какую-то формулировку
для нашей страсти, для позиции наших рук. Потом может пошатнуться трухлявый причал,
вымокшие, мы утратим сходство с героями, в реестре теней останется
незаполненная графа. Чьё-то фото на стене остывшей кухни, зачёркнутое двумя
перекрещенными линиями, зачем? Куда вытекает газ, который должен был разбудить
сонную артерию? Почему на условленный пароль не отзывается саксофон
в мансарде напротив, не реагирует на три короткие вспышки фонарика?
Четыреста сорок подписей за то, чтобы лишить нас неприкосновенности,
Один, один дымный час – и всё сложится в позицию для родов,
в афоризм. На случай допроса надо вспомнить названия болотных бабочек,
кистепёрых рыб. Почему не выехали, хотя чемоданы были сложены?
Имена сообщников? Нет сообщников, и чемоданы не сложены,
всё было спектаклем, чтобы поднять дух пленных,
намокший порох, моль за обшлагами, швабры,
замшелый двор, ворота, которые всегда открыты.
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447945
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Вокзалы. Дрожь по телу. Суета.
«Отверженный» Камю. Кому стихи оставить?...
Ему. Я прячу взгляд. Покусую уста.
Ломаю пальцы. Убиваю память.
Провожающих просят покинуть вагоны.
Уезжающих – часть души.
Поспеши, мальчик, его найти…
Вот тетрадки… Все пути
Поездов выдуманные.
Путь один – сбежать от себя.
Билет – в один конец. Качает.
Бессонница. Опять Камю и грусть.
Прощаться не люблю. Забыть – не обещаю.
Скажи ему – я не вернусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447403
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Cсегодня Я хочу быть услышАным
говорить о разном но всё же об одном
Шопенгауэр
О Артур Ты много мне рассказал
свои 5000 книг Я не прочёл ДА и свои 50 ещё не нашел
артур
Я готов схватить тебя за саван твоей философии
и понять
что меня волнуЕт
я помню как первый раз подумал
по дороге в детский садик мЫ разговаривали с мамой
я впервые что-то произнёс у себя в голове
Ты меня слышала Спросил я у мамы
неТ ты что-то говорил Да прислушайся
мама
МамА и в этот раз
нет
Я был так ошарашен что никто не слышит меня
название этому я тогда не знал
но всю дорогу громко кричал у себя в голове
наслаждаясь чувством первооткрывателЯ
тогда мы с ней сели в троллейбус
странно что именно это и ничто другое
Я помню из своего детсТва
здесь и сейчас мы с вами едем в трамвае
поезде маршрутке скАжите куда вы хотите ехать
Скажите когда и что мы будем проезжать
я держусь за перила-поручни
меня всего шатает вместе с вами Я
знаю что у меня ничего нет
вСё
что было — жены дети страдания
истинна или её отсутствие всё что я знаю
то что Я ничего не знаю
прижимаюсь головой к стекЛу
закрытые глаза заливает золотой свет Люди
входят и выходят быстрее и чаще быстрее и чаще
шатаясь по салону проходит кондуктор
люДи уже шуршат своими бумажниками 0-8-1
заходят ЛЮди
женщины с детьми мужчины бабушки
мы остановились где-то перед парком
видны аллей ещё недавно по ним тарабанил дождь
большими каплями бил по листьям
скамьям
людям
в дверь входит ОнаА
в зелёной куртке тёмно зелёной как её глаза
ни оТ куда возьмись кондуктор
он смотрит на нас как
садовник
улыбаетСя моё сердце упало Я
помню сон
как будучи ребёнком бежал по краю обрыва
словно смотря
«со стороны» Правой ногой опираясь на воздух
я бежал и мне было весело по детски приятно
говорят что сны не запоминают
но я помню отчегО я помню всё детство с матерью
так же девушка
она мне приснилась
рыжие волосы зелёные глаза
зрачки вечно уставшие и огрОмные
мне хочется глубже смотреть в них
но очередная бабушка наступившая на ногу
извиняясь и кашляя
уходит по салону Я взбираюсь на колесо
стаю ногами на сиденЬе я на крыше
как известно звёзды от сюда видно лучше нежели из окна
из окна их видно хуже нО это ли вам надо
я вижу девушку ОнА держась за перила-поручни
пытаясь УстояТь едет
мне не ведомо где ей выходить
знаю
в любом случае мы выйдем на одной остановке
в одном направлении
Здесь и сейчАс везде и вечно
я часто представляю как заведу семью с девушкой
единожды встреченной мной в транспорте
вот я сижу с ней
у нас 2-а ребёнка мальчик и девочка
их головы лежат у меня на плечах
глаза моей жены всё так-же прекрасны
когДа сын выростет и спросит почему
я не покончил жизнь самоубийством
в 27-30 как золотое поколение
Курт Кобэйн ЕСЕнин Роберт джонсон джимми хэндрикс кристен Пфафф
не окропил кровью сцену дабы громогласно вырвать своё сердце
и втоптать его в публику оповещая что это поколение show babies
я покажу ему его мать
скажу что он от кончиков пальцев до волос её сын
я расскажу ему о её красоте
тонкой лебединой шее
прекрасном овале её груди
расскажу насколько теплы ладони которые много раз отогревали
моё сердце После публичной критики
мы не умрём в один деНь
мы влюблены и посей день
не зная слов нищета ревность подозрение
зная что лишь душой может быть беден человек
ничего иного потерять он не достоин
всё что не принадлежало ему
нЕ будЕт его собственностью
как бы он не старался
Опять словно наблюдаю
«со стороны»
я смотрю на нас обоих МЫ
в общественном транспорте
без мысли о душе другого
но накрепко связаны одной судьбой
яЯ водитель
трамвая трллбса маршрутки поезда
самолёта метрО так отвержено отдающий свою жизнь работе
яЯ художник кино
прагматик и эгоцентрик не знающий
как зовут кошку моего знакомого
поскольку единственное что меня волнует
мой достаток
яЯ бабушка что наступила на ногу человеку
уже забывшая о этом поступке и думающая
про радикулит
яЯ мент
что обокрал эту девушку за распитие
алкогольных напитков
вновь это Я так любящий её и
мечтающий о совместной жизни
здесь и сейчас мЫ выйдем из транспорта объединив
нашу жизнь будем всегда в 3-х
сантиметрах над полом
люДи будут держать нас за руки дабы мы не улетели
подобно воздушным Шарикам в небо
мы не чайки не львы толстые
под нашими ступнями нет следа
на над нами чИстое вечнОе небО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441994
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 05.09.2013
Доверять можно, письмам. Клочку бумаги оказывающемуся перед глазами. За запотевшим стеклом автобуса, в университете или дома. И через года, они несут один и тот-же смысл. Смысл слов который сейчас не понятен, но со временем станет яснее. Я люблю письма за их постоянство, за то что терпеливо ждут своей очереди. За то, что я могу увидеть в них человека. Письма — это друзья, такие же как книги.
Я говорю — письма!
Пройдут годы, много кто забудет об этом белом клочке бумаги. Испещерённым буквами до краёв, в каждой клеточке. В их домнах обжигают постоянство чувства. Состояние аффекта херня в сравнении с письмами.
Чувства!
Прорастающие...
в душе каждого
Корнями и днями,
Вырвать которые стоит того-же, что пустить себе пулю/
Я то и кофе пью лишь потому, что не могу ждать пока заварится чай, дабы прочитать пару новых строк.
Все великие люди были и есть скалами мысли. Кто-то ходил в одной и той же военной форме целый год, пока учился в университете. На другом конце планеты, в это же время Че Гевара путешествует автостопом.
Для этих людей, написать письмо маме. Ничего
не
стоило!
Десяток. Сотня — писем. Прошу, готово!
Возьмите!
Хотите,
ещё напишу? Не надо?
Как-же?
Меня же всё это волнует!
Позвольте написать ещё!
И ждут. ждут. Ждут.- ответа. Пишут ещё письма.
Есть древняя женская мудрость. «Хочешь чтобы время разговора не был потрачено в пустую? Говори постоянно.»
Что же мне сказать о вас? О чём, я буду говорить своим внукам? Считаете, в это время, они будут сидеть в своих телефонах?
Вы так считаете? Что-же.
Тогда, Я буду засыпать и храпеть во всю. Нарушая их блаженное постоянство. Съешьте, внуки! Когда они подрастут, я заставлю их бежать от себя в ужасе.
- Старик сошел с ума! - будут кричать они, и постить об этом в своём блоге.
Старик хочет прыгнуть с крыши! - будут рассказывать они своим знакомым, в очередном телефонном разговоре.
В тот день. Я упаду с крыши. Умру моментально. Умру счастливым. Моя смерть соберёт тысячи отзывов. Называя меня маразматиком. Маленькие спиногрызики, так и не поймут, что Я проверял очередную модель летательного аппарата Леонардо да Винчи. Это всё, пройдёт. Моя жизнь может оборвётся и раньше. В драке с водителем маршрутки, что не захотел провозить пенсионера. С начала я с размаху двину ему тростью в челюсть, или по рёбрам. Я ещё не решил.
Да вот только никто из этих маленьких спиногрызов.
Моей старухе,
и пары строчек письмом не отправит, что мол погиб её старик.
Которая,
в свою очередь,
я уверен, затеряется в бермудском треугольнике.
Sex Drugs & Rock n Roll!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441995
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 05.09.2013
В желудке просыпается воин
стоит его усыпить
и битва проиграна
не надо быть гадалкой
или политологом с громкой лысиной
Ты ещё
не погрузился в длинную воду
чужих слов
и канонических празденств
В каждом кадре - высокий полдень
в каждом солнце - канцелярский оттиск
это действует как
пограничная полоса
как тайное сходство
с безлиственным лесом
(Из цикла "Новости")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446764
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 02.09.2013
Падаю, падаю… прориваю мембрану
поверхню думок руйную,
в середину, до свідомості.
Жар ковтаю.
Розбиваю імідж безсоромності…
За нерви, мов за ліани…
Рани…
Волають рани…
Чекають долоні, шамани мовчать
Горизонтом крокує протиотрути рать
Випити!
Забракло духу
вирвати з себе твої мотузки,
завадить страх.
А як
більше тебе не торкатись,
більше не дихать твоїми ночами,
твоїми руками ситці мої не піднімати
і стійко тримати себе у стійці,
руки петлями обвивати…
Блукати ароматом любові,
зубами вогонь викрешувати,
і до мовчання кричати…
Боятись підняти очі,
мов фіранки
напускати на себе пітьму невидимки,
аби не побачив,
аби запах тобі це не видав.
Щоб не міг прочитати,
те, що написано
пурпуровим шрифтом у мене на лобі.
У мене на тілі…
Щоб слабкість мою ти не бачив!
Там за завісою серця,
там в сутінках таїни
я з тобою відверта,
я з тобою на ти…
Ясно освітлена,
сонцем фарбована,
спальня.
Душа розгорнута аж до порога,
до ліній трамвайних,
до точок приземлення орбітальних станцій,
до кінчиків пальців твоїх…
Падаю на клавішу, на кніпочку,
краплею,
кулею…
- Слухаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446444
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2013
З великою подякою Валюші за творчий поштовх!
"прекрасно і прекрасно... так і хочеться сісти і перекласти... чую, як він звучить... це не зауваження, це - правда ... "
Валя Савелюк
(з відгуку http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444907)
[img]http://icon.s.photosight.ru/img/a/1c2/3055614_large.jpg[/img]
початок мій на небесах...
пах вересень морським горищем
і кухоль пива пахне морем,
старенький плед, транзистор ледь не старовинний...
я руки гріти засуваю під піджак.
ледь-ледь лимоном й трохи тютюном
запахнуть враз твої ручища...
ніч розплела мої довгії косми.
тож багацько стрічок тепер треба із сонця,
щоб у вузол зібрати їх знов...
ніч смолила щілини та лази,
аби ще раз колись та й поринуть у твій аромат
і замкнутися посеред хмар,
млосних поглядів й ніжних віршів.
серед давніх альбомів і танців повільних...
і назавжди зліпитись з тобою
у сховках таємних горища.
пахне тіло ледь-ледь тютюном і лимоном.
і волосся пропахлось
і суконька теж...
25.08.2013р.
[img]http://www.stihi.ru/pics/2010/11/13/2821.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445242
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 28.08.2013
запах метро
дым сигарет
ветер
темный провал
свет как ответ
встретит
ветер в метро
даже не дым
слово
шепчет глубин
вещие сны
снова
душу в тревог
странный костер
кинул
воздуха ток
из глубины
силы
кожей впитать
черную рать
ветра
этот сквозняк
в длинном метро
смерти
а с потолка
там где струна
криком
шепот дойдет
стуком в висок
липким
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444751
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Спогад мій, спогад мій, що з мене ти хотів?
В повітрі осені прощальний літ дроздів,
І промінь сонця надокучливо світив
На ліс жовтіючий, де вітер шаленів.
Ми з нею вдвох ішли, неначе уві сні,
Волосся вітер плів і мрії чарівні.
Та раптом голосом схвильованим мені
Сказала: «Де були твої найкращі дні?»
Той голос ніжний був, мов ангельський, дзвінкий.
Їй відповідь була у посмішці моїй,
І білу руку я побожно цілував.
Ах! Перші квіти, ароматів джерело!
І з милим шепотом, немов струмок співав,
Це перше ніжне «так» з коханих уст зійшло!
*Ніколи більше (англ.)
Paul Verlaine
Nevermore
Souvenir, souvenir, que me veux-tu? L’automne
Faisait voler la grive à travers l’air atone,
Et le soleil dardait un rayon monotone
Sur le bois jaunissant où la bise détone.
Nous étions seul à seule et marchions en rêvant,
Elle et moi, les cheveux et la pensée au vent.
Soudain, tournant vers moi son regard émouvant
“Quel fut ton plus beau jour? “ fit sa voix d’or vivant,
Sa voix douce et sonore, au frais timbre angélique.
Un sourire discret lui donna la réplique,
Et je baisai sa main blanche, dévotement.
- Ah! les premières fleurs, qu’elles sont parfumées!
Et qu’il bruit avec un murmure charmant
Le premier oui qui sort de lèvres bien-aimées!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444858
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Я начинаюсь на облаках...
Пахнет сентябрь морским чердаком.
Пахнет морем пивной бокал,
Старый плед и древний транзистор…
Руки грею под пиджаком.
Чуть лимоном и чуть табаком пахнут твои ручищи…
Ночь распустила мои бесконечные патлы
И теперь много солнечных лент
Нужно, чтоб в узел собрать их…
Ночь просмолила все щели и лазы,
Чтоб однажды спустившися в твой аромат
Запереться среди облаков,
Томных взглядов и нежных стихов,
Среди старых альбомов и медленных танцев…
И остаться прилипшей к тебе
В тайниках чердаков.
Пахнет кожа лимоном и чуть-чуть табаком,
И волосы пахнут
И платье тоже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444907
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
/тебе/
размеренность тепляет холод и
оплавится лава о хрящи воды моих невинных пальцев
ты огневище переход искра
ртуть и величина безостановочного спасения
все ольет твоя ленная тишь цветоразная
мне родится что я рождающая тебя
булавочно кормящая своей вспухшей от древесного молока грудью
оплакиваю снова и рыбами делаю аборт
заставляя их откусывать нервы алой твоей плацентарной плантации
все мифы закончились
те безымянные младенцы вошедшие в мое лоно
коченеют
то б ородится тобою
так и ты. родишь меня из отверстия своих бесчислений реберных
созведии
маковые осколки колыбели
истерические гимны распятий черепных одним твоим выбросом семенных циклидов
тебя в меня ликующе вонзил тот самый бес
реки окровие атаки
но теплоранит размах краев реза на литье прилипких рук…
основание накала вонзания
спрячь браслет . там тишина.
мы ли умиранье молодим.. моя бо ловь ю
тот знак сквозной
жара безумит – кровит солнцами
и каменея из воды омелевшей твоими растворами
леденьями петель звука Ты
20/08(13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444804
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 23.08.2013
бара-ра-ра-банить раптова рапсодія,
перебираючи, перебиваючи, перериваючи
ритм тиші.
я
відстоюю права на шматки тебе.
а ти
не існуєш.
добре, що хоч мені є що сказати.
а то б і мене не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416607
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 23.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2013
сьогоднi вночi пролетiла комета,
написаним духом старого сонета,
безпечним недугом твого арбалета.
цiєю кометою була я.
тебе проштрикнула безжальна й раптова
комета мого незабутого слова,
iз швидкiстю свiтла, нестримна, драйвова.
зростила у тебе частинку життя.
*******************************
зригнув ти ще зовсiм незрiлу частинку,
зригнув ще за разом iз нею печiнку,
тобi лиш поможе тепер аскорбiнка,
вiд твого гнилого тупого смiття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441491
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 21.08.2013
(моему первенцу брату и господу богу)
страшись. твой идол отбыл в инкрустацию почки
хлопает резкость ритмеет нарвавшись на зрачок ада
пепели меня! пальцы бережливы: откапывают ведомые иконы
переплетаюсь зачатиями техник структур. кожа. пульсация. слюни
алый цветок лопается и отбрызгиваются лепестки липкие с запахом темной гари и отверстий котлов смерти
вот она щель смакующая башни пики оранжевые переходы сусперматических выбросов
эхо ломких зубр
сосать ядро как ствол на руки одних лишь мало
я тебе отбуду всех жертвинниц - мой блуд чудесен скачущие разгрома
лавовые твои белые отбрызги – представляю – без начертаний
усугуби жар – порок. война с тобой как ликующая любовь .
все
взорви к чертям этот вход!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444085
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Вогнем вкривається осінь безіменна,
хлопчику, з твоїх очей вона краплі збира,
хто ти є, коли стоїш на самоті
посеред осені...
ким хочеш бути...
згадуючи матір свою -
Вічносте
Самотносте
поміж осінню і тобою
листя днів опадає
на зажурені очі землі,
заради тебе сльозились вони
тихо
каже
не спиться тобі
одинаку
біля домівки своєї
тихо
каже
ковтай напій
з туману
і мрій
дерево суму твого
з-за спини розростається,
хлопчику,
о, якби мав ти пили,
розрубити усе.
Хто ти є...
Ким хочеш бути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390622
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 21.08.2013
на обочине растут они кустом широким,
от которых потом воняет, табаком дешевым
шляпы рук их стесняются солнца,
и друг друга
пойди и спроси их мысли,
веером раскрытые перед лицом,
пойди и воззри их-никого.
И дорога тянется бесконечной клумбой,
там копаются они,
там растут как камни имена их,
мне неизвестны,
там копают они того, кто рядом,
оголяя сущность его,
как словно разрывая рубаху,
там растут они в сорняках полметровых,
собирая осыпанные ягоды за прошлую жизнь,
нас подзывая, с ними срастись
не мешай им,
ведь они спешат на работу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330670
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 21.08.2013
именно в этом коридоре
мои шаги становились твоими
неисчислимыми
как глаза сопутствующие нашим поцелуям
и сохранилась память о моем приходе
на полу в письмах в волосах
и знают о нас двери
закрыты или открыты подобно ушам
подслушивающие тишину нашей близости
так просачивается свет в пещеру
как приближался я к твоему присутствию
и только в этом месте
влажных и пыльных ночей
я встречал тебя
ничего не зная о твоей личности
и нас это не беспокоило
там мы молчали
а за стеной кто-то вел дневник
подобно записям созвездий
мешая всем неспящим
тогда я просил тебя уйти со мной
ведь когда ты ходишь содрогается небо и я
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346011
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 21.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2013
до сих пор:
я тебя никогда не запрещать
отныне:
ты меня никогда не дышать. я нигде тобою присутствовать
ибо вот – твои слова болят, потому что падают.
как велосипед, на котором я ехала,
держалась за руль и ветер.
развивал мои волосы. как гантелями развивают.
мускул.
и – теперь.
манекены внутри меня. это тени птиц и сердец.
ими невозможность пошевелить.
в парке слышать их щебет и пульс. как вдали
две пустые горсточки нежности.
кто это играет пинг-понг? как не в моей голове.
звучит его имя, разлетаясь шагами по мостовой всё дальше.
криком, который невозможность втиснуть в орфоэпику.
вокруг – океанокрушение твоего имени.
разговоры затерпать, будто хурма.
кто спасёт нежность в горстях?
питаюсь своей хурмой, втиснутой в кровь.
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425953
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 18.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2013
В кріслі-гойдалці розхитав...
І оживши химерним танцем
Світ загорнутий людьми в панцир
Впав...поділений по човнам...
В стільці-гойдалки розсадив...
І спустившись в підземні води
Світ злякавсь й переплутав гроти!
Світ десь весла криві згубив...
В ліжку-гойдалці розімлів...
І заснувши малям-ординцем
Світ вдарявсь об чугунне бильце...
Ставши дибки проти вовків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441327
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 11.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2013
Тяжёлым каменным углем в лесных корнях,
железными лезвиями сквозь песок и уголь
монтируется – звено к звену,
срастаясь сердцевинами,
обжигается горячая сердцевина года.
На самом дне, как раз между июнем и июлем,
в тихих городских проулках с их бакалеей,
увидев, как в темноте замирают липы и кабины,
пройдёшь сквозь краткое межсезонье,
которое, заколебавшись на миг, может вынести
в любую сторону;
из этой – самой глубокой – ложбины
всегда две дороги, и, легко раскачавшись,
ты можешь двинуться против течения, пробиваясь к зиме и истокам,
когда всё не казалось таким устоявшимся,
когда всё ещё можно было изменить.
Кто-то устилает пахучими водорослями
каналы твоего забвения,
дымом, камнем и водорослями,
и ты до беспамятства
ловишь в себе
эти дымы.
Середина года – река в низине, как раз перед дельтой,
когда чужой, возбуждающий и солёный
запах иной воды поднимается вверх по руслу,
заполняя собою поры чужой влаги;
так и ты – можешь, если захочешь,
ощутить ледяные потоки из своего будущего,
предвидеть, что там – за ближайшими холмами,
заглянуть туда, где исчезает всякая навигация,
и от тишины открываются раны на яблоках,
и где всё ещё ничего не начинается
без твоего присутствия.
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434093
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 03.08.2013
Тихая и побледневшая, как заблудившееся светило или
стакан с фосфорной водой, унесённая потоком всего,
что мы здесь наговорили, вихрем тепла и пепла, камфорным
запахом любви, камерной музыкой пружин
из литого каучука,
клубами иных звуков, которые я не умею прочесть, голосами
подруг, которых я знаю по рассказам и фото,
щебетом звонков, скрипом велосипеда, который теперь в мансарде, ещё мокрый, затихает и впадает в дремоту,
как старый механический гений,
ты вернулась, и значит, каждый из нас попал себе в пятку.
"Знак опасения" – называлась серия, в которой герои готовят фруктовый чай
и боятся оторвать взгляд от колышущейся воды. Помнишь?
Она летала на качелях, выписывая дуги и распевая "над пропастью в письме",
он вызывал мартовских духов, запуская бумерангом соломенную шляпу.
Но молчание – молчание забирает лучших. Никто из них не отозвался ни словом.
И если любовные стихи смешны и похожи на вьетнамского рикшу, то как же без слов – обычных, как морская
вода? После Бергмана нам подсовывают
сериал, а значит, мы повторно пойдём в тот же класс, как грустные переростки.
Ещё молчаливей, с глазами новорождённого тюленя,
внутри принесённой кем-то музыки,
неподвижные, как разделённая пара туфель, в двух разных углах
танцевального зала.
Я притворялся фотографом, ты, кажется, напросилась подносить бокалы гостям.
Как вернуться из заэкранья? Словно рыбак,
выключить мотор среди шторма и положиться на одно лишь
затверженное годами заклятье? Повторять, как машина, которая смешивает небесную
и озёрную воду, повторять, как пианола, заведённая другим ключом:
сурьма, камнеломка, любовь, любовь,
сурьма, камнеломка, любовь, любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441256
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Среди кричащих овальных стен,
Среди бушующих волн из лжи
Ты искупал меня...и в обмен
Сдал так легко,будто одолжил...
Среди обманчивых дюн и дел,
Среди изломанных едких чувств
Ты вихрем ловким ворвался в щель
Вопя бесстрашно “тебе сдаюсь”...
Среди орущих желейных стен
Струящих только больную грусть
Ты отвернулся...и выполз в тень
В последний миг начертив“вернусь”...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441132
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Я уснул быстро, как никогда, с рыболовным крючком, загнанным в палец,
вот какая история, всё начиналось с бегства, вверх по размокшим ступеням,
попросту выдолбленным в глинистом склоне, а закончилось в луже крови,
которая била фонтаном из разбитой ампулы. Если страшно,
лучше всего уснуть.
Ещё была история о рыбе, у которой в желудке нашли неразорвавшийся патрон, говорят,
некоторые рыбы доживают до семидесяти лет.
Истории могут повторяться бесконечно, пьяная жительница Лапландии снова
стреляет в своего мужа, перепутав его с медведем, и это приводит к установлению
сухого закона на целые двадцать лет; американца и русскую снова
посылают на околоземную орбиту, чтобы исследовать специфику оплодотворения
в невесомости; Кортни Лав после рекордной дозы кокаина начинает говорить голосом
покойного У.Х.Одена.
Некоторые вещи всё-таки можно проверить, притворяясь, что спишь,
оставляя микроскопическую щель в дверях ванной, посыпая порог
сахарной пудрой. Мало что остаётся сухим – такие времена.
Какая-то собака всю ночь бегала вокруг ограды. Я протягиваю руку на другую
половину постели, но там лишь тепло и влажно, как в экваториальной чаще;
стакан, оставленный на ночь на садовом столике, полон уже другой жидкостью,
желтовато-зелёной, тревожной, с осадком.
Что-то спит на дне любого рассказа, как бездомный ночует, зарывшись
в тёплый песок на пляже. Перед отъездом я
осматриваю каждый уголок в саду. К сожалению, остаются совсем непутёвые вещи:
несколько вёдер с остатками извести и оранжевой краски, поваленный ржавый флюгер,
следы чьей-то мочи на инее, покрывающем ветки елей, возле самой земли,
с тенистой стороны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441253
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
(Поэзия
совершив пару
солидных пируэтов
останавливается в той же точке
где она начиналась
Эта
повторяющаяся ситуация
меня уже раздражает)
(Из цикла "В скобках")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440843
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2013
смотри на окружающих детей
у них запутаны ресницы
и там где "о" высокое дрожит
идёт прохладный дождь из междометий
ленивая капелла моет руки
уверенно снимает тетиву
как непозволенную чёткость
на полпути от снега до молитвы
(Из цикла "Причины")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439215
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 27.07.2013
сегодня понемногу я отстал
от перечней седых и удручённых
от незаметных песняров
прищурены ограды облаков
и переводит стрелки вертикально
послушный детский часовщик
и ты летаешь милая над свежим
докучным хороводом мертвецов
(Из цикла "Причины")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437827
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 17.07.2013
Раньше я говорил
что стихотворение
можно получить
практически на любом материале
Теперь я почти уверен
что полноценного текста
нельзя синтезировать из
громкого разговора жены по телефону
[мои гневные окрики -
ты мешаешь мне работать -
голос её подруги -
у тебя точно ничего не случилось?]
а также из треска
вскрываемых ампул
и всасывающего шума
двухкубовых шприцов
(Из цикла "Новости")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437438
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
*
Жертвенная пчела
говорит твоей ночи: здесь
я раскину свои шатры
Лежит телефонный зверь
идёт затаённый лов
*
говорить о смерти
ещё пошло
говорить о любви
уже пошло
*
сначала ласточка
потом пульсирующий свет
нечем ответить на пляску теней
нечем
останься в себе
*
скажи спасибо
камешку в ботинке:
кто ещё
будет любить тебя
так страстно?
*
всё движется и движется и скоро
придётся расцеплять вагоны
вагоны чёрные вагоны белые
вагоны никакие
*
девочка сбрасывает перья
родители кричат в один голос
вернись ну вернись ну какой пушкин
какой к чёрту онегин
*
ну вот человек просто знает
всё остальное дело
спинного мозга и логики
а отнюдь не детских фантазий
*
и голос не проснётся и огонь
тебя не знает
в приложении к пространству
всё это значит: дурака не исцелить
(Из цикла "Камешки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436791
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
подглядывая сквозь замочный туннель в свою комнату
я увидел поле ночи разбросанное ее волосами
и звезды словно глаза ее перекатывались на кровати бусами
но там не было меня в ослепительных зеркалах
как в ее врастающих объятьях
о где ты был Поль?
когда на полу моей комнаты распускались бутоны
с каждым шагом приближаясь к святилищу моих снов
возвещая о новом закате
но там не было меня в ласкающем бризе
как быть произнесенным ее словами
о где ты был Поль?
когда пытался заговорить с ней
но не было слов
смотрел ли я на нее закрыв свой глаз
смотрел ли я на нее когда она закрыла свой глаз
подглядывая по обе стороны двери
в замочный туннель
о где ты был Поль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436480
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 12.07.2013
[b]читатели[/b]
пушечное мясо поэзии
[b]верлибры[/b]
внушительные постаменты
статуи не сохранились
[b]харьков[/b]
высокая груша
с металлическими корнями
утка надевшая циллиндр
*
духи изобрели
противники полигамии
*
сеятель желудей
обернись
смех разорванного огня
*
ничего не нужно
прислушайся
к чёрному молебну корней
*
слова-тени
летучие
рыбки-халкидонцы
(Из цикла "Точки и запятые")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436795
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
я задаю бессмысленный стандарт
в котором как в бордовом кошельке
намыленно колышутся значенья
вот раковина душная встаёт
на две ноги - заманчивая святость
из щуки в синеватую хамсу
и ночь двумя лучами прячет
неотутюженную суть
в копилку для голосований -
и падает железное начало
и жаба деревянная несёт
(Из цикла "Причины")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436370
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
С этим зубом, который растёт втайне, пользуясь моим сном,
Чтобы однажды утром, может быть, засверкать, как страшное оружие,
Со всё ещё неплохим телом, хотя уже и с замедленным течением соков
И добавочной миллисекундой, необходимой, чтобы отреагировать,
Я всё ещё могу попытаться подкупить хотя бы завалящего ангела.
Рассерженные боги всей моей жизни, грозные и ласковые духи,
Ожидающие от меня жесточайшего «нет», колесо,
Которое катится само собой, гонимое ветром и предчувствием ливня,
Все существа, которые приходили, чтобы что-то мне показать,
Здесь затихают и отдаляются, словно записывая в обратную сторону.
Ровный ритм, как на суданском рынке, иначе говорит
О той же простенькой печали. Заблудшее посольство вольфрама,
Подающее мне мерцающий знак. Какое имеет значение, откуда начинать
Отход: всё написано вовнутрь, до этого неясного знака,
Самочитного иероглифа, толкующего себя как Спазм и Труба.
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435788
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 08.07.2013
после краткой преамбулы
лажа
и не обязательно
греметь бубенцами
и я бы выпал
но
как жук
после краткой преамбулы
профессионалы просят
а тексты
свистят
(Из цикла "И ещё")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435038
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 08.07.2013
допустим
где-то дыры
хотя кажется
ровно
наоборот
случайные контакты
на набережной
и печенье
в двух минутах
от шумного замка
не знающего
простоты пионеров
(Из цикла "И ещё")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434850
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 08.07.2013
*
кислород убийца
копия верна
*
десять лет писал стихи
потом бросил
и стал поэтом
*
стих испорчен
сломанный об колено младенец
запятая торчащая флейтой
над палубой лица
*
в этом мире слишком зябко
и искусственная зябка
и искусанная лапка
провалилась между строк
*
И не кружится колесо
И не дружится ничего
И который подряд опять
Не пускают меня пускать
*
снилось что я гоголь
написал третий том душ
и не желал его жечь
как меня ни уговаривали
*
сейчас в голове
что-то такое
тёплое мокрое
а меня нет
[b]программистский фольклор[/b]
можно смело утверждать
что бесконечность заканчивается
на 256 мегабайтах
*
дада
дада
дада
релиза сегодня не будет
*
жил он далеко
от
всех путей
ведущих в рим
[b]поэзия[/b]
саквояж с опилками
[b]город[/b]
кусает себя за попку
*
не бери член губами
рот такая помойка
стафилококки герпес
домашние сплетни политика
чем угодно но не губами
*
стишок
снежок
сегодня не лепится
*
ты так прекрасна что хочется
увы
не так уж и сильно
*
всегда быть самим собой
упругим ленивцем
с пятнышками невезения
*
ты голая как солнечный горох
и видит бог
но либерален бог
*
кто эта маленькая птичка
которая плюёт мне
серебряным в висок
и будит?
[b]примета[b][/b][/b]
если летать не хочет
случайно
произнесённое имя
будет дождь
(Из цикла "Мухи")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435214
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 08.07.2013
так хочется простоты,
а в универах одни понты.
и не привязать больше банты,
и не опоздать на урок.
в жизни большая суматоха
и от этого так плохо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435704
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 08.07.2013
"Як не старайся, коли боляче - болить."
(Х. Муракамі)
"Людино, заплач, коли тобі дуже важко: сльози — це твоя незамаскована людяність. А людяність — це Всесвітній Бог!" І.Миколайчук
Отак й живу собі своїм живим життям -
Із вдячністю за мить. За всі щасливі миті.
І не тривожу думку зайвим сум’яттям,
Бо вірю: всі шляхи іще мені відкриті.
Але сьогодні, мабуть, звичний собі день,
А на десерт – самоаналіз, музика і вечір.
Згорілий день моїх згорьованих натхнень,
СтосИ паперу. Вірші. Місяць. Пляшка порожнечі.
"Терпи, терпи, терпець тебе шліфує", – каже тато.
Колись все, певно, зміниться, а може – вже й за мить?
Мені ж тебе ніколи не буває забагато,
Як не старайся, коли боляче – воно ж болить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435318
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 08.07.2013
ми занадто цінуємо свою незалежність
і тому забуваємо, що справжня свобода -
то геть не необмеженість дій і відсутність заборон,
а вміння скрізь і завжди залишатися собою,
вміння робити вибір.
ми закриті в рамках волі,
забуваємо, що то ми керуємо власною свободою,
а не вона нами,
застрягаємо в клітці своєї непокори і вседозволеності.
повсякчас повторяючи собі, що ми вільні, тим самим заковуємо нашу душу в кайдани страху перед тим,
що хтось може порушити кордони нашої індивідуальності, посягнути на те похмуре самотнє існування, котре ми вибрали для себе і назвали "мрією".
самообман аж ніяк не можна назвати проявом свободи, тож визнаймо: мріяти ми теж боїмося, щоб не розчаровуватися згодом у собі - самотність нікого не робить щасливим, що б ми там не говорили, а здійснювати мрії у вузесенькому світі навряд чи вийде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432489
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 01.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2013
При свете зимних звезд я замечаю,
что во дворе, где рос бурьян по пояс,
остались только высохшие стебли.
[b]2003
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433533
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 01.07.2013
«Травневі дощі
Сьогодні, як і вчора,
Темніє потроху…»
(Йоса Бусон)
Відчиніть двері -
Пустіть літній дощ
У цей сутінковий дім,
Що нагадує келію,
Де годинник
Давно не вимірює час,
Який зупинився
І якось ненароком
Повернув назад -
З потворного «сьогодні»
У прадавнє минуле,
Де все було справжнє:
Залізо й вода, глина і кров,
Шерсть і бронза, офіра й зерно,
Де коней і биків
Приносили в жертву,
Де люди жили,
А не зображали живих,
Знали для чого росте трава,
І пахнуть квіти суниць.
Я мовчу,
А в просторі літа
Чи то краплі
Чи то літери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426868
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 01.07.2013
Велике місто має смак чорної кави,
Яку я літрами п’ю замість сну.
Іноді велике місто ласкаве
Й годує обіцянками
В’язкими й солодкими
Вони, як іриски,
До зубів липнуть
Велике місто швидке і сильне
З солоним присмаком поту дикого звіра
З кислим присмаком пилу
Велике місто висушує шкіру
І гасить в очах іскри
Велике місто має смак цигаркового диму,
Гіркий такий, аж у роті сухо
Після нього хочеться ковтнути води
І більше ніколи нікого не слухати
Велике місто жаліє мене іноді
Ситною піцою, чаєм медовим
Спокоєм,
Хоча це рідко
Великому місту весна як виправдання
Вона перш за все приходить до нього
Коли ще всюди лід зводить зуби
Місто цілує першими дощами
Тих, хто не вкривається парасолями чи дахами
І в такі миті запитати хочеться:
Місто, невже ти все-таки любиш усіх нас?
Маленьких
Самотніх
І змоклих
І зморених
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429778
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 01.07.2013
Білою смертю покрита земля
Холод у душах, вимерзли руки.
Вже заворожені білим поля,
Стишені звуки.
Знову зима, знову холод і біль,
Знову розлуки…
Знову на землю сиплеться сіль.
Муки…
Ви вже не вірите в мої слова,
Ті, що насправді.
В білому холоді я ще жива…
Та не назавжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432010
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 01.07.2013
Серце втрачає контроль над собою
Болем віддає у ребра
І важко дихати
Потім відпустить, як хвиля,
Що відкочує від піщаного берега
Стає так моторошно
Хочеться подзвонити найріднішим
І вибачитись
За все сказане і не зроблене
Чи навпаки зроблене і не сказане
У серця болючі підказки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433724
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 01.07.2013
Осінь тане у поглядах
Очі всотують осінь і світяться
Так, мабуть, осінь – це світло
Небо синє, сапфірове
В ньому тонуть погляди
В нього вростають подихи
Так, мабуть, небо - це дихання
Твоє повітря пахне теплом
Водою чистою, свіжим вітром
Так, мабуть, ми одне для одного,
Назавжди діти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431952
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 01.07.2013
круче самого скоростного интернета
может быть только его отсутствие.
вы, девушка, пейте
аспирин
анальгин
ми играем в слова на "а". страшнее трупа
могут быть только два
разложенные по разным
целлофановым
черным пакетам.
вы, девушка, шлите приветы
запросы
вопросы
во все уголки интернета
скоростного вашего интернета
и, может, кто-то соблаговолит ответить
на ваши
немые
запросы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417351
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 01.07.2013
ты празднуешь лукавыми шагами
и говорлив туман и застлан свет
и птица шевелит огонь наречий
ты птице запрещаешь и теперь
заметны только ласка без причины
и парадокс в застиранном плаще
(Из цикла "Причины")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433859
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 01.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2013
дороги оставляют за нами следы
нами непройденных улиц,
пустота одиноко шагает в ночи
не найти ей пути, пусть и
стены домов услышат наш голос,
содрогнутся уставшие ставни,
этот город запомнит такими нас -
какими создал бы.
мы стояли в тумане ушедшего дня,
время определенно застыло, и
этот город казался печальней тогда,
нежели мы однажды предвидели.
когда-то здесь лица смотрели в глаза,
разведенные мосты словно полюсы.
мы стояли в тумане, и это была
последняя встреча под конусом
слов застывших на промерзших губах,
оставаясь без имени,
этот город в немых возникнет строках
после трагической гибели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409536
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 26.06.2013
несколько переводов С. Беккета с английского
приют под ступнями моими весь этот день
их немая радость как молния сверкает
пронзая без страха либо приятного ветра
пути смысла и бессмыслицы бегут
принятые сиротами за то чем они являются
Вознесение
сквозь стену худую
я слышу об этом дне
в котором сын
так же потерянный к семье своей возвращался
голос
растроганный
он комментирует
борьбу за кубок мировой
всегда моложе
одновременно через окно открытое
быстрый сквозь ветер
глухой
волны верующих
кровь его брызжет щедро
на простыни на чина на их любовников
изуродованными пальцами закрывает он веко
в присутствии больших зеленых удивленных глаз
он пошатывается плавно
на моей воздушной могиле
***
хорошо хорошо есть земля
где забвение
едва давит на миры безымянные
там прячут они голову голову засоренную
и нет знаниям знают ничто
песня погибших ртов умирает
прибывая к берегу
неоплаканной быть
мое одинокое существование я знаю его да да я едва ли знаю его
у меня есть время так говорю я себе есть время
уже какое время голодных останков время собак
всегда выцветающего неба куска моего неба
луча дрожащего ввысь мерцает
микронов потемневших лет
приказывают мне от А к Б разрешено ходить я не могу этого
я не могу выйти я на земле отсутствующих путей
да да это чудесная вещь что тут имеется очень чудесная
как это так она не ставит мне больше вопросов
закрученная пыль мгновений как это все одинаково
Тишина Любовь Ненависть Тишина Тишина
***
я лента песчаная
что из гальки и дюн себя вытягивает
летний дождь оплакивает мою жизнь
меня моя жизнь избегает меня преследует
и закончится в день его начала
лучшее мгновение я вижу тебя
на мягком окончании туманной завесы
где я больше не войду в длинные движущиеся пороги
и жить буду пока дверь
себя открывает и закрывает
***
Malacoda*
трижды приходил он
человек гробовщика
безразличный за шляпой своей роговой
измерять
его не просили измерять
этого непортящегося в вестибюле
этим Malebranche* по колена в лилиях
Malacoda по колена в лилиях
Malacoda несмотря на внушающий страх
чувствуя промежность приглушая стон
оплакивая в густом воздухе
должно быть это должно быть это должно быть это
находи траурные повязки скрепляя их в саду
слышать ей можно видеть не стоит
класть в гроб
с помощью копытных
находи траурные повязки привлекая их внимание
слышать ей можно видеть не стоит
укрыть
быть уверенно укрытым укрытым полностью
твой щит позволяет мне держать серу твою
божественный день показатели благоприятны
стой Scarmilion* стой стой
клади этот букет** на гроб
представляй это он
слышать ей можно видеть должна
все выходят все души
пол-мачты да да
нет
*персонажи из "Божественной комедии" Данте Алигьери, одни из девяти демонов охранников
**в оригинальном тексте используется антономазия "Huysum".
Jan van Huysum - нидерландский художник XVIIIст. писавший натюрморты с цветами
***
что бы я делал без этого мира без лица без вопросов
где бытие лишь одного мгновения длится как все остальные
в пустоту льется в забвение чтобы существовать
без этой волны что у конца
тела и тени проглочены вместе
что бы я делал без этой тишины пропасти стона
что яростно жаждет помощь и любовь
без этого неба возвышающегося
над пылью своего бремени
что бы делал я делал бы как и вчера и как сегодня
сквозь мой иллюминатор выглядывая не один ли я
в ошибках в заблуждениях далеко от всех жизней
в пространстве марионеток
без голоса внутри голосов
что со мной заключены
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334798
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 25.06.2013
я встретил ее одинокую у набережной
когда руки заката поглаживали ее предплечье
проникая в рукава платья подобному водной глади
она следила за растворяющимися
в пасти моста гондолами
покуда свет гнался за ними
и казалось что какой-нибудь Тумас Транстремер
пишет сейчас за ее ольховым столом поэзию
я подошел приговаривая
сaresse l’horizon de la nuit
cherche le cоеur de jais que l’aube recouvre de chair*
это из Поля Элюара сказала она
и тогда я понял
что она довольно симпатичная
несмотря на вечность вместо лица
и возможно любовника поэта
возможно
*
ласкай горизонты ночи
ищи ее сердце черно-янтарное-скоро заря снова плотью оденет его
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426173
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 25.06.2013
Що, не можеш заснути?
Невже совість вгризлась тобі в ключицю
і по сонній артерії тече у куточок ока?
Починаєш займенниками свої виправдання
щоразу,
коли коїш якусь дурницю...
Опускаєш погляд, обриваєш фрази з півслова -
і виходить суперечка, а не розмова.
Кидаєш слухавку,
кидаєшся у крісло,
так,
"легковажно" схоже на "ненавмисно".
Ти не можеш заснути?
Отже, совість сильніша в тобі за втому...
Але
чи легко словами різати по живому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426138
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 25.06.2013
Вдавай, що між нами нічого не було.
Не приходь, не стукай у двері,
не муляй мені у горлі клубком кислих,
зіпсованих слів,
не принось мені шоколаду, ним я не звикла тлумити гнів,
не зривай квітів на чужих квітниках -
все одно стебла твоїми руками тхнуть.
Навіть якщо ховаєш правду в рукав - нитки мовчання мене до неї ведуть.
Не совай у поштову скриньку нудотні вибачення і вірші, які написав не ти.
Найгірше - коли ще досі любиш, зібрати волю в кулак -
але назавжди піти.
Купи собі нарешті один дешевий квиток у якесь забуте Богом місто,
наче в тісну дерев'яну клітку:
загорни у ганчірку свій мотлох - шматок спогадів, щоб поїсти,
потріскане мило і обшарпану зубну щітку.
Нехай тебе тепер сповідає розпуста і алкоголь,
адже ти - не аскет, і тим паче, не лицар.
Жінка, що стоїть у тебе перед очима, безнадійно віддана, мов Ассоль -
чекала не зрадника, а неодмінно принца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427466
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 25.06.2013
"Грудень. Я досі впевнена, що сніг - цукор, його можна їсти,
чайними ложками вишкрібати з суглобів старого, хворого на артрит саду,
можна зліпити з хрумкого, білого тіста
справжню Снігуроньку, чи, принаймні, снігову бабу.
А ввечері мене болить горло, кашель судомить груди,
термометр під пахвою, ртуті не вистачає,
тоді я тихенько плачу, і застуда
зненацька минає, коли ти мовчки цілуєш мене в чоло,
і поїш малиновим надто солодким чаєм."
"Осінь. Я підросла на шість з половиною сантиметрів,
я вмію посміхатися куточками губ, як ти, і рахувати до ста.
Чому навіть у сірому, зношеному своєму светрі
ти така невловимо чарівна, затишна і проста?
Я вже зовсім доросла, я вмію чистити яблука і навшпиньках зазирати в сервант,
що карамельками лоскоче погляд і на кінчику язика тане,
ти кажеш, що мені личить шкільна форма і рожевий ранець,
а я найбільше люблю білий ошатний бант".
"Спека. Цвітуть рубінами маки, з вишень бризкає сік,
вітер розвіває волосся, сонце змащує плечі вершковим маслом,
ми зовсім як сестри, я трохи вищенька, а твоїй красі, мамо,
ніколи не зів'янути з часом.
Я бігаю на город, ношу тобі в жменях для страв
пахучий кріп, крихітний зелений перець, огірки, часник,
смородинове листя, ароматне, мов найдорожчий парфум від Діор.
А ввечері ми читаємо "Маленького принца", кілька казок,
посаджених в записник,
хороший роман чи натхненну п'єсу,
де кожен зустрічний сон - неодмінно актор."
"Щастя. Ти будиш мене поцілунком у теплу щоку,
відгортаєш з очей неслухняне пасмо,
плачеш, я плачу теж.
Це - мов свіжа пульсуюча рана, рубець якої гоїтиметься в майбутнє.
Моя душа, тиха й пастельна, мов беж
благословенна тобою
сьогодні вдягнé білосніжу весільну сукню."
Знаєш,
ці миті могли б бути нашими,
я б складала їх у красиву коробку,
поряд з першим поцілунком і зовсім дитячим шрамом.
Я б носила квіти не до твого надгробку, а додому
якби
ти почекала, поки я виросту, мамо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431826
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Дым окутывает твои глаза и волосы
Росползаються руки по телу и две полосы
Розрезает машина на скоросте движения
Ты для меня сладость,большое притяжение.
Вваливаясь в толпу убитая и пьяная
На тебе мини и чулки давно уж рваные,
Но тебе все мало и ты сейчас готовая
Повторить этот вечер заново,по-новому.
Тебе не интересны мультики и зайчики
Твоя мини на полу,а под нею пальчики
Постель скрипит в такт с ритмом,что вы задали
Ты просто захотела не подумав: «нада ли?»
Музыка заглушивает рук твоих сплетение
Ты теперь ничья и всех в это мгновение
Слишком много рук отимели твое сознание
Проспалась.все по-новому и новые касания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409941
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 25.06.2013
и эти волосы – плоские ростки неречного песка
влажные от кофе
и эти губы – ягоды переспелые
дерезы бербера
и эти руки – вес тела противника
тяжелее тебя
на несколько лет завтраков манной кашей
который в драке дурацкой детской с тобой сошёлся
бежит мурашка
спотыкается о волосинки на груди
серебро маслины плачет
кидает зёрна
в нашу с тобою глину
пальцы выжимают из песка тёплое и солёное
мальчик лохматый пыхтит
на лицо твоё из карманов
густо сыплются
два равновесия красного с чёрным:
божьи коровки и солдатики
мальчик локоть свой крепче
к лопаткам прижмёт
с колючих веток на плечи
закапают поцелуи
покатятся ниже и ниже
с ног муравья собьют
на глобусе кожи лощину разыщут
льётся серебро маслины на куст дерезы бербера
погибают мурашки
под нашим с тобою золотом
(Перевод с украинского – Станислав Бельский)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411712
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 25.06.2013
відведи мене до води
я хочу напитися
або пірнути
так хочеться
видихнути
вдихнути
так хочеться
а ти знову забув застути
може просто
не розучився
говорити зі мною вві сні
може ми кораблі
що не вміють латати дно.
я любила
німе кіно
ти відведи мене до води
я хочу побути на тому березі
той берег - моя ватерлінія
той берег - твоя фарватер
якщо не любив
навіщо було ревнувати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425742
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 25.06.2013
люблю калюжі посередені площі
і людей посередині себе
ти думав ми дорослі?
ми - Ведмеді
маленькі плюшеві ведмеді
з ґудзиками-очима
ґудзиками-губами
ґудзиками-носами
МИ могли б бути і
ґудзиками-людьми
ми б добре тримали
добре тримались
і одгого разу нас пришили б
точно тобі кажу
пришили
але ж ми медведі
нас можна хіба що
зашити)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429730
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 25.06.2013
як воно працювати в книгарні?
не страшно від такої кількості мудрості на полицях?
в книгарнях свої примари
в касира свої мотиви спізнюватися на роботу
ти сидиш на стільчику скраю
їси карамельки
ніби культурний гопник
і слухаєш
чергову талановиту авторку
з черговою "талановитою писаниною про ОСОБИСТЕ"
і не знаєш нудить тебе від хот-дога
похапцем з'їденого зранку по дорозі від метро
до цїєї "таємничої обителі думок напродаж"
чи нудить
від почутого
ти сидиш
рахуєш кількість томиків на одній з полиць
потім ділиш ту кількість на іншу
потім додаєш
і така нескладна арифметика
ратує тебе від дискусії з унітазом
заварюєш собі чаю
і тобі стає ліпше
і якась чи то людська
чи то чоловіча цікавість
отримує достатньо повноважнь
щоб змусити тебе висунути голову
і таки подивитись
яка вона
та молола "талановита авторка що пише про ОСОБИСТЕ"
А знаєш
вона не така вже й потворна
сидить собі в шкаралупі своїх комплексів
і читає "талановиті писанину ..."
може так помагає собі звільнитись
може самоутвердитись
або просто зайнятись їй нічим
а ти слухаєш
і люди слухають
бо в неї приємний голос
бо вона молода
і їй хочеться вірити
або хочеться
принаймні
бути обманутим
нею
добре казав Тарас Прохасько
"Сучасні підлітки не читають - вони ПИШУТЬ"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432037
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 25.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2013
розширюючи своє єство, залишатися собою в собі.
перебирати пил, всмоктувати його.
а потім блювати,
тому що все несправжнє.
але це і є те, всіма жадане.
забутися зараз, коли ще можна брехати.
бо, коли вже не можна, -
крах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416574
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 20.06.2013
не бачу сенсу писати,
якщо все написане
фетом, стусом, рембо, хемінгуеєм.
чи знали вони, що потім будем ми?
з такою великою претензією
на талант і талан.
а ми, діти,
вдихаємо у свою свідомість
слова величних
і опираємось на свої
численні,
парадоксальні
"я".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416596
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 20.06.2013
так хочеться щирості. а ні з ким бути щирою.
ніхто не слухатиме мої одкровення.
ніхто не поділиться силою.
ніхто не пишатиметься мною, коли мені вистачить своєї.
коли звикаєш бути сам, нічого не змінюється.
змінюєшся тільки ти. перестаєш когось потребувати.
тоді люди дивуються тому, що ти не звертаєш на них увагу.
а де ви були, коли вам кричали:"поговори зі мною! помовчи зі мною! побудь зі мною!"?
отак і стають шизофреніками.
і потрапляють до психлікарні. бо людям страшно дивитися на діяння рук своїх.
страшно, бо розуміють, що вони можуть стати такими самими.
так вже є, що саме люди для людей - найстрашніше і найнезрозуміліше.
і тому всі ховаються від себе -
бояться прокинутися одного ранку і зрозуміти, що той, хто дивиться на них у дзеркало - незнайомець.
бояться вийти не вулицю і не побачити жодного знайомого обличчя.
і забути себе.
і стати ніким.
глянь-но у дзеркало. хто з нього на тебе дивиться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418419
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 20.06.2013
Сквозь пропитаные пальцы кокаином
я сжымала слабость к любви-
я понимаю,что ты-особенное,
но теперь для меня особенность почти повсюду...
прости,что я так странно стараюсь
найти твои очертания на улицах,
в деревьях,
в воде,
в материи,
в дверях,
на сцене,
в очках,
в зеркалах,
в лужах,
в облаках,
в осени,
в супе с мясом,
в сквознике между рамами окон,
в от блисках слез на глазах,
в мыслях о плохом,
в ничтожности всех и меня в себе.
нету тебя нигде.
а мне завтра утром вставать
и мелодия играет,а кровать
молчит-
не скрипит.
сожми мои волосы в кулак
и слушай,как они...ну ты и дурак!
повелся?!а я пою-ништяк
ну как можна было думать так?!
а мое наречие что-то говорит
и я не знаю,что оно творит
со мной.что мой язык
совсем к поцелуям не привык.
ты смотришь вдаль-я не могу
наверно мого себе лгу.
а знаю-это не хорошо
а мне все по фиг.ну и что?
опять я лгу сама себе
я ведь хочу,а это где?
ты-это просто я внутри
придумала тебя.умри...
ты не настоящий-иллюзия
и вовсе не в твоем вкусе я.
разбилась,упала,встала,пошла.
это мне не в первые...
я не пьяна...
просто захотілось почувствовать мокрые листья...
умолкло все-хочу я спать,
Твои черты сожрут опять
ужын мой.так поделюсь
не жалко мне.пойду просплюсь
хоть не пьяна,но правду написала
о!как обьяснять я всем устала
что я,кто я и кто мы,зачем мы.
но все же я наверное пьяна...
от того,что все высохло,уничтожилось
после того,как было переполнено,жызнеспособно,уникальноособенно,не фальшиво-настоящее,не мертвожизненное,не безцветно-яркое...
ну ладно до утра моя ручка,блокнот,телефон и наушники...
это все,что меня сейчас вдохновляет.
подчеркиваю слово "ВСЕ"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408078
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 20.06.2013
всё зависит от направления цвета
от ударной волны
на смену одной тюрьме
приходит другая
с окнами на карибское море
кристаллическая решётка поглощает
модные туфли
и мелких кайманов попавших
в мусорные коктейли
несчастливы но по-другому
в рыбьем окне лепета
свинговая устрица
проволочная дуга
беспокойства
(Из цикла "Сквозь тусклое стекло")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427306
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 20.06.2013
1) дубель
Кафетерій-піцерія
планшет без концепції, проекту
полісмени без знань закону.
грати у храмі на розстроєному роялі...
чекати приїзду чєловєчка
з другої планети від Сонця.
Безпідставно старатися,
не задавати питань: "чого?" і "навіщо?"
На Прип'яті 6-ти метрові щури і соми.
В Прилуках в'язниця для неповнолітніх.
В Пасмурних Рамках шукаю гриби
та натрапляю лише на дикі троянди.
Жертву чорних рукавичок переправлять через річку
за 50 гривень застрягне на річці Уж.
Байдужі діти і щасливі літні люди...
Голодні нігерійці і хвора інтелігенція...
Заміжні птахи і вільні дирижаблі...
Звідки тінь зникає?
Куди попадають каміння з Нілу?
2) дубель
Неправильно сплетені мисливці снів.
Рибалка відпускає мертві риби у висохлі ставки.
Струм жалюгідно плаче
над сонячною річкою...
Вітер приносить смак мяса і супу з ембріонів.
СМАЧНОГО!
Мокрі ноги і сліпі очі Мальвіни...
Секретарі, інститутки і самовбивці...
Елітарна політика театру,
масова реклама літніх комбінзонів.
без води...без землі...
Війна між тими хто проти нас.
Мурашник з протиотрутою,
80% кислоти розчиню у банці з варенням.
Ковтай і відправляйся на роботу,
Жовтіють очі...
Місце мого розташування та номер джерела
на етикетці з-під молока.
Тел.ел.пошта.skype.
Силка на facebook.twitter.жж.
факс.
3) дубель
Ходи як феодальний кінь...
живи як істота з mashenariumu - AudioPoisk.com
Біологічні процеси накривають
тебе теплим спальником.
Але...залишаєшся жити без мене
в шафі
складай на поличку свої теплі шкарпетки
і сонячні очі.
Користуйся безкоштовним туалетом.
Час їсти.
Переодягайся у найдорожчих ресторанах.
Увага! Готовий? Відправляємося у Нарнію.
Спершу я лежу у тебе на плечі,
колінах, торкаюсь устами до твоєї шкіри,
крізь простір посилаю м'які поцілунки і свою безсмертну душу.
Зайди зі мною в парі на Ноєвий ковчег...
Згорай як фенік, після чергових переговорів...
1.5 місяці ігноруй мене...
Вдихни 1.5 літри кислого повітря...
Читай мені на ніч "Острів скарбів"...
піднімай і неси додому...
Я більше не буду!
Сидіти і чекати під
Піцерією-кафетерієм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422833
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 20.06.2013
Коли ти ввійшла, я напевне знав, яка у тебе душа -
свіжа й терпка, мов апельсинова цедра,
таку ховають у складки суконь, щоб запах пристрасті
нікого не спокушав,
навіть якщо остання - надмірно щедра.
Коли ти ввійшла, я відчував на смак
твоє ягідне серце крізь панцир корсету й ребер.
Я був переконаний, що творитиму знову,
однак
нікого більше не малюватиму, окрім тебе.
Ти натомість бажала тільки один портрет -
цей намір мені у скронях місячний кратер виїв,
між нами замість сполучника "і" стояло лише "тире" -
там, де твоя обручка змикалась кільцем на шиї.
Ти приходила щосуботи, стукаючи підборами об бруківку біля мого вікна,
стримано посміхалась, поспіхом переступала поріг,
і в безладі акварельно гірких кімнат
лишала по собі післясмак, який я так натхненно беріг.
Я довго і ніжно віддавав тебе полотну,
намагався вкласти у нього хоча б мізерну частку
своїх нудотно-болючих ночей
боявся, якщо в гарячу каву твого волосся без зайвих розмов пірну,
одразу мене зсередини обпече...
Між нами напнулася осінь, мов пуповина,
годувала мене тижнями, самотою, а на сніданок - мокрим опалим листям...
Скажи, скільки б коштувала твоя оголена спина,
якщо б я платив поцілунками тільки кистю?
Останній мазок лягав на твій комір, неначе жертва,
благаю, заший мене навіки в своїх рукавичках,
щоб пальці взимку не мерзли.
Впадати у відчай - надто погана звичка,
якщо я все життя кохатиму тебе пензлем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424164
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 20.06.2013
обіцяй,
що грітимеш мені руки взимку тільки в своїх кишенях,
дихатимеш вночі в потилицю, цілуватимеш в ямочки на щоках,
будеш моїм серцем, радістю, повітрям в легенях,
медом у кухлі свіжого молока,
улюбленим светром, ковдрою і неосяжним щастям,
чекатимеш мене вдома, обійматимеш щоп'ятнадцять хвилин,
обіцяй, що нікому тоді не вдасться
звести якусь іншу долю між наших спин.
обіцяй, що горітимеш мені в грудях - обов'язково
"поряд" - завжди найтепліше слово...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424948
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 20.06.2013
І кожну ніч
Все сниться сон -
Дитячий та наївний...
Що я в саду
Кудись іду,
А на стежині...
Пелюстки із вишень
І я іду
У сад мій дивний,
цвітінням пишний...
... А я іду,
Стежки гублю...
Ще крок, ще два
І я знайду
Цю праведну дорогу...
Ти почекай,
Ти не зникай...
Подай же допомогу,
Бо як тебе знайти,
Стежино моя вірна,..
У мій дитячий рай...
... Іду,..
А вся дорога, як терен...
І на узбіччі стогне клен,
Та серце жалібно тріпоче...
А стежки все нема,
В душі тягуча лиш журба
У проблисках тяжкої ночі.
І де оті мої стежки -
Шовкові, ніжні моріжки,
Бо хто ж по гравію йти хоче?...
А за горизонтом лине дзвін
І будить сонну тишу він.
А я на цей тривожний звук,
Як заворожений іду...
... Чи то на радість чи біду
Сад гіллям тихо шелестить
Та ронить білі пелюстки...
Вони за мною ніби йдуть,
Ростками ніжими встають -
Листками тягнуться у небо...
... І кожну ніч цей дивний сон -
Чудний дитячий клон
Іде по п'ятам все за мною...
І я у щасті, чи з журбою,
Живу щоденно з ним...
Тепер ділю́ся от з тобою,
Бо не можу бути я німим,
Вести розмову лиш з собою...
... О, мій дитячий вічний сон
Чарівний, цей бутон
Весняної черешні...
Ти все життя за мною йдеш
У день вчорашний,..
Сьгоднішний,..
Прийдешний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430239
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 18.06.2013
Що буде, якщо не перестати
мовчки сидіти
на самотній лавиці під одним з безликих самотніх ліхтарів?
Якщо перехожі не перестануть звертати
увагу на зграю полохливих снів,
що порухами крил здіймають токсичну куряву,
що будує образи модерністичних мурів.
Пил запорошує очі, дурить зорову систему,
перетворюючи зіниці на імпресіоністичну супрему.
Що буде, якщо лавиця набуде обрисів чорного квадрату;
Якщо на очі поставити ґрати,
не дозволити кольору втрутитись у хаос
систематичності ранкових рухів, вечірніх пауз?
Як зміниться Всесвіт, якщо одного ранку зникнуть всі маршрутки?
Якщо хтось у ліфті знайде своє «я»?
Якщо хтось процитує Кафку в кімнаті проститутки,
І вранці влаштує вечірнє прання?
Чи пробачить система людині,
яка побачила хто вкручує лампи у вуличний ліхтар?
І з цієї ж причини
не ввімкнула рефлекс, помітивши, як на тілі сидить комар.
Чи простить мене людство, якщо ввечері
я не піду додому, не встану з лавиці?
Буду малювати у повітрі незрозумілі речі
колесами мозку, в які встромили палиці.
Чи усвідомлю я, блукаючи посеред ночі,
те, що ніхто не каже, але всі мають знати:
Досить мені закрити очі –
і Всесвіт припинить існувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368468
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 18.06.2013
самотність затуляє обличчя стінами
голос хрипне...голос стає ледь чутним
хтось все ще топчеться під моїми вікнами
але все рідше наважується постукати
фарба блідне..... фарба врізається в двері
ключ клацає рідше і голосніше
чомусь голова дістає до стелі
чомусть коробка стає ріднішою
сусіди шурхають в коридорі
своїми однокімнатними
чому комусь не бракує солі?
або хоча б побалакати?
реальність стає тіснішою
майже вміщується в долоні
дивно як ми встигли зчужіти
на відстані недописаної розмови
http://vk.com/afore
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421543
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 17.06.2013
твоя присутність
облаштувала хатку в моїй долоні
вона спить собі на підлозі
на зленому покривалі
і рахує комарів за вікном
твоя присутність
приходить до мене в гості
на чай
коли холодно
вона приносить
торбинку з печивом
і спогадами
вперемішку
вона вмощується
в кріслі навпроти
сьорбає чай
і розказує якісь ГИсторії
твоя присутність
заповнює мою сутність
теплом
важко повірити
що колись
в моїй долоні було порожньо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428279
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 17.06.2013
мені мало місця
в будинках твоїх думок
мало сеця твого
навіть на сніданок
така любов
для сиріт
ти мій Чайте́н
і я надсилаю конверти
тобі без марок
*Чайте́н (ісп. Chaitén, що означає «корзина води» мовою уїїче, діалектом арауканської) — містечко і комуна в чилійській провінції Палена, в регіоні Лос-Лаґос. Комуна розташована приблизно в центрі провінції. Однойменне поселення також існує в аргентинській Патагонії.
2 травня 2008 року виверження вулкана Чайтен, розташованого за 10 км від містечка, змусило уряд провести евакуацію його мешканців, що фактично перетворило місто на мертве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395099
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 17.06.2013
Мне за шиворот падают звёзды...
От улыбки твоей я пьянею...
Наши встречи разбиты на дозы,
И я больше не выпью, не смею -
Слишком трудное утром похмелье,
И не лечат народные средства...
Ты - моё приворотное зелье,
Исключаешь возможности бегства.
Оттолкнувшись от берега ночи,
Всё равно я вернусь в эту гавань :
То ли компас мой кем-то испорчен,
То ли атлас неверно составлен...
И все ветры мне дуют навстречу,
Все созвездия шепчут : " Невольник..." -
Я на это одно лишь отвечу :
" Ты - Бермудский мой многоугольник !!!"
Но, в заоблачных далях летая,
Я легко улыбаюсь лениво -
Сыт волнами и ветром до края -
Неопознанным буду счастливым ;
Неразгаданной тайной вселенной,
Ненаучно доказанным фактом,
Постоянным - но всё ж, переменным,
Очевидным - но невероятным.
Словно тайной врачебною связан,
Никому не признаюсь, чем болен...
Я любви твоей многим обязан -
Я , по сути, живу лишь тобою !!!
Мне идти ль, плыть, лететь или падать -
Лишь бы ты надо мною незримо...
Ты со мною разучишься плакать...
Я с тобой научусь быть Мужчиной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 17.06.2013
Тебе вже немає поруч.
Та ти приходиш...
У сни.
Восени.
Ти приходиш...
Коли дерева скидають своє жовте листя.
Ти приходиш...
Коли дощ ллється зранку до вечора.
Коли на небі з'являється остання зірка.
Коли місто охоплює тишина.
Тоді приходить сон.
Тоді приходиш Ти.
В мої сни.
І хочеться залишитись у сні.
З тобою...
Назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430729
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Вставай, Джон Грэй, вставай!
Вставай из кресла своего,
ветер ищет твои волосы,
чтобы перед лицом баловаться ими
как занавесками,
вспомни эту радость,
Джон Грэй!
Вставай, Джон Грэй,
ибо война закончилась в ту ночь,
когда черный саксофонист
победил свой джаз-бэнд,
и ты молился на его белейшие глаза,
на вздутые как волдыри щеки,
пристукивая синкопирующим ритмам,
и ты не единственный любил его,
в те пьяные минуты среди себе подобных.
Вставай, Джон Грэй, вставай
Вставай из кресла своего,
и смотри в глазок на тех,
кто не стучится в дверь твою
и уходит, маши им в спину,
Джон Грэй,
как это делали раньше тебе,
вспомни эту радость!
Вставай, Джон Грэй,
на эти вялые ступни свои,
о которых забыл ты,
совсем позабыл,
а ведь они ищут путь,
чтобы привести к тебе подобным.
Вставай, Джон Грэй, вставай
Вставай из кресла своего,
сидящим с фотографиями
черного тенор-саксофониста,
ведь ты однажды пообещал себе
открыть ему дверь, тому,
кто не стучится и уходит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340466
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 17.06.2013
ты знаешь
это нечто больше силуэта на горизонте
нечто больше бога в твоей голове
солнца в ночи прелести ливня
это имя волос твоих фонетически правильно
выжжено у меня на лице
каллиграфически точно
звук за звуком отдаляя наши дни
в пространстве прикосновений
скиталец в забытых странах
я ищу определение этому слову
выпивая россу далеких нам языков
заглядывая в трещины коры
твоего сердца счищая
там спят буквы твоих глаз и губ
им произношу бессмысленность прилагательных
так как нет ни одного которым
можно было тебя описать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429659
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 15.06.2013
переводы с английского Дениз Левертов
"Облака"
Облака какими я вижу их,
восходящими быстро,
счастливыми в оправе мрачной силы
волнующиеся в вечерней спешке
над чердаками и
зловещими стенами -
Ушедшей ночью
как будто смерть воспалила слабое светило
в плоти твоей, плоть твоя
так холодна, касаясь меня, так прохладна,
прохлаждающая, как если бы последний отпечаток
тепла все еще таял в тебе.
Мое бедро сгорало в холодном страхе,
к твоему касаясь.
И я силилась возбудить небо в видениях
закрытое и огражденное, не таким, в котором облака эти плыли -
небо седого тумана возникало -
и как пристально разглядывая, созерцали мы
его седина непохожей была, молочно белой была,
где мерцающие следы зелени опала,
воспламеняющего блюза, возрождались, исчезали, снова возрождались,
и только тогда, смотря в седину,
поле пробивалось к взору, рассыпаясь
между нами и горизонтом,
поле свежайшей взрастающей травы
усыпанное одуванчиками,
зеленое и золотое
золотое и зеленое, сливаясь в сплетенные
аккорды, поле песен.
Озноб смерти, посетивший нашу кровать,
не такой ли он, как казалось,
не та ли седина под страстным взглядом?
Протирая очки мои и опираясь на запад,
очищая мысли от тумана дня, ныряя
в себя, дабы увидеть
цвета правды.
Облака какими я вижу их
в пышности бегущей, преследуя
упавшее солнце.
"Сознающий"
Когда я нашла дверь
я увидела виноградные листья
разговаривая между собой обильным
шепотом.
Мое присутствие
успокаивало их зеленое дыхание,
смущенные, встают словно
люди, застегивая свои пиджаки,
как будто они собирались уходить,
в любом случае,
как будто разговор закончился
лишь перед твоим приходом.
Я возлюбила
увиденное, хотя бы,
их неизвестные
жесты. Я возлюбила звук
этих отдельных голосов. В следующий раз
движения мои будут осторожны, подобно солнечному свету,
приоткрою дверь немного, подслушаю
тихо.
"Проникновение"
Когда я отрезала свои руки
и выросли новые
мои прежние что-то желали
вернувшись дабы их покачали
когда мои вырванные глаза
ссохлись, и выросли новые
мои прежние что-то оплакивали
вернувшись дабы их пожалели.
"Желая луну"
Нет, не луна. Цветок
по другую сторону воды.
Вода уносит прошлое в паводки,
волоча дерево за волосы,
сарай, мост. Цветок
поет на берегу дальнем.
Нет, не цветок, птица поющая
среди деревьев мрачных, музыка
над водой освобождает тишину
из коричневых складок плаща реки.
Луна, нет. Молодой человек
проходящий деревья.
Там фонари среди листьев.
Нежность, разум, счастье,
его лицо мерцает собственным светом,
я вижу это сквозь воду, как будто приближаясь.
Шутник. С колокольчиков его музыка раздается,
здраво, мелодия печали.
Я танцую под нее на берегу реки.
"Жить"
Огонь листьев и травы
таким зеленым он кажется
каждое лето последнее лето.
Ветер дует,
колышутся листья под солнцем,
каждый день последний день.
Красная саламандра
такая холодная
и так легко словить
задумчиво шевелит хрупкими ножками
телом удлиненным. Я держу
руки открытыми, чтобы она ушла.
Каждая минута последняя минута.
"В мыслях"
В моих мыслях женщина
невинна, неукрашенна
но прекрасна, благоухающая
яблоками или травой. На ней
утопическая сорочка или рубаха,волосы ее
светло-каштановые и гладкие, и она
послушная и очень чиста без
пороков -
но она не имеет
воображения
А еще непокорная
лунная девушка
или старая женщина, или обе,
одета в опал и тряпье, перья
и дырявую тафту,
кто знает песни странные
но она непослушна.
"Видеть на мгновение"
Я думала, я была растущими крыльями -
это был кокон.
Я думала, теперь время войти в огонь -
это вода глубокая.
Эсхатология - слово подобно ребенку
мною заучено: исследование Последней Вещи;
отражение в зеркале не более моложе,
новости - всегда о смерти,
собаки просыпаются и лают
и воют, воют.
тем не менее
я вижу на мгновение
совсем иное:
это Первая Вещь.
Слово за словом
всплывает сквозь стекло.
В направлении меня.
"Люди в ночи"
Ночь, что прорезает себя между тобой и тобой
и тобой и тобой и тобой
и мной: отталкивает нас, человек проталкивающийся
сквозь толпу. Мы не будем
смотреть друг на друга, не будем
разбегаться, все одиноки, не смотря
на медленную толпу. Среди интермедий
и знаков кино,
картины миллионами светил созданы,
гиганты идут и снова идут и
снова над парами густого запаха,
щедрого, жаренные орехи -
Или подниматься в чей-то номер, твой
или твой, находя
кого-то, сидящего в тени:
реально, кто это? Ты включаешь
свет, чтобы увидеть: ты знаешь имя, но
кто же это?
Ты не будешь смотреть.
Мрачно мерцающий свет лампы,
пауза. И ты приказываешь. Он хватает
все лица и держит их за волосы
перед тобой, маска за маской.
Ты и ты и я повторяем
жесты, когда наша речь
неудачна, и говорим
говорим, смеемся, говорим
"я" и "я",
подразумевая "никого".
Никто.
"Секрет"
Две девушки находят
секрет жизни
в какой-то строке
стиха.
Я не зная
секрет написала
строку. Они
говорили мне
(кем-то другим)
они нашли ее
но не то что было
даже не та строка.
Вне сомнений
спустя неделю, они
забыли секрет,
строку, название стиха.
Я обожаю их,
ведь нашли то,
что я не смогла,
и за любовь ко мне,
за строку мной сотворенную,
и за то, что забыли
ведь даже
в тысячный раз,
пока смерть не постигнет,
они могут находить снова,
в другой строке,
в другом феонемене
желая знать,
допуская, что здесь секрет, да,
за это
больше всего.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337360
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.06.2013