Шановний Олексію! Щиро вітаю Вас з ювілеєм!
Хай лине щастя. Й з дотиком пера
Злітають рими і вірші усюди.
Нехай до Вашого гостинного двора
Не забувають стежку добрі люди.
Нехай, як море синя голубінь
В житті все помічають Ваші очі,
І хай хвилюють серця далечінь
Такі чудові українські ночі..
Нехай у Вас сьогодні і завжди
Збираються онуки й онучата,
І тільки радісні й омріяні рядки
У Долі для Вас просять мальвенята.
За Вашу людяність і Вашу доброту
Усе найкраще Вам ще люди скажуть...
Нехай вітрила ловлять на льоту
Лиш свіжий вітер, й вірний шлях підкажуть!
(вибачте експромт,тому не все чисто-красиво,як хотілось би)))))))))))))
З повагою і симпатією ,я))))))))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676438
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Дзвінок у минуле
Будинок на розі, похилена вишня,
На клавішу тисну, дзвінок голосний –
Мелодія давня, незмінна, колишня,
І гавкіт собачий, достоту не злий.
Він лапу подав… Чи не родич ще того,
Що запах мій знав? Не живе стільки пес…
Почулися кроки і двері розлого
Відкрилися враз. І твій образ воскрес!
Натягнута посмішка – тільки очима,
Нерадісний погляд. А, може, це гра?
Ще з того сторіччя для мене незрима,
Але без емоцій, на слово скупа.
Шпалери рожеві, портрети рядами.
І мій у багеті притулений там.
Не хочеться кави, роз'ятрені рани...
У тиші сиділи удвох, ніби сам.
Сторіччя минуле, далекі дороги
У пошуках істин, у блиску заграв.
Ну, що нам тепер ці слова-монологи?
Якби ж так раніше... Якби ж то я знав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661082
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Слова - Олексій Тичко
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Сімейні світлини
https://www.youtube.com/watch?v=413aKqaDx0w&feature=youtu.be
По колу рух і вічна метушня,
Немає спокою і благодаті.
Вони чекали кращого, і я -
Наївні люди, мрійники завзяті.
Не будемо сьогодні ми про це,
Торкаю пил минулого століття.
Бабуся, дід і мамине лице,
Осінні фото й силуети літа.
Заплутала історія сліди,
Загадки, таємниці, біла пляма.
Світлини на тлі жовтої журби.
Лягло минуле на столі рядами.
Військові фото: шаблі, галіфе,
На сукні хрест сестрички жалібниці,
А часу хвиля уперед несе.
Дитячі поруділи й наші лиця.
Я бачу очі, ніби, ще живі,
Душі люстерко непідзвітне часу.
Не видно колір, мабуть голубі,
Вони одні на всю родину нашу.
2013 ©Олексій Тичко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655411
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Слова - Олексій Тичко
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
приводжу вірш:
Дорога у дитинство
Поле зліва, поле справа, мак у житі,
Йду по стежці - у минуле мій маршрут.
Я за тінями дитинства у гонитві,
Бо дорослим розгубив єство і суть.
Босий стежкою іду до очерету,
Через поле і до тихої води.
Півень пісню відспівав у небо третю -
Долетів охриплий голос аж сюди.
На траві, чи на стежині біля ставу,
Проведу обряд повернення десь там.
В стан дитинства повернуся і помалу
Я у згадках зменшу кількість сизих плям.
Вітер часу постарався, щоб затерти
Контур ставу, колір маку, запах трав,
Щоб забулися наївні мрії-злети,
На поталу сірим будням їх віддав.
27.08.11р.(дата написання вірша Олексієм Тичко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603103
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015
[i]Слова: Наталя Данилюк
Музика і виконання: Володимир Сірий[/i]
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши, підеш.
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
[img]http://cs411431.vk.me/v411431946/8773/RpZhQtojAXA.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599257
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Земне життя немов примара
Ось воно є і ось нема,
Де сонце сяяло вже хмара,
Де квіт буяв уже зима.
пр-в
І тільки віра, і надія
З любов’ю в трійці золотій
Теплом небес у душу віють
І не згасає усміх твій.
Колишнє випито майбутнім
На святі серця і душі.
Юначі мрії незабутні
Літами час припорошив.
І сам собі ти непідвладний,
І танеш, мов на сонці сніг,
І кожна мить повільно краде
Виразний крок упертих ніг.
Слова, музика, запис і виконання: Володимир Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598294
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Я приходжу до міста,
Де час не біжить, а тече,
Навіть сонні трамваї
Дрімають на кожній зупинці.
Ти зустрінь мене, Львове,
Як завше, раптовим дощем,
Ми ж так рідко з тобою
Буваєм тепер наодинці.
Хай шалена вода
Лопотить по іржавих дахах,
Омиває будинкам
Запилені вікна незрячі…
Я ітиму по місту,
Мов небом загублений птах,
І не встежить ніхто,
Як душа моя потайки плаче…
Від гарячого спогаду
Серце мені запече,
І його не остудять
Потоки серпневої зливи…
Ти зустрінь мене, Львове,
Як завше, раптовим дощем,
Ми ж так рідко з тобою
Буваємо просто щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595147
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Слова - Олексій Тичко
Музика, виконання, запис - Микола Шевченко
Нічна ностальгія
Щоночі настирливо сниться
Калини похилений кущ,
Хатина матусі й криниця,
У цвіті і яблунь, і груш.
Нехай ностальгію незриму
І сум на чужій стороні
Розвіють кущі біля тину,
Бузок, що цвіте по весні.
Спориш і стежина до ставу,
Що знає тепло моїх ніг.
Співають птахи без угаву,
Я знаю, тут мій оберіг.
Молитись, немов на ікону,
Просити прощення у всіх:
У мами, у рідного дому,
Бо довго не був, а це гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577054
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Я думав буде часу досить,
Ще наговоримось колись.
Мене вітри по світу носять,
А ти пішла у неба вись.
Слова подяки тобі, мамо,
По-чоловічому ховав.
Завжди казав не все і мало,
А зараз чи почуєш там?
Почуй мудрішого вже сина,
Бо й сам я батько і дідусь.
Стезя життєва швидкоплинна,
Нарешті став і оглянувсь.
Згадав матусю біля вікон,
При сонці і нічній зорі.
Весною, осінню і літом,
Чекала кроків у дворі.
2014.
Тичко О.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514643
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014
Виконання - Ярослав Чорногуз
Запис - Руслан Шевченко
Слова і кліп – Олексій Тичко
https://www.youtube.com/watch?v=aAZygH2vhjg
=====================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aAZygH2vhjg[/youtube]
Розбудила весна мою душу і тіло,
Змерзлі мрії нарешті торкнулись висот.
Срібло снігу зійшло, його тло посивіле,
Розчинилось в теплі, як і холод невзгод.
Зацвітає бузок біля двору, під тином,
Я колись посадив на весні його сам.
Ну а зараз, чарує він кольором синім,
І на нього лягає ранковий туман.
Намалює туман в світлих контурах мрії,
Нечіткі твої риси в ранковій імлі.
Зі снігами зійшли дні холодні і сірі,
А весна розбудила надії мої.
Приспів:
Планети рух іде по колу,
Секунди складено у дні.
Ми загубилися з тобою –
У слові. Часі. Метушні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513872
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 28.07.2014
[b]«Нерозгадані сни»[/b]
Олексій Тичко
Кременчук – 2013
І подумалось мені, що право на фантазію, і, навіть, на ілюзію – фундаментальне суто людське право. Добре, що книжку зараз може видати навіть не член Союза письменників. В сучасному порядку речей, коли автор змушений публікувати свої твори власним коштом, є й позитивний момент. Автора видно всього, як на долоні. Тут вже не киватимеш на цензуру, мовляв, вихолостили, вирізали все краще, сміливе й гостре. В радянську епоху цензор вилучав не лише відверту «антирадянщину» – така література зразу передавалась до «компетентних органів». Пильні цензори – справжні бійці ідеологічного фронту – слідкували за тим, щоб ні автор, ні його літературні герої не були задумливими, журливими, не роздумували над «вічними питаннями», не переживали відчаю, кохання в немолодому віці і багато чого іншого, що розцінювалось, як занепадницьке, хитке (тобто капіталістичне) – чуже будівнику комунізму.
Світ фантазій, снів (як розгаданих, так, тим паче, і не розгаданих) був під забороною. Мріяти і філософствувати можна було лише про «світле майбутнє». Думок і почуттів потрібно було позбуватись методом поступового їх атрофування. І така книжка, як «Нерозгадані сни» Олексія Тичка в ті роки цензуру не пройшла б.
Книжка містить в собі близько сотні віршів різних за тематикою. Та все ж вони формують два основних тематичних розділи, кожному з яких передує рецензія товаришів по перу, поетів Аделі Станіславської та Лариси Омельченко.
І дійсно, в першому розділі поетична хвиля таланту Олексія Тичка розколихує від задумливої зажури («Невиправні»(14)) до бунту особистості («Невільник обставин»(30)), від спокійних пейзажів («Задощило»(26)) до громадянської лірики («Пихата столиця» (12), «Генетичний страх»(42)). І, звичайно, сни – про отчий дім («Нічна ностальгія»(31)), про Париж («Дежавю»(52)), про ніч з чорнявкою («Сон наяву»(77)). Є вірші і зі згадуванням схожих станів – про напівсни, видіння, марення, міражі, ілюзії, фантазії, мрії, безумства. Є вірш про безсоння, яке переживається дуже болісно («Безсоння»(59)).
Другий розділ занурює в емоційний світ почуттів вже зрілого чоловіка, з його ще досить юною закоханістю в світ і жінку. Заворожує романтична аура еротичних переживань у віршах «Ранкова кава»(66), «Броньовані двері»(86), «Уже не юність»(94).
Хіба після таких палких рядків не захочеться самому прочитати, що ж було далі:
[i]«Не скоро прийдемо з тобою до тями –
Лічили цілунки і збились на «сто»….» [/i]
«Зимове кохання»(69),
[i] «Поскидали плащі на стіл,
Заважає білизна в ліжку.
Буде шал, буде танець тіл…»[/i]
«Недопите глясе»(70).
Книжечку доповнює чудова романтична графіка, наче «малюнки на асфальті», Володимира Шорохова. Тож не спати, всім читати збірку віршів «Нерозгадані сни»!
===========================
*– в дужках номер сторінки в збірці «Нерозгадані сни»
Євмен Бардаков
20.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438752
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Слова: Олексія Тичка
Виконує: Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко
Кліп: Олексій Тичко
http://www.youtube.com/watch?v=au4n1te94qg
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=au4n1te94qg[/youtube]
===========================
Немає стану дежавю,
Хоча не вперше ми у Львові,
Ходжу бруківкою, молю,
Щоб не востаннє, а щоб знову
Потрапити у древній град
До романтичного князівства,
І що нам дощ і листопад -
Ми бранці цього диво-міста.
Панує довга акварель,
Кружляють львівські листопади.
На розі вулиць менестрель
Красу доповнює фасадів.
На волю мрії відпущу,
Хай бродять, ніби коні в лузі,
Радію теплому дощу,
Щасливі бачу лиця друзів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435732
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 14.07.2013
[b]«Сорок вісім кроків»[u][/u][/b]
Тамара Васильєва
Кременчук – 2013
Хто вже тільки не розмірковував про особливості жіночої поезії. Тепер, коли я прочитав збірку віршів Тамари Васильєвої «Сорок вісім кроків», настала і моя черга повправлятися на цю тему.
У чоловіків і жінок різне світовідчуття і світобачення. В жінки різноманітніший світ емоційних тонкощів. Жіноча поезія, як правило, ніжна, мелодійна, чуттєва. Хоча тематично вона про одне – найголовніше – про очікування зустрічі з любов’ю і щасливим майбутнім.
Не виняток і перша книжечка Тамари Васильєвої. Справді, про любов, кохання і пов’язане з ним жіноче щастя в книжці чимало написано. Одні тільки назви поезій говорять самі за себе:
«Фонтан любові»(82)*, «Вино любові»(89), «Сила любові»(76), «Любов чи самотність»(93), «А вітер мене любив»(94), «Березневе кохання»(118), «Твоє кохання»(88), «Щастя»(88), «Щастя мить»(115), «Привези мені щастя»(74),
Та й що в цьому дивного – адже жінка більш чутлива до духовного світу, тому в жіночій поезії більше добра і ніжності, тепла і страждань.
[i]«Хотілося щастя, хотілось любові,
Хотілось…хотілося просто життя…»[/i] (68)
Можливо, тому, що Тамара Васильєва стала писати не в юному віці, а зрілість потребує більш стриманого способу передачі почуттів, в її віршах кохання не перетворюється на запеклу війну статей з усіма її перемогами, поразками і примиреннями. Її простір не обмежується простором спальні. В них немає шокуюче екстравагантних еротичних фантазій про плоть, шал і бажання. Емоційний спектр лірики має не надто контрастний розмах коливань від почуттєвого піку, близького до навіженості, аж до повної депресії.
Єдина «постільна сцена» в книжці така:
[i]«Чому тепла ковдра схолола…
Де ділось її тепло?
Так боляче…правда гола.
Скажіть, а тепло було?»[/i](71)
– так стримано і глибоко.
Кожен вірш у Тамари Васильєвої про любов. Це і ніжна зворушлива любов до матері – «Прости мене, мамо»(51), «Мамина хустка»(53);
і любов до рідного краю – «Рідному краю»(50), «Кременчуцький наш край»(49);
любов до рідного села, з яким пов’язані світлі спогади дитинства – «Моє село»(39), «Там зростали»(48), «Моє дитинство»(45);
любов до розмаїття навколишнього світу, до природи – «Музика природи»(16), «Пробудження»(14), «Я на межі між осінню й зимою»(26);
любов до мистецтва, музики, танцю – «Дяка Маестро»(32), «Я не знаю, про що написать мені вірш"(30).
В книжечці «Сорок вісім кроків» ви не знайдете пафосу і закликів, ви відпочинете від гострої аналітичності та безпощадності в переоцінці духовних цінностей. Поетеса уникла як і стеpвозно-істеричної, так і поблажливо-материнської інтонації. Поетеса не займається штучним прикрашанням віршів незвичайними образами, маловживаними словами. Дуже симпатичними є і декілька малюнків Віктора Курила, вони добре вписуються в загальний настрій збірки. А настрій цей можна визначити так – жіночність – це джерело вічних людських цінностей, а роль жінки – поєдання кохання з вічністю життя.
І на завершення вірш про це Віктора Оха:
Тендітна, чутлива беззахисна жінка
дарує кохання і вірності миті.
Насправді, [b]вона [i][/i][/b]наче з каменю стінка
і справжня опора в мінливому світі !
==========================
*– в дужках номер сторінки в збірці «Сорок вісім кроків»
Євмен Бардаков
12.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436974
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 14.07.2013
Завмерла поглядом у куполах церков.
І дзвонами прорізав душу рік у віршах.
Різдво за «здравіє» запалить свічку знов,
Схиляю голову, мені не треба більше…
Колядками звучить для нас прийдешній день,
Віншує серцю празники життя відомі.
Смиренно мовчки Господа молю лишень
Зростить дитя, народжене у році тому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390092
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Злободенне життя переносить у сни загадкові,
Відкриває думки і породжує інше буття.
Я в ковчезі пливу, так боюсь заблудитися знову,
Чую голос прокляття, а в мене в душі каяття.
Я на сповідь життя поведу в полотняній сорочці,
Повитягує з серця гріховні осколки душа.
В посмугованім дні я у пекла знаходжуся точці,
Ну а райського саду до цих пір у снах не знайшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345792
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Милий скрипалю, зіграйте мені ностальгію -
Вічних лісів серенаду, забутих полів…
Ви тільки грайте! А я поки трішки помрію,
Й зерням полину за вітром майну навздогін –
За небокрай, де смарагдові зорі на стелі
Буду збирати у кошик для буднів своїх.
Грайте, скрипалю! Я вже пролітаю пустелю
Вчорашнього дня, де ховалося сонце в барліг.
Грайте, скрипалю! Не треба мене жаліти!
Хочу туди я – на крила до Ваших октав!
Може нарешті мені перестане боліти
Та ностальгія, що в серці моєму, хоч там!
Грайте, скрипалю! Моя вже присутність стихає –
Бачите – вийшла вже місяця перша дочка...
Може й колись по мені ностальгію зіграє
Рухом повільним гострий язик смичка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246761
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Ще рано, щоб дивитись смерті в очі.
Вже пізно, щоб вернути щось назад.
Для спогадів лишаю собі ночі
І наш пахучий яблуневий сад.
Стежки життя, які пройшли в коханні,
Стукіт сердець і спів душі живий.
Хвилини під вікном проведені в чеканні
І погляд щирий, ніжний, дорогий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236875
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 11.03.2011
сонце таке холодне
наче твоє сумління
біла листа безодня
слово чорнильно-синє
падає вірш у прірву
букви ламають ребра
ми перебрали міру
зрештою так і треба
губляться в леті коми
плазма ковтне початок
холод чи тільки спомин
нам не дає кричати?
винна беру уповні
що завинили двоє
тільки мовчи сьогодні
вчора зійшло водою
тільки не пни у спину
я на краю на волі
слово моє не спиниш
навіть пекельним болем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245442
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 08.03.2011
прикриєм штори. тільки місяць...
погасим світло. лиш свіча...
ми поза часом. ми - безмежність...
ось на долоні тріпотить душа!
цілуй її, оголену до сліз,
стискай долонями бажання,
у цій кімнаті деревом проріс
солодкий плід таємного пізнання...
у цій кімнаті в відблиску дзеркал
твоє шаленство зносить межі...
бери усю, без залишку бери!
нехай втону в твоїм безмежжі!..
18.04.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185056
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 20.04.2010
Сьогодні дощ. Ти віриш у дощі?
Вони приходять часом без запрошень.
Несправжнє літо у моїй душі
Перетворилось на байдужу осінь.
Лікарня ця не вміє засинати,
А я , мабуть, заснула до весни.
Давно-давно я мріяла літати,
Але тепер...не хочеться й іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176237
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 08.03.2010
Не квапся, не біжи, не поспішай.
Дорога у життя така далека...
Ще трапляться у ній і дощ, і спека,
і грім, і грози, пахощі й розмай...
Не квапся, не біжи, не поспішай.
Ще будуть радості, печалі і тривоги,
стежки неходжені, поразки, перемоги,
любов і сльози - віри не втрачай.
Усе в житті з подякою приймай.
Хай буде добрим щире твоє серце,
а очі - ласки повнії озерця.
Не квапся, не біжи, не поспішай...
* Моїм дітям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173325
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 24.02.2010
Зимовий вечір ,памороззю вкритий,
Малює ніч на запітнілім склі.
Згорає свічка, кава не допита
В маленькому горнятку на столі.
Немилостиво тиша тисне в вуха,
Мовчить неначе бовдур телефон.
Лише годинник маятником стука,
Долаючи секундний марафон.
Завис навколо сум і...порожнеча.
Стоїть дрібних умовностей бар’єр…
Чому не ти, а цей холодний вечір
Мені свої обійми розпростер?
Не клич мене, бо я не повернуся.
Лишились разом – я й моя зима.
Крижинкою на друзки розіб’юся -
Ось так - була, а вже тепер нема.
Зимовий вечір, памороззю вкритий,
Став візерунком на холоднім склі.
Згоріла свічка, кава не допита
В маленькому горнятку на столі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142647
дата надходження 24.08.2009
дата закладки 25.01.2010
Вмирає жовтень, упиваючись дощем,
А падолист веде з собою тугу;
В очах - печаль, в душі - болючий щем,
І дві сльози, немов дарунок другу...
Я серед мертвих золотих листків,
Які в покорі впали з п'єдесталу,
Як серед падолисту щирих слів,
Що грішні душі взяли на поталу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152768
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 02.01.2010
"Обмий мене з́овсім з мого беззаконня, й
очисти мене від мого гріха... Очисти ісопом
мене,- і буду я чистий, обмий Ти мене - і я
стану біліший від снігу... Серце чисте ство-
ри мені, Боже, і тривалого духа в моєму ну-
трі віднови."
Псалом 51:4,9,12.
Іде гроза; бухикає гром́ами;
Шнурує небо ср́іблом блискав́иць;
Шматує с́итець в́ербових спідниць
І прагне землю вимити дощами.
Якб́и я міг вологими очима
Благати у дощ́у: "Мене очисть!"
Щоб став, як при народженні колись,
Він вирвав би пороки незлічимі.
Аж ні! Не цими водами омиті
Бувають душі. Інше джерел́о,
Що із хреста Голгофського текло,
Відносить гріх і помисли неситі.
Нев́идимі потоки благодатні.
Та, як дитя, довірившись Отцю,
Волію душу вичистити всю
Дощем, що онов́ити її здатний.
8 липня 2009 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136755
дата надходження 09.07.2009
дата закладки 25.07.2009
Плохо всё: погода, цены,
За копейки рабский труд,
Сны, мужицкие измены..
Даже, *ляха, туфли трут!
Настроение в упадке,
По ТВ сплошная хрень,
Муж повадился на б*дки..
И замучила мигрень!
Нету газа, я в засаде –
Не могу сварить обед!
Так вдобавок эти б*ди
Отрубили в доме свет!
Душу мучают обиды,
Нет в заначке ни рубля,
Секса нет, и нет либиды..
И не лезут джинсы, *ля!
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136541
дата надходження 07.07.2009
дата закладки 07.07.2009
Так весело я святкувала,
В пляшки бажання задувала.
Прикмета ця має помилку -
Пляшки ж виносять на помийку.
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1907046207
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136200
дата надходження 04.07.2009
дата закладки 05.07.2009
Звучать! Как Кабалье, как Каллас -
Вот, где начало всех начал!
Чтоб возрастал восторг, как фаллос,
И от восторга зал кончал,
Чтоб нёс народ в себе либидо
Неиссякающий фонтан..
Немало пользы индивиду
От оглушительных сопран!
* * *
Класть навзничь лиц любого пола,
А после, волю дав рукам,
Месить и мучить то, что голо,
Даря свободу позвонкам.
Клиенту пытка в кайф. Железно!
Иначе так бы не стонал.
Бывает, что и боль полезна,
Коль лечит профессионал.
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124931
дата надходження 05.04.2009
дата закладки 09.04.2009